Коли сходить сонце,
Вона споглядає рiчку,
Уявляючи, як та
Вимiтає смiття,
Зайвi спогади та страждання.

Для когось палець та мiсяць -
Простi явища життя,
Для iнших -
Таємнi послання.

Пiд час затемнення
Всi пальцi
Вказали на один мiсяць,
Вiн зашарiвся.

Мости над водою втратили спокiй.

Вона прочитала послання,
Зупинивши на мить рух планет.

Коли на когось вказують мiста,
Пiд час затемнень та кривавих злив,
Починається несамовита
Епоха карколомних перевтiлень,
Коли над розумом панує гнiв.

Хтось ладнає корабель,
Аби iмператор переплив рiчку,
Хтось заховав ножа у гiлочку сливи невеличку,
Хтось зачинив кiмнату,
Аби спiймати злодiя, що краде свiтло,
А птахи все кружляють пiд звуки трембiти,
Бо, крiм повiтря й пiсень, їм нiчим жити.