Аннотация: авторскiй переклад казки СВIТЛО ДОБРА Мельника Юрiя Адамовича на українську мову
Рiздвяна казка СВIТЛО ДОБРА для дiтей та дорослих
авторскiй переклад казки Мельника Юрiя Адамовича на українську мову
З ПЕРЕДМОВИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Це просто казка и тут нема нiяких причин для суперечек - пусте сперечатися з Духом Святим вiд Бога, який в Любовi Божiй - у добротi до усiх людей, у головних Божiх заповедях любовi до Единого Бога, Творця, i до всiх людей, як до своїх рiдних братiв i сестер у Бозi, бо усi люди - Його земнi дiти.
Пусте намагатися сперечатися з Духом Святим вiд Бога, який i в милосердому вiдношенню до любого чужого страждання, i у чесностi, i у скромностi, i у вмiннi пробачати iнших людей.
Люди, не готовi вмiстити в своє серце i свiдомiсть цiєї книги, просто не зможуть спокiйно її читати i вiдмахнуться вiд неї, вважая те, що стали для неї занадто дорослими.
I це - їх право.
До i пiсля казки хочу привести кiлька слiв з Євангелiя Христова, i деякi записки учнiв п'ятих класiв 14-й школи Харкова.
Вони написали їх на аркушах з школьних зошитiв, коли у кiнцi 1993 року я читав їм цю казку на уроках, працюючи в тiй школi психологом.
Нехай в цiх думках о казцi немає зарозумiлих слiв i красиво побудованих фраз.
Але в них - чиста дитяча вiра у Бога, щiрiсть нелукавих дитячих сердець.
Казка ця руською мовою 20 рокiв тому у 2002 роцi була схвалена Керiвницьтвом Православного Християнства у Москвi як корисне для душi читання, коли была розмiщена на трьох Православних сайтах Москви, праця яких схвалена була тодi Патрiархом усiєї Русi Олексiєм другим.
У тому можна пересвiдчитися, набрав в iнтернетi слова: ЮРИЙ МЕЛЬНИК СВЕТ ДОБРА.
Пiсля чого звiдти пiшла вона и до Православiя i Києва, i Бiлорусiї.
I по всьому свiту звiдти пiшла.
Половина Християн в Українi україномовних, тому Юрiй Мельник i зробив цей авторський переклад казки на рiдну йому по кровi українську мову.
КIНЕЦЬ ПЕРЕДМОВИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Євангелiє:
"В той час учнi приступили до Iсуса i сказали: хто бiльше у Царствi Небесному?
Iсус, подозвав дитину, поставив її посеред них и, обняв її, сказав їм:
Iстино говорю вам, якщо не звернитеся i не будете, як дiти, то не вiйдете до Царства Небесного.
Отож, хто умалиться, як це дитя, той i бiльше у Царствi Небесному" (Мтф. 18.1-3)
Iз записок дiтей:
"Менi дуже подобається казка тим, що там всi вiрять у Бога, в добро i правду, що там нiхто нiчого не краде" (Д'яченко Таня 5-А клас, Головенцова Олена 5-Д клас).
"Менi подобається ваша казка. Тому що там розповiдається о добрi, що там завжди сонце i є горка ледяна" (Прогляда Таня 5-Е клас).
"Менi подобається ця казка.
Вона вiдповiдає Вищому Добру i я вiрю в Нього.
У моїй бабусi є книги о Вищем Добрi, но вони написанi на псалтирськiй мовi.
А я не вмiю читати на нiй" (Ушаков Ваня 5-Д класс).
"Казка менi подобається, тому що цiкава, добра" (Артемчук Кирил 5-Б клас).
"Менi ця казка подобається тим, що в тiй країнi немає вбивств i смертi" (Федоров Сергiй 5-Д клас).
"Менi ця казка дуже подобається.
Вона вiдрiзняється вiд усiх казок тим, що в нiй говориться о Боговi, о добрих людях.
Я так думаю" (Гончарова Настя 5-Г клас).
" Ця казка вiдрiзняється вiд iнших казок тим, що в нiй люди робляться добрими" (Губанова Катя 5-Б клас).
"Менi подобається ця казка.
Тому що це - наше життя, наша надiя на доброту.
Вона дуже красива i правдива" (Коломиченко Дмитро 5-Б клас).
Свiтло Добра
Рiздвяна казка
Милий дружок. Ти, звичайно, знаєш безлiч казок... Але, можливо, бажаєш послухати зовсiм нову?
Тiльки спочатку скажи: тобi сняться сни?
Коли так, тодi ти погодишся зi мною: iнодi увi снах з нами вiдбуваються усякi пригоди.
Ось i менi якось вдалося побувати в незвичайнiй країнi i подивитися, що там трапилося з двома її мешканцями - дiвчинкою Свєтiком и хлопчиком Добронею.
А потiм я написав про це казку и прочитав її багатьом дiтям.
Невдовзi деякi з них повiдомили менi, що i їм наснилися Доброня i Свєтiк.
Самi дiти почали розповiдати менi про iншi пригоди цих героїв, а також те, що Свєтiк i Доброня почали допомагати їм у життi.
Отже, я розповiм тобi те, що побачив, побувавши в цiй дивнiй країнi.
Моя казка - о Свiтi Вiчного Добра и Свiта.
Я знаю: Свiт цей є насправдi.
Бо, коли я працював лiкарем, то неодноразово за своє життя бачив, як хворi люди з вiрою в цей Свiт зверталися до Бога по допомогу, i їм робилося краще, а деякi i зовсiм ставали здоровими.
Хочу, щоб ти, дружок, повiрив у Свiтлий Свiт Добра.
Отож, слухай цю iсторiю.
***
ГЛАВА ПЕРША
Така дивна країна
В однiй казковiй країнi жили дiвчинка Свєтик i хлопчик Доброня.
Країна ця дуже красива, а люди в нiй - добрi та привiтнi.
Вони нiколи не сваряться, не вiдмовляють один-одному у допомозi, i що також важливо, завжди говорять правду, не обманюють, навiть тодi, коли у них є нагода обманом досягти щось для них бажаного.
В країнi цiй немає крадiїв, усi люди мають все, що їм потрiбне для життя у радощi та спокої.
Не дивно тому, що дверi в домах там не замикаються на ключ.
Тварини i риби там незвичайнi: серед них зовсiм немає злих i хижакiв, хто кусається або може напасти на iнших, i яких маленьким дiтям треба було б боятися.
"Чим же тодi харчуються там тварини?"- питаєш ти.
Справа у тiм, що на деревах у цiй дивовижнiй країнi росте стiльки смачних плодiв, що вистачає усiм: i людям, i тваринам, i птахам.
Так, добрi тигри и добрi леви цiєї країни люблять харчуватися не такими плодами, як добрi зайчики i бiлочки: у кожного, звiсно, свiй смак ...
Але їжi, котру люблять всi, вистачає усiм.
I природа в цiй країнi незвична.
Нiколи там не буває землетрусiв чи буревiїв, повеней i лiсових пожеж, вiд яких страждають i гинуть дерева, тварини, птахи ...
Немає там хвороб i бiд.
I завжди свiтить сонечко, хоча великої спеки не буває.
Рано вранцi в небi з'являється хмарка, яка поливає рослини i сухий грунт.
Часто дiти просять своїх матiнок i татусiв розбудити їх ранiше, щоб встигнути побiгати босими пiд теплим дощиком.
Батьки погоджуються, але при однiй умовi: ввечерi дiти повиннi своєчасно лягти спати, iнакше не встигнуть добре вiдпочити за нiч.
Але iнодi хмарка з'являється i у кiнцi дня - поливає квiти на клумбах, трави на лугах, дерева у лiсах, якщо тi захотiли пити.
"А якщо комусь набридли фрукти i вiн захоче покуштувати тiстечко, цукерку чи ще чогось смачненького?"- питаєш ти.
Що ж, i це легко вирiшується.
Справа у тому, що в цiй добрiй країнi є все, що може побажати любий дорослий чи дитина.
Якщо його бажання йде вiд доброго серця i не несе нiкому зла i обману.
Зауважу ще, що в країнi Свєтiка i Добронi повiтря не засмiчується димом заводiв i машин.
Люди там їздять на велосипедах або кониках, а також на машинах, котрi працюють на енергiї сонця i тому не засмiчують природу.
Але бiльше усього люди тут люблять ходити пiшки. При цьому вони милуються природою, красивими будiвлями i вулицями.
До речi, на вулицях там нiколи не буває темряви.
Це тому, що вiд кожної людини йде сяйво доброти i чесностi.
Навiть коли сонечко ховається за обрiй, там свiтло вiд цього випромiнювання.
Одежу i все необхiдне для нормального життя розумнi i працьовитi люди роблять за допомогою машин, якi працюють на енергiї сонячного свiтла та енергiї вiтру.
Вгадай, з чого робляться тут потрiбнi людинi речi?
Виявляється, зi шкарлупи плодiв!
Їх же дуже багато в цiй країнi.
Шкарлупу плодiв, якi вже скоштували, збирають, перемелюють, добавляють отриманий порошок у воду, i виходить матерiал, схожий на залiзо або тканину, дерево або пластмасу - все залежить вiд породи дерева i вiд того, скiльки взяти води i порошку.
"Так там i серед мешканцiв води немає хижакiв, таких, як щука або акула, якi можуть нападати на iнших?" - запитуєш ти.
Вiдповiм: щуки i акули є, але вони не шкодять нiкому. У рiчках, озерах, ставках, в море i океанi росте багато рiзних водоростей, i всiм вистачає цiєї їжi.
"Так там зовсiм нецiкаво жити! - можуть подумати деякi з вас.- Нi з ким посваритися або побитися, якщо всi добрi i товаришують один з одним".
Але скажи, хiба сам ти любиш, коли тебе лають, кривдять, б'ють, роблять тобi боляче?
Авжеж, що нi.
Ось i люди доброї країни, про яку я веду мову, нiколи не роблять iншим людям того, чого самi не люблять.
Тому, не кривдять, не обманюють, не залишають у бiдi навiть незнайому людину.
Зате посмiхаються один одному i вiтаються з кожним перехожим, навiть якщо бачать його уперше.
А вiдносно того, що в такiй країнi нецiкаво жити, то з цим не можна погодитися.
Так, там немає бiйок, воєн, зла i обману...
Тому немає образ, слiз, страждань.
Що може бути краще за таке спокiйне i радiсне життя!
Люди часто збираються разом не лише у свята, але i у буднi: просто поговорити, почитати вголос, пограти в цiкавi iгри, пожартувати, повеселитися.
Жителi цiєї країни люблять спiвати i танцювати.
А для дiтей є спецiальнi Будинки iграшок, куди можна ходити навiть без батькiв i брати будь-якi iграшки.
"А iграшки там дорогi?" - цiкавишся ти.
Але в цiй країнi взагалi немає грошей.
Все, що треба кожнiй людинi, вона отримує даром.
Немає там багатих i бiдних, нiхто не прагне збирати багатство, ховати у себе потрiбнi iншим людям речi.
Усiх тут однаково поважають i люблять.
I iграшки там, звичайно, теж даються усiм даром.
"Якщо б я туди потрапив би, набрав би їх цiлу купу"!- можуть подумати деякi з вас.
Але в цiй країнi дiти так не роблять, тому що там зовсiм немає жаднюг.
Ось чому у себе вдома дiти зберiгають тiльки найулюбленiшi iграшки, а усе iнше, погравшись, вiдносять назад у Будинок iграшок, щоб i iншi дiти змогли це зробити.
А який там вибiр iграшок!
I ляльки для дiвчаток красивi, i м'якi звiрятка, i самi рiзнi цiкавi iгри.
Немає в цiй добрiй країнi анi в'язниць, анi судiв, тому що зовсiм немає злочинцiв.
I хоча дорослi чоловiки там завжди готовi захистити жiнок i дiтей, якщо їм щось загрожує, потреби в цьому просто немає.
Адже цю країну захищає Вище Добро i Правда, за законом яких живуть усi її мешканцi.
I тому нiяке зло i неправда не можуть навiть наблизитися сюди: свiтло Вищого Добра i Правди для них нестерпно пекуче.
Але найцiкавiше те, що нiхто там не примушує нiкого бути добрим, чесним, нежадiбним.
Людям самим подобається так жити, тому що це приносить спокiй i радiсть.
Нiхто тут не хворiє, не старiє i не помирає.
Дiти зростають, вчаться мудростi i назавжди залишаються молодими дорослими.
Iнодi вони вирушають в iншi країни, якщо там хто-небудь потребує допомоги.
Ясла i дитячi садки в цiй країнi будуються зазвичай на узлiссi або в парку, щоб малюки могли бiгати по травичцi босонiж.
Часто у гостi до дiтей приходять добрi звiрятка, i разом вони весело грають.
А оскiльки в кожному дитячому садку є басейн, який з'єднується з рiчкою, а через неї - i з морем, то у гостi до дiвчаток i хлопчикiв з моря можуть припливати навiть дельфiни, щоб пограти з дiтьми у водi.
Але ми зовсiм забули про наших героїв!
Давай подивимося, що Свєтiк i Доброня зараз роблять.
КIНЕЦЬ ПЕРШОЇ ГЛАВИ КАЗКИ
ГЛАВА ДРУГА
Про те, як Свєтiк i Доброня потрапили в країну мороку i невiри
Доброня i Свєтiк грають зараз з дельфiном Ласкою, який часто припливає до дiтей у гостi.
По черзi вони каталися у дельфiна на спинi, а тепер перекидаються м'ячем.
I так їм було цiкаво i весело, що зовсiм забулося про час.
Але тут з'явився вихователь дядько Дмитро i покликав дiтей на обiд.
Свєтiк i Доброня подякували Ласку за те, що вiн приплив до них у гостi, i попрощалися з дельфiном.
Зараз вони витираються рушниками i розмовляють мiж собою.
- Свєтiк, - звертається Доброня до подружки, - як ти думаєш, чому Ласка може припливати до нас? Адже в морi, де вiн живе, вода солона, а у нас у басейнi прiсна.
Дiвчинка багато знає про рiчкових i морських риб тому, що цiкавиться життям мешканцiв води, розпитуючи свого тата про це.
Тут потрiбно зазначити, що тати наших героїв - капiтани вiтрильникiв; на кораблях вони возять дiтей i дорослих подорожувати по морю, а також - на сусiднi острови.
- Це тому, - вiдповiла Свєтiк, - що дельфiни, як i люди, дихають повiтрям, яке знаходиться над водою. Для цього вони i показуються час вiд часу з води...
Iншi ж мешканцi моря дихають зябрами, заковтуючи воду, а з нею i повiтря. Якби Ласка так дихав, вiн би, напевно, не змiг припливати до нас.
До того ж, море вiд нас зовсiм близьке i йому не може пошкодити несолона вода, адже плаває в нiй Ласка недовго.
Розмовляючи, дiти завершили витирання, одягнулися i побiгли в їдальню, де їх ласкаво зустрiла тiтонька Люба i запросила до столу.
Пiсля обiду, як i усiм маленьким дiтям, їм належало спати.
- А чому дорослi вдень не сплять, а дiти сплять?- запитала Свєтiк у Добронi.
Добронина мама працює в школi- вона вчить дiтей науцi про здоров'я, i, тому хлопчик знає про це багато цiкавого.
- Тому що маленьким дiтям потрiбно рости, а краще всього вони ростуть увi снi, - вiдповiв Доброня.
- Ну, що ж, - зiтхнула Свєтик.- Пiшли рости... Хоча краще б я пограла з Шустриком!
"Хто такий Шустрик"?- запитуєш ти.
Це друг наших героїв - добрий удав, i живе вiн в печерцi недалеко вiд дитячого садку.
- Шустрик теж любить вдень поспати, - зауважив Доброня.- Вiн ще молодий удав, i йому теж потрiбно рости.
I ось пiсля сну, вiдпочилi i веселi, дiти побiгли до Шустрика.
Удав був їм дуже радий.
Свєтiк i Доброня довго гралися з ним: каталися на нiм, як на гойдалках, коли Шустрик висiв на гiлках дерева, бiгали наввипередки.
Удав, звичайно, бiгати не вмiє, адже у нього немає нiг, але повзає вiн дуже швидко.
Втомившись вiд метушнi, дiти сiли перепочити в тiнi яблунi.
Недалеко вiд їх селища знаходиться гора Фатупа, високо-превисока, на вершинi її завжди лежить снiг.
Дорослi i дiти, хто полюбляє кататися на санчатах, лижах або ковзанах, можуть завжди пiднятися на вершину гори по пiдвiснiй дорозi i покататися хто на чому бажає.
"А як працює пiдвiсна дорога"?- запитуєш ти.
Рiч у тому, що поряд з горою є великий дитячий майданчик з рiзними iграми.
По великому колу там їздять возики, запряженi конячками, i катають усiх бажаючих дiтей i дорослих.
"I дорослi там люблять кататися на конячках"?- дивуєшся ти.
Але дорослi в цiй цiкавiй i добрiй країнi нiчим не вiдрiзняються вiд дiтей.
Так само, як i малюки, вони люблять казки i веселi iгри, i вiрять, що Добро i Правда набагато кращi за зло i обман.
Хоча тут i немає нiчого поганого, але люди країни Свєтiка i Добронi знають, що є такi мiсця, де багато хто заражений злiстю, жаднiстю, нечеснiстю, черствiстю.
Але ти, дружок, запитав про те, як працює пiдвiсна дорога.
Вiдповiм: вози з конячками обертають велике коло i завдяки цьому рухаються її кабiнки.
Якщо конячки втомлюються, то пiдвiсна дорога працює на енергiї сонця.
Дивлячись на гору, Свєтiк згадала, як нещодавно вона їздила на Фатупу з мамою i татом, i каталася там на санчатах з гiрок.
- А я вже давно там не був, - трохи не засумував Доброня, але тут же повеселiшав:
- Мама казала, що наступного вихiдного усiєю сiм'єю пiдемо кататися на Фатупу.
- А можна i менi з вами?- запитала Свєтiк.
- Звичайно! Я попрохаю своїх батькiв. А чом би i тобi не узяти своїх на Фатупу?
- Навряд чи мої мама i тату зможуть в цей вихiдний вiдправитися туди. Ти ж знаєш, що у нас в гостях дiти з сусiднього острова.
Батьки збираються сходити з ними на екскурсiю в парк дерев i квiтiв.
- Зрозумiло, - сказав Доброня, - але ти все-таки спитай дозволу у своїх батькiв пiти з нами на цю прогулянку.
- Знаєш, Доброня, - вiдповiла дiвчинка, - минулого разу, коли ми були на Фатупi, я пiшла кататися в небезпечне мiсце i провалилася пiд снiг...
Хоча мене швидко знайшли i витягнули, i нiчого страшного не сталося, але батьки так злякалися за мене!
Ось чому просити у них дозволу я боюся: раптом не вiдпустять?
А покататися на санчатах з гiрок так хочеться!
Давай скажемо твоїм батькам, що мої тато i мама вiдпустили мене з вами, а своїм я скажу, що буду у вас в гостях.
- Недобре обманювати, - заперечив хлопчик. - Ти ж знаєш, що в нашiй країнi нiхто нiкого не обманює!
- Але ми увечерi, коли повернемося, зiзнаємося перед батьками, що я пiшла без дозволу,- умовляла Доброню Свєтiк.- Тати i мами у нас добрi - вони пробачать! Скажiмо, що дуже захотiлося нам разом покататися на санчатах.
- Гаразд, - погодився Доброня.- Менi теж хочеться з тобою разом покататися на санчатах, адже удвох набагато веселiше.
I дiти вирiшили, що це буде не дуже великий обман, вiд якого нiкому нiчого поганого не буде.
Але ж усе життя в їх країнi побудоване на добротi i чесностi!
Не потрiбно було Свєтiку i Добронi йти на обман.
Настав вихiдний день i ми бачимо, як у напрямку до пiдвiсної дороги йдуть, взявшись за руки, Доброня зi Свєтiком i батьки хлопчика.
Сталося все так, як дiти вирiшили мiж собою: їм без зусиль вдалося обдурити дорослих.
Тi навiть подумати не могли, що Свєтiк i Доброня говорять неправду.
По пiдвiснiй дорозi рухалися красивi рiзнокольоровi кабiнки. У одну з них всiлася вся компанiя, пiсля чого дiти почали розпитувати батька Добронi про гору Фатупа.
- Це найвища гора на нашому островi, - став розповiдати батько хлопчика.- I оскiльки в долинi у нас завжди тепло i немає снiгу, то тi, хто хоче покататися на санчатах, лижах або ковзанах, їдуть сюди.
На Фатупi можна кататися усiм мешканцям нашої країни, якi дотримуються закону Бога - закону добра i правди: нiкого не обманюють i не кривдять, завжди спiвчувають чужiй бiдi.
- А що, комусь не можна тут кататися?- запитала Свєтiк.
- Так, злим, жадiбним, брехливим, черствим до чужого страждання людям не можна кататися на цiй горi. Адже в перекладi з древньої мови Фатупа означає "правда".
- Що ж буде з тими, хто не живе за законом добра, чесностi i милосердя, а все ж бажає покататися на горi?- не витримав Доброня.
- За переказами, такi люди залишають нашу країну, - вiдповiв батько.
- Як?- здивувалася Свєтiк.- А куди вони потрапляють звiдси?
- Вирушають в країни, де мешканцi їх зараженi такими хворобами, як злiсть, жаднiсть, брехливiсть, черствiсть.
Цi хвороби, як пилом, покривають там все, через що люди перестають випромiнювати свiтло доброти i чесностi.
- Розкажiть, будь ласка, про цi країни, - попросила дiвчинка.
- Там мало цiкавого, - сказав батько Добронi.- Iз-за темного пилу тiла людей старiють, хворiють i навiть помирають.
- А що це таке - старiти, хворiти, помирати?- не зрозумiв таких слiв Доброня.
- Вам це важко зрозумiти, - вiдповiв батько.- Адже у нас немає цього темного пилу, i тому немає нiчого поганого.
Там же цi хвороби часто призводять до багатьох бiд, до ворожнечi мiж людьми.
Втiм, цих слiв ви теж не розумiєте.
Скажу так: в цих країнах люди не вiрять у Вище Добро i Правду - у Бога. Звiдси усi їх бiди.
- Як, люди там не вiрять у Бога?- здивувався Доброня.- Адже Вiн дає нам свiтло, годує i зiгрiває будь-яке життя!
У нас навiть малюк знає про Бога, чує у своєму серцi Його голос, який вчить бути добрим, скромним, чесним, милосердним.
- На жаль, - зiтхнув батько, - темний пил заважає людям чути голос Бога у своєму серцi.
Вони все бiльше втрачають совiсть, роблять поганi вчинки, обманюють, сваряться.
- I нiхто з них не може повернутися сюди?- запитала Свєтiк.
- Чому ж не може?- заперечив Добронiн папа.- Багато хто повертається... Бог намагається кожному допомогти повернутися у вiчне щасливе життя.
- А як Вiн це робить?- запитав хлопчик.
- Бог звертається до совiстi кожної людини Сам, а також через своїх посланцiв. Вiн пiдказує тим, хто живе в полонi у зла i обману, що для повернення у свiт Добра i Свiтла, потрiбно очистити себе вiд непотрiбного смiття i стати по-справжньому добрим, чесним, скромним, милосердним.
- I цього вистачає, щоб повернутися додому?- здивувався Доброня.
- Так, - вiдповiв батько.- Життя старiючого тiла у свiтi мороку i невiри недовге. Людина, що видужала пiсля нього, повертається у вiчне щасливе життя Божого Свiту.
- А звiдки взялися морок i невiра?- запитала Свєтiк.
- Кожна людина сама робить свiй вибiр, чи бути їй доброю або злою, скромною або жадiбною, чесною або брехливою, чуйною до чужої бiди або нi.
Деякi вибирають друге, i їх, як трiску з моря, викидає зi свiту Добра i Свiтла.
Але не будемо, дiти, бiльше говорити на цю невеселу тему.
Вам-то нiчого боятися: у своїх серцях ви чуєте голос Бога, та i ми, дорослi, часто нагадуємо вам про головний Закон нашої країни.
Ви ж нiкого не обдурили, нiкому не зробили зла, адже правда?