Його свiдомiсть
Не чинила опору моїй,
Коли я намагалася йому наснитися,
Коли на свiй розсуд переписувала його минуле,
Своєрiдно розставляючи акценти.

Вона була сильною й вразливою,
Лагiдною й величною.
Вiд святостi до страшних грiхiв та злочинiв там
Був ледь не крок.

Вiн стояв крижаною брилою,
На його тлi сходило й сiдало сонце,
Змiнювались епохи
Також на його тлi,
I вiн був ознакою часу,
Мов портрет iмператора
На монетi.

Моє кохання було безжальним,
Адже так непросто
Вiдчувати пристрасть
До того,
Кого дослiджуєш.

Його свiдомiсть
Дихала красою,
Що її майже нiхто не бачив.