Мені чомусь здається, що ти тепер один.
Що не шукаєш неба, не чуєш плин годин.
Мені чомусь здається, ти сам собі чужий,
Ти уповільнив думки і виринув із мрій.

Я чую, що ти хочеш, щоб сльози потекли,
Щоб задрижали плечі і впали кайдани.
Я бачу, як ти стогнеш і прагнеш до життя, 
Але тепер ти привид, і воля не твоя.

Мені чомусь здається, що залишив мені
Ти прагнення до світу, за що гориш в огні.
Мені чомусь здається, що залишила я 
Тобі свою частину неволі до життя.
08.05.03