Цього року лишилося трiшки зовсiм, 
i зима катастрофiчно близько. 
Але поки мною керує осiнь, 
на межi артерiального тиску. 
Розпусною жiнкою осiнь вважаю, 
непристойнiсть суцiльна скрiзь, 
навiть дерева звабити мене бажають, 
демонструючи свiй стриптиз. 
Чомусь постають питання вагомi - 
кого любив, чи недолюбив..... 
I я йду кудись, пiднявши свiй комiр, 
як завжди, з цигаркою мiж зубiв.