Мучник Анатолий Моисеевич : другие произведения.

Юдейські Громади на ПолтавщинІ.

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Територія Полтавщини з кін. 18 - на поч. 20 ст. входила до "смуги осілості", тому кількість єврейського населення тут постійно зростала. 1802 частка євреїв серед населення краю складала 0,4 % (2114 осіб чоловічої статі). Найбільша єврейська громада (18 купців та 522 міщан) мешкала в Кременчуці. Тенденція випереджаючого зростання єврейського населення Кременчука зберігалася протягом усього 19 ст.

  О. А. Білоусько.
  
  ЮДЕЙСЬКІ ГРОМАДИ НА ПОЛТАВЩИНІ.
  
  Перші євреї з"явилися на теренах історичної Полтавщини у 8 ст., коли на Лівобережжя поширилася влада Хозарського каганату, де юдаїзм був державною релігією. Хозарські євреї підтримували тісні контакти з в. кн. київським Володимиром. Після знищення в. кн. київським Святославом у 960-х Хозарського царства і приєднання його території до Київської держави хозарські євреї розселилися серед слов"ян. У Києво-Руській державі займалися торгівлею, виконували деякі адміністративно-фінансові доручення князів і користувалися їхньою опікою. На поч. 12 ст. через "многие обиды и вред в торгах" євреї були вислані з Руської землі "со всех их имением" і знову з"явилися на теренах краю в 14-15 ст. після включення Лівобережжя до складу Великого Князівства Литовського (ВКЛ). У кін. 15 ст. Литва прийняла німецьких євреїв, вигнаних імператором Максиміліаном І. 1507 король Жигмонт І підтвердив права євреїв у ВКЛ нарівні зі шляхтою.
  Єврейська колонізація на землях Полтавщини посилилася на поч. 17 ст., після опанування Лівобережжя адміністрацією Речі Посполитою, за часів кн. Михайла Вишневецького. Переважно це були торгівці й посередники. За часів кн. Ієремії Вишневецького у Пирятині вже існувала синагога. Значні осередки єврейської діаспори знаходилися в Лубнах, Хоролі, Горошині, Борисполі, Лохвиці, Переяславі. Під час Хмельниччини всі вони були знищені. Фатальну роль у цьому відіграло перебування євреїв на послугах польської правлячої верстви. Збирання податків, посередництво, оренда маєтків робили "жидів-рандарів" в очах православного населення пособниками ненависної шляхти. Рятуючись від загибелі, деякі євреї приймали православ"я, ставали козаками, засновували старшинські династії. Відомими козацькими родами єврейського походження на Полтавщині були Бороховичі, Герцики, Крижанівські, Маркевичі. За російського панування на Гетьманщині, починаючи з часів Петра І, євреям заборонялося жити на Лівобережжі (укази 1721, 1727, 1738, 1740, 1742), але гетьманський уряд під тиском козацької старшини фактично не виконував цієї заборони.
  Нове єврейське розселення на Лівому боці Дніпра почалося в 1790-х, після ліквідації царською владою автономного устрою козацької України та приєднання до Російської імперії Литви і Польщі, де мешкало бл. 900 тис. євреїв. Щоб не допустити їх на суто російську територію, законом 1796 було визначено т. з. "смугу осілості", за межею якої євреї не могли поселятися (скасована 1917).
  Територія Полтавщини з кін. 18 - на поч. 20 ст. входила до "смуги осілості", тому кількість єврейського населення тут постійно зростала. 1802 частка євреїв серед населення краю складала 0,4 % (2114 осіб чоловічої статі). Найбільша єврейська громада (18 купців та 522 міщан) мешкала в Кременчуці. Тенденція випереджаючого зростання єврейського населення Кременчука зберігалася протягом усього 19 ст. Пояснювалося це вигідним розташуванням міста на Дніпровському торговому шляху, що приваблювало єврейських купців і комерсантів. У Полтаві 1802 мешкало 18 євреїв-купців і 285 міщан. У 1840 єврейське населення Полтавської губ. складало 16455 чол. У 2 пол. 1850-х єврейське населення губ. значно збільшилося, дякуючи переведенню з Ромен у Полтаву знаменитого Іллінського ярмарку. 1863 в губернії проживало 34220 євреїв, або 2% людності краю. 1882 євреї одержали право мешкати у 35 містах і містечках губернії. Частка євреїв серед міського населення зросла до 20,2 %. Найбільшою залишалася єврейська громада Кременчука: 1897 - 28890 чол., 1913 - 36962 чол. (60 % жителів). 1915 чисельність євреїв у Полтавській губ. склала 157743 чол. У той же час у Полтавській губ. євреїв жило найменше в Україні: 4,0 %. Як і раніше, євреї переважали серед підприємців і торгівців. З 1827 на євреїв біло покладено обов"язок військової служби, з 1860 вони дістали право бути обраними до міських дум. Після початкової ізоляції у власній традиційно-релігійній громаді євреї почали орієнтуватися одні - на політичну і культурну асиміляцію в російському суспільстві, інші - на розвиток власного національно-визвольного руху (сіонізм) та піднесення питомої культури.
  Положенням 1835 за єврейським населенням закріплювалося право на сповідування юдаїзму. Однак євреї як релігійна меншість у православній державі зазнавали дискримінації, що викликало в них почуття соціального дискомфорту та було причиною відмови частини єврейства від своїх коренів та навернення у християнство. Водночас замкненість життя в "смузі осілості" сприяла підтримці релігійних традицій, вихованню дітей і молоді відповідно до вимог національної релігії.
  На теренах Полтавщини євреї сповідували юдаїзм класичних напрямків - ортодоксальний (миснагдим) та хасидизм. Богослужіння відбувалося в синагогах і молитовних будинках. У більшості це були дерев"яні споруди. У Полтаві перша синагога (дерев"яна) була побудована до 1847. У 1850 полтавська єврейська громада збудувала першу муровану синагогу. Вона поклала початок низці культових споруд у кварталі на вул. Іванівській, де були побудовані Велика хоральна синагога (1856), будинок рабина та синагога "Миснагдим" (серед. 19 ст.), а перша синагога стала використовуватися для різних конфесійних потреб. У Кременчуці Велику хоральну синагогу збудовано 1854, поруч із нею знаходилась одноповерхова синагога. Станом на 1859 у Полтавській губ. діяло 5 синагог (м.м. Зіньків, Золотоноша, Кременчук, Переяслав, Полтава) і 26 молитовних шкіл. 1865 в губернії налічувалося 4 муровані та 3 дерев"яні синагоги, 6 мурованих і 27 дерев"яних молитовних шкіл. У 2 пол. 19 ст. у Полтаві було збудовано 6 мурованих синагог: Солдатська (1860-і), Хабадська (поч. 1870-х), Зеленського (1870), Молдавського (1873), Кравецька, Лікарняна (обидві - кін. 19 ст.). На поч. 20 ст. у Полтавській губ. діяло 16 синагог у н. п.: Гадяч, Зіньків, Кобеляки, Костянтиноград, Кременчук, Лубни, Полтава (9), Прилуки; 10 молитовних будинків у населених пунктах: Гадяч (2), Рашівка, Веприк, Лютенька, Великі Будища (всі - Гадяцького пов.), Комишня, Ромодан, Усівка, Сорочинці (всі - Миргородського пов.), 46 молитовних шкіл у населених пунктах: Зіньків, Золотоноша (4), Кобеляки (3), Кременчук (8), Градизьк, Лохвиця (6), Лубни (2), Миргород, Переяслав (8), Пирятин, Полтава (2), Прилуки (5), Ромни (2), Хорол (2) . Традиційну національно-релігійну освіту євреї отримували також у хедерах, талмуд-торах, казенних та приватних училищах. На духовне життя Ю. г. відчутний вплив справляли рабини та меламеди (вчителі). Із губернських рабинів відомі: Арій Лей Сейденер ( з 1886 ?); Аарон Глейзер (з 1890); Єлізер Акібах Рабінович (з 1893).
  Напередодні та під час революції 1917 євреї посіли провідне становище в російських політичних партіях, у т. ч. більшовицькій. На незалежну Україну вони, за незначним винятком, не орієнтувалися, хоча саме Українська Центральна Рада законом від 08.01.1918 декларувала найширшу єврейську національно-персональну автономію.
  В УРСР євреї одержали рівноправність. Звуження традиційної господарської бази (промисловість, торгівля, фінанси) було компенсоване широкою участю в державних, партійних і господарських установах (2/3 керівництва і 1/3 апарату). Водночас після встановлення радянської влади єврейське релігійне і громадське життя на Полтавщині поступово було згорнуте, синагоги й молитовні будинки закриті. 05.04.1923 було закрито Велику хоральну синагогу в Полтаві, 10.04.1923 - синагогу "Кнесс Ісроель" у Кременчуці.
  Трагічними для єврейства стали роки Другої світової війќни. На Полтавщині жертвами гітлерівського геноциду стало 22340 осіб єврейської національності (47,5 % євреїв, що проживали в області на 01.07.1941).
  У повоєнний час Ю. г. в Полтавській обл. відродилися, однак їхня попередня соціально-господарська роль зменшилася. У 1950-1970-х вияви єврейсьќкого національно-культурного та релігійного життя зведено до мінімуму. 1953 знято з реќєстрації Ю. г. в Полтаві, 1960 - у Кременчуці, Лубнах та Пирятині. Ю. г. Миргорода взагалі не змогла легалізувати свою діяльність.
  1970 в Полтавській обл. мешкало 10768 євреїв. Переважна більшість їх у кін. 20 - на поч. 21 ст. виїхала в Ізраїль, США, Німеччину та ін. країни. За переписом 05.12.2001 в Полтавській обл. назвали єврейську мову рідною 1843 чол., з них 730 у Полтаві.
  Активне відродження єврейського релігійного життя на Полтавщині розпочалося в перебудовний період та після проголошення незалежності України.
  Станом на 01.01.2009 юдейські релігійні конфесії в Полтавській обл. представляли послідовники Прогресивного Юдаїзму (1 громада); прихильники Об"єднання Хасидів Хабад Любавич (10 громад). Релігійна громада Прогресивного Юдаїзму діяла в м. Полтава (зареєстрована 2000). Кер. громади - Анатолій Мусійович Мучник (з 2000); духовні лідери: Аліна Фулівна Трейгер, Алла Ігорівна Магас. Релігійні громади хасидів Хабад Любавич діяли у населених пунктах: Гадяч (зареєстрована 2000); Комсомольськ (зареєстрована 1999); Кременчук (3 громади, зареєстровані 1991, 1999, 1996); Лохвиця (зареєстрована 2003); Лубни (зареєстрована 1999); Миргород (зареєстрована 2004); Пирятин (зареєстрована 2000); Полтава (зареєстрована 1993). У Кременчуці хасидами відбудовано синагогу, відкрито навчально-виховний комплекс. Віруючі юдеї Полтави періодично проводять богослужіння в приміщенні кол. Великої хоральної синагоги (нині - обласна філармонія). 2007 згідно з рішенням сесії Полтавської міської ради Ю. г. під спорудження нової хоральної синагоги відведено земельну ділянку в центрі міста. За повідомленнями ЗМІ після завершення будівництва Полтава стане одним із найбільших релігійних єврейських центрів України. Нині за сприянням місцевих органів влади хасидською Ю. г. у Полтаві відкрито навчально-виховний комплекс. В області працюють священнослужиќтеќлі-ізраїльтяни, метою яких є сприяння духовному розвитку та кількісному зростанню Ю. г. Так, єврейські релігійні громади та організації Кременчуцького регіону очолює громадянин Ізраїлю рабин Шломо Соломон, головним рабином м. Полтава є громадянин Ізраїлю Йосеф-Іцхак Сегал.
  Із серед. 1990-х розпочалося і щорічно нарощується паломництво хасидів із різних країн світу в м. Гадяч до поховання засновника хасидської системи Хабад Залмана Шнеєрзона. 2007 могилу відвідало бл. 1 тис. адептів. За підтримки народного депутата України О. Б. Фельдмана у Гадячі реконструйовано склеп з останками ребе, споруджено готель для паломників, розпочато будівництво синагоги. Завдяки похованню З. Шнеєрзона Гадяч увійшов до п"ятірки т. з. "святих місць" паломництва хасидів в Україні.
  Див. статті про вказані н. п.
  Літ.: ДАПО. - Ф.р-4085. - Оп. 15. - Спр. 4. - Арк. 36; Спр. 6. - Арк. 1-52; Спр. 8. - Арк. 109-142, 143-174, 176-252, 297-298; Список населенных мест по сведениям 1859 года. Полтавская губерния / Сост. Н. Штиглиц. - СПб., 1862. - С. 1-3; Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 г. - Полтава, 1865. - С. 14-25; Всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого. - Т. XXXIII. Полтавская губерния. - СПб., 1904. - С. 98-99, 186-265; Павловский И. Ф. Полтава в ХІХ столетии // Труды ПУАК. - Вып. 4. - Полтава, 1907. - С. 64-65; Павловский И. Ф. Статистика еврейского населения в Полтавской губернии со времени ея учреждения и о черте оседлости // Труды ПУАК. - Вып. 5. - Полтава, 1908. - С. 229-240; Обзор Полтавской губернии за 1911 г. - Полтава, 1912. - Доп. Љ 7; Обзор Полтавской губернии за 1915 г. - Полтава, 1917. - Доп. Љ 12; Гладыш К. В., Цирульник Е. З. Полтава. Памятники еврейской культуры: Историко-архитектурный очерк. - Полтава, 1996. - С. 19, 30; Гольдштейн М. И. Очерки истории евреев Полтавщины (1804-1920 гг.) - Полтава: Скайтэк, 1998. - С. 10, 16, 30; Твердохлеб Н. Ф. Евреи Кременчуга. Исторический очерк. - Кременчуг: Пирамида, 1999. - С. 18, 43; Мучник, 2005. - С. 8-15, 21-25, 94-95; Мучник А. Нариси з єврейської історії Полтавщини. - Полтава: Вид-во ПП Сухоручко В. А., 2006. - С. 10; Век: Еврейские новости мира и Украины. - 2008. - 25. янв. // www: jewish. kiev. ua / news / 1094; Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. - Львів: ЛА "Піраміда", 2008. - С. 57; Морозова А. В. Єврейське населення Лівобережної України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - К.: [б. в.], 2009. - 144-146, 149-203, 288-290; РГПО, 2008.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"