А знаєте мовчати вже набридло!
Ми як в ярмо запряжені тури.
Настільки ця війна вже остогидла!
Все почалось десь з осені-зими.

Так, я не літописець й не історик
Й, можливо, не завжди́ буду права.
Я часто не дивилась телевізор,
Та на плечах є в мене голова.

Було, що  спілкувалася з народом,
Що ми ласкаво звемо "москалі".
І в них, як і у нас, прокляття роду-
Дурні всі президенти та царі.

Точніше не дурні, а дуже хитрі
Напустять швидко на народ мани,
А потім, поза світлом телекамер
Наб'ють свої грошима кармани́.

А люди терплять, ярма мовчки тягнуть,
Бо що робити, мусим далі буть.
От часто хтось збирає свої речі,
Й швиденько відправляється у путь

Майдан. Про це всі українці знають.
Й можливо я не в курсі всіх подій,
Дні, тижні, місяці минають...
Війна все йде, мруть тисячі на ній.

Так, саме мруть. Померти не судилось.
Стріляють, як не різаних собак!
Комусь бо для розваги знадобилось
Ганяти танки й зброю на свій лад.

Не знаю, що вже Путіну бракує.
Я не кажу в руках, а в голові
Народ, країну він свою грабує,
І як не тоне ще в своїй брехні?

Про справи в Сирії я чула мало.
Рука там Путіна є, точно знаю,
Політки крадуть, воюють в Раді,
А хто від цього, ви скажіть страждає?

Народ стражда, бо мусять підкорятись
Бо правлять нами так, як хочуть
Напевно демократія їм не знайома
Бо справи різні вони там ворочуть

Багато слів, та толку з цього мало
Бо влада  звабить будь-яку людину
І маєм що кирують в нас в країні
Не люди... просто дурні та крадії