Рябоконь Андрей Александрович : другие произведения.

Эколого-Биологический Словарь Терминов

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Оценка: 4.58*6  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    2-я часть с биографич.статьями о выдающихся учёных-биологах
  
   ЭКОЛОГО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ ТЕРМИНОВ
  
   (на украинском языке)
  
   2-я часть
   початок
   (первую часть - см. файл "ЕКОбиоСЛОВ1")
  
   ЕКОЛОГО-БIОЛОГIЧНИЙ СЛОВНИК
  
  ************************************************************
  Л
  
  лабIльнiсть
  Лабiльнiсть - нестiйкiсть органiзму проти змiн внутрiшнього i зовнiшнього середовища.
  
  Ландшафтна екологiя, екологiя ландшафтiв - роздiл ЕКОЛОГIЇ, що дослiджує природнi складовi ландшафту - iснуючi або/та потенцiйно потенцiально можливi. Термiн вживається для напрямiв: 1) вивчення структури й функцiонування природних комплексiв на топологiчному рiвнi, 2) вивчення ландшафтiв шляхом аналiзу екологiчних вiдношень мiж рослиннiстю й середовищем, 3) вивчення взаємодiї складових частин природного комплексу i впливу суспiльства на природнi складовi ландшафтiв шляхом аналiзу балансiв речовин й енергiї. Див. Геоекологiя.
  
  ланцюгИ
  Ланцюги трофiчнi, ланцюги живлення - ряд бiологiчних видiв або груп видiв, пов"язаних мiж собою харчовими вiдносинами, що створює певну послiдовнiсть у передачi речовини й енергiї; кожна попередня ланка є певною мiрою поживою для наступної. Трофiчнi ланцюги вiдображають основнi етапи бiогенного кругообiгу речовин у природi, об"єднують види в угруповання, є однiєю з характеристик взаємопристосованостi органiзмiв у природi.
  Подiляються на ланцюги розкладу (детритнi) й ланцюги поїдання. Ланцюги поїдання охоплюють зеленi рослини, рослиноїдних тварин i хижакiв, якi поїдають рослиноїдних. Детритнi охоплюють мертву органiчну речовину, детритофагiв та хижакiв, якi живляться детритофагами.
  Здебiльшого в екосистемах наявнi трофiчнi ланцюги поїдання й детритнi не iзольованi один вiд одного, а, тiсно переплiтаючись, утворюють трофiчну сiтку.
  
  латЕнтний
  Латентний перiод -вiдрiзок часу вiд початку дiї фактора до реакцiї у вiдповiдь на цю дiю (тобто, вiдповiдної реакцiї).
  
  Латентний стан - стан живих органiзмiв, при якому обмiн речовин знижений до мiнiмуму.
  
  Латентнi особини - тi, що перебувають у станi спокою у формi ДIАСПОР, або зачаткiв; напр., у формi цибулин, спор, насiння.
  
  леротОп
  Леротоп - однотипно забрудненi дiлянки, тобто дiлянки з однаковими (одноманiтними) характером i рiвнем забруднення.
  
  летАльнi
  Летальнi умови - екстремальнi умови, якi здатнi викликати повне порушення найважливiших бiологiчних функцiй органiзму, що й спричиняє його загибель.
  
  листопАднi
  Листопаднi рослини - тi, що скидають листки з настанням холодного чи посушливого перiоду. Це корисне пристосування, яке склалося за мiльйони рокiв еволюцiї, охороняє рослини вiд надмiрного висихання пiд час холоду чи посухи.
  
  лiАни
  Лiани - рослини, що нездатнi самостiйно зберiгати вертикальне положення стебла (завдяки меншої кiлькостi механiчних клiтин, меншому розвитку механiчних тканин) i використовують для опори iншi рослини, скелi та подiбнi елементи рельєфу, будiвлi тощо. Здатнiсть пiднiматись уздовж опори забезпечує їм успiх у боротьбi за свiтло при малiй витратi пластичних речовин на побудову свого власного стебла. Див. Виткi рослини.
  
  лIзис
  Лiзис - розчинення клiтин, руйнування клiтинної структури тканин пiд впливом дiї ферментiв, бактерiолiзинiв, антибiотикiв та iн. агентiв (напр., кислот, лугiв), яким притаманна лiрична дiя.
  
  лiмiтУючi
  Лiмiтуючi фактори - надмiр або нестача якогось фактора, що обмежує можливiсть нормального iснування (повноцiнного життя - росту й розмноження) бiологiчного виду чи окремої популяцiї. Лiмiтуючи ми факторами виступають iнколи свiтло, тепло, хiмiчнi речовини, вода, найчастiше забруднення середовища.
  
  лiсИстiсть
  Лiсистiсть - вiдношення покритої лiсом площi до загальної площi всього району (що дослiджується), областi, краю, виражене у вiдсотках (процентах).
  
  лiсовI
  Лiсовi екосистеми - найбiльш складнi й високопродуктивнi екосистеми, в яких домiнують високi мезофiльнi хвойнi та широколистянi дерева, що утворюють складнi консорти.
  
  лiсогоспОдарський
  Лiсогосподарський напрям рекультивацiї земель - створення рiзноманiтних лiсових насаджень на порушених землях.
  
  лiтньозелЕнi
  Лiтньозеленi рослини - дерева, кущi й трав"янистi багаторiчники (багаторiчнi рослини), якi зберiгають листя лише протягом лiтнього перiоду, а на час несприятливого зимового перiоду скидають його, що є пристосуванням для максимального зменшення випаровування води взимку. Це, як правило, листянi дерева й кущi помiрних широт, майже усi трав"янистi рослини, що ростуть у цих клiматичних умовах (за винятком, напр., копитняка чи копитеня європейського), i деякi хвойнi, напр., модрина (її хвоя обпадає на зиму).
  
  лiтомезофIти
  Лiтомезофiти - рослини, якi живуть (iснують) на кам"янистих субстратах в умовах середнього зволоження.
  
  лiтОпис
  Лiтопис природи - перелiк строкiв настання сезонних явищ природи у певнiй мiсцевостi; напр., плодоношення чи квiтiння певної групи рослин. Лiтопис природи обов"язково ведеться у державних заповiдниках.
  
  лiторАль
  Лiтораль - 1) берегова зона водойми, де можуть рости вищi водянi рослини; 2) екологiчна зона моря чи океану, яка займає прибережну зону мiлководдя, що затоплюється пiд час припливiв та висихає пiд час вiдпливiв.
  
  лiторАльна
  Лiторальна фауна - тварини, якi населяють ЛIТОРАЛЬ; їх особливiстю є пристосованiсть до перiодичного перебування на повiтрi, температурних коливань та коливань солоностi, дiї прямого сонячного промiння та до механiчних впливiв; напр., численнi види молюскiв, губок i ракоподiбних.
  
  Лiторальна флора - рослинний свiт ЛIТОРАЛI - бурi, червонi, зеленi й синьозеленi водоростi, прикрiпленi до грунту, i частина квiткових рослин.
  
  лiтосфЕра
  Лiтосфера - верхня тверда оболонка планети, яка сягає у глибину до 70 км; на сушi її поверхня являє собою область розвитку екосистеми сушi.
  
  лiтофIли
  Лiтофiли - зазвичай нерухомi або малорухомi морськi тварини, здатнi поступово руйнувати гiрськi породи й кораловi рифи механiчно або за допомогою хiмiчних видiлень.
  
  лiтофIти
  Лiтофiти, петрофiти - рослини, якi живуть (iснують) на кам"янистих субстратах (напр., скелях, кам"янистих вiдслоненнях), здатнi поступово руйнувати гiрськi породи хiмiчними видiленнями. До лiтофiтiв належать, зокрема, бiльшiсть мохiв та лишайникiв, деякi вищi рослини.
  
  
  М
  
  МАБ (ЛIБ), програма "Людина i бiосфера" - мiжнародна програма ЮНЕСКО, спрямована у напрямку вирiшення ряду екологiчних питань, сформульованих у виглядi окремих пiдпрограм чи проектiв. У головному проекти цiєї програми стосуються впливу людства на екосистеми планети й, навпаки, впливу екосистем на людину. МАБ прийнята у 1970 роцi, роботи розпочатi наступного, 1971 р.
  
  макрогеохОра
  Макрогеохора - найбiльша одиниця природного середовища топологiчної розмiрностi, яка одночасно може розглядатися як регiон. За об"ємом вiдповiдає природному округу в багатьох схемах районування.
  
  Макроелементи в органiзмi - хiмiчнi елементи, що мiстяться у рослинних i тваринних органiзмах у доволi значних кiлькостях - вiд кiлькох десяткiв процентiв до сотих часток процента. До М. належать азот, вуглець, кисень, водень, фосфор, кальцiй, калiй, кремнiй, магнiй, сiрка, хлор, натрiй.
  Див. Мiкроелементи.
  
  макроклIмат
  Макроклiмат - клiмат значних географiчних просторiв - вiд ландшафту й географiчного району до поверхнi планети в цiлому.
  
  макроконсумЕнти
  Макроконсументи - гетеротрофнi органiзми (рослини чи тварини), якi поїдають iншi органiзми або частки органiчної речовини, створеної iншими органiзмами.
  
  макрорельЄф
  Макрорельєф - великi форми рельєфу (напр., плоскогiр"я, рiвнина, гiрський хребет), елементи якого в горизонтальному напрямку займають вiд 200 м до 10-и км, а у вертикальному - вiд кiлькох до сотень метрiв. Елементи макрорельєфу позначаються на картах масштабу 1:50 000 та 1:100 000. Див. Мегарельєф i Мезорельєф.
  
  маразмIни
  Маразмiни - одна з груп бiолiнiв, органiчнi речовини, що видiляються мiкроорганiзмами й пригнiчують вищi рослини; їх досить багато у лiсовiй пiдстiлцi, верхнiх шарах грунту.
  
  мегабiосфЕра
  Мегабiосфера - шари гiдросфери й атмосфери, а також частина лiтосфери, де є живi органiзми.
  
  мегапОлiс
  Мегаполiс - велика мiська агломерацiя; кiлькiсть населення бiльше одного мiльйона мешканцiв, може дорiвнювати близько 10-и млн. мешканцiв.
  
  мегарельЄф
  Мегарельєф - форма рельєфу, горизонтальнi розмiри елементiв якого вимiрюються десятками й сотнями кiлометрiв, а вертикальнi - вiдповiдно, сотнями й тисячами метрiв; напр., Карпатськi й Кавказькi гори. Елементи мегарельєфу позначаються на картах масштабу 1:1 000 000, 1:5 000 000. Див. Мезорельєф.
  
  мегатЕрмнi
  Мегатермнi рослини, мегатермофiти - рослини з високою термофiльнiстю, якi мають потребу у вiдносно високих температурах протягом усього свого життя; напр., мегатермними є майже всi тропiчнi рослини, а також деякi рослини пустель i напiвпустель помiрних широт i субтропiкiв.
  
  мегафанерофIти
  Мегафанерофiти - життєва форма рослин, до якої належать дерева висотою до 30 м з бруньками вiдновлення, розташованими високо над землею. Див. Фанерофiти.
  
  медiопАтiя
  Медiопатiя - непрямий вплив органiзмiв один на одного через змiну цими органiзмами бiотичного середовища, напр., шляхом видiлення продуктiв життєдiяльностi.
  
  межА
  Межа екосистеми - перехiдна смуга, у межах якої змiнюється спiввiдношення екологiчних компонентiв, факторiв середовища та видового складу БIОТИ.
  
  мезогалофIти
  Мезогалофiти - рослини, якi займають промiжне положення щодо параметру засолення грунту.
  
  мезогiгрофIли
  Мезогiгрофiли - тварини, якi живуть у мiсцях iз зниженою порiвняно з гiгрофiлами, або пiдвищеною порiвняно з мезофiлами, вологiстю.
  
  мезогiгрофIти
  Мезогiгрофiти - рослини, якi займають промiжне мiсце мiж гiгрофiтами й мезофiтами щодо вологостi середовища iснування.
  
  мезогiдрофIти
  Мезогiдрофiти - рослини, що здатнi iснувати у мiсцезростаннях з бiльш зволоженими умовами середовища, нiж мезофiти, але менш вологих, нiж гiдрофiти.
  
  мезоклIмат
  Мезоклiмат - клiматичнi умови мiсцевостi (зокрема лiсу, долини, дiлянки степу, мiста) чи великої складової частини географiчного ландшафту, що характеризується даними спостережень однiєї метеорологiчної станцiї.
  
  мезоксерофIти
  Мезоксерофiти - рослини, пристосованi до бiльш сухих умов, нiж мезофiти, але бiльш зволожених, нiж ксерофiти.
  
  мезоксилофIти
  Мезоксилофiти - рослини, якi ростуть на кислих грунтах в умовах середнього зволоження.
  
  мезорельЄф
  Мезорельєф - форма рельєфу, горизонтальнi розмiри елементiв якого вiд 20 до приблизно 100-150 метрiв, а вертикальнi - вiд одного до 20-и метрiв; напр., мiжгривнi зниження, гриви, яри, пiщанi горби незначних розмiрiв. Елементи мезорельєфу позначаються на картах масштабу 1:5000 та 1:10000. Див. Мiкрорельєф та Макрорельєф.
  
  мезосапрОби
  Мезосапроби - рослиннi й твариннi органiзми, що живуть у водоймах iз середньою забрудненiстю органiчними речовинами. Їх кiлькiсть є показником забрудненостi води; своєю життєдiяльнiстю вони сприяють її очищенню.
  
  мезосфЕра
  Мезосфера - шар атмосфери (над СТРАТОСФЕРОЮ та пiд ТЕРМОСФЕРОЮ), на висотi вiд 50 до 80-85 км, який характеризується зниженням температури приблизно з 0 градусiв (за шкалою Цельсiя) на висотi 50 км до - 90 градусiв на висотi близько 80 км.
  
  мезотЕрми
  Мезотерми - органiзми, якi вiддають перевагу помiрним температурам середовища.
  
  мезотрОфи
  Мезотрофи - органiзми з помiрними вимогами щодо поживних речовин, зокрема до речовин мiнеральних.
  
  мезотрОфнi
  Мезотрофнi рослини - помiрно вибагливi до вмiсту поживних речовин у субстратi, зокрема до вмiсту зольних речовин. Займають промiжне положення мiж евтрофними та олiготрофними рослинами; напр., бiльшiсть видiв ялини.
  
  мезофанерофIти
  Мезофанерофiти - життєва форма рослин, до якої належать дерева середньої висоти.
  
  мезофIли
  Мезофiли - тварини, якi внаслiдок еволюцiйного розвитку пристосувалися до життя в умовах середньої вологостi повiтря i грунту - напр., горностай, полiвка-економка, та iн.
  
  мезофIльнi
  Мезофiльнi органiзми - тi, що живуть в умовах помiрної вологостi.
  
  мезофIти
  Мезофiти - екологiчна група рослин, що пристосованi до iснування (життя) в умовах середнього зволоження. Займають промiжне положення мiж гiгрофiтами та ксерофiтами. До них належать бiльшiсть листяних дерев, лiсовi й лучнi трав"янистi рослини, бур"яни та бiльшiсть культурних рослин.
  
  мелiоратИвнi
  Мелiоративнi рослини - рослини, якi своїм впливом полiпшують умови середовища, сприяючи вiдновленню й полiпшенню родючостi грунтiв, ефективно впливаючи на процеси ґрунтоутворення тощо; напр., багаторiчнi бобовi трав"янистi рослини.
  
  мелiорАцiя
  Мелiорацiя - сукупнiсть бiологiчних, технiчних, господарських та iн. заходiв, спрямованих на полiпшення земель або взагалi на полiпшення навколишнього середовища.
  
  Мертвий покрив - шар залишкiв вiдмерлих частин рослин на поверхнi грунту в степу, лiсi, на луках.
  
  метабiОз
  Метабiоз - форма взаємин мiж мiкроорганiзмами, коли однi з них пiдготовляють умови, потрiбнi для наступної дiї iнших мiкроорганiзмiв. У результатi М. мiкроорганiзмiв вiдбувається швидкий i повний розклад органiчних залишкiв. Метабiоз дуже поширений у природi, вiн вiдiграє досить важливу роль у бiологiчному кругообiгу речовин.
  
  метаболIзм
  Метаболiзм - обмiн енергiї та речовин у живих органiзмах, сукупнiсть процесiв асимiляцiї й дисимiляцiї.
  
  метаболIти
  Метаболiти - речовини, що утворюються у результатi обмiну речовин, а також усi речовини, якi входять до складу органiзму та беруть участь у процесах обмiну.
  
  метаморфОз
  Метаморфоз - змiна будови й форми органiв у процесi еволюцiйного iсторичного розвитку внаслiдок їх пристосування до виконання рiзних функцiй. Напр., у рослин досить часто можна побачити видозмiну листкiв на колючки або вусики.
  У тварин метаморфоз проявляється у рiзкiй змiнi будови i способу життя; напр., пуголовка на жабу, а для комах - гусеницi на лялечку, лялечки на метелика.
  
  метАнти
  Метанти - рослини помiрних широт, якi цвiтуть наприкiнцi вегетацiйного перiоду; напр., деякi степовi цибулi.
  
  метатермIзм
  Метатермiзм - схильнiсть органiзмiв вiддавати перевагу порiвняно високим температурам.
  
  метатрОфнi
  Метатрофнi бактерiї, гетеротрофнi бактерiї - група бактерiй, якi живляться органiчними речовинами; беруть участь у розкладi рослинних решток, викликають гниття трупiв, рiзноманiтнi бродiння.
  
  Метод боротьби агротехнiчний - стосується боротьби зi шкiдниками та бур"янами - знищення або попередження зростання чисельностi небажаних у сiльському господарствi видiв за допомогою особливої агротехнiки; напр., створення полiвидових угруповань.
  
  Метод боротьби бiологiчний - стосується боротьби зi шкiдниками та бур"янами - заходи, спрямованi на скорочення чисельностi небажаних у сiльському господарствi органiзмiв за допомогою iнших видiв (напр., хижакiв, паразитiв) або шляхом стерилiзацiї самцiв.
  
  Метод боротьби фiзичний - стосується боротьби зi шкiдниками - знищення шкiдникiв штучними фiзичними факторами, зокрема радiацiєю, вiбрацiєю та ультразвуком.
  
  Метод боротьби хiмiчний - стосується боротьби зi шкiдниками та бур"янами - застосування пестицидiв (хiмiчних речовин).
  
  механохОрiя
  Механохорiя - спосiб розповсюдження насiння, коли стиглi плоди швидко розкриваються, розкидаючи при цьому насiння; напр., у жовтої акацiї (стулки дозрiлих бобiв при розкриваннi скручуються, внаслiдок чого насiння розкидається на всi боки), огiрка-пирскача, квасеницi, розрив-трави.
  
  Механохори - рослини, яким властива МЕХАНОХОРIЯ.
  
  мiгрАцiя
  Мiграцiя речовин - перемiщення елементiв у земнiй корi й у межах екосистем. Вiдбувається як у процесах кругообiгу речовин, так i поза ними; напр., пiд час ґрунтоутворення.
  
  Мiграцiя рослин - розселення видiв з центрiв їх виникнення й постiйного iснування у новi регiони. Вiдбувається шляхом перенесення ДIАСПОР (зокрема насiння, плодiв, спор) водою, вiтром, тваринами та людиною.
  
  Мiграцiя тварин - перiодичне переселення на бiльш-менш значнi вiдстанi. Розрiзняють регулярнi й нерегулярнi мiграцiї тварин: регулярнi зумовлюються перiодичною змiною умов iснування у мiсцi перебування тварин або проходження ними певних стадiй життєвого циклу (яскраво розповiв про цi мiграцiї у своїх "Прерiях Арктики" видатний вчений та письменник Сетон-Томпсон); нерегулярнi вiдбуваються пiд впливом певних причин, загрозливих для iснування тварин (напр., пожежi, великої посухи). Мiграцiї спостерiгаються у представникiв майже всiх класiв тварин.
  
  Мiжвидова боротьба - боротьба за iснування мiж органiзмами рiзних бiологiчних видiв.
  
  мiкобiОнт
  Мiкобiонт - грибковий компонент (один з двох компонентiв, нарiвнi з водоростями) у складi лишайникiв.
  
  мiкорИза
  Мiкориза - форма тривалого спiвжиття (що бiльш-менш вiдповiдає характеру симбiозу) грибiв iз вищими рослинами. Розрiзняють ектотрофну мiкоризу (при якiй мiцелiй гриба обплiтає кiнцевi вiдгалуження коренiв, утворюючи на них так званi мiкоризнi чохли; напр., у багатьох чагарникових i деревних рослин) та ендотрофну (коли мiцелiй поширюється в тканинах рослини-хазяїна, зокрема у корiннi); ендотрофна мiкориза характерна для багатьох вересових та орхiдей.
  
  мiкотрОфнi
  Мiкотрофнi рослини, мiкотрофи - тi рослини, якi нормально ростуть i розвиваються лише при наявностi мiкоризного контакту з грибами, за допомогою яких рослини одержують поживнi речовини. Типовi мiкотрофи - хвойнi, майже всi орхiдеї, пшениця i кукурудза, бук, дуб, граб, ячмiнь.
  
  мiкотрОфнiсть
  Мiкотрофнiсть - живлення вищих рослин за допомогою мiкоризних грибiв.
  
  мiкофлОра
  Мiкофлора - сукупнiсть видiв грибiв, якi населяють певну територiю; взагалi мiкофлора планети - сукупнiсть усiх видiв грибiв земної кулi.
  
  Мiкроелементи в органiзмах - хiмiчнi елементи, що мiстяться в органiзмах у вiдносно малих кiлькостях - у тисячних i менших частках вiдсотка. Бiльшiсть мiкроелементiв - метали. В тканинах рiзних органiзмiв виявлено близько 70 мiкроелементiв - залiзо, магнiй, хром, мiдь, цинк, молiбден та iн.
  Майже всi мiкроелементи є абсолютно необхiдними для нормальної життєдiяльностi живих органiзмiв, бо М. входять до складу рiзноманiтних бiологiчно активних сполук органiзму: напр., залiзо - до гемоглобiну й деяких пiгментiв. Мiкроелементи вiдiграють важливу роль у регулюваннi процесiв обмiну речовин. Нестача (чи, навпаки, пiдвищений вмiст) деяких М. у водi та харчових продуктах призводить, як правило, до виникнення захворювань, iнколи дуже тяжких. Результати опрацювання проблеми бiологiчної ролi мiкроелементiв, що було розпочате академiком В.I.Вернадським (у 1891 роцi), застосовуються у тваринництвi, рослинництвi, медицинi.
  
  мiкроклIмат
  Мiкроклiмат - клiмат приземного шару атмосферу, зумовлений характером земної поверхнi, зокрема рельєфом.
  
  мiкроорганIзми
  Мiкроорганiзми - рослиннi й твариннi органiзми, якi можна побачити лише пiд мiкроскопом; напр., плiсеневi гриби, вiруси, бактерiї та iн.
  Поширенi у водi, грунтi, органiчних рештках, кишечнику тварин i людини. Мiкроорганiзми беруть активну участь у кругообiгу речовин; розкладаючи твариннi й рослиннi рештки, вони здiйснюють мiнералiзацiю органiчних речовин, є фактором родючостi грунту i продуктивностi водойм.
  
  мiкрорельЄф
  Мiкрорельєф - невеликi форми рельєфу, горизонтальнi розмiри елементiв якого варiюють вiд 2 до 20 метрiв, а вертикальнi - вiд 1 до 2 м; напр., невеликi бархани в пустелi, западини в степу. Елементи мiкрорельєфу позначаються на картах масштабу 1:500, 1:1000.
  
  мiкротЕрми
  Мiкротерми - органiзми, якi живуть у середовищi з порiвняно низькими температурами, здатнi закiнчувати життєвий цикл в умовах короткого й холодного лiта.
  
  мiкротОп
  Мiкротоп - невеличка частина бiоценотичного середовища, що являє собою мiсце iснування певних мiкропопуляцiй; може бути стовбуром поваленого дерева, трупом тварини та iн.
  
  мiкрофлОра
  Мiкрофлора - сукупнiсть мiкроорганiзмiв у певному середовищi (водi, грунтi. повiтрi); визначається умовами середовища й пристосованiстю до них окремих видiв мiкроорганiзмiв.
  
  мiксотрОфнi
  Мiксотрофнi органiзми - тi, що мають мiшаний тип живлення, автотрофне (неорганiчними речовинами внаслiдок фотосинтезу чи хемосинтезу) й гетеротрофне (готовими органiчними речовинами); напр., комахоїднi рослини (майже 500 видiв у свiтi, з них в Українi 12 - альдрованда пухирчаста, росичка та iн.; зазвичай ростуть на субстратах, бiдних на мiнеральнi речовини, зокрема на сполуки азоту, отже перетравлюванi тварини служать їм додатковим джерелом живлення), сiркобактерiї, залiзобактерiї.
  
  мiксотрОфнiсть
  Мiксотрофнiсть - мiшаний тип живлення, який полягає у тому, що органiзм, крiм живлення неорганiчними речовинами, засвоює готовi органiчнi речовини.
  
  мiмIкрiя
  Мiмiкрiя - подiбнiсть одних рослин i тварин (або їхнiх органiв) до iнших рослин i тварин чи до предметiв навколишнього середовища. У тварин мiмiкрiя має функцiю захисного пристосування, що сприяє виживанню; у рослин служить переважно для приваблювання корисних комах або вiдлякування комах шкiдливих; напр., подiбнiсть деяких метеликiв до пожовклого чи сухого листя; ловильнi апарати комахоїдних рослин мають яскраве привабливе забарвлення й видiляють пахучу речовину.
  
  мiнералiзАцiя
  Мiнералiзацiя - 1) концентрацiя солей у водах; 2) процес перетворення органiчних речовин (решток рослин i тварин) у мiнеральнi, що вiдбувається за допомогою рiзних мiкроорганiзмiв.
  
  Мiнеральне живлення - процес поглинання i засвоєння рослиною потрiбних елементiв живлення з мiнеральних речовин. Складається з поглинання коренями неорганiчних сполук, перемiщення їх по органах рослин, включення їх до синтезу органiчних речовин i використання цих речовин у процесi росту й розвитку рослин.
  
  мiнлИвiсть
  Мiнливiсть - 1) наявнiсть рiзнорiдностi й вiдмiн мiж особинами одного бiологiчного виду.
  2) властивiсть органiзмiв набувати нових ознак або втрачати попереднi пiд впливом рiзноманiтних факторiв; розрiзняють мiнливiсть органiзмiв генотипну (спадкову) й фенотипну (тобто неспадкову), iндивiдуальну й групову.
  3) виникнення змiн у процесi iсторичного розвитку систематичної групи чи бiотичного угруповання (популяцiї, бiологiчного виду, бiоценозу).
  Мiнливiсть поряд iз добором i спадковiстю є основою органiчної еволюцiї, взагалi основою еволюцiї органiчного свiту.
  
  мiрмекохОри
  Мiрмекохори - рослини, дiаспори (тобто плоди, насiння, iншi зачатки) яких поширюються мурашками; напр., фiалка, медунка, чистотiл й iн.
  
  мiрмекохОрiя
  Мiрмекохорiя - див. Зоохорiя.
  
  мiсцезнахОдження
  Мiсцезнаходження - географiчний пункт, де був знайдений чи спостерiгався окремий вид рослини або тварини.
  
  мiсцезростАння
  Мiсцезростання - дiлянка сушi (або водойми), зайнята видом рослини, популяцiєю чи синузiєю, з усiма необхiдними для їх iснування умовами.
  
  мiсцеполОження
  Мiсцеположення, мiсце iснування - 1) певна бiль-менш значна дiлянка сушi (чи акваторiї) з певними умовами, де iснує даний вид живого органiзму;
  2) просторова обмежена сукупнiсть умов абiотичного та бiотичного середовища, що забезпечує весь цикл розвитку особин, популяцiй або виду в цiлому; 3) мiсце iснування фiтоценозу.
  
  моделювАння
  Моделювання - дослiдження будови, функцiонування, динамiки й розвитку реальних екосистем, бiоценозiв, угруповань, зв"язкiв i процесiв усерединi їх та мiж ними, а також з iншими явищами реальностi за допомогою моделей. Складається з трьох етапiв: створення моделi, дослiдження об"єкта за допомогою рiзних операцiй з моделями, перенесення одержаних знань на реальний прототип моделi.
  
  модифiкАцiя
  Модифiкацiя - неспадкова змiна будь-якої ознаки або властивостi органiзму пiд впливом зовнiшнiх умов. Є результатом взаємодiї процесiв розвитку органiзму з середовищем, тобто реалiзацiї генетичної iнформацiї в iндивiдуальному розвитку особини. Модифiкацiя має пристосувальне значення для органiзмiв.
  
  монiтОрiнг
  Монiторинг - система тривалих спостережень за змiною екосистем та бiосфери; спостереження за певними об"єктами чи явищами.
  
  Монiторинг навколишнього середовища - спостереження за станом навколишнього середовища з метою попередження виникнення критичних ситуацiй (пiдвищення загазованостi повiтря та iн.), шкiдливих або загрозливих для здоров"я людей та живих органiзмiв.
  
  монобiОнт
  Монобiонт - органiзм, який завжди живе у середовищi лише однiєї фази (водної чи повiтряної) або в хазяїнах (тобто всерединi; стосовно життя паразитiв), якi iснують у середовищi однiєї фази.
  
  монокАрпiки
  Монокарпiки - рослини, якi плодоносять лише раз у життi, пiсля чого вiдмирають. До монокарпiкiв належать усi однорiчники (однорiчнi рослини, особливо у помiрних широтах), що живуть лише один вегетацiйний перiод (гречка, просо та iн.), дворiчнi (напр., капуста, буряки), деякi багаторiчнi рослини (зокрема бамбук, агава).
  
  монофАги
  Монофаги - 1) вузькоспецiалiзованi паразити, якi пристосувалися до хазяїна одного певного бiологiчного виду, й деякi сапрофiти, що живуть лише на певному субстратi.
  2) тварини з вузькою спецiалiзацiєю живлення, що живляться бiомасою чи мортмасою лише одного виду рослин або тварин.
  
  монофАгiя
  Монофагiя, одноїднiсть - iснування тваринного органiзму за рахунок лише одного виду корму. Властива здебiльшого комахам (що пройшли вiдносно довший еволюцiйний шлях та досягли у багатьох випадках значної спецiалiзацiї), якi живляться одним видом рослин, та внутрiшнiм паразитам (найпростiшим, багатьом червам), що втратили iнший вибiр, зайнявши цю екологiчну нiшу.
  
  моноценОз
  Моноценоз - рослинне угруповання, яке складається лише з одного виду рослин - напр., заростi очерету в природних бiоценозах, або заростi циклахени в рудеральних мiсцезнаходженнях.
  
  Морозостiйкiсть рослин - здатнiсть витримувати вплив низьких температур (нижче нуля), яка виникла у процесi еволюцiйного iсторичного розвитку рослин пiд впливом вiдповiдних умов зовнiшнього середовища.
  
  мортмАса
  Мортмаса - утворена бiоценозом i вiдмерла (мертва) органiчна речовина, кiлькiсть якої виражається в одиницях маси, вiднесених до одиниць площi чи об"єму.
  
  мОрфа
  Морфа - морфологiчно видiлена форма (фенотип) усерединi бiологiчного виду чи популяцiї, тобто група особин, якi набули певних не властивих типовим представникам виду ознак пiд впливом рiзноманiтних змiн факторiв середовища.
  
  морфОзи
  Морфози - неспадковi змiни органiзму, спричиненi дiєю зовнiшнiх факторiв (зокрема температури, дiєю хiмiчних речовин, радiацiї) у раннi перiоди розвитку особини. Морфози є формою неспадкової iндивiдуальної мiнливостi й не мають пристосувального значення.
  
  МСОП, мiжнародна спiлка охорони природи й природних ресурсiв - неурядова мiжнародна органiзацiя, що проводила дослiдження й пропаганду охорони природи i рацiонального використання природних ресурсiв; була створена у 1948 роцi з iнiцiативи ЮНЕСКО.
  
  мульчувАння
  Мульчування - покриття поверхнi грунту рiзними матерiалами з метою зниження випаровування вологи з грунту, регулювання температури, боротьби з бур"янами та iн. Для мульчування найчастiше використовують солому, тирсу, торф, толь.
  
  мутагЕни
  Мутагени - хiмiчнi, фiзичнi й iншi фактори, що спроможнi викликати мутацiю. Мутагенами можуть бути рiзнi випромiнювання, вiруси, хiмiчнi сполуки. Ефективнiсть дiї мутагенiв значно варiює залежно вiд їхнього типу, дози, фiзiологiчного стану органiзму та багатьох зовнiшнiх факторiв.
  
  мутагЕннiсть
  Мутагеннiсть - здатнiсть фактора (напр., температури, хiмiчних сполук, рiзноманiтних випромiнювань, вiрусiв) спричинити раптовi спадковi змiни органiзму - тобто МУТАЦIЇ.
  
  мутАцiї
  Мутацiї - раптовi спадковi змiни органiзму або/та окремих його частин, ознак i властивостей. Мутацiї пов"язанi iз змiнами структур генiв та хромосом. Являють собою матерiал для природного добору в еволюцiйному процесi.
  
  мутуалIзм
  Мутуалiзм - форма симбiозу, коли спiвжиття однаково вигiдне обом бiологiчним видам.
  
  
  Н
  
  набУтi
  Набутi ознаки - риси, вiдсутнi у предкiв даної особини, якi з"явилися в органiзмi протягом його iндивiдуального розвитку пiд впливом змiни умов життя. Набутi ознаки не закрiплюються генетично й не передаються нащадкам.
  
  навкОлишнє
  Навколишнє середовище - 1) середовище iснування органiзмiв, яке їх оточує; 2) умови iснування й обмiну речовин та енергiї органiзмiв iз навколишнiм свiтом.
  
  Нагляд санiтарний - форма адмiнiстративного нагляду, що здiйснюється державною санiтарною iнспекцiєю (зокрема спостереження за гiгiєнiчним станом води, повiтря, населених пунктiв).
  
  Надiйнiсть екологiчна - здатнiсть екосистеми повнiстю саморегулюватися (у межах природних для певної системи добових, рiчних, сезонних або вiкових коливань) та самовiдновлюватися протягом сукцесiйного чи еволюцiйного вiдрiзка її iснування. Важливою характеристикою екологiчної надiйностi є збереження структури, функцiй i напряму розвитку екосистеми.
  
  Надiйнiсть природної системи - здатнiсть природної системи (ландшафту, бiоценозу) практично нескiнченно функцiонувати - у межах природних коливань - без рiзких змiн структури й функцiй.
  
  надсистЕма
  Надсистема екологiчна - екосистема вищого iєрархiчного рангу. Див. Iєрархiя екосистем.
  
  Надходження гранично допустиме - кiлькiсть речовини (забруднювача), яка надходить на певну площу за одиницю часу, утворюючи концентрацiї, що не перевищують гранично допустимi.
  
  нанIзм
  Нанiзм - карликовiсть; форма морфологiчної адаптацiї рослин до життя в несприятливих умовах навколишнього середовища (напр., холоду, низької родючостi грунту), коли вони не досягають нормальних для даного виду розмiрiв. Карликовiсть особливо характерна для рослин полярних i високогiрних областей; напр., карликовi верби й карликова береза, карликова канадська ялина та iн.
  
  натуралiзАцiя
  Натуралiзацiя - здатнiсть рослин i тварин приживатись i давати життєздатне потомство у нових для цих бiологiчних видiв природних бiоценозах. При цьому органiзм пристосовується не лише до нових екологiчних умов, а й до нового живого оточення - рослин i тварин, мiкроорганiзмiв.
  
  нЕйстон
  Нейстон - сукупнiсть органiзмiв, якi плавають на поверхнi води або прикрiпленi до її поверхневої плiвки; як правило, це личинки комарiв, одноклiтиннi водоростi, клопи й найпростiшi. Н. входить до складу особливого бiогоризонту водної екосистеми.
  
  нейтралIзм
  Нейтралiзм - спiвжиття бiологiчних видiв, коли жоден з них не зазнає впливу iншого.
  
  нейтрофIльнi
  Нейтрофiльнi рослини - тi, що вiддають перевагу нейтральному середовищу для свого розвитку.
  
  некрОз
  Некроз - змертвiння частини живого органiзму. Н. зумовлюється впливом рiзних несприятливих факторiв (чи одночасною дiєю рiзних подiбних факторiв) - променевої енергiї, перегрiвання, морозу, впливом отруйних речовин та iн.
  
  некрофАги
  Некрофаги, трупоїди - органiзми, що пристосувалися iснувати за рахунок живлення мертвими тваринами.
  
  некрофIт
  Некрофiт - органiзм, який розвивається на мертвому органiчному субстратi.
  
  нектОн
  Нектон - сукупнiсть водяних тварин, пристосованих до активного плавання; у водяних екосистемах разом з планктоном утворює загальний бiогоризонт.
  
  необiОнти
  Необiонти - занесенi (людиною i природними агентами, зокрема вiтром i течiєю води) види рослин i тварин.
  
  неоендЕмiки
  Неоендемiки - ендемiчнi для певної територiї чи акваторiї форми (пiдвиди, бiологiчнi види), якi виникли вiдносно нещодавно й не встигли поширитися.
  
  неотенIя
  Неотенiя - передчасне завершення онтогенезу рослинних i тваринних органiзмiв, коли у них на раннiх стадiях розвитку настає статева зрiлiсть, зявляються репродуктивнi органи. Н. у рослин проявляється у тому, що особини, якi цвiтуть i плодоносять, зберiгають морфологiчнi особливостi, характернi для попереднього вiку розвитку. З Н. та скороченням життєвого циклу iнколи зв"язують походження однорiчних рослин вiд, напр., дворiчних та багаторiчних.
  
  неофIти
  Неофiти - рослини, якi нещодавно з"явилися у складi мiсцевої флори. Можуть бути занесенi людиною чи природними агентами.
  
  нiтрифiкАтори
  Нiтрифiкатори - автотрофнi мiкроорганiзми, що здатнi одержувати енергiю для життєдiяльностi за рахунок окислення неорганiчних сполук азоту (амонiйних солей, амiаку); напр., нiтробактер, нiтрозомонас.
  
  нiтрифiкАцiя
  Нiтрифiкацiя - бiохiмiчний процес, у результатi якого амiак i амонiйнi солi окисляються до азотної кислоти. Н. здiйснюється за участю нiтрифiкуючи бактерiй. Завдяки нiтрифiкацiї азот у грунтi переходить у форму, доступну вищим рослинам.
  
  нiтрофIльнi
  Нiтрофiльнi рослини, нiтрофiли, азотолюби - рослини, що добре плодоносять i взагалi ростуть на грунтах, де мiститься значна кiлькiсть засвоюваного азоту (солей азотної кислоти, амонiю); напр., соняшник, пшениця, полин гiркий, кропива дводомна.
  
  ноосфЕра
  Ноосфера - частина бiосфери, де вплив розумової дiяльностi людини стає основним визначальним фактором її розвитку, провiдним фактором розвитку єдиної системи "людство - природа".
  Термiн саме у цьому значеннi введено на початку минулого (ХХ-го) сторiччя; близький до понять антропосфера, техносфера i соцiосфера. За В.I.Вернадським, який розвинув це поняття, ноосфера - це якiсно новий етап у розвитку бiосфери, що досягається цiлеспрямованою глобальною перебудовою її в iнтересах усього людства.
  
  Норма санiтарно-гiгiєнiчна -
  
  
  О
  
  Об"єкт iндикацiї - фактори середовища, якi оцiнюються за рослиннiстю. Об"єктами iндикацiї можуть бути рiзноманiтнi едафiчнi фактори (напр., зволоження, засолення, реакцiя грунтового розчину, рiвень грунтових вод), клiматичнi фактори (клiмат взагалi), стан атмосфери, забруднення середовища та iн.
  
  Об"єкт охорони - бiологiчний вид, популяцiя, пам"ятка природи, що юридично (тобто на пiдставi закону, вiдомчої постанови) знаходиться пiд охороною.
  
  Об"єкт рекреацiйний - мiсце, що бiльш-менш систематично використовується людиною для вiдпочинку; напр., узлiсся, галявина, озеро та береги рiчки й iн.
  
  облiгАтний
  Облiгатний - органiзм, пов"язаний iз певними факторами, пристосований розвиватися лише у певних умовах.
  
  Облiгатнi анаероби - органiзми, пристосованi винятково до життя без кисню.
  
  Облiгатнi аероби - органiзми, пристосованi до життя винятково в умовах доступу кисню. Див. Аероби та Безумовнi аероби.
  
  Облiк ресурсiв - натуральне виявлення кiлькостi та якостi природних ресурсiв.
  
  Обмежуючий фактор - фактор, який припиняє або затримує той чи iнший процес.
  
  Обмiн речовин - процес надходження речовин зовнiшнього середовища й перетворення їх на складовi компоненти органiзму та виведення з нього кiнцевих продуктiв життєдiяльностi; одна з головних ознак життя. Завдяки обмiну речовин забезпечуються усi прояви життя - рухомiсть, рiст, розмноження, подразливiсть, сталiсть внутрiшнього середовища органiзму, пристосування до рiзних функцiональних станiв й умов iснування. Див. Метаболiзм.
  
  Оболонка бiогеоценотична - див. Бiогеоценотичний покрив.
  
  обопIльний
  Обопiльний паразитизм - спiвжиття двох видiв органiзмiв, якi взаємно використовують речовини один одного для живлення. Напр., взаємини бобових рослин та бульбочкових бактерiй.
  
  озелЕнення
  Озеленення - культивування рослин на вiльних вiд забудови й дорiг територiях населених пунктiв, промислових пiдприємств та iн., з метою полiпшення якостi навколишнього середовища.
  
  озоносфЕра
  Озоносфера, озоновий екран - шар озону (тобто шар тривалентного кисню) в атмосферi на висотi 20-25 км; завдяки високiй концентрацiї озону тут iнтенсивно вбирається ультрафiолетова частина сонячної радiацiї, тому озоносфера має винятково важливе значення для розвитку життя на поверхнi планети, перешкоджаючи проникненню згубного для всього живого ультрафiолетового промiння.
  
  оксилогiгрофIти
  Оксилогiгрофiти - ГIГРОФIТИ, пристосованi до iснування в умовах кислого середовища.
  
  оксиломезофIти
  Оксиломезофiти - МЕЗОФIТИ, якi ростуть на кислих грунтах.
  
  оксилофIти
  Оксилофiти - рослини, що ростуть на кислих грунтах.
  
  окультУренi
  Окультуренi фiтоценози - природнi фiтоценози, змiненi вiдповiдно до потреб людини; напр., полiпшенi сiножатi.
  
  олiгосапрОби
  Олiгосапроби, олiгосапробнi органiзми - див. Олiгосапробiонти.
  
  Олiгосапробiонти - органiзми, що живуть у водоймах iз чистою водою, не забрудненою органiчними речовинами; напр., численнi тварини (зокрема форель i стерлядь), iнколи квiтковi рослини, зеленi й дiатомовi водоростi.
  
  олiготрОфи
  Олiготрофи - органiзми, невибагливi (чи маловибагливi) до наявностi поживних речовин у середовищi iснування; напр., сфагновi мохи, личинки деяких комах, що iснують в олiготрофних водоймах. Див. Олiготрофнi рослини.
  
  олiготрОфнi
  Олiготрофнi рослини - тi, що ростуть на неродючих, бiдних на мiнеральнi речовини грунтах; напр., сосна звичайна, бiловус, берiзка польова та iн.
  Див. Олiготрофи.
  
  олiгофАги
  Олiгофаги - тварини, якi живляться бiомасою (або мортмасою) лише небагатьох видiв рослин чи тварин. Трофiчнi зв"язки олiгофагiв характеризуються значною стiйкiстю; напр., колорадський жук живиться рослинами з родини пасльонових.
  
  олiгофАгiя
  Олiгофагiя - живлення тваринних органiзмiв небагатьма певними видами кормiв - напр., комахами, цибулинами, насiнням деревних рослин, вегетативними частками трав"янистих рослин, та iн.
  
  омброфIли
  Омброфiли - органiзми, якi витримують тривалi дощi.
  
  омброфIти
  Омброфiти - рослини, якi використовують вологу атмосферних опадiв; характеризуються поверхневим розмiщенням кореневої системи.
  
  омброфОби
  Омброфоби - органiзми, якi не витримують тривалих дощiв.
  
  Опадання листкiв, квiток, плодiв - передчасне вiдокремлення вiд рослин квiток, листкiв i плодiв унаслiдок впливу несприятливих умов середовища - надмiрної сухостi або/та загазованостi повiтря, ураження шкiдниками, хворобами, заморозками та iн.
  
  Оптимальнi умови - найбiльш сприятливi для життєдiяльностi певного органiзму умови зовнiшнього середовища.
  
  Оптимiзацiя навколишнього середовища - система заходiв по приведенню навколишнього середовища у стан, найбiльш вiдповiдний потребам життя й дiяльностi людини.
  
  Оптимiзацiя ландшафту - система заходiв, спрямованих на збiльшення продуктивностi, фаунiстичного й флористичного багатства, естетичностi ландшафту; напр., перетворення природного лiсу в лiсопарк.
  
  Оптимiзацiя рослинностi - система заходiв, спрямованих на приведення рослинностi у стан, який найбiльше вiдповiдає потребам людини.
  
  Оптимум
  Оптимум - 1) значення фактора, яке вiдповiдає найкращим показникам життєдiяльностi органiзму. Один з кардинальних "вузлiв" дiї екологiчного фактору на органiзм.
  2) сукупнiсть найсприятливiших умов для життєдiяльностi органiзму чи перебiгу фiзiологiчного процесу або/та бiохiмiчної реакцiї.
  
  Оптимум бiоценотичний - найкращi умови, в яких популяцiя даного бiологiчного виду може виконувати найбiльшу ценотичну роль (напр., бути домiнантою), зберiгаючи нормальну життєвiсть i досягаючи великої чисельностi й продуктивностi.
  
  Оптимум екологiчний - 1) динамiчно-балансове поєднання компонентiв середовища, яке забезпечує у межах їхнiх природних циклiчних коливань рiвновагу в екосистемi.
  2) умови, в яких спостерiгається найкраща життєвiсть бiологiчного виду - здатнiсть до розмноження, перевага у мiжвидових вiдносинах, пристосованiсть до певних екологiчних факторiв та iн.
  
  Органiзм - будь-яка жива iстота. Розрiзняють багатоклiтиннi (переважна бiльшiсть грибiв i тварин, вищi рослини), одноклiтиннi (напр., бактерiї, одноклiтиннi водоростi, найпростiшi) i неклiтиннi (вiруси) органiзми. Головними (основними) властивостями багатоклiтинних i одноклiтинних органiзмiв є подразливiсть, мiнливiсть й спадковiсть, пристосованiсть до умов iснування i здатнiсть розмножуватись i рости, та найбiльш важливе - це безперервний обмiн речовинами з навколишнiм середовищем, який зумовлює самооновлення.
  
  Органiзм-iндикатор - 1) органiзм iз вузькими межами екологiчної пристосованостi, який своєю поведiнкою, змiною фiзiологiчних реакцiй, зовнiшнього вигляду або самою наявнiстю може вказувати на змiни середовища або на певнi його характеристики, природнi чи антропогеннi; напр., може бути показником певних властивостей грунту або води.
  2) органiзм-iндикатор бiоценотичний (див. Стенобiонт), пристосований лише до життя у певнiй екосистемi, бiоценозi, що дає можливiсть вiдрiзняти одне природне утворення вiд iншого. Див. Iндикатор забруднення.
  
  Органiзм-пiонер - вид органiзму, який першим поселяється на дiлянцi, позбавленiй живих iстот, i своєю життєдiяльнiстю готує середовище для органiзмiв iнших бiологiчних видiв та для утворення угруповань.
  
  Органiчна речовина екосистеми - маса органiчних речовин у межах тiєї чи iншої екосистеми, що складається з маси живої речовини органiзмiв, гумусу, значної кiлькостi продуктiв розкладу мортмаси й видiлень органiзмiв.
  
  Органiчний свiт, жива природа - сукупнiсть усiх живих органiзмiв.
  
  ординАцiя
  Ординацiя - один з методiв екологiчного аналiзу, який полягає у розподiлi бiологiчних видiв, угруповань, їх описiв або спискiв флори i фауни за рядом градiєнтiв будь-якого визначального або корелюю чого фактора.
  
  ореофIти
  Ореофiти - гiрськi рослини.
  
  орнiтофАуна
  Орнiтофауна - сукупнiсть птахiв, якi населяють певну територiю, або трапляються за будь-який вiдрiзок часу (останнє стосується переважно перелiтних птахiв). За характером перебування на певнiй територiї розрiзняють птахiв, що гнiздяться, осiлих, перелiтних i зимуючих.
  
  орнiтофiлIя
  Орнiтофiлiя - запилення квiток за допомогою птахiв; спостерiгається частiше в тропiках та субтропiках, у помiрних широтах майже не вiдбувається.
  
  орнiтохОри
  Орнiтохори - рослини та гриби, насiння й спори яких поширюються виключно (або переважно) птахами.
  
  орнiтохОрiя
  Орнiтохорiя - поширення плодiв та насiння рослин за допомогою птахiв. Див. Зоохорiя.
  
  орографIчнi
  Орографiчнi фактори - елементи неорганiчного середовища iснування органiзмiв, зумовленi особливостями рельєфу - напр., висотою над рiвнем моря, експозицiєю схилiв та iн.
  
  ортотропIзм
  Ортотропiзм - орiєнтацiя ростучих органiв рослин паралельно напрямку дiяння подразника - в бiк подразника (позитивний ортотропiзм) або вiд нього, тобто у протилежному напрямку (негативний ортотропiзм).
  Див. Тропiзм.
  
  Освiта природоохоронна - система освiти, спрямована на засвоєння елементiв теорiї та практики охорони природи, на формування у людини екологiчного свiтогляду, природоохоронної свiдомостi. Взагалi природоохоронна освiта може (й повинна) починатися у середнiй школi та дошкiльних закладах, пiдтримуватися родиною i соцiумом, продовжуватися у вищих навчальних закладах.
  
  осОбина
  Особина - окремий живий органiзм, який має всi ознаки, властивi певному бiологiчному виду (до якого належить), i в той же час має певнi iндивiдуальнi (морфологiчнi й фiзiологiчнi) особливостi, що вiдрiзняють його вiд iнших органiзмiв цього виду.
  
  Основи природоохоронного законодавства - сукупнiсть найважливiших норм i юридичних принципiв, згiдно з якими будується законодавство з охорони природи й навколишнього природного середовища.
  
  острiвнЕ
  Острiвне мiсцезнаходження - частина мiсцезнаходження, вiдокремлена вiд суцiльного ареалу.
  
  Охорона природи - 1) наука про збереження природи та її рацiональне використання.
  2) система науково обґрунтованих заходiв, спрямованих на пiдтримання рацiональної взаємодiї мiж дiяльнiстю людини й навколишнiм середовищем, що забезпечує збереження та вiдновлення природних ресурсiв нашої планети, запобiгає негативним наслiдкам прямого та побiчного впливу дiяльностi суспiльства на природу (див. Антропогенний вплив на бiосферу). Охоронi пiдлягають рослинний i тваринний свiт, вода, повiтря, грунт, мiнеральнi багатства й iншi групи природних ресурсiв бiосфери. Мiж екологiєю та О.п. iснує тiсний зв"язок. Можливостi екологiї в галузi О.п. визначенi суттю її як науки про зв"язки органiзмiв iз середовищем. Саме екологiя допомагає усвiдомити природу як єдине цiле й вiдповiдно до цього визначити стратегiю охорони її ресурсiв на вiдносно тривалу перспективу.
  
  Охорона природи правова - 1) сукупнiсть державних заходiв, закрiплених у правi, що спрямованi на збереження, вiдновлення та полiпшення природних умов.
  2) розробка юридичних норм, пов"язаних iз охороною природи.
  
  Охорона природного середовища - комплекс мiжнародних, державних i регiональних адмiнiстративно-господарських, громадських та соцiально-полiтичних заходiв, спрямованих на забезпечення збереження (або/та вiдновлення) фiзичних, бiологiчних та хiмiчних параметрiв рацiонального функцiонування природних систем у межах, необхiдних для збереження оптимального стану навколишнього середовища.
  
  Охорона рослин - комплекс мiжнародних, державних та регiональних адмiнiстративно-господарських та громадських заходiв, спрямованих на збереження популяцiйно-видового складу рослин i пiдтримання їх чисельностi на рiвнi, що забезпечує їх iснування.
  
  Охорона середовища життя - сукупнiсть рiзноманiтних заходiв, спрямованих на збереження природи нашої планети у станi, який вiдповiдає еволюцiйним потребам сучасної бiосфери та її живих органiзмiв (не виключаючи людину), якi не можуть iснувати без вiдповiдних параметрiв природного оточення.
  
  Охорона тварин - комплекс мiжнародних, державних та регiональних адмiнiстративно-господарських та громадських заходiв, спрямованих на збереження популяцiйно-видового складу (якiсного та кiлькiсного, тобто й збереження чисельностi) переважно рiдкiсних i зникаючих тварин, середовища їх iснування, та на пiдтримання їх чисельностi на рiвнi, який забезпечує цiм тваринам iснування й розмноження.
  
  Очищення води - усунення стороннiх домiшок з води бiологiчними, фiзико-хiмiчними та механiчними методами.
  
  Очищення повiтря - усунення з повiтря стороннiх домiшок i доведення його якостi до природного стану фiзико-хiмiчними методами.
  
  Очищення стiчних вод - видалення iз стiчних вод забруднювачiв (органiзмiв або/та речовин) механiчними, бiологiчними й фiзико-хiмiчними методами. Один з найважливiших заходiв охорони природи i навколишнього середовища вiд забруднення.
  
  
  П
  
  палеоеколОгiя
  Палеоекологiя - наукова галузь, що вивчає екологiю викопних органiзмiв; разом з тафономiєю (термiн запровадив у 1940 роцi Iван Єфремов, видатний вчений та письменник-фантаст, засновник цiєї галузi науки) є галузями палеонтологiї. Див. Тафономiя.
  
  Пам"ятки природи - рiдкiснi та визначнi об"єкти живої та неживої природи, що видiленi пiд охорону на територiях невеликого розмiру. П.п. дуже цiннi у науковому, культурно-естетичному, освiтньому й iсторико-меморiальному значеннi.
  
  панбiосфЕра
  Панбiосфера - шари атмосфери, частина лiтосфери й уся гiдросфера, де постiйно або тимчасово присутнi живi органiзми.
  
  пантофАги
  Пантофаги - всеїднi органiзми.
  
  парабiОз
  Парабiоз - 1) метод штучного з"єднання через кровоносну й лiмфатичну системи двох (рiдше кiлькох) тварин з метою вивчення взаємного впливу їхнiх органiв i тканин.
  2) стан живої тканини, що характеризується оборотною втратою здатностi до проведення збудження; спричинений дiянням рiзноманiтних подразникiв (фiзичних, зокрема електричного струму, та хiмiчних).
  Явище парабiозу вiдкрив i вивчив М.Є.Введенський. у розвитку парабiозу розрiзняють стадiї - провiзорну, або зрiвняльну (на цiй стадiї слабкi й сильнi подразнення певної дiлянки нерва спричинюють однаковi скорочення м"яза), парадоксальну (слабкi подразнення викликають сильнiшу реакцiю, нiж сильнi подразнення), та гальмiвну (тканина взагалi не реагує на слабкi й сильнi подразнення). якщо на тканину в стадiї парабiозу продовжують дiяти подразники, вона, як правило, вiдмирає. Вивчення парабiозу показало, що процеси гальмування й збудження в органiзмi взаємозв"язанi.
  
  парабiосфЕра
  Парабiосфера - шари атмосфери мiж 6 (7) та 60 (до 80) км над поверхнею Землi, куди живi органiзми iнколи потрапляють випадково i де вони можуть тимчасово iснувати, але не розмножуватися.
  
  Паразит - органiзм, який живе на поверхнi або в органах i тканинах iнших живих iстот (живителiв), живиться за їх рахунок, одержуючи вiд них готовi органiчнi речовини, та завдає живителям певної шкоди. Розрiзняють ендопаразити (селяться усерединi живителя) й ектопаразити (залишаються на поверхнi органiзму живителя). Паразити є серед багатьох груп тварин i рослин, вiрусiв та бактерiй. Типовими рослинами-паразитами, напр., є повитиця європейська, петрiв хрест.
  
  Паразит облiгатний - органiзм, зовсiм не здатний самостiйно iснувати (жити й розмножуватися) без живлення за рахунок певного бiологiчного виду - живителя.
  
  Паразит факультативний - органiзм, який здатен жити й розмножуватися вiдносно самостiйно, тобто не живлячись за рахунок живителя. Найчастiше паразитує на особинах виду живителя, у якого знижена життєстiйкiсть.
  
  паразитИзм
  Паразитизм - одна з форм взаємин мiж органiзмами рiзних бiологiчних видiв, БIОТРОФIЯ, коли представник одного виду (паразит) iснує за рахунок органiзму iншого виду (живителя), органiзм живителя становить середовище для життя органiзму й джерело живлення. При цьому життєдiяльнiсть органiзму живителя пригнiчується, iнодi вiн гине. Залежно вiд тривалостi безпосереднього контакту паразитiв iз живителем розрiзняють П. тимчасовий, коли паразит лише деякий час перебуває в органiзмi живителя, напр., саме пiд час живлення (деякi двокрилi кровосиснi й клопи), та П. стацiонарний, коли паразит перебуває усерединi органiзму живителя протягом основного перiоду свого життя. П. - надзвичайно поширене явище у природi, його можна виявити у будь-якому бiоценозi. Паразитизм найбiльш поширений серед нижчих рослин i тварин, вiрусiв та бактерiй.
  
  Парковий ландшафт - зрiдженi лiси природного та штучного походження, що iснують у рiзних зонах.
  
  парцЕли
  Парцели - структурнi частини бiоценозу, що вiдповiдають елементам горизонтального розчленування його залежно вiд складу iнгредiєнтiв i домiнантiв, щiльностi їх популяцiй, енергетичного значення та особливостей бiоценотичного середовища. За своїм походженням П. бувають корiнними, похiдними й антропогенними. Дуже виражена парцелярнiсть проявляється у мозаїчностi бiоценозiв, характерна зокрема й для деяких урбанофлор.
  
  пасквАльна
  Пасквальна дигресiя - погiршення стану рослинних угруповань пiд впливом ВИПАСАННЯ.
  
  Патiєнти - види рослин, якi перемагають у боротьбi за iснування завдяки своїй витривалостi до несприятливих умов середовища. Розрiзняють П. екотопiчнi й фiтоценотичнi; патiєнти екотопiчнi - види, якi здатнi витримувати абiотичний стрес, якi мають фiзiолого-бiохiмiчнi пристосування для використання низьких ресурсiв середовища (пустельнi види, рослини тундри, галофiти й петрофiти); П. фiтоценотичнi зазнають i пристосованi витримувати ценотичний стрес з боку конкурентiв (це, напр., тiньовитривалi види лiсiв, ацидофiти сфагнових болiт).
  
  патогЕн
  Патоген - органiзм, який спричинює захворювання iншого органiзму.
  
  пауперизАцiя
  Пауперизацiя бiологiчна - явище збiднення видової рiзноманiтностi й генетичної iнформативностi екосистем у зв"язку з процесом денатуралiзацiї та бiогеоценотичного спрощення природно-територiальних комплексiв, зумовлених дiяльнiстю людини, зокрема технiчним прогресом, монокультурним лiсо- i сiльськогосподарським виробництвом, використанням генетично однорiдних сортiв культурних рослин i порiд свiйських тварин, забрудненням природного середовища, нерацiональним використанням бiотичних ресурсiв.
  
  педобiОнт
  Педобiонт - органiзм, який живе у грунтi.
  
  педосфЕра
  Педосфера - грунтовий шар нашої планети, частина бiосфери.
  
  Первинна продуктивнiсть - бiомаса пiдземних та надземних органiв рослин, а також енергiя та бiогеннi леткi речовини, що продукують продуценти (хемотрофи й автотрофи) екосистеми на одиницю площi за одиницю часу.
  
  Первинна рослиннiсть - природна рослиннiсть до змiн, яких вона зазнала, зокрема у часи до змiн, викликаних антропогенною дiяльнiстю.
  
  Первинний ареал - територiя (чи акваторiя), на якiй виник новий бiологiчний вид i з якої вiн згодом розселився.
  
  Первиннi екотопи - екотопи, що мають субстрат, вiльний вiд органiзмiв, який i ранiше не зазнав їхнього впливу, тобто вперше став доступним для заселення органiзмами; напр., екотопи рiчкових наносiв, кар"єрiв, гiрничорудних розробок, вiдвалiв та iн.
  
  Первиннi фактори - абiотичнi фактори або елементи неорганiчного фiзичного середовища; напр., сонячне свiтло, вода, материнська порода й iн.
  
  Перенаселенiсть - тимчасовий стан екосистеми, при якому чисельнiсть особин будь-якого бiологiчного виду перевищує величину, що вiдповiдає умовам нормального iснування популяцiї, тобто яку дозволяє ємнiсть середовища. Перенаселенiсть може виникнути внаслiдок особливо сприятливих умов розмноження або виживання окремих видiв. Перенаселенiсть супроводжується зазвичай iнтенсивною загибеллю особин iнших видiв. У результатi це призводить до посилення бiоценотичного добору й до вiдносної стабiлiзацiї чисельностi популяцiй. Частiше П. є досить природним явищем, але може бути й наслiдком порушення стабiльностi екосистем; напр., наслiдком винищення людиною деяких видiв хижакiв, що стримують чисельнiсть iнших видiв.
  
  Перетворення природи - антропогенна змiна сформованої екологiчної рiвноваги для пiдвищення бiологiчної чи господарської продуктивностi природних комплексiв. Може бути пов"язаним iз господарським освоєнням нових територiй або вiдновленням бiологiчної та iн. продуктивностi природних систем.
  
  Перешкода бiологiчна - будь-яка перешкода на шляху розселення органiзмiв, зумовлена конкуренцiєю, хижацтвом iнших видiв, вiдсутнiстю необхiдного живителя для паразитiв та iн. факторами.
  
  Перешкода фiзико-географiчна - клiматична, механiчна та будь-яка iнша фiзична чи хiмiчна (хiмiзм грунту або води) перешкода на шляху розселення органiзмiв.
  
  перифiтОн
  Перифiтон - мiкробiоценози та бiоценози, що виникають пiд час так званого обростання пiдводних скель, суден, деревних стовбурiв. Органiзми подiбних ценозiв належать до кiлькох життєвих форм.
  
  пертинЕнцiя
  Пертиненцiя - вплив рослин, їх популяцiй, угруповань на фiзичний стан їхнього бiоценотичного середовища й на зовнiшнi умови. Виражається головним чином через вплив на теплообмiн.
  
  пестицИди
  Пестициди - загальна назва хiмiчних речовин, що застосовуються для знищення чи зменшення чисельностi шкiдливих комах (iнсектициди), клiщiв (акарициди), хребетних тварин (зооциди), зокрема шкiдливих гризунiв, бур"янiв (гербiциди), грибiв (фунгiциди), патогенних бактерiй (бактерициди), нематод (нематоциди). Цi отрутохiмiкати можуть нищити одночасно й корисну фауну грунту, а при надмiрному нагромадженi - й мiкрофлору; отже, до використання пестицидiв треба пiдходити обережно, враховуючи можливi негативнi наслiдки.
  
  пiдлЕглi
  Пiдлеглi синузiї - синузiї, що займають певнi екологiчнi нiшi у середовищi фiтоценозу, в створеннi якого визначну роль виконує едифiкторна синузiя. Див. Едифiкатор.
  
  Пiк чисельностi - найбiльша чисельнiсть особин певної (даної) популяцiї; досягається у межах нормальної ритмiки (перiодично), або зрiдка пiд час масового розмноження. Видiляються багаторiчнi, вiковi, сезоннi П.ч.
  Науковi дослiдження й популяризацiя П.ч. яскраво вiдображена видатним вченим, письменником та митцем Сетоном-Томпсоном у книзi "Прерiї Арктики".
  
  пiкнобiосфЕра
  Пiкнобiосфера - один з термiнiв (вживається вiдносно рiдко), яким визначають найбiльш дiяльний шар бiосфери, де зосереджена основна маса живих органiзмiв, саме шар живої речовини.
  
  Пiрамiда бiомаси - спiввiдношення мiж продуцентами, консументами й редуцентами в екосистемi, вiдбите в їхнiй бiомасi й зображене у виглядi графiчної моделi.
  
  пiрогЕннi
  Пiрогеннi змiни - змiни фiтоценозiв, викликанi пожежами. Вiдновлюється лiсова (та iн.) рослиннiсть на згарищах зазвичай дуже повiльно.
  
  Планетарна роль рослинностi - роль рослинного покриву в життi нашої планети. Полягає в акумуляцiї частки сонячної енергiї завдяки фотосинтезу, в створеннi фiтостроми, в участi рослин у ґрунтоутвореннi, фiтогеннiй мiграцiї елементiв земної кори, вбираннi вуглекислого газу, збагаченнi атмосфери на кисень та iн.
  
  Планктон - сукупнiсть органiзмiв (зокрема рослин, тварин, бактерiй), що населяють товщу води й пасивно переносяться течiєю. Цi органiзми характеризуються вiдсутнiстю або недорозвиненiстю органiв руху. Планктон займає у воднiй екосистемi окремий бiошар 50-100 м завглибшки. Видовий склад планктону є важливим показником (iндикатором) ступеня забрудненостi водойм. Планктон має суттєве (iстотне) значення у живленнi водяних тварин й у процесах самоочищення води. Розрiзняють зоопланктон (тобто планктон тваринний) i фiтопланктон (рослинний планктон).
  
  Планування екологiчне - розрахунок потенцiально можливого вилучення чи iншої (iнакшої) експлуатацiї природних ресурсiв або територiй без порушення екологiчної рiвноваги й без нанесення iстотної шкоди сумiжним щодо використання певних природних ресурсiв галузям господарства.
  
  Планування середовища - установлення норм i стандартiв на компоненти природного середовища (напр., чистоту повiтря, води), пiдтримання яких здiйснюється шляхом планового переведення пiдприємств на менш шкiдливi технологiї або закриттям частини пiдприємств, окремих цехiв, якi особливо рiзко змiнюють середовище життя. П.с. ранiш було властиве найбiльш розвиненим соцiалiстичним країнам, сьогоднi - розвиненим капiталiстичним країнам, зокрема скандинавським (Швецiя, Норвегiя), Францiї, Нiмеччинi, Канадi та iн.; при цьому iнколи виявляється тенденцiя розташовувати шкiдливi пiдприємства на територiях iнших, менш розвинених країн.
  
  плейстОн
  Плейстон - сукупнiсть рослин i тварин, якi пристосувалися до життя у поверхневому шарi (до 15 метрiв) води в морях, океанах, внутрiшнiх водоймах, де утворюються особливi умови середовища внаслiдок безпосередньої взаємодiї атмосфери й гiдросфери.
  
  плетобiосфЕра
  Плетобiосфера - один з термiнiв, який визначає "плiвку життя", найбiльш дiяльний горизонт (шар) бiосфери планети Земля.
  
  "Плiвка життя" - академiк В.I.Вернадський надав цю назву шару живої речовини бiосфери, сукупностi поверхнево водяних i наземних бiоценозiв, якi зосереджують майже всю масу живої речовини бiосфери.
  
  Поведiнка - активнi реакцiї (якi з"явилися у процесi еволюцiї) живих органiзмiв на зовнiшнi подразнення, що сприяють збереженню бiологiчних видiв i чисельностi їхнiх популяцiй. До подiбних реакцiй належать iнстинкти, рефлекси, настiї, таксиси, тропiзми.
  
  Повiтря - газове середовище й водночас екологiчний фактор першочергового значення. Сухе повiтря (без водяної пари) складається приблизно з 21 % кисню, 1 % аргону та 0,03 % оксиду вуглецю й 78 % азоту. До того ж у повiтрi знайденi слiди неону, водню, криптону, ксенону.
  Найважливiшими для живих органiзмiв елементами повiтря, безумовно, є кисень, оксид вуглецю й азот. Крiм цих, звичайних елементiв, у повiтрi можуть знаходитися й досить шкiдливi для людини й iнших живих iстот речовини, якi утворюються внаслiдок рiзноманiтних техногенних процесiв. Найпоширенiшим забруднювачем повiтря є оксид сiрки.
  
  подрАзливiсть
  Подразливiсть - здатнiсть живого органiзму сприймати змiни середовища й специфiчно реагувати на них. Нарiвнi з обмiном речовин П. є основною властивiстю живих органiзмiв. Саме через подразливiсть i мiнливiсть численнi органiзми пристосовуються до iснування у певних умовах навколишнього середовища, якi згодом i стають необхiдними для їх нормального розвитку.
  
  пожИвнi
  Поживнi речовини - доступнi для рослин сполуки, в яких є необхiднi для живлення цих рослин елементи. Розрiзняють мiкроелементи (у тисячних i менших частках процента) й макроелементи (вiд кiлькох десяткiв процентiв до десятих i сотих часток процента). Поживнi речовини мають першочергове значення для життя рослин.
  
  Поживнi середовища - середовища, на яких вирощують певнi органiзми. Розрiзняють природнi поживнi середовища (напр., молоко для бактерiй i грибiв, картопля), штучнi (желатина для рiзних мiкроорганiзмiв, м"ясопептонний бульйон) i синтетичнi (iз рiзних мiнеральних солей для культур грибiв, бактерiй). Вищi рослини у водних культурах мають за П.с. воду з розчиненими у нiй поживними речовинами.
  
  пойкiлогiдрИднi
  Пойкiлогiдриднi рослини - рослини, що нездатнi самостiйно регулювати власний водний режим i бубнявiють або висихають залежно вiд навколишнiх умов; напр., водоростi, гриби, мохи, деякi папоротi, лишайники, незначна кiлькiсть квiткових рослин.
  
  пойкiлоксерофIти
  Пойкiлоксерофiти - рослини, здатнi витримувати значне зневоднення й тривалу посуху. Втрата води викликає припинення процесiв обмiну, рослини впадають в анабiоз. До цiєї групи належать переважно нижчi рослини - тропiчнi папоротi, лишайники, деякi водоростi, також деякi вищi рослини пустель i напiвпустель.
  
  пойкiлотЕрми
  Пойкiлотерми - органiзми, нездатнi регулювати свiй термiчний режим i пiдтримувати постiйну температуру тiла, отже температура їх тiла змiнюється залежно вiд температури навколишнього середовища.
  
  покриттЯ
  Покриття - ступiнь покриття поверхнi грунту рослинами, що визначається абсолютною або вiдносною площею проекцiї наземних частин рослин. Найчастiше розрiзняють покриття справжнє (горизонтальна проекцiя основ рослин), покриття проекцiйне (проекцiя на поверхню грунту їх загального контуру), покриття загальне (покриття грунту всiма рослинами).
  Один з важливих показникiв характеристики структури фiтоценозу, ролi окремих рослин у його складi, повноти використання рослинами умов середовища. Покриття оцiнюється абсолютними значеннями, у процентах або умовних балах.
  
  полiбiОнт
  Полiбiонт - органiзм, який живе у середовищi кiлькох фаз чи агрегатних станiв (грунт, вода, повiтря) або в живителях (стосується паразитiв), якi iснують у рiзних фiзичних середовищах.
  
  полiкАрпiки
  Полiкарпiки - багаторiчнi квiтковi рослини, що цвiтуть i плодоносять кiлька разiв за життя. До полiкарпiкiв належить переважна бiльшiсть рослин української флори - зокрема дерева, кущi й багаторiчнi трави.
  
  полiморфIзм
  Полiморфiзм - iснування у межах однiєї популяцiї тварин чи рослин двох (чи бiльше) груп особин iз рiзко вiдмiнними ознаками. Розрiзняють полiморфiзм сезонний, статевий i вiковий. Полiморфiзм грає важливу роль у життi тварин, має важливе бiологiчне значення, оскiльки забезпечує iснування виду у рiзних умовах середовища й дає матерiал для виникнення нових бiологiчних видiв шляхом дивергенцiї (розходження) ознак рiзних груп особин полiморфного виду.
  
  полiсапрОби
  Полiсапроби, полiсапробiонти - анаеробнi органiзми, якi живуть у дуже забруднених органiчними речовинами водах. Полiсапроби виконують важливу роль у процесах самоочищення води.
  
  полiсапрОбнi
  Полiсапробнi водойми - водойми, дуже забрудненi органiчними речовинами, з майже повною вiдсутнiстю вiльного кисню, й наявнiстю у водi нерозкладених бiлкiв, значною кiлькiстю сiрководню та вуглекислого газу, вiдновним характером бiохiмiчних процесiв. Самоочищення їх вiдбувається переважно за рахунок бактерiй, олiгомет i деяких видiв водоростей.
  
  полiфАги
  Полiфаги - органiзми, якi живляться багатьма кормами рiзних бiологiчних груп або пристосувалися до рiзних джерел живлення.
  
  полiфАгiя
  Полiфагiя - 1) використання великої кiлькостi джерел живлення одним органiзмом, тобто вiдсутнiсть спецiалiзацiї щодо джерел живлення; 2) живлення тваринного органiзму багатьма кормами рiзних бiологiчних груп. Пристосування до живлення рiзноманiтними кормами дозволяє органiзмам iснувати у рiзних умовах середовища, збiльшувати ареал.
  
  полiхорIя
  Полiхорiя - здатнiсть рослин поширювати плоди, насiння й iншi свої зачатки рiзноманiтними способами.
  
  полiценОз
  Полiценоз - угруповання, до складу якого входить вiдносно велика кiлькiсть бiологiчних видiв.
  
  полiценотИчна
  Полiценотична популяцiя - популяцiя тварин, яка вiдносно активно пересувається з одного бiоценозу в iнший; напр., деякi хижаки (вовки, шакали) й копитнi тварини (пiвнiчний олень) та iн.
  
  полютАнт
  Полютант - хiмiчний (як правило) забруднювач навколишнього середовища, переважно пов"язаний iз антропогенною дiяльнiстю.
  
  польовИй
  Польовий метод - один з головних методiв екологiї рослин, при якому вивчення пiддослiдних екземплярiв проводять в умовах, властивих їхнiй природi. Метод широко застосовують у селекцiї, рослинництвi, землеробствi, агрохiмiї та фiзiологiї рослин. Цей метод передбачає вивчення рослин у польовому дослiдi, що його застосовують безпосередньо у польових умовах. При цьому проводять фенологiчнi й метеорологiчнi спостереження, агрохiмiчнi, агрофiзичнi та мiкробiологiчнi дослiдження грунту (субстрату), бiохiмiчнi, фiзiологiчнi та ботанiчнi дослiдження рослин. Все це дозволяє виявити бiоекологiчнi особливостi певного виду або сорту рослин, з"ясувати природу розходжень в урожаї, якостi врожаїв.
  
  попОвнення
  Поповнення - додавання нових особин до популяцiї за рахунок розмноження чи iммiграцiї.
  
  Популяцiйна екологiя - роздiл екологiї, який вивчає популяцiї як елементарнi форми iснування бiологiчного виду, їх структуру, динамiку, статевий та вiковий склад, положення в екосистемах, генетичну цiлiснiсть.
  
  популЯцiя
  Популяцiя - сукупнiсть особин одного бiологiчного виду, якi вiдтворюють себе протягом великої кiлькостi поколiнь i тривалий час займають певну територiю (чи акваторiю), функцiонують i розвиваються у рядi (або лише в одному) бiоценозiв. Популяцiя - елементарна еволюцiйна одиниця. Екологiчними ознаками популяцiї є щiльнiсть, розподiл особин за вiком, характер розмiщення у межах екосистеми чи угруповання, тип росту й iн.
  В екосистемах популяцiя може мати положення ценопопуляцiї, полiценотичної популяцiї, iнвазiйної або й регресивної популяцiї.
  
  порУшенi
  Порушенi землi - тi, що втратили господарську цiннiсть (унаслiдок дiяльностi людини) або являють собою джерело негативного впливу на середовище у зв"язку з порушенням рослинного i грунтового покриву, гiдрологiчного режиму й утворенням техногенного рельєфу внаслiдок антропогенного впливу.
  
  постадаптАцiя
  Постадаптацiя - процес удосконалення iснуючих пристосувань будови й функцiй у рослинних i тваринних органiзмiв до умов зовнiшнього середовища.
  
  потенцiАл
  Потенцiал ботанiчний - 1) ступiнь здатностi рослинного покриву трансформувати сонячну енергiю у процесi бiологiчного кругообiгу;
  2) спадково зумовлена ступiнь опiрностi виду несприятливим факторам навколишнього середовища.
  
  Потенцiал виживання - ступiнь опiрностi бiологiчного виду несприятливим умовам навколишнього середовища, зумовлена його екологiчною валентнiстю.
  
  Потенцiал природний - здатнiсть природних систем утворювати будь-яку продукцiю, яка використовується у господарськiй дiяльностi людини та виражається певними еколого-економiчними показниками.
  
  Потенцiал рекреацiйний - ступiнь здатностi природної системи справляти на людину пiд час вiдпочинку позитивний фiзичний, психiчний та соцiально-психологiчний вплив.
  
  Потенцiал трофiчний - ступiнь здатностi екосистеми створювати органiчну речовину за рахунок дiяльностi живих органiзмiв вiдносно одиницi площi чи об"єму за одиницю часу.
  
  Потенцiальний ареал - територiя, екологiчнi умови якої вiдповiдають життєвим можливостям, толерантностi бiологiчного виду. Особливо важливо враховувати його пiд час iнтродукцiї рослин i тварин.
  
  пошИрення
  Поширення видiв - розмiщення бiологiчних видiв в областi їх iснування. У межах областi iснування види розповсюдженi не суцiльно, а лише у властивих їм екологiчних нiшах, якi вiдповiдають вимогам даної групи органiзмiв. Розрiзняють поширення видiв космополiтичне (охоплює всi - за винятком Антарктиди - або майже всi материки), безперервне (географiчно суцiльна область iснування), та переривчасте (географiчно розiрвана область поширення).
  
  Пояс рослинностi - один з вертикальних поясiв, утворених певним типом рослинностi. Аналог зони у горах.
  
  пОяснiсть
  Пояснiсть висотна - основна закономiрнiсть вертикального розмiщення рослинностi, грунтiв, бiоти, бiоценозiв у гiрських країнах у виглядi окремих поясiв, якi змiнюють один одного. Зумовлена розташуванням гiрських територiй на значних висотах i виникненням у зв"язку з цим клiматичних градiєнтiв - температури, сонячної радiацiї, атмосферного тиску. Висотна пояснiсть завжди пов"язана з тiєю зоною, у якiй знаходиться гiрська країна.
  
  Пояснiсть глибинна - основна закономiрнiсть вертикального розмiщення органiзмiв у гiдросферi (морях, океанах, внутрiшнiх водоймах), зумовлена градiєнтами температури, тиску, сонячної радiацiї.
  
  Право природоохоронне - роздiл мiжнародного права та правової охорони природи у межах окремих держав, що розробляє юридичнi основи збереження природних ресурсiв i навколишнього середовища.
  
  преадаптАцiя
  Преадаптацiя - виникнення у рослин i тварин ознак, що не мають первiсного пристосовного значення, але у змiнених умовах iснування можуть стати у нагодi, виявитися корисними.
  
  превалIди
  Превалiди - бiльша частина багаторiчних рослин, якi стiйко займають свої екологiчнi нiшi, є головними споживачами грунтової вологи й поживних речовин, а також основними виробниками органiчної маси.
  
  Предмет екологiї - розкриття сутностi взаємозв"язкiв живих органiзмiв, головним чином рослин, тварин i мiкроорганiзмiв та зв"язкiв їх угруповань мiж собою й усiєю сукупнiстю факторiв навколишнього середовища. сучасна екологiя охоплює значне коло теоретичних i практичних проблем: вивчає рiзнi рiвнi бiологiчної органiзацiї, вiд окремих органiзмiв до популяцiй, угруповань, екосистем, вивчає принципи й закономiрностi їх структури, функцiонування, регуляцiї, адаптацiї, розвитку; дослiджує сутнiсть процесiв обмiну й перетворення речовин та енергiї в природi; веде пошуки природних законiв органiзацiї життя на планетi Земля; дослiджує сучасний стан i прогнозування змiн у бiосферi планети, її окремих компонентах, якi виникають унаслiдок зростання дiяльностi людини або пiд впливом стихiї; вивчає шляхи оптимiзацiї вiдносин людини, суспiльства i природи.
  Головним завданням сучасної екологiї є теоретичне обґрунтування основних шляхiв та рацiональних методiв управлiння природними й штучними екосистемами з метою досягнення їх максимальної продуктивностi, завбачення й усунення негативних антропогенних змiн, з метою охорони природи й оптимiзацiї навколишнього середовища. рацiонального використання i збагачення природних ресурсiв бiосфери взагалi.
  
  Прес антропогенний - тиск посиленого впливу багатогранної дiяльностi людства на природнi системи рiзних рiвнiв, що спричинює значнi змiни у них навiть до суттєвого порушення природної рiвноваги.
  
  преферЕндум
  преферендум - 1) прив"язанiсть бiологiчного виду до певних клiматичних регiонiв, провiнцiй, зон; 2) iнтервал значень того чи iншого фактора, якi вибирає органiзм з усього їх дiапазону.
  
  Примiська зелена зона - частина територiї примiської зони, що складається з лiсопаркiв, дiлянок лiсiв, штучних зелених насаджень.
  
  Природа - 1) сукупнiсть умов iснування людського суспiльства, не змiнених людиною; 2) складна саморегульована система усiх земних об"єктiв (не створених людиною) та явищ; 3) все те, що не створено людиною; 4) у широкому розумiннi - матерiально-енергетичний та iнформацiйний свiт Всесвiту.
  
  Природа "дика" - природнi дiлянки, не порушенi господарською та iншою дiяльнiстю людини.
  
  Природна рiвновага - баланс природних компонентiв середовища та природних процесiв, який обумовлює вiдносно тривале iснування екосистем.
  
  Природне середовище - сукупнiсть бiотичних i абiотичних факторiв, що впливають на живi органiзми.
  
  Природний добiр - безперервний процес, який вiдбувається в природi й призводить до виникнення нових форм, бiологiчних видiв. Завдяки цьому процесу виникає i спостерiгається вiдносна доцiльнiсть у будовi, фiзiологiї, функцiях органiзмiв, якi виявляються найбiльш пристосованими до життя у тих чи iнших умовах навколишнього середовища, яке має здатнiсть змiнюватися. В основi П.д. лежать мiнливiсть, спадковiсть i здатнiсть виживати. П.д. - основний фактор еволюцiї.
  
  Природнi екосистеми - iсторично сформованi на певнiй територiї (або акваторiї) без втручання людини функцiональнi системи живих органiзмiв (бiоти) й неживих компонентiв (бiоценотичного середовища).
  
  Природокористування - 1) наукова (комплексна) дисциплiна, що дослiджує, розробляє. Впроваджує в господарську практику загальнi принципи рацiонального використання природних ресурсiв людським суспiльством;
  2) використання природних ресурсiв, використання природного середовища взагалi.
  
  Природокористування рацiональне - система дiяльностi, що виходить з необхiдностi максимального збереження встановлених глобальних та екосистемних закономiрностей, екологiчної рiвноваги, яка покликана забезпечити найбiльш ефективний режим вiдновлення й економної експлуатацiї природних ресурсiв без пошкоджень середовища iснування, iз збiльшенням загальної продуктивностi природних й антропогенних екосистем. Повинно регламентуватися законами охорони природи й вiдповiдними рiшеннями мiсцевих органiв влади.
  
  Природно-територiальний комплекс (ПТК) - просторово вiдокремлена, iсторично сформована єднiсть основних взаємодiючих та взаємозумовлених компонентiв природи - земної кори, води, атмосфери, тварин i рослин, яка розвивається пiд провiдним впливом земної кори. ПТК - це природнi єдностi, вiдносно однорiднi за вiком, iсторiєю формування, структурою, динамiкою, екологiчними режимами, що виявляються на основi спiльностi їх лiтогенної основи - зокрема у межах форм рельєфу, їх елементiв, тектонiчних структур; напр., ландшафти мiсцевостi, географiчнi областi, континенти.
  
  пристосОвуванiсть
  Пристосовуванiсть - здатнiсть живих органiзмiв пристосовуватися до змiн умов iснування шляхом змiни морфологiї, бiохiмiчних та фiзiологiчних процесiв, поведiнки (у тварин) i шляхом виникнення у процесi еволюцiї нових пристосувань. Див. Адаптацiї.
  
  пристосувАльний
  Пристосувальний гетерозис - явище пiдвищеної життєздатностi гiбридiв у певному напрямку.
  
  пристосувАння
  Пристосування - морфо фiзiологiчнi змiни органiзмiв та їх угруповань, а в тварин ще й змiни поведiнки вiдповiдно до змiн умов iснування.
  
  притУлок
  Притулок - схованка, де особини можуть знайти захист вiд несприятливих впливiв абiотичних та бiотичних факторiв - зокрема дощiв, холоду, хижакiв.
  
  проАнти
  Проанти - рослини, якi цвiтуть до розпускання листкiв на початку вегетацiйного перiоду - напр., численнi сережкоцвiтi (зокрема вiльха та лiщина), абрикоса та iн.
  
  Прогноз використання природних ресурсiв - попереднє визначення обсягу природних ресурсiв, якi можуть бути залученi до господарського обiгу з урахуванням екологiчних, соцiальних, економiчних i технiчних обмежень та можливостей. Складається на певний строк.
  
  Прогноз впливу на середовище - 1) передбачення змiн у природному середовищi унаслiдок впливу на нього запроектованого, введеного в експлуатацiю об"єкта чи розпочатого будiвництва цього об"єкта;
  2) попереднє визначення змiн у природному середовищi внаслiдок впливу окремих агентiв, що потрапляють до нього.
  
  Прогноз змiни середовища - передбачення стiйких змiн у природному середовищi внаслiдок складних ланцюгових реакцiй, пов"язаних як з прямим (безпосереднiм) впливом людини на середовище, так i з вiддаленими опосередкованими наслiдками цих впливiв. Являє собою iнтеграцiю окремих прогнозiв впливiв на середовище та окремих реакцiй середовища на цi впливи.
  
  Прогнозування екологiчне - наукове передбачення або/та дослiдження перспектив розвитку природних екосистем залежно вiд природних процесiв або впливу на них дiяльностi людини. За масштабами П.е. розрiзняють глобальне (фiзико-географiчне), регiональне (напр., у межах кiлькох країн, одного материка, океану тощо), нацiональне (у межах окремої держави), й локальне (для вiдносно невеликих за площею територiй).
  
  Програма бiологiчна мiжнародна (МБП) - науково-дослiдна програма ЮНЕСКО, присвячена вивченню головним чином основних бiомiв планети. Проводилась у 1964-1974 рр.
  
  Програма ООН з навколишнього середовища - мiжурядова програма, присвячена найбiльш гострим проблемам екологiчної кризи. Розпочата з iнiцiативи Стокгольмської конференцiї ООН з навколишнього середовища (1972 р.) i за рiшенням генеральної Асамблеї ООН (1973 р.).
  
  Прогрес бiологiчний - явище процвiтання бiологiчного виду або iншого таксону, що характеризується збiльшенням чисельностi особин, розширенням ареалу, iнтенсивним видоутворенням, збiльшенням числа та рiзноманiтностi систематичних груп, якi набувають нових адаптивних змiн i освоюють новi екологiчнi нiшi. Бiологiчний прогрес певної групи органiзмiв здiйснюється шляхом морфофiзiологiчних змiн рiзного значення.
  
  Продуктивнiсть бiологiчна - кiлькiсть органiчної речовини (бiомаси), що продукує популяцiя чи угруповання за певний час на одиницю площi.
  
  Продуктивнiсть бiоценозу - кiлькiсть бiомаси, що продукується органiзмами бiоценозу протягом певного часу (напр., мiсяця, року) на одиницю поверхнi або об"єму води.
  
  Продуктивнiсть екосистеми - кiлькiсть живої речовини, що утворюється в екосистемi протягом року на одиницю площi чи об"єму води.
  
  Продуктивнiсть фiтоценозу - кiлькiсть органiчної маси (тобто, бiомаси), що продукується рослинами певного (даного) фiтоценозу на одиницю площi за рiк.
  
  продукцIйний
  Продукцiйний процес - сукупнiсть процесiв створення. Нагромадження й трансформацiї органiчної речовини, поглинання й проходження енергiї через бiосистеми та екосистеми рiзних рiвнiв органiзацiї.
  
  продуцЕнти
  Продуценти - хемотрофнi й автотрофнi органiзми, що синтезують органiчнi речовини з неорганiчних сполук, використовуючи сонячну енергiю, або енергiю, що видiляється пiд час хiмiчних реакцiй. Продуцентами є бiльшiсть вищих рослин, водоростi, бактерiї.
  
  Промислова ботанiка - комплексна галузь бiологiчної науки. Дослiджує стан, рiст i розвиток рослин та їх угруповань у безпосередньому контактi з наслiдками виробничої (та iн.) дiяльностi людини у навколишньому середовищi - тобто вивчає взаємодiю рослин iз досить специфiчним промисловим середовищем.
  Коло проблем, якi охоплює промислова ботанiка, досить широке: розробка наукових основ створення нових антропогенних ландшафтiв, розробка загальної теорiї взаємодiї природи й суспiльства; виявлення видового складу рослин та встановлення сингенетичних змiн рослинностi в техногенних екотопах; вивчення реакцiй рослин та їх угруповань на дiю промислових забруднень, можливостей їх нейтралiзацiї за допомогою рослин; розробка способiв рекультивацiї земель, порушених промисловою дiяльнiстю; опрацювання бiологiчних основ оптимiзацiї iндустрiального середовища; озеленення мiських агломерацiй, заводських територiй, цехiв, шахтних дворiв та iн.; розробка наукових основ охорони природної флори й рослинностi в екстремальних (для рослин) умовах iндустрiальних регiонiв, та iн. важливi питання.
  Промислова ботанiка виникла у 70-х роках минулого столiття на Уралi, плiдно розвивалася на Поднiпров"ї, у Донбасi, зокрема в Донецькому ботанiчному саду (численнi працi видатних вчених Є.М. Кондратюка, Р. I. Бурди та їх учнiв) НАН України, Поднiпров"ї, та iн. промислових регiонах.
  
  Простi фiтоценози - однояруснi угруповання, що складаються переважно з одного бiологiчного виду, напр. - заростi очерету, заростi облiпихи та iн.
  
  Простiр життєвий - 1) територiя, необхiдна для задоволення усiх потреб однiєї людини; 2) середня площа, яка припадає на одну особину певної (даної) популяцiї й забезпечує нормальне iснування цiєї особини у складi популяцiї.
  
  просторОва
  Просторова iзоляцiя - iзоляцiя рослин, яка здiйснюється шляхом розмiщення їх посiвiв на певнiй вiдстанi, щоб запобiгти перенесенню пилку вiтром чи комахами на рослини, що дослiджуються селекцiонерами.
  
  протокооперАцiя
  Протокооперацiя - спiвжиття рослин, в умовах, коли присутнiсть одного бiологiчного виду сприятлива для iншого, але не є необхiдною умовою для його iснування.
  
  проценОз
  Проценоз - 1) несформований фiтоценоз; 2) нестабiльна й нестiйка форма сумiсного iснування органiзмiв, стадiя становлення або згасання бiоценозу.
  Для проценозiв характернi: а) випадковий добiр видiв; б) панування експлерентiв; в) значна щорiчна мiнливiсть; г) неповна зайнятiсть екотопу; д) перевага бiологiчних видiв, ДIАСПОРИ яких легко переносяться вiтром, водою та iн. агентами.
  
  Процес бiогеоценотичний - функцiональнi змiни у бiогеоценозi: надходження й трансформацiя енергiї, кругообiг речовин, встановлення зв"язкiв мiж компонентами, формування бiогеоценотичного середовища.
  
  псамобiОнти
  Псамобiонти - органiзми, що мешкають у сипучих пiсках, серед рухомих пiскiв.
  
  псамогЕннi
  Псамогеннi змiни - тi, що викликанi дiєю рухомих пiскiв.
  
  псамофIли
  Псамофiли - тварини, якi живуть у мiсцевостях iз пiщаним грунтом. Псамофiли мають певнi особливостi, пов"язанi з умовами iснування - здатнiсть заглиблюватися у пiсок, швидко рухатись та iн.
  До типових П. Належать численнi тварини, що живуть у пiщаних пустелях - напр., сiрий варан, круглоголовки, пiщаний удавчик.
  
  псамофIти
  Псамофiти - рослини, якi пристосувалися протягом бiльш-менш тривалої еволюцiї до життя на пiсках. Мають численнi своєрiднi особливостi: зокрема, кореневищам властивi довгi мiжвузля, гострi закiнчення, вони здатнi утворювати додаткове корiння, навколо корiнчикiв утворюються чохлики з пiщинок, мовби зцементованих; стебло частiше безлисте; плоди й насiння легенькi, зазвичай вкритi щетинками, повiтряними випинами. Серед псамофiтiв багато ЕФЕМЕРIВ.
  
  психоеколОгiя
  Психоекологiя - комплексна дисциплiна, що дослiджує вплив екологiчних факторiв та їх змiн на психiку людини.
  
  психрофIли
  Психрофiли - холодолюбнi органiзми, зокрема бактерiї. Гриби й водоростi, що розвиваються в умовах вiдносно низьких температур. Живуть на поверхнi снiгу, льодовикiв у горах, також у водах Пiвнiчного Льодовитого i у пiвденних частинах Тихого й Атлантичного океанiв.
  
  психрофIти
  Психрофiти - холодостiйкi рослини вологих холодних мiсць високих широт i високогiр"я. Пристосувалися до короткого вегетацiйного перiоду, низьких температур грунту, малої кiлькостi опадiв, сильних вiтрiв, нестачi поживних речовин, тривалої зими.
  
  Пустеля антропогенна - пустеля, що виникла внаслiдок прямого чи побiчного впливу людини на природу.
  
  Пустеля промислова - вiдносно великi за територiєю дiлянки з порушеним середовищем унаслiдок промислової дiяльностi людини - кар"єри, вiдвали, терикони, та iн. - з наявнiстю лiмiтуючих факторiв (пiдвищена кислотнiсть, крайня бiднiсть на поживнi речовини, й нарештi значна токсичнiсть субстрату) для життя органiзмiв. П.п. пiдлягають рекультивацiї з метою вiдновлення їх господарської цiнностi й полiпшення умов навколишнього середовища. див. Пустир промисловий.
  
  Пустельнi екосистеми - порiвняно низькопродуктивнi екосистеми рiзко континентального азидного клiмату, часто з дуже засоленими неродючими грунтами; як правило, має зрiджену рослиннiсть.
  
  Пустир промисловий, iндустрiальний - рiзнi за площею дiлянки сушi з майже (або зовсiм) зруйнованим грунтовим покривом, позбавленi рослинностi, що виникли внаслiдок промислової дiяльностi людини - зокрема будiвництва, гiрничорудних розробок, складання у вiдвали промислових вiдходiв. Промисловi пустирi пiдлягають рекультивацiї та озелененню з метою усунення їхнього шкiдливого впливу на середовище й вiдновлення їх цiнностi. Див. Пустеля промислова.
  
  
  Р
  
  Радiацiя адаптивна - виникнення у межах певної систематичної групи форм, пристосованих до рiзних умов iснування, що дає можливiсть цiй систематичнiй групi рiвномiрно зайняти простiр i рiзнi середовища - напр., бiгаючi, риючi, летаючi, плаваючi форми ссавцiв.
  
  Радiацiя iонiзуюча - природнi випромiнювання, якi призводять до iонiзацiї атомiв i молекул. Руйнiвно дiє на речовину й викликає рiзноманiтнi змiни живих органiзмiв - новi мутацiї, променеву хворобу, що може прискорити смерть органiзму. Поверхня нашої планети захищена вiд iонiзуючої радiацiї озоновим екраном.
  
  Радiоактивне зараження - концентрацiя штучних радiоактивних речовин у живих органiзмах, грунтi, в продовольчих i фуражних продуктах. Небезпека Р.з. полягає у тому, що радiоактивнi речовини своїм випромiнюванням зумовлюють складнi змiни в живих органiзмах (зокрема, генетичнi мутацiї) внаслiдок iонiзацiї та радiоактивних перетворень.
  
  радiоеколОгiя
  Радiоекологiя - роздiл екологiї, що вивчає вплив радiоактивних речовин на живi органiзми та їхнi угруповання, розподiл i концентрування радiоактивних речовин, їх мiграцiю в ценоекосистемах, екологiчнi ланцюги їх перетворень в окремих органiзмах та у бiосферi в цiлому.
  Р. вивчає способи гарантування радiацiйної безпеки у масштабах всiєї бiосфери та опрацьовує заходи активного втручання у перемiщення радiоактивних речовин у навколишньому середовищi (зокрема в рослинах i тваринах, у повiтрi й водi, грунтi). Подiляється на Р. наземних, морських i прiсноводних екосистем.
  
  радiозахиснI
  Радiозахиснi речовини - тi, що зменшують шкiдливий вплив радiоактивного зараження; напр., вiтамiн С, деякi флавоноїди, пектини й дубильнi речовини -тi, що є в багатьох зелених рослинах (кропива дводомна, кульбаба лiкарська, крiп городнiй, ожина, яглиця звичайна, борщiвник сибiрський, iван-чай, фенхель, салат посiвний, солодка гола, буквиця лiкарська, петрушка, ехiнацея пурпурова, смовдь гiрська, перстач бiлий, цибуля, часник, мелiса та iн.).
  
  Радiостiйкiсть - мiра стiйкостi живих органiзмiв або/та окремих клiтин проти дiї iонiзуючих випромiнювань. Характеризується величиною дози iонiзуючого випромiнювання, яка призводить до загибелi певної частини опромiнених клiтин або органiзмiв.
  
  Радiочутливiсть - здатнiсть органiзму чи окремої клiтини реагувати на дiю iонiзуючих випромiнювань. Радiочутливiсть неоднакова у рiзних бiологiчних видiв та в особин того ж самого виду, це залежить вiд їхнiх iндивiдуальних особливостей.
  
  Раса екологiчна - група особин одного бiологiчного виду, яка вiдрiзняється вiд iншої групи (цього ж виду), що iснує в цiєї ж мiсцевостi, своїми життєвими ритмами.
  
  реадаптАцiя
  Реадаптацiя - адаптацiя особини до умов ранiше звичного середовища, якi стали для неї новими через тривалу вiдсутнiсть у певному середовищi або регiонi.
  
  Реаклiматизацiя - розведення у певнiй мiсцевостi будь-яких цiнних рослин чи тварин, якi там жили ранiше, та були винищенi або вимерли (напр., "завдяки" недалекогляднiй дiяльностi людини). Реаклiматизацiя вiдбувається успiшно, якщо умови природного середовища не зазнали iстотних змiн, або якщо природним шляхом (чи завдяки обґрунтованим природоохоронним заходам) вони стають такими, що реаклiматизуються. Напр., реаклiматизацiя бобрiв та оленiв звичайних на Українi, зубрiв у Бiлорусiї, та iн.
  
  Реакцiя ланцюгова природна - ланцюг природних явищ, кожне з яких тягне за собою змiну iнших, пов"язаних iз ним.
  
  Регенерацiя - вiдновлення органiзмом втрачених частин тiла. Дуже поширена серед рослин i тварин. Розрiзняють регенерацiю репаративну (вiдновлення втрачених частин тiла, окремих органiв, або цiлих органiзмiв) i фiзiологiчну (замiщення вiдмерлих клiтин i тканин).
  
  Регiон - 1) те ж саме, що й природний територiальний комплекс високого рангу (країна, область, ландшафт); 2) територiя, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (економiчних, фiзико-географiчних зокрема).
  
  Регрес бiологiчний - явище, яке характеризується зменшенням кiлькостi особин регресуючої групи органiзмiв, звуженням ареалу та його розiрванiстю (див. Розiрваний ареал), зменшенням рiзноманiтностi форм i числа пiдлеглих систематичних груп унаслiдок вiдставання темпiв еволюцiї вiд змiн в умовах iснування. До регресуючих груп належать деякi папоротi, бiльшiсть рептилiй, якi в минулi геологiчнi епохи були дуже поширенi й характеризувались великою рiзноманiтнiстю видiв. Бiологiчний регрес є протилежнiстю бiологiчного прогресу.
  
  Регресивний аналiз - математичний аналiз певної залежностi мiж середньою статистичною величиною й iншими величинами або факторами - напр., мiж середньою продуктивнiстю популяцiй та певного клiматичного фактора.
  
  Регресивнi змiни - тi, що ведуть до спрощення угруповання, бiоценозу.
  
  регрЕсiя
  Регресiя - змiна однiєї ознаки залежно вiд змiни iншої ознаки, що пов"язана з першою певною кореляцiєю.
  
  редуцЕнти
  Редуценти - органiзми, що перетворюють у процесi своєї життєдiяльностi складнi органiчнi речовини у простi неорганiчнi сполуки, завершуючи таким чином їх повернення iз сфери БIОТИ в абiотичний блок бiоценотичного середовища, або у зовнiшнє середовище. До редуцентiв належать переважно бактерiї та гриби.
  
  Режим водний бiоценотичного середовища - поступовi змiни у надходженнi, станi, вмiстi й втратi води бiоценотичного середовища.
  
  Режим заказника - обмеження господарської дiяльностi, часткова охорона природного комплексу, що забезпечує збереження певного об"єкта чи групи об"єктiв або/та ландшафту в цiлому. Режим заказника спрямований на збереження або посилення розвитку одного з компонентiв природного комплексу.
  
  Режим заповiдний - невтручання людини у природнi процеси або її обмежене втручання на основi пiдтримання екологiчної рiвноваги для збереження видiв живих органiзмiв та їхнiх угруповань.
  
  Режим природний - поєднання природних компонентiв середовища та впливiв природних факторiв, що створює екологiчнi умови життя органiзмiв та їх угруповань.
  
  Режим природно-антропогенний - поєднання природних i антропогенних факторiв, яке створює новi екологiчнi умови iснування органiзмiв i угруповань.
  
  Режими фiтоценотичного середовища - хiмiчнi й фiзичнi фактори мiсцезростання i мiсцеположення (ЕНТОПIЯ) рослинного угруповання. Розрiзняють Р.ф.с. фiзiологiчно дiючi - в атмосферi - тепловий, свiтловий, газовий та режим вологостi повiтря; у грунтi - водний, повiтряно-водний, тепловий i режим грунтового розчину; ектопiчнi умови, що дiють опосередковано - механiчний склад грунту, рельєф, опади, рух повiтря тощо.
  
  резистЕнтнiсть
  Резистентнiсть - стiйкiсть живого органiзму, несприйнятливiсть до будь-якого агента, напр., до отрути, забруднювачiв середовища зокрема.
  
  реiнтродУкцiя
  Реiнтродукцiя - iнтродукцiя рослин у мiсця, де бiологiчний вид iснував ранiше, але потiм зник переважно з вини людини.
  
  рекреацIйна
  Рекреацiйна дигресiя - ДИГРЕЦIЯ рослинностi внаслiдок РЕКРЕАЦIЇ, що спричинює дигресiю складу, структури й функцiонування ЦЕНОЕКОСИСТЕМ через ущiльнення грунту, витоптування, знищення тварин i рослин та iн.
  Р.д. належить до групи антропогенних змiн.
  
  Рекреацiйне навантаження - ступiнь безпосереднього впливу вiдпочиваючих на природнi комплекси (на природне середовище). Виражаються кiлькiстю людей (або людино-днiв) на одиницю площi за певний промiжок часу.
  
  рекреАцiя
  Рекреацiя - вплив людини на природне середовище пiд час вiдпочинку. Iнтенсивнiсть впливу оцiнюється як рекреацiйне навантаження.
  
  рекультивАцiя
  Рекультивацiя - штучне вiдновлення рослинного i грунтового покриву пiсля техногенного порушення природи (певного ценозу, природного ландшафту).
  
  Рекультивацiя бiологiчна - етап рекультивацiї земель, який складається з комплексу агротехнiчних i фiтомелiоративних заходiв, спрямованих на вiдновлення середовища iснування живих органiзмiв i вiдновлення господарської продуктивностi земель. Здiйснюється пiсля технiчної рекультивацiї; є завершальним етапом усiх напрямiв РЕКУЛЬТИВАЦIЇ.
  
  Рекультивацiя земель - комплекс заходiв, спрямованих на вiдновлення продуктивностi порушених земель, на полiпшення умов навколишнього середовища. на дiючих пiдприємствах, тiєю чи iншою мiрою пов"язаних iз порушенням земель, ре культивацiйнi роботи повиннi бути невiд"ємною частиною технологiчного процесу.
  
  Рекультивацiя ландшафтiв - рекультивацiя i перетворення земель у загальнiй системi оптимiзацiї техногенних ландшафтiв.
  
  Рекультивацiя технiчна - певний етап рекультивацiї земель, що становить пiдготовчi роботи (планування, переформування, знiмання й нанесення грунту, будiвництво споруд гiдротехнiчних i мелiоративних, дорiг) подальшої рекультивацiї.
  
  Релiкт еволюцiйний - дуже давня форма (бiологiчний вид або iнша систематична одиниця), що збереглася пiсля вимирання бiльшої частини близьких форм, характерних для минулих геологiчних епох.
  
  Релiкт географiчний - бiологiчний вид, або iнша систематична група тварин чи рослин, яка iснує у даному регiонi, в той час як в iнших географiчних мiсцях минулого їхнього поширення вони повнiстю зникли внаслiдок природних чи антропогенних причин.
  
  Релiкти - рослиннi й твариннi органiзми, як правило, рiдкiснi, що залишилися на певнiй (данiй) територiї з минулих iсторичних епох (геологiчних часiв). За ознакою поширення у минулому сьогоднi розрiзняють релiкти певного геологiчного датування: третиннi, плейстоценовi та iн.
  
  релIктова
  Релiктова рослиннiсть - рослиннiсть (як правило, вимираюча), що збереглася вiд минулих iсторичних епох i знаходиться у деякiй невiдповiдностi щодо сучасних умов iснування, поступово скорочує свiй ареал (та може розводитися людиною в умовах ботанiчних садiв, паркiв); напр., гiнкго в однiй з китайських провiнцiй.
  
  Рельєф - сукупнiсть форм земної поверхнi, рiзних за обрисами, розмiрами, рiзних за вiком, походженням, iсторiєю розвитку. Рельєф складається з випуклих (так званих позитивних) форм, якi утворюють пiдвищення, й увiгнутих (негативних) форм, що являють собою западини.
  Формується завдяки дiї на земну поверхню ендогенних (тектонiчнi рухи) та екзогенних (вода, вiтер та iн.) сил.
  
  Рельєф антропогенний - форми земної поверхнi, змiненi або створенi людиною. Розрiзняють форми Р.а., що виникли стихiйно (напр., вiдвали гiрських порiд, западини над гiрничими розробками) й створенi цiлеспрямовано (канали, тераси та iн.).
  
  рЕмез
  Ремез - рiд птахiв родини синицевих (або ремезових) ряду горобцеподiбних. В Українi лише один вид - звичайний ремез, гнiздовий птах всiєї територiї, взагалi поширений у пiвденнiй частинi Європи, в Азiї. Довжина тiла 10-12 см, маса 7-11 г; оперення переважно жовтих, коричневих i рудуватих тонiв. Селиться бiля водойм. Гнiздо, звите з пуху, рослинних волокон - схоже на рукавичку (з бiчним входом), пiдвiшене на кiнцi тоненьких гiлочок. Живиться комахами.
  
  реофIльнi
  Реофiльнi тварини, реофiли - якi живуть у проточних водах. Бiльшiсть з них пристосованi до пасивного перебування у великiй течiї (будують схованки, зариваються у грунт, мають спецiальнi органи прикрiплення) або добре плавають i здатнi бiльш-менш легко пересуватися проти течiї - напр., моховатки, губки, риби, численнi молюски та iн.
  
  репарацIйна
  Репарацiйна здатнiсть - процес вiдновлення клiтин або/та цiлого органiзму пiсля ушкоджень рiзними факторами.
  
  репарАцiя
  Репарацiя - 1) самовiдновлення ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) у живих клiтинах пiсля ураження її мутагенами - хiмiчними або фiзичними;
  2) процес лiквiдацiї радiацiйного ураження органiзму чи окремих клiтин.
  
  Репродукцiя - вiдтворення органiзмiв; залежить вiд бiотичного потенцiалу певного (даного) бiологiчного виду.
  
  Ресурс - 1) будь-яке джерело одержання необхiдних людям духовних i матерiальних благ, якi можна реалiзувати при iснуючих соцiально-економiчних i технологiчних вiдносинах; 2) об"єкт або речовина, вкрай необхiднi живому органiзму для пiдтримання нормального iснування, росту й розмноження; якщо кiлькiсть того чи iншого ресурсу мала порiвняно з потребою в ньому, то його називають обмежуючим ресурсом для даного бiологiчного виду.
  
  Ресурси бiологiчнi - бiологiчнi компоненти бiосфери - продуценти, консументи, редуценти.
  
  Ресурси вiдновлюванi - природнi ресурси, здатнi до самовiдновлення у процесi бiосферного кругообiгу речовин вiдповiдно до темпiв їх використання - напр., вода й повiтря. Розрiзняють якiсну та кiлькiсну вiдновлюванiсть ресурсiв.
  
  Ресурси екологiчнi - сукупнiсть компонентiв середовища, яка забезпечує екологiчну рiвновагу в бiосферi та її пiдроздiлах.
  
  Ресурси невiдновлюванi - природнi ресурси, що iснують у фiксованих кiлькостях, не самовiдновлюються вiдповiдно темпiв їх використання й можуть бути повнiстю використанi - напр., мiнеральнi ресурси.
  
  Ресурси природнi - використовуванi або резервнi багатства природи. Звичайно роздiляють на Р.п. невичерпнi (напр., сонячна радiацiя, вода, енергiя вiтру, тепло ядра Землi) та вичерпнi (багатства надр i екосистем); з останнiх (вичерпних) надра - невiдновлюванi ресурси, а ресурси екосистем (зокрема рослинний i тваринний свiт, грунти) - вiдновлюванi, хоча й не абсолютно.
  
  Ресурси природного середовища - ресурсна група, до складу якої входять усi екологiчнi ресурси, якi безпосередньо дiють на людство i є об"єктами його господарської дiяльностi.
  
  Ресурси рекреацiйнi - частина природних ресурсiв, що забезпечує вiдпочинок як засiб вiдновлення й пiдтримання працездатностi й здоров"я людини.
  
  рефУгiум
  Рефугiум - певна дiлянка земної поверхнi, де бiологiчний вид або група видiв змогли пережити несприятливий для них тривалий перiод часу. Напр., Кримськi гори, Карпати, Кавказькi гори та iн. - рефугiуми, де ряд видiв рослин пережили льодовиковий перiод.
  
  реципiЄнти
  Реципiєнти екологiчнi - об"єкти, що сприймають вплив рiзноманiтних забруднень i порушень навколишнього середовища. Це людина, тварини i рослини, iншi живi органiзми та їх угруповання, бiоценози, а також матерiальнi об"єкти.
  
  речовинА
  Речовина антропогенна - хiмiчна сполука, що введена у сферу планети завдяки дiяльностi людини. Розрiзняють Р.а., що входять до природного кругообiгу й згодом утилiзуються в екосистемах, та штучнi сполуки, чужi природi, якi дуже повiльно руйнуються (розкладаються) живими органiзмами, абiотичними агентами й залишаються поза природним обмiном речовин.
  
  Речовина бiогенна - 1) хiмiчний елемент або сполука, необхiднi для пiдтримання життя; 2) хiмiчна сполука, що виникла унаслiдок життєдiяльностi органiзмiв, але не обов"язково входить до складу їхнiх тiл.
  
  Речовина жива - сукупнiсть усiх органiзмiв бiосфери; перетворює енергiю сонячного випромiнювання (це стосується переважно рослинної частини живої речовини) в потенцiальну, а потiм i в кiнетичну енергiю бiогеохiмiчних процесiв. Речовину живу бiосфери, за приблизними пiдрахунками, утворюють майже два мiльйони бiологiчних видiв (рослин, тварин, мiкроорганiзмiв, грибiв), її загальний об"єм становить близько двох з половиною тисяч кубiчних кiлометрiв, а загальна маса - бiльше 2400 млрд. тонн.
  
  Речовина природна - будь-яка речовина, що виникла у ходi природно-хiмiчних реакцiй та фiзичних процесiв i входить до природного кругообiгу речовин.
  
  ризобiОнти
  Ризобiонти - органiзми, що iснують у прикореневiй зонi рослин, головним чином у ризосферi.
  
  ризосфЕра
  Ризосфера - сфера кореня; грунт (субстрат), що оточує коренi рослин в радiусi 2-5 мм i характеризується значною бiологiчною активнiстю. У цiй сферi мiстяться кореневi видiлення, вiдмерлi кореневi волоски, величезна кiлькiсть мiкроорганiзмiв, переважно бактерiй, актиномiцети й гриби. Це область найбiльш активного впливу рослин на грунт i процеси ґрунтоутворення.
  
  Риск екологiчний - можливiсть несприятливих для екологiчних ресурсiв наслiдкiв будь-яких АНТРОПОГЕННИХ ЗМIН iснуючих природних об"єктiв i факторiв.
  
  Ритмiка життєдiяльностi органiзмiв - циклiчнi коливання життєдiяльностi органiзмiв, пов"язанi з циклiчними ритмами у зовнiшньому середовищi. Розрiзняють рiчну ритмiку, пов"язану з циклами сонячної активностi, й добову ритмiку, зумовлену змiною дня i ночi.
  
  Ритмiка фiтоценозiв - змiни, якi вiдбуваються у фiтоценозах у зв"язку iз змiнами режимiв зовнiшнього середовища у вiкових, рiчних i добових циклах.
  
  Ритмiчнiсть росту - регулярна змiна перiодiв активностi та уповiльненого росту рослин. Розрiзняють ритмiчнiсть росту ендогенну (має мiсце в постiйних зовнiшнiх умовах) та екзогенну (зумовлену коливаннями факторiв зовнiшнього середовища).
  
  Рiвень радiоактивностi - сумарна iнтенсивнiсть саморозпаду радiоактивних елементiв у навколишньому середовищi. Залежить вiд природного фону радiоактивностi й кiлькостi антропогенних радiоактивних забруднювачiв середовища.
  
  Рiвень структурний - ступiнь iєрархiї природних систем - вiд елементарної частки до Всесвiту.
  
  Рiвень трофiчний - положення у трофiчному ланцюгу, що визначається кiлькiстю етапiв передачi енергiї.
  
  Рiвнi органiзацiї живих систем - ординацiя бiологiчних систем за ступенем їх органiзацiї: молекула - клiтина - органiзм - популяцiя - бiоценоз - бiогеоценоз (екосистема) - бiосфера. Звiдси основнi Р.о.ж.с. - молекулярний, клiтинний, органiзмiв, бiоценотичний, екосистем ний, бiосферний. За структурою на кожному рiвнi системи складаються з пiдсистем.
  
  Рiвновага природна - первинна ЕКОЛОГIЧНА РIВНОВАГА природної системи, що склалася на основi балансу мало змiнених (незначно змiнених) або взагалi незмiнених людиною компонентiв середовища й природних процесiв. Одна з найхарактернiших рис живих систем.
  
  Рiвновага природно-антропогенна - вторинна ЕКОЛОГIЧНА РIВНОВАГА, що утворюється на основi балансу компонентiв середовища, змiнених людиною, та природних процесiв.
  
  видовА
  Рiзноманiтнiсть видова - показник, за допомогою якого оцiнюється видове багатство як в одному угрупованнi, так i в бiоценозi, екосистемi, чи у межах цiлого ландшафту.
  
  Родючiсть грунту - здатнiсть грунту безперервно задовольняти потреби рослин в елементах живлення, водi, забезпечувати їхню кореневу систему достатньою кiлькiстю повiтря й тепла. Розрiзняють потенцiальну (природну) родючiсть грунту, що виникла у процесi ґрунтоутворення й залежить вiд запасiв поживних речовин i природних режимiв (теплового, водного, повiтряного), та Р.г. ефективну, що характеризується пiдвищеним вмiстом елементiв живлення й наявнiстю полiпшених умов для росту й розвитку рослин. Ефективна Р.г. з"являється з використанням його (тобто грунту) як засобу виробництва (правильна агротехнiка, внесення добрив та iн.) i виражається у формi врожайностi сiльськогосподарських рослин.
  
  Розiрваний, або диз"юнктивний ареал - ареал бiологiчного виду чи роду, що складається з кiлькох роз"єднаних дiлянок. Див. Диз"юнкцiя.
  
  Розмiр екосистеми - об"єм чи простiр ЕКОСИСТЕМИ, при якому можливе здiйснення процесiв самовiдновлення i саморегуляцiї сукупностi компонентiв середовища й елементiв, якi складають дану екосистему.
  
  Розмноження - здатнiсть органiзмiв вiдтворювати новi особини. Одна з основних властивостей живих органiзмiв; служить для продовження iснування, збiльшення чисельностi й безперервностi перебування бiологiчного виду у складi бiоценозу. Кожен вид має свiй потенцiал розмноження. Розрiзняють розмноження статеве й нестатеве, при якому новий органiзм розвивається з частини тiла материнського органiзму. Основними формами нестатевого розмноження є вегетативне розмноження i спороутворення.
  
  Розмiщення - характер розподiлу особин i популяцiй у бiоценозi. Значною мiрою залежить вiд бiологiї певного виду, зокрема розмноження i розселення, також вiд умов бiоценотичного середовища. Розрiзняють розмiщення рiвномiрне (дифузне), групове, плямисте.
  
  Розселення - перемiщення бiологiчних видiв за межi свого ареалу, що призводить до заселення нових територiй (нових дiлянок), до натуралiзацiї в нових мiсцях i, звичайно, до розширення ареалу. Розселення може бути природним пасивним i активним, та штучним, тобто за допомогою людини. Див. Адвентивнi види.
  
  Рослини довгого дня - рослини, що зацвiтають або за умов безперервного освiтлення, або в умовах довго тривалого дня. Фотоперiод у цих рослин триває понад 12 годин. На подовження фотоперiоду реагують прискоренням цвiтiння. До рослин довгого дня головним чином належать тi, що походять з пiвнiчних районiв.
  
  Рослини-едифiкатори - види рослин, якi визначають структуру й специфiчнi умови життя у рослинному угрупованнi; напр., певнi види дерев у лiсi.
  
  Рослини-iндикатори - див. Iндикаторнi рослини.
  
  Рослини зникаючi - див. Вид зникаючий.
  
  Рослини кормовi - рослини певних видiв або сортiв, якi використовують саме для годування домашньої худоби (й взагалi домашнiх тварин), або якi є постiйним кормовим об"єктом диких видiв травоїдних тварин.
  
  Рослини короткого дня - рослини, якi зацвiтають в умовах короткого дня. Фотоперiод у них триває менше 12 годин, i на скорочення його вони реагують прискоренням цвiтiння. До них належать й тi рослини, походженням з пiвденних регiонiв, що характеризуються коротким днем.
  
  Рослини-космополiти - тобто поширенi на всiх (або майже на всiх) континентах земної кулi завдяки вiдносно високiй пристосовуваностi, мають вельми широкий екологiчний та географiчний ареал; напр., кропива жалка, очерет звичайний та iн.
  
  Рослини культурнi - 1) рослини, властивостi яких настiльки змiненi селекцiєю, що вони вже не здатнi жити в природних угрупованнях (тобто рослини, якi вирощуються виключно в умовах, створених людиною);
  2) рослини, що вирощуються як сiльськогосподарськi або/та кiмнатнi рослини.
  
  Рослини окультуренi - культивованi рослини, якi взятi з природних угруповань, але не змiненi у процесi вирощування в умовах, створених людиною, настiльки, щоб втратити здатнiсть до життя поза цими умовами - тобто здатнi повернутися в природнi угруповання.
  
  Рослини пiонернi - тi, що першими селяться на територiях, з рiзних причин позбавлених рослинностi. Переважно терофiти, анемохори.
  Див. Пiонери рослинностi.
  
  Рослини рiдкiснi - див. Вид рiдкiсний.
  
  стенотрОфнi
  Рослини стенотрофнi - рослини iз специфiчними, вузькими потребами до умов життя. Див. Стенотрофнi органiзми.
  
  Рослини стенохори - види рослин iз вузьким географiчним ареалом, у тому числi деякi ендемiчнi рослини.
  
  Рослини тiньовi - див. Сциофiти.
  
  Рослинне угруповання - 1) ФIТОЦЕНОЗ; 2) загальне поняття, що стосується рiзних систематичних одиниць рослинностi; 3) сукупнiсть рослин, яка виникла у певних екологiчних умовах на однотипнiй дiлянцi й перебуває у станi взаємозалежностi й взаємодiї з умовами середовища; 4) сукупнiсть рослин, якi зростають спiльно, але мiж ними немає iстотних взаємин; подiбнi рослиннi угруповання характернi для перших стадiй формування фiтоценозiв (див. Проценози), а також поширенi в екстремальних умовах середовища.
  
  Рослинний покрив - 1) сукупнiсть рослинних угруповань тiєї чи iншої дiлянки, певної територiї та, нарештi, всiєї земної поверхнi; 2) головна (основна) частина бiостроми, сукупнiсть рослинних формацiй, фiтоценозiв, типiв рослинностi, утворених ними рослинних зон i поясiв.
  
  Рослинний свiт - частина живої природи, частина бiосфери планети, утворена саме рослинами. Йому властива величезна рiзноманiтнiсть як за формами й розмiрами, так i за складнiстю будови: поряд з високоорганiзованими вищими рослинами iснує безлiч нижчих рослин - зокрема водоростей (гриби в сучаснiй науцi розглядають, як окреме вiд рослин i тварин царство живої природи). У складi рослинного свiту нашої планети близько 500 000 видiв рослин. Рослинний свiт має величезне значення в бiологiчному кругообiгу речовин i кругообiгу енергiї. Як джерело живлення й поповнення киснем атмосфери планети рослинний свiт забезпечує життя тваринного свiту, зокрема людини.
  
  Рослиннi ресурси - частина природних ресурсiв (саме рослини), що використовується або можуть бути використанi людиною для прямого чи непрямого споживання (їжа, лiки, сировина для виготовлення лiкарських препаратiв зокрема), створення матерiальних багатств, полiпшення життєвих умов (меблi, будiвельний матерiал).
  
  Рослиннiсть - сукупнiсть рослинних угруповань планети або її окремих регiонiв, районiв. Характеризується ряснiстю бiологiчних видiв, видовим складом, певним спiввiдношенням видiв та рiзноманiтними екологiчними зв"язками. Має важливу роль у первинному синтезi органiчної речовини (як компонент бiосфери) та в кругообiгу речовин в екосистемах.
  
  Рослиннiсть вторинна - рослиннi угруповання, що виникли на мiсцi ранiше iснуючих i знищених катастрофiчними антропогенними або/та природними факторами.
  
  Рослиннiсть пiонерна - рослиннi угруповання, що заселяють оголену територiю. Характеризуються випадковим складом (переважно з ТЕРОФIТIВ), вiдсутнiстю зiмкнення й взаємовпливу мiж рослинами.
  
  Рослиннiсть потенцiальна - рослиннiсть, вiдновлена пiсля усунення дiї зовнiшнiх факторiв - випалювання, вирубування, випасання, рекреацiї тощо.
  
  похiднА
  Рослиннiсть похiдна - рослиннi угруповання, що виникли на мiсцi первинних, корiнних фiтоценозiв, у результатi їх порушення дiяльнiстю людини, тваринами, пожежею, вiтром та iн.
  
  Рослиннiсть природна - рослиннi угруповання, яким пощастило сформуватися без прямої чи непрямої участi людини.
  
  Рудеральнi мiсцезростання - мiсцезростання, дуже змiненi людиною, не властивi непорушенiй природi. Вони звичайнi бiля житла, господарських дворiв, на смiтниках i звалищах, пустирях, iнших засмiчених мiсцях, уздовж дорiг та залiзниць. Для цих мiсцезростань характерний пiдвищений вмiст азоту i рiзних солей. У Р.м. селяться рудеральнi рослини, iншi рудеральнi органiзми, РУДЕРАНТИ.
  
  Рудеральнi органiзми - антропофiли й антропофiти, що селяться на засмiчених мiсцях i звалищах; напр., з комах - клоп-наземник, а з рослин - блекота, кропива, дурман, чорнощир, нетреба.
  
  Рудеральнi проценози - тимчасовi рудеральнi угруповання в рудеральних мiсцезростаннях.
  
  Рудеральнi рослини - тi, що ростуть на пустирях, смiтниках, звалищах, уздовж дорiг та на iнших засмiчених мiсцях, переважно поблизу житла; напр., бiльшiсть видiв лободи, кропива, чорнощир, нетреба та iн.
  
  рудерАнти
  Рудеранти - див. Рудеральнi органiзми.
  
  Ряди екологiчнi - послiдовнiсть популяцiй, груп видiв, угруповань або фiтоценозiв уздовж ГРАДIЄНТIВ середовища.
  
  Ряди фiтоценозiв - змiна фiтоценозiв у просторi, зумовлена бiльш-менш переривчастою змiною зовнiшнiх умов та змiною угруповань середовища iснування.
  
  рЯснiсть
  Ряснiсть - чисельнiсть особин того чи iншого виду в угрупованнi, визначається кiлькiсними показниками чи балами за спецiальними шкалами й методами. Ряснiсть характеризує ступiнь участi кожного бiологiчного виду в угрупованнi.
  
  
  С
  
  Самоочищення - лiквiдацiя забруднень АБIОТИЧНИМИ ФАКТОРАМИ середовища i в процесi життєдiяльностi органiзмiв.
  
  Саморегуляцiя - пiдтримання (без участi людини) сталого стану в бiологiчних системах, здатнiсть природних систем до вiдновлення внутрiшнiх властивостей пiсля будь-якого природного або антропогенного впливу. Саморегуляцiя базується на принципi зворотного зв"язку окремих екологiчних компонентiв i пiдсистем, що складають природну систему.
  
  сапрОби
  Сапроби, сапробнi органiзми - див. Сапробiонти.
  
  сапробiОнти
  Сапробiонти - органiзми, якi iснують у водах, забруднених органiчними речовинами; завдяки мiнералiзацiї органiчних речовин сапробiонти вiдiграють важливу роль у самоочищеннi води.
  
  сапрОбнiсть
  Сапробнiсть - 1) забруднення води органiчними речовинами; встановлюється за видовим й кiлькiсним складом сапробiонтiв; 2) комплекс фiзiолого-бiохiмiчних властивостей органiзму, що зумовлює його здатнiсть iснувати у водах, забруднених органiчними речовинами.
  
  сапргЕн
  Сапроген - органiзм, здатний викликати гниття.
  
  сапрогЕннiсть
  Сапрогеннiсть - здатнiсть органiзму викликати гниття.
  
  сапротрОфи
  Сапротрофи - органiзми, що живуть за рахунок мертвої органiчної речовини, живляться МОРТМАСОЮ рослин i тварин.
  
  сапротрофIзм
  Сапротрофiзм -живлення мертвими органiчними речовинами МОРТМАСИ, рештками загиблих органiзмiв. Див. Гетеротрофiзм.
  
  сапрофАги
  Сапрофаги - тварини, що живляться мертвими органiчними речовинами (якi вже розкладаються). До них належать детритофаги, що живляться рослинними рештками (переважно черви й молюски), трупоїди i копрофаги, що живляться екскрементами. В екосистемах сапрофаги знаходяться на трофiчному рiвнi КОНСУМЕНТIВ i частково РЕДУЦЕНТIВ.
  
  сапрофIти
  Сапрофiти - рослини, якi живляться готовими органiчними речовинами, рештками мертвих рослин i тварин. До сапрофiтiв належать численнi бактерiї, гриби, актиномiцети. В екосистемах сапрофiти знаходяться як на рiвнi КОНСУМЕНТIВ, так i РЕДУЦЕНТIВ.
  
  сегрегАцiя
  Сегрегацiя - тенденцiя деяких видiв рослин утворювати чистi заростi.
  
  сенсибiлiзАцiя
  Сенсибiлiзацiя - пiдвищення чутливостi органiзмiв до впливу певних подразникiв - деяких речовин, температури, свiтла та iн.
  Напр., введення у клiтину деяких барвникiв спричинює високу чутливiсть її до свiтла; пiсля обробки органiзму iнфрачервоними променями або холодом зростає його чутливiсть до дiї iонiзуючих випромiнювань.
  
  Середовище - сукупнiсть усiх умов, якi дiють на органiзм, популяцiю, бiоценоз, викликаючи вiдповiдну їх реакцiю, забезпечуючи iснування їх та обмiн речовин i енергiї. Середовище до того ж являє собою складову частину бiогеоценозу або екосистеми. Формування середовища (навiть протягом геологiчних епох) розглядається iнколи й у iсторичному аспектi.
  
  Середовище абiогенне - неорганiчна, фiзико-хiмiчна основа середовища.
  
  Середовище внутрiшнє - все, що знаходиться усерединi органiзму (чи бiоценозу), але не є його частиною. Напр., гази в мiжклiтинниках органiзму, бiотоп, який пов"язаний з тим чи iншим бiоценозом.
  
  живИльне
  Середовище живильне - середовище, яке застосовують для вирощування мiкроорганiзмiв. Для приготування живильних середовищ використовують агар, желатин, рiзну рослинну й тваринну сировину, деякi хiмiчнi сполуки.
  
  Середовище зовнiшнє - все, що знаходиться поза межами даного (певного) об"єкту. Має дещо суб"єктивний характер - напр., зовнiшнє середовище одного об"єкту може не бути зовнiшнiм для iншого (зовнiшнє середовище мiкроорганiзму, який iснує в iншому органiзмi, тваринi або людинi).
  
  Середовище iснування - сукупнiсть абiотичних та бiотичних факторiв (тобто умови iснування) окремого органiзму чи бiоценозу в цiлому, що впливають на їхнiй рiст i розвиток.
  
  Середовище природно-антропогенне - усi модифiкацiї природного середовища внаслiдок цiлеспрямованого та побiчного впливу дiяльностi людини. Характеризується зниженням або й вiдсутнiстю властивостей самовiдновлення та поступово руйнується без постiйного регулюючого впливу (пiдтримки) людини.
  
  Середовище розвитку - усi модифiкацiї природного середовища, створенi людиною (зеленi насадження, господарськi угiддя, рекультивованi землi), рiзноманiтнi споруди, промисловi й транспортнi об"єкти - свiт речей, що оточує людину й певним чином впливає на неї. Характеризується головним чином (принципово) вiдсутнiстю властивостей самовiдновлення й саморегуляцiї, поступово порушується без постiйного регулюючого впливу з боку людини. Лише в уявi та футуристичнiй лiтературi (у деяких творах видатних письменникiв-фантастiв) середовище розвитку надiляється цими властивостями.
  
  силiцифIли
  Силiцифiли - рослини, якi вiддають перевагу силiкатним субстратам.
  
  сильвАнти
  Сильванти - лiсовi види рослин.
  
  сильватизАцiя
  Сильватизацiя - процес формування в штучних лiсах (створених, або вiдновлених за участю людини) рис природного лiсу.
  
  симбiОз
  Симбiоз - форма тривалого спiвiснування органiзмiв, якi належать до рiзних бiологiчних видiв, пiд час якого обидва органiзми (СИМБIОНТИ) мають вiд цього певну вигоду (користь). Симбiоз має надзвичайно рiзноманiтний характер i вiдрiзняється безпосереднiми трофiчними зв"язками - напр., спiвжиття рака-самiтника й актинiї, або водоростi й гриба у лишайниках, спiвжиття вищих рослин з грибами (МIКОРИЗА), а також водоростей з мохами або квiтковими рослинами.
  
  симбiОнти
  Симбiонти - органiзми, якi перебувають у симбiотичних вiдносинах, СИМБIОЗI.
  
  симбiотОпiя
  Симбiотопiя - iснування систематично близьких видiв в аналогiчних мiсцезнаходженнях.
  
  синантропiзАцiя
  Синантропiзацiя - 1) проникнення у природнi бiоценози видiв, занесених саме людиною; 2) пристосування рослинних i тваринних органiзмiв до iснування поряд з людиною (у населених пунктах, житлах та поблизу житла).
  Взагалi пiд синантропiзацiєю розумiють процес збiльшення змiн у природi, викликаних дiяльнiстю людини. У наш час процес синантропiзацiї, як правило, постiйно розширюється.
  Див. Антропогенез, Антропогенне навантаження, Антропогеннi фактори, Антропогенний вплив на бiосферу та iн.
  
  синантрОпнi
  Синантропнi органiзми, синантропи - рослини й тварини, якi живуть поряд з людиною. Напр., з рослин - бур"яни, рудеральнi рослини (талабан, бiльшiсть видiв лободи, кропива, чистотiл звичайний), а з тварин - таргани, миша хатня, горобець домовий, ластiвки мiська та сiльська.
  Див. Антропофiти, Антропофiли.
  
  сингенетИчнi
  Сингенетичнi сукцесiї - змiни угруповань, що вiдбуваються на поверхнi, яка позбавлена рослинностi й не має бiоценотичного середовища. складаються з поселення iнiцiальних (пiонерних) видiв i чергування цiлої серiї проценозiв - рiзних стадiй формування бiоценозу.
  
  синЕкiя
  Синекiя - прямi взаємини мiж органiзмами, але без передачi речовин та енергiї.
  
  синекологIчний
  Синекологiчний ареал - ареал, який складається з фактичної територiї поширення бiологiчного виду й потенцiально можливої, де є вiдповiднi для нього екологiчнi умови.
  
  Синекологiчний ряд - просторова змiна фiтоценозiв рiзних асоцiацiй у зв"язку з бiльш-менш рiзкою змiною умов середовища.
  
  синеколОгiя
  Синекологiя - роздiл екологiї, вивчає взаємини угруповань рослин, тварин i мiкроорганiзмiв iз навколишнiм середовищем.
  
  синекотИпи
  Синекотипи - екотипи, що сформувалися пiд переважаючим впливом фiтоценотичного середовища.
  
  синИцевi
  Синицевi - родина птахiв ряду горобцеподiбних. Довжина тiла 10-20 см, маса 7-25 г; крила короткi, кiгтi гострi й загнутi; оперення сiрого, строкатого з домiшками голубого, чорного й жовтого кольорiв. Гнiзда влаштовують в дуплах дерев, щiлинах будiвель та iн.
  Живляться комахами та їхнiми личинками. Восени мандрують зграями з iн. птахами (королики, повзики, дятли). В Українi 8 видiв з двох родiв - синиця i ремез; бiльшiсть видiв (7) належать до першого - гаїчка болотяна, синиця велика, синиця голуба (лазурiвка), синиця чубата й iн.
  
  Синзоохорiя - поширення плодiв та насiння рослин тваринами саме коли вони (тварини) переносять плоди й насiння, готуючи запас на зиму. Особливим випадком синзоохорiї вважається мiрмекохорiя (поширення плодiв, насiння, спор мурашками) та - лише частково - орнiтохорiя, тобто рознесення плодiв i насiння птахами.
  
  синУзiя
  Синузiя - 1) сукупнiсть популяцiй рослин i тварин, пов"язаних мiж собою загальними вимогами до середовища iснування; 2) екологiчно й просторово вiдособленi частини фiтоценозу, якi складаються з рослин однiєї або кiлькох близьких життєвих форм.
  
  бiокОсна
  Система бiокосна - природна система, яка створена динамiчними взаєминами органiзмiв та навколишнього середовища.
  
  Система природна - система, яка складається з природних структур i утворень, якi на вищих рiвнях органiзацiї згруповуються в екологiчнi, функцiональнi компоненти. Напр., природнi системи вищих рiвнiв органiзацiї - синузiя, популяцiя, консорцiя, бiоценоз, бiом, бiосфера.
  
  Система природних охоронних територiй - комбiнацiя природних охоронних територiй, що забезпечує пiдтримання екологiчної рiвноваги у межах вiдносно великого регiону.
  
  Система стандартiв у галузi охорони природи - комплекс взаємопов"язаних стандартiв, спрямованих на збереження, вiдновлення та рацiональне використання природних ресурсiв.
  
  Сiльськогосподарська екологiя - роздiл екологiї, що дослiджує АУТЕКОЛОГIЮ сiльськогосподарських рослин i тварин, а також культурекосистеми.
  
  Складнi фiтоценози - тi, що складаються з кiлькох ярусiв та багатьох видiв рослин.
  
  склерофIти
  Склерофiти - рослини, якi мають жорсткi листки, вкритi товстою кутикулою. У склерофiтiв дуже розвинутi механiчнi тканини. Зазвичай склерофiтам властивi значна (висока) посухостiйкiсть, отже втрата води понад 25 % не завдає їм великої шкоди.
  
  слАники
  Сланики, сланкi рослини - низькорослi форми дерев, iнколи кущiв, якi виникають внаслiдок несприятливих умов середовища. характерне утворення гiлок, притиснутих i прикрiплених придатковими коренями до грунту. Поширенi бiля верхньої межi лiсу в горах, тундрi, на морському березi. У деяких рослин характернi утворення на певному еволюцiйному етапi закрiпилися генетично.
  
  Смог - видиме очима (вiзуально) сильне забруднення повiтря, сполучення часток i краплин туману, газу й диму. Вкрай загрозливий ступiнь забруднення атмосфери, що спостерiгається переважно у великих мiстах (напр., лондонський смог).
  
  Смуга вiдчуження - територiя обабiч залiзничних колiй (по 50 м) i автошляхiв (по 25 м), що вилучена з iншого землекористування та офiцiйно використовується лише за транспортним призначенням. На цих смугах створюється специфiчне природно-антропогенне середовище у зв"язку з будiвництвом дорiг та їх експлуатацiєю - зокрема, спостерiгаються проникнення занесених видiв рослин (переважно терофiтiв), забруднення вихлопними газами, пiдвищення рiвня важких металiв у грунтi й рослинних частках, вiдносно значне порушення грунтового й рослинного покриву. Формування угруповань, їх склад, структура й динамiка мають у цих умовах свої особливостi.
  
  Смуга захисна - лiсовi й нелiсовi площi, видiленi для захисту дорiг вiд снiгових, пилових i пiщаних заносiв, та з метою впровадження певних естетичних i санiтарно-гiгiєнiчних функцiй. Вiдрiзняються екологiчними умовами й особливостями популяцiй та угруповань, що тут формуються.
  
  Смуга лiсова полезахисна - штучнi лiсовi насадження у формi смуг, призначенi для захисту грунту вiд вiтрової ерозiї, для полiпшення водного режиму, захисту культурних рослин вiд шкiдливого впливу суховiїв, збереження агроценозiв тощо.
  
  созологIчна
  Созологiчна екологiя - галузь загальної екологiї, що розробляє науковi основи охорони екосистем, бiоценозiв, окремих популяцiй рослин i тварин.
  
  созолОгiя
  Созологiя - наука про охорону природи, яка є комплексною дисциплiною, що розробляє загальнi принципи й методи збереження та вiдновлення природних ресурсiв. Як головнi роздiли включає охорону вод, земель, атмосфери, тваринного i рослинного свiту й природних комплексiв.
  
  созотЕхнiка
  Созотехнiка - практика охорони природи й формування середовища iснування людини з урахуванням законiв природи й суспiльного розвитку.
  
  Солевитривалi рослини - пристосованi до життя на засолених грунтах.
  Див. Галофiти.
  
  Солевитривалiсть рослин - їх здатнiсть рости в умовах засоленостi водного чи грунтового середовища. Визначається головним чином фiзiологiчними пристосуваннями, що виникли у процесi еволюцiйного розвитку. Напр., бiльшiсть рослин потерпає на засолених грунтах вiд нестачi води (так звана фiзiологiчна сухiсть), живильних солей (сольове голодування) й вiд надлишку баластних солей, що можуть проникати у клiтини, негативно впливаючи на життєдiяльнiсть рослин.
  
  Солестiйкiсть - здатнiсть рослин i тварин iснувати (й розмножуватись) в умовах засоленостi середовища. Див. Галофiльнiсть.
  
  солонЕць
  Солонець - грунт iз досить значним вмiстом солей натрiю - понад 20 % ємностi поглинання - та наявнiстю на невеликiй глибинi вiд поверхнi легкорозчинних солей. Розглядається зазвичай як тип або група типiв грунтiв.
  
  Солонiсть води - градацiя вмiсту розчинних солей у природних водах: до 0,5-1 г/л (прiсна вода), вiд 1 до 3-х г/л (солонувата), вiд трьох до 10-и (слабо солона вода), вiд 10 до 50 (солона й дуже солона вода), i понад 50 г/л (розсiл або ропа).
  
  солонцЕвi
  Солонцевi рослини - рослини, якi переважно ростуть на солонцях i солонцюватих грунтах. Витримують значне висушування й ущiльнення кореневмiсного шару i перiодичне пiдвищення вмiсту водорозчинних солей у грунтi. їм властивi ознаки солевитривалих рослин i ксерофiтiв. Знайти їх можна зазвичай у пустелях i напiвпустелях, степах. Рослини цi можуть служити справжнiми iндикаторами для виявлення солонцiв i солонцюватих грунтiв - напр., деякi види солянок i камфоросма. Див. Галофiти.
  
  солончакИ
  Солончаки - група типiв грунтiв, на поверхнi яких утворюються вицвiти й шкiрки солей або дуже засоленi пухкi шари до 1 см завтовшки. Формуються у рiзних зонах, але найбiльш поширенi у сухих степах, пустелях i напiвпустелях.
  
  солончакОвi
  Солончаковi рослини - солестiйкi рослини, якi можна знайти на солончаках i солончакових грунтах. Мають рiзноманiтнi пристосування, що забезпечують їм можливiсть витримувати значний вмiст солей у грунтi (субстратi). Поширенi на всiх материках (звiсно, крiм Антарктиди) у степах i саванах, пустелях i напiвпустелях, на узбережжях морiв. Чимало солончакових рослин належить до родин лободових i франкенiєвих.
  
  "Сон" рослин - перiодична змiна положення органiв рослин протягом доби, зумовлена змiною дня i ночi; спричинюється змiнами освiтлення й температури. Пiд впливом цих змiн квiтка, напр., закривається й розкривається, листки складаються i опускаються у певнi часи. "Сон" рослин має велике пристосувальне значення.
  
  Соцiосфера - див. Антропосфера.
  
  спадкОвiсть
  Спадковiсть - здатнiсть органiзмiв передавати потомству свої ознаки й властивостi, а також тип обмiну речовин; невiд"ємна властивiсть живого органiзму потребувати певних умов для свого життя й певним чином реагувати на бiльш-менш значнi змiни умов середовища. Забезпечує функцiонування наступних поколiнь, створює безперервнiсть органiчного свiту й само вiдтворення у процесi змiни поколiнь.
  
  Спектри - графiчне зображення змiн фенологiчних фаз рослин (фенологiчний спектр), складу життєвих форм (бiологiчний спектр), складу екоморф (екологiчний спектр) та iн.
  
  Спецiалiзацiя органiзмiв - вузькi морфо фiзiологiчнi пристосування, АДАПТАЦIЯ окремих видiв рослин i тварин до вiдносно (порiвняно) постiйних специфiчних умов навколишнього середовища - напр., бiологiчна вiдповiднiсть гриба-паразита i рослини-живителя, спецiалiзацiя кишкових паразитiв. С. виникла у процесi еволюцiйного розвитку рiзних органiзмiв.
  
  спецiєцИзм
  Спецiєцизм - термiн запропонований екофiлософом Пiтером Сингером ("Визволення тварин", 1977). С. - своєрiдна видова дискримiнацiя (має аналогiю з расизмом та сексизмом), коли один бiологiчний вид (найчастiше мається на увазi Homo sapiens, тобто людина) порушує права iнших видiв.
  
  Споживачi - ГЕТЕРОТРОФНI органiзми, якi живляться органiчною речовиною, трансформуючи її у рiзноманiтнi iншi форми. Це всi тварини, частина мiкроорганiзмiв, паразитичнi й виключно комахоїднi рослини.
  
  Спокiй у рослин - стан майже повного припинення життєдiяльностi рослинних органiзмiв, який дозволяє рослинам витримувати несприятливi умови (напр., посухи або зимовий холод). Характеризується у першу чергу рiзким зниженням iнтенсивностi обмiну речовин i глибокими змiнами вмiсту клiтин - зокрема втратою значної частини вологи, нагромадженням речовин, якi гальмують рiст. Розрiзняють вимушений спокiй, зумовлений несприятливими умовами зовнiшнього середовища (низькою температурою, посухою, нестачею поживних речовин), i органiчний - або глибокий - спокiй, спричинений внутрiшньою ритмiкою розвитку органiзму.
  
  Сполученiсть видiв у фiтоценозах - тiсний екологiчний та бiологiчний зв"язок мiж рiзними видами. Завдяки сполученостi й взаємодiї видiв один iз одним та з бiоценотичним середовищем формуються стiйкi, стабiльнi бiоценози.
  
  Спонтаннi процеси - 1) природнi процеси, що виникають без втручання людини; 2) вiдносно довiльнi процеси у природних системах, спричиненi внутрiшнiми, а не зовнiшнiми причинами; базуються на саморозвитку.
  
  Спосiб життя - уся рiзноманiтнiсть взаємин особин будь-якого бiологiчного виду з умовами iснування та особинами свого й iнших видiв, яка визначається наявнiстю специфiчних для виду пристосувань, що виникли у процесi його ЕВОЛЮЦIЇ.
  
  Стабiльнiсть бiосфери - здатнiсть бiосфери протистояти зовнiшнiм космiчним i внутрiшнiм впливам, включаючи будь-якi антропогеннi впливи, наслiдки дiй людини.
  
  Стабiльнiсть екологiчна - здатнiсть екосистеми протистояти абiотичним та бiотичним факторам навколишнього середовища, а також антропогенному впливу.
  
  Стабiльнiсть екосистеми - здатнiсть екосистеми зберiгати свою структуру й функцiональнi особливостi пiд час (або внаслiдок) дiї зовнiшнiх факторiв.
  
  стАлi
  Сталi угруповання - (наголос - угрупОвання) - угруповання, якi зберiгають видовий склад, структуру й функцiональнi особливостi завдяки саморегуляцiї або вiдносно постiйному впливу регулюючого фактора. Їм на противагу, несталi угруповання (напр., iз великою кiлькiстю терофiтiв, що є фактором нестабiльностi будь-якої флори) мають зокрема досить мiнливий видовий склад i структуру.
  
  стАцiя
  Стацiя - 1) мiсце iснування ПОПУЛЯЦIЇ; 2) мiсця iснування особини або сiм"ї, бiологiчного виду (маються на увазi тварини), яке може збiгатися iз середовищем бiоценозу, фiтоценозу, ПАРЦЕЛИ, едасфери та її частин;
  3) частина бiотопу з певними - вузькими - умовами життя; напр., вологi, або сухi заплавнi луки.
  
  стенадаптИвнi
  Стенадаптивнi форми - тi, що пристосованi до iснування лише у певних умовах i можуть витримувати лише зовсiм незначнi коливання тих чи iнших факторiв.
  
  стенобАтнi
  Стенобатнi органiзми - водянi рослини й тварини, iснування яких можливе лише на певнiй глибинi, при певному водяному тисковi. С.о., зазвичай - мешканцi прибережної, припливно-вiдпливної смуги морiв, океанiв, приповерхневої зони рiзноманiтних водойм, найбiльших океанських глибин.
  
  стенобiОнтнi
  Стенобiонтнi органiзми, стенобiонти - органiзми, якi можуть жити лише у певних умовах середовища, при дуже незначному коливаннi його факторiв - температури, вологостi, солоностi, кислотностi зокрема. Напр.. форель може iснувати лише у чистих водоймах iз дуже швидкою течiєю та холодною, багатою на кисень водою.
  С.о. - хорошi природнi iндикатори.
  
  стеногАли
  Стеногали - органiзми, якi витримують лише незначнi змiни солоностi середовища.
  
  стеногалIннi
  Стеногалiннi тварини - водянi тварини, якi не витримують значних коливань солоностi води. Вiдхилення солоностi вiд оптимуму спричинює у цих тварин пригнiчення дихання, у планi статистики - рiзке зменшення чисельностi тварин, що пов"язане iз збiльшенням смертностi. Прикладом С.т. є головоногi молюски.
  
  стеногiпробiОнтнi
  Стеногiпробiонтнi види - бiологiчнi види, що живуть в умовах дуже незначних змiн вологостi середовища iснування.
  
  стенотЕрми
  Стенотерми - органiзми, якi не витримують коливань температури середовища.
  
  стенотЕрмнi
  Стенотермнi рослини - тi, що ростуть в умовах iз дуже незначними коливаннями температур.
  
  Стенотермнi тварини - iснування яких можливе лише при мало мiнливiй або взагалi постiйнiй температурi навколишнього середовища.
  
  Стенотермнiсть - здатнiсть органiзмiв iснувати лише при мало мiнливiй або взагалi постiйнiй температурi середовища; найбiльш виражена у водяних та грунтових органiзмiв, також у мешканцiв печер.
  
  стенотОпний
  Стенотопний ареал - невеликий за своєю площею.
  
  Стенотопнi органiзми, стенотопи - рослини i тварини з низькою екологiчною валентнiстю, якi живуть в однотипних, дуже специфiчних умовах; напр., з рослин - росичка, журавлина, деякi види крейдяних мiсцезростань; з тварин - ховрах та iн.
  
  стенотрОфнi
  Стенотрофнi органiзми - органiзми iз вузько специфiчними вимогами до живлення.
  
  стенофАги
  Стенофаги - тварини, якi живляться невеликою кiлькiстю видiв корму або навiть одним.
  
  стенофАгiя
  Стенофагiя - вузькоспецiалiзоване живлення тварин. Розрiзняють олiгофагiю - живлення небагатьма видами корму i монофагiю - живлення лише одним видом корму.
  
  стенофОти
  Стенофоти - органiзми, якi здатнi жити лише у певних, вузько обмежених умовах освiтлення.
  
  стенохОрнi
  Стенохорнi види - види з обмеженим ареалом.
  
  степАнти
  Степанти - степовi види рослин.
  
  Степовi екосистеми - екосистеми АРИДНОГО континентального клiмату з домiнуванням КСЕРОФIЛЬНИХ вузьколистих злакiв. Субдомiнанти в С.е. - види рiзнотрав"я, в найбiльш континентальних областях i низькi ксерофiльнi чагарники. Консорцiї домiнантiв не вiдрiзняються багатством КОНСОРТIВ.
  
  Стимулятори росту рослин - деякi хiмiчнi речовини, якi в певних умовах здатнi прискорювати ростовi процеси у рослин. Це можуть бути синтетичнi й природнi речовини, що виробляються рослинами. С.р.р. застосовують у сiльському господарствi для стимулювання утворення корiння на живцях з метою отримання внаслiдок цього великих плодiв, зменшення опадання плодiв та iн.
  
  Стiйкiсть екологiчна - властива системi внутрiшня здатнiсть протистояти змiнам, зберiгати свою структуру й функцiональнi особливостi пiд час дiї (або внаслiдок дiї) зовнiшнiх факторiв.
  
  Стiйкiсть органiзмiв - здатнiсть живих органiзмiв протистояти екстремальним i стресовим впливам умов зовнiшнього середовища. основними засобами подолання цих впливiв є мобiлiзацiя внутрiшнiх резервiв (гормональної, ферментативної, нервової регуляцiї) та вiдповiдної поведiнки, зокрема перехiд у стадiю спокою, або АНАБIОЗУ.
  
  Стiйкiсть рослин - здатнiсть рослин витримувати вплив тих чи iнших несприятливих умов зовнiшнього середовища. Розрiзняють морозостiйкiсть, зимостiйкiсть, жаростiйкiсть, посухостiйкiсть, солестiйкiсть, стiйкiсть проти хвороб та iн.
  
  Стiйкiсть фiтоценозiв - 1) стабiльнiсть структури фiтоценозiв, їхньої замкнутостi й вiдновлюваностi особин, балансу енергiї, кругообiгу речовин; 2) здатнiсть фiтоценозiв зберiгати свою структуру й функцiональнi особливостi пiд дiєю зовнiшнiх факторiв.
  
  Стiк - стiкання, перемiщення вiльної води по земнiй поверхнi або у грунтовiй товщi. Видiляють основнi типи С.: поверхневий, внутрiшньогрунтовий, дренажний, пiдземний.
  
  стiпаксерофIти
  Стiпаксерофiти - екологiчна група рослин, якi вiдрiзняються прискореним фiзiологiчним реагуванням на змiну зовнiшнiх умов, особливо зволоження. Вони досить швидко й найбiльш повно використовують вологу короткочасних злив, а також порiвняно добре витримують перегрiвання, проте досить чутливi до зневоднення - можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи у грунтi. До С. належать ковили (лат. Stipa) й iншi види вузьколистих степових злакiв.
  
  Стратегiя рослин - спосiб виживання й пiдтримання стабiльностi популяцiй в рослинних угрупованнях та екосистемах. Див. Вiоленти, Патiєнти, Експлеренти.
  
  стратисфЕра
  Стратисфера - шар лiтосфери, де можливе iснування деяких форм життя, над метаморфiчною оболонкою. Складається осадовими або колишнiми осадовими породами.
  
  стратобiОнти
  Стратобiонти - тварини, якi мешкають у лiсовiй пiдстилцi.
  
  стратосфЕра
  Стратосфера - шар атмосфери, починаючи з 8-10 км над полюсами (з 16-18 км на екваторi) до 40 км вiд земної поверхнi, який характеризується майже постiйною температурою й розташуванням на висотi 20-25 км шару з максимальною концентрацiєю озону.
  
  Стрес - 1) неспецифiчна реакцiя органiзму, спрямована на переборення шкiдливої дiї надзвичайних подразникiв; 2) надзвичайно сильна дiя будь-якого фактору на живий органiзм, що призводить до його рiзкої реакцiї та навiть до збiльшення смертностi у популяцiях.
  
  Структура бiоценозiв - основнi елементи будови бiоценозiв: видовий склад. Зокрема ценотипи й популяцiї; розмiщення особин, зокрема парцели; шари, мiкроценози, яруси, бiогоризонти; загальний розподiл бiомаси; характернi риси бiоценотичного середовища. зумовлює особливостi бiоценотичних i трансабiотичних взаємин органiзмiв i весь бiоценоз (ред. - або: ...у цiлому).
  
  Структура екосистеми - природне функцiонально-морфологiчне розчленування екосистеми на блоки й пiдсистеми. До числа структурних елементiв зокрема входять ПОПУЛЯЦIЇ, КОНСОРЦIЇ, СИНУЗIЇ, та яруси рослинностi, тобто окремi структури бiоценозу й бiогеоценозу.
  
  субдомiнАнти
  Субдомiнанти - види рослин, якi переважають у другорядних, не головних ярусах рослинного угруповання; напр., осока та лiсовий горiх у дiбровах.
  
  сублiторАль
  Сублiтораль - мiлководна прибережна зона, для морiв й океанiв вiд нульового рiвня води до нижньої межi поширення донних фотосинтезуючих рослин.
  
  Субординацiя екологiчна - форма iєрархiї природних систем, де в якостi супiдрядних за висотою органiзацiї системних одиниць виступають структури з участю живих органiзмiв; напр., пiдсистеми щодо БIОЦЕНОЗУ: ПОПУЛЯЦIЇ, КОНСОРЦIЇ, СИНУЗIЇ.
  
  Субстрат - опорний екологiчний компонент, а в численних випадках й одночасно поживне середовище для рослин i мiкроорганiзмiв; напр., камiння, дерево, грунт, до яких прикрiпленнi й на яких розвиваються рослиннi органiзми - лишайники, орхiдеї, мохи зокрема.
  
  сукулЕнти
  Сукуленти - рослини з м"ясистим соковитим стеблом або/та листками, у паренхiмi яких нагромаджується значна кiлькiсть води, завдяки чому вони добре витримують посуху. Поширенi здебiльшого у пустелях Центральної та Пiвденної Америки, Африки. У флорi України є лише кiлька видiв з родини товстолистих - очитки, молодило. Багато сукулентiв мають декоративнi якостi - опунцiї, кактуси, агави й алое.
  
  сукцЕсiї
  Сукцесiї - 1) послiдовнi змiни рослинних угруповань у часi, що виникають на дiлянках, позбавлених рослинностi (сукцесiї первиннi) у зв"язку з антропогенним тиском або за природних причин, або на дiлянках, де рослинний покрив знищений неповнiстю (сукцесiї вториннi).
  2) спрямованi змiни в бiогеоценозi, якщо у середовищi не вiдбувається рiзких змiн, спричинених зовнiшнiми факторами; вiдбивають внутрiшнiй процес розвитку структури бiогеоценозу та пiдвищують його збалансованiсть i органiзованiсть при певному станi середовища.
  
  Сукцесiя антропогенна - сукцесiя, викликана господарською дiяльнiстю людини, її прямим або непрямим впливом на екосистему (напр., загазованiсть атмосфери, вирубка лiсiв, засмiчення води зокрема).
  
  Сукцесiя ендоекогенетична - сукцесiя, зумовлена впливом саме рослинного угруповання, яке поступово змiнює навколишнє середовище, формуючи фiтоклiмат, фiто середовище, зокрема за участю кореневих видiлень та iн.
  
  супралiторАль
  Супралiтораль - прибережна морська смуга, яка заливається водою лише пiд час найбiльших приливiв.
  
  Сумiснiсть екологiчна - здатнiсть двох або кiлькох популяцiй рiзних бiологiчних видiв спiвiснувати у межах дуже близьких екологiчних нiш.
  
  Сухiсть фiзична - нестача води для рослин через недостатню кiлькiсть опадiв, стоку, надмiрне випаровування, через сухiсть повiтря й високi температури, вiтер.
  
  Сухiсть фiзiологiчна - див. Фiзiологiчна посуха.
  
  Сфера земна - див. Геосфери.
  
  сциофIти
  Сциофiти - тiньолюбнi рослини, якi вiддають перевагу тiнистим мiсцям i не витримують прямого сонячного свiтла.
  
  
  Т
  
  таксОн
  Таксон - група окремих бiологiчних об"єктiв, що пов"язанi тим чи iншим ступенем спiльностi властивостей i ознак, завдяки чому є пiдстави для присвоєння їм певної таксономiчної категорiї. Видiлення таксону може опиратися на рiзнi властивостi й ознаки об"єктiв - спiльнiсть походження, будови, складу, форми, структури зокрема; але при цьому кожний набiр ознак i властивостей має бути достатнiм для подiбного видiлення.
  Таксон завжди характеризує конкретну, певну сукупнiсть.
  
  Таксономiчнi одиницi - будь-якi класифiкацiйнi одиницi у систематицi, починаючи з нижчих пiдроздiлiв будь-якої системи. Напр., у систематицi рослинних i тваринних органiзмiв основними Т.о. є форма, вид, рiд (порядок), клас, тип (вiддiл); бiоценозiв - асоцiацiї, формацiї, групи формацiй та iн.
  
  тафономIя
  Тафономiя - (вiд грецького "тафос" - захоронення) - галузь палеонтологiї, що вивчає умови захоронення викопних решток тварин i рослин та закономiрностi утворення мiсцезнаходжень цих решток. Мiсце захоронення органiзму не завжди збiгається з бiотопом його бiоценозу. Тому ориктоценоз (тобто скам"янiлi рештки представникiв флори i фауни) нерiдко якiсно й кiлькiсно вiдрiзняється вiд бiоценозу, що iснував у районi захоронення. Комплексне вивчення мiсцезнаходжень решток рослин i тварин, слiдiв їхньої життєдiяльностi, умов скам"янiння допомагають створенню уявлень про свiт минулих геологiчних епох, а також про умови iснування органiзмiв. Термiн "тафономiя" запровадив у 1940 роцi видатний вчений, письменник-фантаст, I.А.Єфремов, засновник цiєї галузi палеонтологiчної науки.
  
  Тваринний свiт - 1) тваринне населення усiєї земної кулi; 2) сукупнiсть тварин одного або кiлькох (багатьох) бiологiчних видiв у межах певної територiї або/та акваторiї; характеризується чисельнiстю й видовим складом.
  Зокрема, розрiзняють тваринний свiт виду i його популяцiй, функцiонально-бiоценотичних груп (хижакiв, паразитiв, сапрофагiв та iн.) i тваринний свiт у цiлому.
  
  телеметрIя
  Телеметрiя - дистанцiйне одержання iнформацiї про екосистеми, їхнiй стан та iншi особливостi за допомогою спецiальної телеметричної апаратури, встановленої на лiтаках, супутниках, космiчних кораблях i космiчних станцiях.
  
  телергОни
  Телергони - активнодiючi рiзноманiтнi за складом речовини, що видiляються тваринами й дiють на органiзми того ж бiологiчного виду (гомотелергони або феромони) або/та iнших (гетеротелергони).
  
  телуробiосфЕра
  Телуробiосфера - частина ЛIТОСФЕРИ нижче поширення пiдземної тропосфери, у межах якої можуть iснувати лише органiзми-анаероби.
  
  Тепловий режим бiогеоценозiв - характер змiн кiлькостi довгохвильової сонячної радiацiї, що надходить у БIОГЕОЦЕНОЗИ, добова (протягом доби) закономiрна змiна температури й теплообмiну та подiбнi змiни протягом вегетацiйного перiоду, року або кiлькох рокiв.
  
  Тепловiддача - видiлення тепла у навколишнє середовище органiзмами переважно у процесi їхньої життєдiяльностi (та пiсля смертi).
  
  Теплокровнi тварини, гомойотерми - тварини з порiвняно сталою температурою тiла, що майже не залежить вiд температури навколишнього середовища (ссавцi й птахи). Незначнi коливання температури пов"язанi лише iз змiнами активностi.
  
  терабiосфЕра
  Терабiосфера - частина БIОСФЕРИ у межах сушi. Складається з ФIТОСФЕРИ поверхнi планети й ЛIТОСФЕРИ з її пiдроздiлами.
  
  тератогенЕз
  Тератогенез - виникнення аномалiй, виродливостей i порокiв розвитку в органiзмiв, що виражається у змiнi кiлькостi, розмiрiв i взаємного розташування, внутрiшньої та зовнiшньої будови органiв. Спричинюється рiзними факторами, що порушують нормальний розвиток органiзмiв, "запрограмований" на генетичному рiвнi.
  
  тератологIчнi
  Тератологiчнi змiни - спадковi й не спадковi аномалiї, виродливостi, пороки розвитку в органiчному свiтi (головним чином серед рослин i тварин), що виражаються у появi не типових для певного бiологiчного виду ознак, у змiнi кiлькостi, розмiрiв, будови й взаємного розмiщення органiв, у недорозвинутостi або/та неправильнiй формi окремих органiв тощо. Можуть виникати як порушення на рiзних стадiях розвитку органiзму, спричинюватись впливом рiзноманiтних факторiв, зокрема геофiзичних та хiмiчних, iонiзуючого випромiнювання. Напр., у рослин - махровiсть i гетерогеннiсть кольору квiток, проростання квiток i суцвiть, гiгантизм та карликовiсть, помноження пагонiв i видозмiни листкiв.
  
  таратолОгiя
  Тератологiя - наука про виродливостi й аномалiї серед рослинних i тваринних органiзмiв.
  
  територiАльнiсть
  Територiальнiсть - 1) властивiсть бiльшостi тварин триматися певної територiї чи акваторiї протягом життя й охороняти цей простiр вiд проникнення iнших особин того самого виду (iнколи й iнших видiв, що займають близьку екологiчну нiшу);
  2) механiзм самороз"єднування у просторi особин i груп органiзмiв; який сприяє бiльш-менш рiвномiрному розповсюдженню бiологiчних видiв.
  
  Територiя особини - iндивiдуальна дiлянка iснування особини або сiм"ї тварин, якi цю дiлянку, як правило, активно захищають.
  
  Територiя рекреацiйна - дiлянка сушi (чи поверхнi води), що вiдведена для вiдпочинку людей, вiдновлення їхнього здоров"я i працездатностi.
  
  Територiя урбанiзована - територiя, зайнята населеним пунктом мiського типу i пов"язаними з ним виробничими, транспортними, iнженерними спорудами.
  
  термiнАльна
  Термiнальна рослиннiсть - рослиннiсть джерел iз пiдвищеною температурою води й берегiв. До її складу входять водоростi, гриби, актиномiцети, численнi папоротi й iншi нижчi рослини, деякi вищi (квiтковi) рослини.
  
  Термiти - ряд гуртосiмейних комах. Довжина тiла вiд 2,5 до 140 мм; розвиток з неповним перетворенням; рiзко виявлений полiморфiзм. Крила мають лише здатнi до розмноження самки та самцi, якi скидають крила пiсля парування. Живуть родинами-колонiями у землi або деревинi, деякi види влаштовують мiцнi надземнi споруди - термiтники. Всеїднi, хоча переважно живляться деревиною, засвоюючи її завдяки життєдiяльностi симбiонтiв - кишкових джгутикових.
  У свiтi близько 2600 видiв (з п"яти родин), переважно у тропiчних країнах. В Українi - лише один вид, термiт європейський.
  Термiти здатнi пошкодити не лише дерев"янi споруди й стовпи, але й виноградну лозу.
  
  термогЕннi
  Термогеннi органiзми - якi видiляють у процесi своєї життєдiяльностi велику кiлькiсть тепла й пiдвищують при цьому температуру навколишнього середовища до + 70 (80) градусiв за шкалою Цельсiя. Термогенними є деякi види бактерiй, що спричиняють нагрiвання гною, торфу, вологого сiна.
  
  Термосфера - дуже розрiджений шар атмосфери (над МЕЗОСФЕРОЙ) у межах вiд 80-90 до приблизно 800 км над поверхнею нашої планети, що характеризується швидким пiдвищенням температури до висот 200-300 км й збереженням такої температури (близько + 1500 градусiв) у вищих шарах.
  
  термотАксис
  Термотаксис - рух неприкрiплених рослинних i тваринних органiв, який спричинюється нерiвномiрним розподiлом температури у зовнiшньому середовищi, однобiчним тепловим подразненням.
  
  термотропIзм
  Термотропiзм - вигинання окремих органiв i частин рослин пiд час росту у вiдповiдь на теплове подразнення.
  
  термофIльнi
  Термофiльнi органiзми - тi, що живуть i розвиваються в умовах високої температури (понад +45 градусiв) у гарячих джерелах, шарах грунту, що дуже нагрiваються (напр., у деяких пустелях i напiвпустелях) - деякi синьозеленi водоростi, бактерiї та iн.
  
  термофIльнiсть
  Термофiльнiсть - ставлення органiзмiв до тепла. Розрiзняють гомойотермнi органiзми, якi мають регуляцiю внутрiшнього теплообмiну й бiльш значний теплообмiн iз зовнiшнiм середовищем (напр., ссавцi й птахи), i пойкiлотермнi - з температурою тiла, що залежить у першу чергу вiд навколишнього середовища й меншою мiрою вiд внутрiшнього теплообмiну (всi рослини, мiкроорганiзми, холоднокровнi тварини).
  
  термофIти
  Термофiти - теплолюбнi рослини, якi не витримують зниження позитивних температур i нормально розвиваються лише в умовах середньої температури близько 26 градусiв (за шкалою Цельсiя) з незначними коливаннями, добовими й рiчними. Тропiчнi термофiти (напр., ананас, какао) не витримують навiть короткочасного зниження температури до 5 градусiв, а субтропiчнi Т. (рис, бавовник) - до 1 градуса.
  
  термофОби
  Термофоби - органiзми, якi не витримують високих температур i здатнi нормально розвиватись лише за умов порiвняно низьких температур. Для бiльшостi термофобiв верхня межа становить 10 градусiв за шкалою Цельсiя. До них належать рiзнi бактерiї, водоростi, гриби, мохи, квiтковi рослини, безхребетнi й хребетнi тварини (напр., аксолотль - личинка хвостатого земноводного амбiстоми). Живуть у глибинах океанiв та морiв, у арктичних районах, в умовах високогiр"я, де температура нiколи не буває високою.
  
  терофIти
  Терофiти - однорiчнi рослини, якi переживають несприятливу пору року в формi (у виглядi) насiння - напр., коноплi, грицики та iн.
  Одна з життєвих форм рослин.
  Пiдвищення кiлькостi терофiтiв-бур"янiв у регiональних флорах свiдчить про нестабiльнiсть певної (конкретної) флори.
  
  техногенЕз
  Техногенез - процес змiни природних комплексiв пiд впливом виробничої дiяльностi людини. Полягає у перетвореннi БIОСФЕРИ, що викликається сукупнiстю геохiмiчних процесiв, пов"язаних iз технiчною i технологiчною дiяльнiстю людини, вилученням з навколишнього середовища, концентрацiєю та перегрупуванням цiлого ряду хiмiчних елементiв, мiнеральних i органiчних сполук.
  
  Техногенна екосистема - функцiональна система живих органiзмiв i середовища, яка виникла (або значно змiнена) пiд впливом техногенних факторiв - напр., екосистеми, значно змiненi пiд впливом гiрничорудних розробок та промислових забруднень.
  
  Техногенний рельєф - рельєф, створений унаслiдок виробничої дiяльностi людини. Т. р. утворюється пiд час житлового й промислового будiвництва, добування корисних копалин, спорудження каналiв, трубопроводiв, дорiг, штучних водойм рiзного призначення.
  
  Техногеннi змiни - змiни бiоценозiв певною мiрою пов"язанi з розвитком промисловостi, зокрема з утворенням незвичайних грунтових поверхонь, первинних екотопiв (кар"єрiв, териконiв, рiзноманiтних насипiв, вiдвалiв порожнiх порiд), з вiдходами виробництва, забрудненням води, грунту, повiтря. Техногеннi змiни мають характер первинних i сингенетичних сукцесiй та дигресивно-демутацiйних змiн.
  
  Техносфера - 1) сучасний етап еволюцiї бiосфери, на якому в її змiнi велику роль вiдiграє технiка; 2) частина бiосфери, охоплена впливом технiчних засобiв та споруд, яку становлять витвори людства: мiста, заводи, залiзницi, штучнi водойми, рiзноманiтна технiка та iн.
  
  тигмотропIзм
  Тигмотропiзм - здатнiсть органiв рослини вигинатися вiд дотику до них; напр., обвивання стебла рослин або вусикiв навколо рiзних предметiв (у тому числi навколо iнших рослин).
  
  Тип бiогеоценозу - сукупнiсть окремих бiогеоценозiв, однорiдних за компонентами середовища та їх динамiкою.
  
  Тип бiоценозу - сукупнiсть бiоценозiв, однорiдних за бiотичною частиною та її динамiкою.
  
  Тип рослинностi - найвища класифiкацiйна одиниця рослинностi, сукупнiсть схожих за будовою i зовнiшнiм виглядом рослинних формацiй з переважанням (перевагою) однiєї й тiєї ж самої життєвої форми; напр., лiсовий тип рослинностi.
  
  Тиск життя - спiввiдношення мiж бiотичним потенцiалом, або потенцiалом розмноження, i середовищем, яке перешкоджає реалiзацiї потенцiальних можливостей розмноження у геометричнiй прогресiї.
  
  тiньовитривАлi
  Тiньовитривалi рослини - рослини, якi витримують значне затiнення, але можуть рости й при повному денному освiтленнi. Тiньовитривалiсть рослин знижується у бiльш високих широтах, у горах, у сухiшому клiматi чи на бiдних на поживнi речовини грунтах.
  
  токсИни
  Токсини - отруйнi речовини бiлкової природи, їх видiляють деякi тварини (павуки, отруйнi змiї, скорпiони, комахи), утворюють хвороботворнi мiкроорганiзми, якi спричиняють токсикоiнфекцiйнi захворювання людини й тварин. Тварини, що видiляють токсини, використовують їх для захисту й добування їжi. Токсини iнколи викликають пригнiчення фiзiологiчних функцiй, навiть загибель тварин i рослин.
  
  токсОбнiсть
  Токсобнiсть - 1) ступiнь забруднення водойм токсичними речовинами; 2) сукупнiсть фiзiолого-бiохiмiчних властивостей, що дозволяють органiзмам iснувати (витримувати життя) у водоймах, забруднених стiчними водами.
  
  толерАнтний
  Толерантний паразитизм - паразитизм гриба на вищiй рослинi, яка частково перетравлює свого паразита.
  
  Толерантнi види - бiологiчнi види, стало пристосованi до умов даного (певного) екотопу, бiотопу. Лише толерантнi види здатнi утворювати стабiльнi ценоекосистеми.
  
  Толерантнiсть - 1) адаптованiсть бiологiчних видiв до певних умов середовища; 2) стiйкiсть живих органiзмiв проти дiї факторiв середовища - пiдвищеної концентрацiї солей (галотолерантнiсть), високої температури (термотолерантнiсть) та iн.
  
  Трансабiотичнi взаємини - рiзнi форми прямих впливiв органiзмiв на середовище й середовища на органiзми. На їх основi формується бiоценотичне середовище й виникають особливi форми асоцiйованостi органiзмiв.
  
  трансабiотИчнi
  Трансабiотичнi коакцiї - взаємодiї в бiоценозах, що виникають без контакту мiж органiзмами, коли пiд впливом одного органiзму полiпшуються чи погiршуються життєвi умови другого, а це у свою чергу змiнює умови iснування третього органiзму.
  
  транспiрАцiя
  Транспiрацiя - фiзiологiчний процес випаровування води живими рослинами. Основнi органи транспiрацiї зазвичай - листки, у деяких рослин - видозмiненi стебла (кладодiї). Вода з рослин випаровується крiзь продихи (продихова Т.), меншою мiрою - крiзь кутикулу (кутикулярна Т.). Завдяки транспiрацiї у клiтинах листкiв виникає сисна сила, що забезпечує рух води з розчиненими у нiй корисними речовинами вiд коренiв до листкiв ("верхнiй двигун" руху води в рослинах). Сисна сила транспiрацiї у трав"янистих рослин досягає 2-3 атм, у дерев - близько 20 атм, що значно перевищує кореневий тиск. Т. захищає листки вiд перегрiвання, що має важливе значення для життєдiяльностi рослин, зокрема для фотосинтезу.
  
  Трансформацiя рослинностi антропогенна - змiна рослинних угруповань внаслiдок впливу АНТРОПОГЕННИХ факторiв.
  
  триптофIт
  Триптофiт - патогенний гриб, який уражує живителя, не вбиваючи, а лише змiнюючи або ослабляючи його.
  
  триптофiтИзм
  Триптофiтизм - особливi взаємини мiж ТРИПТОФIТОМ i його живителем.
  
  трихогiдрофIти
  Трихогiдрофiти - рослини, коренева система яких засвоює капiлярну вологу, що пiдiймається вiд пiдґрунтових вод.
  
  трихофIти
  Трихофiти - рослини, якi iснують за рахунок капiлярної вологи грунту.
  
  троглобiОнти
  Троглобiонти - органiзми, якi здатнi жити лише у печерах.
  
  троглоксЕни
  Троглоксени - органiзми печер, якi поширенi i в iнших мiсцях.
  
  троглофIли
  Троглофiли - органiзми, якi вiддають перевагу iснуванню в печерах.
  
  тропIзми
  Тропiзми - ростовi рухи у рослин, спричиненi однобiчним впливом факторiв зовнiшнього середовища. проявляються у згинах вiдповiдних частин рослин, спрямованих у бiк подразника (позитивний тропiзм) i у протилежний бiк (негативний тропiзм). Залежно вiд причин, що викликали згин, розрiзняють геотропiзми, гелiотропiзми, фототропiзми та iн.
  
  Тропосфера - нижнiй шар атмосфери. Над полюсами пiднiмається до 8-10 км, над помiрними широтами до 10-12 км. Над екватором до 16-18 км. У тропосферi поширенi повiтрянi течiї, пов"язанi з загальною циркуляцiєю повiтряних мас, вiдбувається конденсацiя водяної пари й утворення хмар та iншi метеорологiчнi процеси. У тропосферi зосереджено все наземне життя планети.
  
  тропофIти
  Тропофiти - рослини, якi пристосувалися до iснування в областях з регулярним чергуванням вологої пори року з посушливою шляхом регулювання водного балансу - напр., у посушливий перiод однi тропофiти втрачають вологу (деякi лишайники), iншi скидають листя або кiнцi гiлок (листянi дерева). До тропофiтiв також вiдносять рослини з добовою ритмiкою орiєнтацiї листкiв щодо сонячного свiтла - напр., латук компасний.
  
  трофIчна
  Трофiчна структура - структура органiзацiї екосистеми, яка базується на трофiчних зв"язках популяцiй та складається з циклiв живлення. Вона визначає функцiонування екосистеми.
  
  Трофiчнi зв"язки - зв"язки живлення органiзмiв у бiоценозi. Розрiзняють трофiчнi зв"язки прямi (коли органiзми одних бiологiчних видiв самi є їжею або постачають їжу iншим видам) й опосередкованi - в останньому випадку Т.з. виникають, коли особини двох видiв конкурують мiж собою за їжу або один з них створює доступнi (чи недоступнi) умови для живлення iншого.
  
  Трофiчнi рiвнi - положення органiзмiв у ланцюгу живлення, що визначаються кiлькiстю етапiв передачi енергiї, характеризуються певною формою органiзацiї й утилiзацiї енергiї.
  
  трОфнiсть
  Трофнiсть - абсолютне й вiдносне багатство екотопiв на поживнi речовини, яке визначається характером грунтiв, гiрських порiд i вiдкладiв, вмiстом розчинних солей, доступних рослинам.
  
  трофомОрфи
  Трофоморфи - ЕКОМОРФИ, пристосованi до певних ТРОФОТОПIВ.
  
  трофотАксис
  Трофотаксис - активне перемiщення органiзмiв у напрямку до джерела живлення.
  
  трофотОпи
  Трофотопи - мiсцезростання, екотопи, якi характеризуються у своїх межах певним багатством (трофнiстю) субстрату, однаковою родючiстю.
  
  трофотропIзм
  Трофотропiзм - вигини частин (що ростуть) рослин, зумовленi нерiвномiрним розподiлом поживних речовин у зовнiшньому середовищi.
  
  Туман токсичний - сполучення газоподiбних забруднювачiв, пилуватих часток i крапель туману.
  
  
  У
  
  убiквIсти
  Убiквiсти - бiологiчнi види, здатнi пристосовуватись до рiзноманiтних умов навколишнього середовища, завдяки чому вони досить поширенi у рядi природних зон, їх (тобто У.) можна знайти у рiзних екосистемах.
  
  угрупОвання
  Угруповання - сукупнiсть видiв, об"єднаних певними взаєминами мiж собою, певною територiєю проживання i впливом комплексу умов iснування. Iнколи розглядають окремо рослинне угруповання (фiтоценоз) i угруповання тварин (зооценоз).
  
  Умови iснування - сума факторiв середовища, потрiбна бiологiчному виду чи окремому угрупованню для нормального розвитку.
  
  Умови мiсцезростання - комплекс факторiв середовища, якi зумовлюють зростання рослин та їхнiх угруповань.
  
  Умови природнi - сукупнiсть живих органiзмiв, тiл i явищ природи, що iснують незалежно вiд дiяльностi людини й впливають на iншi живi органiзми, тiла, явища у данiй (певнiй) системi.
  
  Умови природно-антропогеннi - сукупнiсть природних умов, прямих i непрямих впливiв дiяльностi людини.
  
  Умови середовища - сукупнiсть усiх факторiв навколишнього середовища, якi впливають на окремi особини, популяцiї та угруповання.
  
  Умови середовища абiотичнi - нежива природа, яка оточує органiзм або iнший об"єкт i впливає на нього тою чи iншою мiрою.
  
  Умови середовища бiотичнi - жива природа, що оточує органiзм чи iнший об"єкт i впливає у певнiй мiрi на нього.
  
  Умовнi аероби - див. Факультативнi аероби.
  
  Умовнi анаероби - див. Факультативнi анаероби.
  
  корiннI
  Умовно корiннi угруповання - рослиннi угруповання, якi у минулому були змiненi впливом людини, але вiдновили свої найбiльш iстотнi властивостi - флористичний склад i структуру, фiтоценотичне середовище.
  
  Унiфiкацiя рослинностi антропогенна - процес поступового стирання, згладжування ботанiко-географiчних i типологiчних вiдмiнностей мiж фiтоценозами рiзних регiонiв унаслiдок антропогенного впливу, що призводить до одноманiтностi, унiфiкацiї рослинностi. Проявляється у збiдненнi флористичного складу, спрощеннi структури угруповань, у зменшеннi кiлькостi угруповань та одиницi площi. Напр., унiфiкацiя степової рослинностi, або рослинностi техногенних екосистем.
  
  Управлiння еволюцiєю - свiдомий вплив людини на формоутворення, що постiйно вiдбувається у природi, з метою спрямування його на створення форм чи особливостей бiологiчних видiв, корисних для людини або/й важливих для збереження екологiчної рiвноваги. Напр., селекцiя порiд свiйських тварин, сортiв квiтiв та овочiв.
  
  Управлiння заповiдним режимом - проведення заходiв щодо кiлькiсної чи якiсної змiни компонентiв середовища з єдиною метою досягнення природної рiвноваги й максимального збереження заповiдного режиму; напр., полiпшення гiдрологiчного режиму створення греблi, реiнтродукцiя ковилiв та iн. рослин з метою вiдновлення степових дiлянок.
  
  Управлiння популяцiями - штучне регулювання чисельностi й вiкового складу популяцiй, видалення з них особин, небажаних за морфологiчними чи iн. ознаками.
  
  Управлiння ресурсами - штучний вплив на джерела природних ресурсiв з метою найбiльш повного їх добування або/та самовiдновлення.
  
  Управлiння системне - саморегуляцiя природної системи на основi речовинно-енергетичних та iнформацiйних прямих i зворотних зв"язкiв мiж пiдсистемами й iншими її частинами, яка спрямована у напрямку пiдтримання певних кiлькiсних характеристик, структури й розвитку системи як цiлого.
  
  урбанiзАцiя
  Урбанiзацiя - 1) формування у мiстах специфiчного для iснування органiзмiв середовища; 2) процес пристосування бiологiчних видiв (у першу чергу тварин i рослин) до умов iснування у мiстi; 3) збiльшення вiдносної площi мiст у регiонi.
  
  Урбанiзоване середовище - середовище iз досить специфiчними екологiчними умовами, якi формуються у природно-антропогенних системах на урбанiзованих територiях.
  
  урбасистЕма
  Урбасистема - нестiйка природно-антропогенна система, яка складається на урбанiзованих територiях з архiтектурно-будiвельних об"єктiв i рiзко змiнених природних екосистем.
  
  урбанофлОра
  Урбанофлора (термiн запропонувала вiдомий український вчений Р.I.Бурда) - не є синонiмом термiну "флора мiста"; урбанофлора - це флора, яка iсторично склалася у межах мiст (або мiських агломерацiй) та є сукупнiстю видiв, що розповсюджуються спонтанно та, якщо занесенi людиною, натуралiзувалися й пiдтримують iснування своїх популяцiй у межах мiських фiтоценозiв без участi людини. Р.I.Бурда не розглядає у складi урбанофлори види рослин, якi можуть iснувати (й iснують у парках, садах та iн.) тiльки за умов пiдтримки людиною. Iншi автори (А.О.Рябоконь, "Урбанофлора Харкова") враховують вплив подiбних рослин, вiдокремивши їх в окрему фракцiю у складi урбанофлори. Одною з характерних ознак урбанофлор, що свiдчать про їх нестабiльнiсть, є наявнiсть високої кiлькостi терофiтiв, або рослин з однорiчним циклом розвитку - зазвичай, бур"янiв.
  
  Участь виду - ступiнь кiлькiсної участi й функцiонального значення виду в складi або продуктивностi певного угруповання.
  
  
  Ф
  
  Фаготрофи - див. Макроконсументи.
  
  Фаза - 1) певний етап у циклi росту й розвитку живого органiзму; 2) один з якiсних або функцiонально вiдмiнних ступенiв розвитку природної системи.
  
  Фактор атмосферний - фактор, зв"язаний iз фiзичним станом i хiмiчним складом атмосфери, включаючи атмосфернi забруднювачi.
  
  Фактор бiогенний, фактори бiогеннi - фактор, або група факторiв, пов"язаних як iз прямим, так i з побiчним впливом живих органiзмiв на середовище у минулi епохи й сьогоднi.
  
  Фактор бiологiчний - фактор, джерелом якого є безпосередньо живий органiзм або ж будь-яка сукупнiсть органiзмiв.
  
  Фактор бiоценотичний - фактор, джерелом якого є спiльна дiяльнiсть органiзмiв, що становлять бiоценоз, прямий та побiчний вплив їх на середовище.
  
  Фактор вологостi - вплив на органiзм i будь-яку природну систему чи об"єкт води як компонента середовища; розрiзняють вологiсть грунтiв, повiтря.
  
  Фактор географiчний - фактор, джерелом (або регулятором ступенi iнтенсивностi) якого служить географiчно-просторове положення.
  
  Фактор геоморфологiчний - вплив, викликаний геоморфологiчними особливостями розташування даного об"єкта.
  
  Фактор геофiзичний - вплив, викликаний фiзичними особливостями даної (певної) дiлянки поверхнi або глибин певних геологiчних пластiв.
  
  Фактор ґрунтоутворення - елементи природного середовища, пiд впливом яких утворюються грунти. Основними факторами ґрунтоутворення є ґрунтотворнi породи, живi й вiдмерлi органiзми, клiмат, вiк i рельєф мiсцевостi. Iстотний вплив на ґрунтоутворення справляє господарська дiяльнiсть людини.
  
  Фактор еволюцiйний - фактор, характер сучасного впливу якого визначений у результатi життєдiяльностi численних органiзмiв у минулi геологiчнi епохи; напр., вмiст кисню в атмосферi.
  
  Фактор екстремальний - будь-який фактор, сила впливу якого перевищує пристосувальнi реакцiї живої системи, але не настiльки, щоб її вмить зруйнувати. Екстремальними є не тiльки надлишок, але й нестача впливу того чи iншого фактора. Наявнiсть Ф. е. створює екстремальнi умови iснування.
  
  Фактор живлення - один з найважливiших екологiчних факторiв, який залежно вiд наявностi їжi, її якостi й кiлькостi може змiнювати плодючiсть, тривалiсть життя, розвиток, чисельнiсть i смертнiсть тварин. Крiм того, рiзноманiтнiсть кормiв безпосередньо зв"язана з численними АДАПТАЦIЯМИ - екологiчними, морфологiчними, фiзiологiчними.
  
  Фактор iсторичний - фактор, характер сучасного впливу якого визначений iсторичним розвитком людства та його взаємодiї з природним середовищем; напр., збiльшення концентрацiї вуглекислого газу в атмосферi нашої планети протягом останнього сторiччя.
  
  Фактор кислотностi - фактор, який визначається кислотнiстю грунту чи води.
  
  Фактор космiчний - фактор, джерелом якого є процеси, що вiдбуваються за межами Землi (у будь-якому випадку, за межами атмосфери нашої планети); напр., змiна сонячної активностi та iн.
  
  Фактор летальний - фактор, вплив якого призводить живий органiзм до загибелi.
  
  Фактор лiмiтуючий, обмежуючий - будь-який фактор, сила прояву якого нижча критичного рiвня або перевищує максимально утримуваний рiвень, тобто обмежує перебiг якогось процесу, явища чи iснування органiзму, популяцiї, бiологiчного виду чи угруповання.
  
  Фактор мутагенний - фактор, що прямо чи побiчно викликає мутацiї органiзмiв.
  
  Фактор популяцiйний - фактор, який виникає внаслiдок опосередкованих або прямих взаємин особин у популяцiї; напр., фактор, який залежить вiд щiльностi населення популяцiї.
  
  Фактор природний - будь-який фактор природи або вплив природного середовища, який дiє без участi людини.
  
  Фактор речовинно-енергетичний - будь-який фактор, сила впливу якого адекватна потоку перенесення речовини й енергiї.
  
  Фактор солоностi - фактор, який визначається солонiстю грунту й води.
  
  Фактор термiчний - фактор, пов"язаний з впливом температури середовища.
  
  Фактор техногенний - елементи техногенних форм впливу людей на природнi компоненти, що беруть участь у формуваннi техногенних ландшафтiв як складових частин антропогенних комплексiв.
  
  Фактор тривоги - часте сполохування тварин, яке призводить до порушень звичного життя, норм життя. Напр., птахи можуть пiсля сполохiв покинути гнiзда, пташенят.
  
  Фактор фiзичний - 1) синонiм ФАКТОРА ПРИРОДНОГО; 2) фактор, джерелом якого є фiзичний стан або явище.
  
  Фактор хiмiчний - вплив, зумовлений хiмiчним складом середовища, зокрема хiмiчним забрудненням.
  
  Фактор ценотичний - див. Фактор бiоценотичний.
  
  Фактори в екологiї - зовнiшнi й внутрiшнi сили, якi визначають напрям i швидкiсть процесiв, що вiдбуваються у популяцiях, бiоценозах, в органiзмах i екосистемах. У природi вiдбувається комплексний вплив факторiв, хоча деякi фактори можуть мати найбiльше значення.
  
  Фактори вториннi - бiотичнi фактори середовища.
  
  Фактори ерозiї грунтiв - елементи природного середовища й господарської дiяльностi людини, пiд впливом яких вiдбувається ерозiя. Ф.е.г. роздiляють на природнi фактори ерозiї грунтiв, зумовленi характером клiмату, рельєфу, рослинного покриву, геологiчними умовами й властивостями грунтiв, та соцiально-економiчнi, якi залежать вiд характеру використання землi та її багатств.
  
  Фактори основнi - еколого-фiзiологiчнi режими ЕКОТОПУ, якi характеризують дане мiсцезростання й безпосередньо впливають на рослини. До них належать свiтловий, повiтряний, водний, тепловий режими та режим мiнерального живлення.
  
  прямодIючi
  Фактори прямодiючi - фактори середовища, якi безпосередньо, прямо впливають на органiзми та їх угруповання; напр., поїдання рослин тваринами або сонячне свiтло, що освiтлює рослини.
  
  Фактори середовища - сукупнiсть матерiальних i енергетичних елементiв середовища, якi справляють на органiзми та їх угруповання пряму чи непряму дiю, спричинюючи змiну обмiнних процесiв, поведiнки й розвитку.
  
  Фактори топографiчнi - фактори, пов"язанi з характером поверхнi мiсцеположення, що впливають на живi органiзми через розподiл основних екологiчних факторiв - свiтла, тепла, вологи тощо. Напр., мiсцеположення на крутих схилах рiзних експозицiй.
  
  Факультативнi аероби - органiзми, здатнi жити в умовах дуже малої кiлькостi вiльного кисню або й зовсiм без нього; напр., денiтрифiкуючi бактерiї, дрiжджi.
  
  Факультативнi анаероби - органiзми, здатнi жити й розвиватись в умовах вiдсутностi й наявностi кисню; напр., кишкова паличка, круглi й плескатi черви.
  
  Факультативнi гелiофiти - види рослин, що ростуть при повному сонячному освiтленнi, але можуть витримувати й деяке затiнення. Напр., значна кiлькiсть рослин узлiсь, лук, деякi степовi рослини.
  
  Факультативнi спейрохори - бур"яни, зачатки яких засмiчують грунт i насiння культурних рослин.
  
  фанерофIти
  Фанерофiти - життєва форма рослин; їх бруньки вiдновлення розмiщенi високо над поверхнею грунту (це дерева, кущi та iн.).
  
  фасцiАцiя
  Фасцiацiя - виродливiсть у квiткових рослин, яка полягає в утвореннi широких плескатих стебел, у зростаннi суцвiть, iнколи й плодiв. Частiше спостерiгається у техногенних екотопах i на родючих (надмiрно родючих) грунтах. Порiвняно часто спостерiгається у кульбаби, цикорiю, полину, осоту, iн.
  
  фАцiя
  Фацiя - 1) однорiдний за своїми компонентами природний комплекс, приурочений до одного елементу рельєфу; 2) об"єднання схожих БIОГЕОЦЕНОЗIВ; 3) частина асоцiацiй, що вiдрiзняється одним домiнуючим диференцiальним видом.
  
  Фацiя фiзично-географiчна - географiчно недiлимий, елементарний природно-територiальний комплекс, у межах якого зберiгається практично однорiдний екологiчний режим i однорiднi бiотичнi компоненти, що складають на його територiї один бiоценоз. Напр., схил балки будь-якої однiєї експозицiї.
  
  феноiндикАцiя
  Феноiндикацiя - оцiнювання умов середовища, насамперед клiматичних, за фенологiчними закономiрностями, тобто закономiрностями фенологiчного розвитку фiтоценозiв, на основi графiчних кривих цвiтiння й фенологiчних спектрiв.
  
  Фенологiчний спектр, феноспектр - графiчне зображення послiдовностi й тривалостi фенологiчних фаз сезонного розвитку окремої рослини, виду або рослинного угруповання у цiлому. Фенологiчнi спектри використовують, напр., пiд час добору видiв рослин для озеленення населених пунктiв, для утворення садiв безперервного цвiтiння.
  
  Фенологiчнi спостереження - спостереження за сезонними явищами живої природи, реєстрацiя їх настання й закiнчення.
  
  фенологIчнi
  Фенологiчнi фази - 1) фази сезонного розвитку рослин; фiксуються за морфологiчними ознаками, напр.: цвiтiння, достигання плодiв i насiння, осiменiння, змiна забарвлення листкiв, у деревних порiд листопад; 2) фази сезонних явищ живої природи; 3) фази життєвого циклу тварин вiдповiдно до рiчної ритмiки ФАКТОРIВ СЕРЕДОВИЩА.
  
  Фенологiя - система знань про сезоннi явища природи, строки їх настання та причини, якi визначають цi строки.
  
  фенорИтмiка
  Феноритмiка - ритмiка росту й розвитку органiзмiв, пристосована до рiчної, сезонної ритмiки факторiв зовнiшнього середовища. виражається у чiткому чергуваннi (змiнах) фенологiчних фаз.
  
  феноритмотИпи
  Феноритмотипи - об"єднання видiв, популяцiй рослин за характером їх фенологiчного розвитку в рiчному циклi, за схожiстю строкiв, тривалостi й напрямiв змiн основних фенологiчних фаз. Напр., за строками цвiтiння розрiзняють феноритмотипи ранньо-, середньо-, пiзньовеснянi та iн.
  Однi й тi самi види рослин у рiзних географiчних районах можуть мати рiзний хiд розвитку й належати до рiзних феноритмотипiв.
  
  фенотИп
  Фенотип - сукупнiсть усiх внутрiшнiх i зовнiшнiх структур i функцiй органiзму, що формується на основi спадковостi (тобто ГЕНОТИПУ) й впливу рiзноманiтних умов навколишнього середовища, у яких вiдбувається розвиток органiзму. Фенотип змiнюється у процесi iндивiдуального розвитку особини.
  
  Фiзiономiчнiсть - 1) ступiнь участi виду рослини у створеннi аспекту ФIТОЦЕНОЗУ; 2) зовнiшнiй вигляд фiтоценозу.
  
  фiлобiОнти
  Фiлобiонти - органiзми, якi живуть у кронах дерев та чагарникiв.
  
  фiлосфЕра
  Фiлосфера - частина повiтряного або водного простору, що оточує листя рослин i насичена їхнiми видiленнями (напр., ФIТОНЦИДАМИ).
  
  фiтаерОн
  Фiтаерон - органiзм, який iснує у повiтрi.
  
  фiтобЕнтос
  Фiтобентос - сукупнiсть рослин, якi зростають на днi водойм. До фiтобентосу входять переважно водоростi, деякi мохи й гриби, деякi папоротеподiбнi й кiлька квiткових рослин.
  
  фiтОбiй
  Фiтобiй - 1) тварини, що iснують на рослинах (напр., деякi нематоди, комахи); 2) мiсце iснування, БIОТОП дрiбних тварин на частинах рослин; у межах окремого бiоценозу може знаходитись на рiзних бiогоризонтах - на листi, квiтках вищих рослин, або на мохах, та iн.
  
  фiтогЕнна
  Фiтогенна сукцесiя - одна з форм стихiйних бiогенних сукцесiй рослинностi, причина якої полягає у змiнах рослинностi, напр., унаслiдок проникнення нових видiв.
  
  Фiтогенне поле - простiр, у межах якого рослина змiнює середовище.
  
  Фiтогенне середовище - змiнене рослинним угрупованням.
  
  Фiтогенний рельєф - той, що виник внаслiдок впливу фiтоценозiв або окремих рослин.
  
  Фiтогеннi змiни - один з видiв бiогенних змiн, якi вiдбуваються пiд час раптового масового розмноження або пiсля проникнення у фiтоценоз будь-якого нового виду рослин, що спричиняє змiни всього фiтоценозу; напр.. пiд час розповсюдження адвентивних бур"янiв. Див. Фiтогенна сукцесiя.
  
  Фiтодизайн - проектування й практичне застосування рослин у штучному предметному середовищi (у житлових примiщеннях та примiщеннях навчальних закладiв, лiкарень, громадських установ, цехах промислових пiдприємств та iн.) з метою полiпшення умов iснування людини у штучних системах, "наближення до природи", вирiшення естетичних, медико-бiологiчних, психологiчних проблем, пов"язаних з бiльш-менш тривалою iзоляцiєю людини вiд природного рослинного середовища.
  
  фiтоедафОн
  Фiтоедафон - сукупнiсть грунтових рослин (у тому числi нижчих рослин - водоростей) i грибiв, бактерiй, що iснують у грунтi; ЕДАФIЧНИЙ шар угруповання.
  
  фiтоекоiндикАтори
  Фiтоекоiндикатори - РОСЛИННI IНДИКАТОРИ екологiчних режимiв природних комплексiв. Ними можуть бути види рослин, популяцiї або рослиннi угруповання. Фiтоiндикацiйними ознаками, напр., є морфологiчна будова, розмiри, життєвiсть, фенологiчний цикл, ряснiсть.
  
  Фiтоекоiндикацiя - виявлення екологiчного режиму або ступеня вираженостi (втiленостi) екологiчного фактору за допомогою рослин та їх угруповань. Може здiйснюватись за загальним виглядом, ФIЗIОНОМIЧНIСТЮ угруповання або його структурних елементiв на основi знань приуроченостi їх до певних екологiчних умов.
  
  Фiтоекологiя - роздiл екологiї, який вивчає взаємини рослин iз навколишнiм середовищем.
  
  Фiтоiндикацiйний метод - за цим методом дослiдження у якостi показникiв наявностi певних речовин чи явищ використовуються окремi види рослин або рослиннi угруповання, морфологiчнi ознаки рослин, хiмiчний склад, життєвiсть, фенологiчнi фази та iн.
  
  фiтоiндикАцiя
  Фiтоiндикацiя - визначення умов середовища за характером i станом рослинностi. Об"єктами фiтоiндикацiї можуть бути рiзнi ЕДАФIЧНI умови (напр., зволоження, засолення, рiвень пiдґрунтових вод, реакцiя грунтового розчину), стан атмосфери та iн.
  
  фiтоклIмат
  Фiтоклiмат - 1) мiкроклiматичнi умови у середовищi iснування рослин; 2) клiмат, сформований пiд впливом ФIТОЦЕНОЗIВ унаслiдок сукупного впливу на АБIОТИЧНЕ середовище фiзичних i хiмiчних агентiв, пов"язаних iз рослинами й створюваних ними структурних (механiчних) особливостей поверхнi землi, мiкрорельєфом.
  
  Фiтомаса - загальна маса речовини рослин вiдносно одиницi площi чи об"єму мiсцезростання; складова частина бiомаси.
  
  Фiтомелiорацiя - система заходiв, спрямована на полiпшення природних умов шляхом регламентованого використання й культивування рослинних угруповань; зокрема створення лiсосмуг, вирощування мелiоративних культур. Iнколи може замiнити традицiйнi "технiчнi" засоби мелiорацiї, якi найчастiше здатнi зашкодити навколишньому середовищу.
  
  фiтонцИди
  Фiтонциди - хiмiчно активнi органiчнi речовини рослинного походження, що згубно дiють на бактерiї та гриби. Фiтонциди видiляються рослинами в атмосферу, або утворюються внутрiшньоклiтинно. Виконують захисну роль для рослин, згубно дiючи на мiкроорганiзми, пiдвищують чистоту, стерильнiсть повiтря. Утворилися у багатьох вищих рослин, скорiш за все, протягом тривалої еволюцiї. Фiтонциди мають велике значення для людини переважно завдяки їх, як правило, цiлющим властивостям. Значну кiлькiсть фiтонцидiв продукують цибуля, часник, сосна та iншi хвойнi рослини, цитрусовi, гiсоп, м"ята, полин та iн.
  
  фiтопатогЕн
  Фiтопатоген - будь-який фактор, але зазвичай живий органiзм, що спричинює рiзноманiтнi хвороби у рослин.
  
  фiтопланктОн
  Фiтопланктон - сукупнiсть рослинних органiзмiв, переважно водоростей, якi вiльно плавають у товщi види морських i прiсноводних водойм. Вiдiграє величезну роль у процесах живлення саме у водоймах як джерело кисню й органiчних речовин i як початкова ланка ланцюгiв живлення. Багато видiв фiтопланктону (якiсний склад), а також його кiлькiсний склад є важливими IНДИКАТОРАМИ умов середовища.
  
  Фiторекультивацiя - комплекс певних заходiв, спрямованих на полiпшення та створення родючостi РЕКУЛЬТИВОВАНИХ земель за допомогою вирощування чагарникових, деревних i трав"янистих мелiоративних культур. Найчастiше з цiєю метою використовують буркуни, люцерну, люпин, робiнiю звичайну ("бiлу акацiю"), клен татарський, маслинку.
  
  Фiтосфера - частина бiосфери, яку становить рослинний свiт.
  
  фiтотрОн
  Фiтотрон - станцiя штучного клiмату, яка являє собою автоматизовану (або комп"ютеризовану) споруду, в якiй, регулюючи всi основнi фактори росту рослин, можна створювати необхiднi умови для спостереження, дослiдження життєдiяльностi рослин, їх еколого-бiологiчних особливостей тощо.
  
  фiтотрОфи
  Фiтотрофи - рослиннi органiзми, що синтезують iз неорганiчних сполук органiчнi речовини за допомогою енергiї сонячного свiтла.
  
  фiтофАги
  Фiтофаги - рослиноїднi тварини.
  
  Фiтоценоз - 1) стале рослинне угруповання, сукупнiсть популяцiй, пов"язаних умовами мiсцезростання й взаєминами у межах бiльш-менш однорiдного комплексу ФАКТОРIВ СЕРЕДОВИЩА; 2) якiсно своєрiдна, однотипова (однотипна) дiлянка рослинного покриву, яка вiдрiзняється вiд сусiднiх.
  
  Фiтоценоз релiктовий - рослинне угруповання, яке залишилось вiд колишньої рослинностi - тiєї, що була розповсюджена у вiдносно далекому минулому, а тепер зникла або вiдтиснута з даної територiї. Найчастiше релiктовий фiтоценоз мiститься на невеликiй територiї, займає невелику площу.
  
  фiтоценОз
  Фiтоценоз штучний - рослинне угруповання, створене людиною, в якому спостерiгаються ценотичнi взаємини. Див. Культурфiтоценоз.
  
  фiтоценолОгiя
  Фiтоценологiя - наука, що вивчає рослиннi угруповання (фiтоценози); роздiл ГЕОБОТАНIКИ та бiогеоценологiї; бiльшiсть українських ботанiкiв ототожнюють фiтоценологiю з геоботанiкою. Термiн запропонував у 1918 роцi нiмецький вчений Г. Гамс.
  
  фiтоценОн
  Фiтоценон - тип фiтоценозу, узагальнений фiтоценоз.
  
  фiтоценотИпи
  Фiтоценотипи - група видiв чи популяцiй, якi характеризуються схожими ролями й фiтоценотичною позицiєю у межах фiтоценозу або регiону, а також особливостями пристосування до сумiсного зростання.
  
  Фiтоценотичний ареал - ареал виду рослини, зумовлений взаєминами з iншими видами у ФIТОЦЕНОЗI.
  
  Фiтоценотичний оптимум - найкращi умови, у яких при збереженнi нормальної життєдiяльностi рослини даного виду можуть виконувати найбiльшу фiтоценотичну роль.
  
  фiтоценотОп
  Фiтоценотоп - змiненi пiд впливом рослинностi екологiчнi умови мiсцеположення у певнi екологiчнi умови мiсцезростання, тобто екотоп, перетворений рослиннiстю в бiотоп, сукупнiсть ЕКОТОПУ i БIОТОПУ.
  
  Флора - вiд латинського iменi богинi квiтiв та весни.
  1) повний список або монографiчне зведення видiв рослин, якi зростають на певнiй територiї.
  2) Iсторично складена сукупнiсть видiв рослин певної територiї чи дiлянки рослинностi. Флора формується у процесi ЕВОЛЮЦIЇ рослинного свiту у взаємозв"язку з фiзико-географiчним (навколишнiм) середовищем та геологiчною iсторiєю. Розрiзняють сучасну флору та флору минулих геологiчних часiв, напр. - флора девонська, карбонова, третинна. Iнодi викопна флора дiстає свою назву вiд типового представника, напр. псилофiтова, гiнкгова флора та iн. Поняття "флора" вживають стосовно сукупностi саме видiв рослин (а не кiлькостi особин) всiєї земної кулi (понад 500 000 видiв рослин), окремих материкiв, будь-якої обмеженої дiлянки земної поверхнi (у тому числi острiвнi флори, гiрська флора), окремої країни тощо - в останньому випадку флора має певний формальний вiдтiнок. Флора України налiчує близько 25 000 видiв рослин, з яких майже 5 000 - вищi судиннi рослини, здебiльшого квiтковi дводольнi рослини. Можна говорити й про флори певних типiв рослинностi та про флори окремих вiддiлiв рослин - квiткових, голонасiнних, папоротеподiбних та iн. Вивченням флори займається бiологiчна наука флористика. Проводячи аналiз флори на базi польових ботанiчних дослiджень та вивчення гербарних колекцiй, визначають її систематичну структуру, видiляють так званi елементи флори - географiчнi, еколого-ценотичнi та iн. - а також ендемiчнi (див. Ендемiки), релiктовi (див. Релiкти), погранично-ареальнi й диз"юнктивно-ареальнi (з розiрваним ареалом) та синантропнi й адвентивнi, рiдкiснi, зникаючi види рослин. Вивчення флори є науковою основою для розробки питань охорони генофонду й шляхiв збагачення та найбiльш рацiонального використання видового багатства рослинного свiту. Результати вивчення флори вiдображають у спецiальних багатотомних флористичних зведеннях (напр., "Флора УРСР" та "Флора СРСР"), а також у визначниках рослин, атласах-визначниках, Червоних книгах тощо.
  
  Флора-iзолят - елементарна територiальна одиниця флористичних дослiджень. Ґрунтуючись на детальних дослiдженнях флор-iзолятiв, можна скласти уявлення про флори топологiчного рiвня, флори водозбiрних басейнiв малих рiк, а далi - про флористичнi райони, округи й пiдпровiнцiї, до складу яких вони входять.
  
  Флористика - 1) наука, яка займається вивченням ФЛОРИ;
  2) галузь мистецтва, твори якого (букети, сухi букети зокрема) створюються шляхом застосування рослинних часток - листкiв, насiння та iн.
  
  Флористичний аналiз - повний аналiз видового складу рослинного угруповання.
  
  Флористичний склад - перелiк видiв рослин, якi входять до складу певного рослинного угруповання, ростуть на певнiй територiї.
  
  флуктуАцiї
  Флуктуацiї - 1) Рiзнорiчнi змiни рослинного угруповання, що визначаються змiною iз року в рiк метеорологiчних умов та iнших особливостей БIОТОПУ, або ритмами розвитку компонентiв БIОЦЕНОЗУ. Можуть спричинюватись також дiяльнiстю людини, що пов"язана з нерiвномiрним у рiзнi роки використанням рослинностi.
  2) Особлива форма модифiкацiй, яка полягає у плавнiй, дуже поступовiй змiнi ознак з незначними вiдхиленнями вiд їхньої середньої величини.
  
  Фон природний - природна концентрацiя або ступiнь впливу природних речовин чи агентiв. Може розрiзнятися (може бути рiзним) залежно вiд мiсця й часу, сприятливим i несприятливим для живих органiзмiв. Еволюцiйно закрiплена ступiнь реакцiї вiдповiдає звичному природному фону.
  
  Фонд генетичний, генофонд - сукупнiсть генетичної iнформацiї, зашифрованої у спадкових структурах. Носiями генофонду є особини, популяцiї, бiологiчнi види. Кожний видовий генофонд - це унiкальний, неповторний результат тривалої еволюцiї. Вимирання окремих популяцiй через невiдповiднiсть умов iснування та цiлковите знищення виду призводить до непоправної втрати генетичного фонду.
  
  Фонд земельний - сукупнiсть усiх земель, єдиний державний земельний фонд; усi землi у межах певної країни.
  
  Фонд фаунiстичний - сукупнiсть видiв тварин певного регiону.
  
  Фонд флористичний - сукупнiсть видiв рослин певного регiону, територiї.
  
  Форма життєва - тип (форма) пристосування рiзних бiологiчних видiв до схожих умов навколишнього середовища. зовнiшньо характеризується загальними рисами АДАПТАЦIЇ до середовища, подiбнiстю основних морфологiчних рис та ознак поведiнки. Рiзнi бiологiчнi види з однiєю життєвою формою не завжди мають спiльне еволюцiйне походження. Див. Життєвi форми.
  
  Формування фiтоценозу - процес заселення рослинами незайнятих територiй, що можуть бути первинними чи вторинними мiсцезростаннями. У ходi процесiв Ф.ф. вiдбувається перетворення ЕКОТОПУ в БIОТОП, ектопiчнi форми добору змiнюються бiотопiчними, рослинне угруповання проходить через кiлька стадiй, поступово ускладнюючись до певної стабiльностi.
  
  фосилiзАцiя
  Фосилiзацiя - процес переходу похованих решток органiзмiв у викопний стан, перетворення компонентiв БIОСФЕРИ у компоненти земної кори. Полягає у збереженнi твердих частин органiзмiв (напр., кiсток i раковин) та в замiщеннi видалених сполук мiнеральними новоутвореннями.
  
  Фотобiосфера - шар бiосфери на поверхнi сушi й у верхнiх шарах ГIДРОСФЕРИ, який освiтлюється сонячними променями.
  
  фотонАстiї
  Фотонастiї - рухи органiв рослин, якi спричинюються змiною iнтенсивностi не спрямованого освiтлення; напр., закривання чи розкривання квiток (тобто, вiночкiв квiток).
  
  Фотоперiод - тривалiсть дня, свiтлового перiоду доби. Значно впливає на рiст i розвиток рослин та на поведiнку тварин.
  
  Фотоперiодизм - особливостi життєдiяльностi (зокрема поведiнки тварин) органiзмiв у зв"язку з добовою ритмiкою свiтлового режиму, залежно вiд тривалостi ФОТОПЕРIОДУ, спiввiдношення мiж тривалiстю дня i ночi. Напр., у рослин виявляється у швидкостi настання цвiтiння, а у тварин - у перiодизмi добової поведiнки, змiни активностi. Ф. є засобом пристосування органiзмiв до умов iснування, що змiнюються у певних межах, шляхом змiн життєвого циклу.
  
  Фотоперiодична адаптацiя - розвиток органiзмiв залежно вiд змiни фотоперiодiв.
  
  Фотосинтез - синтез зеленими рослинами органiчних речовин з вуглекислого газу й води за допомогою свiтлової енергiї, що вбирається хлорофiлом.
  Основний процес новоутворення органiчних речовин; визначає кругообiг кисню, вуглецю й iнших елементiв, також є основним механiзмом трансформацiї сонячної енергiї в енергiю хiмiчних зв"язкiв.
  
  фототАксис
  Фототаксис - рух органiзмiв пiд впливом однобiчного освiтлення: позитивний Ф. - рух до джерела освiтлення, негативний Ф. - вiд нього.
  
  фототропIзм
  Фототропiзм - змiна напрямку росту органiв рослин, їх орiєнтування у вiдповiдь на однобоку дiю свiтла: позитивний Ф. - згини стебла, повертання листя до джерела свiтла, негативний Ф. - вiд нього.
  
  фототрОфи
  Фототрофи - фотосинтезуючi автотрофнi органiзми, для яких джерелом енергiї синтезу органiчних речовин є свiтло (головним чином сонячне свiтло). До фототрофiв належать майже всi вищi рослини, деякi водоростi й бактерiї, що мiстять хлорофiл.
  
  фотофIли
  Фотофiли - свiтлолюбнi органiзми.
  
  фотофОби
  Фотофоби - тiньолюбнi органiзми, якi не витримують яскравого освiтлення.
  
  фреатофIти
  Фреатофiти - рослини, що iснують за рахунок вологи грунтових вод, мають кореневу систему, яка здатна заглиблюватияс у грунт на 3-15 метрiв. Фреатофiти є надiйними iндикаторами грунтових вод.
  
  фунгiцИди
  Фунгiциди - хiмiчнi речовини, що використовуються для боротьби з грибними хворобами рослин. Пiд впливом фунгiцидiв змiнюються фiзико-хiмiчнi умови середовища, в яких розвивається збудник хвороби; деякi речовини здатнi безпосередньо впливати на паразита.
  Препарати з рiзноманiтних хiмiчних груп - напр., мiдний та залiзний купорос, формалiн, сiрка, бордоська рiдина та iн.
  
  Функцiональна адаптацiя - вплив на форму й структуру органу чи тканини шляхом змiни їхньої функцiї.
  
  футуролОгiя
  Футурологiя - дисциплiна на межi науки й лiтератури, що розглядає вiрогiднiсть рiзних шляхiв розвитку органiчного та неорганiчного свiту в майбутньому - наприклад, вiрогiднiсть зникнення людства, бiльшостi видiв тварин i рослин у майбутньому. Значний слiд у футурологiї залишили вченi й письменники Уiльям Олаф Степлдон (1886-1950) i Станiслав Лем.
  
  
  Х
  
  хазмофIти
  Хазмофiти - рослини, якi пристосованi до життя у щiлинах скель, серед камiння.
  
  хамефIти
  Хамефiти - рослини, у яких зимуючi бруньки вiдновлення розмiщенi невисоко над поверхнею грунту й взимку зазвичай вкриваються снiгом. Одна з життєвих форм рослин.
  
  характЕрнi
  Характернi види - види, бiльш-менш типовi для того чи iншого таксону в класифiкацiї фiтоценозiв чи бiоценозiв; види, якi постiйно iснують лише у певних категорiях рослинностi чи певних бiоценозах.
  
  хемосИнтез
  Хемосинтез - синтез органiчних речовин з вуглекислого газу й iнших неорганiчних речовин без участi свiтла, за рахунок енергiї, вивiльненої пiд час окислення неорганiчних речовин. Здiйснюється мiкроорганiзмами. Вiдiграє в природi велику роль. Завдяки хемосинтезу вiдбуваються такi важливi процеси, як нiтрифiкацiя, новоутворення органiчних речовин, вiдповiдне запасання енергiї в бiологiчних системах, окислення сiрководню в морях та iн.
  
  хемотАксис
  Хемотаксис - рух рослинних i простих тваринних органiзмiв та окремих клiтин (гамет, зооспор), якi вiльно пересуваються пiд впливом однобiчного хiмiчного подразника.
  
  хемотрОфи
  Хемотрофи - органiзми, якi синтезують органiчнi речовини з неорганiчних за рахунок енергiї окислення амiаку, сiрководню й iнших речовин, що присутнi у водi й грунтi.
  
  хiононевфОри
  Хiононевфори - органiзми, яким властива значна снiговитривалiсть.
  
  хiонофIли
  Хiонофiли - снiголюбнi органiзми, яким властива значна снiговитривалiсть i здатнiсть розвиватися пiд снiговим покривом.
  
  хiонофIти
  Хiонофiти - рослини, якi розвиваються на снiгу чи у снiгу; найчастiше це водоростi.
  
  хiонофОби
  Хiонофоби - органiзми, зовсiм не пристосованi до життя пiд снiговим покривом, в умовах снiгопадiв.
  
  хiпогеобiосфЕра
  Хiпогеобiосфера - частина лiтобiосфери у межах можливого iснування органiзмiв-аеробiв.
  
  Холоднокровнi тварини - тварини, якi мають невизначену температуру тiла, що змiнюється залежно вiд температури навколишнього середовища. напр.. усi безхребетнi, а з хребетних - круглоротi, земноводнi (амфiбiї), риби й плазуни.
  
  Холодостiйкiсть рослин - стiйкiсть рослин проти тривалого впливу низьких плюсових температур навколишнього середовища; вiд 0 до 10 градусiв за шкалою Цельсiя.
  
  хомофIти
  Хомофiти - рослини, якi занесенi людиною й розселилися на пустирях, засмiчених мiсцях.
  
  хоролОгiя
  Хорологiя - наука, яка вивчає закономiрностi просторового розмiщення органiзмiв та їх угруповань - у товщi океанiв, прiсних водойм, на поверхнi сушi.
  
  хортобiОнти
  Хортобiонти - органiзми, якi живуть у травi.
  
  
  Ц
  
  Царство природи - 1) вища таксономiчна категорiя живих органiзмiв - царства рослин, тварин, грибiв, мiкроорганiзмiв.
  2) найвищий пiдроздiл бiогеографiчного подiлу поверхнi земної кулi.
  
  Цвiтiння - етап розвитку рослини, коли її квiтки готовi до запилення. Початок i тривалiсть цвiтiння окремих рослин, квiток, суцвiть є видовою ознакою, проте значною мiрою залежить вiд факторiв зовнiшнього середовища - умов життя, освiтлення, температури. Зазвичай, цвiтiння прискорюють прямi сонячнi промiнi, нестача у грунтi вологи й сухе повiтря.
  
  "Цвiтiння" води - масовий розвиток фiтопланктону, який викликає змiну забарвлення води, значне погiршення умов iснування iнших органiзмiв у водоймах, особливо змiни в кисневому режимi, може призвести в цьому випадку до лiтньої ядухи (задухи) риби. Однiєю з причин "цвiтiння" води є надходження у водойми синтетичних миючих засобiв (напр., пiсля мийки автотранспорту) i органiчних забруднювачiв.
  
  "Цвiтiння" грунту - iнтенсивне розмноження мiкроскопiчних водоростей на поверхнi та й у верхньому шарi грунту зi змiнами його забарвлення. Спостерiгається у перiоди пiдвищеної вологостi.
  
  ценЕкула
  Ценекула - iндивiдуум домiнуючої в бiоценозi рослини з її едасферою та iндивiдуальною консорцiєю.
  Елементарна пiдсистема ценоекосистеми.
  
  ценобiОз
  Ценобiоз - угруповання живих органiзмiв, сумiсне життя органiзмiв в угрупованнях.
  
  ценобiОнти
  Ценобiонти - iндивiдууми (особини) як члени популяцiї, угруповання, бiоценозу. Можуть бути лабiльними, тобто вiльно пересуватися у просторi, й стабiльними, прикрiпленими до субстрату. Особливостi останнiх зумовленi, зокрема, належнiстю до тiєї чи iншої екобiоморфи. Можуть мати свої едасфери та iндивiдуальнi консорцiї.
  
  ценогенЕз
  Ценогенез - формування нових природних угруповань у результатi їх еволюцiї.
  
  Ценодинамiчнi змiни - змiни ценозiв, зумовленi змiнами бiоценотичного середовища.
  
  Ценоекосистема - елементарна екосистема, яка вiдповiдає бiоценозу з властивим йому бiоценотичним середовищем i трофiчними зв"язками, зi встановленими кругообiгом речовин, продуктивнiстю й авторегуляцiєю, потоком енергiї. Має рiзнi рiвнi розвитку й безпосереднi ценотичнi взаємини iз сусiднiми екосистемами.
  
  Ценоекотипи - екотипи, що тiсно пов"язанi з фiтоценотичним середовищем.
  
  Ценоелементи - 1) будь-якi структурнi частини фiтоценозу; напр., ценобiонти, парцелi, ценопопуляцiї, мiкроценози.
  2) групи характерних видiв для того чи iншого бiоценозу, тiєї чи iншої екосистеми; напр., ценоелементи лучнi, степовi.
  
  Ценоз - угруповання взагалi, будь-яке угруповання. Тобто бiоценоз, фiтоценоз, зооценоз, проценоз, мiкроценоз та iн.
  
  ценоклIна
  Ценоклiна - просторово безперервна змiна будь-яких ознак угруповання у зв"язку з iснуванням градiєнта тих чи iнших умов iснування.
  
  ценомОрфи
  Ценоморфи - форми рослин, пристосованi до певних ценозiв; напр., степ анти - степовi види рослин, сильванти - лiсовi рослини.
  
  Ценопопуляцiя - сукупнiсть особин одного виду у межах угруповання.
  
  Ценотична радiацiя популяцiй - iснування бiологiчного виду в умовах рiзних бiоценозiв та їхнiх бiоценотичних середовищ, що впливає на мiнливiсть виду, формування його внутрiшньовидових форм.
  
  ценотОп
  Ценотоп - мiсце iснування бiоценозу, фiзичне середовище, в умовах якого знаходиться угруповання, тобто навколишнє його середовище й абiотична частина бiоценотичного середовища.
  
  Цикл бiогеохiмiчний - кругообiг хiмiчних речовин iз неорганiчної природи через твариннi й рослиннi органiзми у неорганiчне середовище i навпаки. Здiйснюється з використанням сонячної енергiї та частково енергiї хiмiчних реакцiй.
  
  циклIчнiсть
  Циклiчнiсть - закономiрне повторення процесiв в абiотичнiм середовищi, напр., циркуляцiя води й атмосфери в океанах, циклiчнiсть коливань земної кори та iн.
  
  
  Ч
  
  Чутливiсть - властивiсть живих органiзмiв реагувати на дiю факторiв навколишнього середовища. найменша сила будь-якого фактора, яку вiдчуває органiзм, є порогом його чутливостi до певного фактора. Чим нижчий цей порiг, тим вища чутливiсть органiзму.
  
  
  Ш
  
  Шкала вiрностi видiв - ступiнь вiрностi видiв, його приуроченостi до певного угруповання чи певних умов навколишнього середовища, виражається у балах.
  
  шкалА
  Шкала життєвостi - бальна система цифр для оцiнки життєвостi бiологiчного виду в УГРУПОВАННI на основi врахування фаз його розвитку.
  
  рЯсностi
  Шкала рясностi - бальна система цифр для окомiрної оцiнки кiлькостi в угрупованнi особин бiологiчного виду.
  
  дОбiр
  Штучний добiр - комплекс заходiв, якi застосовуються для полiпшення iснуючих або створення нових сортiв культурних рослин i порiд свiйських тварин. В його основi лежить явище МIНЛИВОСТI та СПАДКОВIСТЬ. У процесi штучного добору закрiплюються властивостi, потрiбнi людинi, а не тi, що кориснi (об"єктивно) самiй рослинi або тваринi.
  
  
  Щ
  
  покриттЯ
  Щiльнiсть покриття - заповненiсть рослинами поверхнi грунту при розглядання (проекцiї) рослинного покриву зверху.
  
  щIльнiсть
  Щiльнiсть популяцiї - середня кiлькiсть особин на одиницю площi.
  
  
  Ю
  
  Ювенiли - рослини у раннi фази розвитку, до формування органiв розмноження.
  
  ювенIльнi
  Ювенiльнi форми рослин - форми органiв рослин у молодому вiцi, тi, що помiтно вiдрiзняються вiд саме цих органiв у дорослих рослин.
  
  ЮНЕП - Програма ООН з навколишнього середовища.
  
  ЮНЕСКО - Органiзацiя Об"єднаних Нацiй з питань освiти, науки й культури. Спецiалiзована органiзацiя, що надає важливого значення роботi у галузi охорони навколишнього середовища, та яка розпочала мiжнародну програму "Людина i бiосфера".
  
  
  Я
  
  яйлА
  Яйла - безлiсi верхiвки (верхiвковi плато) Кримських гiр, переважно пiд пасовищами (використовуються переважно як пасовища).
  
  Якiсть середовища - ступiнь вiдповiдностi природних умов потребам людей або/та iн. живих органiзмiв.
  
  Ярус - структурна частина ФIТОЦЕНОЗУ, вiдособлена вiд iнших частин не лише морфологiчно, екологiчно, флористично, але ще й фiтоценотично.
  
  Яруснiсть - горизонтальне розчленування рослинного угруповання або наземної екосистеми на шари, яруси й iншi функцiональнi або/та структурнi товщi.
  
  
  
   БIОГРАФIЧНI СТАТТI ПРО ВИДАТНИХ УЧЕНИХ-БIОЛОГIВ
  
  Бах Олексiй Миколайович (17.III 1857, м. Золотоноша, пiзнiше Черкаської областi - 13.V 1946, ) - український i росiйський радянський вчений-бiохiмiк. З 1929 - академiк АН СРСР.
  Навчався у Київськiм унiверситетi з 1875, потiм перебував у засланнi та емiграцiї. Повернувся до Росiї у 1917. Iнiцiатор створення (та згодом директор) Фiзико-хiмiчного iнституту iм. Л. Я. Карпова, Бiохiмiчного iнституту Нарком здоров"я СРСР та Iнституту бiохiмiї АН СРСР.
  Засновник школи радянських бiохiмiкiв. Численнi працi присвяченi головним чином окислювальним процесам у живiй клiтинi, вивченню ферментiв (теоретичнi працi щодо ферментiв стали науковою основою розвитку харчової промисловостi) i фотосинтезу.
  
  Бец Володимир Олексiйович (26.IV 1834, м. Остер, пiзнiше Чернiгiвськiй областi - 12.X 1894, Київ) - український анатом i гiстолог.
  Закiнчив у 1860 роцi медичний факультет Київського унiверситету. З 1868 - професор, завiдуючий кафедрою анатомiї Київського унiверситету. Його працi присвяченi будовi головного мозку, зокрема вiдмiнам у тонкiй структурi (архiтектонiцi) рiзних його дiлянок. Вiдкрив рухову зону кори головного мозку й описав у 1874 роцi велетенськi пiрамiднi нервовi клiтини, якi були названi згодом його iменем. Бец присвячував багато часу вивченню морфологiї остеогенезу, проблемам неврологiї.
  
  Богомолець Олександр Олександрович ( 17.V 1881, Київ - 19.VII 1946, Київ) - український радянський патофiзiолог, академiк (з 1929) та президент (з 1930) Академiї наук УРСР, заслужений дiяч науки УРСР з (1943) та iн. Основоположник радянської школи патофiзiологiв.
  Закiнчив медичний факультет Новоросiйського унiверситету в Одесi (1906), де навчався i водночас працював. У 1911-25 вiн - професор Саратовського унiверситету, в 1925-31 - медичного факультету 2го Московського унiверситету й водночас (1928-31) директор Iнституту гематологiї й переливання кровi. У 1931 створив у Києвi Iнститут експериментальної бiологiї й патологiї Нарком здоров"я УРСР та Iнститут клiнiчної фiзiологiї АН УРСР.
  Богомольцем розроблено вчення про фiзiологiчну систему сполучної тканини, встановив, що вона виконує в органiзмi захиснi функцiї та бере активну участь у живленнi органiзму. Йому належить розробка положення про залежнiсть перебiгу хвороби й видужання вiд здатностi органiзму до опору, тобто вiд його реактивностi (а не тiльки вiд причини виникнення хвороби). З метою посилення функцiї сполучної тканини вiн запропонував i запровадив у практику антирегуляторну цитотоксичну сироватку (АЦС). Академiєю наук УРСР було встановлено премiю iм. О. О. Богомольця.
  
  Бурда Раїса Iванiвна - доктор бiологiчних наук.
  Працювала на посадi заступника директора по науковiй роботi Донецького Ботанiчного саду НАН України у 90-х роках минулого сторiччя. Автор багатьох наукових праць, у тому числi "Антропогенная трансформация флоры" (1991); запропонувала термiн "урбанофлора".
  
  
  Вавилов Микола Iванович (25.ХI 1887, Москва - 26.I 1943, Саратов) - радянський бiолог, генетик, географ, основоположник сучасної наукової селекцiї, громадськiй дiяч, з 1929 року академiк АН УРСР та СРСР. З цього ж року - дiйсний член ВАСГНIЛ, до 1935 року її президент, у 1935-40 - вiце-президент. Створив радянську школу вчених-рослинникiв, селекцiонерiв та генетикiв. Був членом багатьох iноземних Академiй наук, Лондонського королiвського товариства.
  У 1911 закiнчив Московський с/г iнститут. З 1921 - зав. Вiддiлом прикладної ботанiки й селекцiї (Петроград), у 1924-40 вiн - директор Всесоюзного iнституту прикладної ботанiки й нових культур (який з 1930 стає Всесоюзним iнститутом рослинництва, ВIР). Одночасно (у 1930-40) вiн є директором Iнституту генетики АН СРСР, у 1931-40 - президентом Всесоюзного географiчного товариства.
  Вавилов - органiзатор i керiвник численних експедицiй для вивчення культурної флори СРСР (у тому числi в 1940 у захiдних районах України) та багатьох країн свiту, пiд час яких було зiбрано величезну кiлькiсть фактичного матерiалу - колекцiйного та базового для наступної селекцiйної роботи.
  Вавиловим розроблено вчення про iмунiтет рослин, вiн сформулював закон гомологiчних рядiв у спадковiй мiнливостi, що дало можливiсть зрозумiти шляхи еволюцiї рослинного свiту, походження деяких давнiх культурних рослин. Вавилов на пiдставi аналiзу величезного генетичного матерiалу розробив учення про центри походження культурних рослин.
  
  Введенський Микола Євгенович (28.IV 1852, с. Кочково Тотемського повiту Вологодської губернiї - 16.IX 1922, там же) - росiйський фiзiолог, чл.-кор. Петербурзької АН з 1909. один з органiзаторiв фiзiологiчного товариства у Росiї. Основоположник матерiалiстичного напряму у вiтчизнянiй фiзiологiї. Закiнчив у 1879 роцi фiзико-математичний факультет Петербурзького унiверситету, пiсля чого працював пiд керiвництвом I. М. Сєченова. З 1889 до кiнця життя - професор фiзiологiї Петербурзького унiверситету. Розроблював напрям нейрофiзiологiї, вивчав природу процесiв гальмування; вiдкрив i дослiдив явище парабiозу.
  
  Вернадський Володимир Iванович (12,III 1863, Петербург - 6.I 1945, Москва) - росiйський i український вчений, основоположник бiогеохiмiї, радiогеологiї, геохiмiї, вчення про бiосферу. З 1919 академiк АН УРСР 1 перший її президент (1919-21); член багатьох зарубiжних Академiй наук та наукових товариств.
  У 1885 закiнчив Петербурзький унiверситет. У 1898-1911 вiн - професор Московського унiверситету. З 1914 - директор Геологiчного i мiнералогiчного музею Петербурзької АН. Один з органiзаторiв i голова (у 1915-30) Комiсiї по вивченню природничих продуктивних сил Росiї. Створив у 1919 Хiмiчну лабораторiю АН УРСР (пiзнiше - Iнститут загальної та неорганiчної хiмiї АН УРСР). У 1922 органiзував Радiєвий iнститут i до 1939 був його директором. Майже одночасно (у 1927-45) був директором органiзованого їм Вiддiлу живої речовини АН СРСР, пiзнiше перетвореного (1929) на Бiогеохiмiчну лабораторiю (згодом - Iнститут геохiмiї i аналiтичної хiмiї iм. В. I. Вернадського). Дослiдив основнi геохiмiчнi закономiрностi будови й складу нашої планети (зокрема гiдросфери, атмосфери, земної кори), мiграцiю хiмiчних елементiв у земнiй корi, роль i значення радiоактивних елементiв у її еволюцiї.
  Вернадський створив вчення, за яким жива речовина бiосфери, трансформуючи сонячну енергiю, залучає неорганiчну речовину в безперервний кругообiг. Заснував школу радянських геохiмiкiв.
  
  Гамалiя Микола Федорович (17.II 1859, Одеса - 29.III 1949, Москва) - радянський мiкробiолог i епiдемiолог, один з основоположникiв радянської мiкробiологiї та профiлактичного напряму в радянськiй медицинi. Почесний академiк АН СРСР (з 1940), дiйсний член АМН СРСР (з 1945).
  У 1880 закiнчив Новоросiйський унiверситет в Одесi, у 1883 - Вiйськово-медичну академiю в Петербурзi. У 1886 разом з I. I. Мечниковим в Одесi органiзував першу в Росiї бактерiологiчну (пастерiвську) станцiю. В 1928-38 очолював Центральний iнститут епiдемiологiї та бактерiологiї. З 1938 вiн - професор кафедри мiкробiологiї 2-го Московського медичного iнституту.
  Розробляв засоби запобiгання небезпечним iнфекцiйним хворобам (напр., чума, сказ, холера), довiв вiрусну природу чуми рогатої худоби; заклав основи вчення про бактерiофагiв, вiдкрив бактерiолiзини, опрацьовував проблеми мiнливостi мiкробiв, iмунiтету.
  
  Геккель Ернст (16.II 1834, Потсдам - 9.VIII 1919, Iєна) - нiмецький бiолог-еволюцiонiст, пропагандист дарвiнiзму. З 1852 вивчав медицину й природознавство у Вюрцбурзькому i Берлiнському унiверситетах. У 1862-1909 - професор Iєнського унiверситету. Працi Геккеля присвяченi питанням фiлогенезу рослин i тварин, зоологiї безхребетних, загальним питанням бiологiї. Спираючись на еволюцiйне вчення Дарвiна, опрацьовував питання про закономiрностi iсторичного розвитку живої природи; сформулював бiогенетичний закон i теорiю гастреї, за якою всi багатоклiтиннi органiзми виникли вiд єдиного гаструло подiбного предка; висловив думку про iснування промiжної форми мiж мавпою та людиною; визнав можливiсть успадкування набутих органiзмом ознак. Але поряд з цими прогресивними надбаннями науки були й спроби, створивши союз науки й релiгiї, обґрунтувати соцiальний дарвiнiзм.
  
  Гельмгольц Герман Людвiг Фердiнанд (31.III 1821, Потсдам - 8.IX 1894, Берлiн) - нiмецький фiзiолог, математик, фiзик. З 1868 - iноземний чл.-кор. Петербурзької АН.
  Закiнчив вiйськово-медичний iнститут в Берлiнi. З 1849 працював професором фiзiологiї Кенiгсберзького, з 1855 - Боннського i з 1858 - Гейдельберзького унiверситетiв. З 1871 професор фiзики Берлiнського унiверситету, з 1888 - директор Державного фiзико-технологiчного iнституту в Берлiнi. Проводив фiзичнi дослiдження з оптики, електромагнетизму, теплоти, акустики, гiдромеханiки. Його працi у галузi фiзiологiї присвяченi головним чином вивченню м"язової й нервової систем. У своїх перших дослiдженнях вiн проаналiзував теорiю так званої життєвої сили, критикуючи намагання деяких вчених розглядати її як "вiчний двигун", що мов би керує процесами у живому органiзмi. Сконструював важливi прилади (офтальмоскоп, т.з. маятник Гельмгольца); виявив та вимiряв теплоутворення у м"язi, досконало вивчив процес м"язового скорочення, вперше змiряв швидкiсть поширення збудження у нервах; дослiдив явище акомодацiї, розробив теорiю просторового й кольорового зору.
  
  Дарвiн Чарльз Роберт (12.II 1809, м. Шрусберi - 19.IV 1882, Даун, поблизу Лондона) - англiйський природодослiдник, основоположник еволюцiйного вчення про походження видiв тварин i рослин шляхом природного добору. Навчався в Единбурзькому (1825-27) та Кембриджському (1827-31) унiверситетах.
  Бiльшiсть праць присвячено проблемi походження видiв. У 1859 вийшла у свiт його монографiя "Походження видiв шляхом природного добору, або збереження обраних порiд у боротьбi за життя", де обґрунтовується та викладається вчення Дарвiна про розвиток живої природи. Пiзнiше (у 1886) вийшла праця "Мiнливiсть тварин i рослин пiд впливом одомашнення", у якiй придiлена увага окремим питанням еволюцiйного вчення (аналiз проблем штучного добору, явищ мiнливостi й спадковостi). У "Походженнi людини й статевому доборi" (1871) Дарвiн аналiзує у свiтi теорiї природного добору проблему походження людини вiд тваринних предкiв i обґрунтовує теорiю статевого добору. У Дарвiна є також значнi працi з геологiї, зоологiї, ботанiки.
  За фiлософськими поглядами Дарвiн був атеїстом, дiалектиком та матерiалiстом. Його еволюцiйне вчення ґрунтується на розумiннi об"єктивного iснування свiту й притаманних йому закономiрностей. Дарвiн застосував iсторичний метод дослiдження, що вiдiграло значну роль у подальшому формуваннi дiалектичної концепцiї розвитку. Вчення Дарвiна утверджувало матерiалiзм, науковiсть в сучасному розумiннi, у природознавствi.
  
  Долло Луї (7.ХII 1857, Лiлль - 19.IV 1931, Брюссель) - бельгiйський палеонтолог, професор Брюссельського унiверситету.
  Вивчаючи переважно викопних хребетних, особливу увагу придiляв аналiзу явищ пристосування тварин до певних умов iснування, дослiджував палеоекологiчнi фактори середовища. Обгрунтував учення про екологiчну палеонтологiю, яка за сучасним розумiнням вiдповiдає палеобiологiї.
  У 1893 сформулював закон необоротностi еволюцiї (закон Долло). Йому належать працi з питань еволюцiї тварин.
  
  Енгельгардт Володимир Олександрович (3.XII 1894, Москва - 10.VII 1984, там же) - росiйський радянський бiохiмiк, з 1944 академiк АМН СРСР, а з 1953 - академiк АН СРСР.
  У 1919 закiнчив Московський унiверситет. У 1929-33 - професор Казанського унiверситету й Казанського медичного iнституту, в 1934-40 - Ленiнградського, у 1936-59 - Московського унiверситетiв. Одночасно працював у кiлькох науково-дослiдних установах АН СРСР. З 1959 - директор органiзованого ним Iнституту молекулярної бiологiї АН СРСР. Численнi працi Енгельгардта присвяченi вивченню закономiрностей перетворень фосфорних сполук у процесах клiтинного обмiну, їхнiй ролi у фiзiологiчнiй функцiї клiтини, вивченню взаємозв"язку енергетичних процесiв та механiчних реакцiй м"язових бiлкiв, проблемi бiосинтезу бiлка. У 1939 роцi вiн встановив (разом з М. М. Любимовою), що скоротливий бiлок м"язiв - мiозин - має властивостi ферменту аденозинтрифосфатази. У 1931 вiн вiдкрив дихальне фосфорилювання на рiвнi клiтини. У 1949 пояснив фiзiологiчнi механiзми взаємодiї процесiв бродiння та дихання. Розробляв методи кiлькiсного визначення й технологiї виробництва вiтамiнiв. Вивчав структуру й функцiї нуклеїнових кислот i ферментiв бiосинтезу бiлка.
  Один з основоположникiв молекулярної бiологiї в СРСР.
  
  Жоффруа Сент-Iлер Етьєн (15.IV 1772, м. Етамп - 19.VI 1844, Париж) - французький зоолог-еволюцiонiст, член французької АН з 1807, а з 1833 - її президент. Один з попередникiв еволюцiйного вчення дарвiнiзму.
  У 1793 очолював кафедру iсторiї зоологiї хребетних при Нацiональнiм музеї натуральної iсторiї. У 1798-1801 брав участь у експедицiї до Єгипту. Виступав проти вчення Кюв"є про постiйнiсть видiв, бо справедливо вважав, що еволюцiя органiзмiв вiдбулася внаслiдок вирiшального впливу зовнiшнього середовища. Вiдстоював iдею єдностi органiчного свiту й учення про єдиний план будови (втiм, деякi його уявлення були помилковi) усiх тварин - хребетних та безхребетних.
  
  Заболотний Данило Кирилович (28.ХII 1866, с. Чоботарка, пiзнiше с. Заболотне Крижопiльського району Вiнницькiй областi - 15.ХII 1929, Київ) - український радянський мiкробiолог та епiдемiолог, академiк АН СРСР (з 1929), академiк АН УРСР (з 1922), у 1928-29 президент АН УРСР.
  У 1891 закiнчив Новоросiйський унiверситет в Одесi, та у 1894 - Київський унiверситет. У 1898 органiзував у Петербурзькому Жiночому медичному iнститутi (пiзнiше 1-й Ленiнградський медичний iнститут) першу в Росiї кафедру бактерiологiї, якою завiдував до 1928, а в Одесi у 1920 - першу в свiтi кафедру епiдемiологiї. У 1924-28 вiн - професор ленiнградської Вiйськово-медичної академiї, у 1929 - директор органiзованого ним Iнституту мiкробiологiї та епiдемiологiї (згодом - Iнститут мiкробiологiї та вiрусологiї iм. Д. К. Заболотного АН УРСР). Працi Заболотного присвяченi вивченню чуми, холери, дифтерiї, сифiлiсу, газової гангрени, черевного та висипного тифiв, дизентерiї та iн.
  Заболотний створив учення про природнi вогнища чуми; виявив, що носiями збудника чуми є гризуни; встановив шляхи передачi бубонної та легеневої чуми, довiв лiкувальний ефект протичумної сироватки. Керував численними проти епiдемiологiчними експедицiями, виїжджав для вивчення чуми в Iндiю, Монголiю.
  Заболотний - один з основоположникiв наукової епiдемiологiї в СРСР, а також один iз засновникiв Мiжнародного товариства мiкробiологiв.
  
  Заварзiн Олексiй Олексiйович (25.III 1886, Петербург - 25.VII 1945, Ленiнград) - радянський гiстолог, академiк АН СРСР (з 1943), АМН СРСР (з 1944).
  У 1907 закiнчив Петербурзький унiверситет. З 1916 - професор Пермського вiддiлення Петербурзького унiверситету, в 1922-36 - Вiйськово-медичної академiї; одночасно (у 1932-45) - керiвник кiлькох науково-дослiдних установ i кафедр гiстологiї у Ленiнградi й Москвi. Його працi присвяченi порiвняльнiй гiстологiї нервової системи, кровi сполучної тканини, їх розвитку в умовах експерименту. Створив школу радянських гiстологiв. Заварзiн - один з основоположникiв еволюцiйної гiстологiї, який створив теорiю паралелiзмiв, що пояснювала закономiрностi еволюцiї тканин.
  
  Iвановський Дмитро Йосипович (9.ХI 1864, с. Низи, пiзнiше Ленiнградської областi - 20.VI 1920, Ростов-на-Дону) - росiйський фiзiолог рослин i мiкробiолог, основоположник вiрусологiї.
  У 1888 закiнчив Петербурзький унiверситет, в якому викладав з 1895. у 1901-15 - професор Варшавського унiверситету, з 1915 - унiверситету в ростовi-на-Дону. Пiдготував працi з питань мiкробiологiї та фiзiологiї вищих рослин. Вивчаючи захворювання тютюну, вiдкрив i описав збудника захворювання не бактерiальної природи, названого згодом вiрусом. Проводив дослiдження з мiкробiологiї грунту.
  
  Ковалевський Володимир Онуфрiйович (14.VIII 1842, с. Шустянка, пiзнiше Прейльського району Латвiї - 28.IV 1883, Москва) - росiйський природознавець, основоположник еволюцiйної палеонтологiї.
  У 1861 закiнчив училище правознавства у Петербурзi. Восени 1868 одружився з С.В. Корвин-Круковською (яка пiзнiше пiд iм"ям Соф"ї Ковалевської стала вiдомим вченим-математиком), що вимусило його пiд впливом дружини (яка потребувала значних грошей) зайнятися невдалими книговидавництвом та навiть будiвництвом, що згодом привело до банкрутства й смертi Ковалевського. У 1872 захистив при Iєнському унiверситетi дисертацiю про палеонтологiчну iсторiю коней, у 1875 (в Петербурзькiм iнститутi) - про анхiтерiя, викопного представника родини конячих. З 1880 - доцент Московського унiверситету. Обґрунтував учення про пристосовну (адаптивну) й непристосовану (iнадаптивну) еволюцiю органiзмiв (закон Ковалевського), розробляв питання стратиграфiї мезозойських i кайнозойських вiдкладiв. Першим з палеонтологiв застосував еволюцiйне вчення щодо проблем фiлогенезу хребетних.
  
  Ковалевський Олександр Онуфрiйович (19.ХI 1840, с. Шустянка, тепер Прейльського району Латвiї - 22.ХI 1901, Петербург) - росiйський зоолог-еволюцiонiст, один з основоположникiв порiвняльної ембрiологiї та фiзiологiї, експериментальної та еволюцiйної гiстологiї, з 1890 академiк Петербурзької АН.
  У 1863 закiнчив Петербурзький унiверситет. У 1869-74 - професор Київського, 1874-90 - Новоросiйського в Одесi, у 1891-94 - Петербурзького унiверситетiв. У 1892-1901 - директор Севастопольської бiологiчної станцiї.
  Ковалевський вивчав зародковий розвиток майже усiх груп безхребетних тварин i деяких хордових (асцидiй, ланцетника та iн.). поширив на безхребетних тварин вчення про зародковi листки, показав спiльнiсть закономiрностей розвитку хребетних i безхребетних тварин, довiв еволюцiйну спорiдненiсть цих груп тварин.
  
  Комаров Володимир Леонтiйович (13.Х 1869, Петербург - 5.ХII 1945, Москва) - росiйський радянський ботанiк i географ, академiк (з 1920), вiце-президент (1930-36), президент (1936-45) АН СРСР.
  У 1894 закiнчив Петербурзький унiверситет, з 1918 - професор цього ж унiверситету; з 1899 працював у Петербурзькому ботанiчному саду, який згодом (з 1930) очолював. З 1944 - директор Iнституту iсторiї природознавства АН СРСР. Основнi науковi працi присвяченi вивченню флори вищих рослин Далекого Сходу, Китаю, Маньчжурiї, питанням систематики, еволюцiї рослинного свiту. Один з творцiв морфолого-географiчного методу в систематицi рослин. Зробив вагомий внесок у становлення загальнотеоретичних поглядiв на походження й розвиток видiв рослин. У 1932 очолив авторський колектив видання "Флора СРСР", т.1-30.
  
  Кох Роберт (11.XII 1843, Клаусталь - 27.V 1910, Баден-Баден) - нiмецький мiкробiолог, один з основоположникiв бактерiологiї та епiдемiологiї. Закiнчив у 1866 медичний факультет Геттiнгенського унiверситету, пiсля чого працював лiкарем у Вольштейнi (тепер Вольштин, Польща). У 1885-91 - професор Берлiнського унiверситету i директор Iнституту гiгiєни. У 1891-1904 очолював Iнститут iнфекцiйних хвороб у Берлiнi (пiзнiше - Iнститут iм. Коха). Основнi науковi працi Коха присвяченi вивченню етiологiї сибiрки та ранових iнфекцiй, туберкульозу й холери. У 1882 вiдкрив збудника туберкульозу, в 1883 - холери. Запропонував кiлька методiв мiкробiологiчного дослiдження, способи дезiнфекцiї. У 1890 винайшов препарат для лiкування туберкульозу (туберкулiн, пiзнiше застосовувався з дiагностичною метою). Створив наукову школу.
  
  Кюв"є Жорж (23.VIII 1769, Монбельяр, Ельзас - 13.V 1832, Париж) - французький природознавець, член французької Академiї наук (з 1796), Французької академiї (з 1818), вiдомий державний дiяч.
  У 1788 закiнчив Каролiнську академiю в Штутгартi. З 1795 працював у Парижi. Його працi стосуються порiвняльної анатомiї, палеонтологiї, систематики тваринного свiту. У 1812 на основi подiбностi будови тiла тварин, зокрема нервової системи, сформулював учення про "паростi" (типи) тваринного свiту. Застосував порiвняльно-анатомiчний принцип у вивченнi будови органiв, вiдкрив явище кореляцiї, описав багато вимерлих тварин. Розвинув метафiзичне вчення про провiдну роль катастроф у iсторiї нашої планети, виступав проти вчення Ж. Ламарка про змiннiсть живої природи та проти положення Е. Жоффруа Сент-Iлера про єднiсть органiзацiї тварин. Проте заслугою Кюв"є, безумовно, є запровадження точних методiв дослiдження в зоологiї, нагромадження величезного цiнного фактичного матерiалу, який об"єктивно сприяв розвитку еволюцiйного вчення.
  
  Ламарк Жан Батiст П"єр Антуан де Моне (1.VIII 1744, Базантен, Пiкардiя - 18.XII 1829, Париж) - французький природознавець, основоположник першої цiлiсної теорiї еволюцiї, член Королiвської АН (з 1783). Пiсля навчання у семiнарiї (1761) потрапив на вiйськову службу; вийшов у вiдставку в 1768. у 1772-76 вивчав ботанiку i медицину в Парижi. У 1778 Ламарк у працi "Французька флора" виклав основнi принципи систематики, описав численнi види рослин. У працi "Природнича iсторiя рослин" (1803) Ламарк з еволюцiйних позицiй розробив основи систематики й учення про градацiю в рослинному свiтi. У книзi "Фiлософiя зоологiї" (1809) вiн виклав свою теорiю еволюцiйного розвитку тваринного свiту. В "Природничiй iсторiї безхребетних" (1815-22, т.1-7) подав систематичний опис i класифiкацiю тварин, у яких було вiдображено поступове ускладнення органiзацiї живих iстот вiд найпростiших до людини. Ламарк вперше подiлив усiх тварин на хребетних i безхребетних, запровадив термiни "безхребетнi", "бiологiя". Ламарк поклав початок зоопсихологiї. Йому належать також працi з фiзики, хiмiї, геологiї, метеорологiї, палеонтологiї.
  
  Левенгук Антонi ван (24.Х 1632, Делфт - 26.VIII 1723, там же) - голландський природознавець, основоположник наукової мiкроскопiї, член Лондонського королiвського товариства з 1680. Опанувавши мистецтво шлiфування оптичних скелець (виготовляв лiнзи, що збiльшували у 300 разiв), за їх допомогою вперше спостерiгав мiкроскопiчнi органiзми (зокрема бактерiї), еритроцити, рух кровi у капiлярах, окремi рослиннi й твариннi клiтини, яйця i зародки. Описав будову м"язової тканини та iнших частин i органiв тварин i рослин. Вiдкрив (разом з Л. Гамом) сперматозоїди тварин i людини. Вперше описав партеногенез у попелицi.
  
  Липський Володимир Iполитович (11.III 1863, с. Самострiли, Волинської губернiї, тепер Корецького р-ну Ровенської обл. - 24.II 1937, Одеса) - український ботанiк, академiк АН УРСР з 1919 р., 1921-22рр. - вiцепрезидент, 1922-28 - президент АН УРСР. Закiнчив колегiю Павла Галагана у Києвi (1881), Київський унiверситет (1886), де й працював з 1887 р.; у 1894-1917 рр. - спiвробiтник Ботанiчного саду в Петербурзi; з 1928 до кiнця життя - директор Ботанiчного саду в Одесi.
  Вивчав рослиннiсть Середньої Азiї, Кавказу, України, Молдавiї, працював над планом будiвництва Ботанiчного саду в Києвi. Численнi працi з питань флористики, систематики, географiї рослин; деякi працi присвяченi питанням iсторiї вiтчизняної ботанiки, гербарнiй справi, роботi ботанiчних садiв (82 опублiкованi й десяток рукописних). Описав 4 новi роди й понад 220 нових видiв та рiзновидностей рослин. Дослiджував водоростi Чорного моря. Iм"ям Липського вiтчизнянi й iноземнi ботанiки назвали близько 45 нових видiв рослин.
  
  Лiнней Карл (23.V 1707, Росхульт - 10.I 1778, Упсала) - шведський природознавець, академiк Шведської Академiї наук та перший її президент (з 1739), член Королiвської Академiї наук (з 1762). Навчався у Лундському й Упсальському унiверситетах; з 1741 - професор унiверситету в Упсалi.
  Заклав основи сучасної систематики рослин i тварин, запровадив бiнарну номенклатуру (1735). Уточнив поняття "вид", встановив чiтку супiдряднiсть мiж систематичними категорiями - клас, ряд (порядок), рiд, вид, рiзновиднiсть. Усi рослини подiлив на 24 класи, всiх тварин - на 6 класiв (в систему тваринного царства включив людину). Був прихильником iдеї незмiнностi видiв, однак пiд кiнець життя вiдiйшов вiд цiєї хибної думки.
  Лiннею належать кiлька праць з питань медицини, аклiматизацiї та гiбридизацiї рослин.
  
  Мендель Грегор Йоганн (22.VII 1822, м. Гайнцендорф, пiзнiше Гiнчiце, Чехословаччина - 6.I 1884, тепер Брно) - чеський природознавець, засновник вчення про спадковiсть, названого на його честь менделiзмом. Пiсля закiнчення у 1843 р. фiлософських класiв при унiверситетi в Ольмюцi постригся у ченцi Августинського монастиря у Брюннi. В 1851-53 вивчав у Вiденському унiверситетi палеонтологiю, фiзику, ботанiку й аналiтичну хiмiю. Протягом 1856-63 проводив дослiди по гiбридизацiї 22 сортiв гороху. Простеживши успадкування батькiвських ознак у кiлькох поколiнь гiбридiв, уперше обґрунтував i сформулював закономiрностi вiльного розходження й комбiнування спадкових факторiв, якi одержали назву законiв Менделя. Проте встановленi Менделем закономiрностi спадковостi були визнанi лише пiсля пере вiдкриття їх у 1900 роцi голландським вченим Г. Де Фрiзом, нiмецьким - К. Корренсом i австрiйським - Е. Чермаком.
  Мендель займався також питаннями бджiльництва, схрещуванням мишей, метеорологiєю та садiвництвом.
  
  Мечников Iлля Iллiч (15.V 1843, с. Iванiвка, тепер Куп"янського району Харкiвськiй обл. - 15.VII 1916, Париж) - український та росiйський бiолог, один з основоположникiв ембрiологiї, iмунологiї, мiкробiологiї. Почесний член Петерб. Академiї наук з 1902 р.
  Закiнчив Харкiвський унiверситет (1864). У 1864-67 спецiалiзувався в Iталiї тi Нiмеччинi, де вивчав ембрiологiю безхребетних тварин. У 1870-82 - професор зоологiї та порiвняльної анатомiї Новоросiйського унiверситету в Одесi. Разом з М. Ф. Гамалiєю у 1886 р. заснував в Одесi бактерiологiчну станцiю (першу в Росiї та Українi), пiзнiше Одеський науково-дослiдний iнститут вiрусологiї та епiдемiологiї.
  Мечников створив першу росiйську школу мiкробiологiв, iмунологiв i паталогiв. У 1887 переїхав до Парижа, де органiзував лабораторiю при Пастерiвському iнститутi, якою завiдував до самої смертi.
  Мечников установив спiльнi закономiрностi у розвитку безхребетних та хребетних тварин, запропонував теорiю походження багатоклiтинних органiзмiв. Вiдкрив у 1882 явище фагоцитозу, за що йому було присуджено (у 1908) Нобелiвську премiю.
  Мечников придiляв велику увагу розробцi проблем довголiття, iмунiтету, запалення, вивченню iнфекцiйних хвороб, зокрема холери, черевного тифу, туберкульозу. За свiтоглядом був послiдовним дарвiнiстом.
  
  Мiчурiн Iван Володимирович (27.X 1855, маєток Вершина поблизу с. Довгого, тепер Мiчуровка Пронського р-ну Рязанської областi - 7.VI 1935, Мiчурiнськ Тамбовської областi) - вiдомий вчений у галузi генетики й селекцiї, почесний академiк Академiї наук СРСР (з 1935), заслужений дiяч науки РРФСР (з 1934). Мiчурiн довiв, що аклiматизацiя пiвденних сортiв плодових рослин можлива лише способом насiнного розмноження їх у нових районах. Вiн розробив принципи гiбридизацiї географiчно вiддалених форм, мiжродової та мiжвидової гiбридизацiї, створив вчення про спрямоване виховання гiбридiв, успiшно застосувавши його на практицi. Створив чимало сортiв ягiдних та плодових рослин.
  
  Опарiн Олександр Iванович (2.III 1894, м. Углич, тепер Ярославської обл. - 21. IV 1980, Москва) - росiйський бiохiмiк, академiк СРСР (з 1946), почесний член багатьох зарубiжних Академiй наук, член Всесвiтньої Ради Миру (1950-59), засновник науково обґрунтованої теорiї походження життя на Землi.
  У 1917 закiнчив Московський унiверситет, з 1929 - професор цього ж унiверситету. В 1935 разом зi своїм вчителем О.М. Бахом органiзував Iнститут бiохiмiї АН СРСР; з 1946 - директор цього Iнституту.
  Засновник еволюцiйної бiохiмiї. Численнi працi присвяченi бiохiмiї рослин (зокрема питанням переробки рослинної сировини, дiяння ферментiв у рослинному органiзмi), проблемi виникнення життя на планетi. У 1922 сформулював теорiю, за якою життя на Землi виникло у результатi еволюцiї вуглецевих сполук. Запропонував теорiю оборотностi ферментативних реакцiй у живих рослинах.
  
  Палладiн Олександр Володимирович (10.IХ 1885, Москва - 6.ХII 1972, Київ) - український радянський бiохiмiк, академiк АН УРСР (з 1929), академiк АН СРСР (1942). У 1908 закiнчив Петерб. унiверситет. З 1916 - професор Харкiвського iнституту с/г i лiсiвництва, у 1921-31 - зав. кафедрами Харкiвського медичного iнституту, 1933-54 - зав. кафедрою Київського унiверситету. З 1925 - директор заснованого за його iнiцiативою Українського бiохiмiчного iнституту в Харковi (тепер Iнститут бiохiмiї iм. О.В.Палладiна у Києвi).
  Основоположник наукової працi з питань бiохiмiї вiтамiнiв, м"язової дiяльностi, бiохiмiї нервової системи. Першим в СРСР розпочав бiохiмiчнi дослiдження вiтамiнiв та особливостей тканинного обмiну за авiтамiнозних станiв. Синтезував аналог вiтамiну К - вiкасол. Дослiдження Палладiна щодо бiохiмiї м"язової дiяльностi лягли в основу уявлень функцiональної бiохiмiї про втому, процеси вiдпочинку й тренування м"язiв. Йому також належить встановлення бiохiмiчної топографiї нервової тканини, дослiдження за допомогою мiчених атомiв особливостей обмiну бiлкiв, нуклеїнових кислот i вуглеводно-фосфорних сполук у нервовiй тканинi, процесiв iонного транспорту.
  Засновник i голова Українського фiзiологiчного товариства (з 1928), голова Українського бiохiмiчного товариства (з 1958). Засновник української школи бiохiмiкiв.
  
  Пастер Луї (27.ХII 1822, Доль, Юра, Францiя - 28.IХ 1895, Вiльнев-л"Етан, поблизу Парижа) - французький мiкробiолог, хiмiк, засновник сучасної медичної мiкробiологiї та iмунологiї, член французької Академiї наук (з 1862), Французької медичної академiї (з 1873), чл.-кор. (з 1884) та почесний член (з 1893) Петерб. АН.
  Закiнчив вищу Нормальну школу (1847) у Парижi. З 1849 - професор хiмiї Страсбурзького унiверситету, з 1854 - професор унiверситету в Лiллi, з 1857 - Нормальної школи, з 1867 - Паризького унiверситету. З 1888 i до кiнця життя - директор науково-дослiдного мiкробiологiчного iнституту (Пастерiвського iнституту).
  Першi працi Пастера з питань оптичної асиметрiї молекул заклали основи стереохiмiї. У 1857 Пастер вперше встановив, що бродiння спричинюється дiяльнiстю рiзних видiв мiкроорганiзмiв, вiдкрив явище анаеробiозу й iснування облiгатно анаеробних бактерiй, запропонував методи стерилiзацiї, спростував уявлення про довiльне самозародження органiзмiв. Розробив методи запобiжних щеплень проти ряду iнфекцiйних захворювань, зокрема вакцинацiю проти сибiрки (1881), сказу (1885). Згодом профiлактична вакцинацiя набула великого поширення. Дiяльнiсть Пастера мала велике значення для розвитку мiкробiологiї в Росiї, Українi. В 1886 в Одесi було створено першу на територiї України й Росiї бактерiологiчну (пастерiвську) станцiю.
  
  Сєверцов Олексiй Миколайович (23.IХ 1866, Москва - 19.ХII 1936, там же) - зоолог, академiк АН СРСР (з 1920) та АН УРСР (з 1925), один з основоположникiв еволюцiйного напряму в морфологiї.
  Закiнчив Московський унiверситет (1890); професор Юр"євського (згодом Тартуський) унiверситету в 1899-1902, з 1902 - професор Київського та з 1911 по 1930 - Московського унiверситетiв.
  За iнiцiативою Сєверцова у 1930 органiзовано лабораторiю еволюцiйної морфологiї (згодом Iнститут еволюцiйної морфологiї й екологiї тварин iм. О.М. Сєверцова АН СРСР). Працi ученого присвяченi вивченню метамерiї голови, походження парних кiнцiвок хребетних тварин, еволюцiї нижчих хребетних. Сєверцов висунув теорiю морфо бiологiчної еволюцiї та фiлембрiогенезу, нове вчення про взаємовiдношення онтогенезу i фiлогенезу, теорiю походження п"ятипалої кiнцiвки хребетних з 7-10-променевої кiнцiвки предкiв. Створив радянську школу морфологiв-еволюцiонiстiв.
  
  Скрябiн Костянтин Iванович (7.ХII 1878, Петербург - 17.Х 1972, Москва) - росiйський радянський гельмiнтолог, засновник гельмiнтологiї в СРСР, академiк АН СРСР (з 1939).
  У 1905 закiнчив Тартуський ветеринарний iнститут; у 1917-20 - професор Донського (м. Новочеркаськ), у 1920-26 - Московського (пiзнiше Московська ветеринарна академiя), у 1925-27 - Ленiнградського, у 1941-43 - Казанського ветеринарних iнститутiв. Одночасно з 1920 - зав. вiддiлом Iнституту експериментальної ветеринарiї (пiзнiше Всесоюзний iнститут гельмiнтологiї iм. академiка К.I. Скрябiна), у 1931-47 - директор Iнституту; в 1921-49 - зав. вiддiлом Тропiчного iнституту (тепер Iнститут медичної паразитологiї i тропiчної медицини iм. Є.М. Марциновського). Вiдомi працi Скрябiна з питань екологiї, систематики, географiї, морфологiї, фiлогенiї гельмiнтiв людини, свiйських i диких тварин. Скрябiним (з учнями) описано понад 200 нових видiв гельмiнтiв.
  
  Тiмiрязєв Климент Аркадiйович (3.VI 1843, Петербург - 28.IV 1920, Москва) - росiйський учений, один з основоположникiв росiйської школи фiзiологiв рослин, чл.-кор. Петерб. АН (з 1890).
  У 1866 закiнчив Петерб. унiверситет; у 1868-70 навчався i працював за кордоном в лабораторiях К. Бернара, Р. В. Бунзена та iн. Почесний доктор багатьох росiйських та iноземних унiверситетiв, член Лондонського королiвського товариства.
  У 1870-92 викладав у Петровськiй с/г академiї (пiзнiше Московська с/г академiя iм. К.А.Тiмiрязєва); з 1875 - ординарний професор, з 1877 - зав. першою в Росiї кафедрою анатомiї рослин; одночасно з 1877 - професор Московського унiверситету. В 1911 залишив унiверситет на знак протесту проти дiй реакцiйного мiнiстра освiти Кассо. Останнi 10 рокiв життя займався науковою та лiтературно-публiцистичною дiяльнiстю.
  Основнi працi присвяченi експериментальнiй i теоретичнiй розробцi проблеми фотосинтезу.
  Тiмiрязєв довiв, що фотосинтез здiйснюється вiдповiдно до закону збереження енергiї, iнтенсивнiсть його тiсно пов"язана зiнтенсивнiстю свiтла, що поглинається хлорофiлом, та спектральним складом свiтла. Тiмiрязєв висловив думку, що хлорофiл не тiльки фiзично, але й хiмiчно бере участь у фотосинтезi, передбачивши цим сучаснi уявлення. Дослiдження Тiмiрязєвим енергетичних закономiрностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуваннi вчення про єднiсть i зв"язок живої й неживої матерiї у кругообiгу речовин i енергiї в природi. Тiмiрязєв порушив проблему еволюцiї фотосинтезу, яка знайшла розвиток у сучаснiй науцi. Вiн був послiдовним пропагандистом i теоретиком дарвiнiзму.
  
  Флемiнг Александер (6.VIII 1881, Локфiлд - 11.III 1955, Лондон) - англiйський мiкробiолог, член Лондонського королiвського товариства з 1943.
  Закiнчив Лондонський унiверситет у 1908. У 1928-54 - професор Бактерiологiчного iнституту в Лондонi, одночасно в 1948-55 - професор Лондонського унiверситету, 1951-54 - ректор Едiнбурзького унiверситету. Перший президент Англiйського товариства загальної мiкробiологiї (з 1945). Працi присвяченi проблемам iмунологiї, загальної та медичної бактерiологiї, хiмiотерапiї, антибiотичним речовинам, антисептикам. Винайшов лiзоцим (у 1922), та пенiцилiн (1929), що стало початком нової ери антибiотикiв у iсторiї медицини. У 1945 отримав (разом з Е.Чейном i Г.Флорi) Нобелiвську премiю.
  
  Фомiн Олександр Васильович (14.V 1869, с. Єрмоловка, тепер Петровського району Саратовськiй областi - 16.X 1935, Київ) - український радянський ботанiк, академiк АН УРСР з 1921.
  У 1893 закiнчив Московський унiверситет. З 1896 - асистент Юр"ївського (пiзнiше - Тартуський) унiверситету, з 1902 - головний ботанiк Тифлiського ботанiчного саду. В 1914-27 - професор Київського унiверситету, одночасно (у 1915-18) - Київських вищих жiночiх курсiв, з 1921 - зав. Ботанiчним кабiнетом i Гербарiєм АН УРСР. З 1921 - керiвник науково-дослiдної кафедри ботанiки при Ботанiчнiм саду, яка у 1927 була реорганiзована у Науково-дослiдний iнститут ботанiки Наркомосу УРСР, з 1931 - директор Iнституту ботанiки АН УРСР. Працi з питань систематики рослин, флори (зокрема папоротеподiбних) Кавказу, Далекого Сходу, Сибiру та України. Розробив перше ботанiчне районування територiї України.
  
  Холодний Микола Григорович (22.VI 1882, Тамбов - 4.V 1953, Київ) - український радянський ботанiк i мiкробiолог, академiк АН УРСР з 1929, заслужений дiяч науки УРСР (з 1944).
  У 1906 закiнчив Київський унiверситет. З 1926 - професор, зав. кафедрами фiзiологiї i анатомiї рослин, мiкробiологiї (останню заснував у 1933). Одночасно з 1920 - науковий спiвробiтник АН УРСР, 1931-49 - зав. вiддiлом Iнституту ботанiки АН УРСР, якому в 1971 було присвоєно його iм"я. Йому належать численнi працi з питань екологiї, фiзiологiї i анатомiї рослин, мiкробiологiї, фiто генних речовин атмосфери, виникнення життя на Землi, проблем дарвiнiзму та iн.
  Створив наукову школу фiзiологiв рослин. Холодний є одним з основоположникiв учення про фiтогормони (1927), майже одночасно з голандським ботанiком Р. Вентом вiн запропонував фiтогормональну теорiю тропiзмiв (теорiя Холодного - Вента).
  
  Чаговець Ростислав Всеволодович (21.IX 1904, Київ - 11.IV 1982, Київ) - український радянський бiохiмiк, академiк АН УРСР (з 1967), заслужений дiяч науки УРСР.
  У 1925 закiнчив Київський iнститут народної освiти. У 1948-76 - зав. вiддiлом Iнституту бiохiмiї АН УРСР. Йому належать численнi працi з питань бiохiмiї м"язiв, експериментальних основ вiтамiнотерапiї, бiохiмiї вiтамiновмiсних ферментiв, фiлософських питань бiологiї тощо. Розробив метод визначення окислювально-вiдновних властивостей тканин. Вивчав взаємозумовленiсть м"язової роботи, умов тренування i вiдпочинку. Довiв, що вiтамiни впливають на метаболiзм, чим зумовлюється їх терапевтичний ефект. Розробив теорiю еволюцiї вiтамiнiв.
  
  Шванн Теодор (7.XII 1810, Нойс - 14.I 1882, Кельн) - нiмецький фiзiолог i гiстолог. У 1833 закiнчив Боннський унiверситет. У 1834-39 працював у Берлiнському унiверситетi, з 1839 - професор Лубенського, 1848-80 - Льєжського унiверситетiв. Науковi працi з фiзiологiї травлення, мiкроскопiчної будови тварин та iн.
  У 1836 вiдкрив пепсин. Вивчав будову хорди, хряща, поперечносмугастих м"язiв, стiнок кровоносних сосудiв. Описав клiтини та оболонки нервових волокон (шваннiвськi клiтини й шваннiвськi оболонки). Дослiдивши мiкроскопiчну будову тканин та ознайомившись iз працями М. Я. Шлейдена, Шванн у 1839 сформулював клiтинну теорiю.
  
  Шлейден Матiас Якоб (5.IV 1804, Гамбург - 23.VI 1881, Франкфурт-на-Майнi) - нiмецький ботанiк. Закiнчив у 1827 Гейдельберзький унiверситет. Професор ботанiки Iєнського (у 1839-62), антропологiї Дерптського (1863-64), пiзнiше Тартуського унiверситетiв. Основнi працi - з анатомiї та ембрiологiї рослин. Науковi дослiдження Шлейдена сприяли створенню клiтинної теорiї.
  Один з попередникiв дарвiнiзму.
  
  Шмальгаузен Iван Iванович (23.IV 1884, Київ - 7.X 1963, Москва) - український та росiйський радянський бiолог, зоолог, теоретик еволюцiйного вчення, з 1922 академiк АН УРСР, з 1935 академiк АН СРСР, заслужений дiяч науки УРСР.
  Закiнчив у 1907 Київський унiверситет. З 1918 професор Воронiжського, з 1921 - Київського, у 1912-18 та у 1938-48 - Московського унiверситетiв. Одночасно в 1930-41 - директор Iнституту зоологiї та бiологiї АН УРСР (пiзнiше - Iнститут зоологiї iм. I.I. Шмальгаузена АН УРСР), у 1936-48 - директор Iнституту еволюцiйної морфологiї АН СРСР. З 1948 працював у Зоологiчному iнститутi АН СРСР.
  Численнi працi присвяченi еволюцiйнiй морфологiї, порiвняльнiй анатомiї та ембрiологiї, походженню наземних хребетних, проблемам росту органiзмiв, бiокiбернетицi, феногенетицi й формоутворенню, а також факторам, шляхам та закономiрностям еволюцiї.
  
  ***********
  Составитель - Андрей Александрович Рябоконь
  ***********
  только для издателя:
  С удовольствием предоставлю полный текст для издания словаря в Украине. Пишите! - эл. адрес указан здесь на сайте
Оценка: 4.58*6  Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"