Весна

Весна, соромлячись мов дiвчина

Потроху, бентежачи серце

Пiднiмає в гору свою крижану спiдницю

Оголяючи асфальтовi колiна та стегна...

З-пiд-снiгу, немов пролiски,

Такi ж неймовiрно гарнi,

виросли кольоровi будинки,

Щоб посмiхнутися цiй спокусницi-веснi,

Обiйняти її всiєю своєю цеглою та бетоном...

Червонi, бiлi, синi, зеленi...

На кожному з них своя iсторiя кохання,

Вона намальована фарбою iз балончика,

Чиїмось молодим творчим розумом

Ось вуличний Гоген, Сезан, Гойа

Лiворуч Брюлов, Васнецов, Шишкiн ,

Праворуч Jack, Jeff, Nick, Том...

I всюди весна...

Вона червонiє вiд тих палких признань

Вiд того дивного шаленого дихання перехожих,

Якi ковтають її повiтря,

I безсоромно дивляться на її асфальтовi груди...

Весна...