Памяти моей мамы.
Триптих.
На матерей нельзя нам обижаться.
Они нас любят больше, чем себя.
Порою мамы могут не сдержаться
И накричать, но это всё любя.
По жизни нас хотят вести за ручку,
Да так, чтоб не ушиблись невзначай.
Не обижайся, получая взбучку.
Скажи себе: "На маму не серчай!"
Она останется со мной
Светом, воздухом, водой.
Она утешит и поймёт...
Она как облака полёт -
Не дотянуться,
Не достать.
Лишь в снах ко мне приходит мать.
И с нею долгий диалог
Ведётся каждый миг...
Мои слова ей не слышны?
И бесполезен крик?
Нет! Слышит! Помнит.
И ведёт по жизни.
Как и прежде.
Чтоб не споткнулась в трудный час,
Чтоб не теряла я надежды.
И только ближе, чем была,
Становится с годами.
Размолвки, мелочность обид
Сжигает время, память.
Не надо, детка!
Скажи им лучше:
- Нет! Не дождётесь
Вы слёз моих!
Я проморгаюсь!
Сильнее стали
теперь я стану.
назло Воронам,
что прилетали
питаться кровью
моих признаний.
Своею злобой
пусть захлебнутся.
А ты, малышка,
живи и смейся!
Твою улыбку
оценят люди.
Их отогреет
свет чистой девы.
Забудь же злобу
и пересуды!
**********************************
Перевод на укр. Василь Ганжар
На спомин матусі.
Tрипiх.
На матерів не треба ображатись.
Вони ж нас люблять більше, ніж себе.
А наші витівки нелегко їм сприймати.
Щоб не нагримати, не стримавши себе.
Їм радісно тримати нас за руку
І тяжко, якщо з нами щось не так.
Не ображайтесь за її жорстку науку-
Це ж материнської любові знак.
* * *
Вона залишиться зі мною
Повітрям, світлом і водою,
Вона утішить і збагне,
Хоч як хмаринка промайне.
Та сил немає дотягнутись
І дістати.
Бо лиш ві сні приходить мати.
І тільки з нею кожну мить
Без слів я зможу говорить.
Чи тож воне мене почує?
І глухне мій даремно крик?
Та ні ж бо! Чує! Пам`ятає!
Веде мене, оберігає!
Щоб не спіткнулась я в події
Та не утратила надії.
І тільки ближче може стати
Мені моя померла мати.
Незлагоди, мізерність кривд ,
Щоб пам`яті вогонь спалив.
* * *
Дитя! Не треба!
Скажи їм краще:
- Вам не діждатись
Мого плачу.
Я промигАюсь!
Кріпчіше сталі
Тепер я стану.
На зло воронам,
Що прилітали
Живитись кров`ю
Моїх визнаннів.
Своєю злістю
Хай похлинуться.
А ти ж, маленька,
Живи та смійся.
Твою усмішку
Оцінять люди.
І їх зігріє
Світ Діви ярий.
Прости їм злобу
І пересуди.
љ Н.А. Малинина (Епифанова), 2006
Авторизованный перевод
на украинский язык, который осушествил Василь Ганжар,
находится здесь:
http://www.litkonkurs.ru/index.php?dr=45&tid=90673&pid=45