Україна -- країна моєї мрiї

Поема

Одного разу сон привидiвся менi:

Блукаю мiстом я золотоверхим.

Минають днi, спливають днi...

А я блукаю пiшки, верхи...

Палають свiчками каштани...

О Боже, град який прегарний!

Жива iсторiя сторiч!

Вiдбиток людства на брукiвцi.

Шляхетний приклад протирiч:

На Володимирiвськiй гiрцi ?

Великий князь i... шум машин.

Днiпра задума й шерхiт шин...

Модерн i давнина ? все гармонiйно.

Над златом бань ? космiчнi кораблi.

Широкi вулицi лiнiйно

Пересiкають вулички малi...

Понiс мене пегас крилатий

У синь небес, у лiтакiв пенати.

Iз висоти ? чудова панорама...

Та це ж Вкраїна, моя рiдна мама!..

...Вiдлинув сон -- i дивний, i жаданий...

Про Україну -- матiнку кохану.

Якби ж насправдi осiдлать коня-пегаса,

В майбутнє полетiти, мов стрiла...

Побачить Київ -- України цю окрасу,

Що стане краще, нiж вiки пред цим була...

Побачить України пишний розквiт,

Що, мов перлина, помiж iнших засiя...

Та не повториться в життi мiй "сонний досвiд",

I не здiйсниться мрiя ця моя...

... Заходжу я до поїзда в задумi.

Легенький вiтерець в пустiм купе...

З перону долинає спiв "Любе",

Минає мiсто у iмлi, вечiрнiм шумi...

I раптом -- на сидiннi зошит сiрий ...

Беру до рук. "Щоденник А.С.П.".

У зручному, м'якенькому купе

Хтось загубив записничок довiри ...

Менi цiкаво. Я щоденник вiдкриваю.

Немає пiдпису. I прiзвища немає.

I невiдомо, хто цей Iкс, цей А.С.П.

Чужий щоденник я читаю у купе ...

День перший

Не думав, що вiзьмуся за перо,

Й писатиму, немовби Шарль Перо.

Та мемуари, знаю сам, не те.

Тут почування свiжi, непiдробнi.

(Хоча кумеднi в мене засоби пiдсобнi:

Сiренький зошит i перо, бач, золоте).

Менi, як винахiднику, вже личить

Корисноплоский новомодний монiтор.

Але, на жаль, думок моїх простор

Лягає на папiр старий, як звично.

Машина часу -- мов фантазiя Уелса.

I сам не вiрю, що -- ура! -- менi вдалось.

У свiтi тих фантастiв повелось,

Що вигадка i правда -- vica versa

Готове все до запуску -- стартую.

Секунда -- i крiзь простiр полечу.

Менi вiднинi -- всi епохи по плечу!

В просторi часу, мов чаклун, подорожую.

У третiй вимiр провалився я без страху.

У мене швидкiсть -- за хвилину день один.

В наступнiм тижнi був за кiлька я хвилин.

(Я час зловив за хвiст, неначе птаху).

Вернувшись до теперiшньоо часу,

Помiтив, що вже вечiр настає.

... Тепер я вiдкладу перо своє.

Писати темно -- за хвилину сонце згасне.

То, виявляється, щоденник -- незвичайний!

У ньому -- винахiдника всi тайни!

В Машину Часу дотепер нiхто не вiрив ...

Та доказ є! -- записничок довiри.

Щоденник цей для мене -- просто шок,

Адже цiннiше за мiльйони вiн книжок!

Куди ж цей винахiдник помандрує?

Сторiнку хочу я перегорнуть ...

Iз ним рушаю в невiдому, дивну путь.

Вона цiкавiсть мою спраглую втамує.

День другий

Прокинувся я пiзно, як на диво.

Куди помандрувати? Ось питання.

Вже серпень. I на завтра -- святкування.

I вiд напруги голова болить зрадливо.

Та нi. Не зрадить розум мiй менi.

В майбутнiм проведу серпневi днi.

А потiм в день оцей i повернуся.

Яка ж то буде Українонька-матуся?

Мерщiй! На скiльки ж рокiв уперед?

На тридцять вiсiм! Пiвстолiття Українi!

Робитиметься що на Батькiвщинi?

Життя -- полин, чи справжнiй мед?

Натиснув важiль. За секунду рiк минає.

За пiвхвилини уповiльнюю свiй хiд.

Навколо мене -- незнайомий свiт.

Будинок старовинний мiй -- на мiсцi,

Але квартира! Цiлий поверх! Все моє.

Одне лиш сонечко по-старому встає...

Лабораторiя нова -- ну просто пiсня!

На всю стiну -- стереовiзор незвичайний.

Ввiмкнув я пульт -- замиготiв екран.

Нiяк того я не чекав, звичайно,

Що запахiв ввiрветься ураган.

Ще новина -- окремi є канали:

Музичний, ретро, вiтчизняний, для дiтей,

Канал ток-шоу i канал, де є аннали

Документальнi ... Все найкраще -- для людей...

Канал освiтнiй -- у великiй вiн пошанi.

А еротичний -- уночi i на "замку".

Транслюють фiльми i вiдомi, i незнанi,

Та не показують дурницю будь-яку.

Натрапив на новини випадково:

"Шановнi панi та панове! --

Мiнiстр культури (з монiтора) до народу. --

Не ввiйдеш двiчi у одну i ту же воду.

Все розвивається, бiжить, немов рiка.

Вiдома в свiтi наша пiсня вже дзвiнка.

Немає краще за вкраїнських спiвакiв!

В пiснях вкраїнських -- вiдгомiн вiкiв!

I наша опера Ла Скалу потiсня

Красою форм. Там непотрiбен мiкрофон!

Сiяє золотом пiд променями дня.

Славетний Мельпомени храм

На радiсть розквiта синам!--

Вкраїнцi ж бо кохаються в мистецтвi.

I радий я, народе мiй,

Розмову горду вести.

Ученiше нема, яснiй

За наших українцiв.

Iмен вкраїнських прибува

На Гiнесса сторiнцi.

I це не лиш однi слова:

Самi ми гарно знаєм,

Культура завше в нас жива,

Буя повiк розмаєм.

I кожен зна багато мов:

У нас в пошанi книга.

Не застарiла ця любов,

Хоча й живем сучасно.

Та зрозумiли вчасно:

Не страшне нам нi iго,

Анi всесвiтнє зло,

Читаєм доки книгу --

Живильне джерело.

У нас Казок Країна --

Куди там Дiснейленд!

Старанна в нас людина

По кiлька ма фазенд!

Недолiки, звичайно, ми маєм, як усi.

Та Ненька розквiтає в достатку та красi!"

Здивований до краю,

Я вимкнув монiтор.

Пiду-но погуляю.

I вийшов на простор.

Як завше, древнiй Київ...

Задумливий Днiпро...

Шляхетний вiн i сивий,

I вiчний, мов добро...

Та мiсто споважнiло.

Найкраще на землi!

Пiд ноги шлях стелило,

Що вiв в новi краї.

Як пишно розрослося!

Є швидкiсне метро!

Так здавна повелося,

Що для киян -- добро.

Собори та музеї...

Все велич та краса!

Куди там Колiзею у формi колеса!

Розваги європейськi.

(Не лиш одне кiно!)

I "шиночки єврейськi"

Забулися давно!

Лунає рiдна мова,

Мов джерело криштальне.

У Києвi казково!

У Києвi осяйно!

Завтра пiвстолiття Українi милiй!

На ланах вкраїнських -- золотi жита,

А над головою -- небо мирне, синє.

Наша Батькiвщина пишно розцвiта.

О Боже милий! Був у руку той мiй сон!

Бо є у долi свiй якийсь закон.

О, бiйтесь мрiяти! Збуваються ж бо мрiї!

З космiчної матерiї надiї!

Вперед, вперед! Щоденник -- не простий!

Цей А.С.П. -- ну просто золотий!

День третiй

"Сьогоднi славний день для України!

О слався, слався, Батькiвщино!

Славетна дата для великого народу --

Вже пiвстолiття незалежнiсть процвiта.

I радiснi, й скрутнi були лiта,

Та зберiгли свої права ми та свободи.

(Уважно слухаю я слово президента.

Не упустити нi одного би моменту!)

Ми з гордiстю сказати маєм право,

що Україна -- правова то є держава,

Демократична й соцiальна! Поясню:

У нас чудове соцiальне страхування,

У планi спорту ми виконуєм завдання:

На Мiжнародних представляємо змаганнях

Достойно Україну ми свою!

"Здоровий дух -- в здоровiм тiлi!"

Прислiв'я це доводимо на дiлi.

Вiд юнi й до людей за сiмдесят --

Здорова нацiя. Стрункий курсантiв ряд --

Майбутнi воїни, захисники Вiтчизни.

Живий ще дух вiдважних козакiв!

Не зникне вiн у шепотi вiкiв!

В пошанi лицарство й смiливiсть старовизни.

Реальним змiстом ми наповнили статтi:

Свобода слова невiд'ємна у життi,

Прозора влада -- ми працюєм для народу;

Перед законом абсолютно рiвнi всi;

Суспiльство громадянське у красi

Своїй розквiтло -- як i матiнка-природа.

Добробут та достаток -- в кожнiм домi,

I працьовитим зараз злиднi невiдомi.

Вкраїнське диво те економiчне

Було проблемою державною одвiчно.

Та заявляю вам вiдповiдально:

Сьогоднi Україна процвiта.

Давно минули тi нужденнiї лiта.

Давно держава вхожа наша до ЄС,

Хоча князiвську гривню не забули.

У НАТО членство українцi вже здобули

I на аренi мiжнароднiй в нас прогрес:

Вкраїна -- то наступниця Русi,

Її у свiтi вже давно цiнують всi.

Забули з Польщею ми давнi негаразди,

У нас Канада -- вiрний побратим.

Курорт вiдомий ми на теренi своїм

Зробили, мов перлину ясну.

Це давнiй Крим, цiлющий Крим!

Античний та сучасний.

З ООН допомагаєм мир творить.

Шанованi у мiжнароднiй ми спiльнотi.

В ЮНЕСКО ми задiянi роботi,

Палiй вiйни вкраїнську пильнiсть не приспить!

Я повiдомить хочу, громадяни:

Причину радостi ми маємо iз вами!

Наука наша йде попереду усiх!

Новi тенденцiї впроваджуєм смiливо.

Я обiцяю: незабаром нове диво

Чека на нас на базi винаходiв цих.

Ну, власне, ось i все, що мав сказати..

Дозвольте же вам щиро побажати

Добробуту, достатку, щастя, миру!

Я обiцяю урочисто й щиро,

Що будемо робити все можливе,

Аби Вкраїна процвiтала i надалi.

Я вдячний за увагу", -- мовив далi.

Тривало святкування допiзна.

Я захмелiлий був i без вина.

Я вирiшив вiдвiдати село

В котрому зрiс. Заснув вповнi щасливий.

У снi я був веселий та вродливий,

I молодий. Кладу своє перо.

Захопленням я сповнена до краю.

Щоденник цей iз рук не випускаю.

Дiждуся я такої України,

Про котру мрiю щогодини i щоднини!

Читаю далi: день четвертий на порозi ...

Стукоче потяг... Я в захопливiй дорозi!

День четвертий

Скляна стiна, i вид який чудовий...

Погасли зорi. Рожевiє неба край...

I променi освiтлюють поволi славетне мiсто,

мiй ранковий рiдний край...

Зiбрав валiзу. Вирушаю за хвилину.

...Ну ось, летить вже швидкiсний експрес.

Я п'ю сповна погожу лiтню днину,

Мене дивує i захоплює прогрес.

Дiстав я "кишеньковий" телевiзор.

Канал освiтнiй. Огляд всiх подiй.

Транслюється iз рану аж до пiзна.

Дивись -- радiй. За Матiнку радiй.

Навчання -- профiльне, як я колись i мрiяв,

В пошанi вчитель -- вихователь душ.

У освiтян здiйснилися надiї;

Права дитини -- анi кроку в бiк не руш.

Таланти розцвiтають буйним квiтом,

Як Сухомлинський нам заповiдав.

Подорожують учнi влiтку свiтом

Заради знань нових, а не забав...

... Поля мене зустрiли златом давнiм...

Вкраїна -- то країна золота!

Золотяться на обрiї осяйно,

Шумлять i колосяться ген жита...

Напитись синi хочеться iз неба...

Добратись до святої висоти...

Небесна юнiсть, мов богиня грецька Геба.

Усе приречене живе увись рости...

А ось i рiчка, як i перше, чиста...

Що їй вiки! Пройдешнi сторiнки.

В водi криштальнiй риба є срiблиста...

Було i буде, доки свiту. Повiки.

Село розквiтло у садiв п'янкiй красi.

Милує око на зеленiм оксамитi...

Для мене найдорожче ти на свiтi!

У шумi гроз i в ранiшнiй росi,

В цвiту весни, у снiжних заметiлях,

У спецi жнив, у осенi сльозах...

Тебе люблю, завжди у тебе вiрю,

Лечу до тебе, наче жайворонок-птах...

...Прогрес сюди заглянув оком пильним.

Iде вперед вже кроком семимильним:

Новi сорти (вiват, вiват ученим!

Селекцiя шанована в селi).

Мов золото, врожайнi стиглi зерна,

Й тварин породи плiднi, чималi...

Чудовий опис. I урок поетам.

Не бачила, щоб вчений так писав!

Куди ж тепер етюдам та сонетам!

Яка душевнiсть, щирiсть та краса!

День п'ятий

До Києва я мушу повертатись.

В майбутньому не гоже зоставатись.

Та Боже мiй, як хороше тепер!

Країна мрiї -- наша Україна.

Славетна Русь i божая дитина!

Для мене час послужливо завмер...

... Востаннє кину погляд я навколо...

Звичайно, не побачив я всього...

Та мiру треба знати. Буду скоро

У кабiнету просторi свого.

... Ну ось i все. Експеримент скiнчився.

Лише щоденник -- свiдок мандрувань.

Менi так несподiвано вiдкрився

Казковий спосiб здобуття незвичних знань...

Мiй винахiд частково небезпечний.

Як "мирний атом", що загрожує Землi.

Не знаю я, чи буде це доречним --

Експерименти донести до всiх мої?

Мiркую так: пора вже вибиратися за мiсто

I попрохати допомоги у лiсiв.

Вони росли з доiсторичних там часiв.

Страшенно мудрi! Допоможуть, звiсно.

... Сiдаю за кермо. Щасливий усмiх.

На завтра я вiдвiдаю своїх.

Без сумнiву, чека Вкраїну успiх!

I я не стримую щасливий, юний смiх!..

Напевно, згубив вiн щоденник,

Як їхав до рiдних країв...

А потiм журився, напевне, i ночi духмянi зорiв.

Епiлог

Здiйснилася мрiя одвiчна,

Надiя примарна моя...

Вкраїна ж бо житиме вiчно,

Мов зiрка ясна засiя!

I мова її калинова,

Й простори пiсеннi земнi --

В пошанi купаються знову

Всi ночi, години i днi!

Причину я дива вгадала:

Народ наш незламний в вiках!

Талантiв ж бо маєм чимало,

Героїв шануємо прах;

Жадаєм колишнюю славу

Будь-що поновить. По слiдах

Богдана пiдем Хмельниченка,

Засвоїм уроки його,

Надiю ми сповним Шевченка,

Пророка i батька свого.

... Щоденник будь-що повернути --

Це рiшення тверде моє.

Вiн цим А.С.П. не забутий,

Вiн втратою цею жиє...

Я дам оголошення завтра

До київських рiзних газет.

Про винахiд, певно, не варто.

Це наш з ним маленький секрет...

16-17.02.2003р.