Шiсть, дванадцять, тринадцять, двадцять, буде розмовляти з дамою.
Старший буде розбещений жiнкою.
В Дiжонi, Гiєнi - град. Блискавка ушкоджує його.
Ненажерливий переситився кров"ю та вином.

Шостого, дванадцятого, тринадцятого, двадцятого буде розповiдати про Даму,
Мiсток народженого буде вiд жiнки, яка гучно проголошувала "зламати хлiб".
Другий Iона. Їх "омела" народжена ламкою. Блискучий початок.
Невситима "кров" (необхiднiсть розвитку та оновлення). А ось "вино" (розповiдь про майбутнi можливостi) - ситне.

1. мертвий для поважностi та збагачення;
2. мертвий для задоволення зайвих бажань будь -кого;
3. мертвий для неоднаковостi ставлення до оточуючих;
4. мертвий для постiйної втоми, довгого сну, навiть мiзерного нерозумiння;
5. мертвий для жалю до власної особи;
6. мертвий до всього того, що заважає мiркувати та якiсно виконувати покладенi на нього обов"язки.

Ввечерi.

Син.

"I мiркував Наймудрiший: потрiбне вiдкрите навчання. I уявив вiдкрите навчання. I зрозумiв Наймудрiший сенс вiдкритого навчання, i що воно надає яснiсть; i вiдокремив Наймудрiший вiдкрите навчання вiд неуцтва. I назвав Наймудрiший час вiдкритого навчання "днем розуму", а час неуцтва - "нiччю розуму". I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап перший.

I мiркував Наймудрiший: потрiбна мiцна основа серед життєвих переваг, i нехай розмежує вона життєвi переваги. I описав Наймудрiший мiцну основу; i вiдокремив життєвi переваги, якi не мають мiцної основи, вiд життєвих переваг, якi мають її. I назвав Наймудрiший мiцну основу "Метою Майбутнього". I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап другий..."

"I мiркував Наймудрiший: якщо зсунути життєвi переваги, якi не мають мiцної основи, у один бiк, то повинен з"явитись незайманий простiр життя. I уявив такий. I назвав Наймудрiший незайманий простiр життя "Вiдродженням Життя Людства", а зсунутi життєвi переваги - нерозумними хвилюваннями. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I мiркував Наймудрiший: для Вiдродження потрiбно описати новий iдеал, пояснення, яке стимулюватиме розвиток, вчення з висновками, яке матиме визнання своїх висновкiв про розвиток його (вчення) в часи Вiдродження. I уявив таке. I описав для Вiдродження новий iдеал, "Пояснення", яке стимулюватиме розвиток його (iдеалу) визнання, i вчення з висновками, якi вказують на те, що потрiбен розвиток визнання вчення. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап третiй.

I мiркував Наймудрiший: потрiбнi зрозумiлi навчання для змiцнення основи Мети, для вiдокремлення часiв "дня розуму" вiд часiв "ночi розуму", i для розкриття фактiв та вiдлiку часу, i днiв, i рокiв; I вони повиннi бути частинами постiйного навчання для змiцнення основи Мети, щоб постiйно навчались заради Вiдродження. I уявив таке. I описав Наймудрiший два величнi навчання: зрозумiле навчання всього населення, щоб користуватись ним в часи "дня розуму", та зрозумiле навчання для обраних, щоб користуватись ним в часи "ночi розуму", та iншi зрозумiлi навчання далекого майбутнього. I окреслив Наймудрiший їх значення для змiцнення основи Мети, щоб постiйно навчались заради Вiдродження, I спрямовували прихильникiв часiв "дня розуму" та часiв "ночi розуму", i вiдокремлювали вiдкрите навчання вiд неуцтва. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап четвертий.

I мiркував Наймудрiший: потрiбно вказати в життєвих перевагах спрямування, розумiння шляху до вдосконалення життя; i цi утвердження повиннi заснувати Вiдродження, змiцнюючи основу Мети. I описав Наймудрiший намагання величi та рiзнi розумiння шляхiв до спрямованих потреб, якi вважають за визнанi життєвi переваги, i до визнання рiзних багатогранних утверджень. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I досить докладно виклав їх Наймудрiший, мiркуючи: нехай роблять висновки та обирають, i засновують життєвi переваги серед нерозумних хвилювань, i з цих утверджень нехай обирають заради Вiдродження. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: етап п"ятий.

I мiркував Наймудрiший: потрiбно для Вiдродження вказати на визнання розумiння шляху до вдосконалення життя, на необхiднi потреби та на оновленi життєвi переваги, i на визнання свiдомо обраних потреб для Вiдродження. I уявив таке. I описав Наймудрiший визнання свiдомо обраних потреб для Вiдродження, i визнання необхiдних потреб, i визнання рiзних оновлених життєвих переваг для Вiдродження. I зрозумiв Наймудрiший, що стало яснiше. I мiркував Наймудрiший: опишу в творi мислячого з якостями нашими, якi нагадають про нас; i повиннi головувати вони над намаганнями нерозумних хвилювань, i в утвердженнях змiцнення Мети, i над необхiдними потребами, i в усi часи Вiдродження, i над рiзними оновленими життєвими перевагами, якi спрямовують до Вiдродження. I описав Наймудрiший в творi мислячого з якостями своїми, з якостями мудреця описав його; обов"язки тлумача та обов"язки шукача описав.

I досить докладно виклав їх Наймудрiший, i мiркував Наймудрiший: нехай роблять висновки та обирають, i засновують Вiдродження, i будують його, i головують над намаганнями нерозумних хвилювань, i в утвердженнях змiцнення Мети, i над рiзними потребами, якi спрямовують до Вiдродження. I мiркував Наймудрiший: ось я дам рiзнi пояснення, якi стимулюватимуть розвиток, який буде впродовж всього Вiдродження, i рiзнi вчення, в яких висновки вчень стимулюватимуть розвиток: все це потрiбно буде для вдосконалення; А для рiзних свiдомо обраних потреб в часи Вiдродження, i рiзних утверджень для змiцнення Мети, i кожному, хто прямує до Вiдродження, у якого є розумiння шляху до вдосконалення життя, надам рiзнi пояснення нового iдеалу для вдосконалення. I уявив таке. I зрозумiв Наймудрiший все, що вiн же описав, i ось, викладено досить ясно. I наближався час закiнчення головування неуцтва, i наближався час початку вiдкритого навчання: шостий етап опису нового свiту". Кiнець глави. Як вiдчуття?

Пiсля вечерi.

Батько.

Через годину.

Батько.

У розвитку людства є певний вiнець,
Тому найгарнiше сховав в нас Творець.
Як тi осокори пiдняв нас у свiтi,
Наповнених розумом в мовi, в освiтi.
Як сховище вчення та доказiв ми.
Ти свiт таємничий в собi вiдчини,
Мiркуй, розумiй та постiйно шукай,
Яку дивну долю ховає наш край.

Невже вiриш казцi про шлях в райський сад,
I вищих в собi ти не бачиш засад?
Земнi та небеснi, та мудрi бажання
З"єднати в одне, чи не наше завдання?
Почухай в потилицi, може дiйде:
Не все те потрiбно, що з натовпу дме.
Без згоди людини не буде омани,
А вiльне повiтря потрiбне для шани.

Призначення людства ховалось вiками:
Ми - дiти Творця, i є також богами!
Щоб бути могутнiми, згiдно сказань,
Потрiбно засвоїти тисячi знань.
Без розуму боги не роблять i кроку,
Щоб дурень не жив на Землi навiть року.
Тому, щоб на простiр нам вийти творити,
Спочатку потрiбно нам браму вiдкрити,
З дитячого саду земного буття
До Всесвiту школи, де є майбуття.

Багато шляхiв нас запрошують радо,
Але справжнiй той - де їз мудрiстю влада.
Та доки людина не знає про долю,
Себе бачить гноєм, а нi як Тополю,
Яку загорнули в кайдани раби,
Малюючи смерть бiльш тобi, нiж собi.

Щоб бути творцем - неможливо лякатись,
Та слави собi вiд юрби сподiватись.
Важливо лишитися чесним у зграї,
Щоб вивести з темряви тих, хто бажає.
Дурне всiх тягти на мотузцi до волi,
Багато хто звик плазувати в неволi.
Та це i найкраще, можливо, усе,
Бо якiсть потрiбна, а кiлькiсть - пусте.

Хай юнi вiдкриють всi власнi таланти,
Та стануть неначе античнi атланти.
I небо майбутнього людству будують.
А смертi провiсникiв хай не турбують.

Нам краще життя провiщали пророки,
На довгi сторiччя, еони, нi роки.
Раби не пiзнали секретiв життя,
Тому i не вiрять вони в майбуття
Для тих, хто пiзнає закони сказань,
Якi є пiдручником тисячi знань.

Утвердження це не нове, вже повiр.
У назвi Русi заховався той звiр,
Який вiльний змалку i дужий як барс.
Про рись ти же чув? Вона ближче, нiж Марс.

Прадавнi батьки залишили нам знак:
Чубом -оселедцем позначен козак.
Питання то знак перетворен в чуприну.
За ним в усiм свiтi пiзнають дитину,
Яку у Завiтi звеличив Юдей,
Вказавши як треба навчати людей.
Юдей не навчав би людей навмання.
Вiн iстину бачив у свiтлi знання.

До глупством наповнених Бог не озветься.
Лише наймудрiшим пошана дається.
I слава, i честь, i багатства без краю,
Бо власним нащадкам казав: "Я чекаю!"
Якщо Наймудрiший створив це усе,
Невже нерозумним свiй спадок несе?
Де бачили ви, у якому повiтi,
Щоб батько забув - хто i де власнi дiти?

На рiчцi з порогами жив Прометей,
До того, як вчити почав вiн людей.
I греки славетнi про це не забули:
В вiдомiй трагедiї всi про це чули.
Вогонь у тростинцi принiс син титана
На радiсть народам. Нема тут обману.
Вогонь цей є свiтлом подальшої долi,
Яка зустрiчає нащадкiв Тополi,
Якi не бажають пiддатись на чари
Провiсникiв смертi, церковної "шари".
Вогонь цей - рiшучiсть, мета та знання,
Що замiсть того дорогого вбрання
Вкривають високе чоло мудрецiв,
Архангелiв Всесвiту - славних Отцiв.

Цей вступ невеличкий навмисно створив,
Щоб дати можливiсть почути прорив,
Який зробить з гуркотом Слово повсюди,
Зламавши як трiску всю стiнку запруди,
Де здавна ховали пiдручник ясний.
Про це у пророцтвах казав черговий,
Який день i нiч все кружляв наче беркут,
Над плаєм, над брамою, вiрний наш рекрут.
Iм"я його, кажуть, було Нострадам,
I вiн зберiгав вiд брехнi ясний план,
Кому i коли вiще Слово розкрити,
Щоб правду почули з Вiтчизни Освiти.
Цей час вже настав, i наблизилась мить.
Покажчик "До Суду!" на щоглi висить.

Та годi блукати задвiрками тину.
Почуйте батькiвське послання до сина.

Книга "Буття". Глава друга.

1. Так досконалi небо i земля та все вiйсько їх.

2. I завершив Бог до сьомого дня справи свої, якi вiн робив, i спочив у день сьомий вiд всiх справ своїх, якi робив.

3. I благословив Бог сьомий день, i освятив його, бо у цей день спочив вiд всiх справ своїх, якi Бог чинив та створював.

4. Таке походження неба та землi, при створеннi їх, в той час, коли Господь Бог створював землю та небо.

5. I всякий польовий чагарник, якого ще не було на землi, i всяку польову траву, що ще не росла; бо Господь Бог не надсилав дощу на землю, i не було людини для обробки землi;

6. Але пара здiймалась з землi, i зрошувала все обличчя землi.

7. I створив Господь Бог людину з пороху земного, i вдихнув в обличчя її дихання життя, i стала людина душею живою.

8. I насадив Господь Бог рай у Едемi на сходi, i помiстив там людину, яку створив.

9. I виростив Господь Бог їз землi всяке дерево, приємне на вигляд i добре для їжi, i дерево життя посеред раю, i дерево пiзнання добра та зла.

10. З Едему витiкала рiка для зрошення раю; i потiм подiлялась на чотири рiки.

11. Iм"я однiєї Фасон: вона обтiкає всю землю Хавила, ту, де золото;

12. I золото тiєї землi добре; там бдолах i камiнь онiкс.

13. Iм"я другої рiки Гихон: вона обтiкає всю землю Куш.

14. Iм"я третьої рiки Хиддекель: вона протiкає перед Ассирiєю. Четверта рiка Євфрат.

15. I взяв Господь Бог людину, i оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його i оберiгати його.

16. I заповiв Господь Бог людинi, кажучи: вiд усякого дерева в саду ти будеш їсти;

17. А вiд дерева пiзнання добра i зла не їж вiд нього; бо в той день, коли ти з"їси вiд нього, смертю помреш.

18. I казав Господь Бог: не добре бути людинi однiй; створимо їй помiчника, схожого на нього.

19. Господь Бог створив їз землi всiх тварин польових i всiх птахiв небесних, i привiв до людини, щоб побачити, як вона назве їх, i щоб, як назве людина всяку душу живу, так i буде iм"я їй.

20. I дала людина iмена всiй худобi i птицям небесним, i всiм звiрам польовим; але для людини не знайшлось помiчника, схожого на нього.

21. I навiв Господь Бог на людину мiцний сон; i коли той заснув, узяв одне з ребер його, i закрив те мiсце плоттю.

22. I створив Господь Бог з ребра, яке взяв у людини, жiнку, i привiв її до людини.

23. I сказала людина: ось це кiстка вiд кiсток моїх, i плоть вiд плотi моєї; вона буде зватися жiнкою, бо взята вiд людини.

24. Тому залишить людина батька свого i матiр свою, i пристане до жiнки своєї; i будуть однiєю плоттю.

25. I були обидва нагi, Адам i дружина його, i не соромились.

Книга "Буття". Глава третя.

1. Змiй був хитрiшим за всiх звiрiв польових, яких створив Господь Бог. I казав змiй жiнцi: чи дiйсно казав Бог: не їжте нi вiд якого дерева у раю?

2. I казала жiнка змiю: плоди з дерев ми можемо їсти,

3. Лише плодiв з дерева, яке посеред раю, казав Бог, не їжте їх i не доторкайтесь до них, щоб вам не вмерти.

4. I казав змiй жiнцi: нi, не вмрете;

5. Але знає Бог, що того дня, коли ви з"їсте їх, розкриються очi вашi, i ви будете наче боги, що знають добро i зло.

6. I побачила жiнка, що дерево приємне для очей i жадане, тому що дає знання; i взяла плодiв його i їла; i дала також чоловiку своєму, i вiн їв.

7. I розкрилися очi у них обох, i пiзнали вони, що нагi, i зшили фiгове листя, i зробили собi оперезання.

8. I почули голос Господа Бога, який ходив по раю пiд час прохолоди дня; i сховався Адам i жiнка його вiд обличчя Господа Бога мiж деревами раю.

9. I закликав Господь Бог до Адама, i казав йому: де ти?

10. Вiн казав: голос твiй я почув у раю, i злякався, тому що я нагий, i сховався.

11. I казав: хто казав тобi, що ти нагий? Чи не їв ти вiд дерева, з якого я заборонив тобi їсти?

12. Адам казав: жiнка, яку ти дав менi, вона дала менi вiд дерева, i я їв.

13. I казав Господь Бог жiнцi: що ти це зробила? Жiнка казала: змiй спокусив мене, i я їла.

14. I казав Господь Бог змiю: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед всiєю худобою i перед всiма звiрами польовими; ти ходитимеш на черевi твоєму, i будеш їсти порох в усi днi життя твого.

15. I ворожнечу покладу мiж тобою i мiж жiнкою, i мiж сiм"ям твоїм i мiж сiм"ям її; воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його у п"яту.

16. Жiнцi сказав: примножуючи примножу скорботу твою у вагiтностi твоїй; в хворобi будеш народжувати дiтей; i до чоловiка твого жадання твоє, i вiн буде головувати над тобою.

17. Адаму ж казав: за те, що ти послухав голос жiнки твоєї та їв вiд дерева, про яке я заповiдав тобi, кажучи "не їж вiд нього", проклята земля за тебе; зi скорботою будеш годуватись вiд неї в усi днi життя твого.

18. Тернiї та волчци народить вона тобi; i будеш годуватись польовою травою.

19. У потi обличчя твого будеш їсти хлiб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий; бо порох ти, i у порох повернешся.

20. I нарiк Адам iм"я жiнцi своїй: Єва, бо вона стала матiр"ю всiх, хто живе.

21. I зробив Господь Бог Адаму та жiнцi його одежу шкiряну, i одягнув їх.

22. I казав Господь Бог: ось, Адам став наче один з нас, розумiючи добро i зло; i тепер як би не простяг вiн руки своєї, i не взяв вiд дерева життя, i не з"їв, i не став жити завжди.

23. I вислав його Господь Бог з саду Едемського, щоб обробляти землю, з якої вiн узятий.

24. I вигнав Адама, i поставив на сходi бiля саду Едемського херувима i вогняний меч обертаємий, щоб охороняти шлях до дерева життя.

Син.

Через годину.

Батько.

1. рiвень забрудненостi атмосфери частинами промислового виробництва;
2. рiвень використання у мовi слiв iноземного походження;
3. кiлькiсть i якiсть питань та вiдповiдей на них, якi не породжують сумнiви у вiрностi пояснень.

1. Головувати в державi повинна нi одна особа, чи гурт осiб, а одна розумно викладена iдея про шлях розвитку громади на довгi роки.
2. Iдея повинна бути викладена зрозумiлою для усiх громадян мовою, мати яснi пояснення кожного пункту втiлення iдеї в життя та бути оприлюднена у поширених державних засобах масової iнформацiї для обговорення iдеї населенням держави на протязi 30 дiб.
3. Iдея оголошується прийнятою громадою, коли немає розумних заперечень проти виконання її пунктiв. Кожен доказ i кожне заперечення повиннi мати розумне обґрунтування.
4. Для втiлення iдеї у життя, з представникiв громади обирається гурт фахiвцiв рiзного фаху, якi до вступу на посаду повиннi скласти iспити з фаху, психологiчної сумiсностi з iншими людьми лише на "вiдмiнно" та фiзичного здоров"я хоча б на "добре". Крiм того, кожен претендент повинен подати власний план виконання обов"язкiв при втiленнi iдеї у життя та власне бачення шляху розвитку держави як в цiлому так i за фахом. Строк - 30 дiб з часу оприлюднення факту утвердження iдеї у поширених державних ЗМI.
5. Обранi претенденти складають присягу i з цього часу все їх життя, на визначений строк виконання обов"язкiв вiдповiдної посади, регулюється умовами присяги. Порушення виконання обов"язкiв карається згiдно положень присяги. Виконання покарання вiдбувається привселюдно.
6. Призначення на посаду не повинне залежати вiд статi, вiку, нацiональностi, полiтичних та релiгiйних переконань, зовнiшнього вигляду. Рiшення про призначення повинне грунтуватись лише на умовах перемоги вiдкритого конкурсу серед претендентiв на посаду.
7. Необхiднi засiдання, зустрiчи та iншi гуртовi форми спiлкування мiж керiвниками повиннi вiдбуватися лише в часи вiдпочинку населення, заради якiсного виконання обов"язкiв обраної посади та для виконання умов можливостi спiлкування громадян з кожним потрiбним керiвником до початку часу вiдпочинку.
8. Прийнятi рiшення оголошуються населенню чи колективу пiдприємства (установи), в залежностi вiд сутi рiшення, призначеною особою з посадовцiв вiдповiдного вищого рiвня керiвництва, ранком наступної робочої доби.
9. Умови працi вiдповiдальних осiб повиннi допомагати виконувати обов"язки дорученої посади, використовуючи мiнiмальну кiлькiсть необхiдних iнструментiв та без зайвих витрат коштiв. Умови життя - допомагати витримувати iнтенсивний темп працi та мислення, утримуючи органiзм вiдповiдальної особи вiд виснаження.
10. Керiвник не має права залишити обрану посаду ранiше закiнчення зазначеного строку перебування на посадi. Впродовж всього строку виконання прийнятих зобов"язань, справи повиннi виконуватись якiсно та в строк. Можливi умови дострокового припинення виконання обов"язкiв визначенi в присязi.
11. Нiхто не має права звеличуватись над iншими: нi керiвник над пiдлеглими та iншими керiвниками, нi пiдлеглий над iншими пiдлеглими та керiвниками рiзних рiвнiв. Кожен керiвник є радником пiдлеглих, їх вчителем, майстром з усiх професiй пiдлеглих та взiрцем у поведiнцi. Пiдлеглий - учень, який ще не розвинув власного хисту i тому має багато прогалин в знаннях та розумiннi. Кожен пiдлеглий має можливiсть власними зусиллями перемогти на конкурсi серед претендентiв на посаду керiвника, а керiвник може свiдомо зайняти мiсце пiдлеглого, пiсля закiнчення строку перебування на посадi, щоб змiцнити силу власного хисту. Звеличення повинне розглядатись як посадовий злочин i вiдповiдним чином каратися.
12. Для запобiгання проявам неуцтва, в усiх установах та навчальних закладах повинне бути категорично заборонено використання висловлювань, аксiом, утверджень та законiв без докладного пояснення їх вiрного застосування. Норми поведiнки та спiлкування повиннi бути заснованi на мудрих поясненнях сенсу такого поводження та наслiдках iгнорування гiдностi оточуючих.
13. Для унеможливлення у майбутньому владарювання наслiдкiв нерозумних рiшень та проявiв нерiвноправних вiдносин, всi громадяни нової держави повиннi постiйно навчатись розумiти сенс i змiст знань, висловлювань та дiй будь -яких носiїв iнформацiї, незалежно вiд того образу, у якому знаходяться цi носiї: думки, природнi явища, мова, вчинки людей, книги та iншi твори мистецтва.
14. Для розвитку вiрного шляху вдосконалення людства та створення найкращих, порiвнюючи з попереднiми часами, умов життя всього суспiльства, громадяни повиннi з перших дiб особистого життя i до останньої її митi розумiти сенс та змiст власного хисту i змiцнювати його могутнiсть, допомагаючи один одному знаходити вiрне застосування схованим в кожнiй людинi проявам мудростi.