Життєвий шлях діда Якова (1905-1999), простого трудового козака вільної України і святої Русі, нащадка старих козацько-християнських родів Подніпров'я, Київської Русі-України, справжнього краснокозачого вчителя з ласки Божої. Сонце Правди, спасай козаків:
"Дід Яків змалечку був доволі лагідною і слухняною дитиною, але конфлікти в його житті теж траплялися. Розказують, що приходить якось малий Яків зі школи з плачем і каже батьку, діду Павлу Чмілю (Бублику): "тату, мене хлопці набили...". А дід Павло взяв лозину і погнав його назад у школу: "тебе б'ють - так і ти з ними бийся"".
Правда маємо сказати, що дід Яків битися не любив, а любив знаходити компроміси, розбиратися і діяти добрим словом, за що і здобув згодом повагу сільської громади і славу доброго (красного) трудового козака і справжнього учителя, в старі часи б мабуть сказали - доброго християнина і праведника...