Вставай сонце, сiдай мiсяць, коротшайте ночi! 
   Вкрали стелю, вкрали стiни, фундамент вже хочуть. 
   Де стояли колись ферми, димiли заводи, 
   Заросло все бурянами, круки танцi водять. 
   Слюной бризжуть на екранi про Неньку й Свободу, 
   I кричать що вони дiти козачого роду. 
   Чи козаки виганяли вдов, сироток з дому? 
   Чи козачки торгували по шляхам подолом? 
   Дiти матiр обiкрали - перед свiтом сором! 
   I нiкого не тривожить материнське горе! 
   Вiдiльються паненятам вдовi сльози згодом, 
   Та не буде кому втерти - не стане народу...