Аннотация: авторскiй переклад казки СВIТЛО ДОБРА Мельника Юрiя Адамовича на українську мову
Рiздвяна казка СВIТЛО ДОБРА для дiтей та дорослих
авторскiй переклад казки Мельника Юрiя Адамовича на українську мову
З ПЕРЕДМОВИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Це просто казка и тут нема ніяких причин для суперечек - пусте сперечатися з Духом Святим від Бога, який в Любові Божій - у доброті до усіх людей, у головних Божіх заповедях любові до Единого Бога, Творця, і до всіх людей, як до своїх рідних братів і сестер у Бозі, бо усі люди - Його земні діти.
Пусте намагатися сперечатися з Духом Святим від Бога, який і в милосердому відношенню до любого чужого страждання, і у чесності, і у скромності, і у вмінні пробачати інших людей.
Люди, не готові вмістити в своє серце і свідомість цієї книги, просто не зможуть спокійно її читати і відмахнуться від неї, вважая те, що стали для неї занадто дорослими.
І це - їх право.
До і після казки хочу привести кілька слів з Євангелія Христова, і деякі записки учнів п'ятих класів 14-й школи Харкова.
Вони написали їх на аркушах з школьних зошитів, коли у кiнцi 1993 року я читав їм цю казку на уроках, працюючи в тiй школi психологом.
Нехай в ціх думках о казці немає зарозумілих слів і красиво побудованих фраз.
Але в них - чиста дитяча віра у Бога, щірість нелукавих дитячих сердець.
Казка ця руською мовою 20 рокiв тому у 2002 роцi була схвалена Керiвницьтвом Православного Християнства у Москвi як корисне для душi читання, коли была розмiщена на трьох Православних сайтах Москви, праця яких схвалена була тодi Патрiархом усiєї Русi Олексiєм другим.
У тому можна пересвiдчитися, набрав в iнтернеті слова: ЮРИЙ МЕЛЬНИК СВЕТ ДОБРА.
Пiсля чого звiдти пiшла вона и до Православiя i Києва, i Бiлорусiї.
I по всьому свiту звiдти пiшла.
Половина Християн в Українi україномовних, тому Юрiй Мельник i зробив цей авторський переклад казки на рiдну йому по крові українську мову.
КIНЕЦЬ ПЕРЕДМОВИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Євангеліє:
"В той час учні приступили до Ісуса і сказали: хто більше у Царстві Небесному?
Ісус, подозвав дитину, поставив її посеред них и, обняв її, сказав їм:
Істино говорю вам, якщо не звернитеся і не будете, як діти, то не війдете до Царства Небесного.
Отож, хто умалиться, як це дитя, той і більше у Царстві Небесному" (Мтф. 18.1-3)
Із записок дітей:
"Мені дуже подобається казка тим, що там всі вірять у Бога, в добро і правду, що там ніхто нічого не краде" (Д'яченко Таня 5-А клас, Головенцова Олена 5-Д клас).
"Мені подобається ваша казка. Тому що там розповідається о добрі, що там завжди сонце і є горка ледяна" (Прогляда Таня 5-Е клас).
"Мені подобається ця казка.
Вона відповідає Вищому Добру і я вірю в Нього.
У моїй бабусі є книги о Вищем Добрі, но вони написанi на псалтирській мові.
А я не вмію читати на ній" (Ушаков Ваня 5-Д класс).
"Казка мені подобається, тому що цікава, добра" (Артемчук Кирил 5-Б клас).
"Мені ця казка подобається тим, що в тій країні немає вбивств і смерті" (Федоров Сергій 5-Д клас).
"Мені ця казка дуже подобається.
Вона відрізняється від усіх казок тим, що в ній говориться о Богові, о добрих людях.
Я так думаю" (Гончарова Настя 5-Г клас).
" Ця казка відрізняється вiд iнших казок тим, що в ній люди робляться добрими" (Губанова Катя 5-Б клас).
"Мені подобається ця казка.
Тому що це - наше життя, наша надія на доброту.
Вона дуже красива і правдива" (Коломиченко Дмитро 5-Б клас).
Світло Добра
Різдвяна казка
Милий дружок. Ти, звичайно, знаєш безліч казок... Але, можливо, бажаєш послухати зовсім нову?
Тільки спочатку скажи: тобі сняться сни?
Коли так, тоді ти погодишся зі мною: іноді уві снах з нами відбуваються усякі пригоди.
Ось і мені якось вдалося побувати в незвичайній країні і подивитися, що там трапилося з двома її мешканцями - дівчинкою Свєтіком и хлопчиком Добронею.
А потім я написав про це казку и прочитав її багатьом дітям.
Невдовзі деякі з них повідомили мені, що і їм наснилися Доброня і Свєтік.
Самі діти почали розповідати мені про інші пригоди цих героїв, а також те, що Свєтік і Доброня почали допомагати їм у житті.
Отже, я розповім тобі те, що побачив, побувавши в цій дивній країні.
Моя казка - о Світі Вічного Добра и Світа.
Я знаю: Світ цей є насправді.
Бо, коли я працював лікарем, то неодноразово за своє життя бачив, як хворі люди з вірою в цей Світ зверталися до Бога по допомогу, і їм робилося краще, а деякі і зовсім ставали здоровими.
Хочу, щоб ти, дружок, повірив у Світлий Світ Добра.
Отож, слухай цю історію.
***
ГЛАВА ПЕРША
Така дивна країна
В одній казковій країні жили дівчинка Свєтик і хлопчик Доброня.
Країна ця дуже красива, а люди в ній - добрі та привітні.
Вони ніколи не сваряться, не відмовляють один-одному у допомозі, і що також важливо, завжди говорять правду, не обманюють, навіть тоді, коли у них є нагода обманом досягти щось для них бажаного.
В країні цій немає крадіїв, усі люди мають все, що їм потрібне для життя у радощі та спокої.
Не дивно тому, що двері в домах там не замикаються на ключ.
Тварини і риби там незвичайні: серед них зовсім немає злих і хижаків, хто кусається або може напасти на інших, і яких маленьким дітям треба було б боятися.
"Чим же тоді харчуються там тварини?"- питаєш ти.
Справа у тім, що на деревах у цій дивовижній країні росте стільки смачних плодів, що вистачає усім: і людям, і тваринам, і птахам.
Так, добрі тигри и добрі леви цієї країни люблять харчуватися не такими плодами, як добрі зайчики і білочки: у кожного, звісно, свій смак ...
Але їжі, котру люблять всі, вистачає усім.
І природа в цій країні незвична.
Ніколи там не буває землетрусів чи буревіїв, повеней і лісових пожеж, від яких страждають і гинуть дерева, тварини, птахи ...
Немає там хвороб і бід.
І завжди світить сонечко, хоча великої спеки не буває.
Рано вранці в небі з'являється хмарка, яка поливає рослини і сухий грунт.
Часто діти просять своїх матінок і татусів розбудити їх раніше, щоб встигнути побігати босими під теплим дощиком.
Батьки погоджуються, але при одній умові: ввечері діти повинні своєчасно лягти спати, інакше не встигнуть добре відпочити за ніч.
Але іноді хмарка з'являється і у кінці дня - поливає квіти на клумбах, трави на лугах, дерева у лісах, якщо ті захотіли пити.
"А якщо комусь набридли фрукти і він захоче покуштувати тістечко, цукерку чи ще чогось смачненького?"- питаєш ти.
Що ж, і це легко вирішується.
Справа у тому, що в цій добрій країні є все, що може побажати любий дорослий чи дитина.
Якщо його бажання йде від доброго серця і не несе нікому зла і обману.
Зауважу ще, що в країні Свєтіка і Доброні повітря не засмічується димом заводів і машин.
Люди там їздять на велосипедах або кониках, а також на машинах, котрі працюють на енергії сонця і тому не засмічують природу.
Але більше усього люди тут люблять ходити пішки. При цьому вони милуються природою, красивими будівлями і вулицями.
До речі, на вулицях там ніколи не буває темряви.
Це тому, що від кожної людини йде сяйво доброти і чесності.
Навіть коли сонечко ховається за обрій, там світло від цього випромінювання.
Одежу і все необхідне для нормального життя розумні і працьовиті люди роблять за допомогою машин, які працюють на енергії сонячного світла та енергії вітру.
Вгадай, з чого робляться тут потрібні людині речі?
Виявляється, зі шкарлупи плодів!
Їх же дуже багато в цій країні.
Шкарлупу плодів, які вже скоштували, збирають, перемелюють, добавляють отриманий порошок у воду, і виходить матеріал, схожий на залізо або тканину, дерево або пластмасу - все залежить від породи дерева і від того, скільки взяти води і порошку.
"Так там і серед мешканців води немає хижаків, таких, як щука або акула, які можуть нападати на інших?" - запитуєш ти.
Відповім: щуки і акули є, але вони не шкодять нікому. У річках, озерах, ставках, в море і океані росте багато різних водоростей, і всім вистачає цієї їжі.
"Так там зовсім нецікаво жити! - можуть подумати деякі з вас.- Ні з ким посваритися або побитися, якщо всі добрі і товаришують один з одним".
Але скажи, хіба сам ти любиш, коли тебе лають, кривдять, б'ють, роблять тобі боляче?
Авжеж, що ні.
Ось і люди доброї країни, про яку я веду мову, ніколи не роблять іншим людям того, чого самі не люблять.
Тому, не кривдять, не обманюють, не залишають у біді навіть незнайому людину.
Зате посміхаються один одному і вітаються з кожним перехожим, навіть якщо бачать його уперше.
А відносно того, що в такій країні нецікаво жити, то з цим не можна погодитися.
Так, там немає бійок, воєн, зла і обману...
Тому немає образ, сліз, страждань.
Що може бути краще за таке спокійне і радісне життя!
Люди часто збираються разом не лише у свята, але і у будні: просто поговорити, почитати вголос, пограти в цікаві ігри, пожартувати, повеселитися.
Жителі цієї країни люблять співати і танцювати.
А для дітей є спеціальні Будинки іграшок, куди можна ходити навіть без батьків і брати будь-які іграшки.
"А іграшки там дорогі?" - цікавишся ти.
Але в цій країні взагалі немає грошей.
Все, що треба кожній людині, вона отримує даром.
Немає там багатих і бідних, ніхто не прагне збирати багатство, ховати у себе потрібні іншим людям речі.
Усіх тут однаково поважають і люблять.
І іграшки там, звичайно, теж даються усім даром.
"Якщо б я туди потрапив би, набрав би їх цілу купу"!- можуть подумати деякі з вас.
Але в цій країні діти так не роблять, тому що там зовсім немає жаднюг.
Ось чому у себе вдома діти зберігають тільки найулюбленіші іграшки, а усе інше, погравшись, відносять назад у Будинок іграшок, щоб і інші діти змогли це зробити.
А який там вибір іграшок!
І ляльки для дівчаток красиві, і м'які звірятка, і самі різні цікаві ігри.
Немає в цій добрій країні ані в'язниць, ані судів, тому що зовсім немає злочинців.
І хоча дорослі чоловіки там завжди готові захистити жінок і дітей, якщо їм щось загрожує, потреби в цьому просто немає.
Адже цю країну захищає Вище Добро і Правда, за законом яких живуть усі її мешканці.
І тому ніяке зло і неправда не можуть навіть наблизитися сюди: світло Вищого Добра і Правди для них нестерпно пекуче.
Але найцікавіше те, що ніхто там не примушує нікого бути добрим, чесним, нежадібним.
Людям самим подобається так жити, тому що це приносить спокій і радість.
Ніхто тут не хворіє, не старіє і не помирає.
Діти зростають, вчаться мудрості і назавжди залишаються молодими дорослими.
Іноді вони вирушають в інші країни, якщо там хто-небудь потребує допомоги.
Ясла і дитячі садки в цій країні будуються зазвичай на узліссі або в парку, щоб малюки могли бігати по травичці босоніж.
Часто у гості до дітей приходять добрі звірятка, і разом вони весело грають.
А оскільки в кожному дитячому садку є басейн, який з'єднується з річкою, а через неї - і з морем, то у гості до дівчаток і хлопчиків з моря можуть припливати навіть дельфіни, щоб пограти з дітьми у воді.
Але ми зовсім забули про наших героїв!
Давай подивимося, що Свєтік і Доброня зараз роблять.
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ГЛАВИ КАЗКИ
ГЛАВА ДРУГА
Про те, як Свєтік і Доброня потрапили в країну мороку і невіри
Доброня і Свєтік грають зараз з дельфіном Ласкою, який часто припливає до дітей у гості.
По черзі вони каталися у дельфіна на спині, а тепер перекидаються м'ячем.
І так їм було цікаво і весело, що зовсім забулося про час.
Але тут з'явився вихователь дядько Дмитро і покликав дітей на обід.
Свєтік і Доброня подякували Ласку за те, що він приплив до них у гості, і попрощалися з дельфіном.
Зараз вони витираються рушниками і розмовляють між собою.
- Свєтік, - звертається Доброня до подружки, - як ти думаєш, чому Ласка може припливати до нас? Адже в морі, де він живе, вода солона, а у нас у басейні прісна.
Дівчинка багато знає про річкових і морських риб тому, що цікавиться життям мешканців води, розпитуючи свого тата про це.
Тут потрібно зазначити, що тати наших героїв - капітани вітрильників; на кораблях вони возять дітей і дорослих подорожувати по морю, а також - на сусідні острови.
- Це тому, - відповіла Свєтік, - що дельфіни, як і люди, дихають повітрям, яке знаходиться над водою. Для цього вони і показуються час від часу з води...
Інші ж мешканці моря дихають зябрами, заковтуючи воду, а з нею і повітря. Якби Ласка так дихав, він би, напевно, не зміг припливати до нас.
До того ж, море від нас зовсім близьке і йому не може пошкодити несолона вода, адже плаває в ній Ласка недовго.
Розмовляючи, діти завершили витирання, одягнулися і побігли в їдальню, де їх ласкаво зустріла тітонька Люба і запросила до столу.
Після обіду, як і усім маленьким дітям, їм належало спати.
- А чому дорослі вдень не сплять, а діти сплять?- запитала Свєтік у Доброні.
Добронина мама працює в школі- вона вчить дітей науці про здоров'я, і, тому хлопчик знає про це багато цікавого.
- Тому що маленьким дітям потрібно рости, а краще всього вони ростуть уві сні, - відповів Доброня.
- Ну, що ж, - зітхнула Свєтик.- Пішли рости... Хоча краще б я пограла з Шустриком!
"Хто такий Шустрик"?- запитуєш ти.
Це друг наших героїв - добрий удав, і живе він в печерці недалеко від дитячого садку.
- Шустрик теж любить вдень поспати, - зауважив Доброня.- Він ще молодий удав, і йому теж потрібно рости.
І ось після сну, відпочилі і веселі, діти побігли до Шустрика.
Удав був їм дуже радий.
Свєтік і Доброня довго гралися з ним: каталися на нім, як на гойдалках, коли Шустрик висів на гілках дерева, бігали наввипередки.
Удав, звичайно, бігати не вміє, адже у нього немає ніг, але повзає він дуже швидко.
Втомившись від метушні, діти сіли перепочити в тіні яблуні.
Недалеко від їх селища знаходиться гора Фатупа, високо-превисока, на вершині її завжди лежить сніг.
Дорослі і діти, хто полюбляє кататися на санчатах, лижах або ковзанах, можуть завжди піднятися на вершину гори по підвісній дорозі і покататися хто на чому бажає.
"А як працює підвісна дорога"?- запитуєш ти.
Річ у тому, що поряд з горою є великий дитячий майданчик з різними іграми.
По великому колу там їздять возики, запряжені конячками, і катають усіх бажаючих дітей і дорослих.
"І дорослі там люблять кататися на конячках"?- дивуєшся ти.
Але дорослі в цій цікавій і добрій країні нічим не відрізняються від дітей.
Так само, як і малюки, вони люблять казки і веселі ігри, і вірять, що Добро і Правда набагато кращі за зло і обман.
Хоча тут і немає нічого поганого, але люди країни Свєтіка і Доброні знають, що є такі місця, де багато хто заражений злістю, жадністю, нечесністю, черствістю.
Але ти, дружок, запитав про те, як працює підвісна дорога.
Відповім: вози з конячками обертають велике коло і завдяки цьому рухаються її кабінки.
Якщо конячки втомлюються, то підвісна дорога працює на енергії сонця.
Дивлячись на гору, Свєтік згадала, як нещодавно вона їздила на Фатупу з мамою і татом, і каталася там на санчатах з гірок.
- А я вже давно там не був, - трохи не засумував Доброня, але тут же повеселішав:
- Мама казала, що наступного вихідного усією сім'єю підемо кататися на Фатупу.
- А можна і мені з вами?- запитала Свєтік.
- Звичайно! Я попрохаю своїх батьків. А чом би і тобі не узяти своїх на Фатупу?
- Навряд чи мої мама і тату зможуть в цей вихідний відправитися туди. Ти ж знаєш, що у нас в гостях діти з сусіднього острова.
Батьки збираються сходити з ними на екскурсію в парк дерев і квітів.
- Зрозуміло, - сказав Доброня, - але ти все-таки спитай дозволу у своїх батьків піти з нами на цю прогулянку.
- Знаєш, Доброня, - відповіла дівчинка, - минулого разу, коли ми були на Фатупі, я пішла кататися в небезпечне місце і провалилася під сніг...
Хоча мене швидко знайшли і витягнули, і нічого страшного не сталося, але батьки так злякалися за мене!
Ось чому просити у них дозволу я боюся: раптом не відпустять?
А покататися на санчатах з гірок так хочеться!
Давай скажемо твоїм батькам, що мої тато і мама відпустили мене з вами, а своїм я скажу, що буду у вас в гостях.
- Недобре обманювати, - заперечив хлопчик. - Ти ж знаєш, що в нашій країні ніхто нікого не обманює!
- Але ми увечері, коли повернемося, зізнаємося перед батьками, що я пішла без дозволу,- умовляла Доброню Свєтік.- Тати і мами у нас добрі - вони пробачать! Скажімо, що дуже захотілося нам разом покататися на санчатах.
- Гаразд, - погодився Доброня.- Мені теж хочеться з тобою разом покататися на санчатах, адже удвох набагато веселіше.
І діти вирішили, що це буде не дуже великий обман, від якого нікому нічого поганого не буде.
Але ж усе життя в їх країні побудоване на доброті і чесності!
Не потрібно було Свєтіку і Доброні йти на обман.
Настав вихідний день і ми бачимо, як у напрямку до підвісної дороги йдуть, взявшись за руки, Доброня зі Свєтіком і батьки хлопчика.
Сталося все так, як діти вирішили між собою: їм без зусиль вдалося обдурити дорослих.
Ті навіть подумати не могли, що Свєтік і Доброня говорять неправду.
По підвісній дорозі рухалися красиві різнокольорові кабінки. У одну з них всілася вся компанія, після чого діти почали розпитувати батька Доброні про гору Фатупа.
- Це найвища гора на нашому острові, - став розповідати батько хлопчика.- І оскільки в долині у нас завжди тепло і немає снігу, то ті, хто хоче покататися на санчатах, лижах або ковзанах, їдуть сюди.
На Фатупі можна кататися усім мешканцям нашої країни, які дотримуються закону Бога - закону добра і правди: нікого не обманюють і не кривдять, завжди співчувають чужій біді.
- А що, комусь не можна тут кататися?- запитала Свєтік.
- Так, злим, жадібним, брехливим, черствим до чужого страждання людям не можна кататися на цій горі. Адже в перекладі з древньої мови Фатупа означає "правда".
- Що ж буде з тими, хто не живе за законом добра, чесності і милосердя, а все ж бажає покататися на горі?- не витримав Доброня.
- За переказами, такі люди залишають нашу країну, - відповів батько.
- Як?- здивувалася Свєтік.- А куди вони потрапляють звідси?
- Вирушають в країни, де мешканці їх заражені такими хворобами, як злість, жадність, брехливість, черствість.
Ці хвороби, як пилом, покривають там все, через що люди перестають випромінювати світло доброти і чесності.
- Розкажіть, будь ласка, про ці країни, - попросила дівчинка.
- Там мало цікавого, - сказав батько Доброні.- Із-за темного пилу тіла людей старіють, хворіють і навіть помирають.
- А що це таке - старіти, хворіти, помирати?- не зрозумів таких слів Доброня.
- Вам це важко зрозуміти, - відповів батько.- Адже у нас немає цього темного пилу, і тому немає нічого поганого.
Там же ці хвороби часто призводять до багатьох бід, до ворожнечі між людьми.
Втім, цих слів ви теж не розумієте.
Скажу так: в цих країнах люди не вірять у Вище Добро і Правду - у Бога. Звідси усі їх біди.
- Як, люди там не вірять у Бога?- здивувався Доброня.- Адже Він дає нам світло, годує і зігріває будь-яке життя!
У нас навіть малюк знає про Бога, чує у своєму серці Його голос, який вчить бути добрим, скромним, чесним, милосердним.
- На жаль, - зітхнув батько, - темний пил заважає людям чути голос Бога у своєму серці.
Вони все більше втрачають совість, роблять погані вчинки, обманюють, сваряться.
- І ніхто з них не може повернутися сюди?- запитала Свєтік.
- Чому ж не може?- заперечив Добронін папа.- Багато хто повертається... Бог намагається кожному допомогти повернутися у вічне щасливе життя.
- А як Він це робить?- запитав хлопчик.
- Бог звертається до совісті кожної людини Сам, а також через своїх посланців. Він підказує тим, хто живе в полоні у зла і обману, що для повернення у світ Добра і Світла, потрібно очистити себе від непотрібного сміття і стати по-справжньому добрим, чесним, скромним, милосердним.
- І цього вистачає, щоб повернутися додому?- здивувався Доброня.
- Так, - відповів батько.- Життя старіючого тіла у світі мороку і невіри недовге. Людина, що видужала після нього, повертається у вічне щасливе життя Божого Світу.
- А звідки взялися морок і невіра?- запитала Свєтік.
- Кожна людина сама робить свій вибір, чи бути їй доброю або злою, скромною або жадібною, чесною або брехливою, чуйною до чужої біди або ні.
Деякі вибирають друге, і їх, як тріску з моря, викидає зі світу Добра і Світла.
Але не будемо, діти, більше говорити на цю невеселу тему.
Вам-то нічого боятися: у своїх серцях ви чуєте голос Бога, та і ми, дорослі, часто нагадуємо вам про головний Закон нашої країни.
Ви ж нікого не обдурили, нікому не зробили зла, адже правда?