Чомусь самотностi закортило.
Ймовiрно, для цього треба просто,
щоб розiбратись - де чорне, де бiле -
створити навколо безлюдний острiв.
Щоб час не сипав, як крiзь пальцi пiсок,
щоб мозок не розтерзував телефон...
я буду сам собi Робiнзон
i сам собi Данiель Дефо.
I озирнувшись - що там позаду,
знайду серед тисяч слiв
хоча б з пiвсотнi, щоб описати -
як я це лiто провiв.
Нехай замiсть звукiв настане тиша,
нехай буде темрява замiсть свiтла...
останнiй день робочого тижня,
останнiй день лiта...