Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Записи 2020 року

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У книзі "Записи 2020 року" Михайла Георгійовича Мурашкіна розглядаються ідеї філософії науки. У виданні також містяться і художні твори. Загалом тут автор торкається багатьох напрямків культури і відображає наукове й художнє бачення світу.


Михайло МУРАШКІН

ЗАПИСИ 2020 РОКУ

Днiпро

МОНОЛИТ

2021

   УДК 081/082
   М91
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   У книзі "Записи 2020 року" Михайла Георгійовича Мурашкіна розглядаються ідеї філософії науки. У виданні також містяться і художні твори. Загалом тут автор торкається багатьох напрямків культури і відображає наукове й художнє бачення світу.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ISBN 978-617-7369-65-2 No Мурашкiн М.Г., 2021

ПЕРЕДМОВА

  
   "Записи 2020 року" Михайла Георгійовича Мурашкіна виходять після таких книг як "Записи 2000 года", "Записи 2001 года", "Записи 2002 года", "Записи 2003 года", "Записи 2004 року" "Записи 2005 года", "Записи 2006 года", "Записи 2007 року", "Записи 2008 года", "Записи 2009 года", "Записи 2010 года", "Записи 2011 года", "Записи 2012 года", "Записи 2013 года", "Записи 2014 года", "Записи 2015 года", "Записи 2016 года", "Записи 2017 года", "Записи 2018 года", "Записи 2019 года". Тобто "Записи 2020 року" - це двадцять перша книга цієї серії.
   Автор не зраджує своїй традиції виділяти дві частини тексту. Одна з них - це на полотні сторінок книги художні твори. Друга ж - філософські сентенції, а також публіцистика й есеїстика, взяті в квадратні дужки. Тут на просторах сторінок все не художнє виділене квадратними дужками.
   Квадратні дужки вміщують не художні тексти. Художні ж бо разміщуються безпосередньо, вписані в білизну сторінок без всяких виділень.
   Видання мовить про філософію. В ньому містяться й художні твори. В 2020 році розглядалися ідеї філософії науки. В цілому тут є дотик до багатьох напрямків культури, філософії і науки, а також - художнє бачення світу.
   Запропоновані записи будуть привабливими і корисними широкому колу читачів, всім тим, хто цікавиться різними напрямками культури.

ПИСЬМО. 2020. БЕРЕЗЕНЬ

   ...
   ...
   ВсеБог!
   ВсеБог!
   ВсеБоже! В Тобі всі протилежності.
   Ти ДивЛадо - світлосяйний Бог.
   Коли Ти в мені маєш прояв, то все навкруги сяє, і всі недоліки зникають. Виникає досконалість.
   Ти - та щаслива доля, від якої зникають недоліки.
   ВсеБоже. Ти ДивЛадо - світлосяйний Бог.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Виконую Твою настанову: засвідчую свої спонукання. Рано-вранці просинаюсь і пів години засвідчую. Тобто дивлюсь ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. А у неділю в гаю опівдні, коли сонце над головою протягом години роблю те саме: засвідчую свої спонукання. Бачу, як я відвертаюсь, відхиляюсь, відриваюсь. Розумію, що це поглиблене засвідчення. Воно приводить до стану життя вічного. До Тебе, ВсеБоже. І це - щастя.
   ...
   ...
   ВсеБоже. Я виконую Твої настанови, як можу. Не міняю свій стан; тобто не вживаю те, що змінює його: не вдаюсь до нервової напруги, не вдаюсь до крайнощів у своїх емоціях. Виконую Твою настанову і не вбиваю живе. Тобто перш за все не вбиваю себе як живе, бережу себе, не пиячу, не маю думок про самогубство. Не вбиваю інших людей, тварин. Не їм багато живої їжі.
   Виконую Твою настанову, ВсеБоже: засвідчую свої спонукання; тобто ізсередини себе дивлюсь в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. Буває, відволікаюсь, спокушаюсь, перериваю засвідчення своїх спонукань. Але я стараюсь. Передаю всі Твої знання, ВсеБоже, іншим задля життя вічного. Славлю Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь і видавлюю із себе сльозу. Зроняю сльозу.
   Всевидюще Око зронило сльозу, з якої створилися всі світи.
   У мене - те ж саме. Зроняю сльозу, і навколо створюються всі світи. Все навколо сяє світлом.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Відчуваю навколо себе все відразу. І все сяє. Це Ти відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБог. Знаю. Створювати собі кумирів - це розпалюватись і свідомо міняти свій природний стан духу. Грати в азартні ігри - це розпалювати себе і свідомо міняти свій природний стан духу. Вживати їжу і напої, які стимулюють або заспокоюють, - це міняти свій стан і духу й тіла. Я сторонюсь всього цього, дивлюсь на це згори свого внутрішнього початку, дивлюсь ізсередини себе в ті думки про створення кумирів, азартні ігри, вживання їжі й напоїв, стимулюючих і заспокоюючих, сторонюся всіх їх. І Ти, ВсеБоже, мені відкриваєшся.
   Слава Тобі!
   ...
   ...
   ВсеБоже. У мене увага зачіплюється за одну крапельку, будь-яку, будь-де. І - концентрується. Після чого відчуваєш все навколо, все відразу. Відчуваєш і зливаєшся з цим усім, свідчиш.
   І Ти відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо!
   Видюще Око ВсеВидюще Око!
   Світ ВсеСвіт!
   Твої прояви - це Див, Ладо, Жива.
   Засвідчую свої спонукання. Намагаюсь постійно глядіти ізсередини себе в свої рухи; рух руки, яка це пише; рух дихання, думки, почуття, рух відчуття.
   Моє глядіння, Дивлення - то Твій прояв, Див, як дивлення-дивування.
   Моє Дивлення ізсередини себе - то Твій прояв, Ладо, як ладування.
   Моє Дивлення в свої рухи - то Твій прояв, Живо, як живоявлення.
   Спостерігаю, наглядаю, назираю зміст своєї свідомості й Ти, ВсеБоже, ВсеВишній, ВсеВідо, ВсеВидюще Око, ВсеСвіт, приходиш.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Ти - Все. Твої імена і назви змінювались: Сварог, Ісварга, Сварга. Або: ДаждьБог, Дажба. Але Ти вище усіляких імен і назв. Ти відчуваєшся, якщо глядіти ізсередини себе в свої рухи, глядіти своїм внутрішнім початком.
   Шануємо Тебе!
   ...
   ...
   Спостерігаю і споглядаю зміст своєї свідомості. Зосереджуюсь і концентруюсь на спостеріганні й спогляданні своєї свідомості.
   І Ти мені відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   Споглядаємо, спостерігаємо зміст своєї свідомості, свої думки, спонукання.
   Споглядаємо, спостерігаємо всі свої почуття, відчуття, Все!
   Засвідчуємо Все.
   І Ти нам відкриваєшся.
   Шануємо Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   Ізсередини себе дивимось у свої рухи: рухи рук, дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   Засвідчуємо внутрішнім початком.
   Засвідчуємо.
   Шануємо Все!
   ...
   ...
   Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!
   ...
   ...
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо,
   Видюще Око ВсеВидюще Око,
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!
   Але -
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   ...
   ...
   ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ!
   ...
   ...
   Скрізь збираються люди разом заради того, що є, що існує реально.
   Релігійні люди збираються разом заради того, чого нема, не існує.
   Бог - це те, чого нема.
   Але ні! Це певний стан Духу. Бог є Дух.
   ...
   ...
   Вірю в загублений час.
   Він показав те, що треба,
   Те, що треба для всіх нас,
   Що підіймає до неба.
   ...
   ...
   ВСЕ. Дивлюсь на себе; дивлюсь крізь себе на світ.
   Ізсередини себе дивлюсь своїм внутрішнім початком.
   І мені відкривається ВСЕ.
   Шаную ВСЕ!
   ...
   ...
   ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе. Дивлюсь із себе; дивлюсь крізь себе; на себе дивлюсь, на світ. Внутрішнім початком дивлюсь.
   Зливаюся з усім.
   ВСЕ - це спасіння!
   ВСЕ, шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВСЕ. Все - початок і кінець. Але тільки глядіти треба. Тому дивись ізсередини себе; дивись із себе, дивись на себе, дивись крізь себе на світ.
   І ВСЕ відчиниться відразу.
   Шануй ВСЕ!
   ...
   ...
   ВСЕ, ВсеБог. Дивлюсь із себе на себе.
   Дивлюсь із себе на себе і крізь себе на світ. І досконалість приходить.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВСЕ. ВсеБог. Дивлюсь ізсередини себе на себе. На руки, які рухаються. На думки, які віддалено виникають в моїй голові. Дивлюсь на свої рухи і на нерухомість, яка виникає.
   І ВСЕ розквітає.
   І Ти розквітаєш, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВСЕ. ВсеБоже. Дивлюсь на себе і далі - вперед себе. Дивлюсь і на світ навкруги. Не очима дивлюсь. Ізсередини себе дивлюсь. Відчуваю ВСЕ всією своєю сутністю.
   ВсеБоже. Підвищена чуттєвість - і Ти відкриваєшся.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе. Дивлюсь із себе, крізь себе; на себе і на світ дивлюся.
   Стаю ВСІМ!
   ...
   ...
   ВСЕ!
   ВсеБоже!
   Дивлюсь із себе на себе!
   Дивлюсь із себе на себе!
   Дивлюсь крізь себе на світ!
   Дивлюсь із себе на себе, на світ!
   І Ти з'являєшся як стан моєї душі!
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВСЕ. ВсеБоже. Не вбиваю живе. Ми всі не вбиваємо живе. Навіть рослину не вбиваємо, якщо це не задля живого. Рослину вбиваємо лише задля нового життя, задля більшого живого. І журимось, коли це не так. І співаємо:
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зелена ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".
   ...
   ...
   Ой, Див, Ладо!
   Див, Ладо!
   Рівновагу не втрачай.
   Усіляке не вживай.
   Ладо-Жива!
   Ладо-Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Пильнування не втрачай.
   Не вбивай, не вбивай.
   Споглядання не втрачай.
   Жива-Сокіл!
   Жива-Сокіл!
   Споглядай, спостерігай.
   З себе споглядай.
   Споглядай, спостерігай.
   Зсередини споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   ...
   ...
   "Та не винна в тому доля,
   А все винна твоя воля.
   Бо що заробляєш,
   Та й те пропиваєш".
   Див, Ладо!
   Див, Ладо!
   Усіляке не вживай,
   Рівновагу не втрачай.
   "Людська кров - не водиця,
   Проливати не годиться".
   Душа-Жива!
   Душа-Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Пильнування не втрачай.
   Не вбивай, не вбивай.
   Споглядання не втрачай.
   "Ой на Чорному морі, на білому камені,
   Ой там сидить ясен Сокіл -
   Низенько голову склонив,
   Та жалібненько квилить-проквиляє,
   Та на святеє Небо, на Чорне море споглядає".
   Жива-Сокіл!
   Жива-Сокіл!
   Споглядай, споглядай,
   З себе споглядай.
   Споглядай, споглядай,
   Зсередини споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   ...
   ...
   ВСЕ! ВСЕВИЩЕ! Потім скажуть: "ВсеБог!".
   Вище поза словами.
   Вищий!
   Вишній!
   ВсеВишній!
   ВсеВишній!
   Шануємо Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Коли рухаєшся ритмічно, повільно, то поглибленість свідчення більша.
   Відчуваю радість. Всеохопну радість.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на світ і на себе. Дивлюсь не очима, а внутрішньою сутністю своєю. Дивлюсь через себе, крізь себе у світ, дивлюсь за собою, за своїми рухами, думками, почуттями. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   І Ти розквітаєш в моїх глибинах, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь із себе. Дивлюсь із себе на себе і крізь себе у світ.
   Дивлюсь своїм внутрішнім, яке не можна ніяк назвати. Від того мені відкривається Все.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на світ, на світ і на себе. Дивлюсь не очима, а внутрішньою сутністю своєю; дивлюсь через себе у світ, дивлюсь за собою, за своїми рухами, подумами, почуттями.
   І я інший. Зливаюсь із Тобою, ВсеБоже, як із собою первинним, відокремленим від тіла. Неначе так і було завжди.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Бачити в собі непотрібні рухи, думки, відчуття - це бути Тобою.
   Бачу непотрібні рухи в собі.
   Стаю Тобою; наче завжди був Тобою, як собою, своїм внутрішнім початком відокремленим від тіла.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь. Внутрішньо дивлюсь, ізсередини себе. Дивлюсь на свої думки.
   Дивлюсь ізсередини себе, крізь себе на світ, на світ і на себе. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   І щастя прибуває.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Ізсередини себе дивлюсь внутрішнім початком на себе, фіксую рухи рук і ніг, рухи думок і відчуттів.
   Чуйний до всього без розбору.
   Дивлюсь не очима, а внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь.
   І щастя розквітає.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь крізь себе на світ. Дивлюсь внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь.
   І радість охоплює.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь крізь себе на світ, на світ і на себе, на свої рухи, на свою нерухомість.
   Набуваю щастя.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Я своїм внутрішнім початком дивлюсь ізсередини себе; дивлюсь крізь себе на себе і на світ.
   Знаю, треба глядіти на себе і на світ, глядіти на свої рухи й на свою нерухомість. Від того відчувається безмежне і вічне.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на себе і на світ. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   Щастя!
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Знаю. Треба глядіти ізсередини себе в свої рухи, в свою нерухомість.
   Через себе можна доторкнутись до Всього, і взагалі стати Всім, що навколо, стати тобою, ВсеБоже.
   Тоді все навкруги засяє.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Дивлюсь в одну крапельку, в одну цяточку, а відчуваю все навколо, все зразу, зливаюсь з усім, що є. То Ти, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   ВсеБоже. Знаю. Треба глядіти ізсередини себе в свої рухи; рухи тіла (рук, ніг, дихання); думок, почуттів, рухи відчуттів; глядіти у свою нерухомість; глядіти крізь себе на світ, що навколо.
   Від того буде спасіння.
   Вірю. Шаную Тебе, ВсеБоже!
   ...
   ...
   Небо. Шкірою відчуваю все.
   Ти скрізь, Небо. Сяєш.
   Світи породжуються зі сльози, що котиться по щоці.
   Небо. Я є все.
   ...
   ...
   Небо. Спасіння в майбутньому і його прояв в теперішньому часі - це коли навколо все сяє. Не Твої зірки, Небо. Не Твоє Сонце... А все навколо сяє.
   І таке може бути. Таке зі мною буває.
   Небо. Тобі нічого не треба.
   Все є. Є сяйво.
   Я не хочу сперечатись і щось казати. Але, Небо, звісно, що Твоє Сонце згасне. І зірки Твої згаснуть. А те сяйво - воно було і буде. Воно спасіння, і спасіння в теперішньому часі і в майбутньому. Не будеш же жити в темряві.
   ...
   ...
   Хай все гине? Хай все гине?
   Що, і я загину?
   Час все плине... Час все плине...
   Що віддам я сину?
   Що ж я маю? Що я маю?
   Тільки те, що знаю.
   А проте - я не літаю.
   І не маю раю.
   ...
   ...
   "Та не винна в тому доля,
   А все винна твоя воля.
   Бо що заробляєш,
   Та й те пропиваєш".
  
  
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зеленая ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".
  
  
   "Людська кров - не водиця,
   Проливати не годиться".
  
  
   "Ой на Чорному морі, на білому камені,
   Ой там сидить ясен Сокіл -
   Низенько голову склонив,
   Та жалібненько квилить-проквиляє,
   Та на святеє Небо, на Чорне море споглядає".
   ...
   ...
   "ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе, із свого справжнього Я, істинного Я. Дивлюсь на ВСЕ. І приходить прозріння, осяяння.
   Шаную Тебе, ВСЕ!
   Славлю Тебе, ВСЕ!"
   ...
   ...

[ПИСЬМО. 2020. БЕРЕЗЕНЬ]

   ...
   ...
   [У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, про жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, про бджіл. Тобто про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря. Це помітили англійські дослідники Вед Крегем Кларк, Стюарт Піггот.]
   ...
   ...
   ["Арії принесли із собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа країни аріїв". Ці слова С. Радгакрішнана вказують на божественність природи в розумінні аріїв.]
   ...
   ...
   [У літописах згадується слово "останці". Це ті, хто залишився жити (на берегах Дніпра), хоча племена вирушили до Індії, за розумінням Б. Рибакова. А О. Трубачов казав, що прабатьківщина аріїв - це пониззя Дніпра. Також Джавахарлал Неру вказував, що арійська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра та Дону. Джан Бовле показує, що арії вийшли з території України. Оскар Менгин вказує, що з ПраУкраїни прийшов санскрит на територію Індії.]
   ...
   ...
   [Бог - це ВсеБог. Вишній - це ВсеВишній. Відо - це ВсеВідо. Видюще Око - це ВсеВидюще Око. Світ - це ВсеСвіт!
   Його прояви - Див, Ладо, Жива.
   Треба засвідчувати свої спонукання. Намагатися постійно глядіти ізсередини себе в свої рухи; рух руки, яка це пише; рух думки, рух почуття.
   Наше глядіння, Дивлення - то Його прояв Див, як дивлення-дивування. То - концентрація.
   Наше Дивлення ізсередини себе - то Його прояв Ладо, як ладування. То - медитація.
   Наше Дивлення в свої рухи - то Його прояв Жива, як живоявлення. То - Стан Життя Вічного.
   Спостерігаємо, наглядаємо, надзираємо зміст своєї свідомості й ВсеБог, ВсеВишній, ВсеВідо, ВсеВидюще Око, ВсеСвіт приходить.
   Шануємо Його!]
   ...
   ...
   [Спостерігання і споглядання змісту своєї свідомості. Зосередження і концентрація на спостеріганні й спогляданні своєї свідомості.
   І відкриваєтся - ВсеБог.]
   ...
   ...
   [Молитва від Діда, ПраДіда:
   Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо,
   Видюще Око ВсеВидюще Око!
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!]
   ...
   ...
   [Мій Дід. Він був християнином. І волхвом був.
   Він казав: "І до християн, і до волхвів Бог був. І я був".]
   ...
   ...
   [Я кажу те, що казав мій Дід. А моєму Дідові казав його Дід. І так далі... До самої Кам'яної Могили. Мій Дід був християнином. І волхвом був. Але він казав, що до християн і до волхвів тут вже було знання від Бога.
   Я живу в сучасному світі. На цю землю прийшов не тільки Христос. І Крішна прийшов. І Заратуштра прийшов. І Будда прийшов. І Лао Цзи прийшов. І Мухаммад прийшов. Багато посланців Бога прийшло. Від Бога вони стверджують те, що вже на цій землі було ще з часів Кам'яної Могили. Приймаю все, що від Бога, що є скрізь як абсолютне і незмінне в кожному Святому Письмі. В Ведах. В Авесті. В Трипітаці. В Дао де цзін. В Торі. В Біблії. В Корані.]
   ...
   ...
   [Хід Богослужіння.
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюєимо три рази:
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Пояснюємо процес засвідчення: засвідчуємо свої спонукання - це дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів. Дивимось. Споглядаємо. Спостерігаємо. Пильнуємо. Засвідчуємо.
   Храмові дійства - медитативні засвідчення своїх спонукань, молитви та інші священнодії. (Одна година опівдні, коли сонце над головою, в зеніті - з 11:30 до 12:30).
   4. ВСЕ і такі його прояви, як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення, Небесне і все інше - це можливість безмежна.
   БОГ і такі його прояви, як ДИВ, ЛАДО, ЖИВА, НЕБО і все інше - це ВсеБог.
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Відо? ВсеВідо
   Видюще Око? ВсеВидюще Око!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: "не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".]
   ...
   ...
   [Проводимо Богослужіння опівдні, коли сонце над головою, в зеніті - з 11:30 до 12:30.
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його прояви як Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе. засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".]
   ...
   ...
   [Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його змістовні прояви, такі як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його змістовні прояви, такі як Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".]
   ...
   ...
   [Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви: Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога, і його прояви: Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Див, Ладо, Жива!".]
   ...
   ...
   [Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Проводимо медитативні засвідчення своїх спонукань (протягом однієї години) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви: Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його прояви: Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Див, Ладо, Жива!".]
   ...
   ...
   [Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога:
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Засвідчуємо свої спонукання.
   Споконвічні знання Бога неможливо виконати досконало. Це настанови. Можна тільки старатися. Наприклад, неможливо засвідчувати свої спонукання кожну мить свого життя. Людина відхиляється, спокушається. Тому проводиться богослужіння. Протягом години поглиблено, медитативно засвідчуємо свої спонукання - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. Коли ми фіксуємо, що відхилились від засвідчення, це ознака, що ми поглиблено свідчимо.
   4. Повторюємо молитву:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".]
   ...
   ...
   [Богослужіння (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу (це КАПИЩЕ первинне).
   2. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога (це НАСТАНОВИ задля старання):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Засвідчуємо свої спонукання (це ПОГЛИБЛЕНО (медитативно) опівдні протягом години дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань).
   4. Повторюємо молитву (це МОЖЛИВІСТЬ):
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".]
   ...
   ...
   ВСЕ. Дивлюсь в одну цяточку і зоровим відчуттям охоплюється все навкруги, а шкірою все відчуваю.
   І Ти, ВСЕ, мені відкриваєшся.
   Шаную Тебе!
   ...
   ...
   [У Святому Письмі (у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані) багато того, що від людини (від мудреців, від пророків), що застаріло. Але абсолютне не застаріває. Воно просвітлює. Щоб воно і далі просвітлювало, треба його продовжувати, глядячи ізсередини себе у свої рухи; рухи тіла (рук, ніг, дихання), думок, відчуттів, рухи почуттів. Але і відчувати настанови: не змінювати свій стан, не вбивати живе.]
   ...
   ...
   [Процес росту, неправильного росту, припиняється, коли мова йде про все.
   Людина не може охопити думкою все. Думка завмирає. Відчуття, почуття, спонукання теж завмирають. Це значиться як ВсеБог.]
   ...
   ...
   [Індоєвропейська культура, або праарійська культура виникла в степах Північного Причорномор'я шість тисяч років тому. Культура виникає, коли виникають певні цінності. Культура виникає, коли виникають певні заборони, які охороняють ці цінності. Головна цінність індоєвропейської культури - це РІСТ, сила росту, росту рослини, дитини, родини.
   А Бог - це припинення неправильного росту, це те багатство, доля щастя, від якого зникають недоліки і має прояв досконалість. Бог - це ВсеБог. Коли відчуваєш все відразу, то припиняються неправильні думки в голові, припиняється неправильний ріст думок, спонукань. Людина спостерігає, споглядає, пильнує. І зникає неправильний ріст.]
   ...
   ...
   [Рослину не вбивають, якщо це не задля живого. Рослину вбивають лише задля нового життя, задля більшого живого.
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зеленая ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".
   Українська народна обрядова поезія. - Київ: Школа, 2006. - С. 4.]
   ...
   ...
   [Богослужіння. Богослужіння має чотири пункти (етапи):
   - перший має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу на всі сторони світу. Восьмикутна зірка - це первинне капище, символ ВСЬОГО, символ Бога, ВсеБога, сяючого Неба, Сонця;
   - другий має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога, повторюємо настанови. Споконвічні знання Бога - це настанови не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати ці знання іншим. Настанови виконати досконало майже неможливо;
   - третій має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчуємо свої спонукання поглиблено протягом години, опівдні (з 11:30 до 12:30), коли сонце над головою. Засвідчувати свої спонукання поглиблено (медитативно) - це дивитись ізсередини себе крізь себе, на себе і на світ;
   - четвертий має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. Молитва - це можливість. В молитві говориться про можливість.
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна!
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим".]
   ...
   ...
   [Богослужіння. Богослужіння має чотири пункти.
   Перший має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу. Це первинне капище - символ ВСЬОГО, ВсеБога, Бога, сяючого Неба.
   Другий має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Ці настанови - досконало виконати майже неможливо, але треба старатися.
   Третій має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчуємо свої спонукання. Це робимо поглиблено (медитативно) - в тиші годину ізсередини себе дивимось крізь себе на себе й на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Четвертий має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. В молитві говориться про можливість.]
   ...
   ...
  
   [Богослужіння.
   Перший пункт має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу. Це первинне капище - символ ВСЬОГО, символ Бога.
   Другий пункт має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Ці заповіді-настанови - досконало виконати неможливо, а треба старатися.
   Третій пункт має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: годину поглиблено засвідчуємо свої спонукання. Це медитативно дивимось ізсередини себе крізь себе на себе і на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Четвертий пункт має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. Це молитва-можливість.]
   ...
   ...
   [ХРАМОВІ ДІЙСТВА.
   Храмові дійства при богослужінні у своїй послідовності мають чотири етапи, а отже і чотири назви: капище, настанова, поглибленість, можливість.
   Капище. Розкладаємо вісім каменів по колу, на всі сторони світу. Це первинне капище, символ ВсеБога.
   Настанова. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Це заповіді-настанови задля старання, адже досконало виконати їх складно, майже неможливо.
   Поглибленість. Поглиблено (медитативно) опівдні (з 11:30 до 12:30) виконуємо заповідь-настанову: "Засвідчуй свої спонукання". Для цього треба глядіти ізсередини себе у свої рухи і в свою нерухомість, дивитись крізь себе на себе і на світ, дивитись внутрішнім початком.
   Можливість. Повторюємо молитву ВсеБога, яка містить у собі можливість безмежну.]
   ...
   ...
   [Богослужіння.
   КАПИЩЕ: розкладають вісім каменів по колу. Це первинне капище.
   НАСТАНОВА: повторюють (три рази) Споконвічні знання Бога. Це настанова задля старання.
   ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчують опівдні (з 11:30 до 12:30) свої спонукання. Це поглиблено дивляться ізсередини себе на себе і на світ.
   МОЖЛИВІСТЬ: читають молитву. Це показ можливості.]
   ...
   ...
   [Богослужіння. Розкладаємо вісім каменів по колу. Це капище.
   Повторюємо знання Бога. Це настанова задля старання.
   Засвідчуємо свої спонукання. Це поглиблено дивимось ізсередини себе на себе і на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Повторюємо молитву. Це показ можливості.]
   ...
   ...
   [Богослужіння. Розкладаємо вісім каменів по колу і повторюємо знання Бога.
   Але основа богослужіння - це засвідчення своїх спонукань, коли людина протягом години дивиться ізсередини себе у свої рухи, у свою нерухомість. Це відбувається одну годину, опівдні, з 11:30 до 12:30.
   Потім читаються молитви.]
   ...
   ...
   [ХРАМ СПОКОНВІЧНОГО ЗНАННЯ БОГА - це доязичницька народна віра. Джерелом віровчення визнається Святе Письмо, основою якого є фольклорне письмо, а також піктографічне письмо Кам'яної Могили, що мають продовження у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані.
   Ирій - це тепла вічнозелена сонячна країна, відкіля прилітають ириці. Частина прааріїв зі степів Північного Причорномор'я пішла туди, відкіля прилітають ириці й понесла знання Бога іншим народам.
   Доязичницьку народну віру неможливо повністю відділити від язичництва. Адже саме слово "Бог" - це слово українських язичників. Просто робиться акцент на первинних споконвічних знаннях Всевишнього: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим й життя вічне буде". Ці заповіді-настанови не просто розуміються, а відчуваються. Це настанови, і їх неможливо виконати досконало. Можна тільки старатися. Тому і проводяться богослужіння задля поглибленості в стараннях.
   Для богослужіння віруючі збираються у гаях, розкладають вісім каменів по колу на всі сторони світу. Це є первинне капище-храм. Восьмикутна зірка є символом Всевишнього, ВсеБога, Бога, символом Сонця. Опівдні, коли сонце в зеніті, над головою, проводиться богослужіння. Так, настанову Всевишнього "Засвідчуй свої спонукання" неможливо виконати досконало. Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається у своїх думках, спокушається. І це - нормально. Але тоді вона не засвідчує свої спонукання. Спокуса робить своє. Тому віруючі у колі-капищі поглиблено медитативно засвідчують свої спонукання, тим самим очищуючись від усіляких спокус. Послідовники заглиблюються в себе і зливаються із Всесвітом, доторкаючись до Всевишнього. Відбувається процес очищення і у людини з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це дає можливість після свого земного життя мати життя вічне, мати безсмертя.
   В українській релігійно-містичній культурі процес свідчення людиною своїх спонукань - це споглядання себе, спостерігання і пильнування за собою, коли виникає душа як доля-двійник. З уявленнями про душу як двійника людини пов'язаний образ Долі.]
   ...
   ...
   [Головне і основне у богослужінні - засвідчення своїх спонукань (засвідчення поглиблене), тобто глядіти ізсередини себе опівдні годину (з 11:30 до 12:30).
   До цього розкладаються вісім каменів по колу (коло-капище) і повторюються знання (знання-настанови).
   Після цього читається молитва (молитва-можливість).]
   ...
   ...
   [Храмові дійства: коло - капище, споконвічні знання - настанови, засвідчення - поглиблене (медитативне), молитва - можливість.]
   ...
   ...
   [Коло - Капище, Знання - Настанови, Засвідчення - Поглибленість (медитативність), Молитва - Можливість.]
   ...
   ...
   [Цінності, які надає українська культура, українська нація - це цінності загальнолюдські. І без цих цінностей людству не жити зовсім. Тут, в українській культурі, саме життя - головна цінність. Як без нього?]
   ...
   ...
   [Жовте - Див.
   Синє - Ладо.
   Рівновага і гармонія між жовтим і синім - Жива.
   Жива - життя. Але це не просто життя, а справжнє життя, істинне життя.
   І це - Все, Все є, Всебог.]
   ...
   ...
   [Мурашкін Михайло Георгійович.
   Сім'я-Родина з прадавніх часів в Україні.
   Анотація: Род у списку язичницьких божеств пов'язаний з жіночою сутністю, з жіночими міфологічними образами рожаниці, і стоїть поряд з головними богами. Культ Роду - це не тільки єдність нащадків, але й рожаниці, які мали відношення до багатьох істот. З цього приводу особливу роль грала Берегиня. Тобто культ Роду - це був також і культ рожаниць. Сім'я-Родина з прадавніх часів у країні - це сім'я, вплетена в більш широкий загал: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки. Сім'я-Родина в Україні з прадавніх часів - це запліднення за допомогою родичання, створення єдиного роду.
   Ключові слова: сім'я, род, родина, язичництво, українська міфологія.
   Murashkin Mykhaylo Heorhiyovych.
   Family-Kindred from ancient times in Ukraine.
   Abstract. Rod in the list of pagan deities is concerned with the female nature, with the female mythological images of the mother goddess and stands next to the main gods. The cult of Rod is not only the unity of the descendants but, also Rozanicas (the goddesses who were related to many creatures). On this occasion, Bereginya played a special role; that is, the cult of Rod was also a cult of Rozanicas. Family-Kindred from ancient times was considered in this country as the family which covers a wider field: relatives on the paternal and maternal side, nephews, grandchildren. Family- Kindred in Ukraine from ancient times means fertilization by keeping up ties of blood, by creating united kin.
   Key words: family, kin, kindred, paganism, Ukrainian mythology.
  
   Наукова новина статті зводиться до того, що розкривається розуміння сім'ї-родини з прадавніх часів в Україні в зв'язку з міфологічними уявленнями українців і їх розумінням особливих вищих станів свідомості.
   Прадавні часи - це період язичництва. В українській міфології формується уявлення про божественне як Род, Рід.
   Род, Рід - в українській міфології - втілення роду, родова єдність, єдність нащадків. Род розумівся також і як дух. Це дух-господар, заступник, покровитель польових робіт, урожайності, плідності худоби (В.М. Шевченко). Але цей дух-господар розумівся як стан людини, коли вона була господарем над своїми спонуканнями, коли людина володіла собою. Важливою особливістю психіки є можливість відділити своє "я" від зовнішнього середовища, а в більш складних формах психічного - ніби побачити себе збоку (А.М. Иваницкий). Така особливість розширює можливості людини в її спілкуванні з новими людьми. Людина більш володіє собою. Тому може виступати заступником. Отже Род як дух-господар і заступник - це також дух людини, яка володіє собою.
   Род у списку язичницьких божеств пов'язаний з жіночою сутністю, з жіночими міфологічними образами рожаниці, і стоїть поряд з головними богами. Роду робили особливі жертвоприношення їжею. Це були хліб, сир, медовий напій. Для жертвоприношення варили кашу.
   Культ Роду - це не тільки єдність нащадків, але й рожаниці, які мали відношення до багатьох істот. З цього приводу особливу роль грала Берегиня. Тобто культ Роду - це був також і культ рожаниць. Тут Рожаниці були носіями ідеї продовження роду. Рожаниці визначали долю (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). Тобто Род, Рід - це фактично розпорядник неба, бог-дух. Род, Рід - це Першобог. В свою чергу Першобог - це творець Вирію.
   Вирій - тепла вічнозелена сонячна країна далеко за морем на сході, де живуть боги й душі померлих, зимують птахи та змії (В.М. Шевченко).
   З Родом пов'язана родючість. Але це родючість не тільки тілесна. Тут мається на увазі родючість і духовна, і душевна, а не тільки народження тіла.
   В українській культурі важливе місце займає таке поняття як Родина. Родина - це не просто сім'я - батько, мати і діти. Родина має значно ширше розуміння: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки (С.В. Піддубний).
   У Північне Причорномор'я, на землі України християнство прийшло фактично в текстах Євангелій. А так все інше: ритуали, обряди, свята - від язичників. Взяти хоча б свято пасхи. Що таке пасха? А це маца - тонкі, прісні коржі. В Україні на свято Великдень: паска - обрядовий великодній хліб, а до нього крашені яєчки, писанки. Пасху встромили в язичницькі поминальні обряди (И.И. Иванова). І так - в усьому. Христа з Євангелій вкручували в ритуали, обряди і свята язичників. А язичницькі свята, ритуали і обряди підлаштовували під зміст євангельських текстів про Христа. Хотіли позбавитись язичництва. Але язичництво нікуди не поділося. Воно проникло в тексти самих Євангелій, в тексти самої Біблії. Взяти хоча б саме слово "Бог". Слов'янське "bogъ" - "бог" пов'язане з іменем Бхага (В.Н. Топоров). Тобто це слово ведійського походження.
   Культура виникає, коли виникають певні цінності. Головною цінністю індоєвропейської культури, яка виникла на теренах Північного Причорномор'я є ріст, процес росту. Але основою був не просто процес росту, а сила, сила росту, животворення (А.П. Забияко). Культ родючості - від родючої землі. Родюча земля вплинула на те, що в культурі, в цінностях цієї культури головне. І головне значення віддавалось родючості. Але ця родючість в культурному житті племен, які жили на цій землі, розумілась не тільки як родючість тілесна. В культурі малась на увазі родючість і духовна, родючість духу, породження і ріст думок, почуттів. А якщо це торкалось релігійної культури, то мався на увазі не тільки ріст, але й припинення усілякого неправильного росту. Тому в релігійній культурі сповідувався не просто Бог і його природні прояви як ДажБог, СтриБог, БілоБог, ЧорноБог, але й ВсеБог. Коли думки торкаються взагалі всього, то вони припиняють своє існування. Все - неохопне. Бог ВсеБог - це бог-творець, творець нової людини, в якої вмерло і припинило існування все застаріле, віджиле, застарілі й віджилі своє думки, перестав йти неправильний їх ріст, який породжує ілюзії, породжує хибні думки. З приводу цього Бог ВсеБог виступає як володар таїн земних і небесних (В.М. Шевченко). А всі тайни зводяться до того, що людина дивиться ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів; дивиться внутрішнім початком на все (М.Г. Мурашкин), засвідчує свої спонукання. Коли дивишся на все відразу, то нема ніякої конкретики, і тому всі ілюзорні й хибні думки і почуття зникають. І людина відчуває того Бога ВсеБога. Так приходить припинення неправильного росту, росту неправильних думок і почуттів. Це пов'язане з тайнами Бога, Бога ВсеБога, коли людина через ДИВлення-ДИВування як медитативну практику прозріває у вищі стани своєї свідомості, відчуває стан безсмертя. Тут ВсеБог розуміється як ПершоБог. В українській міфології на вершечку Прадуба сидить сокіл - Род, прадавній ПершоБог (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). Прадуб - це першодерево з молодильними яблуками безсмертя (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). З відчуттям цього безсмертя і пов'язаний Бог ВсеБог, або ПершоБог. Людина може відчувати стан безсмертя як реальність. Так, в язичництві домінує особистісне сприйняття Божественного через обряд, медитацію, споглядання, транс (А.М. Колодний).
   "Стан Безсмертя". "Стан Безсмертя" - це компенсаторна реакція на страх смерті. Страх же смерті з'являється у розвитку особистості (у 15 років - у хлопців) разом з виникненням самосвідомості (Дидье Жюлиа). Але з'являється й компенсаторна реакція на страх смерті. В нормальному стані компенсація позасвідома, тобто вона впливає на свідому діяльність, регулює її позасвідомо (Карл Юнг). І у людини виникає "Стан Безсмертя" як позасвідома компенсація страху смерті. Виникає відчуття безсмертя, усвідомлення Вічного Життя (Антти Ревонсуо). Смерть уявляється неможливістю (Вильям Джемс). І це не переконання, що ми будемо жити вічно, а усвідомлення, що це так і є (W. James). І абсолютно нема страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин). "Стан Безсмертя" як компенсація страху смерті приходить як позачасове (Джидду Кришнамурти). Це екстатичні спалахи, які уявляються, що вони лежать по той бік часу (Корлисс Ламонт).
   У психиці людини багато незрозуміло відкіля виникаючого. Наприклад, незрозуміло, відкіля взявся прекрасний настрій після глибокої скорботи (Карл Ясперс). Незрозуміло, відкіля взявся "Стан Безсмертя" після страху смерті.
   Розповсюдження знань Бога, яке вперше відчулось при виникненні індоєвропейської культури, почалось з Північного Причорномор'я. Адже арії, а точніше праарії (арії - це індуси й іранці. Слово "арій" фігурує у "Ведах" і "Авесті") йшли з Північного Причорномор'я на південь і несли знання Бога.
   Племена з Північного Причорномор'я дійшли до Північної Індії. Індуїстську Рігведу можна вважати немовби спомином про ті місця, де жили арії, поки вони не прийшли до Північної Індії. Тими місцями вважаються береги Балтійського моря. Адже сузір'я, описані у Ведах, всі північні, які можна бачити з неба паралелі Балтики (Юрий Миролюбов). Індійський вчений Тіляк вважає, що у Рігведі описані північні сузір'я, які вказують на те, що ведійці колись були на берегах Балтійського моря. Вони були там, де живуть литовці. Адже у литовців мова близька до санскриту (Юрий Миролюбов), близька до тої мови, якою написана Рігведа.
   Арії йшли від Балтійського моря до Північного Причорномор'я. Тому природа в споминах Рігведи - якраз цієї місцевості. Англійські дослідники Крегем Кларк і Стюарт Піггот вказують на те, що у Ведах не згадуються банани, оливки, пальми, пустелі, мавпи, верблюди, жирафи, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл, тобто про північ від Чорного моря (Василь Кобилюх). Дж. Неру в книзі "Відкриття Індії" зазначає, що оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра і Дону, тому що народні танці патанів (оріїв) дивно нагадують танці українців (Василь Кобилюх).
   Первинна арійська культура виникла в Північному Причорномор'ї. Тут, в Північному Причорномор'ї виникли і первинні цінності релігійної культури, символи безсмертя у петрогліфах Кам'яної Могили (Борис Михайлов). Ці символи безсмертя арії понесли далі на південь. Вирій (Ирій, ірій, рай) - це міфічна сонячна країна, де птахи зимують (Олена Таланчук). Ириці - це пташки, що повертаються з вирію. Туди і пішли арії. В Ирій, в теплу сонячну країну, пішли і понесли первинні Божественні символи, які вказували на те, що не можна змінювати свій стан, не можна вбивати живе, а треба засвідчувати свої спонукання.
   Тепла сонячна країна, куди йшли арії - це були Іран й Північна Індія. В Індії арії вплинули на виникнення індуїзму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Веди". В Ірані арії вплинули на виникнення зороастризму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Авеста". З індуїзму виник буддизм і Святе Письмо "Трипітака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповідує Святе Письмо "Дао де цзін". Інтенсивно взаємозбагачувались дві традиції даосько-китайська й індо-буддистська (Н.А. Абаев, С.П. Нестеркин).
   За зразками буддистів у даосів з'явились заповіти: не пити вина, не вбивати живих істот (Л.Е. Янгутов). А це фактично ті самі заповіти, які виникли в петрогліфах Кам'яної Могили в Північному Причорномор'ї і вказували на те, щоб не міняти свій стан і не вбивати живе.
   Буддистський патріарх Бодхідхарма, якого називали "блакитноокий чужоземний монах", прийшов до Китаю з Індії і заснував школу Чань (Э. Руссель).
   Це чань-буддизм Китаю. В Японії - це дзен-буддизм. Взаємозв'язок даосизму і дзену явний (Генрих Дюмулен). Даосизм подібний дзену, витоки якого приніс з Індії блакитноокий монах. Тобто арійське вчення з Північного Причорномор'я через Індію, через ведизм і буддизм вплинуло на китайську і японську релігійні культури.
   Зороастризм вплинув на іудаїзм, що сповідує Святе Письмо "Тору". Іранець Заратуштра мав вплив на єврейських пророків з приводу сприйняття ними ідеї божественності (Гордон Чайлд). Безумовно, зороастризм вплинув на іудаїзм в тлумаченні походження зла та діяльністі людини в розвитку світового процесу (Мэри Бойс).
   З іудаїзму виникло християнство, що сповідує Святе Письмо "Біблію". Але і на християнство вплинув зороастризм (Мэри Бойс).
   Висновок. Сім'я-Родина з прадавніх часів у країні - це сім'я, вплетена в більш широкий загал: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки. Сім'я-Родина в Україні з прадавніх часів - це запліднення за допомогою родичання, створення єдиного роду.
   Джерела: Абаев Н.А., Нестеркин С.П. Человек и природа в чаньской (дзэнской) культуре: некоторые философско-психологические аспекты взаимодействия // Проблема человека в традиционных китайских учениях. - Москва: Изд-во "Наука". Глав. редакция восточной литературы, 1983. - С. 62; Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г., Ярошовець В.І. Філософія. - Київ: Центр учбової літератури, 2010. - С. 530; Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. - Москва: Глав. редакция восточной литературы изд-ва "Наука", 1987. - С. 281; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - Санкт-Петербург: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дидье Жюлиа. Философский словарь. - Москва: Междунар. отношения, 2000. - С. 406; Дюмулен Г. История дзэн-буддизма. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2003. - С. 287; Забияко А.П. Индоевропейцев древних религия // Религиоведение: Энциклопедический словарь. - Москва: Академический Проект, 2006. - С. 391; Иваницкий А.М. Изучение причинных связей между физиологическими и психическими феноменами при исследовании восприятия // Мозг и психическая деятельность. - Москва: Наука, 1984. - С. 210; Иванова И.И. Двоеверие // Религиоведение: Энциклопедический словарь. - Москва: Академический Проект, 2006. - С. 275; Иванов В.В., Топоров В.Н. Род // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.2. - Москва: Советская энциклопедия, 1992. - С. 385; Кобилюх В. Праукраїна і санскрит. - Тернопіль: Мандрівець, 2013. - С. 209; Колодний А.М. Історіософія релігії. Монографія. - Київ: УАР, 2013. - С. 102; Кришнамурти Д. Записные книжки. - Москва: Разум /Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - Москва: Политиздат, 1984. - С. 250; Миролюбов Ю. Ригведа и язычество. - Киев: Кит, 2009. - С. 105-107; Михайлов Б. Петрогліфи Камяної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія]. - Київ: МАУП, 2005. - С. 161; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 127-132; Піддубний С.В. Великий код України-Русі. - Київ: ФОП Стебеляк, 2017. - С. 430; Ревонсуо А. Психология сознания. - Санкт-Петербург: Питер, 2013. - С. 288-305; Руссель Э. Духовное совершенствование в современном даосизме // Восхождение к Дао. - Москва: Наталис, 1997. - С. 326; Таланчук О. Вирій // 100 найвідоміших образів української міфології. - Київ: "Автограф", книжковий дім "Орфей", 2007. - С. 123; Топоров В.Н. Бхага // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - Москва: Сов. энциклопедия, 1991. - С. 201; Чайлд Гордон. Арийцы. Основатели европейской цивилизации. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2010. - С. 13; Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. - Київ: Наук. думка, 2004. - С. 79-307; Юнг К. Психологические типы. - Санкт-Петербург: Ювента, Москва: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532; Янгутов Л.Е. Трактат "Лихолунь" как источник по истории китайского буддизма // Источниковедение и историография истории буддизма. Страны Центральной Азии. - Новосибирск: Наука, 1986. - С. 114; Ясперс К. Общая психопатология. - Москва: Практика, 1997. - С. 150-483; James W. The varieties of religious experience. - New York: Longman, Green, 1902. - P. 389.]
   ...
   ...
   [Обряди змінювались. За християнським обрядом на Вербну неділю людину хльоскали вербою, примовляючи: "Вербохльос, бий до сльоз - не вмирай, красного яєчка дожидай".
   Але цей обряд сягає язичницького обряду, коли зеленою вербою ледь-ледь торкалися тіла, символічно передаючи людині силу росту рослини.
   Сила росту була цінністю. Це - найголовніша цінність.
   У доязичницьких обрядах теж зеленою рослиною торкалися тіла, символічно передаючи силу росту. Але ВсеБог як ВСЕ - це завмирання, припинення неправильного росту.
   Є сила росту і є припинення неправильного росту. Це дві головні цінності доязичницької народної віри.]
   ...
   ...
   [АРХІТЕКТУРА ПОСТМОДЕРНІЗМУ І ФІЛОСОФІЯ МІСТИЦИЗМУ ПЕРІОДУ ПОСТМОДЕРНУ
   Анотація. Постановка проблеми. Стаття присвячена вирішенню задачі знаходження подібності в архітектурі постмодернізму і філософії містицизму періоду постмодерну. Аналіз досліджень і публікацій показав наявність матеріалів з цього приводу. Архітектурний постмодернізм і філософський містицизм збігаються щодо репрезентації утопічності. Мета дослідження - розкрити архітектуру постмодерну як своєрідний суб'єктивний фактор проектування і будівництва утопій в царині відношення до утопій філософського містицизму як проектування і отримання вищих станів свідомості штучними методами. Висновки. Архітектура постмодернізму і філософський містицизм періоду постмодерну збігаються на тому, що утворюють структурний простір, вдаючись до максимальної свободи і простоти, демонструючи тілесність людської свідомості, свідомості, не обтяженої спеціальними практичними методами, продукуючими "Вище", вищі стани.
   Ключові слова: архітектура; постмодернізм; філософський містицизм.
   АРХИТЕКТУРА ПОСТМОДЕРНИЗМА И ФИЛОСОФИЯ МИСТИЦИЗМА ПЕРИОДА ПОСТМОДЕРНА
   Аннотация. Постановка проблемы. Статья посвящена решению задачи нахождения сходства в архитектуре постмодернизма и философии мистицизма периода постмодерна. Анализ исследований и публикаций показал наличие материалов в этом отношении. Архитектурный постмодернизм и философский мистицизм сходятся касательно репрезентации утопичности. Цель исследования - раскрыть архитектуру постмодерна как своеобразный субъективный фактор проектирования и строительства утопий в округе отношения к утопиям философского мистицизма как проектирования и приобретения высших состояний сознания искусственными методами. Выводы. Архитектура постмодернизма и философский мистицизм периода постмодерна сходятся на том, что создают структурное пространство, предаваясь к максимальной свободе и простоте, демонстрируя телесность человеческого сознания, сознания, не утяжелённого специальными практическими методами, продуцирующими "Высшее", высшее состояние.
   Ключевые слова: архитектура; постмодернизм; философский мистицизм.
   ARCHITECTURE OF POSTMODERNISM AND PHYLOSOFY OF MYSTICISM OF POSTMODERNISM PERIOD
   Annotation. Formulation of the problem. The article is devoted to solving that problem in order to find similarities in the architecture of postmodernism and the philosophy of mysticism of the postmodern period. Analysis of studies and publications is showed the availability of materials in this regard. Architectural postmodernism and philosophical mysticism coincide in the representation of utopianism. The purpose of the study is to reveal the postmodern architecture as a peculiar subjective factor in the designing and construction of utopias in the district of attitudes towards utopias of philosophical mysticism, mysticism as the designing and obtaining higher states of consciousness by artificial methods. Conclusions. The architecture of postmodernism and the philosophical mysticism of the postmodern period converge on the fact that they create structural space by striking to the maximum freedom and simplicity, demonstrating the embodiment of human consciousness, consciousness not weighted by special practical methods, methods producing the "Highest", highest state.
   Keywords: architecture; postmodernism; philosophical mysticism.
   Постановка проблеми зводиться до того, щоб знайти подібність в архітектурі постмодернізму і філософії містицизму періоду постмодерну.
   Аналіз досліджень і публікацій показав наявність матеріалів з цієї теми. Архітектурний постмодернізм і філософський містицизм збігаються в питаннях репрезентації утопічності (M. Tafuri).
   Мета дослідження - розкрити архітектуру постмодерну як своєрідний суб'єктивний фактор проектування і будівництва утопій в царині відношення до утопій філософського містицизму як проектування і отримання вищих станів свідомості штучними методами.
   Виклад основного матеріалу щодо архітектури постмодернізму і філософського містицизму бажано почати з того, що ці предмети наших досліджень збігаються у розгляді парадоксальності й просторових метафор як способів передачі сутності подібного в предметах нашого дослідження.
   Подібність і спільність простору архітектури постмодернізму і філософського містицизму закладені в концептах постмодерністських інтенцій до простоти. Прикладом може бути процес "означування" Юлії Крістевої, процес, який штовхає на переоцінки цінностей, переосмислення вже збудованого в соціокультурному просторі в якому архітектура посідає певне місце поза простотою.
   Прикладом також може бути постмодерністський погляд на "метафізику присутності" як в архітектурі постмодерну, так і у філософському містицизмі, де "присутність" стає "присутністю відсутності". А це фактично демонстрація простоти.
   Спільний простір архітектури постмодерну і філософського містицизму постмодерністської доби збігається на тому, як людина втілює свої вищі особливі суб'єктивні переживання в архітектурні споруди, намагаючись передати "нову свободу", яка відрізняється не тільки від класицизму, готики, а й від модерну. Постмодернізм навіть відходить від модернізму. За словами Террі Іглота, постмодернізм "пробуджується від кошмару модернізму". Але це пробудження не може оминути функціонування значень в архітектурі, смислоутворення в архітектурній практиці. Архітектурні практики сучасності так чи інакше мають позиції тієї чи іншої постмодерної думки. Ця думка інтенціональна до більшої свободи і простоти. Як і у філософському містицизмі періоду постмодерну, де теж є направленість до вищого стану людини, до більшої свободи і простоти. Але не до хаосу.
   Вищий стан містика як відчуття свободи передає і архітектор у своїй творчості. Але це свобода не готичного стилю як направленості до вищого-небесного. Постмодерністська свобода в архітектурі намагається передати як висоту, так і простір свободи-простоти, торкаючись утопічності, не вдаючись до якої-небудь штучності у способах отримання бажаного вищого. Той вищий стан людини, про який говорить філософський містицизм і який відображає архітектура постмодернізму, не можна отримати штучно. Він не потребує якоїсь медитативної практики. Про це нарешті говорить і сам містицизм. Він займається розповідями про споглядання при відключенні розумової діяльності, про практику самоспостереження, про роздуми явищ зовнішнього світу і про інші медитативні практики, які приводять людину до певного вищого стану свідомості. Але сам містицизм каже, що подібний стан людина може отримати без усіляких підготовчих вправ, спонтанно, раптово (А. Давид-Неель). І якщо отримується не вищий стан свідомості людини як Божественне, як мета містика, тоді всі розумові споруди філософського містицизму перетворюються в утопії.
   Архітектор, спонтанно і раптово переживаючи вищі стани своєї свідомості й втілюючи ці переживання у свої архітектурні задуми, також втілює утопічність містичної практики, втілює утопічність філософсько-містичних роздумів про методи отримання "Вищого", вищих станів свідомості. Адже "Вище", вищий стан свідомості з'являється в людині як компенсаторне осяяння, яке лежить у природі людини і прямого відношення до усілякого містичного не має.
   Естетика як наука мала хибну думку про те, що архітектура порівняно з іншими видами мистецтва далеко не завжди постає обов'язковим об'єктом уваги. Важливіша музика, лірика. Але архітектор, як і композитор, як і поет, так само переживає "Вище", тобто вищий стан свідомості, і намагається втілити свої переживання в об'єкти своєї творчості. І це стає зрозумілим, якщо показати, що "Вище" є загальнолюдським, а не вибірково музикальним, або поетично-ліричним. Тому слушно розглянути "Вище" в контексті трансценденції.
   Трансцендентність - це переступання, вихід за межі станів звичайного повсякденного неспання людини, вихід за межі певного досвіду до вищого ступеня буття духу, до стану натхнення, осяяння, до "Вищого", де це "Вище", або містичне, є моментом руйнування колишніх, застарілих структур свідомості (С.С. Аверинцев) під час створення людиною нового. "Вище" має характеристики спокою, блаженства і позбавлення змісту (Карл Ясперс) як результат руйнування колишніх структур свідомості, як стан, за якого відсутня воля, прагнення. Трансцендентність і як його результат - трансцендентне мають волю, прагнення і стимул для виходу за межі повсякденного досвіду. Прагнення ж - це ще відсутність "Вищого", відсутність самонатиску цього "Вищого".
   Ще в культурі античності самонатиск там, де немає прагнення (А.Ф. Лосев), а є незалежність, в тому числі й від прагнень та стимулів. У такому випадку "Вище" не повинне чимось конкретно актуалізуватися, стимулюватися. Людина має моменти виходу за межі повсякденного стану неспання. Ці моменти фіксуються в понятті "трансцендентне" і відображають особливі стани свідомості, стани натхнення, осяяння. "Вище" в такому разі є моментом трансцендентного, моментом натхнень і осяянь, коли руйнуються старі структури свідомості в креативному акті. Цим "Вище" присутнє і в містичному досвіді.
   Містичне й естетичне містять в собі й трансцендентальне, і трансцендентне, і трансперсональне, і трансгресивне, і момент "Вищого". Вище - стан людини, за якого абсолютно немає страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин), а значить, страх не затемнює смерть (Д. Кришнамурти), і смерть видається не можливістю, видається не знищенням, а єдиним справжнім життям (В. Джемс). Таке присутнє і в містичному, і в естетичному.
   Зосередимось на естетичному.
   Естетика - наука. Естетика - це філософська дисципліна, що вивчає природу виразних форм реальності, виразних форм, що одухотворяють можливостями майбутніх становлень.
   Такому визначенню естетики можна висунути, принаймні, дві претензії. По-перше, в цьому визначенні йдеться про вивчення природи виразних форм реальності. Але чому не говориться про образотворче? Адже існують, наприклад, образотворчі мистецтва. Однак, будь-яке образотворче мистецтво все ж щось висловлює, має виразну складову. Виразність є в будь-якому мистецтві (В.В. Вейдле).
   По-друге, у визначенні говориться про натхнення можливостями майбутніх становлень. Виникає питання, чому саме на цьому загострюється увага? Адже естетичне має безліч й інших функцій. Так. Але без одухотворення, що трансформує людину, без породження в людині натхненності та окриленості ніякий витвір мистецтва для конкретної людини не існує, жодне естетичне не проявляє себе. Мистецтво, і в цілому естетичне, не повинне залишати людину байдужою, а має чіпляти людину за живе, має перевертати її духовну сферу і народжувати її знову, народжувати в людині нову особистість, натхненну й окрилену можливостями. Якщо витвір мистецтва не чіпає людину за живе, то він взагалі для неї не існує як естетичне. Результуюче - це натхненність. Натхненність приходить, якщо людина відкриває в собі нові можливості для свого майбутнього становлення. Те, що притаманне естетичному, притаманне і містичному.
   Естетичний початок присутній в культурі. Коли в культурі виражений естетичний початок, то говорять про естетику поведінки, естетику людської діяльності, естетику науки. Естетика науки, наприклад, може говорити про гарне виконання завдання. Естетика спорту може говорити про гарний стрибок у воду. Релігійно-містичне життя говорить про естетику церковного ритуалу.
   Останнє, церковний ритуал як церковний спів та інші його складові, у своїй суті являє собою естетичне, своєрідне мистецтво. Релігія, релігійна містика і позарелігійна містика у своїй сутності є певними видами мистецтва. Релігія і мистецтво розходяться досить пізно (М.  Дюфрен). Спочатку ж вони - одне. Коріння і сутність релігії та мистецтва злиті як одне ціле. Релігійна містика та містицизм у цілому - це акцент на вищих станах свідомості як ідеалах, акцент на піднесеному. Мистецтво передає психічні стани (Г.Г. Коломиец), в тому числі й суперечливі поодинокі психічні стани (Лидия Гинзбург), серед яких ми можемо знайти піднесені стани, позначені категорією "піднесене".
   Коли нас відвідує почуття подиву, почуття благоговіння, таке піднесене ми позначаємо і розуміємо не тільки як естетичну, а й як релігійну категорію (В.П. Шестаков). Корінь же будь-якого релігійного, всіляких теологічних пояснень полягає в містицизмі. Поняття естетичного виривається з теологічних кайданів (О.А. Губанов), з релігійно-містичних, а точніше з містичних кайданів, які говорять про форму, про особливі піднесені стани людини. Тобто естетичне проявляється в метафізичному розумінні (О.А. Губанов), трансцендентному, а точніше, трансовому, котре говорить про форму як про особливий трансовий стан, трансовий стан творчого характеру, що супроводжується осяянням, за якого реалізується гармонія духу.
   Ця гармонія духу як естетичне, як прикрашення, що має характеристику витонченості як форма, відображає гармонію буття, а як зміст відображає гармонію соціального буття, складовою якого є мораль. Тобто естетичне за формою містичне, а за змістом соціальне. Містичне - це, значить, передає певний стан людини, стан трансцендентний, або трансовий, стан творчий, стан, в якому створювався той чи інший витвір мистецтва, або не створювалося нічого опосередковано, а виражалося людиною максимально безпосередньо її поведінкою.
   У стані трансу можуть активізуватися креативні здібності інтуїції, виникати осяяння (А.П. Забияко). Осяяння присутнє в самадхі (Чжан Чжень-Цзи), в саторі, в нірвані, в мокші та в інших станах містиків.
   Самадхі розуміється як певний трансовий стан. Здатність входити в самадхі, тобто в цей трансовий стан - це здатність на час знаходити творчий стан духу. Адже можна говорити про творчість у трансоподібному стані (Б.М. Теплов). Людина здатна на час викликати в собі трансоподібні стани та спеціально займатися певним видом творчості. У процесі старіння організму така здатність поступово втрачається. Так, Шрі Рамана Махарші зазвичай входив у глибоке самадхі щодня до 1920 року, з 1930 року входив у нього два-три рази на тиждень, а постарівши, втративши здоров'я, він перестав входити в самадхі (Пападжи). Тобто щоб бути творчою особистістю, щоб впадати в трансові стани творчого характеру, знаходити натхнення й осяяння, треба мати певний рівень здоров'я. Так, до Уолта Уїтмена після кризи, коли він захворів і був в очікуванні смерті, все ще приходило осяяння, поки, нарешті, в 1891 році воно не зникло назавжди, і в 1892 році він помер (Р.М. Бёкк).
   У позасистемній естетиці естетичне розуміється як містичне, трансцендентне - як Бог, як Божественне. Бог є трансцендентним. Трансцендентне пов'язують з трансом, а значить, з особливими станами свідомості. Тобто позасистемна естетика акцентує увагу також і на внутрішньому світі людини, на її вищих станах духу. Тим самим позасистемна естетика часто перегукується з містикою, яка намагається описати гранично вищий стан людини, називаючи його Станом Бога, що в контексті естетичного розуміється як Вище Натхнення. Вище Натхнення значиться як Містичне Натхнення (Теодюль Рибо), або одкровення, яке порівнюється в сучасній естетиці з даром художника, особливо музиканта (Мери Латьенс).
   Естетичне висловлює предметність, яка дана як самодостатня, споглядальна цінність, за поглядами А.Ф. Лосєва. Але самодостатнє людина бачить у природі предметів як естетичне згідно зі зразками самодостатніх станів, які нею пережиті, пережиті людиною особисто. Ці самодостатні стани як "Вище", "Божественне" трапляються в трансі певного виду, що у філософії значиться як трансцендентальне, трансцендентне, трансгресивне. Ці самодостатні стани добре передає музика. Тут музика до кінця проявляється, коли служить духовним автопортретом свого творця (А. Сохор), коли передає стан автора, передає стан самого творця музики. Одна з функцій музики - це передача психологічних станів (Г.Г. Коломиец). Передавати психічні стани людини здатне будь-яке мистецтво. А лірика взагалі стає все витонченішою в передачі суперечливих і одиничних психічних станів (Лидия Гинзбург).
   З усіх видів і жанрів мистецтва особливо ясно передає психічні стани людини лірика, лірика в літературі, лірика в музиці. Вона висловлює духовний автопортрет свого творця (А. Сохор), висловлює ті стани душі, які переживає автор ліричного твору, висловлює стани автобіографічні, які реально мають місце в психічному житті людини.
   У психічному житті людини мають місце і трансові стани. У наукових звітах говориться про творчість у трансоподібному стані (Б.М. Теплов). Тобто в процесі творчості людина відчуває особливі стани своєї психіки і тут же у своєму творчому акті намагається передати ці незвичайні, неповсякденні стани. Під час передачі вона має відгук у слухача, у глядача. Г.В.Ф. Гегель зазначав, що поет прагне розбудити і зберегти у слухача той же стан душі, що і у поета (Г.В.Ф. Гегель). Тобто людина, переживаючи у творчому трансі особливі стани свідомості, фіксує їх у своїх творах мистецтва. Глядач і слухач, сприймаючи ці твори мистецтва, відчувають подібні стани.
   Такі твори мистецтва називають психоделічними, роблячи деякі узагальнення. Психоделічне мистецтво створюється, і сприймається, за змінених станів свідомості художника, або описує наркотичний ефект (Н.Б. Маньковська). Тобто психоделічне мистецтво об'єднало все, що пов'язане зі зміненими станами свідомості. Це і природні стани, тобто творчість у трансоподібних станах, стан натхнення, стан містичного натхнення, осяяння, інтуїтивного прозріння. Але це і штучні стани, викликані тими чи іншими наркотичними речовинами. І всі ці стани підпадають під термін "змінені стани свідомості". Часто галюцинаційні ефекти ототожнюються з творчими осяяннями (Н.Б. Маньковська).
   У процесі творчості людина відчуває зміну стану свідомості. Вони різні, ці стани. Штучні стани, викликані наркотичними речовинами, зовсім інші. Штучно викликані стани мають специфіку впливу тієї речовини, якою спричинено змінений стан свідомості. Звичайно ж, виникаючі зміни стану свідомості не мають нальоту ззовні штучно введеної тієї чи іншої речовини, що спотворює реальність. Природно виникаючі змінені стани свідомості у процесі творчості - це коли мова йде про творчість у трансоподібному стані (Б.М. Теплов), коли мова йде про натхнення, осяяння, інтуїтивне прозріння, інсайт, а не творчості за впливу тих чи інших наркотичних речовин.
   Творчість у трансподібному стані (Б.М. Теплов) - це природний процес. І враження від нього можуть висловлювати й описувати у своїх творах музикант, поет, художник. Це багато в чому суб'єктивні враження. Об'єктивність вони приймають, коли ми знаходимо подібні описи у багатьох музикантів, поетів, художників. Тоді ми класифікуємо групування ряду випадків за певними подібностями. Так, ми можемо згрупувати ряд випадків, що мають, по-перше, таку характеристику як "надзвичайна спонтанність", коли людина не може визначити причини виникнення в собі особливого стану (Джидду Кришнамурти), по-друге - коли людина відчуває "абсолютну відсутність страху" і всякої більш-менш тривоги, коли абсолютно немає страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин), по-третє - коли людина має, спочатку має природний стан, що не стимульований не тільки тими чи іншими наркотичними речовинами, а й усякими стимулами, які бадьорять або заспокоюють, по-четверте - коли людина, що відчуває подібний стан свого духу, говорить сама собі, що вищого за це нічого немає, що вищого за це нічого не відчувалося, що це "Вище", і по-п'яте - людина відчуває спалах, що лежить з іншого боку часу і вище часу, коли почуття довжини втрачене і душу охоплює відчуття чистої нескінченності (Корлисс Ламонт), тобто людина відчуває стан "Вічного Життя", або "Стан Безсмертя", коли смерть є неможливістю, уявляється не знищенням, а єдиним справжнім життям (Вильям Джемс).
   Лірика, музична або поетична, певною мірою передає і виражає цей стан. Можливість описувати і висловлювати цей стан властива й іншим видам мистецтва. Цьому стану важко підібрати назву. Умовно його позначають як "Вище", "Високе", як "містичне натхнення", як "Стан Безсмертя", як "Стан Бога". Опис останнього як "Стан Бога" ріднить естетичне з релігійно-містичним. Це й стан як краса безмовності (Джидду Кришнамурти) повсюдно зустрічається в містиці. Містика акцентує увагу на подібних станах. Але і мистецтво причетне до опису і вираження подібних станів, які є онтологічними, тобто існують у природі людини як об'єктивна реальність психічного життя. Це значиться як містичне натхнення (Теодюль Рибо).
   Прекрасне, піднесене, трагічне, комічне визначають як категорії естетичного пізнання, або категорії естетичної гносеології (Віра Мовчан) в силу того, що через них розкривається широта естетичного ставлення. До цього причетне і містичне ставлення як вид мистецтва.
   Щоб розкрити таємницю авторської особистості, необхідно спіритуалізувати розуміння художньої форми і стилю (Е.В. Лозинская). Спіритуалізацію можна розуміти як облік особливих станів свідомості, пережитих автором, і спробу їх опису в творі. Ця творчість притаманна і містику і митцю.
   Архітектурне смислоутворення сучасного постмодерну відрізняється від смислоутворення часів Середньовіччя. Тому сучасні храми будуються зовсім інші. Але вони не поступаються своїми смислоутвореннями і репрезентують об'єкт свого поклоніння не гірше. Чому так трапляється, можна дізнатися, якщо познайомитися з психоаналітикою К.-Г. Юнга в Ж. Лакана, з думками засновника мистецького постмодернізму Жоржа Батая. Тут можна побачити, що важливе місце у творчому процесі, а також сприйнятті архітектури і взагалі усілякого мистецтва мають компенсаторні процеси в людині. Від того також розвивалась і концептуальна база співвідношення філософії та архітектури взагалі. І тут не можна не згадати імена таких видатних філософів як М. Гайдеггер та Ж. Дерріда, не можна не прослідкувати співіснування архітектури і постмодерної думки, не побачити у Поля Віріліо неможливості існування "місця" через втрату реальності. Це можна бачити також і у філософському містицизмі періоду постмодерну.
   Розглядаючи подібність архітектури і філософії реконструкції (M. Wigly) можна побачити основи подібності, а через праці М. Фуко вийти на виразність потойбічного в архітектурі. Тут потойбічність і надприродність простежуються не тільки в деконструктивізмі постмодерну, а й до нього. Наприклад, у романтизмі. Те саме можна прослідковувати як в архітектурі, так і у філософському містицизмі. Але в філософському містицизмі періоду постмодерну все ж залишається багато утопічного в зв'язку з тим, що вищі стани людської свідомості, які значаться як Божественне, можуть виникати без усілякої містичної практики. Від того сам містицизм втрачає сенс. Та сама утопічність присутня і в архітектурній діяльності. В архітектора "Вище" може виникати чисто спонтанно. Але воно має значення. Репрезентуючи, архітектура передає ці значення через своєрідне проектування і будівництво утопій (M. Tafuri). Але в архітектурі утопії - це не такі утопії, як у містицизмі. Архітектор занепокоєний долею суспільства (M. Tafuri). Він творить для людей. Тому постмодерністські утопії в архітектурі так напружують.
   Архітектура - це мистецтво репрезентації. Вона творить репрезентативні системи. Філософія також творить репрезентації, структуруючи знання, упорядковуючи їх. Створюючи теоретичні побудови, філософія, як і архітектура, інтер'єризує світ.
   Створюються структури як смислові аспекти й архітектурою, і філософією. Але архітектура постмодерну, на перший погляд, не існує як мистецтво структури, не існує як утворення репрезентативних ціннісних систем. Тут просто ціннісні системи, утворюючи простір, максимально вдаються до простоти.
   Висновки. Архітектура постмодернізму і філософський містицизм періоду постмодерну збігаються на тому, що утворюють структурний простір, вдаючись до максимальної свободи і простоти, демонструючи тілесність людської свідомості, свідомості, не обтяженої спеціальними практичними методами, що продукують "Вище", вищі стани.
   Джерела: Аверинцев С.С. Мистика // Новая философская энциклопедия. - В 4т. - Т.2. - М.: Мысль, 2010. - С. 579-580; Бёкк Р.М. Космическое сознание // Космическое сознание. - М.: НИК, Одиссей, 1995. - С. 5-344; Вейдле В.В. Умирание искусства. Размышление о судьбе литературного и художественного творчества // Эстетика и теория искусства ХХ века. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - С. 203-222; Гегель Г.В.Ф. Эстетика. - В 2 т. - Т. 2. - СПб.: Наука, 2001. - С. 442; Гинзбург Л.Я. О лирике. - М.: Интрада, 1997. - С. 226; Губанов О.А. От триалога к "эстетической касталии", к виртуальному полилогу // Бычков В.В., Маньковская Н.Б., Иванов В.В. Триалог plus. - М.: Прогресс-Традиция, 2013. - С. 478; Давид-Неэль А. Мистики и маги Тибета. - М.: Дягилев Центр, ЦДЛ, 1991. - С. 190; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дюфрен М. Вклад эстетики в философию // Эстетика и теория искусства ХХ века. - М.: Прогресс-Традиция, 2007. - С. 152; Забияко А.П. Транс // Энциклопедия эпистемологии и философии науки. - М.: Канон РООИ Реабилитация, 2009. - С. 999; Коломиец Г.Г. Философия музыки как область эстетического знания: гносеологический аспект // Границы современной эстетики и новые стратегии интерпретации искусства: сб. науч. докл. IV Овсянниковской междунар. эстетической конф. (Москва, 23-24.11.2010) / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М.: МИЭЭ, 2010. - С. 216; Кришнамурти Д. Записные книжки. - М.: Разум, 1999. - С. 112-114; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - М.: Политиздат, 1984. - С. 250; Латьенс М. Жизнь и смерть Кришнамурти. - М.: КМК, Лтд, 1993. - С. 176; Лозинская Е.В. Стилистическая критика // Западное литературоведение ХХ века: Энциклопедия. - М.: Intrada, 2004. - С. 383; Лосев А.Ф. История античной философии. Поздний эллинизм. - М.: Искусство, 1980. - С. 449-503; Маньковская Н.Б. Феномен постмодернизма. Художественно-эстетический ракурс. - М.-СПб.: Центр гуманитарных инициатив. Университетская книга, 2009. - С. 307; Мовчан В. Естетика: історія і теорія. - Жовква: Місіонер, 2010. - С. 405; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2006. - С. 127; Пападжи. День, когда я уйду, никогда не настанет. - М.: Ганга, 2014. - С. 467; Рибо Т. Болезни личности. Опыт исследования творческого воображения. Психология чувств. - Мн.: Харвест, 2002. С. 146-327; Сохор А. Эстетическая природа жанра в музыке. - М.: Музыка, 1968. - С. 37; Теплов Б.М. Конспекты и комментарии к книге А.Анастази "Дифференциальная психология" // Избранные труды. - В 2т. - Т.2. - М.: Педагогика, 1985. - С. 268; Чжан Чжень-Цзы. Практика Дзэн. - Красноярск: Белый остров, 1993. - С. 165; Шестаков В.П. Эстетические категории: Опыт систематического и исторического исследования. - М.: Искусство, 1983. - С. 100; Ясперс К. Общая психопатология. - М.: Практика, 1997. - С. 150-162; Tafuri Manfredo. Architecture and Utopia: Design and Capitalist Development. - Cambridge, Massachusetts: The MIT Press, 1976. - P. 3 - 196; Wigly Mark. The Architecture of Deconstruction: Derrida's Haunt. - Cambridge, Massachusetts.: The MIT Press, 1993. - P. 3 - 278.]
   ...
   ...
   [Антична філософія. Антична філософія: космоцентризм. Флософія античного світу - це певна форма теоретичної думки, яка є основою подальших історичних форм мислення (з VI в. до н.е. - по VI в. н.е.). Антична філософія мала язичницький характер.
   Першим античним філософом був Фалес з Мілета - представник мілетської школи, разом з Анаксімандром і Анаксіменом, що можна вважати початком античної філософії (585 до н.е.). Остання філософська школа античності - це Платонівська академія в Афінах була закрита при імператорі Юстініані, що можна вважати завершаючим етапом античної філософії (525 н.е.).
   Рання грецька філософія, або "досократики" (VI-V вв. до н.е.), концентрувала інтерес до натурфілософії. Тут філософи мали роздуми про початок та причини виникнення Космосу, про його рушійні сили, тобто про природу Космосу. Людина також включена в цей Космос як його елемент, який має душу.
   Елейська школа. Представники елейської школи - це Парменід, Зенон Елейський. Елейська школа обґрунтовує вчення про Космос, про причини і початок Космосу, немовби маючих основу у воді, як у Фалеса, або в огні - як у Геракліта. Елейська школа ставить проблему - що означає "бути", як можливо мислити рух. Рух розглядається на прикладі того, як рухається Ахілл, який не може наздогнати черепаху. Якщо швидконогий Ахілл буде на лінії з черепахою, то в цю мить вона просунеться вперед. Тому він не може ніяк її наздогнати. Елеати мають моністичну онтологію.
   В онтології античних філософів рушійний початок міг бути відділений від матеріального. Це така онтологія Емпедокла і Анаксагора.
   В онтології рушійний початок міг бути властивістю матерії. Це така онтологія Левкіппа-Демокріта. Левкіпп-Демокріт проповідував атомізм. Він казав, що матерія складається з атомів. Ці атоми вічно рухаються. Вони є першоелементами.
   Рання античність стверджує в онтології закон збереження буття. За цим законом, "ніщо не буває з нічого". Надалі християнство говорить про творіння з нічого. В християнстві Бог все створив з нічого.
   Рання античність стверджує в гносеології розуміння істини як погодження душі з буттям. Тобто суб'єкт, який пізнає, погоджується з об'єктом, який пізнається. Тут "подібне пізнається подібним". Тут істинне пізнання робиться на основі "подібності". Тут говориться про подібність суб'єкта, який пізнає, і об'єкта, який пізнається.
   "Еллінська просвіта" (5 в. до н.е.). Софісти і Сократ - це еллінська просвіта. Софісти і Сократ переносять акцент уваги з натурфілософії на етичні й соціальні питання формування людини. Натурфілософією і проблемами пізнання світу займалась рання філософія. А надалі філософія переходить до питань етики.
   Сократ. Сократ вказував на необхідність турбуватися про свою душу, і на необов'язковість домагатися успіху, шукати якоїсь вигоди. По відношенню до Бога Сократ говорив, що Бог знаходиться в кожній людині. При цьому він посилався на свій досвід. Він казав, що іноді чує голос Бога. Для Сократа знайти істину - це змінитися.
   "Антична класика" (4 в. до н.е.). Представниками цього періоду є Платон і Арістотель.
   Платон. Платон визначив філософію як "уподоблення Богу", коли людина стає розумно справедливою і розумно благочестивою. Справедливою і благочестивою людина стає, коли відсторонюється від дріб'язкового.
   Платон розкриває світове ціле як поділене на сферу, яка осягається розумом, і на чуттєву сферу. Розумом осягаються ідеї. Відчуттями осягаються речі. Сфера, яка осягається розумом - це сфера ідей, або ейдосів. Сфера ідей - це світ неподільний, вічно тотожний, статичний, протиставлений світу, який вічно встановлюється. Світ, який вічно встановлюється, не має сущого, світ чуттєвого, світ, який змінюється з часом, світ становлення.
   Платон розглядав такі рівні реальності як: 1. Трансцендентальне Єдине-Благо, яке освітлює світ ідей. Це подібне до того, як освітлює сонце; 2. Ідеї, суще для речей; 3. Речі - "тінь" ідей.
   Арістотель. Арістотель визначав філософію, вказуючи, що вона починається з дивування, коли людина спочатку не розуміє, вагається і дивується проблемам, а потім все ж спонукається дивуванням, вдається до філософії, задається питанням про більш значуще.
   Арістотель вказував на те, що філософія приносить дивовижну насолоду, а споглядальне філософське життя дає дивовижні радість і задоволення.
   Арістотель стверджував таку схему світобудови: 1. Нерухомий першодвигун, який рухає суще. Це подібне до того, як бажання рухають предмети. Першодвигун-Бог-Нус - це "чиста форма"; 2. Світ небесних богів; 3. Світ природи.
   В античному класицизмі людина виступає як громадянин держави. Щастя цього громадянина пов'язане зі щастям інших громадян. Тут людина за своєю природою є суспільна істота.Так стверджував Арістотель.
   Елліністична філософія (IV-I вв. до н.е.) мала такі школи як: 1. стоя, яка основана Зеноном з Кітіона; 2. сад, яка основана Епікуром; 3. академія, яка в подальшому стала школою скептиків. Тут, поділяючи філософію на логіку, фізику і етику, акцент робився на етиці. Епікурейці і скептики займалися пізнанням природи лише для того, щоб досягти необурюваності духу, досягти так званої атараксії.
   "Філософська школа Римської імперії" (І-ІІІ вв. н.е.). Пізньоантична філософія, або філософська школа римської імперії - займається відродженням філософії прадавності, проповідуючи бути послідовником прадавності.
   Філософія прадавніх - це епоха діалогу, коли говорилася теза, а потім висловлювався довід за і проти в пошуках доведення, основаного на посиланнях, які приймалися усіма як вихідні й істинні. Пізньоантична філософія - це коментар, коментування прадавніх, текст, створений з приводу авторитетних текстів. Школи займалися систематизуванням і упорядкуванням спадщини, спадку минулого.
   "Неоплатонізм" (ІІІ-VI вв. н.е.). Пізньоантична філософія, або неоплатонізм - це синтетичне освоєння спадщини прадавніх. Наприклад, синтезувались ідеї Арістотеля, неопіфагорійців, стоїків. Але в основу цього синтезу клались ідеї Платона.
   Плотін. Плотін - пізньоантичний філософ. Онтологічна система Плотіна має таку ієрархію: перший початок за суттю зверхбуттеве начало - Єдине-благо. За ним йде другий початок - розум, або нус. Надалі йде третій початок - Світова душа і чуттєвий Космос.
   Єдине-благо недоступне для думки. Єдине-благо осягає лише надрозум екстатичним єднанням. Це єднання з Єдиним-благом.
   Єдине-благо можна виразити лише негативно, а не простими мовними засобами, словами. Виразити негативно - це означає виразити через заперечення. Вираз через заперечення можна порівняти з апофатичною теологією.
   Сходження від Єдиного-блага до більш низьких рівнів буття розуміється як випромінювання, або розкриття, вихід. Більш низький ступінь існує в силу повернення до Єдиного-блага як вищого начала, початку. Наслідування цьому вищому началу, або Єдиному-благу створює більш низькі ступені. Так розум за своєю суттю є початком для душі, а душа, в свою чергу, є початком для Космосу.
   Для неоплатонізму характерні як систематизм, так і містицизм, а також магічність, або теургія. Але для неоплатонізму не характерне розглядання соціально-політичної сфери. Для неоплатонізму характерні метафізика і теологія.
   Імператор Юстініан (529 н.е.) закрив Афінську Академію, що припинило викладання філософії. Але філософське мислення наступних поколінь сформували такі теми античності як "пізнання сущого, оскільки воно суще", "знання справ божественних і людських", "уподібнення Богу, наскільки це можливо для людини", "підготовка до смерті", "мистецтво мистецтв і наука наук", "любов до мудрості".
   У філософії античності закладена ідея про первинність споконвічного світу. Одні античні філософи вважали, що первинна споконвічність світу матеріальна, первинна матерія, або об'єктивна реальність. Так вважав Демокріт. В процесі розвитку об'єктивної реальності виникає людина, її дух, її ідеї. Інші античні філософи вважали, що первинна ідея, яка породжує матеріальний світ. Так вважав Платон.
   У філософії античності закладена ідея про споконвічний спосіб існування світу. Одні античні філософи вважали, що в основі існування світу лежить рух, зміни, що все тече і все змінюється. Так вважав Геракліт. Інші античні філософи вважали, що в основі існування світу лежить спокій, незмінність. Зміни лише ззовні. Так вважав Парменід. В основі лежать стабільні, повторювальні, незмінні закономірності, закони.]
   ...
   ...
   [ФІЛОСОФІЯ НАУКИ В КОНТЕКСТІ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ
  
   1. ФІЛОСОФІЯ.
   1.1. Філософія як гуманітарна наука, як світоглядна теорія (загальні положення).
   Філософія є певна духовна культура. Призначення філософії полягає в тому, щоб осмислити основи природного і соціального світу. Також філософія призначена осмислювати, яким чином творяться людське пізнання і культура людей, осмислювати саму людину, її сутність.
   Наслідком філософського осмислення є формування у людини світоглядних переконань про буття та про сенс людської присутності в ньому.
   Наслідком філософського осмислення є формування світоглядних переконань про граничні можливості осягнення буття людиною.
   Тобто філософія за своїм змістом відіграє роль світогляду. Вона виражає світовідчування, тобто відчуття, сприймання й розуміння світу.
   Філософія дає вираз відношення мислення і буття, дає вираз відношення духовного і матеріального світу.
   Філософські ідеї виражають певне ставлення людини до дійсності. Ставлення людини до дійсності відбивається в її суспільній поведінці. Ставлення людини до дійсності орієнтують людину, орієнтують її суспільну поведінку.
   Філософія закладає основу для людських цінностей та ідеалів.
   Філософська форма світогляду не спирається на вірування та фантастичні уявлення про людину і світ. Цим філософська форма світогляду відрізняється від міфологічної та релігійної форм.
   Філософська форма світогляду не спирається на безпосередній життєвий досвід людини, на її безпосередні традиції. Цим філософська форма світогляду відрізняється від буденного світогляду.
   Філософська форма світогляду не грунтується на чуттєво-образному вираженні дійсності. Цим філософська форма світогляду відрізняється від художньої форми, від мистецтва.
   Філософська форма свідомості будує свою картину світу на основі теоретичного осмислення буття, на основі здобутків наукового пізнання та на основі надбань культури.
   Філософська форма свідомості, будуючи свої світоглядні концепти (концепції), використовує раціонально-понятійні форми, логічні способи обґрунтування.
   Філософія є наука, тому що вона як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова має риси теорії, теоретичного освоєння дійсності.
   Філософія має риси духовно-практичного освоєння дійсності. Це зближує її з мистецтвом.
   Філософія досліджує загальнозначущі проблеми, тобто проблеми істини, добра, краси, свободи.
   Філософський метод. Філософський метод є раціональним та умоглядним. Він застосовується до пізнання природної або соціальної реальності опосередковано, а не безпосередньо.
   Філософія - це умоглядна рефлексія у формі роздумів, розміркувань про досвід людства. Філософія переосмислює цей досвід, переосмислює цінності й ідеали, які вже склалися в культурі.
   Філософське знання виражається через категорії, тобто через всезагальні поняття.
   Зміст філософських категорій визначається через альтернативні протиставлення (рух і спокій, причина і наслідок, матерія і дух, об'єкт і суб'єкт, істина і омана, добро і зло, краса і потворність, свобода і неволя).
   У філософських теоріях, в їх концептах присутнє відношення суб'єкта до об'єкта, тобто присутній суб'єктивний момент. В філософії не усувається суб'єктивний момент, як це робиться в природничих та соціогуманітарних науках. Тобто філософія оцінює дійсність не тільки з погляду сущого, а й належного, як воно повинно бути, враховуючи буття, спрямоване в майбутнє, конструюючи проекції людського буття в майбутнє.
   Філософія має функцію загальної методології. Філософія впроваджує метод, який безпосередньо відкриває істину. Філософські теорії не мають свого прямого експериментального забезпечення. Філософські теорії не можуть бути експериментально перевірені на предмет істини чи хибності.
   Людина оцінює пізнавальну значимість філософських теорій за їх аналітико-синтетичними можливостями, тобто наскільки вони можуть пробудити людину. Філософські теорії оцінюються за їх здатністю пробуджувати свідомість, будити у людині думки.
  
   2. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ.
   2.1. Філософія науки як філософська дисциплінаагальні положення).
   Філософія науки - це філософська дисципліна, предметом якої є розвиток наукового знання. При цьому використовуються такі способи дослідження як спостереження, пояснення, передбачення. Виявляється наскільки ці способи дослідження можуть створювати системи знань, усувати протиріччя, творити нове знання.
   Філософія науки має онтологічну направленість, коли вивчає онтологічні основи науки, розглядаючи філософію фізики, філософію біології та інших наук природознавства; розглядаючи філософію психології, філософію права та інші соціально-гуманітарні науки.
   Філософія науки, розробляючи методологію, придає їй критичну функцію у відношенні пізнавальної практики.
   Світ змінюється. Людина і соціум змінюються. Отже. Філософія змінюється. Зміст філософії оновлюється. Виникають нові знання. А філософія структурує і систематизує ці нові знання.
   Філософія розглядає питання "Що є світ", "Що є Я людини", "Що є не-Я людини". Філософія розглядає питання "Що є над-Я людини". Тобто філософія розглядає питання трансценденції.
   У філософії сформувалися такі дисципліни як філософія буття (онтологія), філософія свідомості, філософія знання та пізнання (епістемологія, гносеологія, методологія), філософія цінностей (аксіологія), філософія моралі (етика), філософія суспільства (соціальна філософія), філософія культури (філософська культурологія), філософія мистецтва (естетика), філософія спасіння (релігійна філософія, філософія релігії), філософія людини (філософська антропологія).
   За Імануїлом Кантом, філософія - це систематизоване вчення про знання. Тобто тут філософія осмислює знання про світ і людину, а не про сам світ і не про саму людину. А отже тут епістемологія та гносеологія в основі.
   Традиції знецінюються. І потрібні іновації. Потрібно оновлювати світогляд.
   Світогляд. Світогляд - це система поглядів людини на світ і на місце людини в цьому світі. Це цілісна система поглядів як результат постійного освоєння світу людиною; це спосіб самовизначитись людині в думках при зіштовхуванні з навколишнім світом. Світогляд - це система духовних цінностей людини.
   Філософія на основі нових фактів науки створює нові світоглядні ідеї.
   Філософія за допомогою понятійно-категоріального інструментарію робить структуровану систему нових знань про суще та уявлення про належне. Філософ своє розуміння сущого й належного проектує на суспільне буття, де належне є ідеал суспільного життя, ідеальний образ життя для людини. Філософ своїми концепціями пропагує цей образ життя. І це його ідеологія.
   Свідомість. Свідомість - це властивість певної об'єктивної реальності. Мислення. Мислення - це оперування ідеальними утвореннями. Мислення - це відображення людським мозком об'єктивної реальності; відображення людиною, або суб'єктом, об'єктивної реальності; відображення об'єктивної реальності в образах і поняттях. Мислення є відображення вибіркове, цілепокладаюче, опосередковане. Мислення, воно активне, творче, в певній мірі самостійне.
   Мислення - це відображення суб'єктом об'єктивної реальності. Але мислення не обмежується відображенням заданого ззовні. Мислення відсторонюється від відображуваного і продовжується автономно. Тобто мислення є процес внутрішній. Внутрішній - це інтеріорний.
   Мислення розвивається в процесі діяльного освоєння людиною зовнішнього світу. Процес мислення проходить так, що схематичні форми практичних дій стають усталеними. Практичні дії відтворюються в сталих міркуваннях, в сталих схемах та формах, в сталих логічних правилах. Сталі міркування основуються на поняттях, судженнях, умовиводах. Поняття, судження і умовиводи закріплюють сталість як загальнообов'язковість правил мислення. Ці правила мислення приймаються і засвоюються всіма людьми. Без цих правил неможливе порозуміння між людьми. Порозуміння людини з людиною існує тому, що всіма прийняті й засвоєні певні правила мислення. Тобто мисленню притаманне загальне міркування. Загальність міркування - це дискурсивність мислення. Міркування виводиться з попереднього міркування й, у свою чергу, обумовлює наступне міркування. Це є дискурсивне мислення.
   Міркування людей функціонують в їх особистісній вибірковості й конкретній націленості. Міркування людини інтегрують і синтезують ще й нові індивідуальні уявлення людини, нові суспільні уявлення. Це придає самостійність, суверенність процесам мислення. Заради збереження своєї самостійності й суверенності людина в своїх духовних прагненнях готова до жертви, до загибелі. Тобто в людині присутня самодіяльність мислення, яка пересуває і відсуває певні загальні правила. А отже мисленню притаманне пересування загальних заданих міркувань. Пересування - це трансгресія.
   Самодіяльність мислення як дискурсивна так і трансгресивна. Дискурсивність підпорядковує мислення заданим схемам та формам, а трансгресивність виводить за межі заданих схем та форм. Дискурсивність - це рух мислення за заданими правилами, а трансгресивність є перегляд правил, їх пересування, їх зміна, відсування. Тому дискурсивне мислення - це пасивне відтворення мисленням певних знань, трансгресивне мислення - це активне творення нових знань.
   Є мислення повсякденно-побутове, мрійливо-образне, морально-етичне, художньо-естетичне, міфічне, релігійне, містичне. А є мислення наукове. Предметом наукового мислення є закономірності збагачення знання. Знання - це зміст свідомості, який може бути виражений мовою, виражений у мові.
   Наукове мислення. Зміст наукового мислення - це збагачення знання про об'єктивні процеси. Вчений осмислює об'єктивні процеси, від чого формує уявлення й самі міркування про них, про ці об'єктивні процеси. Зміст наукового мислення - це збагачення знання про зміни в уявленнях і міркуваннях. Зміни в уявленнях і міркуваннях відкривають можливості людини абстрагувати свої міркування від об'єктивних процесів, що дає змогу перетворювати знання. Зміст наукового мислення - це збагачення знання про відсутність достатньої кількості уявлень щодо певних об'єктивних процесів. Це розгляд проблемних ситуацій.
   Епістемологія. Епістемологія - це вчення про знання, про об'єктивне знання, таке, що не залежить від того, хто пізнає.
   Гносеологія. Гносеологія - це вчення про пізнання, про процес пізнання, про пізнавальні процедури суб'єкта.
   Наукове пізнання - це творення знання, творення знань. Складовими наукового пізнання є чуттєве й раціональне, емпіричне, тобто досвідне й теоретичне. Теоретичне мислення виходить з певних думок, аксіом, а не з того об'єктивного, що існує поза думками.
   Наука прогнозує, торкається невідомого, йде за межі відомого. Тому трансгресивність відіграє важливу роль в науковому мисленні. Трансгресивність - пересування заданого, вихід за межі всього заданого.
   Філософські системи і структури - це вчення про знання. Але теоретична наука - це система знань. Тобто ми маємо схожість філософського і науково-теоретичного мислення.
   Емпіричне дослідження має своїм предметом матеріальний об'єкт і прояви цього матеріального об'єкта, явище, яке доступне нашим відчуттям. Емпірик практично взаємодіє з об'єктом за допомогою певних приладів. Наприклад, лабораторного обладнання. Теоретичне дослідження має своїм предметом сутність, сутнісні закономірності, які приховані за явищами, а не самі явища. Теоретик взаємодіє з об'єктом подумки. Тут засобом дослідження виступає ідеальне, ідеальний об'єкт. Наприклад, "абсолютно тверде тіло" в природознавстві. Або "досконала демократія" в соціальних науках. Такий ідеальний об'єкт в дійсності не існує.
   Емпіричні дослідження - це спостереження, експерименти, вимірювання, де проходить практична взаємодія з об'єктом. Теоретичні дослідження - це експерименти подумки, систематизація, формалізація, аксіоматизація, ідеалізація.
   Філософське мислення - це теоретичне мислення, абстрагування, абстракції. Але філософи для своїх систем і структур беруть знання з емпіричних досліджень.
   Філософія - це теорія світогляду, де смислові узагальнення базуються на наукових знаннях. Наука має вплив на філософію. Так, наприклад, експериментальне природознавство ХVІІ століття вплинуло на вироблення механістичної картини природи. А в ХІХ столітті наукова революція породжує в філософії не механістичну картину природи, яка заперечує механістичні принципи. Це тому що з'явився новий погляд на неперервність і перервність, на простір і час, з'явився новий погляд на частину й ціле, динамічність й статичність. В ХХ столітті глобалізація людської діяльності, де важливу роль відіграє і науково-пізнавальна діяльність, впливає на те, що в філософії розкривається людський фактор як важливе.
   Зміни в природознавстві змінюють систему знань, наукову картину дійсності, від чого змінюються системи і структури знань філософів. Але і філософія впливає на науковців. Тут важливу роль відіграє принцип раціональності, де розкривається пізнавальне відношення людини до світу. Але тут йдеться й про методологію, метод. Тобто йдеться не про зміст знання, а про способи здобування цього знання, йдеться про шляхи пізнання. Практика людської діяльності породжує методи.
   Історія науки та філософії показує, що у середньовіччі, а це ХІІІ-ХІV століття, схоластика проводила огляд знань, підсумовуючи системи знань. Але наукові знання й філософія підпорядковувались теології. У Новий час, а це ХVII-XVIII століття, з'являється експериментальне природознавство, розробляються наукові методи. Френсісом Беконом був проведений огляд усіх досягнутих знань. Філософія науки як дослідження склалася у ХІХ столітті. В сучасній філософії, а це ХХ століття, виникло наукознавство, почалось дослідження функціонування науки. Проводиться комплексне вивчення науки. Це формує філософію науки. Філософія науки розкриває узагальнюючі характеристики науки. Філософія науки осмислює науково-пізнавальну діяльність людини, розкриває закономірності цієї діяльності. Онтологія говорить про науку як реальність. Епістемологія осмислює знання як результат наукової діяльності людини. Аксіологія розглядає науку в системі цінностей, розглядає значення науки для людини.
  
   3. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ.
   3.1. Історія філософії, її основні періоди теоретичних змін (загальні положення).
   Філософія зародилася при поширенні й поглибленні знань, коли ці знання вже не могли вкладатися в міфологічне розуміння світу.
   Перші філософські вчення виникли в І тисячолітті до н.е. в Індії. Це веданта, йога. В Китаї - це Лао-Цзи, Конфуцій. В V столітті до н.е. в Стародавній Греції - це Геракліт, Демокрит. Сам термін "філософія" вперше з'явився у Піфагора, тобто в античній філософії.
   Антична філософія. Антична філософія - це космоцентризм. Антична філософія мала форму систематизації конкретно-наукового знання. Це була натурфілософія. Антична філософія, орієнтуючись переважно на науку, систематизувала наукові знання в логіко-раціоналістичній формі.
   Середньовічна філософія. Середньовічна філософія - це теоцентризм. Тобто середньовічна філософія - це панування релігійної свідомості.
   У середньовічній філософії панує гностицизм, тобто поєднання філософії з містичним пізнанням.
   У середньовічній філософії панує патристика, яка за допомогою філософської рефлексії тлумачить Біблію.
   У середньовічній філософії панує схоластика як продовження патристики. Схоластика це теоцентризм, який синтезує релігійність віровчення з раціоналізмом.
   Філософія відродження. Філософія відродження - це антропоцентризм.
   Філософія відродження формує гуманістичний світогляд, тобто врахування світу іншої людини, а не тільки використовування цієї людини як речі, як предмета.
   Філософія відродження має антирелігійне спрямування.
   Філософія відродження виробляє і стверджує наукові погляди на світ.
   Філософія відродження започатковує механіцизм, де рух розуміється як дія-протидія.
   Філософія Нового часу. Філософія Нового часу - це наукоцентризм.
   Філософія Нового часу впроваджує матеріалістичний погляд на світ. Цей погляд ми бачимо в філософії Бекона, Гоббса.
   Філософія Нового часу розробляє основи таких наукових методів, як раціоналістичний та емпіричний, що сформовує раціоналізм і емпіризм як альтернативні методології, методологічні системи (раціонально, тобто чисто логікою можна теж отримати об'єктивні істини, що показує активність розуму. Активність розуму не тільки в емпіризмі. Не тільки активна перевірка експериментами показує активність розуму, як це в емпіризмі).
   Філософія Просвітництва (ХVIII ст.). Філософія Просвітництва стверджує матеріалізм. Хоча в цей період був й ідеалізм. Ідеалізм об'єктивний представлений філософією Ляйбніца. Ідеалізм суб'єктивний представлений філософіями Берклі, Г'юма.
   Філософія Просвітництва виробляє ідеї природного права та свободи, акцентує увагу на важливості знання. Філософія Просвітництва показує важливість просвіти в суспільному житті людей, і стверджує, що знання - це сила.
   Просвітництво в Україні. Просвітництво в Україні - це проголошення свобод, проголошення служіння спільному благу, проголошення соціальної справедливості.
   У період Просвітництва стверджують свою філософію Братства і братські школи. Це такі школи як Острозька, Львівська, Київська. Братства і братські школи стверджують і розвивають ідеї просвітництва і гуманізму. Так, наприклад, Києво-Могилянська академія, її представники Гізель, Прокопович та інші, розвивала і стверджувала науково-просвітню філософію, створювала гуманістичне вчення про людину, розробляла ідеї природного права та суспільного договору.
   Г.С. Сковорода. Г.С. Сковорода створює вчення про людину і її мораль. Надалі вчення Сковороди продовжує Юркевич. Це вчення отримує назву "філософія серця".
   Класична німецька філософія. Класична німецька філософія - це друга половина ХVІІІ - перша половина ХІХ століття. Представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Феєрбах.
   Класична німецька філософія вибудовує принцип тотожності буття і мислення. Класична німецька філософія порушила проблему розуму та його меж. Також класична німецька філософія розкрила розуміння досвіду і практики, виявивши діяльність як опредмечення і розпредмечення, розкрила проблеми моральності й свободи.
   Класична німецька філософія розглядала діалектику як тип світогляду, як певний тип мислення.
   У цей період в українській філософії розвиваються ідеї свободи, соціальної справедливості, ідеї рівності людей, їх рівноправ'я. Носіями цих ідей є Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Костомаров, Потебня, Драгоманов, Грушевський.
   Марксизм. Марксизм виник в середині ХІХ століття. Марксизм створює матеріалістичне розуміння історії, діалектичний й історичний матеріалізм, ідею комунізму.
  
   4. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ.
   4.1. Сучасна філософія, її основні напрямки теоретичної думки (загальні положення).
   Сучасна філософія поділяється на певні напрямки.
   Позитивізм. Позитивізм виник у ХІХ ст. Представники: Конт, Дж.Ст. Мілль, Спенсер. Позитивізм стверджує наукове, тобто позитивне знання.
   Прагматизм. Прагматизм виник в кінці ХІХ ст. Представники: Пірс, Джемс, Дьюї. Прагматизм зводить зміст до практичних наслідків. Прагматизм робить акцент на адаптивний аспект практичної діяльності.
   Марксизм і неомарксизм. Марксизм виник в середині ХІХ ст. Марксизм і неомарксизм роблять акцент на радикально-перетворювальній діяльності.
   Екзистенціалізм. Екзистенціалізм виник в середині ХІХ ст. Представники: К'єркегор, Гайдеггер, Ясперс, Сартр, Камю. Екзистенціалізм мовить про екзистенцію як специфічно чисто людський спосіб існування. Екзистенціалізм стверджує, що ідеальна мета людини, мета як результат людських дій випереджає самі людські дії.
   Сучасна філософія - це некласична і постнекласична філософія.
   Класична філософія існувала до середини ХІХ ст. Класична філософія змінилась на некласичну. Некласичний період філософії - це кінець ХІХ ст. і перша половина ХХ ст. Нині філософія вступила в постнекласичний період. Це постмодернізм.
   Класична філософія існувала до середини ХІХ століття. Вона дистанціює розум від світу.
   Некласична філософія - це ХІХ - ХХ століття - розглядає розум, вплетений у світ. Некласицизм стверджує релятивізм, тобто відносність.
   Постнекласична філософія. Постнекласична філософія - це постмодернізм. Постмодернізм абсолютизує релятивізм, абсолютизує відносність всього, іронізує.
  
   4.2. Формування філософії науки в сучасній філософії.
   Позитивізм.
   Історія філософії науки починається з прадавніх часів. Прадавнього грецького філософа Фалеса вважають першим філософом і вченим.
   Але теоретичним початком філософії науки є позитивізм. Позитивізм виник в ХІХ столітті у Франції та Великій Британії. Це сорокові роки ХІХ століття.
   У ХІХ столітті розвиток науки прискорився. Світоглядного значення набув закон збереження енергії. З'я­вилась термодинаміка. В біології розвивалось вчення про еволюцію видів та про клітинну будову живих організмів.
   Розвиток науки забезпечив виникнення й розповсюдження позитивізму. Перш за все плідність і перспективність наукового знання забезпечили розвиток як позитивізму, так і філософії науки. Позитивність наукового знання демонструвала неприйнятність метафізичних положень традиційної класичної філософії. Позитивізм орієнтував на розробку наукової філософії, в якій би була присутня ця науковість і орієнтація на науку.
   Засновник позитивізму французький науковець Огюст Конт доводив, що метафізика вичерпала свої можливості. Він вказував, що теологічна і метафізична стадії вже пройдені. Нарешті настала стадія позитивного знання, позитивна стадія. На теологічній стадії людина всі явища світу розуміє, виходячи з уявлень, які знаходяться в Святому Письмі. В Біблії. В Корані. В Ведах. В Авесті. В Тріпітаці, В Дао де цзін. На метафізичній стадії людина всі явища світу розуміє, виходячи з уявлень про першосутності. Першосутності стоять поза всім тим, що ми сприймаємо в досвіді. Це такі першосутності як "монада", "абсолют", "субстанція", "матерія", "річ у собі", "ідея". За позитивізмом, все це вигадки, які залишилися від теологічної стадії. Ці вигадки перейшли в метафізичну стадію. За О. Контом, метафізична стадія долає теологічну, але її можна розглядати як "дитинство науки", як початок наукового мислення. Метафізика - це деградована теологія, теоретична фантазія, яка описує причини всього, виходячи з абсолютного начала. Але на позитивній стадії наука вже не потребує метафізичних категорій, а фіксує ті знання, які походять із досвіду. А теоретично пізнати первинні й кінцеві причини усього, пізнати якісь абсолютні начала, якийсь абсолютний початок неможливо. Тому треба здобувати позитивне знання, знання фактуальне, яке від фактів. Накопичення такого знання, яким займаються спеціальні науки, може привести до більш глибокого розуміння дійсності, якщо знаходити зв'язки в цих знаннях, в знаннях різних наук. Цим вже займається філософія науки.
   За О. Контом, на позитивній стадії діє закон, за яким уявлення підпорядковуються спостереженням. Уявлення підпорядковуються спостереженням, тому що вчений відкриває істини, перш за все спостерігаючи факти. Наука апелює до фактів, які були спостережені. Наука спостерігає й описує факти. Факти відкриваються в досвіді вченого. Вчений спочатку спостерігає факти, а потім формулює закони. Закони служать людині для передбачення їх подальших трансформацій. Тобто пізнавальні функції науки - це описування, пояснення, передбачення. О. Конт вказував та те, що істинне мислення - це бачити, щоб передбачити.
   За О. Контом, наука - це рух від обмеженого і неповного знання до більш повнішого й усебічного знання, це пізнання, основане на спостереженні й описуванні.
   Позитивізм каже, що наука - сама собі філософія. О. Конт вважав, що філософія повина бути позитивною філософією, яка зводить в єдину систему всі набуті наукові знання, зводить принципи і закони різних наук до головних основоположень. І тут, за позитивістською філософією О. Конта, важлива функція - це логічна функція філософії позитивізму. Логічні засади наук в позитивній філософії стверджував також Д. Мілль. Джон Стюарт Мілль вказував, що джерело нового знання від індуктивних міркувань. Індуктивні методи - це джерело наукових узагальнень, а від того й нових знань взагалі. В свою чергу індуктивний метод основується на об'єктивних прочинно-наслідкових зв'язках.
   Представник позитивізму Герберт Спенсер, і взагалі позитивізм, визнає існування буття за межами нашого чуттєвого сприйняття. Наш досвід свідчить, що поза нашими сприйняттями існує буття. На цьому досвіді основується наука. Тобто наука досліджує те буття, яке існує поза нашим чуттєвим сприйняттям, існує за межами цього сприйняття.
   Поза всіма явищами, які ми сприймаємо, ховається певна реальність, певне буття. Вона, ця реальність, нам невідома. Але в феноменах вона має прояв. Тому пізнання зовнішнього світу є феноменальним пізнанням, пізнанням феноменів. Отже наука має своїм об'єктом феномени, тобто ті явища, які пізнаються в спостереженнях.
   За Гербертом Спенсером, феномен - це прояв сили, на якій основується світ. Наука фіксує цю силу в знанні. Але знання обмежене досвідом.
   Наукове знання - це предметне знання. Воно не завершено об'єднане знання. А знання філософське об'єднане. Воно єднає знання з фізики, хімії, біології та з інших наук.
   Подальший розвиток позитивізму в ХХ столітті. На початку ХХ століття нові наукові відкриття змушували переглядати деякі закони.
   Так було, що фізична система тяжіє до термодинамічної рівноваги. Але відкриття броунівського руху суперечило тому, що будь-яка фізична система тяжіє до термодинамічної рівноваги.
   Ще було за механікою Ньютона, що дія дорівнює протидії. Але релятивізм нової механіки суперечить тому положенню, що дія дорівнює протидії.
   Також був закон збереження маси. Але відкрили, що мікрочастинки, які мають швидкість, наближену до швидкості світла, зменшуються і втрачають свою масу.
   Був закон збереження енергії. Але відкриття радіоактивності, коли, наприклад, радій народжує енергію, що підриває і не стикується із законом збереження енергії.
   Від таких змін у науці філософія позитивізму прийняла певні нові принципи: принцип емпіризму, принцип феноменалізму, принцип споглядальності, принцип антиметафізичності.
   Компетенція науки не поширюється за межі досвіду - це принцип емпіризму.
   Наукові знання є наслідками теоретичних узагальнень емпіричних фактів - це принцип феноменалізму.
   Спостереження і описування є головними функціями науки - це принцип споглядальності.
   Класична філософія з її метафізикою не потрібна науці - це принцип антиметафізичності.
   За позитивізмом, метафізичні поняття і категорії не відповідають дійсності. Наприклад, абсолютність простору і часу. Але не можна зовсім міркувати про просторово-часове знаходження певного тіла безвідносно до якогось іншого тіла.
   За позитивізмом, наукове пізнання є процес пристосування людини до світу. За. Е. Махом, йде процес адаптації ідей до певної сфери досвіду.
   Досвід людини розширюється й ускладнюється, і тому переглядаються й вдосконалюються елементи мислення.
   Зустріч людини з новим фактом, який контрастує з ходом нашого мислення породжує проблему. Нове і дивне, незвичне для нас є стимулом нашого нового пристосування, концептуального пристосування. Від того виникає понятійне пристосування, понятійне пристосування як дослідження. Гіпотези дослідження перевіряються досвідом. Тобто наш досвід перевіряє гіпотези.
   Гіпотези можна доводити дедуктивно, вибудовуючи з первинних принципів, з посилань. Але гіпотези можна перевірити досвідом.
   Е. Мах казав, що науково-пізнавальна діяльність акцентується на фактах. Якщо зосередитись на фактах, то описування є найкращий метод. Е. Мах писав про те, що описування є вибудовування фактів у думках. З фактів виходять причинно-наслідкові пояснення. А передбачити - це доповнити в своїх думках факти, які дані лише почасти, частково.
   За позитивізмом, наука - це опис. Закони описують. Але це загальний опис. Описуються й індивідуальні випадки. Але, як уже було сказано, закон - це загальний опис. Теорія - це теж опис. Є прямий опис. Але теорія - це дотичний опис, опис дотиком, опис відчуттів. Це не прямий опис, який про щось каже.
   П. Дюгем казав, що науковці мають справу з емпірично даною їм реальністю. Емпірично. Емпіризм - це чуттєвий досвід. А досвід - це те, що безпосередньо дане. Прикладом може бути термодинаміка. В ній всі положення в межах спостережуваного, в межах досвіду.
   П. Дюгем вказує, що у філософії можна бачити дві частини. В ній є метафізична частина. Але в ній можна виділити описувальну частину, котра базується на експериментах та спостереженнях. І тут наукове - це досвідне, описувальне знання. Описувальне знання постійно збагачується, збагачується поступово, поступально, кумулятивістськи. І це наука. Але теорія, а тим більше теорії трансформуються в систему міркувань про той порядок речей, який недоступний нашому сприйняттю. Тут емпірично здобуті дані завдяки системі теоретичних понять перетворюються в символічні конструкції, додаткові структури і системи. А це вже філософія.
   Підсумовуючи, зазначимо, що позитивізм утвердив такі принципи як антиметафізичність, феноменалізм, споглядальність, емпіризм, індуктивізм. Позитивізм вважає, що знання - це знання, які є результатом спостереження й описування емпіричних закономірностей та фактів.
   Прагматизм.
   Прагматизм - це напрям філософії, який вплинув на формування філософії науки.
   Історико-філософський виток прагматизму зробив І. Кант своїм осмисленням прагматичної віри. Також історико-філософським витоком прагматизму можна вважати К. Маркса, який розумів практику як матеріальну діяльність й як основу буття людини, основу його матеріального і духовного буття.
   Але передумовою прагматизму можна вважати Анрі Бергсона, який казав, що інтелект служить не стільки пізнанню, скільки дії. Анрі Бергсон виділяв такий вид пізнання як незацікавлене пізнання. Цей вид пізнання не пов'язаний з дією, з користю, з практичною зацікавленістю. Це пізнання філософів і митців. Але Анрі Бергсон каже і про інше пізнання, про пізнання зацікавлене. Цей вид пізнання якраз пов'язаний з діями людини, з практикою і користю. Це пізнання науковців.
   За прагматизмом закріплюється думка про те, що якість ідей - це їх значення. Справжнє значення ідей полягає в тому, що ці ідеї значать для суб'єкта, для носіїв цих ідей. Тобто справжнє значення ідей не у відповідності цих ідей своїм реальностям, своїм об'єктам, а у значимості їх для суб'єкта. Значущість ідей визначається очікуваними наслідками від практичних дій. За Ч. Пірсом, поняття про наслідки є істинним поняттям об'єкта. Очікувані наслідки формують в нашій свідомості певні стереотипи відчуттів. Очікування наслідків має чуттєву основу. Ч. Пірс казав, що ідея якоїсь речі є ідеєю її чуттєвих наслідків.
   Ч. Пірс вважав, що науковий експеримент полягає в активній дії на досліджуваний об'єкт при створенні нових умов для цього об'єкта. Науковець, виходячи з припущень про можливі практичні наслідки, створює нові умови для свого об'єкта, який він досліджує. Так, за Ч. Пірсом, проходить науковий експеримент.
   За Ч. Пірсом, змістом дослідження є усунення сумнівів. Проти сумнівів необхідні сталі й об'єктивні фактори. Науковий метод спирається якраз на такі фактори. Ч. Пірс зазначає, що людина має реальні речі, властивість яких не залежить від її думок про ці речі. Люди мають різні відчуття. Але за допомогою міркувань людина може встановити істинність речей, істинність, яка існує в дійсності.
   У формуванні філософії науки відіграли ідеї Джона Дьюї (1859-1952).
   Джон Дьюї стверджував, що людський досвід вдосконалюється, коли проблемна ситуація перетворюється в ситуацію визначену, розв'язану. При розв'язанні проблемної ситуації спочатку затримка дій викликає усвідомлення труднощів. Але людина виявляє причини утруднення. Коли причини утруднення знайдені, то шукаються можливості вирішення проблеми. Для цього висувається гіпотеза. Гіпотеза перевіряється, коли з'ясовується можливість її практичних наслідків. І нарешті, робиться висновок, який дає людині впевненість. Це і є інструментальний метод, який дає людині знання.
   Джон Дьюї казав, що за допомогою техніки людина пристосувала світ до своїх потреб. Цінності людини знаходяться не поза досвідом, а в ньому. І наука повинна пізнавати винаходи способів удосконалення людського досвіду.
   Джон Дьюї вказував, що філософія і наука повинні активізувати те, що здобуте людським досвідом.
   Герменевтика.
   У формуванні філософії науки важливу роль зіграла герменевтика.
   У кінці ХІХ століття актуалізувалось питання про відмінність методів гуманітарних наук від методів природничих наук.
   Герменевтика. В Греції герменевтика розумілась як тлумачення текстів, уміння розуміти ці тексти. Наприклад, тексти Гомера, в яких багато образів з міфології. У середньовіччі герменевтика пояснювала релігійні тексти. В епоху Відродження, а також в епоху Реформації пояснювала текст Біблії. Для цього застосовували методику герменевтики. Так вважалось, що в контексті цілого тексту зрозумілими стають і частини цього тексту; але без розуміння частин тексту неможливо зрозуміти текст в цілому, тому що ціле складається з частин.
   У ХІХ столітті німецький філософ Фрідріх Шлейєрмахер (1768-1834) загострив у герменевтиці важливість розуміння. Він вважав, що розуміння треба бажати і шукати, а непорозуміння і так трапляється. Фрідріх Шлейєрмахер вважав, що розуміти якусь частку тексту можна, коли розуміється цілий текст в його життєвих переплетеннях.
   Герменевтичними методами можна зрозуміти і свідомі, й несвідомі основи творчості автора текстів. Герменевтика допомагає зрозуміти автора тексту, допомагає зрозуміти текст краще, ніж автор сам розуміє себе і свій створений текст.
   Німецький філософ Вільгельм Дільтей (1833-1911) вважав, що "науки про дух" вивчають дійсність. В "науках про природу" знання не залежать від людини. А в "науках про дух" нема полярності суб'єкта і об'єкта. Історичний процес є історією духу. В цьому процесі пізнаються фрагменти людської реальності. І ця реальність "переживається", а не просто досліджується. Є психологія, яка при розумінні внутрішнього світу людини переходить до розуміння суспільства. Цей перехід можливий тому, що члени суспільства аналогічні один одному, і є спорідненість душ.
   Вільгельм Дільтей казав, що в науках про природу є метод пояснення, а в науках про дух - розуміння. Пояснюють, з'ясовуючи причинно-наслідкові зв'язки. Тут наслідки пояснюються їх причинами. Це пояснення. А розуміння отримується інтерпретацією. З позиції цілісної зв'язності життя інтерпретується прояв окремого якогось життя. А прояв одного окремого життя інтерпретує цілісний зв'язок життя. Розумієш - це коли, переживаючи щось окреме, думаєш і дієш у сфері загального.
   Вільгельм Дільтей казав, що культурно-історична структура є посередником розуміння між людьми. Предметом розуміння є внутрішній духовний світ індивіда, який об'єктивований у формах релігії, мови, моралі, права.
   Історичний процес, оснований на історії духу, можна пояснити і розкрити розумінням. Вільгельм Дільтей вказував, що життя та історія мають смисл. Й історичне пізнання є трансформацією минулого в теперішнє при розумінні життєвих проявів.
   На відміну від позитивізму, Вільгельм Дільтей казав, що філософію не можна зводити до процесу систематизації. Філософія повинна осмислювати історичний людський світ, світ формоутворень духу, а не бути абстрактною, відірваною від людини метафізикою.
   "Критична теорія".
   У формуванні філософії науки брала участь "критична теорія", представниками якої були Макс Хоркхаймер, Герберт Маркузе.
   Макс Хоркхаймер (1895-1973) ввів назву "критична теорія", під якою розумілась перш за все критична теорія суспільства. Макс Хоркхаймер критично оцінює класичну науку Нового часу з її раціоналізмом. Макс Хоркхаймер помічає, що в науці з одного боку розташовується дедуктивно сформульоване знання, а з іншого боку - фактичні обставини. І фактичні обставини підводяться під ці знання. І це зветься теорією. Тобто відношення між понятійною структурою знання і фактами означає лише теоретичне пояснення.
   Макс Хоркхаймер бачить в науці як певній ідеології принцип протиставлення суб'єкта і об'єкта. А саме протиставлення нашого знання, яке носить в собі суб'єкт пізнання, і об'єкта, тобто фактичного матеріалу. Але все те, що перед нами постає, є продуктом нашої сукупної суспільної діяльності. Макс Хоркхаймер називає це "тотальною практикою".
   Розуміння тотальної практики - це розуміння того, що на всьому, що постає перед людиною, лежить відбиток людської практики. Макс Хоркхаймер вказує на те, що світ, який постає перед нами, який є для нас - це продукт нашої практики. А від того він, цей світ, має відбиток суб'єктивності. Практика творить фактичність, що пізнається як об'єктивність. Але практика творить і суб'єктивні форми в процесі пізнання. Факт визначається розумом. Але розум може мати і суперечливість поглядів.
   Може бути суперечливість людської активності. Але в чому причина суперечливості? Наприклад, суперечливу активність людини Нового часу можна пояснити буржуазним виробництвом конкуруючих індивідів, і від того відсутністю спрямованості на спільну мету.
   Макс Хоркхаймер приділяє особливу увагу суспільному. Теорії - продукт головуючих суспільних відносин. "Критична теорія" враховує знання про соціально-практичну зумовленість. Від того науково-пізнавальна діяльність є складовою цілісної історичної практики. Від того теоретичні побудови прийняті через суспільні реалії життя людей. Від того суб'єкт пізнання стає перш за все суспільною людиною, яка породжує біля себе продукти діяльності, чим творить іншу об'єктивну реальність. Наука ж бо своєю практикою повинна охоплювати всі взаємодії суспільства з природою.
   За Максом Хоркхаймером, дедуктивна форма наукового мислення виражає примус людини, ієрархію в суспільстві. Логічний акт, який під загальне поняття підводить усілякі індивідуальні явища, примушує, придушує, експлуатує, вводячи ієрархічну установу. Ідеологією тотально-раціоналістичної цивілізації стає не тільки наука, а й мистецтво, коли все підпорядковується узагальненому стилю.
   Людина за допомогою знання підпорядковує собі зовнішню природу. Вона поступово все більш і більш опановує природу. Але є ризики людини все більш і більш втрачати в собі життєво-природне; тобто вольове, творче, імпульсивне. Коли людина підпорядковується стандартизованому і всезагально-окресленому, то вона якраз і втрачає творчий дух, втрачає вольове й імпульсивне. Логічно формалізована раціональність робить з людини робота. Душа людська опредмечується. Індустріалізм опредмечує людську душу. Підпадаючи під владу стандартів, людина втрачає свою життєтворчу природу. Чи то стандарти технологічні, чи то соціокультурні. "Критична теорія" направлена визволити людину від стандартів.
   Герберт Маркузе (1898-1979) розкриває те, яким чином твориться маніпулювання людьми. Маніпуляція проводиться завдяки творенню і задоволенню в людині відчужених потреб, потреб штучних і стандартизованих. Допомагають в цій маніпуляції засоби масової комунікації.
   Завдяки науці й техніці сучасне суспільство долає свої протиріччя. Але озброївшись технікою, влада проводить контроль в суспільстві, застосовуючи репресивне управління.
   Науково-технічний прогрес нав'язує людині такий світогляд, який існує в межах певного суспільства. Від того в цьому суспільстві перестає існувати радикальна опозиція, опозиція до цього суспільства. Людина такого суспільства втрачає можливість бачити альтернативні варіанти існування сумісного життя. Перестає існувати критика, яка б могла вивести за межі заданого, заданих програм. Наприклад, задається "програма споживання". І всі люди стають "суспільством масового споживання". Всі люди стають одного виміру. А ще і влада суспільства спрямовує наукові й інші ресурси на відтворення людей з одномірною свідомістю. Герберт Маркузе вважає, щоби перейти до існування в іншому суспільстві, людина повинна розробити методологію критичної теорії нового життєвого проекту. Такий проект соціальної будови має вміщувати в собі таку альтернативу, за якою одномірне мислення вважатиметься абсурдним. І це повинна бути нова раціональність, яка породить новий життєвий проект.
  
   4.3. Формування філософії науки в сучасній філософії. Неопозитивістський етап формування.
   Неопозитивізм.
   Розвиток науки ХХ століття показав, що методів спостереження і описування замало. Наука вийшла за межі спостережуваного і описуваного, заглибившись в будову атома, відкривши нові елементарні частинки. Наука доповнилась квантовою механікою і теорією відносності. Ствердився принцип, за яким узагальнене бачення явища залежить від положення спостерігача. А в квантовій механіці картина того чи іншого явища залежить від певного інструментарію, залежить від того інструментарію, за допомогою якого спостерігається те чи інше явище. Застосовуючи один прилад, науковець отримує одну картину, а застосовуючи інший прилад, розкривається інша картина. І ці картини і явища можуть бути несумісними. Тобто загальна картина дійсності того чи іншого явища складається з часткових картин. В квантовій механіці точність обмежена. Точність визначення імпульсів елементарних частинок обмежена. Тому прогнозувати, експериментуючи з елементарними частинками, можна, якщо враховувати ймовірність. Такий стан речей значиться як "принцип невизначеності". Тут прогноз виступає як ймовірність.
   Нові науково-пізнавальні реалії змінювали філософію науки. З'явилась аналітична філософія. Аналітична філософія орієнтується на мову. Також аналітична філософія скептично відноситься до онтологічної проблематики. Скепсис також виникає, коли абсолютизуються методи дослідження. Аналітична філософія приділяє увагу значенню в тій чи іншій філософській проблемі. Аналітична філософія намагається придати точність філософському знанню, логічно впорядкувати його в систему і структуру знань. Аналітична філософія намагається зробити філософське знання дискурсивним. Аналітична філософія орієнтується на фактуальність і описовість науки, на очищення досвіду філософа від метафізики. Також аналітична філософія ставить в ідеал "економізацію" наукового пізнання.
   Бертран Рассел (1872-1970) казав, що філософія без наукових знань безплідна. Бертран Рассел вказував, що побудови філософа, його структури і системи повинні співвідноситися з науковими поняттями. Бертран Рассел вважав, що основою співвідношення філософських категорій і наукових понять є логіка. Бертран Рассел казав, що науковими є прості стверджувані висловлювання, які фіксують факти. Логіка ж бо об'єднує ці висловлювання у комплексні системи. Такі комплексні висловлювання повинні чітко і ясно формулюватися, що потребує певних мовних засобів.
   Людвіг Вітгенштейн (1889-1951) казав, що світ - це сукупність фактів, які розташовані в логічній послідовності. Людвіг Вітгенштейн не каже про світ як сукупність предметів у реальному фізичному просторі. Він не каже про світ як сукупність чуттєвих даних, які впливають на людину. Людвіг Вітгенштейн каже про семантично значиму систему, де факт - це "стан справ". Кожен конкретний "стан справ" - є незмінний об'єкт, як певний логічний висновок. Незмінність дає можливість логічно міркувати. Незмінність зумовлює можливість існування єдиної логіки, яка описує стан справ. Людвіг Вітгенштейн казав, що думка - є логічна картина світу. За Людвігом Вітгенштейном, структура логіки відповідає за аналогією структурі світу. Іншими словами, структура думок аналогічна структурі світу, структурі об'єктів цього світу, фактів цього світу. Людвіг Вітгенштейн вказує, що логіка виражена у мові. Тому межі мови і межі світу повинні співпадати. А те, що знаходиться за межами мови, все те "невиразне".
   За Людвігом Вітгенштейном, логіка є критерієм осмисленості. В свою чергу логіка - це найдосконаліша мова. Але логічно досконалої мови Людвіга Вітгенштейна вимагає наукове дослідження і ніяк не вимагає етика, естетика, релігія, містика, де присутні ціннісні орієнтири. Тому ціннісні структурності Людвіг Вітгенштейн вивів за межі науки з її логікою, з її логічною мовою. За Людвігом Вітгенштейном, філософія неможлива як наука.
   Наука потребує аналізу і синтезу. Аналіз - це мисленне, або фізичне розчленування об'єкта пізнання на частини. Після аналізу йде процедура синтезу. Логіко-семантичний аналіз направлений на виявлення значення висловлювань. Перевірку змісту висловлювань неопозитивісти називали верифікацією. Верифікація - це перевірка висловлювань за емпіричним критерієм. Емпіричний критерій верифікації - це співставлення висловлювання з фактами досвіду. Досвідна перевірка висловлювання робила це висловлювання верифікованим. Про верифіковане висловлювання можна сказати істинне воно чи хибне. Про філософські висловлювання, які відображаються поняттями "абсолют", "ідея", "матерія", неопозитивісти казали, що вони мають "пусте значення". А висловлювання, які позитивно верифіковані, тобто підтверджені досвідом, є істинні висловлювання. Істинні висловлювання мають назву "протокольних висловлювань". М. Шлік казав, що досвід визначає істинність і хибність висловлювань. Досвід верифікує висловлювання.
   Істинні висловлювання - це ті висловлювання, які вочевидь виражають факти. Якщо вдається виразити факти, то - це вже безумовне знання.
   Р. Карнап вважав, що відслідковування уточнення змісту висловлювань про емпіричні об'єкти несе в собі пізнавальний процес. Знання, як результат цього процесу, - є досвідно підтверджені достовірні висловлювання. Це "протокольні висловлювання", тобто істинні.
   Р. Карнап казав, що багатозначні висловлювання не верифікуються. Вони є позанауковими.
   За Р. Карнапом, філософія науки - це аналіз структури природничо-наукових знань, а також уточнення понять засобами логіки. На його думку, логіка - є метод філософствування.
   Р. Карнап філософію науки звів до логіки науки, де проводиться аналіз зв'язків між поняттями і висловлюваннями. Але потрібне і обговорення питань про природу реальних об'єктів та їх відношення до мови, а не тільки про логіку мови.
   А. Тарський казав, що об'єктивність, абсолютність, відносність істини - це характеристики істини як процесу. В цьому процесі задаються історичні, культурні, лінгвістичні межі.
   К. Айдукевич казав, що значення мовних висловлювань залежить від способу їх вживання у певній концептуальній системі.
  
   5. ДІАЛЕКТИКА.
   5.1. Діалектика як вчення про всезагальний взаємозв'язок і розвиток (загальні положення).
   Діалектика - це вчення про суперечливість буття, суперечливість, яка існує об'єктивно.
   Діалектика - це вчення про тотожність протилежностей. Наприклад, це протилежності перервного і безперервного зв'язку і відокремленості, сталості й мінливості, конечного і безконечного. Тут протилежності реалізуються, реалізуються у своїй тотожності, реалізуються як рух, розвиток і творчість. Вони не нейтралізують одна одну.
   Вирізняють діалектику природи, діалектику пізнання, діалектику суспільного життя.
   Вирізняють об'єктивну діалектику і суб'єктивну діалектику.
   Також розрізняють діалектику трансцендентальну, екзистенційну, негативну, матеріалістичну.
   Матеріалістична діалектика. Матеріалістичну діалектику поділяють на об'єктивну і суб'єктивну. Тут суб'єктивна діалектика грунтується на об'єктивній діалектиці.
   Основним чинником матеріалістичної діалектики є наявність протилежностей, які існують у різних формах руху матерії. Наприклад, у механічному русі - це притягання і відштовхування. У фізичному русі - це електрика позитивна і негативна. У хімічному русі - це поєднання і дисоціація атомів. У біологічному русі - це асиміляція і деасиміляція в живій природі. В суспільному русі - це боротьба класів.
   Єдність і боротьба протилежностей є загальний закон діалектики. Хоча можна сказати, що боротьба притаманна лише живому. Тому тут боротьба розуміється як певний образ.
   Матеріалістична діалектика розглядає природу в процесі розвитку. Тут антропогенез розуміється як перехід від природи до історії.
   Згідно із суб'єктивною діалектикою категорії - це щаблі пізнання тих чи інших процесів. Тут єдність діалектики, логіки і теорії пізнання є корінним принципом.
   У сучасній філософії розглядаються глобальні проблеми, які пов'язані із загальними суперечностями між людиною і природою. Наукове розуміння світу і діяльність людини з цього приводу стають планетарними силами.
   Рух. Рух - це спосіб реалізації суперечностей буття. Рух - це спосіб і форма існування буття.
   Рух є всезагальним і пов'язаний з боротьбою протилежностей.
   Рух пов'язаний із суперечністю буття. За Гегелем, протиріччя рухає світом.
   Марксизм. Рух у марксизмі - це атрибут, форма і спосіб буття матерії. Рух породжується єдністю і боротьбою протилежностей.
   Рух - це зміна взагалі. В русі присутній і момент спокою.
   Якщо відкинути момент спокою, то буття стає як ілюзія. А це повний релятивізм, відносність.
   Якщо відкинути момент змінюваності, то буття стає єдине і нерухоме.
   У русі знімаються і відроджуються протиріччя.
   Типами руху є становлення і деградація. Розвиток, його прогрес і регрес, може виступати як тип руху. Оновлення теж може виступати як тип руху.
  
   5.2. Діалектичні альтернативи розвитку науки.
   Сциєнтизм - антисциєнтизм. Це позиції про місце та призначення науки в суспільстві.
   Сциєнтизм вважав, що всі види знань, всі види людської практики, всі напрямки культури залежать від розвитку науки. Сциєнтизм - це віра в можливості науки, віра в те, що наука може вирішити всі суспільні проблеми, а не тільки прогностичні, евристичні або пізнавальні.
   Сциєнтизм орієнтувався на абсолютизацію науково-технічного чинника. За сциєнтизмом, науково-технічний чинник вже втілив у життя високоіндустріальне суспільство, а тому і надалі зможе забезпечити ефективне управління цим суспільством.
   Сциєнтизм абсолютизує природничо-наукові знання, вказує на абсолютну важливість логічних і математичних знань як найточніших і найпродуктивніших. Сциєнтизм абсолютизує знання природничих наук і виставляє їх як ідеал для соціально-гуманітарних наук. Але таке розуміння породило анисциєнтизм. Антисциєнтизм вказував, що людська діяльність, яка озброєна наукою, стає не тільки продуктивною, ефективною в глобальних масштабах, але й руйнівною в глобальних масштабах. Наприклад, технічно оснащені війни. Перша, друга світові війни. Технікою людина руйнує також природне середовище, породжуючи екологічні проблеми. Тому розвиток науки і техніки не можна пов'язувати тільки з прогресом, як це робилось в часи Просвітництва. Антисциєнтизм має сумнів у науці як головному чиннику прогресу.
   Антисциєнтизм вказує, що не одна тільки наука здобуває знання. Наука здобуває знання про відмінність істинного і хибного. Але мораль здобуває знання про відмінність добра і зла. Мистецтво здобуває знання про відмінність прекрасного і потворного. Релігія здобуває знання, вказуючи на відмінність досвідного і фантастично піднесеного.
   Антисциєнтизм вказує, що наука, здобуваючи істинні знання про світ, не вказує, як жити в гармонії з цим світом. Наука, раціоналізуючи діяльність людини, може робити інтелект цієї людини стандартним, пригнічуючи почуттєву сферу. Пригнічення почуттєвості веде до бездуховності. Тому науку можна розглядати лише як один з видів інтелектуальної творчості.
   Інтерналізм - екстерналізм. Проблема інтерналізму - екстерналізму пов'язана з тим, що не можна тлумачити науку як культурний напрямок, який поза суспільством й поза часом. Говорити про науку поза суспільством і поза часом неможливо. Про це мовить й інтерналізм і екстерналізм. Але інтерналісти кажуть, що науково-пізнавальний прогрес значно самодостатній. Інтерналізм наполягає на внутрішній автономності наукового пізнання. Є поклик до пошуку істини, а запити суспільства вбудовуються в пізнавальний прогрес науки. Інтерналізм вказує, що необхідно зосереджуватися на науковому як передумові проблематики оригінальності дослідницьких процедур, оригінальності пізнавальних креативів та їх значущості для майбутньої науки, для подальшого дослідження.
   Екстерналізм же наполягає на тому, що наука не самодостатня, а її успіхи залежать від соціальних впливів на неї, що наука залежить від певної історико-культурної ситуації, від громадських очікувань, від суспільних замовлень. Всі ці впливи визначають спрямованість наукового розвитку, визначають зміст отримуваного знання, визначають проблематику науки, визначають подальші перспективи її розвитку. А філософія науки займається такою темою, як актуалізація ціннісних та моральних аспектів науки.
   Інтерналізм, відсторонюючись від усього позанаукового, зосереджується на науковому, затверджує наукове. А екстерналізм зосереджується на навколонаукових важелях розвитку науки.
   Кумулятивізм - дискумулятивізм. Кумулятивісти й дискумулятивісти виявляють, яким чином розвивається наукове знання. Або наукове знання розвивається континуально, тобто безперервно й поступово, про що кажуть кумулятивісти. Або наукове знання розвивається дисконтинуально, тобто стрибкоподібно й переривчасто, про що кажуть дискумулятивісти.
   Кумулятивізм загострює увагу на єдності кількісних чинників зростання наукового знання. Дискумулятивізм загострює увагу на єдності якісних чинників зростання наукового знання.
   Кумулятивізм вказує, що знання збагачуються завдяки додаванню нових досягнень до тих знань, які були вже накопичені раніше. Таким чином знання постійно і невпинно збагачуються. До усталених, звичних і перевірених практикою знань додаються нові. Описове природознавство постійно додає якісь знання, дотримуючись пошукових традицій. Але дискумулятивізм вказує, що сучасна наука основується на запереченні старого знання і відкритті нового. Сучасна наука часто відкриває нове дуже несподівано, наперед не очікуючи виявлення істин.
   Кумулятивізм каже про еволюційне нарощування знання. Дискумулятивізм загострює увагу на тому, що в науці відбувається революційний прорив в зовсім невідоме, відкидаючи якийсь поступовий прогрес в науці. Дискумулятивізм каже, що фундаментальні наукові теорії, які корінним образом змінюють попередні наукові теорії, впроваджують зовсім новий світогляд, зовсім нові цінності. І ці нові й старі теорії не можна порівнювати між собою. Вони різні. Від того наука в своєму історичному русі переривчаста, в ній з'являється щось зовсім інше, з'являється несподівано. Про неспівмірність наукових теорій в історії науки каже Т. Кун. Він вказує, що історія науки - це зміна парадигми. На цьому наполягає й І. Лакатос, говорячи про те, що історія науки - це історія, реконструйована новими неочікуваними знаннями. Раціональні реконструкції, які ми бачимо в нових теоріях, основуються в новому методологічному плані там, де нема примусу, примушення, а є соціально-психологічний фактор. Важливу роль відіграють соціально-психологічні обставини, які не підлягають традиційним логічним вимогам.
  
   6. ОНТОЛОГІЯ.
   6.1. Філософія буття - Онтологія (загальні положення).
   Онтологія - філософське вчення про буття як таке.
   Поняття "онтологія" було введене Гокленіусом у ХVІІ ст.
   Антична філософія. В античній філософії буття розглядала онтологія елеатів, елейська школа. Так Парменід розрізняв буття чуттєве і буття істинне.
   Аристотель. Аристотель шукав сутність у матеріальному бутті.
   Середньовічна філософія. В середньовічній філософії Абсолютне буття ототожнюють із Богом.
   Філософія Нового часу. Філософія Нового часу орієнтується на науку. І тому вона вчення про буття відсторонює від теології.
   Спіноза. Спіноза у своїй онтології ототожнює Бога і Природу.
   Класична німецька філософія.
   Кант. Кант не ставить онтологію поза принципами розуму.
   Фіхте, Шеллінг, Гегель стверджують, що буття є результатом розвитку мислення. Тут мислення виявляє свою тотожність із буттям.
   Сучасна філософія. Позитивізм. Позитивізм відкидає онтологію як ненаукове знання.
   Екзистенціалізм. Гайдеггер показує, що буття треба осмислювати через унікальність ситуації людської присутності. Сартр і Ясперс розуміють буття як неподільну єдність суб'єкта й об'єкта. Ця єдність лежить в основі свободи і відповідальності людини.
   Марксизм. Онтологія марксизму розкриває форми руху матерії, розкриває розуміння суспільного буття. Марксизм говорить про онтологію діяльності як спосіб буття людини.
   Посткласична філософія. В посткласичній філософії в онтологічне, тобто буттєве, входить і суб'єктивне, входить людська індивідуальність.
   Буття. Буття - це існування, яке виражається зв'язкою "Є".
   Коли буття розуміється як існування, як те, що є, то воно, це буття, стосується будь-чого, будь-яких речей. Таке буття беззмістовне, абстрактне. Воно байдуже до того, до чого воно застосується. "Чисте буття".
   Коли є визначене буття, "ось це", ця скеля, або цей камінь, то це називається "наявне буття".
   Буття розуміють як безпосередню дійсність, яка ще не роздвоєна на явище і сутність. З цієї безпосередньої дійсності починається пізнання. Тут сутність спочатку прихована. Вона спочатку не дається для пізнання.
   За Гегелем, буття і сутність розрізняються.
   Структура буття. Структура буття подається такими категоріями: якість-кількість-міра.
   Буття розуміється як протилежність свідомості, тобто буття як матерія. Тут ми бачимо опозиційну пару: буття і свідомість. Буття як матерія незалежне від свідомості. Людина охоплює буття своєю діяльністю.
   Небуття. Небуття - заперечення буття. Небуття - це неіснування. За Гегелем - це ніщо. Ніщо беззмістовне, як і чисте буття, коли від певної речі відокремлюються всі властивості, а залишається лише те, що вона є; ця річ лише є. Ніщо і чисте буття тотожні. Але вони і протилежні, адже фіксують відмінність між існуючими чи неіснуючими речами.
   Та чи інша річ виникає із зникнення попередніх утворень. Наприклад, брунька зникає, коли розпускається квітка. В свою чергу квітка зникає з появою плода.
   Кожне наступне утворення є запереченням, небуттям попереднього утворення. Буття і небуття - це моменти становлення.
   Отже. Буття - це філософська категорія, що означає: все, що реально існує. Реальність, яка існує об'єктивно, поза і незалежно від свідомості людини - це об'єктивне буття. Реальність як прояв свідомості людини, прояв людського духу - це суб'єктивне буття.
   Форми буття: 1. Буття речей і процесів; 2. Буття духовного, ідеального; 3. Буття людини; 4. Буття соціальне.
   Субстанція. Субстанція - це загальна первинна основа всіх речей. Субстанція є сутністю всіх речей. Субстанція нестворювана і незнищувана. Субстанція є причина самої себе й основа всіх змін.
   Матерія субстанціональна, а свідомість не субстанціональна.
   Матерія. Матерія - це філософська категорія для означення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях, яку людина намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини.
   Існувати - значить, бути об'єктивною реальністю.
   Матерія розуміється як сутність, як субстанція, яка лежить в основі єдності усього.
   Структурність є властивістю матерії. Структурність матерії характеризує її стан з точки зору перервності й неперервності .
   Види матерії: речовина і поле. Речовина - все те, що має в основному механічну масу спокою. Поле - це вид матерії, який не має маси спокою.
   Рух є спосіб існування матерії. Простір і час є форми існування матерії, тобто буття матеріальних систем.
   Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості. Простір і час не існують незалежно від матерії.
   Простір - це форма буття матерії. Простір характеризується протяжністю, структурністю. Простір характеризується співіснуванням і взаємодією елементів в тих чи інших матеріальних системах.
   Час - це форма буття матерії. Час виявляє тривалість існування матерії, матеріальних об'єктів. Час виявляє послідовність зміни станів у розвитку тих чи інших матеріальних систем.
   Динамічна концепція часу. Динамічна концепція часу говорить, що є минуле, теперішнє і майбутнє. Існують події лише теперішнього часу. Минулого буття немає. Воно пішло в небуття, залишивши лише слід в теперішньому. Майбутніх подій не існує. Є лише їхні передумови.
   Статична концепція часу. Статична концепція часу говорить, що минуле, теперішнє і майбутнє реально існують одночасно. Не існує поділу на минуле, теперішнє і майбутнє.
   Властивості простору і часу. До загальних властивостей простору і часу відносяться: об'єктивність і незалежність від свідомості людини; їх абсолютність як атрибутів матерії; нерозривний зв'язок простору і часу між собою, а також з рухом матерії.
   Простір - це протяжність, тобто рядопокладання і співіснування, зв'язність, неперервність.
   Час - це тривалість, одномірність, асиметричність, незворотність.
  
   6.2. Філософія буття науки.
   Філософія буття науки розглядає існування науки як такої. Предметом розгляду філософії науки є узагальнюючі характеристики науки, а також закономірності науково-пізнавальної діяльності людини.
   Дієво-практичне освоєння навколишнього середовища людиною має продовження і поглиблення в інтелектуальній діяльності, а отже і науковій діяльності. Людина перетворює навколишнє середовище, а в подальшому буде перетворювати віддалену природу, всесвіт. Людина перетворює середовище знаряддями праці. Людина "олюднює" природу, своєю технікою підганяє природу під умови свого життя, соціалізує. Тварина ж тільки споживає природу. Людина стихії природи трансформує у свої умови, в обставини, які необхідні для свого тіла. Щоб не було ні холодно, ні жарко. Так, наприклад, людина приборкала вогонь. Вона займалась збиранням, а потім зайнялась землеробством, переробкою і перетворенням середовища задля потреб свого тіла. Від такої діяльності розвивалась свідомість. Тобто свідомість розвивалась не тільки від піднесеного споглядання глибин свого існування, а й від діяльності по усуненню проблем, пов'язаних з потребами, від дій, щоб вижити. Коли людина діяла, щоб вижити, діяла з напругою, то запам'ятовувала причинно-наслідкові зв'язки своїх дій. Практичні прийоми в діях, які повторювались і приводили до корисних наслідків, усвідомлювались людиною і перетворювались в знання.
   Власні зусилля людини, які закінчувались успіхами й приносили користь, впорядковувались смисловими схемами у свідомості. Дії людини, як успішні дії, набували суспільно вироблених значень, торкались кожного, були для всіх; тому що закінчувались успіхом. Так дії людей наповнювались суспільно-індивідуальними смислами. Але суспільство, живучи в цих смислах, дистанціювалось від природи. А в природі багато чого змінювалось і деякі смисли втрачали сенс, тому що переставали відповідати істині, яка повинна відображати природу. Але деякі смисли, деякі значення не втрачали сенс, а визначалися закономірностями суспільно-історичної діяльності; і наповнювались загальним обов'язковим змістом, перетворюючись в стійкі знання.
   Освоєна людиною реальність впорядковувалась. Людська діяльність задає цю впорядкованість, цей порядок, який перетворюється в культуру, в розуміння істини, добра і краси. Тут добро постає як належні норми взаємовідносин між людьми.
   Досягнення, які стимулювали потребу в науці - це успіхи суспільної практики в освоєнні світу. Ці успіхи дали можливість виокремити інтелектуальну діяльність від якоїсь іншої діяльності. Інтелектуальна діяльність у відкритому суспільстві стала цінністю через новації і розум, коли не сакральні традиції, а новації набрали значимості. В культурі значимими стали не тільки образи та уявлення, а й поняття як форми об'єктивного, загального і глибокого розуміння дійсності; скажімо, глибокого розуміння реалій. Світ як явище, світ, який даний людині у її відчуттях, і сутність цього світу не співпадають. Сутність прихована за явищами. Тому для пристосування до цього світу є потреба пізнання сутностей, пізнання сутностей аж до першооснов буття.
   Буття науки в історії. Наука виникла у Давній Греції в V-ІV століттях до н.е., коли виникло вчення про природу. Надалі значним етапом розвитку науки є Європа ХІІІ-ХІV століть, коли проходила енциклопедизація знань. Наступним етапом розвитку науки була наукова революція ХVІ-ХVІІ століть, яка зробила науку класичною, здобула рівень експериментального природознавства.
   Наука. Наука має такі головні аспекти: діяльність вченого, нове знання, інститути.
   Наука - це спеціалізована дослідницька діяльність, результатом якої є нові істинні знання. Нові істинні знання втілюються в текстах, формулах, графіках. Тексти, формули, графіки - це результат наукової роботи.
   Щоби отримати результат науково-дослідницької діяльності, потрібні певні засоби.
   Засобами в науково-дослідницькій діяльності є прилади, моделі, мова.
   Наука - це узагальнена система вже набутого істинного знання про закономірності природи, людини, суспільства. Наукове знання відрізняється від філософського знання, ідеологічного знання, знання, яке несе в собі мистецтво. Наукове знання відрізняється від релігійного знання.
   Особливості наукового знання.
   Наукове знання - це предметне знання. Основою предметності є факти і закони.
   Наукове знання - це об'єктивне знання. Хоча можуть бути і суб'єктивні додатки в гуманітарних науках.
   Наукове знання - це обґрунтоване знання.
   Наукове знання - це дисциплінарне знання; предметно визначене в певній дисципліні зі своїми межами.
   Наукове знання - це теоретичне знання, тобто абстрактне категоріально-понятійне з логічно впорядкованою послідовністю.
   Наукове знання втілюється спеціальною мовою, мовою категоріально-понятійною, або мовно-знаковою.
   Наука інституалізована. Наука існує як соціальний інститут у формі академічних установ. Це система соціальних установ, наукових установ з офіційним статутом і нормами професійної етики.
  
   7. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ.
   7.1. Філософія свідомості (загальні положення).
   Свідомість. Свідомість - це властивість високоорганізованої матерії. Свідомість - це вища форма відображення, ідеальний образ матеріального світу. Свідомість є продуктом суспільно-історичного розвитку. Свідомість є регулятором цілеспрямованої діяльності людини з втілення свого ідеалу безпечного майбутнього стану для себе і для інших.
   Свідомість - це прояв людського духу, який пов'язаний із пізнанням. Тут пізнання робить реальність відомою, робить зміст цієї реальності відомою. При цьому реальність приймає предметно-мовну форму знання.
   Свідомість опредметнюється опосередковано у знанні. А от "несвідомий" прояв духу опредметнюється безпосередньо у знанні.
   Свідомість є феномен діяльності, а не субстанційності; феномен не субстанційний. Тобто свідомість здійснюється в своїх інтенціях. Більш того свідомість має трансцендентальну спрямованість на зовнішній світ, у всіх своїх інтенціях на цей зовнішній світ.
   Опредметнено-мовні значення є результат проведення свідомістю своїх інтенцій на зовнішній світ. Тут опредметнено-мовні значення набувають онтологічного статусу об'єкта, об'єкта матеріального або ідеального. Наприклад, скульптура.
   Свідомість спрямовує себе на реальний світ в пізнавальному напрямку, тобто пізнавально. Свідомість трансформує цей реальний світ в ідеальний світ.
   Свідомість зводить натуралістичність реального світу, трансформуючи її в ідеальний світ. Свідомість також зводить психологічні прояви "несвідомого", теж трансформуючи їх в ідеальний світ.
   Свідомість - це прояв людської суспільної життєдіяльності. Тому свідомість має суспільний характер. Суспільний характер свідомості проявляється у таких формах, як філософія, релігія, наука, мистецтво, мораль.
   Свідомість опосередкована, теоретична. Тобто свідомість - це і мислення. Мислення не спрямоване на саме себе. Отже мислення - це опосередкована теоретична свідомість, яка спрямована не на саму себе, а на предметний зовнішній світ. Розум - це також теоретична свідомість, яка тотожна тим чи іншим закономірностям, притаманним об'єктивному світу.
   Розсуд і здоровий глузд. Розсуд треба розуміти як певне логічне міркування, а здоровий глузд - як певне життєво-практичне міркування. І мислення, і розум, і розсуд, і здоровий глузд - все це вияви свідомості.
   Самосвідомість. Самосвідомість - це свідомість, у якої пізнавальна активність спрямована на саму себе.
   Наслідком самосвідомості є те, що людина вирізняється зі світового загалу. Також наслідком самосвідомості є те, що людина може поглянути на себе "ззовні".
   Завдяки самосвідомості внутрішній світ людини актуалізує екзистенцію, характеристиками якої є трансцендентально-унікальні стани індивіда.
   Позасвідоме. Позасвідомість - це реальність психічного життя людини, що протистоїть свідомості. Позасвідомість існує за межами свідомості. Позасвідомість спонтанно представляється, тобто проявляється, в свідомості. Але позасвідоме може взагалі не проявлятися в свідомості.
   За Кантом, позасвідоме пов'язане з інтуїцією.
   Свідомість формується під впливом соціального середовища, а позасвідомість дається людині від народження.
   Імпульси позасвідомості постійно "атакують" свідомість, але розуміння реалій суспільного життя не дають людині можливості втілити ці імпульси в життя. За Фрейдом, виникає процес витіснення. Імпульси позасвідомого повертаються назад до свого джерела. Але ці імпульси можуть сублімувати. Сублімація - це коли імпульси позасвідомого виражаються символами в формах культури, в її артефактах.
   Підсвідоме і надсвідоме. У позасвідомому розрізняють підсвідоме і надсвідоме. Підсвідоме - це сновидіння, психічні травми, комплекси. Надсвідоме - це інтуїції зрілої особистості, її творчий процес. Тут людина в своїй творчості розкриває свої глибинні можливості в інтуїціях.
   Позасвідоме - морально амбівалентне, коли вчинок людини проходить поза її свідомістю. Несвідоме - інфантильна свідомість, стан непроявленого в людині, коли людина, оцінюючи себе з морального, ціннісного боку, робить несвідомий вчинок.
   Самосвідомість особистості. Самосвідомість особистості - це усвідомлення людиною своєї специфічності, усвідомлення своєї особистісної специфіки.
   Самосвідомість виражає сутність внутрішньо-глибинного світу особистості.
   Особистість в своїй самосвідомості сприймає себе як суспільно значущу цілісність. При цьому людина бачить в собі свою неповторну індивідуальність. Вона сприймає свої прояви як прояви творця самих суспільних відносин. Адже самосвідомість особистості взагалі має вияв лише в процесі суспільних взаємовідносин.
   Самосвідомість особистості формується відповідно до індивідуально-суспільних ідеалів. При цьому формується як самопізнання людини, включаючи в себе як самооцінку, так і її саморегулювання. Йде також формування емоційно-ціннісного ставлення людини до самої себе.
  
   7.2. Постпозитивізм про індивідуальну свідомість в науці.
   Постпозитивізм вважав, що його філософія і є філософією науки. Позитивізм розвинувся в неопозитивізм, тобто в логічний позитивізм. Неопозитивізм, або логічний позитивізм, вважав, що філософія науки - це логіка науки, мова науки і її логіка. Неопозитивізм вважав, що закони логіки визначають наукове знання, а філософія лише рефлексує над структурами цього наукового знання. Тут основою філософської рефлексії є логіко-семантичний аналіз. Логіко-семантичний аналіз прояснює висловлювання. Основою прояснення висловлювань є верифікація. Верифікація проводиться таким чином, що філософ співставляє висловлювання з фактами досвіду. Висловлювання, які підтверджені досвідом, є істинними висловлюваннями, або "протокольними висловлюваннями". Протокольні висловлювання є основою пізнавальних процесів, основою подальших інтегрованих систем наукового знання.
   Для подальшої інтегрованої системи наукового знання потрібно розробляти уніфіковану наукову мову. Як вважає неопозитивізм, для такої мови необхідно очиститись від метафізичних категорій. Але неопозитивізм в своєму очищенні звузився до мовно-логічних процедур. Хоча і виникали нові наукові дисципліни, які постійно додавали нові мовні нюанси. Нові мовні нюанси вказували на неможливість створити уніфіковану наукову мову. Причому тут не тільки висловлювання про конкретні факти, але також і висловлювання узагальнюючого характеру про ті чи інші закономірності є основою в науці. Хоча загальні висловлювання не підлягають верифікації. Абсолютизація формально-логічних процедур будує такі теоретичні структури, такі теоретично сконструйовані системи, які безпосередньо не відповідають процесам експериментально-пізнавального характеру, становлячись доволі далекими від дійсних експериментально-пізнавальних процесів.
   Загальні висловлювання філософа не підлягають верифікації. Але ці висловлювання є основою для рефлексії, основою для аналізу онтології, гносеології, аксіології.
   Неопозитивізм у своїй філософії використовував вже вироблене наукове знання. Неопозитивізм обґрунтовував знання, яке вже було. Але неопозитивісти не торкались процесу особливостей виникнення нового знання. Процес появи нового знання вони залишали для психології, не для філософії. Тому процес появи нового знання вони залишали поза своїм логіко-методологічним аналізом.
   Після позитивізму і неопозитивізму виникає аналітична філософія, яка звертає увагу не на логіку міркувань, а на те, наскільки ці міркування відповідають реальному науково-пізнавальному процесу. Аналітична філософія виявляє джерела наукового знання, закономірності розвитку наукового знання, а не тільки його структури. Тобто в аналітичній філософії наука розглядається в процесі історичного розвитку, розглядається виникнення і розвиток наукових ідей, а не тільки логіка, яка присутня в науці. Аналітична філософія каже про важливість філософських сентенцій для науки. Аналітична філософія приділяє увагу революційним змінам в науці, коли знання переглядаються.
   Олександр Койре (1892-1964) вказував на зв'язок філософського й наукового дослідження. Він показав, що наукові революції змінюють філософські системи; і в історії є чіткий зв'язок наукового і філософського.
   Олександр Койре розкрив можливості зародження наукових ідей. І тут він зазначав, що науково-пізнавальна діяльність вченого взаємодіє з філософським, а також і з релігійним мисленням. Така взаємодія є унікальною духовною атмосферою, яка впливає на вченого і допомагає здобувати наукові знання.
   Олександр Койре був прихильником дискумулятивізму. Так він зазначав, що ідеї Г. Галілея й І. Ньютона є ідеями революційними. Ці ідеї не надані повсякденним досвідом, який був раніше і тому не є продовженням узагальнень фактів. Про продовження узагальнення фактів говорили теорії кумулятивістів. Механіка Г. Галілея й І. Ньютона - це нова механіка. Ця механіка має принцип інерції. Рух за інерцією по прямій - це факт, який виходить не з емпірії. Людський досвід такий факт спростовує. Тому факт нової механіки - це факт як результат оперування ідеальними об'єктами в мисленних експериментах. Це факти, які отримані абстрактно-логічними методами, отримані теоретично.
   До класичної механіки Г. Галілея й І. Ньютона інерція не враховувалась, а бралось очевидне; тобто бралось те, що тіло рухалось до свого місця "природою" даного. Наприклад, важке йде вниз до свого "природного" місця, а легке іде вгору до свого "природного" місця. Тобто до Г. Галілея й І. Ньютона дослідники, розмірковуючи, виражали очевидне. Г. Галілей й І. Ньютон своєю класичною механікою кардинально змінили наукове знання, революційно змінили. Були отримані пізнавальні здобутки. І це не просто кумулятивне накопичення знань. Це нове знання, революційне знання.
   Робін Джордж Коллінгвуд (1889-1943) вказував, що значення природознавчих законів для людини вимірюється за їх важливістю завдяки філософським концепціям, завдяки їх позанауковим, метафізичним уявленням.
   Робін Джордж Коллінгвуд стверджує, що індивідуальна свідомість абстрактна, тобто не рефлексивна і несистемна, але спорадична. А от людський дух розгортається від цієї абстракції до конкретних форм. Перший етап розгортання людського духу є мистецтво як абстрактні чуттєво-образні уявлення. Ці уявлення є інтуїтивними. В них нема розрізненності на уявлення істинні й уявлення хибні. Надалі мистецтво перетворюється в критику естетичного характеру. Ця критика інтуїтивності протиставляє дискурсивності. За Робін Джордж Коллінгвудом, мистецтво опосередковується релігією. Релігія ж вже має більшу конкретику, тому що вона вже сповідує певну істину. Релігія орієнтується на певну вищу істину, на істинність взагалі. Але істини релігії, а отже і вся її чуттєво-образна сфера, містифікуються. А от наука не містифікує. Наука впорядковує дійсність. Впорядковуючи дійсність, наука тим самим її конкретизує, конкретизує її сприйняття. Математизм і матеріалізм науки конкретизують дійсність. Але в науці присутня абстрактність, а також ірраціональність. Ірраціональність в науці вказує на недостатність рефлективності. Високий рівень рефлективності можна бачити в філософії.
   Робін Джордж Коллінгвуд визнає ірраціональне невід'ємним аспектом наукової раціональності. Тому він вважає, що неможливо раціонально пояснити евристичні новації наукових досліджень. Але ці новації вказують на розвиток науки. Хоча ці новації не рефлексувались, не планувались і не прогнозувались. Тобто ірраціональне - це важливий компонент наукової раціональності.
   Майкл Полані (1891-1976) вважає, що люди, які проводять наукові дослідження, мають від того індивідуальну майстерність пізнавальної діяльності. У вченого ця майстерність виробляється безпосередньо, коли він спілкується з досвідченим майстром. І це індивідуально-унікальна майстерність, і її неможливо виразити уніфікованою мовою. Індивідуально-унікальна майстерність вченого має в собі ідейні мотиви цього вченого, його дослідницьку зацікавленість; тобто його внутрішній неповторний досвід.
   У науці нема повністю об'єктивного стандарту раціональності. В науці мають важливе значення і стиль, і смак, і спосіб відображення. Тобто в науці все так само, як і у релігії або мистецтві.
   Майкл Полані зазначав, що науковий досвід вченого, який міститься в його книгах, в його текстах, фіксує частку знання. Такий досвід вченого є об'єктивним знанням про предмет дослідження. Такий досвід є деперсоналізованим знанням. Але вчений має в собі знання про те, як робляться наукові відкриття, знання, які мовно не виражені, але смислоутворюючі, індивідуально-інструментальні. Це багатоплановий неповторний духовний та природний потенціал вченого. Тобто, за Майклом Полані, існують речі, про які ми знаємо, але не можемо сказати. Коли вчений в процесі дослідження сприймає, спостережує, вживає мову, коли він експериментує, то його творчі акти містять в собі й неявні компоненти. За, Майклом Полані, існує як явне, так і неявне знання. Явне - це коли в процесі пізнання увага вченого зосереджується на цілісності об'єкта. Неявне - це коли присутнє уявлення про те, якій меті служить об'єкт у складі цілісності. Неявне знання присутнє, коли є особисте спілкування вчених.
   Карл Раймонд Поппер (1902-1994) вважає, що наука - це певний аспект суспільного життя. Тому вона і змінюється разом з цим суспільним життям.
   Філософ своєю науковою теорією хоче вловити світ. Він закидає свою теорію, як рибалка закидає свій невід. Теорія як основа наукового знання багато пояснює, пояснює з високою точністю. Тому через теорію можна прогнозувати, передбачати майбутнє. Адже теорія перевіряється. Хоча Карл Поппер вказує, що перевіреність теорії - це багато практичних і мисленних експериментів, а не просто логічне обґрунтування або емпіричне підтвердження.
   Теорію перевірити фактами досвіду - цього замало. Світ змінюється. І те, що вчора здавалось достовірним, завтра може бути невірним, хибним. Тому верифікація неопозитивістів як перевірка теорії на істинність, перевіркою фактами досвіду, може завести в оману. Карл Поппер не верифікованість, а фальсифікованість системи тверджень вважає критерієм істинності. Фальсифікація встановлює розбіжність фактів, що свідчить про невідповідність теорії фактам. Тобто фальсифікація виявляє помилки.
   За Карлом Поппером, поглиблені теорії формулюють точніші твердження, описують і пояснюють більше фактів. Але поглиблені теорії стикаються з великою кількістю різноманітніших фактів. А наукова дискусія, яка основана на критиці, перевіряє і спростовує теорії. Карл Поппер вказує, що змістовністю, логічністю і простотою треба перевіряти і спростовувати теорії. Тут наукова критика - це чітке окреслення проблеми. Для розв'язання проблеми висувається гіпотеза. Коли гіпотеза витримала перевірку критикою, то вона стає теорією. Наукове знання зростає, коли є критика, спростування і поглиблення теорій. За Карлом Поппером, ніщо не може бути вільним від критики. Критика - це фундаментальна методологічна складова науки. Без критики нема розвитку наукової думки. До істини можна наблизитись, якщо критикою усунути все хибне. Критичний раціоналізм проводить розмежування науки й не-науки. Карл Поппер зазначає важливість відмежування евристичної методології від догматичної, щоб відділити евристичну науку від догматичної. За Карлом Поппером, теорії, які спростовані факторами досвіду, повинні відкидатися і змінюватися новими. Фальсифікаціонізм Карла Поппера мовить, що зростання наукового знання відбувається, коли, по-перше, окреслюється проблема, по-друге, висувається гіпотеза для розв'язання проблеми, потім робиться критика цієї гіпотези, від чого усуваються усі недоліки, і нарешті виявляється нова проблема за допомогою таким чином поліпшеної гіпотези, яка представляється вже теорією.
   За Карлом Поппером, нашу реальність охоплює світ фізичних об'єктів, світ суб'єктивних станів свідомості, станів психічних, ментальних, і світ об'єктивного змісту мислення. Світ об'єктивного змісту мислення - це гіпотези, теорії, проблемні ситуації, проблемні проекти. Але всі ці світи взаємодіють через світ суб'єктивних станів свідомості, станів психічних, ментальних.
   Наукове мислення - це світ об'єктивного змісту цього мислення. Це теорії й ідеї, які можуть розгортатися непрогнозовано для авторів цих теорій та ідей, і можуть мати непрогнозовані наслідки.
   Світ об'єктивного змісту мислення може також висвітити світ суб'єктивної свідомості, особливо суб'єктивні процеси мислення вчених.
   Наукова мова. При розробці єдиної загальнонаукової досконалої мови потрібно враховувати креативність і багатозначність мови. Адже у різних мовних практиках одне і те ж слово може набувати різного значення. Але мовлення є компонентом діяльності, практики. Від того мова хоч і є сукупністю мовних ігор, але ігор за досить гнучкими правилами, тими правилами, які обумовлені особливостями суспільної практики. Мову і мовлення можна перевести в ігрову площину; з пізнавальної площини - в ігрову.
   Смислова багатозначність і висока варіантність структурних компонентів мови обмежують її для наукового вжитку. Адже наука описує певну ситуацію, ситуацію, яка досліджується вченим. Мова ж - це засіб комунікацій у різноманітніших ситуаціях. Наукова ситуація - це одна з них. Тому мова науки не може існувати поза мовою загального вжитку. Мова загального вжитку є природною основою наукової мови. Мова науки - це штучна мова з однозначними трактуваннями. Мова науки - це мова точна, предметна, понятійна, об'єктивна, адекватна, символічна, формалізована. Вона має специфічність термінології. Тому наукова мова - це мова однозначних висловлювань. Однозначність дає можливість міркувати логічно.
  
   8. ГНОСЕОЛОГІЯ.
   8.1. Філософія пізнання - Гносеологія (загальні положення).
   Філософія пізнання, або теорія пізнання, або гносеологія, визначає закономірності й закони, за якими людина виробляє об'єктивно істинні знання про об'єктивно і реально існуючий світ.
   Теорія пізнання розглядає як донаукове, так і наукове пізнання світу, займається вивченням досвіду того, як вести наукові дослідження. Теорія пізнання вивчає досвід того, як проводяться наукові дослідження. Теорія пізнання досліджує відношення знання людей до об'єктивної реальності, до того, як той чи інший закон існує в дійсності об'єктивного світу.
   Метод теорії пізнання. Тут метод розуміється як ідеальне відтворення людським розумом тих чи інших явищ у певних категоріальних системах, у структурних комплексах категорій.
   Теорія пізнання розглядає процес пізнання, виявляючи оптимальні шляхи щодо отримання об'єктивної істини.
   Теорія пізнання систематизує знання, обгрунтовує їх розташування в категоріальних структурах.
   Теорія пізнання формулює критерії істини. Теорія пізнання визначає як, яким чином використовувати істини на практиці.
   Категорії теорії пізнання. Категорії теорії пізнання - це суб'єкт пізнання, пізнавальні здатності суб'єкта, тобто відчуття, сприймання, уявлення, мислення, розум. Це також об'єкт пізнання, пізнавальна діяльність як застосування пізнавальних здатностей для осягнення істини, знання, теоретичні й практичні знання, істина як мета пізнавальної діяльності, досвід як практика, яка навантажена індивідуальними і суспільно-історичними особливостями.
   Сенсуалізм. Сенсуалізм в теорії пізнання - це коли перевага надається чуттєвим пізнавальним здатностям, коли відчуття вважаються єдиним джерелом знань.
   Емпіризм. Емпіризм в теорії пізнання - це коли вважається, що чуттєвий досвід відіграє головну роль у творенні нових знань, а мислення та його форми є лише засобами впорядкування чуттєвого досвіду.
   Раціоналізм. Раціоналізм в теорії пізнання - це коли мисленню відводиться провідна роль, коли розум розуміється як джерело і критерій істинності знань.
   Апріоризм. Апріоризм, апріорі в теорії пізнання - це коли з процесу творення знання вилучають досвід.
   Агностицизм. За Г'юмом, агностицизм заперечує можливість пізнання світу.
   Близькими до теорії пізнання вважаються реалістичні, феноменологічні, прагматичні, аналітичні, психологічні теорії.
   Реалістичні теорії. Реалістичні теорії виходять з розуміння незалежності об'єкта пізнання, виходять з розуміння можливості відображення об'єкта пізнання в мисленні людини. До реалістичних теорій відносяться такі теорії, як діалектико-матеріалістична теорія пізнання К. Маркса, причинний реалізм Б. Рассела, критичний реалізм філософії Сантаяни, неореалізм філософії Мура.
   Феноменологічні теорії. Феноменологічні теорії вважають тільки явища реальністю, а пізнання цих явищ - це концептуальне упорядкування даних безпосереднього досвіду. Представники феноменологічної теорії: Гуссерль, Кассирер, Шелер.
   Прагматичні теорії. Прагматичні теорії зосереджуються на формулюванні знань, використанні концепцій утилітаризму, інструменталізму. Представники прагматичної теорії: Джеймс, Дьюї.
   Аналітичні теорії. Особливість аналітичних теорій полягає в тому, що тут широко використовують мовно-лінгвістичні й логічні засоби й ідеї. Представники аналітичної теорії: Карнап, Поппер.
   Психологічні теорії. Особливість психологічних теорій полягає в тому, що тут використовують категорії психічного, через що розуміються пізнавальні процеси, пізнавальні здатності людини. Представником психологічної теорії вважається Піаже.
  
   8.2. Пізнання як предмет філософського аналізу.
   Пізнання - це процес здобування знання. Пізнання - це суспільно-історичний процес взаємодії суб'єкта і об'єкта, де суб'єкт активно вибирає об'єкт і визначає щодо нього свою мету.
   Людина в процесі пізнання як відображає, так і відтворює об'єкт у своїй свідомості. Об'єкт пізнання відтворюється людиною у вигляді чуттєвих образів, або раціональних понять. Людина в процесі пізнання застосовує ті засоби відображення об'єкта, які відповідають певній природі об'єкта. Музикант застосовує символи, філософ - поняття.
   Зміст ідеальних образів і понять, які відтворює людина, містить в собі істинність знання.
   Пізнавальна діяльність людини реалізує пізнавальні цілі. Тут знання є результатом пізнавального процесу.
   Кінцева і завершальна мета процесу пізнання - це отримання об'єктивної істини.
   При спостереженні людина, напружуючи свої органи відчуття і сприймання, безпосередньо контактує з об'єктом пізнання. Надалі, своїм мисленням та розумом, людина опосередковує об'єкт. Мислення і розум надають осмислення відчуттям та сприйманням.
   Взаємодія відчуттів та розуму, або чуттєвого та раціонального виробляє об'єктивне знання.
   Залежно від характеру взаємодії чуттєвого та раціонального виділяють два рівні пізнання: емпіричний і теоретичний.
   Емпіричний рівень пізнання - це коли домінує чуттєве при творенні знання. Тут знання набирає форми різноманітних фактів, які в подальшому систематизуються. Це емпіричне знання.
   Теоретичний рівень пізнання - це коли домінує раціональне при творенні знання. Тут знання формується у вигляді абстракцій, які в подальшому структуруються та систематизуються в певних узагальненнях. Це теоретичне знання.
   Рушійною силою пізнання є суспільно-історична практика. Суспільно-історична практика формує самі запити на знання. Ця практика і споживає здобуті знання.
   Отже. Процес пізнання поєднує чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, поєднує практику і теорію, тобто практичне і теоретичне.
   Пізнання є складовою будь-якої діяльності людини. Нехай це буде діяльність виробнича чи споживча, перетворювальна чи виконавча.
   Є донаукове пізнання, яке отримує знання в щоденній життєдіяльності й закріплює це знання в буденному досвіді. Але є наукове пізнання, яке перевірене на істинність в структурах і системах знань. Також є позанаукове пізнання. Позанаукове пізнання здійснюється в ненауковій сфері діяльності; тобто в художній, політичній, правовій. Позанаукове пізнання, як і наукове, закріплюється у формах суспільної свідомості.
   Істина. Істина - це вираз сутнісного змісту, це мета пізнавального процесу. Істина є результат пізнавального процесу, як істинне знання. Істинне знання адекватно відображає реальність в свідомості людини, реальність як об'єктивну, так і суб'єктивну, притаманну певній індивідуальній свідомості.
   Коли пізнавальний образ відповідає знанням реального стану речей в дійсності, як вони є, то можна казати про істину. Ця істина за своїм змістом не залежить від суб'єктивного світу людини. Ця істина об'єктивна. Але ця істина як пізнавальний образ повністю не збігається з об'єктом. Об'єкт пізнання має пізнавальну невичерпність. Світ змінюється. Тому істина не є щось незмінне. Істину не можна розглядати як дещо повністю статичне. Пізнання істини - це процес наближення до повноти відтворення реального стану речей.
   Те чи інше знання є істинним:
   по-перше, коли об'єкт пізнання розглядається таким, яким він є сам по собі і як він існує в об'єктивній реальності;
   по-друге, коли об'єкт розглядається в усій своїй якісній різноманітності, в усіх своїх взаємозв'язках і опосередкуваннях, і взагалі коли об'єкт розглядається в усій своїй багатостатності;
   по-третє, коли за достовірне приймається знання, обґрунтоване логікою і практикою, обґрунтоване теоретично і емпірично.
   Істина як продукт пізнання має ціннісне значення в сфері культурних відносин. Служіння істині в сфері культурних відносин набуває морального звучання.
   Конкретність істини. Істина завжди конкретна. Істина є ідеальне утворення. Тому вона має загальний, отже абстрактний характер. Але дійсність, в якій існує істина, завжди конкретна. Тобто тут ми бачимо невідповідність між абстрактністю істини і конкретністю дійсності.
   Те чи інше знання істинне, має істинний характер в теоретичному плані, якщо це знання виникає на певній об'єктивній основі. Істинне знання не може поривати з об'єктивною основою буття.
   Ті чи інші знання зберігають конкретність істини в практичному плані, коли вони адекватні, адекватні в своїх ідеальних засобах, спрямованих на потреби людини, адекватні змінам тих чи інших речей, змінам, потрібним людям.
   Конкретність істини досягається сходженням від абстрактного до конкретного. При цьому думка людини наближається до конкретної дійсності.
   Абсолютна істина. Абсолютна істина - це істина безумовна, безумовно-правильна. І тут ми маємо певну статичність. Але істина не статична, а розвивається. Тобто істина є процес.
   Абсолютна істина виглядає як завершальна стадія пізнання, коли граничні протилежності тотожні, тотожна свідома і несвідома діяльність людини, тотожні мислення і буття.
   Пізнання постійно поглиблюються. Попередня система знань входить в нову, більш розвинену систему знань. Наприклад, класична механіка входить в теорію відносності.
   Пізнання поглиблюються. До вже набутих істин постійно додаються нові. Тут абсолютна істина виглядає як сума відносних істин. Сума відносних істин - це досягнення повноти. Але попередні стадії пізнання відносні. Наприклад, закони класичної механіки абсолютно істинні для малих швидкостей. Тут абсолютна істина виглядає як поглиблення пізнання.
  
   8.3. Філософія науки про знання.
   Томас Самюель Кун. Томас Самюель Кун (1922-1996) розробляв концепцію наукових революцій. Томас Самюель Кун казав, що наукова революція може здійснюватися, коли йде розвиток як науковий, так і позанауковий, розвиток загальний, соціокультурний. Томас Кун критикує кумулятивістське розуміння зростання наукового знання. Хоча і є періоди в науці, коли зростання знання відбувається кумулятивно. Однак до вчених приходить нове бачення природи і починається нове тлумачення цієї природи. Оце нове - альтернативне. А отже не може бути кумулятивістським. Тобто відбувається революційна зміна всієї системи знань про природу. І це наукова революція. Томас Кун наукову революцію називає "зміною парадигм". За Томасом Куном, парадигма - це система теорій та ціннісних висновків, які науковці вважають основою. Парадигма - це сукупність переконань та цінностей, які характерні для членів певної наукової спільноти. Парадигма - це визнана теорія як найкраща, біля якої об'єднуються вчені. Надалі вчені аналізують явища, які спрогнозовані парадигмальними теоріями. Від того парадигмальні основоположення переінтерпретуються і розширюються, захоплюючи нові об'єктивні явища. Наука не тільки систематизує і класифікує, наводячи порядок, але й просуває нові теорії та відкриття. Ці нові теорії та відкриття стають парадигмальними, коли від них більше ефективності, тієї ефективності, яка стимульована перспективою успіху.
   Томас Кун зазначає, що в науковому товаристві виникають проекти, які альтернативні парадигмі. Ці проекти створюються ученим світом ненавмисно, створюються у ході гри. Коли виникають нові факти, то на їх основі в ході гри виникають альтернативні проекти. І порушуються надані парадигмою очікування. В таких порушеннях очікувань важливе місце займає випадковість. Такі порушення очікувань не дають вирішувати проблеми за правилами парадигми. І парадигма стає ненадійною. Але вона необхідна деякий час науковцям для дисциплінізації знання. З часом розробляються та впроваджуються в пізнавальну практику засади нової парадигми. Наукова революція - це перехід від застарілої парадигми до нової. І коли вже відбулася наукова революція, то альтернативна парадигма, яка була в протеріччі до офіційно прийнятої парадигми, стає видатним відкриттям у поясненні природи. Нова парадигма неспівмірна зі старою. Адже змінюється загальна картина природи. Вчені бачать в цій картині те, чого раніше не бачили. Вчені зазначають, що нова парадигма більш ефективна своїми пізнавальними можливостями, здатна краще вирішувати проблеми.
   Томас Кун вказує, що зміна парадигми змінює мову. Для наукового зростання потрібен вплив позанаукових чинників, таких чинників як особистісні, соціокультурні, історичні.
   Імре Лакатос. Імре Лакатос (1922-1974) розробляв концепцію конкуруючих дослідницьких програм. Імре Лакатос стверджував, що історія науки без філософської історії сліпа. Історії потрібні певні теоретичні настанови.
   Імре Лакатос вказував, що нова краща теорія може пояснити контрафакти. Вона також, ця нова краща теорія, прогнозує появу цих контрафактів.
   Був спосіб фальсифікації як процедури емпіричних перевірок. Імре Лакатос вводить фальсифікацію як процедуру історичних порівнянь. А об'єктом порівнянь є комплекси теорій, а не якась окрема теорія. Комплекси теорій існують на основі генетично пов'язаних принципів. І це є дослідницька програма. Дослідницька програма має цілісну систему визначальних теоретичних постулатів, які не змінюються. Але тут є гіпотези, які змінюються, пристосовуючись до нових умов дослідження. Дослідницька програма має евристичну особливість, яка вирішуючи пізнавальні завдання, вимальовує перспективу. Але ця дослідницька програма не приймає ті факти, які виходять за межі компетенції. Дослідницька програма повинна прогнозувати появу нових фактів. Тут теоретичне зростання повинне випереджати емпіричне, яке тільки пояснює факти.
   Імре Лакатос стверджує, що повинна бути конкуренція дослідницьких програм. Завдяки конкуренції зростає наукове знання. Програма повинна більше пояснювати, а інакше вона усувається від пізнавальних процесів.
   Стівен Тулмін. Стівен Тулмін (1922-1999) розробляв еволюційністську концепцію науки. Стівен Тулмін доводить, що наука - це повністю історичний продукт. Тому треба з'ясувати, яким чином логічні структури повинні обслуговувати раціональну діяльність людини; яким способом змінювати в пізнавальному процесі процедури міркування; виявляти, як ті або інші процедури міркування адаптують до нового. І це буде вже не формально-логічне дослідження.
   Джеральд Холтон. Джеральд Холтон (народ. в 1922) розробляв концепцію "тематичного аналізу" науки. Тематичний аналіз науки проходить у контексті особистісних ціннісних орієнтацій науковця, його схильності до певної теми. Теми задають актуалізацію питань. Певна тема потребує обрання певних методів дослідження.
   Теми є з неявними та явними проблематиками, неявними та явними настановами.
   Тематики, тематичні рішення значно зумовлюють індивідуальність дослідника. Вони зумовлюють вченого більш значно, аніж його світоглядність, більш значно, аніж вже існуюча парадигма в науці. Тематичні рішення більше зумовлюють індивідуальність дослідника, аніж його соціальне оточення.
   Одна з рушійних сил зростання наукового знання - це конкуренція "тем".
   Проблему виникнення нових наукових тем може вирішувати когнітивна психологія у зв'язку з розгляданням індивідуальної наукової діяльності.
   Пол Фейєрабенд. Пол Фейєрабенд (1924-1994) розробляв концепцію "епістемологічного анархізму" як концепцію антикумулятивістську і антираціоцентричну. Пол Фейєрабенд зазначає, що наукове пізнання потребує того, щоб теорії узгоджувались як з фактами, так і з науковою традицією. Повинні висуватися альтернативні теорії, тому що співставлення альтернатив дає можливість виявити недоліки, які має теорія.
   Теорія не може пояснити всіх фактів. Тому для ефективності треба не брати до уваги ті факти, які зовсім не вписуються в теорію. Через альтернативні теорії можуть бути досліджені нові факти. Спостереження за фактами має теоретичне забарвлення. З самого початку цього спостереження є теоретичне забарвлення. Просто голих фактів, без цього теоретичного забарвлення, не буває. Але це теоретичне забарвлення фактів може перетворюватись в теоретичну заангажованість. А альтернативні теорії допомагають знімати цю заангажованість, допомагають бачити факти під іншим кутом зору, допомагають пояснювати факти іншою мовою.
   Дійсність бачити по-іншому можна завдяки новим методам та засобам пізнання. Наприклад, дослідник виходив з природної довіри до людського сприйняття. А от, наприклад, такий засіб пізнання, як телескоп показав людині відносність людського сприйняття. Показав, наприклад, відносність людського сприйняття руху і спокою. Телескоп як метод пізнання штучно звузив й перетворив емпіричну сферу людського дослідження. Пол Фейєрабенд приходить до висновків, що нова концепція може бути розроблена без істотної чуттєво-досвідної основи, може бути розроблена поза пізнавальною традицією. Наприклад, нова космологічна концепція.
   З точки зору існуючої раціональності, нова позиція, яка народжується у вченого, свідчить про ірраціональність. Просто аргументація перекреслює позицію, яка була. Але прогрес науки потребує ірраціонального, потребує спонтанного, потребує найдивовижніших версій. Епістемологічний анархізм Пола Фейєрабенда - це мова про спонтанне розмноження найдивовижніших версій. Розмноження найдивовижніших версій орієнтує дослідника на продукування нових гіпотез, гіпотез, конкуруючих між собою, гіпотез, включаючих у себе й абсурдні гіпотези, гіпотези позанаукового характеру.
   Методологічні правила в науці працюють як явно, так і неявно. Неявно - це коли дослідник керується цими правилами інтуїтивно; не свідомо, а інтуїтивно.
   Пол Фейєрабенд зауважує, якщо дослідник дивиться на нові явища з позицій альтернативного характеру, з якихось інших позицій, то ці нові явища розкриваються досліднику більш глибше.
   Для об'єктивного пізнання необхідна різноманітність думок. Це різноманіття показує, що неможлива єдина істина. А отже й неможливий єдино правильний метод, який веде до єдиної істини. Метод повинен заохочувати різноманітність думок. Такий метод сумісний з гуманістичною позицією.
   Щоби рухатись вперед у своєму розвитку, науковець повинен користуватися і позанауковими пізнавальними напрацюваннями. Позанаукові форми знання допомагають відкривати нове в науці. І анормальності допомагають робити прориви в науці, відкривати щось нове.
   Позиції "епістемологічного анархізму" Пола Фейєрабенда - це позиції плюралістичного світогляду, плюралістичної методології. Епістемологічний анархізм - це раціоналізм з соціокультурним аспектом, з людиновимірною направленістю. Тут принцип плюралізму заперечує якісь методологічні примушування.
  
   9. МЕТОДОЛОГІЯ.
   9.1. Практика, метод, методологія, логіка (загальні положення).
   Метод, методологія - це певна діяльність, певна практика. Тому коротко розглянемо спочатку діяльність, практику.
   Діяльність. Діяльність - це певна активність людини, здатність бути причиною змін у своєму існуванні, у своєму бутті.
   При діяльності зовнішнє трансформується у внутрішнє, де проходить єдність опредметнення та розпредметнення сутнісного розуміння.
   Діяльність актуалізує можливе. В своїй діяльності людина вибирає можливості. Після вибору можливого людина приймає рішення, і діє. При діяльності суб'єктивне трансформується в об'єктивне та навпаки.
   Смислова діяльність людини реалізується через цінності, через цілі при розумінні певних норм.
   Діяльність в більш широкому розумінні, діяльність, де є місце і цілепокладанню, смислотворенню, і самоімітації при грі, має назву життєдіяльність. Різновидами життєдіяльності є праця, гра, самодіяльність. Знаменником цих різновидів життєдіяльності є творчість.
   Практика - це діяльність.
   Практика. Практика - це вияв активності світовідношення у людини. Тут практика може набути універсалізму, коли до вчинків людини долучається пізнавальне і моральне.
   Практика - це чуттєво-предметна діяльність суспільної людини. Також практика - це цілепокладальна діяльність людини, людини суспільноспрямованої. Цілепокладання суспільноспрямованої людини направлене на перетворення навколишніх сил природного та соціального характеру. В процесі перетворення навколишніх сил формується сама людина, її предметність. Практика - є предметна основа формування людини. Практика - є стимулом розвитку творчих здатностей людини, здатностей до духовного удосконалення, до пізнання світу і себе.
   При антропосоціогенезі людина відособлюється від природи. Природа, навколишня дійсність є об'єкт для людських перетворень, перетворень для себе. Людина прагне панувати над світом, над Землею завдячуючи техніці, технічному прогресу. А технічний розвиток може посилювати здатність суспільної людини до виокремлення з природи. В практиці, коли людина високою мірою протиставляє себе природі, особливо втілюється здатність людини як суспільної особи виокремлюватись від цієї природи. А це може мати і негативні наслідки. Прикладом може бути глобально-екологічна проблема.
   Практика поєднує безпосередність і всезагальненість світовідношення людини. Тут від різних складових предметного змісту практики залежить сама творчість людини, сам процес перетворення світу.
   Предметний зміст практики, її ціннісні складові концентрують смислову націленість самої практики. Предметний зміст практики комунікативний. Комунікативність універсалізує той чи інший знаряддєвий вплив людини на навколишній світ щодо освоєння цього світу людиною.
   Комунікативність практики універсалізує її до всезагальненості. Комунікативність практики дає можливість людській раціональності, при певному ставленні людини до навколишнього середовища і взагалі до світу.
   Інструментальність, техніка, техногенізація людського світогляду, знаряддя людської праці дають людині владу над світом. Але сутність людського ставлення до світу є комунікативність, а не інструментальність, маніпулятивність. Комунікативність - це основа людської свідомості, пізнання, суспільного існування.
   Є два різновиди раціональності: інструментальна раціональність і комунікативна раціональність. Комунікативна раціональність, або діалогічна раціональність направлена на порозуміння між людьми, на взаєморозуміння.
   Метод. Метод - це спосіб досягнення результату. Метод втілює шлях до істини. Метод реалізує єфективну діяльність щодо отримання результату від поставлених цілей. Метод застосовує правила і всілякі процедури для отримання достовірного знання. Наприклад, в мистецтві ми маємо такі правила, як ідеалізація, символізація, типізація. В мистецтві отримується знання на рівні почуттів, ірраціональне знання. Другий приклад - філософія. В філософії є правила умов категоріального синтезу; або правила умов ціннісних оцінок.
   Метод відрізняється від методики тим, що правила дії, тобто різноманітні операції і процедури включають в себе певну усвідомленість теоретичного характеру. Також метод на відміну від методики включає в себе принципи пізнавального характеру. Це, наприклад, принцип історизму, або принцип системності.
   Методологія. Методологія - сукупність методів, певних способів, тих чи інших процедур для досягнення наперед поставленої мети. Методологія це також знання про умови застосування методів, певних способів, тих чи інших процедур в процесі пізнання.
   Філософська методологія. Філософська методологія - це множинність методологій в межах певної предметної області, з певними принципами.
   Логіка. Логіка - це дослідження правильності міркування. Розвиток логіки тісно пов'язаний з практикою теоретичного мислення, з розвитком науки, яка дає правильні посилання для логічних міркувань і висновків.
   Розвиток логіки залежить від еволюції теоретичного мислення. Закони логіки пов'язані з досвідом. Логіка робиться з практики мислення. Логіка змінюється зі змінами практики мислення. Закони логіки - це продукти людського досвіду. Способи аргументації історичні й соціально обумовлені.
  
   9.2. Методологія наукового пізнання. Філософія науки в її зумовленості.
   Методологія наукового пізнання - це сукупність методів, способів, процедур для отримання об'єктивно-істинного знання.
   Методологія - це теоретичні знання про застосування наукових методів, способів, процедур в процесі наукового пізнання.
   Розуміючи методологію як сукупність методів, розберемо складові цих сукупностей, що застосовуються в процесі пізнання.
   Усі складові методології можна поділити на методи емпіричного дослідження, методи теоретичного дослідження і методи, які використовуються як на рівні емпіричного дослідження, так і на рівні теоретичного.
   Методи емпіричного дослідження. Методи емпіричного дослідження - це спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.
   Спостереження. Спостереження - це цілеспрямоване і систематичне вивчення предмета дослідження. Спостереження проводиться задля чітко поставленого завдання. Тобто воно має характер завчасного задуму. Відповідно до завдання того чи іншого спостереження складається план, який потім виконується. За планом спостерігаються певні сторони того чи іншого явища, спостерігаються ті сторони явища, котрі викликають інтерес. При спостеріганні вишукуються певні риси того чи іншого явища. Дослідження проводиться за певною системою. Результатом цього є сукупність певних тверджень, які утворюють схематизацію тих чи інших об'єктів реальності, об'єктів, які досліджуються.
   Порівняння. Порівняння - це процес встановлення відмінностей, або подібностей тих чи інших явищ. При цьому проводиться знаходження загального, притаманного кільком явищам.
   Вимірювання. Вимірювання - це визначення числа, числового значення за допомогою одиниці виміру.
   Експеримент. Експеримент - це цілеспрямований вплив на об'єкт завдяки використанню тих чи інших природних умов, або створенню штучних умов задля виявлення певних, відповідних тим чи іншим завданням властивостей.
   Методи теоретичного дослідження. Методи теоретичного дослідження - це ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, історичний метод, системний підхід, гіпотеза, теорія.
   Ідеалізація. Ідеалізація - це конструювання неіснуючих об'єктів, які практично нездійсненні. Наприклад, абсолютно чорне, або абсолютно тверде тіло. Це дає розуміння кінцевого випадку в розвитку тої чи іншої властивості.
   Формалізація. Формалізація - це відображення структури об'єкта у знаковій формі. Це дає змогу змінювати вивчення тих чи інших об'єктів.
   Аксіоматичний метод. Аксіоматичний метод - це прийняття певних тверджень без доведень, прийняття як аксіом, від яких за правилами логіки породжуються ті чи інші знання.
   Історичний метод. Історичний метод - це дослідження виникнення, формування та розвиток процесу у хронологічній послідовності з метою виявлення суперечностей.
   Системний підхід. Системний підхід - це комплексне дослідження систем як єдиного цілого.
   Гіпотеза. Гіпотеза - це виведення наслідків із зробленого припущення. Якщо при перевірці наслідок відповідає дійсності, то гіпотеза стає теорією.
   Теорія. Теорія - це знання, які зводять певні закони до єдиного об'єднувального витоку, до єдиного об'єднувального початку як основної причини.
   Методи, які використовуються як на рівні емпіричного дослідження, так і на рівні теоретичного. Методи, які використовуються як на рівні емпіричного дослідження, так і на рівні теоретичного - це абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання.
   Філософія науки. Філософія науки досліджує феномен науки.
   Спочатку філософія науки інтерпретувала феномен науки в категоріях. Наука розумілася як знаряддя когнітивного, тобто пізнавального освоєння світу. Наука розумілася також як інструмент влади людини над світом. Але ця влада може і дестабілізувати можливості людського існування в світі, може породжувати загрози екологічних катастроф навіть у глобальних масштабах.
   Наука зумовлена соціально-культурним контекстом. Але ніщо не існує поза текстом, на чому наполягає Ж. Дерида, поза контекстуальністю, контекстом. В контексті наука як пізнавальна діяльність вирішує протиборство різних дискурсивних практик, де люди приходять до певного консенсусу.
   Але надалі філософія науки розглядає феномен науки як ситуативно-непрогнозований процес розгортання розмаїття думок людей. Виникає філософія нестабільності, яку розробляв І. Пригожин. Виникає іронія до універсалізму метафізичного характеру.
  
   9.3. Методологічні напрями філософії науки.
   Філософія науки має власну методологію досліджень науки. Це індуктивізм, конвенціалізм, фальсифікаціонізм, історизм, аксіологізм.
   Індуктивізм. В філософії науки є висновок, що джерелом наукових узагальнень, джерелом нових знань у науці є індуктивні умовиводи.
   Індуктивізм спирається на те, що мислення своєю основою має чуттєвий досвід. Виходячи з фактів досвіду, формулюються загальні аксіоми. Ці аксіоми узгоджуються з емпіричними фактами. Ці аксіоми узагальнюють емпіричні факти. А узгодженість з'ясовується верифікацією. Висловлювання співвідноситься з безпосереднім досвідом. Висловлювання пояснюють факти. Висловлювання узагальнюють факти. Висловлювання повинне бути доведене фактами. Висловлювання також може бути виведене із вже доведених висловлювань.
   Світ, або всесвіт єдиний, описаний мовою фізики. На цю мову можна перекласти всі знання всіх наук. Але це - в ідеалі. Проте в цьому полягає уніфікованість наукової мови.
   Індуктивізм має такі складові, як об'єктивна дійсність, суб'єкт пізнання, знакова система. Знакову систему суб'єкт розробляє для пояснення дійсності.
   Індуктивістський метод - це метод спостережень. Наприклад, Ампер узагальнив власні спостереження властивостей електричного струму. На основі цього він відкрив закон електродинаміки.
   Конвенціалізм. Конвенціалізм говорить, що теорії основані на угодах, яких досягли вчені. Угоди - це конвенції. Коли розробляються угоди, тобто конвенції, то беруться в теоріях такі їх властивості, як пізнавальна зручність, простота, працездатність.
   В емпіричному пізнанні істинність знання - це його об'єктивність. В теоретичному пізнанні істинність знання - це узгодження розуму з самим собою і з фактами. Тобто приймається та теорія, яка не суперечить фактам. Складові теорії теж не повинні бути суперечливими.
   Теорії конвенціалізму - це теорії, які логічно упорядковують факти.
   Конвенціалізм розуміє теорії, які істинні за угодами, угодами, які зручні, прості, працездатні. Дослідники узгоджують певні припущення, які мають значення для нашого мислення, але не мають значення для об'єктивної реальності. Тобто конвенціалізм вибирає теорії не за їх відповідність об'єктивній дійсності, а за пізнавальними мотивами.
   У конвенціалістській методології засадничою є дедукція.
   Інтуїцією винаходять, а логікою доводять. Зростання нового знання йде завдяки інтуїції. Інтуїтивна здатність мислення утворює новий сенс, нове знання. Є усталені знання, усталені положення та уявлення. З них інтуїція утворює нове.
   Фальсифікаціонізм. Фальсифікаціонізм вказує, що спростування теорії є необхідною передумовою розробки нової, глибшої теорії. Фальсифікаціоністи відмовляються від теорії, коли бачать, що є розбіжність між фактами досвіду і цією теорією. Вони також можуть вибирати з теорій ту, яка більш правдоподібна стосовно досвіду.
   Фальсифікаціоністи вважають важливим і приділяють увагу зовнішнім позанауковим підставам розробки теорії. До позанаукових підстав входить і філософія.
   Фальсифікаціоністи вважають, що факти набувають пізнавальної ваги, коли вступають у конфлікт із очікуваннями вчених, очікуваннями, які обумовлені теорією.
   Мета науки - це істинне знання. Критика забезпечує зростання цього знання. Це наукове знання. Воно повинне відмежовуватися від позанаукових форм і видів знань. Критерій науковості й істинності теорії - це її потенційна спростовуваність. Наприклад, теорія походження видів Ч. Дарвіна. Істинність цієї теорії стала можливою через послідовне спростування усіляких інших теорій з цього приводу.
   Історизм. Основною проблемою в методології історизму є проблема зростання наукового знання. Осмислюється існування минулої і сучасної науки. Історизм з'ясовує наскільки наступний етап функціонування науки відмінний від попереднього.
   Історизм розкриває наскільки важливими є наукові знання у формуванні домінуючої загальної картини світу певного періоду історії.
   Розвиток науки існує, коли наука здатна передбачати нові факти.
   Методологи історизму досліджують періоди революцій в науці, періоди інтенсивного розвитку науки. Методологи історизму займаються більш глибоким осягненням науково-пізнавальної діяльності науковців. Історизм вказує, що до істинного знання ведуть дослідження скоординовано-доповнювальні, дослідження з альтернативним розумінням. І тут раціональність головний атрибут науки. Раціональна діяльність людини це така діяльність, в якій задіюються і перетинаються різноманітні концепції та системи пізнавального характеру.
   Методологія історизму розкрила внутрішню логіку науки, розкрила особливості зростання наукового знання. Демонструючи альтернативні позиції, методологи історизму показують, що неможливо відтворити єдино вірний розвиток науки.
   Аксіологізм. Цінності є смислоутворюючими засадами людської діяльності. Цінність - це міра значущості будь-чого для людини.
   Методологія аксіологізму виходить з того, що предметом наук про природу є факти, а предметом наук про культуру є цінності, тобто те, що має бути. Методи наук про природу узагальнюють факти і формулюють закони. Методи наук про культуру виявляють те особливе й унікальне, яке викликає інтерес. А інтерес має відношення до цінностей.
   Є відмінність між фактами й цінностями. Дослідники-науковці ж повинні говорити про факти. Хоча можуть досліджувати і цінності, виявляти причини того, чому люди визнають певні цінності головними.
   Наука досліджує те, що є. І стверджує загальнозначиме знання. Наука не досліджує те, що комусь бажане, не досліджує ті аргументації, які стверджують бажане якоїсь людини. Аргументація науки розкриває те загальнолюдське, яке визначене вірним для всіх людей. Тобто наука повинна бути незаангажованою цінностями. Але наука не може бути і вільною від цінностей. Вчений, який пізнає світ, пізнає об'єктивну реальність, має ціннісні передумови. Науковці сприймають світ з певних ціннісних позицій. Для науковця, який досліджує, мають значення лише певні зрізи об'єктивної реальності, мають значення лише частини реальності, а не все підряд в світі речей, що попадаються в цій реальності.
   У дослідника є важливе для пізнання, а є неважливе.
   Учений ставить за мету виявити, що істинне, а що хибне. Але у вченого є й такі передумови, як реакція на те, що в дослідженні є гуманним, а що антигуманним. Що у дослідженні моральне, а що аморальне. Що прекрасне, а що потворне. Що ефективне, а що неефективне.
   Наука - це один з напрямків духовної культури. Аксіологізм в методології виявляє людиновимірність наукового знання, його багатовимірність і різноплановість. Методологія аксіологізму розкриває те, що науковому знанню притаманний ціннісний чинник. А отже науку цікавить не тільки те, що є, а й те, що може бути. Науку цікавить і те, що має бути.
   Методологія аксіологізму, розглядаючи найвизначальніші смисли культури, ставить науку в контекст зв'язку різних культурних напрямків.
  
   10. АКСІОЛОГІЯ.
   10.1. Філософія цінностей - аксіологія (загальні положення).
   Аксіологія - це вчення про цінності, філософія цінностей. Аксіологія з'ясовує важливі властивості тих чи інших предметів або процесів, здатних задовольняти людські потреби.
   Поняття цінностей ввів І. Кант. І. Кант мораль, або моральну свободу протиставив природі, або природній необхідності. Він розглядав такі проблеми аксіології, як значення, проблеми належності, оцінки, ставлення. У подальшому філософія неокантіанства поглиблює питання цінностей до особливого, трансцендентального значення.
   Аксіологію як філософське вчення вперше представив Лотце. Він розумів цінності як значимості. Розвиваючи аксіологічні питання, Коген представляв цінності як дещо безумовне. Цінність як безумовне, як безумовна загальність і необхідність у Когена протистоїть людському досвідові.
   Аксіологія також розглядає цінності як істинне знання. Про це говорить Ріккерт, вважаючи цінності й істинними знаннями, і моральною дією. При цьому Ріккерт відрізняє цінність від норми.
   Аксіологія ХХ ст. розкриває об'єктивну природу цінностей. Об'єктивна природа цінностей розкривається у філософії Гартмана. Він стверджує інтенціональність, тобто направленість, ціннісних відносин людей. Але цінності у Гартмана не піддаються раціональному осмисленню. За Гартманом, пізнання тут безсиле. Цінності мають прояв в особливих почуттях. Наприклад, ненависть або любов. А людина лише інтуїтивно через ці почуття віддає перевагу тим чи іншим своїм дійствам, тій чи іншій поведінці. Це - за Гартманом. За Перрі, цінності пов'язані з інтересом. Перрі розуміє цінності як людські інтереси. А це вже наближає цінності до натуралістичності, до природності. Особливо натуралістично розуміє цінності прагматизм. Так Дьюї представляє натуралістичність цінностей в образах прагматичного інструменталізму.
   Феноменологія стверджує, що цінності є сфера феноменального. Тут феноменальне розуміється як апріорне. І тут Бог є вищою цінністю, за філософією Шелера. Шелер взагалі виводить переживання цінностей із сфери психічного в сферу космічного. Він розуміє цінності як космічний акт Божественного.
   Аксіологія ХХ ст. стверджує, що людина лише через свою духовну діяльність входить у світ цінностей.
  
   10.2. Специфіка ціннісного ставлення до світу. Етика.
   Цінність - це поняття, що позначає належне. Також за цінностями закріплюється розуміння бажаного. Належне і бажане мають відмінність від дійсно існуючого, реального.
   Реальність й істина, яка відображує цю реальність, ще не відкривають нам розуміння, що таке цінність. Об'єктивна істина показує нам, якою є реальність. Цінність же показує нам, що для нас є бажаним, або показує нам, як повинно бути в дійсності, а не саму дійсність.
   Істина відрізняється від цінностей. Розкриття питання "фактичного - ціннісного" - це розкриття різниці між емпіричною реальністю і світом людських цінностей.
   Є об'єктивістська концепція цінностей. Об'єктивістська концепція цінностей стверджує, що певна ідея, наприклад, ідея добра, як цінність не відрізняється від яких-небудь інших ідей, не відрізняється взагалі від істини. Тут зміст виступає як цінність. Наприклад, ідея добра. Тут добро виступає як цінність.
   Суб'єктивістська концепція цінностей стверджує, що цінності - це психічні процеси, і їх джерелом є наші бажання, інтереси, наше ставлення до дійсності.
   Утилітаризм стверджує, що джерелом цінностей є бажання і задоволення. Емотивізм стверджує, що джерелом цінностей є почуття. Все це суб'єктивістські концепції цінностей. Вони містять в собі загрозу нігілізму, а також релятивізму.
   Об'єктивістські концепції цінностей мають і суб'єктивне підґрунтя, коли стверджують, що цінності апріорні. Такі концепції вважають, що людина не спроможна обґрунтувати, що їй варто поцінувати. Таке розуміння цінностей ми бачимо в апріоризмі й інтуїтивізмі Шелера.
   Носіями цінностей можуть бути певні матеріальні речі. Скажімо, папір для письма.
   Носієм цінностей може бути психічна сфера, інтелект людини. Скажімо, людське розуміння. Цінності доволі сильно можуть бути навантаженими ідеями. Наприклад, ідеями справедливості, законності, ідеями добра. В такому разі носієм цінностей стає розум людини, людський інтелект. Цінності можуть бути навантаженими вищими почуттями. Це почуття любові, почуття краси, наприклад.
   Цінності можуть бути матеріальними. Це ті цінності людини, що задовольняють біологічні потреби. Цінності можуть бути духовними. Духовні цінності є самодостатніми. Духовні цінності містять в собі поклик людини шанувати ці цінності, захищати їх.
   Духовні цінності за своїм змістом можуть бути правовими, політичними, моральними, естетичними, релігійними.
   Цінності можуть виступати засобом утвердження інших цінностей. Через те, що вони є засобом, їх ще розуміють як інструментальні цінності.
   Цінності поділяють на колективні, індивідуальні, а також універсальні, тобто вселюдські. Вселюдські, або універсальні цінності приймаються різними націями, різними культурами. Вони включені в різні культури. Прикладом можуть бути певні права людини як цінності.
   Цінностями людина перетворює реальність, тому що цінності містять в собі спонукальний момент, мають спонукальну складову.
   Цінності спрямовують людей до дії. Спонукальний момент цінностей є підставою для людських дій, для людської діяльності з перетворення реальності.
   Цінності об'єднують людей для спільних дій. Цінності - це основа для єднання людей. Коли у людей є базові спільні цінності, то люди можуть об'єднатися в людство як ціле. Для цього необхідно мати спільні моральні цінності. Моральні цінності вивчає етика.
   Етика. Етика - це філософська наука, що вивчає мораль. Етика розглядає сутність моралі.
   Етика - це практична філософія.
   Термін "етика" закріплюється у філософії завдяки працям Аристотеля. Аристотель розумів етику як галузь практичного пізнання.
   Класична німецька філософія. І. Кант. І. Кант в практичному розумі бачить основи моральності. Практичний розум людини, її мораль він пов'язує з ідеєю свободи.
   За характером осмислення моральні проблеми поділяються на такі напрямки: евдемонізм, гедонізм, перфекціонізм, утилітаризм, деонтологія. Евдемонізм бачить в основі моральності принцип щастя. Гедонізм в основі моральних явищ бачить принцип насолоди. Перфекціонізм за критерій моральності бере досконалість. Утилітаризм виводить моральність з ідеї корисності. Деонтологія спирається на принцип належного.
   Аксіологія вирішує моральні питання у перспективі цінностей на майбутнє.
   Етика виводить свідомість людського обов'язку із суспільних очікувань і вимог.
   Мораль. Мораль - це вищі цінності. Мораль - це певна нормативно-ціннісна система. Мораль регулює поведінку людини за допомогою уявлень про належне. Ця регуляція як більш адекватне втілення сутності моральності відбувається, коли ця мораль виходить за межі якоїсь групи людей і стає вселюдською, охоплює людство.
   Моральні цінності. Моральні цінності - це належні принципи як доброчесності. Норми людської поведінки відповідають цим принципам.
   Моральні цінності - це узагальнений зміст понять моралі, принципів моралі. Моральні цінності - це універсальні зразки, значимі для людини. Але моральні цінності схвалюються суспільством. Вони втілюються в праві, філософії, мистецтві, релігії.
   Класична філософія розуміє буття і цінність як нероздільне.
   В історії людства ми бачимо зростання автономії моральних цінностей.
   Сучасна етика шукає абсолютні моральні положення, загальнолюдські. Але деякі абсолютні моральні принципи не є загальнообов'язковими. Так подвижництво, самопожертва - не для всіх.
   У сучасному світі існує пріоритет таких цінностей, як "благоговіння перед життям" Альберта Швейцера, індивідуальне конечне існування людини як "Іншого" Левінаса.
  
   10.3. Ціннісні аспекти науки.
   Наука підпорядкована певним регулятивам, тому що наука є соціальний інститут.
   Наука підпорядкована як зовні, тобто з боку суспільства, так і внутрішньо, з боку наукового співтовариства. З боку суспільства діяльність вченого визначається і регулюється нормами законів. А внутрішньо, з боку наукового співтовариства, діяльність вченого визначається і регулюється системою цінностей, ієрархією цих цінностей.
   Унормовують діяльність дослідника внутрішні цінності наукового співтовариства. Для цього існують інструкції, або просто наставництво.
   "Звичай науки" Роберта Мертона. Роберт Мертон (1910-2002) висунув концепцію нормативів науки. Він розкрив, що цінності, які існують в суспільстві, в тому числі й релігійні цінності, впливають на науку і на її розвиток. Певна мораль може стимулювати наукові досягнення. Вчений працює в суспільстві. Працюючі норми цього суспільства - основа будь-якого соціального інституту, в тому числі й наукового інституту.
   Система нормативів, яка історично сформована суспільством, складає "етос", тобто звичай науки. Звичай науки має відношення до таких цінностей, як універсалізм, спільність, безкорисливість, організований скептицизм.
   Універсалізм. Універсалізм забезпечується об'єктивністю й всезагальністю явищ, які досліджує вчений. Універсалізм має відношення і до позаособистісності, характерної для наукового знання. Адже наукові положення справедливі завжди і всюди. Цінності наукових положень не залежать від національної або соціальної належності. Цінність наукових положень не залежить від особистісних рис вченого.
   Спільність. Наукове знання є суспільним надбанням. В тому його спільність. Відкриття, яке робить наука, стає всезагальним досягненням.
   Безкорисливість. Вчений не має ніякого іншого інтересу, крім досягнення істини. В цьому безкорисливість науковця, вченого. Безкорисливість має прояв, коли нема орієнтації ні на набуття слави, ні на набуття матеріальних винагород.
   Організований скептицизм. Організований скептицизм організує критичне прийняття нового, об'єктивний аналіз наукових нововведень. Вчений не повинен спиратися на хибні дані. Вчений повинен перевірити ці дані. Адже від істинності цих даних залежить вся подальша логіка, залежить правильність цієї логіки.
   Наукові норми живуть в діяльності науковця. Діяльність науковця ширша за дослідницьку діяльність. Ролі науковця можуть бути такими: дослідник, вчитель, адміністратор, експерт. Тут роль дослідника є головною роллю. Адже від досліджень зростає наукове знання.
   Розглядаючи наукові норми, можна бачити і "патології" науки. Це замаскований плагіат, заздрість, підозрілість, конкуренція.
   Що повинен вчений? Вчений повинен передавати наукові результати іншим вченим. Але він не повинен поспішати з публікаціями. Вчений повинен бути сприйнятливим до нових ідей. Але він не повинен піддаватися моді, модним інтелектуальним вивертам. Вчений повинен прагнути здобути таке знання, яке будуть цінувати інші вчені. Але вчений повинен все ж таки не звертати увагу на те, як оцінюють його діяльність. Вчений повинен захищати нові ідеї. Але він не повинен підтримувати необачні нові висновки. Вчений повинен ретельно освоювати свою галузь з її загальними знаннями. Але він повинен пам'ятати, що загальна ерудиція може гальмувати творчий процес. Вчений повинен бути точним у своїх формулюваннях по всіх деталях. Але він не повинен бути педантом, пам'ятаючи, що педантизм шкодить змісту.
   Ціннісна концепція Ларі Лаудана. Ларі Лаудан в своїй ціннісній концепції наукової раціональності не залишає зовсім ніякого ґрунту для якого-небудь раціоналізму.
   До Ларі Лаудана, а це Томас Кун і Пол Фейєрабенд, вважали, що нові теорії, які щойно з'явилися, настільки відмінні від старих фундаментальних теорій, що не можна і порівнювати нове зі старим. Тут підкреслюється, що в науці про наступність можна не говорити. А кращу теорію вибирають, враховуючи позанаукове, тобто психологічне, світоглядне, соціальне положення. На відміну від такого розуміння, Ларі Лаудан вважає, що цінності й усілякі пізнавальні норми, які прийняли дослідники, все одно треба критично оцінити, порівнюючи певні позиції. Тому вибір певної наукової теорії можна вважати процесом раціональним. І той консенсус, тобто та злагода, до якої приходять вчені, не є системою догм. Певні питання переглядаються. Це не релігія, де догма абсолютна. Наукове співтовариство завжди дискутує. Дискусії йдуть за принциповими протистояннями, від яких виникають наукові революції. Наприклад, таке протиставлення як "хвильова - корпускулярна" теорії світла. Або "атомізм - енергетизм" у фізиці. В геології - це "уніформізм - катастрофізм". В біології - це "креаціонізм - еволюціонізм".
   Буває, дослідники порушують пізнавальні норми, які прийняті в наукових співтовариствах і приймають стратегію контр-нормальну. В філософії науки є точка зору, що незгода є рушійною силою розвитку науки. А згода не є основою в цьому процесі. Нові теорії з'являються, тому що є розбіжності між вченими. Ці розбіжності - в цінностях, в певних вподобаннях вчених. Від того, від тих розбіжностей, з'являються нові теорії. Але є й критерії пошуків нових цінностей. Ці критерії від консенсусу. А консенсус не народжується, а створюється. Кинути виклик авторитету, призвести до розриву з традицією у своїй творчості - це ще не зламати повністю консенсус, згоду. Консенсус теж створюється. Творення консенсусу в науці має раціональні принципи й реалізується процедурою ієрархічної моделі обґрунтування. Ієрархічна модель обґрунтування, через яку створюється консенсус, має актуальний, методологічний і аксіологічний рівень незгод. Але незгоди закінчуються згодою, тобто консенсусом. Методологічні правила є інструментами реалізації певних пізнавальних цілей. Пізнавальні цілі, а також цінності мають певні правила, окреслюють коло певних правил, і тому можуть бути посередниками в дискусіях. А ці правила ведуть до бажаних пізнавальних цінностей. Якщо є досягнутим консенсус в цілях і цінностях, то може бути консенсус і в методології, і в фактах, в прийнятті й розумінні фактів.
   Ларі Лаудан показав, що пізнавальні цілі, які неможливо реалізувати, зазнають поразки у дискусіях вчених.
   Пізнавальні цілі, які не відповідають цінностям, що визначають пізнавальну практику, теж зазнають поразки у наукових дискусіях.
   Відчуття людини, сприймаючи явлення, не схоплюють сутність. Тому потрібно заглядати в невидимий світ, той що за явленням. Альтернативна аксіологія легітимізує мету розуміння видимого світу через розробку гіпотез про невидимий світ. І тому розробляється гіпотетико-дедуктивний метод. Все це від того, що аксіологія емпіризму не узгоджується з неявною аксіологією, неявною аксіологією, яка торкається до більш дієвих наукових положень.
   Моральні аспекти новітньої науки. Виходити із необхідності блага для всіх, як це роблять утилітаристи, або відстоювати моральне право людини на особистий успіх, як це відстоюють прагматики, в ХХІ столітті замало. Користь і діло відступають на другий план перед відповідальністю. Людина повинна відповідати за свої вчинки. Людина вільна. Але вона й відповідальна. Вона повинна розплачуватись за передбачувані наслідки своїх дій.
   Діяльність людини може мати згубні наслідки для всіх. Тому повинна бути відповідальність людини за наслідки власних діянь. Людина вільна, незалежна і самостійна. Але вона повинна й відповісти за свою вільну поведінку.
   Сучасний світ потребує узгодження намірів й інтересів людей, потребує гармонізації суспільних норм з особистісними правилами людини.
   Наукова діяльність людини - це діяльність в глобалізаційному світі; і тому вона потребує відповідальності. Все пов'язане зі всіма. Зростають загальносуспільні проблеми. В цій ситуації вчений повинен бути відповідальним перед людством. Адже створення ядерної зброї є прикладом того, що вчений повинен відповісти за те, що він робить. І тут ідеал служіння знанню заради його самого, а також ствердження, що пошук істини є добро само по собі, не відповідають дійсності. Вчений повинен відповісти за свої вчинки. Другий приклад, це перспективи клонування людини. Процес клонування набирає обертів. Набирає обертів і відповідальність вченого. Об'єктивно-істинне знання не є найвищою цінністю. Його треба оцінювати.
  
   11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ.
   11.1. Філософія суспільства - соціальна філософія (загальні положення).
   Соціальна філософія - це філософська наука, яка вивчає суспільство. Суспільство - це основоположна категорія соціальної філософії.
   Предметом соціальної філософії є цілісність суспільства. Соціальна філософія, і філософія взагалі, досліджують взаємовплив та взаємоперетворення індивідуального і соціального. Також досліджується те, як розв'язуються особистісні й суспільні проблеми смислів життя людей. Філософія через дослідження виробляє умови вільної самореалізації людини в суспільстві. Філософія виявляє ті умови існування людини, за яких зберігається і вдосконалюється суспільство.
   Суспільство є продукт взаємодії людей. Соціальна філософія прогнозує ту систему соціальних зв'язків, яка дає життєдіяльність. Соціальна філософія прогнозує ті зв'язки між людьми, які утворюють середовище власне людської життєдіяльності. Соціальна філософія, розглядаючи соціальні зв'язки, досліджує ті з них, які утворюють основу життєдіяльності людей.
   У сучасній соціальній філософії суспільство розглядається як смислова комунікація.
  
   11.2. Суспільство як система і процес.
   Суспільство - це сукупність взаємодій людей, що сформована історичним процесом.
   Суспільство - це сформовані форми і способи об'єднання людей.
   У суспільстві люди об'єднуються і взаємодіють в своїх відносинах і спілкуванні між собою, в своїй діяльності пізнавати і регулювати середовище, об'єднуються і взаємодіють в своїй поведінці.
   Суспільство також розуміється і як певна спільна основа і як поле перетину, накладання особистісних людських дій. За Тойнбі, це перетини і накладання індивідуальних дій людей.
   Суспільство формується не відкиданням розбіжностей між людьми, а врахуванням цих розбіжностей. Розбіжності різних підходів, які висловлюють люди, не відкидаються, а навпаки - враховуються. Коли враховуються різні підходи з тих чи інших проблем, то суспільство стабілізується.
  
   11.3. Неопрагматистська філософія науки.
   Соціально-практичне як важливе можна спостерігати в прагматизмі, в неопрагматизмі. Тут людина зацікавлена в ефективності своєї діяльності, а її знання корисні, приносять плоди. Знання опредмечуються в людських успіхах. Знання мають прояв в ініціативності й підприємливості. Тут знання розв'язують життєві проблеми. Вони з самого початку практично налаштовані.
   Неопрагматистська філософія науки операціоналістична.
   Операціоналізм Персі Вільямса Бріджмена. Персі Вільямс Бріджмен (1886-1961) показав, що зміст наукових концепцій зумовлюється практикою. Наукові структури зумовлюються процедурами практичної взаємодії суб'єкта з об'єктом.
   За Персі Бріджменом, зміст фізичних наукових понять визначається сукупністю експериментальних операцій. Персі Бріджмен віддавав перевагу операціям вимірювання. Ідея операціонального аналізу Персі Бріджмена в тому, що нам невідоме значення поняття доти, доки не визначені операції, котрі використовуються нами при застосуванні цього поняття. Поняття повинні проходити операційну перевірку. Треба виявляти походження й розвиток понять.
   За Персі Бріджменом, зміст поняття тяжіє водночас до таких операцій з цим поняттям як диференціація й інтеграція. Диференціація - це операціоналізація поняття. Інтеграція - це концептуалізація поняття. Через диференціалізацію ми маємо унікальність значення поняття. Значення повинне бути одиничним. Інтеграція підпорядковує диференціацію пізнавальним нормам, коли неможливо використовувати різні поняття для позначення одного й того ж.
   Персі Бріджмен вказує, що структури мови розуміються в залежності від особливостей досвіду. Мова повинна детермінуватися діями людини, тобто операціями. Детермінуватися діями, але не ототожнюватися з цими діями.
   Герменевтичний прагматизм Річарда Рорті. Річард Рорті наполягає на дослідженні відношення "індивідуальність - соціум". За Річардом Рорті, основою відношення "індивідуальність - соціум" є мова, яка фіксує людський досвід. Також основою відношення "індивідуальність - соціум" є людина як творча істота. За Річардом Рорті, творча сутність людини знаходить вираження в мові, знаходить текстуальне вираження. Тобто дослідження повинне бути способом розуміння та інтерпретації текстів. Така методологія розуміння та інтерпретації текстів є фактично літературною критикою.
   Раціональне пізнання може породжувати непередбачувані відкриття, непередбачувані винаходи. Ці відкриття і винаходи не вписуються в "нормальну" раціональність. А від того можна засвідчити, що творчі пізнавальні акти "анормальні". Річард Рорті відрізняє "нормальний дискурс", коли люди діють за загальнообов'язковими принципами, і "анормальний дискурс", де нема принципів, засобів, або методів загальнообов'язкових. В цих дискурсах для науки важливі й пізнавальні повноваження епістемології і герменевтика. За Річардом Рорті треба синтезувати епістемологію й герменевтику, герменевтику прагматиськи орієнтовану, герменевтику методологічно оснащену.
   За Річардом Рорті, протиборствуючі дискурси дають можливість узгодити розбіжності між науковими позиціями. Тут узгодження досягається через вдосконалення мовних практик. Коли є протиборствуючі і конфліктуючі дискурси, то є можливість побачити суперечливі тлумачення проблеми. Суперечливі тлумачення проблеми, які текстуально зафіксовані, в конкуруючих дискурсах співвідносяться і узгоджуються за принципом доповнюваності. В цьому полягає неопрагматизм Річарда Рорті.
  
   11.4. Соціально-гуманітарне пізнання. Герменевтична методологія.
   Соціально-гуманітарне пізнання має герменевтичні методи. Герменевтика досліджує тексти - як письмово виражені прояви людської діяльності, одухотвореної майбутніми можливостями. Тут тексти розуміються, виходячи з них самих. Герменевтика займається розумінням текстуально зафіксованих духовно-культурних явищ.
   Щоб зрозуміти текст, треба перенестися в душевний стан автора цього тексту, споріднитися з автором в його духовному стані. Так можна зрозуміти автора. Але герменевтика також з'ясовує історико-культурну ситуацію, в якій формувалась авторська думка. Герменевтика займається процедурами перенесення себе в історичну ситуацію, в якій перебував автор. Але герменевтика займається розглядом і досягненням історичних обставин, фіксуючи часову дистанцію.
   Мартін Гайдеггер вказував, що герменевтика має справу з нашим загальним ставленням до світу. І тут мова є предметом осмислення.
   Е. Бетті бачить герменевтику як спосіб розуміння історичних текстів. Це розуміння трапляється при переміщенні в чужу суб'єктивність. При розумінні спочатку впізнається текст, потім відтворюється смисл цього тексту, і нарешті застосовується відтворений смисл тексту в подальшому впізнаванні.
   Е. Бетті зводить розуміння до процедури, в основі якої є інтерпретаційна гіпотеза. Інтерпретаційна гіпотеза вимагає роботи реконструкції відповідно до точки зору автора тексту, вимагає смислової з'ясованості, щоб залишати в процесі розуміння суб'єктивний фактор, але узгоджувати із смисловими поштовхами, що надходять від об'єкта.
   Герменевтика Г.-Г. Гадамера. Герменевтика Г.-Г. Гадамера - це герменевтика історичного пізнання. Тут традиція є вихідною пізнавальною ситуацією. В традиції закріплюється позитивний досвід. Традиція - це зберігання того, що має місце за будь-яких історичних перемін. Але це зберігання є акт розуму. Традиція передається через перекази і упередження. Переказ для людини стає чимось своїм. А упередження - це судження.
   Традиції, перекази і упередження формують у людини попереднє розуміння. А попереднє розуміння - це вихідні засади мислення. Мислення не може бути повністю очищене від наперед заданих засад.
   Попереднє розуміння накидає смисл на те, що людина досліджує. Дослідження йде від цілого до частини і від частини до цілого, постійно розширюючи єдність зрозумілого смислу. Тут описується розуміння традиції та її витлумачення. Витлумачення традицій і переказів розширює горизонт розуміння, розширює поле зору. Розширення горизонту дає можливість вірно оцінити значення тих або інших речей. Оцінка йде з точки зору віддаленості в майбутнє. Розширити горизонт розуміння - це бачити якнайдалі, бачити більш значуще ціле, бачити майбутнє.
   Набуття нового горизонту розуміння приходить завдяки набуттю правильного горизонту запитування. Хто хоче мислити, повинен запитувати. Через запитування відбувається діалог дослідника з предметом його дослідження. Від запитання йде витлумачення. Це діалектика питання й відповіді.
   Мовою виражаються перекази, те, що в традиції. Але в мові й завершується тлумачення і розуміння. Мова це не тільки те, що написане. Мова - це засіб спілкування людей, шлях до порозуміння між людьми.
   Наукова діяльність - це одна зі сфер цілісної людської діяльності. Все пов'язане зі всім. Зв'язок іде через інтерпретації. Святе Письмо, тобто Веди, Авеста, Трипітака, Дао Де-Цзін, Біблія, Коран, потребує інтерпретації. Історичні трактати потребують інтерпретації. Державні закони потребують інтерпретації. Результати фізичних експериментів у науці потребують інтерпретації. Науки, такі як фізика, хімія, біологія та інші - це різновиди розуміння. Ці науки творяться людьми і як різновиди розуміння потребують інтерпретацій. Єдино правильне наукове тлумачення неможливе, бо при тлумаченні існує мінливе попереднє розуміння, а не тільки логіка дослідження. Метод частковий і тому не можна отримати абсолютну істину. Наукове пізнання не потребує залишатися в традиційній площині відношень. Історично рухливе все. І факти. І розуміння цих фактів. І методи розуміння цих фактів.
   Безумовно-об'єктивних методів пізнання не існує. Адже існують упередженості, існує історична зумовленість.
   Наукові факти - це події, які ми мислимо в контексті людського досвіду, в контексті досвіду людства взагалі.
   Герменевтика Поля Рікьора. Поль Рікьор (народився 1913 р.) вважає поняття "особистість" основою, відправним моментом у наукових дослідженнях. За Полем Рікьором, особистість творить значення як основу культури. Особистість творить смисли в такому напрямку культури як наука. Наука розкриває минуле особистості і її буття в сучасному світі. Наука своїми науковими методами розкриває також перспективи особистості, її майбутнє.
   Поль Рікьор придає значення символізації. Він зазначає, що символічні відношення людей один до одного, а також до світу більш змістовні, ніж відношення людей через мовну комунікацію. В символічній формі відображені народні оповідання, художні твори, історичні пам'ятки. Символічні суспільні вподобання. Символічні людські переконання та дії людей. Символічні художні стилі. Також символічні норми повсякденного спілкування людей. Все це світ культурних символів. Світ культурних символів виражають певні реальності.
   Поль Рікьор вважає герменевтику способом осмислення результатів самоздійснення людини. Для цього є засоби культури. Людина засобами культури витлумачує аспекти свого буття у світі.
   Поль Рікьор показав, що результати пізнання виражають історико-культурну ситуацію і унікальну неповторність особливостей пізнання в їх взаємозв'язку.
   Наукові теорії і відкриття є надбанням людських суспільних діянь. Наукові теорії і відкриття - це культурні події. А від того культурно-символічний вплив на мислення людей, в тому числі й на науковців, значний. Впливає і міфологічна символіка, і релігійна. Поль Рікьор казав про те, що символ зваблює до мислення.
   Поль Рікьор вказує, що відношення між поясненням і розумінням - діалектичне. Це відношення входить в методологію герменевтики. Пояснення і розуміння взаємозалежні.
   При дослідженні текстів виникають запитання. Запитання повинні сприяти поясненням і осмисленню тексту. Поль Рікьор стверджує, щоб досягти правильності розуміння тексту, треба відкрити новий спосіб запитування. Ця запитувальна методика дослідження може бути прийнята як для наукового, так і для філософського пізнання. І тут повинна бути взаємодія пояснення і розуміння. Взаємодія пояснення і розуміння дає істинний смисл.
  
   12. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ.
   12.1. Філософія культури (загальні положення).
   Філософія культури - це філософська наука, що вивчає культуру і її сутність. Культура - це цілісність досягнень у науках і мистецтвах. Культура як цілісність ієрархічно впорядковує елементи в єдину систему цінностей. Від того культура є стабільною структурою. Завдяки стабільності культурних структур зберігається, акумулюється й передається соціальний спадок.
   Культуру розуміють як знакову систему, що закріплює вищі психічні переживання людини. Прикладом цього може бути неофройдизм.
   Сучасна філософія розуміє культуру як засіб гармонізації стосунків в соціумі.
   Вихідна, початкова субстанція культури - це комунікація. Сполучна ланка культури, ланка, яка об'єднує людей однієї культури, є традиція.
   Культурні цінності. Культурні цінності - це значущі принципи як загальні основи певної культури. Культурні цінності спрямовують людську діяльність, мотивують людину на певні учинки. Культурні цінності продукуються у творчості.
   Віндельбанд казав, що культурні цінності є основою всіх функцій культури. За Віндельбандом, такі вищі цінності, як істина, краса, благо, святість визначають діяльність людини. За Віндельбандом, культурні цінності не існують, а значать. Тобто вони трансцендентальної природи.
   Культурні цінності за своєю природою трансцендентні. Але вони через людську волю стають нормами і набувають іманентного характеру, що стверджує марбурзька школа, стверджує Коген.
   Лотце і Віндельбанд стверджують, що культурні цінності існують в свідомості людини. За Рикертом, культурні цінності пов'язані з людською волею. Це розуміння присутнє і в екзистенціалізмі ХХ ст. Так, культурні цінності породжуються свідомістю і волею особистості, що стверджує Ж.-П. Сартр. Але Вундт вказує, що почуття людини є джерелом культурних цінностей. За Брентано, цінності формуються через людські емоції позитивного або негативного характеру. Наприклад, через любов або ненависть. Але емоції - це і не вольове, і не свідоме в людині. Культурні цінності як апріорні й емоційні за своїм походженням розпізнаються за своїми значеннями через інтенціональні процеси уподобання, стверджує Шелер.
  
   12.2. Наука в постмодерністській філософії культури.
   Постмодернізм Жан-Франсуа Ліотара. За Жан-Франсуа Ліотаром, слово "постмодерн" означає стан культури, наступний за новаціями, які від кінця ХІХ сторіччя змінили правила гри для науки, літератури й мистецтва. Тут мова йде про кризи наративів.
   Наратив, тобто розповідь, - це узагальнені пояснювальні системи, які стали засадами культури Нового часу, тобто модерну. Це будь-яке знання з релігії, мистецтва, науки, писаної історії. Всі ці знання сформували всеохоплюючі розповіді, або метанаративи. Наприклад, така розповідь як діалектика Абсолютної ідеї в філософії ХІХ ст.
   Наративи є засобами легітимації, або узаконення. Узаконюються знання. Знанням надається вигляд логічної завершеності, надається вигляд безумовної прийнятності.
   Наративи розростаються завдяки інформаційним технологіям, які полегшують комунікацію. Розростаючись, наративи легітимізуються і тоталітаризують уявлення про сучасний світ. Завдяки політиці, політичним інститутам наративи набувають сили примусу.
   Жан-Франсуа Ліотар визначає постмодерн як недовіру до наративу, який розрісся, тобто до метанаративу.
   Жан-Франсуа Ліотар знання розглядає як мову. Він розглядає мову як полеміку, мовну гру. Мова як знання руйнується. Зростає мовна гра, тобто дискурси. Традиційно-наукові правила змінюються на технічно-операційні. Категорії "істинне-хибне" змінюються на "ефективне-неефективне". Йде відхилення від звичайної логіки.
   Інновація породжує в людині незгоду. Знання періоду постмодерну стимулюють нашу чутливість стосовно відмінностей. Від того знання періоду постмодерну загартовує нашу можливість терпіти неспівмірність. Жан-Франсуа Ліотар стверджує, що сучасний консенсус сучасної дискусії закінчується паралогією. Паралогія замість логіки.
   Сучасний консенсус чинний лише для гравців, які брали участь у дискусії. В разі потреби такий консенсус підлягає скасуванню. Це тимчасовий консенсус, не узагальнено системний консенсус. Тому цей консенсус не руйнує системний консенсус, а лише сприяє еволюції системного консенсусу, добавляючи в систему іншу мету. В сучасному консенсусі пошук ідеї заради паралогії (Жан-Франсуа Ліотар).
   У сучасній культурі цілісно-системне розуміння дійсності розпадається. Виникає багато дискурсів про сучасний світ. Посилюється теоретична нестабільність. І монополія на істину зникає. Легітимізуються, тобто узаконюються змагання дискурсів, узаконюється паралогія замість логіки, узаконюється багатозначність замість однозначності, узаконюється дисконсенсус замість консенсусу. Така ситуація поширює простір інтелектуальної творчості. Поширена інтелектуальна творчість відкриває можливість для нових припущень, нових узагальнень. Ці нові припущення і узагальнення забезпечують свободу пізнавальної діяльності. Однак вчений повинен брати на себе і відповідальність за паралогію, багатозначність, дисконсенсусність.
   Постмодерн і легітимізація. Постмодернізм усілякі грандіозні соціальні проекти вважає примарними і утопічними. Проекти ощасливити людство, такі проекти як комуністичний проект, національний проект, ліберальний або релігійний проект - утопічні. Далекосяжні наміри повністю позбавитись нерозумності й несправедливості можуть обернутися непередбаченою нерозумністю і ненавмисною несправедливістю. Наприклад, комуністичний проект справедливого суспільства обернувся просто вбивствами людей.
   Такий духовно-ціннісний ідеал як "життя без табу" висвітлюється завдяки розвинутим засобам масової комунікації. Хоча людина повинна дотримуватись всіляких "табу". Статеві, моральні, правові та інші табу - це основи культури. За умов розвинутих засобів масових комунікацій поширюються теми нетрадиційного характеру. Традиційне і нетрадиційне взаємодіють і взаємовпливають. Їх рівноправ'я представлене у пресі, кіно, телебаченні, літературі і в інших засобах масової комунікації.
   Постмодернізм стверджує, що всяка аксіоматизація неповна. Так, наприклад, існують істинні арифметичні судження, котрі неможливо вивести з арифметичної системи аксіоматичного характеру, тобто з аксіом. Аксіоматичну арифметичну систему треба вважати суперечливою.
   Постмодернізм стверджує, що неможливо довести несуперечливість будь-якої формалізованої системи засобами цієї ж системи. Довести несуперечливість формалізованої системи можливо, якщо вийти за межі цієї системи.
   Постмодернізм показує обмеженість аксіоматизації та формалізації.
   Постмодернізм стверджує, що структури, які втрачають енергію при хімічних реакціях, можуть впорядковуватись. Втрачаючи енергію, структури впорядковуються через флуктуації. І тут виникає порядок з хаосу.
   Класична наука каже, що істина можлива лише одна. Але існує нестабільність станів. Нестабільність станів є об'єднуючим принципом сучасного бачення світу. Нестабільність зумовлює співіснування наукових теорій, які неспівмірні одна з одною.
   Мислення людини є поліфонічне мислення. І розум, мислячий класичною науковою формою - це один із витоків поліфонії.
   Постмодерн показує ситуацію плюральності, або множинності. А постмодернізм - це сутність цієї плюральності, або множинності.
   Постмодернізм про наукове знання. Збагачують культуру як науковий, або раціональний тип мислення, так і мистецько-художній, релігійний, міфологічний, символічний типи мислення.
   Постмодернізм вважає, що раціоналізм в класичному вигляді не має місця в сучасній науці. Лібералізуються такі принципи як детермінізм, цілісність, системність, емпіризм. Наприклад, стосовно емпіризму є таке зауваження, що можуть застосовуватись теоретичні моделі, що не вимагають емпіричної обґрунтованості.
   Постмодернізм стверджує, що картини реальності цілісного і всезагального характеру є лише локальними. Цілісно-загальні картини реальності є в самій своїй суті лише локальними.
   Постмодернізм стверджує, що наука наративна. Об'єктивна реальність відкривається людині наративно, тобто у вигляді розповідей. Фізики розповідають історії про ядерні частинки. Біологи розповідають історії про живий організм.
   Розповідь про об'єктивну реальність розробляється вченим і доповідається. А слухач інтерпретує цю доповідь. При інтерпретації йде також і спотворення цієї об'єктивної реальності. Таким чином розповідь вченого відокремлюється від відтвореної ним об'єктивної реальності. Тобто розповідь як розкриває об'єктивну реальність, так і приховує цю об'єктивну реальність. Розповідь і являє зовнішній світ, і в той же час приховує сутність.
   За постмодерністською концепцією, в новітній науці значну роль відіграє мова. Мова фіксується в наукових текстах. Тексти фіксують не тільки наукові теорії, але й феномени інших напрямків культури. У своїй сукупності тексти виступають як "інтертекст", відображаючи як природну, так і соціальну реальність. З розвитком культури, в тому числі і наукової культури, інтертекст набуває усе більш самостійного буття.
   Постмодернізм зосереджує увагу на соціокультурному статусі наукового знання, яке представлене ціннісними структурами. Наукове знання як цінність, як система цінностей.
   Наукові знання про світ, які були затверджені в епоху модерну, не обов'язково могли навчити людину, як жити в світі людей і природи, який образ життя треба мати. Епоха модерну часто нівелює людську особистість і проводить ідеологію технократизму і сцієнтизму. Така постановка питань обертається тим, що постмодернізм, як реакція на це, починає заперечувати принцип наукової об'єктивності. Заперечується як істинність знання, так і його загальнозначимість. Проблема об'єктивної істини модерну змінюється постмодерністською проблемою можливості істини за певною практичною і пізнавальною ситуацією, в певному контексті. Контекстуальність істини постмодернізму змінює об'єктивність істини модернізму.
   Постмодернізм стверджує невичерпну багатоаспектність знання. Також постмодернізм вказує на фрагментарність знання.
   Ненаукове і наукове мають схожість. Асоціативність, образність й інтуїтивність, а також метафоричність й інсайт, які ми бачимо в ненауковій пізнавальній практиці, можна бачити і в науковій пізнавальній практиці.
   Постмодернізм помічає, як знання з критерієм істинності розширюється до критерію ефективності, критерію справедливості. І тут можна бачити, як науковий дискурс включається у мовну гру. А мовні ігри легітимізують науку.
  
   13. СИНЕРГЕТИКА.
   13.1. Наука в синергетиці (загальні положення).
   Синергетична парадигма. З мікроподій виникають макроструктури, які зумовлюють зміни в мікромеханізмах. Тобто макроструктури, що виникають з мікроподій, мають у свою чергу зумовлювати зміни в мікромеханізмах (М.М. Самардак). Від того в дуже неврівноважених умовах (І. Пригожин, І. Стенгерс) є підстави описувати врівноваженість як форми адаптації системи до зовнішніх умов (Г. Хакен).
   Синергетика - це теорія середовищ, які складні, динамічні, неврівноважені, відкриті, нелінійні.
   Складність середовищ - це динамічність середовищ, динамічність процесу самоорганізації середовищ. В середовищах виникають мікроявища самоорганізації, якщо для цього є певні умови. Це умови неврівноваженості, від чого виникає нова структура, виникає для подолання цієї неврівноваженості. Неврівноваженість є умова, або джерело виникнення врівноваженості. Неврівноваженість породжує порядок із хаосу.
   Врівноважені, або впорядковані середовища існують завдяки приходу ззовні енергії. Ця енергія йде до них з невпорядкованих середовищ, з великих, масштабних невпорядкованих середовищ.
   Середовища врівноваженого характеру зустрічаються де-не-де, локально. У Всесвіті переважає неврівноваженість. Врівноважених середовищ мало. Це живі організми, наприклад. Врівноважені середовища живляться енергією ззовні. Якщо вони, ці врівноважені середовища, живляться ззовні, то вони відкриті. Відкритість - це характеристика врівноважених середовищ, врівноважених систем. Відкритість якраз і забезпечує потрібний енергообмін, притік енергії.
   У врівноваженій системі фіксується лише один стаціонарний стан; і розвиток один. А якщо посилюється нерівновага системи, то для цієї системи відкриваються вже не одна, а дві гілки розвитку. Дві гілки розвитку - це точка біфуркації. І тоді система переходить від однієї усталеності до двох. Ці дві усталеності системи кардинально відрізняються від початкового стану системи. Вони є джерелом інновацій. Вони, ці дві усталеності, ще значаться як біфуркаційна розвилка. В процесі самоорганізації ця біфуркаційна розвилка зумовлює розвиток об'єктивної реальності, розвиток нелінійного характеру. Нелінійність розвитку виникає в результаті випадкових накладень потоків подій, які не пов'язані між собою. Випадкові перетини потоків подій, які не пов'язані між собою, роблять нелінійний розвиток. Є однолінійний причинно-наслідковий процес. Нелінійний же процес розвитку пов'язаний з випадковістю. І тут незначне випадкове збільшення зовнішнього впливу може викликати дуже потужний ефект. Виникає пристосованість до мінливих параметрів зовнішнього середовища. Виникає також пластичність поведінки системи. Це нелінійні динамічні системи. Вони чітко пов'язані з випадковостями.
   Складні, динамічні, неврівноважені, відкриті, нелінійні системи присутні в різних сферах буття, присутні як у природному, так і в соціальному середовищі, де йдуть процеси самоорганізації. В зв'язку з тим, що процеси самоорганізації можуть проходити в найрізноманітніших середовищах, синергетику можна віднести до міждисциплінарного напрямку.
   Синергетика і наукове пізнання. Всесвіт - це єдина цілісна система, в якій розгортається порядок з хаосу. В цьому Всесвіті є і суб'єктивний світ думок. Об'єктивні хіміко-біологічні реакції, які протікають в головному мозку, і потік думок від цього протікання взаємопов'язані, хоча і відмінні між собою (Г. Хакен). І тут багато випадкового. Випадковості внутрішні й визначальні. Існує можливість неочікуваних змін напрямків самоорганізації. Випадковість дає блукання шляхами розвитку. В науковому пізнанні, коли в позиції "випадкове-необхідне" превалює випадкове, прогнозувати майбутні стани складно. Але наука виробляє методологію нелінійних досліджень, методологію, яка підпорядковується вимогам не замкнутості, відкритості перед впливами, методологію, яка підпорядковується ситуації неврівноваженості середовища. І тут треба враховувати, що динамічний хаос не є протилежністю статичного порядку, тому що динамічний хаос поєднує в собі безлад і порядок. Тому необхідності присутні. Вони нікуди не зникають. Але в точках біфуркації випадковий вибір певного напрямку розвитку - це є вибір між двома новими додатковими необхідностями. Додаткові необхідності ускладнюють наукове передбачення. Але після біфуркаційної подвійної стабільності, що додає додаткові необхідності, тобто після біфуркаційної бістабільності, і після синхронізації хаотичних поведінок можна передбачати більш впевнено. Можна передбачати і більш ширше, тобто передбачати і соціальні зміни. Зусилля людей стають витоками соціальних структур. В той же час сформовані соціальні структури впливають на людей, стимулюють, або стримують їх. У людей виникають від цього нові якості. Їх індивідуальність змінюється. Тут постійно породжується щось нове.
   Нове. Аналіз не продукує нове знання, тому що аналіз зосереджується на заданому. Синтез продукує нове знання. Ці знання генеруються суб'єктом, тобто мають суб'єктивне походження. Але за своїм змістом знання відображають об'єктивність, об'єктивний світ. Що є світ? Детерміністична зумовленість або гра? Людині представляється світ як детерміністична зумовленість. Але людині представляється світ і як гра, змагання стихій, де результат цього змагання непередбачуваний; непередбачуваний, тому що існують випадковості. Людина намагається приборкати цю непокірливу випадковість.
   Від первісного хаосу виникає порядок. Але цей первісний хаос і руйнує цей порядок. Однак хаос руйнує і нищить все віджиле, руйнує те, що енергетично неспроможне.
   За ідеями нелінійної науки, світ не прогнозований і некерований. У нелінійної науки плюральний погляд на світ. В цьому світі йде боротьба між природними та соціальними стихіями.
  
   13.2. Оновлений раціоналізм сучасності.
   Раціональне те, що можна осягнути розумом. Ірраціональне ж за межами того, що осягається розумом. Ірраціональне - це людські емоції, фантазії, воля, інтуїція. Ірраціональне в своїх крайнощах можна зустріти у Гастона Башляра.
   Гастон Башляр (1884-1962). Гастон Башляр зазначав, що наша думка йде до реальності, а не виходить із реальності. Розум виявляє себе через "божевільність" ідей, які продукує цей розум. Ці божевільні ідеї можуть перекреслювати певний людський досвід. Але істинне знання повинне співвідноситися з досвідом.
   Гастон Башляр стверджував, що наукове пізнання "приблизне" пізнання. Адже новоотримуване знання відносне, має в собі помилки, які потрібно усувати. І це знання відкрите для нових впливів.
   Гастон Башляр відзначав, що якісно нове з'являється всупереч існуючому в науці. Дух науки стверджується поліфонічно, тобто нелінійно, плюралістично. Науковий дух конституюється відкрито, діалектично.
   Фердінанд Гонсет (1890-1975). Фердінанд Гонсет згідно з неораціоналізмом стверджує, що головним в процесах пізнання є розум. Пізнання починається із попереднього знання, хоч і найменшого, але попереднього знання. Наукове знання співвідноситься із досвідом, внаслідок чого уточнюється, переглядається, поповнюється чимось новим. Наукове пізнання корегується, повертаючись до власних засад. Фердінанд Гонсет впроваджує діалектичний метод і стверджує, що треба бути готовим до перегляду власних пізнавальних завдань і стандартів. Фердінанд Гонсет також стверджує, що знання відкрите досвіду і підпорядковане нормам раціональності. Він також стверджує, що в пізнавальні процеси треба включати розробки експериментальних процедур з їх новим інструментарієм, включати розробки теорій. І треба орієнтуватися на цілісності всього знання, цілісності пізнання.
   Хіларі Патнем. Хіларі Патнем стверджує, що істин у світі поза розумом немає. Вчений робить певний концептуальний вибір, а потім тлумачить дані досвіду. Досвід є переживання у власній внутрішній сфері, переживання феноменів світу.
   Хіларі Патнем стверджує, що людська раціональність залучає аргументи і спирається на правила, які конституйовані суспільством. Тут аргументи і правила вже визнані в науці і культурному житті. Всі складові культури і різних культур взаємозалежні. А ми самі як вчені залежимо один від одного. Ми спостерігаємо й інтерпретуємо свої спостереження, будучи залежними один від одного.
   Хіларі Патнем визначає, що в концепції вченого всі припущення теоретичної системи повинні бути привабливими, і щоб ця система могла витримувати критику, і щоб методологія з її рекомендаціями ставала життєздатною.
   Хіларі Патнем стверджує, що "істинне-хибне" має сенс на тлі успадкованої традиції. Хоча ці традиції можуть критикуватись. За Хіларі Патнемом, розум - це когнітивні й лінгвістичні процедури, практики, і більш ширше - культури. Хоча в своїй творчості ми не підкоряємося цим успадкованим процедурам, практикам, культурам. За Хіларі Патнемом, розум - це конкретні мовні ігри й інститути. Розум це також регулятивні ідеї, якими ми критикуємо керівництво всією діяльністю й інститутами.
   Якщо ми випускаємо з кола зору мовні ігри й інститути, то опиняємось у полоні фантазій. А якщо ми не беремо до уваги регулятивні ідеї, то стаємо культурними релятивістами. Культурному релятивізму притаманний ірраціоналізм.
   Чарльз Тейлор. Чарльз Тейлор стверджує, що пізнання суб'єкта не можуть бути вільними від зовнішніх природних і соціальних впливів на суб'єкт. Людська діяльність - це соціокультурна діяльність, й лише тому також пізнавальна діяльність. Людина - це різноваріантність дій в природному і соціальному світі. Знання людини про навколишній світ сформоване взаємодією з цим світом, взаємодією дійового характеру, дійовою взаємодією. Людина як дійова особа є носієм сподівань, уподобань, певних цінностей. Людина в своїх діях втілює свій самодостатній і самозаконний світ. Людські знання функціонально в якійсь мірі суб'єктивні, і можливі лише в тому або іншому контексті.
   Чарльз Тейлор відзначав, що гуманітарії повинні в своїх дослідженнях враховувати цінності. Науки про культуру, про дух містять в собі ціннісне ставлення. Але в сучасному світі науки про природу теж потребують ціннісного аспекту.
   Самість вченого не зациклена, а відкрита для нових несподіваних значень. Значення для людини вміщує і значення об'єкта. Характеристики об'єкта пізнання зумовлюються особливостями використовуваних методів (М.М. Самардак).
  
   14. ФІЛОСОФІЯ МИСТЕЦИВА І РЕЛІГІЇ.
   14.1. Філософія мистецтва і релігії; Естетикаагальні положення).
   Філософія мистецтва. Філософія мистецтва - це філософська наука, яка вивчає мистецтво.
   Мистецтво - це знаковий напрямок культури, який своїми засобами комунікації відтворює конкретність світу зі своїми певними узагальненими сенсами. Ці сенси як ідеал суспільної атмосфери, при якій людина одухотворяється можливістю свого майбутнього становлення. Ці сенси є ідеал одухотворення і натхнення можливостями становлення людини в майбутньому.
   Мистецькі твори надають реаліям конкретності людського існування універсальний характер. Чуттєва конкретність універсального характеру є ознакою художнього образу.
   Художній образ - це знаковий сколок дійсності, який чуттєво-конкретний фрагмент цієї дійсності вплітає і поєднує з універсальними значеннями. Митець в чуттєво-конкретному існуванні бачить універсальне при творенні своїх образів.
   Мистецтво конкретність світу пов'язує із стратегіями культури, з ідеалами тої соціальної відчутної атмосфери, в якій людина одухотворюється можливостями свого майбутнього становлення, в якій людина відчуває себе вільною.
   Досучасне мистецтво відтворює світогляд певних колективів. В ньому послаблена авторська індивідуальність, а посилене надособисте бачення світу певним колективом, інтерпретація світу цим колективом.
   Сучасне мистецтво, мистецтво ХХ-ХХІ століть, передає дійсність, яка позбавлена надособистих інтерпретацій певного колективу, певних колективів.
   Сучасне мистецтво передає індивідуальний погляд на дійсність, погляд автора. Якщо досучасне мистецтво відтворює світогляд, то сучасне мистецтво відтворює сам світ, світ проблематичний, незавершений в своєму ідеалі.
   Сучасне мистецтво постмодернізму випинає на перший план індивідуальну авторську ініціативу. Це мистецтво розкриває злободенні епізоди сучасного світу в ексцентричній формі. Сучасне мистецтво постмодернізму розкриває плинність світу як процесу, який має принципову незавершеність. Тут відображується і цей процес, і авторська особистість в ньому. Показується як авторська особистість митця, так і типове у відтвореному світі, відтвореному цим митцем, цим художником.
   Починаючи з Нового часу, від бароко, мистецтво поділилось на "авторське" і на "масове".
   Авторське мистецтво відтворює особистісне багатство культури. Масове мистецтво фіксує елементарний світогляд людської маси.
   Художній образ. Художній образ - це об'єднуюче уявлення художньої свідомості, яке характеризується цілісністю.
   Через художній образ мистецтво набуває духовного освоєння буття. Художнє - це духовне, і за словами Леонардо да Вінчі, "де дух не водить рукою художника, там немає мистецтва".
   Художній образ творчо моделює буття, а не копіює його. Але існує і саме переосмислення образів. Переосмислення образів є евристичним актом. А констатація образів як їхньої тотожності реальності мало евристична.
   Художній образ розуміється як зміст. Художній образ - це зміст, що існує у знакових системах.
   Можна розмежувати мистецтва на "образні" та "безобразні", і можна розглядати "безобразність художньої культури".
   Художній образ - це ідеальне утворення, це спосіб бачення світу, спосіб його розуміння.
   Змістовність, або беззмістовність, художнього образу зумовлюється трактуванням об'єктивних прообразів.
   Трактування об'єктивних прообразів залежить від ступеня духовної спроможності митця.
   Види мистецтва. Види мистецтва - це форми творчої діяльності, різновид яких залежить від змісту твору. Також різновид мистецтва залежить від засобів матеріального втілення художніх образів.
   За І. Кантом, мистецтва можна поділити на словесні, тобто красномовство і поезія, зображальні, а отже живопис і декоративно-прикладні мистецтва, і ще - мистецтво "гри відчуттів", тобто музику. За Лесінгом, мистецтва поділяють на просторові - це живопис, скульптура, і часові - це поезія. За Гегелем, мистецтва поділяються на три форми: символічну, класичну, романтичну. Символічна форма мистецтва - це архітектура. Класична форма мистецтва - це скульптура. Романтична форма мистецтва - це поезія, музика, живопис. Романтичні форми мистецтва оформлюють внутрішні переживання людини.
   Вельфін вказував, що поділ на види мистецтва можна зробити в залежності від способу бачення: лінійне - живописне, площинне - об'ємне, закрите - відкрите, просте -складне, абсолютне - відносне. Через спосіб бачення може гармонізуватися зовнішній світ з внутрішнім світом людини. Прикладом гармонізації через бачення можуть бути такі види мистецтва, як архітектура, пластичні мистецтва.
   Чуттєве багатство людини стимулює утворення нових видів мистецтва.
   Є розуміння існування видів мистецтва від того, що є різні цінності.
   Часто розрізняють мистецтва просторові, часові і просторово-часові. Просторові - це архітектура, скульптура, живопис. Часові - це музика, література. Просторово-часові - це театр, кіно.
   Філософія релігії. Філософія релігії - це філософська наука, яка осмислює сутність феномена релігії.
   Термін "філософія релігії" вперше з'являється у ХVІІІ ст. Філософія релігії оформлюється як філософська дисципліна у філософії Нового часу, коли сама релігія стає окремою сферою людського життя. Релігія як предмет філософського дослідження вперше постає в творчості Спінози.
   Філософія релігії вивчає уявлення про Бога, вивчає історичний контекст культури, який впливає на особливості уявлень про Бога. Одним із напрямків сучасної філософії релігії, а це аналітична філософія релігії, є дослідження релігійної мови. Вітгенштайном досліджувалась особливість мовної гри. За Вітгенштайном, ця мовна гра має певну власну значимість.
   Філософія релігії відрізняється від релігієзнавства виконанням певних методологічних функцій.
   Естетика. Естетика - це філософська наука, яка вивчає природу тих форм реальності, які одухотворяють можливостями майбутнього становлення.
   Естетика в перекладі з грецької - це здатність відчувати. А термін "естетика" ввів Баумгартен у 1735 році як характеристику певної сфери пізнання.
   Німецька класична філософія. І. Кант. І. Кант показав, що естетичне міститься не в самих речах, а у відношенні їх до суб'єкта. Доцільність естетичного для людини - це задоволення від вільної гри почуттів і розуму, від вільного безпосереднього споглядання. І. Кант розуміє естетичне як незацікавленість. Але естетика - це наука; і для І. Канта це правила чуттєвості взагалі. За Шиллером, - це гра та "видимості". За Гегелем, - це царство прекрасного. За Гегелем, прекрасне - це чуттєве явлення ідеї. Тут ідея як єдність, коли ідея поєднується з її індивідуальним втіленням в дійсність.
   На підставі емпіричних наук естетика, естетична діяльність розмежовується з художнім, з мистецтвом, про що каже позитивізм. Останнє, тобто мистецтво, має символічну природу, на що вказує Кассирер. Естетика ж розуміється як всезагальність, як ціннісна, експресивна форма. Про це каже герменевтика та її представник Гадамер. Ця ціннісна, експресивна форма є властивістю не тільки художньої культури в цілому, але й людської культури взагалі. Вона пов'язана взагалі з людською діяльністю. Естетика, естетичне пов'язані з практичною діяльністю людини в процесі її практично-духовного освоєння дійсності. Про це каже марксизм. Але в цю діяльність домішується "трансестетика", що помічає Бодріяр, домішується трансестетичне. Тобто естетичне - це також і сакрально-теургічне. На це наголошували ще Флоренський і Федоров.
   Естетичне не можна відірвати від етичного. Естетичне - це фактично етичне, доведене до почуттів, втілених в образно-символічну форму. Це розуміли ще прадавні греки, впроваджуючи таке поняття, як калокагатія. Калокагатія - є гармонія етичного та естетичного, морального та прекрасного. Калокагатія в античності - це ідеал моральної та фізичної досконалості, фізичної краси. Це також освіченість, культура, про що казали софісти. Про калокагатію як сумісність душі й тіла казав Платон. Аристотель казав про калокагатію як про вміння правильно користуватися життєвими благами. Калокагатія як гармонія морального і прекрасного в людському бутті проходить крізь усі віки, набуваючи сенсу і в ХХІ ст.
   Категорії естетики. Категорії естетики - це основні її поняття. Категорії естетики розвиваються, історично змінюючись. Вони відображають в своєму розвитку зміни ціннісних орієнтацій людей. Система категорій в естетиці мінлива.
   Категорії естетики структуруються так: метакатегорії, категорії естетичної свідомості, категорії естетичної діяльності, категорії онтології мистецтва, категорії гносеології мистецтва, категорії психології мистецтва, категорії соціології мистецтва.
   Важливими з метакатегорій є такі, як естетичне, гармонія, міра, прекрасне, потворне, піднесене, низьке, героїчне, трагічне, комічне, іронія.
   У класичній естетиці важливе місце займають такі категорії, як прекрасне і піднесене. Зупинимось на них.
   Прекрасне. Прекрасне - це категорія естетики, яка характеризує те чи інше явище як довершене. Прекрасне має певну чуттєву форму і звернене до людського споглядання, людської уяви, дає людині задоволення, гармонію душі, дає почуття свободи. Геракліт казав про найпрекраснішу гармонію. За Гераклітом, найпрекрасніша гармонія є результатом єдності та боротьби протилежностей. За Піфагором, прекрасне - це гармонія, джерелом якої є кількісні співвідношення як містичне. Добре і прекрасне є, коли вони існують як добре пристосоване, помічав Сократ. Сутність прекрасного - це коли ми виявляємо, "що таке прекрасне"; а прояв самого прекрасного - це коли ми відчуваємо, "що є прекрасним". Про це писав у своїх творах Платон.
   У сфері естетичного людину орієнтує піднесеність над реальністю, коли у людини зникає відчуття недовершеності дійсності, коли зникає протиріччя.
   Прекрасне - це гармонія, гармонія людини і навколишнього світу, гармонія тіла і душі, гармонія об'єктивних реалій і духа, про що кажуть в період Відродження. В період Нового часу кажуть, що прекрасне можна осягнути не тільки почуттями, а й розумом. За І. Кантом, прекрасне - це ставлення суб'єкта до об'єкта. В мистецтві це досконалість, коли є відповідність між ідеєю в творах мистецтва та її образним втіленням, між змістом і формою. Про це писав у своїх творах Гегель. Для марксизму прекрасне - це реалізм. Прекрасне є утвердження людини в цьому хиткому, плинному світі, коли ми бачимо вияв людської свободи, коли ми бачимо можливості людини.
   Піднесене. Піднесене - це категорія як акцент на духовному, а не практичному. Піднесене проявляється, коли ми бачимо щось, що переважає сили людини, чим лише вимагає від неї граничних зусиль для подолання тих погрозливих сил природи або суспільних негараздів, тих сил, що, на перший погляд, неспівмірні із можливостями людини, але наперекір усьому залишаючи за людиною її можливості. Ці можливості залишаються в творчих потенціях. Коли долаються непідвладні людині явища, то виникає почуття захоплення та радості. Людина усвідомлює свої безмежні можливості. Це і є результат дійства піднесеного.
   14.2. Філософія мистецтва і релігії в науковій проблематиці.
   У ХІХ столітті наука вийшла з-під опіки релігії і містицизму. Релігія і містицизм розглядається як певний вид мистецтва. Помічено, що релігія і мистецтво розходяться доволі пізно (М. Дюфрен). А з самого початку вони - одне. Коріння і сутність релігії, містики і мистецтва злиті як одне єдине. І релігія, і містика, і мистецтво відкривають можливості для людини, кажуть про можливе. Наука ж каже не про можливе, а про те, що є, про те, що є в реаліях, в реальній дійсності.
   І релігійно-містична, і естетична культури говорять про можливості. Естетична культура в своїх творах мистецтва вказує на можливість життя вільного і щасливого в соціумі при певних законах. Релігійно-містична культура також говорить про можливості. Тут мова йде про можливість життя вільного і щасливого після смерті, після життя на цій землі. Вказується на те, що треба робити задля життя вічного.
   Філософія мистецтва і релігії в науковій проблематиці - це оцінка того, наскільки можливі ті можливості, які відкривають перед нами релігійні напрямки, напрямки містицизму, напрямки мистецтва.
  
   15. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ.
   15.1. Філософія людини - Філософська антропологія (загальні положення).
   Філософська антропологія - це вчення про природу людини.
   Філософська антропологія як певний напрямок філософії, який започаткували Плеснер і Шелер. Це перша половина ХХ століття.
   Є природознавче розуміння людини. Природознавче розуміння людини - це людина як результат розвитку природи на Землі, як певний ступінь складності системи енергій і здатностей, системи, яка вже частково була наявна у попередніх форм високорозвинених тварин.
   Але філософська антропологія осмислює якісну специфіку людини. Якісна специфіка людини полягає у певній єдності тілесних, емоційно-чуттєвих і пізнавальних здатностей і можливостей, які надаються культурою соціального середовища.
   Філософська антропологія виділяє сутнісні ознаки людини. За Плеснером, одна з таких ознак є ексцентричність. Ексцентричність - це хитання між пошуком рівноваги зі світом, рівноваги, яка у людини відсутня, та намаганням подолати цю рівновагу, яка вже отримана і вже є в суспільстві, і в її культурі.
   За Геленом, філософська антропологія говорить, що людина біологічно непристосована. Біологічна непристосованість людини усувається доцільною діяльністю зі створення штучного культурного середовища, створення суспільних інститутів, на чому наголошував Гелен.
   За Карлом Марксом, сутність людини - це сукупність всіх суспільних відносин.
   За Ротхаккером і Ландау, людина є і творець, і витвір культури.
   Сучасна філософія виділяє антропологічну структуру класичного характеру і некласичного.
   У класичній антропологічній структурі людські дійства характеризують такі категорії, як людські істина та омана.
   У некласичній антропологічній структурі людські дійства характеризують такі категорії, як людина, її безумство та її істина. На це вказує Фуко.
   Сучасна філософська антропологія говорить, що є різноманіття сутнісних рис людини. А що з них сутнісне, є питання відкрите.
  
   15.2. Людина, її природа і сутність.
   Людина. Людина - це природно-суспільна істота. Людина - це якісно-новий, вищий, особливий ступінь живих організмів. Людина - це істота, яка може свідомо себе регулювати. Тобто істота розумна. Розум людини спонукає її до розвитку, до створення власного світу. Але людина цим не задоволена. Чому? Є головна роздвоєність людини. Головний фактор роздвоєності людини - наявність життя та смерті. Родовий потенціал своїх здатностей людина не може реалізувати повною мірою. Просто життя коротке.
   Діяльність людини. Діяльність людини різна. Це гра, праця. Фантазія й гра вивільняють людину од фактичності. Фантазія, гра, праця є рятівними здатностями, на чому наголошує Фінк.
   За Гегелем і Достоєвським, людину не можна визначити остаточно, поки вона жива і ще не сказала свого остаточного слова.
   Природа людини. Природа людини - це незмінні риси, її задатки, властивості, які притаманні їй, попри біологічну еволюцію, попри історичний процес.
   На природу людини є протилежні погляди. Є такий погляд, що природа людини як повнота доброчесності втрачається в процесі історичної еволюції. Тобто в історії втрачається людська природа. А є і протилежний погляд про те, що людина піддатливий матеріал, якому культура й історія надають форму. І в історії збагачується людська природа.
   Зміни в людині можливі лише через відсутність природи людини. Носієм цієї ідеї є Морен.
   Сутність людини. Сутність людини - це специфічно людська риса, специфічно людська властивість.
   За Карлом Марксом, сутність людини - це сукупність всіх суспільних відносин.
   Сутність людини існує лише у "дійсному людському існуванні". Про це казав Карл Маркс. Тобто свідомому існуванні. Але є і сфера підсвідомого. Тому ми не можемо не розглядати прояви афективності, неврозів, випадковості в людському житті. Фактична людина виявляє себе у діалектиці "розумності - нерозумності", про що казав Морен.
   Людина вкорінена у природу та виокремлена з неї через соціум і культуру.
   Постмодерн про природу людини. Нансі казав про те, що людина - це людська свобода, тобто це існування, а не сутність.
   Джерела: Дюфрен М. Вклад эстетики в философию // Эстетика и теория искусства ХХ века. - Москва: Прогресс-Традиция, 2007. - С. 152; Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. - Москва: Инст-т экспериментальной социологии; Санкт-Петербург: Алетейя, 1998; Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. - Москва: Эдиториал, 2000; Самардак М.М. Філософія науки: напрями, теми, концепції. Київ: Вид. ПАРАПАН, 2011. - С. 167-190; Хакен Г. Синергетика. Иерархия неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах. - Москва: Мир, 1985.]
   ...
   ...

ПИСЬМО. 2020

   ...
   ...
  

1.

  
   Письмо 2020. Веду замкнутый образ жизни. Просто потому, что не принимаю то общество (и его законы), в котором живу.
   Достаю очередную тетрадь зелёного цвета. На обложке большими буквами пишу: "Письмо 2020". Сюда я надеюсь вписать те возможности, которые могут быть, дабы спастись.
   Общество, которое меня окружает, спасению не подлежит. Однако благодаря ему может уцелеть моё завещание.
   В моём домике, стоящем на отшибине, все средства массовой информации включаются регулярно. Однако радио, телевидение и прочее дают довольно-таки искажённую картину тех общественных отношений, которые существуют в реалиях. Поэтому я периодически появляюсь на городских проспектах, чтобы воочию убедиться в истинном положении вещей.
   То, что социум, в котором я живу, полностью оторвался от естественной жизни, говорят технологии. Это прежде всего технологии по искусственному оплодотворению. Зачем такие нагромождения? А чтобы выращивать людей для определённых функций, выращивать с заданными качествами. То есть выращивать изначально неполноценных, не свободных, а чётких исполнителей. Выращивать того или иного. Выращивать исполнителей, желаемых кем-то, желаемых исполнителей чьих-то желаний, желаний тех, кто у власти. Жуть. Всё это приведёт к катастрофе.
  

2.

  
   Если бы у меня не было солидного банковского счёта от продажи картин, то мне пришлось бы более плотно столкнуться с обществом, в котором я живу. Мне бы пришлось зарабатывать деньги на жизнь. А так каждый месяц я иду в банк, снимаю проценты, которые набежали, живу на них и ощущаю себя посторонним, обитающим в стороне и критически относящимся ко всему окружению, фиксируя всю патологию человеческих отношений в своей тетради "Письмо 2020".
   Да. Ещё притом я ушёл на пенсию.
   Пенсия.
   Так что в денежном отношении я не нуждающийся.
   Но я пенсионер. Человек списанный. И чем же я могу послужить этому идиотскому обществу, этому человечеству? В прямом смысле слова - идиотскому. Что оно вытворяет? А всё, что угодно. Только поведение абсолютно неадекватное.
   Жил мой отец. Умер.
   Жила моя мать. Умерла.
   Всё заканчивается уходом из этого мира.
   Все так заканчивают. О том, что будет после этого ухода, как говорится, "ухода на тот свет", много ведётся толкований. Но об этом никто ничего не знает. Никто оттуда не возвращался. Клиническая смерть? Она же не настоящая смерть. Это определённое состояние при жизни. А если по-настоящему уходишь из жизни, то уже никогда не возвращаешься обратно. При клинической смерти возврат обратно есть. Значит, смерть не настоящая.
   Если же мы сталкиваемся с настоящей смертью, то обратно не возвращаемся и не можем ничего сказать и рассказать, что будет с нами. Вот мы и строим воображаемые картины о том мире, который будет, когда мы распрощаемся с жизнью. Одни говорят, что ничего не будет, распадёмся на частицы и перестанем существовать. Другие говорят, что останется некая душа, некий дух, некая интеллектуальная энергия, что-то от нас останется. Третьи говорят, что от нас ничего не останется, но возможность возродиться в дальнейшем всё же есть. Нет ничего невозможного. Есть, конечно, маловозможное, маловероятное. Но нет ничего невозможного. Четвёртые говорят, что есть невозможное. Им указывают, что нет ничего невозможного, они вторят - есть, есть невозможное. Мы распадёмся как сложные образования; и возможности хоть в каком-нибудь виде возродиться нет никакой. Уйдём навсегда, на веки вечные. И не возродимся даже через триллионы триллионов лет. Никогда не будет возрождения ни в какой форме. Возможность воссоздания таких сложных образований, как мы, не существует.
   Нет ничего невозможного? Есть невозможное. Это наш возврат невозможен. Если укажут, что это маловероятное, то нас поправят, заявив утвердительно, что это всё невероятное. Я как раз придерживаюсь этой точки зрения. Уйдём мы из этой жизни и никогда, ни в каком виде, даже через многие триллионы лет не будем восстановлены хоть в каком-либо виде. Вероятность восстановления не существует. Остаётся что? Оставить такой след в этом мире после себя, чтобы он существовал в веках.
   Но... какой бы след я не оставил, даже самый гениальный, он будет существовать, пока существуют люди. Когда же люди исчезнут в силу исчезновения Солнца и прочих космических изменений, то жизнь человеческая и всякая иная жизнь уйдёт безвозвратно в небытие. Да.., всё и стремится к этому некоему небытию, к этому ничто, "ничего"... Когда-то из "ничего" возникло пустое пространство, а потом случайно получилось что-то, нечто. Вот это нечто и есть наш мир. Он стремится возвратиться снова в ничто.
   Я всё понимал и фиксировал в "Письме 2020" так: "Ничего не было. Пустого пространства не было. И потом случайно возникло нечто, возникло пустое пространство и нечто. Но... всё стремится возвратиться к этому изначальному ничто. Превратиться в пыль... в квантовую пыль, а потом - в ничто".
   Я утвердился в том, что из "ничего" возникло пустое пространство. Затем возникло "нечто". Это "нечто" стремится опять возвратиться в "ничто". И... нам надо не дать возможности этому произойти. Чтобы была возможность жить. Я к этому пришёл. Люди, окружающие меня, не хотят это принять. И мы разошлись. Я, как индивид, и общество, в котором я живу, образовали две противоборствующие силы. Но... силы неравные. Я слаб по отношению к мощи миллиардов людей, на мой взгляд, живущих не тем, чем надо, и делающих не то, что необходимо делать. В силу своей слабости я замкнулся, отстранился от социума, в котором живу.
   Но жить надо. И контактировать тоже надо. При контакте я превратился в критика всего существующего, в абсолютного критика. А оставшись наедине с самим собой, в своей пустой квартире я кричу человечеству, что оно недоразвитое, идиотское. В своих выкриках я перечисляю, что непотребное оно вытворяет. То же самое я перечисляю и при контакте с людьми. Но они меня не воспринимают. Тогда я замыкаюсь в себе, уединяюсь и пишу в свою зелёную тетрадь под названием "Письмо 2020" все, что вытворяет человечество неадекватное, неадекватное тому подлинно существующему, которое есть.
   Я, конечно, критически отношусь и к самому себе. Подводя итоги своей жизни, я вижу, что много делал не так, как надо было делать. Ошибался. Человеку свойственно ошибаться. Но... я старался, старался исправить ошибки. И самое главное - не повторял ошибок впредь. В основном не повторял. Когда ошибки делают другие, меня трясет, и я стараюсь их поправить... и попадаю в неприятные ситуации. Ошибки, которые я вижу, никто не желает исправлять. Мне говорят, что я выжил из ума. Но не-е-е-е-т... Так везде ведут кампанию по выращиванию людей с заранее заданными свойствами. Бред какой-то. И я ещё выжил из ума? А не вы ли выжили из ума, дорогие окружающие мужчины и женщины? Устроили фабрики по оплодотворению. Делаете отбор яйцеклеток и сперматозоидов с заранее известными свойствами и производите зародышей, из которых вырастают особи, лояльные к властям. Такое социальное предопределение ведёт к упадку. И это уже точно известно. А вы такое творите. Власть должна меняться. Бессменная власть - это гибель для всех. Если власть негодящая, то её срочно надо сменить. А такие, выросшие в эмбрионариях, взрослые особи не способны сменить власть. Я предлагал все фабрики по оплодотворению с их разросшимися эмбрионариями закрыть. Так меня посчитали сумасшедшим. А не сумасшествие ли выращивать уродов, ни на что не способных в социальном отношении?
   Да. Выращивают полчища рабов. Властям это надо. Власть устроила регуляцию роста зародышей в своих интересах. Регулируется, например, подача зародышу кислорода. В самом зародыше регулируют скорость кровотока. А результаты плачевные. При взрослении добавляют гипнопедию. И вырастают особи, ни на что не способные, выполняющие приказы. Для общества в целом - это беда. Но для власти - спасение.
   Фабрики по оплодотворению - это колоссальные затраты. Никаких экономических выгод. Один ущерб. На мой взгляд, это вредоносная деятельность для общества должна быть прекращена. Выращивают мутантов, способных любить лишь то, что им предназначено. Это пока предрасположенность. А потом ещё формируют интеллект в определённом направлении.
   Кошмар! Сплошной кошмар!
   Я сильно не восстаю. Понимаю, что меня повяжут. Запрут куда-нибудь в тюремные застенки или в дурдом - подлечиться. Моё оружие - ирония и насмехательство над всем этим.
   И я это делаю.
   Хе-хе-хе-хе-хе-хе...
   Но... порой страх берёт меня за шиворот... за горло... за шиворот... за горло... Даже не могу угадать.
   Бесстрашного берёт страх.
   Отчего бы это?
   Не оттого ли, что осознаёшь потерю смысла от деятельности людей?
   Деятельность посторонних людей...
   Ты замкнулся. Ведёшь замкнутый образ жизни. На жизнь тебе хватает. Что ещё?
   А что после жизни?
   Всем конец, что ли?
   Строят фабрики по оплодотворению. Тратят на это ресурсы и время. А ведь опасности совсем в другом. И даже не подумают заняться разгадкой тайны энергии пустого пространства, энергии пустоты, энергии "ничего". А ведь в дальнейшем от неё, от этой энергии зависит: жить нам, или не жить, быть жизни, или всё закатится на веки вечные. Исчезнет жизнь, живое.
   Не от этого ли всего положения вещей в меня вкрадывается какой-то таинственный страх?
   Люди делают не то, что надо. И я ощущаю душевный дискомфорт.
   Замыслы властей я давно разгадал. Хотят наштамповать массы близнецов-мутантов, запрограммированных на чистое исполнение приказов. Для этого есть роботы. Но робототехникой совсем не занимаются.
   Близнецы-мутанты - это продукт лабораторного дела. Живородящие функции женщины устраняются. Но... они не устранились. Женское племя хочет рожать своих младенцев и воспитывать их. А власть, как только может, борется с этим.
   Ну, родила. Сама родила. Без всякой лабораторной привязки, родила в домашних условиях. Тогда у властей новая задача: отлучить младенца от семьи, от родительской опеки. Чтобы ребёнок рос под наблюдением воспитательных центров государственного аппарата. Тогда в этого ребёнка можно вложить нужную информацию и контролировать его поведение. Не допустить, чтобы ребёнка растили родители.
   Государственный аппарат, подчинённый властям, имеет определённые правила по воспитанию детей. Эти правила предполагают технологии гипнопедии. Внушается беспрекословное подчинение государственным органам. От этого особи растут без таких свойств, как рассуждение, решение наболевших проблем. Вырастает то, что требует власть. Это - страшно. Я всячески высмеиваю проделки властей. Не оттого ли уже стал бояться в последнее время машин, идущих по шоссе, идущих буквально рядом со мной? Ненароком какая-нибудь свернёт и зацепит, сшибёт насмерть. Государственные спецслужбы такое практикуют часто, уничтожая всех неугодных. Списывается на несчастный случай. И - концы в воду. Нет человека - нет проблем.
   Если заглянуть в историю, то убийство людей при помощи автомобильных аварий спецслужбы практикуют с давних времён. Ещё при существовании Советского Союза это было в чести. Internet всё собирает. Со многим можно ознакомиться. Насколько там правдивая информация, это уже другой вопрос. Тем не менее: "Пётр Миронович Машеров. Руководил Белоруссией. 1980 год. Автомобильная авария. На встречную полосу выскочил грузовик - и столкнулся с "Чайкой", в которой ехал Машеров. Грузовика было два. Они двигались, друг за другом навстречу кортежу. Шофёр А. Пустовойт вывернул руль влево, хотя надо было поворачивать вправо, и врезался в "Чайку". Шофёр жив. Машеров ушёл из жизни".
   Что, дело рук КГБ? А кто его знает? Все концы - в воду.
   Но практика автомобильных катастроф продолжается и после распада Советского Союза. В Интернете зафиксировано: "Украина. 1999 год. Вячеслав Черновол в машине. Движение по шоссе. Но вдруг шофёр грузовика В. Куделя развернул свою машину так, что в неё врезалась "Тойота Коррола", в которой ехал Черновол. Грузовик КамАЗ с прицепом просто перегородил дорогу. И КамАЗ развернулся прямо перед носом. Нельзя было и свернуть. Шофёр жив. Черновол ушёл из жизни.".
   Советского Союза давно уже не было. КГБ не было. Но методы живут. Не подкопаешься. Или это несчастный случай? Или - нет? А кто его знает? Всё покрыто мраком. Прояснение наступает тогда, когда есть чистое признание. Обращаемся опять к Интернету: "Убийство Степана Бандеры. Его произвёл Сташинский со специального пистолета, в котором был яд. Сташинский убил Степана Бандеру по приказу Шелепина и Хрущёва. Сташинский сам сдался федеральным властям. А так советские спецслужбы были бы ни при чём".
   Много смертей на совести спецслужб, если она, конечно, есть такая совесть. Огромная часть таких убийств не раскрыта. Дело проясняют редкие чистосердечные признания самих убийц.
   До меня ещё не добрались. Может, оттого, что я себя резко не проявляю? Или - проявляю? Резко?
   Я запал на информацию о том, что энергия пустого пространства Вселенной управляет всякими изменениями. Живые существа, их будущее зависит от этой энергии. И надо что? Разгадать тайны этой энергии. Чтобы уцелеть. Чтобы в будущем существовать. Для этого надо направить все силы социума на разгадку тайны этой энергии пустого пространства, тайны энергии "ничто". Пустое пространство возникло из "ничего".
   Социум не занимается подобными проблемами. Поэтому я критически отнёсся к тому, чем занимается социум, всякий социум. Я критически отнёсся к тому, чем занимается человечество в целом. Критически отнёсся к тому, чем занимается каждый человек в отдельности. От этого что-то во мне переломилось. Я стал другой. Я стал твёрдый, как камень. На меня периодически находили состояния, когда я становился горой, скалой. Масса мелких мыслей из моей головы исчезала. Что-то делал, что-то планировал. Суета. И вдруг всё исчезало. Я становился раскрепощённым. Это было нормальное сознательное состояние. Но только уходила всякая мелочность.
   Я знал одно, что все миры распадутся до состояния квантовой пыли. И мы все распадёмся до этого состояния, до состояния квантовой пыли. Чтобы этого не произошло, требуется разгадать энергию "ничего", энергию, которая произвела пустое пространство. Разгадать и управлять, управлять всем. Пока всем управляет энергия пустого пространства. Будущее живых существ зависит от неё. Я готов был пожертвовать всем, своей жизнью, дабы разгадать тайну этой энергии. От этого я находился в таком состоянии, что уходила всякая мелочность. А пребывала сила. Может, это как раз та сила энергии пустого пространства в реалиях моей психической жизни? Хе-хе!
   Но во мне в то же время была некая отстранённость и растворённость.
   Да. Была сила, мощь. Видел в себе всякое ненужное движение, поступок, мысль, чувство. Поглаживаю свои волосы. Это мелочно, это ненужно, это смешно... Лишнее движение. И это я вижу. Вижу в себе ненужное. Смотрю за собой, за своими движениями. Пребываю в здравом рассудке. Но умер для всех отношений, суетных, бессмысленных. Только разгадка тайны энергии великого "ничего". Да и это исчезает. Я не знаю, как подступиться к этой разгадке. Но я пребываю в некотором особом состоянии. Оно высшее. Ушли мелочные мысли и суета. В такие периоды мне ничто не мешает, не давит. Пусть грохочет телевизор или ещё что-нибудь. Сижу себе, пребываю. Умер для прошлого и будущего. Да и для настоящего - тоже. Я - есть.
   В этот период я просто был. Когда появлялась ненужная невостребованная мысль в голове, то становилось просто смешно. Будущее и настоящее у меня были здесь, в моём делании. И абсолютно не было страха ни перед чем.
   Я был другой, особый, не такой, как обычно. Ничто не застревало в голове, а сразу превращалось в движение, движение рук, ног. В эти периоды я обретал себя, становился горой, скалой. Чувствовал в себе мощь. Это состояние души я называл "Высшее".
   Но... мною испытывались и противоположные состояния, когда я лишался уверенности и мужества. В меня вселялся страх перед всякой новизной. В средствах массовой информации разглагольствуют из центров оплодотворения о новизне всего движущегося по конвейерной ленте. А эта новизна - младенцы, штампованные, запрограммированные младенцы. Какая же это новизна? Они запрограммированные старыми предрассудками. От такой новизны меня бесит. От такой новизны меня охватывает страх, боязнь всяких подобных перемен. Нет. Это даже не боязнь, не страх. Это один сплошной ужас, ужас перед тем, что с нами со всеми будет. Штампованные люди заселяют всё. Какой тут прогресс?
   И тогда меня начинает мучить совесть, что я мало чего такого сделал, чтобы предотвратить это. Подобная информация из центров оплодотворения для меня как пощечина, от которой горит щека. Это как удар по ногам, удар, от которого ноги подкашиваются - и я падаю в грязь. Встаю, а с меня течёт эта чёрно-коричневая жидкость. Стекает, стекает... и не заканчивается.
   В такие минуты мне становится просто жалко себя. Я чувствую себя растоптанным, ни на что не способным. Чувствую состояние амёбы, расползающейся от внешних влияний, расползающейся и растворяющейся в небытие. Это другое состояние, не высшее.
  

3.

  
   Я ратую за единство. Но не за такое, которое производят и пропагандируют государственные органы: "единство - когда все на одно лицо". Каждый принадлежит всем остальным, но не настолько, чтобы полностью не осознавая себя, петь дифирамбы властям, быть послушным, быть всегда довольным от предоставляемого однообразия продуктов первой необходимости. И жить по абсолютно неизменным правилам. А если эти правила против того, чтобы женщина была живородящей?
   А женщина хочет рожать сама. Её не устраивает зачатие, оплодотворение, рождение и прочее вне её тела, в каком-то эмбрионарии, после чего она не знает, какой ребёнок её. Но пропагандируются правила против живородящих женщин, пропагандируется размножение вне тела.
   Все вроде бы против принуждения. Но все попытки противостоять абсолютно неизменным правилам заканчиваются истреблением недовольных, восстающих. Их просто власть уничтожает. Запрещается определённая информация, преследуются люди, хранящие книги определённого содержания, фактически книги, которые ставят под сомнение абсолютно неизменные правила, выдвигаемые властями.
   Средства массовой информации в распоряжении властей. И власти ведут тоталитарную пропаганду в определённом направлении. Пропагандируются противозачаточные средства. Пропагандируется как идеал активность людей, направленная против живородящего размножения. Пропагандируются лёгкие наркотики психоделического характера. Они продаются в каждом кафетерии, в каждом магазине. Не говоря уже об алкогольных напитках. Власть тем самым хочет успокоить людей, влить в их внутренности успокоительное. Хочет вызвать у народа радостное настроение. Но это заканчивается довольно-таки плачевно. Особенно на дорогах. Дорожно-транспортные происшествия растут. Водители машин пьют, неадекватно реагируют на окружающую среду. В результате - постоянные похоронные процессии. Машины постоянно сбивают людей. Идут постоянные похороны. Кто от этого выигрывает? Власть, что ли? У власти, как и у водителей транспортных средств, неадекватное поведение.
   Так.
   У водителей поведение неадекватное.
   У властей тоже неадекватное поведение.
   А у меня оно адекватное? Строю всю свою сознательную жизнь согласно тому, что энергия "ничего" или энергия пустого пространства - в основании, и её надо разгадать, чтобы управлять, чтобы всё вокруг нас и мы сами не превратились в квантовую пыль. Одним словом, я строил своё поведение и поведение всех людей на разгадку тайн энергии пустого пространства. Однако энергия может изменяться квантами, то есть этими дискретными порциями. Значит, основание, которое надо разгадать, перемещается на эти дискретные порции, световые кванты, или фотоны.
   Хотя... Какая энергия может изменяться квантами? Энергия "ничего"? Энергия пустого пространства?
   Фотоны... фотоны... фотоны...
   Фотон - элементарная частица, квант электромагнитного излучения.
   Атомы излучают электромагнитную энергию. Она, эта электромагнитная энергия в виде дискретных порций - световых квантов, или фотонов.
   Но... Это энергия "ничего"? Это энергия пустого пространства?
   Вот так я ухожу в абстракции, в отвлечённые представления. Ухожу от непосредственной жизни с её проблемами - в абстракции, в отвлечённости ухожу.
   Отвлекаясь от непосредственных проблем, я что, адекватно себя веду? Нет. Неадекватно. Я попадаю в тот же разряд неадекватных людей, как и шофера под шафе, как и власть, удерживая возможность оставаться у власти, ничего не производя жизненного.
   Жизненного? Я сказал - жизненного?
   Действовать в отношении жизненного!
   Для жизни!
   Для жизни человеческой и для жизни братьев наших меньших, для животного мира.
   И конечно же, для растительного мира! Уменьшая его, мы рубим сук, на котором сидим. А мы его рубим, того не замечая. И нет нам укороту. Хотим хорошо жить. А подумать о том, что будет после нас, что мы оставим своим детям... об этом подумать и не намереваемся. Придумываем всевозможные фикции, чтобы оправдать своё поведение. И продолжаем уничтожать растительный мир.
  

4.

  
   Поведение наше зачастую обладает такой простотой в расшифровке. Как не шелохнёшься... и ясно, зачем это сделал. Ясно, кто поощряет такое твоё поведение. Власть поощряет. Она поощряет, когда ты стимулируешь в себе хорошее настроение путём употребления химических препаратов; так называемых "лекарств". А ведь известно, с какой сложной техникой на сегодняшний день мы имеем дело. Чуть что не так - и сразу складывается аварийная ситуация. А мы неадекватны. Мы употребили химический элемент. Наше эйфорическое положительное настроение не соответствует реально создавшейся ситуации. Вокруг нас кружат вертолёты, вертопланы... Их винты будоражат вокруг нас воздух. А мы - в неадеквате. Употребили химический элемент психоделического характера. И пространства изменились. Дома, которые стоят с правой стороны, нам кажутся до неба, упираются в небо. На самом же деле, они не такие уж и высокие. И мы уже не знаем точно, где правая сторона, а где - левая. Это пространство. А время? Время остановилось. Бывает и так: если доза психоделика высока, то нам кажется, что время потекло в обратную сторону, потекло вспять, в прошлое. А вокруг нас снуют вертолёты, вертопланы, обдувая воздухом от крутящихся винтов. Эти винты могут запускать лопасти, которые нас легко зацепят. Ведь время у нас потекло вспять. Мы - в неадеквате. Пойдём не туда, куда надо - и попадём под крутящиеся лопасти.
   Да что там вертолёты и вертопланы в свободных пространствах. Находясь в комфортной обстановке, неадекватный человек может зашибиться. Не так сошёл с эскалатора и упал, побился. В окружении техники следует быть осмотрительным, осознавая окружение как оно есть. А нам что предлагают?
   Да. С психоделическими наркотиками всё ясно.
   Но и помимо них нашу психику обрабатывают гипнозом, зомбируя установками, в результате чего в нас вырабатывается неадекватное поведение при контакте с людьми. Всю нашу психику заселяют гипнопедическими предрассудками в отношении людей, стоящих у власти, и тех людей, которые являются исполнителями. Это, в конечном счете, ведёт к тому, что мы начинаем испытывать чувство собственной неполноценности, бессознательно присоединяя себя к группе исполнителей.
   Мы напичканные гипнотическими предубеждениями в пользу людей, стоящих у власти. И мы чувствуем себя гадкими утёнками. Выдерживаем всяческие насмешки над собой. И ощущаем себя чужими.
   Мы - чужие друг другу. И что может быть более прискорбным. Ведь мы из-за этого ничего не можем.
   У власти одни цели - выжать силы из подчинённых. А у подчинённых - другие цели: как бы сохраниться, чтобы их не так сильно эксплуатировали. Эксплуатация высоко эффективна, когда существует беспрекословное повиновение подчинённых.
   Подчинённые чётко превращаются в обслуживающий персонал. Но они перестают быть инициативными, творческими. Превращаются в роботов. И никакого прогресса нет. Власть расслабляется, живёт в своё удовольствие, не имея высоких целей, эксплуатируя как природные ресурсы, так и людей, превращая их в ресурс определённого рода. Человек превращается в предмет. Его используют. Его гипнотизируют и зомбируют. На это тратятся огромные ресурсы. Чтобы человека укрутить во что-нибудь, в то, чего он не хочет, надо немало приложить усилий. Вот власть и прикладывает эти усилия. На это она кидает огромные средства. В первую очередь на рекламу, на сочинительство броских фраз, подстёгивающих человека к тому, чего он в глубине души не хочет. Более того, власть пытается подчинить этому всё искусство, вплоть до того, что производит синтетическую музыку, фактически сводя её к стимулирующему средству наркотического характера. В этой музыке человек теряет осознание своей индивидуальности. Но... властям это и надо.
   А надо ли это нам всем?
   Нет!
   Этого нам совсем не надо.
   Нам надо быть всем вместе!
   Решать одну проблему, проблему спасения. Спасения всех ради всех.
   А что делает власть? Делит людей на приближённых и отдалённых. Отдалённых превращает в чистых исполнителей, вместо того, чтобы производить для этого робототехнику. Власть в центрах оплодотворения штампует генетически предрасположенных к исполнительской деятельности людей, воспитывает их должным образом. Одним словом, власть делит людей на своих и не своих, на приближённых и отдалённых. Зомбирует, чтобы у отдалённых исполнителей не пробуждались нежелательные для власти тенденции. Зомбируется определённым образом: противопоставляются и натравливаются одни группы исполнителей против других групп. "Разделяй и властвуй" - это лежит в основе политики властей. Они формируют социум. И я не приемлю этот социум.
   Сказать, что я замкнулся в себе полностью, отвергнув общество, в котором я живу? Такого я сказать не могу. Но... я иду против всех. И что-то во мне постоянно случается. Что-то происходит не то. То я теряю уверенность в себе. Мужество вдруг ни с того ни с сего покидает меня. Вселяется какая-то боязнь. Боязнь чего? Да я и сам не знаю. Мой домик стоит на отшибине. Я сижу в своей комнате. Вокруг - сплошная тишина. Внутри и вовне. Тишина. И вдруг какой-то звук. Может, птица вспорхнула, ветка шелохнулась за окном? А мне уже кажется, что кто-то стоит за дверью. Тогда я встаю, подхожу на цыпочках к двери. Прислушиваюсь. Прямо приставляю к двери ухо. Тишина. Тогда я рывком открываю дверь. Но за дверью никого нет. Что это? Нервы сдают? А причины? Причины те, что я не в ладах с властями. Часто в открытую навожу на них критику. А это не безопасно. Власть имеет спецслужбы. Агентура пронизывает все отношения людей в обществе. Кто особо высовывается в критике властей, того могут просто убрать. Прикончить. Нет человека - нет проблем.
   Со своей критикой в сторону власти я, наверно-таки, довольно серьёзно выпячиваюсь. И это я понимаю.
   Есть серьёзный исторический опыт. Например, когда-то были убиты критики власти, критики Путина: Борис Немцов, Анна Политковская, Александр Литвиненко. Кто отправил их на тот свет? Кто заказчик? Всё покрыто мраком. Но они были активными критиками власти, критиками Путина.
   Прошло много времени с тех пор. Но ситуация никак не поменялась. Всё то же, всё так же.
   Знакомство с историей даёт о себе знать. Ты вступаешь в противоборство с властями и понимаешь, что всякое может произойти. Это потому что в истории с теми, кто противоречил властям, всё время что-то случалось. И они уходили из жизни. Вот и я поглядываю - как бы чего не вышло.
   Хе!
   Не потому ли я, выходя утром из дома, насторожился, что под ногами нет опавшей листвы в достаточном количестве, как это было вечером? "Здесь что-то не то". - думаю я. Хотя ничего особо страшного не произошло. Просто ночью был сильный ветер. Я бы даже сказал - буран. И разметал листья; унёс их куда-то. И... это никак нельзя связать с государственными властями, с их спецслужбами, которые выслеживают людей, заводят на них дела. Но я настораживаюсь. От всяческих перемен настораживаюсь. И в чём причина? Начитался исторических фактов, как исчезают люди, как их убивают спецслужбы?
   Может быть, и это причина. Но... перемены настораживают.
   А... порой появляется сплошной ужас. Это когда я знакомлюсь с информацией о переменах космического масштаба. Там маститые учёные в своих прогнозах пророчат конец всему в будущем. Утверждается, что будущего нет ни для человеческого организма, ни для возможности его существования хоть в каком-нибудь виде, хоть как-либо даже через триллион триллионов лет. В конечном счёте всё превратится в пыль, а потом - в ничто. А там - сплошная неизвестность. О! Вот эта неизвестность в меня вселяет надежду, и силы сопротивляться всем тем, кто что-либо против меня замышляет.
  

5.

  
   Против меня замышлять есть за что. Я, например, против тех построек, которые делают власти для своих подчинённых. Это не жилые дома. Это какие-то бараки, казематы. Себе-то они возводят стеклянные своды до небес, ближе к лучам утреннего солнца, чтобы вместе с ним озирать всё вокруг и контролировать всякие проявления жизни, всякой жизни, не давая ей свободно увильнуть от тех законов, которыми запечатано всё живущее во исполнение намеченного. Ими намеченного. Для себя намеченного.
   А что намечено?
   Намечено одним жить в затхлых бараках и болеть, а другим - возвышаться над всем этим и бездельничать.
   Они, конечно, чувствуют силу народа. И то, что их мало. Их. Руководителей мало. Поэтому во главу угла ставится политика "Разделяй и властвуй". Людей делят, прежде всего, по расовому и национальному признаку. И потом стравливают их между собой. В сердцах я фиксирую в "Письме 2020": "Евреи, китайцы, арийцы... Когда они все сравняются в своём положении? Когда они осознают: "Что им всем вместе надо делать? Когда все их Боги сольются в единое целое, не отличающееся от всего остального?".
   Власти и Бога изобретают по-своему. Сидящего где-то под облаками вместе с ними. А себя, как и Бога, называют "Небом". В этом отношении я приоткрываю тайны в своём "Письме 2020": "Небо. Ты Небо моей души. Многие думают, что я говорю о Небе, которое над моей головой. Но я говорю о том Небе, которое в моих глубинах.
   О Тебе, Небо, висящее надо мной своими тяжёлыми ночными звёздами, речь тоже идёт. Хотя известно, что ты превратишься в пыль вместе со светом своих звёзд, а затем и вовсе исчезнешь. Что мне о Тебе говорить? Но приходится, дабы не превратиться в пыль и не исчезнуть вместе с Тобой, а воссоздать то Небо, которое в моих глубинах, воссоздать во веки вечные".
   Нас, конечно, всех забирает смерть. После смерти дела наши живут. И мы остаёмся общественно полезными. Остаёмся, пока остаётся общество, люди; пока они не исчезли, пока их не расчленили космические катастрофы.
   Мы уходим из жизни. Но наши дела живут. Мы ведь трудились для всех людей, для всех других, изобретая новых роботов, изобретая космические корабли новых образцов. Мы были ведомы сознательной жизнью. Осознавали реальность настоящего каждый миг. Отторгали те стимуляторы химического характера, которые пропагандирует власть, дабы затуманить наш разум, дабы мы унеслись в своих воображаемых галлюцинаторных мирах неизвестно куда и потеряли ориентиры.
   Нас таких, конечно, мало. Остальные подвержены иллюзиям, которые пропагандирует власть. У неё свои задачи: контролировать размножение. Поэтому так активно пропагандируются противозачаточные препараты. Лёгкие наркотики и противозачаточные средства - это два таких продукта, которые можно получать и бесплатно. Принимай себе дозу лёгкого наркотического средства и улетай себе в туман грёзоподобного состояния, мечтая как облагородить спасительную власть, предварительно, конечно, надев на свой член презерватив, дабы не произошло бесконтрольное зачатие, не возникло желание расселяться в Космосе. В этом отношении со стороны власти ведётся ошеломительная информационная пропаганда о том, что планета Земля перенаселена, а мы, люди, не способны покорять просторы Вселенной. Следовательно, проблему размножения надо отдать на откуп властям, которые изобретают законы, согласно которым нас ждёт спасение.
   Какое спасение?
   Спасение на словах.
   А на деле?
   На деле: грёзы.
   О высшем состоянии покоя и гармонии, того покоя, когда присутствуют жизненная энергия и равновесие, власть особо не распространяется. И средства массовой информации помалкивают. Ведь это состояние - "Состояние ВСЕГО". Оно приходит к человеку через наблюдение любых содержаний сознания, через чуткость, чувствительность, через улавливание любых деталей происходящего. А значит, и через улавливание обмана, который производится властями.
   Человек через "Состояние ВСЕГО" перестаёт замуровываться в себе. Я это прекрасно знаю. Практикую это состояние. Пытаюсь всё время пребывать в нём. Однако окружающая общественная жизнь настолько искажена, что изо дня в день на меня наваливается столько мелких столкновений, с которыми я не могу справиться... С недобросовестным отношением к своему делу у людей я сталкиваюсь постоянно. Служащие, которые прислуживаются властям... ...они вообще отмороженные. Они безучастные. К ним обращаться бесполезно. На твою жалобу, какая бы она ни была, они уклончиво сведут всё общение, весь разговор к обещанию лучшего в будущем.
   А в настоящем?
   Телефон не работает... ...канализация забилась... ...дорога с такими ухабами, по которым нельзя ни проехать, ни пройти... Для властей - другие дороги, отдельные, дороги ровные, как стекло. А их обслуга стеклянная. Лучше бы роботов поставили для обслуживания. Так знал бы, что перед тобой железяка, запрограммированный механизм, который, возможно, испортился, забарахлил и обещает лучшую жизнь в некоем туманном будущем.
   Ты к служащему с проблемой, что мыши, крысы развелись так, что спасу нет, что надобно что-то делать, что-либо предпринимать теперь, сейчас, немедленно. А он тебе обещает лучшее в будущем. Если бы вместо него был робот, ты бы не обиделся. Железяка. Что с неё возьмёшь?
  

6.

  
   Власть поставила всех под контроль. Уединиться нигде нельзя. Везде стоят камеры видеонаблюдения. Везде - подслушивающие устройства. К моему домику, стоящему на отшибине, тоже ведут провода. Другие такие самые домики на отшибине уже опутаны проводами. До меня ещё не добрались. Но скоро это свершится. А может, уже свершилось? Я подолгу не бываю дома. Как известно, агенты разведки часто проникают в частные домовладения и устанавливают подслушивающие устройства. Это известный факт. У меня, конечно, на дверях замки с серьёзными запорами. Но чем чёрт не шутит. Власть стремится к тотальному контролю над всеми. И у неё колоссальные возможности. Её агентура шныряет везде. Проникают в частные домовладения ненадёжных людей и устанавливают подслушивающие устройства. Я как раз отношусь к тем ненадёжным людям. Часто выходил с публичной критикой власти. Меня запомнили.
   Поэтому я и реагирую так болезненно на всякие изменения вокруг. У порога дома исчезла листва под ногами. Почему? Кто-то был? Кто-то изменил конфигурацию лежащих листьев своими шаркающими ногами? Пока я наконец вспомнил, что был сильный ветер и разметал листья, унёс их куда-то.
   Кроме отдельного частного домовладения, уединиться нигде невозможно. Везде установлены камеры видеонаблюдения и подслушивающие устройства. Подслушивают везде. Даже в туалетах. И это практикуется довольно-таки давно. Это для того, чтобы народ не восставал, чтобы сразу регистрировать зачинщиков и главарей недовольных масс.
   Ещё в те далёкие годы, когда я только познакомился со своей будущей женой, у нас не было возможности где-либо уединиться. Мы уезжали на природу. Но и там над нами кружили вертолёты и вертопланы.
   Я один. Моя жена умерла от раковой опухоли. Не смогли пролечить, как положено. А шанс выжить был.
   Сына моего убили. Властям вздумалось расширять свои территории за счёт маленьких, слабых государств. Однажды его забрали необученного, послали в горячие точки, где скапливался восставший народ. Так он и не вернулся. О его гибели сообщили. И тогда я возненавидел эту власть всем своим сердцем. Всеми фибрами своей души.
   Уединившись в своём домике на отшибине, я понимал, что уйти от общества невозможно. Иначе ты перестаёшь быть человеком. Поэтому обложил свою квартиру средствами массовой информации: радио, телевидение, Интернет... Периодически выхожу из своего так называемого подполья к людям с критикой на власть. Но и самих людей я критикую, как только можно. Постоянно напоминаю им, что нельзя проводить всю свою жизнь в играх, тратить на это всё своё свободное время. Надобно обратить внимание и на то, что мы оставляем после себя. То, что после себя они оставляют на природе кучи мусора, горы пластиковых бутылок, которые природа не может в себя впитать и переработать, это факт. А то, что после себя мы не оставляем ничего от себя, это факт, который удручает дополнительно. Мы не можем предпочесть быть самими собой. Мы предпочитаем быть кем-то другим. Другим... тем, кто у власти? Чтобы приспособиться? И мы забываем свою природу. Мы её порой вспоминаем, глядя на свободную стихию моря, на океанические волны, которые живут сами по себе, свободно, будучи самими собой.
   Вот я, глядя на морской прибой, на волны океана, на те водные просторы, оживляюсь, становлюсь более собой. Как те водные просторы. Советую так поступать и другим. Созерцать.
   Да! Становлюсь самим собой. Перестаю без остатка быть подчинённым властям. Перестаю быть подчинённым чему-либо или кому-либо.
   Конечно, в мой адрес были упрёки. Я их зафиксировал в своём "Письме 2020". Мол: "Ты частица общественного целого. Ты живёшь для других. Ты трудишься для других". Тогда я высказываю ряд доводов, согласно которым общественное целое совсем другое, не то, как оно им представляется. В нём нет резкого разделения на власть и не-власть. Ведь при таком резком разделении нет целого. Тогда лишь только части. В общественном целом часть населения не может быть рабами. Для рабского повиновения и чистого исполнения приказов существуют роботы. Для этого следует как положено развивать робототехнику.
   Мне говорят, что власть для всех устраивает парады, празднества, развлечения, гуляния, фейерверки, качели, карусели... И все от этого счастливы.
   - Ваше счастье по общим образцам властей. Они устраивают вам парады, празднества, развлечения, гуляния, фейерверки, качели, карусели... И вы имеете такое счастье согласно их пониманию счастья. И это не ваше личное счастье. К этому счастью власть приплюсовывает ещё счастье от лёгких наркотиков, чтобы у вас не появлялось каких-либо мыслей о неком ином счастье, чтобы не появлялось страсти к чему-либо иному, выходящему за поле программ, установленных властями, чтобы не появлялась страсть быть в подлинно общественно цельном сообществе людей.
   В ином общественно цельном сообществе, в иной культуре совершенно другие запреты. И я начинаю перечислять, какие запреты должны быть, чтобы можно было говорить о высокой культуре. Без запретов не обойтись. Сущность культуры - это запреты. Но когда существуют запреты на то, чтобы исполнители посетили кварталы, где обитает власть, а властям можно свободно входить в бараки, в которых живут исполнители, то о какой культуре можно говорить? Следует лишь противостоять подобной культуре, и бороться против подобного порядка вещей, против подобных законов.
   Власть огородила свои кварталы высоковольтным проволочным ограждением. И вход туда только по специальным пропускам для обслуги. Обслуга даёт подписку о неразглашении некоторых особенностей из жизни элиты. И где здесь общественная целостность? Всё поделено на части. Остаётся только героически преодолевать сложившиеся законы от узурпаторов. Узурпаторы же впихивают в тебя лёгкие наркотики, чтобы ты ни о чём не думал. Этим они держат тебя в зависимости. А о твоём здоровье никто не собирается волноваться. Когда у моей жены обнаружили раковую опухоль, то волновался только я. Её же пичкали лишь наркотиками, пока она не умерла. Властям не нужны слаженные семьи, такие, как была моя семья. Особенно не нужны критически настроенные семьи.
   Моя семья как раз была такой, критически настроенной. Для них это - рассадник инакомыслия. И такие семьи-ячейки надо ставить под контроль. В случае чрезмерного противостояния принимаются крайние меры. Это значит, человек просто исчезает при невыясненных обстоятельствах. Нет человека - нет проблем. Его, по всей видимости, отправляют на тот свет. То есть убивают. И никто об этом не знает. Палачи дают подписку о неразглашении. Вот в таком обществе я живу. И что, я должен принять такое общество? Самое главное, надо помнить, что следует опираться на собственную силу духа. Иначе - пропал. Опираться на наркотические стимуляторы, которые подсовывает власть - это забыть, что было, не понимать, что может быть, и в конечном итоге сгинуть. А власть наштампует мутантов-исполнителей. Ей это только и надо.
   При нормальной психике, при отдыхе, на привале у человека может наступить состояние, когда прошлое и будущее исчезает и возникает настоящее как безмерность, вечность, непогрешимость и неподкупность. Это даже не настоящее. Это состояние, которое нельзя никак и назвать. Условно его называют "Состояние ВСЕГО". Оно возникает спонтанно, компенсируя всякие отклонения в психике. И здесь нет ничего неестественного. Хотя человек замирает на месте. При угрожающей опасности человек может прервать это состояние и вступить в действия по самозащите. Одним словом, человек владеет собой. Но это при нормальной психике, которая редко у кого бывает. Властям такое не подходит, потому что человек с такой психикой объективно реагирует на все происки, которыми занимается власть. Поэтому людям предлагается большое разнообразие лёгких наркотиков, которые, казалось бы, на первый взгляд, убирают проблемы прошлого и будущего, которые будто бы стимулируют возникновение в человеке ощущения настоящего без забот и хлопот. И человеку не с чем сравнить. Ему кажется, что это - подлинный мир. Но... от подобных химических препаратов человек попадает в глубокую зависимость, не владеет собой и начинает беспрекословно подчиняться приказам даже самого нелепого толка.
   Будучи на пенсии, имея частное домовладение на отшибине, вдалеке от кошмаров большого города, я более-менее был в безопасности от постоянных навязчивых предложений властей попробовать тот или иной препарат, распространяющийся по городу. Был в стороне от навязчивости исполнить те или иные указания властей, последствия от которых затягивают в омут причинно-следственных связей и взаимоотношений с окружающими субъектами, которых я совсем не хотел знать, и... от которых потом очень трудно отделаться. Принять то, что предлагают власти - это идти на поводу. Срабатывают законы кармы: что посеешь, то и пожнёшь.
   Но до этого, вспоминая прошлое, когда будучи служащим, не на пенсии я был под постоянной угрозой от навязывания мне действий, которых совершенно не желал совершать.
   Вспоминаю, как на службе я попадал в зависимость от начальников, которые диктовали условия не только по работе, но внедрялись в мою личную жизнь с предложениями, мне совершенно неприемлемыми.
   Вспоминая годы, проведённые в качестве служащего, я понимаю, что тогда я не так уж и владел собой. Я, конечно, сопротивлялся, как только мог, всяким навязчивостям. Но эти навязчивости были у меня и изнутри, из глубин моего существа, спонтанно. Было ли это следствием реальной жизни или во мне что-то ломалось? Всё это трудно было установить. И надо ли было это устанавливать? Разве что для каких-либо психоаналитических манипуляций.
   А так я чувствовал, что нужна нормальная естественная жизнь, удовлетворение потребностей продуктами первой необходимости. И тогда никаких побочных эффектов не будет.
   Конечно, что-то обязательно будет. Но не на грани же умственного помешательства от телесного или психического недомогания.
   Помню, на службе мне всегда было не по себе, когда я имел дело с начальством. Я заходил в кабинет и смотрел своему руководителю прямо в глаза, что не следовало было делать. Было принято опускать глаза, устремлять взгляд в пол, себе под ноги. А я? Я смело смотрел начальнику в глаза. Да ещё и вызывающе себя вёл. Свободно. Говорил на равных. Будто мне ничего не грозит. Хотя я знал, что меня могут легко уволить. Более того, меня могли арестовать. Ведь на службе в беседе с сотрудниками я допускал критику в адрес руководящих органов государства. А критика на центральную власть не прощается. Везде снуют спецслужбы. И обо мне всё знают. О каждом моём шаге.
   Я в какой-то степени владел собой. Но мне порой чудилось, будто за мной кто-то следит, будто кто-то из сотрудников узнаёт обо мне то, чего я и сам не знаю, и докладывает об этом в руководящие органы, центральной власти докладывает.
   Мои воспоминания пересыпаны тем, что я постоянно опасался тех или иных сотрудников. И моя боязнь была не безосновательна. На моих глазах увели двух сотрудников. Прямо среди рабочего дня зашли люди, предъявили удостоверения и забрали двух сослуживцев. Что это были за люди? Говорят, спецслужбы. Говорят, что забрали их, потому что много говорили критики в адрес властей. Но самое главное - неизвестно, куда их увели, где они и что с ними. Много лет прошло с тех пор. Но они - канули в воду. Канули в лету. Вот так работают спецслужбы. Человек исчезает. И - навсегда.
   В связи с подобными случаями, на меня нападали приступы недоверия к окружающим людям. Посещали тревожные мысли. В этом отношении мне помогала практика медитации. Я достигал состояния-свидетельства и обретал самообладание настолько, что внешние стимулы не воздействовали на меня. Для этого я всего лишь наблюдал любые содержания своего сознания, наблюдал без каких-либо реакций и задержек. Не задерживал даже приятные, положительные мысли и чувства, которые возникали во мне. С отрицательными мыслями и чувствами происходило то же самое. Я наблюдал их со стороны, отчуждался от них и они становились как бы не моими. Тревоги уходили. Страхи исчезали. Они переставали быть моими.
   Но... опасаться всё равно надо было, если ты говорил что-либо против властей. Иметь высокий уровень безмятежности в том обществе, в котором я жил, было чревато. Но я не уносился мыслями в какие-нибудь приятные сферы, не грезил. И это помогало мне реально смотреть на мир вокруг меня, на людей, меня окружающих. Видеть: кто, чем дышит. Адекватно реагировать. Быть осмотрительным. Так встречаешь, на первый взгляд, милых людей. Вместе с ними проводишь время на отдыхе, на различных празднествах и гуляниях. Откровенничаешь с ними. А они, оказывается, агенты. Оказывается, они представляют спецслужбы. И всё о тебе докладывают тем, кто у власти. И ты в конечном итоге попадаешься на крючок. На тебя заводят дело. Ты становишься неугодным, потому что думаешь не так, как надо, не так, как думает власть. Тебя преследуют. А ты это замечаешь. И это - тяжело. Некоторые не выдерживают этой нагрузки. Сначала нервы шалят. Потом сходят с ума. И всё это заканчивается плачевно. В моей жизни были такие плачевные случаи. Люди не выдерживали преследования и кончали жизнь самоубийством. Помню одного моего знакомого. Так он выпрыгнул из окна и разбился. Осталась посмертная записка, которая говорила о том, что он просто-напросто не выдержал преследования.
   На почве преследования самоубийств много. Мне это не грозит. Я регулярно поддерживаю свой уровень самообладания регулярными занятиями медитацией. Хотя... чем чёрт не шутит.
   Медитативная практика. Гляжу изнутри себя в свои движения: движения рук, движение дыхания, движение мысли, движение чувства, движения ощущений. Этой медитативной практикой получаешь состояния сознания, близкие к высшему состоянию, к тому состоянию, выше которого нельзя ничего обнаружить. Но... то Высшее, которое приходит чисто спонтанно, меня тоже ставит в тупик.
   Когда ко мне приходило Высшее, приходило, как я заметил, чисто спонтанно, без всякой медитативной практики, то я сливался со всем миром и замирал как основание всего. Высшее расцветало. Но когда я двигался хоть как-то, то оно немного смазывалось. Снижался уровень интенсивности. В "Письме 2020" я это зафиксировал так: "Когда я двигаюсь, читаю, пишу, оно немного смазывается за суетой. Но когда я в неподвижности, оно расцветает".
   Так что, быть в неподвижности, ничего не делать? А мир наступает, угрожает нам кометами, метеоритами, астероидами. Человек угрожает сам себе, загрязняя среду своего обитания. И с ним тоже надо что-то делать.
   А тут фиксирую в "Письме 2020" тот факт, что "Когда всё оставляю, бросаю писать, это "ИНОЕ" пребывает интенсивнее".
   Или в другом месте: "К работе не приступаю. "ЭТО" присутствует. Смотрю изнутри на всё. Обрёл себя".
   Так что, обрести себя можно в недеянии? Вот ещё одно место из моего "Письма 2020": "Когда что-то делаю увлечённо, "ОНО" исчезает и я забываюсь в своих оценках процесса деланья. Когда прекращаю дело, "ОНО" снова пребывает".
   И ещё: "ЭТО" присутствует. Особо - когда отвлекаешься от дел".
   Так что, быть удовлетворённым и не приступать ни к каким делам? Всякие дела, всякая работа не нужны? Что, Высшее состояние духа противостоит работе? В "Письме 2020" так сказано: "Не могу приступить к работе. "ЭТО" присутствует". Тогда сама медитация превращается в определённый род работы. Медитация, казалось бы, даёт самое отстранённое состояние души, отстранённое от всех деяний. Так нет же! В "Письме 2020" я зафиксировал такое: "Медитация или специально направленная деятельность, целенаправленные действия частично разрушают "ЭТО". Они как бы его подтачивают. Ведь делаешь и увлекаешься".
   Значит, что? Делать что-либо, не увлекаясь? Механически? Без страсти? Страсть мешает? Да. В страсти забываешься. Это факт. В "Письме 2020" я зафиксировал такое: "ЭТО", не интенсивно. Когда пишу или что-либо делаю, то забываюсь; и прерывается внутреннее видение себя, видение изнутри".
   Да. За моими записями "Письмо 2020" Высшее состояние духа: "Присутствует. Когда пишу, как бы исчезает. Когда ничего не делаю, присутствует". Но... делать надо. Даже если теряешь Высшее. Иначе мир расчленит тебя. И ты уйдёшь из этой жизни. Я это прекрасно понимал в те далёкие годы, когда работал служащим. Фактически я служащим был у власти. В такой государственной системе все, весь народ, были служащими у власти. Тоталитарная система. При такой системе все призваны служить одному, тому, кто у власти. Здоровый ты, больной.... Это никого не интересует. Поэтому чтобы выжить, надо было увиливать от некоторых обязанностей. Конечно, шли на уступки. Давали отпуск по болезни. Но время затягивалось. Пока тот отпуск выбьешь. Наконец-то выбивали. Брали отпуск по болезни. Болезнь оказывалась раком. И - умирали. Я знал несколько таких случаев со своими сослуживцами. Поначалу спокойные, владеющие собой, даже в какой-то степени самонадеянные, они превращались со временем в невротиков. И в конце концов прощались с жизнью. Мои воспоминания горестны во многих направлениях.
  

7.

  
   Когда на меня накидываются горестные воспоминания, я обращаюсь к реальной жизни. Но она ничем не улучшилась от прошлой. Возникли новые неприятные ракурсы. Но содержание их - то же самое. Усугубляя реальное положение вещей, добавились новые, в том же направлении. Искусственность внедряется во многие сферы жизни. Как внедрялась, так и внедряется. Как поддерживалась стимуляторами, так и поддерживается. Я от стимуляторов отошёл полностью. Не употребляю даже крепкий чай и кофе, не говоря уже о вине и каких-нибудь лёгких наркотиках. В результате стимулятор ко мне приходит сам. Внезапно, ни с того ни с сего, как говорят, спонтанно, во мне возникает Высшее состояние моей психики. Тогда я говорю сам себе, что выше этого ничего нет на свете.
   Когда-то постмодернизм в лице Жиль Делёза говорил, что наркотические и алкогольные эффекты (их "откровения") можно будет пережить и открыть для себя на поверхности мира без использования этих веществ, - надо только, чтобы механизмы социального отчуждения, приводящие к их употреблению, превратились в революционное средство исследования.
   Стимулирование - когда есть социальное отчуждение и нет революционного средства исследования.
   Тогда, в расцвете постмодернистской культуры ещё пробивались какие-то паростки свободы. Но всё закончилось плачевно. Всё закончилось тоталитарной властью и полным социальным отчуждением. Сейчас я храню в глубокой тайне свою бесстимуляторную жизнь, храню в тайне то Высшее, которое возникает во мне чисто спонтанным путём. Когда мне наливают вино или предлагают какой-нибудь лёгкий наркотик, то я увиливаю, говорю, что болею и употребляю лекарства, несовместимые с предлагаемыми стимуляторами. Чай и кофе позволяю себе лёгкие, не крепкие. Если мне наливают крепкую заварку, я также ссылаюсь на болезнь, на лечебный процесс, на несовместимость употребляемых лекарственных средств с крепким чаем, кофе. Одним словом, обманываю, чтобы хоть ещё раз испытать то Высшее, выше которого ничего нет, испытать спонтанно, без всякой зависимости. Власть же пропагандирует и внедряет зависимости всякого рода, чтобы держать каждого человека на крючке.
   Знаю, что спасение в движении. А Высшее расцветает в замирании.
   Почему Высшее расцветает, когда нет движения? Ведь только через движение можно спастись. Только через движение мысли можно разгадать "ничто", управляющее эволюцией Космоса. Только через движение тела можно построить космические города и расселить в них людей. Но власти такие движения не поощряют. Они держат весь народ на крючке стимуляторов, держат в зависимости. И насаждают свою философию, чтобы человек не понимал, в каком мире он живёт, не понимал путей к истинной свободе, не понимал путей к реальному бессмертию. Властям надо, чтобы человек служил им, их прихотям. Для этого они ввергают людей в совершенно ненужные новшества. Так, например, презирается женщина, кормящая грудью младенца. Младенца кормить должна власть. Она кормит его специальными смесями, чтобы ребёнок вырастал с определёнными необходимыми отклонениями. Необходимыми для властей, но не для свободной жизни, требующей расширения в космических масштабах.
   Власть устраивает социальную жизнь людей, как ей надо. Надо, чтобы дети рождались и развивались под их контролем? Поэтому внедряется философия направленная против живородящей матери, рожающей без контроля властей и воспитывающей без их присмотра.
   Мать не должна кормить своё родное дитя. Это дитя лишают материнства. И это считается правильным. Поощряются инкубаторы. Зачем? Зачем всё это? А это просто властям выгодно. Женщина ведёт трезвый образ жизни? Подозрительно! Забеременела бесконтрольно. Её презирают. Не дают разродиться.
   Власть проповедует ту идею, что каждый человек принадлежит всем остальным. На самом же деле всё оборачивается тем, что все люди принадлежат властям. Власть их имеет как бездушные вещи. И с тех времён, как я работал служащим, ничего не изменилось. Паростки постмодернизма куда-то исчезли. Свободно мыслить стало не модно. В те далёкие годы это было тоже не в почёте. Везде шныряли агенты. Давили постмодернистскую свободу. Лично меня ещё тогда одолевали горькие мысли о будущем.
  

8.

  
   То будущее, которое я когда-то воображал, проявилось. Старость, болезни, временность жизни так и остались. Но к этому постоянству ещё прибавилась человеческая злоба, несправедливость, выросшие во много раз в этой временной жизни. Прибавились вывихи властей, такие, например, как усиленная пропаганда презрения к женщинам, которые рожали как животные. А надо всё делать в эмбрионариях, в бутылях и колбах при определённой обработке зародышей. Обработка химическая обязательна. Спирт тормозит рост. Для определённых целей не мешает ещё добавить соли магния. Можно применять кальций, углекислый кальций, кальций как элемент в составе различных химикатов для воздействия на кости. Я разбираюсь и понимаю, что всё это для отупения. Вырастают особи с определённым уровнем тупости. И властям это надо. Власти стимулируют изобретение различных рецептов для химической обработки зародышей. Существует уже наработанная масса рецептов и для бактериологической обработки зародышей. Для меня это - дикость. Но она совершается на моих глазах. От применения тех или иных рецептов на моих глазах вырастают люди с определёнными недостатками. Многие из них не грустят и не злятся, но выполняют то, что им скажут. Как роботы. Им говорят, что они принадлежат всем остальным. Но они принадлежат властям. Власти их используют, как хотят. А для них это радость и счастье.
   Мир жёстко опутан информационной сетью Интернета в такой степени, что можно сразу узнавать, что происходит в различных концах мира. Но насколько правдива информация, которую ты получаешь? Ведь сеть Интернета в руках властей.
   Вот такое будущее проявилось. Многое изменилось. Сильно изменилось. Но время и смерть остались для каждого. И личная жизнь всё же осталась, потому что смерть у каждого - его собственная смерть. И поэтому каждый человек не такой, как другие. Хотя власти и стараются, из кожи лезут, чтобы ты был такой, как другие, и выполнял поручения. Их поручения я считаю гибельными для человека и человечества.
   Окунаясь в воспоминания, я впадаю в мрачность, ибо вижу, что ничего ровным счётом не изменилось к лучшему. Как и раньше агенты рыскают, как проклятые, и докладывают властям, где, кто и как отклонился от намеченных планов. А результирующая планов проста: обеспечить в роскошных домах, в хороших местах на природе беззаботную жизнь в играх и развлечениях семьи тех, кто находится у власти. Всё остальное считается несущественным как раньше, так и теперь.
  

9.

  
   Как раньше, так и теперь человек был расхожим материалом. Его употребляли. По сравнению с прошлым значительно внедрялись в жизнь людей наркотические вещества. Разнообразие их стало ошеломляющим.
   Человек употреблял определённый наркотик, смещающий психику в нужном направлении. Затем власть употребляла этого человека. Человек попадал в более плотную зависимость от наркотика, который он употреблял от власти, которая навязывала это употребление, от окружающих людей.
   Я когда-то тоже употребил. Давно это было. Когда ещё начинал карьеру служащего. Тогда я, помню, лёг в кровать - и поплыл в солнечную вечность. Потом моё состояние стало отражать лунную вечность. Затем звёздную... безвременную... Но... затем я ощутил, что это были грёзоподобные галлюцинации, что я оторвался от подлинной реальности, дышащей бессмертием. И что это не был настоящий отдых. От него голова была тяжёлой, как камень, от которого хотелось освободиться. А освобождение могла дать только власть, которая мне и предложила этот химический эксперимент.
   Я тогда, конечно, выкрутился из создавшегося положения к подлинной свободе. И осознал настоящую реальность, осознал свою замкнутость в определённом положении среди людей. А чтобы куда-нибудь попасть, в другое положение необходим был специальный пропуск. На каждый случай нужен был отдельный специальный пропуск. А все эти специальные пропуска имела только власть.
   Только власть могла выдать специальный пропуск!
   И я притих. Стал довольствоваться тем, что есть. Лишь бы не ввязываться в новые и новые зависимости. Я был служащим. И... хватит. На жизнь хватало. И ладно. Лучше не ввязываться. Если бы моя работа была уж слишком плохо оплачиваемой, тогда ладно. Надо было бы что-то предпринимать.
   Меня постоянно хотели втянуть в какие-либо отношения, заманивая карьерой, денежными прибавками. Но я стал крайне осмотрительным и осторожным. Более того, я овладел тонкостями обманных операций. Чтобы сохраниться, сохранить свою индивидуальность и неповторимость. Как служащий я, конечно, выполнял определённую механическую работу, превращаясь в робота, в вещь. Но я всё это прекрасно осознавал. И затем восстанавливал свой внутренний мир специальной медитативной психотехникой, ведущей к освобождению от всякой зависимости. Но... не попадал ли я в зависимость от медитативной практики?
   Признаюсь. Мне не всегда удавалось обмануть окружающих и начальников. Если бы мне это удалось сполна, я бы, наверно, ощутил полное совершенство.
   А так: рабочий день, перерыв на перекур. Кто не курит, тот продолжает работать. Кто курит, тот получает лёгкий наркотик в сигарной смеси. Кто не желал курить, тому раздавали лёгкий тонизирующий напиток, а точнее - лёгкий наркотизирующий напиток.
   Я вместе со всеми делал глоток, надпивал. Но всё оставалось во рту, не глотал. Обманывал. Потом мне срочно хотелось в туалет, по маленькому. Я аккуратно проходил между сотрудниками в туалет. Запирался. Выплёвывал то, что было во рту. Выплевывал, незаметно закрывшись в кабинке. Ведь в общем помещении туалета были установлены видеокамеры.
   Одним словом, я изощрялся в обмане, чтобы меня не зацепила всякая зависимость, в которую ввергала власть, дабы ты не помышлял то, что ей было невыгодно. А это - всевозможные зависимости, которые притупляют творческий потенциал личности. Пусть лучше у меня будет зависимость от медитативной практики. После неё я чувствую себя очищенным и освежённым, как после бани. Баня тоже, что ли, зависимость? Не мыться - это что, не попадать в зависимость?
   Мы, конечно, должны осознавать, что полной свободы от зависимостей не может быть. Но... есть зависимости, которые быстро ведут человека к смерти. Их-то и надо остерегаться. Наркотическая зависимость быстро ведёт человека к распаду, что заканчивается смертельным исходом.
   Вспоминаю. По прошествии долгого времени, сказать по правде, я не перестаю удивляться своим сослуживцам, которые меня когда-то окружали. Они верили, что мы все, и вправду прислуживая властям, делали важное дело, даже, можно сказать, великое дело для всего человечества. Под влиянием чего они в это верили, трудно сказать. Под влиянием гипноза, наркотиков... Трудно сказать. Но все они были преданы общему делу и работали, как автоматы. Их фанатизму можно было позавидовать. На таких, как они, держалось государство. Они были гражданами этого государства в полной мере. И - хорошими работниками. Настоящими служащими. Я же был плохим работником и служащим, не настоящим. Притворялся. Не верил во всё то, что мне говорили. Меня, конечно, как и всех нас, активно убеждали. Я же делал вид, что соглашаюсь. А они, мои сослуживцы, нет. Они верили во все, что им говорили. Я же ни во что не верил. Думал, что человечество закончит своё существование и всё обратится в прах. Но... внутри как-то теплилась надежда, что человечество всё же выживет, будет находить способы для своего выживания и длить своё существование. Этой надеждой я и жил. Старался делать то, что способствует моему и всеобщему выживанию. И не попадался на удочку, как попались мои сослуживцы-сотрудники. Вспоминаю те времена и фиксирую тот факт, что все они периодически имели нервное расстройство. Видно, у них внутри что-то обламывалось. Их убеждали. Но они всё-таки видели реальную жизнь. Она проскальзывала в их глубины. И они обнаруживали серьёзные несоответствия.
   Мы все были взрослыми людьми. Умными, образованными. Сидели в роскошных кабинетах. Но мы прекрасно знали, что творится за окнами, что творится на проспектах городов. Мы сидели, побаиваясь друг друга, потому что знали, что над нами висит страшная сила власти. Она заставляет нас не творить своё собственное существо. Не идти вверх. А покорно прислушиваться к тому, что скажут, что нашепчут нам на ухо сильные мира сего. А шептать они мастаки. Шептать то, что им надо, чтобы мы делали так, как им надо. А им надо так, чтобы ничего другого нам было не дано. Чтобы было дано то, что нам скажут. Тогда я порой думал: неужели меня ждёт лишь то, что начерчено властями? Неужели мои годы, моя единственная жизнь только этому и посвящена? И что за это? Хорошее положение. Не так нуждаться, как другие.
   Тогда мне снились сны. Порой - кошмары. А порой - просто неприятные сны о том, что я винтик, болтик в какой-то железной машине вселенских размеров. И меня давят со всех сторон. Всякие силы разрывают меня. И единственное, что я делаю, так это сопротивляюсь этим силам.
   Эти свои сны я изображал, рисовал. В долгие пасмурные дождливые дни я сидел дома и рисовал картины. Многим они нравились, эти мои картины. Их покупали. Так я превращался в свободного художника, критикующего власть, что было небезопасно.
   Вспоминаю. Работа служащего не доставляла мне удовольствия. Постоянно какие-то поручения. Глупые, на мой взгляд, поручения. И я должен исполнять чью-то волю. А вот рисовать в свободное от работы время я любил. Роль свободного художника конкурировала с моей работой служащего. А в денежном отношении - побеждала. За картины я имел денег больше, чем на службе. Больших потребностей я не имел. Поэтому деньги скапливал в банке.
   Общество, в котором я жил, было под контролем властей. Мои потуги свободного художника тоже были под контролем. Ко мне постоянно подсылались агенты, которые выспрашивали, чем я занимаюсь, какой образ жизни я веду. Незаметно выясняли, как я отношусь к власти. Что я о ней думаю. Могу ли я что-то изобразить в этом отношении. Я, конечно, отнекивался. Понимал, что если я начну изображать дела, которые творит власть, меня по головке не погладят.
   Просматривалось моё отрицательное отношение к властям. Агенты, видать, это фиксировали и передавали всё наверх, тем самым властям.
   Видать, сведения обо мне удручали власти, потому что агенты постоянно следили за мной, не покидали меня, не сворачивали свою работу в этом направлении.
   Я производил впечатления на власти своим отношением к ней. И я понимал, что я для них постепенно становился врагом. И они за мной постоянно следили. Когда я замечал эту постоянную слежку, то регистрировал в себе упадок настроения. Меня охватывали какие-то клешни пустоты и безвыходности. Тогда шла полоса разочарований. Я во многом разочаровывался, и меня одолевала тоска, отчего я принимался изображать её на своих картинах, как бы выплёскивая её из себя. Другим нравилась эта тоска на моих картинах. Может, оттого, что это была правда жизни?
   Мне не хотелось получать регалии и расти по служебной лестнице. Для этого мне надо было бы много стараться, выслуживаться, держать себя на высоте по заказу, и стараться не ударить лицом в грязь.
   Меня не посещали честолюбивые мечты и жил я свободной жизнью, более-менее свободной в этом несвободном социуме.
   Вспоминаю. Другие мечтали продвинуться по службе, постоянно пытались добиться этого, добиться расположения. Поэтому они плели интриги вокруг себя, дабы их хотя бы заметили, обратили на них внимание. У меня же... уже тогда было иное понимание мира и жизни, отличное от остальных, кого я знал. В это понимание не входили ни карьера, ни накопление богатства. Я знал одно, что мы все умрём, и наши дети когда-то умрут. И умирание безвозвратно. Но в этой жизни мы должны сделать все, чтобы не закончилось существование человечества в целом, от какой-либо эпидемии, от загрязнения окружающей среды, от удара по Земле астероида или кометы. Этим мы должны жить и постоянно делать усилия, чтобы длить существование человечества в целом, продлевать ему жизнь до бесконечности во времени. Другой вопрос, зачем мы должны это делать. Может, пусть человечество погибнет безвозвратно и навсегда? Оно вполне этого заслужило. А мы? Проживём свою жизнь, помрём, а там трава не расти?
   Нет же. Меня это почему-то не устраивало. Я хотел, чтобы человечество постоянно продлевало своё существование. Я искал образ жизни, за счет которого можно было бы это осуществить. Видел, что власть и государственный аппарат живут для себя и ничего не делают по воплощению подобных идей в жизнь. Это отражалось на всём обществе в целом, обществе, которое постепенно деградировало. Я же был серьёзен в своих намерениях. Понимал, что надо быть бдительным. Быть бдительным ко всему происходящему вовне, и внутри себя.
   В отношении бдительности я даже сделал выписки в своё "Письмо 2020", выписки из такой древней книги, как Библия. Конечно, всякое Священное Писание далёкого прошлого, будь-то Библия, Коран... или Веды, Авеста, Трипитака, Дао дэ Цзин, Тора... Всякое Священное Писание можно перевести по-разному. Все переводы приблизительны. Например, фраза из Библии, из Евангелия от Луки в отношении бдительности, которую я переписал в своё "Письмо 2020". Эта фраза во всевозможных переводах Библии имеет серьёзные различия. Расхождения. Я достал старое издание Библии, издание московского патриархата, которое было издано ещё при существовании Советского Союза. Из неё я выписал в своё "Письмо 2020" фразу Евангелия от Луки так: "Наблюдайте за собой". Та же самая фраза в Библии, которая переведена и принята Свидетелями Иеговы, немного другая. Её я зафиксировал в "Письме 2020" так: "Внимательно следите за собой". А вот Библия и её Новый Завет в более современном переводе... Здесь совершенно по-другому переводят эту фразу. В "Письме 2020" я зафиксировал перевод этой фразы так: "Поэтому будьте бдительны!".
   Но... меня не удручали расхождения в переводах Библии. Эти расхождения были и в Ведах, и в Авесте, и в Трипитаке, и в Дао дэ Цзин, и в Торе, и в Коране, и в других Священных Писаниях. Меня устраивало само слово "бдительность". Надо было быть бдительным в отношении окружающих людей, которые творили историю вокруг тебя. Надо было наблюдать за собой и быть бдительным в отношении собственных мыслей, которые приходили тебе в голову и отвлекали от глобальной цели, которую ты себе ставил: длить существование человеческого рода.
   На этот счёт я изобретал всевозможные схемы спасения. Я был серьёзен. Это точно всплывает в моих воспоминаниях. Поэтому не участвовал в кутежах и пьянках своих сотрудников, что было инспирировано руководством для апробации своих подчинённых. А эти подчинённые поносили друг друга, за глаза давая материал для размышлений руководящим органам. Никто открыто не выказывал своё недовольство. А вот поносить друг друга за глаза в отношении недовольств сотрудников и тем самым открывать глаза руководству на создавшиеся ситуации в коллективе.., это было принято. Этим пользовались руководящие органы. Лично для меня всё это было неприемлемо. И я был в стороне от всего этого. Но нельзя было сказать, что я рвал отношения с коллективом, в котором я пребывал. Нет. Отношений не рвал. Более того, я находил общий язык с самыми разными людьми, разными по характеру, по темпераменту. Просто я сторонился, когда сотрудники поносили друг друга за глаза. Это да. А это, между прочим, как раз и помогало мне сработаться с самыми разными людьми, со всеми, кто был. И это мне помогало разобраться во всём, что происходило вокруг меня. Поэтому я не пугался никаких резких перемен, которые происходили в коллективе. И не отстранялся, не забивался в угол. Свободно общался с начальством. Свободно, насколько это было возможно в нашем тоталитарном обществе. Общался с президентами, вице-президентами. Я был довольно-таки реалистом. И мне ничего не мерещилось. Вспоминаю. Точно. Ничего не мерещилось.
   Но когда я приходил с работы домой и закрывался у себя в комнате, отгораживался от всего мира, то осознавал, в каком кошмарном обществе я давеча пребывал и куда всё это сообщество движется. К концу движется, к безвыходности в будущем. И я ничего фактически не могу изменить. Люди живут мелочными проблемами и интригами. Бесперспективно. Бессмысленно. Бессодержательно. Но я - частичка этих людей, этого коллектива. Поэтому в меня вкрадывается тревога. Нарастает возможность истерического припадка. Я, конечно, подавляю в себе эту надвигающуюся истерию. Но в целом образ несостоятельности власти, как в моём коллективе, где я работал служащим, так и в стране оставался во мне. И тревожил. Этот образ маячит во мне и теперь, по
   прошествии многих лет.
   Впереди у меня - надвигающаяся старость. Этот образ до конца дней моих будет?
  

10.

  
   Несостоятельность правительства, несостоятельность властей всяких уровней и упадок цивилизованного мира от всего этого, упадок, который нарастает, меня, конечно, бесит. А что правительство, что власти? Выращивают в эмбрионариях зародышей, которых им надо. Чтобы получить то, что надо для этого, есть целый арсенал способов. Зародышей травят спиртом, накачивают всевозможными кровезаменителями, впрыскивают различные гормональные препараты. В результате из первичного нормального сперматозоида и яйцеклетки, дающих жизненно-устойчивый зародыш, продуцируется нечто иное, изменённое, которое в дальнейшем формируется гипнопедическими способами. И наконец превращается в особь-робота. Для меня это - преступление, преступная деятельность властей. И всё это - по закону. Конечно, нарушение закона непозволительно. Нарушение закона ставит под угрозу всё сообщество людей. Но я лично вижу, что есть такие законы, а их большинство, которые требуют изменений.
   Как раз эти законы и ставят под угрозу не только всё сообщество людей, но и всё живущее. Я так и говорю, и пишу в своём "Письме 2020": "Нынешние действующие законы (законы 2020 года) ставят под угрозу безопасность и стабильность общества. И не только общества, но и всего живущего на Земле. А ведь законы и всякие принятые нормы должны способствовать процветанию людей, процветанию жизни, всего живущего". Так написано в моём "Письме 2020". Но это письмо - в стол. Я его никому не показываю, потому что это будет чревато гибельными последствиями для меня. Подобными записями я сразу становлюсь злоумышленником против всей существующей цивилизации, которая живёт как раз по тем законам, которые я поставил под сомнение.
   Показав своё "Письмо 2020" хоть кому-нибудь, а слухи распространяются быстро, агенты спецслужбы шныряют везде, я сразу становлюсь аморальным типом, с которым надо бороться всем сообществом. И тогда со мной начнут бороться. Тогда меня точно сгноят. Пока с моими высказываниями мирятся. Но я тоже слыву аморальным типом. Лично для меня как раз они, руководящие органы, аморальные. Они своей пропагандой сделали акт деторождения непристойным и мерзким. Рожающие женщины стыдятся. Стыдятся, но рожают. Не отрекаются от своей природы. В "Письме 2020" я пишу так: "Сделать аморальным акт деторождения могла только преступная власть. Власть надо менять".
   Да! За такие записи, если бы они увидели свет, меня бы по головке не погладили.
   Моя критика направлена в адрес властей по многим пунктам законодательства. Но особенно ожесточённая критика в отношении положения женщины в обществе. Она не рожает. Она не воспитывает. Всё это взял на себя государственный аппарат, чтобы штамповать рабов-мутантов. Значит, что? Значит, женщина становится лишней в этом обществе. Вот и прикладывается эта женщина к бутылке. Пьёт. Употребляет всевозможные алкогольные напитки. И... добавляет лёгкие наркотические вещества, окончательно теряя себя.
   Видел многих молодых хорошеньких, привлекательных женщин. Но... буквально через очень короткий промежуток времени их было не узнать. Обрюзгшие. Лица землистого цвета. Взгляд, адекватно не реагирующий. Вот что делают лёгкие наркотики. Если их, конечно, можно назвать лёгкими. Со временем женщины перестают быть весёлыми. Их что-то давит. И только лишь небольшая доза опьяняющего напитка может их всколыхнуть на время.
   Такие женщины быстро стареют. Их лёгкие, хорошенькие фигурки становятся грузными, обрюзгсшими. А сами они - грустными. И начинают одеваться в робы, как те роботы-мутанты. Их уже не тянет к мужчинам. Предпочитают лесбийские клубы, где они могут встретиться с такими же грузными и обрюзгшими телами.
   Общество лесбиянок и гомосексуалистов расширяется с каждым днем, потому что поощряется властями. Особенно пропагандируется гомосексуализм. Потоки спермы надо куда-то девать, чтобы не было зачатия неподконтрольных зародышей, чтобы не были выращены неподконтрольные дети. Чтобы не разрослись неподконтрольные сообщества людей. Ладно члены уже имеющихся неподконтрольных сообществ сливаются своим образом жизни со своим окружением. Так нет же. Это начинает распространяться и помимо их окружения. А для властей это опасно. Они чуют эту опасность. Они сразу улавливают, как передаются вкусы и взгляды людей, неприемлемые для власти. Все нюансы общественной жизни сразу передаются наверх. Везде снуют агенты спецслужб. Всюду они суют свой нос и всё вынюхивают. И - докладывают властям. А власти уже принимают меры. Кому хребет переломать и отправить на тот свет, а кого сразу отправить на тот свет. Много непопулярных способов предпринимает власть. Творческий подход. Многие кончают жизнь самоубийством, не выдерживая натиск властей. А многие как бы покончили с собой. Часто при расследовании подобных случаев говорится о причине неразделённой любви. Подобные расследования изрядно запутаны. До конца ничего не доводится. Для меня всё просто: власть убирает неугодных. Внезапная смерть человека меня потрясает. Скажу прямо: просто трясёт. Был. Жил. Отличался крепким здоровьем, нормальной адекватной психикой. И тут раз: нет человека.
   Скорчившись на стуле у себя в комнате, закрывшись от всего мира, я выписываю в своём "Письме 2020": "Собаки мёрзнут на обочине дороги. Некуда им подеться. Люди их не принимают". Одни люди других людей не принимают. Не то, что собак. Но... всем в жизни приходит конец. И тем, кто других людей не принимает. И тем, кто принимает и людей, и собак, и кошек. Все уходят из этой жизни. И люди. И собаки. И кошки. И - всякое живущее.
   Вспоминаю окружающих знакомых. Редко кто из них ещё жив. И родных тоже уже нет. Отца моего давно нету в живых. Матери - тоже. Семьи моей нету в живых: жены, сына. Что остаётся мне? Смелее смотреть в будущее? Смотри не смотри, а рано или поздно уйдёшь из этой жизни за ними. Оборачивается ли это печалью для меня? Нет. Ни в коем случае. Я - действую. Проживаю. Проживаю согласно своим идеалам. Во всяком случае стараюсь прожить согласно тому, что стоящее. И думаю, не умрет, потому что стоящее. Сидя за столом у себя дома, кое-что фиксирую в "Письме 2020", фиксирую то, что считаю стоящим, что пригодится другим, когда я уйду из этой жизни.
   Бывает, больно смотреть на всю эту жизнь вокруг меня, на людей, меня окружающих. Но я не отворачиваюсь. Принимаю всё как есть. Больше всего ко мне подкатывает возмущение, когда я встречаю людей, которые поддерживают власть, поддерживают правительство. Их топчут, превращают в ничто, в мусор, а они тянут руки "За!". Ладно уже зомбированные роботы-мутанты. Я их не беру в расчёт. А нормальные, свежие люди, ещё не зараженные бациллой покорности... что они? Пассивничают. Я злюсь на них за их недальновидность. Сегодня им опасно ходить по улицам. Постоянно озираешься по сторонам. А завтра? Что будет завтра? Не пройдёшь. Зашибут. Власть на это не обращает внимания. Огородила себя высоченными заборами под током. Окружила полицейскими роботами-мутантами, имеющими рост и большую физическую силу, вооружёнными до зубов.
   Общество расслоено. Есть руководящая верхушка и исполнители, живущие в грязи и в бесконечных драках между собой. А я? Я уединяюсь и выступаю как сочувствующий, постепенно увядающий, дряхлеющий, ждущий смерти? Нет же. Восстающий. Периодически восстающий. Но знающий, что с каждым днём буду дряхлеть и становиться всё беспомощнее.
   Да. Действительно периодически накатывает на меня ощущение отвергнутости. Я ведь выступаю всеми силами против общества, в котором живу. Ещё чувство заброшенности обволакивает меня. И я хочу вырваться из всего этого. И вырываюсь. В этом помогает мне поиск спасения. Спасения не для себя, а для всех, всеобщего спасения от всяческих катастроф глобального масштаба.
   Для себя я спасения не ищу. Да и помощи не ищу ни в каких делах. Знаю, что не выплыву, не выживу, не спасусь. А вот мир гибнет. И меня какая-то сила подталкивает что-то делать.
   Я конечно, с годами овладел собой. Овладел довольно-таки в высокой степени. Стал опытным. Мир вокруг меня стал затёртым, известным. Тоскую, конечно, по своим ушедшим родителям, по своей ушедшей семье. Вспоминаю много из прошедшей жизни. Грущу. Потом улыбаюсь некоторым своим выходкам из далёкого прошлого.
   Радости тоже накатывают. Пробиваются сквозь серость будней.
  
  

11.

  
   Радостное настроение пробивается редко. Как только сталкиваешься с реалиями жизни, так тошно становится. Людей штампуют из бутылей-резервуаров, из огромных колб - мутантов штампуют, для обслуживания. Нормальных же пичкают лёгкими наркотиками, обещая им возврат к молодости. На самом же деле идёт усиленный процесс старения. Обещая долгие годы, на самом деле укорачивают жизнь постоянным употреблением химических препаратов. Так называемых лекарств. Обещанная вечность оборачивается преждевременным дряхлением. Хотя эта наркотическая вечность не всегда кстати. Власть понимает, и руководящие органы знают, что человека для выполнения серьёзной работы необходимо отлучать от этой безвременной вечности наркотического опьянения. Ведь требуется адекватное поведение, ощущение реальности, а не пребывание где-то далеко, бесконечно далеко в воображаемых космических пространствах. Но... ощущение реальности обычно ведёт человека к инакомыслию. Когда голова не забита мифическими идеями возвращения молодости, жизнью души после смерти, бессмертием или просто наркотиками, сексом, игровыми автоматами.... Когда человек сталкивается с жизнью как таковой без всякой преукрашенности, трезво меняет эту жизнь к лучшему, то он видит, что руководящие органы этим не занимаются, а работают на себя, на то, чтобы отложить очередной слой жира у себя на животе. Тогда-то и просыпается в голове поток инакомыслия. И это - для властей опасно. Но ничего не поделаешь. Нельзя человека постоянно отвлекать всякой чепухой. Надо, чтобы он всё же дело делал, нужное и полезное. На роботах-мутантах не проживёшь. Ну, они исполнители. Но... исполнители дурного. А нужна всё же жизнь, изменяющая вещественную среду в направлении пользы для вещественного тела. И не только своего тела. Конечно, на другие тела властям было наплевать. Другие тела они штамповали для своего интереса. Так были роботы-мутанты, выдерживающие сильную жару. Были роботы-мутанты, привычные к ненормально свирепому холоду. Были двухголовые мутанты, которые почему-то били рекорды в своей исполнительности. И всё это служило властям. Оплодотворительные цеха работали. Конвейерные линии спускали всё новые и новые тела, которые можно было употреблять по всякой своей прихоти. Но там не было живой жизни. Новизны. Творчества. Разве что творчество, повёрнутое вспять. Направленное на ублажение своих прихотей.
   Яйцеклетки давали взрослые организмы. Их дополнительно обрабатывали гипнопедическим обучением. В конечном итоге получались люди-тени - стерильные к реальной жизни. В окружении этих теней пребывала власть, пытаясь нагнуть нормальных людей. Для этого усиливалась гипнопедическая составляющая воспитания, обработка человека обучением во сне. А для этого существовали запреты на уединение. Уединяясь, человек мог осознавать своё скользкое положение в этом мире, осознавать, откуда исходит эта скользота. От властей исходит. Значит, с властью надо бороться? Вот так уединение зарождало инакомыслие.
   Особенно опасно было для власти, когда уединялась группа людей.
   Я сумел выскользнуть из-под контроля. Уединиться. Задуматься о своей смерти, об умирании. Задуматься о смысле своей бессмысленной жизни. Задуматься о бессмысленной жизни властей, нагибающих всех остальных в направлении своего интереса. Я сумел осознать, чем забивает власть мозги умным людям. Отвлекающими манёврами: лёгкие наркотики, гормональный секс, игры-развлечения на автоматах, от которых человек мог полностью растерять себя и совершенно не осознавать, что он живёт в мире полностью бесперспективном, живёт по законам, которые никуда не ведут, но которые неизменны. Человек покорялся этим законам, переставал осознавать тот факт, что эти законы можно изменить на лучшие, сделать их перспективными.
   От существующих законов, по которым живёт наше сообщество, больше всего страдают молодые люди. Они чувствуют как раз бесперспективность своей будущей жизни. Старшее поколение как-то приспособилось, живёт и молчит. Роботы-мутанты ничего не чувствуют, живут в угоду властям и счастливы. А вот молодёжь от обычных людей, молодёжь думающая, творческая - несчастлива. И я - пенсионер, проживший большую часть жизни, чувствую какую-то вину, словно все они мои дети, будто бы я что-то в жизни не так делал, что в результате мы все оказываемся в таком плачевном положении.
   Хотя я, как себя помню, не сбегал, не отодвигал от себя неприятные, сложные жизненные ситуации, старался исправить всё в жизни так, чтобы это способствовало жизни, жизни свободной, счастливой. Я, конечно, не лез на рожон, когда власть действовала открыто и нагло. Сохранялся. Может, в этом и есть моя вина, что я не боролся до конца, воплощая свои идеалы в реальность. Не реализовывал идеалы. Может быть, и так. Ведь они, эти идеалы, реализовывались у меня во снах. Помню один сон. Ну, прямо какой-то блок-бастер. В "Письме 2020" я его зафиксировал так: "Будто вокруг меня сплошные молодые лица, тела которых связаны по рукам и ногам верёвками. Все они одиноки, оторваны друг от друга, несчастны и как отдельные миры язвят друг друга, жалуются на существующее положение вещей. Одним словом, вокруг меня одна молодёжь, недовольная собой в безвыходной ситуации. А среди неё ходит священник, посланник от властей. Он ходит и обливает всех святой водой, от которой некоторые молодые люди скрючиваются и умирают. От этой святой воды скрючиваются, сохнут и уходят из жизни. Священник так и говорит: очу, чтобы вы все поскорей умерли. Кроплю вас святой водой, чтобы вы все быстрей состарились".
   Я же опрокидываю ведро со святой водой, прекращая эту церемонию. Вода выливается на траву, которая тут же на глазах начинает желтеть, сохнуть и пропадать. Зелень становится жёлтой.
   Затем я ножом разрезаю все веревки, которыми связаны молодые люди. После чего мы все поднимаемся в небо и летим, летим, летим... Летим, а перед нами открывается другая страна, где все счастливы. Техника работает, бесперебойно продуцируя космические корабли, постоянно улетающие в небо, несущие жизнь всей Вселенной". В этом сне я выглядел как спаситель.
   Я не мог определить, отчего во мне возникали подобные сны. Или оттого, что я сам не реализован и во мне скапливался комплекс неполноценности. Или оттого, что вокруг меня живёт молодёжь, не могущая реализовать себя, вся со всевозможными комплексами неполноценностей, от которых она хочет отделаться. Но не может. И поэтому хочет умереть, не хочет жить. Я понимаю, что мы и так все умрём. Но надо что-то делать в этой жизни. А делать можно или способствуя жизни, или, наоборот, повреждая её. Такие подобные суждения не раз говорил я вслух, пронизывая своими словами окружающих.
   Лично я даже в юности, даже в самых безвыходных ситуациях не хотел покончить с собой. Мне это даже в голову не приходило. По прошествии времени, живя сейчас в современном мире, я вижу эту молодежь, ранимую донельзя. Даже от какого-либо ехидного слова в их адрес они хотят уйти, забыться, не жить, уйти из жизни.
   Я всегда своими словами не язвил, поддерживал молодую растущую жизнь. Но... власти. Власти били своими словами по головам. Забивали в их мозги, слова-гвозди забивали, гипнотизировали. Своими едкими замечаниями постоянно язвили молодых людей, если они хотели сделать что-то по-своему. По-своему нельзя было. Можно было лишь так, как сказал начальник, как говорила власть, по закону, выдуманному властями.
   Неведомо, что просыпалось в моей душе, но мне было жалко молодых людей. Их бомбили со всех сторон. Формировали из них то, что надо было сильным мира сего. Я же все суровые слова прятал. Особо никого не упрекал. Оттого-то я и восторгался собой, что противился установленным нормам поведения.
   Хмурых, невесёлых, вялых молодых людей я подбадривал. Хотел, чтобы они жили, расширяли свои возможности. Хотел, чтобы всё жило и цвело. Это я отразил и в своём "Письме 2020": "Я не знаю, зачем подымаюсь я в гору. Опустился б в низину, растаял, исчез. Нет же - к свету, как лист, пробиваюсь. И всё тут.
   И тяну за собой всех тех слабых, больных. Чтоб здоровья набрались. Чтобы были и жили. Чтобы вместе всем нам расширяться. Как Вселенная та. Расширяться всем вместе, заполнять все пространства. И расти и цвести. Как деревья растут. И как травы цветут. Только так: до небес, заслоняя всё небо; всю Вселенную - тоже; как она - расширяться нам всем, обгоняя её".
  

12.

  
   Мне нужен был почему-то естественный рост растений, зверей, людей. Такие взгляды считались еретическими. Меня причисляли к инакомыслящим. Ведь было заведено, что уже на младенцах применялась масса искусственных методов. Их обрабатывали гормональными и спиртовыми растворами, целым рядом наркотических средств. И это было в порядке вещей. Ведь получали младенцев как продукт, необходимый властям. Этот продукт в дальнейшем не мог отвыкнуть от того или иного наркотического стимулятора. Да он и не старался отвыкнуть. Неурядицы, плохое настроение, принимаешь несколько таблеток стимулирующего наркотика - и всё как рукой снимает. Это, конечно, до поры, до времени. Организм так или иначе - естественное образование, хоть и обсаженное искусственными препаратами. Поэтому он требует своё. Чувствует, что для него гибельно. Но... может и не чувствовать. Может напрочь и не знать своего жизненного назначения, не прикасаться своими мозгами ни к чему еретическому, не прикасаться к инакомыслию. Не встречаться, наверно, со мной. Я несу всю ересь и инакомыслие. Несу, пока ноги носят. Несу, пока по-настоящему не остановили, то есть не пристрелили. Всё, что я говорю, считается еретическим по отношению к тому общественному порядку, который устанавливается законами, придуманными властью. Эти законы не позволяют человеку рассуждать о назначении его собственной жизни. Это назначение и так понятно: служить закону и властям. Иначе никак. Иначе просто непозволительно.
   Счастье можно получить только через существующий закон, который необходимо неукоснительно выполнять. Если человек верит в другой закон и в другое счастье, такого человека преследуют. С таким человеком не по пути. Всё, что им высказывается, всё оспаривается и ожесточённо отрицается. Если человек это излагает письменно, такое публикации не подлежит, изымается и уничтожается. Я это прекрасно знаю. Поэтому своё "Письмо 2020" я держу в надёжном месте дома и никому не показываю.
   Были случаи, что у людей находили записи-дневники не подходящего содержания, говорящие о неком ином счастье. Так эти письмена конфисковывались, а автор направлялся в Воспитательную колонию для перевоспитания. Я когда-то попал в такую Воспитательную колонию. Там меня обрабатывали, говоря о каком-то фальшивом счастье, внушая, что оно только истинно. Мне приходилось притворяться, что я всё это принимаю. Но внутренне я, конечно, не был со всем этим согласен. Для меня лучше уже естественное несчастье, от которого никуда не деться, чем лживое счастье, от которого теряешь связь с реальностью.
   Я притворялся и со всем соглашался. И меня отпустили как перевоспитанного члена общества. Я понимал, что конфликт с властями может закончиться лишь моим поражением. Поэтому шёл на компромисс. И меня отпустили. Я стал свободным. Но эта свобода была условной. Мне долгое время не давали уединиться, преследовали, подключали к различным общественным делам, чтобы я общался с нужными им людьми. Чтобы я жил в коллективе. В коллективе ненормальных роботов-мутантов. От этого всего я стремился к уединению. Мне же постоянно внушали, что уединение вредно, что от него страдает психика. Хотя она страдает как раз от контактов и общения с их роботами-мутантами. Особенно с двухголовыми мутантами. Эти двухголовые мутанты самые преданные властям. Казалось бы, две головы должны по-разному думать. Но нет же. Думают по-разному, но в одном направлении - как угодить властям, как более чётко им подчиниться и выполнить приказ. Видно, этих мутантов в младенческом возрасте чем-то дополнительно обрабатывали. Так они выросли такими, что их ничто не волнует и не колышет. Лишь бы исполнить приказ властей. И пусть этот приказ будет безумен. Пусть этот приказ в своём исполнении ведёт к насилию, к массовым жертвам живых существ. Мутантов это не волнует. Им главное - исполнить приказ. И они сами никак не волнуются. Их нельзя задеть за живое. Они вцепятся в процесс исполнения приказа и ничего не чувствуют. Ну как те бультерьеры. Вцепятся зубами в кого-нибудь - и не отпускают. Смертельная хватка. Ты им хоть лапу отрезай. Не обратят внимания и не отпустят. Они не чувствуют боли, когда им отрезаешь лапу. Вот так точно эти двухголовые роботы-мутанты. Их не заденешь за живое. Будто там живого и нету. Полностью аппарат во исполнение приказа.
   После Воспитательной колонии для меня уединение стало благом. Лишь бы не быть подолгу в общении с недоделанными мутантами. Результат наоборот. Мне твердили, что уединение вредно. А я так жаждал такого вреда. Полную благодать я ощутил, когда заимел жильё на отшибине.
   В своём домике, стоящем на отшибине, я подолгу уединялся и блаженствовал, наблюдая патологическое общество через средства массовой информации.
   В уединении собирался я с мыслями, приводил в единство все части своего "я". Хотя... делал свою жизнь более достоверной, когда всё же выходил к людям, общался.
   В общении меня, конечно, частенько одолевало уныние, приходили в голову невесёлые мысли. Это, наверно, оттого, что меня не понимали окружающие и за мной, за моими высказываниями следили. Чтобы я не сказал ничего лишнего?
   Да. Я был на учёте. На меня завели дело - так это точно. А вот в те далёкие времена, в ранней юности никакого дела на меня не заводили.
   Хе!
   Хе-хе!
   Не заводили на меня никакого дела - так это точно! Не на что было заводить, потому что не было у меня никаких особых стойких убеждений. Я только лишь знакомился с окружающим миром. Ходил.., знакомился... Напевал дурацкие песенки из области древнего шоу. Песенки-однодневки. Пустые, до ужаса. Но меня захватывал ритм. И в те далёкие годы я ещё не представлял по-настоящему, что они пустые, бессодержательные, эти песенки. Потому что я сам был пустым и бессодержательным. Поэтому и подчинялся нелепым указаниям по исполнению нелепых законов, установленных властями. Но мне, тому прежнему юному балбесу, пришёл конец. Всему приходит конец. С годами я возмужал, набрался ума. И то, что всему приходит конец, стал оспаривать. Внутри меня теплилось такое, что я бы не согласился на его полное исчезновение.
   Ткань Вселенной расширяется. Что будет - никто не знает. Но я хотел бы узнать, дабы предупредить полное исчезновение того моего внутреннего духовного мира, который появился с годами, появился из пустоты и бессодержательности юношеского возраста.
   В те далёкие юношеские годы о своей внутренней пустоте и бессодержательности я и не подозревал. У меня была особая точка зрения, и я её отстаивал. А то, что эта точка зрения была обычным дословным копированием тех идей, которые предлагала власть, предлагала и навязывала гипнопедическим способом, я не брал в расчёт. Моя умудрённая жизненным опытом мать говорила мне другое. Я же сопротивлялся. Причём сопротивлялся яростно. И я бы сказал: бестолково. Бестолково высказывал свои доводы и хорохорился. И только потом осознал свою глупость. Когда мать моя умерла, то я безутешно рыдал. И над ней, и над своими воззрениями, которые во мне с годами умерли. А появились другие. Вот за эти другие воззрения на меня уже можно было заводить дело. Они уже были направлены против власти. И главное - я их высказывал, сталкиваясь с людьми, принадлежащими государственному аппарату. Слушая меня, они сопели и потели. Потом шла серия тяжких вздохов. Ясно было, что никто не хотел связываться с человеком, который выступал против власти. Это ведь было довольно-таки небезопасно. Попутать могли свободно. Причислить к одной компании; и всё - жизнь испорчена. Не открутишься. Ничего не докажешь. Заметут и поведут. Поэтому люди, с которыми я разговаривал на тему несостоятельности власти, становились хмурыми, недружелюбными. Некоторые от моих речей переполнялись растерянностью и усталостью. А некоторые кидали свирепые взгляды. Те, которые соглашались с моими словами, кидали свирепые взгляды по сторонам, остерегаясь агентов спецслужб. А те, которые были не согласны, кидали свирепые взгляды на меня. Они-то и были сторонниками политики властей. И меня могли сдать властям как неблагонадёжного. И сдали. Меня сдали. Много раз сдавали. На меня завели дело. Инакомыслящий. Я - инакомыслящий.
   Каждый, кто покушался жить не по закону, а изменить его - являлся инакомыслящим.
   Не по закону жили, прежде всего, многие женщины, которые рожали неподконтрольных детей...
   Хе! Хе-хе!
   Не по закону жил и я. Ведь с годами у меня образовалась цель жизни, которая никак не входила в законодательную базу, ту неизменную базу, которой поклонялись и которой необходимо было неукоснительно следовать.
   Воплощая свою цель, свой идеал в жизни, я всё время пытался подчинить деятельность сообщества людей и свою собственную деятельность идее спасения от космических катастроф.
   О!
   Да!
   Да, да...
   Подчинить деятельность постоянным усилиям по спасению от всё новых и новых надвигающихся опасностей из Космоса - это было моей целью. Но это не входило в законодательную базу того сообщества, в котором я жил. Следовательно, меня можно было причислить к инакомыслящим и инакодействующим, постоянно критикующим власть.
   Своей деятельностью я противоречил не только законам сообщества, в котором жил, но и самому себе. Ведь мои целенаправленные действия частично разрушают Высшее состояние моего духа как Божественного, Божественного Духа.
   Порой вспоминаю, что я написал в "Письме 2020" о Божественном состоянии своего духа: "Когда я двигаюсь, читаю, пишу, ОНО немного смазывается за суетой. Но когда я в неподвижности, ОНО расцветает. Тогда я смотрю изнутри себя".
   Значит, что?
   Двигаться без суеты! Необязательно быть в неподвижности. Можно двигаться. Но без суеты.
   А как? Как без суеты?
   Когда я двигаюсь, то какой-то невидимый и неведомый начинает во мне двигаться отдельно от меня. И... начинает суетиться. И я это замечаю. А он сразу прячется в каком-то потайном уголке моего существа. А потом всё-таки обнаруживается. Обнаруживается, потому-то пристально и придирчиво за всем наблюдает. За всем, что я делаю. Оценивает, то ли я делаю. Он наблюдает сурово и придирчиво. Он меня судит. Не даёт развернуться. Указывает, что я делаю не то, что надобно делать. Чуть что я пошевелюсь, а он начеку: Стоит ли шевелиться?
   Я оправдываюсь: "Стоит! Стоит!".
   Надо действовать. Это во имя спасения.
   Не моего спасения. Спасения для всех.
   Но... потом раздумья. А во спасение ли были мои действия? Может, просто это было в угоду властям? Чтобы они меня не забодали. Так что, действовал от собственного страха перед сильными мира сего?
   И я впадаю в состояние недеяния. Страхи пропадают. Блаженство. Медитативное состояние. Божественное. Но некий невидимый и неведомый вкрадывается и теребит: "Надвигаются катастрофические ситуации в жизни человечества. Астероид приближается к Земле. Надо что-то делать".
   Это моё воображение. Никакой астероид не приближается. Во мне астероид - это некое образное обобщение, символ, символ всяких опасностей, сгруппированных в одно целое. Сюда входят опасности не только космические, но и земные, повседневные. Это опасности от вирусов и бактерий, которые размножаются так, что не уследишь. Это опасность просто задохнуться без кислорода. Ведь ещё с прошлого воспоминания гложили и попадали в "Письмо 2020": "Китайцы так интенсивно вырубывают леса Сибири, дающие кислород в атмосферу, что думаешь: "А чем ты будешь дышать? Чем твои дети будут дышать?". Человечество поделено на страны, государства. Сибирь пока не китайская, а российская. У себя китайцы не вырезают леса. А вот в России вырезают леса Сибири. Это не их. Поэтому можно вырезать? Россия это допускает, наживаясь на экспорте древесины. Но леса Сибири - это и не российское. Это достояние всего человечества. Всё человечество дышит кислородом, который производит сибирский лес.
   Россия однажды захватила сибирский лес. Китай претендует на этот лес и на территории Сибири. Как угомонить Россию и Китай? Как заставить их думать обо всём человечестве? Каждый себе. Я вижу в этом гибельные нотки для всего человечества".
   И вот такие факты меня поднимают с блаженного умиротворяющего медитативного состояния-недеяния и кидают в напряжение, в деятельность.
   Эта деятельность оборачивается против властей, властей всяких стран, допускающих безобразия, наживающихся на безобразиях. И я кидаюсь в критику. А меня преследуют власти. И не только моей страны, но и других стран. Пока мягко преследуют. Тоже критикой в мой адрес. Но и в свой адрес. Мол, недосмотрели, недоглядели. А это меня уже радует. Я вижу в этом мой успех. Ведь заставил задуматься о неправомерной деятельности органов власти.
   Хотя... Что там они особо задумываются... Вирусы размножаются.., леса вырубаются...А над всем этим висит как дамоклов меч угроза из космоса в виде астероидов, метеоритов, комет.
  

13.

  
   Молодые люди больше прислушиваются ко мне. Им же ведь жить в этом мире.
   Я замечаю грусть на лицах многих молодых людей. Они часто смеются из-за боязни расплакаться, уронить свой имидж успешного человека. Но меня не проведёшь. Я вижу всё. Вижу оттого, что многое повидал на своём веку. Вижу в каком положении находятся все, все без разбору. Все без разбору страны. Жители больших стран. Китайцы, американцы, россияне...
   Я не допускаю наркотизирования своего тела. Мне нужен трезвый взгляд на мир. Позабыть колебания и страхи можно даже десятиминутной медитацией. Но и это меня тревожит. Потерянные десять минут тревожат. Ведь следует ежеминутно отправляться в бой с неразумным человечеством, с неразумными эгоистичными властями.
   Эти власти плодят мутантов - солидный довесок к уже имеющимся кретинам. И меня это бесит. И я действую. От страха? От страха за свою собственную жизнь?
   Нет же. Она большей частью уже прошла. Значит, от страха за другие жизни? Наверно, так. А такой страх не заставляет забывать о боли. Эта боль внутренняя, в каких-то моих глубинах. Она выливается в воображении. И я начинаю представлять катастрофические ситуации в своей жизни и в жизни других людей, в жизненных пространствах всего человечества.
   В своей жизни я, например, представляю, как иду по улице близко к стенам домов. А с крыши одного из домов падает кирпич. И мне - прямо по голове. И нет меня. Пустота.
   Возможно, это вызвано реальными жизненными ситуациями. В Киеве был случай такого рода. Шёл молодой человек в центре города, под домами центральной площади города. На его голову упал обвалившийся кирпич. И убил. А он был единственный сын у одинокой женщины. Вот она и ходит к тому месту... И вспоминает его.
   Катастрофических ситуаций в жизни множество. Их множество в жизни множества других людей. В жизни всего человечества я представляю их, когда размышляют о возможности удара по Земле астероида или кометы. Тогда в моём воображении встают миллионы погибших. Встают пространства, залитые кровью. И произошло все, оттого, что не предусмотрели, не предвидели, занимались мелочами. И кто тому всему виной?
   Я - современник. Ну и что? Из истории я выкинул древнюю культуру? Мол, недоразвитые? Э не... К древним мы всё время возвращаемся. Вырубываем леса Амазонки и Сибири, дающие кислород в воздух, и... мыслями возвращаемся в древность, где существовал культ деревьев. По словам Тайлора, деревья служили алтарями, а рощи - храмами. Я открываю книгу Э.Б. Тайлора "Первобытная культура" и переписываю в своё "Письмо 2020" следующее: "Древние пруссы поклонялись священному дубу... ...нельзя было ни сломать ветки, ни убить зверя... ...С христианством начинается движение против священных деревьев и рощ. Бонифаций в присутствии священников срубает огромный дуб гессенского небесного бога и строит из ствола этого дуба часовню святому Петру".
   Ушли времена поклонения деревьям и рощам. Сейчас уже океанический зелёный планктон травят химикатами. А он даёт кислород в атмосферу. А этим кислородом мы дышим. Дышим сегодня, а что будет завтра, мы не думаем. Мы жаждем ещё большей химерической свободы как ещё не оперьевшиеся молодые люди. Но мы - в годах, а как маленькие несмышленые дети. Но мы много знаем и понимаем, а делаем не то, что следует делать. Что, подражаем властям? Делаем то, что велят?
   Уединяясь у себя в домике на отшибине, я порой погружаюсь в горькие раздумья о том, что будет с человечеством в будущем. И от этого я только пугаюсь. Не будет счастья на земле от наших деяний. Чувствую, что нас ждут болезни. И меня они ждут. Случится опухоль мозга или инсульт... ...и умру... Умереть бы вот только естественной смертью, быстро, тихо. Не лежать долгое время в беспомощном состоянии. Так нет же. Наша искусственная жизнь, напичканная всевозможными химикатами, это сделать не позволяет, нарушая обмен веществ. Знаю, многие при опухолях мозга, при инсультах продолжают жить беспомощной жизнью, жить и мучиться.
   Хочу умереть быстро, тихо. Притом я одинокий, заброшенный. Кто мне поможет? Хочу умереть быстро, тихо, естественно. Но искусственная жизнь, наполненная химикатами, мне это не позволит. Ведь я их поглощаю из окружающей среды. И они изменяют естественный ход моего обмена веществ. Я конечно, не употребляю стимуляторы, изменяющие моё состояние. Но этого мало. В придачу из окружения - никаких добрых чувств.
  

14.

  
   Нет доброты. Вокруг нет никакой доброты. Все, как механические заведенные часы. Думаю, что это ещё оттого, что власть отнимает детей от материнской ласки, помещает их в общественные детдома, где царит атмосфера кнута и пряника. Дети не чувствуют доброты своих матерей, не чувствуют их жертвенности. И вырастают чёрствыми. Лично меня обошла такая беда. Беда, дающая человеку чёрствость. От этой чёрствости и счастье у человека какое-то идиотическое, счастье на стимуляторах, сновидческое.
   Размышляя об этом, я часто ощущал, что к моим глазам подступают горячие слёзы. Что будет дальше? Но охватывает и радость, что я не такой, как все. Не стимулированный искусственно. Я даже кофе пью без кофеина, с малой его концентрацией. И... не слушаю будоражащую электронную музыку, наполняющую действительность ужасом, которого и так достаточно, когда поглядишь вокруг.
   То, что каждый принадлежит всем, так это обман. Каждый принадлежит властям, их прихотям. И никакого сопротивления, негодования, никакого взрыва эмоций у людей не наблюдается. Живут как трава. Как парализованные. Смерть для них не понимается как что-то ужасное. Равнодушны, когда кто-то умирает. Когда какой-то один человек умирает, то это вообще никого не колышет. Умирает множество, когда власти посылают отвоёвывать себе какие-либо территории у других стран. Так ушёл из жизни и мой сын.
   И даже это массовое убийство тоже никого не колышет. Главное, чтобы не было реакций против общественных законов, утверждённых властями. А так можно забавляться чем угодно: секс, алкоголь, марихуана... Да! Наркотики всевозможных видов. Многие из них синтетические, новые.
   Молодежь курит беспробудно. Я выступаю часто, объясняю, что от этого бывает рак. Но все продолжают курить, несмотря ни на какой рак. Я не авторитет. Авторитет - власть. Но со стороны властей никакой пропаганды против курения нет. На пачках папирос, сигар или сигарет никаких предупреждений об опасности не написано. Куришь и кури. Тебя заменит другой биоматериал.
   Человек для власти биоматериал, расхожий биоматериал, который используется по всякой прихоти.
   Лично я трачу своё время в борьбе с курением. Воюю с курящими подростками. Бывает, кричу на них и становлюсь для них нежелательным. Здесь мне помогает то, что я владею собой. Я конечно, часто смягчаюсь. Ведь словами переубедить трудно. Нужен личный пример. А кто прослеживал мой пример, мой образ жизни без табака как пример для подражания? Никто.
   Я не спеша загодя продумываю своё поведение, обмозговываю все важные дела, которые должен совершить. Но... жизнь вносит коррективы. И я отклоняюсь от намеченного. Соскальзываю. Но не соскальзываю в кутежах и пьянках. Не соскальзываю в табакокурении. Отклоняюсь от намеченного, потому что помогаю более слабым, помогаю тем, кто оказался в затруднительном положении. Помню, задержался сильно и сместил всё, собой намеченное, потому что долго переводил немощную старуху через дорогу. Уж больно медленно она двигалась.
   Признаюсь откровенно. Не такой я уж и идеал в отношении помощи слабым, слабым мира сего.
   В этом отношении я слишком переборчив. Вдоль дорог и тротуаров стоят и сидят нищие. У входа в храмы стоят и сидят нищие. Все они просят, попрошайничают. Некоторые демонстрируют свои увечья, раны на теле. Чтобы сжалились, дали что-нибудь. Но... я прохожу мимо. Вижу, что большинство из них строят комедию, точнее трагедию. Они особо не нуждаются. У них такая профессия: попрошайка. Они на этом зарабатывают. Имеют пенсию и дополнительно подрабатывают попрошайничеством.
   Сердце моё чувствует. Весь этот их бизнес меня не затрагивает. Сердце не трогается с места. Но... иногда оно сжимается; когда я вижу израненную руку или ногу, выставленную напоказ, чтобы дали что-нибудь. В больницу не идут, к врачам не обращаются залечивать раны, а выпячивают их. И я кидаю невольно деньги.
   А так я прохожу мимо. Их много. Если каждому раскинуть хоть по чуть-чуть монет, то себе ничего не останется. Тогда хоть самому иди попрошайничать, пока пенсию перечислят. Но... такое в мою голову никогда не приходило. Я изменяю мир своим трудом. От этого имею на пропитание. Я обязательно что-то произвожу. Работаю. Рисую картины... Одним словом, тружусь.
   Произвожу. Произвожу полезное для всех. На мой взгляд, полезное. На взгляд властей, я произвожу вредоносное. Хе! Вредоносное для них. Для всех же остальных - нужное и полезное.
  

15.

  
   Мир изменяется сам. Через триллион лет свободной тепловой энергии не будет. И мир застынет. Квантовая пыль и та распадётся, исчезнет. Всё исчезнет. Будет одно великое ничто. Нет, нет... Не великое. Просто большое. Огромное. Бесконечно огромное ничто. Да там и размеры ни к чему. Огромное. Не огромное. Просто: ничто.
   А мы, люди? Что? Нас не будет?
   Жили. Боролись. Ошибались. Каялись. Нами владела смерть. Но мы сопротивлялись. Скорбели об ушедших из жизни. Жаждали ощущать реальность такой, какова она есть. И сопротивлялись веществам, проникающим в нас и искажающих наше восприятие.
   Власть пыталась соблазнить нас. Отравить наши тела и души. Мы же очищались. Очищались, как только могли. Проделывали путь к свободе. Не желали быть рабами. И была одна жажда, жажда свободы, жажда быть людьми, оставаться людьми. Поэтому мы как могли отшвыривали всякие стимуляторы, которые предлагала нам власть. Хотели быть естественными. Хотя власть умудрялась влить в нас то, что ей было надо. Она превращала наркотики в парообразное состояние и незаметно подсовывала нам такой воздух подышать. Таким образом, она нас анестезировала от реальности как таковой. Пыталась окончательно управлять нами. Некоторые из нас, всё же надышавшись наркотических паров, пребывали в эйфорической иллюзии, потеряв связь с реальностью. А вот некоторых непокорных насильно анестезировали.
   Но мы сопротивлялись, как только могли. Жаждали свободы. Желали оставаться свободными от иллюзий; свободно воспринимать реальность. Какую реальность? Ту, которая когда-то в будущем через триллион лет превратится в пыль, а потом исчезнет? А ведь надо что-то в этом направлении делать. Чтобы не исчезнуть. Чтобы вместе со Вселенной не превратиться в пыль, а потом - в ничто. Так надо. Я знаю, что так надо. Но властям так не надо. Власти живут одним днём. Живут для себя. И других приучают так жить. Только более скромно. Не роскошно. А точнее, перебиваться на сухарях. Перебиваясь на сухарях, служить властям и оттого быть счастливыми. В этом отношении мутанты - это пример для подражания. Те, кто не такие - обязательно в какой-то степени презренные, презренные обществом, общей идеологией, идеологией властей.
   Вот я, презренный. За мной следят. Я на учёте.
   Пусть. Пусть на учёте. Пусть за мной следят. Пусть я самый презренный. Всё равно жизнь временна у всех. Но я делаю все, что могу, чтобы она, эта жизнь не исчезла вовсе.
   Вселенная расширяется. Горячие звёзды тухнут. Всё распадается, распадается до пыли. Надо что-то делать в этом направлении. Чтобы нам всем не распасться до пыли и не исчезнуть. Если власти этого не понимают, то мне с ними не по пути. Я делаю своё дело. Оттого и счастлив. Вижу смысл в своих деяниях. Хотя... порою всякие мысли роятся у меня в голове, мысли, не соответствующие целям, которые я сам себе поставил по преобразованию той действительности, которая меня окружает. Эти мысли бывают настолько мерзкими, что диву даёшься. А они роятся и хотят сбить меня с толку. Они меня жалят, жалят... А их конкретику я не могу уловить. Они - на уровне каких-то потаённых чувств. Поэтому трудно мне их расчленить, нивелировать. Удушить! Но нету чёткого образа, образа злого человека. Какой-нибудь сатанинский образ с длинной шеей, чтобы я смог схватить за эту шею и душить..., душить... Если бы был образ обрыва у моря. То я бы все сатанинские мысли скинул туда. Пусть побарахтаются в пучине морской. Нет, нет... Это не надёжно. Я бы их собственноручно топил, топил... Я явно хочу от них отделаться, от этих мыслей. Восстановить свой волевой импульс целенаправленной деятельности.
   Занимаясь медитативной практикой, я, конечно, научился сбрасывать все мне неугодные мысли туда, откуда они на меня нахлынули. Я сосредотачиваюсь на том месте своего существа, откуда они возникают, эти злосчастные мысли. И тогда все они пропадают. Исчезают! И я оказываюсь в том блаженном состоянии безмятежности, о котором говорит весь мистицизм.
   Но... разумно ли это?
   Да!
   Исчезает нервное напряжение, стресс.
   Но... те изуродованные конвульсивные мысли неоднократно служили мне подсказкой в затруднительных ситуациях повседневности. Они предупреждали меня об опасностях. Да. Они, бывало, доводили меня до психического расстройства, демонстрируя правду жизни. Но они показывали всё так, как оно было на самом деле, вливая в меня отрицательные ощущения.
   Отрицательные?
   Но... в том-то и дело, что может быть и хуже. Свободно, запросто может быть хуже. Об этом я в своём "Письме 2020" фиксирую так: "Из пустоты свершилось. Всё побежало куда-то в те отдалённые степи, где затеряться легко, или открыть несравненное, новое то пространство, от которого жить и жить, от которого жизнь во благо.
   Так бывает. И я - за то.
   Может худшее быть!
   Может!
   Свободно!
   Удержаться бы нам в полёте".
   А как удержаться?
   Ответ в "Письме 2020" такой:
   "Вселенная расширяется. Ткань Вселенной расширяется. Вместе с ней расширяется всё живое на Земле.
   Сможет ли человек перегнать её в своём расширении?
   Вряд ли. Не бережёт он жизнь, живое.
   А ведь здесь всё довольно-таки просто:
   Не опережаешь?
   Пропадаешь!".
   А как пропадаешь? Один из вариантов в "Письме 2020" отмечен так: "Кровь выступает на теле. Кожа рвётся, покрывается красными пятнами, прыщами, из которых сочится алая жидкость. Это - конец. Смерть не за горами. Она меня окутает, убаюкает... Или же подарит пронзительные боль и муку. Она всем нам подарит эти боль и муку за всё нами содеянное, когда мы прохлаждались без меры и не создавали все эти оградительные валы от вала океанических волн, от тех вод, которые затопят нас и наше поселение, где мы праздно проводили время.
   Сожжет нас кометный огонь, который мы не предупредили. Вода и огонь".
   Но... возможность всегда есть. Опять обращаюсь к своему "Письму 2020": "Вот этот час! Он бессменный. Свет исходящий повсюду новым пределом встаёт, зовом глубоким и громким вдруг воскресшая из пепла всё, что когда-то исчезло, все, что когда-то иссякло, новою силою реет в мире, в мирах и во мне, как той частичке Вселенной, когда-то накроющей вечность. Если с пути не собьёшься, не пропадёшь в одночасье мелких желаний своих".
   Мелкие желания набрасываются. Теребят. И это - реальная жизнь. Отчего так? Просто атмосфера среди людей такая. Каждый сам по себе. Старость подходит. Старики никому не нужны.
   Никто никому не нужен. Потому что смерть у каждого своя. За деньги за тобой ещё будет уход. Некоторые имеют своеобразное бескорыстие. Ухаживают, потому что верят, что за это на том свете Бог даст им рай. Но... некоторые поступают бескорыстно, потому что с ними поступали так же.
   В отношении Бога у меня всё очень просто. Свою простоту в этом вопросе я зафиксировал в "Письме 2020" так: "На некоторое время я становлюсь Богом. И это от меня не зависит. Состояние Бога ко мне приходит внезапно, как снег на голову. Тогда меня никто не трогает. Обходят стороной. Не заговаривают со мной, а я - с ними.
   Как-то специально это состояние Бога получить нельзя. Овладеть им невозможно. Можно получить только похожее состояние. Для этого существует очистительная медитативная практика. Я обретаю своего рода самодостаточное состояние. Но не то состояние Бога. Оно как приходит, так и уходит. Независимо от меня. Я могу тщетно делать усилия, чтобы его вернуть. Но состояние Бога меня покидает. Удержать я его не могу. Конечно, оно во мне оставляет след. Я владею собой. Я - в своей тарелке. Не гадкий утёнок. Но и не в состоянии Бога".
   А в чём?
   В состоянии этой реальной кошмарной жизни. Она окружает меня. Давит со всех сторон. Всплывает в наших снах, снах-кошмарах.
   Сны. Сны-кошмары. Эти сны лишают меня всякой уверенности в себе. Навевают страхи.
   Обычно кошмары снятся, когда на ночь переедаешь. Но тут не переедаешь, а снятся. Видно, причина - кошмарная жизнь общества, в котором живёшь.
   Когда-то я строил воздушные замки все в розовом свете, как противоположность кошмарам. Но сейчас уже - нет. Ни воздушных замков. Ни кошмаров. А - уверенность в себе. Уверенность - в противоположность молодым людям, встречающимся в парках, на площадях, на улицах, в скверах. Они чего-то побаиваются, чувствуют себя не в своей тарелке. Им, видно, как и мне раньше, снятся страшные сны, и они строят воздушные замки, чтобы как-то компенсировать удушливое ощущение после этих снов. Наверно, так оно и есть. А может быть, и не так. Но всё равно что-то подобное с ними происходит. Как со мной раньше.
   Годы прошли. Большая часть жизни прошла. Чего бояться?
   Душили кошмары. Не задушили.
   Воспарял в воздушных замках и терял себя. Не утерял.
   Теперь - умиротворённый. Бьюсь с властями. Решил напоследок жизни всколыхнуть себя и всех окружающих?
   Нет. Ничего не решал. Всё вытекает из жизненных ситуаций. Из реальных жизненных ситуаций.
  

16.

  
   В нашем социуме многие книги запрещены для чтения. Зато кофеиномания в разгаре. В разгаре громкая электронная музыка. И не просто громкая, а ошарашивающая своей зычностью. В некоторых книгах можно вычитать всю правду о кофеине и этой музыке, ошарашивающей своей мощью. Не потому ли эти книги не в почёте?
   Музыка, которой полон воздух, так сильно бьёт по мозгам, что возникают галлюцинации. А это властям-то и надо. Чтобы человек не находился в подлинной реальности. От музыки можно скрыться у себя дома, в уединении. А в общественных местах она грохочет как ошалелая. И это называют вечным праздником. Ну явно неприятная действительность, этот вечный праздник. Он порождает в человеке трагизм. Какой тут праздник? Таким образом власть думает, что порождает социальную стабильность, а на самом деле раскручивается социальная нестабильность.
   Сама-то власть живёт в тишине умиротворяющей музыки, в достатке, в безопасности, окружённая поющими птицами. Так она создаёт себе подобие рая.
   Но... всё это искусственно. Там у них внутри кипят непомерные страсти, боязнь смерти, боязнь старости. И больше всего боязнь, что они перестанут быть властью, что их упразднят. Вот они из кожи вон лезут, чтобы такое не случилось.
   Власти тоже прибегают к наркотикам. А куда денешься? Нервные сбои. Потребность в успокоительном. Им лень восстанавливать себя медитативной практикой. А так - глотнул какую-нибудь стимулирующую таблетку, и на время погрузился в розовый мир иллюзий. А всё это внутри скапливается и в старости выльется в маразм. Хотя за ними есть кому ухаживать. Для этого они наплодили полчища слуг-мутантов.
   Власти всю жизнь только пользуются, всем только пользуются. Без всякого смысла. И музыка - без всякого смысла. Негромкая. Тихая. Успокаивающая. Убаюкивающая. Вызывающая приятные ощущения. Для них - приятные ощущения. Им приятные ощущения. Но... без смысла. Без борьбы с соблазном. Потому что они в атмосфере абсолютного соблазна. Поэтому нет никаких сомнений. Ясно как божий день, что надо давить, давить и давить всё и вся, кто против власти, давить без разбору. Счастье для себя. Успокаивающее счастье. Успокаивающее от нервного срыва. Для других же - стабильность. Чтобы не посягнули на власть, не замахнулись на неё.
   В нашем сообществе никакой свободы выбора нет. И для властей этой свободы нет. Ей надо однозначно давить, давить, давить... Для облегчения они штампуют мутантов-кретинов, чтобы те давили друг друга, не бастовали на заводах и фабриках, а чтили закон, повиновались приказам.
   Усилия властей направлены не на развитие, а на то чтобы любым способом удерживать эту власть за собой.
   Мутанты трудятся, принимают дозы лёгких наркотических средств, играют в игры, для них разрешённые законом. Всё стабильно. Всё идёт как по маслу. В конечном счёте полезный продукт вырабатывается. Часть его отдаётся мутантам для поддержания жизни. А всё остальное - для властей, для расширения их возможности властвовать.
   Небольшой досуг мутантам нужен тоже, чтобы они играли в разрешённые законом игры, не нарушающие стабильность. Ведь резкие перемены могут угрожать законной стабильности. И их следует остерегаться. Остерегаться следует революционных научных открытий. Наука должна быть под контролем, чтобы она не нарушала строгую законодательную базу, чтобы даже не подтачивала её.
   Науку, искусство - под контроль. Они могут расхолаживать, давать недозволенные рецепты инакомыслящим.
   Наркотическое стимулирование поощряется. На это наука не должна посягать своими предложениями. После стимуляции человек проспится и всё нормально - говорят власть предержащие. Если наука говорит другое, говорит о тяжких последствиях даже лёгкой пыльцы конопли, то такую науку приостанавливают. Такая наука причисляется к инакомыслию. Такие самостоятельные взгляды причисляются к ненаучным взглядам.
   Власть задумывается: не приведи Господь, пойдёт в рост и развитие самосознания людей. Какая может быть тогда общественная жизнь?
   Другая.
   Для другой общественной жизни и власть должна быть другая.
   Но законом выведен долг только один - для властей. Каждый должен только властям. И если у человека есть какие-либо особые склонности к какой-либо деятельности, то эта деятельность должна служить властям. Иначе она, эта деятельность, искореняется вместе с человеком.
   Вот и всё. Нет человека - нет проблем.
   Всяким научным изысканиям ставят препоны, если они не служат закону, утверждённому властями. Всех несогласных умертвить. Еретиков, инакомыслящих отправляют в камеру смертников. Среди них - жаждущие истины, красоты, но нарушающие неизменный, абсолютный закон сожительства людей.
   Вот в таком обществе я живу. В таком обществе работает моя мысль: как изменить это общество, в какую сторону изменить. Вижу, как люди вскидывают на меня глаза, когда я говорю свои речи. Просят о помощи? Просят что-то изменить? Или... Настораживаются? Видят угрозу? По-разному. Разные глаза. Какие-то добрые, отзывчивые. Какие-то свирепые, непримиримые. Со свирепыми и непримиримыми, настроенными задираться, имея физическую силу, я держусь неуважительно, даже, можно сказать, недружелюбно. Конечно, если они не полезут в драку в силу моего снисходительного примиренческого тона, то обязательно нашепчут властям о том, что я не то, что надо, говорю.
   А говорю я, как думаю. Что мне терять? Терять мне нечего. Всё уже потеряно. Жена, сын - потеряны. Родители потеряны, давно умерли. Одинокий как перст. Заброшенный в этот кошмарный мир общественных отношений патологического характера.
   То, что грозят опасности от властей, от людей, говорят мне мои сны. Они указывают на мою тревожную жизнь, на расшатывание моей психики. Ведь если психика цельная, крепкая, здоровая, то сновидения совсем отсутствуют. Лёг спать, проснулся, будто бы и не спал вовсе, а по времени прошло шесть-восемь часов. Но такие периоды бывают не часто. А так обязательно гложет какая-нибудь тревога. И не только за себя. За других. Например, я не хочу, чтобы молодёжь становилась гомиками. А власть своей пропагандой настраивает на это. Не хочу, чтобы люди подпадали в зависимость даже от лёгких наркотиков, на первый взгляд, безобидных. А власть способствует тому, чтобы люди подпадали, были зависимыми.
   Сейчас мне сны снятся довольно-таки редко. Раньше было намного хуже. Бывало, приснится какой-нибудь кошмарный сон про чудовищ, а потом живёшь и ожидаешь, что подобное чудовище выглянет из-за портьеры, или вылезет из-под кровати.
   Всё чего-то ждёшь. Не чувствуешь себя в безопасности. А отчего? Оттого, что где-то кому-то сказал что-то не то. И понимаешь, что тебя взяли на заметку. Понимаешь, что тебя преследуют. И если станешь уж слишком неугодный властям, то тебя собьёт какая-нибудь, на первый взгляд, случайная машина. Или просто прирежут или пристрелят в подъезде. Так прирезали, а потом и пристрелили, потому что был сильно живучий, моего близкого друга, с которым я вёл долгие разговоры на политические темы. Тогда я подумал о себе, о возможной моей участи... Долго было мне тревожно и уныло после кончины моего друга таким путём: прирезали, а потом ещё и пристрелили. Казалось бы, выйдешь в пространства, в степи... Свобода... А тебе кажется, что небо падает на голову и вот-вот придавит, размозжит тебе мозги, черепную твою коробку.
   В таком социуме, в таком окружении людей - всё так шатко, неустойчиво. Даже если отдаляешься от них, выходишь в пространства, в степи. Даже если поднимаешься в горы, смотришь на всё с высока, как в медитативном состоянии. Казалось бы, видишь далеко. Но понимаешь, что придётся всё равно спускаться вниз, к людям, которые будут зажимать тебя в тиски, заставлять смотреть под ноги, а не вдаль, в небо... Так и ожидаешь какой-нибудь подножки.
   Я уже привык ждать самого худшего. Страхи прошли. Адаптировал. Приспособился. Однажды что-то внутри оборвалось. И я впал в ту внутреннюю безмятежность, которую буддисты называют нирваной. Вот так и живу в этой нирване.
   Блаженно-спокойного времени никогда у меня в моём окружении и не было. Но организм приспосабливается, приспосабливается к чему угодно. Психика приспосабливается. Возникают компенсаторные реакции на что-то так уж непреодолимое.
   Когда-то я уставал от своих бесконечных сомнений. Теперь, повидав виды, внутри у меня присутствует стержень, появился стержень того, в чём я никак не сомневаюсь. С этим стержнем я успокоился. Впал в нирвану. Значит, нирвана не такая уж и пустота? Что? Некая наполненность? Во всяком случае, когда-то я чувствовал себя не в своей тарелке, чувствовал себя гадким утёнком. Теперь такого нет. Смеюсь. Разыгрываю комедию. Говорю, и разыгрываю. Веду словесные игры. Что, стало всё пополам?
   А что делать? Что делать с такими людьми? Приспосабливаюсь. Но... подмечаю угрозы. Недавно, два дня назад за мной шёл человек. Долго шёл. Что? Следят? Вполне может быть. Ведь сейчас мне так особо ничего не чудится. Стал более чётко воспринимать действительность. И... стал понимать, что свободно могу погибнуть. Может быть, и так, как мой друг, которого прирезали, а потом ещё и пристрелили в подъезде. Уж больно живучий он был.
   Предчувствую. Предчувствую неладное. С этими предчувствиями и живу. Периодически напрягают дурные вести. А потом всё же берёт верх полоса нирваны, безмятежности.
   В юности я вообще жил в испуге. Жил среди хромых, калек, недоразвитых, наркоманов. Они забирали у меня много времени. Ничего не могли. И я помогал. Помогал и чего-то ждал. Чего? Да я и сам не знал. Тогда меня ещё никто не преследовал. Тогда не было за что преследовать. Ещё не сформировалось отрицательное отношение к властям, к сильным мира сего.
  

17.

  
   Тогда, в далёкой юности я сильно менялся. Сейчас нет, не меняюсь, как Бог. Главенствую над собой, над своими пристрастиями, принадлежу себе, ни от кого не завишу, не подчинён. Свободен. Но... понимаю, что моя независимость неестественна. В ней много искусственного. Специальные долгие медитативные практики... Понимаю, что за мной могут прийти. И зарубить на корню. За мой язык. За мою открытость, которая порождает у окружающих инакомыслие.
   Уже и старость приближается. А власти меня ещё не завалили. Страха перед смертью нет. Нет страха перед тем, что будет со мной после смерти. Поэтому-то я и не обращаюсь к религии, и не вступаю ни в какую религиозную общину. Имею своё понимание Бога и следую этому пониманию. У меня Бог не является из облака в человеческом облике и не посылает с неба свет, а он есть сам свет. Свет не имеет массы, изменяющейся во времени. Значит, свет вне времени, вечный. Бог - вечный свет. А я? Я в будущем стану светом? Пока я хочу быть светом для тех уродов, которые меня окружают, которые дурачатся и резвятся, успокоенные парами гашиша или какого-нибудь другого лёгкого наркотического снадобья. Их устраивает твёрдый, как дикий камень, общественный порядок, который установила власть, но который, на мой взгляд, не имеет будущего. Они верят в то, что им предлагают и продолжают дурачиться, резвиться... Я же намереваюсь всё это прекратить. Во всяком случае, постоянно пытаюсь всё это сделать. Конечно, силы неравные. Информационная сеть во владении властей. А она, эта власть забивает мозги народу. А народ принимает. И жуёт то коку, то гормональные резинки, изменяющие естественное состояние человека, то слушает синтетическую музыку на ощущениях, то смотрит фильмы подобного характера, от которых утрачиваешь себя, улетая в глубокую иллюзию. В людей впихивают ценности, против которых я восстаю. Оттого я и слыву врагом народа.
   Я против существующего общественного порядка. Я сильный. Потому что ради этого отрёкся от самого себя. Но... власть сильнее. И я порой иду на компромиссы. Власть своей пропагандой заражает всё население. А человек слаб. Он потворствует своим желаниям и идёт на поводу у властей. Мне не совладать с властями. Чувствую это. Но сопротивляюсь. Пока сопротивляюсь. А что будет дальше, не знаю. Пороки, пропагандируемые властями, могут закрасться и в меня. Пока я предотвращаю всякие потуги властей залезть в мою душу.
   Противиться соблазнам трудно. Но я был озарён состоянием Бога. И в высокой степени владею собой. К тому же регулярно подпитываю себя медитативной практикой в те тяжёлые минуты жизни, когда другие, чтобы отдохнуть от каменной непроницаемой реальности, прибегают к химическим стимуляторам, расхолаживая обмен веществ своего организма. Да, лёгкий пар гашиша или какого-нибудь синтетического наркотика примиряет вас с врагом, с вражеской властью, с посягательствами властей, усмиряет ваш благородный гнев, даёт отдохновение без всяких слёз на глазах, ложное отдохновение, иллюзорное. Оттого-то и проблемы не решаются. Вы отступаете. Всё неприятное отстраняется. Вы перестаёте стойко переносить невзгоды, неудобства. Унижение и боль, причиняемые вам властями, уходят с приходом того состояния, которое вы получаете, приняв внутрь себя химикат, синтетическое стимулирующее вещество. Таких веществ насинтезировали и напроизводили множество, на все случаи жизни. Они изменяют гормональную систему организма. То стимулируют выброс в кровь адреналина, вызывая ярость и страх. То стимулируют эндорфинную систему, дающую успокоение, блаженство. Но всё это нарушает естественный ход обмена веществ. И всё это имеет серьёзные последствия в виде болезней.
   По мне так лучше принять любые неудобства и жить естественной жизнью, воспринимая окружающую реальность как она есть, со всеми её изъянами.
   Большинство предпочитает жить с удобствами. Они уходят от опасных жизненных ситуаций, закрывают глаза на многое, на то, на что никак нельзя закрывать глаза. Они уходят от свободы. Продаются властям. Но в конечном итоге они живут в страхе перед завтрашним днем, потому что власть не туда их ведёт. Не туда, куда надо.
   Я знаю, куда надо. Но... замечаю, что зачастую это своё знание я выкрикиваю в пустоту, закрывшись в своей пустой квартире. Выкрикиваю не людям, а в пустоту окружённую стенами. Выкрикивать людям мне не позволено. Власти не позволяют.
   Живу в безмятежном состоянии. В нирване! Хе, хе! В таком обществе жить в безмятежности - роскошь. В таком обществе жить в безмятежности просто опасно. Нужно быть настороже. Тогда выживешь. Что, вокруг люди? Неодушевлённые камни! Только движутся. Полощут языками. Отзывчивости ноль. Автоматы, а не люди. И их заводит власть. Заводит средствами массовой информации. С утра до вечера долбит то, что ей выгодно. Бесконечно повторяет то, что ей выгодно. А повторение - мать учения.
   Власть, заведённая как реклама. Говорит, говорит, говорит... Уши прожужжала. Волей-неволей ты в этой атмосфере. Эта атмосфера везде, повсюду. Разве что выберешься на природу и выключишь свои карманные средства массовой информации: мобильный телефон, радио, телевидение. Или же запрёшься в четырёх стенах своего жилья и тоже выключишь все средства массовой информации. Но, бывало, когда ты всё это выключишь, а тебе всё равно мерещится, что перед тобой стоит представитель департамента и долбит тебе, что власть - это единственный шанс, путь к свету.
   Для меня свет - это Бог. Он бессмертен, не имеет массы и поэтому не изменяется во времени, то есть вечный. Вечный - значит, вне времени. Истина это или нет. Кто доподлинно знает? А говорят, говорят... Вот так по аналогиям и ассоциациям можно поддаться на провокационные речи властей. Хе-хе!
   В "Письме 2020" я записал так: "Я состою из массы, а значит, на меня влияет время. И здесь ничего не поделаешь. Чтобы стать вечным, я должен превратиться в свет. Если бы это было возможно, то моё время прекратило бы на меня влиять. Я бы существовал вечно. Но в силу своего веса я не могу стать вечным".
   Что, начать сбрасывать свой вес? Хе! Смешно, конечно. В результате можно получить только лишь уязвлённое своё "я", уязвлённое неуспехом.
   Всё это, конечно, фантастические варианты. Тут бы дотянуть до конца жизни, чтобы тебя власть не пришила за твой язык. Тут бы, чтобы у тебя не сдали тормоза, и ты не сорвался, не кинулся в нервно-психическую патологию. Но это не случается, и я доволен собой. Правда, бывает, что, глядя на всю атмосферу в обществе, на толпы мутантов-кретинов, становится не по себе. Но я беру себя в руки. У меня достаточно внутреннего богатства и житейской мудрости, чтобы владеть собой, не кидаться в панику.
   Конечно, глядя на то, что власть творит со своим населением, у тебя подтачивается смысл твоей собственной жизни. Ты понимаешь, что может быть достигнута точка невозврата. И тогда всё полетит в тартарары. Будет всем конец. А значит, и конец твоей собственной жизни - памяти о ней.
   Конец твоей собственной жизни начерчен ясно и однозначно. Но перед этим будет конец смысла жизни, того смысла, который у тебя в воображении, который питает тебя энергией.
   Конечно, после медитативной практики многое в воображении умирает. Ты очищаешься. Но... основной смысл жизни остаётся. Он становится ещё более концентрированным в твоём воображении и ведёт тебя.
   А так, куда идти? Но идти надо. Конечно, нельзя доподлинно предсказать, куда нас занесёт в нашем движении, в нашей ходьбе. Невозможно заранее угадать, что вспыхнет в твоём воображении, чтобы вести тебя дальше. Но воля, концентрирующаяся на конкретной цели, постоянно подправляет, чтобы тебя не занесло. Одним словом, контроль есть. Этот контроль полностью отсутствует в снах. Сновидческие образы приходят, а ты отсутствуешь, спишь.
   Вот, вот... Сновидения! Там ты теряешь контроль полностью. Но там он не нужен. Когда в сновидениях тебя преследуют злобные призраки с ножами и топорами наперевес, то это отражает реальное положение вещей в твоей жизни. Сновидение наталкивает тебя на мысль, предупреждает, что в твоей жизни есть те, кто тебя преследует, следит за тобой.
   И действительно, когда мне начинают сниться образы людей, преследующих меня, то в своей повседневной жизни я замечал, что за мной следят. Подсознание как-то регистрировало, независимо от моей сознательной жизни. Даже совсем недавно, два дня назад, снились монстры, преследующие меня по пятам. После этих сновидений я обнаружил за собой слежку.
   Проснулся ночью весь в поту от преследователей. А днём заметил человека, который долгое время шёл за мной. Я конечно, ускользнул от преследователя. Это было в городе, на проспекте. За мной следили в толпе. Но толпа помогла мне затеряться.
   Что будет со мной дальше, не знаю. Но знаю, что будет дальше со всем человечеством. Солнце сожжёт землю вместе со всеми живущими на ней людьми. Выход из положения не найден. Проблема остаётся открытой. Я наталкиваю на решение этой проблемы всех. И в первую очередь ориентирую на это власти, которые владеют материальными, техническими и всеми какими только можно ресурсами для решения этой проблемы. Но... безрезультатно. В ответ только преследование и затыкание рта, чтобы я не говорил ничего на людях.
   Были случаи, что те субъекты, которые преследовали, вмешивались и сбивали меня с толку, когда я объяснял людям, объяснял толпе реальное положение вещей, и что власти не занимаются решением серьёзных для всех нас проблем.
   Уберечь от всех опасностей я себя не могу. Это ясно. Ясно как божий день. Но... я и не стараюсь себя уберегать. Хочу, чтобы уберегли себя люди, все жители, и не только нашей страны. Чтобы они собрались все вместе и решили приложить все силы в направлении своего собственного спасения. Чтобы они отвергли то, что предлагают власти. Так нет же. Среди людей - всякий народ. Множество мутантов, которые вообще поддерживают власть. Одним словом, единства никакого нет. Единомышленники сбиваются в небольшие группы. А чтобы их объединить, мой план всеобщего спасения, наверно бы, сработал. Но мне не дают и слова сказать. За мной ходят люди, которые меня преследуют и не дают высказаться, когда я собираю возле себя представителей различных общественных организаций. На меня сразу вызверяются:
   - Ты хочешь свергнуть наше правительство!
   - Ты - враг народа!
   - Ты должен соблюдать закон, а не нести ахинею!
   Меня не несёт течением точно щепку в быстрых водных потоках.
   "Я есть". - так говорю я себе; и не теряю себя в водоворотах всевозможных мнений. Меня нельзя сбить с толку. Конечно, опасность захлебнуться в водоворотах человеческих мнений есть. Есть такая опасность. Но... не для меня. Я чётко знаю, что надо и что никак не надо, что жизненно и что никак не жизненно. А вот как увеличивать всё то, что жизненно - это вопрос. Много вопросов. И вопросы эти серьезные, потому что власти не на стороне жизненного. Во всяком случае, я так считаю.
   Понимаю. Если я не утону в водовороте всяческих мнений людских, то меня убьёт власть как помеху. Не оттого ли я побаиваюсь чужих людей, незнакомых? Хотя свои... Сегодня они свои, а завтра продадут тебя за мелочь, за медный грош. Такие люди, такой социум, в котором я живу.
   А жить надо. И бороться надо. Хоть и понимаешь, что ты - мелкая кроха на поверхности земного шара, а с космических пространств тебя и не видно. Тебя как пылинки не видно. И никого у тебя нет. Жена умерла. Сына убили. Родители умерли... Один. Одинёшенек. И с государством не связан. Нигде не работаешь. На пенсии. И время идёт. Старость подкатывает. От этого гнетущего состояния сознания у меня не наблюдается. За жизнь, за её прелести не цепляюсь. Придёт смерть, значит, придёт. Перед смертью про кого я вспомню? Про маму. Она вложила всю себя в меня. Правда, бывает думаешь о всех гадах, которые тебя окружают, и возникает желание их всех пережить. Но не получится. Есть гады помоложе меня. И хорошо пристроились у государственной кормушки. Холёные. Не клятые, не мятые. Как их пережить? А они делают зло. Подпевают властям, которые делают зло. И это зло безнаказанно. Я уйду из жизни и не зафиксирую в своём восприятии возмездия. И этого возмездия, возможно, вообще не будет. Зло останется безнаказанным. Всё. Приехали. Куда дальше? А дальше - пропасть. Зло-то безнаказанно.
   Я видел безнаказанное зло, и не раз. От этого возникает желание покончить свою жизнь самоубийством.
   Вспоминаю свои промахи. И хочу ещё раз начать свою жизнь заново. Заново, конечно, не получится. Но подправить свои промахи можно. Просто не повторять больше своих ошибок. Очиститься и не повторять того, за что сам себя будешь клясть.
  

18.

  
   В отношении чистоты я не уповаю на Бога, как это делают многие. Считаю, что они просто не понимают Божественное, Божественное как Самодостаточное. Поэтому для меня дико, когда я слышу вопли:
   - Боже, очисти меня!
   - Боже, сделай меня чистым!
   Я сам себя делаю чистым и тем самым поднимаюсь к "Высшему", которое в принципе и названо Божественным. Для этого я водой очищаю тело, а медитацией - душу. И дух мой воспаряет. В этом отношении у меня выработался целый комплекс специального образа жизни, со своей символикой в представлениях, вплоть до символических жестов, жестикуляции чисто физически. Всё это я описываю в своём "Письме 2020". Хотя... жест есть жест. И новые поколения людей, прочтя моё "Письмо 2020", могут не уловить таинство символики моего жеста. Его следует проделать. Оттого подумываю заснять на киноплёнку все жестикулярные комплексы своего образа жизни.
   Понимаю. Время идёт и многие жесты уже непонятны. Непонятны жесты древних народов, оставшиеся ещё в культуре. Но... очень ясны жесты властей, которые пропагандируют населению синтетическую пищу. Во всяком случае, мне всё понятно, когда предлагают какой-нибудь мучной суррогат. Разобравшись, понимаешь. Кормят синтетикой. Кормят гормонами. Оттого я и завёл свой огород. Выращиваю более-менее экологически чистое. Почему более-менее? Да потому что всё в округе пропитано химикатами. И никому до этого нет никакого дела. Вот и возникает злоба на власть, во владении которой всё это.
   Для властей пища выращивается отдельно, в экологически чистых районах.
   Цивилизованный мир, в котором я живу, загрязнён основательно. Такая цивилизация во многих отношениях патологична. Следовало бы бежать от неё. Но куда? Некуда. Остаётся бороться, только бороться. И с собой бороться тоже. Потому что эта патологическая цивилизация-атмосфера в тебя проникает, проникает незаметно каждую минуту жизни. Ведь ты просто живёшь в ней, в этой цивилизации, патологической цивилизации, нечеловечной.
   Сказать, что древность была идеальна? Нет. И в древние времена патологии хватало. Не потому ли в религиозной сфере была практика раздеваться, обнажая спину, и хлестать себя верёвочным бичом по этой спине. Провинился, перед собой провинился. Сплоховала воля. И хочешь овладеть собой снова, очиститься, оздоровиться. И хлещешь себя верёвочным бичом, ставя границы, отторгая содеянное в прошлом. А можно себя вовсе не бить. Просто не повторять ошибок. Но слаб человек. Повторяет ошибки. И колотит себя за это. А ошибался, потому что внешняя атмосфера настраивала на это.
   В те древние времена власть была не лучше. Но сейчас она достигла, на мой взгляд, апогея в своей ублюдочности. Потчует население химикатами, наркотиками. Предлагает лёгкие наркотические средства повсеместно. Чтобы что? Чтобы зло, которое она совершает, стало для человека нереальным? Чтобы зло власти превратилось в добро? Чтобы пробуждать в человеке снисходительность?
   Боль.
   Показатель - боль.
   В человеке возникает боль. И он восстаёт. Восстаёт против химической и наркотической жизни.
   Восстаёт против воющей музыки.
   Восстаёт против эпатажных стереофильмов.
   Эпатажное искусство в почёте. И разумный человек это замечает. И делает замечание производителю. А производитель под каблуком власти, которая посылается на могущество Бога. А она, власть, преемник этого Бога. А Бог всесильный и всемогущий, и мы для него мошкара.
   Да нет же. "Мы Боги". Бог есть Дух. А гром и молния в небе вовсе не от Бога. Власть поселила в людях полный комплекс заблуждений о Боге. Назвала себя преемницей Бога, и продуцирует гормональную пищу для населения. Этот контроль на уровне пищевых продуктов является сверхнаглостью властей. Каждому приписывается определённый гормон, определённая диета.
   У человека слабая воля. Он соблазняется на ароматизированные пищевые продукты, которые предлагает власть. Потом человек бичует себя за то, что соблазнился. Слабость воли. Что поделаешь. А власть делает своё дело. Разрабатывает всевозможные пищевые добавки. Кроме того, что добавляет гормоны, так в ход идут и неорганические вещества. Всевозможные соли: магния, калия, кальция. Каждому приписывается своя, ему принадлежащая диета. И вдалбливается в голову, что эта диета сохраняет молодость. А она просто для того, чтобы сохранять контроль над человеком. Один из аспектов контроля.
   Чего только не кладут в пищу...
   Чего только не кладут людям в мозги пропагандой...
   Пропагандой умело человека заражают определёнными идеями. И он скандирует приветствия властям. Скандирует, пока не стало больно.
   Боль.
   Боль показатель. Её надо прекратить.
   Так стрелки переводят на человеческую слабость. Мол, плоть соблазняет.
   Плоть восстаёт.
   Так что, умертвить эту плоть?
   А как? А никак!
   Петь, плясать, продуцировать жизнь!
   Но ради чего? Ради жизни?
   Нет! Ради властей, дающих жизнь!
   Ради властей? Для меня - это дурман.
   Вот!
   Чтобы не было такого понимания, следует принять одурманивающие вещества. Лёгкий наркотик. А он везде. Цивилизация, в которой я живу, пропитана химикатами.
   Не потому ли возникает желание начать всё сначала.
   Химикат, проникший в тебя. Сбил тебя с толку. И ты хочешь начать всё сначала.
   Но за тобой неусыпно наблюдают власти. Наблюдают, как ты хочешь начать всё сначала.
   Обойти химикат, попадающий в тебя, в твои внутренности?
   Нет. Он предназначен для тебя. Он тобой руководит.
   Следят за каждым. На своём опыте убедился. Но никто не знает, что за ним наблюдают. Некоторые, такие как я, догадываются.
   Прожив большой кусок жизни, столкнувшись со многими случаями слежки, можно нащупать и понять технологию слежения.
   Я не раз убеждался, что каждое твоё слово подслушивают. Надо изощряться, чтобы остаться наедине с собой, и чтобы около тебя не было подслушивающих устройств. Подслушивающих, подсматривающих.
   Я долго раздумывал, намереваясь фиксировать свои мысли на бумаге, начать своё "Письмо 2020". Ведь необходимо было иметь место, чтобы тебя никто не видел, не подслушал твои мысли, которые ты шепчешь, высказываешь вслух.
   Если "Письмо 2020" обнаружат, то меня ожидает смерть. И я это прекрасно понимаю. Но я всё же сажусь по вечерам и пишу. Время унесёт всё. Ну а вдруг что-то останется для тех далёких будущих поколений, для которых то, что я переживал, сгодится, пойдёт на пользу.
   Для кого я пишу "Письмо 2020"? Для тех будущих поколений, которые могут оказаться несмышлеными в области тех человеческих отношений, которые я испытал на своей шкуре. А испытал я на своей шкуре убийства, расстрелы без суда и следствия, уничтожение людей, массовые убийства ни в чём не повинных людей: женщин, детей... Когда я становился свидетелем подобных происшествий, на которые я никак не мог повлиять, то придя домой, я вдруг начинал писать - просто в приливе чувств.
   В "Письмо 2020" заносились подробности расправы над невинными. Выплёскивая на бумагу все свои впечатления, я тут же каялся, что не смог предотвратить бесчинства. Панически хватаясь за волосы на голове одной рукой, другой - я водил пером в надежде, что ничего не упущу, выложу всю правду о бесчеловечности, о бесчеловечных человеках. Подобные человеки свои преступления делают с расчётом, что им за это ничего не будет. Откуда такая уверенность в безнаказанности? А она должна быть, эта уверенность. Ведь преступники - это трусы. И они идут на преступление, потому что есть уверенность, что всё пройдёт безнаказанно. Ведь у них включена сознательная жизнь и они всё рассчитывают. Серийные убийцы. У них сознательное продумывание варианта, при котором никаких свидетельствований о преступлении не будет.
   Безнаказанность. Это один из источников преступности.
   Когда за тебя заступается ещё более сильный, чем ты, то преступность процветает. Преступник чувствует, что наказания никакого не будет, что сильные мира сего - на его стороне. Сильные - это богатые люди у власти. Они заступятся. И можно бесчинствовать.
   Сильные - это большие государства с ядерным арсеналом. Солдат такого государства легко начинает мародёрствовать, насиловать, применять пытки к военнопленным с полным размахом. То есть становится преступником.
   Жизнь страшная и ужасная в тоталитарных государствах, где власть отделена от народа и занимается насилием, внедряя выгодные властям законы. Все законы направлены на то, чтобы "всё и вся" поставить под контроль.
   Под контроль - рождаемость. Тогда власть распространяет агитационную информацию о создании "неполовых братств", неполовых общественных организаций. Естественно возникают противники подобных организаций. Эти противники объявляются инакомыслящими, еретиками. И их вылавливают, этих еретиков, перевоспитывают. Для вылавливания находятся добровольцы. Эти добровольцы шпионят и доносят властям информацию о неугодных. Возникает атмосфера нелегальности. Возникают нелегальные Братства, которые осторожничают в отношении чужих людей. Но в этом отношении как не скрывайся, а всё равно тайное становится явным. Например, нелегальное Братство распространяет запрещённые книги, которые написали инакомыслящие, книги, которые власти оценивают как ересь. Так вот эти книги попадают к стукачам, шпионам, которые всё доносят властям. И тогда распространителей можно поймать просто на горячем. И привлечь к ответственности.
   Вот в таком обществе я живу. Вот в таком окружении функционируют мои мозги. Не оттого ли у меня мои размышления порою, ну, крайне беспомощные. Хоть бы меньше этой беспомощности попадало при письме в моё "Письмо 2020". Что я творю, и сам не знаю. Зачастую моя рука пишет то, с чем я не согласен, что я не принимаю как человек, как личность. Пишется автоматически всё, что случается, всё, что встаёт в представлениях моего сознания. Фиксирует непосредственно атмосферу моего духа, атмосферу всего, что вокруг.
   Так и выплёскивается из моей души на бумагу то, что является опасным для меня, то, что власть может расценить как приносящее ей вред.
   Я живу в обществе, где власть терроризирует население. Власть - террорист. У отдельного маленького слабого человека парализуется воля. Он перестаёт сознательно управлять собой. А если нету сознательного участия в жизни общества, то общность людей разрушается. Каждый сам по себе, боится за свою жизнь. Эта боязнь нарастает, превращаясь в отъявленную трусость. Усиленный терроризм порождает всеобщую трусость, которая, бывает, помогает человеку выжить физически. Трусость становится прибежищем для человека. Он уходит из поля всеобщности. Но он не может отделаться от того, что чувствует себя подозреваемым, хотя ничего особенно противоправного не совершил. Оторванный от всех и чувствующий себя подозреваемым, человек начинает подозревать другого, рядом живущего. Тревога, боязнь перерастают в страх, от которого усиливается подозрение в отношении рядом живущих людей. От страха, чтобы выжить, при ощущении, что вот-вот тебя заложат властям, напишут на тебя компромат, донос человек сам начинает закладывать рядом живущих людей, писать на них компроматы.
   Он видит несоответствие поведения людей тем законам, которые есть. Опережая действия властей, он сдаёт этим властям своих близких, с которыми живёт, обвиняя их, тем самым выгораживаясь перед властями, выгораживаясь и выживая. Вполне возможно он думает и по-другому, не так, как власти. Но молчит. И исполняет то, что скажут. Но так, как он думает, всё равно могут узнать. Существуют специально назначенные люди по профессии "Контролёры мыслей". Они всюду рыщут и вынюхивают, что люди говорят в частных разговорах со своими близкими. Поэтому, если ты думаешь не так, как надо, и где-то случайно обмолвился в разговорах с близкими друзьями, приятелями, сослуживцами или даже с родственниками, то до тебя со временем всё равно доберутся. Доберутся и арестуют как неблагонадёжного.
   Всё, что ты скажешь, взвешивают, насколько оно является помехой для власти, насколько оно противоречит существующему закону.
   Взвешивают и арестовывают. Арестовывают обычно по ночам. Наверно, чтобы не будоражить окружающих, не провоцировать возникновения волны негодования. Ведь арестованный человек исчезает - и навсегда. Так лучше, чтобы мало кто об этом знал.
   Вот так. Вот в таком обществе я живу. Люди просто исчезают. Неугодные исчезают. Их место занимают мутанты. Что будет дальше, страшно подумать.
   От людей инакомыслящих и не поддающихся перевоспитанию, избавляются тайком. А вот при военных действиях, захваченных пленных, так их демонстративно на площадях вешают. Наверно, чтобы дополнительно запугать население и показать безмерную свободную силу власти. Чтобы обычный человек и думать не мог как-то по-другому, не так, как требует власть. Чтобы его перемкнуло как-то иначе поступать.
   Я знал одного мужчину, приятель, который чистосердечно признавался, что живёт в постоянном страхе. Но это уже был повод, чтобы за ним контролёры мысли установили слежку. Следили постоянно, неусыпно ожидая что он не выдержит жизненных нагрузок и проговорится, скажет что-нибудь, что идейно не соответствует политике властей. И он-таки проговорился, сказал: "Нечего поклоняться сильным мира сего, унижать себя". И этого было достаточно, чтобы он однажды исчез безвозвратно и навсегда. Я в дальнейшем не мог обнаружить никаких следов его.
   Вот в таком обществе я живу. О каких высоких материях можно думать? Тут как бы выжить, не обмолвиться. Как меня ещё не замели, не знаю. Тот мой приятель обмолвился и исчез из-за своей незначительной обмолвки. Так это, по-видимому, оттого, что он работал в военной промышленности и много знал. А там нужны надёжные люди. Там работает много мутантов. Надёжных. Надежных, но безмозглых. Но военную технику надо развивать, придумывать что-то новое. Для этого нужны мозги. Поэтому привлекают специалистов-инженеров, творчески мыслящих. Но за ними следят и днём, и ночью. А народ во многом продажный, серый. Поэтому эти творчески мыслящие люди зачастую попадают в сложные жизненные ситуации.
   Я-то знаю этот народ. В своём большинстве он оскотинился полностью. Доносят даже на своих родителей. В семье дед, отец, мать... сказали какую-нибудь фразу против власти и тут же какой-нибудь из родичей бежит к контролёру мыслей доложить. Заложить своего близкого. Какое будущее может быть у такого общества? А никакого. А я, глупец, думаю о таком будущем обществе, которое будет единым, и будет иметь возможность выживать даже при самых критических ситуациях, при катастрофических ситуациях космического масштаба.
   Будущее. Его, конечно, трудно как-то вообразить. И тут под боком ещё сообщество, которое никак не вписывается в возможность выживать не то что в условиях опасностей космического масштаба, а в положении обыденной жизни на Земле. Значит, что? Будущего нет, не будет? Так для кого я пишу своё "Письмо 2020"? Я довольно-таки часто спрашиваю себя об этом. Пишу нужную информацию для будущих поколений? Или просто воображаю? Пристрастие воображать! Э-э-э-э-э-э... Нет.
   Вижу, ждёт меня смерть. Вижу её рядом. Ну, ладно меня смерть заберёт. Но вижу уничтожение всего человечества. От космических катаклизмов смерть будет всем. Вижу. Мои представления и воображение так подсказывают. Моё "Письмо 2020" сгорит в огне, пришедшем из Космоса. Превратится в пепел. Да, человечество превратится в пепел. А со временем и вся Вселенная превратится в пыль. Кто прочтёт моё "Письмо 2020"? Хе-хе. Наверно, в первую очередь власти, когда я отойду на тот свет. А если они это прочтут при моей жизни, то мне конец. Они и моё письмо и меня сотрут в порошок.
   Но я пишу. Сохранится моё письмо, не сохранится? Не знаю. Но через него можно обратиться к будущему. И я обращаюсь.
   Подхожу к столу, открываю свою тетрадь под названием "Письмо 2020" и пишу: "Всё будущему времени. В настоящий момент я уже мёртв. Следовательно, моя мысль - не мой интерес. И она не влечёт за собой смерть живому, когда я, чтобы выжить, посягал на это живое.
   Вспоминаю слова из книги по дзен-буддизму:
   "Живя, будь мёртв.
   Будь абсолютно мёртв.
   И делай всё, что хочешь.
   Всё будет хорошо"
   Здесь дзен-буддизм говорит не о настоящей смерти, когда человек по-настоящему мёртв. Здесь просто состояние души несуетное. Человек владеет собой. А вот то, что я перепачкался пастой, истекающей из моей поломанной авторучки, то это для меня уже попахивает подлинной смертью. Если я не ототру чернильные пятна и они выдадут меня, кто-то увидит, и начнут выяснять, что я там писал такого, то мне будет действительно конец. И тогда будет совсем не так, как в дзен-буддистских текстах. Там "живя, будь мёртв., А я? А я, не живя, буду мёртвым".
   В своём письме я отражаю всё, что случается в данный момент настоящего. Вот и зафиксировал тот момент, когда потекла авторучка и я весь перепачкался. Если действительно кто-нибудь увидит чернильные пятна на моих руках, то обязательно сообщит куда следует. Надо скорее оттирать пятна на руках. Спрятав свои письмена, подумал: "Увидят пятна, то письмена найдут. По-любому, где бы я их не заныкал".
  

19.

  
   Открываю тетрадь "Письмо 2020" и читаю о том Высшем состоянии, которое меня посетило однажды: "Когда я двигаюсь, читаю, пишу, ОНО немного смазывается за суетой. Но когда я в неподвижности, ОНО расцветает".
   Я много раз перечитывал этот отрывок. Долго размышлял о нём, вспоминал даосов, их недеяние. В недеянии нет суеты. А может быть так, что не будет суеты и в деянии. Во всяком случае из "Письма 2020" видно, что мои деяния, когда я двигаюсь, читаю, пишу суетны. Это видно из текста. Заброшу, наверно, чтение, письмо... Они суетны.
   В движении суета. Но... не двигаться нельзя. Без движения приходит смерть. Надо двигаться, что-то делать. Надо жить полной жизнью. Противостоять всем негараздам, всякой несправедливости. Как раз несправедливость побуждает меня двигаться, действовать. Чтобы переделать мир, переделать людей. Переделать всё согласно своим образцам, своим идеалам.
   Ну как это так - в одной семье у людей нет единства? Даже если его и нет, но... закладывать члена семьи властям, доносить на своего отца, на свою мать органам госбезопасности, чтобы их повязали...? Ну, это верх скотства. Отец, мать в тебя вложили все свои энергии, силы, здоровье, время. А ты их сдал? И кому? Власти! Властям! Этому бесчеловечному монстру. Отца, мать дать на растерзание этому узурпатору. Да какие б они не были, твои родители.
   Нормально, когда все члены семьи стоят друг за друга, помогают друг другу. Лично я помню свою мать. Она много говорила против властей. Я же по своей молодости был на стороне порядка, который создавал государственный аппарат. Я был эгоистичен, хотел выбиться в люди, примкнуть к тем государственным органам, которые ничего жизненного не производят, а только лишь оберегают тех главных монстров власти, которые закрылись в своей скорлупе и не видят страданий простых людей. Да, я был в своей юности на стороне властей. Мне нравились парады, которые они устраивали. Но чтобы сдать свою мать властям за её слова в их адрес? Такого мне и в голову не приходило. Ведь она любила меня. Она принесла себя в жертву своей верности, верности мне, всей нашей семье, какой бы она не была, эта семья.
   Я блаженствую, когда понимаю, что не опустился до того, чтобы сдавать членов своей семьи властям. Вовремя осознал подлую душу этой власти. И осознал, что есть возможность смести эти узурпаторские органы. Возможность маленькая, но она есть. Власть позволяет себе убивать людей без суда и следствия, убивать неугодных ей. С этим смириться никак нельзя. Такую власть следует нивелировать. Иначе с годами вся наша человеческая жизнь будет становиться всё хуже и хуже. Ведь со временем в умах людей поселяется ложь, которую продуцирует власть. Ложь разливается, распространяется всюду. И нет уже места правде. Ложь становится на место правды, смещает её. И надо что-то делать. Надо действовать. Если действовать без суеты, то Высшее состояние духа присутствует. Хоть в какой-нибудь малой степени, но присутствует. На этот счёт есть два мнения.
   Одно мнение о Высшем состоянии своего сознания я в своём "Письме 2020" записал так: "Когда я всё оставляю, бросаю писать, это "ИНОЕ" пребывает интенсивнее". Значит, мои действия, в том числе и движения в процессе письма, нивелируют или снижают присутствие Высшего состояния моей души, состояние "ИНОГО". Это одно мнение.
   Другое мнение заключается в том, что мои действия, моя деятельность полностью суетны. И только от такой деятельности снижается интенсивность Высшего состояния моей души.
   Это другое мнение. Согласно этому мнению можно пребывать в телесной неподвижности, но заполнить своё сознание суетными мыслями и оттого Высшее состояние сознания исчезнет. В таком случае задача сводится к тому, чтобы сознательно преодолевать своё суетное сознание. При этом следует не сознавать этого, ибо подобное можно вписать в один из вариантов суеты.
   Осознаю всё это скопом. И приятная грусть окутывает меня. Но это касается меня, разборок с самим собой по овладению своими пристрастиями суетного характера.
   Другое дело - объективность. Когда власть объективно заполняет ложной информацией все пространства так, что правдивому факту не остаётся никакого места, это побуждает действовать. Суетные эти действия, не суетные... Без разбора. Испытываешь ты состояние Высшее или не Высшее. Всё равно какое. Надо упразднить как-то ложные свидетельства, чтобы было место и правдивой информации, хоть какое-то место. А там история всё поставит на свои места.
   Власть подмяла всё под себя. Она всё творит. Создаёт новые вакцины от болезней, новые инженерные сооружения, изобретает новые ракетные комплексы. Хотя всё это делают люди, конкретные люди: врачи, инженеры, изобретатели. Так что, их имена в истории не останутся? Всё будет сведено к одному имени: "Власть"? А эта власть являет собой конкретных людей. И их имена известны. Так вместо имён врачей, инженеров, изобретателей будут их имена? Они войдут в историю как творцы? А подлинных творцов забудут? Свидетельств о них никаких не будет?
   Ну, это явно непорядок!
   И я поднимаюсь, прекращаю утреннее медитативное недеяние и начинаю действовать по восстановлению подлинных имён, творящих блага цивилизации. А власть следует вывести на чистую воду. И пусть в это время моё состояние будет не Высшим, не истинным, пусть я испытываю меланхолию или какие-нибудь ещё отрицательные состояния своей психики.
   Готов ко всему, чтобы только была историческая правда о людях, дающих и не дающих ничего, а только забирающих, уничтожающих, паразитирующих.
  

20.

  
   В "Письме 2020" я несколько раз переписал отрывок из своей биографии, когда ко мне являлось Высшее: "К работе не приступаю. "ЭТО" присутствует. Смотрю изнутри на всё. Обрёл себя. Не приступаю к работе. Продолжаю смотреть изнутри на себя, на то, что делаю, на процесс письма. Бросил писать. Приступил к работе по биологии".
   В такие минуты я и людей сводил к биологическим существам, мешающим друг другу жить. И это одна из причин, которая меня выбивала из моего Высшего состояния и заставляла действовать. Особенно меня заставлял действовать тот факт, что власть подстраивала все свои речи так, будто она предсказывала действительный ход событий. Корчила из себя великого пророка. В её власти были все информационные потоки, и она делала с ними всё, что хотела. Пристраивала к своим нуждам прошлую информацию диссидентского толка, чтобы она переставала быть диссидентской, а выпячивала достоинства властей.
   Это, конечно, меня бесило. В книгах для народа излагалось явное враньё. История вся переиначивалась. А люди, которые хотели восстановить историческую правду, просто исчезали. Куда? Никто не знает. Но об этих людях больше никто никогда не слышал.
   Вот так. В таком обществе я живу. Как думать о проблемах космических масштабов, когда в обыденной жизни всё под тобой рушится. Как думать, что всё может разрушить комета или астероид, и действовать в этом направлении, предупреждать катастрофические ситуации?
   Тут уже не до космических проблем. Тут надо бороться с властями. Они явную ложь делают правдой. И навязывают это всему обществу, тиражируя ложные сведения миллионными тиражами. И все должны были поглощать бредовую информацию и так думать. Кто думал не так, тот являлся преступником. Его арестовывали и делали с ним всё, что заблагорассудится. А потом отправляли на тот свет. Правда, бывало, давали и пожить, если он делал ложные показания, если его можно было как-то использовать.
   Особенной беспринципностью отличалось враньё властей, касающееся военных действий, которые велись с близлежащими государствами. В отношении погибших, их количества, их подвига, храбрости и мужественности всегда были значительные преувеличения и преуменьшения. Количество погибших всегда преуменьшалось. Чтобы не шокировать население. В отношении подвигов отдельных военнослужащих всё так перекручивалось, что те, кто пал в бою смертью храбрых, оказывались лишёнными храбрости.
   Вот с такими властями мне приходится жить и думать, как бы меня ещё раз не заложили. Частые доклады властям о каком-нибудь инакомыслящем заканчивались его арестом.
   У меня был знакомый. Вроде бы нормальный парень. Молодой, предприимчивый. Оказывается, он в разговоре со своим родным дедом уловил некое инакомыслие и сообщил это в органы безопасности. Так этого деда повязали и сгноили. Не посмотрели, что старый немощный человек.
   Уничтожают всех, кто имеет иные цели. Их объявляют изменниками, вредителями. Каждый должен служить долгу, отдавать долги властям. Как ты отдаёшь эти долги, очень тщательно прослеживается. Для этого существуют полчища шпионов, доносчиков.
   Ну? И как ты будешь подолгу пребывать в своём Высшем состоянии сознания, чисто созерцая, ничего не делая?
   А никак.
   Надо действовать. Исправлять положение вещей.
  

21.

  
   Прямо с утра разворачиваю свою тетрадь "Письмо 2020" и читаю о пережитом мною ВЫСШЕМ, Высшем состоянии сознания: "ЭТО присутствует. Особо - когда отвлекаешься от дел. В мозгу отдалённо возникают импульсы и умирают. Возникло желание ликовать. Внутренне смотрю на это. Сразу желание исчезает. "ЭТО" присутствует".
   И далее: "Когда что-то делаю увлечённо, "ОНО" исчезает и я забываюсь в своих оценках процесса деланья. Когда прекращаю дело, "ОНО" снова пребывает".
   Прекращаю чтение и всякое делание, замираю. Вдруг приходит это умиротворённо-блаженное состояние, которое я окрестил "Высшим".
   В таком блаженном состоянии я не только сижу неподвижно, но и гуляю по квартире.
   Но вот, когда я случайно зацепив средства массовой информации, телевизор или радио, узнаю, что власть расставила на площадях виселицы и в полдень начнут вешать военнопленных, то какая-то сила начинает меня мобилизовать. Власти ведут бесконечные войны, погибают тысячи людей. Чтобы разжигать ненависть у населения к врагу и показывать свою силу, власть вешает пленных на площадях. Всякая умиротворённость и блаженство исчезают.
   - Я должен там побывать, - говорю сам себе, - побывать и сказать своё слово. Так нельзя. Нельзя вести бесконечные войны.
   Власть ведёт войну не только с другими народами, но и со своим собственным. В подвалах специально сооружённых зданий казнят тысячи инакомыслящих. И я это знаю. И я должен это сказать другим. И я иду. И говорю. И за мной очередной раз устанавливают слежку. Но я проворный. Выкручиваюсь. Хотя меня неоднократно снимали видеокамеры.
   Выкручиваюсь. Но знаю, что всё равно не выкручусь. Однажды мне, наверно, придёт конец. Если ты не так думаешь, как предлагает власть, то ты просто вредитель. И с тобой ведут борьбу. С тобой воюют, как воюют с солдатами других государств. И всё заканчивается зверствами, пытками. И я это знаю. Не это ли меня сдерживает проявлять в полной мере своё понимание правды на людях, вовремя прекращаю свою деятельность, чтобы не схватили на горячем? Ведь когда все вокруг чтят действия властей, то ты оказываешься белой вороной. И тебя отовсюду видно. И следует, как мышь, куда-то юркнуть в подворотню, чтобы тебя не зацепило полчище наёмников. Ты фактически становишься вражеским агентом. И тебя могут просто прибить. Война. Везде идёт война. Война с другими государствами. Война в самом государстве.
   В такой ситуации нужна непомерная бдительность.
   Бдительность нужна и внутренняя и внешняя.
   Внутренняя бдительность нужна, чтобы пришло к тебе "Высшее", высшее состояние твоего духа и компенсировало твои слабости. Для этого ты свидетельствуешь свои побуждения. То есть изнутри себя смотришь в свои движения: дыхания, мысли, чувства, ощущения, побуждения. Смотришь изнутри себя своим внутренним началом.
   Внешняя бдительность нужна, чтобы просто уцелеть, вовремя свернуть свою деятельность против властей. Особенно надо быть начеку, когда возникают стихийные демонстрации. Возмущённые люди протестуют. Но власти сразу организуют альтернативные демонстрации. Участникам этих демонстраций раздают знамёна с государственной символикой, им открывают проспекты, улицы и площади для марша. И они шагают, выражая благодарность властям, благодарность их мудрому руководству. Потом идёт полоса столкновений различных колон демонстрантов. Демонстранты, которые критикуют власть, натыкаются на колоны демонстрантов, которые благодарят власть за её чуткое руководство. Начинаются потасовки. Те колоны демонстрантов, которые организовала власть, имеют подготовленных молодчиков, вооружённых кастетами, цепями, резиновыми дубинками. И начинается расправа над недовольными. При таких столкновениях нужна особенная бдительность и самообладание. Но и они не помогут, если у тебя в руках нет никаких защитных средств.
   В таком обществе, в котором я живу, жизнь выглядит очень несправедливой. В результате мы видим много больных, калек, преступников, людей, сошедших с ума. Я свидетель всему этому. Не могу противостоять в должной мере. Всё идёт к старости. Силы не те. Тело старится. Не могу угнаться за молодыми. Это особенно сказывается, когда я пытаюсь уйти от слежки. Вот недавно за мной в кафе наблюдали. Что во мне привлекло наблюдателей? Никакой тревоги на лице у меня не было. Наверно, заметили какое-то неположенное выражение лица. Но за мной следили. Когда я вышел из кафе, за мной вышли двое мужчин. Куда я ни шел, они шли за мной. Совпадение? Они тоже посещали те места, которые посещал я.
   Нет. Это не совпадение. Это слежка. Они здоровые, полные сил. Я еле от них откараскался. Тело старится. Физические нагрузки бывают не под силу. А шпионы-осведомители проходят специальную подготовку. И надо иметь мастерство, чтобы от них избавиться, избавиться от их слежки. Потому что всё закончится может тем, что ты очутишься связанным в подвале специальных домов, где тебя замордуют. Разведчиков-шпионов, которые занимаются слежкой, так натаскивают, что от их преследования как-то откараскаться очень трудно. Но возможно. Вот я пока ухожу от их слежки.
  

22.

  
   Пишу в "Письме 2020": "Если власть, правительство, государственные органы нарушают права людей, то восстание и упразднение такой власти является священным правом и обязанностью людей. Люди должны подняться и силой нивелировать злосчастный государственный аппарат". Такое было когда-то в моём воображении. И только сейчас я зафиксировал это в "Письме 2020". Нахлынули воспоминания; и зафиксировал. Отчего зафиксировал? Сбросил с души, рвущие её воспоминания. Их я записал движением руки с авторучкой. Ни одного слова не произнося вслух.
   Я боюсь самого себя. Помню, ещё мама когда-то, когда была жива, говорила мне, что я иногда разговариваю во сне. Я понимаю, что это может выдавать мой внутренний мир. И этим миром могут заинтересоваться спецслужбы. Оттого-то и стремился приобрести отдельное жильё, чтобы я был сам себе хозяин, чтобы мой разговор во сне слушали только безмолвные стены. Одним словом, чтобы предохранить себя от неприятностей со стороны властей, которые могут прослушать, что я там лепечу во сне и приписать мне какое-нибудь дело в связи с нарушением закона.
   Что я мог лепетать во сне? Сновидческие образы - это подсознательная сфера. А что такое подсознание? Это тело и его потребности, представленные в психике. Значит, это моя инстинктивная жизнь, высвобождённая, не подавленная. Она может касаться, прежде всего, противоположного пола, то есть сексуальной сферы. А эта сфера находится под контролем государственных органов. Они контролируют брачные отношения, сколько произведено детей. Существуют технологии отлучения детей от семьи. Ведь дети должны служить государству, властям. И власть должна взять их на воспитание.
   Всё должно быть под контролем. Поэтому свободные половые сношения людей преследуются по закону. А я? А я могу наговорить такого во сне, что не вписывается в законодательную базу. Кто-нибудь бы услышал, и тогда у меня были бы проблемы. Хорошо, что у меня отдельное жильё. Я могу закрыться, лечь спать и лепетать во сне всё, что угодно. И никто меня не услышит, не донесет, что я там бормотал в сонном состоянии.
   Власти сделали ставку на искусственное осеменение, чтобы в дальнейшем институт брака совсем аннулировать. Но кому это надо? А никому. Кроме властей, это никому не нужно. Но власть постоянно влазит в интимную жизнь людей. Что она хочет? Убить половой инстинкт в человеке? Так это глупая затея. Никому не нужная. Но власть всё время пытается это сделать. Для этого она подключила технику гипноза, чтобы человеку в окоченевшем состоянии внушать то, что властям необходимо, то, что им нужно, нужно им, а не человеку, внушать то, чему противится человек.
   Власть продуманно обрабатывает людей с самого раннего детства. Чтобы они были целомудренными и преданными людьми. Преданными властям, государственным органам, законам, по которым живёт сообщество. Сызмала, со школьной скамьи ребёнку предоставляются определённые игры. А физический способ подчинить инстинкт какой? Это холодный душ, купание в холодной воде. И какой результат? А никакого. Вот информационно пичкать школьников всякими бреднями, забивать головы вздорными идеями - это имеет успехи. Детям предоставляют определённые лозунги, которые направляют их по жизни в дальнейшем. Определённые песнопения и игры делают своё дело.
   Постоянные парады под музыкальное сопровождение. Личное интеллектуальное творчество тоже играет роль. Для этого даётся задание готовить доклады на определённые темы.
   Таким образом приручают естественные чувства человека. У человека исчезает страсть личного характера. Он перестаёт быть инакомыслящим. Он подчиняется определённым схемам, становится ручным.
   Меня не приручили. Я живу по-своему и считаю, что все остальные ошибаются в ведении своего образа жизни. Я проповедую свой образ жизни и считаю, что он будет востребован в будущем.
   Конечно, я отклоняюсь от своего идеала. Тогда возникает желание начать всё сначала. Отклоняюсь, а потом снова хочу начать всё сначала.
   Я окончательно не стал тем, чем хотел стать. В осознании жизни я оперировал правильными идеалами. Но эта моя жизнь в патологическом окружении, в обществе, которое бесперспективно навешивало на меня столько грязи, что я пробуксовывал. Тогда периодически я терял уверенность в себе и вспоминал о заброшенной медитативной практике. Но что та практика? В таком окружении уродов! Я не имею в виду калек, карликов, горбунов или инвалидов. В окружении духовных уродов быть нормальным и жизненным очень трудно. И тут ещё приближающаяся старость. Мысли о смерти. Смерть уносит людей. Она унесет когда-нибудь и меня. А что я сделал в своей жизни? Не нашёл способ спасти Землю от взрыва Солнца в будущем. Не склонил власть, чтобы она ориентировалась защитить нашу планету от надвигающихся катастроф. Властям это не надо. Но... мне надо. И я старался! Это я говорю в своё оправдание. Но когда-нибудь я напишу в своё "Письмо 2020" так: "Старался... И время моё истекло".
   Успею я это написать до того, как смерть заберёт меня? Она может забрать меня внезапно. Я не успею открыть свою тетрадь "Письмо 2020", а смерть меня заберёт. Поэтому сразу открываю тетрадь "Письмо 2020" и пишу: "Старался... И время моё истекло". На самом деле оно ещё не истекло. Я ещё полон сил.
  

23.

  
   Сил во мне много. Но не столько, чтобы справиться с властями, заставить их по-иному думать. Думают о своём желудке. Думают о своей одежде. О своём?
   Может, родится такая сила, которая свергнет власть. Думаю, что это будет спасение для всех.
   Но власть не допускает, чтобы такая сила родилась. Сила, способная уничтожить власть - это сила многих людей, объединённых. И для властей это ясно как божий день. Поэтому собираться группами больше трёх человек законом запрещено. Власти всё предусмотрели. Если собирается больше трёх человек, то это значит, что среди них агенты, которые держат всё под контролем.
   Конечно, бывают мятежи. Люди спонтанно сгруппировываются вместе, вооружаются чем попало: камнями, палками... Такая отчаявшаяся восставшая толпа уязвима. Там всё на эмоциях. Нет заранее продуманных действий. Такое власти подавляют. Жестоко подавляют. Окружают толпу мутанты-амбалы сплошной стеной. За этой стеной ничего не видно. А окружённые люди исчезают. Их вбрасывают в машину уже мёртвых и вывозят. И это так незаметно, что многим невдомек, куда народ исчез. Переоделся, что ли, в мутантов-амбалов?
   Власть всех держит в повиновении. На это кидаются огромные средства и силы. Всех людей включают в определённый образ жизни как скот. Этот скот должен размножаться и пахать, трудиться непосильным трудом. Конечно, выделяется время и на подконтрольные азартные игры, на питьё пива и алкоголя, на употребление наркотиков, на просмотр пропагандистского кино. При таких мероприятиях обязательно присутствуют агенты-стукачи. Чуть что не так, сразу докладывается руководящим органам, сразу взвод мутантов-амбалов наводит порядок.
   Мятежи возникают в основном, когда уменьшаются положенные пайки. Сокращение пайков ведёт к волнениям. И власти об этом знают. Поэтому они заранее готовятся встретить возмущённый изголодавший народ. В такие периоды трудно людей усыпить общей идеей законности, пообещать светлое будущее. Человеческий желудок живёт сегодняшним днём и требует удовлетворения элементарных потребностей в пище.
   Честному человеку трудно прожить в таком обществе. Здесь процветает воровство, бандитизм, проституция, вымогательство всякого рода. О наркомании и говорить нечего. Её поддерживает сама власть.
   Вот в таком обществе я живу, на досуге размышляя об идеальных общественных отношениях, ведущих к созданию глобальной системы всеобщей безопасности от угрозы из Космоса. Это, конечно, попахивает наивностью, когда поглядишь вокруг на массы изголодавшихся людей, не имеющих крыши над головой, поглядишь на упитанных мутантов-амбалов, погоняющих их резиновыми дубинками. Тех, кто усиленно сопротивлялся, просто-напросто истребляли. Выходило так, что это была генетическая чистка. Многие, не оставив после себя потомства, уходили из жизни.
   Да. Власть устраивала периоды чисток, чтобы выявить недовольных, ещё не имеющих детей, и лишить их жизни. Такой непокорный генофонд властям не нужен. Сопротивление людей расценивалось как вредительство. А вредители обществу не нужны.
   Вредительство видели везде. В науке, в искусстве... В моей живописи, в идилличесих картинах природы и то усматривали какой-то подвох. Но меня это не смущает. Меня ничто не смущает. Я установил закон, которому должны следовать люди всего земного шара: "Посвятить все свои деяния спасению жизни от надвигающихся космических катастроф". Эта шизоидная, параноидальная идея пронизала меня полностью.
   Человек и всё человечество не должны ступить и шага в сторону: только спасение во имя будущих поколений людей!
   Ни шагу в сторону!
   Ни шагу назад!
   Ни минуты перекура! Курить вредно! Курение запретить!
   Ни минуты медитативного отдыха и созерцания! Правда, я этим занимаюсь. Хе-хе!
   Я, наверно, один на белом свете, кто выдвигает требования ко всему человечеству, ко всему миру. Не только к нашему государству.
   Я уже думал об этом, и думал не раз.
   Не сумасшедший ли я со всякими масштабными претензиями ко всему на свете? Я один такой, в единственном числе. Не в меньшинстве; нет. Не принадлежащий какой-то малой группе единомышленников, а один, сам по себе, думающий определённым образом в противовес всем. Значит, что? Я сумасшедший?
   Нет, нет... Не сумасшедший. Человек мал, а Вселенная огромна. И надо увеличивать силы без меры, размножаться, заселять Вселенную, очеловечивать её.
   Нет, нет... Я точно сошёл с ума. Тут человечество с экологической проблемой не может справиться. Проблема потепления на один градус, крохотные изменения в климате выливаются в неразрешимые ситуации.
   А я?
   Я говорю: очеловечить Вселенную.
   Ну, явно сдвиг по фазе. Безумие.
   А как иначе? Жить в праздности, как это делают власти?
  

24.

  
   За моими безумными идеями следят. За мной вообще постоянно следят. Прогулка без спутников-агентов - это у меня редкость. То, что меня взяли на заметку - факт. Какими бы дорогами я не шёл домой, всё равно за мной слежка. Чтобы я, наверно, не снюхался ни с кем, не передал какую-либо информацию. От меня исходит инакомыслие. Когда им надоест следить за мной, тратить на это время и средства, тогда они меня грохнут. Затраты-то у них большие.
   Моё поколение всё перебито. Один я дожил до пенсии. Может, еще кто-то уцелел. Но они и носа не показывают. Их запугали так, что их разум автоматически зажался в тисках воспоминаний о кровавых расправах близких. Один я такой вот - гуляю по свету. Показываюсь в разных местах с претензиями к властям, рассказываю правду жизни кому не лень.
   Я осторожничаю. Но ничего не боюсь. Меня не запугать. Просто однажды на меня нашло. Назовём это преображение, или просветление... Религиозные люди обозначают это как Бог, Состояние Бога. В "Письме 2020" я отметил это так:
   "Бог Один, Единый.
   Он - Всё. Он открывается в глубинах души. И человек перестаёт быть христианином, мусульманином, буддистом, кришнаитом... Перестаёт быть отдельным в своём понимании Высшего.
   Он - Всё. Тогда весь мир сияет без разбору. И свет этот неугасим даже в самые чёрные дни. Когда всех вокруг парализует страх, то я - бесстрашен".
   Правда. В социуме, в котором я живу, она отсутствует. Неправда начинается с самого верху. Её приносит власть, эту неправду. Взять хотя бы азартную игру с лотерейными билетами. Эти билеты печатались миллионными тиражами, продавались во всех киосках. Лотерея была государственным делом по обиранию людей. Всё было очень просто. Выигрывали незначительные суммы денег некоторые, для вида. А крупные выигрыши доставались тоже некоторым, намеченным лицам из государственного аппарата власти. Вся огромная прибыль от этой азартной игры в лотерейные билеты шла на счета властей. Фактически обиралось население и так до предела бедное. Лотерейные билеты навязывались долгое время. Люди не выдерживали влияние заманчивых перспектив этой игры. Я-то прекрасно понимал, что это обирание и так нищего населения. Выигрыш шёл подставным лицам. В конечном счёте бедные беднели, а богатые богатели. Но... куда дальше беднеть? Угнетённые несправедливостью, изголодавшие, в стоптанных башмаках, от которых отрываются подошвы после трудового дня с утра до вечера толпились со своими лотерейными билетами около пунктов по проверке номеров выигрыша. И не выигрывали. Разочарованные шли по домам, чтобы завтра с утра снова плестись на работу, не отдохнув как следует, не наевшись досыта.
   А власть? Она располагала богатством. Владела всем, что было на земле и под землёй в виде полезных ископаемых. Власть жила в роскоши, занимаясь самодурством в отношении своих слуг. Между закрытыми участками своих поселений на природе власть разъезжала на бронированных автомобилях с охраной. А в этих закрытых участках, где она обитала, не прекращались пиршества. Были слышны, им самим, конечно, были слышны, открывающиеся бутылки шампанского и женский хохот от удовольствия сладкой жизни.
   Вот в таком обществе я живу. И не ропщу. Я счастлив. Может, оттого и счастлив, что у меня нет дочери, которую забрали бы насильно во владения богатых владельцев, дабы она ублажала их в постели? Может, оттого и счастлив, что меня мало пороли плётками в те далёкие годы юности. А бывало такое. Властям всё позволительно. Вот в таком обществе я живу. И жизнь к улучшению не движется никак. Как было в моей юности, к пенсионному возрасту стало ещё хуже. С тобой обращаются, как с низшим. Отношение к тебе, как к рабу. А вроде бы мы свободные люди. Хотя... полицейский может избить тебя ни за что, ни про что. Власть. Везде чувствуются железные тиски власти. Раньше от этого на меня накатывал страх. Хотелось покончить с собой. Не оттого ли я начал писать своё "Письмо 2020", чтобы сбросить с себя напряжение, предохранить себя от бессознательных действий по собственному самоуничтожению?
   Больше всего меня поражали две вещи: зверское отношение властей к людям в случае, когда их пытали, и постоянные слежки за некоторыми неугодными. Я как раз попадал в число таких неугодных. И за мной постоянно следили. Вот буквально на днях за мной шпионил молодой человек, выслеживал. Это выслеживание было изнурительным, целый день. Под вечер, когда стемнело, мы поменялись ролями. Я от него ускользнул и стал следить за ним, из далёкого расстояния. Но когда стало довольно-таки темно и меня скрыла эта темнота, возникло желание взять какую-нибудь железяку потяжелее, настигнуть своего преследователя в тихом месте и проломить ему голову. Я, конечно, этого не сделал. Я в тот вечер пришёл домой, достал свою тетрадь "Письмо 2020" и выплеснул на бумагу все свои переживания, которые скопились в глубине моей души, в бездонной пропасти моего существа, в той пропасти, в которой скапливается всякая всячина.
   Потом я включил телевизор и сразу же его выключил, потому что там пели одну и ту же песню о незыблемом законе.
   Потом думал, что в эту ночь за мной могут прийти. Они приходят всегда по ночам. Заберут и будут пытать. Покончить бы с собой, пока тебя не забрали. Но никто в эту ночь за мной не пришёл.
   Полночи провёл в размышлении о самоубийствах на почве преследования. В "Письме 2020" я записал так: "Боль и страх гуляют по улицам и площадям городов. Опасность подстерегает везде. Не только в городах, но и на природе. Жуть. В таком обществе я живу".
   В эту ночь мне приснился сон. И в просоночном состоянии всплыли странные слова. Я их зафиксировал в "Письме 2020" так:
   "Тяжело...; просто здорово!
   Вот!".
   К чему бы это?
  

25.

  
   Тяжело. Меня травят, как только могут. Но я по-прежнему...; поступаю по-прежнему... Если человеку больно, то я иду на помощь, помогаю избавиться от боли. И не зависимо, к какой партии он принадлежит, в какого Бога верит, какой цвет кожи имеет. Более того я иду на помощь животным, которым больно, попали в беду. Это братья наши меньшие. Пока сердце моё стучит, и я живой, поступаю так. Оттого чувствую в себе праздник: не оскотинился, как некоторые.
   Рискую. Конечно, рискую. Но не собираюсь всякими путями, всякими правдами и неправдами продлевать себе жизнь. Она всё равно фактически закончилась. Не собираюсь поселять в себе страх, переживая о её кончине. Но... попусту рисковать тоже не собираюсь. Лишний раз высвечиваться на экранах видеокамер, которые фиксируют каждый твой шаг? Нет. Не стоит. Да и твой образ в этих видеокамерах трактовать могут по-разному, и не всегда в положительную сторону. Не собираюсь, кому-либо писать письма и посылать их по почте, сотворяя против себя подлинный документ. Ведь вся почта вскрывается и просматривается. Сейчас уже никто не пишет писем. И по мобильному телефону особо не разговаривает. Да..., нет... И всё, весь разговор. Чтобы контактировать друг с другом, люди собираются на природе, на площадях, в середине больших залов, чтобы быть подальше от видеокамер. Собираются в залах там, где довольно шумно, чтобы тебя не подслушали.
   Люди приспосабливаются. Чтобы их не засекли. Потому что много случаев, что встречи трактуют не так, как было на самом деле; и навешивают на тебя какое-нибудь ложное обвинение. А как навесят обвинение, то уже не выкрутишься. Хоть бери и кончай с собой.
   Люди живут как мыши, чтобы не привлекать внимание. Расползаются по своим домашним норам. И замирают счастливые, оттого что их никуда не впутали. Над всем сообществом людей царит какой-то таинственный страх. Люди долго перебирают места, где бы им можно было встретиться. Ведь кругом видеокамеры. Везде ты на виду. Везде есть элемент риска, что тебя засекут, припишут дело.
   Я для встреч обычно выбирал вокзалы. Там просторные залы. Довольно-таки шумно. Много народу и можно легко затеряться.
   Затеряться! Для человека в таком социуме затеряться - это довольно-таки большое счастье. Чтобы тебя не теребили, не компостировали тебе мозги. И крайним безрассудством считалось участвовать в каких-либо мероприятиях, устраиваемых властями, чтобы иметь максимальные контакты с ними.
   Человек ничто в этом механическом мире, напичканом техникой, робототехникой, где движение вокруг - это движение инструментов. И всё - в угоду властям. Особенно опасны роботы. Они запрограммированны. С ними не договоришься. Их лучше обходить подальше стороной. Робототехника развивается не в том направлении, что надо. Против человека развивается. Подлили масла, дали электроэнергию - и робот действует. Железный. Непробиваемый. Не то, что человек - хрупкое создание. Уязвимое со всех сторон. То раковая опухоль у него возникает. То сердечный приступ схватит. То инсульт. Но и здорового, в расцвете сил могут легко пристрелить. А причины? Не разберёшь. Часто бывают случаи - пристреливают в парках, ни с того ни с сего. Э-э-э... нет, думаешь, здесь что-то не то. То, не то.., а человека нет в живых. Человеческая жизнь ничего не стоит. Вот в таком обществе я живу. И как тут думать о Космосе? Надо как-то выживать. Глядеть не в бесконечные небесные пространства, а под ноги, чтобы не споткнуться, не упасть, не расшибить себе голову. Чтобы никто ножку не подставил.
  

26.

  
   В других государственных образованиях по-другому. У нас же надо соблюдать высокий уровень предосторожности. И я стараюсь в этом направлении. Выбираю безопасные места для встреч с людьми. Эти места за городом. И подальше от города. На природе. Там нет видеокамер: твой образ не зафиксируют. Но... на природе умудряются установить микрофоны, дабы регистрировать голоса. Не птичье пение, а человеческие голоса. По тембру голоса, по интонации тебя легко могут опознать и привлечь к ответственности.
   Группа людей на природе сразу привлекает внимание. Чего они здесь? Зачем они здесь? И когда ты едешь за город на природу, то патрули на станциях сто раз тебя проверят и перепроверят, перешерстят все твои документы, все вещи, которые ты везёшь с собой.
   Бывало, еду на природу, за город, а за мной уже установлена слежка. Тогда я холодею, думаю, что делать, проезжаю место встречи, мимо проезжаю. И встреча отменяется.
   И что тогда?
   Приезжал на конечную станцию и отдыхал в одиночестве на природе. Неподалеку от меня отдыхал мой преследователь.
   Я зачастую заговаривал со своим преследователем. Выспрашивал: случайно он не против властей? Выспрашивал громким голосом. Может быть, где-нибудь спрятанный микрофон зафиксирует наш разговор? И в конце концов моего преследователя зафиксируют в инакомыслии. Наводил тень на плетень, чтобы он проговорился и обмолвился, сказал какую-нибудь ересь. Если мой преследователь хоть как-то обмолвится, тогда ему не открутиться. На доносчика будет сконструирован донос.
   Легко получить обмолвку, когда заговариваешь на интимные темы. О половой жизни, о сексе. В ответах можно всегда усмотреть отсутствие антиполовой направленности. Если её нет, этой антиполовой направленности, то значит, не поддерживается политика властей на уничтожение семейных уз, на отлучение детей от семьи и передачу их на воспитание в государственные структуры. Одним словом, если не получается разговор, направленный против пола, свободной половой жизни, это можно расценивать как противодействие политике властей. А тогда смотрят, в каких шествиях, устраиваемых властями, ты брал участие. Если участвовал, то нёс ли транспарант в поддержку существующих законов? Если этого всего не было, то безопасность твоя не гарантированна. Ты попадаешь в группу единомышленников, которые не поддерживают власть. И тогда тебе придётся только прятаться, как мышь. Прятаться в подземных переходах городов, в лесных чащобах, если ты выезжаешь на природу.
   Открытые места, площади городов, степи, луга, когда ты на природе, тебе противопоказаны. За тобой могут наблюдать. Если тебя не вписали в инакомыслящие, тебе, конечно, лучше быть на открытых пространствах, поодаль от видеокамер, то есть уменьшить свой силуэт, быть подальше от микрофонов. Но если тебя вписали в инакомыслящие, то за тобой следят. И выходить на открытое место, то уже сразу себя засветить. А, впрочем, как не старайся, ты всё равно попадаешь под наблюдение. Поэтому у всех в голове не стареющая мысль: "А вдруг здесь поблизости подслушивающее устройство?". Все как-то судорожно озираются, ищут глазами спрятанный микрофон.
   Все как-то стремятся выйти хоть на какой-нибудь простор, чтобы пообщаться без свидетелей.
   Все, в общем-то, перепуганы. Видят в рядом живущих людях стукачей, которые корчат из себя порядочных, честных людей, людей, достойных святости. Но эта святость всегда подозрительна. Всякую святость причисляют к мастерству артиста. Святого человек перед тобой изображает, ломает комедию. Святых нет на свете. Сплошное недоверие. Вот в таком обществе я живу.
   В группах единомышленников тоже процветает подозрительность. Так что, довериться только инстинктивно жизни?
   Ох, не знаю. Чему довериться? Везде грозит опасность. Ненавижу то общество, в котором живу.
  

27.

  
   Люди собираются в укрытиях, чтобы пообщаться. Часто в одно и то же укрытие не приходят дважды, потому что боятся, что уже установлена слежка, уже поставлены дополнительные подслушивающие устройства.
   Я не стремлюсь к встречам в укрытии. Знаю, что такой вариант встреч довольно-таки опасный. Лучше встретиться в гуще народа, где шум, суета, хаос, неразбериха. В такой ситуации легко затеряться, если за тобой следят.
   Но в гуще народа особо долго не поговоришь. Значит, договариваешься о новой встрече с новыми новостями.
   Всё время лавируешь. Встречаешься то в гуще народа, то в безлюдном месте. И по вечерам. И каждый раз - на новом месте. И не больше, чем на полчаса. Одним словом, уйма правил по безопасности. И при всякой встрече, какая бы она ни была, если поблизости шёл человек в форме, то разговор прекращался. Было ожидание, пока этот человек пройдёт.
   Лично мои встречи часто обрывались. Я приходил на место встречи и расходился со своим партнёром. Мы расходились, даже не взглянув друг на друга. Просто обнаруживались помехи. Помню, помехой был вертолет, нависший над головами. И встреча прекратилась. Зачастую встречи прекращались внезапно. Вдруг патруль выходил из-за кустов, из-за угла, или из-за поворота дома. И - всё. Приходилось расставаться, ни о чем не договорившись. Так срывались договорённости о проведении лекций в подпольных клубах, о раздаче запрещённой литературы или листовок. Но если даже договорённость была, и встреча состоялась, где-нибудь в подвальном помещении, то эта встреча была недолгой, в состоянии напряжения. Приходилось постоянно подходить к окошку этого подвального помещения и смотреть, не идёт ли кто. Риск был на высоком уровне. Но люди жертвовали, жертвовали собой. Вплоть до того, что кончали с собой, когда знали, что дело раскрыто, и ареста не избежать. Но это те, кто не выдерживал. А так требовалось оставаться живым и бороться против режима властей. Кончали с собой те, кто боялся предстоящих пыток. О пытках было всегда много слухов. И страх парализовал многих. И немногие выходили на открытую борьбу, маршируя с транспарантами против власти. Больше было приспособленцев, которые маршировали с транспарантами в поддержку властей, в поддержку существующих законов.
   В поддержку существующих порядков постоянно маршировали колоны демонстрантов, украшенные флагами. К тем, кто не примыкал к этим колонам.., к тем примыкали шпионы-осведомители, которые доносили властям много лишнего, отчего страдали, совсем невинные люди.
   Вот в таком социуме я живу.
   Страшно. Многим страшно. Мне уже нет. Приелось? Может быть. Но скорей всего страх исчез после компенсаторного озарения, которое пришло однажды, и, на первый взгляд, не было связано с моей практикой медитации, занятиями джнана-йогой, техниками дзен-буддизма. Это - на первый взгляд. А так кто его знает. Но озарение было чисто спонтанно. С тех пор страхи ушли. Однако я продолжал заботиться о своей безопасности. И серьёзные встречи проводил на природе, в таких местах, где стояла тишина. В отдалении. Или.., где глушь лесная. Или в горах, где малая вероятность присутствия скрытого микрофона.
   В глубине души я знал, что приговорён, что рано или поздно за мной придут как за инакомыслящим. Но я всё время верил, что эта власть всё-таки в скором времени кончит своё существование. Верил, что меня не зацепит. Оптимист. Во всяком случае я жил так, как мне хотелось. Отодвигал мысли о том, что власть крепка и победа над ней возможна лишь в далёком будущем. То далёкое будущее мне представлялось уже освобождённым от тирании власти, где свободный человек будет изобретать взрывные устройства, запускать их в Космос, чтобы они прикрепились к астероидам, движущимся к Земле, взорвались и изменили направленность движения. Одним словом, свободный человек будет жить, изобретая возможность обезопасить себя от космических объектов. Покамест этот человек старался обезопасить себя от властей, покушающихся на его свободы, посылая его как пушечное мясо на какие-нибудь войны с другими народами. Одним словом, употребляя его как вещь.
   Я надеялся, что мои дела будут жить, когда меня давно не будет на свете. Эта надежда меня грела. Поэтому смерть и жизнь для меня были одно и то же.
   Да. Смерть и жизнь - это одно и то же. Хе! Хе-хе! В таких городах, которые принадлежали нашему государству - это одно и то же. На клумбах этих городов разливают ядохимикаты в таком количестве, что уничтожают как насекомых, так и население. Без разбору. Власть потеряла контроль над собой. Не знает, что творит. Если бы я не восставал против этого всего, то стал бы противен сам себе. А так я восстаю и называю человечество умственно отсталым, потому что оно молчит, не восстаёт.
   Ссохся ли я лицом, всем телом? Не знаю. Не обращаю внимания.
   Насколько глубоки морщины на моём лице? Не знаю. Не смотрю в зеркало. Некогда. Делаю дело.
   Однажды посмотрю в зеркало и увижу, что морщины на моём лице глубоки. Лицо точно персиковая косточка. Ну и что? Главное, что в данный момент пальцы не онемели. И я пишу в свою тетрадь "Письмо 2020" всю правду о существующей власти, пишу будущим поколениям. Пишу, что был когда-то пугливым, робким парнишкой. Что страх покинул меня, робость куда-то делась. Разве что порой притворюсь робким и застенчивым, когда мне это надо. А надо для дела, для победы над ненавистной властью.
  
  

28.

  
   Ум. Ум заходит за разум. Как бороться с властями?
   Хе-хе!
   У властей есть подвалы домов, в которые она прячет всех неугодных.
   А у нас нет таких подвалов, чтобы туда спрятать людей власть предержащих. Хе-хе-хе!
   У них всё есть. Всё на свете есть. Не то, что какие-то подвалы.
   А у нас?
   Ни-че-го...
   Но... самое главное - у нас нет нормальной пищи. Пища вся химическая, полученная искусственным путём.
   Не сахар, а сахарин. Не мясо, а что-то непонятное и вонючее, выращенное на гормонах. Все жалуются на соевые продукты. Но это даже не соя. Это какой-то перемолотый сорняк. Без всего можно обойтись и жить. Но... без пищи не обойдёшься. Ноги протянешь. С такой пищей, которой нас кормят, тоже можно ноги протянуть. Во всяком случае, авитаминоз наблюдается повсеместно. Но люди хотят жить, выживать. Поэтому так распространено воровство. В столовых, кафе, барах, ресторанах официанты и повара воруют напропалую. Пищи нормальной не хватает. А властям до этого дела нет. Они установили законы, по которым им только выгодно жить. Остальным никак не выгодно. Не для себя. Не для своего желудка. Но... надо говорить, что выгодно. Если ты так не думаешь и не говоришь, ты инакомыслящий. Есть ещё такое слово "вольнодумство". Так тебе приписывают вольнодумство.
   Ты что, вольно думал о пище?
   А о ней особо вольно и не подумаешь. Много вариантов не наберётся. Она или хорошая, или плохая, химическая. Но тебе приписывают "вольнодумство", или просто "умалишённость". Не какое-нибудь чудачество, а сумасшествие, умалишённость. И это лишь оттого, что ты сказал на сахар, что это не сахар, а какой-то сахариновый химикат.
   Откуда тебе известно, что это не сахар?
   Ты что, пробовал настоящий сахар? И где же ты его достал? Откуда тебе известен настоящий вкус сахара? Власть знает этот вкус. Но тебе-то он недоступен. Значит, что, когда-то у властей украл сахар?
   Да тут припишут тебе всё, что угодно, если ты только рот откроешь.
   Не открывай рот. Работай и сдыхай. Если будет так, то тебе будет подарено властями чувство безопасности. А шаг в сторону предполагает опасность. И прежде всего опасность со стороны властей.
   В молодые годы я выживал, потому что у меня был вид неуверенного в себе человека. Властям это нравилось. Они повелевали. А теперь стало трудно выживать. Я уверенный в себе. Власть сразу чувствует конкурентную ситуацию.
   Да. Теперь только и время погибать от натиска властей.
   Раньше в молодости я был доверчивым. И легко поддавался внушению. Теперь нет. Я всё знаю. Меня не проведёшь. На мякине не поймаешь.
   Раньше мне снились сны. Всякие сны. Потом был период, что не снилось ничего. Это был период озарений и преображений. Вечером ложился спать, а утром вставал, будто бы не спал вовсе. Впечатление, что время сна концентрировалось до минут. Такой был крепкий здоровый сон. А пробудившись, я испытывал внутреннее сияние. Всё вокруг меня тоже сияло. И сияло будто бы всё время. Будто бы не спал совсем. Было полное владение собой. Но всё идёт к старости. Возникла небольшая разбалансировка. Начали сниться сны. Некоторые пророческие я зафиксировал в "Письме 2020". Во снах меня преследовали. Как в жизни.
  

29.

  
   Власть всегда была на высоте. Одурманивая и одурачивая народ, в ход шли в первую очередь информационные потоки. И здесь телевидение было на первом месте. Поэтому просмотрев новости по телевизионным программам, я начинал выяснять, как было на самом деле. И это было трудно. Я везде сталкивался с дезинформацией. В кинотеатрах города было то же самое, что и по телевидению. А в лекториях города все лекции вначале проверялись, а потом подвергались специальной обработке согласно законодательной базе.
   К информационному потоку, а точнее к дезинформации в городе добавлялся ещё феерический элемент. Власти устраивали сплошной театр: специально инспирированные митинги, военные парады, шествия с барабанным боем и факелами, где тысячи людей кричали во всё горло славу властям и законам.
   Обывателю становилось страшно от всего этого. Он помалкивал, не восставал.
   Властями постоянно проводились всевозможные выставки, демонстрирующие достижения. Сплошной театр. Оставалось только притихнуть и молчать. Когда возникало в головах людей возражение, то параллельно возникала и мысль: "как бы чего не вышло". В городе везде на тебя смотрели портреты руководителей разных рангов. Но самые крупные изображения - это изображения первых лиц государства. С портретов на тебя смотрели глаза, требующие от тебя патриотизма, бескорыстного патриотизма. Но в душах людей никакого патриотизма не было. Глядя на свою жизнь, люди в глубине души кляли и государство, и его первых лиц.
   Чтобы переломать такую ситуацию, власти часто устраивают именно военные парады, внедряя в толпы людей военный дух, бескорыстно преданный общему делу сохранения порядка. Этим взвинчивался патриотизм. Но он тут же и таял. Люди прекрасно знали, что в военных действиях, которые вело государство, в последнее время погибло намного больше людей, чем в предыдущие годы. И как не скрывали власти информацию, что уничтожалось людей больше, чем всегда, население всё равно было в курсе дела. Наружу постоянно выплывал тот факт, что ракеты строились не для космических целей, а чтобы легко поражать цели слабых в военном развитии государств, для захвата новых территорий. Чтобы и на этих территориях установить свою диктатуру.
   Как не скрывалась информация, всё равно было известно количество жертв от последних ракетных обстрелов. Известия распространялись быстро. Ведь среди мирных жителей погибали дети. А это всегда трагедия вдвойне. Дети - наше будущее. Матери рыдали на весь мир, на всю информационную сеть. И это нельзя было скрыть так просто. Поэтому, помимо специально устроенных властями военных парадов, спонтанно возникали гневные демонстрации против властей, против их политики. Когда шли такие демонстрации, то люди срывали и жгли портреты государственных руководителей. А это уже считалось беспорядком. И в ход пускались мутанты-амбалы, которые подавляли всякие подобные действия.
   Техника развивается. Ракеты, управляемые радиоволнами, стали всеобщей угрозой. О спасении от такого развития теперь можно было только мечтать. Народ понимал, что он на грани уничтожения, и проклинал власть, как только мог. Проклинал и молчал. А что делать, если техникой, техническим развитием было схвачено всё? Власть техническими средствами ставила под контроль всё население, всех, кого только можно было поставить. Оставалось делать только то, что тебе скажут. Работать и молчать.
   Многие понимают, что будущего у такого государства нет. Но и о братстве людей можно только мечтать. Братство возникло в стихийных демонстрациях, когда что-то всех припекло, когда нагрянула всеобщая беда. Но когда всё подавлялось, то каждый становился сам по себе. Вот тогда власть начинала открытые процессы против митингующих. Их кляли и судили. Судили за неповиновение закону. Обычно все обвинения шли по статье "терроризм". Обвиняли в поджогах. Хотя власть - это и был самый главный террорист. А поджигали портреты представителей власти.
   Среди населения постоянно ходили слухи, что само правительство пускает ракеты на головы людей, чтобы держать их в страхе. А все беды сваливает на мифический образ врага.
   Для власти создавать образ врага является необходимостью. Народный гнев направляют как раз на этот образ. А само правительство в таком случае становится ни при чём. Вот такими наглыми подтасовками занимается власть.
   Дезинформация процветает. Всякие свидетельства о реальности исчезают. И население живёт в довольно-таки искажённом мире. Информация о событиях, которые прошли, трактуется так, как этого требует власть. В таком ракурсе пишут и книги. Доходит до того, что подтасовывают документальные факты. Но... они не знают про один документ под названием "Письмо 2020". Я оставлю после себя этот документ. Пусть его читают следующие поколения и проклинают власть, которая ничего хорошего для людей не делала.
  

30.

  
   Проходя улицами города, я часто чувствую, что за мной по пятам кто-то идёт. Этот кто-то мощный, сильный, крупных размеров. Мутант-амбал? Оборачиваюсь. Вроде бы нет. Рядом прохожий кашлянул. А я уже настороже. Что это? Нервы? Может, уже параноидальный психоз развивается в моей душевной жизни? Не знаю. Не знаю. Старею...
   Списывать, конечно, всё на приближающуюся старость не следует. Много стариков, невзирая на свои годы, находятся в здравом рассудке, оставаясь творчески активными. А... я ещё не такой старик. Только, только ушёл на пенсию. Впереди ещё много времени активной деятельности. А то, что за мной по пятам кто-то ходит, так это факт. Я не раз замечал их лица.
   Но... бывает и показалось. Всякое бывает. Обязательная медитативная практика осознавания меня спасает. Спасает от иллюзий, заблуждений, шизоидных и параноидных проявлений. При медитации я просто свидетельствую возникновение в себе мыслей, чувств, предчувствий, ощущений и всяких побуждений. Я над всем этим живу полной жизнью, стараясь поступать во имя этой жизни как Высшего.

31.

  
   Высшее Состояние Духа коснулось прямо с утра. У меня для Него было много названий: ИНОЕ, ЭТО, ОНО...
   Достал "Письмо 2020". Развернул. Прочёл то, что читал много раз, то, что переписал из своих старых записей, записей 2000 года: "ОНО" здесь, медитируй не медитируй, "ОНО" здесь. Более того, медитация или специально направленная деятельность, целенаправленные действия частично разрушают "ЭТО". Они как бы его подтачивают. Ведь делаешь и увлекаешься. Но не только медитация, а любое деланье. Пишешь, например. Кладешь перо и "ОНО" интенсивно начинает пребывать. "ОНО" делает человека - скалой.
   Я смотрел. "ОНО" присутствовало; и я как бы вспоминал, что мне надо делать дальше; что положено делать сообразно обстоятельствам моей жизни. Вернее, "ОНО" подталкивало меня делать лишь то, что необходимо делать сообразно обстоятельствам моей жизни, а не медитировать или заниматься подобным".
   Но в обстоятельствах моей жизни я видел одно, видел то, что мир больше меня и сильнее, мощнее меня в триллионы триллионов раз, и надо спасаться, спасать себя и других, делать всё во спасение. Поэтому-то я с критикой и набрасывался на власть. Она делает то, что совершенно ни к чему для всеобщего спасения. Ведёт, например, войны с соседними государствами, и не только с соседними. Помню, даже были воздушные налёты, пулемётная стрельба. Кто это был, до сих пор остаётся загадкой. Тогда было всё разрушено. Разбомбили.
   Мой сын погиб ни за что, ни про что при военных действиях.
   А все оттого, что властям захотелось присвоить территорию другого государства.
   Мне со своей критикой приходилось скрываться от групп молодчиков в рубашках одного цвета. Эти группы были созданы для наведения порядка. Значит, мои воззрения на войну считались непорядком. А это порядок, когда результирующей военных действий были огромные очереди за хлебом и голод? Люди копошились на помойках, рылись в мусорных баках. У многих, в их глубинах поселялось чувство неизбежности, катастрофы. А с этим жить тяжело. Хотя, может быть, это и делает нас более серьёзным, без единого лишнего движения, стремящимся к цели. А цель - выход из создавшегося положения. Но... не природа, а люди сделали это катастрофическое положение. В этом-то и беда. Люди развязывают войны. Люди устраивают массовые убийства. А ради чего? Чтобы жил их символ, а не какой-либо иной? Ради своего символа? Ну? Не глупо ли это? Для меня это полная глупость. Ведь символ корректируется со временем. А жертв, которые сотворил человек, не возвратить, уходят безвозвратно. Люди уходят безвозвратно.
   Они уходят безвозвратно и в мирное время, когда власть устраивает лагеря по перевоспитанию инакомыслящих, которые не перевоспитываются, остаются верными своей идее, верными себе и друг другу. И их пускают в расход. Бывает, перед этим пытают. И это уж чересчур жутко, страшно и бесчеловечно. Власть срывает на них свою злобу. Она ж положила на них большие средства. Их сначала выслеживали денно и нощно. А они хитрили, уходили от преследования. А преследователям платили деньги. Деньги платились, когда устраивались лагеря по перевоспитанию. И когда перевоспитание не срабатывало, злоба у властей выливалась в то, что к людям, которые не подчинялись, применялись пытки. Когда изматывали бессонницей или одиночеством, так это полбеды. Но когда жгли калёным железом, это было уже совсем бесчеловечно. И находились люди, которые этим занимались. Я порой задумывался: неужели они никогда не испытывали боли? Ведь испытывали, испытывали...
   Крайние пытки, вызывающие болевые ощущения, применялись к тем лицам, которых допрашивали. Пытались пытками вытянуть из них какую-нибудь информацию.
   Да. Я живу в ужасном обществе. Такое общество не может решать проблемы космических масштабов. Например, такая проблема, что галактика Андромеды в будущем столкнётся с нашей галактикой Млечный Путь, в которой мы живём. И следует искать пути выживания от подобной ситуации.
   А Солнце, которое нас приятно греет, когда мы лежим у моря? Оно в будущем взорвётся и потухнет. И это проблема. И мы, разумные люди не собираемся её решать. А разумные ли мы существа? Разумные для своего желудка, для своей роскошной жизни. Пытаем другого человека, который противостоит этому, хочет, чтобы и ему что-то досталось.
  

32.

  
   Если ты не так думаешь, как думает власть, ты преступник, враг. И тогда ты своим поведением развращаешь окружающих. И с тобой надо вести борьбу. Иной вариант - это предать себя властям, быть преданным. Тогда тебя не будут преследовать. А по-другому у человека в жизни много сложностей. Одна встреча и расставание с единомышленниками чего стоит. Масса осторожностей. Нельзя приходить сразу всем вместе в назначенное место, а то могут заподозрить и установить слежку. А чтобы разойтись с этого назначенного места, тоже следует соблюдать определённые предосторожности. Расходиться следует по одному. С интервалом. Расходясь порознь, следует присматриваться к окружающим, оглядываться. Если замечаешь что-то подозрительное, то сразу сообщаешь это по мобильнику товарищам, тем единомышленникам, которые расходятся порознь.
   А власти работают. Работают грубо. Часто хватают ни в чём неповинных людей. По доносу хватают, не разобравшись. Так когда-то по доносу схватили одного моего приятеля, будто бы он служит другому государству. Не знаю, служил он, не служил, и кому служил... За ним я ничего такого не замечал. Но когда его однажды увели, я его больше никогда не видел.
   Если по доносу хватали человека, но за ним ничего такого не находили, что направлено против власти, то ему всё равно приписывали какую-нибудь деятельность, деморализующую население. Это чтобы обелить себя, что ли, компенсировать свои промахи в службе? На человека, которого взяли по доносу, навешивали какое-нибудь дело. Растлевает детские умы, например. Или - способствует проституции. Приписывают что угодно: шантаж, подлог... И находят подставных свидетелей.
   Некоторых жизнь в таком обществе так задёргивала, что они готовы были покончить с собой. Если вы не покончили с собой и вас схватили по доносу, тогда вас заставят сознаться во всём, что угодно. Под пытками вы сознаетесь, что принадлежали к группе заговорщиков против закона, хотя этого и не было.
   Человеку в этом обществе остаётся одно: получать приказы от власти и выполнять их. Если ты этого не делаешь, то это значит, ты собираешься с единомышленниками где-нибудь в подвале и замышляешь против власти что-то нехорошее.
   Жизнь в таком обществе кошмарная.
   Но я живу и надеюсь, что что-то изменится к лучшему.
   Думаю, что в будущем нас ждёт свободная, подлинная жизнь. Я в это верю. Живу этой верой.
   Другой вопрос: когда же наступят улучшения в жизни? Через две-три тысячи лет? Через один-два миллиона лет? Так тогда Солнце сожжёт нашу Землю. Мы ничего не делали в этом отношении. И оно сожжёт. Об этом знают астрофизики. И это они излагают в специальных научных книгах. Эти книги для населения недоступны. Власть держит под контролем. Если информация из этих книг появляется среди населения в виде перепечаток, то эти перепечатки разыскивают и уничтожают. Но экземпляры этих перепечаток всё время появляются. И сыщики гоняются за ними.
   Власть понимает, что информацию следует контролировать. Иначе появляются всё новые и новые инакомыслящие, которые начинают создавать проблемы, воду мутить.
  
  

33.

  
   Я живу в таком обществе, где люди настороженно поглядывают друг на друга. Они побаиваются, что их уже зарегистрировали как ненадёжных и в дальнейшем будут преследовать. И власти это замечают. Не оттого ли они часто устраивают совместные шествия, чтобы раскрепостить человека, снять с его психического состояния ту настороженность, которая обычно оборачивается глубоким стрессом? А стресс ведёт к непредвиденным поступкам. Чтобы выживать и властвовать, власть всё рассчитывает. Притом совместные шествия, управляемые властями, преследуют много дополнительных целей. На марше под барабанный бой люди несут лозунги и транспаранты, славящие законы, по которым они живут, славящие людей, находящихся у власти. В таком положении человек, маршируя в колоннах под вой труб, как-то уже и забывает, что власти ведут войну, войну против него; ведут войну против других стран, что на этой войне погибли дети соседа. Сосед буквально недавно рыдал и проклинал всё на свете. И власть проклинал, как только мог.
   Всё стирается с человеческой памяти, когда власти устраивают парады, просмотры фильмов, выставки, посвящённые неизменным, абсолютным законам государства, когда на всех перекрёстках ораторы, нанятые властями, кричат во славу неизменным законам. Плакатами и транспарантами, с этими законами, увешаны все дома по проспектам. Некуда деться от этой навязанной информации. И человек соскальзывает. Он забывает о насилии, зверствах и пытках, которые устраивает власть в отношении непокорных. Человек поддаётся вымыслам пропаганды.
   Но появляются и отчаявшиеся. Устраивают демонстрации в противовес. Идут и сдирают плакаты и транспаранты со стен домов, рвут их в клочья и топчут ногами, топчут законы, которые написаны на этих плакатах и транспарантах. Топчут, пока не появляются мутанты-амбалы для наведения порядка. Тогда все разбегаются в разные стороны. Силы неравные. Демонстрации стихийные, не подготовленные. Люди без оружия. Ряды мутантов-амбалов в броне, в шлемах, вооружённые до зубов.
   Мирное население не может справиться с вооружёнными бригадами полицейских. Мирное население только страдает. В мирное время страдает от избиения дубинками. В военное время страдает от бомбардировок. Страдает от хорошо обученных и вооружённых людей, вооружённых дубинками, а в военное время -автоматами, пулемётами, танками, самолётами.
   Какое только оружие не идёт в ход, чтобы подавить возмущённое мирное население. Население безоружное, которое применяет палки и камни, что под руку попадётся, чтобы как-то изменить ситуацию.
   Когда война, то производится бомбардировка мирного населения. А в мирное время, в периоды затишья население бомбардируют информацией, забивают мозги ложными сообщениями, поддельной документацией, газетами, брошюрами, книгами, фотовыставками, фильмами во славу государственного аппарата. И человек помалкивает. Помалкивает о жертвах войны. Помалкивает о нищенской жизни.
   У власти находятся фактически олигархи, олигархические кланы. Но эти кланы ладят между собой. Существует олигархический коллективизм. Он и выставляет своих людей как официальную власть.
   Олигархический коллективизм мощный. Он держит всё в своих руках, просматривает все общественные отношения. Казалось бы, сидишь на лавочке в парке, отдыхаешь. Разговариваешь с рядом сидящим отдыхающим человеком. Но тебя просматривают видеокамеры, подслушивают подслушивающие устройства, вмонтированные в лавочку, на которой ты сидишь. А человек, с которым ты разговариваешь? Он свободно может донести содержание вашего разговора в службу безопасности. Поэтому-то и говоришь с незнакомцем о природе, о погоде, но не о том, что наболело, что жмёт тебя, от чего хочешь освободиться. Откроешь книгу почитать, так её страницы сразу засветятся на мониторах передающих устройств, сразу пойдёт сигнал от видеокамер, что там в книге написано. Поэтому и носишь с собой сказки древних народов для чтения в парках, сказки, никоим образом не касающиеся современной жизни.
   Конечно, самые тяжёлые времена наступают, когда идут войны, когда наша сверхдержава начинает отхватывать территории у соседних государств. Тогда и нам достаётся. Задумывает власть расширить территории, а достаётся от военных действий мирным жителям.
   Война - это убийство и насилие. Когда бомбят мирное население, то убийство распространяется на стариков, женщин и детей. Когда захватываются территории, то начинается полоса мародёрства. Пленных пытают. Патологическая жизнь кипит. Она замирает, когда очень частые ракетные взрывы. Тогда только земля поднимается в воздух. А потом - оглушительная тишина. Население прячется в бомбоубежища, по подвалам. Кто не успел спрятаться, тех в живых нет.
   Население завоеванных территорий переходит под контроль новой власти. Та их прежняя власть сосала из них соки. Но новая власть не лучше. Тоже будет сосать. Власть нашей сверхдержавы хорошо сосёт соки и пьёт кровь.
   Территории захватывают большие государства, которые производят много оружия и военной техники. Население захваченных территорий превращается в рабочую силу, фактически в рабов. А природные ресурсы работают на производство военной техники. Мужское население призывается на войну. Остальное население подвергается рабскому труду. Никто не ест досыта. Но власть обещает безоблачное будущее после победы над врагом. А кто враг? Тот, на которого укажет власть.
   Я всегда знал, что лучшего не будет, вспоминая бунтарские речи своей матери. Будет разруха, голод и изнурительный труд. И - слежка. Слежка за такими - как я, инакомыслящими.
   Кто думает самостоятельно, тот уже в какой-то степени инакомыслящий. Власть, то есть меньшинство, думает, как нарастить военную мощь. А если ты думаешь по-другому, то ты уже враг. И тебя надо уничтожить, как уничтожают солдат другого государства, тех солдат, которые защищают свою территорию.
   Власть поддерживает у населения ощущение войны, ощущение опасности даже тогда, когда этой войны и опасности не наблюдается. А всё это для того, чтобы население видело необходимость этой власти, которая даёт возможность выживать, руководя страной в опасной ситуации.
   Страх господствует везде. И ненависть, ненависть друг к другу при подозрении, что тот, другой - осведомитель. Но в конечном итоге верх берёт слепое поклонение властям, которые раздувают военную истерию и ненависть к врагу даже в мирное время, когда никакой угрозы ниоткуда не ожидается.
   Вот в таком обществе я живу, обществе, в котором убить десятки тысяч человек не составляет никакой проблемы. Более того власть нацелена уничтожить даже возможность независимой мысли. А это значит - уничтожение людей не прекратится.
   Уничтожение инакомыслящих производится всякими способами. Шоком, медикаментами-наркотиками, пытками. Если применяется гипноз, то это за счастье, есть возможность выжить, притвориться и выжить. Нет такой возможности при военных действиях, когда мощные ракеты при взрывах поднимают землю вверх, когда идут газовые атаки, применяется губительная химия.
   Губительная химия применяется и в мирное время в виде растворимых ядов, которыми уничтожается растительность.
   Спасения обычному человеку нет. Он обычно не доживает до своей старости. Я дожил. Получил пенсию. Но знаю, радоваться нечему. Постоянно ведутся разговоры и распускаются слухи о возможном применении атомного оружия. Это оружие всё время расхваливают, потому что существуют беспилотные снаряды, беспилотные самолёты, беспилотные вертолёты. Война будет происходить на расстоянии, будет меньше погибших. Умру ли я своей смертью?
   Это какое-то сумасшествие!
   И это сумасшествие поощряется властями.
   Власть. Зачем она? Чтобы деформировать жизнь? По её указанию производятся ракеты с атомными боеголовками. И какие хитрые ходы предпринимает она. С какой-либо страной подписывает договор о дружбе, при этом готовясь к нападению. А та страна, ни слухом, ни духом, начинает разоружаться, пускает на самотёк военное дело. А потом её ставят перед фактом, что она не способна воевать, что у неё нет ядерного оружия, что она слаба и лучше всего ей капитулировать.
   Вот так власть может хитрить, живя ради войны и наживы.
   Посвящая себя завоеванию пространств насильственным способом, власти могут говорить о дружбе и сотрудничестве со всеми народами. Живя постоянной войной, власть может собственному народу обещать в будущем экономический расцвет. Хотя в реалиях - только разруха. Война - это разруха. То есть власть, государственные правители навязывают своему народу ложные представления о реалиях. А живут, как хотят, и делают, что хотят. Одним словом, врут напропалую. Врут на весь мир - средствами массовой информации.
   Но в любом случае дееспособность армии для завоевания земель других государств не может опираться на иллюзии, на искажённую действительность. Здесь нужны реальные силы. А для этого должна развиваться экономика. Но не для людей, не для народа. Для гонки вооружений. Чтобы быть непобедимым, должны быть постоянные новинки в военной технике. И здесь должен быть ощутимый прогресс.
   Правителей не интересуют межзвёздные пространства для выживания человечества в будущем. Им нужны пространства близлежащих государств для скорой наживы. А значит, нужны военные действия. Для народа война - это катастрофа. Она пожирает всякие блага. Но правителей это не интересует. Они в погоне за наживой. Для этого используется народ. В военных действиях - это, прежде всего, молодое мужское население, конкретные молодые люди. И то, что ракеты, разрываясь, будут рвать этих молодых людей на части, никого не волнует. Тираническая власть, посылая их на смерть, обещает со своей стороны установить свободу, справедливость, братство. На самом же деле эти обещания не исполняются, даже если и власть меняется. Да притом жертвам уже не нужны ни свобода, ни справедливость, ни братство. Жертвы не могут даже помечтать о том, как они будут жить по-братски, без изнуряющего труда превращённые в роботов, живых роботов. Они - жертвы. Не могут мечтать! Они жертвы!
   И то, что власть обещает восстановить права человека, свободу слова и равенство перед законом, это всё им уже не надо. Они мертвы. Да и перед каким законом равенство? Следует взглянуть на этот закон, чтобы понять - жизни не будет. Человека ожидает только тюремное заключение без суда и следствия, рабский труд на уровне роботов, казни, публичные казни. О военнопленных речь вообще не идёт. Их пытают и казнят. И всё по закону. По закону выселяют и уничтожают целые народности; не говоря уже о выселении отдельных людей с их квартир. По закону пичкают людей наркотиками и ядовитыми веществами. Эта практика укоренилась ещё со времён существования Советского Союза. Там были зачатки этой деятельности властей, пока Советский Союз не распался. Но зачатки этой практики остались и развиваются у нас, развиваются нашей властью.
   Наша власть наркотизирует население. А когда-то советская власть спаивала собственное население алкогольными напитками. Как пили в Советском Союзе, хорошо показано в романе Венедикта Васильевича Ерофеева "Москва-Петушки". Подспудно указывается причина явления. В бывшем Союзе Советских Социалистических Республик у людей не было просто никакого стимула для саморазвития. А у власти к алкоголикам было толерантное отношение. При этом магазины были набиты дешёвым спиртным. Ну.., все условия для развития алкоголизма.
   Советского Союза давно нет. Но подобную практику развивают наши власти. Эту практику они развивают на базе лёгких наркотиков. При этом изобретаются и синтезируются всё новые и новые их виды. Одним словом, будущего нет. Особенно это заметно в наше время, время информационное. Информация управляет общественным мнением. А ею владеет власть. В распоряжении власти находятся и радио, и телевидение, и кино, и печать. Телевизионными каналами владеют олигархические кланы, которые одновременно и есть та самая власть. По этим каналам идёт пропаганда лёгких наркотиков, а также пропаганда счастливой жизни гомосексуалистов и лесбиянок. Патологию вводят в жизнь людей как норму. При этом перекрываются все информационные каналы, кроме официальных, которыми владеет власть. А власть, в сущности, представлена олигархическими кланами. Вот они и склоняют население подчиняться воле государства. В "Письме 2020" я так, эмоционально вскрикнув, написал: "А государство, госаппарат - это они, олигархи!".
   Олигархат выживает благодаря своему коллективизму, слаженному коллективизму. Иначе он бы не сохранился у власти. Иначе население его бы смело. А так они владеют всем, всей частной собственностью, владеют всем, чем только можно владеть. Владеют, управляют и распоряжаются всем так, как считают нужным. Они владеют и распоряжаются продуктами первой необходимости, жизненно важными продуктами: пищей, одеждой, жильём. Благодаря этому они владеют населением, зависимым от этих продуктов.
   Всё очень просто. Через тело, через возможность существования тела - владеют человеком, владеют целым народом. Но коллективизм олигархического клана ориентируется не просто на телесную жизнь в достатке. Для них этого мало. Они привержены доктрине овладения земными богатствами, на что наставляют правительственные органы и власть в целом. Из этой олигархической доктрины вытекает их мировоззрение и образ жизни, жизни в чрезмерной роскоши, вытекает мировоззрение, исключающее овладение Космосом как не дающем сиюминутную прибыль. Овладение Космосом требует затрат, снижающих уровень роскоши. Им это не надо. А то, что будет потом, их не волнует. Они хранят девиз: "После меня хоть потоп". И топчут каждого, кто возражает против их миропонимания. Светлые умы, понимающие это, берутся на заметку и устраняются.
   Олигархическое правление - это мировоззрение и образ жизни без будущего. И я это прекрасно понимаю. А тот, кто это понимает, уже у них на крючке. Он с юности до смерти живёт на глазах у осведомителей. За ним могут наблюдать органы власти, но он может даже не знать, что за ним наблюдают. У власти есть проверенный способ, как всех инакомыслящих сразу взять на заметку. Для этого создаётся образ врага в лице другого государства; или создаются представления другого образа жизни, вражеского. И если человек не проявляет неистовства в отношении образа врага, в отношении людей-изменников, то такой человек берётся на заметку. Каждый должен проявлять это неистовство: участвовать в парадах, носить плакаты, осуждающие изменников закона, проклинать врагов государства. Если ничего этого нету, значит, ты грешен.
   Тебе подсовывают факты для проверки, и ты должен их оценить, так как от тебя этого требует власть. Даже если тебе придётся на чёрное сказать белое, а на белое - чёрное.
   А правительственные органы факты перекручивают, как хотят. Для этого в их владении все средства массовой информации. И все факты, которые говорят против власти, против олигархического коллектива, который даёт указания властям, все эти факты изменяются, подтасовываются, как только можно. Процветает намеренный обман со стороны органов власти, проводящей курс, который установили олигархи.
   Олигархический союз не глуп. Он и примиряет противоречия, которые начинают выпячиваться острыми углами-камнями. Оттого и держится их власть. И сколько она будет держаться? Пока астероид не размозжит им головы; и увы, человечеству в целом.
  

34.

  
   Власть меня в прошлом крепко не била. Мучительных болей я тогда ещё не испытывал. Но... я испытывал боль других. И этого было достаточно, чтобы восстать против олигархического союза, который, пропагандируя свой образ жизни, исключает спасение человечества в будущем от надвигающихся космических катастроф. А то, что эти катастрофы неминуемы, является неоспоримым фактом. Олигархический союз, конечно, этот факт искажает, перекручивает, делает незначительным, продолжая жить в роскоши, продолжая вести расточительные войны. Но... я этот факт фиксирую в своей тетради "Письмо 2020". И фиксирую не один раз. Дойдёт ли моё письмо до массового читателя, если у власти во владении все средства массовой информации, все печатные органы? А если дойдёт, то мне конец. Поэтому втихомолочку пишу и переписываю. Вот один из отрывков:
   "Небо. Знаю. Солнце превратится в красного гиганта и сожжёт Землю. А потом и само потухнет.
   На Земле всё сгорит. Сама Земля сгорит.
   Солнце потухнет.
   А человек?
   Исчезнет.
   Людей не будет.
   Небо. Пока предполагаю так: "Людей не будет". Ведь не нашли способа, как спасти Землю и себя на ней.
   Но... главное - не искали, и... не ищут.
   А время идёт".
  

35.

  
   Да. Время идёт. Всё меняется. Но я в своих основах не меняюсь. Проповедую то, что проповедует наука. Поэтому в открытую говорю, что Солнце со временем будет разогреваться и превратится в красного гиганта. Тогда жизнь на Земле станет невозможной. Океаны и моря испарятся. И надо уже сейчас об этом думать и что-то делать.
   Подобные проповеди олигархической власти не подходят. Она живёт сиюминутными выгодами. Её цель - праздная роскошная жизнь. А выделять средства на решение подобных проблем она не собирается. Поэтому однажды меня за мои проповеди объявили сумасшедшим, запихнули в фургон и повезли в неизвестном направлении. Одним словом, арестовали и начали проводить серию мучительных экзекуций. Началось с того, что не давали есть, морили голодом. За что? Про что? Я не бандит, не вор, не спекулянт, не пьяница. Хотя для этой олигархической власти лучше бы я был пьяницей. Так бы им было спокойнее. Они сами проповедуют далёкий от трезвости образ жизни.
   Но я инакомыслящий. Мои доводы могут поднять людей. Поэтому я должен получить порцию ударов дубинкой. Чтобы примолк. Пытки ко мне в этот раз не применялись. Применялись к тем, кто должен был в чём-то сознаться. А мне сознаваться было не в чем. Я был весь на виду. Излагал научные факты всем непосредственно. И тюремщикам говорил эти научные факты, о том, что Солнце превратится в красного гиганта и сожжет Землю. Затем Солнце станет сжиматься...
   Тюремщики слушали меня, открыв рты. Но эти рты им быстро закрыло их руководство, намекнув, что они могут попасть в такое положение, в котором нахожусь я. В таком положении никто не желал находиться. Это положение арестанта.
   За что арестован?
   За свои собственные мысли. Даже не за свои мысли, а за научные, прочитанные в запрещённой литературе.
   Арестован за то, что распространял эти мысли, разглагольствовал. За это не расстреливали. За то, что много болтал языком, на тот свет не отправляли, а перевоспитывали.
   Услышали, что говорил ересь, значит, на перевоспитание.
   Поэтому арестовали. Я знал, что не расстреляют. Не повесят. Не посадят, если, конечно, не намозолил собой глаз властям. Но я знал, что экзекуции проведут. И будет больно.
   Многим испытывать боль было очень тяжело. Они молили о том, чтобы их лучше расстреляли или повесили, лучше бы дали какого-нибудь яда, чтобы уйти из жизни сразу. Я особо боли не боялся. Медитативной практикой я приучил себя чувствовать отдаленность от своего тела.
   Хотя всё зависит от степени болевых ощущений. Если боль сильная, то никакие предварительные медитативные практики не дают особого эффекта. Ты будешь терпеть. Но тебе будет очень плохо.
   Я понимал, что при перевоспитании в тебе не будут вызывать сильных болей. Не будут жечь калёным железом, как при пытках, когда хотят выбить из тебя какую-либо информацию.
   Я знал, что меня обязательно треснут пару раз дубинкой. И действительно, как в воду глядел. Два здоровенных как шкафы надзирателя с самого начала процесса перевоспитания огрели меня своими дубинками. Было больно. Я вскрикнул. Но вскрикнул от притворства. Честно говоря, мог бы и не вскрикивать. Такую боль я мог легко переносить. Ведь за плечами - долгие годы медитативной практики. Я жил мгновением. И предчувствий боли не было. А значит, и сама боль от ударов дубинками снизилась.
   Когда я вскрикнул от ударов дубинками, то охранники и надзиратели улыбнулись, оттого что их действия достигли цели. Я мог бы и не вскрикивать и не дарить им этих улыбок. Но тогда бы они снова меня били. И били бы до тех пор, пока бы я не закричал и не стал просить о помиловании. Поэтому-то я и вскрикнул. А они, удовлетворённые своей работой, успокоились.
   В жизни я испытывал более сильные боли. Понимал, что есть такие высокие уровни боли, что самые мужественные сдаются и просят о пощаде. Поэтому-то я, наверно, и практиковал медитацию, что предполагал расправу за свою деятельность, а точнее предполагал за свой острый язык получать столкновение с олигархическими властями, которые всем владели и ничего не хотели терять, участвуя в строительстве каких-то космических кораблей дальнего и ближнего следования, участвуя в программах переустройства близлежащего Космоса.
  

36.

  
   Меня несколько раз брали за еретические высказывания. Но всё сходило с рук. Всё заканчивалось благополучно. Я отделывался лёгкой болью. Такую боль я свободно мог переносить. О причинах этого я написал даже в "Письме 2020": "В этом помогла мне многолетняя медитативная практика, которая перестроила моё сознание и оздоровила его, избавив от всего излишнего: иллюзий, предубеждений, ложных представлений о действительности, всевозможных страхов".
   Но вот последний раз, когда меня взяли, недавно, боль была действительно сильной. Всё это я потом зафиксировал в своём "Письме 2020". Как меня пытали, какие претензии мне предъявляли. Устроили допрос. Пытались выбить из меня признание бог знает о чём. Что я агент, шпион какой-то разведки, вредитель. Выдумали бог знает что и пытались выбить из меня признание, чистосердечное признание во всех смертных грехах. Но я был открыт, говорил то, что говорит официальная наука. А меня били, били не только дубинками, но и стальными прутьями. Били ногами.
   Да. Было больно. После такого избиения я едва держался на ногах. Допрашивали; но безрезультатно. Я открылся полностью, прикрывшись научными фактами.
   Наука астрофизика говорит, что Солнце превратится в красного гиганта и сожжёт Землю вместе с людьми, которые её населяют!
   Не я говорю!
   Наука говорит!
   Вот её и колотите дубинками, избивайте, как можете. Меня-то, зачем бьёте? Я просто повторил то, что говорит наука астрофизика.
   Мои слова, конечно, следователей раздражали. Они понимали: что с меня возьмёшь? Бубнит одно и то ж: наука, наука, наука говорит, наука установила, я ни при чём, не я это установил...
   При чём, ни при чём, а уши мне крутили, за волосы таскали, под ярким светом держали. Обычно, когда человека держат под ярким светом, то у него слезятся глаза. У меня же не то, что слезились глаза, а текли слёзы из глаз. Они думали, что я плачу. На самом же деле я впадал в такое глубокое медитативное состояние, что внешние раздражители на меня не действовали. Поэтому зря они жгли лампы, напуская на меня яркий свет. Это меня не раздражало. А слёзы текли. При глубоком медитативном состоянии, так называемом озарении слёзы действительно текут из глаз. Но это не плач. Ты просто очищаешься. Текут не только слёзы. Текут сопли из носа. Течёт слюна изо рта. Мозг очищается и из глаз, носа, рта течёт всякая жидкость. Такое впечатление, что человек кончается. Вот и у следователей складывалось впечатление, что я - на грани смерти. А я внутренне торжествовал, блаженствовал.
   Меня прекращали бить и мучить, думая, как бы я не окочурился раньше времени. Но тогда ко мне приступали с угрозами. Пытались вызвать во мне страх за моё будущее. Но в медитативном состоянии не было никакого будущего. Я жил настоящим без всяких опасений за то, что будет со мной когда-то.
   Вот когда я перелистывал научные книги по астрофизике под грифом секретно и понимал, что Солнце сожжёт Землю и всех людей на ней, а потом и само потухнет, тогда да, я думал о будущем. Хотя не о своём будущем я думал. Мне жить-то, ну двадцать, ну тридцать лет. И всё. Конец. А Солнце потухнет через четыре, пять миллиардов лет. Тогда я думал не о своём будущем, а о будущем людей, всех людей, живущих на планете Земля. А на данный момент, под пытками я впадал в медитативный глубокий транс, тем самым смягчая боль, жил настоящим без всяких представлений о прошлом и будущем.
   Когда мне угрожали и кричали, пытаясь вызвать во мне страх, то мне от этого внутренне было просто смешно.
   Нервы, конечно, трепали многочасовыми допросами. Но мне стоило только сосредоточиться в своих глубинах, откуда возникает всё: мысли, чувства, побуждения, представления, и сразу начинали идти восстановительные процессы.
   От меня требовали признания. Но признание было налицо. При этом я ссылался на научные факты. Мол, наука такое доказывает, наука так рассуждает. Вот тогда хотели лишить меня способности рассуждать. Оттого и держали меня под ярким светом. Но под ярким светом я не пытался рассуждать. Впадал в медитативное состояние, чтобы внешние стимулы на меня не действовали, дабы сохранить способность к рассуждению.
   На меня хотели навесить много всяких дел, уличить во всякого рода вредительстве, и заставить признаться в том, чего я не совершал. Речь шла и о том, что я продал военные тайны вражеским государствам, что я распространял брошюры извращенческого характера, подрывающие облик человека, брошюры против человечности. И я за это сразу цеплялся, указывая на них, на мучителей, на их бесчеловечность, когда они причиняют боль другому. С меня пытались выудить даже признание в убийстве, что я убил своего сына. Хотя следователям наверняка было известно, что он погиб на войне. На той войне, которую они устроили.
   Долго с меня выманивали признание в том, что я верующий. Но я открыто сказал, что не верю даже в вечное возвращение, в возможность возродиться.
   По этому поводу были долгие разговоры философского, метафизического характера. И я сказал, что не верю ни в какого Бога вне высшего состояния духа самого человека, не верю ни в какое бессмертие души, отделяющейся от человека после его смерти. Не верю даже в то, что "нет ничего невозможного", и что существует какая-либо возможность для человека возродиться. Я приводил пример, что вот эта действительность, в которой мы живём, уже демонстрирует нам, что она возможна. Но для меня она возможна случайно и другой такой возможности для её существования не будет. Поэтому-то я и проповедую определённый образ жизни для человека, проповедую научные данные о том, что Солнце сожжёт Землю и людей, и возможности существовать людям больше не будет, и поэтому надо что-то делать.
   Мои речи были последовательны и логичны, эмоционально выразительны. Я заметил, что у некоторых следователей от моих речей зажглись глаза. Может, я склонил их на свою сторону? Вполне возможно. Вполне возможно, что от этого они в дальнейшем отойдут служить этой власти, власти деспотов и эгоистов, ни во что не верящих, кроме возможности вести праздный образ жизни. Я даже зачитал им стихотворение Иосифа Бродского, которое я отразил в своём "Письме 2020":
   "Падучая звезда, тем паче - астероид
   на резкость без труда твой праздный взгляд настроит".
   Резкость и праздный взгляд...
   Резкость явно проявлялась.
   Я видел, что от моих речей у некоторых следователей резкость взгляда менялась. Но некоторые продолжали свою обвинительную тактику. Обвиняли меня в принадлежности к какой-то подпольной организации. Но я был настороже; и был открыт. Во всё горло выкрикивал то, что говорила официальная наука. Я признавался во всём, что говорил раньше, что писали научные книги под грифом секретно.
   Ну что с меня возьмёшь?
   Охранники, следователи переглядывались.
   Сумасшедший и всё тут.
   Да. Я где-то играл роль сумасшедшего. Что с сумасшедшего возьмёшь? С него взятки гладки. Нормальных, так тех доводили до безумной боли, потом кололи наркотики, потом снова доводили до безумной боли. Одним словом, мучили, как только могли.
   Меня тоже изрядно помучили, хоть я и прикинулся сумасшедшим. Выдавал им шизофренические речи. Да для них научные факты, которые я выдавал, уже выглядели как симптом шизофрении.
   Как я не корчил сумасшедшего, всё равно не обошлось без пыток электричеством. Тогда было тяжело. Никакая предварительная медитативная практика не срабатывала, чтобы уменьшить боль. Тело от пыток скручивалось, а внутри всё как бы разрывалось на части. Вот это - уже полная шизофрения. Конец Адвайты, конец недвойственности. Хотя не совсем... От боли у меня выступал на лбу пот, чувствовалось что позвоночник вот-вот треснет, что позвонки разрываются. Но страха не было всё равно, никакого психологического страха.
   И пытать бросили. Боль уходила.
   Меня запугивали. Говорили, что имеют возможность причинять мне боль сколько угодно, какой угодно силы. Советовали не лгать, не уклоняться от ответа. Что я и делал, тороча свои научные факты. Я прекрасно знал, что, если я признаюсь в каком-либо вредительстве или измене, меня осудят и казнят.
   Воссоздавая прошлое в "Письме 2020", я записывал так: "В тюремных застенках я, конечно, ориентировался не на свой опыт сознательной жизни, когда шло управление и прошлым, и будущим, и настоящим, когда всё было на своих местах, а я в здравом рассудке имел метафизические рассуждения о существовании, которое вылезало из моих представлений. Нет. Нет... В тюремных застенках я устранял все представления о прошлом и будущем, устранял представления даже о настоящем, впадая в медитативный транс, чтобы хоть как-то снизить болевые ощущения".
   Вспоминая то время, когда я был в застенках, вспоминаю лишь боль, как она вливалась в моё тело и как она отступала, как прекращалась дрожь, а со временем - и озноб. Остальное - несущественно. Существенно было действительно не сойти с ума. А для следователей была цель - это излечить, сделать человека нормальным, чтобы он не помышлял о себе и о той жизни, которая была. Неизлечимых не выпускали. И я притворялся, что всё понял, всё осознал, что забыл себя прежнего. Научные факты? Ну они есть!
   Но... как я мог забыть тот факт, что Солнце неизбежно превратится в красного гиганта и сожжёт Землю и людей на ней, что установка властей на праздность, а не на решение проблем? И людьми власть помыкает для собственного развлечения, мучит их.
   Убивают нераскаявшихся. И я притворился раскаявшимся. От слабости? Нет, не от слабости. Для того, чтобы уцелеть, выйти на свободу, и продолжать своё дело. Горбатого могила исправит. Меня могли исправить только новые научные факты. Но эти факты оставались старыми, и истинными. Что Солнце сожжёт Землю и людей на ней, а потом и само потухнет. И что власть должна что-то делать по решению проблем, а не валять дурака.
   Я много знал из истории. Читал о пытках, которые проводили средневековые инквизиторы во имя "Бога". Читал о пытках, которые проводили немецкие фашисты во имя "Арийской расы". Знал о пытках, которые проводили совершенно недавно российские фашисты во имя "Русского мира". Понимал, что арестованных изматывают пытками, превращая в раболепных существ.
   Я не мог отказаться от научных фактов. Но следователям я говорил, что было угодно им; потом добавлял какую-нибудь нелепицу и моя речь превращалась в шизофренический бред и меня отпустили, как не совсем нормального человека. Что его перевоспитывать, если он сумасшедший, заболевший шизофренией?
   С диагнозом психического расстройства меня и выпустили.
   Я понимал, что от меня ничего не останется. Не останется ни имени моего, ни памяти обо мне в сознании живых людей. Я понимал, что будет такая ситуация, будто бы я никогда и не жил на белом свете. Но я не мог допустить той ситуации, когда бы люди вообще, как таковые никогда не существовали, никогда не жили на белом свете.
   Хе! Хе-хе! Я не скулил, не пресмыкался, не плакал. Слёзы текли по моим щекам. Но это лишь оттого, что я впадал в глубокое медитативное озарение, когда внешние стимулы на меня не действовали. Следователи считали меня ненормальным. Но главное, мне помогло выбраться из-за стен то, как я понимаю сейчас, что мои доводы научных фактов воспринимались следователями, как симптомы приступов шизофрении. Они не могли себе представить, что власти займутся решением космических проблем, космическими изысканиями. Всем и так ясно, что мы слишком малы, чтобы управлять космическими силами, перемещаться подальше от Солнца, чтобы оно в далёком будущем нас не сожгло. Об этом мог думать только шизофреник, измышляя всевозможные выходы из создавшегося положения вещей. Так с диагнозом шизофрении меня и отпустили. А мне-то что? На размер моей пенсии это не повлияло. Жизнь продолжалась. С диагнозом шизофрении я мог заниматься своими проповедями более свободно. Что с сумасшедшего возьмёшь? Приговорить за измену к смертной казни? Так он же сумасшедший!
   Хотя я понимал, что если я с диагнозом шизофрении уж слишком буду посягать на власть, то меня приберут к рукам. Скрутят, воткнут иглу, введут определённые препараты, и я стану ничем, исполню все, что мне скажут.
  

37.

  
   Помню, как я записал в "Письмо 2020": "Что, человечеству остаётся только ждать наступления конца света?
   Оно не способно противостоять потуханию Солнца, астероидным метеоритным катаклизмам, надвигающейся Туманности Андромеды.
   Нет, нет...
   Способно!
   Человечество способно противостоять этой материальной, объективной реальности; этим пылающим звёздам...".
   Да! Официальная медицина как орган власти регистрирует меня как сумасшедшего, шизофреника, которого следует периодически лечить.
   Так что?
   Может быть, я на самом деле сошёл с ума и будоражу окружающих?
   Официальная наука утверждает, что идея спасения Земли является идеей бессмысленной, безумной. Эта идея попадает в разряд шизофренических идей-конструкций, то есть в разряд заболеваний.
   Официальная наука делает вывод, что не следует заморачиваться. Звёзды галактик сталкиваются. А они - неимоверных размеров...
   И как можно покорить эти звёзды?
   Человек не может регулировать даже климат на Земле, повышение и понижение температуры. У человека масса проблем здесь, на Земле. Болезни, проблема пресной воды... Этих проблем не перечислить. И что смотреть в Космос?
   Мы не являемся хозяевами там, где мы живём, на Земле.
   Мы и наша Земля в космических пространствах во много раз меньше пылинки. Человек мал, бесконечно мал.
   А звёзды Вселенной?
   Они для нас недоступны. Они от нас на таких больших расстояниях, что невозможно даже представить эти расстояния.
   Да! Звёзды. Они недоступны. И будут недоступны. Так утверждает официальная наука.
   А мои шизофренические идеи, что, подлежат упразднению?
   Представители государственных органов точно сживут меня со свету. Они держатся за власть. Им надо управлять массами. Эти массы слабые, трусливые. Их обманывают. Ими надо управлять. А они поддаются. Не хотят свободы. Не хотят смотреть в лицо правде. А кто хочет смотреть и нести правду, кто выпячивается, проявляет смелость, того следует упразднить.
   Захотел свободы? Не устраивает убожеская жизнь, в которой живёшь? Получи.
   Но желание свободы легко подменяется желанием счастья, наркотического счастья. Для этого у власти наработан солидный опыт.
   Выпячивается тот, кто способен управлять собой. Он в таком случае претендует управлять и другими.
   А значит, что?
   Посягает на власть! Предлагает иной образ жизни, образ жизни, при котором у людей появится возможность быть свободными и равными.
   Власть не принимает такие потуги. Она перекрутила даже образ Бога, подстраивая его под себя. У них Бог - это сама власть; а сами они как божья сила. Этой силе все должны подчиниться, отказаться от себя, раствориться. Лишь Бог всемогущий и бессмертный. А... власть - это и есть Бог.
   Всё! Дальше рассуждать нечего.
   Но... лично для меня - эта власть негодящая. Она заставляет страдать.
   Да. Власть ломает людей через колено, причиняет боль, заставляет страдать и мучиться. Она хочет, чтобы исполнили её волю. А воля отдельного человека подавляется. Отдельного человека безжалостно топчут, мучат, вселяют в него страх, чтобы он не поднимал голову, не претендовал управлять. А чтобы претензии прекращались, для этого существуют аресты, пытки, демонстрация казни. Если и это не помогает, то человек просто исчезает.
   Вот такой террор власти существует в нашем государстве. Инакомыслящий еретик выслеживается. Предателей для этого в округе много. А в конечном итоге - еретик кричит от боли.
   Каждый инакомыслящий еретик кричит от боли и становится более уступчивым.
   Я тоже кричал от боли. Ради чего? Меня просто не устраивало то, что творит власть. И этого было достаточно. Ладно, проблемы космических катастроф.., а я, например, просто не соглашался, что власти забирают у матерей новорожденных. Забирают, чтобы из них вырастить верных и преданных служителей. Эти верные и преданные служители будут любить только власть. Они будут лишены каких-либо влечений к чему-либо, даже половых влечений. Для них не будет существовать разнообразия удовольствий. Какой оргазм? Какое размножение? Всё - лишь формальность. Любовь только к власти.
   Я против всего этого. Значит, я инакомыслящий еретик.
   Я верю, что жизнь победит. И победит цивилизованный мир, мир без ненависти, жестокости, и страха.
   Вижу, что в цивилизации, которую предлагает власть, будет присутствовать и воровство, и убийство, и обман. На этот счёт у меня есть единомышленники. Но они все плачут и визжат от боли, потому что их оскорбляют, пинают, бьют. Некоторых арестовывают и подвергают пыткам.
   От такой жизни далеко в Космос не улетишь. Да и интерес к Космосу фактически под запретом. Во всяком случае, не поощряется.
  

38.

  
   С утра пребывал в полном оцепенении; хотя и бодрствовал. Это определённый уровень медитативного состояния. Довольно глубокий уровень. Он освобождает от иллюзий, предвзятостей, ложных представлений, не даёт развиваться разным мелочным желаниям и пустячным побуждениям.
   После медитативных процедур не исчезло желание найти способ спасти Землю от неизбежного потухания Солнца. Значит, что? Значит, это не пустячное, не мелочное желание. Для власти это совсем не так. Для власти - это шизофрения. И она в этом отношении через полицейский надзор наблюдает за мной уже много лет, подумывая, что со мной делать, наблюдает, как я когда-то наблюдал небесные звёзды в телескоп. Наблюдал, пока меня лишили этой возможности. Все мои действия, все мои слова, произнесённые вслух, не утаились от властей. Ни одна мысль не исчезла, чтобы не быть зафиксированной тайной агентурой власти. Разве что мысли, внесённые в тетрадь "Письмо 2020". Они остаются в тайне.
   Власть всесильна, как Бог. Я не могу с ней конкурировать. Но и сдаваться не хочу, потому что знаю, что последствия будут плачевными и для меня, и для окружающих меня друзей.
   Конечно, легче плыть по течению, не бороться с властями. Но тогда куда мы приплывём? Разгадывая законы природы, мы не будем их использовать для своего выживания, а считать их опасной мыслью в нашем мозгу. И что эти мысли необходимо ликвидировать медитативной практикой.
   У меня лично получается наоборот. Моя медитативная практика ликвидирует мысль и её мнимую истинность о тех законах, которые создаёт власть. Интересно, как бы изменилась моя медитативная практика, если бы власть заперла меня в одиночную камеру на долгие годы или пичкала наркотическими препаратами?
   Ох...
   Тогда бы я ослабел. И... меня бы сковало рабство.
   Но я пока на свободе. Своё инакомыслие иногда прикрываю играючи, строя из себя конформиста. Но это игра, спектакль, который я разыгрываю перед органами власти. Говорю иногда такое, будто я с ними согласен. Но на самом деле ищу в науке то, что подтверждает возможность спастись, ищу вариант, когда можно противостоять натиску Космоса.
   Ну?
   Не сумасшедший? Не шизофреник?
   Шизофреник тот, кто с чистой совестью живёт по их законам, не задумываясь о будущем!
   Я же - нет. Я не принимаю их законы.
   Им легче проломить мне голову, чем выправить меня, перевоспитать. Но они этого не знают. Иначе они точно сразу же меня отправили на тот свет. Не наказывали, не перевоспитывали, а сразу бы убили мою еретическую мысль, убив моё тело. Они тогда бы не угибались, пытаясь пробудить во мне любовь к властям. Периодически я играл роль человека, который повинуется тому, что ему скажут. Но им этого было мало. Они хотели, чтобы я не просто повиновался властям, а любил эту власть. Они даже не представляли, что для меня это дикость.
  

39.

  
   Вспоминаю тот период, когда был в застенках. Помню, так привязали к креслу, что не мог пошевелиться. Все части тела привязали намертво. И голова была закреплена намертво. А мне - хоть бы что. Впадаю в медитативное состояние и становлюсь неподвижным.
   Меня привязывали. Хе! Могли и не привязывать. Я и так недвижим в глубокой медитации. И в таком положении мог быть долго. А они этого не понимали. И я победил.
   Сейчас на свободе - улыбаюсь снисходительной улыбкой. Потом смеюсь над ними.
   Меня спас опыт медитативной практики.
  

40.

  
   Сейчас я на свободе. Но власть смотрит на меня. И смотрит, как переделать мир под себя.
   Я мал. Мало на меня уделяется внимания. Вот захват новых территорий - это перспективно. Но это война, сообщения с фронта, тысячи погибших. Вот. На это уже власть решается не часто. Не это ли причина того, что власть всё же переключается на мелкую сошку, такую, как я, на еретиков внутри страны. Переключается и начинает угрожать.
   Я говорю открыто о спасении всех. Власть же скрытно думает о спасении собственной шкуры. В этом вся разница. Власть говорит лишь о том, что какого-либо способа спастись от катастрофических ситуаций из Космоса нет. Во мне же бродит мысль о том, что шанс всегда есть. Оттого у меня на глаза наворачиваются слезы, что меня подавляют тысячи таких, как я. Зачем? Какой смысл? Власть толком зачастую и не знает, зачем она подавляет жизненный порыв граждан.
   Власть проповедует жизнь, смерть и воскресение против всяких биологических законов. Я же проповедую истинное воскресение - это когда открывается второе дыхание, человек перерождается, преображается и просветляется. Утверждаю, что это правильное толкование Священных Писаний. А для власти это уже инакомыслие.
   Из "Письма 2020": "Ну, не повернёшься. Везде за тобой следят, подслушивают. А потом ты, куда-нибудь исчезаешь".
   Я достаточно много знал людей, которые исчезли; вдруг - и навсегда. Мой жизненный опыт говорил, что это проделки властей.
   Вспоминаю. Были талантливые люди. Говорили не то, что надо. И исчезли.
   Я пока не исчез. Видно, оттого, что осторожничаю. И до скамьи подсудимых не дошло. Просто одержал победу над собой. А им казалось, что любил власть. Вот до чего я дошёл в своём мастерстве притворяться. А потом, когда всё утихало, снова расцветал своими шизоидными идеями о возможности выжить в будущем, расселиться в Космосе и сделать себя неуязвимым.
  

41.

  
   Свободы мысли, свободы образа жизни не существовало в том обществе, в котором я жил.
   Горизонты мысли постоянно сужались. А кто пытался их расширить, тех не было в живых. Уходили из жизни. Их уводили из жизни.
   Для власти был один-единственный Бог. И имел он одно имя "Всевластие".
   Для меня же само слово "Бог" было условностью. Все имена Бога принимались. Но ВЫСШЕЕ было над всякими именами.
   Я не поддавался лживым новостям, которыми скармливали серую массу мутантов. Не поддавался праздности и низкосортным развлечениям, от которых теряешь себя.
   Думал о всемирном человеческом братстве, которое будет распространяться в Космосе и делать себя неуязвимым, независимым от звезды под названием Солнце.
   Но... всё это расценивается как ересь. На этом фоне я уязвим. И не теми далёкими космическими катаклизмами, а ближайшими людьми уязвим, людьми, с которыми я соседствую. Чувствую, что круг вокруг меня сужается. И никто не поможет. Я одарён достаточной проницательностью. Чувствую - мрачные времена приближаются. Уж слишком я выпячивался. Набил оскомину властям.
  

42.

  
   Мрачные предчувствия. Если за мной приедут, то, думаю, для окончательного вердикта.
   Буду печатать "Письмо 2020" для массового читателя.
   Всё равно конец.
   Впереди я вижу пустоту. И это не та нирванная пустота.
   Но "Письмо 2020" открывает тайны, шокирует и просветляет так:
   "Чую - неладное будет. Со мною, с моими близкими.
   Никто не шевелится, впрочем.
   Играют себе в домино.
   И слушать меня не хотят".
  
   Ещё из "Письма 2020":
   "Небо. Ты так свободно распростёрлось.
   Завидую.
   Я же зажат со всех сторон.
   И зажат я в отношении Тебя, Небо.
   Хочу расстелиться, тоже как Ты.
   Поэтому провожу политику овладения Тобой, Небо.
   Но меня записывают в сумасшедшие.
   Овладение Твоими звёздами, Небо, считают ненужным делом. Ими нельзя овладеть. И поэтому все мои проекты расценивают как шизофренические идеи-конструкции, не имеющие будущего.
   О Небо! Я не согласен!
   Готов рвать и метать!
   Ведь Ты наступаешь, Небо! И что?
   Впасть в медитативное созерцание, укорачивающее разлёт мелочных деяний.
   Но... овладение Твоими звёздами, Небо - это не мелочное, а значительное".
   ...
   ...

ПИСЬМО. 2020. ИЮНЬ

   ...
   ...
   Чую - неладное будет. Со мною, с моими близкими.
   Никто не шевелится, впрочем.
   Играют себе в домино.
   И слушать меня не хотят.
   ...
   ...
   Собаки мёрзнут на обочине дороги.
   Некуда им подеться.
   Люди их не принимают.
   ...
   ...
   Птицы. Большие вороны. Сидят, нахохлившись, прямо на снегу. Есть хотят. Видно, голодные. Посматривают. Прошёл мимо. Нечего дать поесть. И так скребет на душе.
   Скребет на душе оттого, что птицам не помог выжить в суровых условиях зимы.
   ...
   ...
   Прольётся слеза ненароком.
   Восстанет в душе тишина.
   Пробьётся росток, что для жизни хоть что-то свершил навсегда, во веки веков во Вселенной, забив и её до конца своим безвозвратным хотеньем расти. И расти... И расти...
   ...
   ...
   Вплотную подходим. Смотрим.
   Как человек издевается,
   Как измывается над рядом живущим.
   И нет укороту.
   И мы бессильны.
   Закон на его стороне.
   Живём по законам таким, что будущего нету у нас.
   Кричим: "Конец света скоро!".
   Да. Угадали.
   Чуете... жизнь какая.
   Не выйти нам на простор для других.
   ...
   ...
   Когда я уйду из жизни, кто вам расскажет, что это значит "Бог"?
   Как вы узнаете "Это"?
   Так; пропадёте напрасно.
   Прожгёте все дни.
   Я вспоминаю мать свою так однозначно.
   Она отдала свою жизнь всю для другого.
   К ней приходило порою божественно-светлое чудо. Я узнавал его там, за словами в глубинах сердца скорбящего о всех тех усопших, страдающих в жизни своей.
   ...
   ...
   Нам больно и холодно очень...
   В морозное утро. А впрочем...
  
   Нам больно за жизнь свою и за чужую, напрасную, без благодарности малой.
   Кто скажет спасибо тому, кто отдал свою жизнь сполна всю другому?
   Я скажу.
   Я всё вижу. Жертвенность вижу. Она не напрасна.
   ...
   ...
   Годы мчат и промчат.
   Тело... шрамы укрою.
   Были раны-то? Или глубокие рвы от морщин и печалей об ушедших из жизни?
   К тебе очередь, друг мой, подошла близко, близко...
   Вспоминаешь, что было?
   Что творил впопыхах?
  
   Воровал? Отдавал? Раздавал для других?
   Об одном, о другом остаётся лишь стих.
  
   О совсем постороннем человеке, что в заботах, заботах, заботах...
   ...
   ...
   Лезут слова из меня.
   Я их пишу, пишу...
   Мне наболело!?
   Пишу.
   Что боль о другом, тот, кто рядом корчится в муках, в болезнях.
   Мукой кончаем мы жизнь.
   Пусть был ты бритым, успешным.
   Или заросшим, в обмотках, в лохмотьях.
   Пусть ты не видел и света
   Или узрел все миры.
   Те все пространства Вселенной,
  
   Что повергают нас в шок.
   Был ли это учебный урок?
  
   Мы проснулись?
   Мы оглянулись?
   Что мы оставили после себя?
   Ухабы дорог. Рытвины в теле другого.
   ...
   ...
   Я не знаю, когда. Но такое случится.
   Человека застанет, ну... скажу я - беда.
   И в окно постучит вдруг голодной волчицей.
   Вспомнит он: издевался над людьми иногда.
   ...
   ...
   Разгадаю я тайну ничто, ту энергию, что оно несёт. То энергия и пустых пространств; и меня как частицы всего.
   Разгадаю - и буду в веках. Не забыть бы родных и близких, что меня водрузили познать все пределы вселенных, что будут.
   Я пойду...
   Я пойду по степям. Ароматы травы - жизнь греют. Вот от них я воспрял и пришел к тем победам во веки веков.
   ...
   ...
   Выхожу из себя в экстатической связке со всем миром, что есть и что будет когда-то.
   Но разрыва всё ж нет с отчуждённым уходом в те глубины свои, что над всем так сверкают.
   ...
   ...
   Я родился из пепла, весь сгоревший дотла, своим внутренним миром восстающим всё время.
   Я родился из камня; так я твёрд и суров, неподкупно свободен в своём поиске счастья.
   Я родился из пара. Над мирами парю, восседая своей непорочной причиной.
   И мне так не понять, как духовно другие вдруг бросают слова, когда гибнут миры, а рукам - нету дела.
   Много я не скажу. То слова; лишь слова. Засучу рукава, чтобы радость запела.
   ...
   ...
   Я совсем не хотел зацепить тебя словом.
   И рукой зацепить я совсем не хотел.
   Ты пари себе в такт всем мирам своим скользким.
   Для меня ты - другое. Ты совсем не моё.
   Потому собираю всех пришельцев в округе в свою группу сердец, что поют так, как я.
   Расширяться кто будет? Ты - своими мирами, или я - непокорный, как основа всему?
   Мы зацепим друг друга? Или рядом лишь будем?
   Мир один. Бесконечный. Хватит места нам всем.
   Или нет! На погибель... если ты - на погибель... то я буду терзать.
   ...
   ...
   Мне не узнать тебя. Мне не узнать себя. Вместе мирами дышим, облокотясь на спинку кресла того гнилого, что называется общность, общность людей, миру так непонятно моргающих - к нам иль от нас...
   Куда? Куда повернут те толпы, всех тех людей без разума, всех, что, как будто овцы, бегут, куда не гони, бегут.
   Но с ними нам жить и блеять. Род человеческий - все мы. Надо мириться как-то. И насаждать себя.
   ...
   ...
   Рассветает. Становится всё яснее и яснее окружение. Полыхающее солнце подымается своим наказанием жара. А тени уходят. Прячутся.
   Полыхающее зарево солнца уже над головой. Изменения происходят быстро. Темнеющие предметы отсвечиваются.
   Всякая темнота меркнет.
   Сияние повсюду.
   Полдень. Жара.
   Что она явит тебе?
   Усыхающую зелень?
   На горизонте появляются облака.
   Изменения продолжаются. Всё вокруг так обманчиво.
   Облака надвигаются. Зелень начинает дышать.
   ...
   ...
   Бури скосили всё. Даже крыши домов.
   Но ничего нового в людском сообществе не наблюдалось.
   В домах был затхлый воздух.
   Потом всё поутихло.
   Пляжи наполнились людьми. Лодки стали сновать близ берегов.
   Потом люди снова спрятались.
   Начались ветры.
   Самые отважные продолжали купаться в океанических волнах, накатывающихся на пляжный песок.
   Одна голова над водой то появлялась, то исчезала. Потом совсем исчезла.
   К песчаному берегу прибило тело. Оно болталось в водах словно неживое, без всякого сопротивления волнам.
   Три фигурки бежали к этому телу. Вылавливали его. Потом тащили подальше от воды.
   Ветер не утихал.
   Та голова над водой так и не появилась. Утонул, что ли? Утонул?
   На берегу ветер поднимал вихрями жёлтый песок.
   Синие волны становились всё более мощными.
   Буря возвращалась. Снова может сносить крыши домов. Такая сила.
   ...
   ...
   Что же это будет? Всё пойдёт кувырком? Облака налетят на небо. Звёзды падут на землю. Земля улетит куда-то. А я? Где себя найти? В этой бездонной бездне звёзд и планет; и мнений: как нам, земным созданьям опоясать всё, что дышит?
   Изверги мы, не люди. А человечность спит. Мы пробиваемся к свету, когда наша жизнь - свет. Мы не узрели однажды, сделали пакостей много. За это себя не караем. Гибели ищем всё время. Не замечая: погибли, погибли, давно, безвозвратно.
   А песни поём. Однодневки. Песни те, все однодневки. И мы не надолго впрочем.
   ...
   ...
   Уходит куда-то туда... мой нервный предел однажды. И я воспаряю птицей, лечу к облакам и к небу.
   А небо в моих глубинах? Оно же ведь тоже везде. Куда не взглянешь - вечность. Свет и заря, заря...
   То свет поднимается снова; снова и снова покой.
   Покой, тишина - весь свет.
   А раньше я думал другое о вечности, жизни людей.
   Думать? А мысль на время.
   Где вечность? Пойди сыщи!
   А здесь всё.
   Как есть всё здесь.
   Теперь и сейчас всё светом опоясано; так и живёт.
   ...
   ...
   Время ставит всё в человеке на свои места. Вот и мне оно поставило на своё место всё, что было не на том месте. Всё, что было спутано-перепутано, висело в воздухе, было закопано в глубинах моей души и никак не проявлялось. Сейчас оно стоит там, где ему положено стоять. Всё объединилось в своих связях, а я сам приблизился к одному единому пониманию, которое даже и не понимается, а чувствуется. Чувствую свой закат. Годы уходят и остаётся ощущение приближающейся смерти. Вот она-то и поставит всё на своё место. Сольёт меня со всем окружением так, что ничего от меня не останется. Всё будет абсолютно не на своём месте.
   ...
   ...
   Прибегаю к основанию.
   Замираю чуть дыша.
   Это источник жизни!
   Что это? Пища!
   Но не слишком наедаюсь.
   Берегу всё остальное - живое.
   Это - в моей природе.
   Деньги? Их трачу на то, чтобы всё жило и цвело вокруг.
   Деньги - металл, неживое - не поймут, не ощутят моих намерений. И чего я должен их ценить?
   ...
   ...
   Распадались старые поселения. Обжитые. Казалось бы, стойкие в своём существовании.
   Люд уезжал в другие места. Более надёжные. Туда, где есть пресная вода, где недалеко - накатанные дороги. Уезжали искать счастья, счастья для жизни, для её продолжения.
   Меня тоже обстоятельства принуждают подключиться к переселенцам в поисках лучшего. Здесь жизни нет. Но почему мои чувства, подключая всё моё существо, не могут расстаться с этим богом забытым поселением?
   Я вместе со всеми кочую днями и ночами к большой полноводной реке. Но мыслями я всё там же, в моём дряхлеющем поселении, где я родился и вырос.
   Виноват. Я мало сделал, чтобы облагородить то место, где меня родили и вырастили.
   Небо везде одно над всеми. Но земля - разная. Она дышит по-разному.
   Ворочусь-ка, волью дыхание, чтобы не умирало существо земли.
   ...
   ...
   Не могу притворяться непонимающим, когда сталкиваюсь с утверждением, что свет - это вечность, и для него не существует времени.
   Даже такая часть света, как огонь, шепчет мне о вечности. Я могу на него вечно смотреть.
   Свет, огонь - это та возможность, которая говорит обо мне как о возможном вечном. Это та возможность, которая говорит, что стоит жить и бороться.
   Вот только бы не сжигались травы и деревья в этом огне.
   А то нам всем конец точно будет.
   ...
   ...
   Я видел небо яркое, ясное, голубое, солнечное и воспарял. Оно кружило меня, мою голову, а я шёл, воссоединяясь с пространствами, сливаясь с ближайшим окружением. И если кто-то шёл в таком же окружении, он тоже сливался со всем, что есть. Тот, кто шёл, мог сливаться и с високим небом, тем, где солнце. Я сливался и с ближайшим окружением, и с солнцем, и с облаками, которые вдали показывали, что есть и иная погода, более пасмурная. И есть во мне и в людях иные состояния души, более пасмурные.
   Но... наперекор всему я видел, ощущал своё состояние души и всё, что было вокруг, всё то ближайшее окружение, все небеса, даже самые высокие вместе с лучистым солнцем, отстранялось. Отстранялись облака, навевающие пасмурное состояние души. Отстранялись всякие состояния души. Я свидетельствовал их как бы со стороны, пребывая в чём-то абсолютном, неподкупном, высоком, выше всякого неба. Я это назвал Высшим Небом. Хотя к небу оно не имело никакого отношения. Значит, просто: Высшее.
  
   ...
   ...
   Я упивался миром, всем тем, что вокруг цветёт. Потом опадали листья; цвет угасал, потухал, вяли все лепестки цветов, туман покрывал всё в округе. Перемены всё шли и шли. И года мои шли, старел. Вот морщины глубокие есть на лице моём, на челе. Сколько мне ещё так тянуть? Всё в туманах, не видно ни зги.
   Просочился вдруг цвет цветов. Снова радость. То жизнь бурлит.
   ...
   ...
   Пролетает под солнцем птица, словно железный самолёт, распластав свои крылья по небу. Она ведь живая, живая. И бомб не кидает на головы.
   ...
   ...
   Мне жить и не жить, упраздняясь дыханьем из всех тех миров, что бушуют в мозгах, к просветам извилин, рождающих новость, летящую ветром во всё, что болит, клокочет, поёт и кричит непомерно во все части света, на людях рождая всё то, что по жизни пойдёт непременно, зовя за собою и совесть и честь, вонзив непокорное буйство в природу, затихшую навзничь для жизни живой.
   ...
   ...
   Во мне есть нечто, из которого исходит всё. Все мои мысли, побуждения, чувства, ощущения...
   ОНО самое явное и глубинное.
   Изменяется то глубинное существование внутри меня, как точка, уходящая в бесконечную даль моих глубин? Пусть в реальности и изменяется.
   Но ОНО мне представлено как неизменное. За него я и держусь. Вернее, ОНО держит всё. Или другими словами: ОНО - и есть это всё.
   ...
   ...
   Они все ушли однажды. Отец, и мать, и все. Я как перст одинокий среди пустынных скал.
   Они не увидят больше, как вишня цветёт красиво, как птица летит по небу, как небо сияет солнцем.
   Они там, где не ясно, что там бывает в общем. Что там конкретно жаждет или не жаждет никак и нет там живого вовсе...
   А здесь?! Здесь всё расцветает. Море цветов повсюду. Радует душу очень.
   Они не увидят больше.
   ...
   ...
   Небо - Всё!
   Небо, Ты Всё.
   Земля? Это тоже Ты, Небо.
   Вселенная? Бесконечное количество Вселенных? Это Ты, Небо.
   Космос? Это всё Ты, Небо.
   Ты надо мной. Давишь тяжёлыми чёрными дождевыми облаками.
   Но... что-то чернота слишком густая. Неестественная. Такой черноты не было даже при самых пасмурных днях.
   Что-то не то... Может... Может бать...
   Конец?
   Конец света?
   Нет, нет... Вижу просветы. Светло-синие просветы. Конец света откладывается.
   ...
   ...
   Небо. Ты так свободно распростёрлось.
   Завидую.
   Я же зажат со всех сторон.
   И зажат я в отношении Тебя, Небо.
   Хочу расстелиться тоже, как Ты.
   Поэтому провожу политику овладения Тобой, Небо.
   Но меня записывают в сумасшедшие.
   Овладение Твоими звёздами, Небо, считают ненужным делом. Ими нельзя овладеть. И поэтому все мои проекты расценивают, как шизофренические идеи-конструкции, не имеющие будущего.
   О Небо! Я не согласен!
   Готов рвать и метать!
   Ведь Ты наступаешь, Небо! И что?
   Впасть в медитативное созерцание, укорачивающее разлёт мелочных деяний.
   Но... овладение Твоими звёздами, Небо - это не мелочное, а значительное.
   ...
   ...
   Небо. Ты в моих глубинах открывашься умиротворением. Но снаружи Ты можешь громыхать громами.
   О Небо! Ты в моих глубинах просыпаешься умиротворённостью.
   С чего бы это?
   В глубинах моего существа Тебе не присуще громыхать громами.Там ты другое.
   ...
   ...
   Небо. В моих глубинах Ты никак не отзываешься. Но ты есть. Ты слито с тем Небом, которое у меня над головой. И поди разбери, какое из вас истинное.
   Ритм барабана, как выход из положения, как возможность, пробуждает ещё какое-то Небо, срединное.
   ...
   ...
   Голубое такое небо.
   Ты во мне, ты во мне не всё.
   Так я, значит... порою не был.
   И плачу, и плачу за всё.
   ...
   ...
   Нервным тиком взыграет кровь.
   Что же это? Моя любовь?
   ...
   ...
   Вот он я. Я такой слепой.
   И не вижу, что будет с нами.
   А нарушится ведь покой.
   Грянет гром. Он - не за горами.
   Мы придём к тем пределам своим,
   Через множество... множество зим.
   Этим жить нам сейчас сполна.
   По-другому? То - наша вина.
   ...
   ...
   Пролетят, пролетят года...
   Пролетели уже. Да, да.
   Седина на висках, в бороде.
   Где творенья твои? Ну где?
   В домино вечерами стучал.
   Кем ты стал? А никем не стал.
   ...
   ...
   Уцелеть бы нам всем, уцелеть.
   Звёзды ходят по небу и гаснут.
   И пропеть, гимны жизни пропеть.
  
   Ну а звёзды? Как гасли, так гаснут.
  
   Уцелеть бы, хоть как уцелеть.
  
   Звёзды в небе опять исчезают.
   Петь нам песни? А может, не петь?
   А ветры в голове так играют,
   Что охота порою реветь.
   ...
   ...
   Все миры пролетят без возврата?
   Ты же был в своей жизни, как вата.
   Постоянством, скалой ты не стал.
   И горюешь, что был очень мал.
   Утверди напоследок себя,
   Хоть немного собратьев любя.
   ...
   ...
   Дни сочтены.
   Раны на теле жизнь поставила.
   И это не сны,
   Что так еле-еле разрушают правила.
   ...
   ...
   Вот он час, упадающий в бездну.
   Вот он мир без конца и начала.
   Я теперь никуда не исчезну.
   Во мне боль прежних лет застонала.
   ...
   ...
   Человечество! Ты погибнешь!
   Ты не знаешь, чего творишь.
   Свою смерть наконец настигнешь...
   Ты того так хотело? Слышь?!
   Нет, не слышит. Играет в карты.
   Поглощают здесь всё азарты.
   ...
   ...
   Уходящая даль придёт,
   Уходящий покой воскреснет.
   И замрёт вдруг однажды полёт,
   А внутри... что-то громко вдруг треснет.
   ...
   ...
   Преломился мой час души,
   Ощутил я вдруг боль другого.
   Не спеши, выдавать не спеши...
   Выдавать себя за больного.
   Неуместно, конечно, так -
   Каждый просто себе в угоду.
   Я, наверно, совсем простак.
   Не узнать мне свою свободу.
   ...
   ...
   Я вдруг однажды встану -
   И запою, запою...
   И затяну свою рану.
   Иначе скручусь и сгнию.
   Мой вдохновенный порыв
   Рану излечит, нарыв.
   ...
   ...
   Все мы в ответе будем.
   Будем ответ держать.
   А потом что, мы всё позабудем?
   Забудем, что надо рожать?
   И, проявив спесь,
   Будем болтаться, как взвесь?
   ...
   ...
   Всем я всегда прощаю.
   Меня не простит никто.
   Но всё же я обещаю:
   Никак не простить всем за то,
   Что жизнью святой помыкало,
   Жить всем никак не давало.
  
   Ты жизнью святой помыкал?
   Людям ты жить не давал?
   Прощения нет тебе,
   Не стану внимать мольбе.
   ...
   ...
   Нервный предел промчится,
   Будто бы та волчица.
   А я, окрылённый, встану
   И стану зализывать рану.
   Мне бы другое дело,
   Чтобы внутри всё пело.
   Мне б бесконечность блага.
   Но... чтобы осталась отвага.
   ...
   ...
   Может быть, будет это...
   Или же будет то...
   Когда разлетится планета,
   И превратится в ничто.
   Но что же ты делал, смелый?
   На арене быков забивал?
   В этом деле ты очень умелый.
   Видать, ты детей не рожал.
   И неясно: "Им нужно жить?",
   Или "Вместе с землёю плыть?".
   Пока та не сойдёт на нет,
   Сколько нужно тебе тех лет,
   Чтобы понял: "Что надо беречь?".
   И... "Что в жизни нам стоит пресечь?".
   ...
   ...
   Я, ушедший куда-то туда,
   Где нет времени, нету пространства.
   И не ходят туда поезда,
   Нету там по канонам убранства.
   Там спокойно и тихо живу.
   Нет обмана. И всё - наяву.
   Средь людей всё не так.
   Хоть бери, да зашейся в гамак.
   ...
   ...
   Улетающий вдаль небосвод...
   Так мне кажется летом порой:
   Отходящее всех вешних вод
   Перед этим нарушит покой.
   Всё изменчиво. Что же потом?
   Мне ли думать всё время о том?
   Надо делать! Но что? Расскажи...
   Сердцу путь хоть чуть-чуть укажи...
   ...
   ...
   Я не всегда так верно
   Вещими снами сплю.
   Промахи были? Наверно.
   По-прежнему всё же люблю...
   Накатит, конечно, однажды
   Жар, что не то воротил.
   Но если промажу дважды,
   То больше не будет сил.
   ...
   ...
   Этот час тишины слепой,
   Говорящий лишь только о том,
   Что не скажет мне даже покой.
   Но скажу я тогда о своём.
   О той боли, которая есть.
   И о том, что мне делает честь.
   ...
   ...
   Что проходит, но будет у нас
   Через каждый свирепый час?
   Восхищенье. Блаженство души.
   Ты его торопить не спеши.
   ...
   ...
   Может быть, в мире этом...
   Может быть, в мире том...
   Всё обернётся светом.
   Но... всё обернётся потом.
   Или никак не будет.
   Всё обратится в мрак.
   Кто меня только рассудит,
   Когда я не думал так?
   Когда снизошёл я в вечность,
   Пытаясь предугадать:
   В мире каком человечность
   Будет хоть как процветать?
   ...
   ...
   Всё, что порой случится
   В мире слепой мольбы,
   Смотрит в меня волчицей
   Во время простой ходьбы.
   Когда я совсем не в мольбе...
   Не думаю о судьбе.
   ...
   ...
   Зачем мне всё строить и жить?
   Зачем мне моря борознить?
   Не лучше ли так пребывать?
   Всё это с небес созерцать?
   Да. Не лучше. Что будет потом?
   Мы не знаем. Но жалость о том.
   ...
   ...
  
   Я, уставший от жизни той большой,
   Той, что скачет по телу пятнами.
   Я, уставший от жизни моей больной,
   Той, что не возвратится больше.
   Мне бы только смотреть подальше
   На то, что Солнце с такими же пятнами.
   ...
   ...
   Небо. Я как на духу перед тобой. Чтобы человеку и человечеству в целом выжить в будущем надо разгадать твои тайны. Разгадать причины возникновения энергии, которая заставляет твою Вселенную расширяться. Разгадать и овладеть всякой энергией. Овладеть тобой, Небо. И не мелочиться, а в этом направлении выстраивать свои деяния.
   Понимаю, что всякое недеяние или просто праздное времяпрепровождение может оказаться просто губительным для человечества.
   Всё просто! Объективная реальность! Но вот в чём проблема. В человеке есть другой мир, Божественный, Высший, Высшее состояние его Духа, Души. Когда это состояние приходит, то человек понимает, что выше этого ничего нет. Это состояние приходит спонтанно и расцветает, когда человек находится в неподвижности.
   Но... как же овладеть тобой, Небо, если я в неподвижности? Значит, это другое губительно. Однако оно положительное для меня, Высшее, несравненное, откровение, преображение, озарение, просветление, освобождение... Оно сходно с даосским недеянием. Это не фантазии, не выдумки. Приведу документальные свидетельствования из записей моих прошлых лет: "Спал. Проснулся. Всё равно это "ДРУГОЕ" присутствует. Может быть, нельзя будет его потерять, как это было раньше? Когда я двигаюсь, читаю, пишу, оно немного смазывается за суетой. Но когда я в неподвижности, оно расцветает. Тогда смотрю изнутри себя на мир, на мир и на себя. Смотрю не глазами, а внутренней сущностью своей; смотрю через себя в мир, смотрю за собой, за своими движениями, помыслами, чувствами. Я - другой".
   Небо. Самое главное здесь и самое проблематичное то, что, когда я в неподвижности, оно расцветает. Так что, пребывать в неподвижности?
   Небо. Я в недоумении. Вместо того, чтобы разгадывать как устроена твоя Вселенная, дабы управлять ею, я должен пребывать в недеянии?
   Это что-то абсурдное.
   Небо, не ты ли всё так подстроило?
   Ты!
   Всё ты! Ведь ты всё это.
   Голова идёт кругом.
   Небо. Ты всё это подстроило, чтобы я не разгадал тебя. Ты не хочешь, чтобы я тобой управлял?
   Да, конечно... Кто захочет, чтобы им распоряжались. Но.., тебе-то какая разница? Тебе должно быть всё пополам. Ведь ты же хаос, случайность, случайно случившийся хаос.
   На эти мои слова ты и обидеться не можешь. На это нет у тебя таких чувств, человеческих чувств, чтобы обижаться. Ты ведь хаос, случайно случившийся хаос. И это твоё основание. Я, конечно, что-то упускаю. Не до конца всё понимаю. Почему случилось возникновение этого хаоса? Каковы причины? Изначальную причину я не знаю. Если бы я знал, то смог бы, наверно, производить миры такие, какие производишь ты, Небо. Но если всё возникло случайно и повторения не будет? Что тогда? Я что-то недопонимаю. Однако знаю одно: пока я живу, то должен распознать тебя, Небо. Чтобы как-то приспособиться, чтобы выживать, выживать в будущем, когда сложатся неблагоприятные условия для выживания живого, не говоря уже о человеческой жизни, требующей для своего существования многого. Вплоть до какой-нибудь зелёной водоросли. Она, эта водоросль, аккумулирует в себе солнечную энергию. При помощи хлорофилла зелёного цвета, солнечная энергия превращается в особые химические связи, которые богаты энергией солнца. За счёт этих химических связей мы существуем, высвобождая эту энергию для себя. От зелёных растений мы ни на шаг. Тебе-то что, Небо. Тебе это не надо. Ты всё это можешь просто погубить. И зелёные растения погубить. Но я без них - никак. Они должны быть рядом со мной.
   Зелёное растение для человека - необходимость.
   Небо. Погубишь зелёное растение - погубишь всё живое, и человеческое в том числе.
   Я против гибели.
   Я действую.
   А недеяние?
   Я не учёл, что Высшее смазывается за суетой. Деяние должно быть без суеты. Тогда ты действуешь, внутренне присутствует вот то самое недеяние как твёрдость.
   ...
   ...
   Небо. Разговаривая с тобой - это я разговариваю сам с собой.
   Сумасшествие.
   Шизофрения.
   Нет контакта с реальными людьми.
   Но это я прекрасно понимаю. Значит, не совсем сошёл с ума. Есть ещё порох в пороховницах.
   ...
   ...
   Небо. Большинство людей ценит материальный достаток в размерах больших всякой необходимости. Поэтому всем будет конец.
   Конец света!
   Но... это не значит, что надо опускать руки. Шанс всегда есть. Малый, но есть.
   Небо. Ты своими ураганами торжествуешь до поры до времени.
   Хотя... всё может быть и не так. В любом случае надо что-то делать. Выходить из медитативной благодати недеяния.
   ...
   ...
   О Небо! Твои голубые своды так обманчивы. Даже не заметишь, как они чернеют. Потом оглянулся... Поздно! На тебя надвигается ураган. Срывает крыши домов. Переворачивает эти дома. Некуда скрыться. Такая мощь, что ей ничего нельзя противопоставить.
   Небо. Остаётся только молить Бога. Молить кого и что? Бог ведь в наших глубинах. Мы Его не замечали.
   Не понимали, что твоя голубизна, Небо, может почернеть.
   А впрочем - всё понимали. Просто увлеклись другим.
   ...
   ...
   О Небо! Сколько мне отмерено? Никто не знает! Да и ты этого не знаешь. Да, ты ничего не знаешь. Рождаешь себе элементарные частицы, соединяешь их в огромные галактики. Потом разрушаешь эти галактики. Низводишь их в ничто. Из ничего всё производишь и в ничто превращаешь. Какой-то бессмысленный круговорот.
   О Небо! Ты - бессмысленный круговорот. Ничего не знаешь. Ничего не понимаешь. Зачем? Для чего? Ничего не ведаешь. Боли не чувствуешь. Никаких болевых ощущений. А произвело случайно меня, чувствующего боль.
   Хе! И... всё пойдёт с отклонением от естественного хода событий. Случайности будут нарастать. В конце концов, случайно тебя не станет, Небо. А буду я в своей основе, в основании всего, которое исчезнет окончательно.
   Фантастический ход событий!
   Вот только я зависимый от внешней среды. Оттого-то всё так фантастично выглядит. Да ещё в придачу другие "я", другие люди - случайности в совершенно ином направлении. Без учёта жизни, боли. Нечеловечные. Конец. Всё действительно обернётся ничем.
   ...
   ...
   Небо. Человек - это существо, предвидящее дальше, чем животное. Но это не значит, что это существо что-либо предпринимает, учитывая свои предвидения. А вот предвидящее и предпринимающее существо - это уже сверхчеловек, надчеловек.
   Я пока слабо что-либо предпринимаю. И это оттого, что не могу что-либо серьёзно и однозначно предвидеть.
   А что можно предвидеть? Небо, ты порой поворачиваешься таким неожиданным ракурсом, что никак не ожидаешь. Взять хотя бы то же землетрясение. Ни с того, ни с сего как труханёт. И попадали сооружения как картонные домики.
   Небо. Про твои астероиды и кометы я уже и речи не веду. Предвидеть, когда и как ты пошлёшь их на Землю, почти невозможно.
   Однако про себя думаю: "Почти невозможно...". Это значит, шанс есть. Шанс есть предвидеть. И я стараюсь в этом направлении.
   Небо! Я стараюсь! Противопоставляю себя.
   ...
   ...
   Небо. Я стараюсь в своей медитативной практике. Но отвлекающих факторов масса. Это и всевозможные мечтания. И путешествие моего ума в будущее, воспоминания прошлого. Всё это от тебя, Небо. Всё это твои отблески. Всё это ты как хаос проявляешься во мне.
   Конечно, своей медитативной практикой я кое-чего добился. Появилась способность регулировать спонтанность своей умственной деятельности. Своим медитативным осознанием я поставил под контроль свои эмоции, своё внимание; регулирую себя.
   Небо. Моя практика осознанности помогает справиться с тем хаосом внутренней жизни.., хаосом, который набрасывается на меня ни с того, ни с сего. Выбивает меня из колеи. Небо. Это твоих рук дело. Но... всё положительное, блаженное - это тоже ты, Небо. Ты всё, всё это.
   Я замолкаю. Не знаю, что сказать. Где та точка отсчета, за которую следует зацепиться?
   Опять хочу за что-нибудь зацепиться. А надо ли?
   Не знаю, не знаю...
   Знаю, что надо жить. Не превращаться полностью в хаос. Пусть ты, Небо - хаос. Но я - живое существо. В какой-то степени упорядоченное. Существо осознающее. Хотя результирующее осознание - это ощущение всего сразу в настоящий момент. А это блаженство и благодать, растворение и исчезновение моего устаревшего "я" со своими ложными мыслительными конструкциями, отжившими своё. Но... ощущение всего - это всё-таки ты, Небо, как свобода, полное освобождение.
   ...
   ...
   Небо. Практикую осознанность и уменьшаю тревожность. Тревожность от тебя, Небо, от твоей хаотичной сущности, которая может зацепить так, что и жизни конец.
   Я наблюдаю за происходящим, не осуждая, принимая всё как есть. Принимая твой хаос, Небо.
   Я становлюсь в позицию наблюдателя даже в отношении к собственным мыслям и эмоциям. Они всё равно отблеск тебя, Небо.
   Присутствую в настоящем моменте. Ты как внешний раздражитель, Небо, да и мысли мои как твой отблеск, отвлекают. Но... я сознательно не реагирую на эти твои отвлекающие происки, Небо.
   Я отпускаю вольно бродить всякие свои хаотичные мысли, и возвращаюсь в настоящий момент. Весь мыслительный хаос в моей душе - это отблеск тебя, Небо.
   Моя медитация осознанности - это практика наблюдения за происходящим, то есть за тобой, Небо. Наблюдаю не осуждая, принимая всё как есть. А что осуждать? Тебя, что ли, осуждать, Небо? Так это смешно. Как можно осуждать хаос? Надо быть глупцом, чтобы осуждать хаос.
   Раньше у меня были другие виды медитативной практики. Я концентрировал внимание на дыхании. Считал вдохи и выдохи, пытаясь ни на что не отвлекаться. Но мне это не удавалось. Небо, ты меня отвлекало, вселяя тревоги.
   Я занимался также таким видом медитации, как фокусирование своего внимания на своих телесных ощущениях. Выбирал какую-либо часть тела и на ней концентрировал своё внимание. Но это внимание отклонялось. Ты, Небо, отклоняло моё внимание, угрожая мне своим хаосом.
   Тогда я предпринял ещё один вид медитации. Углубившись в себя, я концентрировался на своей определённой мысли. Я её удерживал в фокусе и старался ни на что не отвлекаться. Но это было тщетно. Внимание ускользало на другие мысли. Я читал мантры, удерживая их в фокусе. Но всё равно отвлекался. Мысль, говорение мантры - это всё твои хаотичные отблески, Небо.
   Тогда я приступил ещё к одному варианту медитативной практики. Я начал непосредственно медитировать на объекте, как объективной части тебя, Небо. Я поставил перед собой свечу и сконцентрировался на её пламени. Это часть пламени твоего Солнца, твоих звёзд, Небо. Приступил к медитации на объекте как части тебя, Небо. Хотя мои мысли - это тоже отблеск тебя как хаоса.
   Сконцентрировавшись на пламени свечи, я тоже отвлекался. Тогда я понял: Небо, ты всё, всё это. От твоего хаоса как преобладания случайности никуда не деться. Хотя... удерживая своё внимание, замечая навязчивые мысли от тебя, Небо, замечая все негативные мысли, которые ты посылаешь, я всё же изменился. Стал менее импульсивным. Полоса тревожных мыслей снизилась. Стал лучше осознавать собственное тело. Стал проявлять внимание к другим людям. Понимаю, что вместе с другими можно противостоять твоему хаосу, Небо.
   А так мы крохи, пылинки. Тебя не одолеть, Небо. Себя хотя бы одолеть, свой мыслительный и чувственный хаос.
   Свой?
   Не свой.
   Не свой.
   Весь этот хаос - отблеск тебя, Небо.
   ...
   ...
   Небо! От медитации исчезают во мне всякие предвзятости. Тогда я глубже начинаю понимать окружающую меня среду, то есть тебя, Небо. Тогда я живу без оглядки назад, без всяких эмоциональных задержек. Только стремление вперёд, в будущее. Чтобы опередить тебя, твои хаотичные действия, Небо.
   О Небо! Чтобы уцелеть от твоего безмерного хаоса.
   ...
   ...
   Небо. Я не знаю, что будет со мной. И никто не знает, что с ним однажды случится. Но наверняка вижу из истории, из личного опыта, что в конечном итоге всё заканчивается смертью. Люди, в конце концов, уходят из жизни безвозвратно. И возврата никакого не будет. Всё случайно и неповторимо. Однажды случайно возникла жизнь; потом - человеческая жизнь. Люди уходят из этой жизни по одному, поодиночке. Но если уйдут из жизни все сразу и не останется ни одной человеческой пары, то случайно жизнь уже не возникнет. Не будет такой возможности. Всё неповторимо. Случается всё однажды по случаю.
   Небо. Хочу быть неправым, хочу ошибаться. Но жизненный опыт мне подсказывает именно такой вариант, как самый правдоподобный.
   Ты, Небо, потушишь своё Солнце. И жизнь человеческая на Земле прекратится.
   Твой астероид или комета могут зацепить Землю и ничего живого на ней не останется. Всё уйдёт безвозвратно в небытие. Воцарит абсолютная смерть всему живому.
   Небо. Это будет не твой поступок. Ты просто хаос.
   Выкручиваться надо нам, людям, людскому роду.
   Нет надежды ни на что. Делай дело. Прекрати мелочные интересы.
   Отдай себя идее спасення.
   Так шепчу я себе под вечер, перед тем как ложиться спать. А утром добираюсь на полигон испытывать ракеты, не космические корабли дальнего следования, а ракеты, защищающие меня от посягательства соплеменников.
   Я - смертник.
   Небо. Перспектив никаких.
   Ты, Небо, ни при чём, хоть и хаос. Виной во всём я, и другие, такие как я. Смерть нас возьмёт, окутает. Скорей бы.
   Можно и с собой покончить. Ведь смысла никакого нет. Ничто не делается для жизни.
   Небо. Ещё раз повторяю: "Здесь ты ни при чём". Просто человеческий род окончательно выродился.
   ...
   ...
   О Небо! В тебе такая мощь.
   А я вот по кочкам бегу трусцой, чтобы взрастить в себе хоть какую-нибудь силу.
   Да. Возможно, этот способ взращивания не совсем приемлем. Глядя в телескоп на те звезды, которые сталкиваются в тебе, понимаешь, что сил надо приложить немерено, чтобы хоть как-то выглядеть успешным.
   Не знаю, что и делать.
   Не могу сравнивать себя с тобой, Небо.
   А ты можешь меня накрыть своей мощью и расчленить.
   Что? Стараться быть сильным?
   Небо. Глядя на мощь твоих звёзд, скисаешь.
   Слёзы бегут из глаз.
   Я старался. Вся жизнь моя в стараниях.
   Вот подкатила старость. Я один. Никому ненужный.
   Вчера отняло руку. Боль пронизывает всё тело. Не пошевелиться.
   Неужели так мои старания присвоены другими безвозвратно? Они ж ведь не пустые, а похвалы нет.
   Небо. Поднимаю голову кверху. Гляжу в твои глубины. Голову ещё не отняло.
   Но всё впереди.
   ...
   ...
   Небо. Закатится во мне солнце однажды. И уйду навсегда.
   В тебе оно будет светить ещё миллиарды лет.
   Во мне же оно зайдёт довольно-таки скоро.
   Сколько тех лет осталось? Двадцать? Тридцать? Не знаю. Но мало.
   Что сделано?
   Что сделано, то сделано.
   Участок земли обрабатывался. Есть же надо. Всё для жизни. Чтобы она длилась. Потом она закатывается, как солнце, заканчивается.
   Небо. В тебе солнце будет светить ещё миллиарды лет. Но зачем? Тебе ведь этого не надо.
   Мне - надо. Но светить не будет.
   ...
   ...
   Небо. Старался. Старался.
   Неужели мои усилия ничего не стоят?
   Дико! Но факт.
   Снесли тот мост, который я строил.
   И старость уже подкатила. Другой не успею построить. Чтобы как-то быть, в чём-то быть.
   ...
   ...
   Небо. Каюсь, что не перечеркнул Тебя в своей далёкой молодости. Ты засело во мне своими красивыми ночными звёздами. Теперь как выколупывать тебя из своего сердца, когда находит на меня тоска при смотрении в телескоп и взвешивании, какие катастрофические ситуации ты несёшь? И потухание Солнца. И бомбардировка звёздами Туманности Андромеды нашей маленькой Земли, или просто бомбардировка астероидами и кометами.
   От моих представлений внутри меня образуется гремучая смесь, которая колотит и давит.
   Небо. Вот это моя подлинная жизнь.
   Кошмар. Сплошной ночной кошмар.
   Засыпаю, а на меня налетают во снах твои звёзды. Красивые и безжалостные.
   Небо. Они не должны быть красивыми в таком случае.
   Но увы.
   Издержки молодости?
   Тебе-то что, Небо.
   ...
   ...
   Небо. Вот так я и живу, в одной компании с людьми, которые никак не реагируют на своих сородичей, погибающих на войне. Они в тылу легко веселятся в ресторанах и даже не воспринимают, а точнее вытесняют из свого сознания образы тех молодых солдат, которые месят грязь в окопах, дабы создать условия для праздных развлечений другой части населения, в тылу, которой всё по барабану. Загнал бы я их тоже в окопы, чтобы посмотрели смерти в глаза. Да нет же. Они прикидываются недееспособными, больными. А сил хватает гупать ногами под музыку в ресторанах.
   Как всё несправедливо. Небо. Ты не такое двойственное, как они. Ты совсем не двойственное.
   Я то двойственный, то не двойственный. Не двойственный, когда приходит Высшее.
   ...
   ...
   Небо. Когда я ложусь в кровать и прикладываю своё ухо к подушке, то слышу как бьётся моё сердце. Однажды оно остановится. Замрёт. Это неизбежно.
   По-другому быть не может. И я это знаю. Знаю, что чудес не бывает.
   На этот счёт я не тешу себя иллюзиями. И понимаю Священные Писания, в данном случае Библию, довольно-таки реалистично. Понимаю воскресение Христа как его преображение при жизни. Понимаю текст символично. Просто знаю, что если человек по-настоящему умрёт, то он никак не может ожить, воскреснуть. По законам биологии это невозможно. Это знает каждый школьник, изучающий биологию в школе. Но это не хочет знать заблудившийся верующий, воображающий для себя возможность.
   Да. Люди религии и искусства изобретают для себя выход из положения, возможность существовать реально в дальнейшем. Этим они себя тешут, утешают. Я же - нет. Прикладываю своё ухо к подушке, слышу, как бьётся моё сердце. Понимаю, что оно однажды остановится. И навсегда, на веки вечные. Тогда будет твоя вечность, Небо. Не моя.
   Моя вечность ощущается в правоте моих действий по разгадке того, как ты устроено, Небо; дабы управлять тобой.
   ...
   ...
   Небо. Я ничего не придумываю. То, что я живу в скотском обществе - это факт. Идёт война. Каждый день гибнут молодые красивые парни. Им бы жить и жить. Жениться, заводить детей.
   Но... другим до этого нет никакого дела. А некоторые вообще поддерживают страну-агрессора, которая затеяла эту бойню.
   А президент, главнокомандующий? Он занят своим личным обогащением.
   Главнокомандующий во время войны занят личной жизнью и перетягиванием денежных потоков на себя.
   Небо. Это невероятно, но факт. Если ты своими астероидами и кометами забомбишь эту страну и такого президента, ты особо не потеряешь в моральном плане.
   Притом, если ещё взять тот факт, что ты внеморальное существо, Небо...
   Я в своих действиях хочу управлять тобой, Небо. Выяснить, как ты устроено, и через эти знания тобой управлять. Но... морально ли это будет? Высшее порой приостанавливает мои намерения.
   ...
   ...
   Небо. С годами мне всё хуже и хуже. Подкатывает старость. Так всё устроено. Так всё устроило ты, Небо. Ты, конечно, сделало это не сознательно. И поэтому я на тебя зла не держу. Всё так устроилось. Просто устроилось. Безотносительно. А мне надо думать, как быть, как изменить ситуацию. В каком направлении изменить.
   Небо. Знаю. Ты не помощник. Но ресурсы для этого буду черпать из тебя. А там посмотрим. Зачеркнуть бы тебя, Небо, целиком и полностью, разгадав твои тайны.
   Но увы. Надо разобраться в себе, и с себе подобными. Они не хотят разгадывать твои тайны, Небо. Да и на меня накатывает Высшее - как недеяние.
   ...
   ...
   Небо. Я совершенно не такой, как был пять лет назад. Я всё время меняюсь.
   Как бы измениться так, чтобы стать тобой, Небо. Хе-хе.
   Понимаю. Тогда я утеряю то, что называется во мне интеллектом.
   Но я приобрету такую мощь, как ты, Небо.
   О Небо! Ты - сила несравненная, абсолютная.
   А интеллект?
   Небо! Я ошибся. Ты интеллект тоже. Ты - все интеллекты всех людей на свете.
   Они в тебе. Ты - всё.
   Небо! Ты просто-напросто всё на свете. Ты - в себе содержишь всё.
   Стать тобой? Это за счастье.
   Но как?
   Да. Я изменяюсь. Каждый человек с годами меняется. Но так измениться, чтобы стать тобой, Небо?
   Это невероятно!
   Это являлось бы настоящим чудом.
   Но... чудес не бывает.
   А чтобы выжить, надо выяснить, как ты устроено, Небо. И применяя эти знания, управлять тобой.
   Но вот приходит ко мне Высшее Озарение и я ничего не предпринимаю. Я это документально зафиксировал так: "Пятнадцать часов и тридцать пять минут. "ЭТО" присутствует. Особо - когда отвлекаешься от дел. В мозгу отдалённо возникают импульсы и умирают. Возникло желание ликовать. Внутренне смотрю на это. Сразу желание исчезает. "ЭТО" присутствует". Своё Высшее Озарение, Божественное я здесь обозначаю как "ЭТО".
   ...
   ...
   Небо. О тебе не знаю даже что писать. Если ты всё то, что бы я не написал, что бы не сказал, всё это ты... Как бы я не повернулся, каким бы ни было боком, то всё это ты, Небо. Сам процесс поворота является тобою. И как мне тогда выкручиваться, чтобы отделить себя от тебя, Небо? А никак! Сам процесс выкручивания является тобой, Небо.
   Хотя... отделиться всё-таки можно. У тебя, Небо, нет желания оставить обмен веществ моего тела существовать в дальнейшем, желания оставить существовать в дальнейшем тела людей на Земле. Ты чисто бессознательно можешь направить и столкнуть комету с Землёй, тем самым прекратив существование людей как таковых.
   У меня же, Небо, в отличие от тебя есть желание жить и быть, сопротивляться катаклизмам космического масштаба, бороться.
   Можно, конечно, сказать, что всё то, что я говорю, всё равно является тобой, Небо. Но увы. Тебе безразлично существование людей на планете Земля. Твоё Солнце со временем потухнет; и люди, зависящие от него, исчезнут. Всё это тебе безразлично, Небо. Но мне нет, не безразлично. Тем самым я отличаюсь от тебя, Небо.
   Так вот... Я стараюсь не быть тобой, не слиться с твоим хаосом.
   Небо. Ты - хаос.
   Но... когда ко мне приходит Высшее Озарение, приходит Божественное - я всё же становлюсь тобой, Небо. И это от меня не зависит. Но я тогда ничего не делаю, не подымаю хаос вокруг себя. Я всё-таки не ты, Небо.
   ...
   ...
   Небо. Понимаю. Вне условий! Я - вне условий. Меня бомбардируют со всех сторон. Учат, как надо жить.
   Но я вижу, какая у них, у этих учителей, жизнь. Я такой не хочу.
   Который раз я подымаюсь за свои права: право жить своими генами в будущем, в том далёком будущем, когда Солнце потухнет.
   Я знаю, что надо делать против потухания Солнца, как спастись от этого потухания.
   Но... я вне условий для своих действий. Беда. Небо. Это беда. Для меня беда.
   Раздумываю...
   Небо. Ты этого хотело?
   Или я совсем заблуждаюсь в своих воззрениях?
   Я хочу овладеть тобой, Небо. Разгадать сущность твоего устройства и овладеть этой сущностью.
   Так ты чинишь мне препятствия?
   Но не параноик ли я в своих подозрениях?
   Всё смешалось...
   ...
   ...
   Небо. Бывало вздрогну, глядя в твои просторы. Все мои потуги - (свидетельствования своих побуджений, чтобы овладеть собой) - напрасны. Всматриваясь в твои безмерные дали, понимаешь, что овладение собой смеху подобно без овладения тобой, Небо. Ты своими пространствами, начинёнными камнями, в любой момент захлестнёшь меня со всеми моими потугами к самообладанию.
   Что я?
   Небо. Больше не вздрагиваю. Делаю дело. А там что будет, то будет.
   Но... правильное ли я дело выбрал? Не придётся ли снова вздрагивать?
   ...
   ...
   Небо. Умру. Расчленюсь в тебе. Отдельного меня не будет. Но будешь ты. Не может быть такое, чтобы тебя не было. Ты, конечно, можешь разрушить всю предметность в себе, превратившись в ничто. Но... это ничто будет.
   Небо. Ты будешь ничто, будешь ничем.
   Ну прямо как я после своей смерти. Хе-хе-хе!
   Всё к этому идёт. Звёзды гаснут. Твои Вселенные распадаются, Небо.
   ...
   ...
   Небо, Небо... Я так далёк от тебя. Ты в дальнейшем превратишься в ничто. Но это ничто будет. Оно будет ничем. Но оно будет!
   Я же, превращённый в ничто, не буду никак. В моих сосудах не будет пульсировать кровь; и меня не будет!
   Я есть в силу того, что по кровеносным сосудам бежит эта красная жидкость, омывая те части моего тела, которые имеют свойства моего духа. И если так не будет, то и меня не будет.
   Небо, останется только возможность возрождения. Но... если ты, Небо, в дальнейшем превратишься в ничто, то и возможности такой тоже не будет.
   Буду стараться, чтобы ты, Небо, не превратилось в ничто. Хе-хе-хе! Мои мысли - это какое-то сумасшествие. Кто я? Малая частица. Пылинка. От меня ничего не зависит.
   ...
   ...
   Небо, Небо... Что ты есть? Угадать, не угадаешь. Понять, не поймёшь, какими бы способами не действовал, какие бы научные методы не применял.
   Одна тайна!
   Одна загадка!
   Я бы не удручал себя разгадыванием подобных загадок, подобных ребусов.
   Но ты, Небо, периодически забрасываешь Землю метеоритными и астероидными камнями. Если камень будет внушительных размеров, то нам всем будет конец. И надо что-то делать. Не оттого ли я денно и нощно в заботе о том, чтобы разгадать твои основания сил, основания энергий?
   Пробираюсь к корням понимания тебя, Небо, понимания твоей непредсказуемости.
   ...
   ...
   Небо. Знаю. Сегодня я живу, а завтра не живу. Уйду из жизни навсегда, на веки вечные без возврата.
   Чего заповедывать людям на Земле?
   Стройте космические города.
   Стройте искусственные планеты.
   Расселяйтесь по Вселенной. Очеловечивайте её. И ни на что не обращайте внимания, не отвлекайтесь. Авось уцелеете.
   Небо. Эти мои заповеди человечеству совсем не против тебя. Не против тебя, если я заповедую человечеству овладеть тобой, Небо.
   Ведь ты всё, всё это, всё не живое.
   Что тебе?
   Но обращаюсь к тебе, как к живому. В тебе - и живое.
   А к кому мне ещё обратиться?
   Нет тебе равного по силе, Небо.
   Но в округе меня никто не понимает.
   Может, поймут, когда припечёт? Когда твоё Солнце начнёт высушивать океаны и поджаривать всех на Земле.
   Небо. Годы мои промелькнули быстро. И время моё истекло. Я сделал все, что от меня зависело. Пора уходить из жизни.
   Небо. Не обижай людей, это безмозглое человечество. Дай ему шанс.
   ...
   ...
   Небо. Завещаю людям праздно не проводить время. У меня это было. И я многое не успел. А время моё истекло. Пока оно не истекло до конца, советую в своих заповедях сосредоточиться на главном, на спасении, а значит, на строительстве космических городов, строительстве искусственных планет, захвате территорий у Вселенной.
   Небо. У тебя следует отвоёвывать территории и делать их пригодными для жизни. Иного пути нет.
   Не позаботишься о себе - жизни не будет.
   Живое - это не ты, Небо. В тебе живое - лишь вкраплины. Ты всесильно. Как Бог в тех неверно понятых мифических представлениях. И забота тебе непонятна.
   ...
   ...
   Небо. Звёзды твоей Вселенной потухнут. Воцарится тьма. Но тот Божественный свет, что во мне, не от этого мира. Он - свыше. Он есть. Он не имеет массы и потому вечный.
   Небо. Я творю свою жизнь и за мной всякие победы. За мной сотворение всякого света.
   Приветствую твоё величие, Небо!
   ...
   ...
   Небо. То Божественное во мне, которое сияет даже тогда, когда я нахожусь в глубокой яме, не исчезнет, если ты нашлёшь ураганы и дожди. Оно - есть. И оно будет.
   Небо. Всякое может случиться. Я не надеюсь ни на что. Но я иду своей дорогой и победа за мной.
   О Небо! Как я восхищён твоей силой. Я тоже силюсь и не отвлекаю своё внимание.
   ...
   ...
   О Небо! Ты своею безмерностью наталкиваешь меня на мысль о существовании иных измерений, иных миров. Но ты одно, Небо. Ты поглощаешь собой, своею мощью всё. Если бы действительно были какие-либо иные измерения, ты точно бы вобрало их в себя.
   Я так думаю, потому что глядел на тебя в телескоп. Мощь! Ты имеешь такие звезды, которые будут сиять в триста раз дольше нашего Солнца. Вот бы туда попасть, обустроить свою жизнь. Это было бы надолго.
   А что Солнце?
   Небо. Твоему Солнцу недолго светить.
   Хотя времени достаточно, чтобы человечество одумалось и начало поступать разумно, планируя своё выживание в будущем.
   Небо. Я не думаю об иных измерениях. Мне и этого достаточно. Мне бы с ним хоть как-то разобраться. Разобраться с человечеством, которое разгадывает твои тайны и использует свои знания не по назначению, растрачивая себя по пустякам.
   Небо. Я в ловушке. Человечество не то творит. А я без него ничто.
   Мне не до иных измерений.
   ...
   ...
   О Небо! Твоя мощь невообразимая.
   А что я? Тот пещерный человек...
   Подымаю хвост.
   Рву когти.
   Кричу: "Я овладею тобой, Небо!".
   Но как, каким образом?
   То, что я разумное существо, это ещё ничего не значит.
   Нет во мне и приблизительно таких сил.
   Но в моих глубинах - Божественный свет. А значит, возможности неисчерпаемы.
   Вот только бы не исчезнуть при ближайших катаклизмах. А там - победа за мной.
   Небо. Ты - сила. И её можно преобразовывать.
   ...
   ...
   Небо. Я совершенно не нахожу смысла в своей короткой жизни.
   Пройдёт немного времени, и я распадусь навечно, превратившись в крохотные частички, носимые ветром.
   Но другого варианта я не вижу, как оставить после себя неодолимые преграды для тебя, Небо. Чтобы будущие поколения не спотыкались, так как споткнулся я, превращённый в пыль.
   Небо. Я тружусь для создания препятствий для тебя.
   Что успею, то успею.
   ...
   ...
   Небо. Я извлёк из своего тела занозу. Так больно.
   Ты, конечно, боли не чувствуешь.
   Не оттого ли разрастаешься?
   Хоть и звёзды твои гаснут...
   А ты разрастаешься.
   Это чтобы никто не догнал тебя в твоём росте?
   Небо. Мне не нужен рост. Мне нужны превращения, преобразующие всё, и тебя - в том числе.
   Во мне клокочет Божественное, рвущееся к новизне, когда распадается всё устаревшее.
   И ты, Небо, как устаревшее подпадаешь под свет Божественного.
   ...
   ...
   О Небо! Твои звёздные массивы сияют так ярко, что затмевают всё на свете.
   Но то всё временно. Звёзды небесные гаснут.
   Чувствую в себе неугасимый свет Божественного. Воистину неугасимый. Он не тот свет веществ, из которых состоят звёзды. Он - не от мира сего.
   О Небо! Моё Божественное заменит свет твоих звёзд. Утвердит свет не от мира сего.
   Хе-хе-хе!
   ...
   ...
   Небо. Когда я пьян, то не выделяю тебя из всего окружения.
   Но когда я бываю пьян?
   А никогда, Небо.
   Хе-хе-хе!
   Пьян тобою, Небо. Твоими звёздными массивами.
   Неужели погаснут? Неужели их свет исчезнет, умрёт?
   Мой - нет. Свет Божественного, которое во мне никогда не прекратится. Во всяком случае, я так чувствую.
   Я чувствую в себе вечное - сияющее и сверкающее, вечно живущее, не угасая...
   Счастлив.
   Небо. Я счастлив.
   Ты со своими звёздами не знаешь, что значит счастье.
   Вечность для тебя естественна.
   Для меня - нет.
   Божественное сияет во мне. И я счастлив. Вот сейчас, в этот миг.
   Что будет потом...
   Ничего неизвестно.
   Но можно предположить.
   И это удручает.
   Но я чувствую в себе вечно сияющее и сверкающее.
   ...
   ...
   Небо. Я пас, пас.
   Бороться с тобой не буду.
   В глубинах моих горит Божественный свет сполна.
   Даётся мне в жизни всё просто. Всевышний простёр свою силу в душевных сплетениях чувства, горящего где-то внутри.
   И что? Ничего не надо.
   Небо! И я в стороне.
   Не буду к тебе прикасаться с претензией всех тех деяний, что ты творишь с землёю. Трясёт нас порой изрядно.
   Постой...
   А ребёнок малый, растёт, развиваться будет.
   Землетрясение надо ему?
   За грехи?
   За что?
   За что?
   Небо! В борьбу вступаю.
   От Бога всё есть или нет...
   От Бога во мне пламенеет, в глубинах моих. Ну... пусть!
   Хоть помощь какая-нибудь будет. Энергия.
   ...
   ...
   О Небо, ты своею голубизной в яркий солнечный день напоминаешь рай, рай в иных мирах, в иных измерениях, воображаемых людьми. А те крохотные белые облака на твоём голубом теле, которые можно видеть.., но их никак не замечает никто... Те маленькие облака ни о чём человеку не говорят, ничего не напоминают. Есть, так есть. Облака как облака.
   Но некоторые умудрённые опытом скажут, что эти невинные белые образования на твоём голубом пространстве могут превратиться в чёрные дождевые тучи. А ты - само по себе... О Небо, можешь стать серым, чёрным... Твоя райская голубизна вдруг исчезнет. И наступит сплошная угроза, с дождями, градами, шквальными ветрами, ураганами, срывающими крыши домов.
   А люди?
   В своём большинстве они этого не понимают. Копошатся себе со своей всякой мелочностью.
   Небо, ты - опасность!
   А люди не хотят этого видеть.
   А что они хотят?
   Им праздную жизнь подавай.
   Экие бестии.
   ...
   ...
   Небо. Да ты в моих глубинах тоже. Ты везде. Повсюду.
   Но... в моих глубинах ты яркое, солнечное. Высшее. То есть Божественное.
   Когда ты во мне просыпаешься, то я владею собой. И всякие иллюзии перестают застилать мой разум.
   Небо, не покидай меня, не ввергай мою душу в патологическую неясность, когда вдруг охватывает тебя то ярость, то какой-то непонятный, неизвестно откуда взявшийся, гнев.
   И гнев по пустякам. Неизвестно отчего оседлавший мою душу.
   Небо, будь со мной, в моих глубинах, тем самым даруя мне уравновешенность, умиротворённость.
   А то, что ты как внешняя сила насылаешь дожди и ураганы, я не забываю. Я здраво мыслящий человек. И не стану тебе поклоняться как Богу.
   Дарующее умиротворённость в моих глубинах - вот истинный Бог.
   ...
   ...
   Небо. Внимательное осознавание сосредотачивает моё всё это внимание на настоящем. Не скрою. От этого положительный эффект в моей жизни имеется. Я владею собой. Продвигаю своё дело. Я как ты, Небо. В настоящем.
   Но... что будет дальше, в будущем?
   Ты, Небо, сплошной хаос. Никакое будущее в тебе не определено. Да этого тебе и не надо. Ты всё равно будешь. В каком виде и как, не важно. Ты всё равно будешь, всё равно останешься.
   А я? Я и вообще люди можем остаться в будущем лишь при определённых условиях.
   В этом отношении я не ты, Небо. В будущем мне нужны определённые условия для существования. Определённая температура для моего тела. Определённые питательные вещества для желудка.
   Живя в настоящем, я должен строить своё дело согласно будущим перспективам. Конечно, надо ещё научиться жить настоящим. Познакомиться с дзэн-буддизмом, брахманизмом, даосизмом, познакомиться с той вековой мудростью, на которую мы зачастую не обращаем внимание.
   Но... без будущего жизни нет.
   Небо. Знаю: тебя будущее не волнует.
   Мне выкручиваться.
   ...
   ...
   Небо. Вот я, маленький человек. Что я сделал для человечества?
   Что сделал маленький человек для большого человечества?
   Предупредил.
   Предупредил о той опасности, которой являешься ты, Небо.
   Маленький человек предупредил об огромной опасности.
   Но никто не послушал маленького человека. Оттого что мал? Слабо кричал?
   Слабо кричал: "Берегись! Берегись Неба!".
   Небо очаровывало своими ночными звёздами. Умиротворяло идеей присутствия Бога, там где-то в облаках.
   Небо. Ты умело укрутило человечество. Оно не ожидает от тебя катастроф.
   Некоторые научные деятели остерегают.
   Но на них не обращают внимания.
   На меня - тоже.
   ...
   ...
   Ой, Небо, Небо...
   Я ничего не понимаю.
   Зачем ты крутишь этими своими ночными звёздами?
   Зачем медведица охраняет своих медвежат, если ничего всё равно не уцелеет в далёком будущем от всего этого под огнём этих самых твоих ночных звёзд?
   Если не от звёзд, то от самого холода твоей Вселенной всё замёрзнет и окочурится, всё распадётся.
   Небо. В твоей основе всё-таки холод, отсутствие энергии, безжизненность.
   А этот большой взрыв звезды Солнце... Это случайность, на время. Всё в конечном итоге распадётся и исчезнет.
   Да! Возможно, всё так и будет.
   А может, и не так?
   Люди, эти маленькие существа, всё изменят, всё повернут не так, как крутишь ты, Небо.
   Хотя... пока этого не видно. Застряли на несущественном, на мелочах. То шампанское пьют до утра. То в карты режутся. То на скачках. То на футболе. Не могут нащупать главное.
   Улыбаешься. Небо, чувствую, ты улыбаешься своею холодной улыбкой.
   ...
   ...
   Небо. Я не знаю, что мне делать. Тебя не покорить. Ты слишком мощное. Не по зубам.
   А жизни не будет.
   Ты всё сожрёшь своим холодом и огнём.
   Но... выращиваю мальцов.
   Другого пути не вижу.
   Или это просто инстинкт?
   Или на это намекала своим жизненным укладом моя стареющая добрая мать?
   Что меня подталкивает жить и не покончить с собой?
   Про самоубийство ко мне даже мысль не приходит.
   Хотя... я совершенно не вижу смысла ни в чём.
   Во парадокс!
   Небо. Наверно, какая-то надежда в моём подсознании теплится, что может как-то случайно ты ослабеешь, человечество наберёт силы, чтобы скрутить тебя.
   Хе! Опять моё наивное воображение даёт о себе знать.
   Как человечество наберёт силы, когда они, эти силы, все уходят в скачки, футбол, в бесцельные игры?
   Небо. Я не уважаю увлечение играми, азартом. Я бы все игральные автоматы сдал на металлолом.
   Чувствую, ты улыбаешься, Небо.
   Не ты ли всё подстроило, этот весь азарт?
   Слаб человек.
   Небо. Ты - сила.
   ...
   ...
   Небо. Я бодрствовал.
   Всё от твоего солнца, Небо.
   Полдень. Жара. Солнце печёт беспощадно. Будто я на воздухе; будто скрываюсь за занавесками в своей квартире.
   Оно везде. Небо, твоё солнце везде; и печёт. Печёт нестерпимо. Всё накаляется. Лавочки во дворе. Диваны в моей квартире.
   Я не сплю. Бодрствую. Душа моя такая же разгорячённая и вдохновлённая, как твоё солнце, Небо.
   Утренняя свежесть давно умерла. А от солнца накалялось всё вокруг. И душа моя накалялась в поисках выхода из положения, как бы не перегреться.
   Оттого я бежал к реке. Небо. Мне нужна была прохлада. И я пытался её приобрести.
   Разделся. Кинулся в воду. Вода была тёплая. Ну, хоть что-то, хоть как-то.
   Небо. Жара от твоего солнца меня замучила.
   Уберёгся. Воды реки уберегли от зноя.
   Потом жара стала отступать. Всё менялось. Душа моя тоже становилась другой.
   Небо. Как ты, так и я, так и моя душа. Она приспосабливается, чтобы выжить; чтобы дать жизнь телу.
   ...
   ...
   Небо. Тобой не овладеть. Да ещё с таким народом... С таким народом каши не сваришь.
   Но... сдаваться: не имеет никакого смысла. Жизнь или смерть.
   Я выбираю жизнь. И оказываюсь в тупиковой ситуации. Попробуй, найди единомышленников.
   Единомышленников можно по пальцам пересчитать. И куда двигаться дальше с таким количеством народа?
   Я согласен менять свою точку зрения по поводу тех или иных вопросов. Лишь бы в этом отношении были веские доводы. Так нет же. Для меня какой-то вопрос несущественный. А на нём настаивают прямо с пеной у рта. И что ты будешь делать? Отступать?
   Вот так и пробуксовываю я со своими единомышленниками.
   Небо. Тобой точно не овладеть. Копаемся в несущественном. А время идёт. Так и ожидаешь, что по Земле гахнет какой-нибудь астероид. И... прекратит всю эту мышиную возню.
   Небо. Ощущаю, что нахожусь в какой-то западне. Одна отрада: медитация. Здесь я дистанцируюсь и наблюдаю всё со стороны - весь свой мыслительный и чувственный кошмар, который образуется во мне при столкновении с этим миром. Но... так превращаться в чистого наблюдателя, свидетельствующего и осознающего человека... Просто всё время свидетельствовать - не выходит дело. Надо действовать! А то астероид приблизится к Земле и гахнет тебе по голове.
   Небо. Я делаю всё возможное для жизни. Свидетельствую, - устраивая себе передышку. Чтобы снова кинуться в бой. В бой со всем отжившим в человеческой жизни. Шевелюсь. Понимаю, что нахожусь под угрозой. Некоторые не понимают этого. Не твои ли это агенты, Небо? Хе-хе-хе!
   ...
   ...
   Небо. Когда ты страшное, всё в чёрных тучах, и рвёшь на мне одежды своими ветрами, мне не по себе. В такие минуты я понимаю, что моя медитативная практика меня не спасёт. При медитации превращаться в чистого наблюдателя-созерцателя, свидетельствующего и осознающего человека - не выход из положения. Свидетельствовать, впадая в умиротворённое состояние, дистанцироваться и наблюдать всё со стороны - не выходит дело. Надо рвать когти, что-то делать. И я предпринимаю бегство, прячусь. Умиротворённость и владение собой, конечно, не помеха. Но то, что надо скрыться за какими-нибудь железобетонными укреплениями - это иметь шанс выжить. Где-то в глубине души я понимаю, что когда ты, Небо, разбушуешься не на шутку, то и это не поможет. Ты можешь наслать нам, людям, не то что ураган, ты можешь даже сделать нам конец света своими кометами и астероидами.
   Для тебя, Небо, конец света не намечается. Ты всё - всё, что есть вокруг нас и в нас.
   Но люди могут догадаться, что тобой движет, что в твоём основании. Тогда иди знай, кто будет главенствовать и превращать всё в ничто.
   Небо. Не оттого ли ты так ревностно относишься к человеку, которого ты само и породило. "Породило на свою погибель!". Эти слова вырвались из моих уст. Но я прикрыл рот ладонью. Как бы чего не вышло. Небо, от тебя всего можно ожидать. Как разбушуешься...
   ...
   ...
   Небо. По утрам, при медитации, своей внимательностью я сохраняю умиротворённость и спокойствие. А ты, Небо, своими ветрами трепешь занавески на моих окнах. Отчего? Чтобы меня взбудоражить? Чтобы я не уходил своей медитацией в смерть?
   Хе!
   Но в своей медитативности человек всё равно не переживает настоящую смерть. Когда говорят: "Живя, будь мёртв; будь абсолютно мёртв; и делай всё, что хочешь; всё будет хорошо", то здесь мертвеешь всё равно не по-настоящему. По-настоящему невозможно. Оттуда не возвращаются. Если уходишь из жизни, то навсегда.
   Небо. Я понимаю, что надо понять, что такое смерть. Иначе я не смогу понять ценность жизни.
   И... понять, что такое смерть - это понять тебя, Небо. Ведь ты - смерть. А я? А я - жизнь, пока живу... А потом будет смерть. Потом я стану тобой, Небо; тобой доподлинным. А в своих медитативных состояниях я отдалённо приблизительно становлюсь смертью, становлюсь тобой, Небо.
   ...
   ...
   Небо. Когда падает звезда с твоего небосклона, я чувствую, как колотится моё сердце.
   Неужели когда-то такое случится, что звезда упадёт на Землю и не станет ни всех нас, ни Земли, на которой мы живём?
   Я и мои единомышленники, мы все, конечно, стараемся, изучаем законы природы, пытаемся их использовать, чтобы предупредить надвигающиеся катастрофические ситуации. Но... всё может быть. Притом мы знаем, что наша звезда, Солнце, возле которой мы вращаемся, в будущем превратится в красного гиганта, сожжёт нас всех на Земле, сожжёт саму Землю, а потом и сама потухнет. Мы, мои единомышленники это прекрасно понимаем, не ропщем, а пытаемся взять собственное будущее в свои руки. Многим из народа, конечно, на это наплевать. Ведут праздный образ жизни и ни о чём не думают.
   Небо. Лично я, как только могу, исследую окружающую среду, пытаюсь понять законы этой среды, законы Космоса. Если я не буду это делать, то меня не будет; какой-нибудь астероид зацепит Землю - и меня не станет. А я надеюсь выявить опасный астероид на ранней стадии приближения к Земле, выявить и предупредить угрозу какими-либо техническими средствами. Прекрасно вижу, что луна испещрена кратерами от врезавшихся когда-то в неё космических объектов. В Землю точно так же врезались. Но погодные условия были такими, что стёрли следы кратеров. Хотя их, эти кратеры как вмятины тоже можно обнаружить. И я об этом говорю всем, привожу факты и подталкиваю людей серьёзно заниматься Космосом, дабы обезопасить себя в будущем.
   ...
   ...
   Небо. Вот это такой я. Понимаю, что никто мне не поможет, если я сам себе не помогу. А всякое сверхприродное спасение, Божественное, я перевёл в разряд медитативной практики, помогающей очистить психику от иллюзий и предвзятостей.
   Небо. Я порой медитирую, гляжу изнутри себя в свои движения, движения мыслей, чувств, ощущений, побуждений, гляжу в свою неподвижность. И... останавливаюсь, замираю в умиротворённом состоянии духа. В это время я не открываю законы, по которым движется мир, которые помогут спастись от опасностей этого мира. Но я зато очищаю свою психику от иллюзий, заблуждений и предвзятостей, что помогает мне быть всегда на высоте.
   А как иначе?
   Каменные громады размером с гору блуждают по Космосу. Они могут врезаться в такую планету, как наша Земля. И они однажды действительно врезались и прекратили существование динозавров. Небо, они могут прекратить существование человечества как такового.
   Я этого боюсь.
   Небо. Я стараюсь, думаю, как предотвратить опасности.
   Медитацией я, конечно, снимаю в себе все страхи и опасения. Доходит до того, что я полностью лишаюсь всякого страха. А это тоже опасно. Нужно иметь хоть какую-нибудь маломальскую тревогу, чтобы приспосабливаться к этому миру.
   Небо. Ты своими чёрными дождевыми тучами периодически вселяешь эту тревогу, когда я понимаю, что могут быть ураганы, срывающие крыши домов.
   Вот и хорошо. Нету этого состояния полной лишённости страха. Но вот приходит медитативная практика, умиротворённость - и никаких маломальских тревог.
   Небо. Вот так и живу.
   ...
   ...
   О Небо! Ты сила и мощь, недосягаемая в своей абсолютности. Бесконечная сила. Бесконечная мощь. И я совершенно не преувеличиваю, как это делают поэты в своих поэзиях. Это действительно так. И я ничуточки не иронизирую. А если бы это и делал, то твоя сила и мощь как абсолютные величины всё равно бы остались. Твоя сила и мощь, Небо, - это не то возвышенное, которое рождается в глубинах человеческой души. Твоя сила и мощь реально в действительности непостижимы для человеческого разума. И такая непостижимость вызывает просто страх. Так что приходится прибегать к медитации и дистанцироваться от этого страха, наблюдать его со стороны. А то он ненароком поглотит меня полностью и прекратит мою жизнь. Так что я облегчаю свою жизнь, наблюдая свои страхи со стороны, свидетельствуя их, осознавая.
   А как иначе?
   Мои страхи довольно-таки обоснованные. Твои звёзды, Небо, которые кажутся над моей головой крохотными, на самом деле неимоверных размеров, в сотни раз больше Солнца. О! Такая колоссальная масса энергии.
   Небо! Космос! Твой Космос! Безумно велик. В нём колоссальная масса энергии, которая содержится в миллиардных количествах звёзд. Так что это не моё поэтическое преувеличение в отношении силы и мощи. Сила и мощь звёзд является реальностью. Есть чего остерегаться.
   Небо. Такая сила и мощь, которая в тебе, непроизвольно усиливает напряжение чувств, заливает меня ощущением чего-то в миллиарды раз большего, чем всякое сверхчеловеческое, вселяет в меня повышенную эмоциональность, побуждает обратиться к призыву: "Люди! Делайте что-нибудь, а то нам конец!". Правда, такое стремление к осуществлению желаемого, в общем-то, ничем не заканчивается. Мои преувеличенные призывы к тебе, Небо, к твоим Вселенным, к твоему Космосу, дабы ты услышало меня, дабы исполнило моё желание, ничем не кончаются. Я остаюсь просто утверждающим себя.
   Я вправе обратиться к тебе, Небо, и ожидать от тебя ответа, ибо дни мои сочтены. Я смертен. Ни на что не надеюсь. И я так мал в сравнении с твоим Космосом. Но я боюсь во спасение человеческого рода, зажатого в твоих тисках.
   Некоторые из людей, из нашего человеческого рода считают мои усилия абсурдными. Я, может быть, в глубине души и сам так считаю. Но... иных вариантов не нахожу. Биться за жизнь! А как иначе?
   ...
   ...
   Небо. В будущем твоё Солнце расширится, сожмётся, а потом исчезнет. Но нам, людям отчаиваться из-за этого нечего. Пертурбации с Солнцем произойдут в далёком будущем. И у нас есть время, чтобы разработать технологические способы для своего спасения.
   Но есть ли на это желание? Пока этого не наблюдается.
   И... чем мы занимаемся?
   ...
   ...
   Небо. Люди, исследуя тебя, остаются в тупике. Ткань твоей Вселенной расширяется... Будет ли она без конца расширяться?
   Или всё начнёт сжиматься?
   Сплошная неизвестность. Неизвестность и борьба за жизнь под Солнцем среди людей. Столько людей-аферистов, что не протолкнуться. Каждый хочет из тебя высосать соки, высосать для себя. И нет дела, чтобы благоустроить жизнь для всех, чтобы всем всё было. А о проблемах Космоса говорят только в некоторых интеллектуальных кругах.
   Что те круги? Вокруг кишат аферисты: сильные, спортивной статуры, ради денег готовые на всё. Что им те проблемы будущего. Им бы своё брюхо набить сегодня. И не путём выращивания растительной массы, а путём грабежа, быстрого обогащения.
   Небо. Вот такой человеческий мир. Поэтому использовать знания о расширяющейся ткани твоей Вселенной, Небо, не приходится. И боюсь, не придётся, ибо паразитизм среди людей будет причиной гибели этих людей.
   Небо. Отдыхай. Человек серьёзных пертурбаций с тобой не произведёт. Растратит себя по мелочам в погоне за прибылью для своего желудка, когда этот желудок уже битком набит снедью. Безмозглое существо. Что поделаешь.
   Может, дают о себе знать голодные годы? Запасает.., запасает... Пища портится, пропадает... А он запасает.., запасает...
   Золото запасает. Да используй этот металл. В радиоэлектронике он нужен. Так нет же... Запасает.., запасает...
   Небо. Это что-то невероятное.
   ...
   ...
   Небо. Я порой прихожу к состоянию открытому, сознательному и внимательному, к разрешающему присутствию.
   Но... не разрешающему тебя, Небо. Я не понимаю твой мир до конца.
   А кто понимает?
   Никто не понимает твой мир, Небо.
   Н-и-к-т-о...
   Я, конечно, пришёл к состоянию разрешающего присутствия и свободно чувствовал себя в настоящем.
   Но от этого я не понял твой мир, Небо.
   Я следил за своим дыханием, осознавал себя, как будто я смотрю на себя со стороны. Но... от этого осознания все мои страхи становились просто-напросто не моими. Это были всего лишь проявления деятельности моего ума, моего сознания, но не меня. Я отделился от этих страхов. Ни мой ум, ни моё сознание со всеми страхами не были тождественны мне. Внимательное различение освободило меня, в конце концов, от страхов. Но от этого я нисколько не приблизился к пониманию тебя, Небо.
   Я испытывал множество различных состояний своей психики. И при любых этих состояниях принимал себя таким, какой я есть. Не идеализировал себя, каким я должен был быть. Но... этим я разрешил проблемы своего личного существования. И это нисколько не приблизило меня к пониманию тебя, Небо.
   Пока так. Пока тебя не понимаю, Небо.
   О Небо! Ты гиганских размеров.
   ...
   ...
   О Небо! Я слаб. Я даже в спортивных соревнованиях проигрываю.
   Но я хочу безмерно многого. Овладеть тобой, Небо. Твоей силой, мощью. Это чтоб выживали мои внуки, правнуки.... Чтоб выживал человеческий род.
   Я один никак не справлюсь. Для этого мне надо развивать не так силу своего тела, как организаторские способности. Чтобы собрать вокруг себя толпу людей, вдохновить их и повести на осуществление правого дела: овладения тобой, Небо.
   Ничего не боюсь. Знаю, что мне не выжить. Буду передавать своё дело другим, правоприемникам.
   Да. Амбиций у меня много. А что делать? Не помирать же.
   Небо. Я физически не силён. Слаб. Проигрываю в спортивных соревнованиях.
   Но и организаторских способностей особых я не имею, чтобы объединить людей против тебя, Небо.
   Знаю. Я тебе не конкурент, Небо. Да я в принципе и не против тебя. Просто хочу, чтобы выживали после меня мои родные, близкие. Чтобы они жили, когда потухнет твоё Солнце, Небо. Чтобы они жили, когда потухнут твои звёзды, Небо.
   А они прекрасны, твои ночные звёзды, Небо.
   Рассыпаны по синим просторам...
   Отчего я нахожу в них красоту? Это что-то ненормальное.
   Знаю, что в будущем они меня погубят, погубят мой человеческий род, а говорю, что они прекрасны. Чем? Чем прекрасны?
   Да, их много. Да, рассыпаны по синему небосклону.
   Восхищаюсь, что их так много!
   Оттого прекрасны! Словно пыль по небесным сводам. Сила, мощь!
   Умирающая сила и мощь по небесным сводам.
   Во мне нет страха, когда какая-нибудь звезда падает с твоего синего свода, Небо.
   Вспоминаю стихи Иосифа Бродского:
   Падучая звезда, тем паче - астероид,
   На резкость без труда твой праздный взгляд настроит.
   Просто мой взгляд не праздный. И на резкость он настроен давно и неизменно. Оттого нет во мне никакого страха. Просто своей медитативной практикой я дистанцировался от всех моих страхов и наблюдаю их со стороны. Свидетельствую, осознавая всё, возвышаясь над всеми своими чувствами и мыслями.
   Возвышаюсь, прикасаясь к тебе, Небо.
   Вот только бы подкачать мускулы.
   Вот только бы больше развить свои организаторские способности, чтобы людей Земли, эти массы точек на её поверхности противопоставить звёздным точкам-огонькам твоего синего небосклона, противопоставить и победить.
   Хе-хе-хе!
   Некоторые меня называют сумасшедшим мечтателем-шизиком. Да, люди-точки на поверхности Земного шара называют меня ненормальным. Оттого за нами победы не будет, Небо. Царствуй в своё удовольствие.
   ...
   ...
   Небо; Небо в моих глубинах...
   Ты даже неизвестно откуда отсвечиваешь всё вокруг.
   И я, стоящий над пропастью.
   И ни капельки страха.
   А ведь это опасно. Не иметь даже маломальской тревоги...
   Стоять на самом краешке пропасти - это, значит, огромная вероятность поскользнуться и уйти из этой жизни.
   Хотя... бесстрашие помогает не поскользнуться.
   Небо; Небо в моих глубинах... Ты отсвечиваешь всё вокруг.
   Такая умиротворённость!
   Она помогает.
   ...........................................................
   Небо; Небо в моих глубинах... Ты разворачиваешься сплошным видением.
   Пусть Вселенная возникла спонтанно, из ничего. И существует.
   Однако во мне спонтанно, из ничего возникают мысли и чувства. Но... не существуют, гаснут, исчезают. Гляжу изнутри себя в их движение - и они исчезают.
   Не оттого ли я чувствую себя существующим? Наравне со Вселенной!
   Небо. Не знаю, что и сказать.
   Всё есть!
   .............................................................
   Небо; Небо в моих глубинах... Ты охватываешь даже всё в округе. Глядишь изнутри, а заполоняешь всё.
   Всю Вселенную?
   Э-э-э-э-э...
   До неё не добраться.
   Небо. Твоя Вселенная - над всем.
   Человечество когда-нибудь вырвется за пределы Земли и начнёт существовать в пространствах твоей Вселенной, Небо.
   Не трогай это человечество, эти пылинки. Ну, пусть они живут. Они - разумные. Ну не могут защитить себя в столкновении с астероидом. Пылинки. Ведь пылинки.
   ...
   ...
   Небо. Твоё пространство и время искривляются, искажаются...
   Но когда ты во мне, в моих глубинах, Небо, то ничего не искривляется, и не искажается. Реальность предстает такой, какой она есть во всей своей полноте и широте, предстаёт как неизменность.
   Чудеса - и только!
   ........................................................
   Небо. Твоё пространство и время - объективность. Там всё движется, изменяется, искривляется, искажается...
   Всё далеко от умиротворённости.
   ...
   ...
   Небо. Твоё Солнце распухнет и поглотит Землю. Человечество закончит своё существование. Всё, что оно наделало, канет в лету.
   Делало-то не то, что требовалось для выживания.
   Небо. Я уже скорблю. На моих глазах человечество праздно проводило время. Образно говоря, плевало в потолок.
   Небо. Потолок-то твой. Ты - сверху.
   Неужели будет твоя месть, а, Небо?
   ...
   ...
   Небо. В твоём пустом пространстве возникают частицы. Из них строятся миры, Вселенные, много Вселенных, бесконечное количество Вселенных. Небо. Зачем? По каким таким законам? Вижу, ни по каким. Случайно. Из ничего, случайно. Такова природа твоего хаоса, Небо.
   Меня это не устраивает. Но... приходится приспосабливаться, выживать. До каких пор?
   А это неведомо никому. Слишком много случайного.
   Диву даюсь. До сих пор существую.
   ...
   ...
   Небо. Я держу в своём сознании тот факт, что Солнце твоё в будущем потухнет и человечеству тогда не выжить.
   Оно не нашло выход из положения.
   Но главное дело сейчас - и не ищет. Живёт себе как трава, будто разума не имеет. А если и возникают разумные решения в головах людей, так только лишь по поводу того, как хитрым путём обойти близ живущего, присвоить его имущество, силы, возможности; как присвоить чужие территории.
   Не человечество, а стадо баранов.
   Небо. Я - в стаде баранов.
   ...
   ...
   Небо. Ты породило людей. Они строят города.
   Это что, война против меня?
   Я не люблю бетонные сооружения городов. Мне по душе твоя дикая природа, Небо. Она даёт здоровье, и я вижу в ней красоту, великолепие, возвышенное. Твой древний человек этого не видел. Не было городов, не было затхлых помещений, дающих болезни. И он не видел красоты в природе, будучи на природе, в степях, в лесах, в горах, у реки, у моря. Твой древний человек не знал затхлых городов. Я же знаю. И потому восхищён природой, твоей природой, Небо. Твоими лесами и горами, степями и морями.
   Небо. Не толкай человека строить города. Застроит всю природу и пропадёт.
   Небо. Чего ты хочешь?
   Чего ты хотело, создавая человека? Ну и оставался бы зверем.
   Или ты хочешь постепенно обратно превратить его в звериное состояние?
   Но зачем?
   Небо. Нет в тебе никакой логики, никакой последовательности. Сумбур. Хаос.
   ...
   ...
   Небо. Ты в моих глубинах - как священное.
   Снаружи никакой святости я не вижу. Устраиваешь наводнения, землетрясения...
   А там, в моих глубинах духа ты раскрываешься умиротворённостью, тишиной, блаженством, благодатью... Что за превращения? С чего бы это? Чтобы я не заметил твоего коварства? Божественное - и всё тут. Ну, явный обман.
   Или это я запутался сам в себе, в потоке своих мыслей?
   Не могу отделиться, обозначиться. Представляю, что в моих глубинах что-то есть.
   Небо. Это какая-то игра; и всё тут.
   ...
   ...
   Небо. Есть. Фиксирую. Уходящее всё. Это море. Эти горы. Всего этого не будет и меня не будет.
   Небо. Ну, ты хаос.
   ...
   ...
   Небо. Оно приходит... И оно не как особое состояние, а просто как мощь. От этой мощи - просто смотришь. Но если действуешь, то с полной уверенностью, с полнотой.
   И ты, Небо, тогда кажешься маленьким. А я? А я - способным покинуть Землю, освоить все твои пространства, Небо, спасти себя и всех живущих на Земле.
   Но... может быть, это просто кажется?
   Понимаю. Человечество должно покинуть Землю. Потому что здесь, на Земле оно исчезнет.
   И Земля исчезнет. Солнце её спалит.
   Чтобы покинуть Землю, необходимы совместные усилия всех людей, живущих на этой Земле. Глобальные колоссальные усилия всех. Мощные усилия.
   На данный момент люди не готовы к этому.
   Совместные колоссальные усилия всех, всех живущих людей?
   Хе-хе-хе-хе-хе-хе...
   Не-е-е-е-е-ет...
   Кто в лес, кто по дрова. Каждый себе. Страны разбрелись по своим национальным интересам. Будто не содержат эти национальные интересы общечеловеческие ценности.
   А я?
   А я со своим субъективным состоянием мощности похож на буддиста - переживающего нирвану, дзэн-буддиста - переживающего сатори, йога - переживающего самадхи, брахмана - переживающего мокшу.
   Вот мокша. Это состояние свободы. Ты сидишь замурованный в пещере и переживаешь состояние свободы. Здесь, на Земле мы все замурованные в пещере.
   Конечно. Да. Мы пока плещемся в хрустальных водах океана. Но солнце их высушит, эти воды. И мы это прекрасно знаем. И продолжаем плескаться. От знаний даже это безобидное плескание превращается в праздность.
   Небо. Обстановка накаляется с каждым днём. А ты себе царствуешь. Не завидую тебе - безмозглому. Ты ведь не породишь ничего разумного вновь.
   Меня называют паникёром, за мои речи.
   ...
   ...
   Небо. Когда ко мне приходит высшее состояние моего сознания, желания исчезают. И ничто меня не заражает. Даже самая прекрасная музыка. Она отдалена, эта музыка. Всё отдалено.
   Но это временно. Потом появляются мысли. Поначалу эти мысли в стороне, незначительны. Но они разрастаются, поселяя тревогу. И есть о чём тревожиться. Солнце распухнет, превратится в красного гиганта, и поглотит Землю.
   Небо. Нам, людям Земли надо осваивать твои космические пространства. Нам надо перебираться к другой звезде, которая будет умеренно греть наши тела.
   Небо. Ты задаёшь такую ситуацию. Сложную ситуацию. Но... люди к этому не готовы. Разбрелись по своим квартирам. Никто не против своей квартиры. Это как зимняя одежда - нужна и всё тут. Чтобы согреть своё тело в лютое зимнее время, спастись от палящего солнца летом.
   Но... люди разбрелись в своих помыслах. Каждый строит свои собственные личные планы. Нет единства. И будет всем гибель.
   Вот ты, Небо - едино.
   Ты будешь жить.
   Жить - громко сказано. Но существовать точно будешь. Может, когда-нибудь в своём существовании случайно, и породишь новых живых существ. Опять породишь!
   А эти живые существа, на первый взгляд, разумные существа, люди будут снова не способны продлевать себе жизнь. Снова больно застрянут в мелочах, в борьбе между собой, в интригах.
   Но ты, Небо, больше снова не породишь ничего, никакую жизнь. Всё в тебе единожды и случайно.
   ...
   ...
   Небо. Твоя Вселенная возникла спонтанно, из ничего. А это шанс нам, маленьким людям на Земле, крохам, людям-пылинкам. Вот только бы разгадать, как это из ничего творить нечто, нечто нужное, чтобы продлевать свою жизнь.
   Правда, моё высшее состояние духа возникло из ничего.
   Вот сейчас. Оно есть. Но оно специально не пришло. Откуда оно появилось? Просто заметил, что я немного другой. Или нет: засёк присутствие Высшего состояния своего сознания.
   Небо. Всё прекрасно. Но это лишь только субъективное состояние моего сознания. Пусть оно возникло из ничего. Но это не решает проблем выживания в реальном вещественном мире.
   Небо. Из ничего нам надо делать вещества, всякие вещества. А это невозможно.
   Ты, Небо, лишь присутствуешь.
   Я же сражаюсь за свою жизнь. Надеюсь, что так будут поступать все. Тогда, может быть, и приоткроется возможность спонтанно, из ничего производить нечто. Чтобы как у тебя, Небо. Твоя Вселенная возникла спонтанно, из ничего. Вот бы нам так. Впрочем, не следует раскатывать губу. Надобно дело делать.
   ...
   ...
   Небо. Мы пока не можем защитить себя от столкновения с твоими астероидами. А что тогда говорить о том, чтобы уберечься при потухании твоего Солнца? Оно сначала поглотит Землю, а потом и само исчезнет. И что нам делать?
   Небо. Твоё Солнце нас греет. Но его не будет. Надо совершать побег с Земли. Но как? И куда? Сплошная неизвестность. Ты, конечно, не подскажешь, Небо. Нам самим надо выкручиваться. Но мы этого не делаем. У нас безрассудное равнодушие к тому, что будет после нас.
   А надобно задуматься.
   Небо. Хоть бы ты натолкнуло нас на это. Ты, конечно, своими землетрясениями, наводнениями, извержениями вулканов наталкиваешь.
   Но... человечество не чешется, каждый отдельный человек не думает, что будет после него на планете Земля.
   Небо. Это входит в прогноз того, что будет?
   Ох, не знаю, не знаю.... А надобно знать. Наверно, входит.
   ...
   ...
   Небо. Понимаю, что столкновение с твоим астероидом опасно. И против этой опасности у нас, у людей Земли нет защиты. Но мы неисправимы. Воображаем всё равно какие-то глупости.
   Ты, Небо, предоставляешь реальные опасности. А наше воображение отдаляется в своих химерических построениях от реального положения вещей. Моё же воображение в согласии с Высшим Озарением. Оно работает. Высшее Озарение, обращение к которому приостанавливает и отстраняет воображаемое, то воображаемое, которое уводит в сторону, распыляет меня по мелочам. Все бы так.
   Небо. Понимаю опасности, которые ты мне предоставляешь, предоставляешь всем людям Земли. Не закрываю на это глаза. И от этого меня бъют восторг и радость. Но это не решает проблем.
   ...
   ...
   Небо. Нам всем надо объединиться, чтобы решить проблемы, связанные с тобой, таким огромным.
   Но что объединит человечество для решения общих проблем?
   Этот вопрос я задаю, выходя из дома, сразу сталкиваясь с людским разнообразием. Это хорошо, что мы все такие разные люди Земли. Но... не до такой же степени, чтобы не понимать элементарные вещи. Ты, Небо, огромное. Тебя не объять. И нам надо всем вместе навалиться, чтобы хоть как-то расширить свои возможности перед тобой, Небо. И расширяться, расширяться, захватывая твои пространства.
   Я один не расширюсь. Расшириться мы можем все вместе, размножаясь и завоёвывая небесные своды, небесные пространства.
   В моём субъективном мире расширение, конечно, происходит. Это связано с Высшим Озарением. Оно приходит в голову. И ощущаешь некое расширение. До того жил излишними побуждениями, отвлекался просмотром телевизора, в голову приходили различные прожекты, не мог сосредоточиться и отдаться своему делу, собою же намеченному, по овладению тобой, Небо. Ведь других же дел не может быть.
   Когда приходит Высшее Озарение, то все излишние движения умирают. Делаешь лишь то, к чему вынуждает жизнь, вынуждают обстоятельства. Тогда нет излишних побуждений.
   Тогда, Небо, у меня одно лишь дело: овладеть тобой. Вот бы Высшее Озарение пришло бы всем, всем людям земного шара. Вот тогда бы всё человечество объединилось; и объединилось для решения общих проблем; и проблем, связанных с тобой, Небо.
   Хотя... это Высшее Озарение приходило и Кришне, и Будде, и Христу, и Мухаммеду. Но проблемы в отношении тебя, Небо, решались не так, как надо, совершенно не в пользу общего дела по овладению тобой, Небо. Но и конкретного человека, испытывающего Высшее Озарение, окружающие совсем не понимали. Иисуса Христа так того в связи с непониманием вообще на кресте распяли.
   Небо. Какая-то безвыходная ситуация. Твоя Вселенная расширяется. А расширение, связанное с моим Высшим Озарением, остаётся лишь моим субъективным ощущением. Другие такого не испытывают, меня не понимают. Редко кто испытывает. Вот и ищу единомышленников.
   Небо. Время идёт. Поиск затянулся.
   Я пытаюсь перестроить сообщество, в котором я живу. Чтобы повернулись лицом к тебе, Небо. Но... пока безрезультатно. Единомышленников мало, тех, которые на моей стороне.
   Высшее Озарение присутствует чуть-чуть. Ничем не заражаюсь. Сам по себе. Включил телевизор. Глянул. Выключил. Не так, как раньше. Включил телевизор. Глянул. И увлёкся передачами, надолго.
   Высшее Озарение присутствует чуть-чуть. Ничем не увлекаюсь, не заражаюсь. Кроме как тобой, Небо. Кроме как проблемами, связанными с тобой, с твоими Вселенными, с твоими сверхновыми звёздами, которые могут покончить с жизнью на Земле.
   Опасность вынуждает; от тебя опасность, Небо.
   Ты вынуждаешь меня двигаться. А так я в тишине, в покое, в неподвижности Высшего Озарения. Ты выдёргиваешь меня из состояния глубокой Нирваны.
   ...
   ...
   Небо. В тебе творятся всякие чудеса. В определённый момент вдруг спонтанно в тебе возникают пространство, время, энергия.
   В определённый момент возникает Вселенная со своим пространством. Это пространство я сейчас вижу у себя над головой. Так что, раньше его не было? И тебя, получается, не было, Небо. Ведь я никак не могу отделить пространство от тебя. Раньше что, ничего не было? Ну... чудеса и только. Всё возникло случайно? Голова идёт кругом от неясностей.
   Хочу разобраться.
   Всё возникло из ничего.
   Так это шанс! Шанс для нас, людей. Если из ничего можно делать всё, что угодно, так остаётся выяснить, каким образом это делается.
   Спонтанно? Случайно?
   Нет проблем!
   Но... боюсь, неповторимо, единожды всё делается.
   Небо. Как ты меня мучишь.
   ...
   ...
   Небо. Твои частицы возникают из ничего. Всё в тебе возникло из ничего. Само ты, Небо, из ничего.
   Это вариант!
   У меня мысли в голове возникают непонятно откуда. Но... я бы не сказал, что они возникают из ничего.
   А вот моё Высшее Озарение так точно из ничего. Тогда исчезают мысли, суета, исчезают всякие суетные мысли. И я как ты, Небо, изначальное ничто.
   Хотя сейчас, Небо, ты не являешься вот тем самым ничем. В тебе звёзды. Они вещественные. Они движутся, движутся в пространстве. В тебе пространство, Небо. А во мне ничего.
   Когда Высшее Озарение, то во мне - ничего. Это то изначальное, которое было когда-то в тебе, Небо. Сейчас я храню его в себе.
   Но возвращаясь к реальной вещественной жизни, возвращаясь с высот Высшего Озарения, вижу, что всё это вещественное - временно. Возникает желание, желание длить. Длить ласкающие, хрустальные океанические волны, которые колышут моё тело.
   Небо. Мне ничего неясно в этом мире.
   ...
   ...
   Небо. Так что, в тебе всё возникло из ничего? Твои все вещественные Вселенные, пространство, время, энергия - из ничего? Ты само, Небо, из ничего? Это ввергает меня в недоумение. Но как? Каким образом? Ну, допустим, малые частицы возникают из ничего. Но... они же на некоторое время возникают из этого ничего. Случайно... На некоторое время... А потом они исчезают.
   А... Вселенные.., космические пространства.., звёздные образования - из ничего? У меня в голове это не укладывается. Хотя... у меня многое в голове не укладывается.
   Голова маловата? Хе-хе!
   Но в этой башке, башенции проясняется одно: есть шанс точно так же производить из ничего. Производить что-то из ничего. Разгадать бы только механизм. Хе-хе!
   Как разгадать тебя, Небо? Замаскировалось ты капитально.
   ...
   ...
   Небо. Как же так получилось, что из ничего в тебе возникло нечто, возникла Вселенная со своими вещественными звёздами, возникло пространство?
   Ладно, частица случайно может возникнуть из ничего. Но это же частица, микроскопическое образование. Да. Она случайно возникает, а потом исчезает. Но... потом она появляется где-то в другом месте. Невероятно! Всё так загадочно. Разгадать бы эти тайны. Но... зачем?
   Небо. Ты бы могло мне задать подобный вопрос. И всякий человек, удовлетворённый своей жизнью, мог бы задать мне подобный вопрос. Зачем? Зачем нам ковыряться и выяснять причины изначального существования всего?
   Небо. Ты само возникло из ничего. А в чём причина этого возникновения? Надо ли мне это знать? И... что подталкивает меня к выяснению подобных вопросов? А подталкивает желание выжить, выживать. Ты, Небо, надо мной - как дамоклов меч. Своими астероидами ты поселяешь во мне тревогу.
   Я сам в себе поселяю тревогу своими знаниями. Знаю, что Солнце потухнет, а перед этим, расширяясь, сожжёт Землю. И... людей на этой Земле сожжёт.
   Небо. Своим хаотическим существованием ты подталкиваешь меня думать, искать выход из положения.
   Хорошо, когда ко мне приходит Высшее Озарение. Оно, кстати, возникает тоже из ничего, безо всяких видимых причин, в самое неподходящее время. И исчезает, когда ему вздумается. Оно мне не подвластно. Так вот, когда во мне расцветает Высшее Озарение, то всякая тревога уходит. И нет никакого страха ни перед чем.
   Но... это временно. Конечно, след во мне остаётся от этого Высшего Озарения. Оттого в принципе я ничего не боюсь. Но во мне есть знания о той реальности, в которой я живу, знания, что я неотделим от своего тела, что это моё тело полностью зависит от тебя, Небо. От того, насколько меня охватывает твой холод, насколько меня поглощает жар от твоего Солнца. Моему телу для его существования нужна определённая температура. Поэтому мне надо что-то думать, находясь в твоей переменчивой атмосфере, Небо, хаотической атмосфере, непредсказуемой, случайно возникающей. Мне надо как-то сохранить своё потомство. Поэтому-то я и думаю, думаю, что делать, как уберечься, как уберечь своих детей от надвигающихся космических катастроф.
   Эх, Небо, Небо... Ты случайно возникло из ничего, породило такое сложное образование как человеческое существо, и как дитя хаоса случайно можешь убить это существо.
   А я? Я не хочу убивать. Хочу, чтобы расцветала жизнь.
   Другой вопрос: зачем я этого хочу?
   Так хотела моя мать. Она растила жизнь. Наверно, это мне передалось. Родовое?
   ...
   ...
   Небо. Да. Всё возникло случайно из ничего. Случайно из ничего возникла Вселенная в тебе с её вещественными горящими звёздами. Случайно из ничего возникло твоё пространство, Небо. Но... вопрос один: это возникновение произошло единожды? Повторения такого не будет? Если будет, то у меня есть надежда возродиться, и не один раз. И это для меня Бог. Если повторения не будет, а было всё единожды и случайно, то надо рвать когти - как бы сохраниться, сохранить уже существующее человечество, потому что другого такого случая жить и существовать не будет.
   Бессмертие души. Придёт смерть - и во мне всё распадётся. Исчезнет моя живущая душа, зависящая от тела. Если нет ничего невозможного, а есть только маловероятное, тогда остаётся шанс возродиться. Но... если есть невозможное и ничто не повторимо, жизнь всякая и человеческая, в том числе, никогда не повторится. И если она исчезнет, то навсегда.
   Небо. Когда я говорю, что нет ничего невозможного, а есть маловероятное, то я сохраняю для себя эту малую вероятность, для себя и для себе подобных. Для человечества - вероятность его возрождения. И в этом - существование чего-то божественного.
   Небо. Но я скажу так: "Есть невозможное". И ничто не повторится. Из ничего возникла твоя Вселенная, Небо. Из ничего возникло ты само со своими пространствами. Это было случайно и единожды. Больше такого не будет.
   Небо. Ты случайно в глубине своей Вселенной породило живое, породило человека. Больше такого не повторится. Если человек исчезнет в твоём хаосе, Небо, то исчезнет навсегда. Надобно позаботиться, чтобы не исчез.
   О!
   Есть работёнка.
   Ты, конечно, будешь только посматривать, как мы бъёмся за своё существование.
   ...
   ...
   Небо. Ты бессмертно. Твои Вселенные со всеми этими бесчисленными звёздами, твои бесконечные пространства - это, конечно, временное явление. Но... ты возникло из ничего. Поэтому твоя сущность - ничто. И вот это ничто породило тебя, Небо, твои безмерные Вселенные, твои бесконечные пространства. Небо, вот это ничто, которое в тебе, в твоей сущности, оно как раз и бессмертно. Оно есть во веки веков.
   Небо. А твоё бессмертие под стать моему бессмертию, когда я нахожусь в состоянии Высшего, Высшего Озарения? Ведь тогда я другой, не принадлежу твоей временной Вселенной. И абсолютно нет страха ни перед чем. В этот момент ничто меня не привлекает. Я обрёл себя. Мне самому страшно, что есть абсолютное бесстрашие и никаких проблем. Как бы не нарушить своей мощью этот хрупкий меня окружающий мир. Присутствует некая сила, помимо всего. Это и есть основа, то подлинное изначальное ничто, из которого всё и возникает.
   Небо. Мне можно, конечно, возразить. Сказать, что это мои личные субъективные переживания.
   Но при Высшем Озарении я действительно другой, ощущаю... нет, нет... становлюсь, как то ничто, из которого возникло всё - Вселенные, бесконечное пространство, из которого возникло и ты, Небо.
   ....................................................
   Ничто. Оно единое, одно. Из него возникло ты, Небо; и оно переживается мной субъективно, когда я нахожусь в состоянии Высшего Озарения.
   Конечно, будет много возражений, что, мол, мной переживаемое ничто - не то подлинное изначальное ничто, из которого возникло всё. Но оно одно, единое. А так рассуждая, мы его уже разделяем и теряем.
   Небо. Ко мне много претензий, что мной переживаемое ничто - это плод моих ощущений, чувствований, прозрений, не вещественных. Но это же ничто. Оно потом породило всякую вещественность, породило тебя, Небо, с твоими вещественными звёздами и планетами.
   Конечно, мне возразят и скажут, что это моё ничто - лишь отпрыск моего телесного. Не будет моего тела, не будет и этого ничто.
   А поди знай, что будет после смерти моего тела. Оно ведь, это ничто так и останется. Оно вечное. Из него всё происходит.
   Так, конечно, возражать можно до бесконечности, не зная того, что будет после смерти. Но... Небо, твоё бессмертие тоже под вопросом. Ты возникло из ничего.
   ...
   ...
   Небо. Да. В тебе частицы возникают из ничего, без посторонней помощи, внезапно, случайно. В тебе и очередная Вселенная может возникнуть таким же путём, внезапно, без посторонней какой-либо помощи, из ничего, возникнуть безпричинно.
   Заманчивая перспектива - всё сотворять из ничего. У тебя это получается, Небо. Ты и само из ничего сотворённое. Вот бы мне так. Вот бы нам людям так. А то ничего не можем. Глядя на твою мощь, Небо, понимаем, что таких сил не имеем. И... вряд ли заимеем. Уж больно велика твоя мощь, Небо.
   Но нам все же надо жить и выживать. Для этого нам надо объединяться, чтобы хоть как-то увеличивать свои силы, свою крохотную мощь. И надо всё положить на то, чтобы человеческий род не прекратил своё существование. И личный эгоизм в какой-то степени будет удовлетворён. Авось вспомнят тебя когда-нибудь однажды, что ты бился за жизнь, что прилагал усилия. Хе-хе!
   ...
   ...
   Небо. Я знаю, что в далёком прошлом тебя тоже не было. Не существовали твои Вселенные. Не существовало твоё пространство. Времени не существовало тоже. Ничего не существовало. А ты само, Небо, возникло из ничего.
   Ну?
   Если ты исчезнешь, Небо, то превратишься в это первоначальное ничто. Сначала всё распадётся до мельчайших частиц, а потом и они исчезнут. И тебя это, конечно, не колышет. Ты всё равно будешь как ничто.
   Но... если я умру и превращусь в прах, меня действительно не будет. Я, конечно, оказываю влияние на окружающих; оказываю в направлении жизни, чтобы жить, продлять жизнь. Что из этого получится, не знаю. Но я стараюсь. Надеюсь, что старания не напрасны.
   Ты, Небо, возникло без всяких причин. И твои пространство и время не являются абсолютом. Их не было. Как и тебя, Небо, не было. Ничего не было. А в основании - случайность и хаотичность.
   Чего? Случайность и хаотичность чего?
   Ничего. Случайность и хаотичность ничего, отсутствия. Вот оно-то и порождает нечто, порождает элементарные частицы. Для обозначения случайности и хаотичности подобрано слово "флуктуация". Она-то и породила всё.
   Всё возникло из ничего. Вначале возникли элементарные частицы. А закончилось всё тем, что в настоящий момент существуют целые галактики частиц. Эти галактики расходятся в разные стороны. Их звёзды гаснут. Наше Солнце тоже гаснет.
   Небо. Всё вокруг постепенно пустеет. Твоя Вселенная пустеет. Её галактики, начинённые звёздами, исчезают, возвращаются к состоянию элементарных частиц, которые в свою очередь распадаются.
   Я против распада. Тогда жизни не будет. Некоторые мои единомышленники того же мнения. У человечества, конечно, есть в запасе несколько миллиардов лет, чтобы изменить ситуацию. Но на данный момент истории человечество не чешется. Праздно проводит время. Не обращает внимание на решение главных проблем. Чем это кончится, не знаю. Ситуация плачевная. Такое впечатление, что люди - это безмозглые существа. Что с этим делать, не знаю. Вот проблема!
   ...
   ...
   Небо. Понимаю. Нам, людям Земли, придётся путешествовать к какой-нибудь ближайшей звезде. Ведь наша звезда Солнце погаснет. Предварительно она расширится и сожжёт всё на Земле, и саму Землю сожжёт.
   Понимаю, что нам надо выбирать звезду покрупнее, чем Солнце, чтобы, однажды прилетев на какую-нибудь из её планет, там задержаться надолго, пока и она не потухнет. А выбор, на какую планету поселиться, есть. Каждая шестая звезда в твоём Космосе, Небо, имеет планету с такими же условиями для существования, как и Земля. То есть имеет условия, приемлемые для всего живого. На такую планету следует селиться и продолжать развивать существование жизни в целом и человеческой жизни - в частности.
   Да, конечно, путешествие к такой планете займёт много времени. Сменятся поколения. Но что делать. Небо, ты ввергаешь нас, людей в такие условия. Выбирать особо не приходится. Лишь бы выжить. Одна задача: выжить, и выживать в дальнейшем. Небо, а что ещё? Ты для человека никаких вариантов не оставило.
   Небо. По всей видимости, человек своей собственной деятельностью сам себя уничтожит. Самая большая вероятность, что уничтожит себя своей военной деятельностью, предварительно непримиримо поглядывая на символы иного характера. У одного народа одни символы, а у другого - другие. Из-за символики будут бомбить друг друга. В результате останутся жить одни бактерии. Бактерии разума не имеют, а выживут.
   Небо. Человек, наверно, тоже не имеет нормального разума.
   ...
   ...
   Небо. Я вижу, что разумная жизнь на Земле продуцирует нестабильную ситуацию. Загрязнение среды. Войны с применением робототехники. Чем это кончится, не знаю. Но в таком случае человека назвать разумным существом вряд ли можно.
   Небо. Что делать? Этот вопрос в принципе я задаю самому себе. И... не знаю, что ответить. Начинаю оказывать влияние на окружающих пропагандой своей философии. Что из этого выйдет - не знаю. Добрался до Интернета, чтобы захватить большую аудиторию. Но... люди верят дезинформации. Вот беда!
   Небо. Твоя гравитация искривляет твоё пространство. Искривление может быть до такой степени, что мы, люди Земли потеряем способность наблюдать огромные области твоего пространства, Небо. А значит, мы не сможем многое предвидеть, чтобы уберечься от нежелательных изменений. Вот.
   Небо. Ты что, специально так устроило? Чтобы нас уничтожить? Нас создало. А потом нас уничтожишь. Какой смысл? Аж никакого. Ну, Небо, глупость налицо.
   Зачастую налицо глупость и от человеческого разума. Один народ подвергает бомбёжке другой народ. Ну, что, разумно? Волки и те так не грызут себе подобных, как люди.
   ...
   ...
   Небо. Чтобы предсказать будущее и приспособиться к этому будущему, дабы выжить, надо приложить много умственных усилий, провести сложнейшие математические расчёты, подтвердить их уникальными экспериментальными процедурами.
   Небо. Человек этим не занимается. Как посмотришь на человеческую деятельность, то понимаешь, что она на погибель. И сам человек своими деяниями движется к погибели.
   Небо. Мне жаль, всего жаль.
   ...
   ...
   Небо. Да. Твои некоторые звёзды сжимаются до точки, плотность которой бесконечно большая. В этой точке пространство и время искривляются до бесконечности, а точнее прерываются, перестают существовать.
   Понимаю. В такой точке я буду выдавлен из бытия.
   Чудеса и только!
   Сколько чудес в твоём существовании, Небо! Ох! Не знаю.., не знаю...
   Но... насколько твои чудесные превращения, Небо, позволят мне существовать, позволят существовать моему телу?
   Вижу. Не позволят. Поэтому-то я и рву когти приспособить тебя, Небо, под себя, под существование моего тела, в сосудах которого течёт кровь, омывающая мозги, постоянно думающие, как бы прикрутить тебя, Небо, твои чудесные превращения, превращения, могущие оборвать жизнь моего тела, оборвать возможность думать, взвешивать варианты во спасение.
   Ищу, ищу выход из положения постоянно; живу!
   ...
   ...
   Небо. Твоё бесконечное пространство заполнено колеблющимися частицами. Эти частицы исчезают или сотворяют нечто новое. Сплошная непредсказуемость - что может быть. Пространство-время? Так оно может искажаться до неузнаваемости. Например, если частицы строят нечто колоссально большое, новое, то пространство искривляется. Если не так, то простраство выглядит плоским.
   Пространство-время в отдалении от структурированных частиц симметрично, если можно так выразиться. Энергия сохраняется, если нет изменений во времени. А мои интересы как человеческого существа как раз крутятся возле этого явления под названием энергия. Я существую за счёт энергии. Сложные вещества распадаются в моём желудке и дают энергию для моего существования.
   Энергия!
   В этом направлении - мои интересы!
   Но... Небо. От тебя можно ожидать непредвиденное. Твои пространства и время могут искривляться, искажаться, исчезать. В таких случаях, о какой энергии, о какой жизни можно говорить? Небо, ты можешь измениться до неузнаваемости. Тогда о каком выживании в новых условиях можно говорить? Ты что, несёшь погибель?
   Ох, не знаю. Ничего не знаю про тебя.
   Искривление пространства. Искажение времени. Что они нам сулят?
   ...
   ...
   Небо. Чтобы путешествовать в твоих пространствах, нужна колоссальная энергия. И путешествовать быстрее света невозможно.
   Говорят, чтобы долететь до ближайшей звезды, надо нам лететь лет восемь, не меньше. А лететь придётся. Солнце сожжёт Землю, а потом потухнет, распадётся.
   Небо. По твоим условиям вещество и энергия искривляют пространство, искажают время. Вот масса Солнца даёт такое искривление и искажение. Эти искривления и искажения незначительные и с ними можно мириться. Но есть звёзды, массы которых намного больше массы Солнца. Там живой организм попадает в другие условия. Небо, не знаю, что и подумать. Вокруг сплошные переменные. Как приспособиться?
   Я, конечно, останавливаюсь от этого всего наплыва, останавливаюсь в Высшем Озарении. Буддисты говорят: в Нирване. Брахманы говорят: в Мокше. Йоги говорят: в Самадхи. Но... это всего лишь на время.
   Пространство может искривляться, время - искажаться. Что это нам сулит? Что свернуть пространство и время в трубу и по этой трубе полететь к другим галактикам.
   А что там?
   Ох, не знаю...
   Не знаю, что делать.
   Небо. Ты создаёшь условия, чтобы я искал выход из положения.
   Чтобы я не успокаивался и не умиротворялся в своём Высшем Озарении?
   ...
   ...
   Небо. Твои пустые пространства заселены колеблющимися частицами, которые то исчезают, то, соединяясь между собой, строят новые необычные структуры. Они уже понастроили такого, что сотворили живых существ. Из этих живых существ выделились разумные существа, которые хотят ядерным оружием друг друга уничтожить. То есть вернуть всё вспять.
   Небо. Это интересная игра.
   Но... пустая.
   Да... Небо. Ты в своём основании - пустота. Ты возникло из ничего. Что, хочешь возвратиться к своей изначальной природе?
   Но меня это не устраивает.
   ...
   ...
   Небо. Я поглядываю на тебя, что ты там творишь в своих космических пространствах. Но я не решил элементарных проблем здесь, на Земле. Не решил проблемы войны, проблемы экологии, загрязнения окружающей среды.
   Я не решил...
   Точнее, мы, люди не решили.
   Война. Как сделать, чтобы люди не воевали, не убивали друг друга?
   Небо. Не знаю, как это сделать. Хотели заморозить конфликты международной договорённостью о нерушимости границ. Какие границы есть у государств на данный момент истории, пусть бы такие и были.
   Но нет же, не получается. Сильное в военном отношении государство начинает забирать территории у слабого. Например, Россия забирает территории у Украины. А это - жертвы, реальные человеческие жертвы.
   Небо. Что человеку надо? Ты дало ему Солнце, дало ему воду. Живи, расти, цвети.
   Нет же. Друг у друга забирают. Наживаются на слабости другого. У тебя всё есть, но ты хочешь большего.
   Небо. Вот такой человеческий род. Неисправимый? Вряд ли.
   Всё можно изменить. Но трудно. У людей в головах такие тараканы бегают, такой развал, разруха, распад. Да если бы был распад иллюзий. Так нет же. Иллюзии взращиваются. Конца и краю нет этому взращиванию. Одна иллюзия сменяется другой.
   Небо. Я понимаю. Если я не буду убивать живое, то я убью себя как живое. Значит, всё равно, так или иначе, убью себя живого. За счёт живого я живу. Убиваю живое, съедаю живое и тем самым продляю себе жизнь. Без еды она закончится, эта самая моя жизнь. А значит, я убью себя как живое.
   Небо. На Земле проблем тьма. Но я всё же посматриваю в Космос, туда, к тебе, вверх заглядываю. Конечно, экологические проблемы у нас, здесь, на Земле. Мы здесь загрязняем окружающую среду. Но здесь ли только? Да уже у тебя, Небо, на околоземной орбите вращается столько мусора, столько металлолома, что не протолкнёшься. Отработавшие своё космические аппараты никуда не деваются. Они вращаются вокруг Земли, как металлолом. И были случаи, что этот металлолом повреждал новое запущенное оборудование. Так что, Небо, в отношении загрязнения окружающей среды мы добрались и до твоих высот.
   Что будет? Не знаю. Я лично не нашёл выхода из создавшихся положений в отношении войны и убийств, в отношении загрязнения окружающей среды. Но я ищу! Ты, Небо, конечно, не ищешь. Тебе всё равно, что есть люди на Земле, что их нет. Тебе что люди, что камни. Ну, возникли однажды эти люди... Ну, исчезнут... Но... для меня люди не камни. И я рву когти, стараюсь... Стараюсь найти выход из создавшихся положений. Вся моя жизнь - старание. Надеюсь, оно не напрасно. Поэтому я особо и не любуюсь твоими ночными звёздами, Небо. Как и древний человек. Их красота обманчива.
   ...
   ...
   Небо. Твои звёзды поглощают планеты, которые вращаются вокруг этих звёзд. Однажды такая звезда как Солнце поглотит Землю. И человечество, живущее на ней, прекратит своё существование. Если, конечно, раньше какой-нибудь астероид, несущийся с огромной скоростью не столкнётся с Землёй и не покончит с человеческой цивилизацией.
   Цивилизацией?
   Но... можно ли назвать это образование цивилизацией, если оно не предусматривает подобные столкновения и ничего не делает в этом отношении. И можно ли назвать это образование человеческим, если в нём нет ничего человечного. Сплошные военные разборки, от которых одни только жертвы.
   Небо. Я в затруднении правильно назвать существ, живущих на планете Земля.
   Человечество? Не человечество - не человечное.
   Цивилизация? Не цивилизация - не сохраняющая себя, не думающая о будущем.
   Небо. Род людской возвратится к состоянию камня?
   Я понимаю. Для тебя, Небо, что камень, что человек.
   Вот как ты устроило всё, Небо. Диву даёшься.
   ...
   ...
   Небо. Человек, живя на твоей планете Земля, поступает безрассудно, и до предела равнодушно в отношении того, что с ним будет в будущем. При этом он совершенно не руководствуется знаниями, которые имеет. Тем самым он под стать животному. С одной лишь большой разницей. Животное не имеет тех знаний, которые имеет человек. Оно совершенно не в курсе дела, что в Землю может врезаться астероид и покончить с её существованием. Животное совершенно не имеет знаний о том, что Солнце поглотит Землю. И в дальнейшем не будут существовать океанические хрустальные воды, зелень степей и лесов. Животное не имеет представления о том, что его самого не будет. Оно исчезнет вместе с планетой Земля.
   Человек же в отличие от животного в курсе дела о том, что будет с ним в будущем. Имея много знаний о том, что будет, человек не ориентируется на эти знания. Он продолжает вести себя безрассудно, равнодушно в отношении своего будущего существования, растрачивая себя по мелочам, занимаясь несущественными делами.
   Имея потребность в энергии, человек не прилагает усилий, чтобы разгадать, откуда может браться то бесконечное количество энергии, которое может сворачивать пространство и время в одну точку.
   Человек, зная, что у него нет защиты при столкновении с астероидом, совершенно не делает усилий, чтобы предотвратить эту опасность.
   Человек не думает серьёзно заняться исследованиями для того, чтобы найти место для своего дальнейшего существования. А для жизни человечества уже сейчас надо искать подходящее местечко. Ведь Солнце поглотит Землю, на которой живёт это человечество.
   Человек и человечество. Это должно быть единым целым. Только так можно решить общие проблемы глобального характера. Но каждый человек - сам по себе, со своими интересами. Так человечество распадается на частички. Потом произойдёт распад на элементарные частицы. Потом будет всем конец.
   Уже сейчас надо думать, куда переселяться, искать новую планету для жизни. Человек и всё человечество в целом об этом особой заботы не имеют. Возникали, конечно, намерения в отношении планеты Марса, в отношении Титана - спутника Сатурна. Но в Космос запускают лишь робототехнику. Чтобы самим переселяться, об этом речи не идёт.
   Небо. Человечество копается само в себе. А время идёт. Ты, Небо, поставило человека в такие условия, что он должен на что-то решиться, что-то серьёзно предпринять в отношении своей защиты.
   Астероиды, метеориты, кометы, космическое излучение... Ты, Небо, предоставляешь человеку столько губительных вариантов, что надо шевелиться. Да не то чтобы шевелиться, а срочно предпринимать какие-то действия. На Марс, так на Марс. На Луну, так на Луну. На Титан, так на Титан. Конечно, есть более отдалённые планеты, имеющие с Землёй много общего. Но эти планеты слишком далеко расположены. До них лететь и лететь. Это может быть только в перспективе. Но там точно есть все условия для жизни. И звезда большая, больше Солнца во много раз. А это значит - хватит на долгое существование.
   Небо. Не знаю, полетит ли человек на какую-нибудь ближайшую звезду, или не полетит. Ты ведь создало столько опасностей, столько препятствий, что их преодолеть будет очень сложно. Я лично понимаю, что надо что-то делать. Не размениваться по мелочам, а делать что-нибудь для будущего всего человечества.
   Есть будущее у этого человечества?
   Вопрос остаётся открытым.
   Но планеты осваивать можно.
   Было бы желание. Но этого желания что-то не наблюдается.
   ...
   ...
   Небо. Если я буду знать, как ты устроено, то я смогу управлять тобой.
   Если я буду понимать, как частицы в тебе производят бесконечное количество энергии, которая может свернуть пространство и время в одну точку, то мне тогда не надо будет даже переселяться на другую планету в связи с тем, что Солнце поглотит Землю. Я буду управлять планетами и звёздами.
   Зная и понимая бесконечную энергию, я буду владеть ею, а значит, владеть тобой, Небо. А пока приходится ориентировать себя на переселение, нахождение планеты, пригодной для жизни людей. И побег туда срочный, побег с Земли, пока Солнце не накрыло её, эту Землю.
   Вообще человечеству надо расселяться по разным планетам. Авось кто-то да уцелеет, выживет.
   Небо. Вот такая ситуация. Человечество подошло к разгадке твоей бесконечной энергии, а значит, и овладению тобой, Небо. В таком случае ты хочешь завершить свой проект человека, превратив его в прах, расчленив до частиц?
   Ещё немного. Будучи на месте, углубляясь в квантовую механику, в понимание бесконечного количества частиц, можно выявить твоё бесконечное количество энергии, которая может свернуть пространство и время в одну точку. И тогда, Небо, можно управлять всем. И - тобой!
   Ох-ох-ох...
   Допустишь ли ты это?
   ...
   ...
   Небо. Да. Хрустальные воды океанов становятся грязными. Воздух становится грязным. Лес вырубывается. Человечество движется к самоуничтожению. У меня в голове бродят идеалы о создании лучшего мира для этого человечества. А оно? Без царя в голове. Я это вижу.
   В мой идеал так или иначе вплетается вещественная необходимость - овладение термоядерным синтезом. В таком случае человечество, не владеющее собой, приобретёт хоть какую-то устойчивость.
   У людей потребность в энергии большая. Поэтому идёт загрязнение окружающей среды. А термоядерный синтез - это неограниченное количество чистой энергии, не загрязняющей воздух, воду...
   Прекращение загрязнения окружающей среды - это спасительный вариант для человечества. Притом неиссякаемый источник энергии через овладение термоядерным синтезом прекратит борьбу людей между собой. А то государства борются за источники энергии, многочисленные войны ведутся из-за этого.
   Или войны не прекратятся?
   Человек несправедлив?
   Небо. Человек для меня загадка. Животное успокаивается, когда наелось. Человек же - нет. Не успокаивается.
   ...
   ...
   Психическое здоровье несут мне люди, которые мне нужны, с которыми я делаю общее дело. Я ограничиваюсь этими людьми и получаю психическое равновесие.
   Общение - это здоровье нашей психики. Но такое общение, о котором я говорю - ограниченное. И надо идти к несогласным, врагам.
   Вот я, Небо, и иду к тем, кто о тебе не хочет ничего знать. Живёт своей жизнью. И всё.
   ...
   ...
   Небо. Мир человеческих отношений устроен так, что одни люди могут мучить других людей. Любимую собаку или любимую кошку мучить непозволительно. Но того человека, который не позволяет на нём ездить, при удобном случае с удовольствием можно терроризировать. Собаку особо не потерроризируешь. Она будет кусаться. И над кошкой не поизмываешься. Она царапает. А над человеком можно измываться сколько угодно. Ответить тем же ему не позволит его культурный уровень. А кому позволяет культурный уровень давать сдачу, того не трогают. Он обычно или физически сильней, или за ним стоят влиятельные люди как угроза.
   Небо. Человеческие отношения жуткие, кошмарные и очень сложные.
   Небо. Ты проще, ты в миллион раз проще. В тебе бродят физические силы, и ты отвечаешь тем же или совсем не отвечаешь. Всё просто.
   Человек - сложное многоуровневое существо, имеющее много лиц. Сегодня он одно; завтра он другое.
   Я же упростился. Приблизился к тебе, Небо. Закончил свой путь к простоте полностью.
   Теперь я смотрю на всё из себя. Смотрю одной своей сущностью. Смотрю не глазами, а каким-то своим внутренним началом. Оно есть. Оно предметно. Из него исходит всё. Это некое Высшее-Я. Все низшие-я пропали, исчезли. Прстота неимоверная. Сила безмерная. Мощь. Боюсь повредить этот хрупкий мир, мир людей в том числе.
   Мир человеческих отношений устроен так, что одни люди могут мучить других людей.
   Я далёк от этого. Оттого во мне счастье бъёт фонтаном. Мне в голову не приходит кого-либо мучить. Хотя сила неимоверная. Мощь. Этим я отличаюсь от тебя, Небо. Ты своей мощью можешь уничтожить кого угодно.
   Некоторые подозревают в тебе наличие Бога.
   Нет! Он - во мне! Вот Он! Смотрю из себя! Это и есть то Высшее, подлинное, истинное. Смотрю своим внутренним началом. Людей мне жалко. Им надо ещё найти это внутреннее начало.
   ...
   ...
   Небо. Твои голубые своды от сияющего солнца словно то озеро, что даёт воду живым существам, словно та полноводная река, что несёт живительную влагу людям, словно тот океан, хрустальные воды которого просто радуют глаз. Но это в ясную погоду. Когда же надвигается буря и волны поднимаются до небес, до тебя, Небо, то сердце сжимается от того ощущения, что человеку не выжить. Тогда, Небо, твоя голубизна исчезает. Ты покрываешься чёрными тучами, от которых просвета не видно, и кажется, что пришёл конец, конец всему, конец света.
   Да! Голубизна твоя в солнечный день... Что она даёт? Сегодня так. А завтра?
   Завтра всё может быть по-другому.
   Я из кожи лезу, делая все, чтобы управлять всем этим. Чтоб не было по-другому. Чтобы было так, как мне надо, нам надо, людям, человечеству. Вот только этому человечеству по-всякому надо. Каждому надо по-своему. Люди ещё не разобрались в себе, что им на самом деле надо, не выяснили, что есть такое, что всем надо в одинаковой степени.
   Не разобрались, не выяснили. Но меня уже окрестили умалишённым за ход моих мыслей, за мои мечты. Мол, это невозможно. Невозможно управлять тобой, Небо.
   Не верят!
   Мне не верят!
   А верят, что можно по воде ходить. Что можно воскресить человека, который уже воняет, разлагается. Что можно совершенно малым количеством пищи накормить толпы людей.
   Небо. Я в недоумении от них. Они в недоумении от меня. Говорят, что я чокнутый. Но я говорю о том, что имеет шанс на осуществление. А они говорят о чудесах, которых просто не может быть, которые выдуманы человеком. Люди могут выдумать всё что угодно.
   Небо. Я так и помру, даже частично не овладев тобой. Мне никто не помогает. Дразнят сумасшедшим.
   ...
   ...
   Небо. Ты молчишь. Порою грохнешь громами. А так молчишь...
   О чём молчишь?
   Может, о том, откуда у тебя такое бесконечное количество энергии? Эта энергия может свернуть пространство и время в одну точку. И это всё из твоих элементарных частиц. Хотя... их бесконечное количество, этих частиц.
   Не пересчитать.
   Я намереваюсь пересчитать и выявить источник невообразимо мощного запаса энергии.
   Откуда берётся?
   Куда девается, другой вопрос.
   Энергия должна быть направлена на взращивание жизни, взращивание человеческого сообщества. Хотя его взращивать, это сообщество, то на его собственную погибель взращивать. Сейчас человечество живёт против себя, против жизни вообще. Губит всё живое: загрязнением, бесконечными войнами, уносящими миллионы жизней.
   И дай этому людскому сообществу непомерное количество энергии. Да оно себя уничтожит!
   Небо. Меня за мои воззрения окрестили сумасшедшим. Но ты молчишь, Небо. Порою грохнешь громами. И молчишь.
   Что бы это значило?
   На чьей ты стороне? За кого ты?
   Мне с человечеством не по пути.
   ...
   ...
   Небо. Смысл моей жизни сводится к тому, чтобы стимулировать людей, человечество в целом, заняться вплотную решением проблемы собственного спасения, спасения от тебя, Небо, от твоего космического хаоса.
   Небо. Ты спросишь: зачем? А чтобы человечество не погибло. Не исчезло. Тогда и мои усилия, которые я прикладывал, не умрут. Они вольются в общие усилия человечества. А чтобы это было эффективно, надо периодически отдыхать и иметь смелость, не иметь страха. Для этого больше всего подходят занятия медитацией. И я ею занимаюсь. В это время я, конечно, не стимулирую людей к тому, чтобы они выкладывались во имя собственного спасения. Но время, потраченное на медитацию, даёт о себе знать положительными эффектами.
   Вот так, Небо. Спасаться от твоих бурь и гроз, от твоих астероидов и комет! Лично я вижу в этом смысл всей своей жизни.
   Одному спасаться от этих твоих козней, Небо, не вижу смысла. Больно мал я. Поэтому я занимаюсь тем, что вдохновляю людей заниматься проблемами Космоса, отдавать всё своё время познанию и овладению твоими пространствами, Небо.
   Мне скажут, что это утопично и бессмысленно. Но другого выхода из созданных тобой положений, Небо, я не вижу. Поэтому рву когти. И буквально на каждом перекрёстке талдычу прохожим о том, что надо развивать космонавтику, заставить правительство ориентироваться в программах на вопросы Космоса. Конечно, моё поведение расценивают как неадекватное. А что, более адекватно производить оружие массового поражения?
   Небо. Я - в тупике. Меня не воспринимают. От меня отмахиваются, как от назойливой мухи. И в моё сознание вкрадываются мысли, что это ты всё так подстраиваешь, Небо. С другой стороны, я понимаю, что всё это не так, что тебе всё равно. Ты не живое. И тебе нечего бояться о прекращении своего существования. Не живое - а к тебе обращаюсь. С чего бы это?
   Небо. Я так запутался. Но других вариантов нет. Поэтому мне в то же время и легко. Иду своей дорогой, просто и свободно, ни на кого не обращая внимания.
   Пока живу, делаю своё дело.
   Небо. Я, наверно, сумасшедший. Тружусь не покладая рук. Ориентируюсь на жизнь своими трудами. Ни в коем случае не присваивая продукт другого человека. Да и продукт-то тот мне не подходит. Разве что-нибудь съестное. Чтобы продлить свои дни и лишний раз вдолбить в безмозглые головы людей идею спасения через развитие космонавтики.
   ...
   ...
   Небо. Не знаю, о чём и думать. Мысли разбегаются по твоим далёким Вселенным, которым ни конца, ни края. Почему так? Почему разбегаются? Почему твоим Вселенным, Небо, ни конца, ни края?
   А я? А я умру. Знаю это наверняка. Прекратится разбег мыслей по твоим далёким Вселенным, Небо. Им, тем твоим Вселенным - ни конца, ни края. Но по этому поводу прекратятся всякие вопросы. Меня не будет. Всё будет, а меня не будет. Потом через некоторый долгий срок и тебя не будет, Небо. В чём смысл? Какой смысл? Аж никакого. Ничего для смысла не будет. Хе!
   Но надо стараться. Авось выгорит - и жизнь сохранится.
   И преумножится!
   О размечтался!
   ...
   ...
   Небо. Не знаю, что с тобой делать. Да и с самим собой - тоже. Ты в далёком будущем исчезнешь. Превратишься сначала своими Вселенными в пыль, а потом скрутятся твои пространства и времена в точку, и в конечном итоге возникнет ничто.
   Я тоже исчезну, но в самом недалёком будущем: лет через двадцать, двадцать пять, тридцать... Не знаю, точно не могу сказать - когда. Но это произойдёт. То, что я пишу об этом, не останется в веках. Человечество со всеми своими письменами ещё просуществует определённый период после моей смерти. А затем оно исчезнет. Исчезнет вместе с твоим потухающим Солнцем, Небо. Всему будет конец. За подобные речи меня, конечно, называют пессимистом. Но что с того? Люди научились вешать ярлыки и отстраняться от всего, что им неудобно. От меня отстранились тоже. Ну и что, решились проблемы? А я ничего от себя субъективного не говорю. Я говорю то, что утверждает официальная наука. А она оперирует фактами, фактическими данными, а не фантастическими представлениями субъективного характера, когда человека перемкнуло в желании жить и он рисует в своих мечтах воображаемые возможности иллюзорного характера.
   Небо. Я не желаю никому зла. Пусть всё процветает. Пусть даже не будет возмездия, и человечество не погибнет. Хотя оно своими конкретными людьми совершило в своей истории огромный массив преступлений. Результатом этих преступлений были миллионы невинных жертв. Только за это праведный суд должен был бы приговорить человечество к высшей мере наказания. Конечно, были и праведники. Но их было так мало на фоне огромного массива преступлений военных периодов, что этим числом можно было бы и пренебречь.
   Праведность в этом отношении в мой адрес могла бы иметь серьёзное возмущение. Мол, никто досконально не подсчитывал количество преступлений и жертвенности во имя жизни. Однако даже на глаз видно, что превалирует среди людей преступная жизнедеятельность. Мне, конечно, возразят, что так просто навскидку нельзя утверждать, что человечество является в своём основании лишь паразитирующим элементом. Что каннибализм был лишь моментом в истории человечества, когда одни люди поедали других людей. И войны со своими многочисленными жертвами ведутся лишь периодически. Но... всё это можно перечеркнуть кровожадностью, с которой ведутся пытки отдельными представителями человеческого рода. Крик жертв во время пыток, когда им отрубают руки, загоняют иглы под ногти, перекрывает всякие благодетельные проявления. Эти проявления становятся настолько незначительными, что их можно и не учитывать.
   Сталкиваясь с теми пытками, которые производили люди, особенно в период военных действий, волосы становятся дыбом и всякая благодетельная деятельность со стороны отдельных лиц мельчает, так что её невозможно и обнаружить.
   Небо. Человечество приговорено за все, что оно творило в своей истории. Но если бы оно всего этого и не творило, ход истории, какой бы этот ход ни был, заканчивается с потуханием твоего Солнца, Небо. Притом человечество ничего не предпринимает в этом направлении. Людям подходит вариант их гибели. Значит, исчезновение человечества состоится.
   Небо. Знаю. Ты ничего не мудришь. Лишь я пытаюсь изменить ситуацию, выискивая спасительный вариант. В этом отношении не нахожу себе помощников. Значит, гибель точно будет.
   ...
   ...
   Небо. Я частные вопросы не рассматриваю. Я рассматриваю прекращение существования человечества. Когда твоё Солнце поглотит Землю, оно поглотит человеческий род, и всё живое на Земле. И живое не будет существовать. Жизнь исчезнет. Это произойдёт в пределах пяти миллиардов лет. Исходя из этого, надо строить образ человеческой жизни так, чтобы воспрепятствовать этому. Необходимо провести социальное переустройство таким образом, чтобы высвободить для этого максимальное количество энергии.
   Небо. Я над этим думаю и денно, и нощно. Те выводы, к которым я пришёл, человечеством не принимаются. Ему надо жить и развлекаться, праздно проводить время. А время не ждёт. Ситуация может измениться так, что пойдут необратимые процессы. И тогда ничего нельзя будет сделать. Гибель человечества станет неизбежным фактом. Придётся только лишь готовиться к смерти. А значит, всякий смысл жизни будет утерян.
   Небо. Я понимаю, что к такому разворачиванию событий ты относишься с прохладцей. Однако страшная беда заключается в том, что и люди к подобным будущим процессам относятся с прохладцей. Они под стать тебе, Небо. Но не мне. Я из кожи вон лезу, чтобы подобное не случилось, чтобы жизнь осталась существовать.
   Ох, и трудная эта работа - из болота тащить бегемота. Бегемот - это человечество. Оно тяжёлое на подъём, живёт устаревшим. Сознание людей консервативно. Да и страсть к ненужным, нежизненным вещам велика.
   Небо. Я в сложном положении. И ты мне не помощник. Я знаю. Тебе пусть хоть и пропадёт та жизнь - ничего страшного. А мне? Каково мне? Я теряю смысл собственной жизни, прежде всего. Человечество теряет его тоже, этот самый смысл. Но... оно почему-то не чешется, чтобы подобное не произошло, не вводит такие законы социальной жизни, чтобы у всех был равный шанс развиваться. Развиваются только те, у кого много денег. Да и они не развиваются. Пиво пьют. Вино дегустируют. Одним словом, занимаются всякой всячиной. А доходы их не уменьшаются. Они присвоили природные ресурсы, которые являются всеобщим достоянием. Разбазаривают эти ресурсы и живут в своё удовольствие, праздно проводя время. А время не ждёт. Я предлагал ввести закон, по которому каждый житель планеты имел бы участок земли, равный по размерам со всеми остальными участками земли. Например: один гектар - в одни руки. Ну, пусть два гектара - в одни руки. То есть поровну раздать землю всем живущим. Чтобы не было такого, что один человек имеет в своём распоряжении много гектаров земли, а другой - мало, или совсем не имеет. То есть создать равные условия жизни для всех. Во всём остальном необходимо сориентироваться на развитие космонавтики.
   Небо. Мои мысли воспринимаются как утопии. Кто отдаст свои огромные земельные ресурсы, чтобы иметь участок, одинаковый со всеми другими участками земли? А никто! У власти богатые. Они внедряют такие законы, по которым ещё больше богатеют, а остальные жители планеты ещё больше беднеют. Богатые у власти и пишут законы под себя. В результате: жизнь для богатых. А бедный - хоть помирай. Одни проблемы. Бедный человек не может свести концы с концами. И всё по законам, по их законам, по законам богатых людей. Этим богатым людям развитие космонавтики, как кость в горле. Им всё это совершенно не надо. Зачем им другие планеты? Им главное - держать власть на этой планете. Пудрить мозги населению и держать власть.
   Небо. Всё так сложно. Не могу отделаться от мысли, что ничего не выйдет, что гибель не за горами. Так всё устроено в твоём мире, Небо, сумбурном, абсурдном, хаотичном.
   ...
   ...
   Небо. Понимаю. Моя крохотная жизнь плотно связана со всей твоей Вселенной. Она проистекла из этой Вселенной. Она один из результатов превращений в твоей галактике под названием Млечный Путь. Солнце - одна из звёзд Млечного Пути - даёт возможность существовать этой жизни.
   Небо. Я понимаю, что существую в связи с тем, что существует Солнце. Понимаю, что существую в связи с тем, что существуют другие звёзды, подобные Солнцу, существую в связи с тем, что существуют другие галактики. Если картина в их соотношении изменится, может возникнуть ситуация несовместимая с существованием жизни. И моя жизнь, и всякая иная жизнь прекратится. Я сильно мал и подобную ситуацию не могу предотвратить. А ситуации в твоём Космосе меняются, Небо. Когда-нибудь наступит такое положение вещей, при котором жизнь существовать не сможет. И она прекратит своё существование.
   Конечно, есть шанс вырасти человеку и человечеству в целом до такой степени, чтобы регулировать внешние неблагоприятные ситуации, тем самым продлевая существование жизни, всего живого. Но... для этого надо много трудиться, постепенно овладевая тобой, Небо. Человек этим не занимается. Он остаётся в твоей власти, Небо.
   Небо, Небо...
   ...
   ...
   Небо. Ты заполонило мозги. Не протолкнуться. Понимаю страх перед тобой. Полная зависимость от тебя. Никуда не денешься.
   И до каких пор?
   Не знаю.
   Есть шанс выкрутиться из подобного положения вещей. Но в таком случае всё будет по-другому до неузнаваемости.
   И... узнаю ли я себя в такой ситуации? Не знаю, не знаю...
   Но... ситуация узнаваема, если моё тело функционирует.
   За тело!
   За своё тело, за тела близких, за тела всего человечества, за тела близких животных, чтобы хоть что-то дышало - я разворачиваю свою деятельность.
   Небо. Так я заполонил свои мозги. Не знаю - о тебе это или нет. Наверно, о тебе, Небо. Ты - везде.
   ...
   ...
   Небо. Планета Земля - твоя вотчина? Так вот, на планете Земля люди ведут постоянные войны. Здесь человек не ценность. Но оценивание идёт по-разному. Так, например, в Украине с 2014 года идёт война. Россия напала. Аннексировала Крым и часть Донбасса. В город Днепр, в больницу имени Мечникова каждый день привозят или убитых в морг, или раненых, искалеченных. Настоящая война. Но вот замечена некая закономерность. Жители Днепра по-разному к этому относятся. Те, кто родился в Украине и всю жизнь здесь прожил, расценивают подобные события как настоящую войну, воспринимают убитых как реальные жертвы. А те жители Украины, которые приехали из России и не так давно живут в Украине, не воспринимают настоящие события как войну вообще. Для них это - незначительный конфликт.
   Вот так, Небо, на твоей планете Земля к одному и тому же событию отношение разное.
   Парадокс. Ценности человеческие сдвигаются в разные стороны. Туда-сюда. Ситуацию ценят по-разному.
   Среди людей нет никакого единства. Так что, Небо, тебе жить и жить. И, в конце концов, похоронить этих людей, спалив своим Солнцем Землю вместе с её жителями дотла. Они всё равно не способны бороться за свою жизнь, разгадывая твои тайны, Небо.
   ...
   ...
   Небо. Запал на одно. Имею одно единственное желание, от которого никак не могу отделаться даже длительными медитативными практиками.
   Желание одно-единственное.
   Хочу, чтобы человечество в будущем не исчезло, не прекратило своё существование. Твоё Солнце в ближайшие пять миллиардов лет поглотит Землю. Планеты Земля не будет. И что, вместе с нею не будет человечества, которое на ней живёт? Не могу с этим смириться. Хочу, чтобы человечество продолжало существовать, не исчезло ни при каких обстоятельствах. Но отчего такое желание? Я не та знаменитость, которая будет сохраняться в памяти народа. Я не герой, о котором будут помнить веками. Какое мне дело до того безмозглого человечества, которое не желает позаботиться о себе, чтобы длить своё существование? Пусть бы Солнце поглотило Землю вместе с этими людишками, которые снуют по ней взад и вперёд, не соизволив держать совет, совещаться. Но я всё-таки хочу, чтобы человечество осталось существовать в будущем. Это, наверно, во мне говорит влияние моих покойных родителей, которые боролись за жизнь до последнего. А так я ничем не могу объяснить моё желание длить существование людей, всего человечества на Земле, в Космосе, где угодно. Дошло до того, что я стал полностью поглощённым реализацией своего желания, воплощением его в жизнь. Дошло до того, что я ко всем пристаю, чтобы они, мои друзья, знакомые, сослуживцы, принимали участие в развитии космонавтики, как шанс уцелеть в будущем, заполонив Вселенную техническими конструкциями, оберегающими и защищающими нашу наследственную информацию, наше ДНК, наше тело. Моя назойливость может обернуться плохими последствиями для меня. Люди захотят избавиться от этой назойливой мухи, то бишь от меня. Упекут куда-нибудь в сумасшедший дом отдохнуть.
   Чтобы послушать меня? Нет. Вижу, у них возникает желание отторгнуть меня с моей информацией.
   Надоел?
   Да. Возможно.
   Небо. Я, возможно, даже тебе надоел, такому невозмутимому. Виной всему мои родители, отец и мать. Они до последнего боролись за жизнь, за свою и за чужую. Я продолжаю их дело. Однако в масштабах Вселенной, твоей Вселенной, Небо, в масштабах и в перспективе далёкого будущего.
   Небо. Слёзы наворачиваются на глаза. Столько усилий. Столько борьбы за жизнь. И что? Всё напрасно? С человечеством будет покончено?
   Небо. Это жестоко. Каким бы ни было нерадивым это человечество.
   ...
   ...
   Небо. За дезинформацию надо наказывать. Россия грешит ложью.
   Дезинформация всё спутывает. Не видно твоего подлинного лица, Небо.
   А это чревато.
   ...
   ...
   Небо. Тёмная энергия заставляет Вселенную расширяться.
   Вселенная расширяется. Галактики удаляются друг от друга, улетают.
   Что я могу?
   Ни-че-го...
   Мал. Микроскопичен.
   ...
   ...
   Небо. Расширение Вселенной набирает скорость. Это из-за тёмной энергии. А так бы галактики притягивались друг к другу по закону притяжения.
   Такое знание мне не даёт ничего при моей технической отсталости. Остаётся только рыдать, оттого что ты, Небо, владеешь мной полностью и можешь покончить со мной в любую минуту.
   ...
   ...
   Высоко... высоко... высоко...
   Стою и смотрю.., смотрю...
   Мчат облака сквозь меня.
   Солнце палит беспощадно.
   Где же мне угол найти, чтобы затишье пришло?
   Эх! Распластаюсь вовсю. И мир мне покажется малым.
   ...
   ...
   Я не спал. Оглушительное бодрствование. Всё вокруг сияло.
   А души моей не было. Всё было моей душой. Она была всем.
   А что ещё? Целенаправленных действий не было. Я сам был осуществлённой деятельностью.
   Осуществлённый!
   Значит, остановленный.
   Куда идти?
   Никуда.
   Я есть. Вижу, как во мне возникают мысли и чувства, как они исчезают. Какая-то рябь на океанической глади.
   Осознал себя. Набежали тучи. Закапал дождь. Потом полило как из ведра. Но я не торопился. Я ещё был в какой-то степени всем этим. Всем этим дождём. Если Солнце... всем этим Солнцем.
   Промокнув до нитки, я зашевелился.
   Небытие, может быть, и хорошо. Но реалии говорят, что надо действовать разумно.
   Растворяться в этом мире хорошо при хорошей погоде.
   Хе-хе!
   ...
   ...
   Стеною деревья стоят, жизнь свою утверждая.
   Мне бы хоть как устоять.
   Мне - одному в этом мире.
   Солнце потухнет совсем.
   Людям придёт всем конец.
   Правда, не скоро то будет.
   Зло в торжестве будет долго деньги считать и считать...
   Доброму места не будет.
   ...
   ...
   В начале мира ничего не было. А музыка возникла из пустоты. Сами люди из пустоты со своими песнями и танцами. Ходят толпами. Колядуют.
   Что им поклоняться пустоте? Нет же. Себе. Себе поклоняться, своей возможности невозврата в пустоту.
   А они? Они поклоняются чему угодно. Но только не тому возможному своему выживанию.
   Звёздный холод, мороз. Коляда!
   Горячее солнце, жара. Купало!
   Невозврат. Думают, его не будет.
   ...
   ...
   Я как будто ветром сдутый.
   И оторванный от всех.
   Я другими перегнутый.
   Создан будто для потех.
   Я тогда совсем не-я.
   Средь людей - лишь тень моя.
   Я? Не я.
   Лишь тень моя.
   ...
   ...
   Может, надо мне быть лишь вечным?
   Тёмным ночью, и светлым - днём.
   Человечным, бесчеловечным...
   Всяким, всяким. Водой, огнём...
   Но однажды мне скажут вдруг:
   "Нам природы хватает, друг".
   ...
   ...
   Невозможно осознать
   Сердца ясный мне предел.
  
   Может, мне начать играть?
   Обозначится удел.
   ...
   ...
   Всегда будет первый номер.
   Номер один. Да, да!
   Вдруг мой родненький помер.
   И - навсегда.
   ...
   ...
   Вот он час, упадающий в бездну.
   Вот он день, уходящий в ничто.
   Я когда-нибудь тоже исчезну.
   Но за что? Ну, скажи мне: за что?
   Может, просто мне дикость наскучит?
   Захочу я порядки творить.
   Но за что этот мир меня мучит?
   Не даёт мне ни есть и ни пить.
   Уходящие вдаль поезда
   Позовут меня к новым пределам.
   Загорится на небе звезда.
   Посмотрю на неё между делом.
   Вот он час, упадающий в бездну.
   Вот он день, уходящий в ничто.
   Между делом, наверно, исчезну.
   Ни за что; ну, совсем ни за что.
   ...
   ...
   Всё уйдёт. Промелькнёт и уйдёт.
   Ветер все, все частички развеет.
   Но я всё же продолжу полёт.
   Пусть сейчас, в этот миг дух мой реет.
   ...
   ...
   Уходящие вдаль поезда.
   Мчатся люди. Зачем и куда?
   На Земле лишь очертишь круги.
   И - вернёшься. Себя береги!
   ...
   ...
   Я не ведаю, что творю.
   И не знаю, что будет с нами.
   Говорю, говорю, говорю...
   Ураганы - не за горами.
   Тут ещё человеческий род
   "Ураган" изобрёл. Урод!
   Установку ракетную "Град"
   Изобрёл. И... рад.
   Что за радость такая? Скажу.
   Радость зверя. Судом сужу!
   Не судите, мне скажут. Но нет!
   Что? Спешим мы так на... тот свет?
   ...
   ...
   Я буду жить. Я буду жить и жить.
   Потом умру. Потом всё будет снова.
   Мне только бы сейчас вот не тужить.
   Чтоб не ломалась вся моя основа.
   Чтобы я цвёл. Плодоносил и цвёл.
   Людей других чтобы я вёл.
   Чтобы все, глядя на меня,
   Цвели, цвели день ото дня.
   ...
   ...
   Я знаю тайны мирозданья.
   Они во мне поют, поют...
   Правда, они - одни стенанья.
   И кровь мою всё пьют и пьют.
   Не до конца я знаю всё.
   И мука потому на всё.
   ...
   ...
   Я не знаю, что будет с нами
   Через тысячу тысяч лет.
   Это время не за горами.
   Посмотри: вот встаёт рассвет.
   Это он говорит о многом.
   Разгадай, разгадай его.
   И поймёшь, что тогда за порогом
   Был не прав и хотел своего.
   ...
   ...
   Вспоминаю я всех ушедших.
   Понимаю себя опять.
   Не забуду я дум прошедших,
   Повернувших всё время вспять -
   К непорочности юных лет,
   Когда был мне на всё ответ.
   ...
   ...
   Из себя вижу всё опять,
   Повернув своё время вспять.
   ...
   ...
   Всё как будто приходит снова:
   Голубая вода, небеса...
   Вот только выжженная основа:
   Живое косит коса.
   И не будет тому злу предела.
   До живого ведь нету дела.
   ...
   ...
   Жизнь, прощай! Ухожу.
   Небо. Ты этого хочешь.
   Впрочем, в себе нахожу -
   Из-за чего жить захочешь.
   Быть и бороться, и - жить!
   Но тело желает остыть.
   Оно всё так сильно изношенно.
   Небесным законом подкошено.
   Законом небес запорошено.
   ...
   ...
   Я не верил ни в воду, ни в камень.
   Даже в душу и в дух людской.
   Ни во всёпожирающий пламень.
   Ни в нирванный покой.
   Верил в то, что одуматься сможет
   Человек, тот обычный, простой.
   Свою жизнь без остатка положит
   За тот будущий жизненный рой
   Человечества. В то, что будет,
   Когда Солнце погаснет совсем.
   Положи свою жизнь! Не убудет!
   Только надо... и надо нам всем
   Прекратить не для жизни движенья,
   Даже лично своё песнопенье.
   ...
   ...
   Детство своё не помню.
   Но знаю, что Солнце потухнет.
   Об этом другим напомню.
   Пусть спесь их немного стухнет.
   Им надо не делать благо
   Лишь для себя одного.
   И знать: подлинная отвага
   С учётом всех и всего.
   ...
   ...
  
  

[ПИСЬМО. 2020]

  
   ...
   ...
   [Компенсаторный транс - это спонтанное включение компенсаторных процессов очищения психики от заблуждений, иллюзий и предвзятостей.
   Однако компенсаторный транс снимает в человеке недостатки. Человек ощущает совершенство. Исчезают всякие страхи. В том числе страх смерти. Проявляется абсолютное бесстрашие (М.Г. Мурашкин). Такое состояние расценивается человеком как высшее. В религиозно-мистической культуре, которая выясняет, что будет с человеком после его жизни на земле и что надо делать, чтобы как-то остаться после смерти - это надприродное, Божественное, Бог. (Мурашкин 2006: 132).
   Источники: Мурашкин, М.Г. (2006). Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ.]
   ...
   ...
   [За Элохимом и Природой кроется один и тот же духовный объект и его наполнение зависит от восприятия окружающего мира.]
   ...
   ...
   [Цель должна вдохновлять. Иначе человек пассивен.]
   ...
   ...
   [Техникой схватили всё вокруг. Вот только нам человечности недостаёт.]
   ...
   ...
   [Сказано: "Ваши друзья представляют собой пророчества вашого будущого". И мне говорят: "Дружите с теми, кто не хуже вас. Ведь они - пророчества вашего будущего".
   Но... здесь эгоизм, сплошной эгоизм!
   Разве что завести дружбу с детьми.
   Почему с годами мне дети стали так милы?
   Не оттого ли, что я утратил со временем непосредственность? И восхищаюсь ею со стороны.]
   ...
   ...
   ["Чтобы сохранить "ЭТО" надо его длить, глядя изнутри себя в свои движения: движения руки, пишущей эти строки; движение мысли, движение чувства".
   Глядя изнутри себя в свои движения: движения тела (рук...); движения мысли, движения чувства, человек овладевает собой.]
   ...
   ...
   [Путин - это позор России на далёкое будущее.]
   ...
   ...
   [Если человечество погибнет из-за потухания Солнца, мне будет до боли жалко моего отца. Он так боролся за свою жизнь, за всякую чужую жизнь. И влиял на окружающих.
   Мне так жалко будет мою мать. Она так растила жизнь, хранила жизнь, опекала, оберегала, лечила. Травами лечила, всякими снадобьями.
   Мне так их будет жалко. Они ведь - хранители жизни.
   Хотя, как мне будет их жалко? Меня ведь давно не будет. Солнце начнёт свой разрушительный поход через миллиарды лет. И меня уже не будет.
   Всё равно так жалко жизнь, человечество, отца, мать...
   Просто предчувствую, что всем будет конец. Люди не делают то, что надо.
   Предчувствую. Поэтому заранее жалко отца, мать...]
   ...
   ...
   [Научная картина мира отражает то, что есть в реальности, то, как оно есть в реальности, в действительности.
   Но есть и вненаучная картина мира. Вненаучная картина мира - это художественная картина мира.
   Художественная картина мира искажает реальность; что-то преувеличивает, что-то преуменьшает, делает акцент на главном. То есть художественная картина мира, искажая реальность, преувеличивая или преуменьшая её элементы, выпячивает главное, делает акцент на главном, ориентируя человека на то, чем ему надо заниматься. Ведь в научную картину мира добавляется всё, исследуется всё, исследуется то, что не совсем нужно человеку, или в данный момент не совсем нужно. Конечно, наука тоже ограничивается, вводя такой аспект как актуальность. Это для того, чтобы не исследовали то, что в данный момент не совсем нужно.]
   ...
   ...
   [Видеть то, что война закончится - это удел мёртвых. А живые конца войне не видят.]
   ...
   ...
   [Если человек не убережёт жизнь и она исчезнет в дальнейшем вместе с человеческим родом, то она, эта жизнь, больше и не появится никогда, ибо возникла единожды и случайно; единожды и случайно, а значит, неповторимо.
   Следовательно, человек должен покрыть Вселенную техническими сооружениями и конструкциями, чтобы защитить своё нежное тело от гибели, а значит, защитить и свой дух, имеющий историю, зависящий от вредоносной вещественности окружения в виде высоких и низких температур, вредных веществ, нарушающих метаболизм тела.]
   ...
   ...
   [Нельзя решить вопрос о том, возможно ли человеческое бытие после смерти. Можно принять лишь положение, что жизнь после смерти может быть возрождена, возрождена когда-либо через триллиарды лет. А можно принять положение, что жизнь после смерти вообще никогда не возникнет. Человек умирает навсегда. Тело распадается и вместе с ним исчезают душа и дух. А возврата и возрождения никогда не произойдёт, даже через триллион триллиардов лет. В основе - случайность.]
   ...
   ...
   ["В голову пришла тишина, затишье. Рядом стоящие это чувствуют. Примолкают. В голове просто какое-то расширение. Расширение везде. Я - всё, всё это".]
   ...
   ...
  

WRITING. 2020

  
   ...
   ...
   Do not kill the life. Evidence your motives.
   ...
   ...
  
  

[WRITING. 2020]

  
   ...
   ...
   [THE STATE OF IMMORTALITY
   Murashkin M.G.
  
   Summary. In the article states, that nowadays, a certain type of the human civilization exists - destructive activity of individuals is being born. Man competes not only with his like, he competes with all that is around, competes even with himself. Competition evokes the deeds of destroying the competitors as enemies. Not only animate nature but also inorganic nature is being destroyed. Not only people and families but also ethnoses, states, civilizations and races are being destroyed.
   That is why the question of changing the type of human's civilization is being raised. An important role is given to the anthropological factor. Altering the constituents of the civilization social structure is insufficient. Neither democracy nor authoritarianism is able to change the competitive type of the civilization. However, the necessary is in changing Competing Individual into Man of Solidarity. For this harmonizing platform is required; the platform which is directed to the harmonic (careful) attitude of the nature, harmonizing Man's state of mind. Harmonization implies not competition but solidarity.
   Solidarity covers a ban against buying and selling the land beyond the certain norms: ecological ones, hygiene and sanitary norms, norms to have been established jointly and uniform for all, norms which put limitation of land private property expansion to the sizes required for one person feeding. Solidarity covers historical memory persisting without "non-disclosure nation of ghosts". Solidarity covers the answer to a slanderous talk in order to prevent unfounded captiousness of the past.
   Being Man of Solidarity is not only living in harmony with Nature. He expresses solidarity not only with his surrounding but also with himself. Man of Solidarity builds the just society. But what are the ways to transform Competing Individual into Man of Solidarity? The first requirement is ensuring the conditions of avoiding flesh suffering. This is achieved by providing basic needs. However, there also exists the world of spirituality, sense of life.
   In the world of spirituality, the searching of the sense of existence for Man as well as for other people takes place. Man experiences in the course of life the Higher State of Mind. Such emotional experiences grow into believes, and by accumulating life experience - into faith. Such emotional experiences make our own existence meaningful, paving the roads for searching the senses of being. The results of these searching influence attitudes and individual behaviour of Man. The results of these searching influence the events in social media.
   Man of Solidarity sees unity in diversity. The foundation of solidarity forms when it is considered as the main value of life. Life is considered as the value for the religious and the irreligious people. The irreligious people are to support their attitudes with one another and religions. The choice of values is especially important to avoid the raise of unlimited wars of spirit (world-view). For this, it is necessary to search likeness in the individual worlds of people.
  
   The State of Immortality is a compensatory reaction to the fear of death. The fear of death appears with the development of the personality (boys acquire it at the age of 15 years) along with self-awareness development [3]. But also the compensatory reaction to the fear of death appears. Under normal conditions, the compensation is nonconscious, that means it effects the conscious activity, regulating it unconsciously [11]. The person feels the State of Immortality as the unconscious compensation of the death fear. It gives the rise of the immorality feeling, realizing the eternal life [8].The death seems to start being impossible [2]. And this is not the conviction that we are going to live eternally but the understanding that it is true [13]. And there is no fear to anything [7] . The State of Immortality as the death fear compensation comes supertemporally [5]. These are ecstatic flashings, which seems to be on the other side of the time [6]. Within the psychics of a human, there are lots of things received from nobody-knows-where. Nobody knows from where the highest spirits come after the deepest grief [12]. Nobody knows from where the State of Immortality appears after the fear of death.
   There are bases which are true for people of various faiths and people are able to understandable each other through them being united by sharing a universal human value. This value is life, life in the future, in the everlasting future. Consolidation of all the religions of the mankind is to be built by establishing values. It is that value shown through all the Holy Books (the Torah, the Bible, the Koran, Rigveda).
   Though, the future is obscure. The degradation and decrease of vegetable and animal kingdoms, the World Ocean contamination, irreversible and ruining changes in the landscape and considerable changes in the climate are going on. Speaking about the social medium, one cannot help noting that the conflicts of various kinds are observed in the human society. We are witnessing the global financial and economic crisis. And this situation is found everywhere. Substantial problems both in the nature (climate) and in the social medium have general bearings on the planet. It is visible that this instability is threatening animate and inorganic nature, peaceful life of people and distribution of resources among the mankind.In this instability, the activity of the individual and human society is essential. The person breaks ecological balance which has been established for the centuries. People develop crises in the society.
   Considering the sphere of religious and mystic, it is first required to point out high degree of uncertainty. In both history of philosophy and religious-mystic culture, the term of "mystical experience" has changed its meaning several times. Due to this, one should rest on definite documentary descriptions of the higher level feelings, which the outstanding mystics experienced. This documentary may be defined as mystical. Thus, mystic is extraordinary, higher, not-every-day state of human. The science which deals with such (irrational for this case) states, considering any phenomena, determines uppermost the reasons of their rise. The eventual aim of this science is to foresee what can happen with this phenomenon in the future. Because among the two theories for one problem, the most true is that which able to foresee for the longer future. This means, that eventually the science should identify the reasons why the states of certain nature are born in man and their documentary descriptions are evidenced in works of the outstanding mystics. Some characteristics when these states are to repeat in this or that documentary evidence. For example, all the mystic experiences of higher level witness the complete absence of fear to the extent which the mystic himself marks as preventing from adaptation to the environment, because it is fear which allows Man to adapt to this world. These states (religious and mystic) arise without apparent reasons. It is necessary to mention how such states are attained. They come in various psychotechnics, for instance, during passive meditation in za-zen and yoga or during active meditation of dancing dervishes. There are also mystic states which arise in Man without apparent reasons. Here, the way of living should be mentioned. They are witnessed as the higher state of the person's spirit.
   Scientific consideration of religious-mystic states begins with searching the reason why they arise. In contemporary philosophy, there are found as follows. The philosophic anthropology of A. Helen states that individual is characterized by excess of motive and it prevents from self mastering, when he masters himself he experience special state of consciousness. The other reason is the inferiority complex studied by the psychoanalysis of A. Adler. Overcoming this complex is accompanied by a special state of consciousness. The next reason to name is one widely recognized in philosophy - disharmony between mind and flesh, of "you must" and "I want", double nature of the individual. These reasons are not abnormal. They are within the human's nature. That is why just throwing Mystics out of the History, as Vladimir Lenin did, is utopian. Therefore, the scientific prediction orientates itself to the existence of mystical in the future. Moreover, the mystic experiences are interlaced into the artistic culture, especially into the expressive and lyric one. The principle symbol of mystics is death. Here, death is interpreted as destruction in Man everything which is superficial, prejudicial, unnatural and excessive. In this terms, mystical must be understood as positive and man purifying, mystics as catharsis.
   References
   1. Библия. - Москва: Российское Библейское общество, 2011. - С. 1141.
   2. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306;
   3. Дидье Жюлиа. Философский словарь. - М.: Междунар. отношения, 2000. - С. 406;
   4. Коран. - М.: Издательско-полиграфическая фирма "АНС-Принт" Ассоциации "Новый стиль", 1990. - С. 187.
   5. Кришнамурти Д. Записные книжки. - М.: Разум /Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237;
   6. Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - М.: Политиздат, 1984. - С. 250;
   7. Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 127-132;
   8. Ревонсуо А. Психология сознания. - СПб.: Питер, 2013. - С. 288-305;
   9. Ригведа. Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 292.
   10. Тора. - Москва: 5765 - 2005. - С. 53.
   11. Юнг К. Психологические типы. - СПб.: Ювента, М.: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532;
   12. Ясперс К. Общая психопатология. - М.: Практика, 1997. - С. 150-483;
   13. JamesW.Thevarietiesofreligiousexperience. - NewYork: Longman, Green, 1902. - P. 389.]
   ...
   ...
  
  
  
  

ЗМІСТ

  
   ПЕРЕДМОВА 3
  
   ПИСЬМО. 2020. БЕРЕЗЕНЬ 4
  
   [ПИСЬМО. 2020. БЕРЕЗЕНЬ] 17
  
   ПИСЬМО. 2020 154
  
   ПИСЬМО. 2020. ИЮНЬ 294
  
   [ПИСЬМО. 2020] 387
  
   WRITING. 2020 391
  
   [WRITING. 2020] 392
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Літературно-художнє видання

МУРАШКІН Михайло Георгійович

ЗАПИСИ 2020 РОКУ

Українською, російською і англійською мовами

  

Підписано до друку 06.01.2021.

Формат 60x84 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 23,25. Обл. -вид. арк. 16,75.

Тираж 50 прим. Зам. N 01/061.

  
  

Видавець і виготівник ПП "Монолит"

49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, 56. E-mail: monolit97@i.ua

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
ДК N 273 від 08.12.2000.

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Мурашкiн М.Г.
   М 91 Записи 2020 року / М.Г. Мурашкiн. - Днiпро: Монолит, 2021. - 400 с.
   ISBN 978-617-7369-65-2
   У книзі "Записи 2019 року" Михайла Георгійовича Мурашкіна зіставлено філософію містичного і естетичного. Тут є і роман. В 2019 році автором зачеплені чимало напрямків культури. Написані художній твір, філософські сентенції про містицизм і мистецтво.

УДК 081/082

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Зв'язок з автором здiйснюється через електронну пошту:
   Е-mail: michailmurashkin@gmail.com
   Е-mail: murashkin.mykhailo@pgasa.dp.ua
   Додаткова iнформацiя в Інтернетi:
   1) michailmurashkinbooks.blogspot.com [або: Издания Михаила Мурашкина]
   2) http: // samlib.ru/m/murashkin_m_g/ [або: Мурашкин Михаил Георгиевич - Lib.ru: Журнал "Самиздат"]
   3) murashkin.jimdo.com [або: Записи Мурашкина]
   4) mgmurashkin.jimdo.com
   5) murashkinmg.narod.ru
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2

  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"