Моша Сергей: другие произведения.

Голка

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
  • Аннотация:
    Як відьма зятю з тещею допомогла боротися. Українською мовою.

  Сергій Моша
  
  ГОЛКА
   Оповідання.
  І.
  "Відьма" виявилася звичайною жінкою років тридцятип`яти: з приємним обличчям, довгим, до плечей,волоссям, гарною фігурою і привітною посмішкою пухких червоних вуст.
   - Сідайте, прошу вас, - вона вказала на стілець біля столу, і Дмитро Поліщук, вчитель історії і потомственний атеїст, обережно присів на краєчок. Кімната, як і ії хазяйка, не мала анічого чаклунського: ні різнокольорових свічок, ні кривавих пентаграм на стінах, ні полиць зі склянками різноманітного зілля та отрут. Отож, Поліщук трохи заспокоївся і, підвівши погляд до великих чорних очей, промовив складену наперед фразу: "Мені порадив звернутися до вас один знайомий. У мене останнім часом виникли деякі проблеми в особистому житті..."
  - Я бачу, що ви недавно одружилися, - м`яко промовила жінка. - Певно, ваші проблеми пов`язані саме з цим, так?
  - Так, - видихнув Поліщук. Недовіра до "гадалок" на якусь мить взяла гору, він замовк, опустивши очі. Чи правильно він зробив, що послухав Толика і прийшов сюди?
  - Давайте, ви спочатку розповідаєте мені про ці негаразди, а я подумаю, чим я зможу вам допомогти, - голос "відьми" був тихий і мелодійний, він заспокоював і викликав довіру. - Безумовно, все, що ви скажете, залишиться між нами - інакше сюди б ніхто не приходив.
  - Розумієте, я кохаю свою дружину, - почав Поліщук. Чесно кажучи, йому вже давно було потрібно перед ким-небуть виговоритися - і його таки "прорвало".- По-справжньому кохаю, але через ії матір нам життя нема. Іра виросла без батька, він розлучився й поїхав кудись у Росію, отож доки ми не побралися, жила вдвох з матір`ю у власному будиночку. Але прописана Іра у діда й баби - вони мешкають у двокімнатній квартирі зовсім поруч, п`ять хвилин ходу. Коли ми брали шлюб, то домовились з тещею про те, що вона перейде жити до своїх батьків у квартиру. Зрештою, за ними вже й доглядати треба, - а нам будиночок залишиться. Там дві кімнатки - одна більша, прохідна, і спальня, де Іра жила раніше, крихітна, що пенал, та кухонька - така, що ледве повернутися. Ну, спочатку теща "переїхала" до спальні, справжній переїзд відклали на потім: поки весілля, та після весілля... Самі розумієте. Але ночувала спочатку все ж у батьків. Попервах вона навідувалася до нас у вечері, потім почала й на ніч залишатися. То, бачте, дощ на дворі, а вони парасольку забули, то пізно, вони йти бояться поночі, а щоб я провів - то ні. А то й просто "я так втомилася, що й встати не можу". Тут медовий місяць, можна сказати, у самому розпалі, а як подумаєш, що теща у сусідній кімнаті підслуховує, то й руки опускаються, і вити хочеться.
  Потім ще взяла моду вранці, коли все ж у батьків переспить, до нас перед роботою набігати, "подивитись на хазяйство", щоб ії перекосило! А як у нас залишиться, то ні світ ні зоря спокійнісінько ходить через нашу кімнату туди-сюди, хоч ми й не вставали ще. Ну, дружині воно ще не так, а я вже й не знаю: лежати, як лежав, чи перевернутися та ковдрою прикритись... На вихідні обідає обов`язково у нас - а які гроші у вчителя й студентки? Та й хіба таку бомбу двохсоткілограмову нагодуєш?
  - А вона вам хіба ні чим не допомагає?
  - Та хай вона здохне з такою допомогою! - Поліщук аж скреготнув зубами від гніву. - Бачите, я ще й класний керівник у школі, а заняття на другу зміну, тож хоч-не-хоч, а затримуватися доводиться часто. Дружина все розуміє - Іра сама на педагога вчиться, знає, що це таке. А ця розклад краще мене знає - як побачить, що уроки вже закінчились, а мене ще вдома немає, починає розпатякувати про те, які зараз чоловіки пішли. Мовляв, їм би лиш подалі від жінки опинитися та під чужу спідницю залізти. В усіх подробицях описує те, чим я, на ії думку, тепер займаюся, а Іринці оту всю бридню доводиться слухати.
  - І як вона, ваша дружина, все це спиймає? - співчутливо поцікавилася "відьма".
  - Поки що захищає мене, з матір`ю свариться. Але ж вода і камінь точить... А та, як наговориться, йде мене "зустрічати" на вулицю, про що сповіщає всіх сусідів навколо. А якщо я й надалі не з`являюся, вона пре просто до школи, шукати, де я є. Викладачів розпитує, начальство... На мене вже всі косо дивляться через неї, сміються за спиною і вчителі, і учні. А цій видрі нічого не доведеш - не дарма ії, мабуть, і чоловік кинув. Хіба ж таке можна витримати?
  - А у вашої тещі точно немає підстав для подібних хвилювань?
  - Жодних! - твердо відповів Поліщук.
  - Важке питання, - жінка потерла пальцями перенісся. - Тут таких комплексів накручено, що вам краще б до справжньго психолога звернутися. І ще б бажано жити від тещі окремо...
  - Окремо не вийде, - скрушно похилив голову Поліщук. - Грошей, щоб квартиру знімати, в нас нема, в моїх батьків жити ніде, а із свого будинку теща, схоже, тільки на кладовище й піде. І психолог тут не допоможе. От якби можна було так зробити, щоб вона в хату вдертися не змогла, щоб їй там погано стало, як зайде...
  Дмитро благально подивився на співрозмовницю. Жінка задумливо покрутила в пальцях пасмо темно-русого волосся.
  - Я не певна, що це вирішить вашу проблему.
  - А я переконаний в цьому, - Поліщук аж подався вперед, до неї. - Я вам будь-які гроші заплачу, аби лиш цю кляту жирну свиню більше не бачити. Зробіть так, якщо можете, бо як не зробите - колись не витримаю, уб`ю ії в запалі. Не доводьте до гріха, прошу вас!
  - Добре, - жінка підвелася з-за столу. - В мене є один засіб, простий і надійний.
  
  ІІ
  Коли Дмитро повернувся від відьми, вдома нікого не було - теща на роботі, дружина в інституті, - тож він, не гаючи часу, одразу ж взявся до діла. Поліщук обережно розгорнув меленького пакуночка, якого дала йому відьма, і дістав з нього невеличку голку. Акуратно вимірявши рулеткою ширину дверної коробки вхідних дверей вгорі і знайшовши середину, він встромив туди голку. Тепер той, хто хотів відчинити двері і увійти до хати, мав спочатку пройти під майже непомітним сталевим вістрям.
  - Хай лиш не подіє,- з деякою підозрою позираючи на голку подумав Поліщук. - Піду й заберу назад свої кревні п`ятдесят гривень.
  Сам він пройшов кілька разів туди-сюди крізь двері, та нічого незвичайного не відчув. Але так і повинно було бути: відьма повідомила, що голка не пропустить лиш того, хто в своїх думках чи підсвідомості буде нести щось лихе, якесь зло проти мешканців будинку. Думки про те, чи подіє зачарована голка на тещу, і як саме, не давали Поліщуку спокою й на роботі. Нащастя, сьогодні в нього було лиш чотири уроки, і він мав змогу повернутися додому раніше за "кохану матусю", щоб не пропустити цей історичний момент.
  Поки Дмитро ходив на другий кінець вулиці до колонки за водою, з`явилася очікувана гостя. Вчасно наспівши, Поліщук став біля хвіртки мов вкопаний: з тещею творилося щось дивне. Огрядна жінка безпорадно тупцяла перед дверима, немов щось тримало ії на місці. Вона трусилась і тіпалась всім тілом, немов у лихоманці, силуючись подолати поріг, але якась незрима сила відкидала ії назад.
  - Що з вами, мамо?! - в голосі Дмитра чулася прихована радість. Подіяло! Жінка злякано обернулася до нього. Ії обличчя було білим, як сніг, і мокрим від поту; товсті щоки й подвійне підборіддя дрібно тремтіли, а вирячені очі дивилися безтямно й нажахано, наче в риби, яку викинуло на берег. Мовчки і якось боком теща проплентала до хвіртки, весь час озираючись на ганок, ковзнула відстороненим поглядом по зятю й швидко пішла геть.
   - Ні, Толік такому не повірить, - переможно подумав Дмитро, сам ще не вірячі в таке диво. - Піду, розкажу йому, що вийшло з його поради звернутися до відьми.
  Але друга не було вдома, тож Поліщук повертався назад аж роздутий невисловленними враженнями, як мильна бульбашка від повітря.
  Проходячи повз тролейбусну зупинку, Дмитро раптом побачив свою дружину - він ще здалеку впізнав ії, хоч вже й вечоріло. Але з тролейбусу Ірина вийшла не сама. Поліщуку аж подих перехопило, коли він помітив, як його кохану дружиноньку по-хазяйськи взяв під руку якийсь чоловік у темному капелюсі й шкіряному плащі.
  - У-у-у, зараза! - Дмитро чекав, що Іра негайно поставить нахабу на місце, але того не сталося. Навпаки, вона сама притислася до нього, й повернула обличчя так, ніби щось йому говорила!
  - Шльондра! - образа, гнів і ревнощі багряною хвилею захлиснули мозок Поліщука. Не тямлячи себе з люті, він кинувся за дружиною і ії кавалером, але раптова думка про те, що Іра представить незнайомця, наприклад, як свого однокурсника, а самого Дмитра виставить у смішному становищі, зупинила його благородний порив до негайної бійки на захист своєї честі. Не спійманий - не злодій, - пригадалася народна мудрість.
   - Брехатиме в очі - і нічого їй не зробиш. Під руку потримав - чи й не що! Он в кіно жінки-розпусниці і не з таких ситуаців викручувалися, ще й винуватим роблять. Ні, я за вами обома простежу до самого дому, на гарячому спіймаю - тоді не відбрешешся!
  Поліщук тінню рушив вназирці за парою, що здавалося, нічого не помічала навколо себе. І якась струна жалібно обірвалася в серці Дмитра, коли обоє навіть не зупинилися коло хвіртки, а одразу ж зайшли до хати. У вікні спалахнуло світло, і вражений Дмитро побачив крізь тонкі завіси, як Ірина кинулася на шию незнайомцеві...
  - Уб`ю!!! - Поліщук скочив до дверей, забувши про ручку й таранячи їх власними грудьми. Надлюдський біль хльостнув по його засліпленому люттю мозку і, поваливши вибиті двері, Дмитро з гуркотом впав на долівку. В наступну мить свідомість покинула його, тож він вже не бачив, як схилилися над ним дві постаті, не чув їх стривожених голосів.
  - Хто це, доню?
  - Це Дима. Тату! Господи, що це з ним?!!!
  - Глянь-но, в нього щось в лобі стримить... Голка...
  - Тату, треба "швидку", негайно!
  - Вже біжу, доню, біжу. Все буде гаразд. Не думаєш же ти, що я їхав сюди аж з Забайкалля, щоб потрапити на похорон власного зятя?! 1996 р.
  

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"