Написала на конкурс, але вирішила й тут викласти) Надіюсь сподобається)) Трохи розширена форма минулої казки.
Кажуть, що новий рік - це пора чудес, тоді, коли справджуються найзаповітніші мрії і трапляються дива. Мені здається, що це вигадали романтики . А я - суворий реаліст і не вірю в цю новорічну маячню. Навпаки - мені часто не щастить у цей час. Кажуть, що в кожного є свій ангел охоронець, але мій більш усього не дуже уважний. Ось йду я трохи розлючена, трохи засмучена, з подертим плащем і без сосни, яку не встигла купити. Звичайно, потрібно було подумати про неї раніше, але коли живеш одна і не має кому довірити вибір зеленої красуні, то й виходить, що доводиться діставати іншу, також вічно зелену. Тільки цій не потрібна вода. Вона штучна. На вулиці тільки де-не-де проходять заклопотані люди. Поринувши у свої думки, я й не замітила як зіштовхнулася з кимось. Піднявши очі, я побачила молодого хлопця років 22-24. Світле волосся обрамляло його обличчя , а блакитні очі з ніжністю дивилися на мене.
-Горе ти моє, вже ніяких сил не вистачає щоб тебе захистити, - посміхнувся він і обережно взяв мене на руки. Я й не знала як реагувати. З однієї сторони приємно, з іншої страшно. А він до того ж високий - як гепнусь, то й не встану.
-Ви що робите?! Відпустіть мене негайно, бо зараз в міліцію зателефоную!
-Значить я її захищаю, допомагаю, а вона мені ось якою монетою відплачує...
-Цього для мене вже давно ніхто не робить... ангел охоронець ти мій, чи що? - не втрималась я і їдко вимовила останні слова.
-А звідки ти про це дізналася? - здивовано видав той.
-Екстрасенс я, - вирвалось в мене, а потім подивившись на хлопця я ледве вимовила, - що?!
-Ох, - тяжко зітхнув хлопець і скинув куртку. Я хотіла сказати, щоб він негайно ж її на себе натягнув, але потім взагалі впала в ступор коли за спиною хлопця розпростерлись білосніжні крила. Він притиснув мене до себе і зірвався з місця, злетівши, від чого я ледве не закричала. Закривши очі я старалась не панікувати, а коли відкрила ми стояли вже на балконі моєї квартири. Обережно вщипнувши шкіру на руці я зрозуміла, що це не сон. Певно, це було надто для мене і я втратила свідомість. Прокинулась же я коли відчула різкий запах нашатирю. Мого ангела, виявляється, звати Ростислав. Він відпоїв мене заспокійливим і після цього я змогла трохи розслабитися. Коли він вирішив ще чимось довести, що він ангел,я одразу ж від цього відмовилась запевнивши, що вірю, бо знала що моя психіка може не витримати ще одного подібного навантаження. Виявляється, інколи їх, тобто ангелів, відпускають на деякий час до людей. Заспокійливе подіяло, та й бачила я забагато, що б не повірити. Ми разом приготували страви і сіли за святковий стіл. Він пригадав всі мої дитячі витівки, дав деякі настанови і попередження на майбутнє. Я ж сказала йому, що б він був більш уважний. Після бою курантів мене зморило в сон. Майже заснувши, я відчула, як хтось накинув на мене теплий плед і, ніжно поцілувавши в лоб, з шурхотом зник. Зранку я прокинулась від гавкіту. Спочатку я змахнула все на сон, бо в мене не було жодної тварини в квартирі. Відкривши очі я не повірила тому, що побачила - білосніжне цуценя преді мною тупотіло маленькими лапками, а до його нашийника був прив"язаний маленький згорток паперу. Розгорнувши його я прочитала лише декілька слів: "Не забувай, я завжди поруч. Твій ангел".