Де колодязь з живою водою,
Де по пояс зелена трава,
Я туди попрямую з тобою,
Я без тебе не буду сама.

І отою живою водою
Покроплю свій затьмарений світ,
Щоб себе відчувати живою,
Щоб не чути відлуння копит.

Як розпечене серце занурю
У холодну розпливчату мить,
То відчую - минула вже буря,
У в душі запанує блакить.