Мене звати Ангелiна i я стедентка Харкiвського медичного унiверситету факультету ветеренарної медицини на 2 курсi. я поступила туда чисто випадково, ну як випадково, просто моя подруга заявила менi що якщо я непоступлю з нею разом на ветврача, то вона поступить зо мною на програмiста i рознесе кiбенi-фенi унiверситет Iвана Франка. Пiсля такiх слiв я просто немогла не поступити сюда, всетакi я не безчуствена скотина i менi жалко унiвер. Як я вже сказала мене звати Ангелiна, а точнiше Степашкiна Ангелiна Сергiєвна. Я являюсь типiчною представницею "золотеї молодi" но не сильно i пишаюся цим. А чим тут пишатись??? це не мої досягненя а моїх батькiв яккi 5 рокiв назад розвелись. За цi 5 рокiв вони мене достали своїм переманюванням то на одну, то на другу сторону. А я що??? я нечого... Я живу в своїй двохкомнатнiй квартирi в центрi мiста за квартал до моєї альфа матерi i насолоджуюсь беззаботним життям 20-рiчної девушкi. ода я забула вам представитти ту козу яка засунула мене в медвуз. Прошу любити i жалувати моя головна бiлю i опора Лiя, а по конкретнiше Соколова Лiлiана Василiвна. З нею ми знайомi з самого дитинства. скiлльки себе повню вона завжди була бiля мене i я надiюсь вона також останеться i дальше зо мною. Надiюсь саме головнiше я вам вже розказала, а все iнше ви дiзнаєтесь по ходу читання книги.
2 мiсяця назад
- Лiя вiн менi зрадив...
- Хто зрадив???
- Олег. Я бачила як вiн цiлувався з iншою...
- i шо ти зробила???
- розвернулась i пiшла
- ти шо дура??? не...невiдповiдай... я i так поняла шо ти повна дура!!!!
- а шо я мала по твоєму зробити???
- пiдiйти, вирвати тiй швабрi всi патла, а ньому настучати по його дзвiночкам. щоб аж арiю заспiвав...
- я не ти.... я так не можу
- я розумiю шо ти не я... но але так просто йому це не можна пробачати. йому треба якось помститися, щоб знав як iзмiняти...
- не!!! нетреба. Я небуду йому нечого робити i тебе прошу нечипай нього. Як говорять: "Нетрогай гамна - смердiти небуде". Надiюсь його життя добре потрiпає i вiн побачить як больно коли тебе предають близькi люди. - говорила я зi сльозами в очах.
- добре Ангел. Тiльки неплач прошу тебе!!! вiн недостойний твоїх слiз. Йдем краще до мене чогось вип'ємо, щоб оспокоїтись?
- Йдем.
Пару мiсяцiв назад моє життя круто змiнилось. З довговолосої брюнеткi я перетворилась в коротко стрижену брюнетку з голубими очима i стервозним характером. Перестала довiрряти людям, виняток тiльки Лiя. Вона мене завжди пiдтримувала i пiднiмала з колiн коли я просто падала без сил. Вона була моїм ангелом-хранителем, а я неї ним.
Сьогоднi був понедiлок. самий страшнiший день всiх студентiв, тому що це означало, що знов прийдеться вставати не свiт не зоря i пертися в унiвер.
Вставай мила моя вставай
Мила моя вставай, мила моя вставай.
Давай мила моя давай
Мила моя давай , бiльшого вимагай.
- Алло. Якщо ти не принц на бiлому конi тодi готуй собi мiсце на кладбiщi!!! - прохрипiiла я в трубку.
Вставай мила моя вставай
Мила моя вставай, мила моя вставай.
Давай мила моя давай
Мила моя давай , бiльшого вимагай.
Вiдкривши свої чуддовi оченятка я почуствувала себе повною дурою.
- Бля грьобаний будiльник. Як спати то хочеться. Може непiти некуди i лягти дальше спунькати - бубнiла собi пiд нiс. Зарившись з головою в тепленьку ковдру i з чистою совiстю я продовжила дивитись спокойной ночi малиши. А вам би не хотiлось спати, як би ви прийшли в 6 год ранку з клубуi прокинулись в 8 год. Одинь день всеодно погоди не робить.
Стать бы ветром, на мгновенье, за тобою по небу летать.
Стать бы солнцем, твоей тенью, чтобы ты не смогла убежать.
Стать бы ветром, на мгновенье, за тобою по небу летать.
Стать бы солнцем, твоей тенью, чтобы ты не смогла убежать.