Бубачка: другие произведения.

Диванний активізм

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Создай свою аудиокнигу за 3 000 р и заработай на ней
📕 Книги и стихи Surgebook на Android
Peклaмa
 Ваша оценка:

Диванний активізм як проблема громадянського суспільства

  Ненависний будильник і улюблена композиція в колонках. Поставити чайник та ввімкнути ноутбук. Перевірити пошту, почитати новини. Поділитись найцікавішим через сторінку в соцмережі, не забуваючи додавати власні коментарі. Кілька лайків і репостів, жвава дискусія зі знайомою або не дуже людиною. Саме так починається день у більшості української молоді.

  Мережа Інтернет давно стала невід"ємною частиною нашого життя. Кожне нове покоління сильніше застрягає в електронних тенетах, міняючи живе спілкування на набір скорочень і смайлів. Безумовно, говорити, що так живе кожен віком від 14 до 35, буде перебільшенням, як і стверджувати, що активність та ініціативність українського суспільства зашкалює. Але погодьтесь, походи в кінотеатр все частіше замінює перегляд фільмів онлайн, привітання з Днем Народження у 99% випадків обмежується коротким sms, а громадянську позицію легко прослідкувати по репостам у інтернет-профілі. І це не дивно, бо всесвітня павутина, зокрема соціальні мережі, вже давно перетворилась на індикатор розвитку і показник настроїв нашого суспільства. Того самого громадянського суспільства, яке ми намагаємося сформувати.

  У цій статті мова піде про тих, кого називають кухонними генералами чи лавочною армією, а простіше - диванними активістами. Цих людей об"єднує одне: віра в те, що їх like або retweet повільно, але впевнено ведуть нашу державу у світле майбутнє. І байдуже, де виражати симпатії: під записом із політичною новиною чи саркастичною картинкою. Дійсно, чи треба створювати громадські організації для захисту прав населення, якщо можна зручно вмоститись на дивані з ноутбуком та на кілька годин вдягнути маску «борця за справедливість»? Немає сенсу ходити на акції протесту або мітинги, бо нечесний посадовець добровільно піде з посади щойно запис на підтримку його відставки збере кілька тисяч відміток «Мені подобається». Не доведеться їхати на інший кінець міста, мерзнути чи мокнути, малювати плакати, просити допомоги тощо. Головне - доступ у мережу і кілька годин вільного часу.

  Розчаровує не стільки те, що такі люди існують, як той факт, що з кожним днем їх лави поповнюються все новими й новими «експертами», «аналітиками», й просто «небайдужими» людьми, громадянська позиція яких починається і закінчується дискусіями в Інтернеті, а «глибокі» знання у кращому випадку черпаються із ЗМІ. Підписати петицію про захист тварин? Без проблем. Організувати максимальний репост? Зробимо! З кожного небайдужого по like? Запросто. І на додаток підтримати громадську ініціативу актуальними статусом чи аватаркою.

  Словосполучення «диванний активіст», адресоване представникові цього руху, ніколи не залишається без уваги. У відповідь звучатимуть несміливі виправдання або ж гучні заяви про помилковість вищезазначеного висновку з обов"язковим наведенням непробивних аргументів, як от відсутність вільного часу, недостатні можливості, нестача коштів або зневіра у власних силах. Перелік можна продовжувати. А насправді все значно простіше і банальніше: небажання додаткової відповідальності. Страх майбутніх труднощів бере вгору. Сьогодні ти протестуєш, а завтра виправдовуєшся перед правоохоронцями або лікуєш синці. Краще поставити like і зробити репост, а зекономлений час витратити на перегляд фільму чи інше заняття.

  Проста істина: під лежачий камінь вода не тече. Диванні активісти активно підписуються під онлайн-петиціями, збирають тисячі учасників флешмобів у соціальних мережах і в той же час продовжують обурюватись, що влада ніяк не реагує на їх дії. Це не означає, що Інтернет-ініціативи не мають права на існування. Проблема в тому, що лише одиниці з цих починань покидають віртуальний світ і перетворюються у щось дійсно масштабне. Скількох ветеранів ощасливила зміна аватару на георгіївську стрічку? Жодного. На відміну від простої й лаконічної подяки цим людям чи елементарної поступки місцем у громадському транспорті. Можна місяцями обурюватись незаконним діям влади і розповсюджувати у мережі записи з критикою її дій, але нічого не зміниться, поки невдоволені не перенесуть свої дискусії за межі онлайн-режиму.

  Чи можна засуджувати таких людей? Безумовно, ні. Демократична держава називається так тому, що для неї характерне багатоголосся думок й позицій, хай навіть таких, які подобаються далеко не всім. Кожен має право на власну думку та свободу її вираження у будь-який законний спосіб. У той же час масове поширення диванного активізму спонукає до пошуку шляхів протидії пасивності громадян. А беручи до уваги той факт, що Інтернетом користується переважно молодь, то інертність цього прошарку населення, покликаного розбудовувати Українську державу може призвести до непоправних наслідків. Без активних людей, які генерують креативні ідеї, відстоюють свою (і не тільки) точку зору, майбутнє України туманне. Не можна говорити про формування громадянського суспільства в державі, де частина громадських організації функціонує виключно на папері, а реально діючі об"єднання тримаються на плаву виключно завдяки ентузіазму їх членів.

  Одним з найефективніших способів боротьби з пасивністю населення в сучасних умовах повинна стати діяльність ЗМІ, яких справедливо називають четвертю владою. Незалежно від віку, політичних вподобань і рівня громадської активності про останні новини знають усі: хтось цілеспрямовано вивчає пресу, комусь до вподоби телебачення, треті дізнаються про всі події від друзів тощо. Молоді необхідно донести універсальне правило: інертність корисна лише в хімії. Активна громадянська позиція не завжди пов"язана з політичними лозунгами. Це, перш за все, небайдужість до себе і власного майбутнього. Не псевдопатріотизм, не удаване співчуття, а тільки конкретні дії, можуть зрушити ситуацію з мертвої точки. Грамотна політика ЗМІ, які висвітлюють ініціативи громадськості, принесе значно більше користі, ніж прості заклики до дій. Наочно побачивши, що відстоювання пересічними громадянами своїх інтересів у органах влади приносить результат, диванний активіст перш, ніж робити вечірній retweet, рано чи пізно подумає про запис на особистий прийом до тих людей, які підтримають його не тільки кнопкою «+1». З цього й починається справжнє громадянське суспільство - з небайдужості й ініціативи.

  У той же час не варто вважати, що соціальні мережі стали осередком виключно порожніх балачок й архівом розважального контенту. Такі сайти є потужним інструментом самоорганізації громадськості, людей з однаковими поглядами й цінностями, а для представників влади й опозиції - наочним показником настроїв та вподобань потенційних виборців. Багато знаменитостей мають акаунти у соцмережах, ведуть власні блоги, і активно спілкуються зі своїми прихильниками. Але будьмо відверті: далеко не всі політики слідують такому прикладу. Не кожен чиновник знаходить час для відвідин сайтів з електронними петиціями або для моніторингу в соціальних мережах. У кращому випадку він самостійно веде свою сторінку, а в гіршому - доручає цю справу своєму секретарю чи PR-менеджеру. Достукатися до можновладця через Інтернет вдається лише по-справжньому наполегливим людям, число яких підозріло різко зростає перед виборами. У підсумку, якщо провокаційна стаття у провідному ЗМІ чи критичний сюжет на телебаченні ще змушують публічних осіб хоч якось реагувати на подібну критику, то методи диванних активістів не висвітлює жоден телеканал чи періодичне видання.

  Висновок з вищенаведеного однозначний. Усі істотні зміни відбуваються поза Інтернет-мережею. Рішення проблеми починається з найпростішого - підйому з дивана. Чемпіонат Європи з футболу 2012 року проходив під гаслом: «Творимо історію разом». То ж не слід забувати, що внесок в історію - це не тільки зміни аватарок і критика влади у власному блозі. Перш за все це усвідомлення того, що кожен з нас несе свою частинку відповідальності за майбутнє нашої країни, а також активна громадська позиція, виражена не тільки у всесвітній павутині, а й в конкретних діях. Краще діяти, помилятися і набиратися цінного досвіду, ніж витрачати час на суперечки і Інтернеті. І цілком можливо, що громадянське суспільство в Україні стане дієвим важелем контролю за законністю дій влади.

  


 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Т.Мух "Падальщик 2. Сотрясая Основы"(Боевая фантастика) А.Куст "Поварёшка"(Боевик) А.Завгородняя "Невеста Напрокат"(Любовное фэнтези) А.Гришин "Вторая дорога. Путь офицера."(Боевое фэнтези) А.Гришин "Вторая дорога. Решение офицера."(Боевое фэнтези) А.Ефремов "История Бессмертного-4. Конец эпохи"(ЛитРПГ) В.Лесневская "Жена Командира. Непокорная"(Постапокалипсис) А.Вильде "Джеральдина"(Киберпанк) К.Федоров "Имперское наследство. Вольный стрелок"(Боевая фантастика) А.Найт "Наперегонки со смертью"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Колечко для наследницы", Т.Пикулина, С.Пикулина "Семь миров.Импульс", С.Лысак "Наследник Барбароссы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"