Колись, iще столiття тому
В добу сувору всiм вiдому
Величний лайнер-корабель
Зачарував усiх людей.
Вiн був могутнiй, титанiчний,
Але, на жаль, недовговiчний.
I в день весняний iсторичний
Цей корабель такий величний
Вiдплив у море, щоби там
Пiти на дно, у океан.
А як це сталось? В чiм причина?
Була тодi пiзня година
Й Титанiк плив у повний хiд.
Здавалось, не лякавсь вiн бiд.
Та ось, матроси на кормi,
Що чергували лиш однi,
Помiтили вже зовсiм поруч
Прямо - нi праворуч, нi лiворуч - 
Льодовий айсберг, що як гора,
Й зрозумiли - обминать пора.
Дзвонили в дзвiн, тривогу здiйняли,
Але нiчого вдiять не змогли.
Зiткнувся айсберг з кораблем...
I не минути вже проблем...
Пробив обшивку нижнiх рiвнiв.
I ось тому до перших пiвнiв
Пасажири юнi i старi
Опинились у морськiй водi.
Iз всiх двух тисяч чоловiк
Двi третiх кiнчили свiй вiк.
I з тих часiв й по нашi днi
Поширилась по всiй Землi
Трагiчна драма iсторична,
Така гiрка й така велична.