Спитай мене про кохання, 
I я скажу:  це - вчинки! 
Нi, не комiчне зiтхання
Другої половинки, 
А просто рукостискання
Крiзь грати чужої неволi, 
Високе у снах злiтання
До неба безкрайого долi, 
Умiння пробачити вчасно, 
Умiння знання дарувати, 
Кохання буває яскравим
I носить розкiшнi шати, 
Але тiльки мудрiсть в ньому
Дiйсно варта уваги, 
Ти кличеш мене в дорогу, 
Я вiдчуваю спрагу, 
I наша бездонна святiсть
Єднає невиннi душi...
Такi у нього пенати, 
Такi у нього вiдлуння...
Коли всi вiдкритi маршрути, 
Колi всi вiдомi ноти, 
Коли у серцевiм кашрутi
Є дотик iлюзiй пейотля, 
I крiзь величезнi хмари
Твої бачу iнiцiали, 
Я розрiзняю барви
Ери кохання, що вже настала. 

*   *  * 

Тодi так потрiбна одна дрiбниця:
Аби фiксувати дiйснiсть, що мiнлива,
Потрiбнi даних терабайти
Й чутлива камера
З диктофоном
У якостi аперитиву.