Володимир Ящук: другие произведения.

Жаркий день липня 1863 року

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
 Ваша оценка:

  Краєзнавство
  
  
  Жаркий день липня 1863 року
  
  Розповідь про цю сутичку, яка відбулася біля Радивилова більш як 140 років тому, я зустрічав у кількох виданнях. Але найбільш докладно про неї розповідає Францішек Равіта-Гавронський у своїх випущених у 1914 році нотатках "Похід волинський. Епізод з року 1863". Недавно ці записи виявив в Інтернеті радивилівський краєзнавець Василь Кушинський і запропонував для використання мені.
  Отже, все відбувалося так. Одним з важливих напрямків виступу повстанці визначили Волинь - серед багатьох із них цей край асоціювався з історичною Польщею, отож у відродженні її незалежності, за задумом, мав би відіграти важливу роль. Було сформовано три відділи - на 2,5 тисячі чоловік. Центральний очолив Юзеф Висоцький, ліве крило - Юзеф Міневський, праве - Францішек Городинський. Готувалися в різних місцях, згодом мали виробити план спільних дій.
  Відділ Городинського вирушив до російського кордону біля Радивилова першим - 30 червня 1863 року. Під вечір почалася злива з буревієм. Це виснажувало сили. "Втома була такою великою, що солдати, йдучи, спали", - зазначає Равіта-Гавронський, якому, ймовірно, випало спілкуватися з ветеранами цього походу.
  Удосвіта 2 липня Городинський розіслав кількох вершників для з"ясування, де відділ Висоцького, але виявити його не вдалося.
  І ось підрозділ побачив удалині Радивилів. Разом з тим помітив прикордонну кінну варту. Команда "до зброї!" привернула увагу повстанців до того, що вона, ця зброя, замокла й мало придатна для бою. До того ж розмокла рілля стримувала просування. У командира навіть закралася думка: чи йти далі?
  Однак розвідка стверджувала: населення масово полишає місто, воно запевняє, що місцевий гарнізон, деморалізований появою польських вояків, покинув Радивилів.
  А тим часом відділ Висоцького, йдучи до кордону, наткнувся в лісі на австрійський патруль - власне, тут були 8 угорських гусарів і ще кілька піших жандармів під командуванням офіцера-німця. Бобачивши озброєний підрозділ, ті кинулися геть, але навперейми їм поскакали 15 поляків на чолі з Гарчинським. І все ж у сутичку ніхто вв"язуватися не бажав. Патруль зник з очей, а значить Висоцький зі своїми вояками мусили надалі остерігатися викриття і якихось організованих проти них дій. Відтак маневрування порушило наперед вироблений план. Уже не йшлося про приготування їжі - перебивалися хлібом, сухарями.
  Рухалися на Радивилів від села Берлин, здебільшого болотистими лугами. Як наслідок, спізнилися до міста на 3 години - прибули щойно о 7-й ранку. Про інших два відділи не знали нічого. Розвідка стрільців привела захоплених російського майора фон Таубе і стражника. Вони дали свідчення, що в Ради вилові є дві роти регулярної піхоти, рота рекрутів, рота інвалідів (використовувалися для караульної служби), ескадрон Карго польського полку драгунів і кілька десятків стражників. Проте не сказали, що гарнізоном міста ще за три години до цього вщент знищено відділ Городинського.
  Справа в тому, що введений в оману розповідями про відхід гарнізону Городинський прийняв більш ніж сумнівне рішення: атакувати Радивилів одним відділом. Та вже за кілька десятків кроків від ринку на повстанців звідусіль посипався град куль - карабінна стрільба велася з вікон і дахів. Командир намагався організувати своє вояцтво, охоплене замішанням. Пробилися до ринку. Але тут обстріл посилився - кожний будинок виявився міні-фортецею. Городинський пробує з найближчими спільниками прориватися, і в цей час падає з коня, на смерть уражений кулями. За свідченням очевидців, поряд опинився повстанський жандарм Гриневич і забрав з кишень убитого папери та гроші.
  Командувати береться доктор Черкавський (пізніше став послом сейму від Львова). Відділ пробує вирватися з Радивилова через греблю, а коли це не вдається, під сильним натиском російських військовиків пробивається до пагорба коло ставу, утвореного річкою Слонівкою. Бачачи безвихідність ситуації, повстанці починають складати зброю. Як пише Равіта-Гавронський, "полягло в тій сутичці близько 200 поляків, багато втонуло, рятуючись уплав, а приблизно 90 потрапили в полон і були відправлені до в"язниці в Житомир". Між іншим, утікачів переслідували не тільки росіяни, а й місцеві жителі - вони не розуміли патріотичних мотивів виступу поляків, тим паче, що у тих йшлося і про претензії на історичні українські землі, а деякі не приховували зневаги до українського "бидла". "Ті, котрі ще кілька годин перед цим стояли без шапок, з покірною поставою, перед маршируючим польським відділом, - дивується польський дослідник, - тепер кинулися на безборонних з серпами та вилами і стали їх грабувати".
  А тим часом відділ Висоцького, відпочиваючи біля митного складу, підкріплялися їжею і знайденою тут горілкою. Серед паперів натрапили на рапорт консула з Бродів, який повідомляв командуючого військ у Радивилові генерала Кретера, що польські відділи готуються перейти кордон у кількох місцях. Виходить, це попередження вже могло бути відомим у місті і сюди могли підтягнути підкріплення.
  Висоцький ухвалює атакувати Радивилів негайно. Та щойно повстанці, зірвавши прикордонні дроти, наблизилися до передмістя Лев"ятин, як відгукнулася російська сторона - щільною стрільбою. Першим звалився з коня поранений у ногу Мрочковський, поряд упали ще близько сорока бійців.
  Відділ відійшов до лісу. Нова атака стрільців була більш ефективною - вдалося підпалити кілька будинків, звідки вели вогонь, вибиті звідти солдати взяли під контроль міст через болотисту Слонівку, на межі передмістя і міста. Висоцький наказав атакувати їх двом групам стрільців на чолі з Кшижановським, давши їм на підкріплення 25 косин"єрів - повстанців із косами. Половина з них із атаки не повернулася, але врешті-решт наступаючі взяли під свій контроль увесь Лев"ятин.
  Саме в цей час Висоцькому стає відомо, що Городинський уже атакував місто і заплатив за це життям і своїм, і своїх товаришів. Що робити? Висоцький приймає рішення продовжувати атаку. Групу стрільців зміцнюють піхотинцями майора Орденги - то були переважно молоді люди, котрі, що називається, ніколи й пороху не нюхали. Надивившись, як кулі стинають гілки, вони втрачали самовладання, перетворюючись на некеровану юрбу, що схильна кинутися врозтіч. А тут ще почалася злива.
  Висоцький був у розпачі. Він виїхав на узлісся, де можна було стати легкою мішенню, і, здавалося, шукав смерті.
  Замість начальника штабу Домагальського поставлено керувати Струся. Той розпорядився відступити до митного поста; туди почали зносити поранених. Була 2-а година пополудню. Увесь простір між між містом і ліском урили вбиті та поранені. Багнети, карабіни, коси валялися скрізь.
  Але російські військові чомусь не наважилися, вийшовши за місто, закріпити успіх бою. Струсь, оговтавшись, вивів поріділий відділ з лісу і зайняв придорожні будинки - усе-таки росіяни могли перейти в наступ. У повстанців харчові припаси скінчилися - на возах залишалося тільки трохи хліба, довелося послати людей у Броди, не тільки за хлібом, але й за горілкою.
  У відділі Висоцького нічого не знали про третю групу повстанців, на чолі з Міневським.
  Опів на четверту стало відомо, що на допомогу радивилівському гарнізонові направлено війська з Дубна і Кременця.
  О 4-й на околиці Радивилова з"явився російський пікет. Вступати в бій із ним, маючи всього-на-всього по десятку набоїв, поляки не наважилися, тим паче, що в їхньому відділі лишалося до п"яти сотень бійців. Було вирішено в спішному порядку відступити до Гаїв-Радивилівських (?), умовленого пункту збору на випадок невдачі походу, - жевріла надія саме там з"єднатися з відділом Міневського.
  Надвечір, біля восьмої, повстанці розташувалися в лісі, на горі. Учасник походу згадував: "Солдати були настільки змучені, що неможливим виявилося зрушити їх з місця: де хто впав, там і спав. Ані просьби, ні погрози не допомагали. Спав відділ, спали аванпости, спала варта, і якби напав неприятель, міг би викосити всіх до ноги, без будь-якого опору".
  А тим часом, як згодом з"ясувалося, сили з російського боку зростали - тут уже було до 4 тисяч бійців і 8 відділів.
  Висоцький усе ще не полишав наміру відновити наступ на Радивилів. З цією ідеєю послав гінця до Міневського - той зі своїм відділом виявився біля Клекотова. До визначеної цілі він так і не дійшов.
  Розчарований невдачами Висоцький поїхав на Підкамінь, а звідти відправився на Львів. Сутички в районі Радивилова 2 липня (за новим стилем) 1863 року обернулися для польських повстанців цілковитою поразкою.
  На кладовищі в Радивилові збереглися могили учасників Польських повстань 1831-32 і 1863 років, а також захоронення російських солдатів, які брали участь у придушенні другого з національно-визвольних виступів поляків.
  На одній з могил - металевий хрест із щитом, на якому погано прочитується напис, що загинули повстанці під Хрупанню і Млавою - цифра "49", очевидно, вказує на кількість похованих. Сутички відбулися в 1832 році на півдні Рівненщини. Друга могила, метрів за сто, майже втратила ознаки братського захоронення - низенька металева загорожа напівзруйнована, пагорб осів, зникла сіра плита, яка тут лежала з 1938 року, з часів Польщі, і на якій я раніше міг прочитати, що була встановлена на могилі повстанцям 1863 року і що саме там передбачалося спорудити пам"ятник. До пам"ятника, між іншим, так і не дійшло - наш край опинився у складі СРСР, польська історія стала тут неактуальною. А ось могила російських солдатів, за дві сотні метрів від польської, досі привертає увагу високим, на два людських зрости обеліском, який колись, мабуть, був увінчаний металевим гербом імперії - двоголовим орлом. Ще два десятиліття тому на бічних гранях пам"ятника прочитувалися виписані мною прізвища загиблих, вказувалося, що протистояли "інсургентам під проводом Юзефа Висоцького".
  
  Володимир ЯЩУК.
  м. Радивилів
  
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Изотова "Последняя попаданка"(Киберпанк) В.Соколов "Прокачаться до сотки 3"(Боевая фантастика) В.Коновалов "Чернокнижник-2. Паразит"(ЛитРПГ) Н.Александр "Контакт"(Научная фантастика) А.Кочеровский "Баланс Темного"(ЛитРПГ) Д.Сугралинов "Дисгардиум 2. Инициал Спящих"(ЛитРПГ) О.Обская "Возмутительно желанна, или Соблазн Его Величества"(Любовное фэнтези) А.Вильде "Джеральдина"(Киберпанк) Ю.Гусейнов "Дейдрим"(Антиутопия) Д.Игнис "Безудержный ураган 2"(Уся (Wuxia))
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"