Моїх 13 карм ведуть мене по свiту, 
Вони якiсь невдалi, зачовпленi чомусь. 
Вони мене носили замрiяну i снiжну, 
Тепер 13 карм мене уже клянуть. 

Моїх 13 душ нiколи не єдинi, 
Вони якiсь невтiшнi, ображенi чомусь. 
Нiколи не любили вони мiй хист, мiй прочерк, 
Їм би лише гуляти, така вже їхня суть. 

Моїх 13 звiрiв гарчать на мене вiчно, 
Вони такi вже дикi, що хочеться втекти. 
Завжди мене кусали, цькували тишком-нишком 
Така вже їхня доля, такi уже вони.

Моїх 13 доль, все плещуть у долонi
Усi вони є рiзнi, закоханi в життя.
Без розуму, сердешнi, оголенi навiки
Усе чекають, певне, жадане забуття.

Моїх 13 масок для кожного єдинi,
Для кожного випадку єдиний раз вдяга.
Вони беземоцiйнi, такi вже швидкоплиннi
Що кожен забуває, яка уже є я.