Вогонь погасне i прийду 
Де зорi тихi над рiкою 
I чорний оксамит вкриває гори 
Звiдкiль немає вороття 
Та в океан вливається рiка 

Там вiчна нiч i мiсяць жовтий 
Вiдображається в водi
Чому так солодко менi,
Тi спогади гортати, 
що залишила ти менi

Пройшовши мимохiдь
Зiграла ти на струнах
Що в кожного присутнi 
У душi пiд кригою
Незламного буття

Що однiєї ночi 
Мимохiдь ти розтопила 
Посмiшкою i зухвало
В життя ввiрвалась i не стало
Того ким був я.

Чим я став?
Питання що собi
Не раз я записав 
На руцi, долi моєї
Сумної чорнетцi.