Це було так несамовито,
Жаданно, пристрасно та мило,
Що серце ледве калатало,
А тiло все тремтiло та палало.
Коли ж торкнувся вiн вустами душу,
Усе дрижати почало,
Вiд її мук та дикого бажання,
Яке хотiлося назавжди вгамувать.
Вiн цiлував усi частинки тiла,
Вона ж згорала повнiстю до тла,
Вони втопали в нiжностi шаленства,
Яке вже не хотiлося втрачать.
Кiнець iсторiї такий:
Кохання тiльки вiчне в думах,
А не в спокусi двох сердець.