ТЕАТР АБСУРДУ

Вода в порожньому стаканi,
I сонце заплющилось чогось,
I раптом сталося, що в ваннiй
Iз крана хлинув сильний дощ!

Iз парасольками будинком,
Забiгав, скупчився народ
- "За що ж нам браття з вами злива?!" -
Кричать води набравши в рот!

А куций пес сидить на розi,
Асфальт лоскоче язиком,
Смiється з тих, хто iз пiдлоги
Збирає воду рушником!

А дощ iде i не стихає,
I всiх на руки, як трамвай
Вода пiдхоплює й гойдає ,
Й несе кудись за небокрай!

Iз неба янгол сунув палець,
У цей з-пiд крану сильний дощ,
Та каменем рухнувся на землю,
I пролетiв ту землю повз!

Летiв, летiв, i впав у труби,
Застряг - не вилiзти нiяк,
А дощ, що лився iз-пiд крану
Засох, як в полi той будяк!

Настав у ваннiй знову спокiй,
I сонце звично на квадрат
Перетворилося й лоскоче
Всю вiсь людських координат.

На розi пес не став смiятись -
Жалiє янгола в трубi
Бо, в трубах сумно забиватись
I з них дорогу не знайти!

Вони наплутанi життєво,
Зжирають всi бажання вщент!
Та все ж як вiриш, то напевно
Знайдеш свiй вихiд, любий friend!

06.05.10.