Она : другие произведения.

Рудоквiття

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    для україномовних читачiв

   Рудоквiтлим ластовинням посмiхався вiн менi,
   Йшов тихенько, нiби тiнню притулившись до стiни.
   За плечима - 100 дорiжок, за душею - 100 плачiв.
   Кроком цих худеньких нiжок йшов вiн через 100 снiгiв.
   "Вiн нiкчемний, вiн непотрiб, вулиця - його сiм`я" -
   Так казали. Вiн самотнiй, ось в чiм справа, знаю я.
   Також знаю - нi до чого янголом його вважать -
   Клей у сумцi у малого, щоб турботи забувать,
   Та не склеїш бите щастя, не забудеш про печаль.
   В пеленi галюцинацiй глузд втрачається, на жаль.
   I не плаче вiн ночами, i не вчиться допiзна.
   I не згадує про маму. Може, вiн її не зна?
   Вiн жалю не потребує i не дякує за хлiб.
   Вiн краде i жебракує, бреше, що вiд долi втiк.
   Не втечеш вiд збайдужiння, не залишишся один,
   А потрапиш в павутиння, що сплiтає далечiнь.
   I здалось менi, що сонце вiн не бачив у життi,
   Нiби снiг i хуртовина замели його слiди.
   Але нi, його торкались неслухнянi промiнцi,
   Ластовинням залишались на замурзанiй щоцi.
   Днi минули й на вокзалi знову бачу метушню -
   Безпритульнi в свiт стрiляли з саморобного вогню.
   Де ж узяти стiльки злости, стiльки горя i журби,
   Щоб стрiлять в зiрки i небо з неспокiйної юрби.
   Не прострелиш власнi сльози, не прострелиш свою тiнь,
   Не прострелиш захiд сонця i безкрайню далечiнь.
   Вбити можна лиш людину, вбити можна тiльки свiт,
   Що, чужим прийшовши сином, просить хлiба у ворiт.
   Я побачила малого, що навiк заснув в кровi
   Бiля нiби кам'яного чергового. На землi
   Вiн лежав, розкинув руки, нiби зустрiчi чекав
   З чимсь таким, що знищить муку i брудний старий вокзал.
   Черговий сказав: "Дрiбницi. Непотрiбне бомженя.
   Хорошо, не зацепiла пуля вас iлi мєня".
   Я мовчала. Що казати? Тут не владнi вже слова.
   Можна вцiлити у серце, та журба завжди жива.
   I чомусь згадалось свiтло, "зайченята" на стiнi,
   Жовтий сонях, спеки подих поввижалися менi.
   Хочу бачити крiзь серце, крiзь дрiмоту сiрих днiв
   День, коли ласкаве сонце хлопець цей в життi зустрiв,
   Як воно торкалось стиха ластовиння на щоцi,
   Як зникало вперте лихо, що вiдлите у свинцi.
   Нi, немає в свiтi кулi, що могла б ущент розбить
   Рудоквiтлу квiтку долi i очей скляних блакить!
   2004
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"