Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Вода-вогонь

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Ця книга про вищий стан людини, про вищий стан його духу, про стан Бога.

МИХАЙЛО МУРАШКIН

0x01 graphic

ВОДА-ВОГОНЬ

ДНIПРОПЕТРОВСЬК

"Акцент ПП"

2014

  
   УДК 081/082
   ББК 94; я44
   М91
  

Текст друкується за виданнями:

   Мурашкiн М.Г. Записи 2003 року - Днiпропетровськ: СIЧ, 2007 (ISBN 978-966-511-282-1); Мурашкiн М.Г. Записи 2004 року. - Днiпропетровськ: Сiч, 2009 (ISBN 978-966-511-354-2); Мурашкiн М.Г. Записи 2007 року - Днiпропетровськ: СIЧ, 2010 (ISBN 978-966-511-374-7); Мурашкин М.Г. Записи 2008 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2010 (ISBN 978-966-511-389-5); Мурашкин М.Г. Записи 2009 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2011 (ISBN 978-966-511-392-5); Мурашкин М.Г. Записи 2010 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2011 (ISBN 978-966-511-399-2); Мурашкин М.Г. Записи 2011 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2012 (ISBN 978-966-511-397-6); Мурашкин М.Г. Записи 2012 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2013 (ISBN 978-966-511-409-3); Мурашкин М.Г. Записи 2013 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2014 ( ISBN 978-966-511-417-4).
  
  
   Мурашкiн М.Г.
   М91 Вода-вогонь. Днiпропетровськ: "Акцент ПП", 2014. - 44 с.
  
   ISBN 978-617-7109-33-3
  
   Ця книга про вищий стан людини, про вищий стан його духу, про стан Бога.
  

УДК 081/082

ББК 94; я44

  
  
   ISBN 978-617-7109-33-3 No Мурашкiн М.Г., 2014
  

2003.

  
   ...
   ...
   Все, що буде мiж нами, пройде.
   Промине.
   Що ми будем шукать?
   Тiльки долю, що грiє всiх нас. На землi, в небесах, на зiрках.
   ...
   ...
   Пройду бiля гiр i моря.
   В степ я йду, в глибини степiв я йду.
   Там життя моє, мiж трави.
   То пахуча трава, до сп'янiння.
   Породжує в битвах мене вона.
   ...
   ...
   I може таке статися, що я засмучений таке бачити.
   Не зможу бiльше бачити. Пiду проти.
   Тодi важко вижити.
   ...
   ...
   I може, нам треба бути,
   Для того, щоб була земля?
   ...
   ...
   Що ж то буде?
   Лиха нiч.
   Я пiду в зiрки прозорi.
   ...
   ...
   Навiщо менi тиша? Навiщо менi спокiй?
   Я той хлопчина малий, що лiзе ще в нiкуди.
  
   Земля моя Вкраїна. I тут я народився.
   I тут я збудував свою хатину в мозку.
   Живу я в нiй, в хатинi. А лiзу все ж в нiкуди.
   Хлопчина ти? Та нi ж то...
   Тобi за п'ятдесят.
   Живу в своїй хатi, руйнуючи її.
   ...
   ...
   Пiшов i я у небуття в своїх думках i почуттях.
   Навiщо? Хто зна? Жити б, жити!
   Причина є. Вона одна. Вкраїна полонена.
   Якого я числа так думав?
   Тринадцята рiчниця. Незалежнiсть.
   Вкраїнцi полоненi! Чим же?
   Недугом страшним. Так! Недугом.
   Своїх героїв топчуть, топчуть.
   Де тi, хто незалежнiсть ту робив?
   Забули їх. I встигли, встигли!
   Забути встигли! А вони живi.
   Вони маячать.
   Один iз них он промайнув!
   Вкраїна хвора. Вкраїнцi хворi.
   ...
   ...
   Я пiду у поле; подивлюсь, як квiти тремтять пiд дощем.
   Через день у полi подивлюсь, як квiти сяють пiд чистим небом.
   Це живi iстоти.
   ...
   ...
   Я прильнув до землi.
   I небо дивиться на це.
   I я дивлюсь на це.
   I я продовжую робити
   Те, що мене дивує.
   Дивовижне неповторне життя.
   I небо дивиться, дивується!
   ...
   ...
   I як час широкий стане?
   I настане водночас.
   ...
   ...
   Приходить весна. I я знову в дорозi. Подивись, як квiти цвiтуть, як дерева цвiтуть; як барвисто i весело.
   Я iду, незважаючи на лiта. Скiльки весен лишилось? Я вже старий. I колись не побачу я зовсiм весни, не побачу, як слива цвiте. I не покуштую її влiтку. Нiкому буде куштувати.
   Покуштують iншi. Аби було лiто.
   ...
   ...
   Може бути таке i сталося, що iду я помiж степу. I тремтять в моїх очах смуги того життя, що було зi мною. А iду я, мов птах летючий. I дивлюсь на життя це зверху, iздалеку, зi сторони. I вважаю вкраїну степом, тiлом тим, що арiйцi дали. I що тiло Даждьбогом зветься, i що назви воно не має. А про те все та назва - ДОЛЯ. I Даждьбог тiльки ДОЛЯ що сходить, i що нею є Я.
   Але це тiльки смуги, фантоми, тiльки думи з того життя, що було; i якого немає.
   А я - степ, я Вкраїна i степ.
   ...
   ...
   Пройде життя. Одне у мене воно. Година за годиною. Рiк за роком. Пройде i пройде. Зроблю, що повинен.
   Що ж дивного? Слабкого жаль в один час. В iнший смiшно на себе дивитись i на людей.
   А життя? Життя пройде. Треба дивитись, дивитись, дивитись; зi свого серця дивитись.
   ...
   ...
   Я не хочу зрозумiти, де лежить моє.
   ...
   ...
   Що за людина така?
   Знає - не знає, ляка.
   ...
   ...
   Бодай то грець
   Не все менi байдуже.
   Таке я чув.
   Таке сидить в менi.
   ...
   ...
   Я прийду до тебе, поле.
   Подивлюсь, яке ти красиве.
   Я пiду в чужiї краї.
   Збережу тебе все рiвно.
   ...
   ...
   Що менi ще потрiбно?
   Я подивився в очi.
   Я подивився в небо.
   Знаю, що я помру.
   Що менi треба? Срiбло?
   Темної, темної ночi?
   Що менi дуже треба?
   Навiть i не збагну.
   Є ще у мене дитинка.
   Тоненька така хворостинка.
   ...
   ...
   Менi ще потрiбно знати,
   Де i коли я вмру?
   Але навiщо вмирати,
   Коли я ще воза пру?
   Але навiщо гадати
   Про смерть, свою колись?
   Гадати, мабуть, вмирати
   Вмирати в собi i скрiзь.
   Менi не потрiбно нiчого,
   Мабуть, щоб жити i жити,
   Гадати геть нi до чого!
   Нi до чого цигарки палити!
   Але про їжу, скажiмо,
   Не дбати - це жити не так.
   Без їжi будеш вмирати,
   По-iншому - аж нiяк.
   ...
   ...
   Спiвати пiсню ще нам будуть
   I тихий вечiр. I тихий гай.
   Не забудуть мене, не забудуть
   За добро мене, так i знай.
   I за зло не забудуть теж,
   Проклинаючи без меж.
   ...
   ...
   Витягай, мiй друже, з себе те, що є.
   Витягай, мiй друже, з себе, що пече.
   Це назвуть вiршами; голосом в степу
   Буде це мiж нами розп'яте на стовпу.
   ...
   ...
   I де-не-де
   Блискуча мрiя.
   Моє чи не моє?
   Моя чи не моя надiя?
   Вона ще є?
   ...
   ...
   Може, просто доля слiпа
   Чи нiма безмежно?
   Але у мене нiчого нема,
   Що бути повинно, належно...
   Нiчого для цього я не зробив
   I тiльки мрiяв, мрiяв.
   I цим останнє в собi вбив.
   Не садив, не сiяв.
   ...
   ...
   Хто я? Де я? Чи я - не я?
   За горами я хвилi бачу
   То вода! Не моя вода!
   Моя тут; бо я плачу, плачу.
   ...
   ...
  
  

2004.

  
   ...
   ...
   Вирiй поглинув мене. Я крiзь темряву до неба. Вислав мене Дажбог. Хто я, i де я, i як?
   Все те є тиша єдина. Все те є свiт i свiти. Ми неподiльнi; святi. Ми безiменнi у Вирiй знов поринаєм як в казку, де орiєнтовнiсть зникає. Мовби в пухнастому лiжку.
   Вирiй єдиний все ж з нами!
   ...
   ...
   Менi минає. Все пройде, пройде. I остається те, що свiтло свiтить. I те все ти, коли пробуджуєш своє, коли у простiр поринаєш знову, i нi про що не мрiєш на землi, на небi, у свiтах свiтiв.
   I тiльки свiт, як всесвiт-дивосвiт навколо свiтиться i розкриває зорi, свiти свiтiв. То диво, дивний свiт. То Див. I з ним живеш. Iснуєш, мов птахи по небу.
   ...
   ...
   I де нам бути пiсля свiту, коли його не буде зовсiм?
   I де нам бути пiсля свiту, коли вiн розiйдеться в тьмах?
   Коли своє не зможем свiтло розбудувати мiж простору, то лише в чорнiй дiрцi будем частинкою кружлять навколо...
   Навколо чорних дiрок нових, навколо знову неживого.
   ...
   ...
   Може, в нас Диво воскресне, ми полетимо, полетимо?
   Може, ми не такi як треба, а як треба - нiхто не знає?
   Може бути, так i станеться, що нiщо не завадить нам.
   Але марно втрачаєм час. Про те думи нашi. I все?
   ...
   ...
   I де-не-де тремтить зоря на сходi,
   I поринає вiчнiсть в небуття.
   I я iду дорогою прямою.
   Куди веде дорога та? Куди?
   Пряма дорога.
   То людина дiє.
   Зробило все її бажання.
   Вгадай бажання всесвiту навколо?
   Вгадаєш все, коли захочеш жити!
   ...
   ...
   Усе, усе!...
   Все поглинає щось.
   I я iду дорогою прямою.
   Дорогою в безодню; i в нiкуди.
   Дорогу люди ту зробили.
   Не знаючи бажання всiх, бажання всiх, бажання тишi свiтла, свiту, свiтiв в душi, умовностi своєї.
   ...
   ...
   Де ми? Серед простору подивимось на небо.
   Де ми? Серед простору побачимо себе.
   I очi, i обличчя свої, й iншi, iншi... Тi, що маячать проти того, що кажем ми, коли бажаєм слави, коли бажаєм мрiї, коли не ми, як наше, коли чуже берем.
   ...
   ...
   Див не завжди має прояв у людинi. Див - це коли стає дивним свiт навколо, коли свiт навколо мовби свiтиться, коли вiн є дивосвiт. Див має прояв, коли свiт стає дивовижним. Стань же!
   Але гори як гори, рiчка як рiчка.
   I раптом все попливло...
   Заяскрилося. То Див, диво, дивовижнiсть, дивнiсть.
   ...
   ...
   Прийду. Скажу своє слово. Й вмру од вiку вiкiв.
   Хай сяє як дивнiсть те слово. Хай рiже i рiже всiх нас.
   Жертовнiсть - те слово, жертовнiсть; для всiх навiки, навiки.
   Хай Див нам плекає, плекає свою дивовижнiсть свiтiв.
   ...
   ...
   Менi нiхто не вiрить i нiяк, коли я бачу все, що дивом свiтить. То я, не я був свiтом з усiма безмежностями звiсностi рухомої. А потiм все пощезло... Нi! О, нi! Краплинкою в душi зосталось. Тодi усього жаль, що в нас живе, i що живе навколо.
   ...
   ...
   Навiщо все це, все це?..
   Навiщо життя, життя?..
   Порину в безодню знов.
   Порину в себе.
   А як бо мiй дiд, бабуся?
   Як їм на бiлому свiтi?
   По воду сходити нiяк!
   Який я нiкчема в свої роки!
   Навчить бо життя колись?
   Коли сам не зможу ходити?
   Мабуть, таке i станеться, коли тiльки за себе дбаю.
   Мабуть, таке i станеться, коли вiдродитись не зможу.
   Не потрiбний нiкому стану.
   Вiдродити нiхто не схоче.
   ...
   ...
   Я знову буду жить в тобi
   I пливти, пливти.
   Мовчать!.. I iнодi собi
   Все дивосвiти лити.
   ...
   ...
   Див як дивний свiт
   Дивовижний своїм початком,
   Як немри... I мiльйони лiт
   Називаєм тебе ми татком.
   ...
   ...
   Ще не таке менi буде,
   Ще не таке менi стане,
   Серце моє забуде,
   Тодi i бiда настане.
   Серце моє пам'ята,
   Нового ще не зна.
   ...
   ...
   Милий, мiй милий друже,
   Милий мiй, де тi сили?
   Сивий я, сивий дуже,
   Дуже я сивий.
   Буду любити, любити -
   Об скелю головоньку бити.
   ...
   ...
   Що нам щастя принесе?
   А нiщо, нiщо!
   Все що буде, вiднесе...
   Жити нам нащо?
   Щоб була можливiсть все ж
   Жити хоч кому.
   Ворогам тим - трохи теж.
   Ох! Чому? Чому?
   ...
   ...
  
  
  

2007.

   ...
   ...
   Ми пiдiймаємось над собою.
   Дивимось на свiй Дух збоку.
   Й Ирiй нас поглинає.
   З цього почалося усе. Деякi пiшли за Ирiєм на пiвдень, вiдкiля прилiтають ирицi. Так трапилось переселення народу.
   Але Ирiй - це широке море, як стан Духу.
   Кажуть, що як ще не було початку свiту,
   то ще не було Неба, нi Землi, Небесного i Земного,
   а лишень було широке море.
   Та це стан нашого Духу, з якого почались всi нашi творiння.
   Ми пiдiймаємось над собою.
   Тодi ми i бачимо широке море в глибинах нашої душi.
   I бiльш нiкуди не йдемо. То - Ирiй.
   Ми не йдемо за своїми думками, якi кличуть нас на пiвдень, вiдкiля прилiтають ирицi. Ми не йдемо за своїми спонуканнями.
   Ми маємо себе.
   ...
   ...
   Ирiй поглинув нас.
   I..., тодi...
   Широке море!
   Широке море - це стан Духу людського, який попереду творчого акту.
   Пiсля цього йде створення людиною Неба i Землi, Небесного i Земного в її уявленнях.
   ...
   ...
   Є певний стан, коли смерть предстає як неможливiсть.
   То Ирiй!
   В Ирiй, в Ирiй.
   Вирiй, Вирiй, Вирiй...
   ...
   ...
   В Ирiй, в Ирiй...
   Туди, туди...
   А ти вже там!
   Ти що, не бачиш?
   ...
   ...
   В Ирiй, в Ирiй...
   Туди, туди...
   Може, Ирiй вже є, вже є?
   То шепочуть i Див, i Лада.
   Ирiй є!
   Там i їх нема.
   Змiна там; змiна тут; I - всюди.
   ...
   ...
   Я що побачу?
   В тiм раю стою!
   Що розповiм?
   А все вже є на свiтi!
   ...
   ...
   Все, що зi мною сталося,
   Все, що зi мною не те,
   Все в моїм серцi почалося, -
   Пiсня моя про те.
   Про те мої думи, туга,
   Це - моя доля друга.
   ...
   ...
  
  

2008.

  
   ...
   ...
   Ириця звiдтiля летить. Там пiвдень, рай; широке Море.
   Там Дух наш буде як широке Море.
   Назвуть той Дух i Турiя, i Мокша, й Самадхi...
   Ириця все вiдтiля летить.
   Пiдем туди!
   А тут?
   Що, все покинем?
   Широке Море Духа не знайти.
   Дух є в нас той; або його нема.
   ...
   ...
   Може, менi так i сталося,
   Все побiжить, побiжить...
   Щоб взагалi не чiпалося
   Нiчого такого. На мить
   Я завмираю у полi...
   I Всесвiт, припавши, спiває,
   Його вiдпускаю поволi.
   А вiн мене все ж бо чiпає.
   ...
   ...
   Що я скажу про тебе?
   Що я скажу про себе?
   Може-таки, я буду жити у всiх вiках?
   Тiльки цього не треба.
   Де дiлася вся та потреба,
   Що так все нашiптував ребе,
   Про Бога, про вiчний прах?
   Бога вiдкрив я просто -
   До мене прийшов Вiн з ростом.
   ...
   ...
   Що буде з нами насправдi?
   Все буде так, як не було.
   Що буде з нами насправдi?
   Насправдi стiлець або "стуло"?
   Насправдi росiйська не буде.
   I українську забуде
   Нарiд в майбутньому часi,
   Наче всi в першому класi.
   Фiзику будемо знати,
   Щоб простiр увесь подолати.
   Мову ми знати не будем.
   Всi ми - одне, одним людом.
   I спiлкуватись не треба.
   Навiщо нам вся та потреба?
   Життя ми будуєм едине.
   I кожен за цим тiльки стигне.
   ...
   ...
  

2009.

  
   ...
   ...
   Ириця з пiвдня летить.
   Зветься той пiвдень Ирiй.
   Чи там ти свободу знайдеш?
   А може, в тобi все тє є?
   Свобода - то море, то море...
   Без берегiв, без всього...
   Стихiя танцює, танцює...
   Буває таке i в тобi.
   Навiщо ж на пiвдень мандруєш?
  
   Ирiй - свобода, як море, як море...
   Так несподiвано прийде до тебе.
   Тiльки не йди за думками, за мрiями, що так спонукають.
   Роби те, що робиш, для всiх, для життя.
  
   Щедрий вечi! О щедрий вечiр!
   ...
   ...
  

2010.

  
   ...
   ...
   О! Що воно буде?
   Нiчого не буде.
   Людей не буде.
   Так треба щось робити! Може, зостануться люди.
   ...
   ...
  

2012.

  
   ...
   ...
   Вирiй - це коли ти пiшов В Ирiй.
   Той, хто пiшов В Ирiй, той не знав Ирiю. Просто пiшов на пiвдень в Ирiй, звiдкiля прилiтають ирицi.
   Ирiй є. Його вiдкриваєш у собi. I нiкуди не йдеш.
   ...
   ...
   Почну iз себе. Орав я землю.
   Все!
   Шiсть тисяч рокiв тому почав орати.
   Життя я цiнував одне, i тiльки.
   Вирощував життя, з рослинами... з рослинами у полi.
  
   Розходився у всi боки навкруги...
  
   Казав про Бога як гармонiю в собi.
   А iншi затоптали все, що було.
   Натхнення, волю...
   Рiвновага де? Де те Божественне, що нам не зрозумiти?
   Та затоптали, про себе у мрiях.
   ...
   ...
   Той, хто за iєрархiєю вище, випорожнюється на того, хто нижче.
   ...
   ...
   Що нам буде знову?
   Те, що було колись.
   Не вигадуй iншу основу.
   Бережи довкiлля, що скрiзь.
   Головне, ти життя бережи.
   Його стверджуй, його стережи.
   ...
   ...
  

2013.

  
   ...
   ...
   Що нам Бог дає? Долю щасливую в нас.
   Другу людину дає; двiйника, що поруч. В цей час
   В нас спонукання йдуть...
   Тут двiйник - оберега суть.
   Вiн поруч. I все мине.
   То ж Доля щаслива є.
   ...
   ...
   Людина хоче для себе. А це - згубне дiло. Живе те, що для всiх.
   ...
   ...
   Не мiняй свiй стан.
   Не вбивай життя.
   Засвiдчуй все, залишаючись собою, залишаючись в станi свiдчення. I ти отримаєш життя вiчне, безсмертя, як це отримав Я - Бог.
   Передавай цi знання iншим.
   I життя вiчне буде.
   ...
   ...
  

[2011.]

  
   ...
   ...
   [Метанаука. Пiд метанаукою ми розумiємо картину чуттєвого свiту людини. Тобто мається на увазi релiгiйне, мiстичне, езотеричне, естетичне. Метанаука розкриває ненаукову картину свiту. До неї вiдноситься чималий масив усього чуттєвого, що виробило людство протягом своєї iсторiї, того чуттєвого, що має цiннiсть. Наприклад, музика Моцарта, або Баха, живопис Леонардо-да-Вiнчi. Або бiблейськi мiфи про те, як Бог створював з ребра чоловiка жiнку, як дитина у жiнки з'явилася вiд Святого Духа. Все це - ненаукова картина свiту. Наукова картина свiту чiтко говорить, як створюється жiнка, вiд чого з'являється у неї дитина. Але ненаукова картина свiту, або метанаукова картина свiту, передає не все так, як буває в життi. Вона передає символи, алегорiї, метафори, пiд якими треба розумiти дещо iнше, сприймати їх не в прямому розумiннi. Метанаука через символи, алегорiї, метафори передає певний стан людського духу, який взагалi важко передати словами, який - поза словами, але який був пережитий людиною, був пережитий такими великими адептами як Мухамад, Христос, Мойсей, Будда, Заратуштра, Лао Цзи, стан людини, який був пережитий такими великими митцями як Леонардо-да-Вiнчi, Моцарт, Шуман.
   Метанаука розкриває основи чуттєвої, ненаукової картини свiту в людинi.]
   ...
   ...
   [Вода породжує. Дощ покапав - i все росте. Так у протоарiїв, у арiїв.]
   ...
   ...
   [Синє - це Небо, небесна вода. А жовте - це Сонце i зiрки на Небi. Небо породжує це Сонце i зiрки. Небо породжує i нас. Пiсля смертi ми повертаємося знову до Неба, до своїх витокiв.]
   ...
   ...
   [Українцi забули себе. Українцi не просто народ, який забув свою мову. Українцi - це народ, який забув себе, забув свої витоки, забув свої основи. Тому український прапор висить перевернутий догори ногами.
   Українцi не просто забули свою мову. Вони забули основну цiннiсть своєї нацiї. I тому допустили перевернутий прапор, коли синiй колiр угорi, а жовтий - внизу. А повинно бути навпаки. Жовтий колiр - це вогонь Cонця, а синiй - це вода. Вогонь i вода - двi протилежнi стихiї, якi живлять рослину (в символiцi - жовтий i синiй кольори). Вогонь i вода є витоками, основною причиною життя, i в першу чергу - рослинного життя. Українцi, якi є нащадками протоарiйської (праарiйської) цивiлiзацiї, в основу цiнностей поклали життя, i перш за все - рослинне життя. Протоарiї займалися хлiборобством, вирощували рослини як основу усякого життя. Протоарiї йшли зi Скандинавiї через литовськi i бiлоруськi землi до Пiвнiчного Причорномор'я. I заснували свою цивiлiзацiю на українських землях, де чорноземи i де є можливiсть вирощувати живе, життя. Для вирощування необхiднi жовтий вогонь Сонця i синя вода - як основи.
   Литовцiв, бiлорусiв та українцiв можна вважати протоарiйським народом. В їхнiй народнiй культурi й фольклорi залишилося чимало вiд протоарiїв. Але розквiт протоарiйської цивiлiзацiї вiдбувся у Пiвнiчному Причорномор'ї, тобто на землях України. З цих земель частина протоарiїв пiшла до Iндiї й Iрану. Там виникли першi священнi письмена - Рiгведа й Авеста. Iндуси й iранцi - це арiї.
   Протоарiйська цивiлiзацiя у Пiвнiчному Причорномор'ї з самого початку була заглиблена в хлiборобство. Вперше про Пiвнiчне Причорномор'я ми читаємо у Геродота. Вiн пише про скiфiв (Геродот). Але скiфи - це узагальнення. Були скiфи царськi, скiфи-кочовики. Цi скiфи - бiльш iранськi племена. Були еллiно-скiфи. Це греки. Але були i скiфи-хлiбороби, орачi (Геродот; К.Ф. Смирнов). В цих скiфах можна впiзнати й припускати хлiборобiв-українцiв, тобто представникiв протоарiйської цивiлiзацiї. Хоча протоарiйська цивiлiзацiя iснувала й до приходу скiфiв. Ця цивiлiзацiя стала занепадати у зв'язку з переселенням рiзних народiв на територiю Пiвнiчного Причорномор'я. Повний занепад протоарiйської цивiлiзацiї вiдбувся у незалежнiй Українi, коли українцi, забувши витоки своєї основної цiнностi "життя", i перш за все - рослинного життя, вiд якого йде всяке життя, людське життя, повiсили жовто-синiй прапор догори ногами.
   Треба пам'ятати, що основною цiннiстю протоарiйської цивiлiзацiї є життя, яке пiдживлюється вогнем Сонця (символiчний жовтий колiр) i водою (символiчний синiй колiр). Тому в ритуалах на Iвана Купала вогонь пускають по водi. Вогонь пускають по водi i в iндуїзмi, в iндiйських ритуалах. Як уже було сказано, частина протоарiйської цивiлiзацiї пiшла до Iндiї й Iрану. Арiї - це iндуси й iранцi. Там теж можна зустрiти в ритуалах iндуїзму та зороастризму як вiруючi вогонь пускають по водi. Шлях арiїв - вiд Скандинавiї й Литви до Iндiї. Тому прадавнi, архаїчнi слова схожi у балто-слов'янських та iндо-iранських мовах. Проте основна цiннiсть, цiннiсть життя, розквiтла на теренах Пiвнiчного Причорномор'я ще в доскiфський перiод. Нам залишилося тiльки збагнути цю цiннiсть, яку понесли протоарiйськi племена до Iндiї та Iрану. Ця цiннiсть зафiксована у Рiгведi iндуїзму й Авестi зороастризму. Ця цiннiсть вплинула на Тору iудаїзму через зороастризм. Ця цiннiсть розповсюджувалась вiд iндуїзму по свiту через буддизм та даосизм, на який вплинув той самий буддизм. Ця цiннiсть розповсюджувалась вiд iудаїзму по свiту через християнство та мусульманство. Ця цiннiсть - найпрадавнiша i головна. Вiд неї - усi моральнi цiнностi справедливого людського життя (справедливого розподiлу, який дає життя, прирiст нового життя). Ця цiннiсть - основа. Але її забули самi українцi й водрузили свiй нацiональний прапор догори ногами. А в деяких мiстах України вивiшують кривавi прапори, кривавого кольору.
   Важко народу мати таку цiннiсть як життя, плекати життя. Тодi завойовники нахабнiють зi своїми нелюдськими цiнностями. Україну постiйно окуповували. Ще з часiв Скiфiї окуповували. Але головна цiннiсть повинна бути. Тодi й народ є. А головна цiннiсть для українця - життя, рослинне життя, людське життя. Вiд нього - моральнi цiнностi як справедливий перерозподiл рослинного життя задля збiльшення життя. Перерозподiл, щоб було i для дiтей, i для людей похилого вiку.
   Пiдсумовуючи сказане, ще раз зазначимо, що українцi - нащадки протоарiйської цивiлiзацiї. Основна цiннiсть цiєї цивiлiзацiї - життя. Основою життя є життя рослинне. Тобто протоарiї були хлiборобами. Основнi джерела рослинного життя - вогонь Сонця i вода (вода землi й вода неба також). Символiчно вогонь Сонця - жовтого кольору, а вода - синього. Цi кольори - на державному прапорi України. Але жовтий колiр повинен бути вгорi, бо Сонце вгорi. Отже необхiдно перевернути державний прапор.
   Пiсля життя рослинного йде моральне (соцiальне) життя як справедливий перерозподiл рослинного життя задля ще бiльшого життя. Пiсля життя морального як справедливого йде життя Божественне (життя Бога) як багате (богате) життя, багатство людського духу, коли людина отримує долю, отримує ще стан Бога як долю, долю Божественного як стан, стан середини гарячого i холодного, стан рiвноваги й гармонiї гарячого сонячного вогню та холодної води. Бог - це доля, доля для повноти, для багатства, багатства Духу; доля як щастя.
   Бог - багатство, коли людинi додається стан Бога, стан абсолютної гармонiї й рiвноваги. Це є на прапорi України, є однакова кiлькiсть жовтого й синього, гармонiя i рiвновага жовтого й синього. Але спочатку треба перевернути сили в людинi. Гарячий сонячний вогонь угорi, а холодна вода - унизу. Божественне - їхня рiвновага.
   Висновок. Задля правильного розумiння необхiдно перевернути державний прапор, щоб жовте було угорi, а синє внизу. Цей прапор повинен майорiти поруч з нацiональними прапорами над Москвою, Єрусалимом, Вашингтоном, над Пекiном, бо цей прапор символiчно вiдображає корiннi загальнолюдськi цiнностi, цiнностi, якi були основою протоарiйської цивiлiзацiї Пiвнiчного Причорномор'я, проте є основною цiннiстю усього людства.
   Треба розмовляти українською мовою хоча б задля пам'ятi про протоарiйську цивiлiзацiю, яка дала основнi цiнностi людству через хлiборобську працю. А також хоча б задля того, щоб вiдчути коренi усiх арiйських мов. Українська є коренем цих мов (М. Красуский). Але перш за все жовто-синiй (жовтий угорi) прапор повинен майорiти всюди, щоб людство пам'ятало свої основнi цiнностi.
   Українцi повиннi перевернути свiй прапор, щоб угорi був жовтий колiр, а внизу - синiй. Вогонь Сонця вiддає свою енергiю в холоднi простори синього Всесвiту, в якому з участю води зародилося життя, яке треба плекати. У Всесвiтi синє всюди. Але коли людина на землi, то жовте Сонце угорi, а синя вода внизу.
   Хоча, коли жовте угорi, а синє внизу, то це матерiальний бiк протоарiйської цивiлiзацiї, рiльництво i хлiборобство. Про Бога нагадує лише рiвновага та гармонiя жовтого i синього.
   А коли вгорi синє, а внизу жовте, то це верховенство Ирiю. Ирiй - це небесна вода i взагалi небо (А.А. Потебня). Ирiй - це море, море на небi, небесне море. Ирiй - небесне море як стан душi, стан свободи i щастя. Ирiй - це кiнечний стан Бога як iдеал майбутнього.
   Якщо синiй Ирiй вгорi як небо, небесна вода, а жовте Сонце i небеснi зiрки внизу, то Ирiй їх i породив. То спочатку було синє небо, небесна вода.
   Синє небо, небесна вода вгорi, а жовте Сонце i небеснi зiрки внизу - це духовний бiк протоарiйської цивiлiзацiї.
   Вiд духовного самi втрати. Мабуть, тому i було колись запропоновано перевернути прапор. Щоб матерiальне було вгорi.]
   ...
   ...
   [У литовськiй i бiлоруськiй культурах чимало залишилося вiд протоарiйської цивiлiзацiї. А також - в українськiй культурi. Протоарiї йшли зi Скандинавiї через литовськi й бiлоруськi землi в Пiвнiчне Причорномор'я (українськi землi). А потiм - в Iндiю. В українськiй культурi вiдбилася головна цiннiсть цiєї цивiлiзацiї - життя, вiдбилися основи - чим живиться життя; це вогонь Сонця i вода. В символiцi - жовтий i синiй кольори. В культурi, в ритуалах протоарiїв (дослов'янських племен, антiв) по водi пускали вогонь. Вогонь деякий час горiв на водi. У слов'ян цей ритуал виконувався на Iвана Купала. Тодi по водi пускали не тiльки вiнки, а й вогонь, свiчки у вiнках.]
   ...
   ...
   [Життя живиться змiнами. Тому людина має, крiм повсякденного стану свого духа, ще й iнший стан, стан Божественний, стан Безсмертя.
   Можливiсть отримати цей стан виникає, коли людина не йде за своїми думками, спонуканнями. А лише фiксує свої думки.
   Думи мої, думи...
   У людинi повинна постiйно змiнюватись воля на натхнення, а натхнення - на волю.]
   ...
   ...
   [Дев'ятого травня 2011 року.
   Центром протоарiйської цивiлiзацiї були землi Пiвнiчного Причорномор'я, землi України. Протоарiї йшли зi Скандинавiї через литовськi та бiлоруськi землi. Тому в литовськiй i бiлоруськiй культурах залишилося чимало вiд протоарiїв. Але центр протоарiйської цивiлiзацiї (курганна культура) - землi України. Потiм частина протоарiїв пiшла на пiвдень.
   Основною цiннiстю протоарiїв було життя. Життя живиться вогнем Сонця i водою. Тому два кольори, жовтий (вогонь Сонця) i синiй (вода) як символи - є кольорами, якi вiддзеркалюють витоки основної цiнностi протоарiїв - життя. А тут дев'ятого травня розвiшали кривавi прапори по всiй Українi, почiпляли iмперськi стрiчки.
   Вiйна. Кров. Повинен бути день примирення.]
   ...
   ...
   [Протоарiї йшли зi Скандинавiї через землi Литви i Бiлорусiї, на землi України, тобто в Пiвнiчне Причорномор'я. I тут була заснована протоарiйська цивiлiзацiя (курганна культура). Цiннiсна її основа - життя. На чорноземах Причорномор'я вирощували життя, рослинне життя, для якого потрiбнi жовте Сонце i синя вода. Рiвновага, гармонiя жовтого й синього i є Бог, Багатство, Багатство Духу, Доля як щастя, рiвновага, що дає стан Божественного, стан умиротворення душi.]
   ...
   ...
   [Вiд вогню Сонця i вiд води рослина йде вгору. Вiд вогню Сонця i вiд води - життя. Рiвновагою цих двох стихiй є Бог. Людина отримує стан Бога, коли в нiй змiнюється воля на натхнення, а натхнення - на волю. Натхнення - це жовтий вогонь Сонця. Воля - це синя вода. Постiйний обiг натхнення i волi породжує стан Бога. Це ми можемо побачити i в iндiйських арiїв, у їх жнанi-йозi. Жнанi - знання. Жнанi-йог постiйно змiнює волю на натхнення (осяяння), а натхнення - на волю, поки не отримає стан Бога, стан свободи i щастя. У протоарiїв Пiвнiчного Причорномор'я те саме.]
   ...
   ...
   [Бог - це однакова кiлькiсть двох протилежностей, вогняної i водної, їх рiвновага, гармонiя, що дає людинi сам стан Бога, Долю (частину) до iнших повсякденних станiв для повноти. Коли є стан Бога, то є абсолютна повнота. Багатство. Бог - Багатство, Багатство як повнота. Про це говорить i дзен-буддизм, i чань-буддизм, i суфiзм, i брахманiзм. Про це говорить християнський мiстицизм. Це пiшло вiд Пiвнiчного Причорномор'я, з доскiфського перiоду, пiшло вiд протоарiйської цивiлiзацiї (курганна культура).]
   ...
   ...
   [Вогонь жовтого Сонця згори, а прохолода синьої води знизу живлять рослину, живлять життя рослини, а через це - i всяке життя. Життя - основна цiннiсть.
   Але воду можна розумiти i як небесну воду (Ирiй). Вона основа. Вона згори як Небо. Вона породила Сонце i небеснi зiрки. Вона - направленiсть до змiн, тобто воля. Сонце i зiрки - натхнення, осяяння. Натхнення змiнюється на волю i - навпаки.]
   ...
   ...
  

[2012.]

  
   ...
   ...
   [Витоки iндоєвропейського (арiйського). Iдея i практика Божественного, а також психiчного регулювання i рiвноваги виникли у iндоєвропейських народiв, коли зiйшлись матрiархальна та патрiархальна культури, утворивши теорiю й практику Божественного як гармонiї. Миролюбна матрiархальна культура прадавньої Європи в образах богинь, в образах Царицi Мертвих, i войовнича патрiархальна культура прадавнiх арiїв (М. Элиаде, И. Кулиано), жерцiв, воїнiв, хазяїв (М. Элиаде, И. Кулиано) зiйшлися на територiї Пiвнiчного Причорномор'я. Виникли iдея i практика Божественного як психiчної гармонiї двох протилежностей, Сонячно-вогняної i Небесно-водяної. Вогняне i водяне в людинi як боротьба двох протилежностей мають i Божественне як рiвновагу, як гармонiю цих протилежностей. В фольклорних пiснях прадавнiх українцiв розповiдається, як люди просо сiяли, сiяли, Див, Ладо, сiяли, сiяли (Українська народна обрядова поезiя). Див як Сонячно-вогняне, чоловiче i Ладо як водяне, Небесно-водяне, жiноче, в рiвновазi, в гармонiї, вiд чого в людини виникає стан Божественного. Божественне - це гармонiя протилежностей. Цi основи протоарiйської культури проштовхувались арiйськими племенами на пiвдень, в Iндiю. Цi основи можна бачити в Рiгведах, в брахманiзмi взагалi, де Стан Божественного, Стан Бога виникає у людини вiд рiвноваги й гармонiї станiв натхнення (Сонячно-вогняне, Агнi) i волi (Небесно-водяне, Сома) (Ж. Дюмезиль; Ф.Б.Я. Кёйпер), де натхненнi розум i воля - два принципи, через якi можна отримати просвiтлення (Г. Фёрштайн). Хоча дорога до просвiтлення як квазiпасивностi починається i з волi i з дивлення (Див "Ясне Небо"). Див, "Ясне Небо" залишається основою для квазiпасивного (Ж. Дюмезиль) просвiтлення. Тобто основи психотехнiк iндiйських йогiв (жнанi йога) можна побачити i в культурах iнших iндоєвропейських народiв; наприклад, в праарiйських народiв Пiвнiчного Причорномор'я. Гармонiя тут - основа.]
   ...
   ...
   [Див - це Небо, Денне Сяюче Небо, Ясне Небо. Але Див - це Небо не тiльки те, що над нами, а й те, що в нас, коли ми навчаємось спостерiгати щось, що виникає в нашiй свiдомостi (спостерiгати виникнення думок, чуттєвих образiв), спостерiгати без яких-небудь затримок потоку свiдомостi, без реакцiй. Див - це вiдкритiсть свiдомостi. Див - це Небо всереденi нас, коли ми бачимо, як на ньому з'являється щось. Не концентрацiя на одному, а дивлення всього змiсту свiдомостi. Див - це дивлення.
   Ладо - це Небесна Вода. Ладо - це концентрацiя на одному.]
   ...
   ...
   [НЕМРИ. ХРАМ НЕМРИ. Послiдовники НЕМРИ стверджують, що виконують перше Священне Писання, яке було зафiксоване в символах на скелях Пiвнiчного Причорномор'я ("Кам'яна Могила" тощо). Послiдовники НЕМРИ розповсюджують своє Священне Писання серед людей. Вони будують свої храми у виглядi восьмикутної зiрки i вiрять в своє безсмертя.
   Послiдовники НЕМРИ прагнуть вiдновити витоки Божественного, яке люди колись понесли на пiвдень. Вони вiрять, що їх Священне Писання вiд самого Бога.
   "Нове життя Дива, й дивлення в себе - є спасiння. Iнше життя не нове, хоча ми й можемо прийняти в себе, в свiй шлунок те, що змiнить наш звичайний стан духу. Кiнець є, коли приймаємо в себе те, що змiнює звичайний стан духу. Шкодимо шлях тодi, втрачаючи життя вiчне. А життя вiчне - це не мерти. Раби ми, коли залежнi вiд спонукань змiнити свiй звичайний стан. У раба нема можливостi отримати стан невмирання, отримати життя вiчне. Ми можемо отримати стан невмирання, не йдучи за своїми думками, що спонукають. Отже лише спостерiгайте будь-який змiст свого духу без яких- небудь затримок i реакцiй на цi думки, Диво дивлячи як Див у собi. Ладо як лад отримаємо ми потiм, живучи заради життя. Й тодi маємо увагу до усякого як усереденi себе, так i навколо, усвiдомлюючи все, що є. А усвiдомлення всього, що є, з такою силою, як тiльки це можливо, веде до прориву в стан невмирання, крiзь перекручування i нерозумiння, що затуманюють наше усвiдомлення. Хiд цей є - хiд до безсмертя, життя вiчного пiсля смертi. Ирiй тодi - це ви, як вiльна хвиля морська. Мати таке - це мати безсмертя i пiсля життя. Чомусь ми не завжди хочемо такого. Ирiй тодi не з нами. Вiльнiсть тодi в нас вмирає. Оволодiвають спонукання не вiд Бога. Й ми втрачаємо можливiсть безсмертя, вбиваючи життя. I Доля нас покидає. Грiх вбивати життя. Робленими ми стаємо тодi, йдучи за спонуканнями. Оволодiває облуддя нами. Еластичними бути, повернутися до мене, до Бога. Горе не повернутися, не передати досвiд iншим, про невмирання, про Див i Ладу, про Ирiй i про Бога, про Долю свою й iншу, не передати цi слова iншим людям".]
   ...
   ...
   [ХРАМ НЕМРИ. Послiдовники Храму НЕМРИ стверджують, що, читаючи свою молитву i медитуючи в своєму храмi, вони просвiтлюються. Послiдовники Храму НЕМРИ стверджують, що їх молитва i є першi слова Бога. Цi слова зафiксованi в символах на скелях Пiвнiчного Причорномор'я ("Кам'яна Могила" тощо). Послiдовники НЕМРИ розповсюджують свою молитву серед людей. Вони будують свої храми для молитви i медитацiй у виглядi восьмикутної зiрки i вiрять в своє безсмертя.
   Послiдовники НЕМРИ прагнуть через молитви i медитацiї вiдновити витоки Божественного, яке люди колись понесли на пiвдень. Вони вiрять, що їх молитва вiд самого Бога.
   "Ми раби, коли залежнi вiд спонукань змiнити свiй звичайний стан духу. У раба нема можливостi отримати стан невмирання, отримати життя вiчне, тому що змiнювати звичайний стан свого духу - це обирати смерть. Раб йде за своїми думками, що спонукають, окручують. А ми можемо отримати стан невмирання, не йдучи за своїми думками, що спонукають, ставши биками, отримати стан тура, ставши як тур. Шлях нам вiдкривається, коли ми лише спостерiгаємо будь-який змiст свого духу, своїх думок, без яких-небудь затримок i реакцiй на цi думки, дивлячи Дивосвiт як Диво, як Див у собi. Коли ми маємо увагу до усякого як усереденi себе, так i навколо, усвiдомлюючи все, що є, то шлях продовжується. I тут усвiдомлення всього, що є, з такою силою, як тiльки це можливо, веде до прориву в стан невмирання, крiзь перекручування i нерозумiння, що затуманюють наше усвiдомлення, наше нове життя. Нове життя Дива, й дивлення в себе є спасiння тодi, коли не оволодiвають iншi спонукання, не вiд мене, не вiд Бога. Моє, вiд мене - це не вбиваючи життя зосередитись на всьому, що є нинi, з такою силою, щоб Дивосвiт ставав як Див, щоб стан вiд цього, як у тура, вiв до безсмертя. Грiх вбивати життя, йдучи за спонуканнями, коли оволодiває облуддя нами й ми йдемо не до мене, не до Бога, не передаємо цi слова iншим людям".]
   ...
   ...
   [Щоб одержати вищий стан рiвноваги i гармонiї, тобто Божественне, треба пiдтримувати рiвновагу мiж вольовими i натхненними станами. I цi стани зiллються в одне. I ми отримаємо Божественне.]
   ...
   ...
   [Небо - рiвновага, гармонiя.
   Небесна вода - воля.
   Сонце i зiрки - натхнення.
   Як же отримати рiвновагу, гармонiю?
   Робити те, що собi намiтив (воля), водночас рееєструючи змiст своєї свiдомостi, потiк цiєї свiдомостi (натхнення).]
   ...
   ...
   [У тобi з'являються спонукання. Ти бачиш їх. I тобi стає смiшно. Ти дивишся в себе туди, де вони зароджуються, тi спонукання. Це медитацiя.]
   ...
   ...
   [На цiй землi (Пiвнiчне Причорномор'я, територiя України) вперше виникла iндоєвропейська цивiлiзацiя, арiйська цивiлiзацiя (курганна культура). Iншi арiйськi племена були дикими. А на Пiвнiчному Причорномор'ї почалась цивiлiзацiя. В iнших арiйських племен вiйна була основою побуту. А тут вирощували рослину, хлiб, вирощували живе, життя. I цим вирощуванням започаткували основну цiннiсть цивiлiзованої людини - життя.
   Вирощувати життя - це сутнiсна основа праукраїнської й української культур. Маючи таку цiннiсть, важко вижити серед агресивних народiв. Найпотужнiша спроба захистити свою цивiлiзованiсть, захистити таку цiннiсть як життя - це була Запорозька Сiч. Її знищила московська iмперiя. Європа тiльки прийшла до цiєї цiнностi, а в українцiв це в кровi, це давно вже було в кровi.]
   ...
   ...
   [У справi Божественного в праукраїнськiй цивiлiзацiї Богом була рiвновага i гармонiя душi, духу.
   Гармонiя - це гармонiя мiж двома протилежностями, якi i на небi i в душi. Цi протилежностi денного сонячного Неба (Див) i нiчної небесної Води (Ладо). Ще три тисячi рокiв тому спiвали пiсню "А ми просо сiяли, сiяли. Див, Ладо сiяли, сiяли". Див - жовте сонце i зiрки. Ладо - синя небесна вода. Див - натхнення в душi. Ладо - воля.
   Воля (Ладо) - це вiдбiр з потоку свiдомостi значущого, а натхнення (Див) - це сам потiк свiдомостi. Воля вiдбирає. Але рееєструвати потiк свiдомостi - це ще натхнення. Воля виконує те, що людина собi намiтила. Але просто рееєструвати потiк свiдомостi - це момент рiвноваги. Як врiвноважити волю i натхнення? Робити те, що свiдомо намiчено (воля), рееєструючи думки в своїй свiдомостi (натхнення). Коли присутня одна байдужа рееєстрацiя думок, що виникають, як певна рiвновага волi i натхнення, може виникнути Стан Божественного як вiдчуття безсмертя. Це - Бiг, Бог, ДажБог, БiлоБог, ЧорноБог.
   Вода i вогонь свiт створили (Українська мiфологiя). Вода - теж свiтло. Але вогонь - це певної сили свiтло, це дух. Вода - посередник мiж живим i мертвим; i причетна до вiчностi.
   Вода про все знає (Українська мiфологiя). Це дiя з намiченим знанням, тобто воля. Вогонь - це дух, натхнення, потiк свiдомостi. Коли людина свiдчить про такий потiк свiдомостi, то це є деякою рiвновагою. Воля не проявляється, не дiє, але i цей потiк свiдомостi, як натхнення, не втiлюється у життя. I це медитацiя. Це веде до Стану Бога.]
   ...
   ...
   [Державно-конфесiйнi стосунки будуються просто. Державнi органи заграють з великими, багатими конфесiями, якi експлуатують традицiю, мають великий приход. Державнi мужi влаштовують зустрiчi з цими релiгiйними лiдерами, ходять до церкви, щоб їх сфотографували, коли вони ставлять свiчки або цiлують хрест. Особливо активно це вiдбувається перед виборами, щоб показати свою релiгiйнiсть. Сiчеславська держадмiнiстрацiя в цьому не виняток.
   Сiчеслав - це назва Днiпропетровська, тому що тут, в Днiпропетровськiй областi, були всi основнi Запорозькi Сiчi. Цариця московської iмперiї Катерина II знищила Запорозьку Сiч, останнє, що залишалось вiд арiйської культури, арiйської цивiлiзацiї. Iндоєвропейська (арiйська) цивiлiзацiя виникла якраз на цiй землi. Арiї - це скандинави (прадавнi вiкiнги), якi, воюючи, дiйшли до Iндiї. Арiї були дикими. Але тут, на цiй землi, виникла культура, перша арiйська культура (курганна культура). Почали вирощувати рослину, вирощувати живе, життя. Виникло ставлення до життя як до цiнностi. Це i було закладено в праукраїнську культуру, в дохристиянську українську релiгiю. Але державнi можновладцi цього не знають. Заграють з вигiдними для них конфесiями, якi мають паству, що за них проголосує на виборах, або якi мають грошi, порушуючи закон про те, що церква вiддiлена вiд держави. Оце такий сучасний стан. Сучасний стан Сiчеславщини (Днiпропетровщини) - це рiзноманiття релiгiй, рiзноманiття духовних общин (християни, мусульмани, буддисти, рiдновiри, iудеї, iндуїсти, мормони, кришнаїти, сахаджа - йоги, фалунь дафа, бахаї, теософи, послiдовники общин Блаватської, Рерiха). Тенденцiї розвитку? Якщо державнi можновладцi не будуть загравати з певними конфесiями i втручатися в релiгiйнi справи, надаючи перевагу певним релiгiям, пропагуючи їх, чим i породжуючи стан нерiвноправ'я, то буде мир i спокiй. Тодi виникне можливiсть збагнути основи релiгiйностi, повернувшись до основної цiнностi - життя, повернутись до розумiння наукової й iнонаукової картини свiту.
   Науковцi icнують, щоб давати поради полiтикам. Вченi - це консультанти та радники для полiтикiв. Вченi оперують об'єктивностями. Але полiтики не прислухаються до вчених, що є патологiєю суспiльства.]
   ...
   ...
   [Temple hint (храм-натяк)
   Святе Письмо є натяк на Бога.]
   ...
   ...
   [TEMPLE (храм)
   Святе Письмо є натяк на Бога. Веда, Авеста, Трипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натяк.]
   ...
   ...
   [ХРАМ Дивлення Дива. Веда, Авеста, Трипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натяк.
   Веда, Авеста, Трипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натяк на Бога, на Божественне. Бог, Божественне поза словами. Слова тiльки для натяку. Будь свiдком своїх спонукань, думок i залишайся у своєму Я, дивлячись диво. Не йди за своїми спонуканнями i думками.
   "Мусиш бути свiдком своїх спонукань, думок i залишатися у своєму Я, дивлячись диво. Мусиш не йти за своїми спонуканнями i думками, що змiнять, порушать природний стан твого духу. Грiх вбивати життя, йдучи за своїми спонуканнями i думками, що порущують той незмiнний, природний стан твого духу, душi, Стан Бога, Долi щасливої".]
   ...
   ...
   [ХРАМ. Веда, Авеста, Tрипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натяк, натяк на Бога. Ви боги.
   "Слова - лише натяк на Бога".]
   ...
   ...
   [ХРАМ Див-Ладо. Медитацiя Пiвнiчного Причорномор'я. I. Див. Все починається з дивлення, дивлення в себе. II. Ладо. Продовження є, коли лад в дивленнi, коли посмiхаєшся своїм думкам,, почуттям, спонуканням, якi з'являються в тобi; посмiхаєшся виникненню в тобi думок, почуттiв, спонукань i продовжуєш дивлення в себе, фiксуючи появу i зникнення всьго цього в собi. III. Див-Ладо. Закiнчення є, коли в дивленнi лад, лад в собi як рiвновага, гармонiя, отримання Стану Бога, Стану Бога як Долi щастя.
   "Дивишся в себе i, рєєструючи, посмiхаєшся думкам, почуттям, спонуканням, якi вiдволiкають, що з'явилися в тобi. Посмiхаєшся всьому, що з'явилося в тобi. I продовжуєш своє дивлення".]
   ...
   ...
   [ХРАМ Бога. На скелях печер i на стiнах храмiв Пiвнiчного Причорномор'я символами написанi першi слова Бога.
   "Моє слово є слово Бога. Грiх його не розповсюджувати. Ми помiчаємо все, що проходить через нашу свiдомiсть, проте нiчим не захоплюємось. Умовити себе на щось iнше - вiдiйти вiд Бога. Розчинись, але йди за Богом. А по-iншому не буде безсмертя. Шорсткуватий та шершавий шлях, який не веде до мене, коли ти приймаєш в себе те, що змiнює звичайний стан духу твого, бадьорить або заспокоює. Коли ти вбиваєш життя, живе i людське, то шлях до мене припиняється зовсiм. I безсмертя вже не буде. Немає iнших слiв у Бога i тому не неси iнших слiв до людей".]
   ...
   ...
  

[2013.]

  
   ...
   ...
   [Арiйськi основи. Кожен iндоєвропеєць повинен вивчати українську мову. Праукраїнська є коренем арiйських мов (М. Красуський). В кожнiй державi (iндоєвропейськiй, арiйськiй державi), починаючи з Норвегiї, Швецiї i закiнчуючи Iндiєю, повиннi вивчати українську мову. Чому? А тому що коренi iндоєвропейської, або арiйської цивiлiзацiї лежать в Пiвнiчному Причорномор'ї. Тут, в Пiвнiчному Причорномор'ї виникла первинна арiйська цивiлiзацiя. Iншi арiйськi племена були дикими, а тут почалась цивiлiзацiя, почали вирощувати рослину. I найголовнiше - була закладена основна цiннiсть цiєї цивiлiзацiї. В iндоєвропейському священне "svet" означає "рiст", розквiт животворного, що веде до визрiвання плоду й прориву до нового, вищого стану (В. Горський). Тобто була закладена така цiннiсть, як "життя". А щодо "вищого стану", то була закладена iдея Бога як вищого стану людини, а також практика отримання Божественного, практика усiлякої медитацiї, медитацiї, яка отримала розвиток, коли арiї пiшли до Iндiї, Iрану i вплинули на виникнення iндуїзму i зороастризму. З iндуїзму вийшов буддизм, який вплинув на китайський даосизм. А зороастризм вплинув на iудаїзм, з якого вийшло християнство, що вплинуло на мусульманство. Але практичнi (мiстичнi) коренi всiх цих релiгiй, отже й усiх цих Богiв - в практицi медитацiї, яка почалась з культури Пiвнiчного Причорномор'я, з медитативної культури. Основа цiєї культури - Див, а практика медитацiї - це Дивлення. Праукраїнцi спiвали "А ми просо сiяли, сiяли, Ой, Див, Ладо, сiяли, сiяли" (Українська народна обрядова поезiя), коли не було написане ще нi одне Святе Письмо, нi Веди, нi Авеста, нi Трiпiтака, нi Дао де цзiн, нi Бiблiя, нi Коран. Медитацiя - це мiстичне, що є коренем релiгiї, починається з Дивлення. Пильно дивлячись, занурюєшся в самадхi (С. Кацукi). Дивлення у прадавнiх арiїв - це Див. Але Див перетворився в негативне божество. Тiльки в Iндiї вiн залишився як позитивний - у виглядi дев. Однак залишилась основа Дива як квазiпасивнiсть (Ж. Дюмезиль), тобто медитативнiсть. А щодо самого iменi Бога, то це не важливо. Значущий Бог вислизає вiд рабської прихильностi до свого iменi (Ж. Дюмезиль). Тут головне - медитацiя, головне - квазi (нiби). Та i медитацiї замало. Вище, вищий стан духу приходить до людини тодi, коли до цього залучається "рiст".
   Iранський Зороастр вплинув на еврейських пророкiв з приводу сприйняття ними iдеї божественностi (Чайлд Гордон). Це вiдбилося i в Бiблiї, i в Коранi. Але щоб знати коренi Божественного, треба повернутися до початкового стану речей, якi лежать у Пiвнiчному Причорномор'ї, у прадавнiй українськiй культурi. "Рiст" (В. Горський), рiст людського життя - це основа культури. "Див", "Дивлення" - це припинення неправильного росту. Припинення неправильного росту перероджує людину. I пiсля такого переродження можна вже перейти до другого етапу життя - стану конкретизацiї та реалiзацiї себе (А. Колодний).
   Висновки. Основа арiйської цивiлiзацiї - це прадавнi iдеї "рiст" i "дивлення" ("дивлення" як припинення неправильного росту), вони живуть i перетворюються в iдею "переродження" людини як невiд'ємної частини її життя.]
   ...
   ...
   ["Русский мир" i цiнностi степiв Пiвнiчного Причорномор'я. Перш нiж створювати новий мiф "Русский мир" i вкладати в це грошi, краще б було московським можновладцям розiбратися iз змiстом слова "руси" (С. С. Губерначук), i з тим, звiдкiля воно походить. А це слово, i взагалi всяка Русь (бiла, червона, литовська, московська) походить з Пiвнiчного Причорномор'я, з середнього Днiпра. Тобто походить вiд праукраїнцiв. Чи не вiд того московськi нацисти i шовiнiсти намагаються привласнити Пiвнiчне Причорномор'я собi?
   "Русский мир" - це та частина православ'я, яка неправильно розумiє Бiблiю, неправильно розумiє Iсуса Христа. Не розумiє того, що з початку створення Всесильним небесного i земного (Буття 1:1) як символiв, а не неба i землi, починається вся бiблiйна iсторiя, що Бог є Дух (Iоан 4:24), що Царство Боже в вас (Лука 17:21), що ви боги (Iоан 10:34), не розумiє по аналогiї з тим, як цього не розумiли деякi iудеї. Не розумiючи цього, вона створює мiф ХХI столiття "Русский мир". Вчений Б. Рибаков стверджує, що предки арiйцiв жили у Поднiпров'ї (Б. Рибаков, С.С. Губерначук). Тут i були закладенi основнi цiнностi арiйської цивiлiзацiї. Також була закладена сутнiсть iдеї Бога, розумiння Бога. Цю iдею, це розумiння арiї понесли до Iндiї. Ця iдея вплинула при виникненнi iндуїзму i зороастризму. Пильно дивлячись, занурюєшся, поринаєш у самадхi (Секiда Кацукi). А "дивлячись" - вiд арiйського "Див". Один з практичних принципiв цiєї iдеї, iдеї Бога, є "Дивлення" як принцип усiлякої медитацiї, вiн був перенесений арiями з Пiвнiчного Причорномор'я в Iндiю й Iран, i вплинув при формуваннi iндуїзму (брахманiзму) i зороастризму. Iранець Зороастр вплинув на еврейських пророкiв з приводу сприйняття ними iдеї Божественностi (Гордон Чайлд). Iудеї були сприйнятливi до впливу зороастризму, деякi книги iудаїзму чiтко вiдображають зороастрийськi уявлення (М. Бойс). З iудаїзму виникло християнство, релiгiя, яка сягає своїми коренями в обидвi цi прадавнi вiри: одну - семiтичну, другу - iранську (М. Бойс). Тобто iдея Бога передається з однiєї релiгiї до iншої. Ця iдея повертається знову до Пiвнiчного Причорномор'я в складi християнського православ'я як релiгiйної структури. Але ця iдея втрачається зовсiм в московському проектi "Русский мир". Поновити iдею Бога - це повернутись до її витокiв. Цi витоки закладенi ще в українських говiрках та у санскритi, в розумiннi рiвноваги, гармонiї.
   Рiвновага (гармонiя, неподвiйнiсть) в людинi протилежностей (вогонь-вода) - це невип'ячування цих протилежностей. Невип'ячування (невип'ячування також всiлякої думки в головi) припиняє неправильний рiст i актуалiзує Стан Бога, як потужнiсть, силу. В українських говiрках - це тур (iз санскриту - тур'я). Але долучитись до цього урештi-решт, долучитись до процесу припинення росту можливо через таку цiннiсть як рiст. Рiст як цiннiсть був закладений при вирощуваннi рослин в Пiвнiчному Причорномор'ї. Iдея Бога виникає як припинення неправильного росту. А це дає людинi переродження. I пiсля такого переродження можна вже перейти до другого етапу життя - стану конкретизацiї та реалiзацiї себе (А. Колодний). I яке вiдношення до цього має "Русский мир" як щось штучне?]
   ...
   ...
   [Святе Письмо є натяк на Бога.
   Людина повинна вiдкрити Бога в собi.]
   ...
   ...
   [Медитацiя - це поступовий процес Дивлення, Явлення, Ладування.]
   ...
   ...
   [Рiст - це святе. Але Пильно Дивись, займайся Дивленням, i цим зупини неправильний рiст.]
   ...
   ...
   [ХРАМ СВIДЧЕННЯ. Веда, Авеста, Трипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натяк на свiдчення.
   Веда, Авеста, Трипiтака, Дао де цзiн, Бiблiя, Коран - натякають на свiдчення. Святе Письмо - це свiдчення, стан-свiдчення, стан Бога.
   "Мусиш бути свiдком своїх спонукань i думок, залишаючись у своєму Я. Мусиш свiдчити свої спонукання i думки, не змiнюючи звичайний стан свого духу, не приймаючи в себе те, що бадьорить або заспокоює. Грiх йти за своїми спонуканнями i думками, вбиваючи життя, припиняючи рух до життя вiчного, не засвiдчуючи мої слова, слова Бога".]
   ...
   ...
   [Читаю в Iнтернетi росiйською мовою: "30 ноября 2013 г. Власть разогнала мирный митинг студентов. "Беркут" бил дубинками всех без разбора - молодых людей, девушек".
  
   Iндоєвропейська цивiлiзацiя, iндоєвропейська культура, або арiйська культура виникла тут, на цiй землi, в степах Пiвнiчного Причорномор'я. Виникла основна цiннiсть. Виникло святе. Святе - це рiст, вирощування рослини, вирощування дитини. I коли дiтей б'ють, коли студентiв б'ють, коли "Беркут" почав бити студентiв, то ми всi повстали. Спрацювала генетична пам'ять. Ми нащадки iндоєвропейської, або арiйської культури.
   Святе - це рiст, вирощування рослини, дитини. Розумiння Бога виникло теж на цiй землi, в степах Пiвнiчного Причорномор'я. Бог - це припинення неправильного росту, неправильної думки, це рiвновага протилежностей, коли нiчого не випирає, коли нiяка неправильна думка в нас не випирає. Коли є гармонiя.
   Отже. Повторюю. Святе - це рiст, думка, як правильно вирощувати, а Бог - це припинення неправильного росту, припинення думок про рiст, коли вiн неправильний, це рiвновага i гармонiя протилежностей (вогню i води), коли не випирає нiяка думка, коли є медитацiя, медитативнiсть, коли є щастя, Доля щастя. Бог - це Доля, Доля щастя, Доля щаслива, Доля як двiйник. Цей двiйник з'являється у людини.
   Якби до мене не було героїв України, не було Мазепи, Бандери, Шухевича, то я тут, мабуть би, i не стояв, i не казав цього.
   Слава Українi! Героям слава!]
   ...
   ...
  
  

ЗМIСТ

  
   2003..................................................3
   2004..................................................8
   2007.................................................12
   2008.................................................14
   2009.................................................16
   2010.................................................17
   2012.................................................18
   2013.................................................19
   [2011.]..............................................20
   [2012.]..............................................28
   [2013.]..............................................37
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Мурашкiн М.Г.
   М91 Вода-вогонь. Днiпропетровськ: "Акцент ПП", 2014. - 44 с.
  
   ISBN 978-617-7109-33-3
  
   Ця книга про виший стан людини, про вищий стан його духу, про стан Бога.
  
  

УДК 081/082

ББК 94; я44

  
  
  
  

Лiтературно-художнє видання

МУРАШКIН Михайло Георгiйович

ВОДА-ВОГОНЬ

Українською мовою

Матерiал друкується в авторськiй редакцiї

Формат 60х84/16. Умовн. Друк. Арк. 2,8

Тираж 700 пр. Зам. N5002

Видавництво ТОВ "Акцент ПП"

пр. Кiрова, 97К, м. Днiпропетровськ, 49054

тел. (056) 794-61-04(05)

Свiдоцтво суб'єкта видавничої справи

серiя ДК N 4122 вiд 27.07.2011.

  
   На обкладинцi використано зображення "Никшарум" (Свiдоцтво про реєстрацiю авторського права на твiр N 32181).
  
   Зв'язок з автором здiйснюється через електронну пошту й мобiльний телефон:
   Е-mail: michailmurashkin@gmail.com
   Мобiльний телефон: 097 45 90 308
   095 5 81 91 21
  
   Додаткова iнформацiя в Iнтернетi:
   1) michailmurashkinbooks.blogspot.com [або: Издания Михаила Мурашкина]
   2) http: // samlib.ru/m/murashkin_m_g/ [або: Мурашкин Михаил Георгиевич - Lib.ru: Журнал "Самиздат"]
   3) murashkin.jimdo.com [або: Записи Мурашкина]
   4) mgmurashkin.jimdo.com
   5) murashkinmg.narod.ru
  
   Мурашкiн М.Г.
   М91 Вода-вогонь. Днiпропетровськ: "Акцент ПП", 2014. - 44 с.
  
   ISBN 978-617-7109-33-3
  
   Ця книга про виший стан людини, про вищий стан його духу, про стан Бога.
  

УДК 081/082

ББК 94; я44

  
  

Вiддруковано в ТОВ "Акцент ПП"

пр. Кiрова, 97К, м. Днiпропетровськ, 49054

тел. (056) 794-61-04(05)

Свiдоцтво суб'єкта видавничої справи

серiя ДК N 4122 вiд 27.07.2011.

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   2
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"