А пам'ятаєш перелаз? Так, так, той самий... Вiн стояв мiж нашими будинками. Достатньо було зробити лиш крок, i ось, ми один у одного в гостях.
А якi смачнi раннi абрикоси, у сусiдiв за хатою. Ми ходили §х збирати кожного року. А коли не було жодно§ на землi, ми брали камiнчики i збивали абрикоси з дерева. Така собi дитяча гра у дартс...
А кущi ожини бiля старого закинутого будинку, пам'ятаєш? О, що то був за будинок. Ми навiть збиралися §хати туди ночувати, та нас не пустили. Сказали, ми надто маленькi. Тодi ми заночували в тебе на горищi. А вночi було так холодно, що нам довелося варити на городi чай.
А вишнiй абрикоси, що росли у наших садках пам'ятаєш? Ми рвали §х по декiлька вiдер i возили продавати до мiста. Нам здавалося тодi, що ми дорослi i все залежить вiд нас. Весь свiт був перед нами.
А як ми перевернули шафу i розбили майже всiсклянi унiйречi... Та ще й термометр на додачу. Жах... Та на цьому не скiнчилося, того ж року я розбила термометр ще й у себе.Тепер я дуже боюсь розбивати термометри. Уявляєш, нiчого не боюсь, а цього боюсь. А ще боюсь, що ти нiчого не пам'ятаєш...