Бувають днi, коли самотнiсть забирає
Усе хороше, що було колись,
Що плакать хочеться i голосно кричати,
У iнших гарне ставлення просить.
Є такi люди, тихi i спокiйнi,
А є i тi, хто ще дитя в душi,
Й не хочеться все їй з дитинством попрощатись, 
I навiть на тiй вибора межi.
Всi хочуть однi одних потопити,
От пояснiть, що за життя таке,
Коли ти дивишся невинними очима, 
Образа весь твiй спокiй забере.
Але образа - лиш одна проблема,
I безтурботнiсть не вона краде,
Але iдуть роки i досвiд йде за ними,
I дивишся - ти не дитя мале.