Тьмяними фресками споминiв 
серце укрите досi. 
Обрiєм нагодованi
очi твої. Осiнь. 

Свiтло старих лiхтарикiв
до тебе дворнягою тулиться. 
I горобини спалахи -
сiрi лякають вулицi.

Строфи у змоклому зошитi
небо дощами косить. 
Сни твої - стрiчi непрошенi. 
Очi твої - осiнь.