Аннотация: Байка про те, як Нємцов став радником...
...У лiсi панувала повна тиша, вiд якої вже починало свербiти у вухах. Десь вдалинi у чорнiй темрявi ночi з'явився свiтлий обрiй, що почав наближатися i бiльшати, окреслюючи початок нового дня. Але нiч не збиралася здаватися так просто, i опиралася усiма силами.
Нарештi на обрiї потихеньку почало сходити сонце, вириваючи з володiнь темряви невеличкий дерев'яний мiст. У вранiшнiй димцi з'явилося декiлька постатей, що вiдразу ж завмерли i почали мовчки спостерiгати, напружено вглядаючись у далину.
Раптом почулися легкi кроки, i на iншiй сторонi рiчки з'явилася людина. Ступивши на край моста, чоловiк зупинився i почав нервово прислухатися. Неподалеку злетiв великий птах, трохи покружляв i зник за кронами дерев.
Вiд групи незнайомцiв, що тихо сидiли у засiдцi, вiддiлилася чорна постать, i рушила прямо до моста. Ступивши на нього, один напроти одного на вiдстанi у кiлька десяткiв метрiв опинилися два чоловiки.
- Все в порядке? Он у вас? - спитав незнайомець, що прийшов першим.
- Да, мы готовы, можно начинать, - вiдповiла постать напроти.
- Сначала покажите его, - недовiрливо сказав перший.
Другий подав знак, i бiля моста з'явилися ще три фiгури.
Оглянувши їх, перший залишився задоволеним, i пiдняв вгору праву руку. Раптом почулися шаги, i до нього пiдiйшли два чоловiка. Подивившись, чи все гаразд, з кожної сторони вiддiлилося по двi фiгури, i пiшли назустрiч.
Зблизившись на вiдстань у пару крокiв, вони зупинилися, i глянули в обличчя один одному.
- Значит, это и есть Игорь Бакай? - запитав голова адмiнiстрацiї Президента Росiї Владислав Сурков.
- Что-то ваш на Немцова не больно похож, - вiдповiв Юрiй Луценко.
- Юр, да это же я! - не витримав Борис Нємцов. - Мы ж вместе на Майдане были, ты что, забыл?
Луценко ледь посмiхнувся, i сказав:
- Все по-честному, как и договаривались. Мы вам ДУСю, вы нам - Союз правых сил.
Полоненi зробили пару крокiв, i помiнялися мiсцями.