Коли тебе побачив - застигнув, пронизаний струмом 
твого стану гнучкого, що серце моє розриває
Промайнула повз мене, залишивши запах парфуму.. 
але тебе залишити просто не зможу я, знаю. 

Дожену i скажу: Чуєш, я украду тебе, кицю,
хай буденне минуле розвiється в сiрому попелi! 
Так, у мене не вистачить грошей на чартер до Нiцци,
але нам буде добре у файному мiстi Крижополi. 

Ми пошлемо у сраку отрутнi вогнi мегаполiсiв, 
проженемо iз серця одвiчну цю грьобану тугу. 
Надеремося напiвсолодким в кафе "Пролiсок",
всiм на заздрiсть станцюємо пристрасне бугi-вугi! 

Ти забудеш манiрнiсть i всi витребеньки гламуру, 
коли ми вiдчайдушно, розпластавшися по землi, 
кохатимемо один одного у кущах за будинком культури 
просто неба, в жагучому мiстi Крижополi. 

I нам на хуй не треба якогось заморського раю 
я i ти - юнi боги, яким стало тiсно в своєму Акрополi - 
на свiтанку злетимо до райдужного небокраю, 
де розпалює кригу бурштинове сонце Крижополя...

Та тебе не приваблює, бачу, моя романтика. 
I ти кажеш: iди, вiдчепись, пiдзаборнику кончєний.. 
Все життя моє - декаданс iз причепленим збоку бантиком.
Де ж притулку шукати, скажи, божевiльний ти Боже мiй... 

Хай душа моя сяє, немов би засвiчена плiвка. 
Я березою розтриїбiщенською стою во полє. 
Як умру - заховайте мiй труп на горищi п"ятиповерхiвки,
пiд прозорими хмарами небесного мiста Крижополя.