Аннотация: Лауреат(2-3 место) конкурса современной украинской драматургии "Драма на драбинi".
ЧАЙЛДФРI
Дiйовi особи:
Арсенiй - парубок;
Ксенiя - дiвчина;
Лазар - начальник Арсенiя, потiм - син Арсенiя;
Лiза - пiдлегла Арсенiя, потiм - дружина Арсенiя.
Дiя перша
Арсенiй i Ксенiя сидять в кафе. На столi два келихи з пивом. Посерединi порожня попiльничка.
Арсенiй: Чого ти хочеш вiд мене?
Арсенiй бере келих, вiдсьорбує.
Ксенiя: Менi не сидиться вдома. Менi треба побалакати.
Арсенiй дивиться в очi Ксенi§, жмуриться.
Арсенiй: Не впiзнаю тебе, Сеня.
Ксенiя: Я сама себе не впiзнаю. Я втратила впевненiсть в усьому.
Арсенiй: Що з тобою вiдбувається?
Ксенiя: Щось незрозумiле.
Арсенiй кива.
Ксенiя: Наприклад, сьогоднi на вулицi всi стояли. Я думала, вулиця для того, щоб по нiй ходити. Вона починається в одному мiсцi i закiнчується в iншому. На мiсцi можна стояти, а на вулицi - вже нi. Але замiсть того щоб йти, я зупинилася. Як всi.
Арсенiй: Я багато разiв стояв на вулицi.
Ксенiя: З протягнутою рукою?
Арсенiй: Авжеж - не ногою! Так, я протягував руку допомоги.
Ксенiя: Я не пам'ятаю такого. Хоча ми зустрiчалися з тобою. Наближалися, мiняли квiти на поцiлунки i вiдразу ж зривалися з мiсця. Стояти на вулицi якось непристойно.
Арсенiй: Ти справдi заплуталася.
Ксенiя: На вулицi я пiдiйшла до дiвчини. Нафарбовано§ i вирядженою. Вона палила в недозволеному мiсцi, там був знак - закреслена цигарка. Я нiчого не зрозумiла, а дiвчина розсмiялася. Вона дiстала помаду i зарекреслила зображення пивного келиху. Пiдморгнула менi i облизала губи. Я втекла вiд не§.
Рука Ксенi§ тримтить, коли вона бере келих.
Ксенiя: Далi стояв парубок. Нафарбований i виряджений. Вiн теж палив бiля закреслено§ цигарки. Але сказав менi, що не палить. I що вiн - нiякий не парубок. Вiн був схожий на Брайана Молко.
Арсенiй: Ти палиш, Сеня?
Ксенiя: Не впевнена. Тодi менi закортiло. Але менi не вистачило впевненостi попросити цигарку. Якщо стрiляти, то не у Брайана Молко.
Арсенiй дивиться на губи Ксенi§, якi наближаються до келиху.
Ксенiя: Ранiше я вiдрiзняла бiлих вiд чорних. Проблеми починалися з сiрих. Мишей або вовкiв. Я боялася одних та iнших, але зналася на розмiрах. Могла порiвняти з собою. Але тепер навiть не знаю, наскiльки я велика чи маленька. Чи велике Сонце? В порiвняннi з птахами, якщо не зважати на висоту.
Ксенiя вiдсьорбує з келиху, кривиться.
Ксенiя: Буе!
Арсенiй: Але нещодавно ти любила пиво!
Арсенiй посмiхається.
Арсенiй: Сеня?
Ксенiя: Так дивно. Ми розлучилися з тобою. А тепер знову сидимо поруч.
Арсенiй: Ти хотiла менi щось сказати. Тому я прийшов.
Ксенiя кива.
Ксенiя: Коли я не впевнена, я дивлюся на iнших. Менi важливо, як вони дивляться на мене. Як вiдносяться.
Арсенiй: А якщо вони самi не впевненi?
Ксенiя знизує плечима.
Арсенiй: Гадаєш, я впевнений у чомусь?
Ксенiя: Ти казав, що не хочеш дiтей. Я запитала, чи впевнений ти. Ти сказав, що впевнений.
Арсенiй розкручує пальцем попiльничку.
Ксенiя: Ти навiть збирався стерилiзуватися.
Арсенiй кива.
Арсенiй: Менi ще нема тридцяти п'яти. Тому мене висмiяли в клiнiцi. На жаль - ми не в Штатах.
Ксенiя: Ти iдiот.
Арсенiй посмiхається.
Арсенiй: Ти впевнена?
Ксенiя: Нi, я ж сказала.
Арсенiй: Гаразд. Я збирався стерилiзуватися не тому, що не хочу дiтей. Навпаки - я §х хочу.
Ксенiя: Збоченець.
Арсенiй: Це не те, що ти подумала. Хоча, звичайно, ти була маленькою на першому побаченнi.
Ксенiя: На другому, мабуть, пiдросла.
Арсенiй: Ще б пак! Ти нафарбувалася i стала на каблуки.
Ксенiя: Я навчилася у навколишнiх жiнок.
Арсенiй дивиться навкруги.
Ксенiя: Вони такi впевненi на вигляд. А всерединi, напевно, б'ється серце. Воно б'є у всi дзвони.
Арсенiй: На вигляд вони взагалi безсердечнi.
Ксенiя: Тодi що у них всерединi? Порожнеча?
Арсенiй: Не обов'язково. Вони наповненi мiкроорганiзмами. Рiзною заразою. Тому що не стерилiзованi.
Ксенiя: А як же дiти?
Арсенiй: У моєму розумiннi вони теж мiкроорганiзми.
Ксенiя п'є пиво, кривиться.
Ксенiя: Я думала...
Арсенiй: Знаю, ти мала час. Ксенiя: А ти хiба нi, Сеня?
Арсенiй: Я - нi, Сеня. Я працюю. Завжди.
Арсенiй п'є пиво.
Ксенiя: Чула, що у тебе зараз iнша. Ця баба... Лiза. Арсенiй: Я пiдкорив §§. Ксенiя: Ви вже спите разом? Арсенiй: Останнiм часом у мене безсоння ... Ксенiя: Ти настiльки бо§шся дiтей?
Арсенiй: Ми обговорювали це з тобою мiллiон разiв. Перед тим як спати.
Ксенiя кива.
Арсенiй: Як i ранiше, я не хочу ставати рабом дитини. Мiняти пелюшки i годувати §§ молоком, щойно та розреветься. Ксенiя: Для цього iснує мати. Арсенiй: Менi доведеться працювати ще бiльше. Залишатися допiзна або десь пiдробляти. Але ж головне якiсть, а не кiлькiсть. Дитина поставить хрест на мо§й кар'єрi. Ксенiя: Ти отримаєш допомогу. Вона зараз велика. Арсенiй: Вона одноразова. А дiти ростуть нескiнченно довго. Ксенiя: Допоможуть бабусi з дiдусями. Потiм - садки та школи.
Арсенiй допиває пиво.
Арсенiй: I взагалi - я ненавиджу цих малявок. Я настраждався вiд них в дитинствi. Ксенiя: Страждання не скiнчилися.
Арсенiй здивовано дивиться на Ксенiю.
Ксенiя: Ти натягуєш цiлу пачку презервативiв i набиваєш дiвчину таблетками пiд зав'язку. Хiба це нормально?
Арсенiй пiднiмається.
Арсенiй: Пiду замовлю ще пива. Ксенiя (навздогiн): А пiсля пива у тебе взагалi нiчого не виходить.
Арсенiй йде.
Ксенiя (собi пiд нiс): Що я тут роблю?.. Дома було набагато краще.
Ксенiя п'є пиво.
Ксенiя: Всi дивляться на мене, немов на дурочку. Нiби я переходжу дорогу на червоне. Або забула вдягти трусики.
Ксенiя заглядає собi пiд спiдницю.
Ксенiя: Люди... люди... Навкруги однi люди. Невже вони всi працюють?
Ксенiя озирається в пошуках Арсенiя.
Ксенiя: Може, Сеня прав? Якби люди стерилiзувалися, мене не оточували б люди.
Ксенiя тягнеться до келиха, вiн порожнiй.
Ксенiя: О нi... Нi! Що за думки? Я iдiотка...
До столу повертається Арсенiй з повним келихом пива.
Арсенiй: Про що ти говорила? Ксенiя: Менi погано, я не впевнена в собi. Арсенiй: Якщо тобi не допомогло пиво, я безсилий.
Ксенiя вiдпиває з келиха Арсенiя.
Арсенiй: Менi здалося, ти вже напилася. Ксенiя: Я нервую.
Арсенiй повертає собi келих.
Арсенiй: До речi, щодо бабусь i дiдусiв
Ксенiя уважно дивиться на Арсенiя.
Арсенiй: Мо§ бабуся з дiдусем народилися в один рiк. Настiльки давно, що могли доводитися менi прабабусею i прадiдусем. I вони не мали дiтей. Ксенiя: А твоя мама?
Арсенiй посмiхається.
Арсенiй: Вона менi не мама, а тато. Ксенiя: Що? Арсенiй: Вона вдягала джинси, пила пиво i дивилась футбол. Ксенiя: Тобто у тебе було два батька?
Арсенiй кива.
Арсенiй: Два кiнця, два кiльця, а посерединi цвях. Ксенiя: Ти п'яний? Арсенiй: Недостатньо для моє§ роботи. Ксенiя: А де ти зараз працюєш? Арсенiй: Поблизу.
Арсенiй п'є пиво.
Ксенiя: Тво§ бабуся з дiдусем i померли в один рiк? Арсенiй: У смертi вони теж однолiтки. Ксенiя: Розкажи...
Арсенiй дiстає мобiльник, дивиться на годинник.
Ксенiя: Тобi пора? Арсенiй: Я можу спiзнитися... Ксенiя: Спiзнись.
Арсенiй п'є пиво. Потiм кива.
Арсенiй: Бабуся з дiдусем народилися не тiльки в один рiк, але i в одну годину. Одночасно. Ксенiя: А померли? Арсенiй: Померли теж. Я був на похоронах ...
Арсенiй нервово допиває пиво.
Ксенiя: I? Арсенiй: У трунi лежав один чоловiк. Вiн не був схожий нi на бабусю, нi на дiдуся. Ксенiя: Мерцi рiдко схожi на живих. Вони жалюгiднi. Арсенiй: Вони як ляльки. Всi ревiли, а у мене нiяк не виходило видавити сльозу... Люди... Обличчя ... Вони гладили мене по головi, обiймали. Старшi спiвчувати i боляче тиснули руку.
Ксенiя спiвчутливо дивиться на Арсенiя.
Арсенiй: Папа запропонував поцiлувати бабусю на прощання. А iнший тато потягнув мене до дiдуся. Швидко цiлуй, наказав вiн, цiлуй дiда, а то зараз заб'ють труну. Якщо не встигнеш, я тебе сам заб'ю. Ксенiя: Я нiколи не цiлувала мертвих. Арсенiй: Я вiдмовився. Коли тато викрутив менi руку, у мене полились сльози, i я побiг до мами. Яка теж тато. Ксенiя: Добре, що ти мав вибiр.
Арсенiй кива.
Ксенiя: Тобто ти хочеш сказати, що тво§ бабуся i дiдусь - одна особа? Арсенiй: Дуже гарний актор. Вiн видавав себе то за жiнку, то за чоловiка. Мiняв голоси i одяг. Вiн обдурив усiх. Навiть маму. Ксенiя: Але який сенс? Арсенiй: Думаю, все через любов. Вiн любив лише самого себе. Нiкого не пiдпускав на гарматний пострiл. Ксенiя: Зображав коханця? Арсенiй: I коханку.
Ксенiя пiдiймається.
Ксенiя: Я все зрозумiла, Сеня. Арсенiй: Сядь.
Ксенiя сiдає.
Арсенiй: Так, дiдусь з бабусею пройшли стерилiзацiю. Вони настiльки любили один одного, що вже не могли любити дiтей. Ксенiя: Але звiдки взялася твоя мама? Або тато. Арсенiй: Якщо б я не працював, я подумав би про це. Ксенiя: Давай знайдемо вiдповiдь разом.
Арсенiй кива. Разом з Ксенiєю вони починають пошуки пiд столом.
Арсенiй: Вiдповiдь може бути захована де завгодно. Ксенiя: А може непомiтно лежати на очах у всiх. Арсенiй: Або в кишенi.
Арсенiй лiзе в свою кишеню, його обличчя змiнюється.
Ксенiя: Що там, Сеня? Арсенiй: Ранiше там були грошi. Ксенiя: Тебе обiкрали? Арсенiй: Нiчого, я зароблю ще.
Арсенiй i Ксенiя вибираються з-пiд столу.
Ксенiя: Не нервуй, я розплачуся за пиво. Арсенiй: Але ти не працюєш! Ксенiя: Є iншi способи. Арсенiй: Наприклад?
Ксенiя опускає очi.
Ксенiя: Нехай це залишиться моєю таємницею. Арсенiй: Впевнена? Ксенiя: Нi... Я не зможу §§ приховати. Хiба що...
Ксенiя пiднiмається i тiкає зi сцени.
Арсенiй: Куди ти, Сеня?
Арсенiй бере в руки порожнiй келих.
Арсенiй (собi пiд нiс): Така чужа... А нещодавно я лежав бiля не§... У нас могли з'явитися дiти. Ми не були захищенi вiд них на сто вiдсоткiв... Завжди є ймовiрнiсть залетiти. I тодi б почалися проблеми... А менi треба працювати.
Арсенiй ставить келих.
Арсенiй: До речi, ось мiй начальник ...
До столу пiдходить Лазар, вдягнений у костюм. В руках пiднос з §жею.
Лазар: Вас так довго не було, що я вирушив на пошуки. Арсенiй: Мене обiкрали. Лазар: Дозвольте присiсти? Арсенiй: Я з дiвчиною. Лазар: Ксюшею?
Арсенiй дивується. Лазар сiдає на мiсце Ксенi§.
Лазар: Вона пробiгала по вулицi.
Арсенiй здивовано дивиться на Лазаря.
Лазар: Красиво i прудео. Вона зупинилася бiля мене i запитала, чи добре виглядає. Я сказав, що мрiяв би пробiгтися з нею. Арсенiй: Куди вона побiгла? Лазар: А куди може побiгти така чарiвна дiвчина?
Арсенiй знизує плечима.
Арсенiй: Думаю, що не дуже далеко. Лазар: Ви знову думаєте не про те в робочий час.
Посмiхаючись, Лазар колупає виделкою салат.
Лазар: Не ображайтеся, Сеня. Я злий, як всi начальники. Але це не значить, що я поганий. Якщо б нiхто не ганяв пiдлеглих, то не вставало б Сонце. I ви не пили б зараз пиво. Арсенiй: Я вже допив. Лазар: Пиво може зашкодити вашiй кар'єрi. Арсенiй: Але не так, як дiти.
Лазар знизує плечима.
Лазар: На нашому пiдприємствi працюють навiть багатодiтнi. А ось п'янi - навряд чи. Арсенiй: Це загроза? Лазар: Будь-який начальник - загроза для вас. Арсенiй: Я теж начальник, хоч i дрiбнiший. У мене є пiдлеглi.
Арсенiй пiдводиться i дивиться кудись, маше рукою i клацає пальцями.
Арсенiй: Лiза! Лазар: Це та прекрасна бабуся, що померла сто рокiв тому? Арсенiй: Тодi вона ще не була бабусею.
До столу пiдходить Лiза. В §§ руках пiднос з салатом i пивом.
Лазар: Вона i сьогоднi не схожа на бабусю.
Лазар §сть салат.
Лазар: I навiщо було вмирати?
Лiза сiдає за стiл.
Лiза: У тi часи всi вмирали. Дурний приклад - заразний. Лазар: Смерть - це дурно? Лiза: Коли вмираєш, звичайно дурно.
Лiза теж §сть свiй салат.
Лазар: I що ж вiдбувалося в тi роки? Лiза: Йшла вiйна.
Лазар здивовано дивиться на Арсенiя.
Арсенiй: Велика Вiтчизняна. Лазар: У порiвняннi з чим? Арсенiй: Про таке не жартують, Лазаре. Чоловiка Лiсавєти вбили на вiйнi. Лiза: Його вбили, тiльки не назовсiм. Щоб вiн встиг попрощатися. Вiн при§хав додому. Такий гарний, такий коханий. Весь в орденах та медалях, йому дали §х напрокат.
Лiза: Я прохала його не вмирати. Пообiцяла йому дiтей i пельменiв, хоча в морозилцi давно не було м'яса. Навiть морозилки нiяко§ не було. Чоловiк не повiрив - вiн закрив очi i вмер. Лазар: А ви? Лiза: I я. Закрила очi назавжди. А за вiкном гуркотiла вiйна. Нашi боляче били нiмцiв. Тi кричали. Арсенiй: Розкажи про життя пiсля смертi.
Лiза знову жує. Запиває пивом.
Лiза: Потiм я завела собi нового чоловiка. Вiн теж воював. Цiлком можливо, що на iншiй сторонi. Але чомусь Сталiн його не чiпав. I чоловiк чiпав мене... Поки не з'явилася Лiля. Лазар: Лiля? Арсенiй: Згiдно легенди - моя мама. Ось тiльки Лiсавєта менi не бабуся, тому все це брехня. Лiза: Ми так довго працюємо разом, що могла б вже i стати. Арсенiй: Я пущу тебе в лiжко лише пiсля стерилiзацi§.
Лiза пiднiмає келих, робить кiлька ковткiв.
Лазар: Добре пиво? Лiза: Що?
Лазар показує на келих.
Лiза: А... Я просто п'ю його. Лазар: У вас алкогольна залежнiсть. Арсенiй: Вiд усього залежнiсть. Вiд води, хлiба, Iнтернету ...
Лазар кривиться.
Лазар: Перестаньте бути дурниками.
Арсенiй i Лiза переглядаються.
Лазар: Алкоголь - це зло.
До столу пiдбiгає Ксенiя. Вона захекалася.
Ксенiя (Арсенiю): Це вона? Лiза (Арсенiю): Твоя колишня?
Хвилина мовчання. Ксенiя i Лiза свердлять поглядами одна одну.
Лазар: Значить, так!
Всi дивляться на Лазаря.
Лазар: Я начальник Арсенiя. Арсенiю потрiбно працювати.
Лазар пiдiймається, бере Арсенiя пiд руку i веде зi сцени. Арсенiй озирається i сумно дивиться на дiвчат.
Ксенiя: Я йому не хлопчик на побiгеньках. Лiза: Я не розбираюся в сучасних орiєнтацiях. Ксенiя: Але це не заважає тобi бiгати за спiдницею Сенi.
Лiза вiдсьорбує з келиха.
Лiза: Та у нас ще нiчого не було! Ксенiя: Але тобi хотiлося? Лiза: Не буду брехати. Такий гарний хлопчина... Ксенiя: Вiн бо§ться дiтей. Лiза: Вiн же сам ще дитина. I ти - дитина. Ксенiя: Iди в дупу!
Ксенiя пiдiймається, щоб пiти.
Ксенiя: Або краще я пiду. Лiза: Сядь!
Ксенiя слухняно сiдає.
Лiза: Коли немає Арсенiя, кажу я.
Ксенiя кива.
Лiза: Ще здалеку я помiтила твою невпевненiсть. Ти точно як я в молодостi. Ксенiя: А на вид ти не старша за мене. Лiза: Тим паче, я вже померла, а тобi ще жити i жити.
Лiза гладить Ксенiю по головi.
Лiза: Ранiше менi теж здавалося, що свiт змiнюється. А насправдi змiнювалася я. Ксенiя: На вулицi всi машини помiняли напрямок. Лiза: А може, це ти? Ти побiгла не вгору, а вниз по вулицi. Ксенiя: Перехожi перетворилися на стату§. Вони навiть не моргали. Лiза: Мабуть, ти бiгла дуже швидко.
Ксенiя знизує плечима.
Лiза: Залишилось дiзнатися, де ти була. Ксенiя: Не впевнена, що можу тобi довiряти. Лiза: Я годжуся тебе в бабусi. Ксенiя: I? Лiза: I я не боюся смертi.
Ксенiя замислюється.
Ксенiя: Ти п'єш пиво. Лiза: Я багато чого п'ю. Менi ось виписали пiгулки. Ксенiя: Протизаплiднi?
Лiза кива i лiзе в кишеню штанiв.
Лiза: Лайно! Ксенiя: Невже? Лiза: Та нi - там чисто. Тобто мене обчистили.
Лiза знову суне руку в кишеню.
Ксенiя: Не турбуйся. Я якраз бiгала за грошима.
Лiза продовжує обшукувати себе.
Ксенiя: Я не дуже впевнена, але, можливо, випивка з'§дає всi грошi. I нiякого злодiя не було. Лiза: Або ти - злодiйка.
Лiза продовжує обшукувати себе.
Лiза: От зараза! Чим же менi тепер розплачуватися?
Ксенiя кладе на стiл купюру.
Ксенiя: Я виручу тебе, але не просто так.
Лiза посувається ближче i нiжно бере Ксенiю за колiно.
Лiза: Згодна. Ксенiя: Ти пройдеш стерилiзацiю. Лiза (здивовано): Навiщо? Ксенiя: Заради Сенi. Вiн повинен працювати в стерильних умовах. Нiяких мiкроорганiзмiв i дiтей.
Лiза вiдсувається вiд Ксенi§.
Ксенiя: Тiльки так ти спокусиш Сеню. Завалиш в лiжко i народиш йому сина.
Лiза хоче встати, але Ксенiя хапає §§ за руку.
Ксенiя: Ти ж хочеш цього? Лiза: Сеня злякається. Вiн звiльнить мене.
Ксенiя суворо дивиться на Лiзу.
Ксенiя: Його самого звiльнять. Лiза: Невже?
Лiза посувається ближче до Ксенi§.
Ксенiя: Менi сказав Лазар. Йому потрiбен серйознiший привiд, нiж пияцтво.
Ксенiя бере келих Лiзи, сьорбає пиво.
Ксенiя: Недавно я дала Лазарю, а вiн дав менi грошей. Вони лежать в кишенi, цiла пачка. Вистачить на все - i на пиво, i на стерилiзацiю.
Лiза радiсно кива.
Ксенiя: Сеня кинув мене, i я хочу йому помститися... Я вiдведу тебе в клiнiку. Тобi бiльше тридцяти п'яти, вони стерилiзують тебе без проблем. На паперi.
Лiза допива пиво.
Лiза: Тодi пiшли, злодiйка. Ксенiя: Пiшли.
Дiя друга
Кухня в квартирi Арсенiя. Стiл такий же, як i в кафе. На ньому порожня попiльничка i два келихи пива. Арсенiй i Лiза сидять навпроти один одного, поблизу грається син - Лазар.
Лазар: I-i-i! Ма! Па! Тра-та-та! Арсенiй (Лiзi): З таким лобом вже пора в армiю. А вiн все в iграшки ... Я ще розумiю - комп'ютернi. Але грати в такi ... Iдиотизм ... Вiн хоч нормально вчиться? Лiза: Здається, нормально. Це звичайна школа Арсенiй: Пам'ятаю. Iншi були занадто глибокi для нас.
Лазар пiдкрадається i хапає Арсенiя за ногу. Вiн крутить §§ за годинниковою стрiлкою. Арсенiй кривиться.
Арсенiй: Ох i сильний!
Арсенiй вириває ногу i вiдштовхує Лазаря. Той зi смiхом котиться в гору iграшок.
Арсенiй: Може, здати його в спортивну школу? Лiза: У класi Лазаря i так однi спортсмени. Всi хлопчики ходять в спортивнiй формi. I в кепках. Арсенiй: А дiвчатка? Лiза: Лазар ними не цiкавиться. Вiн каже, що збирається зробити стерилiзацiю.
Арсенiй нервово п'є пиво.
Арсенiй: Вiн абсурдист. Треба було назвати його Йонеско. Лiза: Ти теж ранiше хотiв стерилiзуватися ... Арсенiй: У його вiцi я дивився на дiвчат. Одного разу ми мили вiкна, однокласниця стала на пiдвiконня, i свiтло пронизало §§ плаття. Я побачив усе. Я не мiг вiдiрватися вiд того мiсця, де колись з'являться груди. Лiза: Як §§ звали?
Арсенiй замислюється.
Арсенiй: Таке старе iм'я... А! Точно: Ксенiя. Лiза: Та сама? Арсенiй: Та сама, але без грудей. Без зачiски i косметики.
Лазар пiдкрадається до Арсенiя, пiдскакує i б'є його в живiт.
Арсенiй: Добре, що в мене прес.
Лазар з реготом повертається до iграшок.
Арсенiй: А якби на моєму мiсцi сидiла ти? Лiза: Менi було б боляче. Арсенiй (Лазарю): Сина, жiнок у живiт бити не можна. Лазар: Чому, па? Арсенiй: Всерединi може сидiти дитина. Ти зробиш §й боляче. Лазар: А якщо тiтонька сти-лi-зу-ва-ла-ся? Лiза: Стерео... Арсенiй: Тодi всерединi нiкого не буде. I ти зможеш вдарити. Лазар: Добре, па. Лiза: Я ж казала, що вiн молодець.
Лазар пiдкрадається до Лiзи, пiдскакує i б'є §§ в живiт. Лiза хапа ротом повiтря, згинається i падає зi стiльця.
Арсенiй: Хороший удар, синку. Лiза: За що? Арсенiй: У тебе ж там нема дитини. Ти стерилiзована. Лазар: Стилiзована...
Лазар повертається до купi iграшок. Тим часом дзвонять у дверi.
Арсенiй(Лiзi): Сходи вiдкрий.
Лiза пiдiймається з пiдлоги. Хитаючись, йде зi сцени.
Арсенiй(Лазарю): У твоєму вiцi я читав пригодницькi романи. Ти чув про Лу§ Буссенара?
Лазар крутить головою.
Арсенiй: Хаггарда? Сабатiнi? Жюля Верна?
Лазар кидає в Арсенiя машинку. Тим часом у кухню входять Лiза i Ксенiя.
Лазар пiдходить до Ксенi§ i б'є §§ в живiт. Ксенiя скрикує i падає на пiдлогу.
Арсенiй: В принципi, його можна зрозумiти. У твоєму животi нема дитини?
Ксенiя гнiвно дивиться на Арсенiя.
Ксенiя: Не раджу лiзти менi в живiт!
Ксенiя пiдiймається з пiдлоги.
Ксенiя: Те, що всерединi - моє дiло. Лiза: Яка дiлова!
Ксенiя пiдходить до столу, сiдає на стiлець. Лазар кидає в не§ iграшки.
Арсенiй: Бачу, ти стала впевненою.
Ксенiя посмiхається.
Ксенiя: Я почала нове життя з нуля. За мо§м вiкном тепер тиха вулиця. Навiть не шумлять лiтаки i вiтер. Менi затишно на своєму третьому поверсi. Я знайшла хлопця i роботу. Не на кожен день, а коли менi це дiйсно потрiбно. Я люблю самотнiсть у буднi, а не на свята або вихiднi. Ось чому я йду працювати вдень, а з хлопцем - увечерi. Вiн чайлдфрi, i нам не загрожують дiти.
Лазар кида в Ксенiю iграшку.
Арсенiй: Подякуй бога, що вiн не кидається залiзними танчиками.
Арсенiй показує Ксенi§ синяк.
Лiза: Як не соромно! Арсенiй: Помовч, жiнка. Я тебе нiколи не любив. Якщо б не стерилiзацiя, я б тебе й пальцем не зачепив.
Лазар пiдкрадається до Арсенiя i знову б'є того в живiт. Арсенiй валиться на пiдлогу.
Лiза: Дякую, синочок. Арсенiй (з пiдлоги): Так що там з життям? Ксенiя: Наше життя занадто коротке, щоб жити погано.
Арсенiй повертається на свiй стiлець.
Лiза: Здається, про це написано в будь-якiй книзi.
Ксенiя знизує плечима.
Ксенiя: Я не читаю книг. Арсенiй: Навiть Лу§ Буссенара?
Ксенiя крутить головою.
Арсенiй: Стiвенсона? Купера? Сальгарi? Ксенiя: Калiгарi? Я бачила фiльм ... Лiза: Це iнше
Ксенiя дивиться довкола.
Арсенiй: Одразу попереджаю: у нас немає чого красти. Лiза: Арсенiй не працює, а я не хочу. Арсенiй: Iграшки дорожчають. Лiза: I Лазар росте. Арсенiй: I долар росте.
Арсенiй i Лiза беруть по келиху i п'ють пиво.
Ксенiя: Бачу, вам вистачає на пиво. Арсенiй: Його наливають всiм багатодiтним сiм'ям. Лiза: Одна дитина - це зараз багато.
Ксенiя кива.
Ксенiя: Дiти - це важко. Лiза: Нас все влаштовує... Арсенiй: Ми поки справляємося...
Арсенiй: Ну все, харош. Ксенiя: Зупинiть його! Лiза: Досить, сину.
Лазар слухняно повертається до iграшок.
Лазар: Мама стилiзувалась, але я все рiвно вижив.
Арсенiй: Швидше за все, довiдка була липовою. Лiза: Як ти смiєш таке говорити? Ти! Батько... Арсенiй: Я тобi не батько. Лiза: Зате я мати!
Ксенiя показує пальцем на Арсенiя.
Ксенiя (Арсенiю): Тепер менi зрозумiло, чому у тебе був батько замiсть матерi. Арсенiй: Чому?
Ксенiя показує пальцем на Лiзу.
Ксенiя (Лiзi): I чому ти померла, а зараз жива. Лiза: Чому?
Ксенiя посмiхається.
Ксенiя: Тому що ви абсурдиста! Лазар: А ти - злодiйка.
Арсенiй, Лiза i Ксенiя здивовано дивляться на Лазаря.
Лазар: Вона тирить усе! Перевiрте кальмари.
Арсенiй i Лiза лiзуть руками в кишенi.
Арсенiй: Оце так дiло! Лiза: Лайно собаче! Арсенiй: У мене там грiлося морозиво. Лiза: А у мене був розбитий термометр. Жодно§ ртутного кульки не залишилося.
Арсенiй i Лiза накидаються на Ксенiю i легко скручують §§. Арсенiй намагається засунути руку в кишеню Ксенi§.
Ксенiя: У мене нема кишень. Це муляж. Арсенiй: Вiддай морозиво! Лiза: Верни кульки!
Арсенiй i Лiза тягнуть Ксенiю до столу i садять §§ на стiлець.
Арсенiй: Вважай, що ти в полонi. Ти будеш сидiти тут, i чекати покарання. А нам треба порадитися. Лазар догляне за тобою.
Арсенiй i Лiза йдуть зi сцени.
Ксенiя (собi пiд нiс): Я вiдчувала, що не варто сюди йти... Але менi чомусь захотiлося §х побачити. Подивитись на своє вiдображення в §хнiх очах.
Лазар пiдходить ближче.
Ксенiя (собi пiд нiс): Тепер я в полонi. I бiля мене це чудовисько. Лазар: Сама ти чудовисько. Хоч i замасковане грудьми. Ксенiя: Знайомий голос. Лазар: Звичайно, це мiй голос.
Лазар пiдходить до столу i бере келих. Жадiбно п'є пиво.
Ксенiя: Лазар? Ти в тiлi дитини? Лазар: Дурепа. Я i є Лазар.
Лазар намагається засунути руку пiд одяг Ксенi§. Ксенiя чинить опiр.
Лазар: Зараз я покличу батькiв. I скажу, що ти приставала до мене. Ксенiя: Приставала? Лазар: Саме так. Хотiла мене поцiлувати.
Ксенiя з жахом дивиться на Лазаря, який лапає §§ за груди.
Ксенiя: Ти не можеш бути тим самим Лазарем. Лазар: Чому? Ксенiя: Минуло надто багато рокiв. Ти вмер. Лазар: Моя мати теж вмерла. Це нiчого не значить. Ксенiя: Я бачила, як ти вмер. Ми спали з тобою, а потiм тебе не стало. Лазар: Може, тобi наснилося?
Ксенiя крутить головою.
Ксенiя: I як же ти став дитиною? Лазар: Менi складно прикидатися нею. Добре, що дозволяють битися.
Лазар б'є Ксенiю по спинi. Ксенiя вiдкриває рота.
Лазар: Тiльки крикни - i я скажу, що ти мене поцiлувала. Ксенiя (пошепки): Нiкчема. Лазар: Тихiше.
Лазар знову суне руку пiд одяг Ксенi§.
Ксенiя (пошепки): Досить мене лапати. Лазар: Про це мрiють всi хлопчики. Потискати дорослу жiнку. Ксенiя: I скiльки це триватиме? Лазар: Поки я не пiдросту.
Ксенiя стогне, на §§ обличчi видно сльози.
Лазар: Ти почала iнше життя, а про мене забула. А мiж iншим, похорон не було. Ксенiя: Я не люблю дивитися на мертвих. I цiлувати §х. Лазар: Тобто ти менi вiдказуєш глобально?
Лазар перестає мучити Ксенiю i повертається до iграшок.
Ксенiя: Тепер я не можу бути з тобою. Я пере§хала в iншу квартиру. Я змiнилася.
Лазар починає гратися машинкою.
Лазар: Т-р-р-р! У-ж-ж-ж! Ксенiя: Лазар?
Лазар тупо дивиться на Ксенiю. Потiм кидає в не§ машинку.
Ксенiя: Ти бiльше нiчого не хочеш менi сказати?
Лазар крутить головою.
Ксенiя: Iди до мене, малюк.
Ксенiя розстiбає кiлька гудзикiв.
Лазар: Ма! Па!
На сцену вибiгають Арсенiй i Лiза.
Арсенiй: Що трапилося, синку? Лазар: Вона мене поцiлувала!
Ксенiя застiбається.
Ксенiя: Це неправда! Лiза: Шльондра!
Лiза хапає Ксенiю за волосся, та кричить. Лазар задоволено усмiхається.
Арсенiй: Перестань, мати. У не§ гарне волосся. Лiза (ображено): А у мене? Арсенiй: Не впевнений.
Лiза гнiвно смикає Ксенiю за волосся, та кричить.
Лiза: Що таке? Ти втратив впевненiсть? Арсенiй: Це сталося сьогоднi. Коли я зупинився на вулицi, до мене пiдiйшов Брайан Молко. Нафарбований i виряджений. Вiн сказав привiт. Попросив цигарку. Щось було не так...
Лiза вiдпускає волосся Ксенi§.
Ксенiя: Але ти не куриш. Арсенiй: Тодi навiщо я зупинився? Лiза: Може, ти не зупинявся? Арсенiй: Я думав про це. Але куди дiти Брайана Молко?
Арсенiй, Лiза i Ксенiя замислюються.
Лазар: Його нема серед нас. Як ми можемо вiдштовхуватися вiд нього? Лiза: Малюк має рацiю. Арсенiй: Вiн став занадто розумним. Лiза: Або ми отупiли.
Арсенiй, Лiза i Ксенiя замислюються.
Лазар: Що тут незрозумiлого? Ось, старi, дивiться.
Лазар пiдходить до столу, Арсенiй, Ксенiя та Лiза про всяк випадок прикривають животи руками.
Лазар: Припустимо, я назвусь Джоннi Деппом. I попрошу у вас пива. Ви дасте менi? Арсенiй: Нiколи в життi. Лiза: Ти занадто малий. Лазар: Але якщо б ви не знали, що я маленький. I не знали, хто такий Джоннi Депп. Арсенiй: До чого ти хилиш? Лiза: У нас i так мало пива. Лазар: Абстрагуйтеся!
Лiза прикриває рота рукою, Арсенiй намагається витягнути з штанiв ремiнь.
Арсенiй: Ми вибачали тобi все, синку. Лiза: Але ми не потерпимо лайки.
Арсенiй нiяк не може витягнути ремiнь, Лiза допомагає йому. Лазар задкує.
Лазар: Ви впевненi, що хочете вiдпороти мене? Арсенiй: Особисто я - нi. Лiза: А я останнiм часом сама не своя.
Арсенiй гнiвно дивиться на Лiзу.
Арсенiй: У тебе з'явився iнший? Лiза: Не впевнена.
Арсенiй нарештi витягує ремiнь. По черзi дивиться на Лазаря, Лiзу i Ксенiю.
Арсенiй: Тепер я не знаю, кого я буду пороти. Ксенiя: Я взагалi з iншого життя
Арсенiй здивовано дивиться на Ксенiю.
Арсенiй: Давай сядемо.
Арсенiй i Ксенiя сiдають за стiл.
Арсенiй (Ксенi§): Колись ми зустрiчалися з тобою. Менi подобалося, як ти посмiхаєшся. Подобався твiй одяг та взуття. Ти натискала на кнопки лiфта, який вже §де, i нiколи не наступала на стики плит. А потiм ми розлучилися. Я дуже боявся дiтей, щоб спати з тобою. Пам'ятаєш, ми зустрiлися з тобою в кафе? Я розкрив усi сiмейнi таємницi. Ксенiя: Про сво§ двох батькiв? Арсенiй: I про бабусю з дiдусем, якi були однiєю людиною. Ксенiя: Пам'ятаю.
Арсенiй п'є пиво.
Арсенiй: Так от: це неправда. Ксенiя: Я так i зрозумiла.
Лiза грає в iграшки з Лазарем.
Арсенiй: Мо§ бабуся з дiдусем до сих пiр живi. Вони не стерилiзувалися, але хтось вкрав §х дитину. Пiсля цього вони стали чайлдфрi. Ксенiя: У тi часи можна було стати навiть ворогом народу. Арсенiй: Вони зробили правильний вибiр. Лiза: А тепер вони збираються до нас у гостi. Арсенiй: Хочуть подивитися на того, хто перемiг стерилiзацiю. Лiза: Вони будуть через декiлька хвилин... Арсенiй: I це вб'є §х. Лiза: Тому що чайлдфрi бояться дiтей.
Лiза i Лазар пiдходять до столу.
Ксенiя: Але Лазар вже не дитина! Арсенiй: Вони такi старi, що навiть ми для них - дiти.
Арсенiй i Лiза вказують на Лазаря.
Арсенiй: Ти повинна його вкрасти. Лiза: Хоча б на один вечiр. Арсенiй: Але можна i назовсiм.
Ксенiя мотає головою.
Ксенiя: Нi, я почала нове життя. Арсенiй: Тодi де моє морозиво? Лiза: I мо§ ртутнi кульки? Лазар: I навiщо ти взагалi прийшла?
Ксенiя знизує плечима.
Ксенiя: Менi не сидiлося вдома... Мiй хлопець застряг у пробцi, коли вiдкривав пляшку. Лазар: Нема в не§ нiякого хлопця! I навiть роботи нема. Хiба по нiй не видно?
Арсенiй i Лiза кивають.
Лазар: Коли ви виходили, я визначив, що вона давно не була з чоловiком. Арсенiй: Тодi чому вона бреше? Лiза: Може, щоб пiдiбратися ближче? Арсенiй: I обiкрасти нас!
Арсенiй i Лiза знову хапають Ксенiю пiд руки.
Лазар: Або §й подобається дивитися на тих, хто живе гiрше, нiж вона.
Ксенiя опускає голову.
Лазар: Дивитися на тих, хто допиває останнє пиво. I страждає вiд дiтей.
Арсенiй i Лiза заламують Ксенi§ руки.
Лазар: Одного вона не врахувала. Що я той самий Лазар. А Лiза стерилiзувалася по-справжньому. Арсенiй: I в мене не було термометра в кишенi. Лiза: А у мене - морозива.
Лазар хапа Ксенiю за груди.
Лазар: Ти така ж, як ранiше.
Ксенiя кива.
Лазар: Я маю на увазi руки. Вони спритнi i швидкi. Зараз ти вкрадеш мене й сховаєш.
В цей момент лунає звук важких крокiв, в кухнi блимає свiтло.
Арсенiй: Це бабуся з дiдусем. Вони вже близько.
Арсенiй i Лiза вiдпускають Ксенiю, вона починає тремтiти, Лазар впивається пальцями в §§ плече.
Арсенiй: Бабуся з дiдусем не повиннi побачити Лазаря. Лiза: Це видовище вб'є §х. Лазар (Ксенi§): Дiй!
Лунає дверний дзвiнок.
Лiза: Я вiдкрию. Арсенiй: Краще я.
Лазар дивиться навкруги.
Лазар: Так куди ти мене засунеш?
Арсенiй i Лiза йдуть зi сцени. Ксенiя бере келих, допиває пиво.