Полищук-Бутенко. Що там, на золотих скрiжалях!

Iгренський водевiль

"Що там на золотих скрижалях".

Створений у лiтку 2006 року.

Дiючи особи:

Лаодамия - розпусна жiнка.

Iола - розпусна жiнка.

Меркурiй - бог iз жезлом.

Купiдон - бог з луком та стрiлами.

Листоноша - маленьке янголя.

Пролог.

Меркурiй:

Зайшов Меркурiй якось раз до жiночок

I прийнят був не гiдно i не вiчливо,

Одна займалася ганебним, блудним промислом,

А друга рахувала накопичене.

I щоб вiддячити цiм двом за §х шанобливiсть

Виходячи з дверей казав вiн так:

"Бог перед вами!

I зроблю не гаючись,

Чого не побажаєте!"

Одна з них вiдiпхнув коханця

Й каже, кваплячись:

"Я - хочу володiти власним острiвом,

У райскiх кущах - вiльной груддю дихати!"

А друга, заховавши накопичене,

Промовила:

"Я з подругой, але...

Додайте ще кохання - божевiльного!"

Гаразд, казав Меркурiй!

Ось вам дiм.

Я перси ваши вiд торкання звiльнюю,

Бо острiв вам на радiсть - ненаселенний.

А що стосується кохання божевiльного...

Є в вас три днi,

Щоб ви знайшли на островi - того,

Хто купить ваши безсоромнi пестощi,

За певну мiру - цiлу купу золота.

Коли ж не виконаєте умови цей,

Ви помрете...

Чекайте, нi! Одна лише загине...

Та, котру друга у ночi, задуше.

Ха,ха,ха!

(Меркурий зникає.)

Сцена перша, Лаодамия та Iола на островi.

Лаодамия:

Я бачу зорi, гiлля, лiс навколо...

Здається, нам цей розклад не примарився.

Iола:

Це божевiлля, чи ти припускаеш,

Що то, був звичайнiсенький Меркурiй?!

Лаодамия:

Чому ж тодi, ми наши побажання

Негайно висловили, а тепер

Замiсть алькова сидимо у хащi?

Iола:

Чи звичка, чи канабiас подiяв.

Доречi, тут напевно вiн зростає!

Лаодамия:

Iоло! Дивовижно! Ти спокiйна,

Ну нiби скеля.

То подивись, ми у самiсеньких сорочках

Потрапили на роги к бiсу!

Iола:

Я перепрошую, шановна Лаодамiя!

Це мiй,ти чуєш?

Це мiй власний острiв!

Лаодамия:

А як щодо вимоги того дядька!

Кому у цiх дикунських нетрях

Ми продамо своє тендитне тiло,

За певну мiру - цiлу купу грошей?

Iола:

Ах, люба Лаодамия! Не перебiльшуй.

По-перше, зазирни в сво§ панчохи

I там ти знайдеш

Цiлий лантух грошей.

Чи ти вважаеш - я слiпа курiпка?

Й не бачу де зробила ти кудлечко

Для сво§х дiток золотоблескучих!

По-друге знай, я вже знайшла людину

Яка придбає незабаром мою ласку,

За певну мiру - цiлу купу грошей!

Лаодамия:

Нi, Iоло. Цього не буде. Вибачай.

Здається маєш ти мене за звичайнiсеньку дурепу.

Хiба ж не чула я

Про той кiнець жахливий,

Який, завбачив нам той дiдько злопихатий?!!

А ти приспиш мою увагу,

Вiзьмеш гроши,

А потiм вб?єш мене,

Жорстока, хтива жiнко!

Бо це єдиний вихiд, розумiєш?

Якщо не вб?єш, страждатимеш вiд жаху!

Бо зможу я, прийти в ночi, крадькома

I мовить пошепки:

Ну, прощавай, Iоло!

Прощавай Iоло!!!

(Лаодамiя знiкає у хащi).

Iола:

Куди ти, Лаодамiя?! Стривай!

Не йди, не йди у темряву.

Пiшла. За кучугурой зникла...

Доречi, хтива жiнка ти сама!

Ти чуєш?!

А ще й скнаро. Йди, йди.

I я пiду.

(Iола йде до хащi у iнший бiк).

З?являється листоноша - янгол.

Листоноша:

Пошта для Купiдона!

Ви не бачили Купiдона?!

Купiдон:

Я тут.

Маленький, невiдомий листоноша,

Що має пасма золотi i крила,

Пренiс менi листа.

З проханням.

Лист, промовляє голос Меркурiя.

"Молодику Божествений!

Є справа.

Про двох жiнок розпусних йдеться,

Якiх душа i серце власнi,не цiкавлять.

Якi пiклуються лише про тiло.

Я покарав §х, i...

Тут мала б бути крапка,

Але таких жiнок - багато в свiтi.

Цю галузь, вдосконалити потрiбно.

Тому, ми зробимо неоднозначний приклад,

Якого золотi скрижалi потребують.

Звертаюсь я, саме до тебе, Купiдону!

Є в океанi невеличкий острiв.

Туди жбурнув я, тих некчемних жiнок.

Ти маєш там з ?явитись, як людина.

Нiчого не роби.

Впливати, чи прискорювати дiй - не треба.

Просто мешкай.

Якщо одну з жiнок бажання подолає,

Гм... не вiдмовляй.

А сенс цiє§ вигадки, ось в чому,

Якщо вiдчує жiнка справжнє почуття,

Вiдчує сором i вiдмовиться вiд...

Хтивой насолоди, - та переможе

I на ту чекає нагорода.

А iньша стане косоока й кострубата,

Нехай спроможеться хоч крiхту заробити.

Ти - це остання §х надiя.

Ну, прощавай,

Твiй щiрий друг -

Меркурiй."

Купiдон:

О, жiнкi, жiнкi!

Найпрекраснiшi створiння!

Яко§ шкоди завдали Меркурiю,

Що вiн так лютиться?

Ви маєте кохатись i бажати.

Час ваш в цiєй юдолi -

Коротенький...

Наказує Меркурiй не впливати.

А я таки вiзьму з собою зброю,

Мiй срiбний лук!

Чекайте жiночкi!

Я йду до вас, негайно ж!

Ви закохаєтесь в саме кохання,

Мо§ любi!!!

(Купiдон зникає).

З?являються Лаодамiя i Iола, але не бачать одна одно§.

Лаодамия:

Я зголоднiла, змерзла.

Це корiння менi не до смаку, нажаль.

Iола:

Там на горi багато стиглих фруктiв...

Лаодамия:

Яскравi соковитi плями в кронах,

Я бачила §х в день,

Дiстатись неможливо.

Iола:

Бо, я ж людиной народилась,

А не мавпой!

Лаодамия:

Багато мавп, кумедних та спритних

Плигають по гiлках,

Немов те лiжко.

Я щiро заздрю §м,

Умов - не якiх,

I кошти не потрiбнi,

Та i боги, напевно не цiкавляться §х станом.

Iола:

Яка ж в мене зла доля!

Лаодамия:

Яка люта самотнiсть!

Iола:

Ах, Лаодамiя! Де ти?!

Лаодамия:

Де ти?! Моя Iоло?!

Засинають. З?являється Купiдон.

Купiдон:

I де побачив вiн

Розпусних жiнок?

Це квiточки дурману й беладонни.

Всi квiтки потребують сонця i вологи

I це не можна §м заборонити.

Оця стрiла - дурману хай належить!

Палка i гостра

Зробить §§ муки - солодкими,

Як патока гаряча.

А ця - стримголов вразить беладонну!

Бурхлива i водночас нiжна

Iстомить тiло i примусить серце

Спiвати, плакати, а потiм знов спiвати.

Оце i все.

Якщо Меркурiй достроково

Подивиться на золотi скрижалi,

Вiн мене вб ?є!

Лунає гром, Меркурiй з неба промовляє:

О, Купiдону, Купiдону!

Що ж ти нако§в?!

Ти переплутав всi умови.

Ти змарнував мо§ передбачання,

Подарувавши §м велику зброю.

Тепер вони кохають i тому

Нажаль - недоторканнi!

Ну, хай там як, а почалося все це

Через мене.

Тому чекатиму на розвiток подiй.

Але, уважно слухай, Купiдону!

Якщо благатимеш мене про допомогу,

Я не почую, як мене ти не почув.

То стережися, та уважно стеж за зброєй,

Бо тiльки в не§ зараз твоя сила!

(Усе замовкає, затихає).

Купiдон:

Оце i все.

Гукну красунь...

Нехай тепер §м мавпи заздрять!

Агов, красунi! Прокидайтесь!

Час втiх настав.

(Красунi прокидаються.)

Лаодамия:

Я чула голос чоловiчiй!

Як промiнь сонця посеред негоди

I бажаний вiн був i теплий!

Iола:

Це Лаодамiя!

Лаодамия:

Здається - це Iола!

(Бiжуть одна до одно§).

Iола:

Помиримось?!

Я дуже винна, чи пробачиш?!

Лаодамия:

Так-так! Не треба вибачатись!

Я сумувала, подружко! Iола!

Iола:

Згадаймо нашу пiсеньку!

Лаодамия:

Згадаймо!

Пiсня:

Я хтива, я i скромна,

Байдужа i палка!

Тендiтна й безсоромна,

Для всiх, кому яка...

У мене стегна бiлi,

До пояса коса,

Пашить вогонь у тiлi,

Мiй бог - моя краса!

Iола:

Послухай, Лаодамiя, я хочу

Щоб одна одной ми заприсяглися

В довiрi щiрой i пошанi!

Лаодамия:

На знак присяги

Ми жбурнем у море

Тi остогiднi гроши!

Iола:

Все накопичене?!

Лаодамия:

Так. Майже цiлий лантух.

Iола:

В морську пучину?!

Лаодамия:

Нехай там потопають!

Iола:

Нехай! Нехай!

Лаодамия, Iола:

Мiй бог - моя краса!

(Лаодамiя та Iола йдуть жбурляти гроши, з?являється Купiдон, який все це спостерiгав).

Купiдон:

Тим часом, я на м?яких лапах

Крадькома до голубок наближаюсь.

Влаштуюсь на травi.

Сон змежує мо§ красивi очи...

(Купiдону сниться Листоноша).

Листоноша:

Пошта для Купiдусика!

(З?являються Лаодамiя та Iола).

Лаодамия:

Мiй бог, дивись Iола!

Це ж чоловiк!

Iола:

Вiн спить!

Лаодамия:

Грудь пiдiймається повiльно...

На островi цей янгол,

Де вiн узявся?!

Iола:

Напевно, мандрував в човнi,

А той розбився.

Лаодамия:

Ти краще подивись,

Який вiн красень!

Стрункий,

Могутнi м?язи,

М?якi пасма!

Iола:

Розбудимо?!

Лаодамия:

Нi, нi - не треба.

Якщо спитає: - хто ми,

Що тут робим,

Як ти вiдповиси?!

Iола:

Наприклад ми покаранi богами,

За те ... що §м вiдмовили у втiхах.

Лаодамия:

А що, це майже правда.

Так i скажем.

Iола:

Який вiн незвичайний!

Лаодамия:

Мармуровий...

Iола:

Яка тендiтна шкiра!

Лаодамия:

I трояндовi вуста!

Iола:

Терплячкi вже нема, розбудимо?

Лаодамия:

Розбудимо.

Шановний незнайомцю,

Прокидайся!

Iола:

Ранковi роси - дуже небезпечнi...

Купiдон:

Я марю, чи ви чарiвнi наяди,

Яких послало менi небо,

Щоб я насолодився сповна

Їх голосом, красою i торканням!

Лаодамия:

Як звуть тебе,

Прекрасний незнайомцю?

Купiдон:

Мене звуть -

Мрiя,

Доля,

Туга,

Жага,

Чуттєвiсть,

Пристрасть,

Насолода.

А ще - страждання i...

Солодка мука!

Iола:

Ти кажеш дуже загадково...

Що ти тут робиш?

Купiдон:

Я полюю.

Ось бачете, мiй лук

I стрiли срiбнi.

Щоправда тут дичини небагато.

Лише двох козочек

Побачив струнконогих.

Лаодамия:

Чи влучив в них, мисливцю?

Купiдон:

От зараз i побачим.

(Стрiляє).

Лаодамия:

Я - Лаодамiя,

Мо§ - жагуче серце, палючу кров

I душу...

Я вiддала б комусь, але

Вони тво§, тобi належать.

Бо, як побачила тебе,

Одразу закохалась.

Iола:

Нi, не дивись на не§, нi!

Це я, я твоя доля, я - Iола!

Я тихо притулюся бiля нiг тво§х

I вiддано чекатиму коли...

Коли хоч погляд твiй

Торкнеться мого тiла!

Лаодамия:

Кохання викликає й надає

Емоцii прозорi, чистi

Немов легенький вiтерець у лiтку...

Чи це не так, Iоло?!

Iола:

Я повнiстю з тобою згодна, люба.

Тем бiльш, якщо кохання,

Є взаємним.

Лаодамия:

Але той вiтерець, зненацька

Перетворитись може

На велечезний буревiй,

Що знищить а шляху своєму

Всi завади!

Чи це не так, Iоло?!

Iола:

Саме так, подружко!

Але я тiльки зауважу,

Що той жахливий буревiй

Намарно буде лютувати

Навколо скелi, пiд якою

Сидiтимуть два... (має на увазi - голубкiв).

Купiдон:

Шановнi феi, пiдкажiть,

Як можу я позбавити вас

Ревнощiв, якi немов отрута,

Можуть вбити

Самiсеньке кохання!

Лаодамия та Iола:

Обирай!

Лаодамия:

Негайно ж подивись

На нас, дбайливо!

Iола:

I вирiши, яка тобi до серця!

Купiдон:

Оце цiна, яку нажаль,

Не можу заплатити

За власнi м?якосердiсть i увагу.

Ви чарiвнi наяди, зберiгайте

Той дiамант,

Який я вклав у вашi груди.

Бо незабаром прийде час

I ви зустрiнете людину,

Що буде гiдна вашого кохання.

Я вам подарував перепустки,

У свiт великий, до людей, на землю!

Я - Купiдон!

I вчинок мiй, свавiльний!

Лаодамия та Iола:

ТИ БОГ?

Купiдон:

Авжеж.

(Лаодамия та Iола, швидко кидаються до нього, хапають лук i стрiли).

Купiдон:

З цiм не жартують.

Я вас прошу, негайно

Повернути менi зброю.

Лаодамия:

Оце-то нi!

Останнiм часом боги

Немов гриби пiсля дощу у лiсi.

Iола:

Як мухи на солодощi злетають.

Лаодамия:

Втручаються бзцеремонно в долю.

Iола:

Отой, прийшов

Не маючи запрошення.

Вiн навiть не постукав у дверцята.

Лаодамия:

I здивувався нашой неповагой!

Тепер от ти!

Кохання нам навiяв...

Iола:

I хочеш утекти...

Лаодамия:

I кажеш - зачекайте...

А в нас є трiшки iнший намiр.

Любовi забажалося раптово!

Iола:

Палкой, вiдвертой!

Лаодамия:

Щирой тощо!

Iола:

Ми ледве не загризли

Одна одну!

Лаодамия:

Якi ж ви боги, якщо не розумiєте

Що ми не iграшки.

Iола:

Не ляльки!

Яких жбурляти можна у пiдлогу.

Лаодамия:

То почекай,

Нехай життя цiною,

Iола:

Ми хочемо помститись

За втручання!

Купiдон:

Меркурiю! Я тебе викликаю,

Прийди скорiш менi на допомогу!

Лаодамия:

Хапаймо влучного мисливця!

I зацiлуємо до смертi!

Iола:

Це незвичайне полювання!

Наврядчи зможеш ти забути!

Лаодамия:

Узнаєш ти жiночу пристрасть

I гострi пазури на шкiрi.

Iола:

Якщо потрапиш ти на небо,

Нехай глузують з тебе боги!

Лаодамия:

З такого вдалого коханця!

Купiдон:

Меркурiю! Я в другий раз благаю!

Прийди скорiш менi на допомогу!

Лаодамия:

Меркурiю?!

А той лише приходить

Якщо нiхто на нього не чекає!

Iола:

Тому в нас є багато часу...

Лаодамия:

Щоб помстою насолодитись.

Iола:

Ти уникаєш наших поцiлункiв?!

Лаодамия:

Здається ми йому недовподоби!

Кохання сам собi навiяти ... невзмозi...

Iола:

Ми допоможемо тобi, чекайно!

(Лаодамия та Iола хочуть поцiлити у Купiдона з його ж збро§).

Купiдон:

Нi! Не робить цього!

МеркурiiiЙ!

Бо я перетворюся.......

(Л. та I. попадают в Купiдона, той знепритомнює. Тут гром, з?являється Меркурiй).

Меркурiй:

О! Жiнкi! Жiнкi!

Найпрекраснiши створiння...

Iола:

Дивись. Це той зловтiшник

На iм?я Меркурiй.

Лаодамия:

Якому завдяки ми тут i потерпаєм.

Меркурiй:

Поганi тво§ справи, Купiдону.

Якщо б не я,

То мiг би ти залишитись людиной.

Бо стрiли цi, людей обожествляють,

Даруючи §м почуття.

С богами ж навпаки...

Накоєно багато помилок.

Ти, та i я також,

Вчинили як звичайнi люди,

Ми дiяли по примхi - Купiдону!

А в кожного вона була своя.

А цi жiнкi спiткали єднiсть,

Вони повстали за свiй власний вибiр...

(В цю мить, Iола натягує лук и поцiлює у Меркурiя).

Iола:

Достатньо балачок, оратор!

Лаодамия:

Ти влучила!

Iола:

Ще б пак!

Лаодамия:

Ми вбили двох богiв,

Немов ховрашок!

Iола:

А чи нема канабiасу бiльше?

Лаодамия:

Шкода, але - нема.

Iола:

I що тепер?

Лаодамия:

Умов - неяких

I кошти не потрiбнi,

Та i боги, вже не цiкавляться §х,

Тобто нашим станом.

Iола, вказуючи на Меркурiя:

Дивись, а цей товстунчик

Солоденький.

Лаодамия:

Ну так, коли мовчить

Вiн просто душка.

Iола:

Прислухайся!

Менi здалося - зойк.

Лаодамия:

I справдi. То ховаємось

I швидше!

(Лаодамия та Iола, ховаються, з?являється листоноша).

Листоноша:

Пошта для Лаодамii та Iоли!

Ви не бачили Лаодамiю та Iолу?

Лаодамия та Iола:

Ми тут.

Листоноша:

Там на горi, нарада урочиста,

Стосовно вашого випадку вiдбулася.

Ось вирок. А менi вiддайте -

Той лук, та жезл оцей!

(Листоноша забирає з собой зброю Купiдона, та жезл Меркурiя, убiгає. Лаодамiя та Iола разгортають вирок, читають).

Лаодамия та Iола:

"Жiнкам, якiм iм?я - смiливiсть,

Якi здобули перемогу

Не дивлячись на супротивника посаду.

Вiд Зевса.

В цю мить, як ви мiй вирок разгорнули

На золотих скрижалях заєєструвались,

Два шлюби.

Це дуже досконале лiкування

Вiд промислу ганебного,

Та вiд пихатiстi чоловiкiв,

Доречи, саме ваших.

Але, є дещо незвичайне

В ваших шлюбах,

Бо нареченi, пам?ятатимуть постiйно,

Купiдон та Меркурiй кажуть крiзь сон:

Що саме ви причина §х занепадiння.

Що саме через вас, вони перетворились

З богiв впливових,

На людей звичайних!

Лаодамия:

А ще й одружених!

Iола:

А ще й вiрних!

Читають далi:

Бо острiв цей, ваш дiм тепер назавжди!

А ось мiй шлюбний подарунок.

Ця люлька зовсiм незвичайна,

Бо вмiст §§ не скiнчеться нiколи...

Iола - принюхується.

Лаодамия:

Канабiас?

Iола:

Канабiас, вiд Зевса!

Далi Лаодамiя читає одна:

Достатньо трохи диму з то§ люльки,

Щоб привести до тями наречених.

То хай щастить в подружньому життi!

Iола починає палити. Лаодамiя читає:

Пост скриптум.

З чоловiками будьте обережнi.

Пихатiсть - не лiкується одразу.

Вони з початку можуть

Розлютитись."

Iоло! Ти ж не палиш?

Iола:

Що?

(Меркурiй i Купiдон починают ворушитись, спочатку як зомбi, потiм все спритнiше).

Купiдон:

Це незвичайне полювання

Наврядчи зможу я забути!

Котра з цих двох моя дружина?

Iди, я тебе приголублю!

Меркурiй:

Ми зараз вiдсвяткуємо весiлля,

Я знаюся на вишуканих стравах!

Березовий коктейль -

Чи до смаку вам?!

Iола:

Тiкаймо, Лаодамiя!

Лаодамия:

А, преша шлюбна нiч?

Хоча... Я передумала, тiкаймо!

Меркурiй:

Не слухатись чоловикiв?

В погоню! За владою!

Купiдон:

I за коханням!

Починається погоня.

Iола:

Це божевiлля!

Лаодамия:

Чи канабiас подiяв!

Меркурiй:

Я нагодую вас березовим коктейлем!

Купiдон:

А перша шлюбна нiч!

Куди ж ви?

Iола:

А ще й одруженi!

Лаодамия:

А ще й вiрнi!

Листоноша:

А все це , пошта для вас!

Меркурiй догоняє Iолу, Купiдон - Лаодамiю, поклон.

Кiнець.

Оставить комментарий © Copyright Полищук-Бутенко (t.jess@bk.ru) Размещен: 17/01/2011, изменен: 17/01/2011. 32k. Статистика. Пьеса; сценарий: Драматургия Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Весёленький водевиль на украинском языке, в основу которого положена первая фраза из басни Эзопа "Меркурий и две женщины". Действие разворачивается вне времени и вне конкретной географии. Пять персонажей - два Бога, Меркурий и Купидон; две женщины и ангел - почтальон.

Полищук-Бутенко : другие произведения.

Що там, на золотих скрiжалях!