Блiн, так люблю цi розповiдi про себе... я живу i в цьому г певна приреченiсть. я хочу жити - однобокий оптимiзм, а насправдi просто iсную. мета мого iснування - навчитись входити в iншi системи.
Стук¬т в деревян¬ двер¬ виглядаг так: тук-тук. голос з середини:- хто там.- той, хто змерз жити назовн¬.впуст¬ть у к¬мнату.- а ти певний що достойний зайти сюди.- так, я зв¬льнився.