Калина-вишня, любов не вийшла,

Калина-вишня, як макiв цвiт,

Калина-вишня, журба колишня.

Калина-вишня, спивай,  мiй свiт!

 

Довiрив вiтру свою вiн долю...

По степу мчався сумний козак,

Як наречену, кохав вiн волю.

Курив лиш люльку, плясав гопак.

 

Летить крiзь степ вiн, немов на крилах,

Дощ у волоссi, зоря в очах,

Нiчне де небо завжд`и у перлах.

Там справжнiй хлопець не знає страх.

 

Свобiдний вiтре i степ мiй рiдний,

Укрий росою  ти удову.

Як свiчка сяяв  захiд вогняний

Коли мiй любий  йшов на вiйну.

 

Почервонiли квiти калини,

Ридала вишня,  як зойк вiкiв,

А спiв орлиний та журавлиний

Звучав у серцi нiчних вiнкiв.

 

 

Тепер ти вишня, а я калина,

В твоїх обiймах я розцвiту.

Пiвденний вiтер  вiнчав долину,

Там де подружжя завжди в цвiту.

 

Калина-вишня любов не вийшла,

Калина-вишня, як макiв цвiт,

Калина-вишня, журба колишня.

Калина-вишня, спивай, мiй свiт!