Масленков Игорь Витальевич : другие произведения.

Використання геоiнформацiйних та дистанцiйних методiв пiд час пошуку археологiчних памяток

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Любителям украинского языка предлагается украиноязычный вариант статьи "Применение ГИС и ДЗЗ-технологий в археологии". Увы, адаптация под требования харьковского сборника прошла не слишком удачно. Мало того, что редактор несколько изменил структуру, так еще и допустил ряд ошибок при переводе. Что-то исправил, что-то оставил. Список литературы в английском переводе давать не стал, т.к. от него никакой пользы нет. Хочу выразить признательность профессору ХНПУ Маслову Николаю Павловичу и к.и.н., доценту ХНПУ Трубчанинову Николаю Анатольевичу за помощь в публикации статьи. Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
  Збiрник наукових праць. Серiя "Iсторiя та географiя" / Харк. Нац.. пед.ун-т iм.. Г. С. Сковороди. - Харкiв: Колегiум, 2017. - Вип. 54. - 208 с.
  С. 138-145.
  УДК 902(477)(073)
  Є. С. Гришин, I. В. Масленков
  Використання геоiнформацiйних та дистанцiйних методiв пiд час пошуку археологiчних памяток
   У статтi розглядається використання геоiнформацiйних систем i дистанцiйного зондування для пошуку археологiчних об"єктiв та їх iдентифiкацiї. Освiтлюються переваги не iнвазiйного вивчення археологiчних памяток i ефективнiсть їх виявлення на основу аналiзу рiзних супутникових зображень однiєї мiсцевостi. В якостi демаскуючих ознак автори особливо видiляють характеристики грунту вiдносно загального фону. Ефективнiсть цього методу iлюструється прикладами виявлення скiфських поселень. Варто вiдзначити, наукове значення цього напрямку полягає не лише у вiдкриттi нових археологiчних памяток, але i у можливостi бiльш якiсного просторового аналiзу археологiчної карти того чи iншого регiону.
  Ключовi слова: геоiнформацiйна система, дистанцiйнi методи дослiдження, космознiмок, GPS, археологiчна розвiдка, кургани, городище, зольники.
  
   В статье рассматривается использование геоинформационных систем и дистанционного зондирования для поиска археологических объектов и их идентификации. Освещаются преимущества неинвазийного изучения археологических памятников и эффективность их выявления на основе анализа разных спутниковых изображений одной местности. В качестве демаскирующих признаков авторы особенно выделяют характеристики грунта относительно общего фона. Эффективность этого метода иллюстрируется примерами выявления скифских поселений. Следует отметить, научное значение этого направления заключается не только в открытии новых археологических памятников, но и в возможности качественного пространственного анализа археологической карты того или другого региона.
   Ключевые слова: геоинформационная система, дистанционные исследовательские приемы, космоснимок, GPS, археологическая разведка, курганы, городище, зольники.
   The article includes two blocks of information: a general description of new technologies for the remote study and analysis of archeological sites and the application of these technologies for the discovery of Scythian settlements. It describes the using of GIS and Remote Sensing in the archeological studies to find the objects and identifying them. Also it highlights the advantages of non-invasive study of archaeological sites, the efficiency of detection of objects by analyzing satellite images.
   It should be noted that the use of remote sensing is not an entirely new instrument of archeology; It is successively connected with the use of aerial photographs for the analysis of the terrain.
   The authors specifically release characteristics of the ground relative to the background as the telltale sings. The effectiveness of this method is illustrated by examples of the detection of the Scythian settlements.
   The method of comparing different satellite images one locality can detect objects with high accuracy. However, the scientific significance of this trend is not only in the discovery of new archaeological sites, but also in the possibility of a more qualitative spatial analysis of archaeological map. Remote sensing of the Earth allows us to overcome the limitations of traditional field research - now we can not only establish the location of the object, but also determine its area, layout and a number of other attributes. The authors cite the material, which is confirmed by the wide application of this technique by experts in the field of archeology and geoinformatics. However, the effectiveness of these technologies should not be absolutized, they require additional verification and supplement already proven methods of research. The complexity of the use of remote sensing requires additional abilities and more outlook in the field of information technology from archaeologists. But his productivity compensates for all his laboriousness and complexity in his work.
   Keyword: Geographic information system, remote research methods, space image, GPS, archeological survey, Kurgan, archeological object, ash coal.
  
   Постановка проблеми: Стрiмкий розвиток iнформацiйних технологiй не лише створює якiсно iнше соцiокультурне середовище iснування людини, спрощує комунiкацiї, змiнює нашi уявлення про навколишнiй свiт, але i дає в руки дослiдникам новi iнструменти пiзнання. Не стала винятком i археологiя.
   Аналiз актуальних дослiджень: Останнiми роками з боку багатьох археологiв спостерiгається стабiльний iнтерес до технологiй подiбного роду. Якщо ранiше увага придiлялася впровадженню природничо-наукових методiв, застосуванню магнiтометрiв, георадарiв i всiляких ферозондових градiєнтометрiв (метало детекторiв), то тепер археологи бiльше цiкавляться ГIС i ДЗЗ-технологiями. Застосування ГIС в археологiї почалося ще в 1985 р. (презентацiя в Денверi на симпозiумi Мiжнародного товариства доiсторичних i протоiсторичних наук робiт С. Джилла, Д. Хоуерса i К. Квамм). До 1995 р. бiблiографiя, присвячена археологiчним ГIС-проектам, налiчувала 328 найменувань [1, с.16], а на поточний час досягла кiлькох тисяч публiкацiй, склавши, таким чином, особливий напрямок у мiждисциплiнарних iсторичних дослiдженнях.
  Геоiнформацiйна система, на вiдмiну вiд комп"ютерного картографування, має у своєму складi цiлу низку iнструментiв, призначених для всебiчного аналiзу рiзноманiтної iнформацiї. Ця система дозволяє аналiзувати великий масив зiбраних даних, структурувати просторовi данi, створювати вибiрки, групувати їх, редагувати, оновлювати та створювати рiзного роду моделi, вiзуалiзованi за допомогою таблиць, графiкiв та карт.
   Видiляють три основнi напрями застосування геоiнформацiйних систем в археологiї: охорона археологiчної спадщини i прогностичне моделювання; моделювання зовнiшнього палеосередовища на основi археологiчних джерел; мультидисциплiнарнi дослiдження у рамках ландшафтної археологiї [1]. Перший напрям забезпечує реєстрацiю та облiк археологiчних памяток iз можливiстю їх вiзуалiзацiї на мапах i отримання довiдкової iнформацiї. Природним продовженням загальних археологiчних мап i в той же час особливим сектором археологiчних ГIС є прогностичне моделювання - локалiзацiя мiсць, перспективних для пошуку археологiчних памяток. Цей напрямок оцiнюється як дуже перспективний, але який вимагає вiд дослiдника методичної гнучкостi, умiння комбiнувати рiзнi iнструменти для досягнення поставленої мети [2;3].
   Моделювання iсторичної ситуацiї за даними археологiї найтiснiше поєднується iз загальноiсторичними геоiнформацiйними системами, дозволяючи синтезувати данi археологiчних i письмових джерел в одну загальну картину. ГIС подiбної тематики , як правило, концентруються на розробцi окремих археологiчних культур або регiонiв. Чудовий огляд робiт iз цiєї тематики дав Г. Е. Афанасьєв [2]. Специфiка ГIС ландшафтної археологiї полягає в залученнi методiв i матерiалiв палеоклiматологiї, iсторичної геологiї, палеогрунтознавства. Активно використовуються данi, отриманi за допомогою дистанцiйного зондування Землi. Можна згадати яскравi дослiдження С. Грiна i М. Звелебiла (доiсторичнi поселення пiвденно-схiдної Iрландiї), роботи В. Гаффнi i М. Станчича на островi Хвар (Хорватiя). З українських розробок iз дослiдження культурного ландшафту особливо видiляється "Овруцький проект", створений А. П. Томашевським i С. М. Вовкодавом [2].
   Виклад основного матерiалу. Пояснимо особливостi геоiнформацiйних систем в археологiї за допомогою наступного зiставлення. За формулюванням А. А. Мансурова, традицiйна археологiчна мапа - це документ, що вiдбиває археологiчну вивченiсть територiї на певний момент часу i складається iз двох частин: 1) топографiчної мапи масштабу не менше 1:100000, на якiй позначенi всi вiдомi археологiчнi пам"ятки; 2) опис усiх позначених памяток [19, с.13]. Але археологiчна карта ГIС-формату i за своїм наповненням, i за функцiональними завданнями значно перевершує визначення Мансурова. Видiлимо окремо деякi її найважливiшi особливостi. Передусiм, ГIС-проект i його картографiчнi матерiали є динамiчної iнформацiєю, яка може поповнюватися та коригуватися пiсля створення самого проекту, тодi як мапа звичайного формату (у твердiй копiї або в електронному виглядi) є повнiстю завершеним продуктом, що не припускає внесення нових даних. Можливiсть пошарового представлення iнформацiї на картi ГIС-формату дозволяє вийти за межi картографування виключно археологiчних памяток, адже на неї може бути нанесений ряд шарiв iз додатковими вiдомостями; межi археологiчних культур, передбачуванi шляхи сполучення, маркери з мiсцем розташування окремих артефактiв, виявлених поза поселенням. Окрiм того, пiдключення декiлькох шарiв рiзних перiодiв i археологiчних культур по одному регiону дозволяє простежити характер їх спадкоємностi, уточнити промiжнi стани розвитку матерiальної бази тiєї чи iншої культури.
   Ще однiєю важливою перевагою археологiчних карт ГIС-формату є вибiрковiсть матерiалу. Здiйснення вибiрки по атрибутах припускає вiзуалiзацiю на мапi тiльки тих об"єктiв, якi задовольняють умовам запиту редактора або користувача. Так, можна сформувати запит щодо вiдображення на мапi тiльки тих стоянок, на яких були знайденi "палеолiтичнi Венери" або знаряддя працi певного типу. Подiбнi запити залежать лише вiд складностi самої атрибуцiї i дозволяють виконувати найрiзноманiтнiшi завдання, починаючи вiд суто статистичного аналiзу i його представлення на мапi i закiнчуючи монiторингом стану археологiчної вивченостi тiєї чи iншої територiї (наприклад, цiлком адекватними можна вважати запити такого роду - "вiдiбрати й вiзуалiзувати на мапi пам"ятки салтiвсько-маяцької культури, вивченi в 1926-1936 рр.").
   Значно ускладнюється в ГIС-проектах з археологiї i опис об"єктив на мапi. У простому виглядi вiн може бути представлений лише набором атрибутiв, закрiплених за конкретним шаром. Проте для особливо iнформативних проектiв характерне використання повноцiнних реляцiйних таблиць i баз даних. У подiбних випадках шари для картографування супроводжуються кiлькома довiдковими шарами, пов"язаними мiж собою за допомогою iндексiв. Замiсть паралельних, не взаємодiючих мiж собою шарiв формується цiла iєрархiя груп об"єктiв та їх властивостей. Особливо актуальний такий пiдхiд для опису складних археологiчних памяток. Очевидно, що охарактеризувати археологiчний комплекс кiлькома параметрами неможливо, iнформацiю необхiдно структурувати вiдповiдно до складностi самої пам"ятки: треба створювати пiдпорядкованi таблицi для тих об"єктiв, якi входять до складу комплексу, а потiм i для окремих артефактiв, також пов"язаних через iндекси з вищими таблицями. Значення деяких параметрiв, наприклад, назва археологiчної культури, мають бути передбаченi в службових шарах-довiдниках. Це лише загальний вигляд складного археологiчного ГIС-проекту, оскiльки розробка кожної окремої теми припускає особливий пiдхiд до формування його структури та реалiзацiї функцiональних можливостей.
   За своїм основним цiльовим призначенням археологiчнi мапи ГIС-формату неможливо звести виключно до iлюстративного матерiалу; вони можуть служити як формою подання результатiв дослiджень, так i додатковим iнструментом вивчення археологiчних памяток. Еврiстичний пiдхiд до роботи з картою дозволяє точнiше сформулювати завдання працi дослiдника, намiтити цiлi для нових польових дослiджень. Вiдносно останнього напрямку важливою перевагою складних археологiчних ГIС-проектiв є можливiсть їх поєднання з результатами даних дистанцiйного зондування Землi (ДЗЗ), якi завдяки неоднорiдностi складу, щiльностi й вологостi грунту дозволяють не лише знаходити новi пам"ятки археологiї, але й виявляти їхню структуру, що необхiдно при монiторингу вже вiдомих памяток, оскiльки останнi часто пiддаються значному антропогенному впливу.
   Серед рiвнiв дистанцiйного зондування - наземного, авiацiйного i космiчного - нинi найбiльш затребуваним є авiацiйний зi здiйсненням перспективного аерофотознiмання мiсцевостi (планова зйомка також використовується, але в меншiй мiрi), що вивчається. Отримання даних ДЗЗ по космiчним знiмкам проводиться порiвняно рiдко, оскiльки для цього потрiбнi особливi знання та навички, зокрема, робота з матерiалами багато спектральної зйомки. З iншого боку, за зауваженням Д. С. Коробова, космознiмки можна розглядати як варiант аерофотознiмання зi значних висот - вiд 200 до 1000 км [18, с. 299], велика обзорнiсть яких, а також можливiсть зiставлення декiлькох знiмкiв, зроблених в рiзний сезонний час, роблять їх бiльше iнформативними, нiж звичайнi аерознiмки. Наявнiсть космознiмкiв у вiдкритому доступi допускає їх використання в геоiнформацiйних системах.
   На жаль, традицiйнi методи дослiдження мають численнi обмеження. Тут i приходять на допомогу технологiї ДЗЗ. Використання польових розвiдок для пошуку археологiчних памяток передусiм пов"язане з iстотними витратами часу при великiй трудомiсткостi i малiй ефективностi. Археологiчнi розвiдки не можуть охопити значну площу. Перешкодою стає i сiльськогосподарська дiяльнiсть людини, коли мiсця, що цiкавлять дослiдника, перебувають пiд посiвами або, навпаки, глибоко заоранi. Навiть на рiвнi окремо взятого поселення залишається пiд знаком питання його площа - важлива ознака для характеристики об"єкта вивчання. У польовiй археологiї площа поселення визначається ареалом поширення пiдйомного матерiалу, що не може вважатися достовiрним показником через рiзнi обставини (наприклад, змiщення культурного шару пiд час оранки). У багатьох випадках для зясування площi дослiджуваного об"єкту потрiбно проведення багаторiчних розкопок. Так, за зауваженням Г. Е. Афанасьєва, щоб повнiстю розкопати поселення салтiвсько-маяцької культури по усiй площi, знадобляться десятилiття [4]. У даному випадку альтернативою традицiйним польовим розвiдкам стає метод дистанцiйного зондування землi й обробка одержаних даних за допомогою ГIС-технологiй.
   Метод дистанцiйного зондування Землi багато що роднить зi звичайним для археолога аерофотознiманням. Заснована на аналiзi тiньових орiєнтирiв, рослинних i грунтових маркерiв, вона активно застосовувалась упродовж другої половини ХХ столiття, як за кордоном, так i в СРСР. Проте слiд зауважити, що попри всi вигоди порiвняно iз традицiйними археологiчними розвiдками аерофотознiмання вимагає значних фiнансових витрат. Метод ДЗЗ ґрунтований на багатоплановому аналiзi мультиспектральних космознiмкiв, ви членуваннi певних ознак, вiдмiнних вiд природного фону i сучасної антропогенної дiї. Грунт, як i рослиннiсть, неоднорiднi. Ця неоднорiднiсть викликана рiзними чинниками. Є серед них i штучнi. Пошук саме таких аномалiй i входить у завдання ДЗЗ.
   Отримання даних за допомогою ДЗЗ здiйснюється через пошук демаскуючих ознак археологiчних об"єктiв. Цi ознаки об"єднуються в наступнi чотири основнi групи: характеристика свiтла, тiнi та контрастностi; характер рослинностi й рiзниця в нiй на однорiдному ландшафтi4 грунтовi ознаки; температурнi та хiмiчнi ознаки [18, с. 294]. Зрозумiло, що всi цi ознаки не є унiверсальними i їх значення варiюється залежно вiд збереження i типу об"єктiв, що вивчаються. Так, характеристика свiтла i тiнi актуальна лише для тих об"єктiв, залишки яких помiтнi на загальному рельєфi мiсцевостi. Температурнi й хiмiчнi ознаки вимагають спецiальних спектральних фiльтрiв для виявлення тих чи iнших аномалiй. Найбiльш доступнi для аналiзу i не вимагають спецiального оснащення грунтовi ознаки i характер рослинностi.
   Нинi дослiдниковi цiлком доступнi космознiмки досить високого роздiлення. Так, наприклад, у 1995-1996 i 2002 рр. 800 000 фотографiй, отриманих розвiдувальними супутниками CORONA, було розсекречено американським урядом [5]. Зявилося багато геосерверiв, що надають цiлком якiсний продукт. Серед таких геопорталiв насамперед слiд вiдзначити Google.Maps, Live Search Maps/Maps Bing, Yahoo.Maps, Kosmosnimki, Yandex.Карти, Wikimapia [6]. Технiчнi особливостi роботи з космознiмками вимагають специфiчних навичок. Утiм, ця особливiсть не викликає значних труднощiв, оскiльки розглядалася неодноразово [7].
   Для безпосередньої роботи з космознiмками можна використати безкоштовну навiгацiйну програму SAS.Планета. Ця програма дозволяє вимiрбватии вiдстань мiж вибраними точками, формувати мапу заповнення шару, створювати файли прив"язки та зберiгати зображення для подальшої обробки у графiчних редакторах i використання в рiзних ГIС-додатках, визначати GPS-координати, установлювати мiтки на мапi та iн. Однiєю з незаперечних переваг програми є можливiсть працювати паралельно з кiлькома мапами, якi надаються геопорталами Google.Maps, Yandex.Карти, Wikimapia, Maps Bing, Yahoo.Maps, ESRI, TerraServer.
   Остання обставина дуже важлива. На цьому треба зупинитися особливо. Знiмки, зробленi рiзними супутниками в рiзний час, тiльки доповнюють один одного. Деталi, якi не простежуються на одних космознiмках, можна помiтити на iнших, знятих не лише в iнший час доби, але й в iншу пору року. Iстотнi корективи вносять такi чинники, як вологiсть грунту, освiтленiсть, прозорiсть атмосфери, наявнiсть хмарностi, посiвiв, листя, тощо. Саме з цiєї причини необхiдно аналiзувати космознiмки однiєї i тiєї ж мiсцевостi, але наданi рiзними геопорталами. Чим рiзноманiтнiша початкова iнформацiя,ти надiйнiшим виявляється результат. Так, наприклад, на знiмках, зроблених до утворення суцiльного снiгового покриву, територiя навколо зольникiв скiфського часу має темнiше забарвлення, нiж навколишнiй простiр. Це може бути пов"язане з тим, що грунт, насичений органiкою, має iншу вiдбивну здатнiсть, проте ця особливiсть виявляється лише в певну пору року. Огляд подiбних темних областей, що не мають виражених зольних плям або iнших явних антропогенних ознак, показав наявнiсть незначної кiлькостi керамiки.
   Ефективнiсть методiв ДЗЗ дiйсно дуже висока. За попереднiми оцiнками вона може досягати 90% i бiльше. Але слiд пам"ятати, що, незважаючи на свою дiєвiсть i удавано нескладнiсть, технологiї ДЗЗ також мають певнi обмеження й недолiки, що можуть iстотно зменшити результативнiсть i навiть привести до помилкових висновкiв. Серед них вже вiдзначалися обмеженi можливостi окремо взятого ресурсу. Iнформацiйна насиченiсть космознiмкiв, зроблених iз мiнiмальним тимчасовим промiжком, досить мала. Часом далеко не вся територiя дослiджуваного регiону має покриття або належну якiсть, достатню для пошуку памяток археологiї. Посiви та листя в бiльшостi випадкiв роблять марним аналiз знiмкiв, знятих iз космосу у видимому дiапазонi спектру.
   Є ще одна iстотна складнiсть, що пiдстерiгає дослiдника. Йдеться про помилкову iнтерпретацiю виявлених об"єктiв. Без належного досвiду легко прийняти iригацiйну траншею або газопровiд за старовинну дорогу, а залишки згорiлої соломи або споруд XVIII-XX ст.. за розоранi кургани або iншi археологiчнi об"єкти. В якостi помилкових цiлей часто виступають i природнi утворення. Локальнi виходи глини або крейдяної породи вiзуально дуже схожi на кургани або зольники скiфського часу. У таких випадках потрiбен ретельний аналiз кольору, форми й закономiрностей у розташуваннi на мiсцевостi аналiзованих цiлей. Щоб запобiгти цьому, потрiбно розробити методики по iдентифiкацiї на основi цiлого набору рiзноманiтних ознак, властивих тому або iншому типу археологiчних об"єктiв.
   ДЗЗ-технологiї завдяки унiверсальностi, доступностi й дешевизнi дедалi бiльш широко застосовуються в археологiї. Можна визначити цiлу низку успiшних проектiв росiйських дослiдникiв, якi працюють у цьому напрямку. Так, технологiї ГIС i ДЗЗ показали ефективнiсть пiд час вивчення Таманського пiвострова [8], степового Зауралля [9], Кубанi [10], Самарського Заволжя, [11], салтiвсько-маяцької культури [12]. Придiляють увагу ДЗЗ-технологiям i українськi вченi [13]. Особливо слiд зазначити дослiдження харкiвських археологiв В. I Квiтковського i Д. Ю. Юшкова [14]. На останнiй працi слiд зупинитися особливо. Цi дослiдники вказують, що за допомогою застосування технологiї ДЗЗ їм вдалося виявити 3 новi городища i 10 селищ скiфського часу. Для лiсостепової зони басейну Сiверського Дiнця це дуже значний результат. Але також варто вказати на деякi недолiки. Так, автори заявляють про тiнi, що вiдкидаються фiзичними об"єктами. Таке положення цiлком доречно для дешифрування деяких аерофотознiмкiв, але зовсiм не пiдходить для дешифрування космознiмкiв. Для фiксацiї тiнi , як мiнiмум, об"єкт, що вивчається, повинен мати значнi розмiри, чого не можна сказати про вали, кургани або зольники, якi iнтенсивно розорюються впродовж багатьох десятилiть. Зольники часом i зовсiм iдентифiкуються на мiсцевостi виключно за наявнiстю незначної кiлькостi керамiки й iнших побутових залишкiв.
   Варто зазначити, що один з авторiв цiєї статтi вже кiлька рокiв цiлком успiшно застосовує ДЗЗ-технологiї для пошуку нових археологiчних памяток скiфського часу. Промiжнi пiдсумки цих дослiджень були опублiкованi в одному зi збiрникiв статей СКФУ [15]. На сьогоднi можна говорити про те, що завдяки застосуванню ДЗЗ-технологiй авторовi вдалося виявити не лише три не вiдомих ранiше городища (можливо, два з них згодом були помiченi В. I. Квiтковським i Д. Ю. Юшковим), але й кiлька десяткiв нових поселень скiфського часу, частина з яких тяжiє до вiдкритих городищ.
   Так, наприклад, у 2011 р. бiля села Стара Водолага авторовi вдалося виявити одно з них, назване за найближчим населеним пунктом Староводолажським. Городище розташоване на пологому схилi балки вовча (Кручена) приблизно за 1,5 км на пiвдень вiд села. Городище позбавлене серйозних природних перешкод у виглядi ярiв, має округлу форму (близько 25 метрiв у дiаметрi), з усiх бокiв оточене валом, багато в чому нагадує вiдоме Люботинське городище [16], i може бути вiднесено до 2-го типу по класифiкацiї А. А. Моруженко [17]. Обороннi споруди значно постраждали вiд iнтенсивної оранки. Висота валiв не перевищує одного метру. Основна частина культурних залишкiв зосереджена на валу, насиченому золою та керамiкою. У найближчiй окрузi городища виявлено два скiфських селища з численними зольниками. Одне з них розташоване на 500 м на захiд вiд городища, а друге - приблизно за 3 км на схiд. У 2017 роцi автору вдалося знайти ще одне селище поблизу Староводолажського городища. Воно знаходиться приблизно за 800 м на схiд вiд другого поселення.
   У 2012 р. в 300 метрах на схiд вiд пiвнiчної околицi села Одринка на високому чорноземному плато виявлено городище, цiкаве своїми розмiрами. Воно також має округлу форму, з усiх бокiв оточене валом, iстотно пошкодженим оранкою. Памятка має в дiаметрi приблизно 45-500 метрiв i може вважатися одним iз найбiльших на Харкiвщинi. На вiдмiну вiд попереднього, вал Одринського городища не насичений золою. Навколо городища виявлено декiлька скiфських поселень: перше знаходиться бiля сiльського кладовища у захiдної околицi села, друге - поряд iз колишнiм хутором Горб, третє - у пiвнiчного узлiсся в урочищi Певного, четверте - за 1,5 км на пiвденний схiд вiд пiвденної околицi Одринки, п"яте - поблизу аеродрому сiльгоспавiацiї поблизу села Мокре Вербове. Два поселення виявленi на пiвнiчному узлiссi лiсу бiля траси Бахметєвка-Одринка.
   У 2015 р. за 1,3 км на пiвнiч вiд села Ракiтне на плато бiля водоносної балки на одному з мисiв виявлено городище скiфського часу (Ракитянське). Городище з усiх бокув оточене валом i ровом, знаходиться в лiсi, завдяки чому добре збереглося. Воно має форму неправильного овалу завдовжки 150 i завширшки 100 метрiв. Поруч розташоване селище, що налiчує близько десятка зольникiв. Ще два селища вiдкрито в лiсi бiля траси Ракiтне-Мокре Ракiтне.
   Висновки та перспективи подальших дослiджень. I це лише частина вiдкритих завдяки ДЗЗ-технологiї памяток скiфського часу. На жаль, рамки цiєї статтi не передбачують публiкацiї вiдомостей про все археологiчнi пам"ятки, знайденi автором за допомогою ДЗЗ. Iнформацiя про частину з них дана виключно як iлюстрацiя ефективностi використання ДЗЗ-технологiї.
   На закiнчення хочеться сказати, що ця методика має велике майбутнє i навiть може стати вагомим iнструментом у руках дослiдника. Наприклад, наведенi вище короткi вiдомостi про новi археологiчнi пам"ятки здатнi не лише iстотно змiнити нашi уявлення про масштаби заселення краю в VI-IV ст.. до н.є., але й дати можливiсть по-новому поглянути на соцiальну органiзацiю скiфського суспiльства.
   Лiтература
  1. Коробов Д. С. Основы геоинформатики в археологи. М.: Изд-во МГУ, 2011.
  2. Афанасьев Г. Е. Основные направления ГИС и ДЗ-технологий в археологи// Круглый стол "Геоинформационные технологи в археологических исследованиях": Сб. докладов. М.: ИА РАН, 2004.
  3. Зайцева О. В., Пушкарев А. А., Барсуков Е. В. Возможности прогнозирования и выявления местоположения памятников археологи с помощью ГИС и ДЗ технологий// Современные проблемы археологи России. Т. II. Материалы Всероссийского археологического съезда (23-28 октября 2006 г., Новосибирск). Новосибирск: Изд-во Института археологии и этнографии СО РАН, 2006.
  4. Афанасьев Г. Е. Перспективы применения методов аэрокосмического зондирования в археологии// КСИА. 1993. Љ 210. С.15.
  5. Жуковский М. О. Использование данных спутников CORONA в археологических исследованиях// "Археология и геоинформатика": Тезисы докладов круглого стола 14-15 апреля 2010 г. М.: ИА РАН, 2010.
  6. Довгалев А. А. Сравнительный анализ онлайн-сервисов материалов дистанционного зондирования для создания ГИС архреологических объектов // "Археология и геоинформатика": Тезисы докладов круглого стола 14-15 апреля 2010 г. М.: ИА РАН, 2010.
  7. Татарников О. Эксперименты со спутниковыми снимками - [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://compress.ru/article.aspx?id=17984
  8. Гарбузов Г. П. Геоинформационные системы и дистанционное зондирование Земли в археологических исследованиях (на примере Таманского полуострова): Автореф. Дисс. ... канд. Ист. Наук. М., 2007.
  9. Батанина Н. С., Батанин С. А., Антимонов Н. П. Аэрофотосъемка и данные ДЗЗ в археологических исследованиях степного Зауралья // Археология и геоинформатика: Первая международная конференция. Тезисы докладов. М.: ИА РАН, 2012.
  10. Ногайлиев Р. Х. Использование данных дистанционного зондирования для поиска древних и средневековых переправ в верховьях Кубани // "Археология и геоинформатика": Тезисы докладов круглого стола 14-15 апреля 2010 г, М.: Изд-во ИА РАН, 2010.
  11. Антимонов Н. П. , Багаутдинов Р. С., Мышкин В. Н., Трибунский В. С. О некоторых аспектах исследования степных курганных могильников по данным дистанционного зондирования Земли // Известия Самарского научного центра РАН. 2015. Т. 17. Вып. Љ 3-1, с. 281-286.
  12. Афанасьев Г. Е. Первые шаги "космической археологии" в России: (к дешифровке маяцкого селища) // РА. 1999. Љ 2. С. 106-123.
  13. Гнера В. А. Застосування аерофотограмметричних методiв дистанцiйного зондування замної поверхнi в археологiї // Працi центру памяткознавства: Зб. Наук. Пр.. 2012. Вип.. 21. С. 76-91..
  14. Квитковский В. И., Юшков Д. Ю. Использование спутниковой съемки местности для поиска памятников раннего железного века на Харьковщине // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы Х Международной науч. конф., посвященной 125-летию профессора К. Э. Гриневича (Харьков, 4-5 ноября 2016 г.). Харьков: ООО НТМТ, 2016.
  15. Масленков И. В. Новые памятники скифского времени бассейна Северского Донца // Социально-культурные и исторические аспекты развития региона: История и современность: материалы [сборник] /СКФУ. - Ставрополь, 2015. - Вып. 10. - 525 с.
  16. Шрамко Б. А. Люботинское городище: Сб. научных трудов. Харьков, 1998.
  17. Моруженко А. А. Городища скiфського часу на територiї лiсостепу Схiдної Європи. Вiсник Харкiвського унiверситету. 1969. Љ 35. Iсторична серiя. Вип. 3. С. 65-73.
  18. Коробов Д. С. Применение ГИС и даннях дистанционного зондирования в археологи // Междисциплинарная интеграция в археологи / Отв. Ред.. Е. Н. Черных, Т. Н. Мишина. М: ИА РАН, 2016.
  19. Смекалов С. Л., Федоров Д. Л. Геоинформационные технологи в археологических исследованиях. СПБ., 2004.
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"