Луценко Роман Иванович: другие произведения.

Украинская литература современности

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:

  Луценко Роман. 2016
   
   Сучасна українська література - українська література останніх десятиліть, створена сучасними письменниками. У науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українську літературу слід вважати сучасною. Утім, під поняттям сучасна українська література найчастіше розуміють сукупність художніх творів, написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році й дотепер. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов"язкового для митців СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. Принципові зміни в українській літературі відбулися ще в роки Перебудови (1985) і особливо після Чорнобильської катастрофи (1986). Деякі дослідники вважають, що сучасна українська література починається від 1970-х років після покоління шістдесятників. Розвиток сучасної літератури та історичний контекст Унаслідок більшої свободи, відкритості українського суспільства до іноземних впливів та значно ширших контактів з літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської та класичної зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), використанням нових стилістичних прийомів (постмодернізму, неоавангарду, уживання нецензурної лексики та суржику), різноманітністю та змішанням жанрів, своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам"яті. Термін "сучасна українська література" часто скорочується як "сучукрліт" або "укрсучліт". Відомі сучасні українські поети: Грицько Чубай, Олег Лишега, Віктор Неборак, Василь Герасим"юк, Ігор Римарук, Петро Мідянка, Іван Малкович, Оксана Забужко і т. д. Провідні прозаїки: Валерій Шевчук, Володимир Діброва, Юрій Винничук, Юрій Ґудзь, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Юрій Покальчук, Галина Пагутяк, Юрій Іздрик, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Степан Процюк і т. д. Серед есеїстів відомі передовсім Микола Рябчук, Віталій Жежера, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Василь Махно, Олександр Бойченко, Юрко Прохасько і т. д. Сучасні драматурги: Олександр Ірванець, Надія Симчич, Неда Неждана, Лесь Подерв"янський, Павло Ар"є, Анна Багряна, Олена Клименко і т. д. Цензурний тиск на українських літераторів у СРСР зменшився із політикою Перебудови в середині 1980-х років. Це дало змогу письменникам звернутися до стилістичних прийомів та тем, які раніше були забороненими для публікації. Від цього часу відбувалася ревізія популістичного соцреалістичного канону української літератури разом з поверненням імен письменників часів Розстріляного Відродження, діаспори, а також творів, що не могли бути надруковані за радянських часів. У 1987-1988 роках за ініціативи Спілки письменників України почалися реабілітаційні процеси і видання творів письменників розстріляних у 1930-х роках, записувалися свідчення свідків Голодомору. В кінці 1980-х та на початку 1990-х впливовою фігурою в українській літературі був Микола Рябчук, який був літературним редактором найважливішого на той час літературного журналу "Сучасність" і відбирав твори для публікації, спрямовуючи українську літературу в європейському напрямку. Завдяки Рябчуку були опубліковані твори авторів, які згодом стали відомими письменниками. Перед самим проголошенням незалежності України та в перші роки після цього важливу роль у літературному житті відігравали різноманітні культурні фестивалі ("Червона рута", "Вивих", "Золотий гомін", "Альтернативи", "Імпреза"). Розвиток сучасної української літератури відбувався на фоні значних суспільних трансформацій в 1990-х роках. Замість фінансованих державою книжкових програм і значних гонорарів для відомих письменників, поступово розвивався вільний книжковий ринок. Цей процес був дуже складним для письменників, оскільки суми гонорарів за літературні твори в незалежній Україні були і залишаються низькими. З середини до кінця 1990-х українські автори найчастіше друкували свої твори в літературних журналах або антологіях через фінансові труднощі. Декілька приватних українських благодійних фондів підтримують літературні проекти. Постмодернізм в українській літературі Український постмодернізм мав декілька відгалужень: ґротескний (Володимир Діброва, Лесь Подерв"янський, Богдан Жолдак), карнавальниний (Бу-Ба-Бу), апокаліптичний (Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Євген Пашковський), попкультурний (Сергій Жадан), феміністичний (Оксана Забужко), популярний (Юрій Винничук). Для постмодернізму характерна зміна поважного ставлення до класичної і до масовою літератури. В текстах письменників цього напряму присутнє іронізування над класиками та гра з символами національної пам"яті. Важливим наслідком постмодернізму став розвиток в Україні масової літератури, яка унаслідовала деякі його художні прийоми (списки, колажність, різноманітні стилі в одному тексті). Найбільш поширеними прийомами в українському постмодернізмі стали іронія та стилізація. Закінченням періоду українського постмодернізму вважається кінець 1990-х років. Поколіннєва класифікація Шістдесятники До шістдесятників відносять письменників народжених між 1928 та 1947 р. Шістдесятники творили у період відносної лібералізації громадського життя - Хрущовської відлиги. Багато представників цього соціально активного покоління за часів незалежності інтегрувалися у владні структури, стали членами комітетів державних премій. Поети: Л. Костенко, Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, М. Вінграновський. Прозаїки: В. Шевчук, Ю. Мушкетик, В. Дрозд, В. Яворівський, Є. Гуцало, Г. Тютюнник. Постшістдесятники та сімдесятники До постшітсдесятників відносять представників Київської школи поезії. Це покоління письменників також називають "витісненим поколінням" оскільки публікація творів авторів була практично повністю зупинена цензурою. Постшістдесятники та сімдесятники дистанціювалися від політики у своєрідну внутрішню еміграцію, їхня творчість позначена філософським заглибленням у себе, що відбувалося на фоні посилення цензури за часів Брежнєва. Сімдесятники народжені між 1939 та 1953 р. Поети: В. Голобородько, В. Кордун, В. Рубан, М. Воробйов, М. Саченко, Г. Чубай, О. Лишега, М. Рябчук. Прозаїки: Ю. Винничук, В. Яворський, В. Медвідь, Б. Жолдак, Я. Павлюк. Драматурги: Лесь Подерв"янський. Угрупування: Київська школа поезії, група Грицька Чубая. Вісімдесятники Вісімдесятники почали публікуватися за умов уже послабленої цензури в другій половині 1980-х років. Вони не були соціально ангажованими і мали тенденцію до іронічного та меланхолійного ставлення до життя. Вісімдесятники були провокаційним поколінням з перевагою індивідуалізму над колективізмом у поглядах. Вісімдесятники народжені між 1949 та 1965 р. Поети: В. Неборак, І. Римарук, В. Герасим"юк, О. Забужко, Л. Таран, Н. Білоцерківець, Ю. Андрухович, О. Ірванець. Прозаїки: Г. Пагутяк, Є. Пашковський, В. Діброва, О. Ульяненко, Л. Кононович. Драматурги: Б. Жолдак, О. Ірванець, В. Сердюк. Угрупування: Бу-Ба-Бу, Лугосад, Пропала грамота. Дев"ятдесятники Покоління дев"ятдесятників чи не вперше в історії української літератури творило в умовах свободи від державної цензури. Дев"ятдесятники, твори яких часто відзначені зневірою в національній ідеї та людині взагалі, розвинули велике стилістичне різноманіття в літературі в час посткомуністичних трансформацій. Дев"ятдесятники народжені між 1964 та 1977 р. Поети: М. Савка, С. Жадан, І. Андрусяк, М. Кіяновська, І. Павлюк, І. Ципердюк, В. Махно. Прозаїки: Т. Прохасько, С. Процюк, Н. Сняданко, Р. Кухарук, Т. Гаврилів. Драматурги: Н. Неждана. Угрупування: ММЮННА ТУГА, Музейний провулок, 8, Геракліт, Нова деґенерація, Червона Фіра, Творча асоціація "500", Західний Вітер, Пси святого Юра, Нечуванію. Позадесятники та літературні самітники Через радянську цензуру низка старших авторів почали друкувати свої твори тільки в 1990-х роках. Таких авторів Олександр Гордон запропонував називати "позадесятниками". Зокрема, з-поміж авторів старшого покоління Юрій Покальчук (1941-2008) позиціонував себе як сучасний письменник. В 1990-ті роки свої важливі твори написали письменники, яких не прийнято приписувати до якогось з названих поколінь: Олег Лишега та Галина Пагутяк. В. Даниленко згадує літературних самітників, творчість яких відрізняється від їхніх сучасників: Віктор Міняйло, Феодосій Роговий, Лесь Подерв"янський, Григорій Гусейнов. Згідно з С. Павличко, наступні автори не належали до жодних літературних шкіл або ідеологій: Н. Білоцерківець, Л. Таран, О. Забужко, О. Гриценко та А. Могильний. Особливості сучасної української літератури Для сучасної української літератури характерне зниження патріотичного та морального пафосу типового для соцреалізму. Якщо для класичної та радянської літератур були характерні політична заангажованість та визнання за літературою певної виховної суспільної ролі, то завдяки здобуттю Україною незалежності й зникненню цензури, необхідність у цих функціях суспільного опору значно впала. Література вступила в постколоніальну стадію саморефлексії, ставши тільки видом мистецтва. Багато сучасних творів відзначені іронією, переоцінкою цінностей та зверненням до тем, що були забороненими за радянських часів. Також завдяки доступу до творів іноземних авторів та до українських творів 1920-1930-х років та до діаспорної літератури в українській літературі значно розширилося стильове та тематичне різноманіття. При цьому багато науковців констатують відсутність тяглості між поколіннями та різкий розрив з традицією сучасних авторів. В зв"язку з відсутністю доступу до творів західних авторів у час їх публікації, особливістю українського постмодернізму є його запізнення у часі. Західні твори в стилі постмодернізму з"явилися вже в 1950-1960-х роках, а українські - в 1990-х. В сучасній українській літературі в порівнянні з класичною та радянською значно більше авторів-жінок, а також жінок-критиків та літературознавців. В Україні проводяться численні літературні фестивалі, важливими серед них стали Львівський міжнародний літературний фестиваль в рамках Форуму видавців у Львові, Київські лаври та Meridian Czernowitz. Урбанізація та ґендерні проблеми При тому, що українська класика головним чином описує життя українського села, події творів сучасних авторів відбуваються у просторі міста, нерідко також за межами України (скажімо, "Перверзія" Ю. Андруховича). Традиція сільської прози була перервана романом "Міські мотиви" (1983) Валентина Тарнавського. Одним з винятків є твори В. Медведя, у яких події розгортаються в селі. У сучасній українській літературі широко висвітлюються еротичні сюжети, які були дуже обмежено виражені в українській класиці та літературі радянського періоду. У деяких творах сама сексуальність є центром уваги. Зв"язок з українською еміграцією Деякі помітні сучасні українські письменники надають перевагу проживанню за кордоном, але продовжують писати українською мовою: Юрій Тарнавський, Василь Махно, Володимир Діброва, Оксана Луцишина, Марія Шунь, Дана Рудик, Тарас Девдюк, Тетяна Мельник, Володимир Олейко. Марія Шунь, яка проживає в Нью-Йорку, впорядкувала кілька поетичних антологій сучасних українських авторів ("ЛітПошта" (2009), "ЛяЛяК" (2010), "СТЕП. STEP." (2012)) та письменників діаспори ("Аз, два три... дванадцять - лист у пляшці" (2010)). Книги українсько-литовського письменника Ярослава Мельника, який мешкає в Литві та Франції і пише українською та литовською мовами, номінувалися на численні літературні нагороди обох країн. Народжений в еміграції письменник Тарас Мурашко пише українською та словацькою мовами. Англомовні твори Юрія Тарнавського одержали схвальні оцінки критики. Поезія Порівняно з класичною та радянською українською літературою сучасні поети відчутно частіше використовують верлібр, ніж традиційне силабо-тонічне віршування. Для сучасної української поезії характерні ігрові експерименти з мовою. Так, Володимир Цибулько у своїх віршах змінює граматику та синтаксис. Поезія від середини 1980-х до середини 1990-х років відмічена великим інтересом до бароко. Зокрема необарокові елементи характерні для поетичних груп Бу-Ба-Бу, ЛуГоСад та Пропала грамота, а також для поетів-паліндромістів Миколи Мірошниченка та Анатолія Моїсеєнка. Сергій Жадан став найвпливовішим поетом в сучасній українській літературі. Покоління поетів після нього деякі критики навіть називають "піджаданниками".В 1990-ті роки популярності набули гумористичні лімерики Юрка Позяка, представника угрупування "Пропала грамота", зокрема його книга зібраного "Шедеври" (1997). Чорним гумором відмічені вірші Юрія Луканова. Іронічна поезія характерна для групи Бу-Ба-Бу, особливо Олександра Ірванця, а також для Віри Балдинюк, Віктора Шушпана, Юрія Заруцького, Володимира Цибулька та Ігоря Бондаря-Терещенка. Сатиричну поезію пишуть Андрій Панчишин, Тризубий Стас, Ігор Жук, Едуард Драч, В"ячеслав Шнайдер, Костянтин Гулюк, Дмитро Лазуткін, Юрій Луканов. В 1990-2000-ні роки з"явилися слеми - змагання поетів у читанні віршів. Проза Особливістю післярадянської української прози є її інтертекстуальність, тобто автори посилаються у своїх творах на тексти своїх сучасників чи навіть свої власні, тим самим створюючи своєрідний альтернативний канон сучасної української літератури. Такі взаємні посилання особливо характерні для текстів Костянтина Москальця, Юрія Андруховича та Юрія Іздрика. Однією з найважливіших тем сучасної української прози стала доля українського інтелектуала, роль якого в суспільстві незалежної України значно змінилася в порівнянні з СРСР. Знаменною подією в українському літературному житті була публікація роману Оксани Забужко "Польові дослідження з українського сексу" (1996), який став бестселером та витримав десять перевидань. Також в 1990-ті роки було видано важливі романи Юрія Андруховича "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993), "Перверзія" (1996) та Юрія Іздрика "Воццек & воццекургія" (1997). Серед романів представників "житомирської" літературної школи можна відзначити твори "Безодня" (1992) Євгена Пашковського[93] та "Не-ми" (1998) Юрія Ґудзя. Помітними романами двотисячних років стали: "НепрОсті" (2002) Тараса Прохаська, "Кляса" (2003) Павла Вольвача, "Тема для медитації" (2004) Леоніда Коновича, "Музей покинутих секретів" (2009) Оксани Забужко, "Троянда ритуального болю" Степана Процюка (2010), "Ворошиловград" (2010) Сергія Жадана, "Століття Якова" (2010) Володимира Лиса, "Танґо смерті" (2012) Юрія Винничука. Драматургія Активні сучасні драматурги: Неда Неждана, Павло Ар"є, Олена Клименко, Олег Миколайчук-Низовець, Сергій Щученко, Анна Багряна, Артем Вишневський, Олександра Погребінська, Надія Симчич, Олекса Сліпець. Драматургія часто не потрапляє у поле аналізу української літератури критиками прози та поезії. Однією з проблем сучасних драматургів є те, що їхні твори досить рідко ставляться в українських театрах. Серед відомих сучасних українських п"єс "Дивна і повчальна історія Каспара Гаузера, що була зіграна бродячою трупою італійських акторів у славетному місті Нюрнберзі напередодні Різдва Христового 1836 року" Олени Клименко та "Таїна буття" і "Втеча від реальності" Тетяни Іващенко. Низку сучасних українських п"єс було поставлено за кордоном, наприклад п"єсу Олександра Ірванця "Маленька роль для молодої актриси" було поставлено в Штуттгарті (Німеччина). Від 2010 року у Львові проводиться фестиваль сучасної драматургії Драма.UA.
  
  Джерела : http://uk.wikipedia.org ј Books-aj.svg aj ashton 01.svg Портал "Сучасна українська література" ј Portal.svg Проект "Українська література" ј Гундорова Т.І. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. - Київ: Критика, 2005. ј Гундорова Т.І. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм. Видання друге, виправлене і доповнене. - Київ: Критика, 2013. ј Гундорова Т.І. Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми. - Київ: Грані-Т, 2013. ј Даниленко В. Лісоруб у пустелі: письменник і літературний процес. - Київ: Академвидав, 2008. ј Гнатюк О. Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність. - Київ: Критика, 2005. ј Харчук Р.Б. Сучасна українська проза: постмодерний період: Навч. Посіб.. - Київ: ВЦ "Академія", 2008. ј Лебединцева Н. М. Сучасна українська література: Навчальний посібник. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"