Мельник Василий Михайлович : другие произведения.

Молитовне правило устами мирянина

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У цій праці викладені пояснення ранішніх і вечірніх повсякденних молитов, які включають молитовне правило, щоб кожна людина, молячись, розуміла священну суть кожної молитви. Книга буде корисна для широкого кола читачів, які бажають розуміти ті молитви, якими вони моляться.


  
  
  
  
  
  
  

В. М. Мельник

  
  
  
  
  
  
  

МОЛИТОВНЕ ПРАВИЛО

  

УСТАМИ МИРЯНИНА

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Видавництво Ліра-К

Київ - 2015

  
   Мельник В.М.
   МОЛИТОВНЕ ПРАВИЛО УСТАМИ МИРЯНИНА / К.: "Ліра-К", 2015. - 300 с.
  
   У цій праці викладені пояснення ранішніх і вечірніх повсякденних молитов, які включають молитовне правило, щоб кожна людина, молячись, розуміла священну суть кожної молитви. Книга буде корисна для широкого кола читачів, які бажають розуміти ті молитви, якими вони моляться.
  
  
  
  
  
  
  
  
   Умовні позначення:
   † - хресне знамення; ? - поясний поклін і схиляння голови;
   ? - земний поклін.
  
  
  
  
  
  
  
   Ця книга могла б не побачити світу, якби не воля Божа. Її видання стало можливим завдяки спонсорській підтримці Петра Івановича Багрія. Низький уклін і щира подяка Вам, Вашій сім'ї та співробітникам. Хай Господь Бог благословить Вас рясно!

Автор

  
  
  
  

No В.М.Мельник, 2015

  
   "Немає нічого важливішого, приємнішого, миловиднішого у житті людини, аніж молитва. Молитва - це розмова з Богом, зустріч з Ним, єднання з Ним, це Жертва Богові й пожива Небесна.
   Бог є скрізь і в будь-якому місці, і завжди двері до Нього відчинені, і доступ до Нього простий - через молитву. Найбільшою чеснотою для нас є можливість розмовляти з Богом і Бог чекає від нас молитви.
   Моліться розумом і духом в будь-який час і в будь-якому місці: під час ходьби, роботи; в дорозі, за трапезою, на людях і на самоті; стоячи, сидячи, лежачи, на колінах.
   Бог любить кожну людину - і віруючу, і не віруючу. Він готовий кожного слухати, кожному допомагати, кожного наповнити Своєю Любов'ю, Мудрістю і Гармонією. Бог чекає на нас!
   У молитві славте Бога, дякуйте Йому за все, просіть прощення гріхів, кайтеся за них, благайте милості й допомоги Божої у своїх потребах. Через молитву Бог розкриває нам Свою волю - виконуйте волю Божу і ви зміните себе - у вашому житті запанують спокій, урівноваженість і злагода, ви зміните довколишніх людей і весь світ".
  

Василь Мельник.

  
  

ВСТУПНЕ СЛОВО ПРО МОЛИТВУ

Дорогі читачі!

Дорогі браття і сестри у Христі!

  
   Молитва - це побожне, щире звертання людини до Бога з прославою, подякою та проханнями: "Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі" (Флп. 4:6-7), "передусім благаю чинити молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей" (1 Тим. 2:1). Без молитви наша душа німа, холодна, або й мертва перед Богом, якщо вона не має зв'язку з Богом. Молитва - це піднесення душі до Бога (Пс. 24:1), це наша дорога до Бога. У молитві ми Бога шукаємо і знаходимо: "бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють" (Мф. 7:8). Молитва - це наша допомога, наше світло, наше добро. Як сказав святий отець наш Іван Золотоустий, "Молитва - це могутня зброя, невичерпний скарб, невичерпне багатство й джерело нашого незчисленного добра". Молитися - означає духом з'єднатися в любові з Богом і розмовляти з Ним.
   - Хто склав молитви, якими ми звертаємося до Бога?
   - Одні молитви склали святі Отці, інші дав нам Сам Бог, зокрема Господню молитву, коли Ісус сказав: "Моліться ж так: Отче наш..." (Мф. 6:9-13). Молитва "Трисвяте" дана християнам з Неба. Про це буде при описі цієї молитви. Авторів багатьох молитов ми не знаємо, їх імена не дійшли до нас через віки. Кожна людина може молитися своїми словами, так як волає ваша душа - і це буде ваша молитва, ваша сокровенна розмова з Богом. Довільна ваша молитва не применшує молитов, складених святими.
   Ми молимося, щоб славити Господа Бога, дякувати Йому за всі добродійства, просити Його ласки і допомоги, перепрошувати Господа за свої провини і гріхи.
   Ісус Христос велить нам молитися безперестанно, щоб завжди бути у духовному єднанні з Господом Богом. "Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі" (1 Сол. 5:17-18). "Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом" (Еф. 6:18), "і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите" (Мф. 21:22). "А втім, близький усьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах" (1 Пет. 4:7).
   Ми можемо молитися разом з членами сім'ї, під час Богослужінь або наодинці. Молитва може звершуватись в будь-якому місці і положенні тіла, залежно від обставин і фізичного стану молільника (Лк. 22:41; Діян. 16:24-25, 20:36; Мк.15:34). Ми повинні молитися рано, ввечері, перед і після вживання їжі, перед і після праці, у спокусах, небезпеках та у всіх життєвих потребах. Ісус Христос теж постійно молився Отцеві Своєму завжди і всюди (Мф. 14:23): "вранці, ще затемна" "пішов у безлюдне місце і там молився" (Мк. 1:35; Лк. 5:16), і коли зцілював (Мф. 19:13), і у "домі молитви" (Мф. 21:13; Лк. 19:46), після проповідей (Мк. 6:46), на горі (Мк. 6:46; Лк. 6:12; 9:28-29), у "Гефсиманському саду" (Мф. 26:36), в скрутні для Нього часи (Мф. 26:39, 42, 44) та інших місцях.
   Ми повинні молитися за всіх, за живих і померлих, і навіть за ворогів (Мф. 5:44; Лк. 6:28). Ми можемо вимовляти устами слова молитви або тільки думкою розмовляти з Господом Богом, але, головне, щоб ми усвідомлено, з розумінням молилися, з високим душевним станом і настроєм духу, "молячись Духом Святим" (Іуд. 1:20) і наповнюючись Ним, а не просто вимовляли слова молитви, відволікаючись. "Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом" (1 Кор. 14:15).
   Найдосконалішою молитвою є церковні Богослужіння, зокрема Свята Божественна Літургія (Служба Божа), яка одночасно є Безкровною Жертвою.
   Молитися можна за молитовником, з якого ми читаємо молитви не тільки устами, а й думкою, і серцем, доповнюючи їх нашими переживаннями і почуттями. Молитися можна своїми словами, розмовляючи з Богом. Є молитви, які співаємо чи говоримо разом у християнській громаді - це молитви літургійні, молитви нашого освячення.
   У молитві ми звертаємося до Пресвятої Тройці - до Бога Отця, Бога Сина - Ісуса Христа і до Святого Духа; звертаємося до Пресвятої Богородиці, бо Вона Божа Мати і Її заступництво за людей всемогутнє; просимо Святих, як особливих Божих обранців, щоб вони молилися за нас і заступилися за нас перед Богом.
   Молитися треба побожно, тобто під час молитви треба думати про Господа Бога і остерігатися розсіяння думок. "І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів'ї своєму почуті будуть. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього (Мф. 6:5-8). Молимося покірно та не слід бути самовпевненим, що Господь Бог зараз, негайно нас вислухає і подасть те, чого ми просимо, що бажане для нас. Молимося постійно, себто не перестаємо молитися, навіть тоді, коли нам здається, що Господь Бог нас не вислуховує. Молимося, віддаючи наші прохання Божій волі, бо Господь Бог краще знає, коли нам потрібно те, чого ми просимо, і що для нас корисне для спасіння.
   Молитовне правило - це молитви, які людина прочитує регулярно, щодня, тобто щоденні молитви, а це ті молитви, якими Церква вчить молитися щодня, тобто зранку, ввечері чи впродовж дня.
   Термін "молитовне правило" вживається у таких значеннях:
   • молитви, які читає християнин, за певних обставин, наприклад, перед Причастям ми читаємо правило до Святого Причастя, а після Причастя ми читаємо Подячні молитви після Святого Причастя - це теж правило;
   • синонімом "молитовного правила" є "келійне правило", яке означає ті молитви, які ми читаємо щодня, регулярно, поза спільним Богослужінням у храмі, тобто вдома, хтось у монастирській келії, у будь-якому іншому місці. Келійне правило за наповненням молитов може відрізнятися у різних людей.
   Є ранішнє і вечірнє молитовне правило, яке теж може бути різне. Отже, регулярне молитовне правило включає ранкові й вечірні молитви. Можливі три основних варіанти такого правила.
   1. Повне молитовне правило, яке включає ранішні і вечірні молитви з Молитвослова. Причому у різних виданнях Молитвослова склад молитов може бути різний у одних менша кількість молитов (Коротке молитовне правило), а у інших - повна кількість молитов (Повне молитовне правило).
   2. Коротке молитовне правило рекомендує:
   Вранці: "Царю Небесний" (Молитва до Святого Духа), Трисвяте і Мале славослів'я, "Отче наш" (Молитва Господня), "Богородице Діво" (Пісня до Пресвятої Богородиці), "Вставши після сну" (Тропарі Троїчні, Молитва до Пресвятої Тройці), "Помилуй мене, Боже" (Псалом 50), "Вірую" (Символ віри), "Боже, очисти" (Молитва 1-ша, св. Макарія Великого), "До Тебе, Владико" (Молитва 3-тя, св. Макарія Великого), "Святий ангеле" (Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя), "О Пречиста Діво" (Молитва 10-та, до Пресвятої Богородиці), звертання до святих (Молитва до святого, ім'я якого носиш), короткі молитви за живих і померлих.
   Увечері: "Царю Небесний" (Молитва до Святого Духа), Трисвяте і Мале славослів'я, "Отче наш" (Молитва Господня), "Помилуй нас, Господи" (Тропарі покаянні), "Боже вічний" (Молитва 1-ша, св. Макарія Великого до Бога Отця), "Благого Царя" (Молитва 10-та, до Пресвятої Богородиці), "Ангеле Христів" (Молитва 11-та, до св. Ангела-Охоронителя), "Непереможній Воєводі" (Кондак Богородиці, глас 8), "Уповання моє - Отець" (Молитва св. Іоаникія, Величання Пресвятої Тройці) і закінчуючи молитвою "Достойно є" (Похвала Пресвятої Богородиці).
   3. Молитовне правило св. Серафима Саровського включає: вранці: три рази "Отче наш" (Молитва Господня), три рази "Богородице Діво" (Пісня до Пресвятої Богородиці) і один раз (Символ віри).
   Під час роботи вдома або в дорозі куди-небудь до обіду тихо читаємо Ісусову молитву: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного(у)", а, якщо нас оточують багато інших людей, то, займаючись справою, говоримо розумом короткий варіант Ісусової молитви: "Господи помилуй"; і так продовжуємо до обіду.
   Перед самим обідом промовляємо зазначене вище ранкове правило св. Серафима Саровського.
   Після обіду, виконуючи свої справи, тихо промовляємо розумом: "Пресвята Богородице, спаси мене грішного(у)", і це продовжуємо до самого сну.
   Відходячи до сну, знову читаємо вказане вище ранкове правило св. Серафима Саровського.
   Різні люди виконують різне молитовне правило. Перше, повне молитовне правило рекомендується для ченців, священнослужителів і духовно досвідчених мирян, друге, коротке молитовне правило розраховане на всіх віруючих-початківців, третє, найкоротше правило призначене для тих днів і обставин, коли людина перебуває в крайньому втомлені або дуже обмежена в часі з поважних причин. До кожного молитовного правила той, хто молиться, за бажанням може додавати й інші молитви: свої улюблені молитви, які складені святими або власну довільну розмову з Богом чи святими - їх прославлення, подяка їм, прохання та ін.
   Зранку, прокинувшись від сну, ми дякуємо Богові за спокійну ніч і просимо благословення на весь день. Промовляємо щоденні ранішні молитви, тобто ранішнє молитовне правило. Ввечері, коли лягаємо спати, дякуємо Господу за прожитий день і молимося за гарний нічний відпочинок. Промовляємо вечірнє молитовне правило та молитви, які вимовляють наодинці перед сном, окремо від вечірнього правила.
   Молитовне правило направляє нашу душу правильно й свято, навчає нас - нашу душу і тіло - поклонятися Богові "духом та істиною" (Ін. 4:23), направляє нас, затьмарених й ушкоджених гріхом, іти правильно шляхом молитви, не спокушатися безперестану, не відволікатися і не мріяти під час молитви. Молитовні правила навчають нас смиренності, покаяння, спонукають нас до частого самоосуду за наші гріхи, підживлюють наше розчулення, зміцнюють надією на Всеблагого й Всемилосердного Бога, укріпляють миром Христовим, любов'ю до Бога й ближніх.
   Хресне знамення. Кожне молитовне правило, кожну молитву в ньому завжди розпочинаємо і закінчуємо знаком хреста - хресним знаменням. Хрест і знак Святого Хреста є знаком нашої віри та надії, знаком любові, якою Ісус Христос обдарував нас, знаком єдності християн з Ісусом. На хресті Ісус Христос помер добровільно, виконуючи волю Небесного Отця. Через хрест Він відкупив нас від гріха та дарував нам вічне життя.
   Хреститися треба надзвичайно уважно, без поспіху. Щоб зробити знак хреста складаємо разом три пальці (великий, вказівний і середній) правої руки (це символізує Пресвяту Тройцю), та згинаємо до долоні безіменний палець і мізинець (це означає, що Ісус Христос є одночасно Богом і людиною). Так торкаємося правою рукою чола, щоб освятити наш розум, і кажемо: "В ім'я Отця", потім кладемо цю руку на верхню частину живота, щоб освятити наші внутрішні почуття та вчинки, і промовляємо: "і Сина", далі, щоб освятити сили нашого тіла і щоб Боже благословення було в наших вчинках, торкаємося правого і лівого плеча, кажучи "і Святого Духа", а потім опускаємо руку і кланяємося, і кажемо: "Амінь". Так хрестимося, промовляючи: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" або "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу", на початку і при завершенні кожної молитви, на виголосах Святої Божественної Літургії та на інших Богослужіннях. Хибним є хрестити повітря, не торкаючись відповідних частин свого тіла. Виявляється, що й віруючі люди, котрі ходять в церкву багато років, не вміють правильно хреститись. Одні махають рукою навколо себе, ніби мух відганяють; інші склали пальці в щипочку, і здається, що вони не хрестяться, а посипають себе сіллю; треті - з усього розмаху вбивають пальці в лоб, ніби цвяхи. Буває, що й руку не дотягують до плечей, опускаючи десь біля шиї. Якщо ретельно читати Житіях Святих, то там можна знайти розповіді про те, як бісівські чари розсіювались після зображення на людині Хреста. А ті, хто недбало, метушливо і неуважно хрестяться, просто радують бісів. Не допускаймо до цього!
   Інколи можна побачити інші різновиди Хресного Знамення. Наприклад, дехто, коли покладає на себе хресне знамення, кажучи "Амінь" опускає руку донизу і торкається підлоги.
   З часів прийняття християнства у Київській Русі з Візантії прийшла традиція хреститися двома пальцями, тобто формою хресного знамення було двоперстя. Але згодом греки замінили двоперстя на триперстя. У Київській Русі до реформи патріарха Нікона (XVII століття) ще зберігалось двоперстя, а після цієї реформи було прийнято триперстя. Старообрядці, які й нині правлять у кількох Київських церквах на Подолі, відкинули реформи Нікона, й досі хрестять двома пальцями, зберігаючи двоперстя.
   Римо-католики (католики латинського обряду) хрестяться п'ятьма пальцями, зібраними у пучок. Вони торкаються лоба, низу грудей, спершу лівого, і потім правого плеча, і часто після цього цілують кінчики пальців. Заходячи у католицький костьол, при вході у нього є місткість зі свяченою водою. Католики кінчики пальців занурюють у свячену воду, а після цього роблять перше хресне знамення. Зауважимо, що римо-католики хрестяться "зліва-направо" усією долонею правої руки, а православні - "справа-наліво" трьома пальцями. Так само, як католики, хрестяться монофізити - вірмени, копти, ефіопи, сірійці. У той час несторіани, греко-католики (католики візантійського обряду) хрестяться так само, як і православні.
   З перших років християнства і до V століття була традиція зображувати Хресне знамення тільки на чолі й одним вказівним пальцем. Древні християни могли осіняти хрестом не лише чоло, а й уста чи груди. Римо-католики й досі зберегли схожу традицію - вони на Месі перед читанням Євангелії великим пальцем правої руки зображують три маленьких хреста на чолі, устах і серці (це так зване мале хресне знамення).
   З V століття почали використовувати двоперстя у Хресному знаменні, тобто зображали знак хреста на своєму тілі двома пальцями правої руки. І сьогодні деякі католики хрестяться двома пальцями. Відоме нам триперстя з'явилося доволі пізно, вважають, що з XII століття, а у Київській Русі - з XVII століття.
   Протестанти "старих" деномінацій (англіканці-єпископали, кальвіністи-пресвітеріани, лютерани), якщо хрестяться, то так само, як католики. "Молоді" протестантські деномінації, євангелісти, харизмати, свідки Ієгови не хрестяться.
   Ще до кінця XVI століття одні католики хрестилися "зліва-направо", інші - "справа-наліво" (по-православному), тобто в "обидва боки". В той же час греки завжди хрестилися "справа-наліво" і вважали католицьку практику ("зліва-направо") неправильною, єретичною. Папа Пій V у своєму "Missale Romanum" (1570 р.) наказує хреститися від лівого плеча до правого. Таким способом папа хотів уніфікувати католицький обряд, намагаючись максимально його виділити від православного. Так, наприклад, він заборонив для мирян причастя під двома видами - Тіла і Крові Христових, а тільки Тіла Христового, тоді як католицькі священнослужителі й досі причащаються і Тіла, і Крові Христових. Хоча до видання "Missale Romanum", наприклад, католики Німеччини причащалися і Тіла, і Крові Христових, а у багатьох католицьких храмах відбувалися Богослужіння за східним "грецьким" обрядом. На сьогодні Українська греко-католицька церква, що підпорядкована папі римському, проводить Богослужіння за східним обрядом.
   Що робити при розсіюванні під час молитви? Молитва - це нелегка духовна праця і багатьом молитися дуже важко і не завжди солодко, особливо грішникові. Не зразу у молитві можна відчути високих духовних станів і молитовних захоплень. Частіше увага на словах молитви розсіюється, думки починають розбрідатися, око повзе за словами молитви, а наші серце й розум далекі.
   Якщо ми молимося Господу, а думаємо про щось інше, то такої молитви Господь не послухає. У такі моменти треба бути особливо уважним. Ми повинні заздалегідь приготуватися до того, що при читанні молитов ми буваємо розсіяні, часто машинально читаємо слова молитви.
   Коли під час молитви наша думка кудись побігла, треба ненадовго зупинися, не читати далі, а постояти, сконцентруватися і з увагою й почуттям повернутися до молитви, якщо знову думка побігла, знову повертаємося, і так щоразу. Якщо ми молитву читали без уваги й почуття, відволіклися, розсіялися, то треба ще раз заново перечитати молитву, концентрувавши на ній увагу і розум. Скільки б разів наша думка не відбігала на одному місці молитви, стільки разів треба перечитувати цю молитву, аж поки не прочитаємо молитву з поняттям, розумінням і почуттям. Це й свого роду наше тренування, яке приведе до того, що рано чи пізно ми не будемо розсіюватися під час молитви, а будемо молитися старанно і уважно.
   Окрім цього, нам треба молитися, щоб Господь Бог допоміг нам побожно молитися і не відволікатися у молитві. Так, у молитві св. Парфенія Київського є такі слова: "Господи! Відійми від мене дух ледарства і неробства, що марнує час; суєтність думок і помислів, які заважають Твоїй присутності та відволікають увагу мою в молитві: якщо ж під час молитви я відхиляюся від Тебе моїми помислами, то допоможи мені, щоб це відволікання було не довільне, і, відвертаючи ум, щоб я не відвернув від Тебе серце".
   Якою мовою молитися? Кожна людина повинна молитися своєю рідною, зрозумілою для неї мовою, "бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним" (1 Кор. 14:14). Кожна молитва має бути перш за все зрозумілою для того, хто нею звертається до Бога. Не слід звертати увагу на брехливі вигадки деяких священнослужителів і їх мирян, нібито українська мова не священна, не благодатна і не достойна того, щоб нею молитися Богові, нібито вона придатна тільки для базарних та низьких життєвих потреб. Говорити і думати так - образливо як для народу, який спілкується цією мовою, так і для самого Бога. Адже за волею Божою на світ з'явилася українська мова і мови всіх народів мають одне джерело, яке походить від Бога. Згадаймо зішестя Святого Духа на апостолів, коли всі заговорили різними, рідними для них мовами про величність Божу: "Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії, Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти, критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?" (Діян. 2:8-11). Молячись своєю рідною мовою ми разом з молитвою приносимо у дар Божий і свою рідну мову й тим освячуємо і себе, і свою мову, і свою країну. Звідси випливає, що ті, які принижують українську мову, набріхуючи, що вона не благодатна для молитви і для Богослужіння, не люблять української мови, не люблять України, у якій живуть, по суті, вороже ставляться до України і служать чужинцям.
   Науковці про молитву. Науковці встановили благотворний вплив молитов на організм людини. Вчені з Університету Павії (Італія) 23 добровольцям пропонували повторювати молитви під керівництвом інструктора. У піддослідних установлювалося глибоке рідке дихання, нормалізувалася функція серцево-судинної системи, тобто обидві системи синхронізувалися. У них кров краще збагачувалася киснем. Ця методика читання молитов у хворих на серцеву недостатність приводила до нормалізації серцевого ритму, вони ставали спокійнішими.
   Дослідження в багатьох країнах світу показали, що під час молитви в людини на 20 % знижується споживання кисню, тоді, як під час сну - організм споживає кисню лише на 8 % менше, тобто молитва краще нормалізує функціонування й відновлення організму, ніж навіть сон. Можливість впливу самонавіяння була виключена у цих експериментах.
   Молитва нормалізує функціонування головного мозку й таким чином сприяє самолікуванню організму. У кожної людини одна з півкуль мозку превалює над іншою, тому спостерігається схильність до образного або логічного мислення. У результаті молитовної практики від 2-4 тижнів до декількох місяців слабка півкуля головного мозку підтягується й досягає рівня сильної, а також синхронізуються електричні ритми обох півкуль. Тобто під час молитви ліквідовується превалювання однієї півкулі мозку над іншою й така людина стає більш інтелектуально здоровою, енергійною, захищеною від стресів, здатною проявляти талант та інтуїцію.
   Деякі дослідники вважають, що під час молитви руйнуються патологічні зв'язки між нейронами мозку і це сприяє зціленню від багатьох хвороб, зумовлених нейрогенними порушеннями.
   Віруючі люди ходять на 36,0 % рідше до лікаря, аніж інші.
   Американський психіатр Дж.Т.Фішер, наприкінці свого життя писав, що якщо проаналізувати всі статті психологів і психіатрів з питань психічної гігієни, скоротити й очистити їх від словесної лушпайки, тобто взяти тільки саму суть, то в результаті вийде переказ Нагорної проповіді Ісуса Христа (Мф. 5:3-12), яка є універсальним планом здорового людського життя.
   Індійські вчені переконують, що молитва - це не розвага бабусь, а це наймогутніший інструмент позитивної дії на організм, його самовдосконалення, нормалізації психіки людини, це мудрість життя сучасної людини.
   І.П.Павлов своїми дослідами довів, що вплив молитви на організм науково обґрунтований. Потрібна тільки щирість і неупередженість у молитві, дотримання рекомендацій святих отців і священних писань, щоб отримати благотворний вплив на організм. А хто живе так, як зручно його "его", той не "вилазить" з проблем.
   Вчені порівняли два приблизно однакових міста, але в першому місті було більше віруючих і більше храмів, ніж в другому. Результати були приголомшуючими: злочинність у першому місті щороку знижувалася на 5-7 %, а у другому місті вона збільшувалася. Отже, люди, які ведуть молитовний спосіб життя, не тільки самі вдосконалюються, але вони вдосконалюють і гармонізують навколишніх.
   Професор В.Б. Слезин й кандидат медичних наук И.Я.Рибина з Інституту імені В.М.Бехтєрева відкрили унікальний феномен - особливий стан людини під час молитви, який підтверджений електроенцефалограмою - це повне відключення мозку при ясній свідомості - і цей феномен назвали четвертим станом людини до відомих раніше трьох станів свідомості людини: пильнування, повільний і швидкий сон.
   Нейрофізіологи показали, що у мозку людей, які моляться незалежно якою молитвою, відбуваються такі нейрофізіологічні явища, як у дітей. Можна сказати, що ті, що моляться, ніби стають дітьми. Недарма в Євангелії сказано: будьте як діти й урятуєтеся ("У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному", Мф. 18:1-4).
   Під час істинної молитви відбувається відхід від реальності, нормалізуються біохімічні процеси людини, емоційний стан стає умиротворений, що приводить до руйнування патологічних зв'язків в організмі й людина одужує.
   Відомий випадок, коли хвора вмирала від раку і вона стала день і ніч волати до Бога й просити зцілити її; відбулося чудо Бог почув і зцілив її, вона видужала. За статистикою, зібраною науковцями, віруючі хворі на неоперабельні стадії раку живуть на п'ять років довше від атеїстів, які хворі на занедбаний рак.
   Американські вчені показали, що молитви надають неоціненну допомогу людям з підвищеним кров'яним тиском і хворим на діабет: за кілька хвилин молитви знижується рівень холестерину в крові, а також нормалізуються обмінні процеси. За їх даними, молитися особливо корисно тим (і за тих), хто час від часу впадає в глибоку депресію, а також психічно хворим, зокрема з прогресуючим маніакально-депресивним синдромом.
   У одному з відділень кардіології міського госпіталю учені попросили декількох ченців, сестер і священнослужителів різних релігій молитися за пацієнтів, які страждали різними серцевими недугами. Через певний час виявилося, що завдяки молитвам темпи видужання більшості пацієнтів збільшилися майже вдвічі - приблизно на 93 %, всі хворі, за яких молились, пішли на виправлення впевненіше, аніж інші. Вчені припустили, що на роботу серця благотворно впливає концентрація на божественних словах як священиків, так і самих хворих. Людина, за яку моляться або яка молиться сама, повністю зосереджена на спілкуванні з Богом, і, ймовірно, це приводить до нормалізації багатьох процесів в організмі, які ще не зовсім вивчені.
   Баварський вчений А.Кольпінг помітив, що віруючі люди, які відвідують церковні служби хоча б двічі на тиждень, живуть у середньому на 14 років довше, аніж ті, хто за все життя жодного разу не переступив поріг церкви або ж робив це 1-2 рази на рік.
   Петербурзький інженер А.Малаховська виявила силу хреста, слова Божого й цілющі властивості святої води. Вона взяла проби вод з різних водойм: колодязів, рік, озер, у яких була кишкова паличка й золотистий стафілокок і встановила що, якщо прочитати молитву "Отче наш" і осінити цю воду хрестом, то кількість шкідливих бактерій в ній зменшується майже в сто разів. Потім з'ясувалося, що молитва вбиває хвороботворні бактерії не тільки в людському організмі, але й у воді. Недарма практикуючий лікар В.Бехтєрев говорив про своїх пацієнтів: "Цей нехай приймає ліки, а от цьому краще піти до священика".
   Вчені Каліфорнійського університету опитали більше 400 пацієнтів, які хворіли на шизофренію, тяжкі форми депресії й деякі інші психічні недуги, і виявили, що 80,0 % з них вдавалися за допомогою до релігії, щоб упоратися з розпачем, нападами агресивності чи плаксивості, якщо медицина була безсилою. Кандидат медичних наук І.Брагін, виявив заспокійливу дію молитов і влучно висловився: "Божественний спів навіть психа заспокоїть".
   Щоб зцілитися душевно і тілесно, треба вірити й молитися побожно, по-справжньому, ревно, від серця, інакше лікувального ефекту не буде.
   Із свого життя можу засвідчити, що щоденне, не відволікаюче читання молитовного правила, доповнюючи його своєю довільною розмовою з Богом (вона віддзеркалена нижче у Молитвах, складених автором цієї книги), уважне, вдумливе перебування на недільній Святій Божественній Літургії дає мені невмолимий заряд енергії на багато днів, поліпшує мою розумову працю й наукові ідеї та писемні фрази ллються рікою. Коли ж з якихось причин я відволікаюся на молитві, на Літургії чи не відвідую її, то стан байдужіє, працездатність погіршується й тоді слова для написання наукових праць приходиться шукати у словнику, а не у своєму розумі.
   Як ми можемо перемінитися і що ми можемо одержати завдяки молитвам? Господь Бог обіцяє нам, що Він відповість на наші молитви.
   • Молитва просвічує очі серця нашого, просвічує наш розум і показує нам в чому полягає надія нашого покликання, в чому смисл нашого життя: "Очі Господа - на тих, що люблять Його. Він - могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення" (Сир. 34:16-17).
   "Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє" (Пс. 15:7).
   "Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас" (Пс. 66:2).
   "Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми - раби ваші заради Ісуса, тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа" (2 Кор. 4:5-6).
   • Молитва допомагає нам пізнати волю Божу. Святий апостол Павло у посланні до Колосян зазначає: "Тому і ми від цього дня, як почули про це, не перестаємо молитися за вас і просити, щоб ви наповнювалися пізнанням волі Його, в усякій премудрості й розумінні духовному, щоб поводилися достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плід у всякому доброму ділі та зростаючи у пізнанні Бога" (Кол. 1:9-10).
   • Молитва сприяє збільшенню нашої любові до інших людей. Це видно з таких рядків Першого послання святого апостола Павла до Солунян (Фессалонікійців): "І вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій? Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас. А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов'ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас, щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь" (1 Сол. 3:10-13).
   • Молитва приносить нам втіху і зміцнення (утвердження): "Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог і Отець наш, Який полюбив нас і дав утішання вічне і добру надію в благодаті, нехай утішить ваші серця і нехай утвердить вас у всякому слові й доброму ділі" (2 Сол. 2:16-17).
   • Молитва охороняє нас від зла і бід, відгороджує від них: "І воззвав Іавис до Бога Ізраїлевого і сказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив наділи мої, і рука Твоя була зі мною, охороняючи мене від зла, щоб я не бідував!.. Бог послав йому, чого він просив" (1 Пар. 4:10).
   • Молитва позбавляє нас від скорбот, печалей, сумувань, страждань і переживань: "Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам'ять про них. Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається" (Пс. 33:15-21).
   • Молитва викорінює з нас суєту, неправду, обман і брехню: "Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: суєту і неправду віддали від мене, убогості і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: "хто Господь?" і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім'я Бога мого марно" (Притч. 30:7-9).
   • Молитва дає нам хліб насущний, все для життя: "Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах... хліб наш насущний дай нам сьогодні" (Мф. 6:9, 11).
   • Молитва допомагає нам жити праведно, справедливо і без гріха: "Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх" (Пс. 33:16). "Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх" (Пс. 33:18). "Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь" (Пс. 33:20).
   • Молитва може зцілити нас від недугів духовних і тілесних: "Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому. Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного" (Як. 5:14-16).
   "І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати" (Бут. 20:17).
   "Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його" (Діян. 28:8).
   • Молитва може дати нам різні життєві блага або забрати їх: "Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців. І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій" (Як. 5:17-18).
   "І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерті: воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих" (Сир. 51:13-14).
   "Авраам перший молився за содомлян; Мойсей - за батьків, які згрішили у пустелі" (3 Езд. 7:36).
   Як молитися? Під час молитви ми стоїмо перед Господом. Стоїмо рівно, відганяємо дрімоту. Хрестимося й поклоняємося акуратно. Не звертаємо увагу на свої проблеми, які можна буде вирішити і після молитви. Відкидаємо всякі земні думки, які відволікають нас. Якщо ж ми відволіклися під час молитви, то, схаменувшись, просимо у Бога прощення за те, що ми залишили бесіду з Господом і стали розмовляти з нечистими духами, які не хочуть, щоб ми молилися щиро. Якщо душа забажає молитися своїми словами, то відкладаємо молитовник і молимося без нього. Просимо Господа, щоб Він Сам навчив нас, як треба Йому молитися.
   Від того, як ми молимося, одна і та ж молитва може мати три назви: усна, розумна й розумно-серцева.
   Усну молитву ми читаємо вголос або шепотом.
   Розумну молитву ми вимовляємо одним розумом, умом, тобто виголошуємо слова молитві у своєму розумі, не промовляючи їх вголос. Розумну молитву ще називають внутрішньою молитвою, бо ця молитва відбувається в глибині людського духу й іншими, не досвідченими людьми, може бути не помічена, тому що не супроводжується зовнішніми діями.
   Розумно-серцева молитва - це промовляння і усвідомлення молитви розумом і серцем. Під час такої молитви християнин з'єднується з Богом своїми почуттями й водночас любов до Бога заповнює все його серце. Така молитва вимагає самоти, великої концентрації уваги і глибокого занурення у молитву у цілковитій самоті, коли жодний зовнішній подразник не може відволікти нас від молитви; ця молитва без усамітнення, без ізольованості не може бути, і самота в цьому випадку без молитви теж не може бути.
   Пригадую, як у радянські часи у інститутському гуртожитку вранці й увечері, лежачи на ліжку, чи перед екзаменом (буцімто перед книжкою) приходилося молитися розумом, тобто думкою промовляючи Господню молитву, Пісню до Пресвятої Богородиці та інші молитви, при цьому розуміючи всі слова молитви і навіть не рухаючи губами, але Бог чув цю молитву, бо Він навіть наші думки знає.
   Багато священиків часто розумом промовляють деякі тихі молитви на Святій Божественній Літургії.
   Молитві сприяє читання Біблії і творів святих отців, життя за заповідями Божими, роздуми наприкінці кожного дня - чим ми сьогодні прогнівили Бога і яку зробили кривду ближньому. Молитві сприяє відвідування Літургії, сповідь і причастя Святих Тайн, піст, діла милосердя до ближніх.
   Земні поклони і молитву на колінах у храмі не заведено творити в неділю, у великі свята, від Великодня (Пасхи) до Зелених свят (Зішестя Святого Духа) і від Різдва до Йорданських свят, після того, як запричащалися. Молитися треба побожно і без поспіху, з великою увагою, вдумуючись в слова молитви. Якщо часу обмаль, то краще промовити одну-дві молитви, а решту відкласти на найближчий зручний час, аніж зневажливо пробурмотати всі молитви.
   Про що просити Бога у своїх молитвах? Не можна просити про земні блага й свої переваги над іншими, не просити того, що для нас не корисне, не можна просити чогось поганого для інших, не просити того, що є неправдою, несправедливістю і що суперечить Божим Заповідям.
   Щоб Бог почув наші молитви: ми повинні бути гідними одержати те, чого просимо; ми повинні дотримуватися Заповідей Божих; ми повинні молитися безперестану; ми не повинні просити нічого життєвого, наприклад, збагачення за рахунок інших тощо; ми повинні просити тільки те, що для нас корисне; ми повинні докладати зусилля і виконувати належне зі своєї сторони для того, щоб одержати те, що просимо; ми повинні просити тільки правди й Царства Божого ("Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам", Мф. 6:33); ми повинні молитися про очищення від своїх страстей і спокус, прохати прощення гріхів. Віруючі люди найчастіше просять зцілення душевного і тілесного, тобто прощення гріхів ("зцілення душевного") і здоров'я ("зцілення тілесного"). Адже, гріхи і хвороби - це найчастіше дві взаємопов'язані складові: чим більше гріхів, тим більше хвороб і чим менше гріхів, тим менше хвороб. Хоча це не завжди так і це може бути темою окремого дослідження.
   Якщо ми просимо у Бога чого-небудь свого, то не наполягаймо, щоб це неодмінно одержати від Бога, але надаємо це на розсуд Богові і Його волі. Тому краще закінчити свою прохальну молитву словами "Але нехай буде воля Твоя, Господи, а не моя". Адже й Ісус Христос, молячись перед стратою "Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене!, завершив молитву словами, - "А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! (Лк. 22:42) або "втім, не як Я хочу, а як Ти" (Мф. 26:39). Все, що корисне для кожного з нас, знає Сам Бог, тому й надаємо це Йому вирішувати.
   Від якої особи ми звертаємося у молитвах? Ранішнє і вечірнє молитовне правило не створювалося як єдине ціле. Воно складається з багатьох різних молитов, які складали в різний час, різні автори, а багато з них досі невідомі. Молитви Господньої "Отче наш..." навчив нас Сам Ісус Христос (Мф. 6:9-13; Лк. 11:2-4), Молитва митаря записана у Євангелії (Лк. 18:13), а всі інші молитви належать перу святих угодників Божих і подвижників благочестя.
   У ранішньому і вечірньому молитовному правилі ми бачимо, як мудро чергуються молитви, у яких ми звертаємося до Бога чи святих від першої особи однини або від множини, і навпаки. Якісь молитви написані від першої особи в однині, наприклад: Молитва митаря ("Боже, будь милостивий до мене грішного. Боже, прости мені всі провини мої перед Тобою", Молитва 7-ма, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі ("Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ" та багато інших.
   В інших молитвах використовується множина, наприклад: Молитва до Пресвятої Тройці ("Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші...", Молитва 6-та, св. Василія Великого ("Благословляємо Тебе, Небесний Боже і Милосердний Господи, зате, що виявляєш на нас повсякчас безліч великих, недосяжних, славних діл Своїх, що дав нам сон на підтримку нашої немочі". Імовірно багато таких молитов призначалися для соборного використання серед членів сім'ї, громади, в Церкві, хоча вони застосовуються у Молитовному правилі для одноосібного моління.
   Згадаймо, як Ісус Христос вчив нас молитися у Молитві "Отче наш", де є слова: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого". Цю молитву ми читаємо або співаємо на Літургії, одноосібно читаємо вдома і не виправляємо Господа словами "Хліб наш [мій] насущний дай нам [мені] сьогодні; і прости нам [мені] провини наші [мої], як і ми [я] прощаємо [прощаю] винуватцям нашим [моїм]; і не введи нас [мене] у спокусу, але визволи нас [мене] від лукавого". Якби ми так молилися, то будь-хто, хто слухає нас, сказав би: "От який егоїст, індивідуаліст, думає не про ближнього свого, а тільки про свою шкуру".
   З іншого боку, ми читаємо вдома і соборно в Церкві Псалом 50 "Помилуй мене, Боже", Символ віри "Вірую в Єдиного Бога" і не виправляємо в Церкві царя Давида "Помилуй мене [нас], Боже" чи святих Отців Вселенських соборів "Вірую [Віруємо] в Єдиного Бога". І так кожен при соборному молінні розуміє, що все це стосується не тільки читця, який читає молитву, але й всіх, хто слухає молитву і кожного конкретно.
   Я думаю, що якщо в молитві читається від першої особи в однині "я", чи від множини "ми", то в кожній з цих молитов мається на увазі, що і "я" і всі "ми" - це вся Церква Христова, всі діти Божі. У кожній молитві вся Церква молиться Богу і всі ми молимось за всіх і за вся. Тому від однини чи множини ми молимося - це в принципі зовсім несуттєво ні для Бога, ні для нас. Це не повинно нас бентежити і нам не потрібно нічого міняти у своїй молитві, наприклад, множину на однину, чи навпаки. Бог і так все знає, а як ми звернемося до Нього - "ми" чи "я" не так важливо.
   Є дуже персоніфіковані молитви, у яких ми вказуємо імена тих, за кого молимося, наприклад, Молитви за живих "Спаси, Господи, і помилуй... Святійшого отця нашого (ім'я), Патріарха Київського і всієї Руси-України", Молитва за померлих "Пом'яни, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, батьків моїх (їх імена)". Такі молитви не за всіх нас, а за конкретних людей.
   Є молитви, які написані від особи чоловічого роду, наприклад, Молитва 7-ма, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі "Господи, Ісусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзі життя", Молитва 2-га, св. Антиоха до Господа Ісуса Христа "З великого милосердя Твого ніколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в мені перебувай... Подай, Господи, і мені, недостойному рабові Твоєму, спасіння Твоє на ложі моїм". Якщо таку чи подібну молитву читає особа жіночої статі - жінка, дівчина, то у неї можуть виникати якісь незручності, непорозуміння, дискомфорт. Через те, на наш погляд, кілька слів такої молитви можна змінити, щоб вона читалася від своєї особи жіночого роду, наприклад, "Господи, Ісусе Христе, запиши мене, раба [рабу] Твого [Твою], в книзі життя" або "З великого милосердя Твого ніколи не покидай мене, раба [рабу] Твого [Твою], але завжди в мені перебувай... Подай, Господи, і мені, недостойному [недостойній] рабові [рабі] Твоєму [Твоїй], спасіння Твоє на ложі моїм". Підтвердженням того є Молитва перед Причастям на Святій Божественній Літургії, яку усі причасники повторюють за священиком: "Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти, між якими я перший (перша)".
   Отже, незалежно від того, як ми звертаємося у своїх молитвах "ми", "нас", "нам", тобто у множині, чи "я", "мені", то у кожному випадку ми просимо у Бога щось не тільки для себе, але й для інших людей на Землі. Зважаючи на це, навіть якщо ми звертаємося у молитві у однині, персоніфіковано, словом "я", то в інтерпретаціях до цих і всіх інших молитов у цій книзі ми будемо звертатися від нас усіх у множині словами "ми", "нас", "нам" і т.д., тобто від автора і читачів разом. Це зумовлено ще й тим, щоб не звеличувати своє "его" ("я"), а також, щоб не забувати нам молитися не тільки за себе, але й за інших людей. І таке трактування, яке ми подаємо в цій книзі, привчатиме християнина постійно молитися за ближніх. Винятком може служити молитва-сповідь (вечірня Молитва 3-тя, до Святого Духа або Молитва щоденного сповідання гріхів із Молитов, які вимовляють наодинці, окремо від вечірнього правила), де перераховуються найуживаніші гріхи людські, - цю молитву ми будемо інтерпретувати від себе особисто, щоб не перекладати свої гріхи на наших читачів. Усі решту молитви ми будемо тлумачити від множини - "нас": автора і читача.
   Як молитися за інших людей? Молитви за інших людей є у молитвословах. Коли молимось за живих і померлих, то називаємо їх імена. Потрібно від усього серця, з любов'ю вимовляти ці імена, а не байдуже перераховувати їх.
   Треба молитися і за тих, хто заподіяв нам прикрість, скривдив нас. Молимося, коли бачимо у ближнього недоліки й страсті, молимося навіть за ворога свого.
   Чому ми інколи не одержуємо від Бога те, чого ми просимо? Це тому, що: якщо ми самі не слухаємося Господа, грішимо, не смиренні; якщо ми просимо щось не благоугодне Богові, то тим ми спокушаємо Бога і впадаємо в гріх і не одержуємо бажаного; якщо ми просимо не на добро; якщо не добре, не побожно молимося; якщо ми самі злі й не хочемо виправитися від зла, і просимо у Бога злої речі.
   Господь вислуховує всяку молитву і ніколи не відмовляє в проханнях. Якщо ж і відмовляє іноді до певного часу, то відмовляє для того, щоб ми, прохаючи у молитвах, самі виправилися, щоб дар Божий став найдорогоцінніший для нас.
   Сам Христос сказав: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, - бо в цьому є Закон і Пророки" (Мф. 7:7-12). Отже, щоб Бог почув нашу молитву ми не повинні просити і грішити, а повинні просити і жити побожно, благочестиво і виявляти свою любов до Бога і до ближнього свого.
   Як закінчувати своє молитовне правило? На закінчення кожного молитовного правила промовляють: "Достойно є..." (Похвала Пресвятої Богородиці), "Слава..." (Мале славослів'я), "Господи, помилуй" (тричі), "Господи благослови" і відпуст.
   Після цього добре закінчити молитву подякою Богові за те, що Він дарував нам спілкування з ним, попросити пробачення за свою неуважність під час молитви. Після молитви не слід негайно кидатися на повсякденні справи, треба недовго постояти, подумати.
   Детальну структуру повного ранішнього і вечірнього молитовного правила буде видно з подальшого тексту, де молитви українською мовою будуть надруковані жирним шрифтом, церковнослов'янські у російській транскрипції - у квадратних дужках [курсивом], а пояснення - звичайним шрифтом. Значками † позначено хресне знамення, ? - поясний поклін або схиляння голови, ? - земний поклін.
   У цій книзі ми подаємо російську транскрипцію церковнослов'янської мови, тобто запис слів церковнослов'янської мови засобами алфавіту російської мови з урахуванням їх вимови в церковнослов'янській мові, тому що неабияка частина населення України російськомовна і тяжіє до російської мови. Хоча правильним було б транслітерувати церковнослов'янські тексти за українськими мовними правилами, бо, як зазначає Г.Куземська (2012), давньоукраїнська богослужбова мова, власне та, яку ми прийняли від учнів рівноапостольних братів Кирила та Мефодія, якою писав, молився й читав Святе Письмо наш народ i всi святі землі української з Х до кінця ХVI століть, багатьма рисами подібна до нашої сучасної рідної української мови. До того ж, кожен слов'янський народ має власну редакцію церковнослов'янської мови і застосовує ті відмінності, які сформувалися внаслідок національних особливостей вимови.
   Довгі роки нас хибно запевняли, що українська вимова церковнослов'янських текстів - це греко-католицька вигадка, що лише російська редакція - це "канонічна", "священна" й "незмінна мова святих Кирила та Мефодія", i ніякої іншої ніколи не було й не може бути.
   - Це не так!
   - Всі мови дав нам Бог, всі мови благословенні й священні - і це стосується української мови.
   Молячись, ми інколи не вникаємо у смисл молитов, а ще гірше, відволікаємося, думаємо про щось своє, або не розуміємо якихось слів чи виразів. Багато виразів у молитвах запозичені зі Святого Письма, творінь Святих Отців, Церковних повчань. Деякі молитви не слід розуміти буквально, у прямому смислі слова. Деякі вирази у молитвах мають метафоричне, переносне значення. Інтерпретуючи ті чи інші вирази молитов можна у їх значення заглибитися настільки, що, здавалось би, ми далеко відхилилися від безпосереднього смислу молитви, але, на наш погляд, це корисно, бо має повчальний характер і розширює кругозір читача. Це спонукало нас викласти своє розуміння молитовного правила. Звісно, що я, як великий грішник, не маючи богословської освіти, можу помилятися, щось не так розуміти й помилково трактувати, тому прошу нехай Господь Бог напоумить мене і простить мені мої неточності, помилки і гріхи, бо пишу я це з добрим наміром і мрію, щоб ця книжечка принесла користь людям на велич і славу нашому Господу Богу - Отцю, і Сину, і Святому Духу!
   Висловлюю щиру подяку священнослужителям Солом'янської Свято-Покровської церкви в м. Києві за їх духовну поживу, щирість і доброзичливість, за духовну і моральну підтримку, за катехизацію через Богослужіння.

З любов'ю,

Василь Мельник.

  
  
   "Поспішайте раніше, поки ніщо не заважає, наодинці піднестися до Господа розумом і серцем, висповідати Йому свої потреби і наміри, випросити Божої допомоги. І цілий день потім проведете у благоденстві й страху Божому, з думками розумними і зібраними, бо молитва ранішня - це нам допомога і запорука вирішення наших денних проблем, це наша обачність, статечність і стрункість у справах і взаємних відносинах".
  

В.Мельник

МОЛИТВИ РАНІШНІ (АБО РАНІШНЄ ПРАВИЛО)

   Ісус Христос "вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився" (Мк. 1:35). Тільки вставши від сну, ще в ліжку, варто промовити таку молитву: "Господи Боже, дякую Тобі, що Ти дав мені щасливо цю ніч переночувати; дай же, Господи, щасливо цей день переднювати, Тебе, Бога нашого, хвалити, а не грішити".

І. ПОЧАТКОВІ МОЛИТВИ

   Початкові молитви - це група молитов, якими (з деякими відмінностями кількох самих перших молитов) починається ранішнє і вечірнє молитовне правило. Такими ж молитвами починається і багато інших молитов і молебнів. До початкових молитов ранішнього правила відносяться такі молитви: 1) В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа; 2) Молитва митаря; 3) Молитва до Ісуса Христа; 4) Славослів'я коротке; 5) Молитва до Святого Духа; 6) Трисвяте або Трисвята молитва; 7) Повне славослів'я Пресвятій Тройці; 8) Молитва до Пресвятої Тройці; 9) Молитва Господня.
   Після них промовляємо власне Ранішні молитви, а ввечері - Вечірні молитви.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа

   Вставши після сну, перш ніж розпочати будь-яку роботу, стаємо побожно перед святою іконою і уявляємо себе перед Всевишнім Богом, тричі творимо знак хреста, промовляючи таку молитву:
   † В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (тричі). [Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
   Люблячий нас Бог велів нам називати Його Отцем Небесним, а ми всі Його діти і повинні робити все те, що нам велить Бог. "Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими" (1 Ін. 3:1). У цій першій, початковій молитві до Бога ми висловлюємо наше бажання робити все в ім'я, тобто на честь, у славу й за допомогою Триєдиного Бога. "Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє - єдине" (1 Ін. 5:7), це "Один Господь" (Еф. 4:5).
   Ми тричі творимо Хресне знамення зі словами: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь". "В ім'я", тобто на честь, у славу, у похвалу Триєдиного Бога будемо молитися молитвами, які входять до молитовного правила.
   Під словами: "Отця, і Сина, і Святого Духа" ми розуміємо Одного Бога, у Якому є три особи (або іпостасі) Пресвятої Тройці: перша особа Пресвятої Тройці - Бог Отець, друга особа - Бог Син, третя особа - Бог Дух Святий. Всім трьом особам Пресвятої Тройці належить однакова влада, слава, честь і поклоніння. Ми починаємо молитву словами "в ім'я", а не в імена "Отця, і Сина, і Святого Духа", тому що хоча у Бозі є три особи, але за сутністю Своєю це тільки один Бог.
   Ця молитва походить зі слів Самого Ісуса Христа, коли Він посилав апостолів на проповідь, то казав їм: "Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мф. 28:19). Перерахування всіх осіб Святої Тройці вперше зустрічається у передсмертній молитві священномученика Полікарпа (70 - 156 роки), учня апостола Іоанна, єпископа Смирнського (М. Скабалланович. Толковый Типикон).
   Закінчується ця початкова молитва словом "Амінь", що означає: істинно, правда. Амінь (з др. євр., грецьк. - "істинно", воістину так), істинно хай буде так, хай буде вірно, ствердження, кінець чого-небудь. Це слово перейшло із Старого завіту і свідчить про істинність сказаного, тобто все те, що в молитві читаємо, - істинно, правдиво. Слово "Амінь" підтверджує те, що ми будемо молитися на честь, на славу, на похвалу Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь - це заключне слово молитов і церковних проповідей.
   Промовляючи цю молитву, ми підтверджуємо свою віру в невидимого Бога, а молитва наша буде почута Богом тільки тоді, коли ми говоримо її свідомо з вірою в Триєдиного Бога, Якого ми не бачимо, але Який нас бачить і знає: чи від чистого серця ми молимося Йому чи ні.
   Молитвою "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь" ми починаємо і ранішнє, і вечірнє молитовне правило. Цю молитву треба промовляти перед усякою доброю справою, тому що все ми повинні робити у своєму житті на честь і славу трьох Осіб Святої Тройці. Говорячи цю молитву, потрібно осінити себе Хресним знаменням і тим самим показати, що ми вимовили молитву з твердою вірою в Триєдиного Бога й у Хресні страждання Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа і щиро бажаємо робити це, що Ісус заповів нам.

Молитва митаря

   Далі слід ненадовго спинитися, заспокоїти свої почуття, відігнати всі свої думки, залишили все земне, всі турботи, тоді сотворити три поклони, промовляючи Молитву митаря (Лк. 18:13):
   † Боже, будь милостивий до мене грішного (поклін) [Боже, милостив буди мне грешному (поклон)], а потім читаємо наступні молитви без поспіху і з увагою:
   † Боже, прости мені всі провини мої перед Тобою. [Боже, прости мне все согрешения моя пред Тобою].
   Митар - це збирач податків і мита у Палестині. В той час для євреїв "грішник", "язичник" і "митар" були синонімами, тобто близькими або тотожними за своєю мораллю і діями. Цією молитвою "Боже, прости мені всі провини мої перед Тобою" молився митар, покаявся у своїх гріхах і отримав прощення, як це видно із Притчі про митаря й фарисея (Лк. 18:10-14): "Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
   Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
   А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
   Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться".
   У Молитві митаря ми просимо, щоб Господь змилувався над нами і був милостивий до нас грішників, щоб простив нам гріхи (провини) й не покарав нас за них.
   У деяких сучасних молитовниках Митарева молитва викладена так: "Боже, будь милостивий до мене грішного. Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Безліч раз нагрішив я, Господи, прости мені".
   Кожного разу, як ми тільки згрішимо, повинні негайно ж каятися перед Богом у своєму гріху й вимовляти цю молитву. Отже, цю молитву нам потрібно вимовляти так часто, як часто ми грішимо упродовж свого життя.

Молитва до Ісуса Христа

   † Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь. † [Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере и всех святых, помилуй нас. Аминь †].
   Цю молитву ще називають "передпочатковою", яка є одним з варіантів Ісусової молитви. У цій молитві до Ісуса Христа, Сина Божого, ми просимо "Господи Ісусе Христе, Сину Божий", щоб Він, вислухавши молитви Своєї Найчистішої Матері й всіх Своїх святих, які постійно моляться за нас - людей, і за їх молитвами умилосердився над нами, зробив нам милість і помилував нас.
   Звертаючись до Ісуса Христа, Сина Божого, Другої особи Пресвятої Тройці, Спасителя нашого, ми мимоволі пригадуємо все земне життя Ісуса Христа. Згадуємо, як для нашого спасіння Син Божий зійшов з небес і через натхнення Духа Святого на Пречисту Діву Марію прийняв від неї безгрішне людське тіло та, як людина, народився у Віфлеємі, жив у Назареті зі Своєю матір'ю Марією і обручником Її - Йосипом. Потім на ріці Йордан прийняв хрещення від Предтечі Іоанна, а після того 40 днів постився і молився у пустелі й не піддався спокусам диявола. Після цих випробувань у пустелі почав проповідувати про те, як нам жити в цьому світі, щоб отримати Царство Небесне. Проповідуючи, творив чудеса навіть у суботу. Його зненавиділи іудеї та у муках розіп'яли на хресті, де Він помер, Його поховали, Він силою Своєї всемогутності на третій день після Своєї смерті воскрес і після воскресіння упродовж 40 днів розкривав учням і людям таємниці Царства Божого. На 40-й день Ісус Христос вознісся на небо, а на 50-й день зіслав Духа Святого на учнів і людей, щоб просвітити і освятити їх. Страждання й хресна смерть були добровільною жертвою за гріхи людей. Тепер кожна людина має шанс покаятися за свої гріхи, щоб Ісус помилував її, простив її гріхи і дарував їй Царство Небесне.
   От ми і просимо в цій молитві Господа Ісуса Христа, Сина Божого, щоб Він через молитви Пречистої Своєї Матері і всіх святих помилував нас, тобто був милостивий до нас і простив наші гріхи.
   - Чому так важливі молитви Пречистої Матері Господа Ісуса Христа?
   - Адже, Діва Марія, жила безгрішно, дуже побожно і свято, через що вічно живий Син Божий, як Бог, вирішивши з'явитися на землі людиною для спасіння людей, обрав Пресвяту Діву Марію за Матір Синові Божому.
   Коли ми вимовляємо слова "молитвами Пречистої Твоєї Матері", то невільно пригадуємо, що старенькі батьки Діви Марії були благочестиві Іоаким і Анна. У них не було дітей і вони молили Бога, щоб Господь дарував їм дитину і пообіцяли присвятити свою дитину Богові. Бог почув їх молитви і в них народилася дочка Марія. З 3-х до 14-ти років Марія жила у храмі й здобувала там освіту. На 15-му році за іудейськими звичаями Марії треба було виходити заміж, але Вона не бажала цього. Тоді іудейські священики обручили (доручили) Марію далекому її родичеві, старенькому Йосипові, що жив у Назареті. Там Пресвятій Діві явився Архангел Гавриїл (Лк. 1:26) і сповістив Їй, що Вона від Духа Святого народить Сина Божого. Через певний час у Віфлеємській печері народився Ісус. Після смерті Ісуса Христа Марія жила в домі Іоанна Богослова й була для нього замість матері. Через 15 років після вознесіння Христа на небеса відбулося успіння (смерть) Пресвятої Богородиці. На третій день після успіння Її тіло було взято на небо.
   Найсвятіша, Пречиста Матір Божа є заступницею всіх християн і ми молимося Їй, розказуючи свої проблеми, вона постійно молиться за нас, допомагає нам, зціляє нас душевно і тілесно, веде до спасіння. Тому у цій молитві ми просимо Господа Ісуса Христа, Сина Божого, щоб Він молитвами Пречистої Своєї Матері помилував нас.
   За нас моляться і святі - це люди, які жили на землі благочестиво, праведно й тепер перебувають на небі разом з Богом і моляться за нас Господу, це, зокрема, пророки, апостоли, святителі, мученики і прості люди, яких ми не знаємо, а вони стали святими. За молитвами святих і особливо за молитвами Пресвятої Діви Марії Бог милує нас.
   Молитва ця завершується стверджувальним словом "Амінь", інтерпретацію якого ми наводили вище - "істинно так".
   Є й інші, коротші, варіанти цієї Ісусової молитви, наприклад: "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас" або "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грішних", або просто "Господи, помилуй!". Будь-який з варіантів цієї молитви рекомендують промовляти про себе протягом всього вільного часу.

Славослів'я коротке

   † Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. [Слава Тебе, Боже наш, слава Тебе].
   Слава (хвала, величання, осанна) Тобі, "Боже наш", і для посилення цього славослів'я ще раз повторюємо "слава Тобі". Слово "слава" означає бути відомим, вагомим, значущим, у пошані, повазі. У цій молитві ми нічого не просимо в Бога, а тільки славимо Його, посилено славимо Його. Це хвалебна молитва; нею ми виражаємо благоговіння перед найдосконалішим, всесильним, всюдисущим, найсправедливішим Богом і починаємо нею ряд інших молитов.
   Цю молитву можна сказати коротше: "Слава Богу". Вимовляється вона після закінченні будь-якої справи в знак нашої подяки Богові за Його милості до нас.

Молитва до Святого Духа

   † Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. † [† Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша †].
   Від Великодня до Вознесіння, замість молитви до Святого Духа "Царю Небесний...", співаємо тропар Пасхи:
   † Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі). [† Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав (трижды)].
   Від Вознесіння до Трійці починаємо молитовні правила (ранкове й вечірнє) з Трисвятого ("Святий Боже..."), опускаючи всі попередні.
   Молитва до Святого Духа не читається від Великодня до Трійці, тобто у період, коли ми після Розп'яття і Воскресіння Христового, символічно очікуємо Зішестя Святого Духа. Уперше після перерви ця молитва пролунає на вечірні перед П'ятидесятницею, або Трійцею, й тоді ми повинні виголосити її на Вечірніх молитвах (Вечірньому правилі).
   Згадаймо Євангельські слова: коли Ісус Христос говорив віруючим в Нього, що Він незабаром від них піднесеться на Небо, то вони почали засмучуватися. Тоді Ісус Христос, розраджуючи їх, казав: "І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде" (Ін. 14:16-17), "Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, - Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам (Ін. 16:13-15). Себто Ісус втішав Своїх послідовників, що якщо Він піде від них; тоді у Отця Небесного й Отця Ісусового Він [Ісус] випросить для них Духа Утішителя, Який нагадає їм і повторить з ними те, що Ісус говорив їм, і наставить їх на всяку істину, а отже, і всіх нас, дітей Божих, наставляє на Євангельську істину.
   Справді, пройшло тільки десять днів після Вознесіння Господнього, як Дух Святий зійшов на віруючих у Христа, освітив їх розум, і вони з особливою ясністю згадали й зрозуміли все те, чого вчив їх Ісус Христос.
   З тих пір Дух Святий наставляє всіх нас віруючих у Христа на всяку істину й допомагає нам у кожній добрій справі.
   - Хіба міг би я хоч слово написати у цій книзі, якби не допомога Бога Духа Святого?! Все - і задум цієї книги, і всі слова її - хіба були б можливі, якби Господь не дав на це добро?
   - До слова сказати, ми повинні пам'ятати, що ми не належимо собі, ми нічого не варті на цій Землі без Бога. Бог нам дав життя і наставляє нас на Свою правдиву істину.
   Тому ми повинні піклуватися про те, щоб не засмутити чим-небудь Духа Святого, щоб благодать (сила) Божа не залишила нас. Ось чому нам потрібно якнайчастіше звертатися до Святого Духа з щирою молитвою.
   Після Молитви до Ісуса Христа і Славослів'я малого Свята Церква встановила просити Святого Духа, Який, як Дух, всюди перебуває і щоб Він навчив нас того, чого під час земного життя Ісус Христос учив людей, щоб очистив нас від усякого гріха, прогрішення (скверни) й у такий спосіб урятував наші душі від вічної погибелі ("прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші").
   У цій молитві ми у кличному відмінку звертаємося до третьої Особи Пресвятої Тройці, Яка названа трьома іменами - "Цар Небесний", "Утішитель", "Дух істини" - для того, щоб краще зрозуміти сутність Бога Святого Духа.
   Назва "Цар Небесний", слово "Цар" підкреслює, що на Землі це найпочесніше і найвеличніше ім'я - цар, бо Йому рівного по владі у всьому царстві немає нікого. Цар керує цілим народом; добрим дає милості, злих карає. А Небесний Цар - це Той, Хто більше всіх має влади на Небі, а крім Бога, вищого всіх на Небі й на Землі немає. Отже, коли ми говоримо про Святого Духа "Цар Небесний", то цим ми називаємо Святого Духа Богом, тобто третьою Особою Пресвятої Тройці, Який разом з Отцем і Сином, як Єдиний Бог царює на Небі й в усьому Всесвіті.
   Друге ймення Святого Духа - "Утішитель". Так назвав Його Ісус Христос, коли обіцяв послати Святого Духа на землю. З тих пір Дух Святий сходить на віруючих, подає їм щиру розраду й святу радість при будь-яких лихах, скорботах і нещастях. Ніхто з людей не може полегшити скорботу і біду людини, заспокоїти її, тільки Один Святий Дух. Утішитель означає закликати на допомогу, а також означає "Заступник". Дієслово "утішати" має також значення: заспокоювати, умиротворяти, утішати в скорботі, а також переконувати, наставляти на доброчесне життя.
   У молитві ми називаємо Святого Духа "Духом істини", тому що Він наставляє людей на істину і добро, а істина і добро можуть бути тільки разом. Є ще дух неправди, злий дух, що вчить нас говорити неправду й спокушає нас на погані справи. Від нього ми повинні завжди віддалятися, щоб не піддатися тяжким скорботам і лихам.
   Отже, три назви Святого Духа у цій молитві свідчать про те, що Святий Дух є Бог, Який утішає людей у всіх лихах і наставляє їх на істину, яка веде до спасіння.
   Далі в Молитві до Святого Духа йдеться, що Він всюди є і все наповняє, тобто в одну і ту ж мить є скрізь на Землі, на інших планетах і Галактиках і у всьому Всесвіті, що є Його творінням. Крім Бога, Який є Дух, ніхто не може одночасно всюди перебувати, а Святий Дух, як Бог, може перебувати завжди і всюди. Тому, де б ми не помолились Святому Духу, Він почує нашу молитву.
   "Скарбе добра і життя Подателю", - ми називаємо Святого Духа у молитві. "Скарб" - це найдорогоцінніша для нас Особистість. Скарб благих - це Джерело, Скарбниця, вмістилище всього благого й доброго. Дух Святий названий Скарбом добра і життя тому, що Він роздає ("Податель") Божественні сили, необхідні людині для доброго, благочестивого, праведного життя, для всієї її діяльності. Люди можуть одержувати від Святого Духа благодатних дарів стільки, скільки зможуть прийняти й умістити в собі. Про Святого Духа сказано: "Дари різні, а Дух один і той же; і служіння різні, а Господь один і той же; і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрості, іншому - слово знання, тим же Духом; іншому - віра, тим же Духом; іншому - дари зцілення, тим же Духом; іншому - творення чудес, іншому - пророцтво, іншому - розпізнавання духів, іншому - різні мови, іншому - тлумачення мов. Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно" (1 Кор. 12:4-11). Свої благодатні дари Святий Дух розподіляє кожній людині, а віруючій особливо. Дари ці й становлять дорогоцінний, незамінний скарб для християн. Хіба могла б появитися на світ ця книжка, якби не було волі Духа Святого і Його допомоги. У деяких молитовниках словосполучення "Скарбе добра" перекладають неправильно "Скарбе дібр": "дібр" швидше асоціюється як "діброви", а не "добра". Щоб таких прикрих перекладів не було, було б добре, щоб всі українські церкви зібралися і правильно переклали молитовне правило, Святу Божественну Літургії та інші Богослужбові книги.
   У молитві до Святого Духа ми кажемо, що Дух Святий є "життя Податель". Слово "Податель" походить від грецького слова "хоригoс" (подавець) - той, хто в Афінах за свій рахунок поставляв хор для свят. Це була одна із найважливіших і найпочесніших громадських повинностей, яку доручали найбагатшим громадянам міста. Пізніше це слово набуло значення "помічник", тобто той, хто за свої кошти доставляє що-небудь або постачає провіант, життєві припаси чи щось інше корисне.
   Дух Святий - Податель життя, тобто Він подає нам життя і сили робити добрі справи, бо людина без Божественної сили Духа Святого нічого не може робити: ні доброго, ні спасительного для себе. Без сили Духа Святого все добре здається людині надзвичайно важким і навіть неможливим, але як тільки Дух Святий пожвавить нас Своєю благодатною силою, ми стаємо здатними до великих справ. І це тому, що Святий Дух подає нам Божественну силу робити й жити так, як заповів нам жити Спаситель наш Господь Ісус Христос.
   Цей же Дух Святий разом з Богом Отцем і Сином при створенні світу дав життя невидимому ангельському світу, людині й всім живим істотам, тому ми називаємо Його - Податель життя.
   Ми просимо у Святого Духа: "Прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни", тобто просимо Його прийти й оселитися в нас і очистити наші душі від гріховної скверни. Ці слова підтверджують істину, що, Дух Святий, хоч скрізь перебуває та все наповнює, але може й не бути з нами, може й не допомагати нам. Так буває з людиною, яка не закликає Святого Духа у старанній молитві, або коли ми робимо щось недобре, несправедливе, гріховне, і тоді, коли в людині не буває Святого Духа, то тоді диявол поселяє у людині свого нечистого духа: або злості, або гордині, або неправди, або ненависті, або злодійства, або заздрості, або ненажерливості, або гніву, або лінощів або будь-якого іншого духа, який схиляє людину до поганих справ, до алкоголізму, наркоманії, блуду чи до чогось іншого й така людина служить сатані й грішить.
   Гріхи завжди роблять нас нечистими перед Богом. Вони забруднюють нашу душу і тіло. Й тому ми в молитві просимо Святого Духа, щоб Він прийшов і оселився в нас і очистив нас від усякої гріховної нечистоти, бо ми самі по собі, самотужки не можемо очиститися від скверни гріха і повинні просити Духа Утішителя, щоб Він оселився в нас і очистив нас від усякої нечистоти.
   Молитву до Святого Духа ми закінчуємо словами: "і спаси, Благий, душі наші", тобто врятуй, Блаже, душі наші! Слово "Благий", (Блаже) означає Добрий, Доброчесний, Всеблагий, Добросердий, Лагідний, Милостивий, Добродушний, Людинолюбний, Щиросердечний, Сердечний, Чуйний. Так ми називаємо Святого Духа, тому що ніхто такий добрий, як Святий Дух.
   Ми багато чого просимо собі у Духа Святого. Інколи просимо того, чого зовсім не заслуговуємо, але за незмірною добротою і любов'ю до нас Святого Духа, ми сподіваємося одержати від Нього все, чого просимо.
   Ми називаємо Святого Духа Благим, тому що Він - Бог - один з Осіб Пресвятої Тройці. Ще Ісус казав, що ніхто не благий, тільки один Бог: "чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог" (Мк. 10:18). У молитві ми просимо "спаси, Благий, душі наші", врятуй душі наші, врятуй нас від неминучої загибелі, бо, коли грішимо, то перебуваємо в небезпеці загинути назавжди у "бездні гріховній", себто у пеклі. Тому ми повинні молитися Святому Духу, щоб Він нам допоміг стати добрими і благочестивими, щоб умилосердився над нами і врятував нас, даруючи життя вічне.
   Молитва до Святого Духа - це піснеспів свята П'ятидесятниці. Від Великодня до П'ятидесятниці ця молитва не читається.

Трисвяте

   † Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі). [† Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас (трижды)].
   Ця невелика молитва дана нам з Неба, тому що Бог любить, коли Йому моляться навіть не довго, але від чистого серця і з ретельністю. У V столітті, при житті благочестивого царя Феодосія II і патріарха Прокла, в Греції відбувся жахливий землетрус; відчувався страшний гул під землею, цілі селища провалювалися в землю. Народ жив на вулицях і площах, бо боявся провалитися під землю. Люди зійшлися в церкву, взяли там святі ікони і вийшли з ними на вулицю молити Бога про припинення лиха і помилування. Люди молилися Богу, а землетрус і підземний гул тривали. Раптом сильний вітер на очах в усіх підняв одного хлопчика високо-високо в небо. Через кілька хвилин хлопчик плавно опустився на землю, спокійний і непошкоджений і розповів здивованому народу, що він чув на небесах спів ангелів, які прославляють Бога словами: "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний".
   Негайно ж цю небесну пісню молільники проспівали на землі, додавши до неї: "помилуй нас". І зразу ж припинився землетрус, затих підземний гул. Бог виявив людям велику милість, позбавив їх від страшної смерті. А хлопчик, що був піднесений на небо, напевно, був добрий і благочестивий, оскільки через нього Бог дав людям цю молитву, якою ангели оспівували й оспівують невщухаючими голосами Триєдиного Бога.
   Тому Трисвяту пісню можна розуміти так: "Святий Боже [Святий Боже Отче Небесний], Святий Кріпкий [Святий Боже Сину], Святий Безсмертний [Святий Боже Святий Духу], помилуй нас". Але хоч ця пісня згадує всі три Божі Іпостасі, але вони єдині, це Єдиний Бог. І не треба думати, наприклад, що слова "Святий Кріпкий" відносяться тільки до Бога Сина, а слова "Святий Безсмертний" відносяться тільки до Святого Духа. Бог Єдиний і зазначені слова відносять до всіх трьох Осіб Пресвятої Тройці, Які рівнозначні й однаково прославлювані.
   Отже, слово "Святий", яке означає чистий, безгрішний, у Трисвятій ангельській пісні ми повторюємо тричі на честь Триєдиного Бога, бо ніхто не святий так, як Бог святий. Є й люди святі, але вони стають святими не самі собою, а за допомогою Божою. Святі люди, хоч й небагато, але грішать. а Бог ніколи не може грішити, як найсвятіший і найчистіший Дух.
   Слова "Святий Боже" нагадують нам про Бога Отця, а слова "Святий Кріпкий" - про Бога Сина Отця, Який такий же Святий Всемогутній, як і Отець, Син і Святий Дух. Але цими словами ("Святий Кріпкий") ангели оспівують всемогутність Божу, бо Бог може все зробити одним помислом, одним словом і для Бога немає нічого неможливого ні на землі, ні на небі. Слова ж "Святий Безсмертний" означають ніколи не вмираючий, Який ніколи не перестає жити, тобто Вічний Бог.
   З одного боку, можна вважати, що Син Божий називається ("Святий Кріпкий") міцним або сильним, тому що Він Своїм воскресінням зруйнував пекло й переміг диявола. Дух Святий називається Безсмертним, бо Він Сам вічний, як Бог, дає всім тваринам життя й особливо духовне, доброчесне життя й безсмертя людям. Але й всі три іпостасі Пресвятої Тройці наділені такими ж якостями.
   Отже, ангели на небі оспівували святість, всемогутність і вічність Триєдиного Бога. І ми, грішні й смертні, додаємо до цієї молитви прохання Найсвятішого, Найвсемогутнішого та Вічного Бога помилувати нас, грішних. Ці останні слова молитви "помилуй нас" відносяться до всіх трьох Осіб Пресвятої Тройці, тому що всі три Особи Святої Тройці прощають наші гріхи й у такий спосіб милують нас.
   Ця молитва називається ще ангельською піснею, або Трисвятим, бо в ній тричі повторюються слова "Святий". І молитва ця повторюється тричі, бо всім Трьом Особам Пресвятої Тройці однаково належить Святість, Всемогутність і Вічність.

Повне славослів'я Пресвятій Тройці

   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Після того, як тричі повторяємо Трисвяту ангельську пісню, то додаємо до неї це хвалебне славослів'я. У цій молитві ми нічого не просимо, а тільки прославляємо Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа, тобто возвеличуємо всі три іпостасі Пресвятої Тройці, тому й називаємо це славослів'я повним ("Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові"). Ця молитва означає, що Триєдиному Богу від людей належить вічна слава, похвала, знаменитість, славнозвісність на землі. І ця слава Богові - "нині", тобто тепер, вже; "і повсякчас", тобто завжди, безупинно, весь час; "і на віки віків", тобто у всі віки (століття), повік, вічно, безкінечно. Завершується повне славослів'я стверджувальним "Амінь", тобто істинно так.
   Отже, суть Повного славослів'я Пресвятої Тройці полягає в тому, що слава належить Богу Отцю, і Сину, і Святому Духу тепер, завжди й вічно, і це істинно так.

Молитва до Пресвятої Тройці

   † Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.
   Господи, помилуй (тричі).
   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради. Господи, помилуй (трижды).
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Це Молитва до Пресвятої Тройці, щоб Вона помилувала нас. Адже всі люди грішні, а грішні - не можуть мати життя вічне у Царстві Божому; вони повинні покаятися і отримати прощення гріхів. В цій молитві ми звертаємося до Триєдиного Бога у Пресвятій Тройці - до Отця, і Сина, і Святого Духа, і просимо, щоб Господь нас помилував ("Пресвята Тройце, помилуй нас"), себто простив наші гріхи; не карав нас ні зараз, ні на Суді Христовому; щоб змилосердився над нами, пошкодував нас; щоб виявив до нас поблажливість; щоб почув наше каяття. Щоб каяття наше було істинне, справжнє, ми не повинні повторювати свої гріхи, за які тільки-що каялися, тобто ми повинні дати обіцянку робити те, що Бог нам повелів - жити праведно за Законами Божими. Ми у багатьох попередніх молитвах просили Бога про помилування і в наступних молитвах проситимемо помилування.
   У Молитві до Пресвятої Тройці перше прохання було "Пресвята Тройце, помилуй нас", тобто ми звертаємося до всіх трьох іпостасей Пресвятої Тройці, а потім до кожної окремо: друге прохання "Господи" (Отче Небесний), третє - "Владико" (Сину Божий), четверте - "Святий" (Святий Духу).
   Словами "Господи, очисти гріхи наші" ми окремо просимо Бога Отця - першу Особу Пресвятої Тройці, щоб очистив гріхи наші, тобто, щоб Отець Небесний очистив нашу душу і тіло від гріхів, щоб дав нам моральне очищення, щоб звільнив нас від гріха. Не треба забувати, що людина може грішити на рівні думок, почуттів, слів або справ, а також зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком тощо, тобто будь-яким органом чуття може бути вчинений гріх через порушення заповіді Закону Божого, противлення волі Бога. "Я покараю світ за зло, і нечестивих - за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілості гордих, і принижу пихатість гнобителів" (Іс. 13:11).
   Термін "очистити від гріха" часто зустрічається у Біблії: "очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крові. І вони очистяться від крові" (Втор. 21:8), "І сказав Мойсей Аарону: приступи до жертовника і зверши жертву твою за гріх і всепалення твоє, й очисти себе і народ, і зроби приношення від народу, й очисти їх, як повелів Господь" (Лев. 9:7), "Який не має потреби щоденно, як ті первосвященики, приносити жертву спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він [Ісус Христос] зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого" (Євр. 7:27).
   Коли ми просимо, каємося і самі намагаємося позбутися від гріхів, Бог Отець очищає нас від них, прощає нам їх, не карає нас за гріхи.
   Другу Особу Пресвятої Тройці - Сина Божого, Спасителя нашого, Господа Ісуса Христа - ми просимо: "Владико, прости беззаконня наші". Беззаконня - це сукупність діянь, пов'язаних з порушенням заповідей і велінь Божих. "Беззаконня" прирівнюється до злочину, це також провина, гріх, несправедливість, безправ'я, зловживання. "Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня" (1 Ін. 3:4). Чинячи беззаконня ми віддаляємося від Бога і наближаємося до сатани, який пануватиме над нами після нашої земної, тілесної смерті. "Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня", - скаже Христос (Мф. 7:23). Беззаконня ми не приховаємо, кожен буде "викритий у своєму беззаконні" (2 Пет. 2:16).
   Ісус - Спаситель наш урятував нас від гріхів, які назавжди можуть погубити людину. Він урятував нас тим, що перетерпів страждання, був розп'ятий на хресті, мученицькою смертю помер, зійшов у пекло і визволив звідти праведників, на 3-й день воскрес і таким способом за гріхи терпів замість нас ("І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха", 1 Ін. 3:5), а Воскресінням Своїм показав, що й ми воскреснемо у День Страшного Суду. Живучи на землі, Ісус показав нам, що треба робити добрі справи. Ісус залишив нам Свій закон, у якому вказав, як повинні жити люди, щоб не піддаватися новим покаранням.
   Коли люди порушують Закон Господній, роблять які-небудь дурні справи, грішать, то тоді вони живуть не за Законом Христовим, а творять беззаконня. Тому ми, як раби гріха, прогрішень і беззаконь, що не завжди виконуємо волю нашого Владики й Господа, волаємо до Нього: "Владико, прости беззаконня наші".
   Бога Духа Святого ми благаємо: "Святий, зглянься і зціли немочі наші". Просимо зглянутися над нами, відвідати нас, виявити до нас співчуття, милосердя, пожаліти нас, змилуватися над нами, проявити чуйність до нас. Благаємо "зцілити немочі наші", вилікувати наші слабості, гріхи, безсилля, хвороби, погрішності.
   Ми вже у Молитві до Святого Духа, називаючи Святого Духа Царем Небесним, Утішителем, Духом істини, просили Його очистити нас від усякої скверни і спасти душі наші. Тут ми просимо відвідати нас (церк.-слов. "посети нас"), тобто побувати в нашій душі, пожити з нами й при цьому зглянутися на нас і зцілити немочі наші. У деяких церквах можна почути виголос, що церковнослов'янське слово "посети нас" не перекладається, а звучить ні українською, ні церковнослов'янською "посіти нас".
   Здавалось би, лікар є для зцілення, а ми просимо Святого Духа зцілити нас. Річ у тому, що причиною будь-якої хвороби є наша гріховність і жоден лікар не може зцілити жодного хворого без допомоги і волі Божої. Тому ми просимо Святого Духа, щоб Він зцілив наші немочі. А Бог Святий Дух, прощаючи наші гріхи, може зцілити хворого різними способами: або через лікаря, або зцілить безпосередньо і у хворого наступить самовидужання, або через священика, або через будь-яку іншу людину, навіть грішну. Це було зцілення тілесне.
   Є ще зцілення духовне. Річ у тому, що коли ми грішимо, грішні буваємо схожі на хворого, подібні до дуже слабкої психологічно хворої людини, тому без Божої допомоги ми не можемо робити добрі справи. Тоді ми просимо Духа Святого відвідати нас і зцілити наші немочі, бо Святий Дух - це Лікар і Цілитель Небесний, Який може повністю зцілити нашу душу від гріхів і зробити її здатною виконувати Закони Божі.
   Молитва до Пресвятої Тройці закінчується словами: "імені Твого ради", тобто завдяки імені Триєдиного Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа. Ця завершальна фраза нагадує і підкреслює нам, що хоча ми у молитві окремо зверталися до кожної Особи Пресвятої Тройці - Отця ("Господи"), і Сина ("Владико"), і Святого Духа ("Святий"), але це не три боги, а Один Бог у Святій Тройці. Незалежно від того, до якої Особи Пресвятої Тройці ми звертаємося з проханням, все-таки відповідає на наші прохання Один Триєдиний Бог. І Бог дає нам Свої дари не тому, що ми такі "чемні", "праведні" і заслужили те, чого просимо, а тому нам дає Бог, що Він любить нас, Він любить всіх - і праведників, і грішників, і християн, і атеїстів, і іудеїв, і мусульман. Бог Милостивий до всіх, тому ми повинні якнайчастіше прославляти Бога, дякувати Йому за все.
   Після Молитви до Пресвятої Тройці про помилування ми ще додаємо коротку молитву: "Господи, помилуй" і Повне славослів'я Пресвятої Тройці - "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь".
   "Господи, помилуй" промовляємо тричі в знак того, що всі три Особи Пресвятої Тройці мають рівну владу прощати нам гріхи, тому що, коли ми грішимо, то однаково прогнівляємо всі три Особи Божества - Отця, і Сина, і Святого Духа.
   Молитва "Господи, помилуй" (грецьк. - "Kyrie eleison") - це прохальна молитва Єрихонських сліпців. Згадаймо, двоє сліпих сиділи біля дороги і почули, що до них наближається Ісус, про Якого вони багато чули від людей. Бажаючи одужати, сліпці почали голосно кричати: "Помилуй нас, Господи, Сину Давидів! Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!" (Мф. 20:30-31). Це найдавніша й загальна для всіх християн молитва. Ще з Апостольських часів почали застосовувати молитву "Господи, помилуй". Її рекомендують безперестанно виголошували, як тільки людина має вільний час, наприклад, по дорозі на роботу чи з роботи, під час занять, якоїсь роботи. У Молитовному правилі її промовляють 3, 12 раз, а у інших молитвах її повторюють ще й по 40 раз, а при чині Воздвиження Хреста Господнього - по 50 і 100 раз.
   Тричі промовляємо "Господи, помилуй" на честь і славу Пресвятої Тройці, дванадцять разів - просимо в Бога благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночі або в знак 12 апостолів Христових, сорок раз - для освячення всього нашого життя або на згадку перебування Господа 40 днів у пустині, п'ятдесят раз - на згадку про П'ятидесятницю. При співі "Господи, помилуй" 100 раз архієрей осіняє хрестом на 4 сторони світу: на схід, на захід, на південь, на північ, і востаннє на схід - це і є повнота Всесвіту.
   Вважається, що "Господи, помилуй" - це скорочена Ісусова молитва "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене (нас) грішного(их)".
   Словами "Господи, помилуй" ми просимо, щоб Господь зглянувся над нами, простив наші гріхи, щоб ми звільнилися від рабства гріха і врятувалися. Це прохання милості й благодаті Божої, це прохання бути помилуваними і отримати життя вічне у Царстві Божому. Отже, просити милості у Бога означає просити у Нього осягнути Царство Боже.
   На завершення промовляємо Повне славослів'я Пресвятій Тройці: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". Адже, отримавши помилування від Господа ми просто зобов'язані подякувати Богові прославлянням Його святого імені - Отця, і Сина, і Святого Духа. Для цього ми промовляємо це хвалебне славослів'я, яке возвеличує всі три Особи Пресвятої Тройці. Ця молитва означає, що Триєдиному Богу від нас належить вічна слава, хвала, знаменитість, славнозвісність вже тепер, весь час, завжди, безупинно і у всі віки, вічно. І це істинно так ("Амінь").

Молитва Господня

   † Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. †
   Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, † Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Отче наш, Иже еси на небесех, да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго.
   Яко Твое есть Царство, и сила, и слава. Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков].
   В одному місці Ісус Христос молився і, коли завершив молитву, один з Його учнів попросив: "Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх" (Лк. 11:1). Ісус відповів: "Моліться ж так: Отче наш..." (Мф. 6:9-13; Лк. 11:2-4). Цієї молитви навчив нас Сам Господь Ісус Христос, тому ми називаємо її Молитвою Господньою. Текст цієї молитви складається із звернення до Бога Отця, семи прохань і славослів'я Пресвятої Тройці.
   Починається молитва із звернення до Бога-Отця: "Отче наш, що єси на небесах" (Отче наш, Ти, що є на небесах). Звертаємося до Бога Отця нашого Небесного, Який створив Всесвіт, все видиме і невидиме, і нас, і кажемо, що Бог Отець є на небесах. Небеса - це весь Всесвіт, весь Космос. Бог Всюдисущий і перебуває скрізь: і на небесах, і на Землі.
   Перше прохання: "Нехай святиться ім'я Твоє", тобто просимо Небесного Отця, щоб усі люди прославляли і величали Господа Бога, щоб серед нас завжди святилося ім'я Боже, щоб ім'я Боже і нами, і іншими людьми, завжди вимовлялося з благоговінням, завжди шанувалося і славилося, щоб ім'я Боже святилось і в нас, тобто просимо Бога, щоб Він дав і нам святості (праведності).
   Друге прохання: "Нехай прийде Царство Твоє". Просимо Бога, щоб Він царював у наших душах, думках, керував нашим розумом, серцем і волею, щоб Бог допоміг нам Своєю благодаттю служити Йому і вірно виконувати Його закони і щоб ми колись прийшли до Його Небесного Царства.
   Третє прохання: "Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі", тобто ми просимо, щоб всі люди на землі так беззаперечно і бездоганно виконували волю Божу, як це чинять Ангели на небесах, тобто, щоб воля Господня перебувала постійно на землі так, як на небесах.
   Четверте прохання: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні". Ми просимо, щоб Господь дав нам все необхідне і корисне для нашого земного життя, тобто просимо про задоволення як душевних, так і тілесних наших потреб, які є "насущною" поживою для вічного життя. Переклад слова "насущний" як "щоденний" не цілком відповідає суті того, чого ми просимо.
   П'яте прохання: "І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим", тобто просимо, щоб Господь Бог простив нам гріхи, прогрішення і беззаконня наші так, як і ми прощаємо іншим (не ображаємося на них, прощаємо у всьому, любимо їх і ворогів своїх, прощаємо тих людей, які нас скривдили або заподіяли нам зло, які в чому-небудь завинили перед нами), "бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6:14-15).
   Шосте прохання: "і не введи нас у спокусу", тобто просимо, щоб Господь Бог охороняв нас перед спокусами, звабами, принадами. В цьому проханні ми просимо Бога допомогти нам встояти проти гріха і не спокуситися, тобто не впасти у гріх, охоронити нас від здійснення зла.
   Сьоме прохання: "але визволи нас від лукавого". Просимо, щоб Господь Бог оберігав нас від усього "лукавого", злого, облудного, нещирого, фальшивого, брехливого, лицемірного, неправедного. Ми просимо Бога: "визволи нас від лукавого", від диявола, від сатани, бо сила диявола в лукавстві, у підступності, в обмані, в хитрості, за допомогою яких він і спокушає людину. Просимо допомогти нам боротися з духами зла і захистити нас від них, просимо позбавити нас від усякого зла, що є в нашому гріховному світі, просимо, щоб Бог визволив нас від злої, лукавої сили і захистив нас від її підступів.
   Інколи, відповідно до Євангелії від Луки (Лк. 11:4) на цьому завершують Господню молитву словом "Амінь" (єврейське слово), що означає "Так є", або "Нехай так буде". Так, наприклад, Господня молитва завершується на римо-католицькій Літургії.
   Ісус же завершив молитву словами: "Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь" (Мф. 6:13). І ми можемо так закінчувати цю молитву. У наших молитовниках Господня молитва завершується Літургійним славослів'ям: "Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". У цьому славослів'ї доповнені слова євангеліста Матфея (Мф. 6:13) "Бо Твоє є Царство, і сила, і слава [Отця, і Сина, і Святого Духа] [нині, і повсякчас, і] навіки [віків]. Амінь", тобто ми висловлюємо свою повну віру в могутність сили Божої і Його Влади, Незламність і Славу, що поширюється над усім. Ця віра наша ґрунтується на тому, що Тобі - Богу Нашому у Пресвятій Тройці, - Отцю і Сину, і Святому Духу, належить Царство і сила, і вічна слава. Тобто належить влада над усім світом (Царство), могутність (сила) і шанування і популярність (слава), на віки віків (тобто в усі віки, назавжди).
   Святі Отці рекомендують часто промовляти Господню молитву, бо в ній ми розмовляємо з Господом Богом, як діти з батьком, і говоримо Христовими словами.

ІІ. РАНІШНІ МОЛИТВИ

   Після вище наведених початкових молитов, які промовляються перед різними молитвами і молебнями, перед різними церковними відправами, промовляємо власне ранішнє молитовне правило, власне ранішні молитви, які розпочинаються з Троїчних тропарів.

Тропарі Троїчні

   † Вставши після сну, припадаємо до Тебе, Благий, і Ангельську пісню співаємо Тобі, Всемогутній: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас.
   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
   Ти, Господи, що від сну підняв мене, просвіти розум і серце і уста мої відкрий, щоб піснею прославляти Тебе, Свята Тройце: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас.
   † І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   Несподівано Суддя прийде, і вчинки кожного виявляться; тому зо страхом взиваймо опівночі: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас.
   Господи, помилуй (12 разів).
   [† Воставше от сна, припадаем Ти, Блаже, и ангельскую песнь вопием Ти, Сильне: Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   От одра и сна воздвигл мя еси, Господи, ум мой просвети и сердце, и устне мои отверзи, во еже пети Тя, Святая Троице: Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   Внезапно Судия приидет, и коегождо деяния обнажатся, но страхом зовем в полунощи: Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   Господи, помилуй (12 раз)].
   Тропар (з грецьк. - тон, лад, мелодія, глас, наспів) - це одна з найдавніших церковних молитов, це коротка пісня, у якій прославляються діяння Бога або святого чи святих Його або розкривається сутність свята. Тропарі або промовляють, або співають. Тропарями називають також окрему закінчену думку або молитовні відозви, з яких складаються канони чи інші короткі молитвослови. Тропар - це молитва, яка не взята із Священного Писання, це не псалом і не біблійний уривок. Багато тропарів скомпоновано в Україні для прославлення українських святих. Об'єднання кількох тропарів утворювало кондак (короткі похвальні піснеспіви), з яких складаються акафісти (хвалебні церковні служби). Тропарі входять до канонів (догматичні церковні пісні в похвалу свята або святого). За своїм змістом тропарі можуть бути різні, наприклад: Хрестовоскресні, Богородичні, Троїчні, Покаянні та ін.
   Тропарі Троїчні - це молитви або пісні, які звернені й присвячені Пресвятій Тройці й вихваляють, славлять і оспівують Її.
   У цій молитві три тропарі Троїчні. Кожен з цих тропарів завершується триразовим ангельським славослів'ям Пресвятої Тройці "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас". Слово "Свят" (Святий) повторюється тричі, тому цей вираз називається також Трисвяте славослів'я - це вища форма молитви, це як трисвяте ангельське славослів'я "Свят, Свят, Свят...", яке нам дано, як уже реальним учасникам Царства Небесного. Тричі виголошене слово "святий" - це слова ангелів на Небі. Ця Трисвята молитва теж називається Ангельською піснею, бо її співають святі ангели на Небі довкола престолу Божого. Ось як про це розповідає пророк Ісая: "Бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!" (Іс. 6:1-3).
   Словами "Свят, Свят, Свят..." ми тричі підкреслюємо, що Ти, Господи, - святий, духовно і морально непорочний, чистий, безгрішний, доконаний, досконалий. "Свят, Свят, Свят єси, Боже" у буквальному розумінні "Ти, Господи, є святий, святий, святий". До ангельських слів додаємо прохання за нас, щоб за молитвами за нас і покровительством Божої Матері Пресвята Тройця помилувала нас. У проханні "молитвами Богородиці помилуй нас" благаємо про наше помилування за молитвами Пресвятої Богородиці: просимо, щоб Господь почув молитви Пресвятої Богородиці, Яка є Заступницею всього людства і постійно молиться за нас, і щоб помилував нас від рабства гріха, простив наші гріхи, дарував нам Свою благодать і Царство Небесне.
   Отже, просимо собі помилування: Святий, Святий, Святий Ти є, Боже, і завдяки прохальним молитвам Богородиці помилуй нас.
   Перший тропар "Вставши після сну, припадаємо до Тебе, Благий, і Ангельську пісню співаємо Тобі, Всемогутній: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас" означає, що ми пробудилися від сну, встаємо і у молитві припадаємо до Тебе, Благий Господи, аж до Твоїх стоп припадаємо "Благий" (Добрий, Добросердний, Лагідний Господи), і в першу чергу хвалебну Ангельську пісню співаємо Тобі Триєдиному Богу, славословимо Тебе Всемогутній Господи словами "Свят, Свят, Свят єси, Боже".
   Після першого тропаря промовляємо першу частину Повного славослів'я Пресвятої Тройці: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові", якою прославляємо, величаємо, оспівуємо всі три Іпостасі Одноістотної і Нероздільної Пресвятої Тройці - Отця, і Сина, і Святого Духа.
   Другий тропар: "Ти, Господи, що від сну підняв мене, просвіти розум і серце і уста мої відкрий, щоб піснею прославляти Тебе, Свята Тройце: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас". Дякуємо Тобі, що "Ти, Господи, що від сну підняв мене", що не дав мені померти цієї ночі у гріху, дякуємо Тобі, що ми знову побачили мелодійно прекрасний світ Тобою створений - і за це безмежно дякуємо Господу Богу нашому.
   І далі просимо "просвіти розум і серце і уста мої відкрий", бо після сну й розум і серце, і уста наші бувають ледачі, ліниві, неспішні до молитви, до розмови з Богом, часто нас непокоять мирські речі й проблеми, тому ми просимо, щоб Сам Господь освітив наші серця (нашу сутність) й розум, а вуста наші відкрив, щоб з невимовною радістю у розумі, від чистоти свого серця ми дякували, славили і хвалили Тебе Пресвята Тройце, "щоб [ангельською] піснею прославляти Тебе, Свята Тройце" і промовляли хвалебне ангельське славослів'я "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас", тобто щоб прославлений нами Господь помилував нас за заступництвом Пресвятої Богородиці.
   Після другого тропаря промовляємо другу, завершальну частину Повного славослів'я Пресвятої Тройці: "І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь", тобто, щоб "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові", якою величаємо і прославляємо всі три Іпостасі Пресвятої Тройці, була вже тепер, "і нині", і завжди у будь-який час, у будь-яку мить "і повсякчас", від віку і до віку, і у всі віки, безкінечно довго "і на віки віків". І це так, істинно правда "Амінь".
   Третій тропар: "Несподівано Суддя прийде, і вчинки кожного виявляться; тому зо страхом взиваймо опівночі: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас".
   "Несподівано Суддя прийде", раптом Суддя прийде, зненацька прийде Господь судити кожного з нас і все людство на Страшному Суді. "Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде" (Мф. 24:34), "Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського" (Мф. 24:36-37), "Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський" (Мф. 24:42-44).
   Ми згадуємо ту страшну годину, коли Небесний Суддя, Господь Ісус Христос, другий раз прийде в людському вигляді на землю, прийде судити всіх людей (всіх від віку спочилих і всіх тих, що житимуть на той час Пришестя Господнього) і всіх Ангелів Небесних за їхні справи, "і вчинки кожного виявляться", яких уже не можна буде сховати, й тоді вже не неможна буде ні покаятися і виправдатися. Отоді усяка правда й неправда відкриються і не для одного Бога, який і так все знає, але й для всіх присутніх на Суді людей і ангелів. Кожний з нас тоді побачить і довідається про всі добрі й недобрі діла свої і діяння свого ближнього. Тоді довідаємося і про те, що ми вже забули.
   Це буде страшна година, тому що нам не буде чим і як виправдатися перед Богом, "тому зо страхом взиваймо опівночі", тому зі страхом волаймо, викликуймо "опівночі" (серед ночі гріховної, північ - це час опівнічних молитов) і просимо за нас святих Ангелів і Божої Матері, до Якої ми прибігаємо, щоб заступилися за нас: Святий, Святий, Святий еси, Боже, Богородицею помилуй нас: "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас".
   Після третього тропаря виголошуємо прохальну молитву Єрихонських сліпців або скорочену Ісусову молитву "Господи, помилуй" (12 разів), або грецькою мовою "Kyrie eleison" (12 разів). Ми промовляли три тропарі на честь і славу Пресвятої Тройці - Отця, і Сина, і Святого Духа - і дванадцять разів просимо, "Господи, помилуй", тобто просимо в Бога помилування і благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночі. Словами "Господи, помилуй" ми просимо милості й благодаті Божої, просимо помилування наших гріхів і отримання життя вічного у Царстві Небесному.

Молитва св. Макарія до Пресвятої Тройці

   † Вставши після сну, подяку приношу Тобі, Пресвята Тройце, Боже наш, що Ти з великої милості Твоєї і довготерпіння не прогнівався на мене лінивого та грішного і не дав мені загинути з моїми гріхами, але, з властивим Тобі чоловіколюбством, підняв мене від сну, щоб зранку прославляти державу Твою. І нині просвіти мої очі мисленні, відкрий мої уста, щоб навчатися слова Твого, і розуміти заповіді Твої, і чинити волю Твою, і вихваляти Тебе в сердечному прославленні, і в піснях славити всесвяте ім'я Твоє, - † Отця, і Сина, і Святого Духа, - нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† От сна востав, благодарю Тя, Святая Троице, яко многия ради Твоея благости и долготерпения не прогневался еси на мя, лениваго и грешнаго, ниже погубил мя еси со беззаконьми моими; но человеколюбствовал еси обычно и в нечаянии лежащаго воздвигл мя еси, во еже утреневати и славословити державу Твою. И ныне просвети мои очи мысленныя, отверзи моя уста поучатися словесем Твоим, и разумети заповеди Твоя, и творити волю Твою, и пети Тя во исповедании сердечнем, и воспевати всесвятое имя Твое, - Отца и Сына и Святаго Духа, - ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Цю Молитву до Пресвятої Тройці написав святий преподобний Макарій Великий Єгипетський. Він народився під кінець ІІІ століття в селі Шабшір в Єгипті. Одружився, але дружина його померла за кілька днів після шлюбу й він вирішив стати монахом. Заробляв на життя плетінням і продажем кошиків. Після смерті його батьків місцевий єпископ висвятив Макарія проти його бажання. Він відганяв наступ диявола молитвою і Хресним Знаменням. У певний час деякі люди оббрехали святого, мовляв він звів жінку з сусіднього села, але він переніс ці брехливі наклепи з великою смиренністю. Макарій без нарікання висилав цій вагітній жінці гроші, які одержував за плетені кошики, а на останку жінка розказала, хто справжній батько її дитини, і хотіла вибачитися і перепросити святого, але не вдалося, бо Макарій на той час поселився в пустині Фаран, де пробув три роки. Після цього Макарій подався до Святого Антонія Великого і став його учнем та послідовником. Після тривалого часу за благословення Антонія Макарій подався до монастиря Скит на півночі Єгипту, де згодом побудували церкву. У 40-річному віці Макарій став настоятелем пустині Скит.
   Макарій завжди виявляв глибоку смиренність і лагідність. Ось одного разу отець Макарій натрапив на злодія, що вкрав його ж речі й біля його келії накладав на осля. Макарій почав допомагати злодію прив'язувати вантаж, не показуючи, що це його речі краде злодій.
   Монах Макарій завжди казав, що погане слово перетворює добро на зло, а добре слово - зло на добро. І ще він казав, що для молитви не треба багато слів, а треба казати просто: "Господи, як Ти бажаєш і як Ти знаєш, помилуй мене"!
   Отець Макарій Великий у своїх молитвах і постуванні дійшов до великої самопокори і суворості свого життя. Він їв тільки раз на тиждень. Упродовж 20 років він ніколи не їв, не пив і не спав стільки, скільки потребувало його тіло, прожив 60 років у пустелі, де він був духовним отцем багатьох пустельників. Макарій воскрешав мертвих і зціляв хворих. Він прожив понад 90 років і спочив у Бозі у 390 році. Його Святі Мощі спочивають у м. Амалфі в Італії. За його молитвами ми вчимося смиренності, молитви і посту.
   У деяких молитовниках цю молитву (Молитву св. Макарія до Пресвятої Тройці) називають як Перша молитва рання або Молитва до Пресвятої Тройці. Ця молитва повчає, що як тільки-що ми встали після сну ("вставши після сну") першим обов'язком нашим є подякувати Богові нашому у Пресвятій Тройці - Отцю, і Синові, і Святому Духові, "подяку приношу Тобі, Пресвята Тройце, Боже наш".
   Далі промовляємо те найголовніше, дане нам Богом, за що ми дякуємо нашому Триєдиному Богові:
   • тому "що Ти з великої милості Твоєї і довготерпіння не прогнівався на мене лінивого та грішного", тобто завдяки великій (безмірній, неосяжній) милості, доброті (ласці, доброзичливості, жалісливості, теплоти і душевності до нас) й довготерпіння [наших тяжких гріхів], Ти Боже наш Милостивий і Благий не прогнівався на нас ледачих й грішних (лукавих, нечестивих, богомерзьких);
   • тому що Ти, Господи, "не дав мені загинути з моїми гріхами", не послав нам смерті й не обіцяєш нам пекельних мук за беззаконня (гріхи) наші;
   • тому що Ти, "з властивим Тобі чоловіколюбством, підняв мене від сну, щоб зранку прославляти державу Твою", Ти Людинолюбний (Благий, Щирий, Людяний) Господи, з ласки Твоєї дозволив нам, безтурботно (у невіданні сонних) лежачих у постелі, прокинутися від сну і далі продовжувати жити, щоб ми у цій ранковій молитві прославляли (звеличували, шанували, оспівували) силу Твою, владу Твою, Царство Твоє, ("державу") Твою.
   Тут "чоловіколюбство" прирівнюється до "людинолюбства" - обидва терміни означають безмежну, доброзичливу любов і милосердя до всіх людей (чоловіків, жінок, дітей), до кожного з нас; й така любов - це Божественна самопожертва для нас. У Біблії прийнятий термін "чоловіколюбство", а не "людинолюбство", хоч вони тотожні. Із сивої давнини на Святій землі жінки і діти становили окрему, відмінну від чоловіків, нижчу категорію людей, тому кількість населення обраховувалася за кількістю чоловіків. Згадаймо, як євангеліст Матфей обрахує людей, що були присутні під час помноження "п'ять хлібів і дві рибини" (Мф. 14:17). Він пише: "тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей" (Мф. 14:21). Тому й написано у молитві "з властивим Тобі чоловіколюбством", що те саме, що й "з властивим Тобі людинолюбством", бо Бог любить і чоловіків, і жінок, і дітей; і віруючих, і невіруючих.
   Друга частина Молитви до Пресвятої Тройці містить наші прохання. Ми просимо: "просвіти мої очі мисленні", тобто, щоб Господь сьогодні просвітив нас, дав нам правильні, чисті думки, розум ("очі мисленні"), щоб осінив нас правдою Своєю, щоб напоумив нас, очистив нас, наші думки і помисли від усякого зла, додав нам розуму і подав благодать Свою, щоб ми відтепер перестали робити зле і решту часу прожили б за Заповідями Божими у праведності, мирі, злагоді й покаянні.
   Просимо, щоб Триєдиний Бог відкрив наші уста ("відкрий мої уста"), щоб ми могли славити Бога, дякувати Йому за все і просити щось корисне для себе, яке приведе нас до спасіння.
   Просимо допомоги, "щоб навчатися слова Твого", щоб у нас не затухло, не пригасло бажання читати Біблію, вивчати Слово Боже, ознайомлюватися з творами Святих Отців, знати Церковні повчання і різні молитви і щоб ми все вивчене правильно розуміли та не впали у єресь.
   Просимо, щоб "розуміти заповіді Твої", Господи: це означає, щоб ми не тільки розуміли, але й виконували Декалог (10 Заповідей Божих), Євангельські заповіді блаженств, а також Заповіді любові до Бога і ближнього, П'ять церковних Заповідей, Чотири моральні чесноти, Головні добрі вчинки, Сім вчинків милосердя для душі, Сім вчинків милосердя для тіла, щоб ми пам'ятали і не виконували Сім головних гріхів, Чужі гріхи, Гріхи проти Святого Духа, Гріхи, що кличуть про помсту з неба. Всі ці заповіді та гріхи є у багатьох молитовниках. Ми їх теж наведемо пізніше.
   І ще просимо у Молитві до Пресвятої Тройці, щоб ми могли збагнути волю Божу і щоб Господь допоміг нам "чинити волю Твою [Божу]".
   Що таке воля Божа?
   Кожна людина є унікальною особистістю, маючи "свобідну волю", як дар Божий. Кожна людина у своєму житті діє згідно своєї волі (це воля людська): людина "спокушається" дорогами добра та зла (або гріха). Через людське зло і гріхи у світі багато поганого: нещастя, вбивства, насильство, хвороби, розпуста, лихо, обман, захланність і т.д. Це не є воля Божа, щоб ми страждали, щоб матері втрачали дітей, діти батьків, чоловіки жінок, а жінки чоловіків, щоб хворіли і передчасно вмирали. Це результат людської волі.
   Не слід забувати, що Бог нас любить і бажає нам зі своєї великої любові тільки всього найкращого, тому не треба боятися Його волі, вона для нас - благо! Бог нічого не хоче для Себе, а тільки для нас і те, чого він для нас хоче є абсолютно непомилковим.
   А ці негаразди, які трапляються з нами, - це Боже допущення - це прояв безмежної Божої любові до нас, адже Господь терпить наші провини і до останнього надіється, що ми виправимося, що розпоряджаючись своєю вільною волею ми зійдемо з хибного шляху і станемо на шлях праведний, який веде до Царства Небесного.
   Отже, воля Божа - це наш свідомий вибір добра і відречення від зла, це наша святість. У житті важливо пізнавати волю Божу і розуміти її для того, щоб правильно приймати рішення, бо "Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! - увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного" (Мф. 7:21).
   Щоб пізнати Божу волю щодо конкретної ситуації, треба насамперед переконатися, що те, про що ми просимо у Бога, або те, що ми збираємося зробити: перше, не заборонено Біблією, не суперечить Законам Божим; друге, прославить Бога і допоможе нам зростати духовно.
   Якщо є і перше, і друге, але Бог не дає нам того, про що ми просимо, то, імовірно, Божа воля не в тому, щоб ми отримали те, про що просимо, або ж нам треба ще почекати трошки довше і дочекатися.
   Нам іноді дуже складно пізнавати Божу волю. Ми хочемо, аби Бог конкретно вказував нам, що робити, де працювати, де жити, як діяти? Бог рідко дає людям таку безпосередню і конкретну інформацію. Бог дозволяє нам самим приймати рішення. Єдине рішення, яке Бог не хоче, щоб ми приймали, - це гріховне рішення або спротив Його волі. Бог бажає, щоб ми приймали рішення, які відповідають Його волі. Щоб пізнати Божу волю щодо нас слід звернутися:
   1) до нашого сумління, яке схиляє людину до моральних дій. Коли чинимо добре - сумління нас хвалить, коли зле - картає. Наше сумління дуже об'єктивне, бо ми не можемо керувати ним. Сумління є голосом Божим всередині людини. Щоб ми почули його треба час від часу посидіти в тиші на самоті, помолитися і послухати Бога;
   2) до науки Святої Церкви, яка є Словом Божим для нашого сприйняття;
   3) до Біблії, як до Слова Божого. І не треба говорити, що ми не розуміємо, що там написано і тому і не читаємо цю Книгу книг;
   4) до молитви, але не треба молитися так, щоб переконати Бога у чомусь, не змушувати Бога виконувати нашу волю (це спокушання Бога, шантаж), а треба просити три речі: а) пізнати волю Божу; б) звикнути (прийняти) те, що сталося і в) випросити сил, щоб виконати волю Божу;
   5) до історії нашого життя, бо через радості й печалі нашого життя Бог промовляє до нас і тим хоче нам щось донести.
   Таким способом ми знайдемо причинно-наслідковий зв'язок між нашим гріхом і тим, що сталося з нами, або між гріхами людства і соціальними потрясіннями.
   Важливо не тільки пізнавати волю Божу, а й самому віддаватися волі Божій.
   І таким чином, як зазначено у Молитві до Святого Духа, ми зможемо "чинити волю Твою [Божу]", "вихваляти Тебе [Господи] в сердечному прославленні", тобто гаряче, душевно, сердечно віддавати славу, хвалу, подяку і уклін Господу від нашого вдячного серця, від усього нашого єства або прославляти Господа у вдячному серці, у сердечному прославленні. І в такому стані душевного спокою ми будемо "в піснях славити всесвяте ім'я Твоє [Пресвятої Тройці, Триєдиного Бога], - Отця, і Сина, і Святого Духа, - "нині" (тепер, вже), "і повсякчас" (і завжди, кожної миті), "і на віки віків" (у всі віки, вічно, безкінечно, бо й душа наша вічна). "Амінь" (істинно так).
   Узагальнюючи цю молитву, можна розуміти її так. Пробудившись від сну, від сонного забуття, ми підносимо Господу подяку за те, що Він не прогнівався за наші гріхи й дарував нам життя нового дня, що Він підняв нас з постелі нашої, щоб ми спозаранку могли прославляти державу Всемогутнього Бога, прославляти ім'я Боже, догоджати Богові. Але догоджати Богові ми зможемо лише за благодаттю Божою, тому просимо Господа освітити наші уявні очі, просимо відкрити наші вуста для повчання в законі Господньому й розумінні, й виконанні заповідей Божих, для того, щоб творити у всьому волю Божу, щоб співати Богові хвалу не тільки зараз, у годину ранкової молитви, але й у весь майбутній день, і в усі дні життя нашого.

Поклоніння Ісусу Христу

   † Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу (поклін).
   † Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого (поклін).
   † Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого (поклін).
   [† Приидите, поклонимся Цареви нашему Богу (поклон).
   † Приидите, поклонимся и припадем Христу, Цареви нашему Богу (поклон).
   † Приидите, поклонимся и припадем Самому Христу, Цареви и Богу нашему (поклон)].
   Слова цієї молитви надзвичайно глибокого змісту. Молитва закликає нас мобілізувати всі свої душевні, сердечні й тілесні сили прийти і поклонитися Самому Ісусу Христу, Цареві нашому, Богу нашому, Царю царюючих, Спасителеві нашому, Який через тяжкі страждання і смерть на хресті взяв гріхи наші й відкупив нас від вічної пекельної смерті. Тепер ми маємо можливість покаятися, перестати грішити, Господь простить наші гріхи і у нас є всі шанси отримати Царство Боже. Молитва закликає нас, що ми повинні не тільки поклонитися Спасителеві нашому, але й припасти до святих ніг Його, до стоп Господніх й таким способом виразити своє благоговіння і незмірну вдячність Господу Ісусу за все. Поклонитися Йому в знак подяки, поваги, вшанування, відданості Христу. І євангеліст Іоан закликає нас шанувати Христа, поклонятися Йому: "Щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його" (Ін. 5:23); і у Посланні святого апостола Павла до Филип'ян є цей заклик: "Він [Ісус Христос], будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові? але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім'я вище над усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця" (Флп. 2:6-11).
   Ми настільки особливу повагу виражаємо Христу, що хочемо більше наблизитися до Нього, отримати Його благодать, стати праведнішими, чистішими, світлішими. Не думайте, що це принизливий уклін і припадання до Господа, але ж завдяки Йому ми з'явилися на цей світ, завдяки Йому ми живемо і все те, що у нас є, - завдяки Йому. Під час цієї молитви ми усвідомлюємо, що Христос тут перед нами і ми Йому молимося.
   У давніх християн ця молитва мала такі слова: "Прийдіть, вклонимось, і припадемо до Христа!". Нинішній трьохкратний заклик "Прийдіть, поклонімось..." суттєво поглиблює наші почуття й посилює бажання ще більше виразити повагу, подяку, уклін і хвалу Господу Ісусу Христу.

Псалом 50

   † Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня мої я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом - і очищуся, омий мене - і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість - і зрадіють кістки мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові - це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і хай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
   [† Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей, и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое. Наипаче омый мя от беззакония моего, и от греха моего очисти мя; яко беззаконие мое аз знаю, и грех мой предо мною есть выну. Тебе Единому согреших и лукавое пред Тобою сотворих, яко да оправдишися во словесех Твоих, и победиши внегда судити Ти. Се бо, в беззакониих зачат есмь, и во гресех роди мя мати моя. Се бо, истину возлюбил еси; безвестная и тайная премудрости Твоея явил ми еси. Окропиши мя иссопом, и очищуся; омыеши мя, и паче снега убелюся. Слуху моему даси радость и веселие; возрадуются кости смиренныя. Отврати лице Твое от грех моих и вся беззакония моя очисти. Сердце чисто созижди во мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей. Не отвержи мене от лица Твоего и Духа Твоего Святаго не отыми от мене. Воздаждь ми радость спасения Твоего и Духом владычним утверди мя. Научу беззаконыя путем Твоим, и нечестивии к Тебе обратятся. Избави мя от кровей, Боже, Боже спасения моего; возрадуется язык мой правде Твоей. Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою. Яко аще бы восхотел еси жертвы, дал бых убо: всесожжения не благоволиши. Жертва Богу дух сокрушен; сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит. Ублажи, Господи, благоволением Твоим Сиона, и да созиждутся стены Иерусалимския. Тогда благоволиши жертву правды, возношение и всесожегаемая; тогда возложат на oлтарь Твой тельцы].
   Псалом (з грецьк. "псалмос" - хвалебна пісня, гімн, "псалло" - співати і грати на псалтирі, тобто на старовинному струнному інструменті) - це священна пісня, молитва, взята із Старого Завіту Біблії - Псалтир, і Богодухновенно складена царем Давидом, і є складовою молитов, Богослужінь.
   Псалом-50 складений пророком царем Давидом тоді, коли він каявся у своїх великих гріхах, що прелюбодіяв з Вирсавією, дочкою Елиама, дружиною Урії хеттеянина і вона завагітніла від Давида (2 Цар. 11:3-5), а потім Давид вбив її благочестивого чоловіка Урію хеттеянина ("В листі [до Іоава] він [Давид] написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер" (2 Цар. 11:15), під час битви "був убитий також і Урія хеттеянин" (2 Цар. 11:17), а потім Давид опанував його дружиною-вдовою Вирсавією ("І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм. Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа" (2 Цар. 11:26-27).
   Не так багато інших псалмів із Псалтиря можуть зрівнятися з цим, 50-м псалмом, за своєю популярністю серед віруючих всіх століть, оскільки цей псалом називається покаянним, бо він виражає глибоке, душевне розкаяння за вчинений гріх і є старанною молитвою до Бога про помилування. Нам, грішникам, маючи безліч своїх гріхів, варто вимовляти Псалом-50 якомога частіше. Хоч цей псалом написаний від першої особи, але, коли моляться ним "двоє або троє", в Церкві, то він стосується всіх, які слухають його, і не треба його переробляти "від числа множини", від багатьох нас.
   Першими словами "Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене" ми просимо Бога, щоб Він за Милістю Своєю і за безліччю щедрот Своїх очистив, стер наші гріхи, беззаконня і провини, проявив щодо нас Свою жалість, співчуття і простив наші гріхи.
   Господь уже оголосив Давиду через пророка Нафана, що знімає з нього гріхи його за покаяння: "І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш" (2 Цар. 12:13), але Давид продовжує молитися, щоб Бог зовсім очистив його від гріховних нечистот. Так і ми, одержуючи в Таїнстві Покаяння відпущення наших гріхів, повинні все-таки безперестану волати до Господа, щоб він винищив у нас і самий корінь гріха.
   "Бо беззаконня мої я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною", - визнаємо ми. Ми прихильні до себе і знаємо свої гріхи, які мучать, турбують нашу совість. Нам буває соромно, що так себе вели аморально, гріховно, гріхи наші непокоять нас, вони "переді мною", ми бачимо їх і вдень, і вночі в совісті нашій, яка постійно тривожить наші душі й обтяжує кожного з нас. Зглянься, Господи, й очисти нас!
   "Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм". Нам не має оправдання, бо ми так багато грішимо перед Богом, ми стільки лукавства, фальші і лицемірства чинимо у своєму житті, що Бог до нас завжди буде справедливий: і в слові справедливий, бо дав нам істинне Вчення і Заповіді; і буде справедливий і строгий тоді, коли судитиме нас, не тільки попередньо після смерті чи на Страшному суді, але будь-якої миті, будь-якого дня ми можемо отримати будь-які неприємності, хвороби, травми, операції, щоб відпокутувати свої гріхи.
   Як бачимо, не перед людським, а перед Божим судом ставить себе пророк цар Давид, бо йому не страшний людський суд. Ми можемо сховати свої беззаконня від людей, а від Верховного Судді, Який бачить все таємне, наші думки, задуми і навіть потаємні діла, нічого не приховаєш. Перед Божою правдою викривається все наше лукавство, вся наша неправда й неправота, і всі наші видумані виправдання перед самим собою чи перед Богом зовсім неспроможні без допомоги Божої.
   "Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя". Ми зачаті й народжені в беззаконнях, бо грішили наші батьки, прабатьки. Вони, як і всі люди, грішні, бо лише Один Христос жив на Землі без всякого гріха, бо Він зачатий від Духа Святого і Марії Діви. Окрім того, ще від гріхопадіння наших прародичів Адама і Єви всьому людству і кожній людині зокрема по спадковості передається вроджена схильність до гріха - така сила гріха (це первородний гріх). І у цій силі первородного гріха закладені злі схильності людини, через які ми терпимо хвороби, старіння і смерть. Тому ми щедро бажаємо вблагати Господа Бога, щоб простив наші гріхи і в цій цитаті (що ми в беззаконні зачаті й в гріхах народжені) ми нагадуємо Господу про нашу природну схильність до гріха.
   "Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені". Ти, Господи, у Своєму Слові дав нам істину Свою і Ти Сам є Істина, як каже євангеліст Іоан: "Я [Господь Ісус] є путь, і істина, і життя" (Ін. 14:6). Ти, Господи, любиш істину й ненавидиш неправду, і Ти хочеш, щоб ми перебували в істині. Ти через Духа Святого відкрив нам невідоме, незнайоме і таємне (тобто таємну таємницю) Твоєї премудрості, тобто тайну Премудрості Своєї, Ти відкрив нам Свій Промисел Божий, Ти нам явив те, що ми самі без Бога ніколи б не довідатися. Через пророків і через Богодухновенне Святе Писання Ти, Господи, навчив нас істинній, щирій вірі, через покаяння прощаєш наші гріхи, Ти показав нам шлях до Царства Небесного. Але ми усвідомлюємо перед Тобою, що ми згрішили, тому просимо пробачення за свої гріхи.
   "Окропи мене ісопом - і очищуся, омий мене - і стану біліший від снігу", - цими словами ми просимо, щоб Господь послав на нас благодать Свою ("окропи мене ісопом"). Ісоп - це трава, що використовувалася для кропила, тобто нею окроплювали жертву Богові й людей. Тут ісоп уподібнюється з дією Святого Духа, Який очищає в нас усяку скверну, нечисть, гріховність. І ще просимо, щоб Бог повністю очистив нас від гріхів, у яких ми погрузли і замазалися. І щоб відбілитися нам, щоб стати нам білішими від снігу, ми просимо щоб Милосердний Бог окропив нас ісопом, тобто щоб сповна омив нас від гріха Своєю благодаттю і щоб ми, відбілившись від гріха, сповнитися радості Божої.
   "Дай мені почути радість і веселість - і зрадіють кістки мої упокорені". Дай нам, слухові нашому і розуму нашому почути від Тебе, Господи, благодатну, благословенну звістку про наше помилування і тим обрадуй, ощаслив і возвесели нас, і тоді зрадіють кістки наші тихомирні й смиренні, й тоді ми матимемо "радість і веселість". Адже гріх, вчинений нами, розтрощив не тільки нашу душу, але й тіло, і кістки, і всю нашу людську сутність, бо у гріху ми уподібнюємося тваринам. Гріх турбує й розтрощує нас і кожну людину. Якби ми не виправдовували свої гріхи, але совість наша не чиста. А після прощення гріхів совість людини заспокоюється, а від цього і тіло очищається, і кістки ніби відновлюються, радіють, веселяться.
   "Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму". Просимо, щоб Господь Бог відвернувся від наших гріхів, щоб простив і знищив всі наші гріхи, які записані у книзі життя. Ліквідувавши наші гріхи, просимо, щоб Господь очистив наше серце від плям гріховних і щоб відновив праведність, безгріховність нашої душі такою, яка вона була при нашому народженні й після хрещення. Себто, щоб занепалу душу нашу Господь відновив у первісну красу, знищивши нечистоту прабатьківського гріха. Просимо Господа, щоб Він направив нас праведний, справедливий, безгріховний шлях у житті та допоміг нам стати на стежку благочестивого життя, тобто, щоб дав нам благодать правоти, щоб дав нам благодать таку як праведнику, безгріховному, святому.
   Господи, "не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене". Просимо, щоб Бог не віджбурнув нас від імені Свого Святого, щоб не віддалився від нас і щоб не забрав від нас Святого Духа Свого. Адже ми знаємо, що гріх віддаляє і навіть відриває нас від Бога, від Джерела Життя і водночас гріх наближає нас до темного, пекельного царства сатани, до зла, до несправедливості, до неправди. Тому ми молимо, щоб нам не потрапити у тьму кромішню, де не видно Лиця Божого, де не можна покаятися і випросити прощення гріхів, де не можна молитися Богові, де вічні муки, де пітьма непроглядна і "там буде плач і скрегіт зубів" (Мф. 8:12). Через те ми просимо, щоб Бог не віддаляв нас від Себе, не позбавляв нас Своєї любові, Свого піклування про нас.
   Господи, "поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене". Поверни нам і подай нам ту радість, якою ми насолоджувалися, коли були з Тобою. Господи, подай нам дари Святого Духа і силою Святого Духа утверди нас у вірі, мирі, добрі, надії, любові та Своїй благодаті.
   Й тоді, коли Ти, Господи, духом могутнім укріпиш нас, "навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе". Господи, коли Ти позбавиш нас від гріхів й подаруєш нам Духа Святого - і ми зможемо знову вчити беззаконників, грішників, щоб вони ходили шляхами Твоїми, - так кажемо ми, як і Давид, Господу. Боже, якщо Ти очистиш гріхи наші й ми за благодаттю Твоєю станемо жити за волею Твоєю, то тоді ми самим своїм життям станемо прикладом для беззаконників і тоді ми своєю діяльністю зможемо проповідувати правду Твою та повертати до Тебе серця людей. Отже, ми за прикладом пророка Давида, в знак подяки за прощення гріхів, ми обіцяємо нечестивим вселяти волю Божу, щоб і вони з Богом йшли у своєму житті й не загинули, а мали життя вічне.
   Господи, "визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою". Тут пророк Давид просить Бога, Спасителя нашого ("Боже спасіння мого"), щоб Він простив йому і врятував його від вічної смерті за пролиту кров Урії, бо він повсякчас потопає у цій крові, будучи морально пригніченим. Цими словами Давида нині й ми волаємо до Спасителя нашого Ісуса Христа, щоб Він врятував нас від убивчої дії наших гріхів, від вини вбивчої, "від вини кривавої". І після визволення від гріхів наших, ми знову наблизимося до Бога, будемо радісно славити Бога, Його Милість і Любов до нас, дякувати Йому і просити у Нього про Свої життєві потреби, прославляти правду й істину Божу.
   "Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою", - просимо ми у псалмі. Уста наші нині заплямовані гріхом. А коли ми отримаємо відпущення гріхів, то не будемо мовчати, а будемо свідчити про нашого Бога, будемо всім розказувати про Нього, про Його Любов до нас, будемо оспівувати Його, хвалити Його, прославляти Щедроти і Милості Божі.
   "Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові - це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш". Ти, Господи, скасував кроваві жертви тварин і птахів, і всепалення їх на жертовниках Ти не бажаєш, не благоволиш, бо такі бездушні, кроваві жертви не мають значення і не можуть дарувати нам відпущення гріхів, "бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи" (Євр. 10:4). Ми знаємо, Господи, що Тобі приємна жертва принесена від щирого серця, від душі, Тобі приємно, коли ми усвідомлюємо свої гріхи, журимося про гріхи, жаліємо, що грішили, каємося за гріхи і більше не грішимо - таку жертву у дусі праведному, справедливому, правдивому, вірному, у покорі Тобі й смиренні нашому ми Тобі, Господи, бажаємо приносити, бо Ти її любиш і не зневажиш такою жертвою.
   "Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і хай збудуються стіни Єрусалимські". Цар Давид молиться не тільки за себе, але й про своє місто й народ, і просить Господа відновити похитнуті гріхом стіни Єрусалиму. Сион - це гора в Єрусалимі, на якій був побудований будинок Давида. Сион і Єрусалим у Священному Писанні віддзеркалюють також всю Церкву, тому ми просимо, щоб Господь ущасливив, підтримав, збагатив всю Свою Церкву. Давид молить благовоління і милості Божої для свого міста, народу і для всієї Церкви Божої.
   "Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців". І тоді, Господи, коли ми станемо праведними і вірно служитимемо Тобі, ущасливлені ми принесемо Тобі жертву в чистоті серця й праведності, очистивши наші душі покаянням, ми всією своєю істотою, сутністю, єством, прийдемо, кинемося до Тебе, Боже наш, і віддамо Тобі себе цілком, все своє серце, все своє життя, свої дух, душу і тіло - і це буде нашим "всепаленням". Тут під "всепаленням" метафорично, у переносному розумінні, ми складаємо угодну Богові свою безкровну жертву, подібну до тієї, як колись на жертовнику спалювали тельців, або приносили безкровні жертви, наприклад, борошно, масло, ладан, вино. Адже, якщо у старозавітні часи за винну, гріховну людину, умирала невинна тварина на жертовнику, то тепер Син Божий і Спаситель наш Ісус Христос, як Агнець Божий, взяв на Себе гріхи всього світу, помер за людей, будучи Сам безгрішний, започаткував Свою Церкву і безкровну жертву на Святій Божественній Літургії.
   Нині безкровною жертвою для Бога може бути щира молитва до Бога з прославою Господа та подякою Йому за все, в т.ч. молитва при запаленій свічці у храмі чи вдома. Гарною нашою жертвою Богові може бути замовлення у церкві подячного молебню у храмі Божому. Жертвою може бути й відмова від якогось гріха, від якого нам важко позбутися, наприклад, пристрасть до ігор (ігроманія), до наркотиків (наркоманія), до подружньої зради (прелюбодіяння) і т.д., і т.п. Наприклад, людина, що палить, дає обітницю Богові й відмовляється від куріння, а людина, що зловживає алкоголем, перестає пиячити, - і це теж наша жертва Богові. Жертвою може бути наше благочестиве, праведне життя. Врешті, підтримати своїми коштами храм Божий, покласти у скриньку в церкві якусь суму грошей, це теж наша безкровна пожертва. І багато інших гарних обіцянок можна дати Богові та виконати їх і Господь прийме нашу жертву та винагородить стократ. А коли ми обіцяємо щось Богові й не виконуємо цієї обітниці, то тільки примножуємо свої гріхи, бо не могли скласти жертву Богові. Отже, жертвуйте Богові якомога частіше - і на Святій Божественній Літургії, і особисто своїми добрими ділами та відмовою від гріхів.

Символ віри

   † Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. † І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. † І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. † В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. † І життя будучого віку. Амінь.
   [† Верую во единаго Бога Отца, Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым. И во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Божия, Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго прежде всех век; Света от Света, Бога истинна от Бога истинна, рожденна, несотворенна, единосущна Отцу, Имже вся быша. Нас ради человек и нашего ради спасения сшедшаго с небес и воплотившагося от Духа Свята и Марии Девы и вочеловечшася. Распятаго же за ны при Понтийстем Пилате, и страдавша, и погребенна. И воскресшаго в третий день по Писанием. И возшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца. И паки грядущаго со славою судити живым и мертвым, Егоже Царствию не будет конца. И в Духа Святаго, Господа, Животворящаго, Иже от Отца исходящего, Иже со Отцем и Сыном спокланяема и сславима, глаголавшаго пророки. Во едину Святую, Соборную и Апостольскую Церковь. Исповедую едино крещение во оставление грехов. Чаю воскресения мертвых. И жизни будущаго века. Аминь].
   Символ віри - це короткий, точний і ясний зміст того, у що повинен вірувати православний християнин. Символ (грецьк. symbolon - розпізнавальний знак, прикмета) складений спочатку дванадцятьма апостолами, а потім удосконалений і затверджений Святими Отцями Першого і Другого Вселенських Соборів. Вселенський Собор - це зібрання Архіпастирів, Пастирів і Учителів Християнської Церкви, в міру можливості з цілого світу, для затвердження істинного християнського вчення. 1-й Вселенський Собор відбувся в місті Нікеї, в Малій Азії, у 325 році, при імператорі Костянтині Великому, 2-й Собор був у Константинополі у 381 році. Наука, викладена на цих двох Вселенських Соборах про те, як і в що повинен християнин вірувати, щоб застерегти себе від будь-яких помилок у вірі в істинного Бога, щоб не впасти у єресь, щоб не ходити до неправильної церкви. Бо "були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель. І багато наслідують їхню розпусту? і через них дорога істини буде в ганьбі. І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий? і загибель їхня не дрімає" (2 Пет. 2:1-3). Символ віри з'явився через те, що єретики завжди намагалися зачепити і збентежити Божу Церкву, тому Святі Отці упорядкували Символ Святої Церкви, щоб читати його при кожному Богослужінні із благоговінням і страхом Божим.
   Символ Віри складається з 12 частин, або членів. У перших 8-ми йдеться про Триєдність Бога у Пресвятій Тройці, зокрема у 1-му - про Бога Отця і створення Пресвятою Тройцею видимого і невидимого світу; у 2-му - 7-му викладається Вчення про Другу Особу (Іпостась) Святої Тройці - про Сина Божого, Господа Ісуса Христа і Спасителя нашого, про олюднення Ісуса Христа, спокутування Ним гріхів людства; у 8-му - Вчення про Третю Іпостась Пресвятої Тройці - про Святого Духа;
   Три останніх члени Символу віри присвячені церкві (9-й), хрещенню (10-й) та майбутньому вічному життю (11-12-й).
   1. "Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого". Слово "вірую" відноситься до всіх членів Символу віри. Віра в Бога - це глибоке, щире, пронизане емоціями, без усякого сумніву або коливання прийняття буття (існування) й істоти Бога; безумовне визнання істин, які відкрив Бог людям про Себе і про спасіння людей втіленим Сином Божим, Господом нашим Ісусом Христом (Божественне Одкровення); переконання у тому, що Бог турбується про нас. Щоб наша віра була справжньою, живою, то ми повинні її визнавати і йти з вірою і з Божим Вченням все своє життя до спасіння не тільки словами, але й своїми добрими ділами, "бо серцем вірують для праведності, а устами сповідують для спасіння... "Усякий, хто вірує в Нього [Бога], не осоромиться. Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його. Бо "всякий, хто покличе ім'я Господнє, спасеться". Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого" (Рим. 10:10-14, 17).
   Віра в Бога поєднується з повагою і любов'ю до ближнього, доброзичливістю, альтруїзмом, самовідданістю, співчуттям, довірою та іншими добрими ділами. Ми відкидаємо обман атеїстів-безбожників про відсутність віри в існування Бога і будь-яких богів, духів, інших "потойбічних" істот.
   "Вірую в Єдиного Бога", тобто в Єдиного істинного Бога ми віруємо. Бог є один і немає іншого, крім Нього, "Господь, Бог наш, Господь єдиний є; і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми" (Втор. 6:4-5).
   Бог - це Істота найвища, надсвітова, надприродна, надрозумна, це Нескінченна Духовна Сутність, непізнавана до кінця у Своїй безмірній могутності, мудрості й славі. Бог непізнаваний не тільки людей, але й навіть для ангелів.
   Бог всюдисущий і вічний (поза часом), всемогутній і все знає. Бог - це доконана Правда й Любов, що не бідує ні в чому й Сам щедро нам дає все. Бог - не матерія, ні енергія, ні космос, ні вищий розум, ні вища частина душі. Навпаки, все що існує, одержує від Бога існування, а все живуче - отримує від Бога життя, все розумне - розум отримує від Бога, сильне - силу.
   Ми знаємо, що Бог є Дух, вічно живий, ні від кого не залежний, Джерело життя в Самому Собі і життя всього живого у Всесвіті, вічний, незмінюваний, всюдисущий, всезнаючий, всемогутній, всеблагий, премудрий, всесвятий, всеправедний, всевдоволений, всеблаженний.
   Бог Єдиний, але не одинокий, тому що Бог Єдиний за своєю природою, але Троїчний у Особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий - Тройця Єдиносущна і нероздільна. Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух мають одне бажання, одну дію і одну владу. "Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє - єдине" (1 Ін. 5:7). Усі три Божі Особи - Отець, Син і Святий Дух - Єдині й безмежно люблять один одного: "Бог є любов" (1 Ін. 4:16).
   Бог Єдиний і тільки Він один істинно сущий (існуючий), а всі інші боги (Зевс, Кришна, Перун) - це людські видумки і неправда; ці інші боги не існують, а за ними ховаються злі занепалі ангели сатанинські. Отже, крім Бога Творця, у якого ми віримо немає нікого іншого. І ми відкидаємо всяке язичницьке вірування про багатобожжя, і "ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного. Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, - так як є багато богів і господарів багато, - але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього (1 Кор. 8:4-6).
   Отже, є Єдиний Бог, Пресвята Тройця у Трьох Особах - Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Бог Отець не народжується і не походить від іншої Божої Особи; Син Божий предвічно народжується від Бога Отця; Дух Святий предвічно походить від Бога Отця. Усі три Особи Пресвятої Тройці рівні між Собою і Кожна з Них є істинним Богом - Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, але всі три Особи - це єдине Божество - Єдиний Бог, Єдиносущний Бог в трьох Особах. Ніколи Отець не був без Сина і без Духа Святого; Син ніколи не був без Отця і Святого Духа; Дух Святий ніколи не був без Отця і Сина - Вони Триєдині та Незмінні. Цю таємницю про Триєдиного Бога відкрив нам Сам Ісус Христос у словах: "Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мф. 28:19). Про Триєдність Бога говорив і апостол Павло коринф'янам: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця? і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами. Амінь" (2 Кор. 13:13).
   Ми називаємо Бога Вседержителем, бо Він усім управляє і все тримає в Своїй силі та владі. Бог - Творець неба і землі, бо все, що існує у видимому нами і в невидимому, духовному світі, у всьому безмежному Всесвіті - все створене Троїчним Богом, все створив Бог Отець Словом (тобто Єдинородним Сином Своїм) при діянні Святого Духа. "Вірою пізнаємо, що віки створені Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме" (Євр. 11:3).
   Видимий світ - це фізичний світ від макрокосму (всього безкінечного Всесвіту з його безліччю галактик) до мікрокосму (до найменшої частинки атома - кварку, нейтрино, до найменшого мікроорганізму), хоча ми цих мікрочастинок й не бачимо неозброєним оком.
   До невидимого, або духовного, світу належать ангели - це духи, розумні істоти безтілесні і безсмертні, що мають волю і силу. Душа кожної людини - це теж невидима, духовна істота. Кожній людині при Святому хрещенні Бог дає Ангела-охоронителя, який невидимо допомагає християнину, охороняє його від злих, лукавих духів диявола або сатани.
   Коли людина помирає, то вона помирає своїм тілом, а коли людина на Землі жила праведно, то душа її продовжує жити у духовному світі у блаженстві й радості, а коли людина жила у гріху, без віри, то душа її переходить у невидимий світ для вічних мук. У останньому випадку ми символічно кажемо, що й душа помирає смертю духовною, бо така грішна душа відкинута від Бога - гине, не маючи Джерела життя від Бога.
   2. [Вірую] "І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося". Ми віруємо, що Господь Бог наш Ісус Христос є Син Божий, що Він є Другою Особою Пресвятої Тройці, що Він до народження на землі і після Вознесіння є Божественною Істотою, а під час земного життя мав дві природи Божественну і людську; про це свідчать слова Ісуса: "бо Отець Мій більший за Мене" (Ін. 14:28).
   Господь Ісус Христос є Єдинородний Син Божий, Він є єдиний Син Бога Отця, Він народжений з природи Отця, як "світло від світла". Від істинного Бога Отця предвічно народжується такий же істинний Бог Син і так споконвіку, так народжується "перше всіх віків", від вічності. Бог Син [як і Святий Дух] є вічно з Отцем. Бог Син має однакову природу (суть) з Отцем, Він "єдиносущний з Отцем", Бог Син [як і Святий Дух] і Бог Отець - це Єдине (Ін. 10:30).
   Син Божий "народжений", а не сотворений, а єресь Арія вважала що Син Божий був сотворений, тому у Символі віри наголошено, що Син Божий - Бог Істинний, народжений, не сотворений і єдиносущний з Богом Отцем.
   І "через Нього [Сина Божого] все сталося", тобто все - від створення видимого і невидимого світу, "все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося" (Ін. 1:3). Бог Син Божий при народженні для спасіння людей на землі одержав людське ім'я Ісус Христос, тобто, маючи Божу природу, отримав ще й людську природу. Ім'я Ісус єврейською мовою звучить "Ієшуа", "Ієгошуа", а у перекладі з грецької мови означає Спаситель. Ім'я Христос на давньоєврейській мові означає "Месія", а з грецької перекладається Помазаник. У Старому Завіті помазаниками називали пророків, первосвящеників і царів, яких при вступі на посаду помазували єлеєм для отримування ними дарів Святого Духа, щоб вони гідно виконували свої обов'язки.
   3. [Вірую, що] "Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком". Син Божий від Духа Святого вселився (втілився, воплотився) в Пренепорочну Діву Марію, прийняв від Неї людську природу і не від сімені чоловіка народився, а у надприродний спосіб "від Духа Святого і Марії Діви". Тобто Син Божий прийняв на Себе людське тіло з душею, але не мав первородного чи іншого гріха, і став найдосконалішою людиною, не перестаючи одночасно бути Богом, тобто став Боголюдиною. Син Божий зійшов з небес на землю, став Боголюдиною, для того, щоб навчити, виправити і спасти всіх нас, врятувати від влади диявола, гріха і вічної смерті. Наше спасіння Ісус Христос здійснив Своїм Вченням, життям, мученицькою, страждальницькою смертю і Воскресінням.
   Марія Діва походила з роду Авраама і царя Давида, і була дочкою Іоакима та Анни. Вона - Пресвята Діва, бо жила побожно, свято і з любові до Бога не виходила заміж. Вона - Приснодіва, (Вседіва, завжди Діва), бо завжди - до, під час і після народження Спасителя Ісуса - перебуває Дівою. Вона - Богородиця, бо народила Боголюдину Ісуса і є Матір'ю Самого Господа Ісуса Христа, тому Її шануємо найбільше від усіх духовних істот, більше від ангелів - херувимів і серафимів та всіх інших ангельських чинів.
   4. [Вірую, що Син Божий] "І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований". Господь Бог наш Ісус Христос за часів римського правителя в Юдеї Понтія Пилата (з 26 до 36 років н.е.), був зраджений Своїм апостолом Іудою і виданий іудеям; побувавши на шести несправедливих судах, зазнав тяжких знущань і мук, був розп'ятий на хресті за нас - людей, тобто за наші гріхи і для нашого спасіння, тому що Сам Він був безгрішним. Притому Ісус дійсно страждав, помер і був похований.
   Страждав Ісус Христос не Божеством, бо Воно не страждає, а страждав людською природою. Він страждав не за Свої гріхи, бо їх у Нього не було, а за гріхи всього людства. Після смерті тіло Ісуса поховали у гробі Йосифа Аримафейського, а душею Він зійшов у пекло, вивів звідти усіх праведників і тих, хто вірував у Нього, починаючи від Адама та Єви.
   Пекло - це місце, яке віддалене від Бога, позбавлене світла і блаженства. Там царює сатана і там велика скорбота і вічні муки грішників.
   Ісус Христос, як Син Божий і як досконала людина, добровільно приніс Себе у жертву через страждання, розп'яття на хресті за гріхи людей, помер, а потім воскрес і для нас засяяло життя вічне.
   Тодішні єретики неправдиво говорили, що Господь не мучився на хресті, а страждання Його були тільки видимістю страждань і смерті, тому у Символі віри є слова: "і страждав, і був похований". Всі ці події відбувалися "при Понтії Пилаті", що вказує на їх істинну історичну правду.
   5. [Вірую, що Син Божий] "І воскрес на третій день, як було написано". На третій день після смерті Ісус Христос Воскрес. У писаннях пророків Старого Завіту були передбачені страждання, смерть, погребіння Спасителя і Воскресіння Його, та й Сам Ісус Христос говорив про Своє Воскресіння, тому й сказано: "Як було написано". Ці слова можна віднести ще й до 4-го члену Символу віри.
   Ще у Старому Завіті люди вірили у всезагальне воскресіння мертвих, яке здійснить Господь. А це означає, що після смерті на хресті Господь Сам воскресне. Можна запитати: Чому Авраам приніс єдинородного сина Ісаака у жертву?, бо "вірою Авраам" (Євр. 11:17) любив Бога і знав, "що Бог має силу і з мертвих воскресити, тому і одержав його як передвістя" (Євр. 11:19). Або Іов у тяжких стражданнях був переконаний: "А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, і я у плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх"! (Іов. 19:25-27). А Ісая пише: "Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя - роса рослин, і земля вивергне мерців" (Іс. 26:19). У Другій книзі Маккавейській є такі слова: "Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного" (2 Мак. 7:9).
   Ось що пише євангеліст Матфей: "З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути" (Мф. 16:21). А євангеліст Лука так пише: "Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. І будуть бити, і уб'ють Його; та на третій день воскресне" (Лк. 18:31).
   Ісус Христос помер на хресті у Велику п'ятницю близько третьої години дня, а воскрес після опівночі з суботи на неділю (яка вважалася першим днем тижня). "Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день" (Мк. 16:9). В ті часи частина дня вважалася, як цілий день, тому й кажемо, що Ісус був у гробі три дні: п'ятниця (не повна), субота (повна) і неділя (частина). Отже, протягом 3-х днів Ісус був у гробі тілом (як людина), у пеклі душею (як Бог) і у раю з розбійником (як Бог на престолі разом з Отцем і Святим Духом).
   Відомо, що у Старому і в Новому Завітах деякі люди воскресали з мертвих, але їх воскрешав хтось інший. Так, пророк Ілля воскресив отрока (3 Цар. 17:22), пророк Єлисей воскресив хлопчика (4 Цар. 4:34-35), доторкання до кісток Єлисея воскресило людину (4 Цар. 13:20-21), Ісус Христос воскресив сина Наїнської вдови (Лк. 7:14-15), дочку начальника синагоги (Лк. 8:52-56), Лазаря (Ін. 11:43-44), апостол Петро воскресив жінку Тавифу (Діян. 9:40-41), апостол Павло воскресив юнака Євтиха (Діян. 20:9-20). Але всі ті воскреслі вставали у попередньому земному і смертному тілі, тому через деякий час вони мусили знову померти. Ісус Христос Сам Воскрес з мертвих, Воскрес силою Свого Божества, Воскрес у новому, зміненому, духовному, преображеному Своєму тілі: небесному (духовному) і безсмертному тілі. У цьому тілі Він вийшов з гробу, не зриваючи синедріонової печатки, не відвалюючи каменя (пізніше Ангел відвалив камінь), вийшов невидимим для сторожі. Його небесне тіло мало облік попереднього тіла, могло споживати їжу: "Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, [Ісус] їв перед ними" (Лк. 24:39-43).
   Отже, у небесному тілі Ісус міг зненацька з'явитися Своїм учням, як це було дорогою в Еммаус (Лк. 24:13-35, Мк.16:12), Він міг пройти через зачинені двері і з'явитися десяти Своїм апостолам (Лк. 24:38-40), Він дозволив апостолу Фомі доторкнутися до Своїх ран (Ін. 20:26-27), Він міг з'являтися у іншому обліку, приготувати їжу і пригостити нею учнів, як це було на Тивердіадському морі (Ін. 21:1-14). Сам Ісус Христос упродовж сорока днів неодноразово являвся учням Своїм, розмовляв з ними про таємниці Царства Божого.
   Тепер Господь навіки перебуває в цьому новому воскреслому тілі. Також у новому воскреслому тілі перебуває і Божа Мати, Яку воскресив Господь після Її успіння. Люди ж усі теж отримають таке нове воскресле тіло при другому пришесті Спасителя, коли буде загальне Воскресіння мертвих.
   6. [Вірую, що Син Божий] "І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця". Через сорок днів після Воскресіння Господь Ісус Христос з воскреслим, духовним, пречистим Своїм тілом і душею (як воскресла людина) вознісся на небо і сів праворуч Бога Отця, а як Бог Син Божий завжди перебував зі Своїм Отцем "праворуч Отця". Але й, Ісус, як воскресла людина, сів з правого боку від Бога Отця, тобто на першому місці, у славі. Це означає, що людська душа і тіло Ісуса Христа, перебуваючи на землі, набули такої величезної слави, яку має Христос за Своїм Божеством.
   Своїм Вознесінням Господь наш Ісус Христос з'єднав воєдино земне і небесне, й цим прославив нашу людську природу, підніс її на престол Божий. Цим Ісус Христос показав нам приклад, як себе вести, дотримуючись Його Заповідей, щоб заслужити собі вічне життя на небі, бо там наша Батьківщина, у Царстві Божому.
   7. [Вірую, що Син Божий] "І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця". Під час Вознесіння Ісуса Христа перед людьми "стали два мужі [ангели] в білому одязі і сказали: "Мужі галілейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо" (Діян. 1:9-11). Під час Другого пришестя Господь Христос прийде у величі, як Цар, раптово: "Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з'являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського" (Мф. 24:27). І тоді: "сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з'явиться знамення Сина Людського [Хрест] на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх" (Мф. 24:29-31). "Істинно кажу вам: ...усе це буде" (Мф. 24:34). "Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, - так буде і в пришестя Сина Людського" (Мф. 24:36-39).
   "Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде" (Мф. 24:42). "Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський" (Мф. 24:44).
   "Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів - ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в'язниці був, і ви прийшли до Мене.
   Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в'язниці, і прийшли до Тебе?
   І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
   Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в'язниці, і не відвідали Мене.
   Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в'язниці і не послужили Тобі?
   Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне" (Мф. 25:31-46).
   Цей Суд Свята Церква називає "Страшним", бо на ньому відкриється сумління кожної людини перед усіма присутніми, розкриються і добрі, й злі діла, бажання і думки, які були у кожного протягом всього життя на землі. Євангеліст Іоан так описує цю подію: "Настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, - у воскресіння суду" (Ін. 5:28-29).
   Хоч ніхто, крім Бога Отця, не знає, коли буде Друге пришестя Господа Ісуса, але у Святому Писанні можна знайти такі ознаки наближення пришестя Господа: до цього часу Євангеліє буде знайоме усім народам; багато євреїв навернуться до Христа; люди стануть розбещені; буде мало віри і любові до ближнього; збільшаться людські вади і біди; з'являться лжепророки; народи будуть ворогувати, воювати; настане голод; збільшиться кількість хвороб; почастішають землетруси. І коли таке зло досягне свого апогею, тоді перед кончиною світу на землі з'явиться антихрист (противник Христа) - служитель диявола. Антихрист буде переслідувати і нищити віру Христову на нашій Планеті. Потім прийде Христос і антихрист, його послідовники і сам диявол загинуть. Після цього буде Суд Христовий і для одних настане вічне Царство Боже, а для інших - вічні муки.
   Отже, Ісус Христос знову зійде на землю, щоб судити ангелів й усіх людей, як живих на той час, так і померлих на землі від часів Адама і Єви і до Судного дня, які тоді воскреснуть. А ті люди, які жили на той час, видозміняться, замість своїх грішних тіл отримають духовні тіла, тобто їх тіла стануть подібними до воскреслих тіл. Після Страшного Суду для праведників настане вічне Царство Христове, якому ніколи не буде кінця, а для грішників будуть вічні муки.
   8. [Вірую] "І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків". Вірую у третю Особу (Іпостась) Пресвятої Тройці - вірую у Духа Святого. Дух Святий - це істинний Бог, як і Отець і Син. Тому ми називаємо Його Господом. Господом Животворчим ми називаємо Святого Духа тому, що Він разом з Богом Отцем і Богом Сином дає всьому життя, Життєдайний, підтримує життя. Святий Дух разом з Отцем і Сином є Творець Всесвіту і про це свідчать слова, що першого дня при творенні світу "Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою" (Бут. 1:2).
   Дух Святий є істинний Бог і третя Особа Єдиносущної Тройці, Єдиного Троїчного Бога, тому ми повинні славити і поклонятися Святому Духу однаково, нарівні з Отцем і Сином ("Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава"). Святий Дух завжди походить (виходить) від Отця. Про це свідчать слова Ісуса Христа до Своїх учнів: "Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене [Ісуса]" (Ін. 15:26). Святий Дух "від Отця походить", тобто предвічно народжується від Отця і цією властивістю Бог Святий Дух відрізняється від Бога Отця і від Бога Сина.
   У 589 році на Толедському церковному Соборі до Символу віри додали твердження, що Святий Дух виходить не тільки від Бога Отця, але й від Бога Сина (Христа). Слова "і від Сина" латинською мовою означають "Filioque". Однак, греко-візантійська Православна Церква не прийняла додавання Філіокве, бо, коли був остаточно складений Символ віри у 381 році, то на Соборі було прийнято, що ніхто не має права ні додати, ні забрати жодного слова із Символу віри. І ця догматична розбіжність Філіокве була однією з тих, яка визначила поділ християнської Церкви на Західну (Католицьку) й Східну (Православну) в 1054 році.
   Бурні дискусії щодо Філіокве продовжували точитися. І вже після великого розколу церков (1054 р.) було остаточно закріплене католицьке навчання про Філіокве у 1274 році на II Ліонському соборі. Цей собор проголосив, що Святий Дух предвічно (завжди) виходить від Отця і Сина, але не від двох початків (окремо від Отця, а окремо від Сина), але від одного початку (Отця і Сина, як Одне). Потім, виправдовуючись, почали говорити, що Святий Дух виходить від Отця через Сина, тобто від одного початку.
   Дух Святий видимо відкрився людям у вигляді голуба при хрещенні Ісуса (тобто від Отця), а в день П'ятидесятниці Він зійшов на апостолів у вигляді вогняних язиків ("Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить" (Ін. 15:26).
   Теоретично таку зміну, як Філіокве, мав би вносити не Толедський і не Ліонський, а Вселенський собор, але його в нинішніх реаліях роздрібнення і поділу християнських церков скликати неможливо і непотрібно. Адже Ісус недвозначно сказав: "Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене" (Ін. 15:26). І тут немає двозначності.
   Окрім Філіокве, у католицькому перекладі на українську мову є й інші відхилення у Символі віри: "Вірую в єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.
   І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками. Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, не сотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все було створене. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день згідно з Писанням, і вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця.
   І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. Вірую в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву, ісповідую одне Хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь".
   Проте для мирян римо-католицька церква у своїх молитовниках подає Апостольський Символ віри такого змісту: "Вірую в Бога, Отця Всемогутнього, Творця неба і землі. І в Ісуса Христа, Сина Його Єдиного, Господа нашого, що був зачатий від Духа Святого, народився від Діви Марії, страждав за Понтія Пилата, був розп'ятий, помер і був похований, і зійшов у пекло. Третього дня воскрес із мертвих, вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця Всемогутнього, звідки прийде судити живих і мертвих. Вірую в Духа Святого, Святу Вселенську Церкву, спільноту святих, відпущення гріхів, воскресіння плоті, життя вічне. Амінь".
   Повертаючись до нашої інтерпретації, ми знаємо, що багато пророків провіщували, завбачували майбутнє, направляли людей на праведний шлях і писали священні книги з натхнення Духа Святого, з Його наснаги, Який надихав їх на істину, щоб вони не впали у єресь, тому Книги пророчі, як і всі книги Біблії, є Богонатхненними. Через те кажемо, що Триєдиний Бог у Пресвятій Тройці силою і розумом Духа Святого "говорив через пророків". Книги деяких пророків увійшли до Старого Завіту Біблії, зокрема пророків Ісаї, Єремії, Варуха, Єзекиїля, Даниїла, Осії, Іоїля, Амоса, Авдія, Іони, Михея, Наума, Аввакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії. Останнім пророком перед першим приходом на землю Ісуса Христа був Іоан Предтеча і Хреститель Господній, який сповіщав про прихід Господа Ісуса і готовив для цього людство.
   Все Святе Писання - і старозавітні, і новозавітні книги, що написані пророками й апостолами, написані ними не від себе, як це я пишу оцю книгу, а їх Священні книги написані за натхненням Духа Святого, "Духа істини" (Ін. 14:17) й тому містять у собі вищу Божественну істину - Слово Боже, тобто Божественне одкровення і найвища істина, яка тільки може бути у Всесвіті. Дух Святий говорив не тільки через пророків, а й через апостолів, але це було настільки очевидним і безсумнівним, що в Символі віри це не записано, бо й досі у цьому ніхто не сумнівається.
   Дари Духа Святого й тепер помічають істинні християни, які отримують ці Дари через молитви, через Святі Церковні таїнства. Святий Дух, як люблячий Бог, допомагає не тільки християнам, але й усьому Своєму творінню, всім людям - і віруючим, і невіруючим.
   Ісус Христос нас попередив, що "всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям" (Мф. 12:31).
   - Що ж таке "хула на Духа Святого"?
   - Є різні тлумачення цього виразу. Ми знаємо, що Святий Дух є "Дух істини" (Ін. 15:26), тому всякий свідомий, упертий і злісний спротив істині, який є гріхом і такий гріх віддаляє, відганяє людину від сприйняття істини, а, отже, відводить її від смирення і покаяння, тому така горда, гріховна людина не може покаятися і не може бути прощена. Тому й такий гріх "хули на Духа Святого" не прощається.
   Адже людині прощається все те, у чому вона помиляється навіть щодо Божественної гідності Ісуса, але їй не прощається те, якщо вона закриває очі і серце перед очевидними ділами Духа Святого, перед очевидним, впертим, невиправним порушенням Закону Божого. Якщо ми не сприймаємо і агресивно заперечуємо Божественну істину, яка дарована нам Богом, то це хула на Духа Святого й з нею ми не зможемо спастися.
   Ще можна сказати, що "хула на Духа Святого" може бути тоді, коли ми не просто закриваємо очі на благодатні справи Божі, але й вперто їх відкидаємо, бо тоді ми Божі добродійства спонтанно приписуємо дияволу і свідомо чи несвідомо ототожнюємо Духа Святого з духом зла, з дияволом. Це схоже на те, що робили фарисеї.
   Іншими словами, хула на Духа Святого або гріх проти Святого Духа - це є остаточне, затяте нерозкаяння у будь-якому гріху проти Бога. Така людина завжди перебуває в смертному гріху і не бажає піднятися, смиритися, покаятися і більше не грішити. Це той гріх, який людина носить все життя, тобто постійно знаходиться у стані гріха. Проти Святого Духа грішить той, хто грішить підступно, мстить, свідомо бажає зла і зневажає Заповідями і покаянням, які даровані нам, щоб перешкодити цьому гріху. А ми знаємо, що благодать відпущення гріхів дається Святим Духом через молитву-каяття, через сповідь-каяття, через Святе Причастя.
   9. [Вірую] "В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву". Церкву Христову заснував на землі Сам Ісус Христос для просвіщення грішних людей і єднання їх з Богом. Церква - це сукупність усіх християн, які зараз живуть і які померли та живуть з Богом, бо у Бога всі живі ("Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі", Лк. 20:38) і які істинно сповідують Боже Вчення і які з'єднані між собою вірою і любов'ю Христовою, і святими таїнствами. А кожен християнин окремо називається членом, або частиною Церкви. Ми віруємо "в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву", тобто Церкву Небесну і Церкву земну, у якій всі люди сповідують одну і ту ж віру. Ми не віруємо у будівлю, куди ми ходимо молитися Богу і яка називається храмом Божим (або церквою).
   Ісус Христос є єдиним істинним Главою Церкви і Сам невидимо управляє Нею, спочатку через святих апостолів, а потім через їх спадкоємців - священнослужителів різних рівнів. І така "Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква" є духовне тіло Христове, Церква "є тіло Його [Христа], повнота Того, Хто наповнює все у всьому" (Еф. 1:23). Отже, всі істинні християни є тіло Христове (тобто Церква), а кожен окремо є членом (Церкви) - "І ви - тіло Христове, а нарізно - члени" (1 Кор. 12:27). Отже, Церква Христова є Єдина, бо вона є одне духовне тіло, має одного главу, Христа, й одухотворяється одним Духом Божим, "одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас" (Еф. 4:4-6). "Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква" має мету освячувати людей, має одне і те саме Божественне вчення, одні і ті самі таїнства. Тому Церква розпадатися або роз'єднуватися не може. Навіть, якщо від Церкви відпадають якісь єретики, то вони перестають бути членами Церкви, а Церква все ж таки залишається єдиною, зберігає істинну віру. Існування окремих помісних православних Церков не порушує єдності Церкви Христової, тому що всі помісні Церкви є членами єдиної Церкви Христової (вселенської), всі вони однаково сповідують Боже Вчення, мають єднання у вірі, молитвах і святих таїнствах.
   Церква Христова є Свята, бо вона освячена Самим Господом Ісусом Христом, Його стражданнями, Його Вченням і встановленими Ним таїнствами, через які віруючі отримують благодать Святого Духа.
   Церква Христова є Соборна, бо у Ній усі віруючі (різні народи, різні живі і померлі) однодушно сповідують Христове Вчення і отримують Благодать Святого Духа, оскільки до Церкви входять усі істинно віруючі всього світу, то Церква ще називається вселенською.
   Церква Христова називається ще Апостольською, бо Господь поширив і утвердив її через святих апостолів і Церква досі незмінно зберігає своє вчення від апостолів через дари Святого Духа і таїнство священства. Церква називається ще православною, бо вона незмінно правильно і славно зберігає Вчення Ісуса Христа, правильно славить Бога.
   Як бачимо, у 9-му члені Символу віри ([Вірую] "в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву") мова не йде про канонічність, якою часто гендлюють в боротьбі за свій вплив, за свою першість, за свою перевагу, за своє "Его", включаючи свою гординю. Адже терміну "канонічна церква", "неканонічна церква", "канонічна територія" немає ні в Біблії, ні в Богослов'ї, ні у Церковному праві, але ми зупинимося на них, оскільки на цих термінах часто спекулюють, зокрема, щоб спинити процес утворення автокефальних помісних церков.
   - Як з'явилася Православна Церква і її канони?
   - Після Ісуса Христа християнську проповідь продовжили Його апостоли. У головних містах поступово утворилися спершу групи християн, а потім Православні Християнські Церкви. У такий спосіб виникли п'ять древніх Християнських Церков: Ієрусалимська, Антиохійська, Олександрійська, Римська й Константинопольська Церкви. На чолі кожної Церкви був патріарх і в кожної Церкви було місцеве керування. Глава Церкви вважався Ісус Христос і загального керування всією Церквою не було. Коли потрібно було вирішувати якісь загальні питання, то скликалися Вселенські (всесвітні) собори. У них брали участь велика кількість представників всіх Церков. Після загальних молитов і дебатів приймалися постанови цих соборів, які називаються Канонами. Ці Канони були основою і обов'язковими для всіх церков. У такий спосіб пройшло сім Вселенських соборів від 325-го й до 787-го року. Постанови цих соборів, разом зі Священним Писанням (Біблією) і писаннями святих Отців Церкви є основними документами Православної Церкви.
   Склад Біблії, тобто які священні книги є частиною Біблії, теж був затверджений на Вселенських соборах. Так виник "Біблійний канон", що означає визнаний склад Біблії, тобто ті священні книги Старого ("Старозавітний канон") і Нового ("Новозавітний канон") Завітів, які визнаються Церквою богодухновенними й служать її першоджерелами в питаннях віри й моральності.
   Протягом більше 2000 років серед членів Церкви були відхилення й тому Церква розробила Церковні правила (канони). Церковний канон - це звід (набір) норм і правил, який уклала церква щодо проведення Богослужінь, Таїнств, щодо внутрішнього порядку православної церкви, ієрархії священнослужителів і т. ін. Ці правила були прийняті на Вселенських і помісних соборах з I до IX століття. Вони включають правила святих апостолів, правила й канонічні послання святих отців та ін. додаткові правила.
   - Що таке "канон" в сучасному розумінні?
   - Канон (грецьк.) - це незмінна, консервативна, традиційна, яка не підлягає перегляду, сукупність законів, норм і правил у різних сферах діяльності й життя людини, у нашому випадку, у церковному житті. Сучасне канонічне право регулює питання, що стосуються: церковної правотворчості, прав і обов'язків членів церкви, ієрархії церкви, канонів Богослужіння і проведення таїнств, керування церковним майном, церковної дисципліни й т.д.
   Окрім Біблійного і Церковного канонів є й такі різновиди канону:
   1. Євхаристичний канон, або анафора - це центральна частина літургії, яка повинна бути обов'язковою і відповідати Вченню Господа нашого Ісуса Христа.
   2. Канони молитовні й церковно-поетичні - це використання молитов, церковної гімнографії, церковних пісень, які не суперечать Вченню Господа нашого Ісуса Христа. Прикладом одного із канонів може бути Великий покаянний канон, який читають за Богослужінням у Великий піст.
   3. Канон іконописний, або іконографічний, який регламентує: коло композицій і сюжетів священних ікон, зображення пропорцій фігур, загальний вид і загальне вираження особи святих, зовнішність окремих святих, палітру кольорів, техніку живопису тощо.
   4. Канон священнослужителів і церковнослужителів певної єпархії - це список священнослужителів і церковнослужителів певної єпархії та церкви загалом, який складається для потреб патріаршого чи єпархіального керування. Особи, внесені в цей список, у древній грецькій церкві іменувалися каноніками.
   Є й інші канони. Основними ознаками канону є: загальність для всіх православних церков; непогрішність (безпомилковість, бездоганність); обов'язковість до виконання; незмінюваність.
   За дотриманням канонів можна відрізнити: яка церква або група християн є послідовниками істинної Христової Церкви або, як її називають, канонічної церкви.
   Найвагомішими ознаками канонічної церкви є:
   1. Збереження апостольського наступництва у хіротоніях (висвячення дияконів, священиків, єпископів). Це означає, що Ісус Христос рукоположив апостолів на керівництво Церквою, а апостоли єпископів, а єпископи священиків і дияконів і так до наших днів. На кожному священнослужителі Православної Церкви перебуває благословення, яке можна простежити до самого Ісуса Христа, тобто "апостольська наступність".
   2. Правильне, православне сповідання істин, які передав Господь Ісус Христос через апостолів. Біблійні книги, творіння Святих Отців (наприклад, святих Іоанна Златоуста, Василя Великого, Іоанна Богослова й багатьох інших), Богослужбова і духовна література однакові з іншими православними церквами. Проповідування і дотримування єдиного для всієї Православної Церкви віровчення; збереження повної єдності віровчення.
   3. Дотримання усіх церковних канонів, притаманних для інших канонічних православних церков.
   4. Містична єдність у Церкві, тобто єднання членів церкви з Богом за образом Трьох Осіб Пресвятої Тройці, бо тільки Христос є главою Церкви; єдність православної віри, сповідання одного й того ж Символу віри, як у Вселенському православ'ї. "Єдність" не означає адміністративне підпорядкування будь-яким іншим церквам чи патріархатам буцімто для єднання з іншими помісними церквами.
   5. Богослужіння і Церковні таїнства - Євхаристія, Хрещення, Миропомазання, Таїнство шлюбу, Покаяння, Священства, Соборування або Єлеоосвячення - тобто сукупність цих та інших священнодійств і молитов, у результаті яких на членів Церкви сходить благодать Святого Духа, однакові для всіх православних церков, тобто вони благодатні.
   6. Визнання усіх православних святих, шанування одних й тих же свят разом з іншими православними церквами, дотримання однакових постів. Помісна автокефальна церква може канонізувати своїх святих.
   7. Наявність своїх навчальних закладів, храмів, церков, парафій, монастирів, чернецтва, старців і духівників, які дотримуються православних канонів.
   8. Наявність свого Синоду і права скликати Помісний собор згідно з канонами та церковним статутом Церкви.
   9. Наявність Церковного устрою та ієрархії однакових з іншими православними церквами. Церковно-адміністративний устрій церкви відповідає устрою державному з його громадянським та земельним розподілами.
   За видами адміністративної організації свого життя канони поділяють Церкви на три види: автокефальні (повністю адміністративно незалежні), автономні (частково адміністративно незалежні), адміністративно залежні єпархії.
   І тут ми впритул підходимо до невідомого Біблії, невідомого Вченню Ісуса Христа терміну "канонічна територія". Канонічна територія - це територіальний принцип адміністративного поділу канонічної Церкви. Канонічна територія ділиться на єпархії, яка може включати кілька благочинних округів. Велика єпархія або об'єднання кількох єпархій називається архієпископія або митрополією (митрополичий округ), або екзархатом - їх незалежність називається автокефалією. Історично на певній географічно замкнутій території, яку називають канонічною, може утворюватися Помісна Церква - патріархія. На канонічній території релігійна діяльність будь-яких інших громад сприймається як недружній прозелітизм. У XX столітті поняття канонічної території похитнулося через міграційні процеси, коли громади формувалися не за територіальним, а за етнічним принципом. Наприклад, у США на одній території можуть діяти кілька паралельних етнічних православних церков. Місіонери можуть діяти поза канонічною територією. Наприклад, православні місіонери можуть діяти на території, на якій поширене мусульманство, іудаїзм чи буддизм. У католицькій церкві, наприклад, немає поняття канонічна територія однієї чи іншої церкви.
   10. Визнання Церкви іншими помісними православними церква, яке приходить не зразу, а з часом. Виходячи з того, що у незалежній державі незалежна, автокефальна, помісна Церква є канонічно виправданою та історично неминучою. Однак, автокефалія не надається, а визнається іншими помісними церквами. Право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, точніше політична незалежність народу, серед якого відповідна Церква несе своє служіння, є підставою для проголошення автокефалії. Це право належить Собору Церкви, який проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-Церкві, яка, звісно, не хоче відпустити "ласий шматочок" від своєї церкви. Тому проходять роки Матір-Церква бачить, що Церква, яка проголосила автокефалію і визнала себе помісною, розширюється, процвітає, й тоді Матір-Церква визнає цю автокефалію.
   Але не зважаючи, що інші церкви ще визнали автокефалії, Церква існує, дотримується всіх Церковних канонів, визнає всі канонічні правила, розбудовується, розвивається як канонічна, автокефальна, помісна. І ця Церква є благодатна, бо благодать може бути отримана тільки через віру, а не через визнання її іншими церквами. Прийде час і вона буде визнана іншими православними церквами і буде євхаристійне єднання з іншими церквами. Такий шлях тривалого невизнання проходили багато інших помісних православних церков і навіть Російська православна церква Московського патріархату.
   Підсумовуючи зазначені 10 критеріїв канонічної церкви, найголовнішими з них є два: 1) безперервна наступність у рукопокладенні (хіротонії) священнослужителів, починаючи від святих апостолів; 2) дотримання всіх канонів у Богослужінні, Церковних таїнствах та обрядовості. За таких умов євхаристичне спілкування з іншими канонічними православними церквами довго не забариться.
   10. [Вірую і] "Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів". Коли Ісус Христос посилав Своїх учнів на проповідь, то заповідав їм: "Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мф. 28:19), тобто пропонував їм здійснювати Таїнство хрещення, а далі Господь продовжив: "навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам" (Мф. 28:20), тобто цими словами Ісус Господь сказав, щоб навчали народ й інших таїнств, які Він установив. Сам Ісус Христос Своїм прикладом показав Таїнство хрещення, коли Він хрестився від Іоанна Предтечі Хрестителя у ріці Йордан.
   Таїнство - це священнодійство, через яке тайно, невидимо людина отримує благодать Святого Духа або спасительну силу Божу. Є сім таїнств: євхаристія, хрещення, миропомазання, покаяння, шлюб, священство та єлеоосвячення. Про всі ці таїнства мова йде у 10-му члені Символу віри, хоча в його тексті згадано тільки Таїнство хрещення, бо це має бути саме перше таїнство для того, щоб стати християнином. А прийнявши хрещення, слід користуватися й іншими шістьма таїнствами.
   - Чому ми повинні визнавати одне хрещення?
   - Тому що з часів раннього християнства деякі охрещені християни впадали у єресь, відходили від істинної Церкви Христової, а потім знову поверталися в лоно істинної Церкви і багато священнослужителів їх хрестили повторно. Ось чому Символ віри наголошує, що хрещення може здійснюватися над людиною лише один раз, "визнаю одне хрещення". На жаль, і нині в Україні є церкви і конфесії не тільки протестантські, але й ортодоксальні, які перехрещують тих вірних, яких хрестили у іншій церкві, не їм підпорядкованій. Це гріх на тому хто хрестить і того, хто перехрещується!
   Під час Таїнства хрещення віруючий у Христа омивається від первородного гріха і від усіх гріхів, вчинених ним до хрещення, тому "визнаю одне хрещення на відпущення гріхів". Охрещений оновлюється благодаттю Духа Святого в нове духовне життя (духовно народжується) і стає членом Церкви.
   Ісус казав: "Якщо хто не народиться водою і Духом [не охреститься], не може увійти в Царство Боже" (Ін. 3:5), ось чому хрещення потрібне кожному, хто бажає стати членом Церкви Христової і спастися у Царстві Божому.
   Кілька слів про інші.
   Таїнство миропомазання - це таке Таїнство, через які віруючий отримує благодатні дари Святого Духа, які так потрібні кожному віруючому у Христа, бо вони укріплюють його в духовному християнському житті. Спочатку святі апостоли Таїнство миропомазання здійснювали через покладання рук: "Були вони охрещені в ім'я Господа Ісуса. Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого" (Діян. 8:14-17). Наприкінці першого століття Таїнство миропомазання стало здійснюватися через помазання святим миром, тобто спеціально приготованою і освяченою архієреєм сумішшю із пахучих речовин і єлею. У Таїнстві священики хрестоподібно помазували лоб, очі, вуха, уста, груди, руки і ноги зі словами: "печать дару Духа Святого. Амінь".
   Таїнство покаяння - це Таїнство, під час якого в присутності священика віруючий сповідує (усно розповідає) свої гріхи Богові, кається і отримує через священика прощення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа, бо Сам Ісус сказав: "Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться" (Ін. 20:23). Для прощення гріхів Богом, той хто сповідається (кається) повинен: примиритися зі всіма оточуючими і ближніми; виявити щирий жаль, що грішив; усно розповісти свої гріхи, які він згадав; твердо пообіцяти виправити своє життя і жити за Законом Божим; вірити в Господа Ісуса Христа і просити й надітися на Його милосердя. Інколи на того, хто кається, може бути накладена "епітімія" (з грецьк. - заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинків і деяких обмежень, щоб подолати гріховні звички.
   Таїнство євхаристії або Святого причастя - це Таїнство, під час якого на кожній Святій Божественній Літургії (окрім Літургії передосвячених дарів) відбувається таємниче священнодійство, під час якого хліб і вино, силою і дією Духа Святого, таємничо перемінюються (перетворюються, переосутнюються, "пресуществляються", переісточуються, "транссубстанціюються") на істинне Тіло й істинну Кров Христову. Це Таїнство установив Сам Господь наш Ісус Христос під час Тайної вечері напередодні Своїх страждань і смерті.
   Віруючий християнин, який під час Таїнства покаяння висповідав свої гріхи і отримав прощення їх, споживає істинне Тіло й істинну Кров Господа Ісуса Христа і так таємничо з'єднується з Христом для отримання життя вічного.
   Перші християни причащалися кожної неділі, а тепер не всі мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Свята Церква заповідає причащатися щонайменше у кожен піст (їх 4: Великий, Петрів, Успенський, Різдвяний піст), за особливих обставин - не рідше одного разу на рік, а краще щонеділі або коли совість підкаже.
   Таїнство шлюбу - це Таїнство, в якому перед священиком і Церквою за добровільною згодою нареченого і нареченої жити разом благословляється їх шлюб, і їм подається благодать Божа для спільного життя, для допомоги один одному, для благословенного народження та християнського виховання дітей. Сам Бог установив шлюб Адама і Єви ще в раю: "І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею" (Бут. 1:28). Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Галілейській, а також словами: "залишить чоловік батька свого й матір і з'єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю" (Мф. 19:5). Сім'я є основою Церкви Христової.
   Таїнство священства - це Таїнство, через яке людина, що обрана на єпископа чи пресвітера (священика), чи диякона, через архієрейське рукопокладення отримує благодать Святого Духа для священного служіння Богові та Церкві Христовій. Є три ступені священства: диякон, пресвітер (священик) і єпископ (архієрей).
   Таїнство єлеоосвячення - це Таїнство, у якому, помазуючи хворого освяченим єлеєм (оливою), прикликається на хворого благодать Божа для зцілення його від тілесних і душевних недугів. Це Таїнство ще називається соборуванням, бо його здійснюють кілька священиків соборно (разом), хоча може звершувати і один священик. Це Таїнство бере свій початок від апостолів, коли "виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли" (Мк. 6:13) або "чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому. Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного" (Як. 5:14-16).
   11. [Вірую і] "Чекаю воскресіння мертвих". При закінченні існування нашого гріховного світу наступить всезагальне воскресіння мертвих одночасно з Другим і славним пришестям Господа нашого Ісуса Христа. Тоді тіла усіх померлих з'єднаються зі своїми душами й оживуть. Ще у Старому Завіті люди знали про воскресіння мертвих. Наприклад, багатостраждальний Іов знав, що Господь "Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається" (Іов. 19:25), або "оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла!" (Іс. 26:19). Ісус Христос так говорив про всезагальне воскресіння: "Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть" (Ін. 5:25), "не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, - у воскресіння суду" (Ін. 5:28-29).
   Під час всезагального воскресіння душі померлих отримають тіла. Ці тіла воскреслих людей зміняться: за суттю своєю тіла будуть такі, які люди мали при земному житті, але вони матимуть іншу якість, бо будуть духовні, тобто безсмертні й нетлінні.
   Смертні й тлінні тіла тих людей, які будуть ще живими під час Другого пришестя Ісуса Христа, зміняться (трансформуються) і стануть духовними, себто безсмертними й нетлінними.
   Апостол Павло у посланні до Коринф'ян так описує ці майбутні події: "Тіло душевне [земне, смертне, тлінне], стає тіло духовне [безсмертне й нетлінне]. Є тіло душевне, і є тіло духовне" (1 Кор. 15:44), "але не духовне перше, а душевне, потім духовне. Перший чоловік - із землі, земний; другий чоловік - Господь з неба. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління. Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; раптом, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: "Поглинута смерть перемогою" (1 Кор. 15:46-54).
   Оскільки переміниться кожна людина, яка жила на Землі від Адама і Єви і до дня Воскресіння, то й зміниться весь видимий світ, а саме світ з тлінного теж перетвориться на нетлінний.
   Від початку створення людини і до дня Воскресіння одні душі померлих-праведників знаходяться у раю, а душі грішників - у пеклі. Це місцезнаходження всі душі померлих отримали після тілесної смерті і попереднього особистого Божого суду. І це ми бачимо з притчі Ісуса Христа про багатого і Лазаря, яка щороку читається на Літургії (Лк. 16:19-31): "Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім'я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
   Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум'ї цьому.
   Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар - тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
   Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. Маю бо п'ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
   Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
   Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
   Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять".
   З Біблії та творінь Святих Отців ми знаємо, що посмертний, особистий суд - не остаточний. Від дня смерті за прощення гріхів душам померлих моляться родичі та Церква - і завдяки цим молитвам душі тих грішних людей, які померли з вірою в Христа і з розкаянням, можуть отримати полегшення в загробних стражданнях і навіть цілком можуть звільнитися від цих страждань за молитвами Церкви, через благодіяння живих родичів за них, через принесення за них безкровної жертви Тіла і Крові Христової.
   Католицька церква вчить, що такі душі знаходяться у Чистилищі, де вони очищуються від гріхів, щоб стати праворуч на Страшному суді. У жодній книзі Біблії немає згадки про Чистилище, тому православна церква не визнає його, однак, вчить, що за померлих треба молитися, жертвувати, творити діла і так ми живі можемо допомогти померлим.
   Отже, якщо ми молимося за живих, то й повинні молитися і за померлих, бо "Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі" (Лк. 20:38), себто у Бога немає мертвих, а у Бога всі живі. Ще у Старому Завіті пророк Варух молився за померлих: "Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди. Не поминай неправди батьків наших, але пом'яни руку Твою й ім'я Твоє у цей час, бо Ти - Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи" (Вар. 3:4-6).
   12. [Вірую і чекаю] "І життя будучого віку. Амінь". Вірую і чекаю вічного життя, яке наступить у майбутньому після всезагального воскресіння мертвих, оновлення усього світу і всезагального суду Христового. Для праведних людей вічне життя буде з Богом, у світлі, радісним і блаженним, "Не бачило око? і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його" (1 Кор. 2:9), "праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього" (Мф. 13:43).
   Про життя праведників після всезагального воскресіння апостол Павло писав: "Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі" (1 Кор. 15:41-43). Ці слова підштовхують нас до думки, що, можливо, різні праведники, залежно від ступеня їх моралі та тяжкості їх прощених гріхів, будуть у різній славі, відчуватимуть різне блаженство і різну радість, а може й будуть перебувати у різних місцях Царства Небесного; це лише догадка, бо ніхто не знає того, що Бог уготував нам.
   Відомо, що невіруючі та нерозкаяні грішники у майбутньому будуть жити у вічних муках. Для них теж буде "життя будучого віку", але яке? Там буде "вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його" (Мф. 25:41). В цей вогонь, що у темноті, занурені біси і грішники. Грішники назавжди будуть віддалені від Бога і навіки будуть залишені Царства Небесного. Вони зазнаватимуть нестерпних внутрішніх і зовнішніх мук. Деякі грішники там несамовито і нестерпно кричать.
   Символ віри закінчується словом "Амінь", тобто "істинно так", або "хай буде так". Цим словом ми засвідчуємо, що все викладене у Символі віри є безсумнівною і незмінною істиною.

Молитва 1-ша, св. Макарія Великого

   † Боже, очисти мене грішного, бо я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою, але Ти визволи мене від усього злого, і хай буде в мені воля Твоя, щоб неосудно я відкрив уста мої грішні і славив святе ім'я Твоє, - † Отця, і Сина, і Святого Духа, - нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Боже, очисти мя грешнаго, яко николиже сотворих благое пред Тобою; но избави мя от лукаваго, и да будет во мне воля Твоя, да неосужденно отверзу уста моя недостойная и восхвалю имя Твое святое, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   У першій ранішній молитві святого Макарія Великого ми визнаємо, що ми грішні, і просимо Бога, щоб Він простив наші гріхи, очистив нас від гріха і не пам'ятав гріхів наших, "Боже, очисти мене грішного". Після цього прохання ми каємося, що ми настільки грішні, що протягом всього свого життя "я ніколи нічого доброго не вчинив" перед Богом, тобто ми визнаємо, який великий і тяжкий гріховний вантаж тяжіє над нами. Але, незважаючи на те, що ми найбільші грішники, творимо зло і беззаконня, ми просимо у Господа: "але Ти визволи мене від усього злого". Ми визнаємо, що ми самі навіть не можемо бачити своїх гріхів, а тим більше без Божої допомоги ми не можемо не робити зло і позбавити себе від гріха, тому ми просимо, щоб Господь Бог визволив нас від злого, підступного диявола (сатани), тобто від зла, яке диявол нам навіює.
   Далі просимо, щоб Воля Божа панувала над нами, тобто ми смиряємося і кажемо, що ми готові до того, чого хоче Бог від нас, так нехай станеться щодо нас: "і хай буде в мені воля Твоя, [Господи]".
   Хоч ми й неварті, але просимо, щоб нам, не зазнаючи осуду (без наказання), Господь відкрив вуста наші грішні ("щоб неосудно я відкрив уста мої грішні"), бо устами ми багато грішимо, але бажаємо славити, вихваляти святе Боже Ім'я - "Отця, і Сина, і Святого Духа" протягом всієї Божественної вічності "нині, і повсякчас, і на віки віків", тобто, щоб ми нині, завжди й повік вихваляли Триєдиного Бога. "Амінь", істинно так.

Молитва 2-га, св. Макарія Великого

   † Від сну вставши, ранішню приношу Тобі, Спасе, пісню і, припадаючи, прошу Тебе: не дай мені заснути в гріховній смерті, але пожалій мене, Ти, що добровільно розп'явся; і мене, який лежить у лінощах, підніми швидко й спаси мене, в предстоянні і молитві. І по сні нічнім пошли мені світлий і безгрішний день, Христе Боже, і спаси мене. †
   [† От сна востав, полунощную песнь приношу Ти, Спасе, и припадая вопию Ти: не даждь ми уснути во греховней смерти, но ущедри мя, распныйся волею, и лежащаго мя в лености ускорив возстави, и спаси мя в предстоянии и молитве, и по сне нощнем возсияй ми день безгрешен, Христе Боже, и спаси мя †].
   "Від сну вставши", прокинувшись зранку після сну, "ранішню приношу Тобі, Спасе, пісню", ми зранку дякуємо Тобі, Господи, і приносимо Тобі, Спасе, подячну і хвалебну пісню. "Припадаючи, прошу Тебе", припадаємо до Твоїх Святих стоп і, викликуючи, взиваючи і волаючи, просимо Тебе, Господи: "не дай мені заснути в гріховній смерті, але пожалій мене", не допусти, Боже, щоб ми померли у гріху не розкаяні, бо тоді наше місце - у пеклі, а змилосердься над нами, пожалій нас і не дай нам грішити і не дай нам померти у беззаконнях і не дай нам після смерті потрапити у пута сатанинських смертельних вічних мук і знущань.
   Господи, Ти не Ангелів послав, а Сам прийшов, щоб заступитися за нас, щоб врятувати гріховно загиблих і повернути нам первісний образ чистого Адама. Господи, адже "Ти, що добровільно розп'явся", добровільно пішов на мученицьку смерть, щоб спасти все людство від гріха, Ти дав нам можливість покаяння, виправдання і прощення гріхів. Ти Сам прийшов, щоб заступитися за нас і визволити нас, нерозкаяних, від смерті в гріхах. Ми просимо Тебе, Боже, помилуй нас, не дай нам "заснути в гріховній смерті", а пожалій нас за Милістю і Милосердям Своїм.
   Господи, "і мене, який лежить у лінощах, підніми швидко й спаси мене, в предстоянні і молитві", тобто нас, що лежимо у ліжку у безтурботному сні, дрімаємо, ледарюємо і лінуємося встати, Господи, поспіши підняти нас до Твоєї праці й до прославляння Тебе. Врятуй нас, спаси нас, що стоїмо перед Тобою і щедро молимось Тобі.
   "І по сні нічнім пошли мені світлий і безгрішний день, Христе Боже, і спаси мене", себто у цій ранішній молитві після сну нічного просимо Тебе, Господи, пошли нам легкий, ясний і безгрішний день, Христе Боже, і спаси нас у Царстві Своєму.

Молитва 3-тя, св. Макарія Великого

   † До Тебе, Владико Чоловіколюбче, вставши після сну, вдаюся і до праці Твоєї стаю з Твоєї милості, і молюся Тобі: допомагай мені повсякчасно і в усякому ділі, і захисти мене від усього лихого, що є в світі, і від диявольської спокуси, і спаси мене, і введи в Царство Твоє вічне, бо Ти мене створив і дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром; на Тебе вся моя надія, і Тебе я щиро славлю нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. †
   [† К Тебе, Владыко Человеколюбце, от сна востав прибегаю, и на дела Твоя подвизаюся милосердием Твоим, и молюся Тебе: помози ми на всякое время, во всякой вещи, и избави мя от всякия мирския злыя вещи и диавольскаго поспешения, и спаси мя, и введи в Царство Твое вечное. Ты бо еси мой Сотворитель и всякому благу Промысленник и Податель, о Тебе же все упование мое, и Тебе славу возсылаю, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   Владико Людинолюбче, Господи Милостивий, Добрий, що любиш усіх нас і не відмовляєш нам! Ми прокинулися від сну, і до Тебе, Господи, поспішаємо, ("До Тебе, Владико Чоловіколюбче, вставши після сну, вдаюся"), щоб робити Тобі угодні справи, стаємо за Милістю і Милосердям Твоїм "до праці Твоєї стаю з Твоєї милості". Ми до Тебе поспішаємо і намагаємося робити Твої справи при Твоєму Милосерді. Ми просимо у Тебе, Господи, допомоги на добрі справи і водночас намагаємося й самі, самотужки жити так, як Ти, Боже, нам заповів. Ми не думаємо, що попросивши у Тебе допомоги, добрі справи самі собою, без нашої праці зробляться.
   Владико Людинолюбче, ми молимося Тобі й у молитві просимо Тебе: допомагай нам завжди, повсякчасно, допомагай у всякій справі, у кожному Тобі угодному ділі ("і молюся Тобі: допомагай мені повсякчасно і в усякому ділі"). Ми знаємо, що Бог не допомагає ледачому, який палець об палець не хоче вдарити, а Бог допомагає людині тоді, коли вона сама своєю працею не може з чимось упоратися. Але й при будь-якій роботі Божа допомога людині завжди потрібна і у всякій справі нам необхідна Божа допомога. Цю допомогу люблячий нас Бог подасть, коли ми попросимо Його у молитві від усього серця.
   Просимо Тебе, Господи, Владико Чоловіколюбче, "захисти мене від усього лихого, що є в світі", позбав нас від земного нещастя, тобто від різних земних лих, таких як: хвороби, смерть рідних і близьких, пожежі, образи, напади на нас злих людей й таке інше. Просимо, визволи нас "від диявольської спокуси", рятуй нас від служіння дияволу і злу, зміцнюй нас від спокус диявольських.
   Просимо Тебе, Господи, спаси нас від вічних мук пекельних і введи нас в Царство Твоє вічне, нас - не опоганених злими справами ("і спаси мене, і введи в Царство Твоє вічне, бо Ти мене створив і дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром"). Адже Ти, Господи, Творець всіх нас, Ти турбуєшся, піклуєшся про всіх нас і подаєш нам усяке добро, все необхідне і корисне для нас; і благодать Свою спрямовуєш на нас.
   Господи, "на Тебе вся моя надія, і Тебе я щиро славлю". Кожен з нас повинен з надією на Милосердя Боже просити допомоги в Бога й прославляти Його нескінченне Милосердя до нас грішних. У молитві ми кажемо, що ми надіємося, сподіваємося тільки на Тебе, Господи, і ми Тебе прославляємо "нині, і повсякчас, і на віки віків", нині, і завжди, і вічно. "Амінь", істинно так.

Молитва 4-та, св. Макарія Великого

   † Господи, що з великої милості Твоєї і щедрості Твоєї дав мені, рабу Твоєму, минулу ніч перебути без напасті від усього злого і супротивника, Ти Сам, Владико, Створителю всього, сподоби мене при світлі Твоєї істини і з просвітленим серцем творити волю Твою нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. †
   [† Господи, Иже многою Твоею благостию и великими щедротами Твоими дал еси мне, рабу Твоему, мимошедшее время нощи сея без напасти прейти от всякаго зла противна; Ты Сам, Владыко, всяческих Творце, сподоби мя истинным Твоим светом и просвещенным сердцем творити волю Твою, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   "Господи, що з великої милості Твоєї і щедрості Твоєї дав мені, рабу Твоєму, минулу ніч перебути без напасті від усього злого і супротивника", Господи, Ти, з великої Твоєї доброти, милості й з безмежного Твого милосердя, щедрості дав нам, рабам Твоїм минулу ніч цю провести без лих і спокус і без усякого зла противного нам й без зваблення диявольським супротивником, Ти зберіг нас від усього несправедливого, поганого і гріховного.
   "Ти Сам, Владико, Створителю всього", Ти Сам, Владико, Творець усього - земного й небесного, видимого й невидимого, "сподоби мене", удостой нас "при світлі Твоєї істини", з розумінням Твоєї істини, "з просвітленим серцем", з освіченим серцем, щиро від усієї душі і від всього серця, "творити волю Твою", виконувати волю Твою, тобто, щоб ми робили добро, відреклися від зла і впритул наблизилися до святості. І щоб ми від усього серця виконували волю Твою, Господи, "нині, і повсякчас, і на віки віків", нині, і завжди, і у віки вічні. "Амінь", так є.

Молитва 5-та, св. Василія Великого

   † Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на небі живеш і нас, смиренних, доглядаєш, серця й думки випробовуєш і те, що є таємне в людині, добре бачиш; Безпочаткове і Вічне Світло, в Якому немає ані тіні зміни або перетворення, Сам, Безсмертний Царю, прийми молитви наші, які ми в цей час грішними нашими устами творимо, на безліч щедрот Твоїх сподіваючись, і прости нам гріхи наші, чи словом, чи ділом, чи думкою, свідомо чи несвідомо заподіяні, і очисти нас від усякої скверни тіла й духу; і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розуму прожили всю ніч цього життя, очікуючи світлого і явленого дня † Єдинородного Сина Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Ісуса Христа, коли Він зі славою прийде, Суддя всіх, відплатити кожному по його ділах. Нехай не в сні, а в бадьорості і щирій праці ми з'явимось готовими і ввійдемо з Ним у Божественне Царство Його слави, де голос невмовкний тих, що святкують, і невимовна утіха всіх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого. Бо Ти є істинне Світло, що освітлює і освячує все, і Тебе славить всяке створіння на віки віків. Амінь. †
   [† Господи Вседержителю, Боже сил и всякия плоти, в вышних живый и на смиренныя призираяй, сердца же и утробы испытуяй и сокровенная человеков яве предведый, Безначальный и Присносущный Свете, у Него же несть пременение, или преложения осенение; Сам, Безсмертный Царю, приими моления наша, яже в настоящее время, на множество Твоих щедрот дерзающе, от скверных к Тебе устен творим, и остави нам прегрешения наша, яже делом, и словом, и мыслию, ведением, или неведением согрешенная нами; и очисти ны от всякия скверны плоти и духа. И даруй нам бодренным сердцем и трезвенною мыслию всю настоящаго жития нощь прейти, ожидающим пришествия светлаго и явленнаго дне Единороднаго Твоего Сына, Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа, в оньже со славою Судия всех приидет, комуждо отдати по делом его; да не падше и обленившеся, но бодрствующе и воздвижени в делание обрящемся готови, в радость и Божественный чертог славы Его совнидем, идеже празднующих глас непрестанный, и неизреченная сладость зрящих Твоего лица доброту неизреченную. Ты бо еси истинный Свет, просвещаяй и освящаяй всяческая, и Тя поет вся тварь во веки веков. Аминь †].
   Святий Василій Великий (329-379), архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, один із Отців Церкви, визначний церковний діяч народився у 329 році в Кесарії Каппадокійській у знатній, багатій, християнській, багатодітній (п'ять синів і п'ять дочок) родині.
   У Кесарії, Константинополі, Афінах він отримав знання з філософії, філології, ораторства, юриспруденції, природознавства, астрономії, математики та медицини. Після завершення навчання Василій повернувся в Кесарію і викладав риторику. Але під впливом своєї благочестивої сестри Макріни (майбутньої ігумені) змусив вести аскетичне життя, а потім подався у чернецтво. У 362 р. був рукопокладений в сан диякона, в 364 р. - в сан пресвітера, у 370 р. - на єпископа і цього ж року став митрополитом Каппадокійським.
   Василій прославився своєю святістю, глибоким знанням Священного Писання, великою ученістю. Він написав три книги проти аріанства й інші праці на благо Церковного світу. Він завжди підтримував християн, створював притулки, лікарні.
   Рідний дядько Василія і двоє його братів - Григорій Ніський і Петро Севастійський були єпископами, а сестра - преподобна Макріна стала святою.
   Василій - аскет, єпископ, бесідник, учитель, богослов і вчений. Його правила стали кодексом чернечого життя. Церква дала йому титул Великий, бо він Великий Архіпастир Церкви, Великий Законодавець чернечого життя і Великий своєю святістю. Він уклав чин Літургії та був удостоєний звання Доктора Церкви.
   Його здоров'я підірвав аскетичний спосіб життя і він помер в перший день нового 379 року, і незабаром був зарахований до лику святих. Пам'ять святого Василія Великого ми вшановуємо 14 січня і 12 лютого (Собор трьох святителів - св. Василія Великого, св. Григорія Богослова, св. Іоана Золотоуста, який вшановуємо з 1706 року).
   У Молитві 5-тій, св. Василія Великого звертаємося: "Господи Вседержителю", тобто одним з імен Господа, яке означає, що Бог все сотворив і все створене тримає у Своїй владі й всім керує. Ім'я Вседержитель вказує на те, що немає нічого непідвладного Господу, бо Він Бог Всевишній, Всемогутній, Всетворець, Предвічний, Цар. З давніх-давен єврейський народ звертався до Бога словами: "Господи Вседержителю" (з Молитви Манассії, царя юдейського, коли він утримувався в полоні у Вавилоні). Ім'я Вседержитель зустрічаємо і в Апокаліпсисі: "Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель" (Одкр. 1:8).
   "Боже Небесних Сил і всякої плоті", тобто, Боже Небесних Сил безтілесних і всякої плоті тілесної, Боже всього невидимого і видимого світу, всього Небесного і земного, всякого видимого і невидимого живого тіла (плоті).
   Боже, "що на небі живеш", що живеш на висотах небесних, але Ти як всюдисущий пануєш всюди у всьому Всесвіті, в т.ч. на землі.
   Боже, Ти "і нас, смиренних, доглядаєш", Боже, Ти Свій погляд спрямовуєш і нас смиренних, грішних, нижніх, земних, бо Ти є всюди і на Небесах і на Землі.
   Боже, Ти "серця й думки випробовуєш", "Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його" (Єр. 17:10), "бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки" (Пс. 7:10) наші. Ми ще не встигли подумати, а Ти, Господи, наперед знаєш наші серця і думки.
   Кілька слів про серце. У кожної людини є серце тілесне і серце духовне. Серце тілесне - це наш фізіологічний орган, це серцевий м'яз (міокард), масою близько 300 грамів, який у дорослого скорочується близько 72-75 разів за хвилину і перекачує близько 4,5-5 літрів крові за хвилину. Духовне серце - це наша душа, це орган нашого почуття (печалі, радості, гніву тощо). Ще Аристотель казав, що душа знаходиться у серці.
   Ми думаємо за допомогою мозку, а естетичні, релігійні, духовні й емоційні почуття формуються у серці (арх. Лука Войно-Ясенецький, 2005). З сивої давнини усі народи вважали, що серце - це душа, настрій, погляд, переконання. В багатьох літературних творах ми знаходимо вирази "серце нудьгує", "серце хвилюється", "серце радіє", "серце страждає", "серце відчуває" та ін. Ці вирази - не тільки художній образ, а й підтвердження важливої ролі серця як органу надзвичайно тонкого й універсального органу чуття не тільки кожного індивідууму, а й колективного і навіть "народного відчуття".
   Іншими словами, серце - це центральний духовно-емоційний орган. В ньому локалізуються емоції: веселитися, радіти, уболівати, мучитися, злоститися, гніватися, зазнавати пристрастей, заздріти, гордувати, боятися та ін. Про це і цар Давид каже: "Живуть за похіттю свого серця" (Пс. 72:7). Серце здатне пізнавати довкілля і по-особливому самостійно думати ("Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?", Мф. 9:4). Серце - це орган сприйняття Божественного Слова і дару Духа Святого. Євангеліст Марк пише: "І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, - ось перша заповідь!" (Мк. 12:30).
   Можна сказати, що серце - це орган зверхсвідомості, через яку людина може передчувати, передбачати. Із серцем пов'язана інтуїція, здатність любити, взаємодіяти з іншими людьми. Серце - це орган совісті, моральності, здатності розмежовувати правду від брехні, добро від зла, це символ щирості.
   Господи, "і те, що є таємне в людині, [Ти] добре бачиш". Всюдисущий і Всезнаючий Бог ясно і добре бачить всі людські таємниці. Тобто ми нічого не можемо утаїти від Бога: ні свого задуму, ні своєї дії, ні жодного гріха, тому ми повинні жити у правді й тільки у правді.
   Бог - це "Безпочаткове і Вічне Світло, в Якому немає ані тіні зміни або перетворення". Бог - Триєдиний, Який ніколи не народжувався, ніким не створений, тобто Вічний. Він завжди був, завжди є і завжди буде, тобто Вічний. Бог - це Світло, "Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви" (1 Ін. 1:5). Світло асоціюється з добром, з любов'ю до Божого Творіння, зі справедливістю, зі всіма найкращими якостями, а темрява - з найгіршими гріховними рисами, притаманними сатані. Бог - це вічне Божественне Світло - Світло вічного Отця, Світло вічного Сина і Світло вічного Духа Святого, як одне Світло, одне Божество, одна Краса. Вічно існуючий Бог ніколи не змінювався, не перетворювався, Він завжди Один і Той же, Він найдосконаліший, тому Він не росте, не еволюціонує і не змінюється ні на йоту. Бог настільки незмінний, що навіть не мерхне й не залишає нічого затіненим.
   У молитві кажемо: "Сам, Безсмертний Царю, прийми молитви наші, які ми в цей час грішними нашими устами творимо, на безліч щедрот Твоїх сподіваючись". "Сам", особисто, персонально, одноосібно "Безсмертний", не смертний, Невмирущий, Вічний, "Сущий", що даєш життя всім людям і всім живим істотам. "Царю", бо Ти найпочесніший і найвеличніший не тільки на Землі, але й у Всесвіті. Рівної Твоїй владі у всьому Небесному і земному царстві ніхто немає. Ти керуєш цілими народами: добрим даєш Свої милості, злих караєш. Ти - Цар над усім світом (Царством Своїм), Ти - Цар царюючих, Цар наймогутніший (найсильніший), найшанованіший, найпопулярніший, найславніший в усі віки вічно.
   Просимо Тебе, "Господи Вседержителю", "Боже Небесних Сил і всякої плоті", "Безпочаткове і Вічне Світло", "Безсмертний Царю" "прости нам гріхи наші, чи словом, чи ділом, чи думкою, свідомо чи несвідомо заподіяні". Ми просимо Господа простити наші гріхи, наші злочини щодо Закону Божого, невиконання святих Божих велінь, бо "усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня" (1 Ін. 3:4).
   Оскільки людина може грішити різним способом (своїми словами, ділами (справами, діяннями), думками, свідомо, несвідомо), то ми просимо простити нам всі заподіяні наші гріхи.
   Ми грішимо "словом", коли наше слово огидне волі Божій, наприклад, дозвільні розмови, погані слова, погані пісні. Ми грішимо, коли своїми словами паплюжимо ближнього нашого, дорікаємо йому, сваримось або позаочі говоримо про ближнього неправду, або скаржимося на ближнього несправедливо, або обмовляємо його з ненависті і таке інше. Гріхи словом інколи бувають злобливіші від багатьох гріхів ділами й можуть навіть стояти поряд з людиновбивством. Господь Ісус Христос забороняє ці гріхи: "Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений" (Мф. 12:36-37).
   Ми грішимо "ділом", коли наше діяння огидне заповіді Божій, наприклад, об'їдаємося, пиячимо, понад усе прагнемо і вживаємо ласощів, бо це наші кумири, а ми стаємо їх рабами. Злодійство, грабежі, убивства й інші подібні вчинки - це таж гріхи ділом.
   Ми грішимо "думкою", коли розмірковуємо про свої бажання, які противні любові до ближнього. Наприклад, бажаємо те, що належить ближньому нашому: чи то жінка або чоловік, або майно, або будь-що. Гріхи думкою не менш тяжкі, аніж гріхи ділом чи словом.
   Гріхи вчинені "свідомо" або "з волі своєї" - такі, які ми робимо, хоч знаємо, що вони заборонені законом Божим, але робимо їх через свої страсті, гордість, злість, лінощі тощо, а потім, згрішивши, ми виправдуємо себе видуманими, помилковими доводами. Наприклад, один із подружжя знає, що не можна зраджувати, але зраджує. Хіба злодії не знають, що не можна красти, але крадуть. Хіба убивці не знають, що не можна вбивати, але вбивають. І таких багато гріхів.
   "Несвідомі" або "мимовільні гріхи" - це гріхи зумовлені людською неміччю, недосконалістю, це ті гріхи, котрі людина не передбачає, а творить їх всупереч волі й бажання. Від таких гріхів досить важко вберегтися, охоронитися від них. Це ніби таємні гріхи, бо через неміч нашого єства, через наше невідання або незнання, багато таких зроблених нами гріхів нам або невідомі, або ми їх не пам'ятаємо, або навіть не вважаємо їх за гріхи чи погрішності свої.
   З безлічі гріхів є сім найголовніших, тяжких гріхів: гордість, сріблолюбство, блуд, заздрість, обжерливість, лінощі й гнів. Назви цих гріхів зумовлені ще й тим, що від них походять всі інші гріхи. Якщо викорінити ці сім гріхів, то похідні від них гріхи теж знищаться. Якщо грішник не розкається у цих гріхах і помирає з будь-яким із цих гріхів, то душа його навічно відлучається від Бога. Для душі цієї - погибель і нескінченні муки. Тому ці гріхи називають ще смертні.
   Ще просимо Господа "і очисти нас від усякої скверни тіла й духу". Скверна - це будь-що гріховне, мерзенне, порочне, огидне, ганебне, підле, погане. Скверна тіла (плоті) - це плотські гріхи і всі беззаконні діяння, вчинені тілом. Скверна духу - це гріховні думки, почуття, емоції. Очистити себе від усього цього означає щиро покаятися у всіх вчинених гріховних сквернах і надалі не дозволяти собі не тільки нечистих діл, але й думок і помислів. Викорінювання всього нечистого і становлення на шлях добра, правди і справедливості очистить нас.
   Просимо Бога "і дай, щоб ми в бадьорості серця і тверезості розуму прожили всю ніч цього життя", просимо, щоб ми "в бадьорості серця" енергійно, бадьоро, гарно, "сердечно", з совістю, високою моральністю, безгріховно і у "тверезості розуму", тобто не на приземлених інстинктах, а розумно, інтелектуально, розважливо, розсудливо прожили "всю ніч цього життя", тобто своє тутешнє, теперішнє, земне життя.
   Проживши земне життя ("ніч цього життя") праведно, за Заповідями Божими, ми очікуємо "світлого і явленого дня Єдинородного Сина Твого, Господа Бога і Спаса нашого, Ісуса Христа, коли Він зі славою прийде, Суддя всіх, відплатити кожному по його ділах". Для праведників це буде світлий, радісний день, а для грішників - чорний, страшний день. Ми очікуємо, коли сповниться пророцтво Ісуса Христа про кінець світу і друге Його пришестя. Адже Ісус Христос вчив, що в майбутньому настане кінець світу і земне життя усіх людей закінчиться. Якраз тоді Господь Ісус Христос удруге прийде на землю, воскресить усіх людей й тоді тіла усіх людей знову з'єднаються зі своїми душами й оживуть, а потім Ісус Христос судитиме людей і віддасть кожному за ділами його.
   У близький період перед пришестям Спасителя у славі на землі Євангеліє Христове буде засвідчене усім народам на всій землі - і тим релігійним течіям, які нині нехристиянські. А потім для людей настануть дуже тяжкі часи, яких ще не бувало з початку світу. Будуть різні стихійні лиха, голод, епідемії, землетруси, часті війни. Люди зневіряться і серед них збільшиться беззаконня, вони ворогуватимуть між собою. З'явиться багато фальшивих пророків і вчителів, які будуть спокушати людей своїм псевдовченнями.
   А вже перед самим кінцем світу буде бушувати небо і море, людьми опанує сум, відчай і страх. Потім сонце затьмариться, місяць перестане світити, небесні тіла будуть падати з неба. А потім на небі з'явиться хрест Христів, людьми запанує страх Суду Божого і вони побачать Ісуса Христа, що буде йти на хмарах небесних із силою і славою великою. Коли це станеться, ніхто не знає тільки Бог Отець Небесний.
   Усвідомивши кінець світу і Страшний суд, далі у Молитві 5-тій, святого Василія Великого ми просимо у Господа, щоб ми прожили своє життя "не в сні", тобто не в гріхах, а "а в бадьорості і щирій праці", тобто у праведності й служінні Господу своїми добрими ділами. Й тоді "ми з'явимось готовими" до Суду Христового "і ввійдемо з Ним [Христом Спасителем] у Божественне Царство Його слави", тобто у Царство Боже, Царство Небесне. Далі йде характеристика Царства Слави Божої, що там радісний, блаженний "голос невмовкний тих, що святкують", що там невимовна красота, яку й описати не можна, що там "невимовна утіха всіх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого [Господи]". Там всі тішаться і блаженствують Божою присутністю, бо бачать лик Божий.
   Наприкінці молитви ми наголошуємо і визнаємо, що Бог є "істинне Світло" і живе Він у світлі неприступному. Бог - це Любов, Добро, Святість, це повна протилежність злу. Бог своєю Любов'ю і Благодаттю "освітлює і освячує все", все Своє творіння, весь свій люд. І Господа "славить всяке створіння на віки віків", все, що дихає, славить Господа завжди і вічно. І це істинно так ("Амінь").

Молитва 6-та, св. Василія Великого

   † Благословляємо Тебе, Небесний Боже і Милосердний Господи, зате, що виявляєш на нас повсякчас безліч великих, недосяжних, славних діл Своїх, що дав нам сон на підтримку нашої немочі і відпочинок від праці знесиленого тіла. Дякуємо Тобі, що не погубив нас з нашими гріхами, а зі звичайною Твоєю любов'ю до людей підняв нас від сну, щоб прославляли ми Твою владу. Отже, молимо Твою безмірну добрість: просвіти наші думки, підведи очі і розум наш від тяжкого сну лінощів, відкрий наші вуста і наповни їх похвалою Тобі, щоб ми мали змогу непохитно визнавати і славити Тебе, † Безпочаткового Отця із Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Тя благословим, вышний Боже и Господи милости, творящаго присно с нами великая же и неизследованная, славная же и ужасная, ихже несть числа, подавшаго нам сон во упокоение немощи нашея, и ослабление трудов многотрудныя плоти. Благодарим Тя, якo не погубил еси нас со беззаконьми нашими, но человеколюбствовал еси обычно, и в нечаянии лежащия ны воздвигл еси, во еже славословити державу Твою. Темже молим безмерную Твою благость, просвети наша мысли, очеса, и ум наш от тяжкаго сна лености возстави: отверзи наша уста, и исполни я Твоего хваления, яко да возможем непоколеблемо пети же и исповедатися Тебе, во всех, и от всех славимому Богу, Безначальному Отцу, со Единородным Твоим Сыном, и Всесвятым и Благим и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   "Благословляємо Тебе, [Господи]", вихваляємо Тебе, оспівуємо, возвеличуємо, славимо Тебе, "Небесний Боже і Милосердний Господи", Всевишній, що живеш на Небесах і над Всесвітом царюєш, "Милосердний", Добродушний, Добросердечний, Лагідний, Милостивий, Благодушний, Добрий Господи.
   Ми Тебе Благословляємо "зате, що виявляєш на нас повсякчас безліч великих, недосяжних, славних діл Своїх". Ти, Господи, дарував нам життя, дав нам розумну душу, яка здатна міркувати і пізнавати, дав нам серце, спроможне любити. Ти завжди все чуєш, все бачиш і все знаєш про наші потреби, Ти любиш нас усіх і любиш так, як ніхто з людей. Ти, Господи, даєш все, що нам потрібно для життя, Ти все створив на небі й на землі для нашого блага та користі. Ти створив повітря, яке нас оточує і яким ми дихаємо і без якого не можемо жити. Ти дав нам воду, яка необхідна нам, як і повітря. Ти створив нас на Землі, яка дає нам усіляку їжу, необхідну нам для життя. Ти дав нам світло, вогонь, батька, матір, братів, сестер, друзів. Ти, Господи, завжди даєш нам усяке добро, усяке благо і турбуєшся про нас.
   Ти, Господи, "дав нам сон на підтримку нашої немочі і відпочинок від праці знесиленого тіла". Господи, Ти дав нас сон і відпочинок, які відновлюють наші сили, імунітет і роботу внутрішніх органів, щоб ми знову набули працездатного стану, стали міцнішими і виконували роботу Тобі, Господи, на благо.
   І все це (сон, відпочинок) та багато іншого - безліч великих, недосяжних, славних діл Твоїх - є дар Твій, Боже. Ми дякуємо Тобі за це і благословляємо Тебе за Твоє велике Милосердя.
   "Дякуємо Тобі", Господи, за все і за те, "що [Ти] не погубив нас з нашими гріхами", бо Ти закрив перед нами час нашої смерті й жодна людина не знає ні дня, ні години, коли помре, і може померти з нерозкаяними гріхами та погубити себе, направившись на вічні пекельні муки. Тому дякуємо Тобі, Господи, що Ти "не погубив нас з нашими гріхами".
   "Дякуємо Тобі", Господи, і за те, що Ти "зі звичайною Твоєю любов'ю до людей підняв нас від сну, щоб прославляли ми Твою владу". Ти, Господи, любиш нас і любиш кожну людину. За безмежної Твоєї любові до людей і до нас Ти не дав нам смерті цієї ночі, а підняв нас від сну, підняв нас від гріховного сну, щоб ми прославляли Тебе, Господи, у своїх молитвах (келійних і церковних), славили Тебе своїми добрими справами, допомагали ближнім своїм, бо, допомагаючи ближньому своєму, ми Тобі допомагаємо. Дякуємо Тобі, Боже, за це.
   Святитель І. Кронштадтський у своїй молитві до Господа називає Бога такими іменами як Любов, Сила, Світло, Мир, Милість: "Господи, Ім'я Твоє - Любов, не відкинь мене, що помиляюся. Ім'я Тобі Сила - зміцни мене, що знемагаю і падаю. Ім'я Тобі Світло - просвіти мою душу, затьмарену життєвими страстями. Ім'я Тобі Мир - умиротвори бентежну душу мою. Ім'я Тобі Милість - не переставай милувати мене. Амінь".
   Далі у нашій молитві ми взиваємо до Твоєї безмежної Доброти, Милості й Благості Господа ("молимо Твою безмірну добрість" і молимо, благаємо, просимо Тебе, Доброго Бога, "просвіти наші думки, підведи очі і розум наш від тяжкого сну лінощів, відкрий наші вуста і наповни їх похвалою Тобі". Просимо, щоб Ти "просвітив очі серця" (Еф. 1:18) нашого, щоб наші думки були чистими, світлими, і щоб ми не грішили в думках. Просимо "підведи очі і розум наш від тяжкого сну лінощів", викорени наші лінощі, дай нам бадьорості й бажання до праці, спрямуй наші духовні очі та розум до виконання добрих справ, просвіти нас, щоб ми правильно розуміли Словом Твоєї Істини, щоб ми прийняли Твоє Вчення і возрадувались цьому.
   Господи, допоможи нам, "щоб ми мали змогу непохитно визнавати і славити Тебе, [Пресвяту Тройцю], Безпочаткового [Вічного] Отця [Бога Отця] із Єдинородним Твоїм Сином [Богом Сином] і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом [Богом Святим Духом] нині, і повсякчас, і на віки віків [вічно]". Істинно так ("Амінь").

Молитва 7-ма, до Пресвятої Богородиці

   † Оспівуючи благодать Твою, Владичице, молю Тебе, мій розум просвіти благодаттю. Чинити по правді мене настанови шляхом Христових заповідей. Бадьорим до пісні укріпи, сон зневіри віджени. Молитвами Твоїми, Богоневісто, звільни з гріховних пут, що ними я скутий. Охороняй мене вдень і вночі, захищай від ворогів, що нападають на мене. Ти, що Життєдавця Бога народила, оживи мене, умертвленого пристрастями. Ти, що народила Світло невечірнє, просвіти мою засліплену душу. О пречудна Владична палато, мешканням Святого Духа мене створи. Ти, що Цілителя народила, вилікуй душі моєї багаторічні пристрасті. Розбурханого життєвою бурею, на стезю покаяння мене спрямуй. Визволи мене від вічного вогню, від червія злого й пекла. Повинного в багатьох гріхах, не покажи мене радісним бісам. Застарілого нечутливими згрішеннями, створи мене, Пренепорочна Мати, новим. Звільни мене від усякої муки і Владику всього ублагай. Сподоби мене заслужити небесної радості зо всіма святими. Пресвята Діво, почуй голос нікчемного раба Твого. Пошли мені, Пречиста, струмінь сліз, щоб очистити скверну моєї душі. Стогін від мого серця Тобі приношу безперестанку, відгукнись, Владичице. Молебну мою службу прийми і Богові Благоутробному принеси. Вища від ангелів, мене вищим за все світське створи. Світлоносна Покрово Небесна, духовну благодать в мене направ. Руки підійму і уста, осквернені скверною, для похвали, Всенепорочна. Душорозтлінних ворогів мене позбав, Христа старанно благаючи. Йому ж честь і поклоніння належить, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. †
   [† Воспеваю благодать Твою, Владычице, молю Тя, ум мой облагодати. Ступати право мя настави, путем Христовых заповедей. Бдети к песни укрепи, уныния сон отгоняющи. Связана пленицами грехопадений, мольбами Твоими разреши, Богоневесто. В нощи мя и во дни сохраняй, борющих враг избавляющи мя. Жизнодателя Бога рождшая, умерщвлена мя страстьми оживи. Яже Свет невечерний рождшая, душу мою ослепшую просвети. О дивная Владычня палато, дом Духа Божественна мене сотвори. Врача рождшая, уврачуй души моея многолетныя страсти. Волнующася житейскою бурею, ко стези мя покаяния направи. Избави мя огня вечнующаго, и червия же злаго, и тартара. Да мя не явиши бесом радование, иже многим грехом повинника. Нова сотвори мя, обетшавшаго нечувственными, Пренепорочная, согрешении. Странна муки всякия покажи мя, и всех Владыку умоли. Небесная ми улучити веселия, со всеми святыми, сподоби. Пресвятая Дево, услыши глас непотребнаго раба Твоего. Струю давай мне слезам, Пречистая, души моея скверну очищающи. Стенания от сердца приношу Ти непрестанно, усердствуй, Владычице. Молебную службу мою приими, и Богу благоутробному принеси. Превышшая Ангел, мирскаго мя превышша слития сотвори. Светоносная Сене небесная, духовную благодать во мне направи. Руце воздею и устне к похвалению, осквернены скверною, Всенепорочная. Душетленных мя пакостей избави, Христа прилежно умоляющи; Емуже честь и поклонение подобает, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   "Оспівуючи благодать Твою, Владичице" означає, що ми Пресвята Богородице, Володарко, Покровителько і Спасителько наша оспівуємо, вихваляємо, славимо благодать Твою, тобто Твою Божественну силу, любов, прихильність, милість, благий дар, благословення, ласку, яку Ти даруєш нам для спасіння. Ми знаємо, що Божа Матір має особливу благодать спасати нас, грішних, Своїм заступництвом за нас перед Сином Своїм - Ісусом Христом.
   "Молю Тебе, [Владичице], мій розум просвіти благодаттю", благаю, молю і прошу Тебе "просвіти", відкрий, поліпши "мій розум" Своєю благодаттю, Божественною силою Сина Твого і Господа Бога нашого.
   "Чинити по правді мене настанови шляхом Христових заповідей", урозум нас, навчи нас, виправи нас, щоб ми жили за правдою Божою, за Заповідями Господніми і щоб противилися злу і гріху, настанови нас на шлях істинний, на шлях Христових заповідей, на шлях до спасіння.
   "Бадьорим до пісні укріпи, сон зневіри віджени", укріпи наші сили духовні й тілесні, щоб ми енергійно, бадьоро оспівували Тебе, Володарко наша, і славу Божу, а всяку млявість, сонливість, лінь і зневіру віджени від нас.
   "Молитвами Твоїми, Богоневісто, звільни з гріховних пут, що ними я скутий". Богородице Діво, Невісто Божа хлібочиста, молитвами Своїми до Бога звільни нас від "гріховних пут", від гріха, від всякого беззаконня і нечистоти, бо ми, як павутиною, оплутані гріхами, допомагай нам звільнитися від гріхів.
   Владичице, "охороняй мене вдень і вночі, захищай від ворогів, що нападають на мене". Пресвята Богородице, охороняй нас від усякого зла, горя і всього поганого і вдень, і вночі. Постійно захищай нас, бо вороги видимі й невидимі весь час нападають на нас, спокушають нас робити всякі капості та служити сатані.
   Пресвята Богородице, "Ти, що Життєдавця Бога народила, оживи мене, умертвленого пристрастями". Пресвята Діво, Ти народила Ісуса Бога, Який всім дає життя і всілякі блага, прощає гріхи людям, Ти й нас оживи, бо ми умертвлені гріхами і пристрастями, духовно померлі в беззаконнях.
   Пресвята Діво Маріє, "Ти, що народила Світло невечірнє, просвіти мою засліплену душу", Ти народила Христа Бога Спасителя нашого. Сам Ісус сказав про Себе: "Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві" (Ін. 12:46). "Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне" (1 Ін. 5:20). "Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви" (1 Ін. 1:5). "Блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих, єдиний, Який має безсмертя і живе у неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може" (1 Тим. 6:15-16). "Господь Бог освітлює" (Одкр. 22:5) праведників. "Світло [є] в Господі, [а ми] діти світла" (Еф. 5:8). У молитві ми просимо: Пресвята Богородице, Ти, що "народила Світло невечірнє" "просвіти мою засліплену душу", тобто спаси ("просвіти") мою гріховну ("засліплену") душу.
   "О пречудна" (дорогоцінна, значуща, преславна, грандіозна) "Владична палато", тобто живеш у найкращих палацах і володарюєш, наша Володарко, Покровителько, Заступнице, Царице Небесна. Ми просимо Тебе "мешканням Святого Духа мене створи", молитвами Твоїми пошли нам Святого Духа, щоб Він вселився у нас і Своєю благодаттю зміцнив наші душевні сили (розум, серце, волю), і щоб ми стали відданими синами Господа Бога нашого. Тобто ми просимо, щоб таємно, невидимо зійшла на нас благодать Святого Духа або спасительна сила Божа, просимо благодатних дарів Святого Духа, які так нам потрібні для спасіння.
   Пресвята Діво Маріє, "Ти, що Цілителя народила, вилікуй душі моєї багаторічні пристрасті", Ти, сповнена благодаті Святого Духа і благословенна з усіх жінок народила нам Спасителя нашого Ісуса Христа, Сина Божого, Цілителя, Який зцілює наші душевні й тілесні рани, прощає гріхи тим, що каються. Ти, Богородице, випроси у Сина Свого і Господа Бога нашого прощення наших гріхів, наших багаторічних пристрастей (злих потягів і прихильностей) і беззаконь.
   Царице Небесна, "розбурханого життєвою бурею, на стезю покаяння мене спрямуй". У цьому бурхливому і беззаконному світі, ми гріховною, "життєвою бурею" збурені, грішимо на кожному кроці, тому просимо Тебе, Владичице наша, направ нас на стежку покаяння і виправлення, щоб ми більше не грішили, жили праведно і славили Тебе, Богородице, перед Триєдиним Богом - Отцем, і Сином, і Святим Духом.
   Свята Маріє, Мати Божа, "визволи мене від вічного вогню, від червія злого й пекла", бо ми стільки нагрішили за все своє життя і просимо визволи нас від гріхів наших, спаси нас, щоб ми не потрапили до пекла, де вічний вогонь і черви злі з'їдають душі грішників.
   Покровителько наша, "повинного в багатьох гріхах, не покажи мене радісним бісам". Ми безмежно грішили і зла натворили, але просимо Тебе, Свята Маріє з апостолами і всіма святими, моліться за нас у всі дні нашого життя, щоб ми не піддавалися бісівським спокусам, моліться за нас і в годину смерті нашої та коли душі наші будуть блукати, відірвавшись від тіла, не покажіть їх радісним бісам, які так і полюють за новопреставленими душами.
   Пренепорочна (Безгріховна) Мати Божа, "застарілого нечутливими згрішеннями, створи мене, Пренепорочна Мати, новим". Ми вже так зав'язли у гріхах, що стали нечутливими до них, втратили критичну самооцінку: де зло, а де добро? Ми так довго грішили (застаріли нечутливими згрішеннями) і зараз просимо створи нас новими, омитими від гріха, спрямуй нас на нову стежину - до щастя, радості, праведності й спасіння.
   Просимо Тебе, Мати Божа, "звільни мене від усякої муки і Владику всього ублагай", ублагай Сина Свого, Владику, Господа Бога нашого, щоб простив наші гріхи, помилував нас і звільнив нас від усякої життєвої та пекельної муки, тобто, щоб ще оберіг нас від мук життєвих і мук посмертних.
   Заступнице наша, "сподоби мене заслужити небесної радості зо всіма святими", удостой нас спасіння, "небесної радості зо всіма святими" там, де ангели і праведні святі у Царстві Божому, дай нам цю небесну радість, як нагороду.
   "Пресвята Діво, почуй голос нікчемного раба Твого", вислухай наші молитви, рабів Твоїх, почуй наші біди і страждання, донеси наші молитви до Сина Твого і Бога нашого.
   "Пошли мені, Пречиста, струмінь сліз, щоб очистити скверну моєї душі", Милосердна Покровителько наша, Заступнице християн. Пречиста Діво, пошли нам "струмінь сліз", щоб ми усвідомили свої провини перед Богом, свою нікчемність, убогість і недосконалість і почали сумувати, плакати й смирятися, та благати у Тебе і Бога нашого допомоги. Просимо, дай нам сльози покаяння, бо це ліки для нас, дар Божий, бо ми закам'янілі грішники. Богородице, очисти наші душі від усякої скверни, допоможи нам щиро сумувати за свою гріховність і щиросердно покаятися та більше не грішити. Спасителько наша, огорни нас Своєю ласкою, покрий Своєю благодаттю, спаси нас і наповни нас тихою, мирною радістю.
   "Стогін від мого серця Тобі приношу безперестанку, відгукнись, Владичице", - кажемо ми. Через наші гріхи ми терпимо, хвороби, сумування, страждання, стихійні лиха, тому повсякчас, безперестанку стогнуть наші серця. І цей стогін наших сердець є відлунням у наших молитвах до Пресвятої Богородиці. Просимо Тебе, Владичице, відгукнись на всі наші негаразди і допоможи нам в усьому.
   Богородице, "молебну мою службу прийми і Богові Благоутробному принеси", почуй крик душ наших і прийми наші моління, благання і прохання про різні потреби і донеси їх Синові Твоєму Ісусу Христу, Богові Благоутробному - щедрому, милосердному, милостивому, щоб Він через Тебе, Богородице, допомагав нам і спас душі наші.
   Пресвята Богородице, Присноблаженна і Пренепорочна Матір Бога нашого, Ти "вища від ангелів", Ти чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів, бо Ти Бога Слово породила. Просимо Тебе, Богородице, нас "вищим за все світське створи", щоб ми, як Творіння Боже і подоба Божа, володарювали над усім іншим Божим творінням, "над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі" (Бут. 1:26). Але, будучи "вищим за все світське", ми не повинні принижувати інших людей, не маємо права залишати їх у біді, знущатися над ними, воювати з ними, бо все, що ми зробимо ближньому своєму - це Самому Господу робимо.
   "Світлоносна Покрово Небесна, духовну благодать в мене направ", - просимо у своєї Покровительки Небесної. Всемилостива Богородице, Ти несеш світло, добро у світ, Ти постійно молишся за всіх людей, Ти покриваєш нас Святим Твоїм омофором. Ми просимо Тебе, Покрово Небесна, Своїм покровом охороняй нас і направ на нас "духовну благодать", тобто подаруй нам спасительну Божественну силу, доторкнися до нас, даруй нам мир і всілякі блага, душевну радість і насолоду, переповни нас духовністю, моральністю, праведністю, святістю.
   Продовжуємо молитву словами: "Руки підійму і уста, осквернені скверною, для похвали, Всенепорочна". Всесвята, Всенепорочна, Вседіво Богородице, хоч і недостойні ми, бо наші "уста, осквернені скверною", надто грішні, забруднені гріхом, але ми руки здіймаємо до Неба "для похвали, [Твоєї], Всенепорочна", бо Ти для нашого спасіння нам народила Ісуса Христа, Сина Божого, Бога Слово, Ти опікуєшся усіма людьми Божими, даєш їм усілякі блага, допомагаєш їм, рятуєш їх, спасаєш.
   Свята Маріє, Мати Божа, "душорозтлінних ворогів мене позбав, Христа старанно благаючи", просимо Тебе, вимоли, виблагай, випроси Свого Сина - Христа, Бога Спасителя, що позбавив нас ворогів наших видимих і невидимих, які розтлівають, розбещують, псують наші душі, ведуть їх, грішних, на вічні муки у пекло.
   А ми радісно, у мирі, спокої і чистоті Христу, Богу нашому віддаємо "честь і поклоніння", свою повагу, хвалу і поклоніння "нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь", тобто тепер, вже, завжди, безупинно, весь час, у всі віки, століття і тисячоліття, повік, вічно, безкінечно. І це істинно так.

Молитва 8-ма, Господу нашому Ісусу Христу

   † Многомилостивий і Всемилостивий Боже мій, Господи Ісусе Христе, що з безмірної любові Ти зійшов і воплотився, щоб спасти всіх. Тебе, Спасителю, молю, спаси мене з благодаті Твоєї; бо якщо за діла мої спасеш, то це не буде благодать і дар, але більш - як обов'язок. О Спасителю мій, многомилостивий і невимовний в милості! Ти Сам сказав, Христе мій: "Хто вірує в Мене, житиме і смерті не побачить повік". Коли ж насправді віра в Тебе спасає тих, що у відчаї, то я вірую, спаси мене, бо Ти Бог мій і Творець; віру цю, Боже мій, замість діл зарахуй мені, бо не знайдеш вчинків, заради яких Ти виправдав би мене. Але тієї віри моєї нехай вистачить замість діл моїх, вона нехай відповідає за мене, і нехай виправдає мене, нехай зробить мене учасником вічної Твоєї слави. Щоб сатана не полонив мене і не похвалився, Слово, що відірвав мене від Твоєї руки й захисту. Але хочу чи не хочу, спаси мене, Христе, Спасе мій; вийди мені назустріч, рятуй мене, бо гину. Ти бо єси мій Бог від утроби матері моєї. Сподоби мене, Господи, нині возлюбити Тебе, як іноді я любив той самий гріх; і ще послужити Тобі без лінощів і щиро, як служив раніше облесливому сатані. Нехай вже нікому не служитиму, тільки Тобі, † Господу і Богу моєму, Ісусу Христу, в усі дні життя мого нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Многомилостиве и Всемилостиве Боже мой, Господи Иисусе Христе, многия ради любве сшел и воплотился еси, яко да спасеши всех. И паки, Спасе, спаси мя по благодати, молю Тя; аще бо от дел спасеши мя, несть се благодать, и дар, но долг паче. Ей, многий в щедротах и неизреченный в милости! Веруяй бо в Мя, рекл еси, о Христе мой, жив будет и не узрит смерти во веки. Аще убо вера, яже в Тя, спасает отчаянныя, се верую, спаси мя, яко Бог мой еси Ты и Создатель. Вера же вместо дел да вменится мне, Боже мой, не обрящеши бо дел отнюд оправдающих мя. Но та вера моя да довлеет вместо всех, та да отвещает, та да оправдит мя, та да покажет мя причастника славы Твоея вечныя. Да не убо похитит мя сатана, и похвалится, Слове, еже отторгнути мя от Твоей руки и ограды; но или хощу, спаси мя, или не хощу, Христе Спасе мой, предвари скоро, скоро погибох: Ты бо еси Бог мой от чрева матере моея. Сподоби мя, Господи, ныне возлюбити Тя, якоже возлюбих иногда той самый грех; и паки поработати Тебе без лености тощно, якоже поработах прежде сатане льстивому. Наипаче же поработаю Тебе, Господу и Богу моему Иисусу Христу, во вся дни живота моего, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Звертання "Многомилостивий і Всемилостивий Боже мій, Господи Ісусе Христе" свідчить про невимовну, зверх багату, зверх велику милість, ласкавість, доброзичливість, прихильність, милосердя Господа Бога нашого Ісуса Христа, Його привітне ставлення до нас, Його вияв жалості до нас, вияв Його доброти, помилування, Його Божої благодаті й милості, Його допомоги і дару Божого. Сказано: "Бог дарував... милість і прихильність" (Дан. 1:9), "і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей" (Притч. 3:4).
   Господи Ісусе Христе, "що з безмірної любові Ти зійшов і воплотився, щоб спасти всіх", Ти наш Єдиний, Людинолюбний Господь Ісус Христос. Ти так любиш нас, що для нас, людей, і для того, щоб спасти весь люд Божий, Ти зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви та став людиною. І спасіння наше стало можливим через розп'яття, страждання, смерть і воскресіння на третій день після смерті Господа нашого Ісуса Христа. Своїми муками Ти, Христе, взяв гріхи всього людства і спас усіх нас від вічної смерті, бо Ти Своєю "смертю смерть подолав" і тепер ми маємо можливість уповати на Милість Божу, на покаяння і прощення Ним гріхів наших, щоб спастися у Царстві Божому.
   "Тебе, Спасителю, молю, спаси мене з благодаті Твоєї", тобто ми просимо, щоб Господь Ісус виявив на нас Свою благодать і спас нас через Благодать Божу, тобто через проявив до нас Своєї благодаті, Свого прихильного ставлення, ласкавості, милості.
   І далі продовжуємо: "бо якщо за діла мої спасеш, то це не буде благодать і дар, але більш - як обов'язок". Якби й ми були праведні, безгрішні, жили за Твоїми Заповідями і Ти, Господи, спас би нас за це, за гарні діла наші, "то це не буде благодать і дар, але більш - як обов'язок", це ніби дар отриманий нами, бо ми заслужили його, сповна заслужили Божого спасіння. Але ж ми не такі, яких Ти хочеш нас бачити, Господи. Ми недостойні, окаянні грішники. Гріхи наші перевершують гори, а злоба наша сягає небес. І цим ми не заслужили спасіння, тому просимо Тебе, Спасителю наш, молимо Тебе, спаси нас з благодаті Твоєї за Твоїм Людинолюбством і Милістю.
   Далі до перших слів молитви "Многомилостивий і Всемилостивий Боже мій" ми підсилюємо своє звертання до Ісуса Христа, називаючи Його Спасителем, многомилостивим і невимовним в милості: "О Спасителю мій, многомилостивий і невимовний в милості!". Адже Милість Ісуса невимовна - настільки велика, багата, непередавана, що й не можна її словами описати.
   Тут ми наводимо слова Самого Христа: "Ти Сам сказав, Христе мій: "Хто вірує в Мене, житиме і смерті не побачить повік". Ці слова є у Благій звістці Ісуса, у євангелії: "Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне" (Ін. 6:47), "І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік" (Ін. 11:26), "Ісус сказав їй [Марфі]: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе" (Ін. 11:25). І ще більше Ісус обіцяв тим, хто вірує у Нього: "Хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить" (Ін. 14:12), "Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги" (Ін. 6:35), "Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої" (Ін. 7:38).
   Згадаймо, коли в'язничний сторож запитав Павла: "Що мені робити, щоб спастися?", у відповідь почув: "Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій" (Діян. 16:30-31).
   - Що означає вірити в Господа Ісуса Христа?
   - Це означає, що ми повинні твердо визнавати, що Ісус Христос є Бог, він справді, жив і помер тут, на землі, за наші гріхи і для нашого спасіння і Він був реальною історичною особистістю. У своєму житті ми провинні наслідувати земне життя Ісуса, Його моральні якості й етику, тобто жити за Заповідями Божими без гріха, оскільки Господь Христос був безгрішний. Христос є Глава Церкви і ми повинні відвідувати істинну Єдину, Святу і Соборну Церкву та жити за Церковними заповідями і повчаннями. Ісус молився і ми повинні молитися Богові, прославляти Його, просити у нього допомоги і одержувати відповідь на свої молитви. Ми повинні вдосконалюватися, читати Біблію, пізнавати Бога та знати основи нашого віровчення, правильність якого сконцентрована у Символі віри. Для віри в Господа нам потрібні знання, послух, надія, вірність Богові і ближньому своєму. Віра в Ісуса приходить від прийняття нами Євангелія - благої вістки Спасителя. Знати все це теоретично - це не віра. Віра повинна бути жива, тобто свої знання ми повинні підкріплювати своїми правильними діями у повсякденному житті, своїм прикладом навчати інших.
   - Вірити в Господа Ісуса Христа означає не служити сатані й прийти до Христа. І коли ми прийдемо до Христа ми змінимося, всередині нас відбудеться багато гарних подій. Ми знаємо, що Бог все знає про нас і Дух Святий викриває нас у гріху, тому ми не повинні грішити, а якщо грішимо, то ми повинні визнавати, що ми грішимо перед Богом. Ми повинні каятися у своїх гріхах, бажати змінитися і більше не грішити. Ми повинні пізнавати Благу звістку - Євангеліє, вірити в Євангеліє, щоб спастися. Ми мусимо вірити Слову Божому, вірити, що Біблія є істинним Словом Божим, одкровенням Бога про Себе, Яке Бог дав людям. Ми повинні довіряти тому, що написано в Біблії, та не сумніватися. Ми повинні прийняти вірою Сина Божого, Господа Ісуса Христа і стати Його послідовниками. Ми повинні визнавати Ісуса Христа перед іншими людьми. Ми мусимо жити по-правді, бо хто правдивий, той праведний, як й Ісус праведний. Усякий, хто народжений згори, від Бога, не грішить, бо він породжений від Бога. Ми повинні любити оточуючих нас людей, допомагати їм, бо всякий, хто зробив добро ближньому своєму - зробив це добро Самому Господу Богу. Нас, християн, легко впізнати, бо діти Божі й діти диявола розрізняються так: усякий, хто не робить правди, не є від Бога.
   Далі у молитві ми кажемо Господу: "Коли ж насправді віра в Тебе спасає тих, що у відчаї, то я вірую, спаси мене, бо Ти Бог мій і Творець". Визнаємо, що насправді віра в Господа Ісуса Христа спасає тих, хто у відчаї. Далі запевняємо Господа, що ми віруємо, і просимо: спаси нас, Боже наш і Творче наш.
   І ще просимо: "віру цю, Боже мій, замість діл зарахуй мені, бо не знайдеш вчинків, заради яких Ти виправдав би мене". Визнаємо свою гріховність, через яку ми можемо не спастися і потрапити у вічні муки, і просимо: Господи, зарахуй нам нашу віру, щоб спастися, бо ми творили так багато поганих вчинків, гріхів і прогрішень, що тяжко знайти серед них добрих вчинків, які б виправдали нас для нашого спасіння.
   Далі ми посилюємо своє прохання словами: "Але тієї віри моєї нехай вистачить замість діл моїх, вона нехай відповідає за мене, і нехай виправдає мене, нехай зробить мене учасником вічної Твоєї слави". Просимо, хай наша віра допоможе нам, хай нашої віри вистачить, щоб перекрити наші злі вчинки і гріхи. Благаємо, щоб наша віра відповідала за нас на терезах добрих і поганих діл. Молимо, щоб наша віра виправдала нас і переважила наші гріхи і щоб ми стали учасниками вічної слави Божої у Царстві Небесному.
   Ми просимо Бога Слово, Господа Ісуса: "щоб сатана не полонив мене і не похвалився, Слово, що відірвав мене від Твоєї руки й захисту", щоб сатана більше не спокусив нас, щоб не полонив нас своїми злими вчинками і щоб цим не хвалився "гордий лукавий", що відірвав нас від Бога і від Його захисту. Адже ми не хочемо служити сатані, розуміємо це, але грішимо і чим більше грішимо, тим більше наближаємося до сатани і служимо йому.
   Далі наполегливо просимо у Господа спасіння: "Але хочу чи не хочу, спаси мене, Христе, Спасе мій; вийди мені назустріч, рятуй мене, бо гину". Тобто спаси нас Боже навіть мимо нашої волі, вийди нам назустріч, щоб ми наблизилися до Тебе, Боже, і навіки розсталися служінню сатані. Допоможи нам, рятуй нас Боже, бо ми гинемо у гріховному багні, рятуй, рятуй, спаси..., "Ти бо єси мій Бог від утроби матері моєї", бо Ти, Господи, є наш Бог від самого зачаття кожного з нас, кожної людини, ще в утробі матері Ти допомагаєш людині (плоду) розвиватися і з'явитися на світ, щоб пізнати Тебе, Боже.
   "Сподоби мене, Господи, нині возлюбити Тебе, як іноді я любив той самий гріх", удостой нас, допоможи нам, Господи, знову повернутися до Тебе, щиро полюбити Тебе після того, як ми служили сатані своїми гріхами, насолоджувались гріховними поступками. Тепер відмовляємося від сатани і від гріха, і своїми вчинками, діями і поступками з любов'ю наближаємося до Бога. Просимо Тебе, Боже, прости нам і допоможи нам любити Тебе і не любити гріх.
   Допоможи нам, Господи, "ще послужити Тобі без лінощів і щиро, як служив раніше облесливому сатані". Адже ми пам'ятаємо з якою насолодою ми любили гріх і служили сатані. Відрікаючись від гріха і сатани, даємо обіцянку тепер служити Господу Богу "без лінощів і щиро", а активно, хтиво, працелюбно і щиросердечно, усердно виконувати волю Божу.
   Просимо Тебе, Христе, допоможи нам, щоб ми вже нікому не служили, тільки Тобі - Господу і Богу нашому, Ісусу Христу, і щоб служили Тобі стільки, скільки живемо на землі та в Царстві Твоєму завжди і повіки ("нехай вже нікому не служитиму, тільки Тобі, Господу і Богу моєму, Ісусу Христу, в усі дні життя мого нині, і повсякчас, і на віки віків"). Істинно так ("Амінь").

Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя

   † Святий ангеле, приставлений до моєї грішної душі і до пристрасного мого життя, не покидай мене грішного і не відступи від мене за нестриманість мою. Не попусти злому духові володіти мною через пристрасті мого смертного тіла. Зміцни мої немічні сили в боротьбі з гріхами і наставляй мене на спасенну дорогу. О святий ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душі і тіла, прости мені все, чим образив я тебе за всі дні життя мого, і коли чим погрішив минулої ночі, захисти мене в нинішній день, і охороняй мене від усякої спокуси диявольської, щоб я ніякими гріхами не гнівив Бога мого, і молися за мене до Господа, щоб Він утвердив мене у страху Своїм і показав мене достойним слугою Своєї безмірної благості. Амінь. †
   [† Святый Ангеле, предстояй окаянной моей души и страстной моей жизни, не остави мене грешнаго, ниже отступи от мене за невоздержание мое. Не даждь места лукавому демону обладати мною, насильством смертнаго сего телесе; укрепи бедствующую и худую мою руку и настави мя на путь спасения. Ей, святый Ангеле Божий, хранителю и покровителю окаянныя моея души и тела, вся мне прости, еликими тя оскорбих во вся дни живота моего, и аще что согреших в прешедшую нощь сию, покрый мя в настоящий день, и сохрани мя от всякаго искушения противнаго, да ни в коем гресе прогневаю Бога, и молися за мя ко Господу, да утвердит мя в страсе Своем, и достойна покажет мя раба Своея благости. Аминь †].
   Коли ще не було ні світу, ні людини, Бог насамперед створив святих ангелів. Слово "ангел" означає "вісник". Ангели - це невидимі для нас, безсмертні, безтілесні духи, як і наші душі. Але Бог обдарував ангелів найдосконалішими розумом, силами та здібностями, які вищі за людські. Ангели завжди виконують волю Божу і несуть добро, вони безгрішні.
   При хрещенні кожному християнинові Бог дає Ангела-Охоронителя, який невидимо охороняє людину протягом усього її земного життя від бід і напастей, застерігає від гріхів, оберігає в страшну годину смерті та не залишає її і після смерті. Тому ми повинні молитися своїм Ангелам-Охоронителям, бо вони Заступники наші перед Богом і перед Пресвятою Богородицею.
   Можна навести простий приклад, як Ангел-Охоронитель охороняє і напоумляє нас. Уявімо собі, що ми когось незаслужено скривдили або інше зло зробили. Хіба ми нутром своїм не відчуваємо, що нас за це начебто хтось дорікає, ніби нагадує нам, що ми не зробили так, як повинні були зробити, що ми зробили поганий учинок і ним прогнівали Бога, Який може нас за це позбавити Своєї милості, а для нас це буде покаранням. Це Ангел-Охоронитель вселяє нам ці докори, застерігає й охороняє нас від дурних справ. І якщо у цьому випадку ми служимо сатані, то будемо ще більше нагнітати цей конфлікт, гніватися, осуджувати, словом, розпалювати війну. А якщо ми Богові служимо, то перепросимо того, кого скривдили, помиримося, попросимо у Бога пробачення і прощення, а потім ще на сповіді у присутності священика покаємося і більше не будемо так робити.
   Ангелові-Охоронителеві нам належить молитися і вранці, і ввечері, і у будь-який час, просити його, щоб він нас просвітив, навчив розпізнавати, що добре, а що погане, яка добра людина, а яка зла, щоб оберігав і утримував нас від злих справ, спокус, злості та оберігав би нас.
   У будь-який час ми можемо молитися такою простою Молитвою до Ангела-Охоронителя: "Ангеле Божий, Охоронителю мій святий, на збереження мені від Бога з небес даний, сердечно молю тебе: ти мене сьогодні просвіти і від усякого зла збережи, на добрі діла настанови і на шлях спасіння направ. Амінь".
   Ця Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя, молитва ранкового правила розпочинається словами звертання і прохання: "Святий ангеле, приставлений до моєї грішної душі і до пристрасного мого життя, не покидай мене грішного і не відступи від мене за нестриманість мою". Ми звертаємося до Святого Ангела-Охоронителя нашого, Якого Бог дав нашій грішній душі на все наше життя, а життя наше переповнене пристрастями, беззаконнями і гріхами, тому просимо, щоб наш Ангел не покидав нас грішних. Адже, якщо від нас відступить або покине нас Ангел-Охоронитель, то тоді ми служимо ангелу чорному, сатанинському, виконуємо всі його нашіптування, а, значить, прямуємо у пекло, вогняну бездну на вічні муки до тих, кому служили. Ось чому ми просимо, щоб ні на мить, ні на секунду Ангел наш Охоронитель не відступав від нас за нестриманість нашу, бо, як тільки Ангел відступить, ми тут же чинимо гріх, а це - служіння лукавому.
   Ми просимо Ангела-Охоронителя: "Не попусти злому духові володіти мною через пристрасті мого смертного тіла", тобто, щоб Він відганяв від нас злих духів, які шукають собі поживу для зваблення людей і служіння їм у "царстві" сатани. Просимо, щоб злий дух не заволодів нами, бо ми ще від гріхопадіння Адама і Єви смертні й схильні до поганих пристрастей і до скоєння гріхів.
   Просимо нашого Ангела-Охоронця: "Зміцни мої немічні сили в боротьбі з гріхами і наставляй мене на спасенну дорогу". Оскільки людині самотужки важко боротися з гріхом, тому ми просимо, щоб наш Ангел зміцнив наші слабкі сили і щоб ми могли відганяти свої гріховні помисли, не чинити гріх, боротися з гріхом і щоб таким способом Ангел-Охоронитель утвердив нас на шляху до спасіння, спрямував нас на спасенну дорогу, яка веде до Царства Божого.
   Словами "О святий ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душі і тіла" ми посилюємо початкове звертання "Святий ангеле, приставлений до моєї грішної душі і до пристрасного мого життя" і вважаємо, що Бог дав нам святого Ангела для охорони і захисту нашої душі і тіла від усяких прикростей, бід, лих, хвороб, нещасть, гріхів, від всякого зла.
   Ми просимо пробачення у Свого Ангела "прости мені все, чим образив я тебе за всі дні життя мого", тобто вибачаємося за ті наші гріхи, беззаконня, злі поступки, якими ми образили (зневажили, скривдили) і Ангела-Охоронителя, і Господа Бога нашого, і Пресвяту Богородицю зі всіма святими, які є нашими заступниками і молитвениками перед Богом.
   Благаємо у Ангела-Охоронителя: "і коли чим [я] погрішив минулої ночі, захисти мене в нинішній день, і охороняй мене від усякої спокуси диявольської, щоб я ніякими гріхами не гнівив Бога мого". Якщо ми згрішили "минулої ночі" (тут "ніч" можна розуміти як "все прожите нами земне життя", бо воно гріховне, тому "ніч"), то захищай нас від спокус диявола у подальшому, починаючи з сьогоднішнього дня і до останнього видиху нашого, щоб ми ніякими гріхами не гнівили Бога нашого і щоб удостоїлися Твого, Ангеле, супроводу нашої блукаючої душі до райських обителей.
   Ми молимо Ангела-Охоронителя: "і молися за мене до Господа, щоб Він утвердив мене у страху Своїм". Благаємо, щоб Ангел-Охоронитель молився за нас до Господа і просив, щоб Бог утвердив нас у страху Своїм, тобто, щоб ми мали страх Божий і не грішили. Просимо, щоб ми достойно (гідно, варто) служили Богу, як справжні слуги Божі, і щоб Бог явив на нас Свою безмірну благість, спасши нас ("і показав мене достойним слугою Своєї безмірної благості". Справді так ("Амінь").

Молитва 10-та, до Пресвятої Богородиці

   † О Пречиста Діво, Богородице, надіє всіх християн, що живуть на землі! Не відвертайся від мене грішного, бо я непохитно надіюся на Твоє милосердя. Погаси в мені полум'я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце і мій холодний розум любов'ю до виконання заповідей Сина Твого і Бога нашого.
   Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму і з мого жорстокого серця безнадійність, недбалість, лінощі та безглуздя і всі темні і брудні думки та наміри. Зціли, Владичице, мої тяжкі духовні й тілесні рани, не попусти, щоб зло перемагало мене, і Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милість Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, бо Ти благословенна від усіх родів, і славиться пречисте ім'я Твоє на віки віків. Амінь. †
   У церковнослов'янських молитвословах ця молитва подається у такому вигляді: [† Пресвятая Владычице моя Богородице, святыми Твоими и всесильными мольбами отжени от мене, смиреннаго и окаяннаго раба Твоего, уныние, забвение, неразумие, нерадение, и вся скверная, лукавая и хульная помышления от окаяннаго моего сердца и от помраченнаго ума моего; и погаси пламень страстей моих, яко нищ есмь и окаянен. И избави мя от многих и лютых воспоминаний и предприятий, и от всех действ злых свободи мя. Яко благословена еси от всех родов, и славится пречестное имя Твое во веки веков. Аминь †].
   Звертаємося до Матері Божої словами: "О Пречиста Діво, Богородице, надіє всіх християн, що живуть на землі!". Після Успіння, Воскресіння і Вознесіння з Пресвятим тілом Божої Матері, подивившись угору, апостоли побачили Її в повітрі, оточену ангелами, в сяйві небесної слави. Божа Мати сказала апостолам: "Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом". Й тоді апостоли з радістю вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!". Пречиста Діва Богородиця допомагає всім християнам, всім людям і є заступницею нашою, тому ми звертаємося до Неї: "Надіє всіх християн, що живуть на землі", хоча не треба забувати, що Богородиця допомагає не тільки християнам, але й іншим людям, які живуть морально, у любові до ближнього.
   Ми просимо Матір Божу: "Не відвертайся від мене грішного, бо я непохитно надіюся на Твоє милосердя", тобто, усвідомлюючи наші гріхи, ми твердо надіємося на Милосердя, Добросердечність, Доброту і Милість Пресвятої Богородиці у нашому спасінні й просимо, щоб Мати Божа не відверталася від нас, а допомагала нам.
   Благаємо: "Погаси в мені полум'я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце і мій холодний розум любов'ю до виконання заповідей Сина Твого і Бога нашого". Знаючи, що у наше тіло переповнюють гріхи, які полум'яніють, киплять і виплескують назовні, що наше серце стало немилосердним, жорстоким, закам'янілим до добра, моральної поведінки і праведності, що розум наш заледенів, охолов у любові до ближнього і до морального життя, ми просимо Пресвяту Богородицю, щоб вона викорінила наші гріховні пристрасті, зробила наше серце чуйним, добродушним, благим, змінила наш розум на кращий, тверезий, розумніший, здатний відрізняти добро від зла і щоб допомогла нам жити праведно, без гріха і виконували Заповіді Сина Отця Небесного і Сина Матері Божої, Який на землі мав і людську, і Божественну природу, і є Господом Богом нашим Ісусом Христом.
   - Про які Заповіді йдеться: тільки про Заповіді блаженств, які виголосив Ісус Христос, чи і про Заповіді Декалогу?
   - І про ті й ті Заповіді йдеться, бо Син Божий, як Друга Іпостась Єдиної Пресвятої Тройці, якщо так можна сказати, є співавтором Десяти заповідей Божих. А щодо Заповідей Блаженств, то вони не тільки належать Ісусу Христу, Який їх виголосив, а і Богу Отцю, і Богу Святому Духу, тобто Триєдиному Богу у Пресвятій Тройці.
   Далі ми умаляємо Матір Божу: "Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму і з мого жорстокого серця безнадійність, недбалість, лінощі та безглуздя і всі темні і брудні думки та наміри". Зважаючи на те, що будь-який гріх насамперед зароджується у нашому розумі, проходить через наше духовне серце (нашу душу, наші естетичні, релігійні, духовні й емоційні почуття), а потім цей гріх матеріалізується у наших поганих вчинках, діях, то ми просимо, щоб Пречиста Богородиця ще у зародку викоренила наш гріх, тобто щоб освітила наш затьмарений розум на добрі діла, а жорстоке серце, щоб зробила добрим. Просимо, щоб з допомогою Матері Божої нами не володіла безнадійність (безпорадність, безвихідність, безперспективність, в т.ч. відсутність надії на Боже Милосердя), недбалість (несумлінність, халатність, нехлюйство, в т.ч. недбалість до релігійно-моральних догм і Заповідей Божих), лінощі (дармоїдство, байдикування, в т.ч. лінь до виконання Заповідей і допомоги ближньому) та безглуздя (ахінея, єресь, алогізм і всякі гріховні дурниці) і всі темні і брудні (гріховні) думки та наміри.
   Просимо: "Зціли, Владичице, мої тяжкі духовні й тілесні рани", тобто позбав нас різних душевних і тілесних гріхів, які у нас дуже тяжкі, та віднови гармонію між тілесними та духовними потребами. Просимо Богородицю: "не попусти, щоб зло перемагало мене", щоб ми не робили зло, беззаконня, не грішили, щоб зло не переважало в наших думках, помислах, ділах.
   Благаємо Матір Божу, щоб Вона, як Мати, зглянулася на нас - дітей Своїх і щоб ублагала Сина Свого і Господа Бога нашого Ісуса Христа змилуватися над нами грішними і помилувати нас ("і Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милість Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа".
   Завершуємо молитву славослів'ям Пречистої Діви Богородиці, надії всіх християн, що живуть на землі. Кажемо, що Богородиця благословенна (багата Своїми щедротами і життєдайністю, щаслива, радісна, славна, прославлена) найбільше понад усіма людськими родами і поколіннями і що Її Пречисте ім'я славне в усі віки і вічно ("бо Ти благословенна від усіх родів, і славиться пречисте ім'я Твоє на віки віків". І на закінчення стверджувальне "Амінь".

Молитва до свого святого, ім'я якого носиш

   † Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (ім'я святого), бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помічника й молитвеника за душу мою. †
   [† Моли Бога о мне, святый угодниче Божий (имя), яко аз усердно к тебе прибегаю, скорому помощнику и молитвеннику о душе моей †].
   Кожному християнинові, як тільки він народжується на світ Божий, святою Церквою при хрещенні дається святий у помічники і покровителі. Крім молитви Ангелу-Охоронителю, ми повинні також молитися і тому святому, ім'я якого нам було дане при хрещенні, тому що наш святий також молиться завжди за нас Богу.
   Багато людей, живучи на землі, догодили Богу своїм праведним життям і після смерті вони стали святими людьми або угодниками Божими. І тепер, перебуваючи на небесах з Богом, вони моляться за нас Богові, допомагають нам та усім, хто живе на землі. Є різні лики святих, наприклад, Богоотці, пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні та праведні та ін.
   Богоотці - батьки та чоловік Богородиці. До Богоотців відносять і царя Давида, оскільки Ісус походить з роду Давидового.
   Праотці - старозавітні патріархи, шановані як зразки благочестя.
   Пророки - це ті святі Божі, які за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, переважно про Спасителя і вони жили до пришестя Спасителя на землю і звіщали народу волю Бога. Шанують 18 старозавітних пророків і одного новозавітнього - Іоана Хрестителя, який є останнім святим, шанованим у даному лику святості.
   Апостоли - це найближчі учні Ісуса Христа, яких Він під час Свого земного життя посилав на проповідь, а після зішестя на них Святого Духа вони проповідували у багатьох країнах християнську віру. Їх спочатку було дванадцять, а потім - ще сімдесят. Двоє апостолів - Петро і Павло, називаються першоверховними, оскільки вони найбільше потрудилися, проповідуючи Христову віру. Четверо апостолів - Матфей, Марк, Лука та Іоан Богослов, які написали Євангеліє, називаються євангелістами.
   Рівноапостольні - це особи, які прославилися проповіддю Євангелії та наверненням народів до християнства.
   Мученики - це особи, які перетерпіли страждання і мученицьку смерть за віру Христову й причислені в християнстві до лику святих. Першомучеником християнської церкви був архідиякон Стефан (І століття н.е.).
   Великомученики - це мученики за віру, які перенесли особливо тяжкі й тривалі муки.
   Святителі - це священнослужителі вищого (третього) ступеня священства в церковній ієрархії (архієреї), які просяяли серед своїх сучасників глибокою вірою, пастирською діяльністю і благочестивим життям, прославилися, як угодники Божі, і зараховані до лику святих. В історії Церкви чимало святителів, наприклад, Святий Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської, Великий угодник Божий і Богомудрий учитель Церкви, один із Отців Церкви, який прославився безустанною боротьбою за чистоту православного Вчення.
   Священномученики - це мученики за віру з числа священиків.
   Преподобні - це ченці, шановані за своє подвижницьке життя (в монастирі чи усамітненні). Першими преподобними стали єгипетські і палестинські ченці-пустельники, що поклали початок розвитку інституту чернецтва.
   Преподобномученики - це мученики за віру з числа чернецтва.
   Благовірні - монархи та удільні князі, які канонізовані до лику святих за своє благочестиве життя, діяння зі зміцнення церкви та віри.
   Безсрібники - християни, які прославилися своєю безкорисністю, відмовою від багатства заради своєї віри. Часто до них відносять святих, які мали дар зцілення і не брали плати за свою працю.
   Блаженні (синонімічне іменування юродивих на Русі), а також установлене іменування деяких неюродивих, які за своє праведне життя зараховані до лику святих.
   Юродиві - це подвижники, які добровільно взяли на себе образ безумних, навіжених: для них характерний аскетичний спосіб життя, викриття (в тому числі публічне) людських гріховних недоліків, в т.ч. пороків правителів.
   Праведні - це миряни та священнослужителі з білого духовенства, шановані за праведне християнське життя. Духовенство поділяється на чорне (ченці) й біле (одружені).
   Сповідники - це особи, які відкрито сповідували свою віру в часи гоніння на християн; на відміну від мучеників, сповідники після перенесених мук залишалися в живих.
   Страстотерпці - особи, які прийняли мученицьку кончину не за віру, а можливо навіть від одновірців (через злобу, підступ, змову); шанується особливий характер їх подвигу - беззлобність і відсутність спротиву ворогам.
   Чудотворці - святі, які прославилися даром чудотворення і заступництва у відповідь на молитви до них.
   Святі, імена яких ми носимо, піклуються про нас від народження і все життя, як любляча мати. Вони оберігають нас від усіх бід та нещасть, які трапляються в нашому житті. Нам потрібно знати день пам'яті свого святого (день своїх іменин), знати життєпис свого святого. В день іменин ми повинні прославити свого святого молитвою у храмі і прийняти Святе Причастя. Добре було б попросити священика відслужити молебень тому святому або тій святій, ім'ям якого або якої нас назвали батьки. За молебнем ми чуємо, як священик багато разів говорить: "Святий або свята, моли Бога за нас" і священик разом з нами й нашими рідними ретельно молиться Богу. Якщо з якихось причин ми не можемо бути у храмі в цей день, то повинні старанно помолитися вдома.
   Здавна Свята Церква встановила, щоб кожний християнин іменувався на честь якогось святого й, живучи на землі, міг наслідувати його Богоугодним життям, іти, так би мовити, подібною життєвою дорогою, якою йшов іменний святий і досяг вічного спасіння.
   Не секрет, що земне життя не солодке, повне різних труднощів, спокус і зваб, які утруднюють шлях до Небесного Царства, а для декого роблять цей шлях небезпечним на різних етапах людського життя. Щоб прожити земне життя благополучно, кожному з нас потрібний надійний, досвідчений керівник. Цей керівник і є той святий угодник Божий або та свята, на честь яких ми названі, тобто іменний нам святий, який має з нами одне ім'я. Нам у земному житті допомагають також і Пресвята Богородиця, і Ангел-Охоронитель, і Господь Ісус Христос, і Бог Отець, і Бог Святий Дух. Тому до Них є молитви у ранішньому і вечірньому молитовному правилах.
   У цій Молитві до святого, ім'я якого ми носимо, ми просимо: "Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (ім'я святого), бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помічника й молитвеника за душу мою", а у Молитві до святої, ім'я якої носите, просимо: "Моли Бога за мене, свята угодниця Божа (ім'я святої), бо я щиро до тебе звертаюся, скорої помічниці й молитвениці за душу мою".
   Ми просимо: "Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (ім'я святого, наприклад, Святий Святителю Василію)". У молитві ми не кажемо, про що треба молитися нашому святому. Він і так знає всі наші потреби, знає, все, що для нас корисне і чого нам треба для спасіння, а що для нас шкідливе, навіть, якщо ми це просимо через своє незнання. Тому, якщо у нас виникне якась важлива потреба, яка не суперечить Біблійним Законам, ми можемо конкретизувати її та висловити свою потребу у молитві.
   Не забудьмо подякувати святому за все, що він для нас робить, і за те, що ми отримали, просячи у святого. Дякувати треба не тільки святому, але й Господу Богові, бо Він нам все дає за молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих. Тому добре було б час від часу замовляти Подячний молебень у церкві. Почувши цей молебень Ви зі сльозами на очах заслухаєтесь і зачаруєтесь, які там є гарні слова-молитви і подяки, і прохання, і уривок з Євангелії та ін.
   Далі у молитві ми кажемо своєму святому, що ми до нього щиро, сердечно звертаємося з проханням, як до скорого помічника, захисника нашого і молитвеника, який постійно молиться Богові за нашу грішну душу ("бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помічника й молитвеника за душу мою"). Молячись за нашу душу, святий наш молиться за все корисне для нас: і за здоров'я духовне та тілесне, за прощення наших гріхів, за виправлення наше, якщо ми потрапили у пастку диявола і за багато іншого, що веде до спасіння. Отже ця молитва, хоч і коротка, але наскільки глибока, змістовна, вагома, пронизлива.
   Окрім цієї короткої молитви до нашого святого, дуже бажано і корисно було б, якби ми у вільний час молилися конкретною молитвою до нашого святого. Таку молитву можна знайти у "Акафістнику". Можна прочитати або повний Акафіст своєму святому, або хоча б молитву до святого, яка подається наприкінці Акафісту.
   Для прикладу наводимо Молитву до святого Василія Великого: "Святий отче Василію, преславний учителю Христової Церкви, добрий пастирю рідного стада, засновнику і законодавцю життя чернечого, пресвітле дзеркало чистоти і невинності, взірець лагідності і християнської покори, відважний переможцю блудної і богопротивної науки, непереможний оборонцю честі Єдиного в Тройці Бога і Пречистого Дівства Божої Матері. Це я, грішний, припадаю в покорі перед Тобою і молю Тебе: научи і мене ступати богобоязно дорогою заповідей Господніх і ніколи в житті моєму не звертати на бездоріжжя. Ти врозум науками своїми мій темний розум до осмислення правд Божественних. Преклони мою зіпсовану волю, щоб погордивши тілесними похотями, бажала вона тільки того, що мені щасливу вічність може забезпечити. Заохочуй серце моє до чистоти і щирого покаяння за всі лукавства мої, якими Творця свого повсякчасно гнівлю. Знаю, Пресвятий Отче, що за всю доброту Господню платив я тільки невдякою, тому молю Тебе, великий Угоднику Господній, керуй мною, почуттями моїми, всіма частинами тіла, відвертай очі мої від спокус гріховних і не дай їм ніколи засліпитися розкішшю тілесною. Закривай слух мій проти всяких безчесних розмов, а відкривай його слуху наук Євангельських. Устам моїм не дозволяй чинити осуд, пустословити неправду і прокльони. Руки мої утримуй перед всякими ділами, які могли б мене осквернити перед всевидячим Оком Господнім. Ноги мої відвертай від стежок, що відводять творіння від Всемилостивого Творця і можуть привести душу на край вічної пропасті. Угоднику Божий, не опускай мене. Отче Святий, заступися за мною перед Престолом Господнім, молитвами Твоїми прихили мені Ласку Господню, учини мене молитвами Твоїми наслідником щасливої вічності. Амінь".
   Не забуваймо час від часу читати "Акафіст подячний "Слава Богу за все" та інші акафісти.

Пісня до Пресвятої Богородиці

   † Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах, і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших. †
   [† Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою; благословена Ты в женах и благословен плод чрева Твоего, яко Спаса родила еси душ наших †].
   Ця молитва називається ще ангельським вітанням, тому що в ній є слова Архангела Гавриїла: "радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах" (Лк. 1:28). Ці слова Архангел сказав Діві Марії, коли з'явився до Неї в місто Назарет, щоб сповістити Їй велику радість, що Вона народить Спасителя світу. А коли Діва Марія зустрілася з праведною Єлизаветою, матір'ю святого Іоана Хрестителя, то Єлизавета сказала Марії: "благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!" (Лк. 1:42). На згадку про цей ангельський благовіст Пресвятій Діві Марії і побачення Її із праведною Єлизаветою і складена ця священна Пісня до Пресвятої Богородиці.
   У цій молитві ми називаємо Святу Марію "Богородице Діво". Вона - Богородиця, бо народила істинного Бога - Ісуса Христа. Вона - Діва, бо, народивши Свого Сина від Духа Святого в чудесний спосіб, до Різдва Христового була Дівою, і в пологах, і після пологів залишилася такою ж самою Дівою, оскільки дала обітницю Богові не знати чоловіка, і перебувала завжди Дівою, Приснодівою, Вседівою.
   Ми ще звертаємося до Богородиці "Благодатна Маріє", бо Вона сповнена благодаті Духа Святого, переповнена святою Божественною силою.
   "Благословенна Ти в жонах", Благословенна Ти серед жінок, тобто прославлена, славна і гідна подальшого прославлення.
   "І благословен плід утроби Твоєї", і благословенний є плід утроби Твоєї, благословенний, славний народжений від Тебе Ісус.
   Благословенна Ти, Богородице Діво, "бо Ти породила Спаса душ наших", бо Ти народила Спаса (Спасителя) душ усього людства, Спасителя усього світу й усіх людей.
   "Радуйся" Богородице Діво, бо і Ти благодатна, і Плід, Який Ти носила, благодатний, радуйся, бо завжди "Господь з Тобою", радуйся, ба Ти Найблагословенніша серед усіх жінок, радуйся, бо Ти народила Бога - Ісуса Христа Спасителя нашого.
   Спаситель наш Ісус Христос є Бог, Друга Особа Пресвятої Тройці. Не завжди Він називався Ісусом Христом. Він завжди був і є Сином Божим, Другою Особою Пресвятої Тройці, а Ісусом Христом Він став називатися тоді, коли народився від Пресвятої Діви Марії.
   Люди жили на землі до пришестя Спасителя, але тоді вони жили погано: істинного Бога не визнавали і не поважали Бога, а також люди один одного не любили, ворогували, грішили. Бог багато разів карав людей за їхні гріхи, навіть погрожував зовсім погубити безповоротно грішне людство. Люди все ж таки не виправлялися. Звісно, що Бог міг би винищити з лиця землі весь грішний народ, але Син Божий, Друга Особа Пресвятої Тройці, став Заступником всього роду людського. Ми знаємо, що всіх три Особи Пресвятої Тройці вічно існують у Любові й думки і дії їх завжди співпадають.
   І от Бог Отець послав Сина Свого Єдинородного, щоб Він Сам навчив людей праведного життя, перетерпів покарання за гріхи всього людства. Для цього Господь Ісус Христос прийшов на землю.
   Католицькі молитовники Ангельське привітання "Радуйся, Маріє..." українською мовою подають так: "Радуйся, Маріє, благодаті повна! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, Ісус.
   Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, гріш них, нині і в годину смерті нашої. Амінь".

Тропар до Хреста і молитва за Батьківщину

   † Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас - оселю Твою. †
   [† Спаси, Господи, люди Твоя, и благослови достояние Твое, победы православным христианом на сопротивныя даруя, и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство †].
   Тропар - це окрема, закінчена церковна молитва, пісня, у якій славимо Бога або святого чи святих і висловлюємо своє прохання, у даному випадку тропар за нашу рідну Україну. Ми молимось за Батьківщину, щоб не осягло яке-небудь лихо нашу Українську землю, щоб Бог не прогнівався на наш народ, не позбавив би його Свого благословення й не віддав би нас у руки ворогів. А якщо ворог напав на нас, як це зараз Росія напала на Україну на Донбасі, то молимося, щоб ми перемогли противника і щоб швидко закінчилася війна з нашою перемогою. Ось чому нам потрібно молитися Богові за Батьківщину і за наш народ Божий.
   Починаємо молитву словами "Спаси, Господи, людей Твоїх", урятуй, Господи, всіх людей Твоїх від війн, бід, стихійних, лих, засухи, епідемій і всяких негараздів.
   Господи, "і благослови насліддя Твоє", благослови, наділи Твоєю благодаттю, будь покровителем, утверди, збережи, тримай у благополуччі, добрі й успіху володіння Твоє, власність Твою, тому що Господь Бог невидимо володіє й керує всіма людьми, в т.ч. й на нашій землі. Коли Бог благословить Своє володіння, тобто нагородить людей земними благами, здоровим повітрям, багатими водними ресурсами, тоді нам всім буде жити добре. Але, якщо Бог позбавить нас Свого благословення, тоді будуть на землі війни, епідемії, хвороби, посухи, повені, голод й інші нещастя з людьми, від яких багато хто з нас можуть передчасно загинути. Тому ми просимо Бога благословити нас достатком плодів земних і врятувати нас від погибелі.
   Благаємо: "перемогу побожному народові нашому на супротивників подай", подай перемоги над ворогами видимими і невидимими. Ми в молитві просимо у Бога дати силу, міць, згуртованість, єдність нашому народу для втихомирення ворогів, тобто всіх злих людей, які, заздрячи нам, насмілюються шкодити нам явним або таємним способом.
   Ми знаємо, що люди тоді тільки можуть жити між собою в згоді, коли вони твердо будуть вірити в Божественне Вчення Христа й у всьому підходити так, як учить нас Свята Церква. Тому далі в молитві ми ще просимо, Господи: "і Хрестом Твоїм охороняй нас - оселю Твою", тобто врятуй нас, зберігаючи наше житло, яке є Твоїм житлом, бо Ти дав нам його, тому Твоє житло охороняй Хрестом Твоїм. Під словом "оселя" розуміється вся наша країна і Свята Церква Христова, тобто всі християни, у яких невидимо живе Сам Бог і оберігає нас від видимих і невидимих ворогів заради Хресних страждань; заради того, що за людей Спаситель пролив Свою Пречисту Кров на Хресті. Бог прощає людям гріхи й подає все для благополучного життя на землі.
   Є багато молитов за Батьківщину. Глибокою і змістовною є Молитва за Україну, укладена Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом (2014): "Господи Ісусе Христе Боже наш, ми згрішили перед Тобою, i праведним Твоїм судом через неправди i беззаконня наші втратили мир i злагоду в Україні нашій. Ти бачиш, як злі сили розпалюють ворожнечу i ненависть між людьми, Ти бачиш непримиренність між протидіючими силами. Неправда породила в нас насилля, страждання невинних людей i кров. Ти ж, милостивий Господь, що не до кінця гніваєшся, дивлячись на наші вікові великі страждання, голодомор, гоніння на Церкву, заслання i катування, а ще більше - на велике терпіння нашого народу, бо ми i в стражданнях, i в неволі не втрачали вiру в Тебе, єдиного істинного Бога, - Ти змилувався над нами i дарував нам свободу i державу. Дякуємо тобi за милосердя Твоє i, припадаючи, знову дякуємо за Твою безмежну любов. Ми хоч i грішимо перед Тобою, але ж i Тобі єдиному служимо.
   Зглянься на нас, Чоловіколюбний Господи, i не карай нас гнiвом Твоїм за наші провини вільні i невільні, за наше протистояння i нерозумність, за нашу непримиренність, гордість i нетерпеливість один до одного, за наше небажання знаходити порозуміння. Але Ти, Боже наш, бачиш i навернення до тебе народу нашого, його вiру i жертовність.
   Господи Ісусе Христе, Ти сказав: "Без мене не можете робити нічого". Допоможи нам знайти примирення між протидіючими силами. Пошли в наші серця любов один до одного, мир i злагоду, - благає Тебе Церква Твоя.
   Владико Многомилостивий, охорони нашу державу від тих, хто зазіхає на її незалежність i хоче розділити її. Господи, збережи нашу Українську державу, як Ти завжди оберігав християнські держави.
   Господи Боже, Ти керуєш народами i кожною людиною, ти даєш владу i відбираєш її, надихни нашу владу, щоб вона служила тим, хто обрав її. Навчи людей, особливо тих, що називають себе християнами, не продавати свою совість ні дешево, ні дорого, бо вона буде потрібна їм у житті.
   Господи, Спасителю наш, дай мудрість нашим народним депутатам, щоб вони приймали справедливі закони на благо народу i кожної людини та не чинили неправди.
   Господи Боже наш, Ти є суддя праведний, пошли суддям нашим благодатну допомогу i пробуди їхню совість, щоб вони не дивилися на особи, на посади й на гроші, а чинили справедливий суд. Нагадай їм, Господи, що скоро i вони стануть перед Тобою на Твій суд.
   Господи, Боже наш, сьогодні Україна переживає тяжке випробування. Це наслідок наших гріхів i беззаконь. Не карай нас надмірно, але зглянься на наші немочі, прости нам провини наші й допоможи нам знайти примирення i справедливість, захисти нас від видимих i невидимих ворогів наших, якi хочуть поневолити нас, i помилуй народ наш, як Ти помилував ніневитян заради їх покаяння.
   Бо Тобі належить милувати i спасати нас, Боже наш, i Тобі славу возсилаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духу, нині, i повсякчас, i на віки віків. Амінь".
   У 1885 році побачила світ Молитва за Україну "Боже великий, єдиний, нам Україну храни...", яка стала Церковним гімном України (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського): "Боже Великий, Єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни.
   Світлом Христової правди Нас, дітей, просвіти,
   В чистій любові до краю, Ти нас, Боже, зрости.
   Молимось, Боже Єдиний, Нам Україну храни,
   Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни.
   Дай йому волю, дай йому долю,
   Дай доброго світу, щастя,
   Дай, Боже, народу
   І многая, многая літа".
   В часи анексії Криму Росією і в роки російської агресії на Україну, під час російсько-української війни на Донбасі Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет уклав Молитву у дні нашестя ворогів: "Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь у милості та щедротах на смирення рабів Твоїх i чоловіколюбно вислухай i помилуй нас: бо вороги наші зібралися на нас, щоб погубити нас i знищити державу нашу та святині наші. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, i визволи нас, заради слави імені Твого, i нехай справдяться на нас слова, сказані Мойсеєм: будьте сміливими, стійте i побачите спасіння від Господа, бо Господь переможе за нас.
   Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом'яни беззаконь i неправд людей Твоїх i не відвертайся від нас гнiвом Своїм, але в милості i щедротах Твоїх відвідай смиренних рабів Твоїх, що до Твоєї милості припадають: повстань на допомогу нам i подай воїнству нашому з ім'ям Твоїм перемогти. Зруйнуй неправедні наміри тих, хто йде на нас війною.
   Молимось до Тебе, Владико миру i спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги наші, i як порох розсипається від лиця вітру, так нехай розвіються їхні злі задуми знищити державу нашу Українську. Господи, утихомир тих, хто противиться заповідям та постановам Твоїм. Поверни їм пам'ять Твоєї заповіді: блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цій Твоїй заповіді, пошли ангелів, якi вселять у них страх i пам'ять про те, що й вони себе християнами називають.
   Нехай же, Господи, буде воля Твоя над нами, i якщо Твоє Провидіння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битві за Вiру та Україну душі свої, то прости їм гріхи їхні i в день праведного Твого Суду подай вінці нетління. Але віримо i молимось Тобі, Великодаровитий Господи, що Ти захистиш, утихомириш i напоумиш та до спокою приведеш усіх.
   Бо Ти - захист, i перемога, i спасіння для тих, хто надіється на Тебе, - i Тобі славу возсилаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духу, нині i повсякчас, i на віки віків. Амінь"!

Молитва Оптинських старців

   † Отче, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені прийдешній день. Дай мені цілком віддатися волі Твоїй святій, в усякий час цього дня, в усьому настанови і підтримай мене. Які б я не одержав звістки протягом дня, навчи мене сприйняти їх із спокійною душею і твердим впевненням, що на все свята воля Твоя. В усіх словах та справах моїх керуй моїми думками і почуттями. В усіх несподіваних випадках не дай мені забути, що все послано Тобою. Навчи мене прямо й розумно обходитися з кожною людиною, нікого не соромлячи й не засмучуючи. † Отче, дай мені сили знести утоми прийдешнього дня та всі події сьогодення. Керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити, надіятись, терпіти, прощати й любити. Амінь. †
   [† Господи, дай мне с душевным спокойствием встретить все, что принесет мне наступающий день. Дай мне всецело предаться воле Твоей святой. На всякий час сего дня во всем наставь и поддержи меня. Какие бы я ни получал известия в течение дня, научи меня принять их со спокойной душою и твердым убеждением, что на все святая воля Твоя. Во всех словах и делах моих руководи моими мыслями и чувствами. Во всех непредвиденных случаях не дай мне забыть, что все ниспослано Тобою. Научи меня прямо и разумно действовать с каждым членом семьи моей, никого не смущая и не огорчая. Господи, дай мне силу перенести утомление наступающего дня и все события в течение дня. Руководи моею волею и научи меня молиться, верить, надеяться, терпеть, прощать и любить. Аминь †].
   Ця молитва не входить до складу ранішніх молитов, але подається тут для благочестивого вжитку тих, хто забажає.
   Старчество - це особливий благодатний дар. На це служіння старець вибирається Самим Богом. Він проходить святоотцівським шляхом важкий подвиг, досягає безпристрасності, чистоти сердечної, переповнюється любов'ю та Божественним світлом благодаті Святого Духа, йому відкривається воля Божа. Він отримує особливий дар - направляти душі до спасіння і лікувати їх від пристрастей. Такий дар від Бога мали преподобні старці з Оптинської пустині. Їхньою молитвою ми молимось щодня, просячи у Бога навчити нас "молитися, вірити, терпіти, прощати й любити".
   У молитві просимо: "Отче, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені прийдешній день". Благаємо, щоб Господь дав нам з душевним спокоєм зустріти все, що принесе нам цей прийдешній день. А цього дня з кожним з нас може статися багато різних подій: і добрих, і поганих. Ми не повинні ні ревно радіти, ні впадати у відчай, у депресію чи істеричний стан, а все повинні сприймати спокійно, з розумом, урівноважено.
   Господи, "дай мені цілком віддатися волі Твоїй святій", дай нам Боже цілком віддатися Твоїй святій волі. Тобто ми повинні цілком покладатися на волю Божу, бо тільки Бог знає, що корисне для нашого спасіння. І якщо Бог попускає якусь прикрість нам, то це не із злоби, а з любові Божої, для того, щоб ми виправилися, покаялися у своїх гріхах і більше не грішили, щоб наша віра і побожність стали міцніші. А це сторицею відкупиться у Царстві Божому.
   Господи, "в усякий час цього дня, в усьому настанови і підтримай мене", повсякчасно, щогодини цього дня у всьому спрямовуй нас на шлях правильний, на шлях до добра і спасіння, і у всьому підтримуй нас. Тобто ми просимо постійної Божої допомоги у всіх наших благих справах, а якщо лукавий намовить нас зробити щось погане, то Ти, Господи, зупини нас від беззаконня, навчи нас і допоможи нам не згрішити.
   Господи, "які б я не одержав звістки протягом дня, навчи мене сприйняти їх із спокійною душею і твердим впевненням, що на все свята воля Твоя", які б ми не одержали звістки протягом цього дня, навчи прийняти їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на це все є Твоя свята воля. Ми ще раз просимо спокою для нас незалежно від того, що за цей день може статися з нами чи нашими рідними і близькими. Ми просимо самовладання, рівноваги, душевного спокою при будь-якій звістці, а також розуміння того, що все, щоб не траплялося, на все є воля Божа. І ми не можемо йти проти волі Божої, з решту, ми безсилі протидіяти волі Божій і повинні Її сприймати як дань, бо вона корисна для нас.
   Господи, відкрий нам волю Твою святу для нас і тих, хто нас оточує, тобто навчи нас пізнавати волю Божу. Це означає, що ми повинні вивчати, досліджувати, розважати про сенс нашого життя і про волю Божу. Пізнання волі Божої не дається за один день - це є справою усього нашого життя. Воля завжди проявляється в яких-небудь діях. Розум - роздумує, серце - переживає радість чи сум, воля - діє. Якщо воля не діє, то вона залишається або думкою, або почуттям.
   Волю Божу ми можемо пізнати через Біблію, через обставини нашого життя, через Духа Святого. Воля Божа полягає у тому, щоб ми робили добро, жили за правдою, любили ближнього і допомагали йому, духовно зростали, наслідували Господа Ісуса Христа, були терпеливі, жили по заповідях Божих, дякували Богу за все і славили Його. Хай Господь допоможе кожному з нас пізнавати, зрозуміти і виконувати волю Божу!
   Господи, "в усіх словах та справах моїх керуй моїми думками і почуттями", у всіх наших словах, справах і помислах Сам, Боже, керуй нашими думками й почуттями. Адже ми не надіємося на наше гріховне єство і на нашу свобідну людську волю, бо повсякчасно грішимо словами, почуттями, думками, ділами, тому просимо Бога, що Він опікувався, керував нашими думками і діями.
   Господи, "в усіх несподіваних випадках не дай мені забути, що все послано Тобою", у всіх непередбачених випадках упродовж дня і протягом всього нашого життя не дай нам забути, що все послано Тобою. Все, що може спіткати нас протягом дня, - все послано Богом для нашої користі; і щоб нам про це не забути і не ремствувати на Бога, не скаржитися на Нього, бо ми не знаємо Промислу Божого. Все, що з нами трапляється, - для нашого блага.
   Господи, "навчи мене прямо й розумно обходитися з кожною людиною, нікого не соромлячи й не засмучуючи", навчи нас правильно, просто, розумно поводитися з усіма домашніми і тими, хто оточує нас, старшими, рівними і молодшими, щоб нам нікого не засмутити, але всім сприяти на благо. Ми просимо, щоб Бог навчив нас коректно поводитися з ближніми своїми, не засмутити, не образити нікого; і всім робити добро.
   Господи, "Отче, дай мені сили знести утоми прийдешнього дня та всі події сьогодення". Отче Небесний, дай нам силу перенести стомлення дня, що настає, і всі події протягом дня. Зранку після молитви ми приступаємо до Богоугодної праці, звісно, ми втомлюємося, і просимо підтримки і сили Божої.
   Господи, "керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити, надіятись, терпіти, прощати й любити", Ти Сам керуй нашою волею і навчи нас молитися, надіятися, вірити, любити, терпіти й прощати. Ми просимо, щоб Господь керував нашою волею, бо ми самі можемо неправильно використати свою волю на служіння сатані. Просимо, щоб Господь навчив нас молитися і почув наші молитви. Просимо, щоб Господь не забрав у нас надії на відпущення гріхів і перебування у Царстві Божому. Просимо, щоб Бог зміцнив нашу віру, навчив нас любити Бога і ближнього свого, щоб ми за різних ситуацій у своєму житті проявляли терпіння, щоб ми не озлоблювалися, не мстили, а всім прощали, навіть ворогам своїм. Просимо Божого благословення на всі наші діяння і справи, слова і помисли, щоб ми завжди радісно прославляли, оспівували й благословляли Господа.
   Стверджувальне "Амінь", тобто істинно так.

Молитви за живих

   † Пом'яни, Господи Ісусе Христе, Боже наш, милості й щедроти Твої від віку сущі, заради яких Ти став людиною і розп'яття і смерть, заради спасіння православно в Тебе віруючих, перетерпіти зволив єси; і воскрес із мертвих, і вознісся на небеса, і сидиш праворуч Бога Отця, і милостиво споглядаєш на моління тих, хто смиренно всім серцем призиває Тебе: прихили вухо Твоє і почуй моє смиренне моління нікчемного раба Твого, серед пахощів духовних, що приношу Тобі за всіх людей Твоїх. І найперше пом'яни, Господи Ісусе Христе, Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостольську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, і утверди, і зміцни, і пошир, збагати, замири, і непереможною від ворогів пекельних повік збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганські вгаси, єресі знищи і скорени, безбожництво вигуби і на ніщо силою Святого Твого Духа перетвори (поклін).
   † Владу нашу миром оточи і від усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру і спокійну думку про Церкву Твою Святу і про всіх людей Твоїх, щоб і ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в істинній вірі, у всякій побожності та чесності (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй Святійших Вселенських Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім'я), Патріарха Київського і всієї Руси-України, преосвященнійших митрополитів, архієпископів, єпископів, пресвітерів, дияконів, весь чернечий чин і весь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, і молитвами їх помилуй і спаси мене грішного (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім'я) і святими його молитвами прости гріхи мої (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй батьків моїх, братів, сестер і рідних моїх, і всіх родичів моїх та друзів і даруй їм мир Твій та все добре (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй старих і молодих, бідних, сиріт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в біді, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в'язницях, на засланні; особливо ж тих, що за Тебе і віру православну безбожниками, відступниками та єретиками переслідувані, - пом'яни їх, відвідай, укріпи, заспокой і скоро силою Твоєю полегшення, волю і визволення їм подай (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй доброчинців наших, що допомагають нам, жаліють і доглядають нас, дають нам милостиню і просять за нас, недостойних, молитися за спасіння і вічних благ Твоїх отримання (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй посланих на службу, тих, що подорожують, отців, братів і сестер наших і всіх православних християн (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив і з правдивої дороги звів, а на погані й негідні діла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на істинну путь знову їх настанови (поклін).
   † Спаси, Господи, і помилуй тих, що ненавидять і кривдять нас і роблять нам напасть; не допусти їх до загибелі через мене грішного (поклін).
   † Тих, що від православної віри відступили, погибельними єресями засліплені, і від Церкви нашої відкололися, - світлом Твого пізнання просвіти й до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви знову приєднай (поклін).
   † Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовірну утверди, силу християнську піднеси і милості Твої багаті нам пошли (поклін).
   [† Помяни, Господи Иисусе Христе, Боже наш, милости и щедроты Твоя от века сущия, ихже ради и вочеловечился еси, и распятие и смерть, спасения ради право в Тя верующих, претерпети изволил еси; и воскрес из мертвых, вознесся еси на небеса и седиши одесную Бога Отца, и призираеши на смиренныя мольбы всем сердцем призывающих Тя: приклони ухо Твое, и услыши смиренное моление мене, непотребнаго раба Твоего, в воню благоухания духовнаго, Тебе за вся люди Твоя приносящаго. И в первых помяни Церковь Твою Святую, Соборную и Апостольскую, юже снабдел еси честною Твоею Кровию, и утверди, и укрепи, и разшири, умножи, умири, и непреобориму адовыми враты во веки сохрани; раздирания Церквей утиши, шатания языческая угаси, и ересей востания скоро разори и искорени, и в ничтоже силою Святаго Твоего Духа обрати (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй Богом хранимую страну нашу, власти и воинство ея, огради миром державу их, и покори под нозе Православных всякаго врага и супостата, и глаголи мирная и благая в сердцах их о Церкви Твоей Святей, и о всех людех Твоих: да тихое и безмолвное житие поживем во правоверии, и во всяком благочестии и чистоте (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй Великаго Господина и Отца нашего Святейшего Патриарха Киевского и всея Русы-Украине (имя его), преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы православныя, иереи же и диаконы, и весь причет церковный, яже поставил еси пасти словесное Твое стадо, и молитвами их помилуй и спаси мя грешнаго (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй отца моего духовнаго (имя его), и святыми его молитвами прости моя согрешения (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй родители моя (имена их), братию и сестры, и сродники моя по плоти, и вся ближния рода моего, и други, и даруй им мирная Твоя и премирная благая (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй по множеству щедрот Твоих вся священноиноки, иноки же и инокини, и вся в девстве же и благоговении и постничестве живущия в монастырех, в пустынях, в пещерах, горах, столпех, затворех, разселинах каменных, островех же морских, и на всяком месте владычествия Твоего правоверно живущия, и благочестно служащия Ти, и молящияся Тебе: облегчи им тяготу, и утеши их скорбь, и к подвигу о Тебе силу и крепость им подаждь, и молитвами их даруй ми оставление грехов (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй старцы и юныя, нищия и сироты и вдовицы, и сущия в болезни и в печалех, бедах же и скорбех, обстояниих и пленениих, темницах же и заточениих, изряднее же в гонениих, Тебе ради и веры православныя, от язык безбожных, от отступник и от еретиков, сущия рабы Твоя, и помяни я, посети, укрепи, утеши, и вскоре силою Твоею ослабу, свободу и избаву им подаждь (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй благотворящия нам, милующия и питающия нас, давшия нам милостыни, и заповедавшия нам недостойным молитися о них, и упокоевающия нас, и сотвори милость Твою с ними, даруя им вся, яже ко спасению прошения, и вечных благ восприятие (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй посланныя в службу, путешествующия, отцы и братию нашу, и вся православныя христианы (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй ихже аз безумием моим соблазних, и от пути спасительнаго отвратих, к делом злым и неподобным приведох; Божественным Твоим Промыслом к пути спасения паки возврати (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй ненавидящия и обидящия мя, и творящия ми напасти, и не остави их погибнути мене ради, грешнаго (поклон).
   † Отступившия от православныя веры и погибельными ересьми ослепленныя, светом Твоего познания просвети и Святей Твоей Апостольстей Соборней Церкви причти (поклон)].
   Якщо за певних умов через брак часу неможливо читати зазначену вище молитву, то читаємо цю коротку молитву за живих:
   † Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім'я), рідних моїх (імена), родичів (імена), начальників, наставників, благодійників (імена їх) і всіх православних християн.
   [† Спаси, Господи, и помилуй отца моего духовнаго (имя), родителей моих (имена), сродников (имена), начальников, наставников, благодетелей (имена их) и всех православных христиан].
   Спаситель наш Ісус Христос навчив нас молитися за всіх людей, бо всі ми діти Небесного Отця, а між собою ми брати і сестри у Христі. Тому Бог, Милостивий до нас, грішних, дозволив нам молитися й кожному одноосібно за себе, і за найближчих людей, і за благодійників. Такі люди є у кожного з нас.
   На початку Молитви за живих, ми просимо Господа Ісуса Христа, Бога нашого: "Пом'яни, Господи Ісусе Христе, Боже наш, милості й щедроти Твої від віку сущі". Просимо, щоб Господь пом'янув, згадав, відзначив, не забув Свої милості, благодать, милосердя й щедроти Свої щодо прощення наших гріхів, подолання смерті й спасіння, які споконвіку люди отримують.
   Продовжуємо: "Заради яких Ти став людиною і розп'яття і смерть, заради спасіння православно в Тебе віруючих, перетерпіти зволив єси", тобто завдяки цьому, що Господь Ісус Христос Милостивий і Щедрий до нас, любить Свій народ, Ісус для нас людей і для того, щоб ми спаслися з небес зійшов, тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став людиною. Потім був розп'ятий за нас тоді, коли керував Понтій Пилат і незаслужено засудив Ісуса до страти. Виконуючи наказ Понтія Пилата, Ісус тяжко страждав, був розп'ятий на хресті, помер мученицькою смертю і був похований.
   Потім Ісус "воскрес із мертвих, і вознісся на небеса, і сидиш праворуч Бога Отця" "серед пахощів духовних". Третього дня Ісус воскрес із мертвих, а 40-го дня після Воскресіння вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця на небесах, серед пахощів духовних, поряд з Отцем і Святим Духом, разом з ангельським світом і святими. З небес, Ісусе, Ти "милостиво споглядаєш на моління тих, хто смиренно всім серцем призиває Тебе". З небес Ісус милостиво споглядає на наше моління нікчемних, грішних рабів Його. Ісус перетерпів ці тяжкі страждання, розп'яття і смерть задля нас людей, щоб всі, хто вірить у Ісуса, як Господа Бога нашого, спаслися і мали життя вічне.
   Господи, "прихили вухо Твоє і почуй моє смиренне моління нікчемного раба Твого", "що приношу Тобі за всіх людей Твоїх". Ми просимо Господа, щоб він прихилив вухо Своє, звернув увагу на нас і щоб почув наше смиренне моління, бо ми молимося не тільки за себе, але й за всіх людей Божих, просимо, щоб Ісус вислухав наші молитви і дав нам те, чого ми просимо.
   "І найперше пом'яни, Господи Ісусе Христе, Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостольську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, і утверди, і зміцни, і пошир, збагати, замири, і непереможною від ворогів пекельних повік збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганські вгаси, єресі знищи і скорени, безбожництво вигуби і на ніщо силою Святого Твого Духа перетвори". Просимо, щоб Господь Ісус Христос, Бог наш, найперше пом'янув Церкву Свою Святу, Соборну й Апостольську, бо Він за неї Свою чесну Кров пролив. Ознаками правдивої Церкви є те, що Христова Церква - Єдина, Свята, Соборна і Апостольська.
   Підставою єдності Церкви є втілення Ісуса Христа як Боголюдини. Є тільки "один Бог, один Христос", - Посередник між Богом і людьми, "одна віра, одне хрещення" (Еф. 4:5). Під час Тайної вечері Ісус установив Євхаристію - спільне споживання Його Тіла й Крові. Як єдиною є Євхаристія, так єдиною є і Церква, як Тіло Христове. Кожна Церква, яка правильно згідно з Вченням Ісуса і згідно з установленими канонами служить Євхаристію, то вона євхаристійна і єдина. Главою Церкви є Христос. Якщо Церква недостатньо євхаристійна (щось порушує в Євхаристії), то це значить, що вона недостатньо є єдиною з іншими церквами.
   Є Церква небесна і Церква земна - вони єдині. Церква небесна завершена, а Церква земна звершується через дію Божої благодаті з нашою молитвою і працею. Ми здійснюємо Божий образ у нашому земному житті і тим самим, виявляємо дієвість божественного життя у світу.
   Єдність Церкви також виявляється в єдиному навчанні та ієрархічній єдності з вікарієм Христа святим Петром та його наступниками.
   Святість Церкви полягає в тому, що Церква має міцний зв'язок з Христом і Ним освячується людина, світ і Церква, тому Церква - свята, хоч вона складається з грішних членів. Це не означає, що святість Церкви є сумою святості її членів, а святість Церкви випливає зі святості Христа - її Засновника. Святість Глави Тіла Церкви - Ісуса Христа - освячує всі члени Тіла.
   Церква, як носій Духа любові, веде людей від гріха до святості, тобто до спасіння. Церква перетворює грішника в праведника через Святі Таїнства.
   Соборність Церкви полягає у декількох аспектах. Найбільший чи центральний (кафедральний) храм ми називаємо "собор", маючи на увазі місце зібрання членів Церкви, збирання до себе всіх народів, тобто і живих, і померлих, і святих, і ангелів.
   Окрім того, важливі питання свого життя Церква вирішує соборно, тобто збираючись на собори. Соборність Церкви - це ще один дар Святого Духа - дар поєднання різного та поділеного в одне. Це пізнання єдності через різноманіття. Найкращим праобразом соборності є Пресвята Тройця, де кожна особа (іпостась) шанує іншу, всі мають одну дію й існує нерозривний зв'язок або сопричастя між ними.
   Соборність є даром Духа, а не сумою лише людських зусиль. Розмаїття і багатогранність церковних традицій з пошануванням відмінностей кожної з них дозволяє усім належати до єдиної Церкви на чолі з Ісусом Христом.
   Апостольська Церква має мати безперервне апостольське спадкоємство, яке переходить через покладання рук безпосередньо від Христових учнів на кожного єпископа, а далі - на всіх священнослужителів. Це вказує на початки Церкви в історії від Христа й апостолів та на її безперервне існування. Належність до Церкви не забезпечує спасіння тому, хто, не перебуваючи в любові, залишається в лоні Церкви лише "тілом," а не "серцем".
   Отже, завданням всіх вірних християн і священнослужителів Церкви є збереження її святості, єдності та соборності згідно апостольською традицією.
   У молитві ми благаємо, щоб Господь Христос утвердив, зміцнив, розширив, збагатив, примирив Святу Церкву, щоб завжди оберігав її від ворогів пекельних і щоб ніщо зі злим наміром не перемогло Церкву Христову. Молимо, щоб Господь розбрат, незгоди, непорозуміння і чвари між Церквами втихомирив, заспокоїв, примирив, щоб Господь думки гріховні, злобні, беззаконні про Церкву вгасив, стримав, а єресі, тобто неправильне релігійне вчення, яке заперечує догми та організаційні форми істинної, правильної церкви, щоб знищив і викоренив, а також щоб безбожництво, атеїзм, сектантство Господь вигубив, знищив і на ніщо силою Святого Духа перетворив.
   Господи, "владу нашу миром оточи і від усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру і спокійну думку про Церкву Твою Святу і про всіх людей Твоїх, щоб і ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в істинній вірі, у всякій побожності та чесності". Бог дає людям життя та розум, а люди по волі Божій утворили державний устрій та відповідні закони, щоб був порядок. Ми знаємо зі Святого Письма, що кожна влада від Бога: "Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом.
   Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він - Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
   Отже, віддавайте всім належне: кому податок - податок; кому данину - данину; кому страх - страх; кому честь - честь" (Рим. 13:1-7).
   Також подібний текст ми зустрічаємо у Першому посланні апостола Петра: "Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи цареві? як верховній владі, чи правителям? як від Нього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, - бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, - як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
   Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
   Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим, бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо" (1 Пет. 2:13-19).
   - Як розуміти ці слова?
   - Якщо державні закони служать для суспільного добра, то віруючі повинні коритися державним законам. Сам Ісус Христос говорив: "Віддавайте кесареве кесареві, а Боже - Богові" (Мф. 22:21). Ісус дуже поважав державну владу і це видно з таких слів: "Ісус відповів [Пилату]: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі [зрадник Іуда]" (Ін. 19:11).
   Звісно, що для віруючих вищим законом є Закон Божий. А тоді Конституція країни, а потім всі інші закони та постанови.
   Господи, просимо "Спаси, Господи, і помилуй Святійших Вселенських Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім'я), Патріарха Київського і всієї Руси-України, преосвященнійших митрополитів, архієпископів, єпископів, пресвітерів, дияконів, весь чернечий чин і весь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, і молитвами їх помилуй і спаси мене грішного". Відомо, що Вселенське православ'я являє собою сукупність помісних (місцевих) церков, які за своєю суттю є єдиною універсальною Церквою. Єдність світового православ'я ґрунтується на визнанні єдиного Священного Передання, яке включає догмати віри, канони Вселенських соборів, таїнства, обряди.
   В той же час, кожна автокефальна (самоуправна) церква є адміністративно, фінансово незалежною. Вона має право призначити собі предстоятеля (патріарха чи митрополита), має священний Синод, єпископів, монастирі, навчальні заклади та друковані видання. В адміністративному сенсі автокефальні церкви поділяються на екзархати, єпархії, вікаріатства, благочиння, приходи. Православний церковний клір складається з трьох рівнів: дияконів (протодияконів, архідияконів), пресвітерів (ієреїв, протоієреїв), єпископів (архієпископів, митрополитів, патріархів).
   Єдиного керівного центру в православ'ї немає. Роль "першого серед рівних" виконує Вселенський патріарх, який має повноваження вирішувати суперечки між церквами, але не втручається в їх внутрішні справи. Керівництво церквою має здійснюватися за принципом соборності (колективного прийняття рішення).
   Сучасне православ'я включає в себе 15 автокефальних та 5 автономних церков. До автокефальних включають: Єрусалимську, Олександрійську, Антиохійську, Константинопольську, Руську, Грузинську, Сербську, Румунську, Болгарську, Кіпрську, Елладську (Грецьку), Албанську, Польську, Чехословацьку, Американську. До автономних церков (тих, які не мають повної незалежності) входять: Синайська, Японська, Крітська, Фінська, Естонська. Є також самоуправляємі Церкви в складі автокефальних Церков. Наприклад, Московський патріархат має в своєму складі Латвійську, Молдавську, Естонську, Російську православну церкву за кордоном та Українську православну церкву Московського патріархату (з широкими правами самоуправління). У склад Константинопольського патріархату входить Українська православна церква в Канаді та США, Західноєвропейський екзархат руських приходів. У складі Румунської -- Бессарабська митрополія. У складі Сербської -- Охрідська митрополія.
   Загальноприйнятого механізму отримання автокефалії немає. Історично склалося, що незалежність (як автокефалію так і автономію) Церкві, або визначає Вселенський Собор (так отримали незалежність Константинопольська, Олександрійська, Антиохійська, Єрусалимська, Кіпрська), або надає Церква-мати (Американська, Чехословацька), або виникає в результаті самопроголошення, яке згодом офіційно визнають (Грузинська, Руська, Румунська, Болгарська, Грецька, Польська), або надає Константинопольський патріарх (автономні Фінська, Крітська, Естонська). Нині існують ще самопроголошені церкви, які на сьогодні ще залишаються невизнаними в світовому православ'ї. Сподіваємося, що згодом їх визнають. Для остаточного вироблення механізму отримання автокефалії необхідно зібрати Всесвітній православний (Вселенський) собор.
   У цій молитві ми просимо, щоб Господь спас, дарував життя вічне і помилував Святійших Вселенських Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім'я), Патріарха Київського і всієї Руси-України, преосвященнійших митрополитів, архієпископів, єпископів, пресвітерів (священиків), дияконів, весь чернечий чин, тобто всі ступені чернецтва:
   1. Послушник, (послушниця) - це особи, що готуються до прийняття чернецтва; вони не належать до жодного ступеня чернецтва.
   2. Рясофор - (рясофорний послушник, рясофорна послушниця): при постригу в рясофор монах не змінює мирського імені і дає єдину обітницю - послуху; одягання монаха-рясофора складається з ряси, клобуку і вервечки. В чоловічих монастирях рясофорних ченців часто називають іноками, а постриг в рясофор - іночеським постригом. Іноки належать до першого ступеня чернецтва. Рясофорний монах (рясофорна послушниця) зберігає мирське ім'я і вільний в будь-який час припинити проходження послушництва і повернутися до колишнього, мирського життя, що для ченця вже є неможливим.
   У православній церкві прийнятий звичай висвячувати у єпископи лише безшлюбних священиків, які прийняли чернечий чин, то якщо перед рукоположенням у священики людина прийняла целібат, давши обітницю безшлюбності, то іноді йому достатньо прийняти першу ступінь чернечого постригу - рясофор.
   3. Інок (інокиня). Інок (черниця) - це давня назва ченця, інакше монаха. В сучасних православних чоловічих монастирях іноком називають не ченця у власному розумінні, а рясофорного (з грецьк. "носить рясу") монаха - до постригу його в "малу схиму" (обумовлену остаточним прийняттям чернечих обітниць і нареченням нового імені). Інок - як би "початківець монах".
   У сучасних жіночих монастирях зберігається традиція, в якій іночеський постриг принципово відрізняється від рясофорного постригу тим, що така черниця отримує нове ім'я і дає крім обітниці послуху ще й обітницю безшлюбності. У жіночих монастирях іночеське аскетичне правило, послухи і зовнішній чернечий одяг сильно відрізняються від рясофорних.
   Багато черниць, прийнявши іночество, не приймають наступних чернечих ступенів і ціле життя проводять у монастирі в даному ступені чернецтва.
   4. Мала схима, або мантійне чернецтво. Поділ на малу і велику схиму сьогодні реально існує не у всіх Православних церквах. Наприклад, у Греції залишилися тільки два ступені чернечого постригу - рясофорний постриг і наступний за ним чернечий постриг, при прийнятті якого людина відразу дає обітниці великої схими.
   Малу схиму ще називають мантійним чернецтвом - беручи постриг і обітниці малої схими, людина повністю відмежовується від мирського життя і стає монахом (з грецьк. слова - одиночний). Він отримує нове ім'я (як би народжуючись заново) і дає чотири чернечих (аскетичних) обітниці:
   а) послуху (відмова від своєї особистої волі і слухняність духівнику);
   б) безшлюбності (або цнотливості);
   в) бідності, або відмови від володіння особистою власністю;
   г) безперервної молитви.
   Часто постриг в малу схиму здійснюється на Літургії, після якої монаха урочисто одягаються в хітон, параман, пояс, рясу, мантію (вона ще називається паллій), клобук, сандалі і дають в руку вервицю.
   Відповідно до обітниці послуху, монах має обрати керівника свого духовного життя, званого старцем, і відсікаючи свавілля у всіх своїх справах, слідувати його порадам і його волі. В кінцевому підсумку через відсікання своєї волі і слухняність монах навчається слідувати волі Божій.
   Приймаючи чернецтво, крім дотримання п'яти обітниць: першої, даної ще при хрещенні (зречення від сатани і всіх справ його і обіцянки вірити і служити Христу як Царю та Богу) і чотирьох аскетичних обітниць, монах звичайно повинен щодня робити покладене молитовне правило (розрізняються залежно від монастиря та духівника) і нести монастирський послух (працювати).
   5. Велика схима або схимництво. Велика схима - це відчуження від світу для з'єднання з Христом. Чернець, який прийняв велику схиму, інакше - великий ангельський образ, називається схимонахом, або схимником. Постриг інока у велику схиму відбувається урочисто і довше, ніж у малу.
   Великосхимник дає особливі обітниці, при цьому йому знову змінюють ім'я. Притому чернець отримує ще одного святого покровителя, тобто після кожної зміни імені за нього перед Богом клопоче все більше святих. Великосхимники зазвичай живуть окремо від іншої братії і не займаються ніяким послухом, крім безперервної молитви.
   Обітниці великої схими, по суті, є повторенням обітниць малосхимника, але, слідом за повторенням, вони зобов'язують до ще суворішого їх дотримання. В давнину великосхимники давали додаткову обітницю, наприклад, вселитися в затвор, закритися в самотній печері як у труну і тим самим повністю померти для світу, залишившись з єдиним Богом.
   Одяг великосхимника: ряса, аналав (особливий параман), куколь (загострена шапочка з хрестами), мантія, чотки, сандалі, пояс, хітон.
   Великосхимництво походить від прагнення здійснювати вищі чернечі подвиги, якими є самітницьке життя або життя у пустині.
   Далі у молитві ми просимо, щоб Господь спас і помилував "і весь причет церковний" (причетник - член, причта церкви, нижчий рівень церковнослужителів). Крім уже названих вищих кліриків (єпископів, пресвітерів (ієреїв або священиків), дияконів), у церкві існує також інститут нижчих кліриків-церковнослужителів: іподиякони (інколи їх відносять до вищих кліриків), читці або псаломщики, паламарі або дячки, співці, свічконосці, дзвонарі та ін. Їхній обов'язок - читання з богослужбових книг, спів на криласі й взагалі участь у всіх церковних богослужіннях. Крім того, при кожному храмі існує штат співробітників (співробітниць), яких теж часто називають церковнослужителями: просфорник, продавець в іконній крамниці, прибиральниці, сторожі, староста, бухгалтер, скарбник, водій та ін., які часто підмінюють один одного. За спасіння і помилування їх ми молимося. Адже всіх церковнослужителів поставив Господь навчати і утверджувати віру Христову, а далі молимо, щоб молитвами всіх священнослужителів і церковнослужителів Господь помилував і спас й нас грішних.
   Ще просимо: "Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім'я) і святими його молитвами прости гріхи мої". Отець духовний або духівник мирянина у православній Церкві - це зазвичай досвідчений священик з притаманними для нього смиренністю, розважливістю і любов'ю, цей священик зазвичай здійснює таїнства покаяння. У духівника православний християнин регулярно сповідається і є щодо нього "духовним чадом". Духівник не тільки керує духовним життям чаду, утішає його в скорботах і порадою допомагає йому вирішувати різні життєві питання, а також молиться про свій чад. Духівником може бути й духовна мати з числа досвідчених монахинь.
   Духівник повинен мати щонайменше три дари або три духовно-моральні чесноти:
   1) прозорливість і розсудливість або проникливість і розпізнавання, тобто здатність проникати в таємниці сердець своїх чад, розуміти приховані глибини їх, не усвідомлювані самими чадами;
   2) здатність любити інших і перейматися їхніми стражданнями; любити інших не означає страждати разом з ними і за них, а співчувати їх, розрадити, допомогти, як вийти з цього стану;
   3) мати силу перетворювати людські умови, як матеріальні, так і нематеріальні; одним аспектом цієї сили є дар духовного зцілення; духовний наставник повинен допомагати своїм учням сприймати світ таким, яким його створив Бог, і яким Бог хоче знову його бачити.
   У Греції, наприклад, духівниками можуть бути тільки досвідчені, літні священики в чернечому чині. У інших православних церквах і парафіях наш духівник - це той парафіяльний священик, який молиться Богові в церкві за всіх нас, перед яким ми сповідуємо свої гріхи і каємося Богу, який на сповіді Ім'ям Самого Бога прощає нам гріхи, а потім причащає нас Святих Христових Тайн.
   Сучасним духівникам суворо забороняється розголошувати гріхи сповідника, хоча в стародавності сповідь була відкритою і публічною серед всіх прихожан у церкві, бо перші християни соромилися прогнівати Бога, а не людей. Щоб будь-хто інший не дізнався про гріхи сповідника, тому забороняється сповідати кілька людей одночасно, не тільки дорослих, але й дітей. Гріхи, відкриті на сповіді, не підлягають розголосу у жодному разі, у тому числі й при свідченні священика у суді.
   Духівники духовних семінарій, єпархій, некомерційних організацій, військових частин, шкіл, в'язниць, лікарень і засобів масової інформації - це теж завжди священики, які стежать, щоб ідеологія й практика організації не суперечили Православній вірі й практиці Православної Церкви і щоб духовно зростали члени цих організацій. Ці духівники, як правило, не претендують на роль духівників окремих співробітників цих організацій, хоча у військових частинах, на кораблях та ін. організаціях, вони можуть бути духівниками окремих осіб, або частіше можуть нагадувати їм про необхідність вчасно звертатися до своїх особистих духівників у церкві.
   - Для чого потрібні духівники?
   - Духівники потрібні нам для того, щоб своїм досвідом і застосуванням Вчення Господа нашого Ісуса Христа вони допомагали своїм чадам, якщо у них є:
   • перешкоди на шляху до праведного життя;
   • брак знань щодо християнського життя;
   • страх перед визнанням своїх помилок;
   • гордість, яка перешкоджає на шляху до їх праведності і святості;
   • блукання у гріховній темряві й неможливість вибратися з неї;
   Духовний отець якраз і є тим помічником, який допомагатиме долати усі перешкоди на шляху до правдивого християнського життя. Оскільки він є посередником між нами та Богом, то, як каже апостол Павло: "Бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовiстям [через Євангелію]. Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я [Павло] Христу" (1 Кор. 4:15-16).
   Духівник допоможе нам зрозуміти і навчити, як повинен жити справжній християнин, як позбутися своїх страхів, як не загордіти так, щоб не позбавитися усіх Божих ласок та щедрот, якими ми так часто нехтуємо через свою недбалість.
   У цій молитві ми просимо, щоб Господь спас і помилував отця нашого духовного (ім'я) і щоб святими його молитвами простив гріхи наші.
   Дуже важливо назвати у цій молитві не тільки отця нашого духовного - духівника-священика, але, якщо можливо, то тут бажано назвати імена свого світського наставника, учителя й тих, що зробили нам велике добро, бо завдяки своїм наставникам і учителям ми стаємо професіоналами, науковцями і т. ін. Правда, тут можна потрапити в халепу, особливо, якщо наш наставник чи вчитель - атеїст чи іновірець і не може бути помилуваний та й зможе молитися за прощення наших гріхів. Тому за атеїстів, іновірців, сектантів краще молитися як за оголошених і просити, щоб Господь навернув їх до істинної християнської віри, до Ісуса.
   Молимо: "Спаси, Господи, і помилуй батьків моїх, братів, сестер і рідних моїх, і всіх родичів моїх та друзів і даруй їм мир Твій та все добре". Просимо, щоб Господь спас і помилував батьків наших, братів і сестер наших, і всіх рідних наших, і всіх родичів наших та друзів і дарував нам мир Свій та все добре. Ця частина молитви ґрунтується на другій Заповіді любові до Бога і ближнього: 2) люби ближнього твого, як себе самого. І принагідно нагадаємо, що тут першою і найбільшою заповіддю є "люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю". Тут ближніми нашими є батьки, брати, сестри і рідні наші і всіх родичі наші та друзі. До всіх них можна застосувати щонайменше 6 Заповідей Божих: 4) шануй батька твого і матір твою; 5) не вбивай; 7) не кради; 8) не свідчи неправдиво проти ближнього твого; 9) не пожадай жінки ближнього твого; 10) не пожадай нічого, що є власністю ближнього твого. Адже у гріховному сьогоденні відомо багато прикладів, коли діти не шанують своїх батьків - батька і матері, знущаються над ними. Є й вбивства, крадіжки, сексуальні стосунки серед членів сім'ї. Задля заволодіння сімейним спадком відбуваються суди з брехливими свідченнями. Все це треба викорінювати з нашого суспільства і молитися за ближніх наших.
   Особливо слід молитися за батьків наших. Наші батьки, батько й мати, через яких Бог дав нам можливість з'явитися на цей світ і які від дня нашого народження постійно піклуються про нас, наше здоров'я і щастя, даючи нам все необхідне для благополучного і спокійного життя. Наші рідні брати, сестри, дідусі, бабусі, з якими ми живемо і користуємося їхніми послугами. За них ми молимося.
   Господи, як дотепер Ти милостиво вислуховував наші молитви і виявляв нам свою доброту, так і надалі сповнюй всі наші добрі прохання і виявляй Твою багату милість тим, за кого ми просимо, особливо найбільш потребуючим. Благаємо Тебе: "Спаси, Господи, і помилуй старих і молодих, бідних, сиріт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в біді, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в'язницях, на засланні; особливо ж тих, що за Тебе і віру православну безбожниками, відступниками та єретиками переслідувані, - пом'яни їх, відвідай, укріпи, заспокой і скоро силою Твоєю полегшення, волю і визволення їм подай". Ми повинні думати не тільки про себе, але й про інших людей, любити їх і молитися за них Богу, тому що ми всі діти одного Отця Небесного. Особливо не слід забувати на найбільш стражденну частину нашого суспільства: старі, літні люди; інваліди; молоді, які ще не стоять твердо на стезі християнства; бідні, сироти, вдовиці, які інколи недоїдають, живуть у холоді; хворі, які часто страждають від болю чи інших проявів хвороби; засмучені, яких треба втішити; ті, що бідують, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в'язницях, на засланні; ті, що за Христа і віру Христову безбожниками, відступниками та єретиками переслідувані.
   Молитва за них корисна не тільки їм, за кого ми молимося, але й для нас самих, тому що ми цим проявляємо любов до них. А Господь сказав нам, що без любові ніхто не може бути дитиною Божою.
   Просимо, щоб Господь спас і помилував старих і молодих, бідних, сиріт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в біді, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в'язницях, на засланні, а також тих, що за Господа і віру православну переслідувані безбожниками, відступниками та єретиками, благаємо, пом'янути їх, відвідати, укріпити, заспокоїти і силою Божою подати їм полегшення, волю і визволення.
   Молимо: "Спаси, Господи, і помилуй доброчинців наших, що допомагають нам, жаліють і доглядають нас, дають нам милостиню і просять за нас, недостойних, молитися за спасіння і вічних благ Твоїх отримання". Щедрі доброчинці, жертводавці, ревні волонтери і багато людей радо допомагають нужденним і нам у творенні діл милосердя - хто словом, хто ділом, хто молитвою. Благодійники - це ті, які таємно або явно допомагають нам, наприклад, наші старші друзі, учителі й багато хто інші. Ми з вдячністю повинні молитися й за них та за їхні родини, щоб Господь сторицею віддав їм за їх добрі поступки, за їх жертву, щоб їхня жертва була на прощення гріхів і на життя вічне. Щоб те добро, яке вони сіють у суспільстві, процвітало вічно і було нетлінним.
   Ми просимо, щоб Господь спас і помилував доброчинців наших, які допомагають нам різними способами, які жаліють і доглядають нас, уболівають за нас, дають нам милостиню різного роду - і матеріальну, і духовну. Вони просять нас, недостойних, молитися за них, за те, щоб Господь дав їм спасіння і вічні блага. Отож нехай віддасться Вам сторицею, дорогі наші благодійники.
   Просимо: "Спаси, Господи, і помилуй посланих на службу, тих, що подорожують, отців, братів і сестер наших і всіх православних християн". Просимо, щоб Господь спас і помилував тих, кого послали на службу, насамперед на небезпечну військову службу.
   Тут варто згадати Російську збройну агресію проти України, тобто Російсько-українську війну (з 2014 р., яка триває і досі під час написання цих рядків у 2015 р.). Російський агресор застосував, як пряму, так і опосередковану збройну силу проти суверенітету та територіальної цілісності України. Ця російська збройна агресія проти України у 2014-2015 роках має дві складові. 22 лютого 2014 р. - 18 березня 2014 р. Росія вторглася у Крим, окупувала і анексувала його. Починаючи з 1 березня 2014 року російські спецслужби провели серію акцій у східних, центральних і південних регіонах України за відокремлення їх від України та приєднання до Росії. З 12 квітня 2014 р. російські озброєні "зелені чоловічки" почали захоплювати українську територію і встановлювати на ній російські прапори, так почалася антитерористична операція проти проросійських сепаратистів, яка переросла у справжню війну на сході України, де на час написання цієї книжки ще захоплена частина Луганської та Донецької областей.
   У цій війні Україна досі несе значні втрати. Проведена низка мобілізацій населення на військову службу. Весь український народ, усі українські церкви ревно моляться за посланих на військову службу, за мир і стабільність в Україні. Невизначеною є поведінка кліриків так званої Української православної церкви Московського патріархату, священики якої на Донбасі підтримали сепаратистів, деякі священики цієї церкви прямо стріляли в українців з автоматів, а вище керівництво цієї так званої буцімто української церкви попросту наглумилося при вшануванні пам'яті загиблих у залі Верховної Ради, не вставши при цьому тоді, коли всі у залі стояли.
   Істинні християни повинні молитися за тих, кого послали на службу, просити, щоб Господь спас і помилував їх.
   Ми також молимося і за тих, що подорожують, отців, братів і сестер наших, бо під час подорожей можливі різні небезпеки, аварії зі смертельними наслідками. Отже просимо, щоб Господь оберігав їх. Ми молимося за всіх православних християн.
   "Спаси, Господи, і помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив і з правдивої дороги звів, а на погані й негідні діла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на істинну путь знову їх настанови", благаємо ми. Своїм безрозсудством, відчайдушністю чи божевіллям навмисно, чи не відаючи того, ми можемо спокушати оточуючих нас людей на різні поступки, особливо до зла; ми можемо в різний спосіб переконати чи заманити їх до зла або вчинити неправду чи злодіяння, інколи обіцяючи їм задоволення або користь. Направивши будь-кого на зло чи неправду, коли ті творять погані й негідні діла, тоді вони вступають в ментальний конфлікт між небесними і пекельними впливами, підпускають до себе бісиків, служать сатані й сходять з правдивої дороги, яка веде до спасіння і вічного життя у Царстві Божому. Тоді вони обирають собі вічні пекельні муки.
   Оскільки в цьому винні й ми, бо ми когось спокусили, і той, хто спокусився, і пішов грішним шляхом, то й і ми, і той зійшли з праведної дороги і заслуговуємо покарання. Тому ми повинні ревно молитися за тих, хто з нашої вини впав у гріх, щоб Господь Своїм Божим промислом знову їх настановив на істинний шлях. А самі ми повинні каятися і просити у Бога прощення за цей гріх.
   Тоді, коли у нас усередині панував хаос, і ми робили навіжені, безумні речі, намовляючи ближнього до гріха, спокушаючи його на погані й негідні діла, тоді ми були проти Бога, бо пов'язані гріхом. Тому ми повинні молитися, щоб Господь у Своїй любові й милосерді повністю простив нас, направив на вірний шлях того, кого ми навили до зла, і щоб простив їм та нам Божою добротою, любов'ю і милосердям.
   Причому ми не повинні залишати виправлення цієї ситуації на завтра. Якнайшвидше вантаж цих проблем повинен бути скинутий, щоб не затягувати його. Краще самому підійти до того, кого ми спокусили і владнати ситуацію, попросити не робити того поганого діла, до якого ми намовили. А якщо це негідно діло вже зроблене, то попросити цю молитву каятися, простити нам, а ми повинні простити їй. Тому просимо, щоб Господь спас і помилував тих, кого безумством своїм кожен з нас спокусив і звів з правдивої дороги, і на погані й негідні діла напровадив нас. Благаємо, щоб Бог Своїм промислом на істинний шлях їх настановив.
   Якщо ми когось спокусили і звели з правдивої дороги, то нам було б добре молитися Молитвою за праведне життя ієросхимонаха Парфенія Київського:
   "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, не попусти, щоб суєтність, самолюбство, чуттєвість, недбальство, гнів царювали над мною і обкрадали мене від любові Твоєї.
   О, мій Господи, Творче мій, всі сподівання мої! Не залиши мене без участі в блаженній вічності; допоможи, і я наслідую святий приклад Твій, буду покірний властям, які над мною поставлені; даруй мені всю чистоту духа, всю простоту серця, які удостоюють нас любові Твоєї.
   До Тебе, о, Боже мій, підношу душу мою і серце моє: не попусти загибелі творіння Твого, і визволи мене від єдиного і найбільшого зла - гріха. Допоможи, Господи, щоб я переносив турботи і скорботи душевні з таким же терпінням, з якою радістю приймаю задоволення сердечні. Якщо Ти хочеш, Господи, - можеш очистити і освятити мене, тому я віддаю себе Твоїй доброті і прошу: викорени з мене все, що огидне Тобі, і приєднай мене до сонму обранців Твоїх.
   Господи! Відійми від мене дух ледарства і неробства, що марнує час; суєтність думок і помислів, які заважають Твоїй присутності та відволікають увагу мою в молитві: якщо ж під час молитви я відхиляюся від Тебе моїми помислами, то допоможи мені, щоб це відволікання було не довільне, і, відвертаючи ум, щоб я не відвернув від Тебе серце.
   Сповідаю Тобі, Господу Богу моєму, всі гріхи і беззаконня мої, які вчинив я перед Тобою нині і протягом всього мого життя: пробач, прости і відпусти мені гріхи, задля імені Твого святого, і спаси душу мою, яку Ти спокутував дорогоцінною Кров'ю Твоєю. Вручаю себе милосердю Твоєму, віддаюсь волі Твоїй, твори зі мною за добротою Твоєю, а не за злобою і беззаконнями моїми.
   Навчи мене, Господи, планувати і виконувати діла свої так, щоб вони сприяли прославленню імені Твого святого.
   Змилосердься, Господи, над всіма християнами; почуй бажання всіх, хто до Тебе звертається; визволи від всякого зла і спаси рабів Твоїх (імена), пошли їм відраду, втіху у скорботах і милість Твою святу.
   Господи, молю Тебе особливо за тих, які мене чим-небудь образили, скривдили і засмутили або яке-небудь зло зробили мені: не наказуй їх задля мене грішного, а пролий на них благодать Твою.
   Господи, молю Тебе за всіх тих, кого я грішний безумством своїм засмутив, образив, скривдив, заподіяв зло, чи спокусив: вільно чи невільно, словом чи ділом, свідомо чи несвідомо, в думці чи в помислі, вдень чи вночі, всіма моїми почуттями; у всіх них прошу пробачення і каюся. Господи Боже! Відпусти їм і мені гріхи наші і взаємні образи; вижени, Господи, із сердець наших всякі обурення, підозри, гнів, злопам'ятність, сварки і все те, що може перешкоджати любові й зменшувати братолюбство.
   Помилуй, Господи, тих, за кого я грішний і недостойний молюся повсякденно, і тих, котрі доручали мені молитися за них!
   Помилуй, Господи, всіх, хто просить Твоєї допомоги.
   Господи, зроби цей день днем милосердя Твого, подай кожному за його проханням: будь пастирем заблудлих; вождем і світлом тих, що не відають своїх вчинків; наставником немудрих; батьком сиріт; помічником пригноблених; лікарем хворих; утішителем для помираючих; і приведи нас всіх до бажаного кінця - до Тебе, Господи, до пристановища нашого і блаженного спокою. Амінь".
   Ще просимо у молитві: "Спаси, Господи, і помилуй тих, що ненавидять і кривдять нас і роблять нам напасть; не допусти їх до загибелі через мене грішного". У житті трапляються ситуації, що й нас хтось може скривдити, зробити - заслужено чи незаслужено, правильно чи неправильно. Ми не повинні таку людину робити своїм ворогом, а простити й помиритися з нею. Після будь-якої сварки, після будь-якої ворожнечі можливе примирення і знову братерська любов. І цьому вчить нас Господь Ісус Христос: "А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяює злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних" (Мф. 5:44-45).
   Найперше і найважливіше лікарство для примирення з тим, хто нас образив, скривдив, є молитва за нашого кривдника. Бажано нам зробити перший крок, зустрітися з тим, хто скривдив нас, вияснити причину, чому нас скривдили, пом'якшити і вирішити проблему у спокої, краще вгодити йому та примиритися. Адже, якщо ми потерпимо кривдника, то буде мир і злагода, а якщо будемо віддавати злом на зло, то миру не буде, Бог відступить від обох, і обом нам світитиме царство сатани.
   Якщо ми зовні ніби примирилися, молимося за того, хто нас образив, а у серці "кішки шкребуть", сердимося, то результату від нашої молитви не буде - все безрезультатно. Ми повинні прощати зі смиренням, відчуваючи на собі вину, тоді нам легше буде примиритися. Бо якщо ми хочемо, щоб хтось переборов себе, змінив своє відношення до нас, то ми перші повинні вигнати з себе неприязнь до обидчика й тоді Господь допоможе нам примиритися.
   Як казав святитель Тихон Задонський (1724 - 1783), якщо хтось нас скривдить, то ми не повинні тримати на нього гніву, а простити йому негайно і молися за нього Богові, щоб і Бог йому простив. І навіть, якщо серце наше не хоче цього, а ми повинні схиляти і переконувати своє серце, і молися Господу, щоб Він допомагав нам самих себе перемогти і плотське мудрування перемогти. Хоч важко це, але це по-християнськи.
   Якщо ми самі хочемо отримати прощення від Бога, то й нам треба простити ближнього. Як каже мудрість: "Прости - і тобі проститься, якщо ти не простиш, то й тобі не проститься".
   Якщо хтось ненавидить нас або сердиться на нас, то ми його любов'ю повинні перемагати і намагатися з ним примиритися. Навіть якби він не хотів миру, а ми повинні шукати миру і бути готовими до миру.
   У цій молитві ми просимо, щоб Господь спас і помилував тих, котрі ненавидять і кривдять нас і роблять нам напасть, щоб не допусти їх до загибелі у царстві сатани через нас грішних.
   Господи: "Тих, що від православної віри відступили, погибельними єресями засліплені, і від Церкви нашої відкололися, - світлом Твого пізнання просвіти й до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви знову приєднай". Передусім відзначимо, що православна віра - це віра у Бога, яка у правильний спосіб славить Бога. Слово "православна" походить від старослов'янських слів "право" і славна", тобто правильно славити. В основі православного віровчення є:
   • Святе Письмо (Біблія),
   • Святий Переказ (рішення перших семи вселенських соборів і помісних соборів, праці святих отців церкви),
   • спільний для всього християнства Символ віри (визнання триєдності Бога, Боговтілення, спокутної жертви Ісуса Христа, загробного ушанування, також визнання церкви як посередника між Богом і людьми),
   • Відвідування храмів, молитви, дотримання постів, таїнств для православних віруючих. Особлива роль належить культу святих, церковним святам, ушануванню ікон. Православ'я визнає хрещення, причастя, миропомазання, сповідь, шлюб, священство, єлеоосвячення (соборування) і Богослужіння.
   • Православне віровчення заперечує католицькі догмати про філіокве (що Святий Дух від Отця і Сина ісходить), чистилище (де буцімто душі померлих піддаються очищенню спокутним вогнем для того, щоб потім потрапити в рай), про непогрішимість Папи Римського та ін.
   Ті віруючі, що не дотримуються такого православного віровчення, вважаються відступниками від православної віри і єретиками ("погибельними єресями засліплені"). Єресь - це будь-які інші неправославні релігійні вчення, які заперечують, відступають або перекручують загальноприйняті погляди, правила, положення тощо православної віри.
   Православна церква у світі складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних) Церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Відкол від Єдиної, Святої, Соборної, Апостольської Православної Церкви, або розкол, означає:
   • можливе переривання апостольського наступництва у хіротоніях (висвячення дияконів, священиків, єпископів);
   • неправильне, хибне, перекручене православне сповідання істин, які передав Господь Ісус Христос через апостолів;
   • неправильне трактування Біблійних книг, творінь Святих Отців, Богослужбової та духовної літератури;
   • недотримання єдиного для всієї Православної Церкви віровчення;
   • недотримання церковних канонів, притаманних для інших канонічних православних церков;
   • недотримання правильного Богослужіння і Церковних таїнств (Євхаристія, Хрещення, Миропомазання, Таїнство шлюбу, Покаяння, Священства, Соборування або Єлеоосвячення) та інших священнодійств і молитов;
   • невизнання усіх православних святих, не шанування одних й тих же свят разом з іншими православними церквами, недотримання однакових постів;
   • відсутність своїх навчальних закладів, храмів, церков, парафій, монастирів, чернецтва, старців і духівників, які дотримуються православних канонів;
   • відсутність свого Синоду і права скликати Помісні собори згідно з канонами та церковним статутом Церкви;
   • відсутність усталеного Церковного устрою та ієрархії однакових з іншими православними церквами.
   У молитві ми просимо, щоб Господь приєднав до Святої Соборної і Апостольської Церкви тих, що від православної віри відступили чи впали у єресь і від істинної Церкви відкололися. Благаємо, щоб Господь просвітив їх і щоб вони пізнали правду і знову навернулися до Святої Соборної і Апостольської Церкви.
   Господи: "Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовірну утверди, силу християнську піднеси і милості Твої багаті нам пошли". Дещо щодо влади ми описали при інтерпретації уривку молитви: "Владу нашу миром оточи і від усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру і спокійну думку про Церкву Твою Святу і про всіх людей Твоїх, щоб і ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в істинній вірі, у всякій побожності та чесності".
   - Постає питання: а як вести себе Церкві й віруючим, якщо влада богохульна, сповідує атеїзм, безвір'я, безбожжя, нищить церкви, переслідує священнослужителів і віруючих?
   - Церква і віруючі в подібних випадках повинні бути на боці правди, віри, Божих Законів. Ми повинні молитися і просити Господа, щоб у мирі наша влада перебувала, щоб охороняла нас і нашу країну від ворогів і супротивників. Ми повинні просити, щоб Господь вклав у серця наших можновладців усякі добрі й спокійні думки про Святу Церкву і про всіх людей Божих. Й тоді ми в спокої тихе й безтурботне життя будемо провадити у вірі, побожності та чесності.
   - А як вести себе Церкві й віруючим, якщо влада не правовірна переслідує і гнобить народ, творить безчинства?
   - На мій погляд, слід безперервно молитися і принагідно підтримати протести народу і зміну влади у Конституційний спосіб.
   У молитві просимо, щоб Господь мерзенну безбожну богохульну владу скоренив, а правовірну утвердив і щоб силу християнську підніс і щоб милості Свої багаті нам послав.
   Словом, про усіх ми помолилися Богу у цій молитві, а у короткій молитві за живих ми просимо: "Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім'я), рідних моїх (імена), родичів (імена) начальників, наставників, благодійників (імена їх) і всіх православних християн", тобто просимо, щоб Господь помилував і спас отця духовного (духівника) кожного з нас.
   Благаємо спасти і помилувати рідних наших, тобто тих, хто має кровну спорідненість, кровний зв'язок з нами.
   Благаємо спасти і помилувати родичів наших, тобто тих, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь із нас, тобто член родини, сім'ї, свояк.
   Благаємо спасти і помилувати начальників наших, тобто посадових осіб, які керують, завідують чим-небудь, в тому числі нами, а ми є їхніми підлеглими.
   Благаємо спасти і помилувати наставників наших, учителів, вихователів, керівників наших.
   Благаємо спасти і помилувати благодійників наших, тобто осіб, які роблять нам яку-небудь користь, послугу, милість, заступаються за нас, допомагають нам.
   Благаємо спасти і помилувати всіх православних християн. Завдяки виразу "і всіх православних християн" спаси і помилуй, Господи, цей перелік вміщує практично всіх у цій молитві.

Молитва за померлих

   † Пом'яни, Господи, спочилих Святійших Патріархів православних, преосвященних митрополитів, архієпископів, єпископів, священичий і чернечий чин, причет церковний, що Тобі послужили, благовірних і повік незабутніх князів, княгинь і гетьманів наших, вікопомних фундаторів святих храмів й у вічних Твоїх оселях зі святими упокой (поклін).
   † Пом'яни, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, батьків моїх (їх імена) й увесь мій рід і прости їм всі провини вільні й невільні, даруй їм Царство й причастя вічних Твоїх благ і Твого безконечного й блаженного життя насолоду (поклін).
   † Пом'яни, Господи, і всіх в надії на воскресіння і життя вічне спочилих отців, братів і сестер наших, православних християн, що тут і повсюди лежать, і зі святими Твоїми, де сяє світло лиця Твого, всели, і нас помилуй, як Благий і Чоловіколюбець. Амінь (поклін).
   † Подай, Господи, відпущення гріхів усім раніше спочилим у вірі й надії на воскресіння, отцям, братам і сестрам нашим, і створи їм вічную пам'ять (тричі).
   [† Помяни, Господи, от жития сего отшедшия правоверныя цари и царицы, благоверныя князи и княгини, святейшия патриархи, преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы православныя, во иерейстем же и в причте церковнем, и монашестем чине Тебе послужившия, и в вечных Твоих селениих со святыми упокой (поклон).
   † Помяни, Господи, души усопших рабов Твоих, родителей моих (имена их), и всех сродников по плоти; и прости их вся согрешения вольная и невольная, даруя им Царствие и причастие вечных Твоих благих и Твоея безконечныя и блаженныя жизни наслаждение (поклон).
   † Помяни, Господи, и вся в надежди воскресения и жизни вечныя усопшия, отцы и братию нашу, и сестры, и зде лежащия и повсюду, православныя христианы, и со святыми Твоими, идеже присещает свет лица Твоего, всели, и нас помилуй, яко Благ и Человеколюбец. Аминь (поклон).
   † Подаждь, Господи, оставление грехов всем прежде отшедшим в вере и надежди воскресения, отцем, братиям и сестрам нашим и сотвори им вечную память (трижды)].
   Якщо за певних умов через брак часу неможливо читати зазначену вище молитву, то читайте цю коротку молитву за померлих:
   † Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: рідних моїх, родичів, благодійників (імена їх), і всіх православних християн, і прости всі гріхи їх свідомі й несвідомі, і даруй їм Царство Небесне.
   [† Упокой, Господи, души усопших раб Твоих: родителей моих, сродников, благодетелей (имена их), и всех православных христиан, и прости им вся согрешения вольная и невольная, и даруй им Царствие Небесное].
   Рано чи пізно наші рідні й близькі помирають і розлучаються з нами. Дуже гірко проводжати в могилу своїх улюблених батьків, друзів, благодійників, а потім згадувати, які ми були щасливі, живучи разом з ними. Отець наш Небесний дав нам можливість молитися за них про упокоєння душ померлих рідних і близьких, молитися про те, щоб Бог простив їх гріхи, звершені ними на землі.
   Адже душа людини - це невидима життєва сила, яка керує людським тілом, мислить, почуває й прагне до Бога. Душа ніколи не перестає жити. Вона не вмирає так, як тіло. Після розлучення з тілом душа негайно підноситься на небо й там, за визначенням Божим, починає нове життя: або радісне і блаженне або скорботне й болісне. Це залежить від того, чого тут на землі людина більше зробила - добра чи зла.
   Гріхи й тут на землі мучать людину і позбавляють її душевного спокою, а там, на небі, вони ще сильніше будуть мучити грішника, тому що за гріхи душа людини буде позбавлена Царства Небесного й буде перебувати в місці вічних пекельних мук.
   У Молитві за померлих ми просимо: "Пом'яни, Господи, спочилих Святійших Патріархів православних, преосвященних митрополитів, архієпископів, єпископів, священичий і чернечий чин, причет церковний, що Тобі послужили, благовірних і повік незабутніх князів, княгинь і гетьманів наших, вікопомних фундаторів святих храмів й у вічних Твоїх оселях зі святими упокой". Найперше просимо, щоб Господь Бог пом'янув спочилих Святійших Патріархів православних, преосвященних митрополитів, архієпископів, єпископів, священичий і чернечий чин, і весь причет церковний простив їх їхні гріхи і дарував їм Царство Небесне.
   Ще просимо, щоб Господь Бог пом'янув спочилих благовірних, тобто благочестивих, тих, котрі сповідували істинну віру Христову та послужили Богові, і які навіки увійшли в історію, не забутих князів, княгинь і гетьманів наших українських, та щоб простив їм усі гріхи і провини, і поселив там, де праведні спочивають.
   Просимо Господа згадати, пом'янути і дарувати життя вічне спочилим вікопомним, незабутнім фундаторам святих храмів, тобто жертводавцям, котрі жертвували на храми і будівничим, що будували храми.
   Всім, які Богові послужили протягом земного життя, благаємо, щоб Господь упокоїв їх у Своїх вічних оселях разом зі святими, тобто у Царстві Небесному.
   "Пом'яни, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, батьків моїх (їх імена) й увесь мій рід і прости їм всі провини вільні й невільні, даруй їм Царство й причастя вічних Твоїх благ і Твого безконечного й блаженного життя насолоду", - благаємо у молитві. Молимо, щоб Господь пом'янув душі спочилих рабів Своїх, батьків наших (називаємо їх імена), щоб згадав увесь рід кожного з нас і простив їм всі провини і гріхи їх вільні й невільні та дарував їм Царство Небесне і "причастя вічних Твоїх благ", тобто, щоб приєднав їх до вічних Своїх благ Божих, щоб дав їм насолоду Свого безконечного й блаженного життя, тобто щоб долучив їх до Своїх благ блаженного райського життя.
   Просимо: "Пом'яни, Господи, і всіх в надії на воскресіння і життя вічне спочилих отців, братів і сестер наших, православних християн, що тут і повсюди лежать, і зі святими Твоїми, де сяє світло лиця Твого, всели, і нас помилуй, як Благий і Чоловіколюбець. Амінь".
   Благаємо Господа Бога, щоб пом'янув всіх спочилих отців, братів і сестер наших, й братів і сестер у Христі, а також всіх православних християн, які при земному житті надіялися на всезагальне воскресіння і життя вічне, отримана на праведному Суді Христовому, а нині тут і повсюди лежать у могилах. Просимо, щоб Бог всіх їх зі святими Своїми вселив, тобто там, де сяє світло Господнє. Просимо, щоб Господь і нас помилував, бо Він Благий і Людинолюбний.
   "Подай, Господи, відпущення гріхів усім раніше спочилим у вірі й надії на воскресіння, отцям, братам і сестрам нашим, і створи їм вічную пам'ять" (тричі).
   Тричі поспіль просимо, щоб Милостивий Господь відпустив гріхи всім отцям, братам і сестрам нашим, як кровним, так і у Христі, які сповідували віру християнську і спочили у вірі з надією на всезагальне воскресіння і стояння праворуч на Страшному суді Христовому, і щоб ніколи не забував про них і створив їм вічну пам'ять.
   У цій приватній молитві ми щодня молимося за померлих. За померлих молиться і Церква - на Святій Божественній Літургії, на Панахиді та інших Церковних молитвах. Особливо посолених молитов потребує душа усопшого на 3, 9, 40 день після смерті.
   - Чому ми поминаємо покійних на 3, 9, 40 день?
   - Рано чи пізно останки покійного віддаються землі, де вони, розклавшись до атомів, будуть спочивати до кінця часів і до всезагального воскресіння. У певні дні Свята Церква молиться за померлого й приносить безкровну жертву на Літургії про заспокоєння його душі. Особливі поминальні дні - третій, дев'ятий і сороковий (при цьому день кончини вважається першим днем). Ці дні освячені древнім церковним звичаєм і вони узгоджуються з вченням Церкви про загробний стан душі.
   Третій день. Поминання покійного на третій день після смерті відбувається на честь триденного воскресіння Ісуса Христа й в честь Пресвятої Тройці - Її трьох Іпостасей.
   Перші два дні душа новопреставленого ще перебуває на землі, Ангел-Охоронитель супроводить її тими місцями, які притягають душу спогадами земних радостей і прикростей, злих і добрих справ. Душа, яка більше всього любить тіло, інколи два дні перебуває біля приміщення, у якому покладене тіло. Доброчесна душа ходить тими місцями, у яких вона при житті тіла творила правду.
   Третього дня Господь велить душі піднестися на небеса для поклоніння перед лицем Правосудного Бога. Ось тоді доречне церковне поминання душі, щоб допомогти їй у прощенні гріхів.
   Дев'ятий день. Поминання померлого цього дня відбувається на честь дев'яти ангельських чинів, які, як слуги Царя Небесного предстали до Нього і за нас клопочуть (просять) про помилування новопреставленої душі.
   Після третього дня Ангел супроводить душу в райські обителі, де вона споглядає їх невимовну красу. У такому стані душа перебуває шість днів. Вона забуває скорботу, яка гнітила її в тілі й після виходу з тіла. Якщо ж душа винна в гріхах, то, побачивши райські насолоди святих, душа починає вболівати, картати себе, що прожила певну частину свого життя у гріхах і беззаконнях, і не служила Богові.
   У дев'ятий день Господь велить Ангелам знову представити душу до Нього на поклоніння. Зі страхом і трепетом душа стає перед престолом Всевишнього. І у цей час свята Церква знову молиться за покійного, просячи милосердного Суддю про помилування і упокоєння новопреставленої душі зі святими.
   Сороковий день. Сорокаденний період - це період приготування для прийняття особливого благодатного Божого дару. Його уособлюють такі Біблійні події. Пророк Мойсей лише після сорокаденного посту домігся розмовляти з Богом і одержати від Нього скрижалі закону на горі Синай. Ізраїльтяни досягли землі обітованої після сорокалітньої мандрівки пустинею. Сам Господь наш Ісус Христос піднісся на небо на сороковий день після Свого Воскресіння. Ось тому, Свята Церква встановила поминання усопшого в сороковий день після смерті, коли душа підготовилася до кінцевого вироку попереднього Божого суду.
   Після вторинного поклоніння Господу Ангели відводять душу в пекло, де вона споглядає жорстокі муки нерозкаяних грішників. У сороковий же день душа втретє підноситься на поклоніння Богові й тоді за земними справами вирішується її доля (це попередній Божий суд) - їй призначається місце перебування (рай чи пекло) до Страшного суду (це остаточний Божий суд). Ось чому так своєчасні й потрібні церковні молитви й поминання в цей день, які загладжують гріхи померлих.
   Річниця. Церква поминає покійних у річницю їхньої смерті. Очевидно, це зумовлено найбільшим літургічним циклом, яким є річне коло, після закінчення якого знову повторюються всі свята. Річниця смерті близької людини завжди відзначається хоча б душевним поминанням люблячих його рідних і близьких. Для віруючого християнина річниця - це день народження усопшого для нового, вічного життя.
   Майбутній священик А.Тищенко описує такий випадок: "Один священик йдучи на свою парафію, завжди проходив біля кладовища, і кожен раз промовляв молитву за упокоєння там спочилих православних християн. Але через деякий час правлячий архієрей перевів його на іншу парафію. Невдовзі владиці почали снитися спочилі та благати повернути священика на попередню парафію, тому що молитва, яку він промовляв, проходячи біля кладовища, давала велику втіху та полегшення спочилим". Ось чому нам треба молитися за спочилих.
   Просимо: "Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: рідних моїх, родичів, благодійників (імена їх), і всіх православних християн, і прости всі гріхи їх свідомі й несвідомі, і даруй їм Царство Небесне".
   У цій короткій молитві просимо, щоб Господь упокоїв душі спочилих рабів Своїх: рідних і родичів наших, благодійників і всіх православних християн. Себто просимо практично за всіх спочилих. Благаємо, щоб Господь простив всі гріхи їх свідомі й несвідомі, і дарував їм Царство Небесне.

Молитва святого Єфрема Сірина

   Під час Великого посту промовляємо цю Молитву святого Єфрема Сірина.
   † Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів'я не дай мені (доземний поклін).
   † Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння й любові даруй мені, рабу Твоєму (доземний поклін).
   † Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін).
   Після цього 12 малих поклонів, молячись:
   † Боже, будь милостивий до мене грішного. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені (4 рази).
   Після цього знову всю молитву: † Господи і Владико життя мого...
   [Господи и Владыко живота моего, дух праздности, уныния, любоначалия и празднословия не даждь ми (поклон).
   Дух же целомудрия, смиренномудрия, терпения и любве даруй ми, рабу Твоему (поклон).
   Ей, Господи, Царю, даруй ми зрети моя прегрешения и не осуждати брата моего, яко благословен еси во веки веков. Аминь (поклон).
   Боже, милостив буди мне грешному.
   Боже, очисти и помилуй мя грешнаго.
   Боже, прости мне все согрешения моя пред Тобою. И далее: "Господи и Владыко живота моего..."].
   Преподобний Єфрем Сірин, учитель покаяння, народився на початку IV століття (близько 306 р. - 9 червня 373 р.) у місті Низибії (Месопотамія) у християнській сім'ї бідних хліборобів. Батьки виховали сина в благочесті, але з дитинства у нього був запальний, дратівливий характер. Він часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Промислі Божому. Одного разу його несправедливо звинуватили в крадіжці овець і засудили до в'язниці за крадіжку, якої він не робив. Саме у в'язниці він переглянув все своє життя. Там він почув у сні голос, що закликав його до покаяння й виправлення життя. Потім Єфрема виправдали і звільнили з в'язниці. У нього пробудилося глибоке покаяння. Юнак вийшов у навколишні гори і став пустельником, де під керівництвом знаменитого аскета, проповідника християнства й викривача аріан, єпископа Низибійського святого Якова преподобний Єфрем здобував християнську лагідність, смиренність, покірність, набирався сили переносити різні спокуси.
   Після захоплення Низибії персами у 363 році преподобний Єфрем покинув пустелю й оселився в монастирі біля міста Едеси. Там він разом з ченцями проводив життя у молитвах і псалмоспіванні. Печери були їх єдиним притулком, харчувалися вони одними рослинами, багато постили і працювали. Безперестанно вивчали Слово Боже, черпаючи в ньому розчулення й мудрість для себе. Кінцевою метою ченці вважали спілкування з Богом й вселення Божественної благодаті в душу ченця-подвижника.
   Господь дав Єфрему дар учителювання. До нього приходили люди, щоб почути його наставляння, які він, як правило, починав з викриття самого себе. Преподобний вчив всіх покаянню, вірі й благочестю, викривав аріанську єресь. Під впливом його проповідей язичники наверталися в християнство.
   Багато потрудився Єфрем Сірин в тлумаченні Священного Писання. Він написав багато молитов і пісень, які збагатили церковне Богослужіння. Всім відома Його покаянна молитва "Господи і Владико життя мого...", яку ми читаємо у Великий піст і яка закликає нас до духовного відновлення. Вважається, що серед пророків святий Давид переважав, як псалмоспівець, а серед святих Отців Церкви преподобний Єфрем Сірин перевершував їх, як молитовник.
   Наприкінці свого життя преподобний Єфрем подорожував у Єгипет, щоб побачити подвиги тутешніх пустельників. Повертаючись назад він відвідав у Кесарії Кападокійській святителя Василія Великого, який запропонував висвятити Єфрема у пресвітери, але преподобний вважав себе невартим ієрейства і лише за наполяганням святителя Василія Великого Єфрем Сірин прийняв лише сан диякона, у якому перебував до смерті. Через якийсь час святитель Василій Великий запрошував преподобного Єфрема на кафедру єпископом, але святий Єфрем удавав себе юродивим, щоб відхилити від себе цю честь і зі смиренності вважав себе невартим бути єпископом.
   Повернувшись у свою Едеську пустелю преподобний Єфрем хотів кінець свого життя провести на самоті, але Промисел Божий покликав його на служіння ближнім. Тоді в Едесі лютував голод. Переконливі слова преподобного спонукали багатих допомагати бідним, незаможним. На приношення віруючих святий Єфрем побудував богадільню для злиденних і хворих. Потім преподобний оселився у печері під Едесою до кінця свого життя. Відійшов у вічність 9 червня 373 року. День пам'яті преподобного Єфрема Сірина Церква відзначає 10 лютого.
   Молитва святого Єфрема Сірина розпочинається словами: "Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів'я не дай мені". Ми звертаємося до Господа, якого називаємо "Владика", бо Він дав нам життя і владарює нашим життям і всім Своїм Творінням, та просимо Господа позбавити нас від лінивства, не дати нам духу лінивства. Адже лінивство є згубне для людини. Це сильна, мерзенна й дуже небезпечна вада, яка заслуговує загального осуду. Озирнімося навкруги і ми побачимо, якими негідними є ліниві люди, які не бажають працювати, проводять своє життя в повній бездіяльності. Від лінивства виникають багато-багато інших пороків, які зароджуються у безцільному мріянні лінивих. Ліниві люди не працюють, у більшості випадків зловживають алкоголем, наркотиками тощо. Вони впадають у бідність, у злидні. Щоб проіснувати, ліниві вигадують різні гріховні засоби, йдуть на темні справи, злодійство, брехню, обман, хабарі. Від бездіяльності втрачається і духовна здібність їх душі. Якщо лінивий не молиться, то втрачає здатність молитися і через лінь не може змусити себе молитися. Лінивство духу, бездіяльність в добрих справах призводять до загибелі душі. Ми повинні очищувати серця свої та слідувати за Господом Ісусом Христом, а це напружена праця, нерідко тяжкий труд, а не лінивство. Лінивство серед іншого приводить до безнадійності, депресії та навіть вкорочення свого життя.
   "Духа безнадійності не дай мені", - чуємо ми у молитві святого Єфрема Сірина. Безнадійність - це занепад духу. Людина із занепадом духу не може володіти силою духовною, бадьорістю духовною. Вона не може користуватися ні енергією, ні силою волі, ні силою характеру, щоб боротися з бісами, а, отже, впадає у тяжкі гріхи. Для безнадійних і занепалих духом не притаманні любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість, тому вони чинять беззаконня. Їх спокушає диявол, їх зупиняють легіони демонів, які заважають йти Христовим шляхом.
   Людина, яка впадає у відчай, падає духом, втрачає надію і ревнощі у Господі Ісусі Христі, себто зневірюється, а це велика небезпека, що підстерігає кожного християнина на шляху його за Христом, це диявольська спокуса. Цим наклепам духів пітьми піддавалися Ісус Христос і всі святі, а перемагали вони духа безнадійності, молитвою, постом і пильністю. Були й такі, в душах яких дух безнадійності усе зростав і зростав і вони сходили зі шляху Христового. Й тоді вони відчували себе залишеними Богом, у них з'являлася якась порожнеча. Тяжке життя ставало їм нестерпним і вони часто закінчували життя самогубством. Ось чому безнадійність і зневіра - це велика небезпека, велике нещастя, велике лихо і велике зло.
   Інколи людина досягне високого, гарного, заможного життя і починає думати про себе високо, починає гордитися і хвалитися собою. А це приводить до того, що Божа благодать на певний час залишає таку зарозумілу людину. Й тоді вона впадає у важкий, нестерпний душевний стан, серце її порожніє, оселяється в серці холод, настає непроглядна темрява, поглиблюється зневіра.
   Інколи всякі життєві прикрості, смерть близької, коханої людини, дитини, чоловіка, матір приводять до зневіри до Бога і до всього земного, до безнадійності. Такій людині нічого не миле, вона думає тільки про свого померлого, блукає думками біля його могили, уявляє свого близького в труні або їй ввижається, як тіло її рідного розкладається. Вона сумує все глибше і глибше. замість того, щоб полинути їй думкою туди, куди пішов померлий: біля Бога, ангелів, святих і радіти тому, що він живе. Якщо зосередитися на чомусь світлому, радісному, прекрасному, на вічному, то дух безнадійності поступово піде.
   Безнадійність і зневіру можуть спровокувати тяжкі тілесні хвороби. Багато людей нетерпляче переносять хвороби. А слід згадати, що були люди святі, які все своє життя лежали прикуті хворобою до ліжка і славили за це Господа Бога. Потрібно пам'ятати про них і вміти приймати хвороби, які допускає Бог за наші гріхи. Ніколи не треба відмовлятися від допомоги лікарів, бо як зазначено у Книзі премудрості Ісуса, Сина Сирахового: "Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, і від Вишнього - зцілення, і від царя [Бога] одержує він дар" (Сир. 38:1-2). Тобто лікаря створив Бог на допомогу людям. Лікар - це слуга Божий, який може полегшити страждання хворої людини і відігнати дух безнадійності, але лікує не лікар, а Бог лікує через лікаря. Крім лікаря, головним і найдієвішим засобом боротьби з безнадійністю та всіма іншими вадами є молитва і постійне прохання Бога про допомогу. У молитві ми бесідуємо з Богом, Він втішає нас, відганяє духа безнадійності. Коли приходимо в храм Божий, де все так далеко від мирської суєти, прислухаємось до співів і згодом від нас піде темний дух безнадійності. А якщо на сповіді щиро відкриємо серце перед священиком, причастимося Тіла і Крові Христової, то зразу відчуємо полегшення і радість, і тоді дух зневіри з ганьбою буде прогнаний від нас.
   "Господи, духа владолюбства не дай мені", - кажемо у молитві святого Єфрема Сірина. Владолюбство - це прагнення бути першим над іншими, панувати над іншими, займати перше місце у суспільстві. Таке прагнення бути першим погубило одного із найсвітліших архангелів і зробило його сатаною, скинутого з неба. Це прагнення панувати погубило багатьох відомих і невідомих людей. Владолюбство керувало всіма єретиками, бо вони хотіли стати вождями в Церкві. Владолюбство керувало всіма людьми, які затівали повстання, революції та війни.
   Господь Ісус Христос різко засудив владолюбство, кажучи учням Своїм, а, отже, і всім нам: "Більший же з вас нехай буде вам слугою. Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться" (Мф. 23:11-12). Тобто ми не повинні прагнути до високого становища, а бути слугою всім. Як бачимо, всі управителі нашої держави, керівництво будь-якого навіть невеликого колективу не повинні думати про свій зверхній вплив, не повинні хизуватися своїм першим місцем, а бути смиренними і служити Богу і людям.
   Владолюбство проявляється вже серед малих дітей. Часто під час ігри дітей можна помітити, як виділяється будь-який хлопчина чи дівчина, починає командувати, потім керує усіма, навіть у бійку готовий вступити, якщо хто-небудь оскаржує його першість вождя.
   Навіть серед пустельників і в монастирях, де не повинно бути любові до першості, навіть там може володіти людьми потаємне владолюбство.
   У мирському житті пристрасть владолюбства володіє усіма: всі добиваються вищого положення, всі жадають пошани. Деякі, щоб зайняти вище суспільне становище, не гребують жодними засобами для досягнення цієї мети, пускають у хід зв'язки, підлещуються, прислужуються, підкупляють тощо, щоб тільки зайняти високе положення в суспільстві, стати одним із можновладців чи депутатом. Але ж треба зрозуміти, що не можуть всі бути першими, не можуть всі займати високе становище. Часто Господь карає таких вискочок і їх гріховна пристрасть до владолюбства закінчується крахом. Тоді вони озлоблюються, відмовляються від якихось справ, замикаються у собі, їх терзає самолюбство, а вони тиранізують сім'ю, ближніх своїх, бо немає спокою в їх душі.
   Ось чому у молитві святого Єфрема ми просимо Бога позбавити нас від згубного духу владолюбства, адже, ця вада протилежна смиренню, а без смирення ми не можемо й кроку ступити в християнському житті.
   - Виникає запитання: хіба ми не повинні домагатися вищого звання і вищої гідності в суспільстві?
   - Повинні, але ми повинні прагнути того звання і тієї гідності, яка є великою в очах Божих, а не тієї зверхності, яку шанує диявол, бо й серед шайки злодіїв йде боротьба за вищість.
   Бог нам показав шлях до пошани, вище якої немає, з якою не зрівняються жодні земні досягнення, ніяка земна шана - це праведний шлях у Царство Боже, де ми можемо стати друзями Божими, дітьми Божими. Для досягнення цієї мети ми повинні виконати всі Христові заповіді. Не треба бентежитися, якщо ми в суспільстві будемо у нижчому положенні, непомітні. Якщо ми заслужимо, то Господь може дати нам і земну славу. Справжня влада і слава - це влада і слава від Бога, а не та, за якою гоняться підходами сатани, за якою по трупах інших женуться. Замість того, щоб прагнути про владу над людьми, краще розвивати свої здібності й таланти, дані нам Богом. І тоді може статися, що Господь піднесе таку людину на недосяжні вершини слави. Ось чому молимося про позбавлення нас від тяжкого пороку владолюбства.
   Господи, "дух марнослів'я не дай мені". Синонімами слова "марнослів'я" є пустомовство, балаканина, теревені, базікання, пустослів'я. Ще святий пророк Давид говорив у псалмі своєму: "Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх" (Пс. 140:3), "нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій" (Пс. 18:15).
   За кожне пусте слово ми дамо відповідь на Страшному Суді. А ми так легко відносимося до слів і говоримо, що попало, брешемо, глузуємо з інших, осуджуємо їх. Ми повинні розуміти, яке величезне, колосальне значення має людське слово. Слово може зцілити і слово може вбити.
   Бог словом створив весь світ, слово Боже має величезну й могутню силу. Так, пророк Ілля словом воскрешав мертвих, словом своїм зупиняв дощ, зводив дощ на землю.
   Слово, яке вирвалося з наших уст не пропадає, а живе тисячі років. Так, досі живуть слова великих Божих пророків. Великі слова святих апостолів, слова Церкви Божої будуть жити вічно. Довго живуть великі слова геніїв, вчених, письменників, поетів.
   Слово, яке виходить з наших уст, завжди справляє певну дію, має надзвичайно глибокий вплив на оточуючих нас людей, навіть на віддалених від нас людей. Кожне добре, мудре слово живе в серцях людських і приносить добрі плоди на довгі роки. Усяке зле слово - наклеп, брехня, лихослів'я - теж живе надзвичайно довго, багато років, вселяється в уми, в серця і близьких, і далеких людей, направляє їх думки, їх бажання. Чуючи наші злі слова, оточуючі отруюються ними, наслідують нам і випускають на нас такі ж злі, отруйні слова.
   Благодатні й мудрі слова святих творять правду в світі, творять вічне добро, а злі, гріховні слова приносять безчестя, ненависть, приносять величезну шкоду оточуючим людям, навіть всьому людству.
   Величезна сила слів може з'єднувати або роз'єднувати людей: це яскраво видно на прикладі нашої Верховної Ради. Слова з'єднують, коли вони містять правду та істину; роз'єднують, - коли вони повні наклепів і злоби до людей. Ось чому ми молимося про позбавлення нас від марнослів'я, від пустослів'я.
   Ми не раз зустрічали в житті людей, які постійно, без кінця балакають і балакають. Ви їх слухаєте, а вони балакають і не дають вам слова вставити. Все, що вони говорять, пусте і нікому не потрібне. Люди їх терплять, а вони думають, що їх слухають із задоволенням. І так можна наговорити стільки, що язик знищить нас. Тому молимо Бога позбавити нас від марнослів'я, бо пустослів'я - це велике зло. Під час пустослів'я думки блукають безцільно, а душа їх голодує; така людина противна іншим і сама собі заподіює шкоду. Через те дуже важливо вчитися мовчати і зосереджуватися на добрих вчинках. А для цього потрібно молитися, щоб Бог позбавив нас від марнослів'я. У житті варто уникати спілкування з людьми марнослівними, шукати тих, хто каже мудрі, корисні, добрі для душі слова. Як вчить нас апостол Яків: "Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло" (Як. 3:2), і цьому нам треба наслідувати.
   Далі ми просимо у молитві святого Єфрема Сірина: "Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння й любові даруй мені, рабу Твоєму". Благаємо Бога, щоб дарував нам дух доброчесності (порядності, чесності) тому, що Господь жадає від усіх людей повної, безумовної порядності: порядності тіла й порядності духу. Ми навіть у своїх думках і помислах не повинні порушувати порядності, хоча, як свідчать психологи, нечистих помислів ніхто не може уникнути. Тому то й Христос повчав: "А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму" (Мф. 5:28). Тому треба постійно боротися з поганими, нечистими й злими думками і помислами.
   Головними ліками в боротьбі за доброчесність, порядність, цнотливість є тріада засобів: 1) піст; 2) смиренність; 3) молитва. Ця тріада, ці три лікарства допомагають і захищають від багатьох плотських прагнень.
   Ось чому у молитві ми просимо: "Господи, дух смиренномудрості дай нам". Смиренність - це якість душі людської, яка допомагає звільнитися від різних гріховних вад, тоді як горді люди, що далекі від смиренності, завжди загнуздані багатьма низинними, гріховними пристрастями і похотями. Гордість, як ланцюгова реакція, спричиняє один гріх за іншим. Тому і душі наші, й тіла наші, які є храмом Духа Святого, повинні бути чисті, нічим не опоганені. Коли ми грішимо, то руйнуємо храм Святого Духа і прямуємо у капище сатани.
   Доведено, що більше грішать люди, які харчуються зайво, не бажають працювати, зайняті розвагами, довго сплять зранку, аніж люди, які постійно фізично чи розумово працюють, бо у них немає часу відволікатися від своєї праці. Тому постійна праця - ще одне лікарство від гріха поряд з тріадою: піст, смиренність і молитва.
   Сам Бог говорить нам, що Він живе у серцях смиренних і пожвавлює серця їх: "Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, - Святий ім'я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених" (Іс. 57:15). "Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать" (Як. 4:6). Отже, смиренномудрість - це свята чеснота, яка дуже бажана Богові. Смиренність - це шаноблива покора, поступливість, слухняність, непротивлення життєвій долі. Смиренномудра людина виражає пошану до інших.
   Ісус Господь велить нам навчитися від Нього смиренності: "Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Мф. 11:29), тобто Христос велить наслідувати Його в смиренності. Смиренність проявлялася протягом всього земного життя Ісуса:
   1) народження Його, як самого смиренного, непомітного у вертепі для худоби;
   2) коли Ірод хотів убити Новонародженого, хіба не міг Господь послати легіон ангелів, щоб знищити Ірода? Міг, але Він виявив смиренність і біг у Єгипет від гніву Ірода;
   3) Ісус смиренно ходив по 200 кілометрів пішки, щоб допомагати нужденним, не маючи де голову прихилити при цьому;
   4) Він проявив смиренність, умивши ноги Своїм учням;
   5) Ісус був смиренний перед судом і після суду, коли вели Його на Голгофу і розпинали на хресті.
   Смиренномудрий - це справжній воїн Христів, а не раб. Не треба нехтувати смиренністю, не треба прагнути до першості, не треба бажати переваги у світі. Правда, смиренних нині важко знайти, про смиренність не думають, смиренність забута людьми. Про смиренність думають лише ті, хто йде шляхом Христовим, хто вчиться від Ісуса смиренності. Істинно смиренні є святі люди. Такі люди ні над ким не звеличуються, але весь час картають і засуджують серце своє. Смиренномудрі люди позбавлені гордості, зухвалості, вони скромні, тихі. Нам потрібно завжди думати про смиренність і просити смиренномудрості в Бога, бо ми самі, власними зусиллями не можемо цю чесноту здобути. Смиренність - це великий Божий дар, який одержують ті, хто всім серцем своїм любить Бога і виконує заповіді Христові. Таким Господь дає цей великий дар смиренномудрості.
   Далі у молитві ми просимо у Господа, щоб дав нам "дух... терпіння", тобто здатності довго, спокійно, стійко, без нарікань витримувати життєві злигодні, негаразди, проблеми, неприємності, фізичні або моральні страждання. Терпіння - це, по суті, страждання. Адже Сам Господь сказав: "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19), тобто у терпінні порятунок нашої душі.
   Якщо ми простежимо земне життя Господа Ісуса, то Він пройшов важкий шлях, багато терпів і казав апостолам і нам, що шлях християнського життя - це шлях страждань і скорбот: "Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною. Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ" (Ін. 16:32-33). Переносячи всякі негаразди, спокуси, страждання, скорботи, ми тільки терпінням можемо врятувати душі наші, тільки в терпінні порятунок світу.
   Апостол Павло пише: "Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне. Бо ще "небагато, зовсім небагато? і Грядущий прийде і не забариться". "Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя". "Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі" (Євр. 10:36-39). Отже, без терпіння ми не можемо врятуватися. А скільки терпіли апостоли! Апостол Павло називає терпіння однією з ознак апостольських, ознакою святості, ознакою друзів Божих: "Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами" (2 Кор. 12:12). Якщо апостолам треба було процвітати в терпінні, то нам, слабким християнам, треба ще більше терпіти і при цьому не нарікати на Бога, коли Він допускає наші страждання. Ніхто й ніколи не може відкидати терпіння, тому через терпіння пролягає шлях у Царство Боже.
   Нам треба звикати терпіти, терпіти і не нарікати, а для цього ми повинні просити в Бога Його допомоги у нашому терпінні.
   У світі буває, що злі люди, які йдуть шляхом темним, гріховним, творять зло на кожному кроці, й тому вони теж під впливом свого злого життя отримують прикрощі, спокуси й негаразди. Буває, що й вони просять терпіння, але таким Бог терпіння не дасть, бо це означало б, що Бог сприяє їх чорному, гріховному життю. Бог дає терпіння добрим, які просять смиренно про терпіння на своєму християнському шляху. Ми повинні знати, що Бог попускає нам стільки страждань, скільки ми маємо сили і скільки можемо перенести; і Бог дає нам стільки терпіння, скільки ми можемо перетерпіти і разом з тим періодично Господь дає нам полегшення для відпочинку у терпінні (1 Кор. 10:13). Ось чому ми просимо Господа, щоб дух терпіння дарував нам.
   У Молитві святого Єфрема Сірина також просимо: "Господи і Владико життя мого", "дух любові даруй мені, рабу Твоєму". Найперше, Бог є Любов. Любов є Божою чеснотою, через яку ми любимо Бога понад усе задля Нього Самого, а наших ближніх любимо, як самих себе, задля любові до Бога.
   Одного разу юдейський законник (знавець Закону Божого) запитав Ісуса, яка заповідь найбільша в законі? (Мф. 22:36).
   Ісус Христос відповів йому: "Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки" (Мф. 22:37-40).
   Якби ми мали в собі любов, то не могли б порушити всіх інших заповідей, адже всі вони - це окремі частини заповіді про любов. Так, наприклад, якщо ми любимо ближнього, то ми його і не можемо скривдити, обманути, тим більше вбити, чи заздрити йому, і взагалі не можемо побажати чогось поганого йому, а, навпаки, жаліємо його, турбуємося про нього і готові жертвувати для нього усім.
   Ісус своїми діями показав Любов до Отця Свого і від Отця Він отримав Любов, Ісус показав Любов до Своїх учнів і до всіх людей, в тому числі до нас. Апостоли любили один одного і наслідували любов Ісуса.
   Христос умер з любові до нас. Він просить нас, щоб ми любили всіх так, як Він, навіть, щоб любили ворогів наших, щоб ми стали ближніми для найдальших, щоб любили дітей і вбогих так, як Він їх любить. Ісус каже: "Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові. Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові" (Ін. 15:9-10), "Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас" (Ін. 15:12).
   Святий апостол Павло дав незрівнянну картину любові: "Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить" (1 Кор. 13:4-7). "Нині ж перебувають ці три [чесноти]: віра, надія, любов; але більша з них любов" (1 Кор. 13:13). Любов оживляє й надихає сповнення всіх чеснот. Вона є виразом досконалості. Любов зміцнює й очищує нашу людську силу. Вона підіймає її до надприродної досконалості Божої любові.
   Прекрасне розуміння сутності людини в цьому світі дав Святий Василій Великий: "Або ми відвертаємося від зла через страх покарання і перебуваємо у стані раба, або ми йдемо за плодом винагороди - і ми подібні до наймитів, або, врешті, ми послушні задля самого добра і з любові до того, хто наказує..., - і тоді ми є як діти".
   Плодами любові є радість, мир і милосердя. Любов вимагає доброчинності і братньої настанови. Вона є доброзичливою; викликає взаємність; залишається безкорисливою і щедрою; вона є дружбою і сопричастям. Завершення всіх наших справ - це любов.
   Отже, Бог - Отець, Син і Святий Дух - є Любов. Божа Любов до нас сильніша від любові матері до своїх дітей. "Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного [в знак умилостивлення за гріхи наші], щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне" (Ін. 3:16). Видавши Свого Сина за наші гріхи, Бог показав нам, що Його задум щодо нас є задумом прихильної любові, що випереджує будь-які наші заслуги. Христос помер за всіх людей без винятку. Немає, не було і не буде жодної людини, за яку Христос не страждав би. Любов Бога "вічна" (Іс. 54:8). Любов - понад усе. І кожний акт досконалої християнської чесноти має джерелом тільки Любов - і нічого, крім Любові.
   Ісус Христос повелів нам любити не тільки близьких своїх, а й усіх людей, які навіть образили нас і вчинили нам кривду, тобто ворогів наших. Ми повинні любити ворогів наших, благословляти тих, хто проклинає нас, добро творити тим, хто ненавидить нас, і молитися за тих, хто кривдить і гонить нас, щоб ми були синами Отця Небесного, бо Він сонцем Своїм осяює і злих, і добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних. Господь напоумляє нас бути милосердними, як і Отець наш милосердний, бути досконалими, як досконалий наш Отець Небесний.
   Бог благословляє тих, хто приходить на допомогу бідним, і відкидає тих, хто від них відвертається: "Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся" (Мф. 5:42). За нашим ставленням до бідних Ісус Христос упізнає Своїх вибраних. Діла нашого милосердя є проявом практичної любові до ближнього. Ми повинні навчати, радити, втішати, підтримувати в дусі - це є діла милосердя для нашої душі. Діла милосердя для тіла полягають у тому, щоб дати їсти голодним, прийняти безпритульного, вдягнути погано одягненого, відвідати хворого і ув'язненого, поховати померлого. Це і є проявом братерської любові до ближнього, вчинення справедливості, яке угодне Богові.
   У цій молитві ми просимо про любов, яка є виконанням всього закону, бо якщо ми не маємо любові, то ми "мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить" (1 Кор. 13:1).
   На завершення Молитви святого Єфрема Сірина ми просимо: "Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь". Ми звертаємося до Бога, як до Царя. Адже, Бог - Творець наш, створив усе видиме і невидиме. Він Своєю всемогутньою волею все, що створив, тримає у Своїй силі і владі, над усім владарює, царює і всім керує, тому ми називаємо Бога Царем. Ще цар Давид, називаючи Господа "Цар великий", писав: "Бо Господь - Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його. І море - Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. Бо Він - Бог наш, а ми, люди, - паства Його і вівці руки Його" (Пс. 94:3-7). З інших місць Біблії ми бачимо, що Бог є "Цар великий" (Тов. 13:15), "Цар царюючих і Господь пануючих" (1 Тим. 6:15), "Небесний Цар" (Тов. 13:7), "Царя віків" (Тов. 13:10), тобто Цар вічності. Ми повинні усвідомити, що Бог - Цар, Цар Всесвіту, а ми - ніщо порівняно з Його величчю.
   Все, що є у нашому житті, все Бог тримає під контролем. Бог дав нам життя і має право використовувати його так, як Він хоче, і вести нас у житті так, як Він хоче. Боже Царство - це все небесне, всі земне і все у Всесвіті. Господь є Цар над царями і Пан над панами (1 Тим. 6:15), бо Він має силу зробити набагато більше добра, ніж будь-який, навіть найкращий, людський правитель.
   - Чому ми просимо, щоб Господь Цар дав нам дар бачити провини наші?
   - Річ у тому, що для людської свідомості характерне забування важливих процесів в системі пам'яті: забування думок, поступків, засвоєної інформації, навиків і таке іншого. Традиційно забування зумовлене стиранням матеріалу з пам'яті у зв'язку з відсутністю підкріплення, нагадування. Другорядні деталі забуваються швидше, аніж головні. Аналогічно людина може забути багато своїх гріхів. Тому, як тільки людина згрішила, треба зразу ж попросити прощення у Бога. Гріхи забуті, а не ті, що свідомо замовчані на сповіді, прощаються на Таїнстві єлеопомазання (соборування). Окрім того, є гріхи і прогрішення, які багато хто з людей вважає, що це норма і не гріх. З цих міркувань ми повинні молити Господа Царя, щоб дарував нам бачити провини наші ("Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої").
   Ми також просимо у молитві: "Господи Царю, даруй мені... не осуджувати брата мого", тобто, щоб Господь допоміг нам не осуджувати ближнього свого, братів і сестер у Христі. Осудження ближніх наших - це сама закореніла людська звичка. Практично люди завжди зайняті осудженням інших і не займаються розглядом серця свого, осудженням своїх поступок, своїх гріхів, бо ми не усвідомлюємо своїх гріхів, не помічаємо їх, не бачимо своїх гріхів. Тому й просимо Господа Бога, щоб допоміг нам побачити свої гріхи, згадати їх, покаятися в них й очиститися від них. Адже апостол Павло нагадує нам: "А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим" (Рим. 14:10).
   Коли ми засуджуємо інших, то не згадуємо і не зауважуємо, що самі грішимо такими ж гріхами. І чинячи гріх, хоч знаємо, але на мить забуваємо, що є суд Божий за всі гріхи, в т.ч. й за осудження ближніх своїх. "А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. Невже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке? і роблячи те саме? ти втечеш від суду Божого?" (Рим. 2:2-3). Отже, нам треба думати насамперед і найбільше про свої гріхи, а не осуджувати інших.
   Але, якщо ми бачимо людину, яка явно згрішила і заслуговує осуду і тоді ми не повинні засуджувати її, а повинні загородити вуста свої та не засуджувати грішника, а пошкодувати його, пам'ятати про те, як тяжко він відповість перед Богом. Мовчачи варто помолитись за нього такою короткою молитвою: "Господи, прости його". І тоді біс, який до цього намовляв нас до осуду, втече, бо біси біжать від молитви. А якщо ж будемо осуджувати, то біс залишиться, і ще раз осудимо і так без кінця будемо осуджувати інших.
   Треба пам'ятати, що дух осуду береться від гордості, бо горді вважають себе вищими й кращими від інших, тому й осуджуємо інших. Осуд може бути від заздрості: заздримо тим, хто одержав дари Божі, навіть людям благочестивим заздримо, а заздрість веде до осуду. Осуд може бути від злості, ненависті, відсутності любові - все це спонукає засуджувати ближніх наших і закривати наші очі на власні гріхи й недоліки. А треба пам'ятати про свої гріхи і ловити себе на всякому осуді, засудити себе за всякий осуд, зосереджувати свій духовний погляд на власному серці. Так ми виконаємо те, про що просимо в молитві Єфрема Сірина: "Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого" і завершуємо молитву, що Господь наш "благословен єси на віки віків", тобто завжди і повіки Бог благословенний, благодатний і достойний найвищої слави і похвали. І це - істинно так "Амінь".
   Після цього 12 малих поклонів, молячись по 4 рази Молитвою митаря: "Боже, будь милостивий до мене грішного. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені (4 рази)". Для розуміння цієї молитви не можна оминути притчі Ісуса Христа Про митаря і фарисея. Прийшли до храму помолитися фарисей і митар.
   Фарисей так молився: "Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю" (Лк. 18:11-12).
   А митар став віддалік і не смів навіть очей звести на небо, але, "б'ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!" (Лк. 18:13).
   Ісус: "Кажу вам, що цей [митар] пішов до дому свого виправданий більше, ніж той [фарисей]: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться" (Лк. 18:14).
   Фарисеї за часів Ісуса Христа становили релігійну секту, яка відстоювала строге і легальне дотримання Мойсеєвого закону і традиції. Для них більше значила буква, аніж сам дух закону, їх праведність полягала лише у показному дотриманні Закону та різних дріб'язкових приписів, аніж істинне дотримання гарних чеснот. Ісус Христос часто критикував їх, викривав їхнє лицемірство: "Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас" (Мф. 23:13-15).
   Митарі (від слова "мито" - оплата) були збирачами різних державних оплат за римської окупації Палестини. Римська держава встановила двоякого роду податки: прямі й непрямі. Прямі податки збирала сама держава за землю і від прибутків від неї, а непрямі збирали митарі від продажу і закупівель, від вивозу і ввозу з-за кордону всяких товарів. Митарі, коли збирали податки, творили всякі махінації, займалися всяґкого роду здирствами, несправедливостями. Митарі збирали мито без усякого милосердя, часто кривдили інших, приховували собі частину мита. Тому в очах народу митарі не мали доброї слави, їх вважали нечесними, їх прирівнювали до грабіжників, грішників і поганів. Митарі не могли бути свідками в суді, бо їхнє слово, як нечесних людей, не мало ніякої сили.
   Як бачимо із притчі, хоч фарисей прийшов до храму помолитися, але у своїй молитві він славить не Бога, а себе самого, бо він не перепрошує Господа Бога за свої провини, а, будучи переконаним у своїй праведності, навіть дякує Богові, що він не грішник, бо він постить, дає десятину на храм і навіть гордо дивиться на митаря, вважаючи його великим грішником.
   А митар почував себе великим грішником, що навіть не смів далеко увійти у храм, а став скраю. Він не смів навіть очей піднести до неба, тільки покірно молився і бив себе в груди, кажучи: "Боже, будь милостивий до мене, грішного!" (Лк. 18:13). Ця коротенька, але повна жалю й покори молитва митаря донині служить, як найкращий і найщиріший акт жалю за наші гріхи. До цієї короткої молитви митаря "Боже, будь милостивий до мене, грішного!" Богослови додали ще такі фрази: "Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені". Ключовими словами тут є: прохання у Господа бути милостивим до нас грішних; очистити наші гріхи і помилувати нас, грішників; простити безліч наших гріхів. Цю молитву, яка складається із 3-х коротких прохань, ми повторюємо 4 рази і творимо при цьому 12 поклонів із хресним знаменням. Бити себе в груди при цьому не треба.
   Під час цієї молитви ми зображуємо на собі правою рукою знак хреста, тобто осіняємо себе хресним знаменням (хрестимося), і цим засвідчуємо нашу віру в Христа, Спасителя нашого. А що означає нині бити себе в груди, як це язичники робили та іудеї, які досі не вірять у Хреста.
   Ісус Христос вчить нас: "Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною" (Ін. 4:24). Ісус Христос, Спаситель наш, коли молився, підносив Свої очі до неба і прихиляв коліна. І ми повинні чинити поклони, які означають, що ми усвідомлюємо свою гріховність і не достойність перед Богом. На знак нашого смирення перед Богом супроводжуємо молитву поклонами. Поклони зазвичай робляться разом з хресним знаменням.
   Узагальнюючи, у Молитві митаря ми зрозуміло просимо прощення всіх наших гріхів: Боже, будь милостивий до нас грішних. Боже, очисти гріхи наші і помилуй нас. Безліч раз нагрішили ми, Господи, прости нам.
   Після цього знову повторюємо всю коротку Молитву святого Єфрема Сірина: "Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів'я не дай мені (доземний поклін). Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння й любові даруй мені, рабу Твоєму (доземний поклін). Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь (доземний поклін)".

ІІІ. ЗАКІНЧЕННЯ МОЛИТОВ

Похвала Пресвятої Богородиці

   † Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. †
   [† Достойно есть яко воистину блажити Тя Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу Тя величаем †].
   "Достойно є" - достойно, справедливо це. "І це є істина" - це істинно, дійсно, справедливо. "Славити Тебе Богородицю" - звеличувати, оспівувати, вихваляти Тебе, Богородицю, Яка Бога, Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа народила. "Присноблаженну" - що завжди маєш вищу радість, щастя, блаженство, завжди гідна повсякчасного прославлення. "Пренепорочну" - цілком непорочну, чисту, святу, безгріховну. "Матір Бога нашого" - Мати, яка народила Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.
   "Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів" - чесніша і славніша, яку більше славлять і поважають, вихваляють, аніж "херувимів і серафимів, тобто найвищих і найближчих до Бога ангелів. "Що без істління", що безгрішно і безболісно "Бога Слово породила" - Ісуса Христа, Сина Божого народила. (Бог Слова - так Ісус Христос названий у Святому Євангелії). "Сущу Богородицю" - справжню, істинну Богородицю "Тебе величаємо", Тебе возвеличуємо, славимо, благословляємо.
   У цій молитві ми славимо Богородицю як Матір Бога нашого, завжди блаженну і цілком непорочну, і величаємо Її, кажучи, що Вона Своєю честю (чеснішу) і славою (славнішу) перевершує найвищих ангелів: херувимів і серафимів. Тобто Божа Матір за своєю досконалістю стоїть вище за всіх - не тільки людей, але й святих ангелів. Вона безболісно, в чудесний спосіб від Духа Святого народила Ісуса Христа, Який, ставши від Неї Людиною, є водночас і Сином Божим, Який зійшов з небес, а тому Вона є істинною Богородицею.
   Великої честі удостоїлася Пресвята Діва Марія через народження Спасителя усього світу. Яка велика кількість людей одержала, одержує і буде одержувати порятунок через Пресвяту Богородицю. Жодна людина й навіть ніхто з Ангелів не послужили стільки для порятунку і спасіння людей, як Святійша із всіх святих Діва Марія. Адже на землі не було нікого святішого, чистішого, смиреннішого і послушнішого волі Божій, аніж Діва Марія. Живучи на землі, Вона не дозволяла Собі не тільки робити що-небудь погане, гріховне, але й не думала про беззаконня. При Своїй святості й чистоті Вона мала глибоку смиренність. Ніхто ніколи на землі не прагнув так сильно до Бога; ніхто так не був відданий Йому, як Пресвята Діва Марія. Вона завжди думала про Бога, усе намагалася робити так, як Бог велів, всю Себе віддала в Боже розпорядження й любила завжди називати себе рабою Господньої. За таке благочестиве життя Господь Бог удостоїв Її високої честі бути Матір'ю Спасителя всього світу.
   Тепер Божа Матір на небесах зі своїм Божественним Сином. За свою найглибшу смиренність на землі Вона так звеличена на небі, що має незрівнянно більше честі й достоїнства, ніж самі вищі й найближчі до Бога Ангели: Херувими й Серафими. Інакше й бути не може, бо Пресвята Діва Марія народила Божественного Сина не так, як народжують інші матері, за допомогою чоловіка. Вона народила Ісуса Христа за дією Духа Святого, без порушення дівоцтва і тому Вона істинна Богородиця. Це все ми висловлюємо Божій Матері в молитві "Похвала Пресвятої Богородиці".

Приспів та ірмос 9-ї пісні Пасхального канону

   Приспів - слова пісні, частина пісні, що без змін повторюється після кожного куплета. Ірмос - це жанр релігійної гімнографії, релігійної пісні, початковий тропар пісні канону, який є тематичним, музичним та метричним зразком для тропарів цієї пісні канону; іншими словами, це перший рядок у кожній з пісень канону, в якій прославляються святі чи священні події.
   Від Воскресіння до Вознесіння замість "Похвали Пресвятої Богородиці" на ранішніх і вечірніх молитвах читаємо цей "Приспів та ірмос 9-ї пісні Пасхального канону": "Ангел звістив Благодатній: "Чистая Діво, радуйся", і знову мовлю: "Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди веселіться".
   Світися, світися, новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зійшла, радій нині і веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою".
   "Ангел вопияше Благодатней: Чистая Дево, радуйся! И паки реку: радуйся! Твой Сын воскресе тридневен от гроба и мертвыя воздвигнувый; людие, веселитеся!
   Светися, светися, новый Иерусалиме, слава бо Господня на тебе возсия. Ликуй ныне и веселися, Сионе. Ты же, Чистая, красуйся, Богородице, о востании Рождества Твоего".
   "Ангел звістив Благодатній", Ангел явився Пресвятій Богородиці і звістив Благодатній: "Чистая Діво, радуйся", і повторно промовив: "Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди веселіться", радуйся, Твій Син Ісус Христос воскрес із гробу на третій день після смерті та мертвих з гробів воскресив. Всі люди веселіться цією радісною новиною.
   Продовжуємо: "Світися, світися, новий Єрусалиме". Під новим Єрусалимом розуміємо новозавітну Церкву Христову, яка започаткована Христом, ожила, засяяла, засвітилася та у світлі процвітає, "слава-бо Господня над тобою зійшла", бо слава і благодать Христа Господа над Церквою (новим Єрусалимом) зійшла.
   "Радій нині і веселися, Сионе", бо воскрес Христос. Сион - це гора на південній стороні Єрусалима, де був будинок царя Давида, а потім у Новому Завіті там знаходилася світлиця, де відбувалися Тайна вечеря і зішестя Святого Духа на апостолів.
   За тлумаченням блаженного Ієроніма, під Сионом розуміємо святих, які все своє життя провели у чеснотах, праведності та у Царстві Небесному й утворюють собою Сион, тобто блаженствують, радіють нині і веселяться на горах святих, бо воскрес Христос. Господь любить Сион - місто Боже - більше всіх інших поселень: "Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. Преславне говорять про тебе, місто Боже" (Пс. 86:2-3).
   "А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою", красуйся (радуйся, насолоджуйся) Пресвята Богородице, бо Воскрес Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос, Якого Ти народила.

Повне славослів'я Пресвятій Тройці

   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Як і в Початкових молитвах ми промовляємо це хвалебне повне славослів'я, яким прославляємо Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа, тобто возвеличуємо всі три іпостасі Пресвятої Тройці, кажучи: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків", тобто, що слава належить Богу Отцю, і Богу Сину, і Богу Святому Духу тепер, завжди й вічно, "Амінь", і це істинно так.

Коротка Ісусова молитва

   † Господи, помилуй (тричі). Господи благослови.
   [† Господи, помилуй (трижды). Господи благослови].
   Молитву "Господи, помилуй" (грецьк. - "Kyrie eleison"), або скорочену Ісусову молитву, або прохальну молитву Єрихонських сліпців, промовляємо тричі на честь і славу Пресвятої Тройці. У цій молитві ми просимо: "Господи благослови", щоб Господь зглянувся над нами, простив наші гріхи і щоб ми спаслися.

Відпуст

   † Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь. †
   [† Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых помилуй нас. Аминь †].
   Відпуст - це коротка молитва благословення, якою закінчується Ранішнє молитовне правило, це благословення нас самих, що молимося. Тут відпустом служить Молитва до Ісуса Христа, якою ми молились на початку Ранкового правила.
   У цьому відпусті ми просимо: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас", просимо Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа, щоб Він за молитвами Пречистої Своєї Матері - Пресвятої Богородиці - і всіх святих помилував і спас нас. Істинно так "Амінь".

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа

   † В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (тричі). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
   Цією молитвою "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа" ми, як діти Люблячого нас Бога висловлюємо наше бажання все у своєму житті робити в ім'я, на честь, у славу Пресвятої Тройці, а також з допомогою Триєдиного Бога - Пресвятої Тройці: Бога Отця Небесного, Бога Сина й Ісуса Христа і Бога Святого Духа, нашого Утішителя. Ми будемо робити все те, що нам велить Бог. І це так, "Амінь".
   Як і на початку молитовного правила, ми тричі творимо Хресне знамення зі словами: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь".
  
  
  
   "Молитви вечірні - це захист наш і щит для нашої охорони вночі".
  

В.Мельник

МОЛИТВИ ВЕЧІРНІ (АБО ВЕЧІРНЄ ПРАВИЛО)

І. ПОЧАТКОВІ МОЛИТВИ

   Ввечері початкові молитви включають всі ті ж молитви, що й вранці, окрім Молитви митаря. Зважаючи на те, що значення Початкових молитов ми пояснювали у розділі "Молитви ранішні (або ранішнє правило)", то тут ми тільки перерахуємо Початкові молитви.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа

   † В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (тричі). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].

Молитва до Ісуса Христа

   † Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь. † [† Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых, помилуй нас. Аминь †].

Славослів'я коротке

   † Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. [† Слава Тебе, Боже наш, слава Тебе].

Молитва до Святого Духа

   † Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. †
   [† Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша †].
   Від Великодня до Вознесіння, замість молитви до Святого Духа "Царю Небесний", співаємо тропар Пасхи:
   † Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі). [† Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав (трижды)].
   Від Вознесіння до Трійці починаємо молитовні правила (ранкове й вечірнє) з Трисвятого ("Святий Боже"), опускаючи всі попередні.
   Молитва до Святого Духа не читається від Великодня до Трійці, тобто у період, коли ми після Розп'яття і Воскресіння Христового, символічно очікуємо Зішестя Святого Духа. Уперше після перерви цю молитву ми виголосимо ввечері перед П'ятидесятницею, або Трійцею.

Трисвяте

   † Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі). [† Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас].

Повне славослів'я Пресвятій Тройці

   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Молитва до Пресвятої Тройці

   † Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради. Господи, помилуй (тричі).
   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради. Господи, помилуй (трижды).
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Молитва Господня

   † Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. †
   Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, † Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Отче наш, Иже еси на небесех, да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго.
   Яко Твое есть Царство, и сила, и слава. Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков].

ІІ. ВЕЧІРНІ МОЛИТВИ

   В ранкових молитвах ми обіцяли Богові, що будемо робити Його справи, тобто жити так, як навчив нас жити Спаситель наш Ісус Христос, і просили Його, щоб Він допомагав нам, бо ми без Його допомоги не можемо робити нічого доброго. Ввечері нам варто подумати, як ми провели день, і за все добре, зроблене нами вдень, ми повинні подякувати Богові, бо все це ми зробили з Божою допомогою. А якщо нас покоряли дурні думки і помисли, погані слова і справи, то нам треба попросити в Бога пробачення і прощення, щоб Він не прогнівався на нас і не покарав нас за гріхи.
   Ніч Богом призначена людині для заспокоєння й відновлення сил після денної втоми. Коли ми проведемо ніч спокійно, то й ранком встанемо з поновленими силами й з натхненням візьмемося за денні справи. Але й вночі на нас можуть нападати видимі й невидимі вороги і заподіювати нам різну шкоду. Тому ми повинні подбати, щоб ніч пройшла для нас спокійно, благополучно, а, щоб так було, ми нічим не повинні прогнівати Бога, нічого не робити злого, не ображати нікого, нічого не робити неугодного Богові. А оскільки ми все ж таки грішимо, то повинні просити Бога, щоб Він за Своїм милосердям простив нам наші гріхи й оберігав нас від усякого зла. І цього ми просимо у Бога перед тим, як готуватися до сну.
   У вечірніх молитвах ми спочатку просимо у Бога прощення своїх гріхів, просимо мирного й спокійного сну.
   Не слід забувати, що вночі з людиною може трапитися будь-що: яке-небудь нещастя, пожежа, можуть напасти грабіжники, уві сні може напасти диявол і здолати нашу нерозкаяну грішну душу. Тому ми просимо Ангела-Охоронителя, щоб Він своєю силою покрив і вберіг нас від усього поганого.
   Наприкінці вечірньої молитви ми обіцяємо виправитися і прославляємо Бога.

Тропарі покаянні

   † Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.
   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
   Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас і не пам'ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Благоутробний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім'я Твоє призиваємо.
   † І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   † Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського. †
   Господи, помилуй (12 разів).
   [† Помилуй нас, Господи, помилуй нас; всякаго бо ответа недоумеюще, сию Ти молитву яко Владыце грешнии приносим: помилуй нас.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   Господи, помилуй нас, на Тя бо уповахом; не прогневайся на ны зело, ниже помяни беззаконий наших, но призри и ныне яко благоутробен, и избави ны от враг наших; Ты бо еси Бог наш, и мы людие Твои, вси дела руку Твоею, и имя Твое призываем.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   † Милосердия двери отверзи нам, благословенная Богородице, надеющиися на Тя да не погибнем, но да избавимся Тобою от бед: Ты бо еси спасение рода христианскаго.
   Господи, помилуй (12 раз)].
   Ці тропарі є творінням преподобного Іоанна Дамаскіна. Преподобний Іоанн Дамаскін народився близько 680 року в столиці Сирії Дамаску. Батьки його зберігали віру в Христа, хоча мусульмани, що завоювали цю країну, не дозволяли нікому відкрито сповідати віру Христову. Його батько, Сергій Мансур, був головним логофетом - розпорядником скарбниці й збирачем податей при дворі халіфа Дамаського. Користуючись своїм високим положенням, батько Іоанна викуповував полонених християн, рятував їх від смерті, допомагав.
   Одного разу на Дамаському ринку Сергій побачив полоненого ченця Косму з Італії. Він випросив у халіфа ченця Косму, привів додому й доручив йому Іоанна й прийомного сина, якого теж звали Косма. Діти легко засвоїли граматику, філософію, астрономію, геометрію, Священне Писання. Після смерті батька Іоанн за бажанням халіфа став його найближчим радником.
   У той час Іоанн боровся з єрессю іконоборства, написав три трактати про святі ікони, у яких часто цитував святого Василія Великого. За підробленим наклепом на Іоанна халіф відсторонив його від посади, наказав відітнути йому праву кисть і повісити її в центрі міста. Увечері святий Іоанн попросив у халіфа повернути йому відсічену руку. Іоанн приклав відсічену руку до залишку своєї руки і став молитися перед іконою Пресвятої Богородиці й просити зцілення. Знесилений, він задрімав на молитві й побачив Божу Матір. Пречиста сказала, що рука його здорова, і повеліла далі трудитися на славу Божу. Прокинувшись, святий Іоанн побачив, що рука його ціла і здорова. На згадку про це чудо преподобний Іоанн носив на голові плат, яким була оповита його відсічена рука, і все своє життя із вдячністю й любов'ю він прославляв, вихваляв і оспівував Пречисту Богородицю.
   Довідавшись про це чудо, халіф зрозумів, що святий Іоанн не винний, попросив у нього прощення й хотів повернути йому колишню посаду. Але преподобний роздав своє багатство й разом з прийомним братом Космою відправився в Єрусалим, де обидва брати стали послушниками в Лаврі преподобного Сави Освяченого. Там Іоанн виховувався в дусі слухняності й смиренності. Через деякий час преподобний Іоанн почав писати церковні пісні й духовні книги. До цієї праці преподобного заохочував і допомагав йому прийомний брат Косма, який згодом став єпископом. А преподобний Іоанн був рукоположений у священики і став проповідником. Преподобний Іоанн в Лаврі святого Сави трудився до кінця своїх днів. Одного разу, викриваючи іконоборство, преподобного Іоанна ув'язнили і катували, але він залишився живий. Помер преподобний Іоанн Дамаскін близько 780 року у віці 104 років і був похований у Лаврі святого Сави. Приблизно у ХІІ-ХІV столітті його святі мощі були перенесені в Константинополь.
   Ці тропарі покаянні - це окрема, закінчена церковна молитва, у якій славимо Бога і висловлюємо своє прохання про помилування.
   У молитві багато разів зі смиренням просимо Господа, щоб помилував нас: "Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас". Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ми дуже грішні й не знаходимо для себе ніякого виправдання, не маємо жодного захисту. Але ми до Тебе, Господи, як до Владики Всесвіту і всього людства, до Владики, Який має владу відпускати гріхи, у цій молитві звертаємося і просимо помилуй нас.
   Після цього наполегливого прохання ми приносимо славу Пресвятій Тройці: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові", тобто проголошуємо першу частину Повного славослів'я Пресвятої Тройці.
   І далі ще завзятіше просимо "Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось". Нам немає на кого сподіватися тільки на Тебе, Господи. Ми на Тебе вельми уповаємо, тільки на Тебе, Господи.
   Ми просимо Тебе, Господи, "не прогнівайся дуже на нас і не пам'ятай беззаконь наших", не гнівайся сильно на нас за те, що ми так сильно грішимо. Ми переконливо просимо у Тебе пробачення. Господи, не пам'ятай наших беззаконь, гріхів і прогрішень, забудь їх і прости їх, а будь Милостивим до нас, зверни увагу на нас, з прихильністю, милостиво дивися на нас. "Але зглянься і нині", уже, нині зглянься на нас Господи, "як Благоутробний", тому що Ти милосердний. "Визволи нас від ворогів наших", звільни, захисти нас від видимих і невидимих ворогів, від нападів лукавого.
   Ми так сильно просимо Тебе, Господи, "бо Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім'я Твоє призиваємо". Ми творіння рук Твоїх, Господи, і від Тебе, Творця нашого, ми милості просимо і ім'я Твоє закликаємо для свого помилування.
   Далі завершуємо Повне славослів'я Пресвятій Тройці, виголосивши його другу частину: "І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь".
   "Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице", Пресвята Богородице, відчини нам Своє Милосердя, будь Милосердною до нас. "На Тебе надіючись", - ми надіємося на тебе, Мати Божа. Милосердям Твоїм врятуй нас, щоб ми "не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися", тобто, щоб ми не загинули у пітьмі гріховній та в оточенні бісів, а, щоб жодне лихо, біда, горе не спіткали нас. Благаємо Тебе, Богородице, щоб з Твоєю допомогою ми позбулися від усяких напастей, негод, хвороб. "Бо Ти єси спасіння роду християнського", Ти, Пресвята Богородице є заступниця народу Божого, Ти вища від усього ангельського чину і Тобі дана влада від Сина Твого і Господа Бога нашого Ісуса Христа заступатися за нас і спасати нас.
   Далі промовляємо молитву "Господи, помилуй" 12 разів, тобто дванадцять разів просимо в Бога благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночі.

Молитва 1-ша, св. Макарія Великого до Бога Отця

   † Боже вічний і Царю всякого створіння, що сподобив мене до цього часу дожити, прости мені гріхи, які вчинив я в цей день ділом, словом і думкою; і очисти, Господи, грішну мою душу від усякої скверни тіла й духу. І дай мені, Господи, в цю ніч спокійний сон, щоб, вставши з мого смиренного ложа, я догоджав пресвятому імені Твоєму в усі дні життя мого й переміг усіх ворогів тілесних і безтілесних. І охорони мене, Господи, від пустих думок і недобрих бажань, що оскверняють мене, і похотей лукавих. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, † Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Боже вечный и Царю всякаго создания, сподобивый мя даже в час сей доспети, прости ми грехи, яже сотворих в сей день делом, словом и помышлением, и очисти, Господи, смиренную мою душу от всякия скверны плоти и духа. И даждь ми, Господи, в нощи сей сон прейти в мире, да востав от смиреннаго ми ложа, благоугожду пресвятому имени Твоему, во вся дни живота моего, и поперу борющия мя враги плотския и безплотныя. И избави мя, Господи, от помышлений суетных, оскверняющих мя, и похотей лукавых. Яко Твое есть царство, и сила и слава,Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Життєпис святого преподобного Макарія Великого Єгипетського (кінець ІІІ століття, Шабшір, Єгипет - кінець ІV століття) наведений нами під час інтерпретації ранішньої Молитви св. Макарія до Пресвятої Тройці.
   У цій Молитві 1-шій, св. Макарія Великого до Бога Отця ми звертаємося до Бога Отця словами: "Боже вічний і Царю всякого створіння" Ми називаємо Бога Отця Богом вічним, Творцем і Царем всього Ним створеного видимого і невидимого світу. Дякуємо Отцеві Небесному за те, що "що сподобив мене до цього часу дожити", що удостоїв нас дожити до цього часу, до цієї години, дякуємо за те, що ми не померли у гріху.
   Просимо Бога Отця: "прости мені гріхи, які вчинив я в цей день ділом, словом і думкою". Просимо, щоб Отець Небесний простив всі наші гріхи, які ми вчинили сьогоднішнього дня і за своє життя, яке теж інколи називають "день", благаємо, щоб простив нам гріхи вчинені "ділом" (нашими справами, вчинками, діями), "словом", нашими словами (осудженням, образами, сварками тощо) і "думкою", нашими думками, тобто своїми нечистими думками і помислами.
   Ще просимо: "і очисти, Господи, грішну мою душу від усякої скверни тіла й духу". Благаємо, щоб через прощення наших гріхів Господь очистив нашу грішну душу від усякої скверни (гріховної нечистоти, погані) тіла й духу, тобто просимо, щоб Отець очистив від гріха все наше єство - тіло і душу - і щоб дух наш з'єднався з Духом Святим.
   Далі просимо Бога Отця: "І дай мені, Господи, в цю ніч спокійний сон". Просимо Бога, щоб дав нам в цю ніч спокійний, тихий, безтрепетний сон, тобто, щоб під час нічного сну ми добре відпочили і щоб не грішили уві сні, і щоб нічого поганого сталося з нами під час сну.
   Просимо Божої допомоги, "щоб, вставши з мого смиренного ложа, я догоджав пресвятому імені Твоєму в усі дні життя мого й переміг усіх ворогів тілесних і безтілесних". Благаємо, щоб, прокинувшись з нашого смиренного ложа (жалюгідного, негідного, лжесмиренного й гордовитого визнання себе смиренним), ми щедро і рясно служили Богові, виконували Його волю, і догоджали "пресвятому імені Твоєму [Божому] - Отцю, і Сину, і Святому Духові - "в усі дні [нашого земного] життя". Молимо, щоб ми трудилися на славу Пресвятої Тройці. Просимо Господа, щоб дав нами сили в боротьбі з іновірними, щоб дав нам наснаги для перемоги "усіх ворогів [наших] тілесних і безтілесних".
   Просимо Божої охорони: "І охорони мене [нас], Господи, від пустих думок і недобрих бажань, що оскверняють мене [нас], і похотей лукавих". Відомо, що в нашому житті, в тому числі й під час молитви, ми повинні бути уважними до наших помислів і молитися у великій безмовності, мирно, вдумливо. Людині, в тому числі яка молиться, потрібно всі свої зусилля спрямовувати на відкидання лукавих помислів і спрямовувати свої думки до Бога. До того ж, серед неймовірної кількості думок, які кружляють у нашій голові, нам треба розрізняти праведні помисли від лукавих. А гріховна душа наша тяжіє до собі подібних гріховних помислів. Тому ми просимо, щоб Господь охоронив нас від пустих думок і недобрих бажань і щоб ці думки, недобрі бажання і похоті лукаві не оскверняли нас.
   Й далі хвалебно прославляємо Триєдиного Бога у Пресвятій Тройці: "Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". Ми також просимо, щоб з Божою допомогою Царство над всім видимим і невидимим, сила і слава Пресвятої Тройці - Бога Отця, і Сина, і Святого Духа - були "нині, і повсякчас, і на віки віків". Це означає, що Триєдиному Богу від людей належить вічна слава, похвала, знаменитість, славнозвісність на землі. І ця слава Богові - "нині", тобто тепер, вже; "і повсякчас", тобто завжди, безупинно, весь час; "і на віки віків", тобто у всі віки (століття), повік, вічно, безкінечно. Стверджувальне "Амінь", тобто істинно так.

Молитва 2-га, св. Антиоха до Господа Ісуса Христа

   † Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе Христе. З великого милосердя Твого ніколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в мені перебувай. Ісусе, Добрий Пастирю Твоїх овець, не віддай мене на поталу зміїну і не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в мені є насіння зла. Отже, Ти, Господи Боже, поклоніння достойний, Царю Святий, Ісусе Христе, охорони мене, коли я спатиму, тим Світлом, що ніколи не меркне, - Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх учеників. Подай, Господи, і мені, недостойному рабові Твоєму, спасіння Твоє на ложі моїм, просвіти розум мій світлом зрозуміння Святого Євангелія Твого, душу - любов'ю до Хреста Твого, серце - чистотою Слова Твого, тіло моє - Твоїми страстями безвинними, думку мою Твоїм смиренням охорони і в слушний час підведи мене від сну на славослів'я Твоє, бо Ти препрославлений єси з † Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим Духом навіки. Амінь.
   [† Вседержителю, Слово Отчее, Сам совершен сый, Иисусе Христе, многаго ради милосердия Твоего никогдаже отлучайся мене, раба Твоего, но всегда во мне почивай. Иисусе, добрый Пастырю Твоих овец, не предаждь мене крамоле змиине, и желанию сатанину не остави мене, яко семя тли во мне есть. Ты убо, Господи Боже покланяемый, Царю Святый, Иисусе Христе, спяща мя сохрани немерцающим светом, Духом Твоим Святым, Имже освятил еси Твоя ученики. Даждь, Господи, и мне, недостойному рабу Твоему, спасение Твое на ложи моем: просвети ум мой светом разума святаго Евангелия Твоего, душу любовию Креста Твоего, сердце чистотою словесе Твоего, тело мое Твоею страстию безстрастною, мысль мою Твоим смирением сохрани, и воздвигни мя во время подобно на Твое славословие. Яко препрославлен еси со Безначальным Твоим Отцем и с Пресвятым Духом во веки. Аминь].
   Святий мученик Антиох, уродженець Севастії Кападокійської, був лікарем (IV століття). Антиох ходив містами і селами й безоплатно зціляв хворих. Язичники довідалися, що він християнин і у Галатії схопили його, і жорстоко катували. Вони кинули його у киплячу воду, але святий залишився непошкодженим. Потім його віддали на розтерзання диким звірам, але він не постраждав від них, бо звірі мирно, смиренно лягали біля його ніг. Один із звірів навіть заговорив людським голосом, викриваючи мучителів.
   За молитвами мученика відбувалися багато чудес, наприклад, за його молитвами розсипалися в порох ідольські статуї. Язичники обезголовили святого мученика Антиоха, з його ран витікали кров і молоко. Воїн Киріак, що брав участь у страті й бачив безвинні страждання святого, сам навернувся до Христа і при всіх людях визнав свою віру і його також тут же обезголовили. Обох мучеників поховали поруч.
   Деякі дослідники вважають, що молитву цю написав мученик Антиох Севастійський, інші - мученик Антиох Сардинський або Солційський (помер 127 року), святий римо-католицької церкви. Антиох Сардинський теж був лікарем, займався проповідницькою діяльністю, за що його арештували і направили на заслання на острів Солці біля Сардинії. На цьому острові були шахти і там Антиох Сардинський побудував каплицю і навернув до християнства тюремного наглядача і багатьох ув'язнених. За цю діяльність Антиоха Сардинського стратили у муках.
   У жодному з доступних нам молитвеників невідомо, який із мучеників є автором Молитви св. Антиоха до Господа Ісуса Христа.
   У зазначеній молитві до Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа ми звертаємося до Нього: "Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе Христе", як до Вседержителя, тобто як до Сина Божого, Який разом з Отцем і Святим Духом утримує, держить у гармонії все Своє творіння, керує ним. Називаємо Ісуса "Слово" і це підтверджується Святим Писанням: "Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє - єдине" (1 Ін. 5:7), "Ім'я Йому [Ісусу Христу]: "Слово Боже" (Одкр. 19:13). У цій молитві ми називаємо Ісуса "Слово Отчеє", що дослівно можна перекласти як "Ісус Христос - Син Божий, Син Бога Отця, Син Отчий. Ще називаємо Ісуса "Всесвятий Ісусе Христе", тобто зверх святий, завжди святий, святий над святими.
   Просимо, "Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Ісусе Христе", "з великого милосердя Твого ніколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в мені перебувай", тобто будь милосердний до нас і ніколи не покидай нас, завжди будь з нами і допомагай, і милуй нас, рабів Твоїх. Ми раби Божі, бо ми залежні від Тебе і без Тебе нічого не можемо, тому "завжди в мені [в наших серцях] перебувай". Адже, коли з нами Бог, коли Бог у наших серцях, то тоді ми багато можемо, можемо жити у праведності й не грішити.
   Посилюємо своє звертання до Спасителя словами "Ісусе, Добрий Пастирю Твоїх овець". Згадаймо з Євангелії: "Вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих. Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої" (Ін. 21:14-17).
   Вівці - це образ тихості, покірності, довготерпеливості християнина. Всі ми, християни, є членами Церкви Христової, одного тіла Христового, бо Главою Церкви є Сам Христос. І ми називаємось вівцями словесної отари Христової. Тому що вівця - тиха, незлоблива, терпляча; такими повинні бути й ми. Тільки ті з нас належать до отари, які тихі та незлобливі, як ягнята, а ті, які не мають Духа Христового, Його тихості й незлобливості, ті - не Його. На Страшному Суді тільки вівці будуть стояти справа і вони будуть введені в рай, а козли відійдуть у пекло.
   Річ у тому, що історичні згадки свідчать, що давні ізраїльські патріархи були пастирями і займалися переважно розведенням овець та іншої дрібної худоби. Ось чому у євреїв догляд за вівцями вважався найдавнішим та найпочеснішим заняттям. Багато великих людей, про яких говорить Святе Письмо (Яків, Мойсей, Давид, пророк Амос та інші), були пастухами. Пастух ніс відповідальність за отару, постійно був з нею вдень і вночі. Слова "вівці", "пастир" (пастух) часто зустрічаються в Біблії. Під терміном "вівці" у Старому завіті розуміли "ізраїльський народ", в Новому завіті - "весь народ", а "пастир" (пастух) - це Бог, Сам Ісус Христос. Переносне значення слова "пасти" означає опікуватись, турбуватись, доглядати.
   Молимо, Господи, "не віддай мене на поталу зміїну і не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в мені є насіння зла". Ми визнаємо, що у нас є насіння зла і ми ще від гріхопадіння Адама і Єви маємо це насіння зла, схильні до гріха, беззаконня і прогрішень. Ми просимо Ісуса, щоб Він не віддавав нас на поталу зміїну, щоб не віддавав нас на відкуп сатани, щоб огородив нас від впливу диявола. Просимо, щоб Господь не попустив сатанинських спокус, бо всі спокуси сатани - гріховні та спрямовують людину у пекло.
   Далі ми посилюємо звертання до Господа Ісуса словами "Отже, Ти, Господи Боже, поклоніння достойний, Царю Святий, Ісусе Христе", тобто ми називаємо Ісуса і Богом, і Святим (тобто праведним, безгріховним, наділеним Божественною силою), і Царем, оскільки Він є володарем всього Свого видимого і невидимого Творіння, Йому, як Царю, підвладні ми всі й все. І кажемо, що Він "поклоніння достойний", тобто не тільки вартий поклоніння, але ми уже поклоняємося Спасителю і Господу Богу нашому Ісус Христу.
   Поклоняючись, просимо Ісуса Христа: "Охорони мене, коли я спатиму, тим Світлом, що ніколи не меркне, - Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх учеників". Це означає, що під час сну, коли ми спимо, найчастіше розгулюється сатана і насилає нам всілякі напасті, які тільки можна придумати, тому ми просимо Ісуса, щоб охороняв нас під час сну. І не просто охороняв, а щоб оберігав нас Своїм Божественним світлом, бо Бог є Світло. І не просто Світлом, а Святим Божим Духом, яким у Сіонській горниці Господь освятив своїх учеників. Але, щоб нам бути освяченим, ми повинні позбутися усіх своїх гріхів, очиститися від гріхів через прощення Господнє, бо тільки чистий може бути освячений.
   "Подай, Господи, і мені, недостойному рабові Твоєму, спасіння Твоє на ложі моїм", - просимо у Господа Ісуса. Ми визнаємо, що ми недостойні раби Божі, бо ми раби гріха і як раби своїми гріхами служимо сатані. Але незважаючи на нашу гріховність, ми просимо спасіння від Господа Ісуса вже "на ложі моїм", як тільки ляжемо на постіль свою. Але, щоб ми спаслися у Царстві Божому, ми повинні перестати грішити, покаятися у своїх гріхах, попросити пробачення у Господа і вимолити прощення наших гріхів, щоб спастися.
   Просимо у Господа Ісуса Христа: "Просвіти розум мій світлом зрозуміння Святого Євангелія Твого", тобто щоб Він просвітив наш розум світлом Свого розуміння, так як просвітив Своїх учеників у День П'ятидесятниці, щоб ми могли правильно розуміти Святе Євангеліє Ісусове і своїми діями жити за Євангелієм - виконувати всі настанови Божі.
   Просимо Христа, щоб Він просвітив нашу "душу - любов'ю до Хреста Твого", тобто щоб з допомогою Божого просвітлення ми усім своїм єством любили Бога, пам'ятаючи, що коли ми зробимо добре ближньому своєму, то ми добре зробимо й Самому Господу, й коли ми любитимемо ближнього свого і навіть ворогів своїх, й тим ми виявлятимемо любов до Господа Ісуса Христа, Якому Отець дав повну владу на землі. Отже, просимо, щоб ми любили Господа більше, аніж самого себе.
   Просимо Ісуса, щоб Він просвітив наше "серце - чистотою Слова Твого". Ще за часів давніх греків слово "серце" означало не лише серце в прямому анатомічному значенні, але й також душу, настрій, погляд, думку, навіть розум і переконання. За традиційними уявленнями багатьох народів, місцем перебування розуму було серце, а мозок слугував лише його засобом. В українському фольклорі серце - це любов, лагідність, співчуття, радість, щастя.
   В глибинному, біблійному значенні серце - це коріння морального життя людини. У християнстві палаюче серце символізувало релігійне служіння, відданість Богові, а також Храм Божий.
   Святе Писання говорить нам про серце дуже красномовно. Майже на кожній сторінці Біблії йдеться про серце. Серцю надається значення не лише центрального органу чуття, але й важливого органу пізнання, органу думки та сприйняття духовних впливів. У біблійних текстах серце є органом спілкування людини з Богом, а відповідно воно є органом вищого пізнання. Наприклад, цар Давид так яскраво й багатозначно оспівує і характеризує людське серце, називаючи його: "серце лукаве" (Пс. 5:10), Бог "спасає праведних серцем" (Пс. 7:11), славлю Господа "всім серцем моїм" (Пс. 9:2), Господи, "підкріпи серце [вбогих]" (Пс. 9:38), "непорочні серцем" (Пс. 10:2), серце "зрадіє спасінням Твоїм, [Господи]" (Пс. 12:6), "повчає мене серце моє" (Пс. 15:7), "радіє серце моє" (Пс. 15:9), серце мене випробовує (Пс. 16:3), "ожиріло серце їхнє", бо вони горді (Пс. 16:10), "повеління Господні праведні - звеселяють серце" (Пс. 18:9), "[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить" (Пс. 19:5), "серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх" (Пс. 21:15), "той, у кого невинні руки і чисте серце,... той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого" (Пс. 23:4-5), Господи, "розпали серце моє і всю істоту мою" (Пс. 25:2), "не злякається серце моє" (Пс. 26:3), "Від Тебе, [Господи], говорить серце моє: "Шукайте Господа!" (Пс. 26:8), "Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа" (Пс. 26:14), "Господь - помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє" (Пс. 27:7).
   "Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа" (Пс. 30:25), "веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем" (Пс. 31:11), "Ним [Господом] звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім'я Його" (Пс. 32:21), "близько Господь до скорботних серцем" (Пс. 33:19), "нехай буде... правда Твоя, [Господи], на добрих серцем" (Пс. 35:11), "серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх - і того вже не стало в мене" (Пс. 37:11), тобто виснажилися тілесні сили від тяжких страждань, "запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь" (Пс. 38:4), "бо обступила мене біда велика:... і серце моє стиснулося в мені" (Пс. 39:13), "серце моє зомліло" (Пс. 40:13), "наповнює радістю серце моє" (Пс. 42:4), "не відхилилося від Тебе, [Господи], серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї" (Пс. 43:19).
   "Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму" (Пс. 50:12), Боже, "серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш" (Пс. 50:19), "серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене" (Пс. 54:6), "готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе" (Пс. 56:8), "взиваю до Тебе, [Господи], бо ниє серце моє" (Пс. 60:3), "коли багатство примножується, не віддавайте йому серце" (Пс. 61:11), "звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього, і похваляться всі праведні серцем" (Пс. 63:11), "який милостивий Бог... до чистих серцем!" (Пс. 72:1), "хвилювалося серце моє і боліла душа моя" (Пс. 72:21), "знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки" (Пс. 72:26), "не встояли всі нерозумні серцем" (Пс. 75:6), "роздумувало серце моє" (Пс. 76:7), "серце їх не було праведне перед Ним, [Господом], і завіту Його вони не виконували" (Пс. 77:37), "семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи" (Пс. 78:12), "серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому" (Пс. 83:3), "утвердь серце моє в страху перед іменем Твоїм, [Господи]", "буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім'я Твоє повіки" (Пс. 85:12).
   Господи, "навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре" (Пс. 89:12), "в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем" (Пс. 93:15), "народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх [Господніх]" (Пс. 94:10), "сяє... на правих серцем - радість" (Пс. 96:11), "серце нечестивого не пристане до мене [Господа] (Пс. 100:4), "того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл" (Пс. 100:5), "висохло серце моє" (Пс. 101:5), "вино веселить серце людини,... хліб - підкріпляє серце людини" (Пс. 103:15), "нехай радіє серце тих, що шукають Господа" (Пс. 104:3), "попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його" (Пс. 104:25), "готове серце моє, Боже, [готове серце моє]" (Пс. 107:2), "не виявив він милості, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її" (Пс. 108:16), "спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені" (Пс. 108:22), "прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм]" (Пс. 110:1).
   "Серце його надіється на Господа" (Пс. 111:7), "упевнене серце його" (Пс. 111:8), "блаженні ті, що... всім серцем шукають Його [Господа]" (Пс. 118:2), "всім серцем моїм я шукаю Тебе, [Господи]" (Пс. 118:10), "піду дорогою заповідей Твоїх, [Господи], коли Ти розшириш серце моє" (Пс. 118:32), "буду дотримуватися його [закону Твого, Господи,] всім серцем моїм" (Пс. 118:34), Господи, "нахили серце моє до свідчень Твоїх" (Пс. 118:36), "молю Тебе, [Господи], всім серцем моїм" (Пс. 118:58), "я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх, [Господи]" (Пс. 118:69).
   "Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм, [Господи]" (Пс. 118:70), "нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, [Господи]" (Пс. 118:80), "я нахилив серце моє сповняти накази Твої, [Господи], вічно, до кінця життя мого" (Пс. 118:112), "князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого" (Пс. 118:161), "благодій, Господи, добрим і праведним серцем" (Пс. 124:4), "ми раділи серцем" (Пс. 125:3), "Господи, не зазнавалося серце моє" (Пс. 130:1), "Боже, ...побач серце моє" (Пс. 138:23), "стривожилось у мені серце моє" (Пс. 142:4), "Він [Господь] зціляє розбитих серцем і перев'язує рани їхні" (Пс. 146:3) і т. ін.
   Отже, серце є осередком душевного й духовного життя людини. У серці виникають різноманітні наміри й бажання; воно є вмістищем волі та її жадань. Серце - вмістище всіх пізнавальних дій душі. Оскільки слово є явлення або вираження думки, то й воно виходить із серця, бо чим серце наповнене, те й говорять уста. Якщо виходити з того, що мислення - це розмова душі з собою, то той, хто мислить, веде цю внутрішню розмову в серці своєму.
   Ми бачимо за біблійними текстами, що воістину всеосяжна роль серця в сфері почуттів. Серце веселиться, радіє, тужить, бентежиться та хвилюється, рветься від злоби та горить тріпотливим передчуттям. Якщо так можна сказати, то серце - це об'єднавчий центр розуму, мислення, емоцій, намірів і бажань, це орган спілкування людини з Богом і це Храм Божий.
   У цій молитві ми просимо Господа, щоб Він просвітив, (пронизав Своїми променями, збагатив) серце наше - чистотою Слова Свого, тобто Своїм істинним Божим Словом, розумінням Божих істин, повсякденним виконанням настанов Божих.
   Просимо, Господи, просвіти: "тіло моє - Твоїми страстями безвинними". Молимо, щоб Господь Христос просвітив "тіло" наше Своїми "страстями безвинними". Адже страсті Христові, Його хресні страждання - це не земні страждання, а Божественні. Ми повинні це розуміти і завжди пам'ятати, що Христос постраждав за нас, за наші гріхи, визволив нас від гріхів і вічної смерті. Тобто, Своїми страстями Христос просвітив наші тіла, дав нам можливість покаятися і позбавитися від гріхів, і стати світлішими, праведнішими.
   Просимо Спасителя нашого: "Думку мою Твоїм смиренням охорони". Молимо, щоб Господь думки наші Своїм смиренням охоронив, тобто щоб стримав наші думки Своїм смиренням, Своєю покорою, або, щоб Господь оберігав наші думки від усього злого Своїм смиренням.
   Просимо Сина Божого Ісуса Христа: "І в слушний час підведи мене від сну на славослів'я Твоє", тобто, щоб "в слушний час" (у належний час, у час, коли Бог вважатиме доцільним), щоб в цей час Господь підвів нас від сну (підняв нас, зворухобив нас, розбудив нас), мотивував нас "на славослів'я" Господнє, тобто, щоб допоміг нам славити Бога, дякувати і прославляти Тебе, Сину Божий, "бо Ти препрославлений єси з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим Духом навіки", тобто надзвичайно, у найбільшій мірі прославляємо ("препрославляємо") навіки (на всі віки) Пресвяту Тройцю - Сина Божого Ісуса Христа разом з Його "Безпочатковим", Предвічним Отцем, і Пресвятим Духом. "Амінь" - істинно так, вірно, хай буде так і кінець цієї молитви.

Молитва 3-тя, до Святого Духа

   † Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти і прости мені, недостойному, все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи вільні і невільні, свідомі і несвідомі, вчинені через молодість або через недобру науку, зухвальство й зневіру. Може, іменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках, може, кому докоряв, або обмовляв кого в гніві моїм, або журився, або від чого-небудь прогнівався, або неправду сказав, або передчасно спав, або захожого до мене вбогого зневажив, або брата мого засмутив, або затівав сварки, чи, може, кого обсудив, або величався, або погордував, або під час молитви мій розум поривався до лукавства світу цього, або про розпусне помислив, або об'їдався чи обпивався, або без глузду сміявся, або зле задумав, або, бачачи доброту ближнього, заздрив йому, або негідне говорив, або посміявся з гріха брата мого, тоді як мої гріхи незліченні, або до молитви був недбайливий чи ще що вчинив злого і забув, бо все оце і ще більше я вчинив. Помилуй мене, Творче мій і Владико, лінивого і негідного раба Твого, і вибач, і відпусти, і прости мені, як Благий і Чоловіколюбний, нехай спокійно ляжу, засну та відпочину я, блудний, грішний і окаянний, і поклонюся, і оспіваю, й прославлю пречесне ім'я Твоє з † Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Господи, Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, умилосердися и помилуй мя грешнаго раба Твоего, и отпусти ми недостойному, и прости вся, елика Ти согреших днесь яко человек, паче же и не яко человек, но и горее скота, вольныя моя грехи и невольныя, ведомыя и неведомыя: яже от юности и науки злы, и яже суть от нагльства и уныния. Аще именем Твоим кляхся, или похулих е в помышлении моем; или кого укорих; или оклеветах кого гневом моим, или опечалих, или о чем прогневахся; или солгах, или безгодно спах, или нищ прииде ко мне, и презрех его; или брата моего опечалих, или свадих, или кого осудих; или развеличахся, или разгордехся, или разгневахся; или стоящу ми на молитве, ум мой о лукавствии мира сего подвижеся, или развращение помыслих; или объядохся, или опихся, или без ума смеяхся; или лукавое помыслих, или доброту чуждую видев, и тою уязвлен бых сердцем; или неподобная глаголах, или греху брата моего посмеяхся, моя же суть безчисленная согрешения; или о молитве не радих, или ино что содеях лукавое, не помню, та бо вся и больша сих содеях. Помилуй мя, Творче мой Владыко, унылаго и недостойнаго раба Твоего, и остави ми, и отпусти, и прости мя, яко Благ и Человеколюбец, да с миром лягу, усну и почию, блудный, грешный и окаянный аз, и поклонюся, и воспою, и прославлю пречестное имя Твое, со Отцем, и Единородным Его Сыном, ныне и присно и во веки. Аминь].
   У цій молитві ми від себе особисто звертаємося до Третьої Особи Пресвятої Тройці, до Бога Святого Духа і закликаємо Його словами: "Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини", тобто так як у початковій Молитві до Святого Духа, яка починається словами "Царю Небесний, Утішителю, Душе істини". Кожен, хто молиться цією молитвою, просить Святого Духа: "змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого", "змилосердься", зглянься на мене, прояви Свій жаль на мене, Своє співчуття мені, вилий Свою милість на мене, пошкодуй мене. "Й помилуй мене, грішного раба Твого", тобто я визнаю, що я великий грішник, я грішний раб Твій, Господи, і прошу Тебе, Святий Духу, "помилуй мене", тобто звертаюся до істинного Бога - Святого Духа з проханням про помилування, прощення гріхів, про допомогу у випробуваннях і в боротьбі зі спокусами, я сподіваюся отримати те, чого прошу завдяки милосердю Божому, змилуванню Його. Словами "помилуй мене" я прошу, щоб Господь зглянувся над мною, простив мої гріхи, щоб я звільнився від рабства гріха і врятувався від спокус, і щоб отримав життя вічне. Це прохання милості й благодаті Божої, це прохання бути помилуваним і отримати життя вічне у Царстві Божому, бо просити милості у Бога означає просити у Нього осягнути Царство Боже.
   Тут посилюю своє прохання: "І відпусти і прости мені, недостойному, все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні", тобто полегши, відпусти, прости, пробач мені, недостойному носити звання християнина, але прости мені все, чим я згрішив сьогодні, тобто всі мої беззаконня, гріхи і прогрішення, бо я настільки грішний і грішив "як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини", тобто втратив всяку мораль і достоїнство, докотився нижче тваринних інстинктів. Настільки принижуючи себе, я підкреслюю і посилюю своє велике бажання прощення гріхів.
   "Відпусти і прости мені, недостойному", "всі мої гріхи вільні і невільні, свідомі і несвідомі, вчинені через молодість або через недобру науку, зухвальство й зневіру". "Вільні" гріхи, про які я знав, що це гріх, але все ж таки грішив, тобто добровільні гріхи. "Невільні" гріхи - недобровільні гріхи, якими я не хотів грішити, але так склалися обставини, що згрішив. "Свідомі" гріхи - ті, якими я свідомо грішив і про які я знаю і пам'ятаю. "Несвідомі" гріхи - ті, про які я не знав, а якщо грішив ними, то несвідомо. Гріхи, "вчинені через молодість", - ті, якими я був спокушений через недостатній розум і досвід у молодості та юності своїй. Гріхи "через недобру науку", тобто коли людину виховували у атеїзмі, не навчали Божої науки, не виховували у страху Божому та дотримуванню Заповідей Божих, тоді така людина грішить через недобру науку. За радянський часів нам насильно нав'язували атеїзм, я цілий рік вивчав його у інституті й навіть приходилося здавати екзамен з атеїзму. Гріхи через "зухвальство", тобто через зарозумілість, нахабство, нечемність, зухвалість, легковажне ставлення, через гордовитість, зневажливість людини. Гріхи через "зневіру" - це гріхи через відсутність виховання у християнській вірі, тобто через відсутність віри, або через недостатність віри, маловір'я, або при утраті віри в Бога, гріхи через зневір'я, розчарування, відсутність упевненості, переконаності в тому, що слід жити за Заповідями Божими. Це гріхи через скептицизм, скепсис, через критичне недовірливе ставлення до Бога, Християнської Церкви і до християн.
   І далі, молячись, перераховуємо свої гріхи, які найчастіше зустрічаються у кожної людини, благаючи, щоб Господь Святий Дух простив їх.
   "Може, іменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках". Клятва (присяга) - це урочиста обіцянка або урочисте запевняння, твердження чого-небудь, часто підкріплене призиванням імені Бога або згадуванням чого-небудь священного, коштовного, авторитетного, навіть коли клятва помилкова. Якщо я іменем Божим клявся, то згрішив, бо Ісус навчає нас: "А Я кажу вам - не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. Нехай буде слово ваше: так - так; ні - ні, а що зверх цього, те від лукавого" (Мф. 5:34-37).
   Може ім'я Боже "я... ганьбив... в своїх думках", тобто своїми думками, помислами і навіть діями ганьбив ім'я Боже негідними вчинками, своєю поведінкою вкривав ганьбою все Боже і святе, безчестив, знеславлював, неславив, соромив, осоромлював, компрометував, поганив, опоганював, очорнював ім'я Боже чи святу Церкву, чи ікони, чи все святе. Все це - гріх.
   "Може, кому докоряв", тобто несправедливо виражав своє незадоволення кимось з певного приводу, хибно звинувачував когось у чомусь, дорікав, закидав щось неправильне, корив, картав, ганив когось, виговорював комусь, неправдиво вичитував когось, злісно нарікав на когось, попрікав когось, особливо в'їдливо, дошкульно.
   Може "обмовляв кого в гніві моїм", тобто у гніві, злості неприязно висловлюватися, казав щось погане і брехливе про кого-небудь; ганив когось, поширював неправдиві чутки, які плямують кого-небудь, може несправедливо звинувачував когось, зводив наклеп, оббріхував когось, брехливо обговорював, знеславлював, очорнював, шельмував, наговорював неправду, намовляв до гріха, наклепував на когось.
   Може "журився", засмучувався з яких-небудь причин, тривожився, зазнавав журби, печалився, сумував, тужив з чого-небудь, особливо, коли в стані журби нарікав і звинувачував у всьому цьому Господа. Під час нещасть та скорбот нам не треба журитись, впадати у відчай, а слід молитися і покладати всю надію на Бога.
   Може "від чого-небудь прогнівався". Не треба бути гнівливим - схильним до гніву (такий, що може швидко, легко розгніватися). Прогніватися від чого-небудь - виявляти гнів, роздратування (про когось, про всіх чи багатьох), розгніватися, розсердитися, посваритися з ким-небудь. Просимо Господа простити цей гріх.
   Може "неправду сказав", тобто казав те, що суперечить правді, істині, брехав, казав несправедливо, нечесно, здійснював шахрайські вчинки, обманював, був несправедливий у своїх стосунках з іншими людьми, будь-якими несправедливими засобами домагався своїх гріховних, злих задумів.
   Може "передчасно спав", тобто спав лишній час, невчасно спав, тоді як треба було бути на Літургії чи на іншій Церковній службі, або спав тоді, коли треба було допомогти ближньому, нужденному і т.д.
   Може "захожого до мене вбогого зневажив", може вбогий, знедолений, жебрак, нужденний просився до мого помешкання, а я відмовив йому, чи я зустрів його на вулиці, але милостині йому я не подав і зневажив, тобто виявляти презирство, неповагу до нього, ображав його, принижував його гідність, нехтував ним, не виявив йому належної уваги. Адже написано: "І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, - ось перша заповідь! І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає" (Мк. 12:30-31). "Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любові; бо хто любить іншого, той виконав закон. Бо заповіді: "Не перелюбствуй", "Не убивай", "Не кради", "Не лжесвідчи", "Не пожадай чужого" й усі інші містяться у цьому слові: "Люби ближнього твого, як самого себе" (Рим. 13:8-9). "Бо весь закон в одному слові міститься: "Люби ближнього твого, як самого себе" (Гал. 5:14).
   Може "брата мого засмутив", тобто знову мова йде про ближнього нашого - брата у Христі, може я ближнього засмутив, тобто викликав смуток у кого-небудь, своїми словами і діями зробив його смутним, печальним, потьмареним, зажуреним, розстроєним, або завдавав кому-небудь горя, жалю, зробив ближнього похмурим, безрадісним, зробив комусь прикрість, неприємність.
   Може "затівав сварки", тобто був ініціатором сварки, вступав у сварку з ким-небудь, сперечався з кимось, висловлював своє невдоволення кимось, осуджував, ображав, лаяв когось, робив комусь погрозливі жести чим-небудь, з погрозою говорив що-небудь, нахвалятися зробити щось зле, погане, взагалі погрожував, дорікав комусь, звинувачував когось, пересварювався, колотив негідне, обмінювався гострими словами, скандалив, учиняв гостру, галасливу сварку з розголосом, ображався на когось лайливими словами.
   "Чи, може, кого обсудив", тобто був недоброзичливий до когось, з осудом висловлюватися про когось, говорив про когось неправду, засуджував, критикував когось, обговорював когось позаочі.
   Може "величався", звеличував себе, підносив себе вище всіх, гордився собою і в той же час принижував ближнього свого.
   Може "погордував", гордився, незаслужено був сповнений особистої гідності, самоповаги, відчував задоволення від своєї величі, від усвідомлення своїх успіхів, надавав собі переваги, був сповнений своєї величі, піднесений, мав про себе надмірно високу думку і зневажливо, звисока ставився до інших, словом був пихатий, бундючний, зарозумілий.
   Може "під час молитви мій розум поривався до лукавства світу цього", тобто я відволікався під час індивідуальної молитви, Літургії чи іншої Церковної Служби і замість молитви злі думки навіювали мені зробити якусь хитрість, обман, лиходійство, підступництво, який-небудь гріх, облудність, нещирість, злий намір. Лукавство - це схильність до нещирого поводження, удавання, постійної хитрості без усякої потреби, а навіть за інстинктом. Словом, під час молитви мій розум поривався до будь-якого гріха у цьому світі.
   Окрім сповідання гріха - відволікання під час молитви, ми повинні молитися Господу за зосереджену молитву, щоб Господь допоміг нам не відволікатися під час молитви, щоб навчив нас молитися. За зосередження під час домашньої чи церковної молитви можна молитися такою молитвою:
   "Господи, Ісусе Христе Сину Божий! Дай мені дух молитви! Молитися хочу, але не можу зібрати думки, не можу зосередити увагу на молитві, не можу заспокоїти хвилюючу душу, не можу ослабити напружених, гріховних, суєтних уявлень, які безперестанно напливають.
   Відчуваю темноту в душі, тягар на серці; немає розради, немає радості, немає сліз.
   Суєтні життєві обов'язки, проблеми і гріхи, як стіна стоять перед очима моїми і перешкоджають вільно розмовляти з Господом.
   Вседержителю Боже, Ти послав Ангела, щоб Він відвалив камінь від гробу Спасителя Бога нашого, пошли того ж Ангела хай відвалить тягар, що лежить на серці моєму, бо у мені є образ і подоба Твоя.
   Воскрес Спаситель з гробу, хай воскреснуть і сили, що затаїлися в душі моїй, які є образ Твій.
   Сам Воскреслий Христос хай зробить у мені обитель Свою. Він є Джерело всякого блага. Він є Джерело і молитви. Тоді я буду молитися уважно, благоговійно, вільно, розчулено, радісно, охоче і з жагою, і з благою ненаситністю, коли Сам Христос буде в мені жити і вчити, як повинен я молитися. Він Сам благоволив сказати: "Без Мене не можете нічого творити".
   О, Господи! Дуже прошу Тебе, дай мені спонукання і засоби, і сили до молитви і саму молитву. Амінь".
   Далі у Молитві 3-тій, до Святого Духа кажемо: може "про розпусне помислив", тобто незалежно чи під час молитви, чи у будь-який час "про розпусне помислив" або вів розпусне, блудне, гуляще, життя. Думати про розпусне, тобто думати як зневажав або задумував зневажати норми моралі, або вести аморальний спосіб життя. Може я блудник чи блудниця, що вів розпусне статеве життя, та й мріяв про збочення чи про перелюб.
   Може "об'їдався", тобто надмірно наїдався, переповнюючи свій шлунок, переїдав, наїдався понад міру; з'їдав, споживав все що було і багато чого; обжирався, надмірно наїдався, завдаючи шкоди своєму здоров'ю, повністю і надмірно задовольняв потребу в їжі, перенасичувався, запливав жиром.
   Може "обпивався", тобто напивався, перепивався, налигувався спиртними напоями, п'янів, себто вживав алкоголь і частував ним інших, напиватися доп'яну, втрачав контроль над собою, набував тваринного обліку, у стані сп'яніння буянив, скандалив, конфліктував, затівав бійки.
   Може "без глузду сміявся" - легковажно сміявся, безпричинно веселився, сміявся, жартував, розказував безглузді й смішні історії, анекдоти, був нерозсудливо веселий, потішний, був необачний, некритичний чи нерозважливо життєрадісний.
   Може "зле задумав", тобто думав і будував плани зробити щось погане, зле, гріховне, злобне, злостиве. Оскільки гріх зароджується в думках, то думати про зле - це вже гріх.
   Може, "бачачи доброту ближнього, заздрив йому". Заздрість - це почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого, це пристрасне бажання мати що-небудь або досягти того, що є в іншого. Заздрісний - той, що прагне до наживи, жадібний, має руки загребущі, часто має обмежену владу і можливості.
   Може "негідне говорив", тобто говорив неприйнятне, негоже, непідходяще, непридатне, мерзотне, мерзенне, препогане, бридке, брудне, гидке, огидне, непорядне, недостойне, себто говорив щось погане, яке хвалить гріх або закликав до гріха.
   "Або посміявся з гріха брата мого, тоді як мої гріхи незліченні", тобто я, будучи безмежним грішником, своїх гріхів не бачу чи виправдовую свої гріхи, в той же час кепкую з ближнього свого з його гріхами, висміюю брата свого, глузую над ним за його гріхи.
   Про це влучно сказано у Євангелії від Матфея: "І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого" (Мф. 7:3-5).
   "Або до молитви був недбайливий", тобто до домашніх і церковних молитов був недбайливий, недобросовісний, несумлінний, недбалий. Забував молитися, без причини пропускав Літургію та інші церковні молитви, або якщо молився, то негідно, перекручував молитви, пропускав частину тексту, дрімав під час молитви, відволікався під час молитов, думав про щось своє.
   Словами "чи ще що вчинив злого і забув, бо все оце і ще більше я вчинив" я підкреслюю наскільки я грішний - всі гріхи, які я називав вчинив я і ще більше я вчинив. Гріхи мої більші за гори, вони доходять аж до хмар, земля не може вмістити всіх моїх гріхів. Я навіть не пам'ятаю всіх свої гріхів, багато гріхів я забув і навіть ніколи не згадаю їх. Щоб менше грішити і за прощення забутих гріхів, можна молитися такими молитвами:
   1. "Владико Господи, оскільки й забуті мої гріхи - це є зло, Тобі, Єдиному Серцевідцеві, молюся і прошу, Господи, прости мені все за Твоїм Чоловіколюбством, бо тим-то і являється велич слави Твоєї, що ти не відплачуєш грішникам за гріхи їхні, бо Ти препрославлений навіки. Амінь".
   2. "Господи, даруй мені дух смиренності, щоб лагідним бути до ближніх моїх і стриманим від гніву. Даруй мені дух смиренномудрості, щоб не думати про себе високо і не величатися. Амінь".
   І далі молільник просить: "Помилуй мене, Творче мій і Владико", прошу Господа - Творця мого і Творця всього видимого і невидимого, Владику мого і Владику Свого Творіння, Владику Всесвіту помилувати мене, простити мої гріхи і дарувати мені Царство Небесне.
   Ще молільник просить: "Помилуй мене... лінивого і негідного раба Твого", тобто я визнаю, що я лінивий і негідний раб Божий, що я лінивий до праці, лінивий до служіння Богові, нічого доброго не роблю, словом, опущений негідник, поганець і мерзотник, але наполегливо прошу, щоб Господь помилував мене, раба Свого. Я раб Божий, бо цілком підвладний Богові. Без Бога я нінащо нездатний, тобто я цілковито залежний від Бога. І ось прошу істинного Бога Свого помилувати мене і як раба гріха, бо я потрапив у рабство гріховне.
   Далі прохання посилюється: Господи, "і вибач, і відпусти, і прости мені" мої гріхи, тобто прошу пробачення у Бога за свої гріхи, перепрошую Господа за свої гріхи. І благаю відпустити мені мої гріхи, ослабити, полегшити мені гріхи і повністю вивільнити мене від гріхів, простити мої гріхи, бо Господь "Благий і Чоловіколюбний". Це означає, що я прошу, щоб Господь простив мені гріхи за Своєю Благістю і Людинолюбством, а не за злобою моєю і беззаконнями моїми. По-правді, за Законом Божим я недостойний отримати прощення гріхів, але Бог є Любов, Він Благий, Він любить мене і всіх людей, в тому числі й грішників, тому я прошу в сподіваюся, що Благий і Людинолюбний Господь простить мені гріхи.
   "Нехай спокійно ляжу, засну та відпочину я", бо гріхи мої не дадуть мені спокійно переночувати - не дадуть лягти, не дадуть заснути і я не відпочину, бо буду думати про свої гріхи. Мене буде гризти совість, що комусь зробив зле або відмовив комусь у допомозі. А коли Господь простить мені гріхи, тоді я з полегшенням, "спокійно ляжу, засну та відпочину".
   Я визнаю, що я "блудний, грішний і окаянний": "блудний" (розпутний, гулящий, розгнузданий, гріховодницький), "грішний" (лукавий, нечестивий, богомерзький), "окаянний" (заклятий, поганський, анафемський, клятий, неправедний, нечестивий, грішний). І гріхи мої турбують і мучать мене, совість моя прокинулася, хоч із запізненням, після того як я згрішив.
   Я, хоч грішник, але віри в Бога я не втратив, я люблю Бога "і поклонюся, і оспіваю, й прославлю пречесне ім'я Твоє", поклонюся Йому в знак любові і великої пошани до Бога. Я "оспіваю" Його, розказуватиму про великі діла Божі, співатиму Богові хвалу Йому. Я прославлятиму пречесне (найчесніше) ім'я Господа - Отця, і Сина, і Святого Духа; буду вдячний Богові. Найбільшим поклонінням, оспівуванням і прославою Бога буде те, якщо я не буду грішити і буду жити за Заповідями Божими. Це й буде найвищою нашою нагородою для Бога. Бог багато від нас не хоче, лише, щоб ми жили по-Божому.
   "Поклонюся, і оспіваю, й прославлю пречесне ім'я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином", Боже Духу Святий разом "з Отцем і Єдинородним Його Сином". Прославлю і завжди поклонятимуся, оспівуватиму і прославлятиму Святого Духа разом з Отцем і Єдинородним Його Сином Ісусом Христом "нині, і повсякчас, і на віки віків", нині, завжди і повік. "Амінь" - істинно так.

Молитва 4-та, св. Макарія Великого

   † Що Тобі принесу? Або чим Тобі віддячу, Великодаровитий, Безсмертний Царю, Щедрий і Чоловіколюбний Господи, за те, що мене, який лінується на Твоє служіння і нічого доброго не зробив, Ти довів до кінця цього минулого дня, направляючи до покірності і спасіння мою душу. Будь же милостивий до мене грішного, бо я не маю ніякого доброго діла. Віднови пропащу мою душу, що осквернилася безліччю гріхів, і відкинь від мене помисел лукавий видимого цього життя. Єдиний Ти Безгрішний, прости провини мої, вчинені перед Тобою в цей день свідомо і несвідомо, словом, ділом і думкою й всіма моїми почуттями. Ти Сам, покриваючи, охорони мене від усякого ворожого нападу, захищаючи Божественною Твоєю владою і невимовним чоловіколюбством і силою. Очисти, Боже, очисти безліч моїх гріхів. Благоволи, Господи, звільнити мене від тенет диявольських, спаси мою стражденну душу і осіни мене світлом лиця Твого, коли прийдеш у славі. І нині дай мені заснути сном неосужденним, і охорони думки раба Твого від мрій і стурбованості. Віджени від мене всю сатанинську дію, просвіти мисленні очі мого серця, щоб не заснути мені смертним сном. Пошли ангела миру, охоронця і наставника душі і тілу моєму, щоб він позбавляв мене від моїх ворогів, щоб, вставши з моєї постелі, я приніс би Тобі подячні молитви. О Господи, почуй мене, грішного й убогого раба Твого. Даруй мені після пробудження з чистим сумлінням навчатися закону Твого, віджени подалі від мене через Твоїх ангелів сатанинську зневіру, щоб благословляти ім'я Твоє святе і прославляти, і славити Пречисту Богородицю Марію, дану нам грішним в захист, і прийми Її, що молиться за нас. Бо знаю, що Вона, наслідуючи Твоє чоловіколюбство, не перестає молитися за нас. Її заступництвом, і Чесного Хреста знаменням, і всіх святих Твоїх заради збережи мою убогу душу, Ісусе Христе, Боже наш, бо Ти Святий єси і Найславніший повіки. Амінь. †
   [† Что Ти принесу, или что Ти воздам, великодаровитый Безсмертный Царю, щедре и человеколюбче Господи, яко ленящася мене на Твое угождение, и ничтоже благо сотворша, привел еси на конец мимошедшаго дне сего, обращение и спасение души моей строя? Милостив ми буди грешному и обнаженному всякаго дела блага, возстави падшую мою душу, осквернившуюся в безмерных согрешениих, и отыми от мене весь помысл лукавый видимаго сего жития. Прости моя согрешения, едине Безгрешне, яже Ти согреших в сей день, ведением и неведением, словом, и делом, и помышлением, и всеми моими чувствы. Ты Сам, покрывая, сохрани мя от всякаго сопротивнаго обстояния Божественною Твоею властию, и неизреченным человеколюбием, и силою. Очисти, Боже, очисти множество грехов моих. Благоволи, Господи, избавити мя от сети лукаваго, и спаси страстную мою душу, и осени мя светом лица Твоего, егда приидеши во славе, и неосужденна ныне сном уснути сотвори, и без мечтания, и несмущен помысл раба Твоего соблюди, и всю сатанину детель отжени от мене, и просвети ми разумныя очи сердечныя, да не усну в смерть. И посли ми Ангела мирна, хранителя и наставника души и телу моему, да избавит мя от враг моих; да востав со одра моего, принесу Ти благодарственныя мольбы. Ей, Господи, услыши мя грешнаго и убогаго раба Твоего, изволением и совестию; даруй ми воставшу словесем Твоим поучитися, и уныние бесовское далече от мене отгнано быти сотвори Твоими Ангелы; да благословлю имя Твое святое, и прославлю, и славлю Пречистую Богородицу Марию, Юже дал еси нам грешным заступление, и приими Сию молящуюся за ны; вем бо, яко подражает Твое человеколюбие, и молящися не престает. Тоя заступлением, и Честнаго Креста знамением, и всех святых Твоих ради, убогую душу мою соблюди, Иисусе Христе Боже наш, яко Свят еси, и препрославлен во веки. Аминь †].
   Короткий опис життя святого преподобного Макарія Великого Єгипетського наведений нами під час інтерпретації Молитви 1-шої, св. Макарія Великого. А ця Молитва 4-та, св. Макарія Великого починається словами: "Що Тобі принесу? Або чим Тобі віддячу, Великодаровитий, Безсмертний Царю, Щедрий і Чоловіколюбний Господи". Господи, Ти створив видимий і невидимий світ, нас створив, даєш нам життя. Ми незаслужено отримуємо від Тебе всілякі добродійства, милості, щедроти, благодіяння, зцілення, прощення гріхів і дари Твої, і хочемо Тобі віддячити. Але ж ми бідні, немічні, ми нічого свого не маємо, все що у нас є - дух, душа і тіло наше, здоров'я наше, сім'я наша, робота, достаток і добробут кожного з нас, безпека і воля наша - це все не наше, а Твоє, Господи. Все це Ти дав нам і у будь-якої митті можеш забрати Своє. Навіть воля, думки, почуття, вчинки, розум кожного з нас - все це Ти, Господи, дав нам. Все це Твоє "Великодаровитий, Безсмертний Царю". "Великодаровитий", бо обдаровуєш нас Своїми дарами, "Безсмертний", бо Ти Вічний, Безпочатковий, Невмирущий, Ти "Цар", бо царюєш і на Небесах і на Землі, над всім видимим і невидимим Своїм Творінням. Ти "Щедрий і Чоловіколюбний Господи", "Щедрий", бо завжди даєш нам багато Своїх щедрот, добра і благ, "Чоловіколюбний Господи" - Людинолюбний Господи.
   - І що ж ми Тобі, Господи, можемо принести або чим ми Тобі можемо віддячити?
   - Це так і залишається риторичним питанням.
   Що ж я "принесу... або... віддячу [Тобі]" "за те, що мене, який лінується на Твоє служіння і нічого доброго не зробив, Ти довів до кінця цього минулого дня"? Хоч ми лінуємося "на Твоє служіння", (хоч ми не завжди молимося, не завжди відвідуємо Церковне Богослужіння, не завжди Причащаємося), хоч "я нічого доброго не зробив", (хоч ми нічого доброго не зробили, багато грішили, не дотримувалися Заповідей Божих, Церковних повчань), проте "Ти, [Господи], довів [кожного з нас] до кінця цього минулого дня", тобто ми досі не померли у гріхах, а значить ще маємо можливість покаятися, більше не грішити і маємо надію, що Ти, Господи, простиш наші гріхи і подаруєш нам Царство Небесне.
   Ти, Господи довів кожного з нас до кінця цього минулого дня, "направляючи до покірності і спасіння мою душу", тобто Ти, Господи, направляєш всіх Своїх людей "до покірності", до послуху, покірливості, підлеглості, поступливості, слухняності, покори. Ти, Господи, направляєш всіх Своїх людей до "спасіння" наших душ, Ти ведеш нас до вічного життя у Царстві Небесному і хочеш, щоб кожна людина спаслася. Ти, Господи, дав кожній людині свобідну волю і від неї самої залежить - служити добру чи злу, служити Богові чи сатані, спастися чи вічно мучитися у пеклі. Але ми бажаємо спасіння.
   Далі у молитві ми просимо Господа: "Будь же милостивий до мене грішного, бо я не маю ніякого доброго діла", тобто ми, хоч визнаємо, що грішні й не зробили нічого доброго у своєму житті ні для Бога, ні для ближнього свого, але просимо, щоб Господь був "милостивий" до нас грішників, простив наші гріхи і дарував нам Царство Небесне. "Милостивий" означає Добрий, Доброзичливий, Поблажливий, прихильний до нас. Просимо, щоб Господь за Милістю своєю нам грішним простив гріхи, допомагав нам і давав нам всякі блага.
   "Віднови пропащу мою душу, що осквернилася безліччю гріхів", - ще просимо у Господа. Наші душі повсякчасно оскверняються, опоганюються безліччю гріхів і тьмяніють через порушення їх чистоти і святості, з якою вони народжуються. Своїми гріхами ми принижуємо наші душі. Й тому просимо Господа, щоб Він відновив наші пропащі душі, бо самі ми цього не можемо зробити, а тільки Всеблагий, Всещедрий і Всемилостивий Господь Бог, Який з Любов'ю ставиться до кожного грішника, бо безгрішних людей немає, тільки Бог може очистити наші пропащі душі й відновити їх.
   Господи, "і відкинь від мене помисел лукавий видимого цього життя". Цими словами ми визнаємо, що наше видиме (земне) життя переповнене гріхами й беззаконнями і насамперед помислами лукавими. Лукавими - цебто грішними, лицемірними, підступними, хитрими, всім тим, що служить сатані. І ось тому ми просимо, щоб Господь відкинув від нас помисли лукаві й дав нам ясне думання. Якщо ж ми не будемо мати лукавих помислів, то й не здійснюватимемо лукавих, гріховних вчинків і житимемо за правдою, праведно.
   "Єдиний Ти Безгрішний, прости провини мої, вчинені перед Тобою в цей день свідомо і несвідомо, словом, ділом і думкою й всіма моїми почуттями", - молимо Господа. Ми визнаємо, що всі люди грішні, тільки "Єдиний Ти, [Господи], Безгрішний" - і це аксіома. Ми знаємо, що "в цей день" та у всі інші дні свого життя, які також інколи називають днем, ми "вчинили" багато різних "провин" (гріхів, прогрішень, беззаконь) "перед Тобою, [Господи]". Ми грішили "свідомо і несвідомо, словом, ділом і думкою й всіма моїми почуттями".
   Гріх - це будь-яке слово, діло (вчинок) чи думка (бажання) вчинені свідомо чи несвідомо всупереч Вічному Закону Божому. Свідомий гріх - це свідоме і добровільне порушення Божої заповіді з власної волі. Несвідомий гріх - це гріх, який вчинений ненавмисно, несвідомо, не добровільно. Гріх словом - це сказане людське слово, слово пусте, гріховне, всупереч Божим Заповідям. Гріхи ділом - це несправедливі, гріховні, злі вчинки людини (наприклад, краде, вбиває і т.п.), які суперечать Божим Заповідям. Гріхи думкою - це погані, гріховні наші думки, що зароджені у нашому розумі (наприклад, завидує, гордиться і задумує грабіжництво чи вбивство й т. ін.), незалежно від того матеріалізувалися вони в наших поступках чи згасли на рівні думки. Гріх всіма нашими почуттями - це гріх скоєний зором, слухом, нюхом, запахом, дотиком та іншими нашими почуттями.
   Усвідомивши свою гріховність і безгріховність Господа Бога, ми просимо у Нього, щоб Він простив усі наші гріхи і провини.
   "Ти Сам, покриваючи, охорони мене від усякого ворожого нападу, захищаючи Божественною Твоєю владою і невимовним чоловіколюбством і силою", - просимо ми. Ти Сам, Господи, покрий нас святим Твоїм омофором, Своєю покрівлею, відгороди нас від всякого зла і ворогів наших.
   Ти Сам, Господи, покрий нас і охорони нас від усякого ворожого нападу, щоб вороги наші не спокушали нас і не нападали на нас, бо Ти Охоронець і Захист наш.
   Ти Сам, Господи, захисти нас Божественною Твоєю владою, бо Ти маєш безмежне Царство і владу над усім Своїм творінням, в тому числі над усіма людьми.
   Ти Сам, Господи, захисти нас невимовним [Своїм] чоловіколюбством і силою, бо Ти є Любов і Людинолюбець, Ти маєш безмежну силу - захисти нас грішних.
   Молимо: "Очисти, Боже, очисти безліч моїх гріхів". Знаючи, що ми маємо безліч гріхів, просимо Господа відпустити нам усі гріхи, простити їх, очистити нас від гріхів, позбавити (вивільнити) нас від усіх цих небажаних гріхів, тобто зробити нас чистими від гріхів. Ми двічі вживаємо слова "очистити", щоб посилити своє бажання очиститися від гріхів і стати світлим, праведним і святим.
   Маючи надію, що Господь очистив безліч наших гріхів, ми ще просимо: "Благоволи, Господи, звільнити мене від тенет диявольських", тобто, щоб Господь допоміг нам надалі не потрапляти у "тенета диявольські" і не грішити. Ми просимо Господа "благоволити" (виявити бажання, зробити) звільнити нас від "тенет диявольських", від диявольського впливу, який завжди наштовхує людину на гріх, приносить їй біди, нещастя, хвороби.
   Далі підсилюємо свої прохання словами "Благоволи, Господи" "спаси [спасти] мою стражденну душу", тобто ми просимо дві речі:
   1) спасти нашу стражденну душу від гріха і дарувати їй вічне життя у Царстві Небесному;
   2) ми просимо спасти нашу християнську душу від страждань як у земному, так і у потойбічному житті.
   Тобто ми просимо Господа позбавити нашу християнську душу різноманітних страждань, які можуть бути при наших хворобах; при докорах нашої совісті, коли ми заподіяли зло іншим людям, жили не по-християнськи, грішили і не каялися, не виправлялися, не виконували волі Божої.
   Вершиною нашого прохання є: "осіни мене світлом лиця Твого, коли прийдеш у славі", тобто, щоб Господь Бог наш Ісус Христос, коли вдруге прийде за Землю у славі "судити живих і мертвих", щоб Він "осінив нас світлом лиця Свого", тобто, щоб на Страшному суді Христос дозволив нам стояння праворуч від Себе і дарував нам вічне Своє Царство ("осінив нас світлом лиця Свого").
   "І нині дай мені заснути сном неосужденним, і охорони думки раба Твого від мрій і стурбованості", - благаємо ми. Отже, ми просимо, щоб Господь "дав нам заснути сном неосужденним", тобто, щоб ми не заснули у гріхах, які потребують засудження, а щоб Господь простив наші гріхи й ми стали неосужденні. Адже ніхто з людей не знає, коли Господь може забрати у людини її душу. Це може статися і цієї ночі, тому просимо Бога простити наші гріхи і дати нам "сон неосужденний". І ще просимо "охоронити думки раба Твого від мрій і стурбованості", тобто, щоб всі наші турботи (стурбованості) і гріховні мріяння відійшли від нас, які не тільки перешкоджають здоровому сну, але й часто-густо можуть бути гріховними і привести до незаконних дій.
   Прохання "Віджени від мене всю сатанинську дію, просвіти мисленні очі мого серця, щоб не заснути мені смертним сном" полягає в тому, щоб Господь Бог охороняв нас від гріховних дій сатани, його нашіптувань до злих помислів, думок і вчинків ("віджени від мене всю сатанинську дію"). Просимо, щоб Господь просвітив наші духовні очі ("просвіти мисленні очі мого серця"), тобто, щоб ми розуміли, усвідомили і виконували Вчення Господа нашого Ісуса Христа, Його Євангеліє та заповіді, словом, жили побожно. І, "щоб не заснути мені смертним сном", тобто щоб ми не заснули сном смерті, щоб перед сном, Ти, Господи, простив наші гріхи і щоб ми не померли цієї ночі з гріхами, а ще довго служили Тобі, Боже.
   Щоб не померти у гріхах, бажано додатково молитися за прощення гріхів і за християнську кончину такою молитвою: "Господи, Ісусе Христе, тривалість життя мого скорочується і наближається до воріт смерті; я тріпочу і боюся смертної години, цього вогняного хрещення, бо грішний я у всьому; серце моє страхається бачення лукавих духів, що шукають моєї погибелі; жахає мене проходження повітряних митарств - цього праведного Суду Твого, на ньому мушу відплатити за всі гріхи свої за все життя; страшить мене ця невідома країна, в яку вселиш мене за моїми заслугами.
   Господи, Людинолюбче, Ти, що не хочеш смерті грішника, але хочеш, щоб він навернувся і живим був, помилуй мене, що до Тебе звертаюся, приєднай мене до отари Своєї і сподоби мене поліпшити християнську кончину життя мого - безболісну, неганебну, мирну. Я, як багатогрішний, ще до свого смертного часу припадаю до Тебе і з надією на Твої спасительні страждання і хресну смерть приношу Тобі слізне покаяння за всі мої гріхи і беззаконня вільні й невільні, що словом чи ділом, свідомо чи несвідомо, в думці чи в помислі, вдень чи вночі, всіма моїми почуттями заподіяні, - всі ці гріхи і беззаконня прости мені Господи і вогнем Святого Духа Твого їх милостиво спопели і хай не згадуються вони при кончині життя мого.
   Прости, Господи, всі образи і прикрості, що нанесені мені оточуючими мене, і помилуй всіх, хто ненавидів і ображав мене, я прощаю всім і хай відійду з життя цього в мирі зі всіма людьми. Даруй мені останок життя мого перебувати в чистоті й чесному проживанні і закінчити життя моє в мирі та покаянні.
   Перед кончиною моєю, о Милостивий Господи, сподоби мене прийняти Пречисті і Животворні Христові Тайни - Найсвятіше Тіло і Кров Твої; хай очищений і освячений причастям цих Небесних Тайн я зможу провести останній смертний час безтрепетно з Тобою - з Всеблагим Господом, під Твоєю охороною і оберіганням від всіх напастей і спокус.
   Всемогучою силою Твоєю визволи мене в цей смертний час від нападів і насилля лукавих демонів, захисти мене від них святими Ангелами Твоїми, підкріпи і умиротвори душу мою представництвом Пресвятої Богородиці і Святих Твоїх.
   Господи, допоможи і сподоби мене мирно пройти повітряні митарства з твердою надією на Тебе - Спасителя мого
   О, Владико, Господи! Не залишай мене Твоєї багатої милості, доброти і заступництва в страшний час смерті моєї, прийми тоді з миром душу мою, щоб я багатогрішний і недостойний за милістю Твоєю сподобився у майбутньому житті бути з Тобою - Джерелом любові, всякого блага і добра - у Царстві Небесному і підносити Тобі молитви і славослів'я навіки віків. Амінь".
   За благополуччя нашої душі в час смерті можна додатково молитися короткою, щогодинною молитвою нашого українського освітнього й церковного діяча, письменника, єпископа Йоасафа Горленка: "Будь благословенний той день і година, в які ж Господь мій Ісус Христос заради мене народився, розп'яття перетерпів і смертю постраждав.
   О, Господи Ісусе Христе, Сину Божий! У час смерті моєї прийми мандруючий дух раба Твого молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх, бо благословенний Ти на віки віків. Амінь".
   Далі у Молитві 4-тій, св. Макарія Великого просимо: Господи, "пошли ангела миру" нам, тобто Ангела Божого, Який заспокоїть нас, умиротворить нас і спрямовуватиме нас на смиренне, мирне, спокійне, праведне, ангельське життя.
   Господи, пошли нам "охоронця і наставника душі і тілу моєму", тобто пошли нам Ангела миру і "охоронця", щоб Він охороняв нас - наші душі й тіла - від усього злого й гріховного, від напастей і злих помислів сатани. Пошли нам Ангела миру і "наставника", щоб Він наставляв нас, наші душі й тіла - на добрі діла, спрямовував до вічного життя з Богом.
   "Щоб він [Ангел миру] позбавляв мене від моїх ворогів", щоб за захистом Ангела Христового вороги навіть не наближалися до нас, не воювали з нами, не намовляли і не перетягували нас до служіння сатані, до служіння злу і гріху. Ангеле Божий, віджени від нас наших ворогів тілесних (серед людей) і духовних (від сатани і його впалих ангелів). Тілесні вороги - ті, які спокушають нас грішити, а також ті мирські речі, які нас сильно захоплюють. Духовні (безтілесні) вороги - це наші душевні страсті, заздрість, гордість, служіння дияволу та ін.
   Господи, отримавши Твій захист і щит через Твого Ангела миру, ми охоче бажаємо, прагнемо "щоб, вставши з моєї постелі, я приніс би Тобі подячні молитви", тобто, щоб вже із завтрашнього ранку, як тільки ми прокинемося від сну, щоб ми виконали ранкове молитовне правило і принесли Тобі, Господи, подячні молитви за все, за всі благодіяння і милості Твої.
   "О Господи, почуй мене, грішного й убогого раба Твого", - цими словами ми посилено закликаємо Бога, щоб Він почув нашу молитву і зглянувся над нами грішними і убогими (бідними розумом, які не здатні що-небудь вирішувати, вибирати) рабами Божими.
   - Чому ми називаємо себе рабами Божими?
   - "Раб Божий" - це не принизливо. У далекій давнині раб стояв близько до свого хазяїна, він був його домочадцем, а іноді радником. Раби і рабині працювали нарівні зі своїми господарями. Між хазяями й підлеглими не було безодні. Але згодом порядки змінилися. Римське право стало вважати рабів не особами, а речами: хазяї перетворилися в царів, а невільники стали свійськими тваринами.
   Древні євреї не відмовлялися від рабства, але їхні закони у древньому світі були набагато м'якші й гуманніші. Рабів не обтяжували важкою роботою, за них несли відповідальність у суді, по суботах й інших святкових днях їх зовсім звільняли від роботи.
   Християнство теж відразу не могло скасувати рабства. Апостол Павло прямо говорить: "Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа" (Еф. 6:5).
   Якщо ж раб був безправним, безмовним і приниженим, то чому ж в нас все-таки затвердився термін "раб Божий", хоча у Біблії це грецьке слово "doulos" має три значення: раб, слуга, підданий. У багатьох європейських мовах при перекладі Нового Завіту брали більше м'яке значення: "слуга Божий". Невідомі нам слов'янські перекладачі Біблії віддали перевагу більше гострому варіанту перекладу - "раб Божий", що дослівно відповідає праслов'янському слову. На санскриті слово "раб" означало "працівник", а "раб Божий" - "працівник для Бога". Окрім цього у перекладачів Біблії були й такі мотиви.
   У Новому Завіті ми бачимо образ Страждаючого Христа. Про Нього апостол Павло говорив: "Він [Ісус Христос], будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові? але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім'я вище над усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця" (Флп. 2:6-11). Це означає, що Син Божий відмовився від слави, а прийняв на Себе ганьбу, безчестя й проклін. Він підкорив Себе умовам нашої смертності, і приховав Свою славу в стражданнях і смерті. І у Своїй власній плоті показав, наскільки людина, яку Він створив за образом Своїм з доконаною красою спотворила себе гріхопадінням.
   Звідси природне бажання всіх нас наслідувати Христові та стати рабом Божим на подяку за те, що Він заради нас став називатися рабом. Отже, всі ми раби Божі не за своєю природою, а раби за любов'ю до Бога. Раби Божі - це люди богобоязливі, богоугодні, вони живуть за волею Божою, люблять істину, нехтують неправду й тому на них можна у всьому покладатися.
   Першим назвав себе "рабом Божим" апостол Павло в посланні до римлян: "Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовiстя Божого" (Рим. 1:1).
   У Молитві 4-тій, св. Макарія Великого далі просимо Господа: "Даруй мені після пробудження з чистим сумлінням навчатися закону Твого", тобто: і після того, як ми встанемо з постелі, Господи, даруй нам, допоможи нам, щоб могли навчатися Слова Твого, Вчення Твого, Євангелія Твого і у повсякденному житті слідували за цим Вченням з чистою совістю та з чистим сумлінням.
   "Віджени подалі від мене через Твоїх ангелів сатанинську зневіру", - продовжуємо прохати Господа. Тут ми просимо, щоб Господь силою Своїх Ангелів Небесних відігнав від нас "сатанинську зневіру", тобто розпач, занепад духа, сум, зневіру, нудьгу бісівську.
   Все назване вище ми просимо у Бога "щоб благословляти ім'я Твоє [Господи] святе", тобто щоб благословляти (оспівувати, вихвалювати, славити) святе ім'я Триєдиного Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа. І щоб "прославляти, і славити Пречисту Богородицю Марію, дану нам грішним в захист", тобто поряд із благословенням Бога у Святій Тройці ми повинні прославляти, славити, величати Матір Господа нашого Ісуса Христа - Пресвяту Богородицю, яка вища за всі ангельські чини і якій Ісус доручив захищати народи світу, опікуватися людьми, допомагати їм, охороняти їх і вести до спасіння. Ще просимо, Господи, "прийми Її [Пресвяту Богородицю], що молиться за нас", тобто, щоб Господь вислухав моління і прохання Вседіви Богородиці, яка молиться за всіх нас, за наш добробут і спасіння, і щоб виконав молельні прохання Матері Божої.
   "Бо знаю, що Вона [Пресвята Богородиця], наслідуючи Твоє [Господи] чоловіколюбство, не перестає молитися за нас", тобто ми переконливо знаємо, що Пресвята Богородиця, як і Господь наш Ісус Христос люблять усіх людей, Вони Людинолюбні (Чоловіколюбні). Пресвята Богородиця, Заступниця всіх християн, Покровителька наша, дана Богом, не перестає молитися за кожного з нас грішних, веде усіх нас до спасіння.
   "Її [Пресвятої Богородиці] заступництвом, і Чесного Хреста знаменням, і всіх святих Твоїх заради збережи мою убогу душу, Ісусе Христе, Боже наш, бо Ти Святий єси і Найславніший повіки". Через заступництво, покров, захист Пресвятої Богородиці, через Хресне знамення і Твої, Ісусе, хресні страждання, через молитви всіх святих Ісусе Христе збережи, зціли і спаси наші жалкі, нещасні душі. Ісусе Христе, Боже наш, Спасителю наш - Ти Святий і Найславніший повіки. І завершальне "Амінь" - істинно так.

Молитва 5-та

   † Господи Боже наш, все, у чому я згрішив сьогодні, словом, ділом чи думкою, Ти, як Благий і Чоловіколюбець, прости мені, мирний і безтурботний сон подай мені, ангела Твого охоронителя пошли мені, щоб він покривав і охороняв мене від усякого зла. Бо Ти Охоронець душ і тіл наших і Тобі славу возсилаємо, † Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Господи Боже наш, еже согреших во дни сем словом, делом и помышлением, яко Благ и Человеколюбец прости ми. Мирен сон и безмятежен даруй ми. Ангела Твоего хранителя посли, покрывающа и соблюдающа мя от всякаго зла, яко Ты еси хранитель душам и телесем нашим, и Тебе славу возсылаем, Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Молитва починається проханням: "Господи Боже наш, все, у чому я згрішив сьогодні, словом, ділом чи думкою, Ти, як Благий і Чоловіколюбець, прости мені". Господи, Боже наш, ми великі грішники, до сьогоднішнього дня дуже багато нагрішили поганими словами, ділами (вчинками), думками і помислами гріховними - все це прости нам за Благістю і Людинолюбством Своїм.
   Просимо: "Мирний і безтурботний сон подай мені", мирний (тихий, спокійний, приязний) і безтурботний (безклопітний, безпечальний, безсумний) сон пошли нам.
   Продовжуємо: "Ангела Твого охоронителя пошли мені", Ангела Божого, Охоронителя нашого пошли нам для оберігання, "щоб він [Ангел-Охоронитель] покривав і охороняв мене від усякого зла", щоб Ангел-Охоронитель покривав нас Своїм захистом, оберегом і не допускав на нас жодного зла сатанинського.
   Господи, "бо Ти Охоронець душ і тіл наших", бо Ти, Господи Боже, Охоронець душ і тіл наших, Ти захищаєш наші душі і тіла, Ти очищаєш їх від гріха, Ти прощаєш наші гріхи і даруєш нам Царство Небесне за Милістю Своєю.
   Господи, ми "Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків", ми Тобі, Господи Боже, Єдиному у Пресвятій Тройці - Отцю, і Синові, і Святому Духові, славу віддаємо нині, завжди і повік. "Амінь", так є.

Молитва 6-та

   † Господи Боже наш, в Якого ми віруємо і Чиє ім'я більше всякого імені призиваємо, подай нам, що відходимо до сну, полегшення для душі і тіла й охорони нас від усякого марева і від темної пристрасті; припини пристрасне бажання; погаси полум'я тілесного збудження; подай нам цнотливо пожити в слові і в ділі, щоб, сприйнявши доброчесне життя, не позбутися нам обіцяного Твого блага, бо Ти благословенний єси навіки. Амінь. †
   [† Господи Боже наш, в Негоже веровахом, и Егоже имя паче всякаго имене призываем, даждь нам, ко сну отходящим, ослабу души и телу, и соблюди нас от всякаго мечтания, и темныя сласти кроме; устави стремление страстей, угаси разжжения востания телеснаго. Даждь нам целомудренне пожити делы и словесы; да добродетельное жительство восприемлюще, обетованных не отпадем благих Твоих, яко благословен еси во веки. Аминь †].
   На початку молитви звертаємося: "Господи Боже наш, в Якого ми віруємо і Чиє ім'я більше всякого імені призиваємо", тобто Істинний, Єдиний Господи, Боже наш, ми тільки в Тебе Єдиного віруємо, ми тільки ім'я Твоє - Отця, і Сина, і Святого Духа, яке найвище від всяких імен, призиваємо, закликаємо і благаємо, молимо Тебе.
   "Подай нам, що відходимо до сну, полегшення для душі і тіла", - просимо. Тобто молимо, щоб ми з легкістю, безтурботністю душі й тіла відходили до сну. Боже, дай нам розслаблення і відпочинок душі і тілу. Всякі життєві піклування, хай не турбують нас.
   Продовжуємо: "Й охорони нас від усякого марева і від темної пристрасті". Господи, збережи нас, охорони нас від усяких думок, мріянь під час сну, і ще охорони нас "від темної пристрасті", від усяких несвідомих, темних, похмурих, нечистих пристрастей (потягів, жадань, бажань, задоволень, схильностей, прагнень).
   Молимо Тебе, Боже: "Припини пристрасне бажання". Припини наше пристрасне (хтиве гріховне) бажання, визволи нас від нападів страстей. Не роби нас рабами пристрастей.
   Ще просимо: "Погаси полум'я тілесного збудження", погаси полум'я нашого тілесного збудження, погаси наших страстей вогонь, який запалюється, виникає в нашому тілі, в нашій плоті та збуджує нас, підігріває та розмножує наші гріхи.
   Господи, "подай нам цнотливо пожити в слові і в ділі". Боже, допоможи нам цнотливо (непорочно, доброчесно, чесно, невинно, безгріховно) словами, ділами й думками продовжити жити і більше не грішити.
   "Щоб, сприйнявши доброчесне життя, не позбутися нам обіцяного Твого блага", - благаємо ми. Щоб ми надалі жили життям доброчесним (чесним, не гріховним) і щоб не залишилися, не втратили обіцяних Тобою, Господи, благ, благословень, дарів, благоденствій і добродійств.
   Господи, Отче, Сину і Святий Духу, "бо Ти благословенний єси навіки". Бо Ти, Господи, є завжди і навіки благословенний (благосний, благодатний, багатий, щедрий, життєдайний, щасливий, радісний, гідний слави; прославлений, славний). "Амінь", істинно так.

Молитва 7-ма, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі

   † Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ. Господи, визволи мене від вічних мук. Господи, розумом чи думкою, словом чи ділом згрішив я, прости мені. Господи, визволи мене від усякого незнання, забуття, легкодухості і закам'янілої нечутливості. Господи, визволи мене від усякої спокуси. Господи, просвіти моє серце, затьмарене злою похіттю. Господи, я як людина згрішив, Ти ж, як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи неміч моєї душі. Господи, пошли благодать Твою на поміч мені, щоб я прославив ім'я Твоє святе. Господи, Ісусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзі життя і подай мені кінець благий. Господи Боже мій, хоч я і нічого доброго не вчинив перед Тобою, але дай мені з благодаті Твоєї покласти добре починання. Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодаті. Господи неба і землі, пом'яни мене, грішного, мерзенного і нечистого раба Твого, в Царстві Твоїм. Амінь.
   † Господи, прийми мене в покаянні. Господи, не залишай мене. Господи, не заведи мене в напасть. Господи, дай мені благі помисли. Господи, дай мені сльози, пам'ять про смерть і розчулення серця. Господи, дай мені намір сповідання гріхів моїх. Господи, дай мені смирення, цнотливість і послух. Господи, дай мені терпіння, великодушність і лагідність. Господи, вкорени страх Твій благий в серце моє. Господи, сподоби мене любити Тебе від усієї душі моєї і в усьому виконувати волю Твою. Господи, захисти мене від злих людей, і бісів, і пристрастей, і від усього, шкідливого для мене. Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, і нехай буде воля Твоя у мені грішнім, бо Ти благословенний єси навіки. Амінь. †
   [† Господи, не лиши мене небесных Твоих благ. Господи, избави мя вечных мук. Господи, умом ли или помышлением, словом или делом согреших, прости мя. Господи, избави мя всякаго неведения и забвения, и малодушия, и окамененнаго нечувствия. Господи, избави мя от всякаго искушения. Господи, просвети мое сердце, еже помрачи лукавое похотение. Господи, аз яко человек согреших, Ты же яко Бог щедр, помилуй мя, видя немощь души моея. Господи, посли благодать Твою в помощь мне, да прославлю имя Твое святое. Господи Иисусе Христе, напиши мя раба Твоего в книзе животней и даруй ми конец благий. Господи, Боже мой, аще и ничтоже благо сотворих пред Тобою, но даждь ми по благодати Твоей положити начало благое. Господи, окропи в сердце моем росу благодати Твоея. Господи небесе и земли, помяни мя грешнаго раба Твоего, студнаго и нечистаго, во Царствии Твоем. Аминь.
   † Господи, в покаянии приими мя. Господи, не остави мене. Господи, не введи мене в напасть. Господи, даждь ми мысль благу. Господи, даждь ми слезы и память смертную, и умиление. Господи, даждь ми помысл исповедания грехов моих. Господи, даждь ми смирение, целомудрие и послушание. Господи, даждь ми терпение, великодушие и кротость. Господи, всели в мя корень благих, страх Твой в сердце мое. Господи, сподоби мя любити Тя от всея души моея и помышления и творити во всем волю Твою. Господи, покрый мя от человек некоторых, и бесов, и страстей, и от всякия иныя неподобныя вещи. Господи, веси, яко твориши, якоже Ты волиши, да будет воля Твоя и во мне грешнем, яко благословен еси во веки. Аминь †].
   Святий Іоан Золотоустий (Іван Золотоустий, Іоан Золотоуст, Іоан Златоуст (347-407) - святий, вселенський учитель, один із засновників Константинопольського патріархату, блискучий оратор, адвокат і релігійний полеміст, надзвичайна за колоритом постать, яка виділяється серед низки непересічних мислителів і проповідників східно-християнської Церкви. Донині у церквах правиться Свята Божественна Літургія Івана Золотоустого.
   Іоан Золотоустий, народився 347 року в Антіохії (тодішній столиці Сирії) на Сінгонській вулиці, де, за переказами, певний час жив апостол Павло. Батьки його сповідували християнство. Батько його був воєначальником, але помер, коли Іоан був ще дитиною, тому виховувала його мати - Анфуса. Він здобував освіту, навчався риториці, красномовства. Спершу він зайнявся адвокатською практикою, під час якої став свідком підступів, образ і поневолень, ворожості та брехні, сліз і злорадств, із яких складається звичайне життя людей. Майбутній святий регулярно разом з друзями відвідував цирк, інші видовища, словом, вів не надто благочестивий спосіб життя. Після кількох років адвокатської практики Іоан твердо вирішив змінити світський одяг на чорне вбрання християнина. Сталося це під впливом його товариша дитинства - Василя, який був ченцем.
   У двадцять два роки (близько 370 року) Іоан прийняв хрещення і назавжди зв'язав себе з Церквою та служінням Богові та людям. Він закрився в будинку матері та постійно молився. Золотоустий провів близько шести років пустельником, потім жив у печері, де упокорював своє тіло та безперестанно молився. Повернувшись до рідної Антіохії Іоан був рукоположений у дияконський сан, а коли йому виповнилося 39 років він був висвячений у пресвітери. Тоді ж Іоан став відомий пастві, як церковний оратор. 26 лютого 398 року Іоан був висвячений патріархом Олександрійським Феофілом у храмі Святої Софії Царгородської у сан архієпископа Константинопольського і він зайняв патріарший престол -Константинопольського патріарха, де своє правління він почав з радикальних кроків: наказав винести з багатих патріарших покоїв килими, коштовні меблі, різні прикраси та продати їх, а на отримані гроші побудував дві лікарні, а те, що залишилося, роздав жебракам і знедоленим. Деяка тодішня Константинопольська верхівка бачила в цьому загравання патріарха з біднотою. Крім того, Іоан постійно докучав заможній частині імперської столиці критичними, гострими проповідями, в яких засуджував їх пишний спосіб життя та закликав дбати про своїх знедолених братів у вірі. Особливо його їдкі стріли були направлені на придворних дам, які з'являлися до храму на Службу Божу нафарбованими і просто потопали у прикрасах. Він викривав навіть імператрицю Євдоксію за неправедний спосіб життя. Дійшло до того, що частина єпископів Церкви за підтримки імператриці Євдоксії, провела Собор в Дубі (передмісті Халкідона), на якому позбавила Іоана Золотоустого сану патріарха. Народ тоді вийшов на протест під мури імператорського палацу. Влада, боячись народного гніву, скликала Собор у Константинополі, де відмінила всі постанови Собору в Дубі, й повернула святителя у патріаршому сані.
   Але цей мир запанував не надовго. Вже через деякий час імператриця Євдоксія, знову зібрала невдоволених єпископів на Собор, які вимагали від Імператора, щоб той своєю владою змістив патріарха. Зрештою, Іоана Золотоустого заточили під домашній арешт, який він напередодні Пасхи порушив, аби хрестити новонавернених. Це ще більше розгнівило владу і 9 червня 404 року його арештувати та вислати з міста у містечко Кукуз у Малій Вірменії.
   Здоров'я Іоана було підірване і під час конвоювання до чергового пункту заслання він помер 14 вересня (за старим стилем) 407 року у страшних фізичних муках, але сильний духом зі словами на устах: "Слава Богові за все!".
   Святий Іоан Золотоустий був єпископом 9 років і майже 7 місяців, з яких 3 роки та 3 місяці провів у вигнанні. У 437 році його мощі повернули до столиці, а під час зруйнування Константинополя латинянами, мощі Іоана Золотоустого були переправлені до Риму, де зберігаються й донині.
   Святий Іоан Золотоустий своїм життям і смертю залишив приклад, як треба жити з Богом, як можна досягнути святості, щоб вічно жити на небі й на землі.
   Молитва 7-ма, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі, - це 24 молитви, за кількістю годин дня й ночі. Великий учитель молитви, святитель Феофан Затворник, надавав цим молитвам величезного значення і рекомендував їх як основу молитовного правила, як школу безперестанного міркування про Бога. Він рекомендував їх читати перед іншими молитвами, щоб зібралася увага воєдино.
   Окремі з 24 молитов можна повсякчас подумки повторювати. Це найкращий спосіб привчити себе до пам'ятання про Бога. Ці молитви святого Златоуста можна використовувати й ранком. До них можна додати й свої молитви, окремі віршики можна вибрати із псалмів, або вставити Молитву Ісусову, наприклад, десять разів проговорити: "Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ" і додайте: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)". Таким способом краще зібрати свої думки, поліпшити свої почуття до Бога. От це і може бути розумна молитва, молитва серцем, безперестанна молитва без слів.
   Перше прохання у Молитві 7-мій, св. Іоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночі: "Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ", тобто ми просимо, щоб Господь не позбавив нас, Своїх небесних благ. Адже все: ми самі з тілом і душею, все, що ми маємо, - життя, здоров'я, добробут, роботу, сім'ю, житло, всі матеріальні речі й духовні блага - все це дав нам Господь, це Його блага, Його дар для нас. Якби всі ці блага Господь забрав у нас, то ми б померли і опинилися б у пеклі.
   Але є ще одне найважливіше і найвеличніше небесне благо, приготоване для нас, - це Царство Боже. І ми не хочемо, щоб Господь позбавив нас цього Свого Небесного Царства, цього Свого небесного блага. Ось чому в молитві просимо, Господи, не відійми від нас Свої небесні блага.
   Друге прохання: "Господи, визволи мене від вічних мук". Людські муки можуть бути земні, але вони не вічні, а короткотривалі. Вічні муки - це муки у царстві сатани, де людина вічно страждає і мучиться у пеклі й не має спілкування з Богом. Це найстрашніше, що може статися з людиною, коли замість Царства Небесного, вона опиняється у пеклі, у вічних муках, де "сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів" (Мф. 8:12). Тому ми просимо, щоб Господь помилував нас, спас нас, врятував нас і визволив нас від вічних мук, позбавив нас від вічних мук, не допустив для нас вічні муки.
   Третє прохання: "Господи, розумом чи думкою, словом чи ділом згрішив я, прости мені". Усвідомлюємо, що багато нагрішили ми "розумом" (свідомо знали, що гріх, але грішили), "думкою" (думали, міркували про те, що суперечить християнській моралі), "словом" (непристойними словами, як мечем обоюдогострим, грішили), "ділом" (поганими вчинками, діями, які суперечили Заповідям Божим), і просимо у Бога пробачення, помилування і прощення всіх наших гріхів, бо знаємо, що з нерозкаяними гріхами наша дорога веде у пекло до вічних мук, і знаємо, що як тільки наша душа розлучиться з тілом, то вона зразу ж втратить волю і вже не зможе ні покаятися, ні виблагати для себе прощення гріхів. Ось чому так важливо у земному житті каятися, просити прощення гріхів і ставати праведним.
   Четверте прохання: "Господи, визволи мене від усякого незнання, забуття, легкодухості і закам'янілої нечутливості". Просимо, щоб Господь визволив нас, відгородив нас, звільнив нас від "усякого незнання" (від неуцтва, невігластва, темряви; гріха, скоєного через незнання), від усякого "забуття" (від неуважності, непам'яті, байдужості, які сприяють гріхопадінню), від усякої "легкодухості" (від боягузтва, боязкості, занепаду духа, знемагання, які сприяють гріховності), від усякої "закам'янілої нечутливості" (від запеклої, озлобленої нечутливості у гріху). Це прохання зумовлене тим, що "незнання, забуття, легкодухість і закам'яніла нечутливість" ведуть до багатьох гріхів, сприяють згрішенню будь-яким гріхом.
   П'яте прохання: "Господи, визволи мене від усякої спокуси". Спокуса (зваба, примана, принада) людини до будь-якого гріха може бути як від її вільної волі, так і від нацьковування сатани творити якесь беззаконня. Наприклад, у когось є спокуса до порнографії, у іншого - до пияцтва чи наркотиків, а у ще іншого - до прелюбодіяння і т.д. Самотужки, як правило, рідко вдається перебороти ці спокуси і викорінити їх зі свого життя. Тому ми повинні молитися, щоб Бог допоміг нам викорінити спокуси з нашого життя. Адже ми знаємо, що якщо людина піддається будь-яким спокусам, то незмірно грішить і не йде дорогою до вічного життя, а скоріше до вічних пекельних мук. Ми ж цього не хочемо, тому молимо, щоб Господь позбавив нас усяких спокус.
   Шосте прохання: "Господи, просвіти моє серце, затьмарене злою похіттю". Ми вже знаємо, що серце - це узагальнений центр розуму, мислення, емоцій, намірів і бажань, це орган спілкування людини з Богом і це Храм Божий. "Серце затьмарене злою похіттю" означає, що у людини виникають злі бажання, погані пристрасті, гріхи, прогрішення, беззаконня. Тому ми просимо, щоб Господь просвітив наше серце, осяяв його добрими справами, справедливістю, праведністю, безгріховністю, щоб Бог перемінив наше зле серце і спрямував його до добра і святості. Просимо, щоб у серці нашому оселився Святий Дух і щоб наше серце стало храмом Святого Духа.
   Сьоме прохання: "Господи, я як людина згрішив, Ти ж, як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи неміч моєї душі". Ми знаємо, що всі люди грішні, лише Один Ісус Христос не мав жодного гріха. Всі ми схильні до гріха ще з часу гріхопадіння Адама і Єви. Потверджуємо, що наші душі немічні ("неміч моєї душі"), тобто слабі, кволі, наші душі безсилі противитися гріху. Нам легше, без особливих утруднень зробити щось гріховне, нечестиве, лукаве, аніж противитися гріху, бо для спротиву гріху треба затратити більше волі, сили і праці. Визнаючи свою гріховність, ми просимо Всемилостивого, Всещедрого, Люблячого, Всемилосердного Бога, щоб Він помилував нас, пробачив, простив і знищив наші гріхи та настановив нас на шлях праведний, безгріховний, на шлях до добра і спасіння. Ми сподіваємося, що Щедрий і Люб'язний до нас Господь помилує нас.
   Восьме прохання: "Господи, пошли благодать Твою на поміч мені, щоб я прославив ім'я Твоє святе". Ми просимо Божої благодаті, тобто Божественної допомоги і сили, бо завдяки благодаті ми зможемо спастися від гріха й посмертних вічних мук. Благодать - це та сила, яка зміцнює нас щодня, допомагає нам витерпіти до кінця. Нам потрібно докладати зусилля, щоб отримати повноту Господньої благодаті.
   Просячи благодаті, ми хочемо від Бога Його щедрот, дарів, ласки і сили. Божа благодать - це щедра і незаслужена для нас милість Божа. Ми повинні сповнятися Духом Святим, тоді милість Божа, благодать Божа примножується в нас. Благодать дає Бог за Своєю милістю. Божа благодать - це благий дар Божий, це благословення від Господа, це велика радість, яку неможливо передати словами. Коли благодать наповняє нас, тоді наш дух прагне славити Бога, тоді наше серце наповнюється любов'ю до всіх. Тому ми повинні завжди перебувати в благодаті і зростати в благодаті, бо лише благодать може зберегти нас від гріха і спасти наші душі. Благодать Святого Духа дається кожному, хто смиряється, через віру. Благодать є тим Божим даром, що спасає грішних людей, а також діє (навчає) серця тих християн, які народжені згори. Благодать Божу отримує кожен християнин, який отримує хрещення Духом Святим. Благодать - це те, коли Бог з жалю до грішних людей дає їм прощення та нове життя у вірі в Христа, нічого не вимагаючи в замін, це Божий порятунок призначений для грішників.
   Деякі автори описують, що одну віруючу, але неграмотну, християнку запитав безбожник: "Що таке благодать Божа? Богобоязлива християнка відповіла йому: "Що таке благодать я не знаю, але якби її не було, то ми б не спаслися". Й справді, не маючи благодаті Божої, не можна спастися.
   Ось чому так важливо просити Божої благодаті на поміч нам. Ми просимо, щоб Господь благодаттю Своєю допомагав нам у всьому тому, що є корисне для нас, щоб добродіяв нам завжди, всюди і у всьому тому, що ми робимо на славу Божу. І навіть просимо, щоб Господь Своєю благодаттю допомагав нам прославляти ім'я Його святе - Отця, і Сина, і Святого Духа. Адже, не маючи благодаті Божої, ми стаємо атеїстами, безбожниками. А хіба може безблагодатний безбожник прославляти Бога? Він скоріше скаже, що Бога немає, а він тут і цар, і бог, і володар, і все що задумає, те робить.
   Ось чому часто після завершення Святої Божественної Літургії священик осіняє прихожан хрестом з благословенними словами: "І нехай благодать Божа [або Господа Бога нашого Ісуса Христа, або Божа - Отця, і Сина, і Святого Духа] буде з вами у всі дні вашого життя!", бо він знає неоціненну важливість і жагу кожного з нас мати Благодать Божу. А християни в той час творять на собі Хресне Знамення, яке свідчить про те, що вони бажають благодаті. У римо-католицьких храмах після Меси часто окроплюють людей святою водою й таким способом закликають благодать Божу на вірних.
   Дев'яте прохання: "Господи, Ісусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзі життя і подай мені кінець благий". Тобто ми просимо, щоб Господь Ісус Христос записав нас "в книзі життя". Річ у тому, що і Біблія, і наука підтверджують, що після смерті тіла "душа" за Біблією, або "якась частина людини" (як засвідчує наука) виходить з померлого тіла й продовжує свідоме життя.
   Отже, смерть тіла - це не кінець існування, а перехід особистості або душі з одного стану в інший, зі світу матеріального в світ духовний. Все майбутнє нашої безсмертної душі залежить від того, як ми жили, якими ми стали на момент переходу, тому що за межею (після смерті) не починається нове життя, а триває колишнє. Сам момент смерті тіла - невідчутний. Після виходу з тіла душа переходить в інший світ, у світ інших вимірів (у вічність, де немає такого виміру як час) і душа починає там другу частину свого життя - життя безтілесного, розумного. Після смерті тіла, в загробному світі життя триває - і перебігає воно або у світлі, або в темряві; про це свідчать і Священне Писання, і розповіді людей, що заглянули за завісу земного життя.
   Християнство вчить про різну долю праведників і нерозкаяних грішників. Адже, Господь зробив так, що сам перехід від земного життя до духовного - безболісний і не страшний, але що чекає нас у другій частині нашого життя, у житті духовному, ніхто не знає, крім Бога; це є Тайна Господня. У кожного з нас після попереднього Божого суду і після Страшного суду наприкінці віків буде своя, індивідуальна доля, доля, яка залежить від того, як ми провели своє земне життя.
   Святий апостол Павло у посланні до Филип'ян благає: "браття мої улюблені й жадані,... стійте так у Господі, улюблені" (Флп. 4:1), допомагайте тим, "чиї імена - в книзі життя" (Флп. 4:3), тобто в Книзі життя вічного з Богом. Тоді як, святий Іоан Богослов у Апокаліпсисі (Одкровенні) пише, що ті, які грішать, служать сатані (звірові) і вони не записані в книзі життя: вони "і поклоняться йому [звірові] всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу" (Одкр. 13:8), тобто вони не записані в Книзі життя у будуть у пеклі служити сатані.
   Дуже образно це написано у таких словах: "І побачив я великий білий престол і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця. І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми. Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне" (Одкр. 20:11-15).
   "І не ввійде до нього [до Світла, до слави Божої] ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя" (Одкр. 21:27). І коли хто спотворюватиме Боже Вчення Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа, грішитиме, "в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті" (Одкр. 22:19).
   Отже, "книга життя" - це не якась паперова книга чи зошит, де ведуться записи наших гріхів. Бог і так все знає і все пам'ятає. "Книга життя" - це узагальнений, образний вираз, який характеризує кожну людину. Якщо вона жила праведно, безгріховно, то вона записана у "Книзі життя" і вона матиме вічне життя у Царстві Божому, а якщо людина грішила і померла у нерозкаяних гріхах, то її немає у "Книзі життя" і її місце у пеклі.
   Ось чому у молитві ми ревно просимо, щоб Господь, Ісус Христос, записав нас, рабів Своїх, "в книзі життя" і, щоб подав нам "кінець благий", добрий, благий кінець, тобто безболісну християнську кончину і добру відповідь на Суді Христовому та блаженство, щастя, благодать у Царстві Небесному.
   Десяте прохання: "Господи Боже мій, хоч я і нічого доброго не вчинив перед Тобою, але дай мені з благодаті Твоєї покласти добре починання". Ми усвідомлюємо і визнаємо себе великими грішниками перед Богом, бо "нічого доброго не вчинили перед Тобою [Богом нашим]". Будь-що як тільки ми зробили, то й послужили лукавому, а не Богові, бо нічого доброго не робимо. Але просимо, щоб Господь Бог Своєю силою, благодаттю і любов'ю до нас допоміг нам бачити наші гріхи, щиро покаятися у них, "покласти добре починання", і більше не грішити. При отриманні Благодаті Божої ми отримуємо від Бога благовоління, добро, допомогу, благополуччя, стан задоволеності й щиросердечного спокою, умиротворення, блаженство, Божу силу, повноту благ, які створять для нас винятково сприятливі умови, щоб залишити гріховне життя і "покласти добре починання", і розпочати нове життя у мирі, злагоді й праведності. Й тоді наш перехід від земного до потойбічного життя буде безгріховний, освячений і тоді ми маємо шанси отримати життя вічне у Царстві Божому.
   Одинадцяте прохання: "Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодаті", тобто "зроси моє серце" (окропи наше серце, яке відповідає за наш розум, мислення, емоції, наміри, бажання, через яке ми спілкуємося з Богом і яке є Храмом Божим), окропи наше серце "росою Твоєї благодаті", тобто зміцни наше серце, дай нам через наше серце Свою ласкавість, милість, благість для нашого праведного життя і спасіння. Ми просимо Господа, щоб дав нам благодать Свою, щоб зверху послав нам силу й допомогу і щоб перемінив наше серце від гріховного до безгріховного. І тоді ми заслужимо собі стояння праворуч на праведному суді Христовому.
   Дванадцяте прохання: "Господи неба і землі, пом'яни мене, грішного, мерзенного і нечистого раба Твого, в Царстві Твоїм". Господи, Ти є Цар Неба і Землі, Цар всього Свого видимого і невидимого творіння, Ти й Цар наш - Цар всіх людей - і ми просимо Тебе, Боже, "пом'яни" (згадай нас, не забудь про нас) нас нестриманих, схильних до гріха великих грішників, мерзенних, нечистих, заплямованих гріхами рабів Твоїх, рабів гріха, "пом'яни" і прости наші гріхи і даруй нам Царство Своє, щоб ми разом з Тобою, Господи, перебували у Царстві Небесному і завжди славили Тебе.
   І перша частина з 12-ти молитов завершує слово "Амінь", вірно, істинно.
   Тринадцяте прохання: "Господи, прийми мене в покаянні". Господи, ми знаємо, що рано чи пізно наше земне життя закінчиться і наша душа попрямує на Твій, попередній Суд Божий. Ми просимо, прийми нас у Своїй вічності у "покаянні", тобто прости всі наші гріхи і прийми нас без гріха, а для того у передсмертні дні нам треба прийняти сповідь, покаятися і отримати єлеопомазання для прощення всіх наших гріхів, в тому числі забутих гріхів. Й тоді, коли душа наша у покаянні зустрінеться з Господом на попередньому суді, то ми маємо шанс до кінця світу і Страшного суду Христового перебувати разом з Богом у райських обителях.
   Чотирнадцяте прохання: "Господи, не залишай мене". Цю молитву слід розуміти так. Бог, Який є Любов, ніколи не залишає жодну людину. Але ми, люди, тоді, коли ми тяжко і повсякчасно грішимо, своїми гріхами наближаємося до сатани і віддаляємося від Бога. І нам здається, що Бог нас залишає, але ж ми самі залишаємо Бога, бо не хочемо жити за Законами Божими, а виконуємо сатанинське беззаконня.
   Але ж ми просимо: Ти, Господи, не залишай нас, хоч ми самі віддаляємося від Тебе, але Ти допоможи нам покаятися і більше не грішити, щоб ми знову повернулися до Тебе й отримали Царство Боже, "не залишай нас", Господи, не залишай.
   П'ятнадцяте прохання: "Господи, не заведи мене в напасть". "Напасть" - це людські злигодні (великі життєві труднощі, тяжке життя), знегоди, негоди, незгоди, випробування, бідування, лихоліття, нещастя, труднощі, біди, горя. Бог є Любов, Він любить всіх людей, ми є діти Божі, тому Бог ніколи не насилає на людей "напасть". Ми самі грішимо, служимо сатані, інколи не зовсім так служимо сатані, як диявол хоче, тому сатана, маючи теж велику силу, може насилати на нас усілякі напасті, коли ми противимося у чомусь дияволу.
   Ми, як грішники, віддаляємося від Бога, тому Бог, інколи, щоб напоумити нас, навчити нас, спрямувати нас на праведний шлях, допускає, щоб з нами сталася та напасть, яку дає нам сатана. Бог знає, що коли ми потрапимо у біду, то не маючи відради від сатани, ми почнемо усердно молитися, просити допомоги у Бога, почнемо ретельно ходити у Церкву і наблизимося до Бога, виправимося і, можливо, заслужимо Царство Боже, а не вічні пекельні сатанинські муки.
   Шістнадцяте прохання: "Господи, дай мені благі помисли".
   - Чому ми просимо, дати нам "благі помисли"?
   - Річ у тому, що в наших "помислах", в наших думках, в нашій голові зароджується якась ідея, замисел, гадка - або зробити добро ("благі помисли", не гріховні, праведні помисли), або зробити зло ("не благі помисли", гріховні, лукаві помисли). Після "помислів" відбувається задумана дія - або гріховна ("при злих помислах), або добра, світла, не гріховна дія (коли "благі помисли"). Знаючи, що сатана може навіяти нам злі помисли, перед якими ми не зможемо встояти, що сатана може навернути нам до зла, до гріха, тому ми просимо, щоб Господь, дав нам благі помисли, добрі, благотворні помисли.
   Сімнадцяте прохання: "Господи, дай мені сльози, пам'ять про смерть і розчулення серця". "Господи, дай мені сльози...", "Блаженні ті, що плачуть..." (Мф. 5:4).
   - Чому ми просимо сльози?
   - Ми просимо, щоб Бог допоміг нам усвідомити свої провини перед Богом, свою нікчемність, убогість і недосконалість і щоб ми зрозуміли свою гріховність і почали сумувати, плакати й смирятися, та благати у Бога допомоги. Якщо ми усвідомимо це, то будемо пробачати, а не осуджувати, людські недосконалості та помилки; будемо поспішати допомогти кожному нещасному. Ми просимо сльози в покаянні, бо це найкращі ліки для нас, це дар Божий і щасливий той, хто його має, бо закам'янілий грішник не може покаятися і впадає в гріховну смерть. Сльози в самотній молитві свідчать про наше щире сумування за свою гріховність й тоді ми зможемо щиро покаятися. Який би тяжкий гріх не мала людина, у Господа милосердя більше. Треба тільки каятися та не втрачати надії.
   Окрім того, й науковці довели, що плакати корисно для людського організму:
   по-перше, зі сльозами видаляються токсини з організму і плач очищає наші думки і тіло;
   по-друге, сльози - це боротьба з бактеріями, бо сльози містять лізоцим, від якого гинуть різні мікроби;
   по-третє, після плачу поліпшується зір, бо сльози зволожують очі й повіки, які до того були зневоднені й тому був гірший зір;
   по-четверте, виплакавшись, поліпшується настрій, бо комплекс фізіологічних механізмів під час плачу - це антидепресант, який зменшує депресію і поліпшує настрій;
   по-п'яте, знімається стрес, бо сльози знижують кількість гормонів стресу і наступає моральне полегшення людини.
   Ми ще просимо, щоб Бог дав нам "пам'ять про смерть", нагадав нам про смерть, щоб ми пам'ятали - що ми не вічні на землі, а смертні, а після смерті - суд. Тому ми не повинні робити собі кумирами різних людей, правителів, бо не всі вони шанують справедливість. Адже люди: одні мріють про владу й володарювання, інші - про багатство, придбання будівель і будинків, інші уявляють у розумі своїм перемоги на війні, інші влаштовують загибель ворогам. Але раптово приходить смерть і мріяння й помисли залишаються невиконаними. Будь-який правитель і будь-яка людина - смертні й в будь-яку хвилину можуть повернутися в землю свою, у місце свого поховання і всі думки їх, і помисли їх зникнуть, і не встигнуть вони нічого вирішити на землі, а їх душа як образ Божий повернеться до Сотворителя.
   Тому ми повинні знати, що земне життя людини - смертне, а душа - безсмертна, душа розумна. Душа, яка покинула тіло, продовжує жити після смерті й мислити. Щоб наша душа жила в добрі, не мучилася у пеклі, ми повинні жити праведно, без гріхів. А для того, щоб не грішити, треба постійно пам'ятати, що на цій грішній землі ми тимчасові (в середньому 60-70 земних років), тому треба весь час пам'ятати про смерть, яка може трапитися з нами будь-якої митті. Треба особливо пам'ятати, що ніяких нажитих земних багатств ми з собою не заберемо у Вічність, а якщо ми збагатилися тут на землі нечесним, корупційним шляхом, крали, шахраювали, обманювали і так багатіли, то будемо вічно мучитися у пеклі. Тому постійно пам'ятаймо про смерть, про справедливий суд Божий і тоді будемо жити за Законами Божими і заробляти собі щасливе, праведне життя у Царстві Божому.
   Ми ще просимо Бога, щоб Він дав нам "розчулення серця". Розчулити - означає пом'якшити, розтопити, розніжити наше серце, від якого залежать наші праведні діла й емоції. Таким чином, якщо Господь розчулить наші серця, ми станемо сердечними, сердобольними, тихими, з добрими намірами й ділами, тобто не грішитимемо і все-більше наближатимемося до Бога.
   Вісімнадцяте прохання: "Господи, дай мені намір сповідання гріхів моїх". Ми весь час повинні думати про сповідання своїх гріхів і покаяння, тобто примиритися з Богом та власною совістю у таїнстві покаяння.
   Сповідь - це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика. Але зразу після скоєння гріха слід попросити пробачення у Бога, засудити свій гріх і покаятися. Не треба чекати сповіді у присутності священика, а каятися миттєво.
   Як підготовкою до сповіді перед священиком може бути сповідь у домашній молитві, коли ми, молячись, перед Богом викриваємо свої гріхи, каємося. Так сповідують свої гріхи самі священики. Уявімо собі, що сільський священик один у селі, править Літургію, причащається.
   - У кого ж йому висповідатися?
   - Він, як слуга Божий, сповідається у молитві перед Богом потім під час Літургії споживає Тіло і Кров Господа Ісуса Христа. А в слушний час священик може висповідатися у свого духівника чи правлячого єпископа.
   - Чи можемо ми так само сповідатися у молитві перед Богом і каятися?
   - Можемо і повинні сповідатися у молитві перед Самим Господом. І навіть у молитовному правилі майже у кожній молитві ми просимо прощення наших гріхів, а також там є відповідні молитви з переліком багатьох конкретних гріхів, наприклад, Молитва 3-тя, до Святого Духа, що є Вечірньому правилі, або Молитва щоденного сповідання гріхів, що є серед Молитов, які вимовляють наодинці, окремо від вечірніх.
   - Чи простить нам Господь гріхи, які ми перед ним викрили і покаялися у домашній молитві?
   - Простить, якщо ми слушно покаємося і більше не будемо грішити цим гріхом протягом свого життя, яке нам залишилося, бо "і молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому" (Як. 5:15).
   Але ж ми, не знаємо: простив нам Господь певний гріх чи ні?
   Тому, окрім домашньої сповіді нам треба сповідатися і в Церкві у присутності священика. Сам Господь Ісус Христос сказав апостолам Своїм, а через Таїнство священства цю благодать отримали і священики: "Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться" (Ін. 20:23). А Петру Ісус сказав: "І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небесах" (Мф. 16:19). І ще Ісус казав: "Істинно кажу вам: що ви зв'яжете на землі, те буде зв'язане на небі, і що розв'яжете на землі, те буде розв'язане на небі" (Мф. 18:18).
   Тому сповідь у Церкві й істинне каяття є обов'язковими.
   Каяття - це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття - це дві складові примирення з Богом. Справжнє каяття - це не наші слова, а це почуття жалю про скоєне та прагнення до зміни на краще свого духовного стану та зовнішньої поведінки. Якщо ми покаялися у гріху і знову його повторюємо, то це не є справжнє каяття. Справжнє каяття буде тоді, коли ми, покаявшись на сповіді, більше ніколи не будемо повторяти цей гріх і все життя будемо жалкувати, що ми негідні грішили ним.
   Згадаймо, апостол Петро тричі поспіль згрішив, відрікшись від Господа, а плакав ціле життя, жалкував, корив себе.
   Коли ми були новачками у церковному житті та й зараз, то, мабуть, пам'ятаємо, як важко було набратися рішучості, сил і бажання, щоб розказати Богові свої гріхи у присутності священика. Ми пригадуємо, як важко було визнати свої гріхи, який сором охоплював нас за наші гріхи. Й через це ми відтягували і відтягували час "сповідання [своїх] гріхів" у Церкві. Отже, сповідь і каяття можливі лише за умови щирого і вільного наміру кожної людини "сповідання [своїх] гріхів". Тому ми просимо, щоб Господь допоміг нам набратися мужності й піти до сповіді. Кожен повинен сам сповідувати свої гріхи, бо сповідування гріхів за когось, хоча б воно і мало благі наміри, не буде мати жодної сили. Тому й благаємо: "Господи, дай мені намір сповідання гріхів моїх".
   Дев'ятнадцяте прохання: "Господи, дай мені смирення, цнотливість і послух". Просимо "смирення", тобто просимо допомоги у Бога, щоб бути лагідними, тихими, мирними, незлобивими. Просимо, щоб ми могли ублажати тихість свого духа, мати лагідний, мирний дух. Адже тихість, лагідність і мирність духа - це лагідна духовна рівновага людини, пройнята обережністю у всьому: нікого не ображати й самому не ображатися за жодних обставин.
   Смиренні, або "убогі духом", не горді; вони більше роблять добродійств, морально виростають і вдосконалюються всіма іншими чеснотами й добродійствами, тому швидше наближаються до Царства Небесного. Ось тому ми просимо смирення.
   Просимо для нас "цнотливості" (цноти, непорочності, доброчесності, гарних чеснот, невинності, чесності, моральності, моральної чистоти і безгріховності. Бог встановив норму цнотливості для нас - Своїх дітей. Цнотливість - це та духовна сила, яка забезпечує любов між людьми і звільняє від егоїзму та агресії. Виконання закону цнотливості приносить "велике почуття радості й щастя". Тому у своїх молитвах ми неодмінно маємо просити Господа, щоб нам завжди мати силу цнотливо дотримуватися доброчесності, гарних чеснот, моралі, безгріховності. Просимо, благаємо Бога дати нам цнотливість, покору, терпіння і любов, і вміння бачити свої гріхи і не осуджувати братів своїх.
   Просимо: Господи, дай нам "послух", насамперед це стосується "послух Богові".
   - Для кращого розуміння "послуху Богові" уявімо, що таке непослух Богові?
   - Це світ просякнутий усіляким непослухом. Егоїстичне "я" людини, її пожадливість, гординя, честолюбство - все це приводить до смертних гріхів. Можлива вища міра блюзнірства, коли частенько люди вдягають на себе маски побожності та послуху Богові, а насправді вони святотатствують, богохульствують, кощунствують, ображають все святе. Така людина може обманути інших людей, вона може обманути навіть себе, але вона не може обманути Бога. "Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне" (Гал. 6:7).
   - А що таке справжній послух Богу?
   - Послух Богові найперше включає в себе знання волі Божої. Але мало знати волю Божу, потрібно її виконувати. Отже, послух Богові включає в себе також дію, реалізацію наших знань на практиці.
   Проблемою багатьох віруючих людей є те, що їхні релігійні переконання не мають сили, щоб змінити їхнє життя. Їхні вчинки не відповідають вірі, і тому така віра є мертвою: "Так само й віра - коли не має діл, сама по собі мертва" (Як. 2:17).
   Ми повинні не просто виконувати закон, а виконувати всю волю Божу. Тому послух - це виконання всього Закону Божого і постійне виконання Закону Божого. Щоб не було так, що сьогодні нам виконувати Закон легко, а завтра це вимагає напруження усіх наших сил - і фізичних, і духовних, і емоційних - тому у нас виникає спокуса зробити "перерву" в послухові Богу, себто взяти "духовну відпустку". Але Бог такого від нас не очікує.
   Ще підкреслимо, що послух Богові - це виконання всього Закону від усього серця. Бог не очікує від людини просто механічної дії, тому що він створив людину не як робота, а для Господа важливо, щоб людина віддавала Йому своє серце, виконувала послух зі щирістю та бажанням: "і служити Йому [Богові] всім серцем вашим і всією душею вашою" (Нав. 22:5). Якщо людина поклоняється Богові і виконує все, що Він сказав, але не з тим ставленням, яке Він хоче бачити, то таке поклоніння не буде прийнятним (Ін. 4:20-24). Апостол Павло писав: "І все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей" (Кол. 3:23). Дійсно, послух Богові приносить нам велику радість.
   Окрім того, мова йде про послух батькам, який є благословенням від Бога, про послух владі, бо кожна влада від Бога, якщо вона розумна, а також про багато інших послухів. Ми вчимося послуху все своє життя. Ще коли ми були зовсім малі, для нас встановлювали норми і правила, щоб ми були в безпеці. І зараз немає вседозволеності. Багато з нас навчаються мудрості про необхідність послуху з досвіду. Ось з цих міркувань ми просимо у Бога послуху.
   Двадцяте прохання: "Господи, дай мені терпіння, великодушність і лагідність". Просимо у Господа "терпіння", тобто просимо від Бога сили, здатності стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні, вміння довго та спокійно витримувати щось тяжке, неприємне, небажане. Коли у нас наступає якась неприємність, біда чи лихо, ми бачимо, що ніхто з оточуючих не може нам належно допомогти, й тоді ми навертаємося до Бога, зміцнюємо свою віру, починаємо праведніше жити, тобто рятуємо свою душу від вічної загибелі. "Терпінням вашим спасайте душі ваші", - каже євангеліст Лука (Лк. 21:19). Хоч би скільки часу залишилось чекати, терпіння допоможе нам все витримати і здобути спасіння.
   Отже, ми просимо Господа, аби допоміг нам зміцнювати свою віру і розвивати терпеливість, аби допоміг нам по-християнськи ставитися до людських страждань. Просимо, щоб Бог допоміг нам виконувати Його волю, повністю підкорятися Його святій волі, щоб допоміг нам перенести всі ті терпіння та допущення, які їх дає нам Бог. Просимо, щоб Господь послав нам Свою ласку витримати в надії й терпеливості так довго, доки це треба Богові, просимо, щоб Господь прийняв наше терпіння як покуту за наші гріхи, щоб це терпіння очистило наші душі й полегшило нам дорогу до неба.
   У молитві ми також просимо: "Господи, дай мені... великодушність", тобто дай нам прекрасні душевні та високі моральні якості, благородні почуття, велику доброзичливість, порядність, принциповість, чесність, шляхетність, гарні вчинки, поведінку й переконання, щоб у своєму житті ми керувалися високими моральними принципами. З такими характеристиками будь-яка-людина, звісно, грішити не буде й заслуговуватиме собі вічне, блаженне життя.
   Ще просимо: "Господи, дай мені... лагідність", адже "Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю" (Мф. 5:5), бо християнська лагідність (тихість, смиренність, мирність, незлобивість) - свята. Лагідні завжди у духовній рівновазі. Вони обережні у всьому: нікого не ображають і самі не ображаються за жодних обставин. У їх серці завжди перебуває лагідний, радісний спокій. Вони завжди задоволені зі своєї долі і повсякчас дякують Богові. Вони ні на кого не нарікають і нікому не заздрять. Такі люди щасливі: їх любить Господь і завжди радує їх Своєю Божественною радістю. Вони терпеливо й спокійно переносять усяке лихо і навіть серед великого горя знаходять у своїй душі втіху. Розуміючи свою недосконалість, усвідомивши, що без Божої допомоги людина ніщо, така людина не буде гордитися і ставити себе зверх інших й таким шляхом здобуватиме смирення, убогість і лагідність духа, а звідси можна осягти й багато інших гарних моральних чеснот.
   Ось чому ми просимо у Бога терпіння, великодушності та лагідності.
   Двадцять перше прохання: "Господи, вкорени страх Твій благий в серце моє". Іншими словами, Господи "вкорени", посади у нас, у людей Твоїх, корінь добра (блага), посади страх Твій благий у наші серця. Страх Божий - це корінь добра і всякого блага. Ми просимо, щоб Господь прищепив і укоренив у наших серцях, потрібний нам, благий страх Божий.
   Адже "страх Божий", на відміну від звичайного страху людського, - це той страх, який задля збереження нашого вічного життя у добрі, максимально наближає нас до Бога і повсякчасно захищає нас. Страх Божий веде нас до спасіння і життя вічного. Страх Божий - це одна із найбільших християнських чеснот: через противлення гріху ми прагнемо до благочестивого, чистого, праведного життя без гріха; ми благоговіємо до безмежної святості Божої та боїмося образити Господа, боїмося порушити Його святу волю. Страх Божий - це страх втратити любов Бога. Через страх Божий людина переборює страх людський, здобуває вищу християнську досконалість - любов до Бога й до людей. Страх Божий потрібен нам, щоб ми не грішили (Вих. 20:20).
   Просимо, щоб Господь навчив нас страху Божого, тоді ми зможемо ненавидіти зло, звертатися до премудрості Божої, боротися з гріхом, розмірковувати над словом Божим і дотримуватися Його Заповідей. Нам важливо мати страх Божий, бо це джерело мудрості, це шлях до щасливого життя, це шлях до вічного життя.
   Хто має страх Божий, тому, як свідчать різні місця з Біблії, Господь обіцяє: довге життя, здоров'я, гарне харчування, гарантію від убогості, що він завжди буде задоволений, захищений від зла, матиме здійснення бажань, багато нащадків, землю, Господь буде вказувати йому шлях, милість Господню від віку й до віку, благословення від Господа, безліч благ, що Бог його чує і бачить, що ангели захищають його, відкриються йому Тайни Божі, душа буде врятована від смерті. Ось чому ми просимо страху Божого для наших сердець, щоб розтопити їх, жити праведно і мати блаженне життя вічне.
   Двадцять друге прохання: "Господи, сподоби мене любити Тебе від усієї душі моєї і в усьому виконувати волю Твою", тобто ми просимо, щоб Господь удостоїв нас, допоміг нам любити Його від усього серця, від усієї душі та щоб ми у всьому виконували Божу волю. Ми повинні любити Бога завжди і всюди і з любов'ю виконувати волю Божу.
   Адже любов, поряд з вірою й надією, - це християнська чеснота, любов без підстави, без причини, без користі, здатна покрити будь-які недоліки, провини, злочини. Любов до Бога - це набагато вище й досконаліше, аніж батьківська (материнська) любов до дитини, якою батько продовжує любити й брати участь у долі дитини незважаючи ні на що. Християнська любов не залежить від родинних зв'язків та від нічого іншого. Сам Бог є Любов. Бог любить усіх нас і весь світ. Він навіть Сина Свого Єдинородного віддав на страждання і смерть, щоб кожен віруючий у Бога не загинув, а мав життя вічне (Ін. 3:16) і заповів нам, щоб ми любили один одного, так як Господь любить нас.
   Любов до ближнього нерозривно пов'язана з любов'ю до Бога. А коли ми будемо любити Бога і ближнього свого, то у нас будуть такі чесноти, як милосердя, терпимість, прагнення до істини, відкидання зла, радість. Хоча треба відмітити, що людська любов до Бога і до ближнього після гріхопадіння Адама і Єви стала недосконалою, зараженою егоїзмом і гріхом.
   Поєднання любові до Бога й ближнього з виконанням волі Божої - це, по суті, Божественна любов, це також прагнення кожного з нас до того, щоб жити, існувати не для особистого блага, але для блага іншого, і в тому Божественна любов невіддільна від волі - від волі Божої і від волі людської - бо у нашому вільному виборі проявляється акт Божественної любові. Адже наша любов до Бога або Божественна любов буде істинною, щирою тоді, коли ми будемо любити і "ворога свого", і "ближнього свого" так, "як самого себе" - і це веде людину до Божественної любові.
   Любов до Бога полягає в слухняності Богу, дотриманні Його заповідей, прославлянні Його й поклонінні Йому. Навчаючись любити Бога, ми вдосконалюємося і набуваємо таких якостей, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, помірність.
   У молитві ми просимо "Господи, сподоби мене... в усьому виконувати волю Твою", тобто виконувати волю Божу. Є воля Божа і воля людська, які не завжди співпадають. Враховуючи, що людина, як правило, затьмарена гріхом, то і воля її часто може бути гріховна, неправильна, несправедлива, лукава, не на добро.
   Говорячи про Божу волю, розрізняють три її аспекти. Перший аспект, декретна, суверенна або схована Божа воля. Це Божа "вища" воля. Бог є суверенним (вільним, незалежним) і тільки Він незалежно від нікого визначає все, що відбувається і відбудеться. Іншими словами, немає нічого у світі, що може перебувати за межами Божої волі. Адже, все вершить Бог за Своєю волею й наміром (Еф. 1:11).
   Однак, розуміння суверенної Божої волі не означає, що Бог є причиною всього, що відбувається (і доброго, і поганого). Оскільки Бог є суверенним, то тільки Бог дозволяє або допускає все, що відбувається. Навіть, якщо Бог пасивно дозволяє деяким речам відбуватися, тобто Він допускає їх, тому що Бог завжди має владу й право вмішатися у своє допущення та відкоригувати його.
   Бог завжди може вирішити - допустити чи зупинити дії й події в цьому світі. Якщо Бог дозволяє деяким речам відбуватися за Своєю волею, то все одне все це на добро, на благо, для нашого виховання та урозуміння. Викладений аспект суверенної волі Божої часто прихований від нас доти, поки щось не відбудеться.
   Згадаймо, хто міг спрогнозувати, що мирно, непередбачено з 24 серпня 1991 року Україна стане незалежною, самостійною державою?
   Хто міг знати, що протестувальні акції на Майдані Незалежності (у грудні 2013 - лютому 2014 року), названі Революцією Гідності, змінять, здавалось би, непохитний тоталітарний режим в Україні на демократичний через загибель Небесної Сотні?
   Хто міг передбачити російську інтервенцію до Криму з 23 лютого 2014 року і остаточну анексію Криму 18 березня 2014 року?
   Хто міг завбачити, що з 12 квітня 2014 р. Росія нападе на Україну і захопить частину Луганської та Донецької областей? Й досі ніхто не знає: скільки триватиме ця війна.
   - Чому так сталося?
   - Ніхто не знає, бо наше людське, гріховне мислення не співпадає з Божим мисленням і Божим промислом. Нам можна лише додумувати. Коли Господь 24 серпня 1991 року дав незалежність Україні, беззаперечно, Бог хотів, щоб українці жили в мирі, злагоді, за Божими Заповідями, об'єдналися у єдину націю.
   Але вільна воля українців спокусилася: вони почали руйнувати все нажите, незаконно привласнювати добро країни, розвивати корупцію, красти, ділити, грішити як тільки могли.
   Тому, мені здається, що Бог допустив нам ці російські агресії, як випробування для нас, щоб ми напоумилися, перестали грішити, згадали про Бога, об'єднали країну, допомагали ближньому, в тому числі через волонтерство для українських бійців і родин загиблих, швидко реформували країну і зажили заможно, виконували Заповіді Божі і побудували своє життя за Законами Божими. Так і буде, і війна скоро закінчиться, бо Бог добрий і не допустить такого, щоб наша країна не могла пережити.
   Другий аспект Божої волі, очевидний для нас, це збагненна або проявлена Божа воля. Цей аспект Божої волі означає, що Бог відкриває частину Своєї волі в Біблії. Збагненна воля Бога говорить нам про те, що бажає Бог, що хоче Бог, щоб ми робили і що хоче, щоб ми не робили.
   Наприклад, ми знаємо, що Божа воля у тому, щоб ми не крали, щоб любили своїх ворогів, щоб покаялися у своїх гріхах і що ми можемо бути святими, як і Він святий. Цю волю Бога ми знаємо зі Слова Божого, що у Біблії, це закарбовано в нашій свідомості, бо Бог записав Свій моральний закон у серцях всіх людей, науковою мовою моральний закон Божий генетично закодований. Навіть ті люди, які виросли поза суспільством (відлюдники), нічого не чули про Біблію та про Бога й ті знають, що таке добре, а що зле.
   Отже, закони Бога - чи в Писанні, чи в наших серцях - є обов'язковими для нас. І ми несемо відповідальність, коли не підкоряємося цій волі Божій.
   Третій аспект волі Бога, як ми бачимо з Біблії, є дозвільною або досконалою волею Божою. Цей визначає те, що завгодно Богу. Наприклад, хоча очевидно, що Бог не отримує задоволення від смерті грішника, але також очевидно, що Бог допускає смерть нерозкаяного грішника.
   Ми не повинні бути надмірно захопленими або навіть одержимими, щоб шукати, досліджувати волю Бога в нашому житті. Шукати таємну, сховану або декретну волю Божу безглуздо і безперспективно. Ми не повинні прагнути довідатися, яка воля Божа щодо нас. Ми повинні бути духовними, праведними й тоді будемо жити відповідно до волі Бога, яка відкрита в Писанні.
   У Господній молитві ми молимося: "нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі", тобто, щоб воля Господня перебувала постійно на землі так, як на небі. Ми знаємо, що врятуватися ми можемо тоді, коли будемо покорятися волі Божій. Тому ми віддаємо себе волі Отця Небесного, Котрий є всевидюче Благо й Досконалість.
   Ми просимо Божої допомоги (волі), щоб виконувати Заповіді Божі і побудувати своє життя за Законами Божими; щоб Господь Своєю Волею оточив нас Своєю турботою, увагою і підтримкою; щоб люди самостійно, за своєю доброю волею прийшли до Бога і зрозуміли, що Бог людині Друг, Захисник і Помічник. Навіть Ісус Христос узгоджував Свою волю з волею Бога-Отця: "Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене" (Ін. 5:30) і ми повинні погоджувати свої вольові поступки з Волею Божою.
   Божий план в історії Всесвіту і кожної людини - це воля Божа. Бог все творить згідно Своєї волі, все відбувається за Його волею. Божий план або воля Божа може зберігатися в таємниці, були прихованою від мудрагелів, навіть зараз ми можемо не розуміти Божого плану. Частина Божого плану відкрита, наприклад, ми знаємо, що порятунок у Христі, що Бог рятує всіх, як християн, так і язичників, тобто всі можуть урятуватися, всі ми діти Божі.
   Воля Божа може включати людські страждання, які Бог творить для блага людей. Ми повинні молитися, щоб здійснилася воля Божа, молитися, щоб усе відбувалося з волі Божої, коритися Божому плану для нас. Але людина може й стати проти волі Божої, тоді вона заслуговує собі вічні муки.
   Ми знаємо Божественне бажання, щоб всі люди прийшли до пізнання й любові до Бога й тим самим знайшли своє спасіння. Для цього ми повинні виконати Закон Божий у цілому: робити добро, утримуватися від блуду, дякувати за все, бути слухняними волі Божій, коритися волі Божій, знати Божу волю, розуміти Божу волю, робити вибір за волею Божою, виконувати Божу волю, слухняно схвалювати Божу волю, твердо перебувати в Божій волі. Тому й просимо: "Господи, сподоби мене любити Тебе від усієї душі моєї і в усьому виконувати волю Твою".
   Двадцять третє прохання: "Господи, захисти мене від злих людей, і бісів, і пристрастей, і від усього, шкідливого для мене". Господи, захисти (охорони, оборони, огороди, прикрий) нас від "злих людей" (сердитих, злобних, лихих, нестямних, недобрих) людей, від людей, які нам чинять зло, збурюють нас до гріха.
   Господи, захисти нас від "бісів", злих духів, які дошкуляють нам, намовляють нас на злі, гріховні поступки або чинять нам зло через інших людей, що служать сатані. Як правило, більшість зла приходить нам через інших людей. Ми повинні навчитися противитися злу і молитися за тих, хто приносить нам зло.
   Господи, захисти нас від "пристрастей", від будь-яких поганих (гріховних) сильних захоплень, бажань, прагнень, потягів, прихильностей, уподобань. Господи, захисти нас від несправедливого, упередженого відношення до будь-кого з оточуючих нас. Захисти нас, Боже, від пристрастей у судженнях, пристрастей у прийнятті рішень. Господи, захисти нас "від усього, шкідливого для нас", від усіх інших недостойних (гріховних, недобрих, нечистих) діл і поступків.
   Двадцять четверте прохання: "Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, і нехай буде воля Твоя у мені грішнім, бо Ти благословенний єси навіки". Господи, ми усвідомлюємо, що ми великі грішники, знаємо, що ми з'явилися на світ за Твоїм промислом Божим і все, що у нас є - дух, душа, тіло, здоров'я, сім'я, робота, достаток, добробут, безпека, воля - все це не наше, а Твоє, Господи, тому все це Тобі, Господи, довіряємо і віддаємо на опіку і просимо "твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, і нехай буде воля Твоя у [кожному з нас] грішних". Просимо, допоможи нам повсякчасно виконувати Твою Божу волю, керуй нами - нашими думками, почуттями, вчинками, розумом і всім нашим, що Ти нам дав. Бо лише Ти Господь, лише "Ти благословенний єси навіки" віків, бо лише Ти достойний благодаті, благословення, слави і хвали завжди і вічно у всі віки.
   Друга частина молитов завершується звичним "Амінь", істинно так, хай буде так.

Молитва 8-ма, до Господа нашого Ісуса Христа

   † Господи Ісусе Христе, Сину Божий, заради Найчеснішої Матері Твоєї, і безплотних Твоїх ангелів, а також пророка Предтечі і Хрестителя Твого, Богоглаголивих апостолів, світлих і добропобідних мучеників, преподобних і богоносних отців і всіх святих молитвами визволи мене від теперішніх нападів бісівських. † О Господи мій і Творче, що не бажаєш смерті грішнику, але чекаєш його навернення і життя, дай навернення і мені окаянному і недостойному; забери мене із пащі згубного змія, що хоче пожерти мене і звести до пекла заживо. † О Господи мій, Утіхо моя, що мене ради окаянного зодягнувся у тлінну плоть, врятуй мене від нещастя і подай утіху душі моїй окаянній. Прищепи моєму серцю виконувати Твої повеління, й залишити злі діла, і здобути блаженство Твоє, бо на Тебе, Господи, я уповаю, спаси мене. Амінь. †
   [† Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, ради честнейшия Матере Твоея, и безплотных Твоих Ангел, Пророка же и Предтечи и Крестителя Твоего, богоглаголивых же апостол, светлых и добропобедных мученик, преподобных и богоносных отец, и всех святых молитвами, избави мя настоящаго обстояния бесовскаго. Ей, Господи мой и Творче, не хотяй смерти грешнаго, но якоже обратитися и живу быти ему, даждь и мне обращение окаянному и недостойному; изми мя от уст пагубнаго змия, зияющаго пожрети мя и свести во ад жива. Ей, Господи мой, утешение мое, Иже мене ради окаяннаго в тленную плоть оболкийся, исторгни мя от окаянства, и утешение подаждь души моей окаянней. Всади в сердце мое творити Твоя повеления, и оставити лукавая деяния, и получити блаженства Твоя: на Тя бо, Господи, уповах, спаси мя †].
   У молитві звертаємося словами: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий", Господи Ісусе Христе, Спасителю наш, Сину Божий, Сину Бога Отця і Боже Сину, тобто ми звертаємося до Нього як до Бога - Сина Божого.
   Господи Ісусе Христе, Сину Божий, просимо Тебе почуй прохальні молитви за нас і зваж на благання за нас "Найчеснішої Матері Твоєї", Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.
   Сину Божий, почуй молитви і зваж на благання за нас всіх 9 чинів "безплотних Твоїх ангелів" (Серафимів, Херувимів, Престолів; Господств, Сил, Властей; Начал, Архангелів, Ангелів) і нашого Ангела-Охоронителя.
   Господи Ісусе Христе, почуй молитви і зваж на благання за нас "пророка Предтечі і Хрестителя Твого" Іоана.
   Господи Ісусе, почуй молитви і зваж на благання за нас "Богоглаголивих апостолів", серед яких 12 апостолів: 1) Андрій, брат апостола Петра, рибак з Вифсаїди, учень Іоанна Хрестителя; 2) Петро, син Іони, він же Симон Іонин, званий Кіфа (Кам'яна скала), брат апостола Андрія; 3) Іоан, син Заведея, він же євангеліст Богослов, брат апостола Якова; 4) Яків Заведе їв, син Заведея, брат апостола Іоана; 5) Филип з Вифсаїди; 6) Варфоломій Нафанаїл з Кани Галілейської, "істинний Ізраїльтянин", у котрого нема лукавства, за словами Ісуса; 7) Матфей, митар, він же Левій Алфеєв, євангеліст; 8) Фома, названий Близнюком; 9) Яків Алфеєв, син Алфея, брат Фадея, прозваний Праведним; 10) Фадей, син Алфея, він же Іуда Яковлєв або Левій, брат апостола Якова Алфеєва; 11) Симон Кананіт, він же Симон Зілот; 12) Матфей, обраний за жребієм замість Іуди Іскаріота, з поселення Карійот, який зрадив Ісуса Христа, а потім повісився.
   Окрім 12 найближчих учнів Ісуса, апостолів, були ще апостоли із 70. Обрання цих учнів відбулося в Єрусалимі після третьої Пасхи під час служіння Ісуса, тобто останнього року його земного життя.
   "Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
   Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
   Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
   В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
   І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
   Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже" (Лк. 10:1-11).
   Як бачимо, Ісус дає сімдесятьом апостолам наставляння, схожі з тими, які дав Він своїм дванадцяти апостолам.
   Богодухновенні апостоли звіщали про Бога, проповідували про Бога, а тапер моляться за нас, грішних.
   Ще просимо, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, почуй молитви і зваж на благання за нас "світлих і добропобідних мучеників", мучеників, які сіяють світлом і прославилися перемогами у подвигах за істинну віру. Адже мученики (з грецьк. і лат. - свідок) - це ті люди, що піддавалися переслідуванням за віру Христову, або прийняли мученицьку смерть за проповідування Христового Вчення або відмовилися відректися від своїх християнських поглядів. Більшість мучеників шануються Церквою або навіть уважаються святими і є символом героїзму й мужності.
   Першим християнським мучеником (першомучеником) був апостол від 70-ти, архідиякон Стефан, що походив з діаспори євреїв. Суду Синедріону присудив побити його каменями за християнську проповідь у Єрусалимі близько 33-36 року. Озлоблений народ каменував (бив каменями) Стефана і забив до смерті. Святий Стефан шанується християнською церквою як першомученик, архідиякон і апостол від 70-ти.
   Далі у Молитві 8-мій, до Господа нашого Ісуса Христа благаємо Сина Божого: почуй молитви і зваж на благання за нас "преподобних і богоносних отців", тобто святих, праведних отців Церкви, які завжди думали про Бога, у своїх серцях носили Бога, безперестанно молилися Богові, виконували промисел Божий.
   Господи, почуй молитви і зваж на благання за нас "всіх святих" Твоїх, Господи, святих зі всього світу та землі української.
   І їхніми "молитвами визволи мене [нас] від теперішніх нападів бісівських", визволи нас від "теперішніх" (нинішніх, повсякчасних) і від тих, що наближаються "нападів бісівських", які насилають на нас духовні недугування, плотські пристрасті, страждання, гордість, журбу, смуток, скорботу, ласолюбство, ненажерливість, страх, блудні сновидіння, зневіру, розпач, гнів та намовляють до інших гріхів. Не допусти на нас нападів бісівських, Господи!
   "О Господи мій і Творче", - ми посилюємо своє звертання до Бога. Спасителю наш і Сотворителю наш, Ти ж дав нам життя, Ти опікуєшся про нас, Ти "не бажаєш смерті грішнику", Ти не хочеш, щоб грішник не виправився і помер, і був віддалений від Тебе у пеклі. Ти, Господи "чекаєш його навернення і життя", Ти чекаєш, щоб грішник покаявся, перестав грішити і мав життя вічне разом з Тобою, у Царстві Твоєму. Господи, "дай навернення і мені окаянному і недостойному", даруй і нам подібне "навернення і життя", хоч ми "окаянні" (погані, неправедні, богомерзькі) і "недостойні" за гріхами нашими, але ми надіємося на Милість Твою, на Доброту Твою, на Любов Твою до нас, Господи.
   Господи, "забери мене із пащі згубного змія, що хоче пожерти мене і звести до пекла заживо". Цей метафоричний вираз означає, що ми настільки вже нагрішили, що вже знаходимося у "пащі згубного змія", який хоче нас затягнути у свої володіння на вічні муки у пекло. Нам залишається остання надія на Тебе, Господи, на Твою Доброту, на Твою Милість, на Твою Щедрість, на Твою любов до нас. Господи, не дай нам заживо потрапити у пекло, помилуй і спаси нас.
   "О Господи мій, Утіхо моя", - ще наполегливіше посилюємо всі найкращі якості Бога. Господи, Ти істинний, єдиний, Господь Ісус Христос наш, бо інших богів, крім Тебе Єдиного нашого Спасителя, ми не знаємо. "Утіхо моя", Утішителю, Надіє і Розрадо наша.
   Ісусе Христе, Ти "мене ради окаянного зодягнувся у тлінну плоть", Ти, щоб врятувати нас від полону гріхів і від вічної смерті, щоб спасти нас грішних, "окаянних" (неправедних, богомерзьких), Ти, Христе, "для нас, людей, і для нашого спасіння з небес зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилатові, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І зійшов на небо, і сидиш праворуч Отця". Ти наділив Себе тлінною, людською плоттю (тілом), тобто прийняв всі властивості смертної, тлінної людини, крім гріха.
   Просимо Тебе, Господи, "врятуй мене від нещастя і подай утіху душі моїй окаянній", вирви нас з "нещастя", не допусти на нас зла, лиха, біди, горя, убогості духовної, виведи нас з нашого тяжкого стану і даруй нашим грішним душам втіху, радість, промінь сонця, просвіток і розраду.
   Господи: "Прищепи моєму серцю виконувати Твої повеління". Впровадь в наші серця, даруй нашим серцям бажання творити, виконувати Твої повеління, Твої благі справи. Посій в наші серця бажання "залишити злі діла", не грішити, виконувати волю і заповіді Твої, жити правдиво, щоб "здобути блаженство Твоє", рай, благодать і Царство Твоє. "Бо на Тебе, Господи, я уповаю", на Тебе єдиного Бога мого я надіюся, "спаси мене", спаси нас, врятуй нас від вічних мук пекельних, даруй нам Царство Небесне. "Амінь", хай так станеться.
   За наше спасіння додатково можна молитися й такими молитвами:
   1. Молитва святителя Димитрія Ростовського:
   "Спаси мене, Спасе мій, з благості Твоєї, а не за вчинки мої!
   Ти хочеш мене спасти - Ти знаєш, яким чином мене спасти; спаси ж мене, як хочеш, як можеш, як знаєш: Тобі відомими шляхами спаси мене!
   Я на Тебе, Господа мого, надіюся і Твоїй волі святій себе доручаю: роби зі мною що хочеш!
   Якщо хочеш, щоб я був у світлі, - благословенний будь.
   Якщо хочеш, щоб я був у темряві, - ще більш благословенний будь.
   Якщо відчиниш мені двері милосердя Твого - воістину добро є і благо.
   Якщо зачиниш мені двері милосердя Твого - благословенний Ти, що зачинив мене у правді.
   Якщо не погубиш мене з беззаконнями моїми - слава безмірному милосердю Твоєму.
   Якщо погубиш мене з беззаконнями моїми - слава праведному суду Твоєму.
   Коли хочеш, учини це на мені"!
   2. Молитва святителя Тихона Задонського:
   "Поклоняюся і молю Тебе, Господи мій, що з плоттю на небеса вознісся: вознеси розум мій від земного до небесного, зміцни знеможеність мою, прийми неповносправність і убогість мою, і веди мене до добра і рятівного кінця туди, до Себе на небеса, там наша Батьківщина, наш дім, наша спадщина, маєток, багатство, честь, слава і блаженство вічне. Амінь".

Молитва 9-та, Петра Студита до Пресвятої Богородиці

   † До Тебе, Пречистої Божої Матері, я, припадаючи, молюся: Ти знаєш, Царице, як я безперестанно згрішаю і прогнівляю Сина Твого і Бога мого. І хоч багаторазово каюся, але неправедним виявляюся перед Богом, і знову зі страхом каюся, і відразу знову те ж саме роблю: невже Господь уразить мене? Знаючи про те, Владичице моя Богородице, що я цілком гидуюся злими моїми ділами і всіма думками люблю закон Бога мого, але не знаю, Пречиста Царице, чому доброго не роблю, а зле, якого не хочу, роблю, не допускай, Пречиста, виконуватися злій моїй волі, але нехай буде воля Сина Твого і Бога мого, Який мене спасе, врозумить і подасть благодать Святого Духа, щоб я відтепер перестав робити зле і решту часу прожив би по заповідях Сина Твого й Бога мого, Якому належить всяка слава, честь і держава з † Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим, Благим і Животворчим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† К Тебе Пречистей Божией Матери аз окаянный припадая молюся: веси, Царице, яко безпрестани согрешаю и прогневляю Сына Твоего и Бога моего, и многажды аще каюся, лож пред Богом обретаюся, и каюся трепеща: неужели Господь поразит мя, и по часе паки таяжде творю; ведущи сия, Владычице моя Госпоже Богородице, молю, да помилуеши, да укрепиши, и благая творити да подаси ми. Веси бо, Владычице моя Богородице, яко отнюд имам в ненависти злая моя дела, и всею мыслию люблю закон Бога моего; но не вем, Госпоже Пречистая, откуду яже ненавижду, та и люблю, а благая преступаю. Не попущай, Пречистая, воли моей совершатися, не угодна бо есть, но да будет воля Сына Твоего и Бога моего: да мя спасет, и вразумит, и подаст благодать Святаго Духа, да бых аз отселе престал сквернодейства, и прочее пожил бых в повелении Сына Твоего, Емуже подобает всякая слава, честь и держава, со Безначальным Его Отцем, и Пресвятым и Благим и Животворящим Его Духом, ныне и присно, и во веки веков. Aминь].
   На жаль, у доступній нам літературі відсутній життєпис Петра Студита. Відомо, що він жив у ІХ столітті й був насельником Студитського монастиря, самого величного монастиря середньовікового Константинополя.
   Монах Петро Студит був учнем преподобного Федора Студита (759-826), який двічі був настоятелем цього монастиря - у 796-818 роках преподобний Федір реорганізував монастир і потрапив на заслання, а у 818-826 роках він другий раз став настоятелем монастиря.
   Про Петра ченця Студита нічого невідомо, лише те, що він написав цю молитву. Імовірно, що він не був прославлений у лику святих, бо у місяцесловах він не згадується.
   Молитва ченця Петра Студита розпочинається словами "До Тебе, Пречистої Божої Матері, я, припадаючи, молюся", тобто ми безмежно грішні робимо земний уклін і припадаємо до Пречистої (Святої, Безгріховної) Божої Матері Богородиці й молимося до Неї, ділимося своїми проблемами і висловлюємо свої благання.
   Ми розказуємо Цариці Неба і Землі: "Ти знаєш, Царице, як я безперестанно згрішаю і прогнівляю Сина Твого і Бога мого". Ти відаєш, Ти знаєш, Ти бачиш, о Царице Неба і Землі, як ми безперервно, постійно, щомиті відхиляємося і не виконуємо Закону Божого, творимо беззаконня, неподобства, весь час грішимо і своїми гріхами ми гнівимо Сина Твого Богородице, Господа Ісуса, Сина Мати Божої Марії, і гріхами своїми ми гніваємо Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа - Сина Пресвятої Богородиці й Господа Бога і Спасителя нашого.
   Продовжуємо свою оповідь: "І хоч багаторазово каюся, але неправедним виявляюся перед Богом, і знову зі страхом каюся, і відразу знову те ж саме роблю". І хоч багаторазово ми каємося, і хоч багатократно ми каємося, каємося на сповіді, каємося зразу, як тільки згрішили, але неправедними виявляємося перед Богом, але оказується ми перед Господом недостойні, неправедні й надалі грішні, бо неправдиво каємося, бо після нашого так званого каяття ми повторюємо ті ж гріхи, тому й каяття наше ніяке. Але ми знову зі страхом каємося і повторно каємося, а каючись, тріпотимо, і, на жаль, відразу знову те ж саме грішне робимо, і через деякий час знову творимо, здійснюємо те саме - грішимо, каємося, повторюємо гріхи і так весь час.
   У Молитві Петра Студита до Пресвятої Богородиці ми риторично запитуємо: "Невже Господь уразить мене?". Чи Господь уразить, накаже мене за мої гріхи?
   Але ми знаємо, що Господь є Любов, а ми Його Творіння, і він не бажає нам зла. Тому тут слово "уразить" означає, що Господь у добрих намірах, для нашого виправлення і подальшого спасіння, допустить, щоб сатана зробив нам якусь погану справу - чи наслав на нас чи на наших рідних хворобу чи якусь іншу біду, бо все це ми самі собі заробили своїми безмежними гріхами. Для нашої ж користі Господь може допустити нам щось недобре, щоб ми знову навернулися до Бога, щоб ревніше молилися і перестали грішити. Тому ми каялися, боячись: "невже Господь покарає нас" за те, що невдовзі після гріха ми знову так само чинимо.
   І далі продовжуємо: "Знаючи про те, Владичице моя Богородице, що я цілком гидуюся злими моїми ділами і всіма думками люблю закон Бога мого, але не знаю, Пречиста Царице, чому доброго не роблю, а зле, якого не хочу, роблю". Просимо Тебе, наша Владичице Богородице, будь Милостивою до нас. Ти відаєш все і знаєш про те, що ми цілком гидуємо нашими злими ділами, ми всім своїм розумом знаємо, що робити супроти Закону Божого - це велике зло. Ми ненавидимо свої злі вчинки. Ми всіма думками любимо Закон Бога нашого, у своєму розумі ми любимо добро і хочемо, щоб нам робили добро. Розумом своїм ми любимо Заповіді Божі. Але, коли приходиться у повсякденному житті жити за Божими заповідями, то ми не можемо, порушуємо їх і грішимо.
   Владичице наша Богородице, Пречиста Царице Неба і Землі благаємо Тебе: переміни нас, зміцни нас і обдаруй нас здатністю чинити побожні справи. Бо ми не можемо збагнути, Пречиста Владичице, чому любимо те, що ненавидимо, а хороше спотворюємо?
   Мати Божа, "не допускай, Пречиста, виконуватися злій моїй волі, але нехай буде воля Сина Твого і Бога мого". Не допускай, Пречиста Богородице, щоб здійснювалась наша гріховна воля, бо вона прагне марноти, але нехай панує воля Твого Сина й нашого Бога - Господа Ісуса Христа.
   Син Твій, Богородице, і Бог наш, Бог усіх людей і всього Творіння, "який мене спасе, врозумить і подасть благодать Святого Духа, щоб я відтепер перестав робити зле і решту часу прожив би по заповідях Сина Твого й Бога мого". Нехай Господь Ісус спасе нас, хай напоумить нас і хай обдарує нас благодаттю Святого Духа, щоб ми перестали робити зле, щоб ми перестали творити беззаконня і не стали оселею розпусти, гріховності й щоб залишок нашого дочасного життя ми перебували у мирі, злагоді й у згоді з Вченням і Заповідями Твого Сина Ісуса.
   Господу Богу і Спасителеві нашому Ісусу Христу "належить всяка слава, честь і держава з Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим, Благим і Животворчим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків", Йому Ісусу належить уся слава, честь, хвала, держава і влада разом з Його Безпочатковим, Вічним Отцем і Його Найсвятішим, Милосердним і Животворчим Духом нині, завжди і повсякчас, і на віки вічні. "Амінь", хай буде так.
   Щоб Господь укріпив нас, допоміг нам поліпшити наше життя, можна молитися такими додатковими молитвами невідомих нам авторів:
   Молитва 1. "Господи, Боже мій! Удостой мене бути знаряддям світу Твого!
   Щоб я вносив любов там, де ненависть.
   Щоб я прощав, де кривдять.
   Щоб я з'єднував там, де є сварки.
   Щоб я говорив правду, де царює омана.
   Щоб я споруджував віру, де є сумніви.
   Щоб я розбуджував надію, де мучить розпач.
   Щоб я вносив світло у темряву.
   Щоб я вселяв радість, де горе живе.
   Господи, Боже мій!
   Удостой мене грішного!
   Щоб не мене втішали, а я втішав.
   Щоб не мене розуміли, а я інших розумів.
   Щоб не мене любили, а щоб я інших любив.
   Бо хто дає, той і отримує.
   Хто себе забуває, той знаходить.
   Хто прощає, тому проститься.
   Хто помирає, той прокидається до життя вічного. Амінь".
   Молитва 2. "О найдорожчий і найсолодший Ісусе мій!
   Дякую Тобі, що Ти мене найнедостойнішого зодягнув великою благодаттю до моєї праці!
   Але прости, Ісусе мій, що я не посилив дари благодаті Твоєї і погубив дорогоцінний час життя мого!
   Даруй мені, Найсолодший Ісусе мій, віднині покласти початок благих, добрих справ, благослови щодня змушувати себе до Царства Небесного і щодня засвоювати розумом, серцем і життям Святі Твої істини.
   Ісусе, зроби мене найнедостойнішого істинним, добрим, правдивим і мудрим мирянином на благо народу Твого, додай мені віри міцної та непорушної і зодягни мене в глибину святого смирення. Ним же і долями нашими спаси мене недостойного, рідних моїх і чад Твоїх у Христі Ісусі. Амінь".

Молитва 10-та, до Пресвятої Богородиці

   † Благого Царя Блага Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє, милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу і Твоїми молитвами настав мене на діяння благі, щоб останок мого життя я прожив без гріха і через Тебе рай знайшов, Богородице Діво, єдина чиста і благословенна. Амінь. †
   [† Благаго Царя благая Мати, Пречистая и Благословенная Богородице Марие, милость Сына Твоего и Бога нашего излей на страстную мою душу и Твоими молитвами настави мя на деяния благая, да прочее время живота моего без порока прейду и Тобою рай да обрящу, Богородице Дево, едина Чистая и Благословенная. Аминь †].
   Молитва розпочинається звертанням до Пресвятої Богородиці: "Благого Царя Блага Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє". Слово "Благий" означає Добрий, що твориш добро, благо; доброчесний, чеснотливий, цнотливий, доброробивий, доброчинливий, добровчинний. Отже звертаємося: Ти Пречиста (Всечиста, Безгрішна, Свята, Всечесна) і Благословенна (достойна прославлення і прославлена, Благодатна) Богородице (що народила Бога) Маріє, Ти Блага (Добра) Мати Благого (Доброго) Царя - Сина Твого, Господа Бога нашого Ісуса Христа, Ти Милосердна, Милостива Мати Милосердного, Милостивого Царя, що даруєш нам життя.
   "Пречиста і Благословенна Богородице Маріє", "милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу", милість Твого Сина й нашого Бога Господа Ісуса Христа спрямуй на наші грішні душі, на наші пристрасні, страждаючі душі, які піддаються багатьом страстям і беззаконням. А коли Милість Божа огорне нас, тоді ми перестанемо грішити, а ті гріхи, що у нас є, будуть прощені за Милістю Господа Ісуса.
   "Богородице Діво, єдина чиста і благословенна", Ти Єдина "Чиста", (Всесвята, Безгрішна) й "Благословенна" (Препрославлена, Благодатна) Богородице Діво: "Твоїми молитвами настав мене на діяння благі", Твоїми молитвами настанови (утвердь, настанови, навчи) нас чинити побожні (благочестиві, христолюбні, благоговійні, праведні) справи, спрямуй нас на добрі, правдиві діла, які ведуть до Царства Божого.
   Пресвята Богородице Діво, єдина чиста і благословенна, прошу Тебе спрямуй нас на істинну, праведну дорогу, "щоб останок мого життя я прожив без гріха і через Тебе рай знайшов", щоб остаток (рештка) часу, який залишився у нашому земному житті, ми провели бездоганно, праведно й завдяки Тобі, завдяки Твоїй допомозі та повсякденним молитвам Твоїм за нас, щоб ми опинилися у Раю, щоб життя, яке залишилося нам прожити, ми могли прожити без осудження, без позору, без гріха і отримали вічне райське життя разом зі святими. "Амінь", так є.

Молитва 11-та, до св. Ангела-Охоронителя

   † Ангеле Христів, Охоронителю мій святий, покровителю душі і тіла мого, все мені прости, чим я згрішив сьогодні, і від усякої спокуси мого ворога-супротивника звільни мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив Бога мого, але молися за мене, грішного й недостойного раба, щоб стати мені достойним благості й милості Всесвятої Тройці, і Матері Господа мого Ісуса Христа, і всіх святих. Амінь. †
   [† Ангеле Христов, хранителю мой святый и покровителю души и тела моего, вся ми прости, елика согреших во днешний день, и от всякаго лукавствия противнаго ми врага избави мя, да ни в коемже гресе прогневаю Бога моего; но моли за мя грешнаго и недостойнаго раба, яко да достойна мя покажеши благости и милости Всесвятыя Троицы и Матере Господа моего Иисуса Христа и всех святых. Аминь †].
   Бог створив ангелів, коли ще не було ні світу, ні людини, а лише Один Бог у Пресвятій Тройці - Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Всіх ангелів було створено добрими, розумними, безгріховними і Бог дав їм повну свободу мислення і дій. Ангели жили у мирі, злагоді й служили Богові. Якось один з ангелів "сатана" (що означає противник, Богопротивник, ворог Бога) загордів від добра і захотів сам стати як Бог. Він перестав слухатися Бога і зробився ворогом Божим, тобто згрішив. Сатана потяг за собою і деяких інших ангелів. Ці ангели виокремилися і зробилися злими, темними духами, яких ми називаємо бісами, демонами або дияволами.
   Після цього ангельського гріхопадіння більшість ангелів все таки залишилися світлими, Божими, роблять добрі справи і служать Богові. Вони роблять добро за волею Божою. Слово "ангел" означає "вісник". Ангели - це безсмертні, святі, безгрішні, духовні, досконалі. Ангели - це безтілесні істоти, це невидимі духи безтілесні, як і наші душі. Відмінністю між ними є те, що Божі ангели безгріховні, а душі всіх нас були гріховні й ті душі, котрим Бог простив гріхи, стали безгріховні, а ті душі, котрим гріхи не прощені через відсутність покаяння у земному житті, стали гріховними і уподібнилися демонам.
   Ангели мають надприродну, вищу за людську силу та здібності. Вони мають розум і волю. Світлі ангели завжди виконують волю Божу і роблять добро, тому не грішать. Своїм єством ангели - це слуги і посланці Божі. Як повідомив нам Ісус, "ангели... на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного" (Мф. 18:10), "ангели Його [Бога], сильні міцністю, що виконують слово Його [Бога], слухаючи голосу слів Його [Бога]" (Пс. 102:20).
   У Біблії ангели названі "синами Божими" (Іов. 38:7). Описано, що вони зачинили Едемський земний рай (Бут. 3:24), оберігали Лота від озлоблених содомлян (Бут. 19:15), рятували Агару та її сина (Бут. 21:17), зупиняли руку Авраама, щоб не приніс у жертву сина свого Ісаака (Бут. 22:11), через їх служіння був переданий закон (Діян. 7:53), вони допомагали пророкам (1 Цар. 19:5). Ангел Божий Гавриїл повідомив про народження Івана Предтечі й Самого Ісуса (Лк. 1:11, 26). Ангели ведуть і оберігають Божий Народ (Вих. 23:20-23). Це лише кілька прикладів з Біблії.
   Ісус Христос є центром ангельського світу. І наприкінці віків "коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї" (Мф. 25:31).
   На Святій Божественній літургії Церква єднається з ангелами, щоб возвеличити Трисвятого Бога словами ангельської пісні: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, - повне небо і земля слави Твоєї. Осанна в вишніх. Благословен, хто йде в ім'я Господнє. Осанна в вишніх!" чи у "Херувимській пісні".
   Ієрархія ангелів або дев'ять Ангельських чинів включають:
   • Серафимів, Херувимів, Престолів;
   • Господств, Сил, Властей;
   • Начал, Архангелів, Ангелів.
   Серед ангелів у кожного з нас є Ангел-Охоронитель, який дається людині у Таїнстві Хрещення. Від свого початку і до смерті людське життя перебуває під охороною та заступництвом ангелів. Кожен вірний має біля себе Ангела-Охоронителя й вихователя, який веде його в житті.
   Молитва 11-та до святого Ангела-Охоронителя розпочинається звертанням: "Ангеле Христів, Охоронителю мій святий". Тобто ми визнаємо, що наш охоронитель - Ангел Христовий і святий.
   Продовжуємо звертання "покровителю душі і тіла мого", тобто Він Покровитель всього нашого єства людського - і душі, і тіла. Він наш Рятівник, Охоронець, приставлений Господом до кожної хрещеної людини для її охорони. Він - Ангел світла, благий, добрий. Він служить Богові й звіщає нам Божу волю, яку ми повинні виконувати на землі за Божим велінням.
   Далі у молитві ми висловлюємо свої прохання до нашого Ангела: "все мені прости, чим я згрішив сьогодні, і від усякої спокуси мого ворога-супротивника звільни мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив Бога мого", прости всі наші беззаконня, прогрішення і гріхи, вибач нам за все те, чим ми згрішили сьогодні, чим ми згрішили у нинішній, сьогоднішній день. Ще просимо: "і від усякої спокуси мого ворога-супротивника звільни мене", визволи нас від усякого підступництва ворога (тобто диявола), який протистоїть нам і нападає на нас. Захисти нас від ворожої підступності, щоб ми ніяким гріхом не прогнівили Бога мого, щоб ми нічим не розсердили Господа Бога.
   Просимо свого Ангела-Охоронителя: "молися за мене, грішного й недостойного раба, щоб стати мені достойним благості й милості Всесвятої Тройці, і Матері Господа мого Ісуса Христа, і всіх святих". Ангеле-Охоронителю наш, молись за нас і благай Господа за нас, грішних і негідних рабів Божих, щоб ми стали достойними, щоб ми стали гідними, вартими Благості (Доброти, Благодаті) й Милості (Доброго великодушного відношення, Милосердя) Всесвятої (Найсвятішої, Пресвятої) Тройці, і Матері Господа нашого Ісуса Христа Пресвятої Богородиці, і всіх святих, щоб завдяки нашим Ангелам-Охоронителям ми були визнані вартими Милосердя й Милості Найсвятішої Тройці, й Матері Господа нашого Ісуса Христа, й усіх святих. Далі завершальне "Амінь".
   Окрім молитви до свого святого Ангела-Охоронителя, бажано додатково молитися й такою Молитвою до всіх ангельських чинів невідомого нам автора:
   "Святий Архистратиже Божий Михаїле, будь переможцем усіх страстей моїх.
   Святий Архистратиже Гавриїле - Віснику Божий, звісти мені час смерті моєї.
   Святий Архистратиже Рафаїле - Цілителю, зціли хвороби мої тілесні й душевні.
   Святий Архистратиже Уриїле - Просвітителю, просвіти мої почуття душевні й тілесні.
   Святий Архистратиже Салафиїле - молитвенику Божий, моли Бога за мене грішного і всели мені благі помисли, які підносять душу до Бога.
   Святий Архистратиже Ієгудиїле - Славителю, прослав мене добрими ділами.
   Святий Архистратиже Варахиїле - Благословителю, благослови все моє життя проводити в душевному спасінні.
   Святі Архангели, Ангели, Начали, Престоли, Господства, Серафими, Херувими, Сили, Власті, моліть Бога за мене грішного".

Кондак Богородиці, глас 8

   † Непереможній Воєводі - переможнії ми, звільнившись від бід, вдячні пісні підносимо Тобі, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможну, від всяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: † "Радуйся, Невісто Неневістная".
   † Преславна Приснодіво, Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богові нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші.
   Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.
   Богородице Діво, не погордуй мною грішним, що потребує Твоєї помочі й Твого захисту, бо на Тебе уповає душа моя, і помилуй мене. †
   [† Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице, но яко имущая державу непобедимую, от всяких нас бед свободи, да зовем Ти;радуйся, Невесто Неневестная.
   † Преславная Приснодево, Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Сыну Твоему и Богу нашему, да спасет Тобою души наша.
   Все упование мое на Тя возлагаю, Мати Божия, сохрани мя под кровом Твоим.
   Богородице Дево, не презри мене, грешнаго, требующа Твоея помощи и Твоего заступления, на Тя бо упова душа моя, и помилуй мя †].
   Кондак (з грецьк. - короткий) - це коротка церковна пісня, що містить у собі похвалу Ісусу Христу, Богоматері, Святому або в честь свята. Це один з жанрів візантійської церковної гімнографії. Основоположником кондака вважають святого Романа Солодкоспівця, який жив у першій половині IV століття.
   Цей кондак Пресвятій Богородиці розпочинається словами: "Непереможній Воєводі", Тобі Сильній в боротьбі, в подоланні ворожнечі, колотнечі, проводирю воїнів - воїнства духовного і воїнів земних, Тобі, Богородице, як Звитяжній і Непереможній Воєводі "переможнії ми, звільнившись від бід, вдячні пісні підносимо Тобі, раби Твої, Богородице". Ми, раби Твої, Богородице, визволені від бід, лих, вдячно, з подякою Тобі співаємо переможними, тріумфальними піснями, у яких звеличуємо, славимо Тебе. Дякуємо Тобі, Богородице, за визволення нас від всяких бід. У подячних піснях славимо Тебе ми, раби Твої Богородице.
   Пресвята Богородице, "але Ти, що маєш державу непереможну, від всяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: "Радуйся, Невісто Неневістная". Ти, Богородице, що маєш непереможну державу, нескориму силу, непереборну міць, незламну могутність, від всяких нас бід визволи, звільни нас від стихійних лих, хвороб, пошестей, війн і всякого нещастя, і спаси нас. Мати Божа, Ти маєш непереможну владу, тому й надалі від усіх бід визволяй нас, щоб ми взивали до Тебе, дякували Тобі, шанували Тебе, славили Тебе, щоб ми співали Тобі "Радуйся, Невісто Неневістная", Радій, Наречена Неодружена! "Невісто" - Діво, що не була в шлюбі. "Неневістная", Хлібочиста (чиста як хліб), Найчистіша, Найнепорочніша.
   У цій молитві звертаємося до Пресвятої Богородиці словами: "Преславна Приснодіво, Мати Христа Бога", "Преславна", Найславніша понад усіх, "Приснодіво", Вседіво, що вічно зберігаєш, охороняєш дівоцтво, Преславна Вічна Діво. "Мати Христа Бога", Мати Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.
   Просимо Преславну Приснодіву, Матір Христа Бога нашого: "принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богові нашому", передай цю молитву Синові Своєму й Богові нашому (Твоєму, Богородице, Богові й Богові нашому, Богові усіх людей і всього Божого творіння).
   Благаємо Тебе, Богородице, у Своїх молитвах проси Сина Твого і Бога нашого, "щоб Він спас через Тебе душі наші", щоб Він (Христос) через Тебе (через молитви Богородиці) спас душі наші, щоб завдяки Тобі, Богородице, Він (Ісус) спас душі наші, щоб ми отримали Царство Боже.
   Мати Божа: "Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм". Всю надію, сподівання наші ми на Тебе покладаємо, Матір Божа, збережи нас під покровом Твоїм, охорони нас під Твоїм захистом, покрий нас святим Твоїм омофором, не дай нам лиха, біди, недолі й спаси нас.
   "Богородице Діво, не погордуй мною грішним, що потребує Твоєї помочі й Твого захисту", - продовжуємо благати ми. Пресвята Богородице Діво, не знехтуй нами, грішними і будь Милостивою до нас, бо ми потребуємо Твоєї помочі й Твого захисту, ми потребуємо Твоєї допомоги й Твого заступництва.
   Пресвята Богородице, зглянься над нами і почуй наші молитви, "бо на Тебе уповає душа моя, і помилуй мене", адже грішні душі наші на Тебе надіються, на Тебе сподіваються, на Тебе розраховують, благаємо: помилуй нас грішних і спаси нас.

Молитва св. Іоаникія Великого, величання Пресвятої Тройці

   † Уповання моє - Отець, пристановище моє - Син, захист мій - Дух Святий: Тройце Свята, слава Тобі.
   [† Упование мое Отец, прибежище мое Сын, покров мой Дух Святый: Троице Святая, слава Тебе].
   Преподобний Іоаникій Великий (є й такі транскрипції: Іваникій Великий, Йоанікій Великий Віфінський) народився у Віфінії в 752 році в селищі Марікаті. Батьки, через убогість, не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він повинен був пасти худобу. Часто, осінивши стадо хресним знаменням, він йшов у відокремлене місце, де цілий день молився, і ні злодій, ні звір не наближалися до його стада.
   Потім Іоаникій був прийнятий в імператорське військо, де сумлінно прослужив 6 років, а потім подався в монастир, де навчався грамоти. Через деякий став пустельником і три роки пробув в усамітненні, лише раз на місяць пастух приносив йому небагато хліба та води. День і ніч проводив у молитвах і співі псалмів. Після кожного вірша псалма преподобний Іоаникій творив молитву, яка у зміненому вигляді була така: "Уповання моє - Отець, пристановище моє - Син, захист мій - Дух Святий: Тройце Свята, слава Тобі".
   Лише через 12 років подвижницького життя відлюдник прийняв чернечий постриг, три роки після постригу провів святий у затворі. Досягнувши глибокої старості, святий Іоаникій поселився в Антідієвій обителі та пробув там в затворі до упокоєння.
   Іоаникій мав дар пророцтва. Під час молитви він підіймався над землею. Одного разу святий перейшов річку, що розлилася під час повені. Святий міг сам ставати невидимим для людей і робити невидимими інших: так, одного разу, він невидимо вивів з темниці полонених греків на очах у чисельної варти.
   Отрута і вогонь, якими заздрісники хотіли знищити святого Іоаникія, не заподіювали йому шкоди. Хижі звірі не чіпали його. Відомо, що Іоаникій звільнив острів Фас від безлічі змій.
   Відомо також, що Іоаникій врятував юну черницю від блудної похоті, через яку вона була готова покинути монастир: святий узяв на себе дух пристрасті, що мучив дівчину, і постом та молитвою знищив цей ворожий напад.
   Святий Іоаникій передбачив свою смерть і відійшов до Господа у 846 році у віці 94-х років.
   Молитва святого Іоаникія - це величання Єдиного Бога у Пресвятій Тройці, це молитва до Триєдиного Бога і до всіх трьох Його Іпостасей, до яких ми молимося.
   Фраза "Уповання моє - Отець" означає: тверда, стійка надія наша на Бога Отця, всі сподівання наші на Отця Небесного, всі очікування наші від Єдиного Бога Отця Небесного, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, і всього живого.
   Слова "Пристановище моє - Син" означають: заступництво наше Єдиний Господь Ісус Христос, Син Божий, Єдинородний, що від Бога Отця народився перше всіх віків. Він - Бог істинний, рожденний, несотворенний, одноістотний з Отцем, через Котрого все сталося. Він для нас, людей, і для нашого спасіння з небес зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилатові, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І зійшов на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
   Пристановище наше - Бог Син, Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос, Який є заступником, покровителем нашим на Землі.
   "Захист мій - Дух Святий", тобто захист наш - Бог Дух Святий. Дух Святий - це наш Господь Животворчий, Який від Отця походить. Дух Святий говорив через пророків і це ми бачимо, читаючи Біблію Старого Завіту. Ми поклоняємося і славимо Бога Духа Святого однаково, як і Бога Отця і Бога Сина, бо Вони - Одне, Один Бог і трьох Іпостасях.
   Бог Дух Святий наповнює нас своїми дарами, охороняє нас від зла і веде до Царства Божого.
   "Тройце Свята, слава Тобі" - це прослава Єдиному, Істинному Богові у Святій Тройці - Богу Отцю, Богу Сину і Богу Святому Духу, Який є Одноістотний і Нероздільний, що створив Небо і Землю і все, що довкруги видиме і невидиме, живе і неживе.

ІІІ. ЗАКІНЧЕННЯ МОЛИТОВ

   Вечірні молитви закінчуються так, як і ранішні, тому ми їх не інтерпретуватимемо.

Похвала Пресвятої Богородиці

   † Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. †
   [† Достойно есть яко воистину блажити Тя Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу Тя величаем †].
   Від Воскресіння до Вознесіння замість цієї молитви на ранішніх і вечірніх молитвах читається приспів та ірмос 9-ї пісні пасхального канону: "Ангел звістив Благодатній: "Чистая Діво, радуйся", і знову мовлю: "Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди веселіться".
   Світися, світися, новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зійшла, радій нині і веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою".
   "Ангел вопияше Благодатней: Чистая Дево, радуйся! И паки реку: радуйся! Твой Сын воскресе тридневен от гроба и мертвыя воздвигнувый; людие, веселитеся!
   Светися, светися, новый Иерусалиме, слава бо Господня на тебе возсия. Ликуй ныне и веселися, Сионе. Ты же, Чистая, красуйся, Богородице, о востании Рождества Твоего".

Повне славослів'я Пресвятій Тройці

   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу. И ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Коротка Ісусова молитва

   † Господи, помилуй (тричі). Господи благослови.
   [† Господи, помилуй (трижды). Господи благослови].

Відпуст

   † Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь. †
   [† Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых помилуй нас. Аминь †].

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа

   † В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (тричі). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
  
  

МОЛИТВИ, ЯКІ ВИМОВЛЯЮТЬ НАОДИНЦІ, ОКРЕМО ВІД ВЕЧІРНІХ

   Молитви, що будуть наведені нижче, читають перед самим сном і їх ще називають малою навечірнею. Якщо й вечірні молитви (тобто наведене вище вечірнє правило) читають перед самим сном, то наведені нижче "Молитви, які вимовляють наодинці, окремо від вечірнього правила" можна з'єднувати з вечірнім молитовним правилом. А якщо після вечірнього правила ми ще не зразу лягаємо спати, то зазначені нижче молитви вимовляють наодинці, окремо від вечірнього правила, і перед самим сном, перед самим відходом до сну.
   Такі молитовні правила формувалися в монастирях. Звичайно в монастирях вечірні молитви здійснюються всією братією після трапези. До сну ще залишається якийсь час. Тому зазначені нижче молитви вимовляють наодинці безпосередньо перед настанням нічного сну. Тоді для виконання вечірнього молитовного правила буде більше сил і часу. Порядок вечірніх молитов, що склався в монастирях, використовуємо і ми в домашніх молитвах.
   Якщо для нас після вечірніх молитов зразу починається час сну, то зазначені нижче молитви читають зразу після вечірніх молитов.

Молитва св. Іоана Дамаскіна

   Вказуючи на постіль свою, промовляй:
   † Владико Чоловіколюбче, невже ця постіль буде мені домовиною чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня? Ось бо домовина стоїть переді мною, ось смерть чекає на мене. Суду Твого, Господи, я боюся і нескінченної муки, зло ж робити не перестаю і завжди прогнівляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матір, і всі Небесні Сили, і святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний чоловіколюбства Твого, але достойний осудження і муки. Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене. Якщо праведника спасаєш, то тут немає нічого дивного, і якщо чистого помилуєш, то тут нема нічого дивного, бо вони достойні Твоєї милості, але вияви дивну Твою милість на мені грішному й у цьому яви чоловіколюбство Твоє, і нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благість і милосердя, і, як тільки хочеш, так і вчини діло мого спасіння.
   І перед тим, як ляжеш у постіль, промовляй ще:
   † Просвіти очі мої, Христе Боже, щоб я не заснув на смерть, щоб не сказав ворог мій: я подолав його.
   † Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
   Боже, будь заступником душі моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет; визволи мене від них і спаси мене, Благий, як Чоловіколюбець.
   † І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   † Преславну Божу Матір, святішу від святих ангелів, невмовкно оспівуємо серцем і устами, визнаючи її Богородицею, що істинно народила нам Бога втіленого й безперестанно молиться за душі наші. †
   [† Владыко Человеколюбче, неужели мне одр сей гроб будет, или еще окаянную мою душу просветиши днем? Се ми гроб предлежит, се ми смерть предстоит. Суда Твоего, Господи, боюся и муки безконечныя, злое же творя не престаю: Тебе Господа Бога моего всегда прогневляю, и Пречистую Твою Матерь, и вся Небесныя силы, и святаго Ангела хранителя моего. Вем убо, Господи, яко недостоин есмь человеколюбия Твоего, но достоин есмь всякаго осуждения и муки. Но, Господи, или хощу, или не хощу, спаси мя. Аще бо праведника спасеши, ничтоже велие; и аще чистаго помилуеши, ничтоже дивно: достойни бо суть милости Твоея. Но на мне грешнем удиви милость Твою: о сем яви человеколюбие Твое, да не одолеет моя злоба Твоей неизглаголанней благости и милосердию: и якоже хощеши, устрой о мне вещь.
   † Просвети очи мои, Христе Боже, да не когда усну в смерть, да не когда речет враг мой: укрепихся на него.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   Заступник души моея буди, Боже, яко посреде хожду сетей многих; избави мя от них и спаси мя, Блаже, яко Человеколюбец.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   † Преславную Божию Матерь, и святых Ангел Святейшую, немолчно воспоим сердцем и усты, Богородицу сию исповедающе, яко воистинну рождшую нам Бога воплощенна, и молящуюся непрестанно о душах наших †].
   Іоан Дамаскін (інші транскрипції: Іоанн Дамаскін, Іван Дамаскін) народився близько 675 року в Дамаску, в християнській арабській сім'ї. Отримав енциклопедичну освіту в грецькому дусі. Був міністром Дамаського халіфа, потім став ченцем і почав багато писати на Богословські теми.
   Широко відомі його праці "Точний виклад православної віри", "Джерело знання" у трьох частинах, в яких викладені основи християнського віровчення. Він активно виступав проти іконоборства. У 754 році іконоборчий собор піддав анафемі Іоана Дамаскіна як "автора брехні, який зводив наклепи на Христа, що перекрутив Писання". Проте Сьомий Вселенський собор (780 року) підтвердив вірність вчення Іоана Дамаскіна.
   Коли у візантійській державі виникла іконоборча єресь, яку підтримував імператор Лев ІІІ Ісавр, в той момент Іоан Дамаскін написав три трактати на захист шанування ікон та направив їх імператору. Імператор розгнівався на Іоана, що той написав всупереч думці самого імператора, і, помстившись вдався до наклепу.
   Оточення імператора написало наклепницький лист халіфу ніби від самого Дамаскіна. У цьому фальсифікаті ніби від імені Дамаскіна було написано, що дамаський міністр пропонує імператору свою допомогу в завоюванні сирійської столиці. Цей лист і відповідь на нього самого імператора були направлені до халіфа. Після того Іоану відрубали кисть правої руки, яку повісили на міській площі. Потім йому руку повернули, Дамаскін приклав відрубану кисть до правої своєї руки і молився перед образом Богородиці.
   Ревно молячись, Дамаскін заснув, і прокинувшись, побачив, що його рука чудесним чином зрослася. Як подяку за це чудесне зцілення Іоан Дамаскін зробив із срібла третю руку для образу Божої Матері в честь того, що він чудесно зцілився. Ця ікона сьогодні носить назву "Троєручна", і в подяку Богородиці Іоан Дамаскін написав похвальний піснеспів Пресвятій Богородиці:
   "Тобою радується, Благодатна, всяка твар, ангельський собор і людський рід, освячений храме і раю словесний, дівства похвало. Від Тебе Бог воплотився, і Дитятком став, Предвічний Бог наш. Бо лоно Твоє Престолом сотворив і утробу Твою просторнішою небес учинив. Тобою радується, Благодатна, всяка твар. Слава Тобі".
   Цей піснеспів, як задостойник (замість "Достойно є..."), використовують на Святій Божественній літургії святого Василія Великого замість піснеспіву: "Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо".
   Іоан Дамаскін займався поезією і філософією. Він увійшов в історію літератури як видатний поет, який створив ряд знаменитих церковних співів. Його вважають одним з отців Церкви і засновником православного віровчення.
   Помер Іоан Дамаскін у Єрусалимському монастирі близько 753 року. При візантійському імператорові Андроніку II його святі мощі були перенесені до Константинополя.
   Цю індивідуальну Молитву св. Іоана Дамаскіна промовляють, стоячи перед своїм ліжком. Вказуючи на постіль свою, звертаємося до Бога: "Владико Чоловіколюбче", Людинолюбний Господи - Володарю неба і землі, всього видимого і невидимого, "невже ця постіль буде мені домовиною", чи не стане вже тепер, нині, цієї ночі домовиною моєю ця постіль, чи не помру я цієї ночі у цьому ліжку, "чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня?", чи ще моїй бідній, грішній, нещасній душі, що заслуговує всякого жалю і навіть смертного сну, Ти, Господи, подаруєш цей новий, світлий день? Чи ще Ти, Господи, даси мені грішному життя і не нашлеш на мене смерть?
   З трепетом і страхом продовжуємо: "Ось бо домовина стоїть переді мною", ось переді мною на цій постелі лежить моя домовина, труна. "Ось смерть чекає на мене", ось переді мною стоїть смерть і хоче мене загнати у могилу.
   - Невже це так?
   - Невже я на порозі смерті? А там суд, вічні муки і незнайома країна.
   "Суду Твого, Господи, я боюся і нескінченної муки" я боюся, - продовжуємо ми. Господи, я боюся Твого, найсправедливішого суду, того, що зразу після смерті, і Страшного суду наприкінці віків я боюся. Я тремчу, тріпочу і боюся безкінечних мук пекельних, куди я, як грішник, можу потрапити за свої злі діла.
   Однак, я "зло ж робити не перестаю". Проте, я не перестаю творити злі діла, хоч знаю, що за зло матиму пекельні муки.
   Хоч знаю, що зло, неправда, беззаконня не можна творити, проте я "завжди прогнівляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матір, і всі Небесні Сили, і святого Ангела-Охоронителя мого". Господи, хоч не хочу, але завжди прогнівляю Тебе, Господа Бога мого Ісуса Христа; Ісусе, і своїми гріхами гніваю Твою Пречисту Матір Пресвяту Богородицю. Беззаконнями своїми я прогнівляю всі Небесні сили - весь ангельський світ, усіх святих і свого Ангела-Охоронителя від самого дня хрещення.
   "Знаю, Господи, що я недостойний чоловіколюбства Твого, але достойний осудження і муки", - продовжуємо ми молитися. Господи, ми усвідомлюємо і знаємо, що ми недостойні Людинолюбства Божого, ми не заслуговуємо того, щоб Господь любив нас так, як Він нас сильно любить, Він нас любить більше, аніж ми самі себе любимо. Ми ж знаємо, Господи, що ми негідні Людинолюбства Твого, за свої гріхи ми не заробляємо прощення і помилування Твого, Боже наш. Адже за те як ми живемо, як грішимо на кожному кроці, ми достойні осудження і мук, тобто ми заслуговуємо справедливого осуду і мук у пеклі.
   "Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене", - кажемо ми Богові. Ми знаємо, Господи, що ми грішники, ми каємося і знову грішимо, каємося і знову грішимо, - і так все життя, тому незалежно від того, на що ми заслуговуємо, ми просимо Тебе, Господи, прости нам, помилуй нас і спаси нас, даруй нам Своє Царство.
   Господи, "якщо [Ти] праведника спасаєш, то тут немає нічого дивного", - продовжуємо ми у молитві. Господи, якщо Ти безгрішного праведника спасаєш і даєш йому Царство Своє, то це й не дивно, бо це справедливо. Господи, "і якщо [Ти] чистого помилуєш, то тут нема нічого дивного". Не дивно, якщо Ти, Господи, "чистого", святого, праведника помилуєш, бо це заслужено і справедливо, "бо вони достойні Твоєї милості", бо і святий, і праведник теж заслуговують Твого Милосердя.
   Господи, молю Тебе: "Але вияви дивну Твою милість на мені грішному й у цьому яви чоловіколюбство Твоє". Але просимо Тебе, Боже наш, вияви дивну Твою милість, благість, милосердя на нас грішних, беззаконних й на нас прояви Своє Людинолюбство, вияви Твою любов до нас, "і нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благість і милосердя". Господи, щоб наші злі діла не взяли гору над нами, щоб Ти, Благий і Милосердний Господи, Своєю Добротою простив наші злі, гріховні діла "і, як тільки хочеш, так і вчини діло мого спасіння". Господи, керуй нашим життям і веди нас до спасіння, до Свого Царства Небесного.
   І перед тим, як ми ляжемо у постіль, промовляємо ще: "Просвіти очі мої, Христе Боже". Христе Боже, Спасителю наш, відкрий наші духовні очі, просвіти нас, щоб ми побачили та освоїли істину Твою, просвіти нас, напоум нас, озори нас світлом Твоєї істинної віри, "щоб я не заснув на смерть", щоб ми у будь-який час не заснули сном духовної смерті, смертним сном і не потрапили до пекла, "щоб не сказав ворог мій: я подолав його", щоб у якийсь час не сказав би наш ворог (диявол, сатана) про нас, радіючи, що ворог лукавий отримав над нами верх, що він, люцифер, переміг нас і ми у вічному царстві сатани і його влада над нами.
   Попросивши Господа Ісуса, щоб просвітив нас Своїм Вченням і охоронив нас від царства сатани, ми славословимо Пресвяту Тройцю: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові" - це перша частина Повного славослів'я Пресвятій Тройці.
   Благаємо: "Боже, будь заступником душі моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет". Оскільки ми повсякчасно знаходимося у полоні гріха, ходимо серед багатьох спокус, блукаємо в тенетах диявольських, то ми самі не можемо виплутатися з цього гріховного, злобного павутиння, тому просимо Господа Бога, щоб заступився за нас, допомагав нам бачити наші гріхи, ревно каятися і більше не грішити. Просимо, щоб Господь був прихильний до нас і щоб заступався за нас і за наші душі та супроводжував їх у Своє Райське Царство наприкінці нашого земного життя.
   Господи, "визволи мене від них [гріховних тенет] і спаси мене, Благий, як Чоловіколюбець". Господи, благаємо Тебе, визволи нас від диявольських "тенет", спокус і спаси нас не за ділами нашими, а за Благістю та Людинолюбством Твоїм.
   Завершуємо Повне славослів'я Пресвятій Тройці словами: "І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". Іншими словами, Господи, ми просимо Тебе просвіти нас, охорони нас від гріховних спокус, заступися за нас, визволи нас від гріхів, прости всі наші гріхи і спаси нас за Милістю, Благістю, Милосердям і Людинолюбством Твоїм - і хай буде так, нині, завжди і повіки. Істинно так ("Амінь").
   Тепер молимося до Пресвятої Богородиці й шануємо Її, звеличуємо Її, прославляємо Її словами: "Преславну Божу Матір, святішу від святих ангелів, невмовкно оспівуємо серцем і устами, визнаючи її Богородицею". Найславнішу, Всехвальну, Вседіву Матір Господа Ісуса Христа, Яка святіша від святих ангелів і архангелів, і за весь ангельський чин, ми безперестанно, неустанно оспівуємо, вихваляємо, славимо "серцем і устами", (серцями нашими і устами нашими), "визнаючи її Богородицею", бо ми сповідуємо Її як Богородицю, свідчимо про Неї, як про Богородицю, прославляємо Її, як Богородицю.
   Преславну Божу Матір Богородицю визнаємо, як Таку, "що істинно народила нам Бога, втіленого й безперестанно молиться за душі наші". Пресвята Вседіва Богородиця народила Христа, істинного Бога - Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого. Ісус для нас, людей, щоб спасти нас від гріхів і вічної смерті зійшов з небес і воплотився (втілився) від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, не перестаючи бути Богом. Пресвята Богородиця, Мати Божа безперервно молиться за нас, за наш добробут, за наше здоров'я і за спасіння душ наших. У будь-який вільний час нам варто молитися короткою молитвою: "Пресвята Богородице, спаси нас!".

Молитва до Чесного Хреста

   Поцілувавши хрест свій, осіняй себе хрестом і постіль свою від голови до ніг, а також усі чотири сторони світу, читаючи Молитву до Чесного Хреста.
   † Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай загинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: † радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп'ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, й подолав силу диявола, й дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. † О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею й зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. †
   [† Да воскреснет Бог, и расточатся врази Его, и да бежат от лица Его ненавидящии Его. Яко исчезает дым, да исчезнут; яко тает воск от лица огня, тако да погибнут беси от лица любящих Бога и знаменующихся крестным знамением, и в веселии глаголющих: радуйся, Пречестный и Животворящий Кресте Господень, прогоняяй бесы силою на тебе пропятаго Господа нашего Иисуса Христа, во ад сшедшаго и поправшего силу диаволю, и даровавшаго нам тебе Крест Свой Честный на прогнание всякаго супостата. О, Пречестный и Животворящий Кресте Господень! Помогай ми со Святою Госпожею Девою Богородицею и со всеми святыми во веки. Аминь †].
   Слід поцілувати свій натільний хрестик, перехрестити рукою своє ліжко від подушки до ніг, а також усі сторони світу, проказуючи цю молитву до Чесного Хреста. Початок цієї молитви, взятий із 67-го псалма: "Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості" (Пс. 67:2-4).
   Початок молитви "нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його" слід розуміти так. Воскресни Боже, щоб розбіглися Твої вороги. Далі: "і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його", щоб тікали від Твого лиця, Господи, ті, що ненавидять Тебе.
   А далі у молитві є порівняння: "Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай загинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє". Тобто, як зникає дим, так нехай щезнуть вороги, ненависники Божі й біси, як тане віск від вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, що люблять Бога й осіняють себе знаком Хреста і радісно промовляють: "радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній", радій, торжествуй, пречесний і животворчий Хресте Господній, найшанованіший Хресте Господній, що даруєш нам життя, "що проганяєш бісів силою розп'ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа", Ти ж, Хресте Господній, проганяєш бісів силою Розіп'ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа.
   Господи, Ти, "що до пекла зійшов, й подолав силу диявола". Ісус зійшов аж до пекла й потоптав диявола, й знищив владу диявола. Він "й дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника". Й подарував нам Тебе, Свій Чесний Хрест, для вигнання всіх гнобителів наших, щоб ми могли прогнати всякого ворога, всякого, хто бажає нам зла, і відстрашили диявола, який намовляє нас до гріха.
   На завершення молитви промовляємо: "О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею й зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". О Пречесний і Животворчий Господній Хресте, завжди і повік допомагай нам разом зі Святою Дівою Богородицею й з усіма святими. Істинно так.

Молитва до Чесного Хреста, коротка

   † Захисти мене, Господи, силою Чесного і Животворчого Твого Хреста і ним охорони мене від усякого зла.
   [† Огради мя, Господи, силою Честнаго и Животворящаго Твоего Креста, и сохрани мя от всякаго зла].
   "Захисти мене, Господи", (охорони, оборони, окружи нас, Господи), "силою Чесного і Животворчого Твого Хреста", (наймогутнішою силою Хреста Ісусового, Чесного і Животворного) "і ним охорони мене від усякого зла" (і Чесним і Животворчим Твоїм Хрестом охорони нас від усякого зла, гріха, лиха, біди, беззаконня).

Покаянна молитва

   Потім треба попросити у Бога прощення:
   † Полегши, відпусти, прости, Боже, гріхи наші вільні й невільні, словом чи ділом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі, чи в думках, чи в помислах заподіяні, - все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбець. †
   [† Ослаби, остави, прости, Боже, прегрешения наша, вольная и невольная, яже в слове и в деле, яже в ведении и не в ведении, яже во дни и в нощи, яже во уме и в помышлении: вся нам прости, яко Благ и Человеколюбец †].
   Після Молитви св. Іоана Дамаскіна і Молитви до Чесного Хреста просимо у Бога пробачення, прощення своїх гріхів та помилування.
   "Полегши" (полегши, ослаб, пом'якши покарання), "відпусти" (звільни від покарання за гріх, відпусти гріхи, вивільни від гріхів), "прости, Боже", (пробач, вибач, не осуди, не прогнівайся Боже) "гріхи наші вільні" (гріхи вчинені по своїй волі, добровільні) "й невільні" (гріхи вчинені по невіданню, через незнання), "словом" (гріхи заподіяні словом, які вимовляли наші уста, чи які погані слова ми писали, говорили) "чи ділом", (гріхи, зроблені нашими поганими вчинками, діями), "свідомі" (гріхи вчинені навмисно, усвідомлено, хоч у розумінні своєму ми знали, що це суперечить волі Божій і Його Законам) "чи несвідомі", (гріхи вчинені через наші незнання, ми не знали, що це є гріхом), "вдень чи вночі", (гріхи, тобто словом, ділом, помислом, думкою, що суперечать Заповідям Божим, вчинені будь якої миті протягом доби - чи вдень, чи вночі), "чи в думках, чи в помислах заподіяні", (все погане, протизаконне, гріховне задумане нашим розумом, тобто в наших нечистих думках чи все те навіяне помислами, тобто коли ми спрямовуємо свої погані, злі, гріховні думки, міркування, помисли, ідеї на яку-небудь людину чи на що-небудь інше) - "все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбець" (прости нам усе, усі гріхи як Милосердний Бог, що любить людей; прости нам все за Благістю, Милосердям і Людинолюбством Твоїм).

Молитва

   † Тих, що ненавидять і кривдять нас, прости, Господи Чоловіколюбче. Благочинцям - добро вчини. Братам і рідним нашим даруй чого вони просять для спасіння й життя вічного. Хворих відвідай і зцілення їм даруй. Кермуй тими, що на морі. Мандрівникам будь супутником, всім православним християнам допомагай у боротьбі. Тим, хто служить нам і милує нас, гріхів відпущення даруй. Тих, що заповіли нам, недостойним, молитися за них, помилуй з великої Твоєї милості. Пом'яни, Господи, раніше спочилих отців, братів і сестер наших і упокой їх там, де сяє світло лиця Твого. Пом'яни, Господи, братів наших поневолених і визволи їх від усякого нещастя. Пом'яни, Господи, і тих, що дари приносять і добро чинять у святих Твоїх церквах, дай їм чого вони просять для спасіння і життя вічне. Пом'яни, Господи, і нас, смиренних, грішних і недостойних рабів Твоїх, і просвіти наш розум світлом розуму Твого, і настанови нас на стежку заповідей Твоїх молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії і всіх святих Твоїх, бо Ти благословенний єси на віки віків. Амінь. †
   [Ненавидящих и обидящих нас прости, Господи Человеколюбче. Благотворящим благо сотвори. Братиям и сродником нашим даруй яже ко спасению прошения и жизнь вечную. В немощех сущия посети и исцеление даруй. Яже в мори, управи. С путешествующими спутешествуй. Служащим и милующим нас грехов оставление даруй. Заповедавших нам, недостойным, молитися о них, помилуй по велицей Твоей милости. Помяни, Господи, прежде усопшия отцы и братию нашу и упокой я, идеже присещает свет лица Твоего. Помяни, Господи, братий наших плененных и избави я от всякаго обстояния. Помяни, Господи, плодоносящих и доброделающих во святых Твоих церквах и даждь им яже ко спасению прошения и жизнь вечную. Помяни, Господи, и нас, смиренных раб Твоих, и просвети наш ум светом разума Твоего, и настави нас на стезю заповедей Твоих молитвами Пречистыя Владычицы нашея Богородицы и Приснодевы Марии и всех Твоих святых, яко благословен еси во веки веков. Аминь].
   Ця молитва, за суттю своєю, є сконцентрованою прохальною молитвою за живих і померлих. Вона складається із 12 окремих молитовних прохань дуже ємнісних, які охоплюють дуже великий спектр населення, яке нас оточує.
   1. "Тих, що ненавидять і кривдять нас, прости, Господи Чоловіколюбче". Наших ненависників і кривдників, тих, що ображають нас, прости, пробач і не наказуй їх, Господи, через Твою любов до всіх людей і до них і нас, грішних.
   2. "Благочинцям - добро вчини". Нашим доброчинцям учини добро; допомагай, сотвори благо і добро тим, хто робить добро будь-якій людині.
   3. "Братам і рідним нашим даруй чого вони просять для спасіння й життя вічного". Нашим братам і сестрам у Христі, родичам нашим даруй усе те, чого вони просять для свого спасіння, винагороджуй їх вічним життям, виконуй їх ті прохання, які ведуть до добра і спасіння у Царстві Божому.
   4. "Хворих відвідай і зцілення їм даруй". Відвідай хворих і немічних, згадай про них і обдаруй їх зціленням, щоб вони стали на праведний шлях, на шлях до життя вічного.
   5. "Кермуй тими, що на морі". Покеруй тими, що на морі, веди їх, опікуйся ними, допомагай їм, відверни від них усіляку небезпеку.
   6. "Мандрівникам будь супутником". З тими, що подорожують, будь поруч. Разом з тими, хто мандрує і Ти мандруй, Господи, пам'ятай про них, допомагай їм.
   "Всім православним християнам допомагай у боротьбі". Всім правовірним християнам допомагай у боротьбі за віру православну, у боротьбі з єресями, з нападками диявола чи іновірців, у боротьбі з гріхами - даруй їм перемогу у цій боротьбі.
   7. "Тим, хто служить нам і милує нас, гріхів відпущення даруй" Тим, хто нам служить, допомагає і милостиво ставляться до нас, будь до них добрий і милостивий, і даруй їм відпущення гріхів та життя вічне.
   8. "Тих, що заповіли нам, недостойним, молитися за них, помилуй з великої Твоєї милості". Тих, що заповідали нам, недостойним, молитися за них, просили нас помолитися за них, обдаруй Твоєю великою милістю, благодаттю і щедротами; дай їм те, чого вони просять на благо.
   9. "Пом'яни, Господи, раніше спочилих отців, братів і сестер наших і упокой їх там, де сяє світло лиця Твого". Насамперед згадай, Господи, про спочилих отців, матерів, братів і сестер наших рідних та у Христі, прости їхні гріхи та упокой їх там, де світить, де сяє світло Твого лиця; там, де їх буде відвідувати світло лиця Твого; там, де праведні спочивають; сотвори їм вічну пам'ять і на Страшному Суді Христовому не позбав їх стояти праворуч від Христа.
   10. "Пом'яни, Господи, братів наших поневолених і визволи їх від усякого нещастя". Також згадай, Господи, про наших поневолених, тих, що знаходяться у полоні, братів та сестер наших у Христі й визволи їх від усякого насильства, нещастя, хвороб, лиха, бідувань і швидко даруй їм визволення і волю.
   11. "Пом'яни, Господи, і тих, що дари приносять і добро чинять у святих Твоїх церквах, дай їм чого вони просять для спасіння і життя вічне". Згадай, Господи, і тих, що приносять плоди своєї праці та роблять добрі діла, допомагають у святих Твоїх церквах, виконуй їх добрі прохання про ті, що ведуть до спасіння і життя вічного.
   12. "Пом'яни, Господи, і нас, смиренних, грішних і недостойних рабів Твоїх, і просвіти наш розум світлом розуму Твого, і настанови нас на стежку заповідей Твоїх молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії і всіх святих Твоїх, бо Ти благословенний єси на віки віків. Амінь". Нарешті згадай, Господи, й нас, упокорених, але грішних і недостойних Твоїх рабів, і просвіти наш розум світлом Твоєї мудрості, світлом Твого пізнання, щоб ми пізнали Тебе, й направ, спрямуй нас на шлях до виконання Твоїх заповідей, і приведи нас до праведного, безгріховного життя, зваживши на прохальні молитви Заступниці нашої, Пречистої нашої Владичиці Богородиці й Вічної Діви, завжди Діви Марії, й усіх Твоїх святих, що моляться за нас, бо Ти Благословенний на віки вічні, амінь).

Молитва щоденного сповідання гріхів

   Сповідаю Тобі, Господу Богові моєму і Творцю, Єдиному в Святій Тройці, хвальному і поклоняємому † Отцю, і Синові, і Святому Духові, всі мої гріхи, вчинені в усі дні життя мого, і у кожну годину, і в нинішній час, і в минулі дні й ночі ділом, словом, помислом: об'їданням, пияцтвом, пустослів'ям, зневір'ям, лінощами, суперечками, неслухняністю, обмовлянням, осудженням, недбайливістю, самолюбством, багатопридбанням, розкраданням, неправдомовністю, зажерливістю, користолюбством, запопадливістю, ревнощами, заздрістю, гнівом, злопам'ятством, ненавистю, лихварством, і всіма моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком, і інші мої гріхи душевні вкупі й тілесні, чим Тебе, Бога мого й Творця, прогнівив і ближнього мого образив. Про що жалкую, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм, і маю волю каятися, тільки допоможи мені, Господи Боже мій, покірно зі сльозами молю Тебе. Вчинені ж перелічені гріхи мої милосердям Твоїм прости мені й звільни від них, я ж визнав їх перед Тобою, бо Ти Благий і Чоловіколюбний. †
   [Исповедаю Тебе Господу Богу моему и Творцу, во Святей Троице Единому, славимому и покланяемому Отцу, и Сыну, и Святому Духу, вся моя грехи, яже содеях во вся дни живота моего, и на всякий час, и в настоящее время, и в прошедшия дни и нощи, делом, словом, помышлением, объядением, пиянством, тайноядением, празднословием, унынием, леностию, прекословием, непослушанием, оклеветанием, осуждением, небрежением, самолюбием, многостяжанием, хищением, неправдоглаголанием, скверноприбытчеством, мшелоимством, ревнованием, завистию, гневом, памятозлобием, ненавистию, лихоимством и всеми моими чувствы: зрением, слухом, обонянием, вкусом, осязанием, и прочими моими грехи, душевными вкупе и телесными, имиже Тебе Бога моего и Творца прогневах, и ближняго моего онеправдовах; о сих жалея, винна себе Тебе Богу моему представляю, и имею волю каятися; точию, Господи Боже мой, помози ми, со слезами смиренно молю Тя: прешедшая же согрешения моя милосердием Твоим прости ми, и разреши от всех сих, яже изглаголах пред Тобою, яко Благ и Человеколюбец].
   "Сповідаю Тобі", відкрито визнаю, розказую Тобі, свідчу, оголошую свої гріхи Тобі, "Господу Богові моєму і Творцю", Господу Богові моєму, Який мене створив і опікується мною, веде мене по життю, "Єдиному в Святій Тройці, хвальному і поклоняємому Отцю, і Синові, і Святому Духові", Єдиному, Одноістотному в Святій Тройці, Якого я визнаємо, як Триєдиного Бога - Отця, і Сина, і Святого Духа, Якого ми хвалимо, прославляємо і Якому ми поклоняємося.
   "Всі мої гріхи", Тобі, Господи, сповідаю, розказую всі мої гріхи, "вчинені в усі дні життя мого, і у кожну годину, і в нинішній час, і в минулі дні й ночі", гріхи і беззаконня, які вчинив я протягом усього мого свідомого життя, будь якої години дня і ночі, чи сьогодні, чи у минулі дні й ночі.
   Всі мої гріхи, вчинені протягом всього мого життя "ділом" (тобто гріхи, які я вчинив своїми, ділами, поступками, діями і які суперечать Закону Божому), "словом" (гріхи, виголошені моїми устами чи вчинені написаними словами, що противні Богові), "помислом" (гріхи, що заподіяні моїми думками і міркуваннями).
   Далі йде перерахунок гріхів, бо згрішив я:
   "об'їданням", переїданням; споживанням великої кількості їжі навіть до неприємного відчуття переповненого шлунку чи харчуванням за чийсь кошт, завдаючи йому збитків; тайним вживанням їжі, скритним вживанням їжі з недотриманням постів;
   "пияцтвом", п'янством; постійним надмірним вживанням спиртних напоїв будь-якої міцності або хворобливою пристрастю до них, тобто потребою похмелитися; наявність алкогольного сп'яніння, яке викликає зміни в психологічних, фізіологічних і поведінкових функціях людини;
   "пустослів'ям", пустою балаканиною, пустими розмовами, беззмістовним розумуванням; пустими несерйозними, жартівливими, зневажливими розмовами; довгими, беззмістовними і непотрібними розмовами або висловлюваннями;
   "зневір'ям", відсутністю або втратою християнської віри, чи віри у кого-небудь, чи віри у що-небудь; розчаруванням; пригнобленим станом духа, бездіяльністю у справі спасіння; відсутність віри в Бога, атеїзм; невір'я або розгубленість перед труднощами через слабу віру в Бога;
   "лінощами", небажанням, відсутністю бажання працювати, робити що-небудь; неробством; перебуванням у стані розслаблення, млявості, сонливості; нелюбов'ю до праці; огида від праці, від справи, схильність до ледарства, до дармоїдства;
   "суперечками", спорами; словесними перепалками на підвищених тонах; сварками, чварами; перебування у суперечці з розірванням стосунків з ким-небудь, з гнівом, з нелюбов'ю кого-небудь та зі злістю;
   "неслухняністю", непокірністю, непослух, не підкорення кому-небудь; невиконання повелінь і своїх обов'язків вдома чи на роботі;
   "обмовлянням", неприязними, поганими висловлюваннями; поширенням неправдивих чуток, які плямували кого-небудь; несправедливими звинуваченнями, зведенням наклепів; оббріхуванням; коли ганив, гудив кого-небудь;
   "осудженням", виявлянням негативного, несхвального, принизливого ставлення до кого-небудь; несхваленнями істини чи правди; несправедливим обмовлянням чи засудженням;
   "недбайливістю", безпечністю, неуважністю, байдужістю; байдужим, недбалим ставленням до своїх обов'язків, без належної старанності, уваги, без піклування, без турботи про кого-небудь;
   "самолюбством", завищеним почуттям власної гідності; надмірною самоповагою; загостреною, підвищеною чутливістю до думки про себе оточуючих; надмірною, потішною думкою про себе; амбіційністю; патологічним самоствердженням;
   "багатопридбанням", схильністю, пристрастями до надмірного придбання речей, грошей тощо; наживання, нагромаджування майна, грошей і т. ін.; привласнення чого-небудь; надмірне надбання непотрібних речей;
   "розкраданням", злодійством, крадіжками як цілком, так і розтаскуванням частинами час від часу;
   "неправдомовністю", говорінням неправди, брехнею; обманом і одуренням інших;
   "зажерливістю", нечесним багатопридбанням; ненажерливістю, безмірною жадібністю як до їжі, та і до наживи, багатства; нестримністю у задоволенні своїх матеріальних потреб; є шпаркою людиною;
   "користолюбством", корисливістю, прагненням до власної вигоди, наживи, користі; матеріальною вигодою для себе; отримання надприбутку в незаконний, шахрайський, корупційний спосіб;
   "запопадливістю", жадібністю до чого-небудь; лестивістю кому-небудь з корисливою метою; догідливістю; вимаганням, даванням і бранням взяток, хабарів, продажністю;
   "ревнощами", підозрілістю, недовірливістю; заздрістю до успіхів іншої людини; сумнівами у вірності, коханні; пристрасними підозрами у зраді одного із подружжя;
   "заздрістю", почуттям роздратування, досади, викликаним якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого; пристрасним бажанням мати що-небудь, досягти того, що є в іншого;
   "гнівом", почуттям сильного обурення; нервовим збудженням, роздратуванням; роздратованість і збудження внаслідок невдачі або неприйняття кого-небудь, визнання його ворогом;
   "злопам'ятством", довготривалим пам'ятанням заподіяного зла чи образи, інколи намаганням відомстити; запальний порив, спалах озлоблення, злоби;
   "ненавистю", недолюблюванням кого-небудь, неприязню до кого-небудь, виражання своєї неприязні очима, поглядом; не знесення, не перенесення, не терпіння кого-небудь; дуже не любити когось;
   "лихварством", наданням позики комусь на кабальних умовах, за великий процент; отриманням чи даванням хабара;
   [тут можна додати ще якісь свої гріхи, які не зазначені у цьому переліку],
   Згрішив я "і всіма моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком", грішив всіма своїми почуттями, їх 5: зір, слух, нюх, смак, дотик; грішив, використовуючи усі мої органи чуття: зір, слух, смак, нюх і дотик.
   Є "і інші мої гріхи душевні вкупі й тілесні, чим Тебе, Бога мого й Творця, прогнівив і ближнього мого образив", грішив багатьма гріхами, всі з яких не завжди пам'ятаю, тому кажу, що й іншими нашими душевними й тілесними гріхами, якими я прогнівив нашого Бога і Творця, і ближнього мого образив; грішив у душі й тілесно й цим сердив Тебе, нашого Бога й Творця, а звинувачував у всьому несправедливо свого ближнього.
   "Про [всі ці гріхи] жалкую, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм", визнаю свою вину перед Богом і виявляю жаль за свої гріхи; дуже жалкую про все це, я визнаю себе винним перед Тобою, Господи, й хочу змінитись на краще.
   "І маю волю каятися, тільки допоможи мені, Господи Боже мій, покірно зі сльозами молю Тебе", я бажаю покаятися і слізно прошу Тебе, Господи, допоможи мені покаятися, бо знаю, що істинно "покаятися" означає більше не грішити цими гріхами.
   "Вчинені ж перелічені гріхи мої милосердям Твоїм прости мені й звільни від них, я ж визнав їх перед Тобою, бо Ти Благий і Чоловіколюбець". Всі мої гріховні вчинки, що у минулому сталися й про які я Тобі, Господи, сказав, вибач мені як Милостивий і не карай за них, адже Ти Милосердний і любиш людей і мене. Господи мої гріхи, які я вчинив і визнав перед Тобою, Своїм Милосердям прости мені, як Благий і Людинолюбець.

Молитва св. Іларіона

   † О Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче, що подаєш за труди славу і честь і що твориш учасниками Свого Царства, пом'яни, як Благий, і нас, немічних Твоїх, бо Твоє ім'я - Чоловіколюбець.
   Якщо добрих діл і не маємо, але заради великої Своєї милості спаси нас. Ми ж бо люди Твої і вівці пастви Твоєї, яку Ти пасеш, врятувавши від загибелі ідолослужіння. Пастирю Добрий, що кладеш душу за овець! Не залиш нас, хоч ще й далі блудимо; не відкинь нас, хоч ще й далі грішимо перед Тобою, як ті новопридбані раби, що нічим не догоджають господареві своєму. Незважаючи на те, що ми стадо мале, промов до нас: "Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство". Багатий милістю і благий щедротами! Ти, Який обіцяв прийняти тих, що каються, й очікуєш навернення грішних, не пам'ятай багатьох гріхів наших, прийми нас, що звертаємося до Тебе; зітри рукописання провин наших, прикороти гнів, яким ми розгнівали Тебе, Чоловіколюбний! Ти-бо єси Господь, Владика і Творець, і в Тобі спочиває влада, чи нам жити, чи вмерти.
   Відклади гнів, Милостивий, хоч і достойні ми його за гріхи наші; оминай нас випробуваннями, бо земля ми і порох, і не входь у суд з рабами Своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе благаємо. Ми нагрішили і зла натворили; не виконували і не творили того, що Ти заповідав нам. Земними бувши, до земного схилилися і лиха натворили перед лицем слави Твоєї, тілесним похотям віддавшись; поневолили себе гріхами й турботами життєвими; стали втікачами від свого Владики, убогі на добрі діла, окаянні заради злого життя. Каємося, просимо, молимося. Каємося у злих ділах наших; просимо, щоб Ти послав Свій страх у серця наші; молимося, щоб на страшному суді Ти помилував нас.
   Спаси, зглянься, прости, відвідай, умилосердься, помилуй. Твої-бо ми, Твоє творіння і діло рук Твоїх. Бо якщо на беззаконня будеш зважати, Господи, Господи, хто встоїть? І якщо віддаси кожному за ділами його, то хто спасеться? Бо очищення - тільки від Тебе; бо в Тебе милість і велике визволення. І душі наші в руках Твоїх, і дихання наше у волі Твоїй. Задля того ж умилостивлення Твого до нас ми в добрі перебуваємо. Якщо ж з гнівом споглянеш на нас, зникнемо, як рання роса. Не встоїть-бо порох проти бурі, а ми проти гніву Твого. Але як творіння ми від Творця милосте просимо: "Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї". Все-бо благе для нас - від Тебе, все ж неправедне від нас - до Тебе. Всі-бо ми відхилилися і всі разом відкинені були; нема-бо між нами жодного, хто дбав би про небесне і змагався б, але всі турбуємося про земне, всі в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землі (Пс. 11:1), не Ти залишаєш і забуваєш нас, але ми не шукаємо Тебе і до всього видимого принаджуємося. Тому-то й побоюємося, що з нами вчиниш, як з Єрусалимом, що залишив Тебе і не схотів ходити шляхами Твоїми. Але не вчини нам, як їм, за ділами нашими, і не за гріхами нашими віддай нам. Будь терплячим до нас і ще довго потерпи; спини полум'я гніву Твого, що простягається на нас, рабів Твоїх; Сам настанови нас на істину Твою, навчаючи нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми люди Твої, Твоя частка, Твоє насліддя. Не підносимо-бо ми руки свої до Бога чужого, не наслідуємо якогось лжепророка і не дотримуємося єретичної науки. Але прикликаємо Тебе, Істинного Бога, і до Тебе, що живеш на небесах, наші очі підносимо; до Тебе руки наші простягаємо і молимось.
   Прости нас, як Благий і Чоловіколюбний; помилуй нас, що кличеш грішників до покаяння; і на страшному суді Твоєму не позбав нас стояння праворуч Тебе, але сподоби нас бути причасниками благословення праведників. І доки існуватиме світ, не наводь на нас напастей спокуси; не віддай нас в руки чужинців, щоб не назвалося місто Твоє містом полонених, а паства Твоя захожими не на своїй землі; щоб не говорили народи: "Де ж Бог їх?".
   Не допускай на нас турбот, ні голоду, ні марної смерті, вогню, потопу, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало карай нас, а багато милуй; мало насилай на нас рани, а милостиво зціляй нас; менше кривдь нас, а скоріше звеселяй. Бо наше єство не може довго переносити гніву Твого, як стебла - вогню. Але злагіднися до нас і змилосердься, бо Тобі належить милувати і спасати нас. Тим-то продовж милість Твою на людей Твоїх; війни відвертай, мир утверджуй, країни заспокой, голодних насити, володарів наших учини грізними для інших країн, начальників умудри, міста розшири. Церкву Твою розрости, володіння Своє збережи, мужів, жінок і немовлят спаси; невільних, полонених, засланих, подорожніх, плаваючих, ув'язнених, у голоді, спразі й наготі, - всіх помилуй, усіх втіш, всіх обрадуй, подаючи їм радість тілесну й душевну молитвами й молінням Пречистої Твоєї Матері і святих Небесних Сил, Предтечі Твого й Хрестителя Іоана, апостолів, пророків, мучеників, преподобних і молитвами всіх святих. Змилосердься над нами і помилуй нас, щоб ми, бережені Твоєю милістю в єдності віри, сукупно й радісно прославляли Тебе, † Господа нашого Ісуса Христа, з Отцем, з Пресвятим Духом, - Тройцю Нероздільну, Єдинобожественну, Яка царствує на небесах і на землі, над ангелами й людьми, видимим і невидимим творінням, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   [Владыко Господи Боже наш, высокий и славный человеколюбче, въздая противу трудом славу ж и честь и причастьники творя Своего Царства, помяни яко благ нас нищих Твоих; яко имя Тобе человеколюбец.
   Аще и добрых дел не имамы, ну многиа ради Своеа милости спаси ны; мы бо людие Твои, и овца паствины Твоея, и стадо, еже новоначат паствити, истрг от пагюбы идолослужениа.
   Пастырю добрый, положивый душу Свою за овца, не остави нас, аще и еще блудим; не отврьзи нас, аще и еще сьгрешихом Ти, акы новокуплени раби, в всем не угодяще господину своему. Не възгнушайся, аще мало стадо, ню реци к нам: Не бойся, малое Мое стадо; яко благоизволи Отец ваш небесный дати вам Царствие. Богатый милостию и благый щедротами, обещавыйся приимати кающихся, ожидая обращениа грешьных, не помяни многих грех наших, приими ны обращающихся к Тебе, заглади рукописание съблазн наших, укроти гнев, имже прогневахом Тя, человеколюбче; Ты бо ны еси Господь и власть или жити нам, или умрети. Утоли ж гнев, милостиве, егож достойни есмы по делом нашим, мимоведи искушение наше; яко прьсть есмы и прах, и не вънийди в суд с рабом Твоим. Мы людие Твои -- Тебе ищем. Тебе мили ся деем, Тебе припадаем: съгрешихом, злая сътворихом, ни съблюдохом, ни сътворихом, якоже заповеда нам; земнии суще, к земли приклонихомся, и лукавая съдеяхом пред лицем славы Твоеа, на похоти телесныя предахомся, поработахомся грехови и печалем житейским, быхом бегуни своего владыкы, убози от добрых дел, окаянни злаго ради житиа. Плачемся, просим, и молим, и каемся своих злых дел - просим, да страх Твой послеши в сердца наша, молим, да на Страшнем суде помилуеши ны; ныне же спаси, ущедри, призри, посети, умилосердися, помилуй; Твое бо есмы създание. Твоею руку дела. Аще бо безакониа наша надзриши. Господи, Господи, кто постоит? Аще бо въздаси комуждо по делом его, то кто спасется?
   Яко от Тебе оцещение ест, от Тебе милость, избавление, и душа наша в руку Твоею, и дыхание наше в воли Твоей. Донеле ж бо благое призирание Твое на нас беаше, благо деньствовахом; а егда с яростию призре на ны, ищезохом, ахи утреняя роса, не постояхом, акы прах пред лицем ветру, и уж мали оставшеся милости просим.
   Помилуй ны, Боже, по велицей милости Твоей; въсе бо благо от Тебе к нам приходит; въсе бо неправедное от нас к Тебе; въси бо уклонихомся, несть от нас ни единого о небесных тьщашас и подвизающес, ню вси о печалех житейских; яко оскуде преподобный на земли, не Тебе оставляющу и презрящу нас, ну нам Тебе не взыскающих. Темже боимся, егда сътвориши на нас, яко на Иерусалиме, оставльшем Тя и не ходившим в пути Твоя.
   Ну потръпи на нас и еще, долготьрпе, устави гневный Твой пламень, рабы Твоя сам направляя на истину Твою, научаа ны творити волю Твою, яко Ты еси Бог наш, и мы людие Твои, Твоя часть. Твое достояние. Не въздеваем рук наших к богу чужему, ни последуем лжепророку, ни учениа еретического дръжим; ну к Тебе въпием истинному Богу и к Тебе, живущему на небесех очи възводим, к Тебе руки наша въздеваем: изми ны из напасти, помилуй ны, призываяй грешники на покаяние, и на Страшнем Ти суде деснаго стояниа не отлучи ны, ну благословенна праведных причасти нас. И донеле ж стоит мир, изми ны от руку чужих; и да не нарекутся людие Твои - людие пагубнии, и стадо Твое - пришельци в земли не своей; да не рекут страны: "Где есть Бог их?" И не попущай на ны скорби, и гладу, и напрасных сьмртий, огня, и потоплениа, да не отьаются малодушьнии милости Твоея. Мало показни, а много помилуй; мало уязви, а милостивно исцели; вмале оскрьби, а вьскоре обвесели, яко не тръпит наше естество дльго носити гнева Твоего, яко стеблие - огня.
   Ну укротися, умилосердися на люди Твоя: ратныя прожени, мир утврьди, а страны укроти, град угобзи, благовернаго князя нашего (имярек) языком огради, боляры умудри, грады рассели, Церковь Твою възрасти, достояние Твое соблюди, мужа, и жены, и младенца спаси, сущая в работе, и в пленении, и в заточении, и на путех, и в плаваниих, в темницах, и в алкоте, в жажди, и в наготе - въся помилуй, въся утеши и обрадуй, радост творя им душевную и телесную, молитвами Пречистыа Ти Матере, и святых небесных сил, и Предтеча Твоего Крестителя Иоанна, апостол, и пророк, и мученик, и преподобных, и въсех святых. Умилосердися на ны, да, милостию Твоею пасоми в единении веры, въкупе и в веселии радостно славим Тя Господа нашего Иисуса Христа с Отцем и Пресвятым Духом, Троицю нераздельну, единобожествьну, царствующу на небеси и на земли, - ангелом и человеком, видимей и невидимей твари, ныне и присно и в векы веком. Аминь].
   Цю молитву називають "Молитва до Бога від усієї землі Руської (святителя Іларіона, митрополита Київського)" (А.М.Молдован, 1984). Вона опублікована у творі св. Іларіона "Слово про закон і благодать". Точна дата написання "Слово про закон і благодать" невідома, але є припущення, що це слово було вимовлено 26 березня 1049 р. на честь завершення будівлі оборонних споруд навколо Києва. Фігурує також 1040 рік.
   "Слово про закон і благодать" має більш розгорнуту назву: "Про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як закон одійшов, а благодать і істина всю землю сповнили, і віра на всі народи поширилась, і на наш народ руський. І похвала кагану нашому Володимиру, що ним охрещені ми були". Твір складається з трьох частин: 1) "про закон і благодать", 2) про значення християнства для Русі, 3) похвала князям Володимиру і Всеволоду. Текст цієї пам'ятки дійшов у списках XV - XVII століть. Заголовок творові дав переписувач XV століття. У рукописній збірці, де вміщено "Слово про закон і благодать", є ще два твори - зазначена "Молитва" та "Оповідання віри".
   Святитель Іларіон І (перший) Київський (990 - 1088), митрополит Київський та всієї Русі, перший митрополит слов'янського походження, оратор і письменник, церковно-політичний діяч давньої України.
   Про життя і діяльність Іларіона повідомляють руські літописи за 1051 (рідше - за 1050) роки. Митрополит Київський Іларіон походив з родини нижньогородського священика й сам був священиком придворної церкви Св. Апостолів у князівському селі Берестовім (під Києвом). Уже в ці роки Іларіон вів суворий подвижницький спосіб життя. Він викопав собі печеру на березі Дніпра й часто залишався у ній для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антоній Печерський. Від преподобного Антонія Іларіон прийняв чернечий постриг.
   У 1051 році собором руських архієреїв святитель Іларіон був поставлений митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію як перший митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом. Той факт, що саме русич займав посаду митрополита, розцінюється як початок боротьби за незалежність Київської митрополії від грецької.
   Святитель Іларіон мав прекрасну освіту, був чудовим духовним пастирем і проповідником. Формування Іларіона як майбутнього письменника й оратора проходило в атмосфері освоєння Київською Руссю нової європейської культури. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, митрополит Іларіон писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою.
   Іларіон, чия діяльність проходила в повній згоді з князем Ярославом, виявився його вірним помічником і однодумцем.
   Своєю участю в літописанні, літературною діяльністю Іларіон багато в чому сприяв становленню української духовної культури.
   Первосвятителем Руської Церкви він був недовго: у 1054 році, після смерті князя Ярослава, Іларіон був усунутий з посади київського митрополита і його ім'я не згадується літописами серед присутніх на похороні князя. Після цього колишній митрополит усамітнився у Києво-Печерському монастирі. Помер у 1067 році й прославлений у лику святих.
   Описовий виклад "Молитви до Бога від усієї землі Руської" (святителя Іларіона, митрополита Київського) такий.
   Молю Тебе, о Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Людинолюбче, що нагороджуєш нас за труди, славу і честь, і що навертаєш нас в прихильники Царства Свого, за Благістю Своєю, пом'яни і нас, убогих, немічних Твоїх, бо ім'я Твоє - Людинолюбець!
   Хоча й вчинків добрих ми не маємо, але вчини нам за Милістю Твоєю великою і спаси нас. Ми ж люди Твої, ми вівці пастви Твоєї і отара, яку Ти пасеш з того часу, як вирвав нас від загибелі, коли ми служили і поклонялися ідолам. Пастирю Добрий, що розіп'ятий на хресті Ти поклав душу за овець своїх, не залишай нас, оскільки ми і досі блукаємо, не відвернися від нас, оскільки ми й досі постійно згрішаємо перед Тобою, подібно до новопридбаних рабів, які ні в чому не здатні догодити своєму панові. Ми, хоч стадо мале, але Ти не цурайся стада малого, а скажи нам: "Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство [Небесне]" (Лк. 12:32.
   Ти багатий Милістю і Благий щедротами! Ти обіцяв приймати тих, що розкаюються у своїх гріхах, і Ти очікуєш навернення грішних до праведного життя, не згадуй безлічі гріхів наших, а прийми нас, ми з благанням звертаємося до Тебе, загладь записані гріхи наші, стримай гнів, яким ми розгнівали Тебе, Людинолюбний Господи! Ти ж Господь, Владика і Творець всього видимого і невидимого Всесвіту, Ти маєш владу - чи жити нам чи вмерти.
   За Милістю Своєю відклади гнів, який заслужили ми гріхами нашими, відведи від нас спокуси і випробування, бо ми лише земля і порох, і не чини суду над рабами Своїми. Ми люди Твої, ми Тебе шукаємо, ми до Тебе припадаємо, ми Тебе молимо, благаємо: ми багато нагрішили і зла накоїли, не дотримувалися Закону Твого і не робили так, як Ти нам заповідав. Земними будучи, ми не до духовного, а до земного прихилилися і до лукавства, гріхів натворили перед лицем слави Твоєї. Ми похотям тілесним віддалися, стали рабами гріха і турбот житейських. І через ці беззаконня і через те, що ми убогі на добрі діла, окаянні у злому житті, ми стали втікачами від свого Господа Владики і нашого Володаря.
   Каємося у своїх гріхах, просимо і молимо Тебе, Господи! Каємося за наші злі діла і просимо: хай Твій страх Божий вселиться в серця наші! Молимо Тебе: на Страшному суді помилуй нас!
   Спаси нас, вияви щедрість Свою, відвідай і доглянь нас, змилосердься над нами і помилуй нас. Ми Твоє творіння, діло рук Твоїх. Якщо ж на беззаконня людські будеш зважати, то Господи Боже Справедливий, хто ж тоді вистоїть на цій грішній землі? А коли ж воздаси кожному за ділами його, то хто ж тоді спасеться? Тільки від Тебе прощення, тільки від Тебе Милість і наш порятунок великий. І душі наші в руках Твоїх, і дихання наше у волі Твоїй.
   Якщо ж з милістю, доброзичливо доглядатимеш нас, то ми будемо в добрі і благоденстві перебувати. А коли ж у гніві глянеш на нас, то щезнемо як ранішня роса. Так як не втримається порох під час бурі, так і ми не встоїмо перед гнівом Твоїм. Але ми як творіння Твоє, у Творця свого милості просимо: "Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, [і з великого милосердя Твого прости провини наші]" (Пс. 50:3). Бо все добре, благе - від Тебе для нас, а все неправедне, гріховне - від нас негідників до Тебе. Всі ж ми відхилилися від Тебе і всі разом, що служили сатані, як негідні Тебе, відкинені були. Жодного нема серед нас, хто б про небесне старався, про духовне дбав і жив ним, але всі ми турбуємося про земне, всі в турботах життєвих. "Бо не стало праведного на землі" (Пс. 11:1, Еккл. 7:20), бо збідніла земля на праведників і не тому, що Ти забув нас і залишив нас, але тому, що ми не шукаємо Тебе, а про все видиме, земне, матеріальне стараємось. Тому ми боїмося, що Ти вчиниш з нами так, як в Єрусалимі з тими, що залишили Тебе і не пішли Твоїми шляхами за Тобою. Але не вчити з нами так, як з ними за діла їхні; не за гріхами нашими, а за Милосердям Твоїм віддай нам: благаємо Тебе. Будь терплячим до нас і ще довго потерпи нас. Зупини полум'я гніву Твого, що направляється на нас, рабів Твоїх. Сам навертай нас на істину Твою, навчай нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми - народ Твій, люди Твої, частка Твоя, Твоє надбання. Ми не здіймаємо рук наших до бога чужого, ми не пішли за якимись несправедливими пророками, ані єретичного вчення ми не сповідуємо. Але прикликаємо Тебе, Істинного (правдивого) Бога, волаємо до Тебе, що живеш на небесах, до Тебе наші очі підводимо, до Тебе руки наші здіймаємо і Тобі молимося щиро.
   Прости, відпусти гріхи нам, бо Ти Добрий, Благий і Людинолюбний. Помилуй нас, бо Ти закликаєш грішників до покаяння. І на Страшному суді Твоєму не переч нам стояти нам праворуч Тебе і зроби нас учасниками благословення праведників. І доки існуватиме світ, не допускай на нас напастей, спокус, не віддай нас в руки чужинців, щоб не прозвалося місто Твоє містом невільників, полонених, і щоб не називалося стадо Твоє, паства Твоя - захожими не на своїй в землі, і щоб не говорили інші народи, країни, іновірці: "Де ж Бог їх?" (Пс. 78:10). [Щоб не сказали язичники: "Де Бог їх? (Пс. 78:10)]. Не допускай на нас турбот, скорбот, ні голоду, не допусти даремних жертв, марної смерті, вогню, потопу, щоб не зневірилися нетверді вірою. Менше карай нас, а щедро милуй нас; менше насилай на нас всякі ураження, а милостиво зціляй нас; менше кривдь нас печалями і скоріше звесели. Бо не перенесе наша сутність людська тривалого гніву Твого так, як не витерплять стебла вогню, а згорять.
   Але стримай гнів Свій, злагіднися до нас і змилосердься, бо Ти, як Бог, Який любить нас, хочеш помилувати й спасти нас. Благаємо, продовж милість Твою на людей Твоїх; війни відвертай; тих, що нападають на нас війною, прожени, мир утверди, ворожі країни усмири, заспокой, голодним поверни достаток, насити їх, володарів наших зроби грізними для сусідніх та інших країн, начальникам пошли мудрості, міста розшири, умнож. Церкву Твою плекай і розрости, володіння Своє бережи. Мужів, жінок і дітей спаси. Невільних, тих, що в рабстві, в полоні, в ув'язненні, на засланні, тих, що подорожують, плавають, тих, що у голоді, спразі й наготі - всіх помилуй, усіх втіш, усіх обрадуй, подай їм радість: і тілесну, і душевну. Усе це сотвори за молитвами й моліннями Пречистої Твоєї Матері і святих Небесних Сил, Предтечі Твого й Хрестителя Іоана, апостолів, пророків, мучеників, преподобних і молитвами всіх святих. Змилосердься над нами і помилуй нас, щоб ми, бережені Твоєю милістю в єдності віри, сукупно, весело й радісно прославляли Тебе. Славимо Тебе, Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, разом з Отцем і з Пресвятим Духом - Тройцю Нероздільну, Єдину в Божестві, Яка царює на небесах і на землі, над ангелами і людьми, над видимими й невидимими творіннями - і нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Коли лягаєш спати, промовляй:

   † В руки Твої, Господи Ісусе Христе, Боже мій, передаю дух мій. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь. †
   [В руце Твои, Господи Иисусе Христе, Боже мой, предаю дух мой, Ты же мя благослови, Ты мя помилуй и живот вечный даруй ми. Аминь].
   "В руки Твої, Господи Ісусе Христе, Боже мій, передаю дух мій". Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти сотворив кожного з нас, Ти опікуєшся кожним з нас і, відправляючись до сну, я не знаю, що зі мною може статися вночі, може це буде остання моя ніч на землі. Тому я доручаю Тобі, Ісусе Христе, всього себе - і тіло, і дух мій - і прошу опікуйся мною.
   "Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені". Прости мої гріхи, благослови мене Своєю Благодаттю і даруй мені життя вічне у Царстві Твоєму. "Амінь", справді, так.
   У Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов читаються Пасхальні часи.

Пасхальні часи на Святу Пасху

(коли молиться мирянин)

   Ці Пасхальні часи читаються весь Світлий тиждень замість ранішніх і вечірніх молитов:
   Молитвами святих Отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.
   Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі).
   Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусові, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім'я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп'яття, Він смертю смерть переміг (тричі).
   Іпакой:
   Світання попередивши і знайшовши камінь, одвалений од гробу, ті, що були з Марією, від ангела почули: "Чому шукаєте серед мертвих, як людину, Того, Хто в світлі вічному перебуває? Погляньте на похоронні пелени, поспішіть і світові звістіть, що воскрес Господь, умертвивши смерть, Він-бо є Син Бога, що спасає рід людський".
   Кондак:
   Хоч і до гробу зійшов Ти, Безсмертний, проте пекельну зруйнував єси силу, й воскрес єси, як Переможець, Христе Боже, жонам-мироносицям звістивши: "Радуйтеся", і Твоїм апостолам мир даруєш, а померлим подаєш воскресіння.
   Тропар:
   У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний.
   Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
   Як Життєносець, як кращий від раю і воістину світліший від усякої палати царської, явився, Христе, Гріб Твій джерелом нашого воскресіння.
   І нині, і повсякчас, і навіки віків.
   Свята Божественна оселе Всевишнього, радуйся, бо через Тебе, Богородице, дано радість тим, що взивають: "Благословенна Ти в жонах, Пренепорочна Владичице!"
   Господи, помилуй (40 разів).
   Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і навіки віків.
   Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
   Благослови.
   Молитвами святих Отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.
   Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував (тричі).
   Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і навіки віків.
   Господи, помилуй (тричі). Благослови.
   Відпуст:
   Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.
   Так само правляться часи 3, 6, 9.
  
  
  
  

АВТОРСЬКІ МОЛИТВИ

   Нижче наведені додаткові щоденні молитви, складені автором цієї книги із Святого Письма та з різних молитов, і якими автор повсякденно молиться. Якщо молитви ранішнього і вечірнього молитовного правила складені більше у стилі Господньої молитви, у яких прохання молільника мають більше партнерський характер з рідким вживанням слів "прошу", "благаю", "молю", то наведені нижче молитви більш персоніфіковані, більше підкреслюють нашу людську недосконалість, убогість і гріховність, тому ці молитви насичені словами "прошу", "благаю", "молю" і їм подібними.
   Тут включені п'ять молитов, якими автор молиться щоденно, додаючи їх до молитовного правила:
   1) молитовне сповідання своїх гріхів;
   2) подячна молитва Господу Богу;
   3) благальна молитва до Господа Бога;
   4) подячно-благальна молитва до Пресвятої Богородиці зі всіма святими;
   5) молитва самовідречення та віддання себе під опіку Богові.
   Відомо, що сповідь - це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття - це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття - це дві взаємопов'язані складові примирення з Богом. У давні часи грішник взагалі каявся перед усією церковною громадою. Зараз сповідь приймає один священик. У Таїнстві сповіді відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаяні гріхи. Кожен священик у Таїнстві Рукоположення отримує благодатний дар і владу відпускати гріхи, і це сказав Сам Господь Апостолам після Свого Воскресіння: "Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться" (Ін. 20:23).
   За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостійним Таїнством. Воно може здійснюватися як під час богослужінь, так і окремо від них. У певних випадках священик може приймати сповідь не тільки в храмі, наприклад, хворого вдома або в лікарні. За деяких обставин, наприклад, перед смертельною небезпекою, священик має право сповідувати бажаючого в любому місці.
   Окрім храмового покаяння, християнину необхідно приносити Богові й повсякденну сповідь. Вона є невід'ємною складовою нашого духовного життя і має відбуватися під час особистого вечірнього молитовного правила. "Якщо кажемо, що не маємо гріха, - обманюємо самих себе, і правди немає в нас. Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди" (1 Ін. 1:8-9).
   Після прочитання молитов віруючий згадує гріхи дня, що минає і сердечно кається перед Богом. Між людиною та її гріхом постають совість і Сам Господь, підкріплюючи рішучість та прагнення до самовдосконалення. Усамітнена домашня сповідь - це покаянна розмова з Богом. Вона допомагає людині підготуватися до Сповіді у храмі, привчає її до самоконтролю та дозволяє своєчасно викорінювати в собі гріховні помисли й пристрасті.
   Окрім повсякденної молитовної сповіді, на наших устах завжди повинна бути хвала Богові: "Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх" (Пс. 33:2). Слова до Господа повинні виходити з глибини нашого серця, приносячи Богові жертву хвали: "Отже, будемо через Нього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плід уст, що прославляють ім'я Його. Не забувайте також добродійності і спілкування, бо такі жертви благоугодні Богу" (Євр. 13:15-16).
   Ми повинні завжди дякувати Богові за все: за всі Його ласки; за дар Божий; за те, що Бог дав нам життя; за те, що Ісус Христос нас відкупив і нас спасає; за всі Божі благодіяння, всього не перерахувати. Людина, яка не вміє дякувати Богу, навряд чи може називатися християнином. "Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім'я Господа нашого Ісуса Христа" (Еф. 5:20). "І нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте вдячні" (Кол. 3:15).
   У молитвах потрібно входити до Господа із славослів'ям: "Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його - з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім'я Його" (Пс. 99:4). "Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його" (Пс. 94:2).
   У кожного з нас є певні проблеми, які ми не можемо вирішити без Божої допомоги, тому просимо у Господа те, що нам корисне для спасіння. Зазвичай, всі люди просять здоров'я у Господа, бо через гріховність роду людського немає такої людини, яка б не мала якихось захворювань, тому просимо про зцілення душі й тіла та й про інші потреби. Не треба забувати, що Господь реагує на наші прохання як безпосередньо, так і через різних людей. Через те ми повинні докладати своїх зусиль, щоб отримати від Бога того, чого ми хочемо, якщо наше прохання не завадить нашому спасінню.
   І нарешті, ми у всьому повинні покладатися на Бога і це буде видно із запропонованої читачам Молитви самовідречення та віддання себе під опіку Богові.
   Отже ці молитви такі.

Молитовне сповідання гріхів

   Господи, Отче, Сину і Святий Духу, я окаянний, недостойний, грішний раб Твій (ім'я своє), молюсь і сповідаю всі гріхи мої, які вчинив я перед Тобою, Пресвятою Богородицею, Ангелом-Охоронителем моїм і всіма Святими і перед ближніми моїми протягом всього мого життя, бо грішив я не як людина, а навіть гірше від скотини:
   Тут перераховуємо свої гріхи, які ми вчинили. Краще побудувати свою сповідь на Десяти Божих Заповідях, П'яти церковних Заповідях, враховуючи й інші гріхи, моральні вчинки і чесноти, які наведені нижче.
   Десять Божих Заповідей: Деякі основні гріхи за десятьма заповідями такі.
   1. Я є Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене. Чи постійно пам'ятаємо про Бога та про страх Божий у серці? Чи не хитається наша віра в Бога маловірством або сумнівами? Чи стидалися відверто визнавати свою віру? Чи не сумнівалися ми у догматах Православної Віри? Чи молимо Бога, щоб укріпити свою віру? Чи не було в нас відчаю у Божому милосерді? Чи ми молимося щоранку і щовечора до Бога? Чи щира та уважна наша молитва? Чи завжди, коли можливо, відвідуємо церковні богослужіння? Чи не пропускаємо їх без поважної причини? Чи любимо читати релігійно-моральні книжки і чи читаємо їх? Чи не захоплюємося читанням книг безбожних або єретичних? Чи не брали участі у гаданнях, сеансах "зцілення" у ворожбитів, чаклунів та "окультних народних цілителів"? Чи не брали участі у моліннях або "богослужіннях" сектантів? Чи не забуваємо про головне - приготування до життя вічного, про достойну відповідь на Страшному суді та відповідальність за вчинені гріхи? Чи, можливо, через життєву суєтність або лінощі забуваємо про це та перебуваємо у лінивстві та самозадоволеності? Може мовчали, коли хтось говорив проти Церкви і віри? Може належали до атеїстичних організацій?
   Чи на першому місці у нас Бог? Може не Бог у нас на першому місці, а що-небудь інше - якісь ідоли, накопичення грошей, набуття майна, задоволення, розваги, їжа, одежа, бажання звернути на себе увагу, досягнути високого місця у суспільстві тощо? Чи не відволікає нас від Бога захоплення телебаченням, музикою, кіно, театром, комп'ютером або чимось іншим? Можливо, що через піклування про себе, сім'ю ми забуваємо про Бога, занедбуємо справу спасіння та не виконуємо приписів Матері-Церкви? Якщо так - то ми служимо своєму ідолові, і він, ідол, у нас на першому місці, а не Бог. Може якась пристрасть заволоділа нами (сріблолюбство, угода череву, плотська пристрасть і таке інше)? Чи не робимо ідола з самого себе через гордість або егоїзм?
   2. Не взивай марно імені Господа Бога твого. Чи не згадували ми Ім'я Боже у марнослівних розмовах і даремно, або, що ще гірше - чи не перетворювали святиню на жарт? Чи вимовляли без пошани ім'я Бога або святих? Може кляли, насміхалися з релігійних обрядів. У припадку озлоблення чи не хулили Ім'я Боже? Чи не давали кому-небудь клятву або присягу і порушили її? Чи не була наша молитва розсіяною та неуважною?
   3. Пам'ятай день святий святкувати. Чи не порушували святості недільних днів та свят, встановлених Православною Церквою? Чи не забували у ці дні про молитву, Церковне Богослужіння: може замість цього працювали заради своєї користі? У свята під час Церковних Богослужінь чи не розважалися у кіно, на концертах, або у інших місцях розваги та зібраннях, де немає розмови про Бога та спасіння? Чи самі не влаштовував таких зібрань, цим самим відволікаючи людей від Церкви? Чи відвідували Богослужіння, а якщо так - то чи не запізнювалися на них? На Богослужінні замість того, щоб молитися, чи не віддавалися пустим думкам або розмовам? Чи допомагали, у міру можливого, тим, хто потребує допомоги - старим, хворим, бідним та нужденним? Чи не порушували постів? Чи не упивалися спиртними напоями, чи не вживали наркотики та інші токсичні речовини?
   4. Шануй батька твого і матір твою. Чи не було випадків ставлення до батьків без поваги? Чи піклувалися про них у їхніх хворобах, старості? Якщо батьки померли, то чи не забували молитися у церковній та приватній молитві за упокоєння їхніх душ? Чи не було випадків зневажливого ставлення до пастирів Церкви? Чи не осуджували їх, коли вони закликали до спасіння та нагадували про гріхи? Чи не ображали когось старшого за себе, вчителів, наставників, а особливо благодійників?
   5. Не вбивай. Якщо ми не вбили нікого фізично, то, можливо, стали причиною чиєїсь смерті іншим чином, наприклад, могли допомогти, але не допомогли? Чи не звершили духовного вбивства, тобто чи не відвернули когось від доброчесності та втягнули у гріховне життя? Чи не спокушали кого-небудь на гріх або сприяли цьому? Чи не озлоблювалися на когось? Чи прощали тим, хто нас ображає? Чи не тримали в собі образу? Чи не осуджували кого-небудь, а не себе? Якщо хочемо отримати прощення своїх гріхів, то пам'ятаймо, що Господь прощає нам провини наші лише тоді, коли ми прощаємо винуватцям нашим. Чи не робила аборту, що також є вбивством? Чи не змушували робити аборт?
   6. Не чини перелюбу. Чи вступали у статеві відносини у так званій сім'ї без церковного шлюбу, задовольняючись лише так званим громадянським шлюбом, або й взагалі без шлюбу? Чи не зраджували? Чи не дозволяли собі легковажно ставитися до осіб протилежної статі? Чи не осквернювали себе, віддаючись нечистим та розпусним думкам та бажанням через читання розпусних книг, перегляд фільмів, Інтернету, телепрограм або в інший спосіб? Може грішили через розпусні пісні, жарти, безсоромні одягання та інші подібні гріхи. Може вели розпусне, блудне співжиття, бо у блуді однаково грішать усі партнери з великими наслідками цього гріха.
   7. Не кради. Чи не привласнювали собі в будь-який спосіб чужої (не нашої) власності? Чи виконували, як належить, обов'язки, пов'язані зі службою чи посадою? Чи не мали надмірної пристрасті до земних благ, не бажаючи ділитися ними з ближніми? Чи за совістю використовували чуже майно, довірене нам?
   8. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого. Чи не оббріхували свого ближнього? Чи не злословили та осуджували ближніх своїх, за правдиві чи уявні гріхи? Чи не любили передавати про когось погані розмови, плітки? Чи не брехали і чи старалися завжди бути правдивими?
   9. Не пожадай жінки ближнього твого. Чи розбив комусь подружжя? Чи був у домі розпусти? Чи любувався в нечистих думках, оглядав що-небудь непристойне? Чи говорив сороміцькі слова? Чи при дітях?
   10. Не пожадай нічого, що є власністю ближнього твого. Чи вкрали щось? Чи ошукали когось? Чи легкодушно робили борги? Чи витрачали гроші на непотрібні речі? Чи не заздрив комусь? Чи скривдили когось? Чи заподіяли комусь шкоду? Чи не віддали позичену або знайдену річ? Чи вкоїли якусь несправедливість?
   Тут можна поєднати 6-ту і 9-ту, 7-му і 10-ту Заповіді.
   П'ять церковних Заповідей: 1) в неділю і встановлені Церквою свята брати участь у Святій Літургії та стримуватися від тяжких робіт; 2) хоча б раз на рік приступити до Таїнства Покаяння; 3) хоча б раз на рік, у Великодній час, прийняти Святе Причастя; 4) в установлені Церквою дні стримуватись від м'яса і зберігати піст; 5) допомагати в потребах Церкви.
   Сім головних гріхів: 1) гордість; 2) жадібність; 3) нечистота; 4) заздрість; 5) ненажерливість; 6) гнів; 7) лінощі.
   Чужі гріхи, (у яких не треба брати участі): 1) радити до гріха; 2) наказувати до гріха; 3) дозволяти гріх; 4) спонукати до гріха; 5) схвалювати гріх; 6) замовчувати гріх; 7) не карати за гріх; 8) допомагати грішити; 9) захищати гріх.
   Гріхи проти Святого Духа, (яких треба уникати): 1) надмірна надія на Боже милосердя; 2) недостатньо (бракує) надії на Боже милосердя; 3) спротив пізнаній правді християнської віри; 4) заздрість ближньому Божої ласки; 5) закам'янілість щодо спасенних зауважень; 6) нерозкаяність до самої смерті.
   Гріхи, що кличуть про помсту з неба, (яких треба уникати): 1) умисне людиновбивство; 2) содомський гріх (гомосексуалізм, лесбіянство, педофілія, мужолозтво, педерастія, інцест - зв'язок між близькими родичами); 3) скривдження чужинців, вдів і сиріт;.4) затримання заробітної плати.
   Чотири моральні чесноти: 1) розсудливість; 2) справедливість; 3) мужність; 4) поміркованість.
   Головні добрі вчинки: 1) молитва; 2) піст; 3) милостиня.
   Сім вчинків милосердя для душі: 1) грішника застерегти; 2) невігласа (неосвіченого, незнаючого) навчити; 3) тому, хто в сумніві дати пораду; 4) сумного (зажуреного, засмученого) потішити; 5) кривду терпеливо зносити; 6) образу щиро прощати; 7) молитися за живих і померлих.
   Сім вчинків милосердя для тіла: 1) голодного нагодувати; 2) спраглого напоїти; 3) нагого (погано одягненого) одягнути; 4) подорожнього в дім прийняти; 5) ув'язненого утішити; 6) недужого (хворого) відвідати; 7) померлого похоронити.
   Для виявлення власних гріхів можна скористатися Заповідями любові до Бога і ближнього: 1) люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю - це перша і найбільша заповідь; 2) люби ближнього твого, як себе самого. І якщо тут врахувати самого себе, то всі гріхи можна розподілити на три основні групи, додавши до них Вісім головних пристрастей, які розтлівають життя людини й усього суспільства, за творами святителя Ігнатія Брянчанинова:
   Згрішив проти Бога. Чи молився Богові зранку, ввечері, до і після їжі? Чи під час молитви відволікався думками про сторонні речі? Чи хрестився неуважно, нечітко, без страху Божого? Чи лінувався ходити до церкви? Чи сміявся та розмовляв у церкві, ходив по церкві під час Богослужіння? Чи промовляв ім'я Боже без благоговіння, жартома? Чи божився? Чи нарікав на Бога за своє життя, через хвороби, неміч, долю? Чи соромився перед іншими своєї віри та хресного знамення? Чи відвідував будь-які видовища під час Богослужіння? Чи порушував пости та інші постанови церкви? Чи вірив у сни, ворожіння та інші забобони? Чи відступив від вчення православної віри? Чи згрішив безвір'ям, байдужістю до віри? Чи не дякував Богові після закінчення роботи? Чи свідомо замовчував гріхи на сповіді?
   Згрішив проти ближнього. Чи не шанував батьків і чи не приділяв їм належної уваги? Чи образив батьків грубощами, суперечками? Чи піднімав руку на батьків? Чи не шанував, ображав духовенство, начальників, старших? Чи перебував у гніві? Чи був сердитий, роздратований? Чи лаявся? Чи вживав погані слова? Чи ображав ближнього або недруга у сварці? Чи вдарив когось? Чи затівав бійки? Чи сміявся з бідних, калік, старих? Чи перебував у злобі, ненависті до оточуючих? Чи не просив пробачення у тих, кого образив? Чи не вибачав тим, хто мене образив? Чи залишив нужденну людину без допомоги, коли міг допомогти, навіть коли мене просили допомогти? Чи був непривітним однаково з усіма? Чи був жорстокий з тваринами? Чи брав чужі речі, не питаючи? Чи не повернув узяті тимчасово речі? Чи був впертий і чи завжди наполягав на своєму? Чи намагався помститися тим, хто мене образив? Чи говорив неправду? Чи розводив плітки, висміюючи чужі недоліки?
   Згрішив проти самого себе. Чи був гоноровим? Чи прагнув похвали й слави? Чи не терпів, коли до мене були несправедливі? Чи був гордий? Чи хвалився своїми здібностями, походженням, речами, прикрасами? Чи вважав себе достойним перед Богом? Чи перебільшено піклувався про свою зовнішність? Чи згрішив думкою, поглядом, дією щодо блуду, перелюбу? Чи заздрив іншим? Чи не виконував своїх обов'язків? Чи був лінивим, нетерплячим? Чи був недбайливим у вивченні Святого Писання і духовної літератури? Чи був нестриманим у думках, почуттях, словах, їжі, питві? Чи напивався?
   Вісім головних пристрастей:
   1) об'їдання (догоджання череву): обжерливість, пияцтво, недотримання постів, потаємне куштування їжі, ласування, загалом нестриманість у їжі та питві (надмірна любов до плоті, прагнення комфорту і спокою, від яких виникає самолюбство, від нього - недотримання вірності Богу, Церкві й людям);
   2) блуд: блудне розпалення, блудна спрямованість душі та серця; прийняття нечистих помислів, розглядання їх, насолода ними, затримання в них; блудні мрії та думки; нестриманість чуттів - зору, особливо дотиків, у чому зухвалість, яка губить усі чесноти; брудна лайка та читання еротичних і порнографічних книжок, перегляд блудних кінофільмів і телепередач, Інтернету; малакія (рукоблудство); блуд (незбереження чистоти до шлюбу); перелюб (порушення подружньої вірності); блудні протиприродні гріхи;
   3) сріблолюбство: любов до грошей і взагалі до багатства; прагнення збагатитися; страх перед старістю, зубожінням; скупість, жадібність; немилосердя до жебраків та вбогих; користолюбство; зневіра у Промислі Божому; покладання надії на своє багатство; надмірне піклування про земне; любов до подарунків; крадіжка, зазіхання на чуже, недбале ставлення до чужого майна; розбій; несплата або недоплата заробітку працівникам;
   4) гнів: запальність, дратівливість; бажання помсти; сварки, суперечки, образи, побиття, вбивство, злопам'ятність, ненависть, ворожнеча, наклепи, небажання примирення та прощення гріхів;
   5) нудьга: печаль; туга; засмучення; ненадіяння на Бога; невдячність Богові за все, що трапляється у житті; малодушність, боягузтво, нетерплячість; докори собі; нарікання на ближнього, ремствування, зречення життєвого хреста або намагання зійти з нього;
   6) смуток: байдужість до будь-якої доброї справи, особливо до молитви; невиконання домашніх і церковних молитов; неуважність і поспішність у молитві; недбалість, не благоговіння у духовних справах; лінощі до читання духовних книжок; апатія, неробство, бажання розваг, сонливість; часте залишення храму; надмірне гостювання, марнослів'я, сміховинність; блюзнірство; забуття своїх гріхів; забуття заповідей Христових; втрата страху Божого; озлобленість; відчай;
   7) марнославство: прагнення до людської слави і почестей; вихваляння; любов до гарних і дорогих речей; самолюбування, надмірне піклування про свою зовнішність, одяг, надмірне захоплення модою (щодо одежі, меблів, прикраси житла, сучасної техніки, досягнень науки, мистецьких уподобань тощо); сором зізнаватись у гріхах на сповіді, приховування їх перед священиком; лукавство; самовиправдання; суперечливість; виставляння свого розуму; лицемірство; брехня; лестощі; догоджання людям; заздрість; приниження ближнього; мінливість настрою; потурання несправедливості; безсовісність; норов і життя бісівські;
   8) гордість: зневажання ближнього; віддання переваги собі; нахабство; затьмарення розуму й серця; хула; невіра; зарозумілість; непокора вченню Церкви, невиконання її законів, хула і наклепи на неї; потурання своїй гріховній волі; захоплення єретичною та окультною літературою; хибна філософія; сектантство; атеїзм; невігластво; омертвіння душі; сатанізм; нехтування голосом своєї совісті; єхидство; відмова від християнського смирення і мовчання; втрата простоти; втрата любові до Бога та ближнього.
   Звісно, що у кожного з нас знайдеться велика купа гріхів. Тому всіх їх можна розподілити на 7 рівних частин, відповідно до 7 днів тижня, і прочитати протягом тижня.
   Розповівши свої гріхи, продовжуємо молитися.
   Чи ще щось вчинив злого, вільно чи невільно, словом чи ділом, свідомо чи несвідомо, вдень чи вночі, в думках чи в помислах згрішив і забув, бо все оце і ще більше я вчинив зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком та іншими моїми почуттями.
   Визнаю усі мої гріхи. Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.
   Жалкую, переживаю і картаю себе, що я негідний, мерзенний грішив і грішу, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм, і каюся.
   Каюся за всі мої гріхи! Каюся і за забуті мої гріхи! Щиро каюся за всі гріхи!
   І прошу Господа Бога мого, щоб допоміг мені бачити мої гріхи, гідно каятися за них і більше не грішити, і виконувати волю Божу.
   Віднині я всім пробачаю і прощаю все, нікого не ображаю, до всіх відношуся з повагою, лагідно, благопристойно, по-християнськи, всім блага бажаю, не заздрю, не хвалюся, стаю розсудливим, дотримуюся добрих чеснот.
   І благаю Пресвяту завжди Діву Марію, всіх ангелів і святих і всіх, кого я образив чи спонукав до гріха, пробачити мені і молитися за мене до Господа Бога нашого.
   Господи Боже, Отче Всемогутній, покірно зі сльозами молю Тебе, вчинені ж перелічені гріхи мої і забуті мої гріхи пробач і прости мені, й звільни від них за Милістю і Милосердям Твоїм, а не за злобою і беззаконнями моїми, бо Ти Благий і Людинолюбний.
   Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, прошу Тебе, прийми мої сльози покаяння, пробач, прости і відпусти всі мої гріхи, і забуті мої гріхи, і не згадуй їх при кончині життя мого і на праведному Страшному суді Твоєму, а помилуй мене і допоможи мені бачити мої гріхи і більше не грішити, і приведи мене до вічного життя у Царстві Твоєму.
   Господи, Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, Святий Духу, прошу, благаю і молю Тебе, вселися в мене і попали всі мої гріхи, очисти мене від гріхів моїх, завжди у мені перебувай і направляй мене на шлях істинний, праведний, на шлях до добра і спасіння.
   Господи, Творче мій, всі сподівання мої, прошу Тебе, викорени з мене все, що противне Тобі, і осіни мене правдою Твоєю, щоб я міг увійти у Твоє Святе Світло. Не залиши мене без участі в блаженній вічності і приєднай мене до сонму обранців Твоїх.
   Господи, благаю Тебе, нехай я в лику, хоча б, найостанніших рабів Твоїх, буду вічно благословляти і прославляти ім'я Твоє Пресвяте - Отця, і Сина, і Святого Духа - у Царстві Твоєму. Амінь.

Подячна молитва Господу Богу

   Господи, Отче, Сину і Святий Духу, що у Єдиній, Святій і Нероздільній Тройці славлений і поклоняємий, дякую Тобі за все - за цей світ, за те, що Ти дав мені життя, за кожен крок життя мого, за кожну мить радості моєї, дякую і за кожне зітхання смутку мого, за тяжкі, гіркі хвилини життя мого з хворобами, [операціями (для тих, що перенесли хірургічні втручання)], журбою, переживаннями.
   Господи, дякую Тобі за прожиті роки, за допомогу, за всі явні і таємні добродійства, милості, щедроти, благодіяння, зцілення, прощення гріхів і дари Твої, які я отримав незаслужено.
   Мій Боже, дякую Тобі за те, що даєш, і дякую Тобі, Господи, за те, що віднімаєш; нехай буде воля Твоя навіки. Амінь.

Благальна молитва до Господа Бога

   Господи Боже наш, ми Творіння Твоє, і хоч недостойні ми, але, знаючи Твою Доброту, Благість і Любов до нас, до Тебе припадаємо і, насмілившись звернутися до Тебе, як до Творця нашого, з вірою, надією, любов'ю і благоговінням просимо, благаємо і молимо Тебе, Милосердний Господи, зішли Свою милість, благодать, благословення, зцілення, прощення гріхів і дар Святого Духа на нас грішних рабів Твоїх - (своє ім'я та імена тих, за кого молимося).
   Господи, благаємо Тебе, омий кров нашу променями Твоїми. Тільки з допомогою Твоєю прийде зцілення нам. Доторкнися до нас силою Твоєю чудотворною, поблагослови всі шляхи наші до порятунку, видужання, зцілення, добра і спасіння в Царстві Божому.
   Господи, просимо Тебе, згадай про нас грішних і подаруй тілам нашим здоров'я, душам нашим - благословенну легкість, серцям нашим - бальзам Божественний.
   Господи, знаємо, що хвороби наші, які ми терпимо - терпимо їх заслужено за наші гріхи і беззаконня; знаємо, що ділами своїми ми заслужили найважчої кари; але, Господи, Людинолюбче, чини з нами не за злобою нашою, а за безмежним Милосердям Твоїм і хвороби наші, які ми зараз терпимо, хай будуть на очищення багатьох гріхів наших. І просимо Тебе, Господи, якщо можливо і така Твоя свята воля, то хай мине нас чаша ця і ласкою Твоєю зціли нас: поверни нам здоров'я, щоб всі прояви недуги щезли, біль відступив, сили повернулися; і щоб всяка хвороба зникла, рани тілесні й душевні загоїлися, не допусти злоякісних і невиліковних хвороб в тілах наших, продовж роки нашого життя, щоб ми ще Церкві Твоїй послужили, прославляли Тебе і волю Твою виконали.
   Господи, просимо Тебе, промені Твої з Небес нехай дійдуть до нас, хай покриють нас Твоєю благодаттю, дадуть нам захист, благословлять на зцілення від усіх недугів наших, зміцнять віру нашу.
   Господи, знаємо, що всі ми колись мусимо померти, бо такий Твій Божий присуд, але просимо Тебе, Господи, не прикуй нас до ліжка під кінець нашого життя і не погуби нас з нашими гріхами, не дай нам безпомічного лежання у болях і муках, а допоможи нам більше не грішити, виконувати волю Твою і дай нам легкої, ходячої, безболісної, християнської смерті і доброї відповіді на Страшному Суді Христовому, а в час смерті нашої прийми покаяння наші, прости усі наші гріхи і прийми мандруючий дух рабів Твоїх у Царство Небесне молитвами Пресвятої Богородиці і всіх Святих.
   Господи, молимо Тебе, щоб наше життя і наша смерть були на прославу Пресвятої Тройці.
   Господи, благаємо, почуй цю молитву нашу і допоможи нам грішним, помилуй, охорони, зціли і спаси нас Божественною Твоєю владою за Милістю, Милосердям і Людинолюбством Твоїм, а не за злобою і беззаконнями нашими, помилуй нас і зодягни нас у хітон блаженства Твого і у одяг порятунку і спасіння нашого.
   Господи, просимо Тебе, напоум нас, очисти нас, наші думки і помисли від усякого зла, додай нам розуму, віри, надії, здоров'я, терпіння, смирення, сили, волі, просвіти нас і подай благодать Твою, щоб ми відтепер перестали робити зле і решту часу прожили б за Заповідями Твоїми у праведності, мирі, злагоді і покаянні, і непохитно визнавали і славили Тебе, Безпочаткового Отця з Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
   Слава і подяка силі Господа!
   Слава, подяка й уклін Тобі, Господи!
   Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Подячно-благальна молитва до Пресвятої Богородиці зі всіма святими

   Премилостива, Преславна, Преблагословенна, Пресвята Богородице Діво - Володарко, Заступнице, Посереднице, Утішителько і Помічнице християн, Ангеле Охоронителю мій Святий; Святий(та) (ім'я, якого носимо) і всі Святі - Ваше заступництво здобувши, я, (імена тих, за кого молимося), дякуємо Вам за все, за допомогу, за всі явні і таємні добродійства, милості, щедроти, благодіяння і дари Ваші, за молитовну підтримку, за Ваше Покровительство, зцілення, і просимо Вас: від усіх нещасть нас молитвами Вашими завжди визволяйте, помилуйте, зціліть, збережіть і спасіть нас грішних; і просимо Вас прихиліть до нас милість Господа Бога нашого, щоб усі ми разом приносили подячні молитви Всещедрому Богові і Творцеві нашому. Ви бо помічники, заступники, молитвеники і покровителі наші, і про Вас славу возсилаємо Отцю і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва самовідречення та віддання себе під опіку Богові

   В руки Твого Великого Милосердя, Безмежної Доброти і Любові, Господи Ісусе Христе, Боже мій, віддаю дух, душу і тіло моє, здоров'я моє, сім'ю мою, роботу мою, достаток і добробут мій, безпеку і волю мою, і благаю прийми все моє з миром і опікуйся ним, бо все, що моє, - є Твоє, Господи, і все Тобі довіряю і прошу за волею Твоєю керуй моєю волею, моїми думками, почуттями, вчинками, розумом і всім моїм, Тобою даним: дякую Тобі за все і молю Тебе, Багатомилостивий Господи, благослови, помилуй, зціли, спаси, оберігай мене, прости мої гріхи і даруй життя вічне у Царстві Твоєму. Амінь.
  

Кінець, і Богу слава!

  
  

Джерела

   1. Біблія: Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту в українському перекладі з паралельними місцями та додатками. - Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). - К.: Вид. УПЦ КП, 2004. - 1416 с.
   2. Акафістник: в 3-х томах. - К.: Вид. УПЦ КП, 2007. - Т. 1, 336 с. - Т. 2, 416 с. - Т. 3, 368 с.
   3. "В Ім'я Господнє...": Молитовник католиків латинського обряду. - К.: Кайрос, 2007. - 152 с.
   4. Молитовник. - Вид. 7-ме, виправ. і доп. - К.: Вид. УПЦ КП, 2011. - 512 с.
   5. Правильник: канони на кожен день, повне правило до причастя. - Глибока: Благодатний вогонь, 2014. - 528 с.
   6. Православний молитовник. - К.: Вид. УПЦ КП, 2004. - 102 с.
   7. Служебник. - К.: Вид. УПЦ КП, 1999. - 496 с.
   8. Иерейский молитвослов. - Мн.: Изд-во Белорусского Экзархата, 2004. - 1000 с.
   9. Илларион, митрополит "Слово о законе и благодати": Пер. с рус. А.М. Молдован. - К., 1984 // Электронный ресурс: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr52.htm
   10. Как научиться понимать молитвы. Утренние, вечерние и ко Святому Причащению. - М.: Изд. "Отчий дом", 2014. - 376 с.
   11. Козин А. Детский толковый молитвослов. - М.: Благо, 2004. - 16 с.
   12. Куземська Г. Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслітерації церковнослов'янських текстів. Вид. доопрацьоване i значно доповнене. - К.: КЖД "Софія", 2012. - 112 с.
   13. Мельник В.М. Життя і Вчення Ісуса Христа. - К.: Здоров'я, 2003. - 584 с.; - 2-ге видання. - Харків: Фоліо, 2004. - 638 с.
   14. Мельник В.М. Свята Божественна Літургія у розумінні мирянина. - К.: Вид. Ліра-К, 2015. - 276 с.
   15. Молитвослов с пояснениями. - М.: Клин, 2010. - 96 с.
   16. Нахимов Н. Молитвы и песнопения православного молитвослова с переводом на русский язык, объяснениями и примечаниями. - К.: Пролог, 2003. - 483 с.
   17. Петрович М. (ред.). Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів. - Львів, 2005. - 130 с.
   18. Православный толковый молитвослов с краткими катехизическими сведениями / Киево-Печерская лавра. - К.: Феникс, 2012. - 304 с.
   19. Толковый молитвослов с кратким словарем к каждой молитве, пояснениями и параллельным переводом на русский язык // Электронный ресурс: http://www.bogoslovy.ru/molitvoslov.htm
   20. Учебный молитвослов (с параллельным переводом и с толковыми пояснениями). - М.: РПЦ, 2007. - 576 с.
   21. Чельцов Г., прот. Объяснение символа веры, молитвы и заповедей. - Б.м.: Б.и., 1990. - 206 с.
  
  
  

ЗМІСТ

  
   Вступне слово про молитву
   3
   Молитви ранішні (або ранішнє правило)
   25
   Молитви вечірні (або вечірнє правило)
   180
   Молитви, які вимовляють наодинці, окремо від вечірніх
   259
   Авторські молитви
   286
   Джерела
   298
  
  
  
  
  
   0x08 graphic
Мельник Василь Михайлович, доктор медичних наук, професор, Заслужений раціоналізатор України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки і Премії імені Ф.Г.Яновського. Його перу належить 670 опублікованих наукових праць, з них 54 книги, 42 авторські свідоцтва й патенти, а також 104 науково-популярні та публіцистичні праці, 16 депонованих рукописів і 131 раціоналізаторська пропозиція. Підготовив 10 докторів і кандидатів наук. Коло його наукових інтересів становлять загальна і торакальна хірургія, фтизіатрія та пульмонологія, організація фтизіопульмонологічної допомоги, релігієзнавство, народна мудрість та ін. Заслуговують уваги книги: "Життя і Вчення Ісуса Христа", "Свята Божественна Літургія у розумінні мирянина", "Народна мудрість про здоров'я" та інші.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   500
  
  
  
   4
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"