Помаранець. Вірші, народжені в муках життя і згвалтовані романтикою

Молитва

Господи прости!

На всяк випадок...

Н.Козлов

Господи, я хочу Тобі дещо сказати.

Важко. Та правди від Тебе не приховати.

Не врятує вже ніщо - сама провиджу.

Боже... Я Тебе ненавиджу!!!

Ненавиджу! (Боже прости...)

Ненавиджу! Так само як ти!

Ненавиджу вночі, коли одиноко.

Ненавиджу вдень, коли сонце високо.

Не дотягнутись до нього, не долетиш -

Воно відгородилось від нас як і Ти.

Ненавиджу, бо Ти мене не чуєш,

Не любиш, не розмовляєш,

а все рай обіцяєш...

Ти жартуєш?

З чортами в шахи нами граєш!

Милосердний... Як боляче Ти караєш!

І ніколи, і нікому Ти не прощаєш!

Ненавиджу! - серце волає. -

Ненавиджу! - воно не прощає. -

Ненавиджу! - від злоби згорає. -

Ненавиджу! -

Твоя любов мене вбиває!

Ненавиджу! - серце волає.

Ненавиджу за те, що Тебе,

мій Боже, немає...

13:)09.03.

Я хочу Бога

Отче наш, що ти є,

Якщо є... Ім'я твоє

Хто знає, хто промовить в змозі?

Нехай покличе.

Я нуждаюсь в його допомозі!

Стучусь

у всі двері

та лише на порозі

топчусь.

Постійно в дорозі.

Стомилась.

Далі не піду.

А What Would Jesus Do?

Татку, я боюся дуже!

Я не хочу помирати!

А жити без віри в майбутнє ще хуже!

Я хочу бога, я хочу батька мати!

Я вимагаю від тебе турботи, уваги, кохання,

Хоч слова підтирки, хоч трішки допомоги,

Адже саме для цього існують боги!

Я вимагаю відповідей на мої запитання!

Навіщо я? Для чого всі?

Чому всі дії та слова пусті?

Самотність, відчуття пустоти,

А навколо - ілюзія щастя і краси.

Люди
люблять, радіють, страждають,
водку п'ють, блюють, дітей рождають,
розлучаються, стріляються,
сваряться, а помирившись, кохаються,
щоб інші рождалися,
в темряві роздягалися,
коханням займалися,
вагітніли, вінчалися
і знову розлучалися.

І все по колу, без кінця,

без цілі,

без змісту.

Я блукаю по місту,

Де люди дарують мені забуття самотності,

Де сміх дає відчуття безтурботності.

А в смерті я одна
і дома я сама.

Лиш я і телефон.

Раптом сльози, плач, переміни.

Я сідаю на коліна.

Вже молюся, очищаюсь,

Прошу вибачення, каюсь.

"Боже! Поговори зі мною!

Я хочу відчуть твою ласку!

Розкажи мені казку,

Прости мені мої гріхи.

Я вже готова їх простити і тобі!"

Тиша.

Встаю з колін.

Лиш телефон і я.

Алло! Татку? Привіт. Це я.

Як справи? Як настрій? Як чути?

Мовчиш?

Не говориш?

Окей. Так і бути.

Увага! Хтось іще хоче моїм богом побути?

11.11.04.

Вірш

в якому розкривається поняття про будову, біологічні функції, вміст, властивості та класифікацію до сих пір не вивченого захворювання людини, що перебуває в стані афекту, внаслідок згубної дії на неї вищезгаданої хвороби

У мене почалась менструація.

Кров - кохання невдала конспірація

Несеться з мене усіма дірками,

А надлишок фільтрується нирками.

Сьогодні вночі мені ти приснився:

З людини в ангела перетворився

В наслідок людської еволюції,

А на ранок діждалась полюції.

Працюють органи функціонально.

Зізнатися в коханні - так банально.

Стан закоханості всім властивий,

Бо весною клімакс просто не можливий.

Нехай тебе не хвилюють вплив радіації,

Ні хламідомонади, ні любові мутації.

Секретують гормони кохання - нагота

Та дизоксерибонуклеїнова кислота.

Ех! І дістала ж мене моя менструація!

Поріжу вени - спітка регенерація!

Кохання в ліжку - річ практична.

Любов - хвороба. Шкода, що венерична.

23.05.04.

Вірш

в якому йдеться про те,

як я втратила цнотливість до алкоголю

Бутерброди, печиво, вино,

Горілки вищий ґатунок,

Шпроти, водичка - все воно

Чимдуж покидає мій шлунок.

Святковий феєрверк із рота -

Неформальне привітання.

З мене виходить гидота.

Я випромінюю кохання!

З умивальником повільний танок

Під Скай "Тебе це може вбити".

Цікаво, що буде на ранок.

Чи захочеться мені ще коли пити?

Бутерброди, печиво, вино,

Горілки вищий ґатунок...

Активоване вугілля. Воно -

Єдине що несе порятунок.

23.05.04.

Вірш

в якому йдеться про стрімкий спад цін на поцілунки

Чого вартий поцілунок,

Коли він без почуття?

Коли він просто дарунок

За красиву попку і взуття.

Коли він без кохання і жаги,

Не омріяний, не довгожданий,

Коли він не має ніякої ваги,

Коли він приносить тільки страждання?

Коли без почуття, коли душа пуста.

Думаєш лиш чим наповнений твій шлунок,

Коли ти цілуєш усіх, хто має вуста,

Чого тоді вартий твій поцілунок?

23.05.04.

Вірш

в якому йдеться про мої плани на майбутнє

Набридло жити.

Хочу померти.

Я все зрозуміла:

Щоб спати і жерти!

Я хочу померти.

Я хочу не бути.

Спакувати в конверти

Все своє,

що буде забуте.

Я хочу себе вбити!

От тільки трохи шкода.

Мовляв, могла б іще когось любити.

А на фіга?

Хтось занурюється в роботи тенета,

Хтось шукає розваг в Інтернеті.

По вулиці блукають кралі...

"Життя і смерть - одна фігня! -

кричу з вікна - Пішли всі на..."

Кому слабо - живіть тут далі.

А я пішла.

Осінь, 2004

Вірш

кривавий, не завершений і навіть без сюжетної лінії

Ніж - товариш самовбивці.

Сліди крові на руках.

Я вбивала тебе в серці,

А насправді ти сидів в печінках!

23.05.04.

Вірш

в якому розповідається про те, як це, бути щасливим,
коли твоє щастя робить нещасними інших

А я просто хочу бути щаслива!

Адже, щоб літати,

Не обов'язково мати крила.

Проте, на всяк випадок,

Не варто їх ламати.

Щоб усі посміхались

Зокрема і мені,

Хочу щоб всі кохали і кохались,

А не топили свій смуток у вині.

Я так хочу мати своє щастя

І хочу щоб ним кожен ділився,

Щоб, навіть опинившись у лев'ячій пащі,

Я побажаю, щоб він не подавився!

Просто буть щасливою,

Приємною, щирою, милою.

Любити всіх,

Хоча, кажуть - це гріх.

І мій невчасний сміх

усіх дратує,

І мій щасливий, радісний вираз обличчя,

Когось в такі моменти оптимізм рятує,

А в мені - прокидаються протиріччя.

Я прошу у всіх вас пробачення,

Кому моє щастя заважає.

Я просто скажу: "До побачення!"

І буду радіти там, де вас немає.

Запивши молоком таблетку стрептоциду,

На багатоповерхівці мрію про крила.

Що мене штовхнуло до спроби суїциду?

Адже я просто хотіла бути щаслива!?

18.11.04.

* * *

Двері в душу

Мов двері в ліфті

Із судна на сушу

"Разрешите зайти"

не питають

Для чого всі ці формальності?

Той, кого не впускають,

Застосує спосіб аморальності.

Така безвідмовна,

Для усіх відкрита.

Душа, гидотою повна.

Вона нею забита!!!

Одного дня, без бійки, без війни,

Я, прикриваючись стіною дощу,

Зачиню двері душі з тієї сторони.

І нікого не випущу,

нікого не впущу!

Моя гидотка...

Я так тебе ненавиджу! Я так тебе люблю!

Життя коротке!

Душа - моя! Що хочу з нею, те й роблю!

20.11.04.

* * *

В чашці чаю твоє відображення бачу.

Твої світлі, глибокі, замріяні очі.

Чай холоне. Життя попусту трачу.

Навпроти ці очі бачити хочу!

Ти посміхаєшся так світло, романтично,

Так просто, так звично-буденно

За вушко волосся збираєш еротично

І потираєш небритість триденну.

Звабливо береш мою руку

Жагу та пристрасть у погляді стрічаю...

Тоді кидаю дві ложечки цукру

І добряче все розкалатаю!

22.11.04.

* * *

Хто ми?

Ми тварини.

Їжаки. Економимо хвилини

Дорогоцінного життя,

Розтрачаючи його на дрібниці,

Такі як зелені яблука та гнилі полуниці

І запихаємо все в торбину для сміття.

Ми вовки. Проти всіх.

Лише за свою шкуру.

Не рятуємо її від бліх,

А чатуємо на чергову дуру,

Яка в любові круговерті

Не помітить своєї смерті.

Ми буваємо кішками.

Ввічливими з котами,

Справедливими з мишками

Та істеричними зі псами.

Крокодилами в багнюці,

Бегемотами в пилюці,

Легковажними mousів

І переляканими страусами.

Так хто ми?

Може ми речі?

Розлінивий диван чи подушка,

Віддані черевики чи зрадлива кружка,

Може сором'язливий олівець

Або веселий, енергійний прапорець.

А ще ми граємось в людей.

У вишуканих леді

та елегантних менів

нестримних спортсменів,

заклопотаних бізнесменів.

Ми буваєм п'яними, дурними,

Друзями, коханцями, "тіпа крутими",

Або тими, хто вважає себе ними.

Представляємось діловитими,

Хочемо щоб нас сприймали талановитими.

Граємо кокеток і кокетників,

Примірних дітей та бешкетників,

Байдужих або турботливих батьків,

Маломєток-паєчок і здорових дядьків.

Але так захопившись грою,

Ми ніколи не буваємо собою.

07.01.05.

Романс

Від кохання нудота

Солодких слів блювота

Ванільна позолота.

А чим далі

Тиснеш педалі -

Тим більше поринаєш у болото

Ніжності, пристрасті та поту.

Чоловіки тренуються,

А жінки фарбуються.

На м'ясо починається охота:

Красиві очі, вушка, груди, попа,

Закипає кров, тече слина з рота.

Перед красою стримать неможливо

Ні серце, ні душу, а грішне тіло особливо!

І хто кого вполював - вже не важливо -

Сплітаються кінцівки в темряві красиво -

Вовтузяться у ліжку два однорідних тіла.

Лиш мама з татом зі стіни всміхаються щасливо.

Сховала очі, груди, попу темнота

Лиш огортає насолоди смакота.

І почуттів висота

Штовхає нижче живота -

Ритмічна ікота,

Підступає тошнота,

Ванільна гидота

Ненароджених спільнота -

Сперматозоїдна рвота.

08.02.05.

Ксанці

Ні! Це не примхи! Я не строю з себе "штучку"!

Я йтиму з жінкою(!) за ручку,

Буду з нею при всіх цілуватись.

Це не дурості!

Знайте мужчини! Це також кохання!

Кохання, у відповідь вашій байдужості.

Це наше жіноче повстання

Вашій імпотенції водночас і ніжності й мужності!

19.11.04.

Ірі Одуванчику

тепло світло ніжно

тепло смішно сніжно

весело пухнасто-тендітно

духмяно всміхається привітно

звично рідно яскраво

ревно грішно лукаво

сонно енергійно яскраво

тихо зоряно-чисто

спокійно по-небесному іскристо

тепло віддано любовно

в тобі кохання повно

в тобі живе свято

в тобі сонця багато

в тобі світло,

тепло

і добро

і я за це тебе люблю,

одуванчик!

підпис: твій данчик-помаранчик :)

29.01.05.

Комментарии: 11, последний от 19/11/2010. © Copyright Помаранець (connecting@ua.fm) Размещен: 04/03/2005, изменен: 17/02/2009. 19k. Статистика. Сборник стихов: Поэзия		Оценка: *4.4426** Ваша оценка:
Аннотация: тримайтесь за хустинку, щоб не знудило. триматеся за бога, щоб раптом не пропав.

Помаранець: другие произведения.

Вірші, народжені в муках життя і згвалтовані романтикою