Луценко Роман Иванович: другие произведения.

Иван Франко и Киев

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    На украинском языке.

   Україна багата талановитими художниками, письменниками та поетами. Один з яскравих представників - Іван Франко.
  Життя поета було тісно пов"язано з Західною Україною, проте Київ в житті поета відбився дуже яскравим штрихом. Там він познайомився й заприязнився із Миколою Лисенком. Композитор тоді працював над обробками народних пісень для голосу із фортепіано, й Франко наспівав йому ряд чудових галицьких пісень. Скориставшись нагодою, Микола Віталійович записавши їхнього, й кращі, вже в власному художньому оформленні, вмістив до четвертого випуску народних пісень. Сам факт надрукування в одному збірнику пісень двох частин народу, розділеного штучними кордонами, ставши символічним. Лисенка вважав, що й східні українці, й галичани - однієї матері діти.
  До четвертого випуску, як й до трьох попередніх, війшло 40 пісень, не рахуючи варіантів, часто досить відмінних між собою. За змістом збірку було б поділено на кілька розділів. До Першого упорядник увів історичні пісня ("Про Нечая", "Про татарський сповнений", "Про Олексу Довбуша" та інші), до іншого - козацькі, чумацькі, бурлацькі. Далі подано розділи вуличних пісень, родинних, побутових, жартівливих.
  Пісень, записаних від Івана Франка, у збірнику було б п"ять. Крім загаданої пісня про Олексу Довбуша (поданої, до речі, у двох варіантах), композитор умістив ще чотири : "Ой за горою, за кремінною" (її співає використав у драмі "Украдене щастя"), "Пливе качур Дунаєм", "Жалі мої, жалі" та "Бескиді зелений". Усі пісня є типовими зразками західноукраїнського фольклору.
  Колі рукопис збірника було б подано до цензури, із десяти історичних пісень сім було б заборонено - про панщину, про Гонту і Залізняка, про Нечая, а також записана від Франка пісня про Довбуша.
  І. Франко відвідав Київ 1886 року. Познайомившись з новими творами М. Лисенка, він висловив в одній з статей своє захоплення щойно закінченою, але й ще не поставленою оперою "Тарас Бульба" (лібрето - Михайла Старицького за однойменною повістю Миколи Гоголя). як ніхто інший, Франко розумів суть й характер творчості Лисенка. Він наголошував, що Лисенкова музика виросла на двох засадах - українській народній пісні й новочасній європейській музиці. Обоє - й Франко, й Лисенко - вели боротьбу із псевдоетнографізмом, а також псевдодемократизмом, що переходив у вульгарність, насаджуваними "малоруськими" драматично-музичними трупами.
  За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя та творчість мали взаємини з жінками. Він пережив три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської, кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв 1886 року в Павлівській церкві при Колегії П. Галагана в Києві. У подружжя було четверо дітей: Андрій (1887-1913), Тарас (1889-1971), Петро (1890-1941) і Анна (1892-1988).
  Будинок за адресою вул. Саксаганського, 93-Б безпосередньо пов"язаний з іменем Івана Франка. Він належав члену Старої Громади М. І. Гвоздику, як і ? 95, де проживав Микола Лисенко. Ці будинки розташовані впритул, перші поверхи були з"єднані дверима, фактично з 1894 р. аж до 20-х рр. ХХ ст. будівлі являли собою єдину садибу і Франко неодноразово бував тут.
  Вперше Франко приїхав до Києва у лютому 1885 року. Мета була одна - попрацювати в одній з найбагатших на той час бібліотек, що була при Колегії Павла Галагана, розташованій на вулиці Фундукліївській, 11 (пізніше ту вулицю перейменовували на честь Леніна, зараз вона носить ім"я Богдана Хмельницького). Після революції той навчальний заклад для хлопців став трудовою школою, потім - середньою школою ? 92, а зараз там розмістився Національний музей літератури. У бібліотеці, яка налічувала близько 10 тисяч томів, Франка найбільше цікавили стародруки, видані у XVI-XVII століттях. Мешкав Іван Якович у будинку, розташованому поруч, на вулиці Фундукліївській, 9-а, у свого знайомого Єлисея Трегубова, котрий викладав історію в Колегії Галагана. Разом з родиною Трегубова жили дві молодші сестри його дружини - Антоніна й Ольга Хоружинські. Їхній уже покійний на той час батько колись був директором колегії. Ольга, яка мала гарну освіту, бо закінчила інститут благородних дівиць, що був на вулиці Інститутській в тому приміщенні, де зараз знаходиться Центр культури та мистецтв, колишній Жовтневий палац, дуже сподобалася Іванові Яковичу. Коли він поїхав додому, з нею продовжив спілкування в листах.
   Наступного разу Франко приїхав до Києва у квітні 1886 року. Відомо, що він знову працював у бібліотеці колегії, зустрічався з Оленою Пчілкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком. А 6 травня 1886 року обвінчався з Ольгою Хоружинською у Павлівській церкві, розташованій в колегії. Весілля було досить скромним, на ньому були лише найближчі люди.
  Після одруження деякий час до від"їзду до Львова він з дружиною Ольгою Федорівною жив у будинку на Несторівському провулку, 8 у її родича Ігнатовича, директора київської контори Держбанку. Потім ще двічі відвідував Київ. У 1907 році нібито нелегально, з чужим паспортом. А 1909-го приїздив на похорон батька Лесі Українки Петра Косача, пробувши в місті три тижні. Мешкав деякий час у вже згаданого родича Ольги Федорівни Трегубова, який із родиною жив уже на бульварі Шевченка, 31, а потім у будинку на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській, 56 (зараз - Саксаганського), неподалік будинку Косачів. Є відомості, що під час того перебування в столиці Франко відвідав "Український клуб" на вулиці Володимирській, 42, книжковий магазин "Киевская старина" на вулиці Безаківській, 8 (зараз вулиця Комінтерну) і театр Михайла Садовського (нині Національна опера), де йшла вистава "Украдене щастя". Франко ніколи не був львівським чи навіть галицьким поетом, письменником, публіцистом і перекладачем. Він належить Україні, бо є, як і Тарас Шевченко та Леся Українка, тією могутньою постаттю в літературі, яка асоціюється з нашою державою.
  Отже, Іван Франко - знакова постать у новітній історії України, не тільки літературній та загальнокультурній, а й політичній. Це не лише багатогранно обдарований письменник та вчений, феноменальна продуктивність та різнобічність інтересів якого не має аналогів у вітчизняній традиції та рідкісна у світовому контексті, а й харизматичний громадський та політичний діяч, один із перших наших професійних політиків, співзасновник та голова першої української політичної партії (РУРП - Русько-української радикальної партії), симпатик та промотор феміністичного руху, невтомний борець за емансипацію людини і нації від будь-якого поневолення, гніту й визиску - соціального, економічного, політичного, освітнього, релігійного. Величною є постать Івана Яковича Франка в українській літературі, історії та культурі. Його ім'ям названий Київський драматичний театр, багато установ освіти, науки, культури в Україні та за кордоном.
  
   
  Список використаної літератури: 1. Василенко М. Ґрунтовний, унікальний життєпис Івана Франка / Михайло Василенко // Українська літературна газета. - 2011. - 28 січ. (? 2). - C. 15.
  2. Велет духу - Іван Франко // Персона. - 2009. - ? 2. - С. 13.
  3. Головань Т. Іван Франко як виклик : із нагоди 95-ї річниці з дня смерті Івана Франка / Тарас Головань // Літературна Україна. - 2011. - 16 черв. (? 24). - С. 1, 2.
  4. Гомотюк О. Україна і українство як об'єкт наукових студій Івана Франка / Оксана Гомотюк // Мандрівець. - 2010. - ? 5. - С. 19-24.
  5. Горак Р. Цілком невідоме... / Роман Горак // Дзвін. - 2007. - ? 9. - С. 116 - 138.
  6. Дронь К. "Тайнопис" саду в художній прозі Івана Франка: гра реальності та фантазії / Катерина Дронь // Слово і Час. - 2009. - ? 6. - С. 59-67.
  7. Іван Франко у вимірах епохи : календар [Текст] : до 150 - рр. від дня народження Івана Франка / Львів. нац. ун-т ім.. І. Франка. - Л. : Львів. нац. ун-т ім.. І. Франка, 2006. - 31 с.
  8. Кононенко П. Іван Франко / П. Кононенко // Українська література у портретах і довідках : давня л-ра ХІХ ст. - К. : Либідь, 2000. - C. 324-328.
  9. Магера Т. Мала проза Івана Франка в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття / Тетяна Магера // Мандрівець. - 2008. - ? 5. - С. 52 - 57.
  10. Микитюк В. Іван Франко і його вчителі / Володимир Микитюк // Дивослово. - 2007. - ? 8. - С. 17-22.
  11. Охріменко Т. Іван Франко і його сонети / Т. Охріменко // Всесвітня література та культура. - 2010. - ? 7/8. - С. 50 - 51.
  12.Сабат Г. Про свиню, звірячий парламент і встидливу опозиції: сатирично-політичні казки Івана Франка / Г. Сабат // Слово і Час. - 2010. - ? 5. - С. 38-45.
  13. Смольницька О. Перекладацька діяльність І. Франка: компаративістський аналіз архетипних систем давньоукраїнського та скандинавського мислення / Ольга Смольницька // Слово і Час. - 2010. - ? 1. - С. 81-86.
  14. Гвоздовський В. Геніальний провидець національно-державного творення України / Василь Гвоздовський // Персонал. - 2006. - ? 9. - С. 3-9.
   Луценко Р., 2016
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"