Чи бувають випадкові зустрічі? Не знаю. Але бувають такі зустрічі, які ти ніколи не забудеш...
Капає літній дощ нам на обличчя і ні один з нас навіть не уявляє, що трапиться увечері...
Розповіді про Петербург, мистецтво, музику, фотографію, живопис - ми розчиняємось у цьому...
Минає декілька днів і я вже не можу жити без нього...
Знову капає дощ по даху, звучить музика природи, місяць світить у вікно, а я не можу спати, не можу пропустити, загубити хоча б хвилинку проведену з ним...
І так проходили безсонні ночі і так розлуки розривали моє серце.
Притуляюсь до його теплого тіла і не знаю, він є чи його немає?
Краплина, ні це сльозинка мого смутку, моєї скорботи, моєї печалі і мого безмежного щастя... я кохаю і боюсь, страшенно боюсь, що наші почуття обірвуться, розіб"ються на тисячі, мільйони кришталевих краплинок...
Пророчі слова...
Та все ж - це була чудова історія і я вдячна за неї...
***
Ранок, новий ранок мого життя. Їду на своєму авто, слухаю музику, відчуваю швидкість і розумію, що хочу бути жінкою, коханою жінкою.
Життя... чого ти варте? Знову питаю себе і не знаю відповіді.
Любові, щирості, милосердя і співчуття варте життя... і хочеться плакати, бо відкривається серце цілому світу. І знову, як в перший раз, ніби ти забув про головне, ніби вийшов із темряви...Господи, любов варте життя...
2007 р.