У Степу пiднявся буревiй, 
I почав носитися сам не свiй, 
Гуляє по Степу, ой гуля, 
Рве дуби з корiнням й примовля: 

Не треба шукати в нас Орду, 
Не треба будити в нас бiду, 
Бо ми тут i так - всi Орда, 
Як тiльки пiднiмемось - всiм бiда!