Володимир Ящук: другие произведения.

Жаркий день липня 1863 року

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс фантастических романов "Утро. ХХII век"

Конкурсы романов на Author.Today
Женские Истории на ПродаМан
Рeклaмa
 Ваша оценка:

  Краєзнавство
  
  
  Жаркий день липня 1863 року
  
  Розповідь про цю сутичку, яка відбулася біля Радивилова більш як 140 років тому, я зустрічав у кількох виданнях. Але найбільш докладно про неї розповідає Францішек Равіта-Гавронський у своїх випущених у 1914 році нотатках "Похід волинський. Епізод з року 1863". Недавно ці записи виявив в Інтернеті радивилівський краєзнавець Василь Кушинський і запропонував для використання мені.
  Отже, все відбувалося так. Одним з важливих напрямків виступу повстанці визначили Волинь - серед багатьох із них цей край асоціювався з історичною Польщею, отож у відродженні її незалежності, за задумом, мав би відіграти важливу роль. Було сформовано три відділи - на 2,5 тисячі чоловік. Центральний очолив Юзеф Висоцький, ліве крило - Юзеф Міневський, праве - Францішек Городинський. Готувалися в різних місцях, згодом мали виробити план спільних дій.
  Відділ Городинського вирушив до російського кордону біля Радивилова першим - 30 червня 1863 року. Під вечір почалася злива з буревієм. Це виснажувало сили. "Втома була такою великою, що солдати, йдучи, спали", - зазначає Равіта-Гавронський, якому, ймовірно, випало спілкуватися з ветеранами цього походу.
  Удосвіта 2 липня Городинський розіслав кількох вершників для з"ясування, де відділ Висоцького, але виявити його не вдалося.
  І ось підрозділ побачив удалині Радивилів. Разом з тим помітив прикордонну кінну варту. Команда "до зброї!" привернула увагу повстанців до того, що вона, ця зброя, замокла й мало придатна для бою. До того ж розмокла рілля стримувала просування. У командира навіть закралася думка: чи йти далі?
  Однак розвідка стверджувала: населення масово полишає місто, воно запевняє, що місцевий гарнізон, деморалізований появою польських вояків, покинув Радивилів.
  А тим часом відділ Висоцького, йдучи до кордону, наткнувся в лісі на австрійський патруль - власне, тут були 8 угорських гусарів і ще кілька піших жандармів під командуванням офіцера-німця. Бобачивши озброєний підрозділ, ті кинулися геть, але навперейми їм поскакали 15 поляків на чолі з Гарчинським. І все ж у сутичку ніхто вв"язуватися не бажав. Патруль зник з очей, а значить Висоцький зі своїми вояками мусили надалі остерігатися викриття і якихось організованих проти них дій. Відтак маневрування порушило наперед вироблений план. Уже не йшлося про приготування їжі - перебивалися хлібом, сухарями.
  Рухалися на Радивилів від села Берлин, здебільшого болотистими лугами. Як наслідок, спізнилися до міста на 3 години - прибули щойно о 7-й ранку. Про інших два відділи не знали нічого. Розвідка стрільців привела захоплених російського майора фон Таубе і стражника. Вони дали свідчення, що в Ради вилові є дві роти регулярної піхоти, рота рекрутів, рота інвалідів (використовувалися для караульної служби), ескадрон Карго польського полку драгунів і кілька десятків стражників. Проте не сказали, що гарнізоном міста ще за три години до цього вщент знищено відділ Городинського.
  Справа в тому, що введений в оману розповідями про відхід гарнізону Городинський прийняв більш ніж сумнівне рішення: атакувати Радивилів одним відділом. Та вже за кілька десятків кроків від ринку на повстанців звідусіль посипався град куль - карабінна стрільба велася з вікон і дахів. Командир намагався організувати своє вояцтво, охоплене замішанням. Пробилися до ринку. Але тут обстріл посилився - кожний будинок виявився міні-фортецею. Городинський пробує з найближчими спільниками прориватися, і в цей час падає з коня, на смерть уражений кулями. За свідченням очевидців, поряд опинився повстанський жандарм Гриневич і забрав з кишень убитого папери та гроші.
  Командувати береться доктор Черкавський (пізніше став послом сейму від Львова). Відділ пробує вирватися з Радивилова через греблю, а коли це не вдається, під сильним натиском російських військовиків пробивається до пагорба коло ставу, утвореного річкою Слонівкою. Бачачи безвихідність ситуації, повстанці починають складати зброю. Як пише Равіта-Гавронський, "полягло в тій сутичці близько 200 поляків, багато втонуло, рятуючись уплав, а приблизно 90 потрапили в полон і були відправлені до в"язниці в Житомир". Між іншим, утікачів переслідували не тільки росіяни, а й місцеві жителі - вони не розуміли патріотичних мотивів виступу поляків, тим паче, що у тих йшлося і про претензії на історичні українські землі, а деякі не приховували зневаги до українського "бидла". "Ті, котрі ще кілька годин перед цим стояли без шапок, з покірною поставою, перед маршируючим польським відділом, - дивується польський дослідник, - тепер кинулися на безборонних з серпами та вилами і стали їх грабувати".
  А тим часом відділ Висоцького, відпочиваючи біля митного складу, підкріплялися їжею і знайденою тут горілкою. Серед паперів натрапили на рапорт консула з Бродів, який повідомляв командуючого військ у Радивилові генерала Кретера, що польські відділи готуються перейти кордон у кількох місцях. Виходить, це попередження вже могло бути відомим у місті і сюди могли підтягнути підкріплення.
  Висоцький ухвалює атакувати Радивилів негайно. Та щойно повстанці, зірвавши прикордонні дроти, наблизилися до передмістя Лев"ятин, як відгукнулася російська сторона - щільною стрільбою. Першим звалився з коня поранений у ногу Мрочковський, поряд упали ще близько сорока бійців.
  Відділ відійшов до лісу. Нова атака стрільців була більш ефективною - вдалося підпалити кілька будинків, звідки вели вогонь, вибиті звідти солдати взяли під контроль міст через болотисту Слонівку, на межі передмістя і міста. Висоцький наказав атакувати їх двом групам стрільців на чолі з Кшижановським, давши їм на підкріплення 25 косин"єрів - повстанців із косами. Половина з них із атаки не повернулася, але врешті-решт наступаючі взяли під свій контроль увесь Лев"ятин.
  Саме в цей час Висоцькому стає відомо, що Городинський уже атакував місто і заплатив за це життям і своїм, і своїх товаришів. Що робити? Висоцький приймає рішення продовжувати атаку. Групу стрільців зміцнюють піхотинцями майора Орденги - то були переважно молоді люди, котрі, що називається, ніколи й пороху не нюхали. Надивившись, як кулі стинають гілки, вони втрачали самовладання, перетворюючись на некеровану юрбу, що схильна кинутися врозтіч. А тут ще почалася злива.
  Висоцький був у розпачі. Він виїхав на узлісся, де можна було стати легкою мішенню, і, здавалося, шукав смерті.
  Замість начальника штабу Домагальського поставлено керувати Струся. Той розпорядився відступити до митного поста; туди почали зносити поранених. Була 2-а година пополудню. Увесь простір між між містом і ліском урили вбиті та поранені. Багнети, карабіни, коси валялися скрізь.
  Але російські військові чомусь не наважилися, вийшовши за місто, закріпити успіх бою. Струсь, оговтавшись, вивів поріділий відділ з лісу і зайняв придорожні будинки - усе-таки росіяни могли перейти в наступ. У повстанців харчові припаси скінчилися - на возах залишалося тільки трохи хліба, довелося послати людей у Броди, не тільки за хлібом, але й за горілкою.
  У відділі Висоцького нічого не знали про третю групу повстанців, на чолі з Міневським.
  Опів на четверту стало відомо, що на допомогу радивилівському гарнізонові направлено війська з Дубна і Кременця.
  О 4-й на околиці Радивилова з"явився російський пікет. Вступати в бій із ним, маючи всього-на-всього по десятку набоїв, поляки не наважилися, тим паче, що в їхньому відділі лишалося до п"яти сотень бійців. Було вирішено в спішному порядку відступити до Гаїв-Радивилівських (?), умовленого пункту збору на випадок невдачі походу, - жевріла надія саме там з"єднатися з відділом Міневського.
  Надвечір, біля восьмої, повстанці розташувалися в лісі, на горі. Учасник походу згадував: "Солдати були настільки змучені, що неможливим виявилося зрушити їх з місця: де хто впав, там і спав. Ані просьби, ні погрози не допомагали. Спав відділ, спали аванпости, спала варта, і якби напав неприятель, міг би викосити всіх до ноги, без будь-якого опору".
  А тим часом, як згодом з"ясувалося, сили з російського боку зростали - тут уже було до 4 тисяч бійців і 8 відділів.
  Висоцький усе ще не полишав наміру відновити наступ на Радивилів. З цією ідеєю послав гінця до Міневського - той зі своїм відділом виявився біля Клекотова. До визначеної цілі він так і не дійшов.
  Розчарований невдачами Висоцький поїхав на Підкамінь, а звідти відправився на Львів. Сутички в районі Радивилова 2 липня (за новим стилем) 1863 року обернулися для польських повстанців цілковитою поразкою.
  На кладовищі в Радивилові збереглися могили учасників Польських повстань 1831-32 і 1863 років, а також захоронення російських солдатів, які брали участь у придушенні другого з національно-визвольних виступів поляків.
  На одній з могил - металевий хрест із щитом, на якому погано прочитується напис, що загинули повстанці під Хрупанню і Млавою - цифра "49", очевидно, вказує на кількість похованих. Сутички відбулися в 1832 році на півдні Рівненщини. Друга могила, метрів за сто, майже втратила ознаки братського захоронення - низенька металева загорожа напівзруйнована, пагорб осів, зникла сіра плита, яка тут лежала з 1938 року, з часів Польщі, і на якій я раніше міг прочитати, що була встановлена на могилі повстанцям 1863 року і що саме там передбачалося спорудити пам"ятник. До пам"ятника, між іншим, так і не дійшло - наш край опинився у складі СРСР, польська історія стала тут неактуальною. А ось могила російських солдатів, за дві сотні метрів від польської, досі привертає увагу високим, на два людських зрости обеліском, який колись, мабуть, був увінчаний металевим гербом імперії - двоголовим орлом. Ще два десятиліття тому на бічних гранях пам"ятника прочитувалися виписані мною прізвища загиблих, вказувалося, що протистояли "інсургентам під проводом Юзефа Висоцького".
  
  Володимир ЯЩУК.
  м. Радивилів
  
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Кин "Система Возвышения. Метаморф!"(ЛитРПГ) Кин "Новый мир. Цель - Выжить!"(Боевая фантастика) Е.Сволота "Механическое Диво"(Киберпанк) Л.Джейн "Чертоги разума. Книга 1. Изгнанник "(Антиутопия) А.Демьянов "Горизонты развития. Адепт"(ЛитРПГ) I.Eson "Атар"(Научная фантастика) М.Лунёва "Мигуми. По ту сторону Вселенной"(Любовное фэнтези) М.Атаманов "Искажающие реальность"(Боевая фантастика) Д.Сугралинов "Level Up. Нокаут 2"(ЛитРПГ) Д.Хант "Три дракона для Фло"(Любовное фэнтези)
Хиты на ProdaMan.ru Слепой Страж (книга 3). Нидейла НэльтеКошачья магия. Нелли ИгнатоваОдним днем. Ольга ЗимаМачеха из другого мира. Лариса ВасильеваНаследство не выбирают. Ravena (Алёна) ВороноваСемь Принцев и муж в придачу. Кларисса РисПраво на счастье. Ирис ЛенскаяХолодные земли. Анна ВедышеваНить души. Екатерина НеженцеваСеверный волк. Ольга Булгакова
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
С.Лыжина "Драконий пир" И.Котова "Королевская кровь.Расколотый мир" В.Неклюдов "Спираль Фибоначчи.Пилигримы спирали" В.Красников "Скиф" Н.Шумак, Т.Чернецкая "Шоколадное настроение"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"