На початку сiмнадцятого столiття колонiсти з Англiї почали приносити свою мову до Америки. Перше поселення англiйцiв у Пiвнiчнiй Америцi було засновано у 1607 р. - це було мiсто Джеймстаун бiля нинiшнього штату Вiргiнiя. У листопадi 1620 р. прибули кораблем пуританцi та утворили мiсто Плимут [1, с. 256].
Мешканцi цих двох поселень мали рiзнi мовнi традицiї. Колонiсти Джеймстауна "прибували головним чином iз захiднiй частинi Англiї з таких графств як Сомерсет i Глостершир, з дуже характерною для тих мiсць вимовою (вокалiзацiя звуку [s], тобто назва Сомерсет вони вимовляють як Зомерзет, i розкотисте вимова звуку [r] пiсля голосних). Плимутськi колонiсти прибували зi схiдних графств Англiї (Лiнкольншир, Ноттiнгемшир, Ессекс, Кент) i Лондона, де говори були трохи iнакшi - так, звук [r] пiсля голосних там був вiдсутнiй. Цi звуковi вiдмiнностi продовжували зберiгатися й надалi.
Носiї рiзних дiалектiв розселялися захiд i з пiвдня. I хоча картина поширення дiалектiв не була чiткою через постiйнi мiграцiї населення iз пiвночi на пiвдень та притоку емiгрантiв рiзних країн свiту, вiдмiнностi лише на рiвнi дiалектiв продовжують зберiгатися й зараз. У XVII - XVIII ст. потоки емiгрантiв постiйно зростають, приносячи з собою розмаїтiсть мов i культур дiалектiв. Наприклад, штат Пенсiльванiя заселявся переважно квакерами, що приїжджали, зазвичай, iз середньої i пiвнiчної частин Англiї.
На формування мови колонiй впливала Англiя. Вже XVIII в. в Пiвнiчну Америку зайшла хвиля iммiгрантiв з Iрландiї. На пiвнiчному сходi сучасних Сполучених Штатiв головною була iспанська мова. Уздовж рiчки Св. Лаврентiя селилися емiгранти з Францiї. У Нью-Йорку, що спочатку називався Новим Амстердамом, переважала голландська мова. У Пенсiльванiї селилися нiмцi. З iншого боку, у пiвденнi райони ввозили дуже багато негрiв, якi стали об'єктом работоргiвлi. Всi цi новi жителi Пiвнiчної Америки (непотрiбно забувати також корених жителiв - iндiанцiв) вносили свiй внесок у формування дiалекту колонiй. Масова емiграцiя до нової держави - Сполучених Штатiв Америки - продовжилася у ХIХ - XX ст. Незважаючи на велику кiлькiсть мов i культур, ця земля новосельцiв продовжувала керуватися англiйською мовою. "Завдяки природному процесу асимiляцiї бiльшiсть сiмей iммiгрантiв починали розмовляти англiйською мовою протягом одного-двох поколiнь". Проте полiкультурний характер Сполучених Штатiв неважко помiтити. Зокрема, полiкультурнiсть виражена лише на рiвнi антропонiмики: "в антропонiмицi США зустрiчаються особистi iмена, якi зберегли свої нацiональнi риси: iспанськi - Rodolfo, Dolores та iншi, iталiйськi - Antonio, Niccolo, Paolo та iнших., португальськi - Mario, Manuel, Raul та iнших., нiмецькi - Rupert, Rudolf та iншi".
Проте англiйська мова пiвнiчноамериканських колонiй була iстотно збагачена за допомогою запозичень. Поселенцi запозичували слова з iндiанських мов для позначення незнайомих рослин (наприклад, hickory - рiд лiщини, чи persimmon - хурма) i тварин (raccoon - єнот, woodchuck - лiсовий бабак). З французької запозиченi слова chowder - рiзновид юшки, prairie - прерiя; iз голландської слова scow - шаланда, ялик, sleigh - сани. Багато новослiв з'явилося шляхом комбiнацiї вже, наприклад, backwoods - глухомань, закутку, bullfrog - жаба-бик (рiзновид жаби). Багато англiйських слiв отримали "нове значення", наприклад, lumber в знач. "мотлох" (використовний щодо англiйської мови у вужчому значеннi - ганчiрка, лахмiття) ; corn у значеннi "кукурудза" (в Англiї це слово ранiше означало будь-яке зерно, зазвичай, пшеницю). Крiм лексикону, з'являлася рiзниця у вимовi, в граматичних конструкцiях, особливо сильна - в iнтонацiї [2, с. 290-293].
Часто можна почути думку, якщо колонiзацiя вiдбулася б двома-трьома столiттями ранiше, американський варiант англiйської сильно б вiдрiзнявся вiд британської, як сучасна французька - вiд iталiйської, тобто замiсть рiзних варiантiв однiєї мови з'явився б рiзновид мови. Проте колонiзацiя вiдбулася по винайденнi друкарства та тривала за добу Просвiтництва з її iдеями загальної освiти.
Протягом тривалого часу бiльшiсть книжок, якi читаються i в Америцi, були англiйськими. Понад те, багато колонiстiв продовжували пiдтримувати через вiдкликання Англiєю те, що вони вiдрiзнялися вiд своїх англосаксонських предкiв. Проанглiйсько налаштованi американцi засуджували всякi "американiзми", що пiдкреслюють вiдмiннiсть мiж ними та англiйцями.
В наш час багато "американiзмiв" набули поширення навiть у британському варiантi англiйської. У США американська англiйська є рiдною для 80% населення країни i має свої особливостi в областi фонетики, орфографiї, граматики i лексики. Однак, також як i англiйська, вона не закрiплена у федеральнiй конституцiї як офiцiйна мова США, хоча фактично нею i є. Останнiм часом посилився рух за надання їй державного статусу [3, с. 509].
Iсторiя формування американського варiанту англiйської мови пов'язана з iсторичним розвитком США. Англiйська мова, пiд впливом рiзних зовнiшнiх i внутрiшнiх факторiв, придбала ряд своєрiдних рис на всiх мовних рiвнях. Англiйська мова в тi часи не була однорiдна навiть в межах Англiї: у мовленнi аристократiв, селян та буржуазiї можна було помiтити великi вiдмiнностi. В Америку потрапив не рафiнований аристократичний варiант англiйської, а мова селянства та буржуазiї. На початковому етапi американська англiйська мова мало чим вiдрiзнялась вiд британської. Англiйськi колонiсти прибували з рiзних областей Великобританiї, i мова групп людей з рiзних регiонiв вiдрiзнялась як за вимовою окремих слiв, так i за вживанням лексичних оборотiв. Не було єдностi i в письмовiй мовi. Перед переселенцями стояли iншi проблеми, нiж перед жителями Англiї, їх оточувала iнша флора i фауна, по-iншому розвивалася iсторiя, iншi речi ставали прiоритетними, в людях цiнувалися iншi якостi. Мова просто не могла не увiбрати в себе життєвi реалiї американцiв - i вона швидко змiнювалась [4, с. 177].
Як не важко здогадатися, мiграцiя народiв стала головною причиною формування i широкого поширення американської англiйської мови та призвела до того, що американська англiйська стала мовою найбiльшого мiжнацiонального спiлкування. Нею спiлкуються 80% людей у свiтi. I, незважаючи на те, що виникає багато суперечок на рахунок того, яка ж все-таки мова "правильна": британський або американський варiанти, обидва вони, безумовно, мають право на iснування. Сьогоднi американська англiйська − найпоширенiша мова на земнiй кулi. Вона є основною мовою спiлкування в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй Америцi, у країнах Центральної Америки i в Канадi. Оскiльки американський варiант англiйської є лише варiантом англiйської мови, вiн, в основному, зберiгає звукову базу англiйської мови, маючи при цьому деякi особлистi. В американському варiантi англiйської мови є лексичнi та орфографiчнi особливостi, що, втiм, не заважає англiйцям там американцям чудово розумiти один одного. Мiж американським i британським варiантом англiйської значно бiльше схожостi, нiж вiдмiнностей. Нинi мiльярди чоловiк землi розмовляють i прагнуть спiлкуватися англiйською мовою, англiйська є найбiльш дослiджуваною мовою у свiтi, вплив якої так величезна, що може впливати на словник та лiнгвiстичний склад iнших мов. Одна iз можливих причин поширення англiйської - багатство словника (близько 600.000 слiв, згiдно з Оксфордським словником, беручи до уваги спецiальноу технiчну лексику) i великий вiдсоток iнтернацiональних понять (до 200.000 слiв). Сюди слiд додати багатство синонiмiчних рядiв, що дозволяє носiям англiйської розрiзняти вiдтiнки значень [5, с. 301].
Отже, американський варiант англiйської виявився бiльш вдалим суперником британського, i для цього було кiлька причин. Одна з них полягає у тому, що американська англiйська була у мовному вiдношеннi особливо чиста i правильна, оскiльки поселенцi та люди з рiзних кутiв Британiї, опинившись разом, змушенi були вiдкинути дiалектнi розбiжностi, утримати у мовi лише те, що було зрозумiлим для усiх. Цiкаво, що будучи модернiзованим варiантом англiйської, мова американцiв до теперешнього часу зберiгає очевиднi риси англiйської "єлизаветинської" мови XVII i навiть XVI столiть, яка для сучасних британцiв є цiлком архаїчною, зниклою ще у XVIII столiттi. В Америцi нинi мешкає найбiльше число носiїв англiйської (в 1995 р. населення США становило 263057 тис. чол.). Саме Америка в XX столiттi найбiльше сприяла поширенню англiйської [6, с. 102].
ЛIТЕРАТУРА
1. Верба Л. Г. Порiвняльна лексикологiя англiйської та української мов / Л. Г. Верба. - Вiнниця: Нова Книга, 2003. - 248 с.
2. Гороть Є. Г. Лексикологiя сучасної англiйської мови / Є. Г Гороть. - К.: Либiдь, 1996. - 350 с.
3. Iльiш, Б. А. Сучасна англiйська мова / Б. А. Iльiш. − М. : Освiта, 1948. - 333 с.
4. Швейцер А. Д. Американський варiант лiтературної англiйської мови // шляхи формування i сучасний статус // Питання мовознавства / А. Д. Швейцер. - М. : Просвещение, 1995. - 380 с.
5. Швейцер А. Д. Спiввiдношення американського i британського варiантiв англiйської мови / А. Д. Швейцер. - М. : Освiта, 1976. - 420 с.
6. Нiколенко А. Г. Лексикологiя англiйської мови // теорiя i практика / А. Г. Нiколенко. - Вiнниця: Нова книга, 2007. - 528 с.