|
||
Схилилися збентежені дерева
До нiг твоЇх. І літо промина.
Чекаєш на осінні дні даремно,
І з винограду чистого вина
Не вип'єш. В'язень безтюремний...
До тебе нахилилися дерева,
І перший лист впаде до кволих ніг,
Коли я обійму тебе - так треба.
Хоча колись мене - так і не зміг.
|