Доле, воле, леле моя!
Вiд павутиння рясного осiннього
До ходiння й кружляння попiдтинню.
Вiд розбитих серцевих хвiрток
I до болю й суму у вигнаннi.
 
Доле, воле, леле моя!
Чи то так майорить вдалинi моя мойра,
Чи то серце блукає в пiтьмi?
 
Доле, променi розуму дай!
Руху дверi вiдкрий новi!
 
Крiзь зими зледенiння
Неси з пелюстками весни
Тонкi шовковi шати,
Нiмi й пророчi вогнi...
 
Доле, римо, скрине моя -
Там, де усi скарби -
Сумом вкрита рiдна земля
Й майбутнього
Зеленавi пагорби.

 Источник: https://poembook.ru/poem/2738665