Prapor Peremogi: другие произведения.

Тетяна Блищик. Вірші

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Реклама:
Новинки на КНИГОМАН!


 Ваша оценка:

Тетяна БЛИЩИК


Без рими

Добре велетам -

За їх спинами затишно,

Добре геніями -

На них варто рівнятися,

Добре визнаним - 

З них можна брати

                      приклад,

Добре славетним,

Їм так легко заздрити.

А якщо 

       заздрити набридло,

А приклади щокроку,

А затхлий затишок

                        здавлює

Повітря,

А геніїв так мало!..

Що робити миші,

Яку змусили бути сірою,

Ні б, 

    стати білою вороною,

Так крил нема.

І що робити,

Коли на лапах

       виростають пір"їнки,

І з попелу 

         обпалених вусиків

Відроджується душа?

 

***

В цьому житті, як зебра,

(В цінник 

           включають душу),

Чорна смужечка - треба,

Біла смужечка - мушу.

Сонце за обрій  скаче,

Втома тримає милиці,

Бачиш знайомих наче,

Замість облич -

                      потилиці.

Хай вже, усі чужинці,

Хай вже у всіх істерики,

Але у всіх сині синці,

Всім кольорові метелики.

Тільки у всіх 

                різне "треба"

І не для кожного "мушу".

Хай  там яке у вас кредо,

Я не розмінюю душу.

 

***

Життя іде, 

         і все без коректур

Ми тільки правим, 

        тільки підправляєм,

Щоб жити знову: 

     в другий, в третій тур

Й усе не так - 

  щоб курінь зразу раєм,

Щоб світ - перлина,

           сонце - на добу,

Кінець - то 

  перевернутий початок,

А раптом день 

               надибану біду

Ну так собі, в минуле

                  на завдаток.

І все це просто - 

           сам собі Творець

Захочу -

   ввіковічнюся у смальті!

От тільки дощ.

 Зненацька, навпростець

Чужі дива 

        змиває на асфальті.

Ну що тут вдієш, 

           я пером - дефіс,

А їх чомусь аж дві, 

           і зразу навхрест,

Я рівно риску, 

             а вона - навкіс,

І як тепер 

   позбутися цих каверз?

І хто мені підкаже:

                   "Подивись,

Ось так і так, і вийде все,

                   як в казці".

Цей хтось втече,

    сховається в "колись"

Й залишиться мара

          в застиглій масці.

Так списане 

        рівняння навмання

Без розв"язку 

          білітиме із дошки

Хтось скаже: "Ти твори

                  своє життя!"

А сам створив? 

      Хоч трішечки, 

               хоч  трошки?

Їх, мабуть, безліч: місць,

                подій, фігур...

Я їх ліпила бережно, 

                  мов з глини.

А все пройшло. 

        І все без коректур.

Я не зміню. То дощ. 

              А то - хвилини.

 

***

Мені лиш шматочок

                          сонця,

Я б сірий розкольорила,

Забути б 

         "уран" і "стронцій"

І світу з пліч ціла брила.

Мені лиш на клаптик

                            неба,

А вітру можна й без ліку,

І світла - 

       завбільшки з амебу,

Аби лиш зі мною довіку.

Я хочу, 

          щоб всюди чисто,

Щоб легко, сонячно,

                          вільно.

І радість кружила містом

Під рясно заквітчаним гіллям.

 

***

Просто не сталося дива

Й знову усе, як раніше:

Небо охмарено-сиве,

Сонце - чим  в осінь,

                      то рідше.

Просто не сталося чуда,

Час не змінив свого руху.

Теплий 

      промінчик-приблуда

Тане  в імлі слабкодухо.

Дива б ні звідки 

                   й не стало,

Чудо - 

       це просто примара,

От лиш світанку кресало

Дивно врізалось в хмари.

Ранок примруживсь

                    спросоння

Кинувши погляд ліниво

На голубі підвіконня.

Раптом все ж 

                сталося диво?

Ранок був 

          сонним і звичним,

Холод пробігся по віях,

Ні, не натхненно -

                        лірично.

Ну ж, як усе, 

             так, як в мріях?

 

І знову осінь

В листяне мереживо

Протрушуються

           крапельки дощів,

Блукає сонце,

Зливами збентежене,

По сутінках 

               осінньої душі.

І знову пада

На промерзлі вулиці

Багряний шовк 

    колись зелених крон,

То листопад

Від холоду зіщулився,

Вмостившись 

  на сухий зів"ялий трон.

І знову плаче

Райдужною піснею

Останній вихор квітів

                         у садах

Здалось, неначе

Теплою і ніжною

Була та осінь

          в горобиних снах.

Прийшла вона -

І в небо, вже засніжене,

Колись здійметься

           сивими крильми,

Й не знов прийде,

А новою і свіжою.

Це   знову залишаємося ми. 

 

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Межзвездный мезальянс. Право на ошибку" С.Ролдугина "Кофейные истории" Л.Каури "Стрекоза для покойника" А.Сокол "Первый ученик" К.Вран "Поступь инферно" Е.Смолина "Одинокий фонарь" Л.Черникова "Невеста принца и волшебные бабочки" Н.Яблочкова "О боже, какие мужчины! Знакомство" В.Южная "Тебя уволят, детка!" А.Федотовская "Лучшая роль для принцессы" В.Прягин "Волнолом"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"